Страница:
- У мене рiд, i великий. Я - укра©нка!
- Але я питаю, як тебе звати?
- Укра©нка, - вперто повторила вона.
- Ти будеш мо ю! - зухвало вигукнув вiн. - Але я не хочу брати силою
те, що любiше по добрiй волi.
Вона рвучко повернулась до нього, очi ©© спалахнули.
- Добро© волi забаг? Приперся в чужу кра©ну, хапа ш людей, морду ш ©х у
пiдземеллi, а тодi добро© волi хочеш? Пестощiв?
- Ти ма ш рацiю, - згодився вiн. - Але я не поляк.
- Не ма значення. Ти все одно ворог! Вiн знову хлюпнув у кухоль
жадiбно випив.
- Вино приносить забуття, я хочу втопити у ньому свою нудьгу.
- Коли запорожцi захоплять фортецю, то пана коменданта i без вина чека
забуття.
- Ти певна?
- Авжеж! Козаки не потерплять осиного гнiзда бiля Сiчi. Це мусить
нарештi втямити i сам пан комендант.
- Оракул у спiдницi! - спалахнув вiн. - Сiльська пророчиця! Ха-ха!.. Не
забувай, що всi пророки закiнчують життя ранiше, анiж збува ться ©хн
просторiкування! Забува ш, що ти всього лише холопка, а не уродзона
шляхтянка. По-доброму не вiддасися - силомiць вiзьму. Або вiддам тебе
драгунам на поталу. Вибирай. Ти молода, вродлива, гостроязика. I, напевне
ж, хочеш жити. Чи не так?
- Хочу, - зiзналась вона i по хвилi додала: - Але хочу жити вiльною, а
не панською затичкою...
- Коли багнеш волi - не протився менi. Я подарую тобi волю i випущу
тебе з фортецi. Я тут господар.
- Нi, - сказала вона просто. - Ти - в'язень, такий же, як i я. Сидиш i
лихоманишся за мурами, козакiв бо©шся.
- Послухай, пророчице... Проси у мене що хочеш, i я виконаю тво
прохання. Але спершу стань мо ю. I пам'ятай: або я, або драгуни. Поспiшай,
я нетерпеливий. I драгуни теж...
Вона задумливо перебирала косу, наче радилася з нею.
- Гаразд, - вперше погодилась бранка. - Але поведи мене на фортечну
стiну - хочу подивитися на Днiпро й подихати свiжим повiтрям.
Вони вийшли й попрямували дворищем. Вона попереду, вiн трохи вiдставши.
Дивився на ©© довгi стрункi ноги з пружними литками, на горду поставу, на
легку ходу й облизував сухi губи, що вкривалися смагою. Потiм вони довго
пiднiмалися крутими схiдцями i зрештою опинилися на стiнi. Варта
вiдзадкувала геть до бастiону.
- Дихай свiжим повiтрям, пташко, - комендант розтягнув губи в подобi
посмiшки. - Сьогоднi я щедрий, виконаю будь-яку твою забаганку!
Широко вiдкритими очима дивилася дiвчина на свiт. З високого муру видно
було далеке Заднiпров'я, де зеленiли га©...
- Земле моя рiдна, - прошепотiла дiвчина. - Так хочеться жити...
Глянула вниз, на гостре камiння, вiдсахнулась.
- Страшно? - засмiявся комендант. - Ходiмо краще звiдси.
- Зачекай, людолове!
I полонянка вискочила за зубчастий виступень стiни.
- Назад! - крикнув комендант.
- Ти хотiв, ворiженьку, знати мо iм'я? - вигукнула полонянка i
замахала руками, аби втримати рiвновагу. - Настею мене люди кличуть. А для
тебе я просто укра©нка. Настя-укра©нка. А ще у мене брат Ярема, вiн на
Сiчi козаку . Братик i вiдомстить тобi, злий ворiженьку. А я полечу до
Днiпра... - Зойкнула: - Днiпре, любий Днiпре, прийми мене, i тiло мо , i
душу. I зроби мене чайкою-зигзицею.
Хитнулася вперед, вiдiрвалася од стiни i зникла. Марiон кинувся до краю
стiни. Дiвчина летiла далеко внизу, розкинувши руки, наче крила...
- Дурень! - раптом вголос вигукнув комендант. - I я прителющився
допомагати полякам корити Укра©ну? Невiглас!
Роздiл другий
Острiв Базавлук, на якому запорозькi козаки ще в 1593 роцi заснували
столицю свого краю-Сiч, лежав якраз там, де в Днiпро впадали три його
правi притока: Чортомлик, Пiдпiльна та Скарбна. Довкола безлiч дрiбних
рiчечок, озер та озерець, рикiв, га©в, лiсiв, в непрохiдних, заплутаних
плавнях день у день галасувало птаство, а в рiчках була повна-повнява
риби, в гаях, лiсах та байраках - всякого звiра.
Вiльно жили у тих краях, нi сво © паноти, нi чужо© не знали.
Запорозькi степи у тi часи були малолюдними, слобiд майже не
зустрiчалося, а сидiли козаки, або, як ©х звали, - гречкосi©, пiчкури, на
одмiну вiд сiчовикiв, маленькими хутiрцями-зимiвниками, котрi мостилися
здебiльшого по схилах балок i байракiв, часом у глухих, вiддалених
урочищах, верхiв'ях рiк. Основне ж ядро козакiв, або товариство, завжди
стояло залогою в сво©й столицi, матерi Сiчi.
Базавлуцька Сiч була оточена високим земляним валом з дерев'яним
частоколом. Вал i частокiл були окопанi глибоким ровом. На валах
здiймалися високi веж з бiйниць яких визирали жерла гармат i дула
самопалiв. Але гармат тих стояло не так вже й багато, як для столицi
такого великого краю, яким був Запорозький. "На бiса вам армати, - казали
запорожцi, - як у нас кулаки великi".
А навколо Сiчi, або внутрiшнього коша, тулився форштадт - передмiстя. У
передмiстi запорозько© столицi в нечисленнiй (в тi часи) слобiдцi мешкали
рiзнi майстри, ремiсники i взагалi робiтний люд: кравцi, шевцi, зброярi,
ковалi, шабельних справ майстри, зрештою, гендляра Тут же стояли шинки,
пивницi, крамницi та ятки з товарами мало не з усього свiту. На
велелюдному базарi з ранку й до вечора було гамiрно i тiсно, в ятках
повнява рiзного краму, котрий привозили гендлярi з Укра©ни, Молдавi©,
Польщi, Криму i навiть Туреччини. Бiля шинкiв та крамниць товпилися гурти
веселих козакiв, посполитих, ремiсникiв та iншого люду, серед якого було
чимало сiроми, заробiтчан.
В кiнцi базару через глибокий рiв перекинуто мiст (на нiч його
пiдiймали), пройшовши тим мостом, прибулий спинявся бiля ворiт з дикого
каменю, вiтався з вартою, а вже за воротами i починалася, власне, столиця
козацтва, внутрiшнiй Кiш - серце всього людославного Запорiжжя, Сiч-мати,
де жило сiчове товариство з кошовим отаманом i вiйськовою старшиною.
Поминувши ворота, прибулий ступав на широкий i рiвний сiчовий майдан.
Його пiвколом обступали низенькi куренi, де мешкало сiчове товариство з
курiнною старшиною. В кiнцi майдану височiла дерев'яна церква в Iм'я
Покрови i висока дзвiниця. З бокiв до дзвiницi тулилися рiзнi
будiвлi-комори, вiйськова канцелярiя, хати старшин, пушкарня, окреме
помешкання - станок - кошового отамана. Над станком маяв бiлий прапор -
знак того, що глава козацтва знаходиться в сiчовiй столицi.
Гнат Кодак вийшов з вiйськово© канцелярi© й зiтхнув на повнi груди -
вiльний Вiднинi i назавжди вiн вiльний козак запорозький. Сiчовик. Над
майданом гудiв вiтер, вiльний вiтер Запорозького краю, маяв бiлим прапором
над станком кошового, гудiв у верхогiр'© дзвiницi, й чутливi дзвони
легенько бринiли вiд його дотику.
Гнат стояв i посмiхався сам до себе, до свого щастя. Вiднинi вiн
вiльний, i панський канчук вже вiдсвистiв над ним. I чув вiн, як на
оболонi Скарбно© iржали козацькi тонi, як у передмiстi Сiчi гупали
молотами ковалi, як бринiли-гули од витру сiчовi дзвони, а з неба линули
лебединi згуки... Вiднинi вiн вiльний козак-сiчовик. Аж не вiрилось, що
те, про що мрiяв днями й ночами, нарештi збулося Шкода тiльки Христини, не
поталанило дiвчинi, а ось вiн вирвався. Гнат прислухався i вловив ще однi
звуки, що випливали десь нiби збоку - нiжнi, тремтливi... Хлопець
повернувся i наче заворожений пiшов на тi звуки. Бiля пушкарнi побачив
Ярему Летючого, джуру отамана i одного з сво©х рятiвникiв-визволителiв.
Ярема сидiв на жерлi гармати, звiсивши босi ноги, й грав на якомусь
дивному для Гната iнструментi. Вiн тримав бiля рота металеву пiдкiвку,
щипав рукою пластинка, i з тi © пiдкiвки вилiтали крихкi, тендiтнi звуки,
що текли майданом, наче дзюркiтливий струмок.
- Що то в тебе? - запитав Гнат.
- Дримба, - вiдповiв Ярема i знову поклав на зуби звужений кiнець
пiдкiвки, щипав пластинку, видобуваючи нiжну мелодiю.
Гнат i собi вмостився на жерлi гармати, але Ярема урвав гру, повернув
до побратима зажурене лице. В блакитних його очах стояв сум.
- Сестричка сьогоднi наснилася, Настя, - озвався по хвилi. - Тiльки
дивно снилася, чайкою бiлою примарилась. Буцiмто пливу я Днiпром, а надi
мною в' ться бiла чайка. I жалiбно-жалiбно квилить "Чого ти, чайко?" -
питаю ©©. А вона менi й одказу людською мовою: "Я не чайка-зигзиця, я
сестриця твоя Настя... " Я руки до не© простягнув i прокинувся... Хоч би з
Настею яке лихо не лучилося, бо чого це вона чайкою у мiй сон прилiтала?..
- Посмiхнувся i запитав Гната: - Зна ш, як я Настю дражнив, коли ми ще
дiтьми були? Жайворонятком. В день сорока мученикiв Настя завжди пекла з
тiста жайвора. Бабуся казала, що того дня сорока кладе у гнiздо сорок
прутикiв, а жайвiр вилiта з вирiю i спiшить у нашi кра© з весною. Мама
завжди пекла бублики, сорок бубликiв, а Настя лiпила з тiста жайвора. Як
зараз бачу. Виходили ми з жайвором у двiр, а в дворi снiгу повно. Ще й
завiрюха, бува , гуде-ви , крутить-свище. Настя простягала до завiрюхи
жайвора, спеченого з тiста, i прохала його: "Лети-лети, жайворе, до братiв
сво©х жайворiв, та повертайтеся всi з вирiю, принесiть нам красну
весноньку з теплого краю, застелiть барвiнком наш двiр. Хай дорога ваша
буде легкою, а крилоньки мiцними, несiть нам весну хутчiше.." Так
прохала-заклинала Настя, i вiхола тодi затихала, i невдовзi й справдi
надходила весна.
Ярема пiднiс до рота дримбу, поклав на зуби вужчий край пiдкiвки,
защипав пластинку... I знову полинули нiжно-сумовитi звуки... Та Ярема
вiдразу ж урвав гру, сховав дримбу.
- Ти вже запорожець? - запитав Гната.
- Уже. Записали мене до Канiвського куреня пiд прiзвищем Кодак. На
згадку про фортецю, з яко© мене визволив батько Сулима.
Ярема обняв Гната:
- Будь здоров, козаче! Ходiмо покажу, де твiй курiнь. I завiв Гната до
однi © з приземкуватих будiвель. Посерединi стояло сирно - довгий стiл,
збитий з грубезних дощок, попiд стiнами дощанi нари, на стiнах
порозвiшувана зброя, в кутку - iкони. А над столом висiло велике
панiкадило... Це й було помешкання Канiвського куреня. Все Гнатовi в диво,
озирався, роздивляючись то зброю на стiнах, то панiкадило, то лампадку, що
блимала перед iконою Георгiя Побiдоносця. Молодий i гарний святий з бiлим
покривалом на спинi, сидячи на конi, проштрикував довгим списом змiя. I
цей святий був схожий на запорожця, бо мав оселедця I довгi козацькi вуса.
- Сiдай, - припрохував Ярема. - Ось тут i почнеться тво козакування.
Батько Сулима навчить тебе шаблею орудувати. Та й я, Ярема Летючий -
запам'ятай мо прiзвище, - дечого тебе навчу. Бо козакую вже з пiвроку.
- Стривай, а чому в тебе таке дивне прiзвище - Летючий?
- Та з хати лiтав, - посмiхнувся хлопець. - Ряднину розiп'яв над
головою i стрибнув. Але полетiв не вгору, а додолу. Так гуркнувся, що аж
надвечiр очуняв. Мати нагримала: "Ще хоч би убився, - кричала, - а то ж
покалiчишся, а менi - тягайся з тобою... Iч, що надумав - лiтати!" А дiд i
каже матерi: "Соломi , не чiпай хлопця. Коли йому заманулося лiтати, то
хай лiта , бо душа в нього така - летюча". От мене звiдтодi й прозивають
Летючим.
- I не кинув сво © мрi©?
- Ще дужче кортячка розбира лiтати. - Ярема зашепотiв, хоч у куренi
бiльше нiкого й не було: - Слухай, Гнате, повiдаю тобi свою задумку. Хочу
крила змайструвати. Чого ти на мене так дивишся? Птахи ж он лiтають, чому
я не зможу? Полечу, ©й же Богу полечу, тягне мене у небо i вабить...
Тiльки б крила змайструвати. А ось якi, я ще гаразд не знаю... Стривай, -
сам себе спинив джура. - Щось я дуже розбалакався, а ти мовчиш. I мовби
невеселий. I очi в тебе сумнi. Чому?
- Тобi сестричка Настя наснилась, а менi... - не доказав, зiтхнув,
голову звiсив.
- У тебе горе? Розкажи про нього - легше стане. Як ти в лядськiй
фортецi опинився?
- Вiд пана свого дременув, - розповiдав Гнат. - Вiд самого Канева ноги
бив, ось-ось, думаю, вже й Сiч. А бiля Кодака мене схопили. Побили, а тодi
у фортецю повели i в нору якусь кинули. А нашого люду там кона - ой-ой!
Ворушаться в норi, як черва. Бiлого свiтла й скалки нема , пiтьма, як у
могилi, задуха...
- Треба швидше кiнчати з осиним гнiздом, як назива батько Сулима
Кодак, - вигукнув Ярема.
- Просидiв я в тiй норi з тиждень, - розказував Гнат. - Били нас кожний
день, знущалися. Особливо лютував шляхтич Пшияловський. Щодня в льох
спуска ться, драгуни головешки тримають, а Пшияловський бранцiв канчуком
перiщить - аж шкiра на спинi репа ться. Води по кiлька днiв не давали. Хто
пить попроха , тому каменюку на шию - i в Днiпро. Пшияловський i кричить:
"Пий, хлопе, скiльки хочеш!" Ось так i мене хотiли напо©ти, та спасибi вам
- визволили вiд смертi. - Помовчав. - У панському ярмi я зрiс. Про шмат
хлiба мрiяв i снив. Був я пастухом у фiльварку пана Даниловича пiд
Чигирином. Скiльки себе пам'ятаю, панську худобу пас. Тож пан мене iнакше,
як худобою, i не називав. Тiльки й чу ш: ти, каже менi пан, бидло таке, як
i та худоба, що в стайнi сто©ть. Вона хоч молоко да , а що з тебе вiзьмеш?
Так мене звали: Гнат Худобенко. Я вже й сам почав думати, що я бидло,
худоба. I коли мене пан-коструб, бувало, пита : "Хто ти ?" - то я кричу:
"Ясновельможний пане, я худоба, бидло, хлоп, ланець i смерд вонючий!"
Ось так я й жив. А по веснi взяв i закохався...
- I добре зробив, - усмiхнувся Ярема. - I хто ж тобi у подобi став?
- Крiпачка пана Даниловича. Корiв панських до©ла. Христиною звали.
Маленька була, чорнявенька, жвавенька. Коли пота мно зустрiчалися,
Христинка жалiлась менi: "Хiба ми бидло, що пан i за людей нас не ма ? Ми
не гiршi люди за пана, тiлько й того, що в нас фiльваркiв катма..." От ми
зiбралися з духом i пiшли до пана, в ноги бухнулись: хочемо побратися,
коха мось ми... Пан аж витрiщився на нас. А тодi сво©х гостей погукiв, а в
нього шляхта з усього Чигиринського староства гуляла, i каже: "Подивiться,
панове, на цю худобу, на оце бидло! - i на нас з Христиною показу . - Вони
кохаються... побратися хочуть..." А шляхта в регiт. Пан Данилович i
кричить: "Прошу ясновельможне панство обговорити питання, чи може двонога
худоба кохатися?.." Шляхта була п'яна, давай галасувати... Зрештою,
зiйшлися на тому, що кохатися може тiльки уродзоне панство, а худобi
тiльки худоба й до пари... То хай, мовляв, цей хлоп з худобою i шлюб бере.
Цьому бидловi тiльки корова й до шмиги...
Гнат вмовка , куса губи.
Ярема важко диха вiд гнiву, що так i тiпа його.
- Розказуй, брате, розказуй. Не тримай у собi горя. I Гнат далi веде
сумну i тяжку свою оповiдь:
- От пан i каже: "А що, панове, обвiнча мо це бидло з коровою? Ото буде
нам розвага!.." Панство з палацу висипало, потягло мене на стайню, потiм
корову вивели... "Оце йому пара! - аж пада з реготу шляхта. - Чим не
краля? З рогами, з хвостом, ще й мука ". Привели коваля i велiли йому мене
з коровою ланцюгом скувати. В коваля хоч i руки тремтiли, i плакав вiн, а
пан таки змусив його. Надiли менi обруч на шию, прикували до нього ланцюг,
потiм коровi надiли обруч i другий кiнець ланцюга до нього приклепали.
Шляхта похапала палiччя i жене мене з коровою селом. Регоче панство,
потiша ться, кривля ться, як блаженне... За нами ридван котиться, в ньому
- вина й закуска. Панство на ходу вина п' , курей смажених жере. Музика
попереду нас iшла, пани ©х грати примушували, аби "справжн весiлля було".
Пригнали мене з коровою до церкви. Отець Микита як побачив таке, то й
зомлiв. Пани його водою вiдлили й кричать: "Вiнчай, попе, цю худобу з
коровою!" Отець вiдмовився, то шляхта почала його бити, з нiг збили,
ногами топтали... Тузили його, поки вiн i не охолов. Церква була
православна, пани всi католики, то вони й убили нашого отця Микиту. А тодi
давай мене з коровою вiнчати. Реготали, розважалися пани, доки й церкву не
спалили... Тодi погнали мене з коровою на стайню, прив'язали, сiна у ясла
поклали. "Хрумай, - кажуть, - сiно з сво ю нареченою. Бачиш, як твоя
молода сiно мотуга , а ти ще й носа вернеш..." Ось так я простояв на
стайнi кiлька днiв. Корова мота головою, смика ланцюг, до кiсток менi
обруч в'©вся. Спасибi, коваль одно© ночi звiльнив... Обруч на менi
розпиляв i каже: "Тiкай на Сiч, за зброю берися та панам мсти!"
- А Христина ж як? - запитав Ярема, i його чистi блакитнi очi
наповнилися слiзьми. - Що з нею сталося?
- Повiсилась Христинка... - ледь чутно прошепотiв Гнат. - На сво©х
косах... Пани хотiли з не©...
Гнат не домовив, бо до куреня зайшов низькорослий, але досить-таки
гордовитий на вигляд козак. Тримався звисока: груди випнутi, шапка,
оторочена видрою, хвацько заломлена аж на вухо й сидiла там бозна-як. I
намугикував вiн щось молодецьке, тримаючи одну руку на боцi, там, де стан
перехоплював червоний пояс. На поясi висiла шабля, з другого боку за пояс
були заткнутi аж три пiстолi, а бiля них висiли три лядунки з порохом,
далi стирчав рiг з мiдним ланцюжком, якiсь торбиночки, вузлики...
"Iч, кирпу як дере, - подумав Гнат, спостерiгаючи, як незнайомець гордо
просту до них. - Видно, вдатний та славний козак".
Незнайомець стрельнув блискучим оком на Гната i запитав у Яреми:
- Що за молодик?
- А це, пане осавуло, Гнат Кодак. Його нiмчура хотiла втопити, а ми
порятували.
- Сулима завжди того-небудь ряту , - сказав хвальковитий осавул, i не
зрозумiло було, хвалить вiн Сулиму чи гудить.
- Тим i живе, - вiдповiв на те Ярема.
- Ну, козакуй, козакуй, - бадьоро мовив осавул, не дивлячись на Гната.
- Колись з тебе отаман буде. Той не козак, хто не бачить себе отаманом. -
I до Яреми: - А де ж це пан отаман?
- В пана кошового.
- Мiзкують, як лiпше на фортецю напасти? - поспитав осавул. - Треба,
треба викурювати ляхiв.
- Вiйськова рада вирiшить, як з Кодаком бути, - вiдповiв Ярема.
- Рада радою, а без нас, старшин, ви й кроку не ступите, - осавул це
сказав таким тоном, що Гнатовi аж нiяково зробилося. Вiдчув, що i Ярема
ма таке вiдчуття, тому не хоче пiдтримувати розмову. - Як там, хлопцi,
Кодацька фортеця? - бадьоро запитав осавул i, пiдсiвши до Яреми, спробував
було зазирнути йому в очi, але той, вiдвернувшись, неохоче буркнув:
- Сто©ть...
- Невдовзi впаде! - поплескав осавул Ярему по плечу. - Ми ©© хутко
звалимо Ха!.. У нас вона довго не стоятиме. Ми ©©, голубку, раз - i набiк.
Ми такi! - Осавул пiдсунувся ближче до Яреми, i очi його, хвилину тому
хвальковитi i самовпевненi, забiгали й зробилися благальними. - Слухай,
молодику, а злота у фортецi достобiса? Тiльки хвостом не виляй, а
по-чесному рiж. Багацько, га?
- Не знаю, - Ярема стенув плечима.
- Не бреши, - ошкiрився осавул - Як це джура отамана не зна ? Ха! Коли
всi козаки вiдають, що в Кодацькiй фортецi аж три дiжки злота сто©ть. Ось
тому отаман i замислив похiд до Кодака.
- Ви, пане осавуле, не наговорюйте! - Ярема обурено схопився. - Батько
за злото не вою !
- Дай Боже, дай Боже, - iронiчно протяг осавул. - А три бочки у фортецi
стоять. Чули ми, чули...
- Вiд дурних чули! - зухвало крикнув Ярема.
- А ти не кородися! - осавул схопився i враз надувся. - Ще губа в тебе
боса, вусiв не ма ш, а вже хвоста перед старшиною задира ш? I чому тебе
тiльки отаман вчить?
- Вчить воювати не за злото, а за народ свiй.
- Ого! - вигукнув осавул. - Слова гарнi, та ще нiжка трясця в свiтi не
вiдмовлялася вiд злота.
- Трясця не вiдмовиться, - вихопилось в Гната. - Iнша рiч людина.
- А ти не лiзь, коли не тво мелеться! - осадив його осавул. - Перший
день на Сiчi, а вже старшинi в рота стриба ш? Карати вас треба за
непослух, i добряче. Багато вас таких ландiв-обдертусiв розвелося, що нi в
тин нi в ворота. Тiльки й тямите перебаранчувать старшину, Богом вам
поставлену.
- Та вже якось подiлимо три бочки злота! - визивно кинув Ярема.
Осавул пирхнув, стовбурчачи вуса, I швидко вийшов з куреня.
- Iч, як йому замуляло! - засмiявся Ярема.
- Хто вiн за ©ден?
-- А-а, - махнув Ярема рукою, - осавул Кирпа. До бою маклуватий, а до
злота хапкуватий. Бачив у нього торбиночки та вузлики за поясом? Носить iз
собою сво добро. Нiкому не вiрить, мабуть, 1 самому собi Каламутить
тiльки воду на Сiчi. Сам жаднюга i всiх на свiй аршин мiря . А золото -
так i сонний бачить. Ласогубий, хоч i лемехуватий.
- В кожного своя мрiя, - додав Гнат.
Зненацька на майданi залунали позивнi звуки.
- Литаври! - звiвся рвучко Ярема. - Бiжiмо!
- Куди? - схопився й собi Гнат.
- На сiчовий майдан. Зараз вiдбудеться вiйськова рада.
- А що таке рада? - на ходу поспитав Гнат.
- Рада - це... - Ярема аж руками потряс над головою. - Найвища у нас. I
найстарша. Навiть за кошового отамана старша. Як ухвалять козаки на радi,
так i буде... Тiльки б встигнути ближче до литавр мiсце захопити, бо зараз
стiльки тих козакiв на майдан наб' ться, що й грудцi нiде буде впасти...
Роздiл третiй
Отаман трубецький махнув бiлою хусткою: загудiли труби, як у похiд.
Сурми заграли, наче журавлi у високостi закричали... I стихли... А
журавлиний звук сурем та похiдний клич труб ще велично пливе над майданом.
Всi вiдчули: мандрiвочка пахне...
I тодi довбишi пiдняли колотушки, обтягненi повстю, i вдарили у
литаври. В одну мить хнiй кличний звук злетiв над сiчовим майданом i
полинув над куренями, над гамiрливим базаром, по той бiк Коша, над
слобiдкою, над усiм Базавлуком i сягнув аж ген до Днiпра. I ледве
загомонiли литаври, як козаки почали вибiгати звiдусiль, на ходу надiваючи
шапки, весело казали один одному:
"Вiйськова рада!"
I на майданi нiби спалахнула величезна рiзнобарвна квiтка. Замиготiли
жовтi, червонi, зеленi, синi жупани, кунтушi, пояси, маком цвiли денця
шапок з ясного сукна, з золотими китицями, загупав майдан чобiтьми,
сап'янцями, босими ногами, заклекотiв луженими горлянками... Задимiли
люльки - глинянi, мiднi, деревинi, череп'янi i ще бозна-якi, i над
майданом вже зависли сизуватi тютюновi хмарки.
Кому не вистачало мiсця на майданi, хто не мiг уже й пальця втиснути в
юрбу, той вилазив на покрiвлi куренiв, i невдовзi й там зробилося тiсно. А
козаки все бiгли i бiгли, видиралися на вали, палiсади, набивалися у
сторожевi вежi, наче галки, всiдалися на деревах, виглядали з вiкон
дзвiницi...
Гнат Кодак та Ярема Летючий найпершi встигли на майдан i захопили мiсця
бiля литавр. Хоча натовп i тис на них чимраз дужче, вони трималися й не
поступалися сво©м мiсцем. Гнат був схвильований, оглушений литаврами,
гомоном козакiв, i йому здавалося, що вiн залетiв бозна-куди, у далекий i
загадковий вирiй... А довбишi все били й били колотушками у литаври,
великi мiднi казани, з одного боку обтягненi шкурами й поставленi на
тринiжках...
Гомiн над майданом поволi вщухав. I тодi ще швидше замиготiли колотушки
в руках довбишiв-литавристiв, ще грiмкiше й ритмiчнiше загудiли литаври -
майдан стихав... Ще мить - i на майданi стало так тихо, нiби там не було
жодно© душi... I тодi четверо довбишiв пiдiйшло до великих литаврiв, що
були схожi на величезний казан, й одночасно вдарили в туго натягнену шкуру
"головного тулумбаса". I Гнатовi здалось, що бабахнула гармата, тако©
потужно© сили звук злетiв вiд литавр.
- Набат! - захоплено вигукнув Ярема. I по хвилi: - Iдуть!.. Iдуть!..
З сiчово© церкви вийшов високий рудий осавул, несучи вiйськовi клейноди
- прапор i ще щось - пучок волосся, що висiв на довгому держалнi, наче
кiнський хвiст.
- Бунчук! Бунчук несуть!.. - загомонiли козаки.
- Зараз вийде кошовий отаман iз старшиною, - шепнув Ярема. - Дивись,
тобi пощастило. Такi ради рiдко бувають, коли в походи збира мось, та ще
на Рiздво, коли кошового й старшину вибира мо.
Осавул поставив у колi прапор i бунчук.
Майдан сколихнувся i завмер.
Зненацька iз сторожово© вежi лунко вдарила гармата (ще луна не вщухла,
котячись Базавлуком до Днiпра, як Гнат побачив кошового отамана
Запорозько© Сiчi. Вiн крокував неквапливо i поважно, увесь сивий як лунь,
кремезний i ладний, мiцно i широко ступаючи, гордо нiс в мiцних руках
булаву. Його сивi, прокуренi вуса, пухнастi й довгi, розвiвалися вiд
ходьби, дорогий жупан сяяв блакиттю, коштовна шабля спалахувала проти
сонця срiблом i злотом. За кошовим, також поважно i значуще, ступала
вiйськова старшина: першим простував суддя, тримаючи в руках вiйськову
печатку, за ним-тонкий писар з великим срiбним каламарем, далi сунули
обозний, хорунжий, перначник, всi в чинi вiйськових старшин, за ними -
курiннi отамани, полковники, старi та сивi козаки - "значнi", котрi були
колись отаманами. Ступивши у коло, старшина ставала пiд бунчук, знiмала
шапки i кланялась на всi боки сiчовому товариству.
Серед старшин Гнат угледiв i отамана Iвана Сулиму. Дивлячись збоку,
Гнат роздивився, що його отаман середнього зросту, навiть вида ться аж
низькуватим, але плечi ма широкi, i вiд усi © його гордо© постави вi
неабиякою силою. У нього рiвний нiс, трохи загострений на кiнцi, велике й
горде обличчя з бiлими вигорiлими бровами, високе чоло, очi карi,
примруженi... На отамановi гарний жупан з двабу, застебнутий аж до
пiдборiддя, поверх нього - кунтуш з вiдкидними рукавами, прикрашений
золотими й срiбними галунами, пiдперезаний вiн був шовковим поясом, на
якому висiла стара шабля, бувала в бувальцях, на головi - гостроверха
шапка з жовтою китицею.
Та ось кошовий пiдняв над головою булаву i дужим голосом, що пролунав
на увесь майдан, озвався:
- Панове молодцi! I ви, пани отамани! Сiчове лицарство! Як нам далi
бути з Кодацькою фортецею на Днiпрi? Ми порадились з старшиною i ухвалили
скликати вiйськову раду. Чи правильно ми зробили, панове молодцi?
- Правильно, батьку! - в одну дужу горлянку вiдповiв майдан.
- Панове молодцi! - знову звернувся кошовий. - Вiйськову раду вiйська
Низового Запорозького iз вашо© згоди вiдкриваю. А про дiло, панове
молодцi, буде казати вам курiнний отаман, наш славний ватаг i лицар Iван
Сулима.
Сулима став поруч з кошовим. Випростався, гордо окинув блискучими очима
запруджений майдан.
- Козаки! Отамани! Лицарство сiчове! Шляхта не може спокiйно спати
доти, доки за порогами твердинею i оплотом Укра©ни сто©ть Сiч! - гримiв
Сулима, i голос його гучнiшав з кожною хвилею. - На Днiпрi, на святiй
укра©нськiй рiчцi, якраз на Кодацькому порозi, вона спорудила фортецю i
поселила там нiмецьку залогу. Кода-цька фортеця вiдгородила нас вiд
Укра©ни. Залога перехоплю втiкачiв, чинить над нашим людом звiрства i
наругу. Укрiпившись на Кодацi, ляхи з часом забагнуть ще ближче
пiдсусiдитись до Сiчi, аби оточити ©© фортецями i задушити!
- Не бувати ляхам на запорозькiй землi! - крикнув високий худий козак з
чорними вусами, котрий стояв неподалiк Гната. - Не потерпимо душителiв у
себе пiд боком. Iнакше грiш нам цiна, козаки!
- Правильно! - залунали голоси!
- Але я питаю, як тебе звати?
- Укра©нка, - вперто повторила вона.
- Ти будеш мо ю! - зухвало вигукнув вiн. - Але я не хочу брати силою
те, що любiше по добрiй волi.
Вона рвучко повернулась до нього, очi ©© спалахнули.
- Добро© волi забаг? Приперся в чужу кра©ну, хапа ш людей, морду ш ©х у
пiдземеллi, а тодi добро© волi хочеш? Пестощiв?
- Ти ма ш рацiю, - згодився вiн. - Але я не поляк.
- Не ма значення. Ти все одно ворог! Вiн знову хлюпнув у кухоль
жадiбно випив.
- Вино приносить забуття, я хочу втопити у ньому свою нудьгу.
- Коли запорожцi захоплять фортецю, то пана коменданта i без вина чека
забуття.
- Ти певна?
- Авжеж! Козаки не потерплять осиного гнiзда бiля Сiчi. Це мусить
нарештi втямити i сам пан комендант.
- Оракул у спiдницi! - спалахнув вiн. - Сiльська пророчиця! Ха-ха!.. Не
забувай, що всi пророки закiнчують життя ранiше, анiж збува ться ©хн
просторiкування! Забува ш, що ти всього лише холопка, а не уродзона
шляхтянка. По-доброму не вiддасися - силомiць вiзьму. Або вiддам тебе
драгунам на поталу. Вибирай. Ти молода, вродлива, гостроязика. I, напевне
ж, хочеш жити. Чи не так?
- Хочу, - зiзналась вона i по хвилi додала: - Але хочу жити вiльною, а
не панською затичкою...
- Коли багнеш волi - не протився менi. Я подарую тобi волю i випущу
тебе з фортецi. Я тут господар.
- Нi, - сказала вона просто. - Ти - в'язень, такий же, як i я. Сидиш i
лихоманишся за мурами, козакiв бо©шся.
- Послухай, пророчице... Проси у мене що хочеш, i я виконаю тво
прохання. Але спершу стань мо ю. I пам'ятай: або я, або драгуни. Поспiшай,
я нетерпеливий. I драгуни теж...
Вона задумливо перебирала косу, наче радилася з нею.
- Гаразд, - вперше погодилась бранка. - Але поведи мене на фортечну
стiну - хочу подивитися на Днiпро й подихати свiжим повiтрям.
Вони вийшли й попрямували дворищем. Вона попереду, вiн трохи вiдставши.
Дивився на ©© довгi стрункi ноги з пружними литками, на горду поставу, на
легку ходу й облизував сухi губи, що вкривалися смагою. Потiм вони довго
пiднiмалися крутими схiдцями i зрештою опинилися на стiнi. Варта
вiдзадкувала геть до бастiону.
- Дихай свiжим повiтрям, пташко, - комендант розтягнув губи в подобi
посмiшки. - Сьогоднi я щедрий, виконаю будь-яку твою забаганку!
Широко вiдкритими очима дивилася дiвчина на свiт. З високого муру видно
було далеке Заднiпров'я, де зеленiли га©...
- Земле моя рiдна, - прошепотiла дiвчина. - Так хочеться жити...
Глянула вниз, на гостре камiння, вiдсахнулась.
- Страшно? - засмiявся комендант. - Ходiмо краще звiдси.
- Зачекай, людолове!
I полонянка вискочила за зубчастий виступень стiни.
- Назад! - крикнув комендант.
- Ти хотiв, ворiженьку, знати мо iм'я? - вигукнула полонянка i
замахала руками, аби втримати рiвновагу. - Настею мене люди кличуть. А для
тебе я просто укра©нка. Настя-укра©нка. А ще у мене брат Ярема, вiн на
Сiчi козаку . Братик i вiдомстить тобi, злий ворiженьку. А я полечу до
Днiпра... - Зойкнула: - Днiпре, любий Днiпре, прийми мене, i тiло мо , i
душу. I зроби мене чайкою-зигзицею.
Хитнулася вперед, вiдiрвалася од стiни i зникла. Марiон кинувся до краю
стiни. Дiвчина летiла далеко внизу, розкинувши руки, наче крила...
- Дурень! - раптом вголос вигукнув комендант. - I я прителющився
допомагати полякам корити Укра©ну? Невiглас!
Роздiл другий
Острiв Базавлук, на якому запорозькi козаки ще в 1593 роцi заснували
столицю свого краю-Сiч, лежав якраз там, де в Днiпро впадали три його
правi притока: Чортомлик, Пiдпiльна та Скарбна. Довкола безлiч дрiбних
рiчечок, озер та озерець, рикiв, га©в, лiсiв, в непрохiдних, заплутаних
плавнях день у день галасувало птаство, а в рiчках була повна-повнява
риби, в гаях, лiсах та байраках - всякого звiра.
Вiльно жили у тих краях, нi сво © паноти, нi чужо© не знали.
Запорозькi степи у тi часи були малолюдними, слобiд майже не
зустрiчалося, а сидiли козаки, або, як ©х звали, - гречкосi©, пiчкури, на
одмiну вiд сiчовикiв, маленькими хутiрцями-зимiвниками, котрi мостилися
здебiльшого по схилах балок i байракiв, часом у глухих, вiддалених
урочищах, верхiв'ях рiк. Основне ж ядро козакiв, або товариство, завжди
стояло залогою в сво©й столицi, матерi Сiчi.
Базавлуцька Сiч була оточена високим земляним валом з дерев'яним
частоколом. Вал i частокiл були окопанi глибоким ровом. На валах
здiймалися високi веж з бiйниць яких визирали жерла гармат i дула
самопалiв. Але гармат тих стояло не так вже й багато, як для столицi
такого великого краю, яким був Запорозький. "На бiса вам армати, - казали
запорожцi, - як у нас кулаки великi".
А навколо Сiчi, або внутрiшнього коша, тулився форштадт - передмiстя. У
передмiстi запорозько© столицi в нечисленнiй (в тi часи) слобiдцi мешкали
рiзнi майстри, ремiсники i взагалi робiтний люд: кравцi, шевцi, зброярi,
ковалi, шабельних справ майстри, зрештою, гендляра Тут же стояли шинки,
пивницi, крамницi та ятки з товарами мало не з усього свiту. На
велелюдному базарi з ранку й до вечора було гамiрно i тiсно, в ятках
повнява рiзного краму, котрий привозили гендлярi з Укра©ни, Молдавi©,
Польщi, Криму i навiть Туреччини. Бiля шинкiв та крамниць товпилися гурти
веселих козакiв, посполитих, ремiсникiв та iншого люду, серед якого було
чимало сiроми, заробiтчан.
В кiнцi базару через глибокий рiв перекинуто мiст (на нiч його
пiдiймали), пройшовши тим мостом, прибулий спинявся бiля ворiт з дикого
каменю, вiтався з вартою, а вже за воротами i починалася, власне, столиця
козацтва, внутрiшнiй Кiш - серце всього людославного Запорiжжя, Сiч-мати,
де жило сiчове товариство з кошовим отаманом i вiйськовою старшиною.
Поминувши ворота, прибулий ступав на широкий i рiвний сiчовий майдан.
Його пiвколом обступали низенькi куренi, де мешкало сiчове товариство з
курiнною старшиною. В кiнцi майдану височiла дерев'яна церква в Iм'я
Покрови i висока дзвiниця. З бокiв до дзвiницi тулилися рiзнi
будiвлi-комори, вiйськова канцелярiя, хати старшин, пушкарня, окреме
помешкання - станок - кошового отамана. Над станком маяв бiлий прапор -
знак того, що глава козацтва знаходиться в сiчовiй столицi.
Гнат Кодак вийшов з вiйськово© канцелярi© й зiтхнув на повнi груди -
вiльний Вiднинi i назавжди вiн вiльний козак запорозький. Сiчовик. Над
майданом гудiв вiтер, вiльний вiтер Запорозького краю, маяв бiлим прапором
над станком кошового, гудiв у верхогiр'© дзвiницi, й чутливi дзвони
легенько бринiли вiд його дотику.
Гнат стояв i посмiхався сам до себе, до свого щастя. Вiднинi вiн
вiльний, i панський канчук вже вiдсвистiв над ним. I чув вiн, як на
оболонi Скарбно© iржали козацькi тонi, як у передмiстi Сiчi гупали
молотами ковалi, як бринiли-гули од витру сiчовi дзвони, а з неба линули
лебединi згуки... Вiднинi вiн вiльний козак-сiчовик. Аж не вiрилось, що
те, про що мрiяв днями й ночами, нарештi збулося Шкода тiльки Христини, не
поталанило дiвчинi, а ось вiн вирвався. Гнат прислухався i вловив ще однi
звуки, що випливали десь нiби збоку - нiжнi, тремтливi... Хлопець
повернувся i наче заворожений пiшов на тi звуки. Бiля пушкарнi побачив
Ярему Летючого, джуру отамана i одного з сво©х рятiвникiв-визволителiв.
Ярема сидiв на жерлi гармати, звiсивши босi ноги, й грав на якомусь
дивному для Гната iнструментi. Вiн тримав бiля рота металеву пiдкiвку,
щипав рукою пластинка, i з тi © пiдкiвки вилiтали крихкi, тендiтнi звуки,
що текли майданом, наче дзюркiтливий струмок.
- Що то в тебе? - запитав Гнат.
- Дримба, - вiдповiв Ярема i знову поклав на зуби звужений кiнець
пiдкiвки, щипав пластинку, видобуваючи нiжну мелодiю.
Гнат i собi вмостився на жерлi гармати, але Ярема урвав гру, повернув
до побратима зажурене лице. В блакитних його очах стояв сум.
- Сестричка сьогоднi наснилася, Настя, - озвався по хвилi. - Тiльки
дивно снилася, чайкою бiлою примарилась. Буцiмто пливу я Днiпром, а надi
мною в' ться бiла чайка. I жалiбно-жалiбно квилить "Чого ти, чайко?" -
питаю ©©. А вона менi й одказу людською мовою: "Я не чайка-зигзиця, я
сестриця твоя Настя... " Я руки до не© простягнув i прокинувся... Хоч би з
Настею яке лихо не лучилося, бо чого це вона чайкою у мiй сон прилiтала?..
- Посмiхнувся i запитав Гната: - Зна ш, як я Настю дражнив, коли ми ще
дiтьми були? Жайворонятком. В день сорока мученикiв Настя завжди пекла з
тiста жайвора. Бабуся казала, що того дня сорока кладе у гнiздо сорок
прутикiв, а жайвiр вилiта з вирiю i спiшить у нашi кра© з весною. Мама
завжди пекла бублики, сорок бубликiв, а Настя лiпила з тiста жайвора. Як
зараз бачу. Виходили ми з жайвором у двiр, а в дворi снiгу повно. Ще й
завiрюха, бува , гуде-ви , крутить-свище. Настя простягала до завiрюхи
жайвора, спеченого з тiста, i прохала його: "Лети-лети, жайворе, до братiв
сво©х жайворiв, та повертайтеся всi з вирiю, принесiть нам красну
весноньку з теплого краю, застелiть барвiнком наш двiр. Хай дорога ваша
буде легкою, а крилоньки мiцними, несiть нам весну хутчiше.." Так
прохала-заклинала Настя, i вiхола тодi затихала, i невдовзi й справдi
надходила весна.
Ярема пiднiс до рота дримбу, поклав на зуби вужчий край пiдкiвки,
защипав пластинку... I знову полинули нiжно-сумовитi звуки... Та Ярема
вiдразу ж урвав гру, сховав дримбу.
- Ти вже запорожець? - запитав Гната.
- Уже. Записали мене до Канiвського куреня пiд прiзвищем Кодак. На
згадку про фортецю, з яко© мене визволив батько Сулима.
Ярема обняв Гната:
- Будь здоров, козаче! Ходiмо покажу, де твiй курiнь. I завiв Гната до
однi © з приземкуватих будiвель. Посерединi стояло сирно - довгий стiл,
збитий з грубезних дощок, попiд стiнами дощанi нари, на стiнах
порозвiшувана зброя, в кутку - iкони. А над столом висiло велике
панiкадило... Це й було помешкання Канiвського куреня. Все Гнатовi в диво,
озирався, роздивляючись то зброю на стiнах, то панiкадило, то лампадку, що
блимала перед iконою Георгiя Побiдоносця. Молодий i гарний святий з бiлим
покривалом на спинi, сидячи на конi, проштрикував довгим списом змiя. I
цей святий був схожий на запорожця, бо мав оселедця I довгi козацькi вуса.
- Сiдай, - припрохував Ярема. - Ось тут i почнеться тво козакування.
Батько Сулима навчить тебе шаблею орудувати. Та й я, Ярема Летючий -
запам'ятай мо прiзвище, - дечого тебе навчу. Бо козакую вже з пiвроку.
- Стривай, а чому в тебе таке дивне прiзвище - Летючий?
- Та з хати лiтав, - посмiхнувся хлопець. - Ряднину розiп'яв над
головою i стрибнув. Але полетiв не вгору, а додолу. Так гуркнувся, що аж
надвечiр очуняв. Мати нагримала: "Ще хоч би убився, - кричала, - а то ж
покалiчишся, а менi - тягайся з тобою... Iч, що надумав - лiтати!" А дiд i
каже матерi: "Соломi , не чiпай хлопця. Коли йому заманулося лiтати, то
хай лiта , бо душа в нього така - летюча". От мене звiдтодi й прозивають
Летючим.
- I не кинув сво © мрi©?
- Ще дужче кортячка розбира лiтати. - Ярема зашепотiв, хоч у куренi
бiльше нiкого й не було: - Слухай, Гнате, повiдаю тобi свою задумку. Хочу
крила змайструвати. Чого ти на мене так дивишся? Птахи ж он лiтають, чому
я не зможу? Полечу, ©й же Богу полечу, тягне мене у небо i вабить...
Тiльки б крила змайструвати. А ось якi, я ще гаразд не знаю... Стривай, -
сам себе спинив джура. - Щось я дуже розбалакався, а ти мовчиш. I мовби
невеселий. I очi в тебе сумнi. Чому?
- Тобi сестричка Настя наснилась, а менi... - не доказав, зiтхнув,
голову звiсив.
- У тебе горе? Розкажи про нього - легше стане. Як ти в лядськiй
фортецi опинився?
- Вiд пана свого дременув, - розповiдав Гнат. - Вiд самого Канева ноги
бив, ось-ось, думаю, вже й Сiч. А бiля Кодака мене схопили. Побили, а тодi
у фортецю повели i в нору якусь кинули. А нашого люду там кона - ой-ой!
Ворушаться в норi, як черва. Бiлого свiтла й скалки нема , пiтьма, як у
могилi, задуха...
- Треба швидше кiнчати з осиним гнiздом, як назива батько Сулима
Кодак, - вигукнув Ярема.
- Просидiв я в тiй норi з тиждень, - розказував Гнат. - Били нас кожний
день, знущалися. Особливо лютував шляхтич Пшияловський. Щодня в льох
спуска ться, драгуни головешки тримають, а Пшияловський бранцiв канчуком
перiщить - аж шкiра на спинi репа ться. Води по кiлька днiв не давали. Хто
пить попроха , тому каменюку на шию - i в Днiпро. Пшияловський i кричить:
"Пий, хлопе, скiльки хочеш!" Ось так i мене хотiли напо©ти, та спасибi вам
- визволили вiд смертi. - Помовчав. - У панському ярмi я зрiс. Про шмат
хлiба мрiяв i снив. Був я пастухом у фiльварку пана Даниловича пiд
Чигирином. Скiльки себе пам'ятаю, панську худобу пас. Тож пан мене iнакше,
як худобою, i не називав. Тiльки й чу ш: ти, каже менi пан, бидло таке, як
i та худоба, що в стайнi сто©ть. Вона хоч молоко да , а що з тебе вiзьмеш?
Так мене звали: Гнат Худобенко. Я вже й сам почав думати, що я бидло,
худоба. I коли мене пан-коструб, бувало, пита : "Хто ти ?" - то я кричу:
"Ясновельможний пане, я худоба, бидло, хлоп, ланець i смерд вонючий!"
Ось так я й жив. А по веснi взяв i закохався...
- I добре зробив, - усмiхнувся Ярема. - I хто ж тобi у подобi став?
- Крiпачка пана Даниловича. Корiв панських до©ла. Христиною звали.
Маленька була, чорнявенька, жвавенька. Коли пота мно зустрiчалися,
Христинка жалiлась менi: "Хiба ми бидло, що пан i за людей нас не ма ? Ми
не гiршi люди за пана, тiлько й того, що в нас фiльваркiв катма..." От ми
зiбралися з духом i пiшли до пана, в ноги бухнулись: хочемо побратися,
коха мось ми... Пан аж витрiщився на нас. А тодi сво©х гостей погукiв, а в
нього шляхта з усього Чигиринського староства гуляла, i каже: "Подивiться,
панове, на цю худобу, на оце бидло! - i на нас з Христиною показу . - Вони
кохаються... побратися хочуть..." А шляхта в регiт. Пан Данилович i
кричить: "Прошу ясновельможне панство обговорити питання, чи може двонога
худоба кохатися?.." Шляхта була п'яна, давай галасувати... Зрештою,
зiйшлися на тому, що кохатися може тiльки уродзоне панство, а худобi
тiльки худоба й до пари... То хай, мовляв, цей хлоп з худобою i шлюб бере.
Цьому бидловi тiльки корова й до шмиги...
Гнат вмовка , куса губи.
Ярема важко диха вiд гнiву, що так i тiпа його.
- Розказуй, брате, розказуй. Не тримай у собi горя. I Гнат далi веде
сумну i тяжку свою оповiдь:
- От пан i каже: "А що, панове, обвiнча мо це бидло з коровою? Ото буде
нам розвага!.." Панство з палацу висипало, потягло мене на стайню, потiм
корову вивели... "Оце йому пара! - аж пада з реготу шляхта. - Чим не
краля? З рогами, з хвостом, ще й мука ". Привели коваля i велiли йому мене
з коровою ланцюгом скувати. В коваля хоч i руки тремтiли, i плакав вiн, а
пан таки змусив його. Надiли менi обруч на шию, прикували до нього ланцюг,
потiм коровi надiли обруч i другий кiнець ланцюга до нього приклепали.
Шляхта похапала палiччя i жене мене з коровою селом. Регоче панство,
потiша ться, кривля ться, як блаженне... За нами ридван котиться, в ньому
- вина й закуска. Панство на ходу вина п' , курей смажених жере. Музика
попереду нас iшла, пани ©х грати примушували, аби "справжн весiлля було".
Пригнали мене з коровою до церкви. Отець Микита як побачив таке, то й
зомлiв. Пани його водою вiдлили й кричать: "Вiнчай, попе, цю худобу з
коровою!" Отець вiдмовився, то шляхта почала його бити, з нiг збили,
ногами топтали... Тузили його, поки вiн i не охолов. Церква була
православна, пани всi католики, то вони й убили нашого отця Микиту. А тодi
давай мене з коровою вiнчати. Реготали, розважалися пани, доки й церкву не
спалили... Тодi погнали мене з коровою на стайню, прив'язали, сiна у ясла
поклали. "Хрумай, - кажуть, - сiно з сво ю нареченою. Бачиш, як твоя
молода сiно мотуга , а ти ще й носа вернеш..." Ось так я простояв на
стайнi кiлька днiв. Корова мота головою, смика ланцюг, до кiсток менi
обруч в'©вся. Спасибi, коваль одно© ночi звiльнив... Обруч на менi
розпиляв i каже: "Тiкай на Сiч, за зброю берися та панам мсти!"
- А Христина ж як? - запитав Ярема, i його чистi блакитнi очi
наповнилися слiзьми. - Що з нею сталося?
- Повiсилась Христинка... - ледь чутно прошепотiв Гнат. - На сво©х
косах... Пани хотiли з не©...
Гнат не домовив, бо до куреня зайшов низькорослий, але досить-таки
гордовитий на вигляд козак. Тримався звисока: груди випнутi, шапка,
оторочена видрою, хвацько заломлена аж на вухо й сидiла там бозна-як. I
намугикував вiн щось молодецьке, тримаючи одну руку на боцi, там, де стан
перехоплював червоний пояс. На поясi висiла шабля, з другого боку за пояс
були заткнутi аж три пiстолi, а бiля них висiли три лядунки з порохом,
далi стирчав рiг з мiдним ланцюжком, якiсь торбиночки, вузлики...
"Iч, кирпу як дере, - подумав Гнат, спостерiгаючи, як незнайомець гордо
просту до них. - Видно, вдатний та славний козак".
Незнайомець стрельнув блискучим оком на Гната i запитав у Яреми:
- Що за молодик?
- А це, пане осавуло, Гнат Кодак. Його нiмчура хотiла втопити, а ми
порятували.
- Сулима завжди того-небудь ряту , - сказав хвальковитий осавул, i не
зрозумiло було, хвалить вiн Сулиму чи гудить.
- Тим i живе, - вiдповiв на те Ярема.
- Ну, козакуй, козакуй, - бадьоро мовив осавул, не дивлячись на Гната.
- Колись з тебе отаман буде. Той не козак, хто не бачить себе отаманом. -
I до Яреми: - А де ж це пан отаман?
- В пана кошового.
- Мiзкують, як лiпше на фортецю напасти? - поспитав осавул. - Треба,
треба викурювати ляхiв.
- Вiйськова рада вирiшить, як з Кодаком бути, - вiдповiв Ярема.
- Рада радою, а без нас, старшин, ви й кроку не ступите, - осавул це
сказав таким тоном, що Гнатовi аж нiяково зробилося. Вiдчув, що i Ярема
ма таке вiдчуття, тому не хоче пiдтримувати розмову. - Як там, хлопцi,
Кодацька фортеця? - бадьоро запитав осавул i, пiдсiвши до Яреми, спробував
було зазирнути йому в очi, але той, вiдвернувшись, неохоче буркнув:
- Сто©ть...
- Невдовзi впаде! - поплескав осавул Ярему по плечу. - Ми ©© хутко
звалимо Ха!.. У нас вона довго не стоятиме. Ми ©©, голубку, раз - i набiк.
Ми такi! - Осавул пiдсунувся ближче до Яреми, i очi його, хвилину тому
хвальковитi i самовпевненi, забiгали й зробилися благальними. - Слухай,
молодику, а злота у фортецi достобiса? Тiльки хвостом не виляй, а
по-чесному рiж. Багацько, га?
- Не знаю, - Ярема стенув плечима.
- Не бреши, - ошкiрився осавул - Як це джура отамана не зна ? Ха! Коли
всi козаки вiдають, що в Кодацькiй фортецi аж три дiжки злота сто©ть. Ось
тому отаман i замислив похiд до Кодака.
- Ви, пане осавуле, не наговорюйте! - Ярема обурено схопився. - Батько
за злото не вою !
- Дай Боже, дай Боже, - iронiчно протяг осавул. - А три бочки у фортецi
стоять. Чули ми, чули...
- Вiд дурних чули! - зухвало крикнув Ярема.
- А ти не кородися! - осавул схопився i враз надувся. - Ще губа в тебе
боса, вусiв не ма ш, а вже хвоста перед старшиною задира ш? I чому тебе
тiльки отаман вчить?
- Вчить воювати не за злото, а за народ свiй.
- Ого! - вигукнув осавул. - Слова гарнi, та ще нiжка трясця в свiтi не
вiдмовлялася вiд злота.
- Трясця не вiдмовиться, - вихопилось в Гната. - Iнша рiч людина.
- А ти не лiзь, коли не тво мелеться! - осадив його осавул. - Перший
день на Сiчi, а вже старшинi в рота стриба ш? Карати вас треба за
непослух, i добряче. Багато вас таких ландiв-обдертусiв розвелося, що нi в
тин нi в ворота. Тiльки й тямите перебаранчувать старшину, Богом вам
поставлену.
- Та вже якось подiлимо три бочки злота! - визивно кинув Ярема.
Осавул пирхнув, стовбурчачи вуса, I швидко вийшов з куреня.
- Iч, як йому замуляло! - засмiявся Ярема.
- Хто вiн за ©ден?
-- А-а, - махнув Ярема рукою, - осавул Кирпа. До бою маклуватий, а до
злота хапкуватий. Бачив у нього торбиночки та вузлики за поясом? Носить iз
собою сво добро. Нiкому не вiрить, мабуть, 1 самому собi Каламутить
тiльки воду на Сiчi. Сам жаднюга i всiх на свiй аршин мiря . А золото -
так i сонний бачить. Ласогубий, хоч i лемехуватий.
- В кожного своя мрiя, - додав Гнат.
Зненацька на майданi залунали позивнi звуки.
- Литаври! - звiвся рвучко Ярема. - Бiжiмо!
- Куди? - схопився й собi Гнат.
- На сiчовий майдан. Зараз вiдбудеться вiйськова рада.
- А що таке рада? - на ходу поспитав Гнат.
- Рада - це... - Ярема аж руками потряс над головою. - Найвища у нас. I
найстарша. Навiть за кошового отамана старша. Як ухвалять козаки на радi,
так i буде... Тiльки б встигнути ближче до литавр мiсце захопити, бо зараз
стiльки тих козакiв на майдан наб' ться, що й грудцi нiде буде впасти...
Роздiл третiй
Отаман трубецький махнув бiлою хусткою: загудiли труби, як у похiд.
Сурми заграли, наче журавлi у високостi закричали... I стихли... А
журавлиний звук сурем та похiдний клич труб ще велично пливе над майданом.
Всi вiдчули: мандрiвочка пахне...
I тодi довбишi пiдняли колотушки, обтягненi повстю, i вдарили у
литаври. В одну мить хнiй кличний звук злетiв над сiчовим майданом i
полинув над куренями, над гамiрливим базаром, по той бiк Коша, над
слобiдкою, над усiм Базавлуком i сягнув аж ген до Днiпра. I ледве
загомонiли литаври, як козаки почали вибiгати звiдусiль, на ходу надiваючи
шапки, весело казали один одному:
"Вiйськова рада!"
I на майданi нiби спалахнула величезна рiзнобарвна квiтка. Замиготiли
жовтi, червонi, зеленi, синi жупани, кунтушi, пояси, маком цвiли денця
шапок з ясного сукна, з золотими китицями, загупав майдан чобiтьми,
сап'янцями, босими ногами, заклекотiв луженими горлянками... Задимiли
люльки - глинянi, мiднi, деревинi, череп'янi i ще бозна-якi, i над
майданом вже зависли сизуватi тютюновi хмарки.
Кому не вистачало мiсця на майданi, хто не мiг уже й пальця втиснути в
юрбу, той вилазив на покрiвлi куренiв, i невдовзi й там зробилося тiсно. А
козаки все бiгли i бiгли, видиралися на вали, палiсади, набивалися у
сторожевi вежi, наче галки, всiдалися на деревах, виглядали з вiкон
дзвiницi...
Гнат Кодак та Ярема Летючий найпершi встигли на майдан i захопили мiсця
бiля литавр. Хоча натовп i тис на них чимраз дужче, вони трималися й не
поступалися сво©м мiсцем. Гнат був схвильований, оглушений литаврами,
гомоном козакiв, i йому здавалося, що вiн залетiв бозна-куди, у далекий i
загадковий вирiй... А довбишi все били й били колотушками у литаври,
великi мiднi казани, з одного боку обтягненi шкурами й поставленi на
тринiжках...
Гомiн над майданом поволi вщухав. I тодi ще швидше замиготiли колотушки
в руках довбишiв-литавристiв, ще грiмкiше й ритмiчнiше загудiли литаври -
майдан стихав... Ще мить - i на майданi стало так тихо, нiби там не було
жодно© душi... I тодi четверо довбишiв пiдiйшло до великих литаврiв, що
були схожi на величезний казан, й одночасно вдарили в туго натягнену шкуру
"головного тулумбаса". I Гнатовi здалось, що бабахнула гармата, тако©
потужно© сили звук злетiв вiд литавр.
- Набат! - захоплено вигукнув Ярема. I по хвилi: - Iдуть!.. Iдуть!..
З сiчово© церкви вийшов високий рудий осавул, несучи вiйськовi клейноди
- прапор i ще щось - пучок волосся, що висiв на довгому держалнi, наче
кiнський хвiст.
- Бунчук! Бунчук несуть!.. - загомонiли козаки.
- Зараз вийде кошовий отаман iз старшиною, - шепнув Ярема. - Дивись,
тобi пощастило. Такi ради рiдко бувають, коли в походи збира мось, та ще
на Рiздво, коли кошового й старшину вибира мо.
Осавул поставив у колi прапор i бунчук.
Майдан сколихнувся i завмер.
Зненацька iз сторожово© вежi лунко вдарила гармата (ще луна не вщухла,
котячись Базавлуком до Днiпра, як Гнат побачив кошового отамана
Запорозько© Сiчi. Вiн крокував неквапливо i поважно, увесь сивий як лунь,
кремезний i ладний, мiцно i широко ступаючи, гордо нiс в мiцних руках
булаву. Його сивi, прокуренi вуса, пухнастi й довгi, розвiвалися вiд
ходьби, дорогий жупан сяяв блакиттю, коштовна шабля спалахувала проти
сонця срiблом i злотом. За кошовим, також поважно i значуще, ступала
вiйськова старшина: першим простував суддя, тримаючи в руках вiйськову
печатку, за ним-тонкий писар з великим срiбним каламарем, далi сунули
обозний, хорунжий, перначник, всi в чинi вiйськових старшин, за ними -
курiннi отамани, полковники, старi та сивi козаки - "значнi", котрi були
колись отаманами. Ступивши у коло, старшина ставала пiд бунчук, знiмала
шапки i кланялась на всi боки сiчовому товариству.
Серед старшин Гнат угледiв i отамана Iвана Сулиму. Дивлячись збоку,
Гнат роздивився, що його отаман середнього зросту, навiть вида ться аж
низькуватим, але плечi ма широкi, i вiд усi © його гордо© постави вi
неабиякою силою. У нього рiвний нiс, трохи загострений на кiнцi, велике й
горде обличчя з бiлими вигорiлими бровами, високе чоло, очi карi,
примруженi... На отамановi гарний жупан з двабу, застебнутий аж до
пiдборiддя, поверх нього - кунтуш з вiдкидними рукавами, прикрашений
золотими й срiбними галунами, пiдперезаний вiн був шовковим поясом, на
якому висiла стара шабля, бувала в бувальцях, на головi - гостроверха
шапка з жовтою китицею.
Та ось кошовий пiдняв над головою булаву i дужим голосом, що пролунав
на увесь майдан, озвався:
- Панове молодцi! I ви, пани отамани! Сiчове лицарство! Як нам далi
бути з Кодацькою фортецею на Днiпрi? Ми порадились з старшиною i ухвалили
скликати вiйськову раду. Чи правильно ми зробили, панове молодцi?
- Правильно, батьку! - в одну дужу горлянку вiдповiв майдан.
- Панове молодцi! - знову звернувся кошовий. - Вiйськову раду вiйська
Низового Запорозького iз вашо© згоди вiдкриваю. А про дiло, панове
молодцi, буде казати вам курiнний отаман, наш славний ватаг i лицар Iван
Сулима.
Сулима став поруч з кошовим. Випростався, гордо окинув блискучими очима
запруджений майдан.
- Козаки! Отамани! Лицарство сiчове! Шляхта не може спокiйно спати
доти, доки за порогами твердинею i оплотом Укра©ни сто©ть Сiч! - гримiв
Сулима, i голос його гучнiшав з кожною хвилею. - На Днiпрi, на святiй
укра©нськiй рiчцi, якраз на Кодацькому порозi, вона спорудила фортецю i
поселила там нiмецьку залогу. Кода-цька фортеця вiдгородила нас вiд
Укра©ни. Залога перехоплю втiкачiв, чинить над нашим людом звiрства i
наругу. Укрiпившись на Кодацi, ляхи з часом забагнуть ще ближче
пiдсусiдитись до Сiчi, аби оточити ©© фортецями i задушити!
- Не бувати ляхам на запорозькiй землi! - крикнув високий худий козак з
чорними вусами, котрий стояв неподалiк Гната. - Не потерпимо душителiв у
себе пiд боком. Iнакше грiш нам цiна, козаки!
- Правильно! - залунали голоси!