Страница:
- А чого ж ти розбудив мене? На твою пику дивиться? - буркнув сотник. -
Кажи, яке дiло ма ш? Козир пiдсiв ближче.
- Слухай, сотнику, ти дуже хочеш позбутися сво © голови?
Ворожбит почухався, позiхнув.
- Та щось не дуже до цього тягне. Коли б двi голови мав, то, може б,
одну й поклав . Хочеться ще пожити, та хiба в цiм шарварку вцiлi ш? Чорта
з два!
- Якщо будеш триматися за Гуню - голови не вбережеш. Ворожбит пильно
глянув на Козиря.
- А коли за тебе, примiром?
- Повернешся з вигодою. Ворожбит ще подумав.
- То викладай свою задумку.
- А хочеш старшинський чин схопити? - присунувся Козир.
- Не проти...
- Тодi слухай мене пильно. - Козир озирнувся й зашепотiв. - Якщо козаки
помиряться з Потоцьким, старшина буде у виграшi. Особливо та, яка цьому
сприятиме. Потоцький нас не вгризе i багне миру. Чернь затялась на сво му.
Потоцький сам не виплута ться з цi© катавасi©. Тому вигра старшина вiд
миру чернi з ляхами.
- Це так, - згодився Ворожбит.
- Коли так - то допомагай менi. - Козир знову озирнувся й зашепотiв -
Треба гуртувати навколо себе старшину, козакiв пiдмовляти до миру. Але це
потiм, а зараз... А зараз ти вужем вислизнеш з табору i гайда до
Потоцького
- Тю - у! Щоб мене забили? Нема дурних!
- Тссс! Не горлопань! Нiхто тебе й пальцем не зачепить, коли скажеш, що
вiд мене. Второпав?
- Та нiби...
- Зумi ш вислизнути з табору?
- Спробую.
- Передай Потоцькому, хай це© ночi буде напоготовi. Гуня збира ться
перед ранком знятися i в туманi перейти в гирло Старця.
Вдосвiта, як густий низовий туман обволiк рiвнину й клубками скочувався
у видолинки, повстанцi почали не - чутно вiдходити у гирло Старця на
вигiднiшi позицi©. Та поляки мовби чекали цього й вiдразу ж посунули на
козакiв всiма силами. Залпами вдарила артилерiя" ядра нечутно вилiтали з
туману й сiяли смерть та калiцтво. Туман почав розповзатися, оголюючи
колони вiдступаючих. Скiльки вiдходили до Старця, стiльки й вiдбивалися
вiд напосiдаючого ворога, що там i тут купками виникав iз туману.
Мiсце для табору Гуня вибрав на високому березi Днiпра, там, де в нього
впадав Старець[10]. Зручна мiсцина: з двох бокiв Днiпро зi стрiмкими
кручами та Старець, з третього - болото, в якому, сполошенi гарматним
гулом, увесь ранок кричали журавлi й тривожно гагакали гуси. З четвертого,
вiдкритого, боку Гуня велiв насипати вал, викопати шанцi i встановити
гармати. Гуня був задоволений, захищати доведеться один лише бiк, а це
значно полегшувало оборону, бо давало змогу купнiше поставити гармати.
Вал нагортали пiд гарматним вогнем. Туман уже розсiявся, i ядра
дошкуляли козакам, котрi вкрiплювали сво© останнi позицi©. А вгорi кричали
журавлi й спiшно летiли в бiк Сули. Гуня вiдiрвався на мить вiд лопати й
зiтхнув: "Ех, якби крила!" I то© ж митi згадався Iван Сулима, джура його
Ярема, котрий все сво коротке життя мрiяв про крила... Щем здавив серце.
Сулима, повстання, захоплення Кодацько© фортецi на Днiпрi... Невже вiн,
Дмитро Гуня, закiнчить життя в гирлi Старця на високiй днiпровiй кручi?
Аби не пiддаватися докучливiм думкам, злiше налягав на лапату, довбаючи
шанець. Та ось лопата скреготнула, i Гуня, нахилившись, пiдняв бiлий
череп.
"Не дали ж тобi i в землi спочити, козаченьку, - з гiркотою подумав
гетьман. - Ох, земле рiдна... Густо ж ми тебе засiяли сво©ми кiстьми, так
густо, що й пшеницi, мабуть, нiде рости!"
Постояв, тримаючи в руках козацький череп, далi стягнув з голови
смушкову свою шапку, поклав у не© череп i закопав пiд валом... Коли
випростався, то побачив гурт козакiв, котрi, оточивши його, мовчки стояли
з потемнiлими лицями.
- Тут вже отаборювалися на смертний бiй нашi батьки та дiди, - глухо
мовив гетьман. - Не посоромимо ж i ми лицарсько© збро©, доведемо, що гiднi
сво©х пращурiв великих!
А над Старцем кричали журавлi, й Гунi здалося, що то з предковiчно©
дiдiвщини, iз славно© батькiвщини озиваються до нього полеглi в боях за
волю вкра©нськi козаки... Ще завзятiше налягли повстанцi на лопати, i вал,
незважаючи на обстрiли, виростав на очах. Гуня обiйшов табiр, показав, де
вигiднiше рити шанцi та схови, i знову повернувся до валу.
- Але ж з б'ють, най ©х трясця вiзьме! - почув вiн бiля себе голос i,
випроставшись, побачив старшину Козиря. Похитав головою: з якого це дива
вбрався старшина? Шапка на ньому соболева, поверх червоного парчевого
каптана, гаптованого срiбними вiзерунками й пiдперезаного чорним поясом з
прикрасами, синя кирея на голубiй пiдкладцi...
- Куди це пан старшина вирядився?
- Помирати - так з музикою! - бадьоро вигукнув Козир, збиваючи набакир
соболеву шапку. - Можу й до ляхiв на переговори сходити. А чого... Не
вперше ляшки пропонують нам мир.
Гуня нiчого не вiдповiв, мовчки орудував лопатою.
- Дивно, пане гетьмане, - впiвголоса озвався Козир. - Як ляхи
дiзналися, що ми вiдходимо? Туман же густющий був. й-богу, в нашому
таборi зрадники та запроданцi.
- В сiм'© не без виродка! - Гуня пильно глянув на старшину (той ураз
чомусь знiтився) i знову налiг на лопату.
- Продадуть вони вас, пане гетьмане, - бубонiв Козир. - I пiзно тодi
буде. А зараз ще можна... Утекти...
- Я тiкати не збираюся!
Неподалiк упало ядро, Козир миттю впав на землю i, розпластавшись,
затулив голову руками. Гуня, поплювавши на долонi, копав далi.
- Вiзьми лiпше лопату, старшино! - кинув вiн Козирю. - Як лежати, то
лiпше копати. Все ж нам буде якась вигода з тебе.
- А на дiдька землю копирсати? - Козир звiвся й неохоче взяв лопату. -
Чи не все одно, де смерть зустрiне? В шанцi чи в чистому полi? Все одно -
капець!
- Рано себе хова ш, старшино.
- Рано... рано... - бурчав Козир, тикаючи лопатою. - Волю ми вже все
одно не здобудемо!
- Ми ©© вирвемо! - Гуня iз злiстю орудував лопатою. - Коли й не
розiб' мо ляхiв, то принаймнi вимота мо ©х, обезкровимо, щоб панство не
дуже рогами розмахувало! Хоч якесь полегшення, а таки вирвемо люду! А
надiйдуть лiпшi часи, вберемо бiльшу силу i по - iншому мову тодi
поведемо.
- Доки сонце зiйде, роса очi ви©сть! - сердито вигукнув Козир. - Помочi
нiзвiдки... От i борись! Однi ми!
- Не однi, а серед людей. - Гуня помовчав, вирiвнюючи стiнки шанця. -
Не в пустелi б' мося. Чують люди, де воля гримить. Чималий розголос про
наше повстання Укра©ною пiшов. Прийде й помiч. Побачать люди, що можна
ворогiв бити, за зброю вiзьмуться.
- Нинi чернь перелякана поразкою Павлюка.
- I деяка старшина! - додав Гуня. Помовчали, копаючи.
- А чи не лiпше згодиться на переговори з ляхами? - озвався Козир. - Я
б хутенько до Потоцького збiгав... Умовив би його... Мо', якi й вольностi
вирвав би...
- Бачу, нарядився шляхетним паном. Завиваючи, пролетiло ядро. Козир
поспiхом впав на дно шанця, а коли звiвся, Гунi вже не було.
- Брешеш, голото, скрутять тобi ляхи роги! - з ненавистю прошипiв
Козир. - Не ти, так ми пiдпишемо угоду з ляхами. Бо не вам, голотi
бурлацькiй, панувати! Нас панами помазано!
Роздiл п'ятнадцятий
Був раннiй ранок, туман хутко рiдiв, рожевiв вiд перших скалок сонця.
Мокра земля парувала, всюди блищала роса. У гирлi Старця навперебiй
кумкали жаби. наче радились i нiяк не могли дiйти згоди. Козацький табiр
принишк у ранковiй млi. Потоцькому не спалося всю нiч, все думав, як
викишкати козакiв з - за валу. Ледь зайнялась вранiшня зоря, вийшов з
намету i довго мовчки оглядав мокрий вiд роси повстанський табiр над
Днiпром. Чим вони тримаються? Остряницi було скрутно, крутився, як на
гарячому, а Гунi, напевне ж, ще скрутнiше. А бач - трима ться.
Незбагненне! Чи ж багато в них гармат? Мабуть, з десяток. I по фунту
пороху на козака. I все одно стоять. Незбагненнi цi лотри! I не лише
захищаються, а й нападають. Доводиться думати i про власнi втрати. А вони
чим далi, тим бiльшi. Ганяючись за Остряницею, а тепер за Гунею, полковник
спустошив сво вiйсько. А тут ще й пiдмога бариться. Потоцький огляда
свiй табiр, чи нема де, бува, слабини. Жовнiри нагорнули вал паралельно
повстанському - вiд Старця до Днiпра, порили глибокi шанцi. Панськi та
княжi люди тримають чоло позицi©, лiворуч нiмецька пiхота зарилася в
землю, праворуч жовнiри ледве висовують носи... Кiннота сто©ть у тилу, на
випадок, якщо повстанцi зважаться перейти в наступ. Нi, зда ться, табiр
вкрiплений добре. На випадок чого, можна й захищатися.
- Вашмосць!
Полковник здригнувся i рвучко оглянувся. Мокрий вiд нiчно© роси, стояв
перед ним гонець з почервонiлими, припухлими вiд безсоння очима.
- Вельможний пане полковнику! В Переяслав з комонним вiйськом прибув
гомосць польний гетьман. За кiлька днiв гомосць буде тут.
Полковник вiдчув, як тепла хвиля з нiг до голови пройняла його холодне,
забучавiле тiло. Нарештi! Тепер, можна бути спокiйним... Гонець витягнув
згорнутий у трубочку папiр i подав полковнику. В листi польний гетьман
повiдомляв свого " диноутробного милого брата Стася", що днями буде в
гирлi Старця i вони тодi разом прикiнчать хлопiв, бо пора вже покласти
край свавiллю хлопському. А поки що польний гетьман випалю села i вирiза
руську люднiсть, аби "не плодилися в цих краях зрадники Корони". В
полковника й зовсiм пiднявся настрiй. Хоч вiн i не любив брата, заздрячи
його успiховi (не кожний шляхтич, бодай i з вельможного роду, може так
високо доскочити, як Миколай!), але зараз почував радiсть. Вдвох з братом
вони швидко викишкають повстанцiв, i вiн нарештi повернеться до Варшави.
На радощах полковник витяг кiлька великих блискучих талярiв, зважив ©х на
руцi, подумав, один простягнув гiнцевi, а решту сховав.
- За добрi вiстi!
- Радий завсiди вашiй мосцi добрi вiстi возити! - вигукнув гiнець i
раптом осiкся. - Але маю ще... не зовсiм добрi вiстi. Скидан Iз Черкас iде
сюди. Хоче переправитись через Днiпро i з' днатися з Гунею, вашмосць!
- Цього ще не вистачало! - пересмикнув полковник гострими плечима. -
Ротмiстре Хан цький!
- Я тут, вашмосць!
- Чотири кварцянi хоругви, ескадрон драгунiв - i хутчiй до Днiпра! -
наказав полковник. - Спiшiть, пане ротмiстре, аби Скидан не встиг
з' днатися з Гунею!
- Слухаю, вашмосць! - ротмiстр крутнувся i побiг до вiйська.
Потоцький вiдпустив гiнця i повернувся до себе в намет, де на нього вже
очiкував князь Вишневецький. Слуги приготували снiданок на маленьких
столиках (полковник навiть в походi намагався жити з усiма зручностями i
возив за собою меблi, особливо крiсла, котрi вiн любив, та скринi для
вбрання). На окремому столику були поставленi кубки з вином.
- Прошу, князю, до столу! - запросив Потоцький i вперше за останнi днi
посмiхнувся. - Але ж i вiстi у мене, проше пана! Польний гетьман з силою
вiйська буде незабаром тут. Вип' мо, друже!
Щедро пили угорське вино i пiсля кожного кубка, якi ©м наливали слуги,
обо ставали все гарячiшими i балакучiшими.
- Прийде Миколай, ми ©м зломимо хребта! - вигукнув князь i трахнув
кулаком по столу, котрий аж пiдстрибував вiд тих ударiв. - В наших
ясновельможних ногах повзатиме голота бурлацька!
- Але тодi перемога дiстанеться Миколаю, а не нам! - мовив розiгрiтий
вином полковник. - Я сам бажаю вiкторi©! Наступ!.. - Полковник схопився i
з криком: "Гармашi!.. Ану починайте!.." - вибiг.
Гахнула перша гармата, i ранково© тишi як не бувало. Заворушився
польський табiр, жовнiри та нiмецькi пiхотинцi, позiхаючи, вилазили iз
шанцiв, шикувались за валом для атаки. Гармати лунко били по всiй лiнi©. В
козацькому таборi падали ядра, але повстанцi у вiдповiдь - нi звуку.
- Пороху в схизматiв обмаль! - задоволене потирав руки полковник. - Та
й гармат раз - два...
- I все одно, мов косою, рiзонуть по наших хоругвах! - кисло озвався
князь, длубаючись у зубах. - Звичайна хлопська манера - пiдпустить
близько, а тодi одним шквалом...
Так воно й сталося. Ледве хоругви з галасом наблизились до козацького
табору, як залпом вдарили гармати й спустошили першi ряди. Далi затрiщали
мушкети, самопали, лунко загупали гаркебузи... Цього було досить. щоб
хоругви, нюхнувши козацького пороху, закрутилися на мiсцi i, зрештою,
позадкували... Потоцький скреготнув зубами i сховався в наметi. Хмелю вiд
випитого вранцi вина як не було! Носився в наметi й бурчав:
- Коли б у мене були такi вояки, я б уже пiвсвiту захопив би!
Того дня хоругви ще двiчi пробували атакувати козакiв, але щоразу
вiдкочувались назад... Ледве засутенiло, як полковник, вiдмовившись вiд
веберi, лiг спати. Довго качався на скрипучому деревинному лiжку, котре
вiн всюди возив за собою, поринав у дрiмоту i знову схоплювавсь, як
починали бити гармати. Опiвночi його розбудила густа й похаплива
стрiлянина. В намет вбiг поручник.
- Вашмосць! Лотри спробували було напасти на нас! Напад вiдбито, але
хлопи, втiкаючи, захопили двi нашi гармати. I вирiзали пiвхоругви.
- Пся крев! - прохрипiв полковник i велiв збiльшити особисту охорону,
котра i без того щiльним кiльцем оточувала його намет.
Перед ранком полковника розбудили вдруге.
Ротмiстр Хан цький сяяв, як новий таляр.
- Вашмосць! Радий доповiсти, що хлопський полковник Скидан у наших
руках. Бiля Днiпра його схопили. Битва була люта. Козаки хотiли вiдiйти
назад за Днiпро, але ми порубали човни. - I хвацько додав, натякаючи на
винагороду: - Служу Коронi i королю!
- Я доповiм про пана ротмiстра гомосцi польному гетьману! - буркнув
Потоцький.
По хвилi жовнiри ввели закривавленого полковника Скидана. Втративши
багато кровi, полковник був блiдий i, певно, з останнiх сил тримався на
ногах... Потоцький уважно оглянув бранця. На полковнику було звичайне
вбрання козацького старшини: кунтуш з атласу, пiдперезаний турецьким
поясом, що був гаптований золотом, поверх кунтуша - черкеска. Червонi
шаровари, сап'янцi. Голова закривавлена. I вуса кривавi. В очах - полум'я
ненавистi.
- Що, пане полковнику, не сподобалось тобi служити королю? - крiзь зуби
процiдив Потоцький. - До бунтiвних лотрiв перебiг? В схизматськi
полководцi забаг вибитись? Посидиш у Ки вi на палi! Високо пiднiмемо!
Скидан кров'ю плюнув у лице Потоцькому...
Ще два днi Потоцький гриз козацький табiр, та зрештою, переконавшись,
що приступом його не взяти, змiнив тактику. Почалася довга й одноманiтна
облога. День у день безнастанно били гармати по табору повстанцiв. З
раннього рана й до настання темряви летiли ©м на голови сотнi i сотнi
ядер. Вiтер не встигав розвiювати пороховий дим, вуха глухли вiд
гарматного гулу... Козаки у вiдповiдь мовчали - берегли норах. Зате
Потоцький не шкодував набо©в.
Небавом в польський табiр почала прибувати пiдмога. Першою з'явилась
коронна артилерiя та угорська наймана пiхота. За нею прибув польний
гетьман з кiннотою. Станiслав Потоцький вибiг навстрiч сво му
високопоставленому брату. На очах у вiйська брати обнялися.
- Ге-ге, Стасю! - вигукнув Микола Потоцький, притискуючи "брата до
парчевого каптана, гаптованого золотом. - Хлопи загнанi в землю! Ось тепер
ми ©м вломимо карка! Назавжди! I золотий спокiй полонить нашу ойчизну. Н х
жи Корона!
Того ж дня капелан Окольський злорадно запише до сього щоденника:
"Бунтiвливi селяни щодня спостерiгали з окопа прихiд (до М. Потоцького)
нових полкiв, тим часом як самi вони не мали жодно© пiдмоги".
З нагоди прибуття польного гетьмана полковник влаштував гучний банкет:
вина, як i пороху, в нього були невичерпнi запаси.
А помiч все прибувала й прибувала: воеводич брацлавський, ротмiстр
Цонтовський з гусарами, козаками та слугами. Сотнi гусарiв, козакiв та
пiхотинцiв привiв кракiвський во вода, за ним - староста Хмельницький на
власний кошт привiв сто козакiв i сто драгунiв, прийшли хоругви
ланкоранського старости, загiн ки©вського бiскупа, остерського старости...
Шляхта, нiби галич, злiталась у гирло Старця, аби заклювати останнiх
захисникiв волi.
Табiр Потоцьких, Станiслава й Миколи, щодень розбухав, доводилось
нагортати додатковi вали, аби розмiстити все новi й новi загони шляхти. З
тако© нагоди польний гетьман зiбрав шляхту на банкет i, пiднявши срiбного
келиха, проголосив:
- Вельможне панство! День нашо© блискучо© вiкторi© вже зовсiм близько!
Бiля Старця й Днiпра панство навiки вломить карка свавiльному хлопству.
П'ю за вiкторiю, яка завтра покри шляхетську зброю!
Пани кричали "вiват!" i спорожняли келихи дуже швидко.
- Панове! - звiвся другий Потоцький, Станiслав. - При мно дивитися, що
до лотрiв жодна жива душечка не пiдiйшла на пiдмогу. Хай спробу Гуня
повоювати з нами! Ми ©х мiцно зачинили. Карасi, проше панство, у сiтцi,
завтра будемо витрушувати рибку. Але на волостях неспокiйно, всюди бунту
хлопство, виходить з пiдкори i заважа ясновельможному панству спокiйно
жити. Ми не можемо цього потерпiти! Смерть хлопам!
- Вогнем i мечем пройдемо по волостях! - галасувало панство.
На радi було ухвалено розiслати навсiбiч каральнi загони, випалювати
села i винищувати селян вiд малого до старого.
- Щоб не було кому прийти на помiч повстанцям! - виступав перед
каральними загонами польний гетьман. - Шляхетський меч до цурки викоренить
бунтiвну Русь! Хай на волостях росте кропива, анiж множаться зрадники Речi
Посполито©! Не щадiть хлопiв! Забудьте про жаль. Хлоп - не людина, а
бидло, покликане гнути на нас ши©. Карайте, карайте i ще раз карайте! Бог
з нами! Бог благословля нас на лицарськi звитяги. Смерть схизматам!
Невдовзi страшнi вiстi про криваву рiзанину по селах дiйшли i до
повстанцiв. Розказували втiкачi, що ляхи дотла випалюють села i вирiзають
люднiсть вiд малого до старого, пiддаючи нещасних звiрячим тортурам.
Дмитро Гуня надiслав до Потоцького гнiвного листа, в якому писав:
"Хай би вже ви вели вiйну з нами, Запорозьким вiйськом... аби тiльки
дали спокiй бiдним неповинним i пригнобленим людям, голос яких i
безневинно пролита кров пiдносяться до Бога i благають його помститися..."
Лист повстанського гетьмана вивiв Миколу Потоцького з себе.
- Пся крев!.. Той бунтар ще смi менi вказувати? Вiн гада , що я
цiлуватимуся з його людом? Я швидко вгамую твою Русь! Удiльностi захотiли,
самостiйностi?! Республiку свою козацьку багнете створити? Укра©на
коштовна перлина в польськiй Коронi, i вам, схизматам, зроду - вiку ©© не
бачити удiльною. Не ми, так iншi вас захоплять, а самi не будете! Швидше
ми перетворимо Укра©ну на пустку, де витимуть вовки, анiж дамо вам
самостiйнiсть!
Десятого липня Потоцький розпочав генеральний штурм. Кiлька годин
поспiль била коронна артилерiя. Ядра в козацькому таборi випадали так
густо, що земля, пiднята ними, не встигала осiдати. А потiм на приступ
пiшли хоругви: гусарськi, драгунськi, кварцянi, панськi... Все, що здатне
було рухатись, посунуло на повстанцiв.
Польний гетьман з горба спостерiгав за бо м.
Густою лавою йшли хоругви на приступ. Козацький табiр, окутаний димом,
мовчав. На валу не видно було жодного повстанця. Примчав брат Станiслав.
- Миколаю! Я розчарований! Пiсля коронно© артилерi© мо©м орлам уже
нiчого робити. Мабуть, не доведеться й стрельнути.
Польний гетьман i полковник потисли один одному руки, i тi © митi
козацький табiр озвався гарматним гулом. Шквал вогню пронiсся по рядах
атакуючих. Жовнiри, наразившись на стiну вогню i диму, в одну мить забули
про свiй шляхетський гонор. Як не галасували поручники та ротмiстри, але
нiхто з жовнiрiв не хотiв пiдставляти голову пiд обух. Хоругви одна за
одною безладно вiдкочувались...
- Вперед, сто дяблув! - кричали ротмiстри.
- Але там стрiляють, - огризалися жовнiри.
- А ви, пся крев, на свайбу зiбралися?!
Та нiщо не могло примусити жовнiртв задруге кидатись на повстанський
вал. На тому й закiнчилась атака.
- Матка Боска! - хрипiв польний гетьман. - То не козаки, а дияволи! У
©хньому таборi нема шматка землi, куди б не падали ядра, а вони цiлi...
Негайно шлiть до них послiв! Як не силою, то хоч умовлянням, а зломiть
упертих схизматiв!
Дмитро Гуня зустрiв послiв досить добродушно.
- А - а, пани ляхи забагли ближче з нами познайомитись? Здалеку не
вгризете, то пробу те зсередини вкусить?
Вiн стояв перед послами високий, жилавий, з сухим кiстлявим лицем,
борними жвавими очима, в яких спалахували глузливi iскорки. У всiй його
мiцнiй поставi вчувалася сила i впевненiсть у собi. Гетьман був у червоних
козацьких шароварах, взутий у м'якi сап'янцi. Вишивана сорочка вражала
бiлизною (Гуня вночi спускався до Днiпра по кручi та урвищах i виправ
сорочку, бо не мiг терпiти брудного одягу), поверх сорочки - голубий
каптан, пiдперезаний широким поясом на гапликах i з ремiнцями для пiстоля
та люльки. Наопашки накинутий жупан. Смушкова шапка з китицею доповнювала
його просте, охайне вбрання рядового козака. Хiба що булава за поясом
виказувала в ньому гетьмана.
- Краще близьке знайомство, анiж далека вiйна, - буркнув пап
Кемеровський, котрий очолював делегацiю послiв. - Пора думати про
переговори, панове козаки.
- З панотою в козакiв приязнi не буде! - вiдповiв Гуня i гукнув: -
Простелiть, братчики, сiна, щоб непрошеним гостям було де сiсти.
Посли тiльки головами похитали: яка чемнiсть!
Тим часом у коло поставили бунчук, забили в бубни, i повстанцi почали
сходиться на раду. Козаки були в шароварах, каптанах, старшина прийшла в
кунтушах з коштовних тканин, часто гаптованих срiблом, в голубих та
рожевих киреях, мiщани - в черкесках, делiях, бекешах, селяни - в сорочках
та шароварах з домотканого полотна, у солом'яних брилях...
- Може, пани зголоднiли? - звернувся Гуня до послiв - Чи спрагу
вiдчувають?
По його знаку козаки принесли хлiба, варено© риби i кiлька баклажок
чисто© питно© води. Посли мовчки ©ли рибу з хлiбом, запивали водою,
дивуючись, що повстанцi мають харч, тодi, як гадали вони, повстанцi мусять
вже поохлявати вiд голоду. I насторожено зиркали на повстанцiв. Тi
жартували мiж собою, хоч багато з них i мали закривавленi пов'язки... Один
з козакiв, що стояв ближче до кола, тримав на руках маленьке тонконоге
козеня, покрите гладенькою, як оксамит, каштанового кольору шерстю, з
бiлими блискучими рогами. Щось балакаючи з сво©м товаришем, козак гладив
козеня. Одна нога козеняти була перев'язана шматиною Посли перезирнулись
мiж собою.
- То сайгаченя, - пояснив Гуня. - ©х чимало водиться в степу побiля
Сули.
- На харч ловите? - поспитав один iз послiв.
- Та нi, пане, виходжую Божу твар, - почувши, про що йде мова, озвався
козак з сайгаченям на руках. - Попало воно пiд обстрiл, перебило йому
ногу, та я й пiдiбрав. Мо', думаю, виживе. Шкода, таке мале, тiльки жити.
- М-м-да-а... - мовив пан Коморовський.
- Панове молодцi! - звернувся Гуня, як стихли бубни. - Всi зiбралися?
- Всi, гетьмане! - загули козаки. - Лише чатники на валах.
- Тодi перейдемо до сутi, - сказав гетьман. - До нас, шановна братщино,
прибули вiд ляхiв посли. Я ще не вiдаю, що вони нам заспiвають, але думаю,
що пiсенька ©хня стара То чи згоднi послухати послiв, пангбратчики?
- Та вже послуха мо, коли ©х дiдько принiс!
- Послуха мо! Послуха мо! - вихопився наперед в рожевiй кире© старшина
Козир. - Послухайте i ви мене, козаки! В нашому безвихiдному становищi
лiпшого й не придума ш, як прийняти панськi умови i з миром розiйтися по
хатах.
- Ти у свiй ма ток побiжиш, а в кого, може, й хати нема ! - крикнув
козак з сайгаченям на руках. - Та й потiм: мирилася коза з вовком... Не
перший рiк панiв-ляшкiв зна мо!
- Але всi ми тут накладемо головами! - встряв сотник Ворожбит. - I
кiсток наших гайвороння не позбира !
- Тво©ми кiстками i сам ворон подавиться! - почувся вигук.
- Хай не пасталакають про мир! - загули козаки - Не позволимо мiж нами
клинцi вбивати. Стiймо дружно!
- I нiчого спiшити поперед ляхiв у пекло!
- Хай лiпше посли балакають, а ми послуха мо! Кемеровський звiвся,
обтрусив солому, поправив ферезiю - довгий приталений плащ з широкими
рукавами, облямований хутром та прикрашений метлицями, - i кахикнув.
- Панове козаки! гомосць польний гетьман хоче дiйти згоди.
- Згоди з панами в козакiв не буде! - пролунав голос. - Не за тим ви до
нас прийшли. Спершу вiддайте нашi урiзанi вольностi!
- Не я урiзаю вашi вольностi, а сейм! - перечекавши, доки вгамуються
козаки, знову почав посол. - Але я доповiм гомосцi... доповiм про вашi..
е-е .. вимоги.
- Що там теревенi правити! - знову вихопився наперед Козир. - Вам
наступили на хвоста, а ви силку тесь його вгору задерти. Приставайте до
панiв, i край!
- От iменно, що всiм нам буде пiсля того край! - крикнув козак з
сайгаченям на руках - Пани тiльки й чекають, аби ми склали шаблi га
повернулися до них спинами.
- Ляхи нас не посмiють i пальцем зачепити! - надривав голос Козир. - Ми
розiйдемося по волостях, i все.
- А може, й так... - почувся непевний голос. - Дiдько його зна , як
воно лiпше. Коли б знаття, де впадеш, то й соломки пiдмостив би.
- Ми панськими посiпаками не будемо! - залунали обуренi голоси. - Хто
хоче, хай бiжить до панiв i не каламутить води!
Козир прикусив язика.
- Пане посол! - смокчучи люльку, озвався Гуня. - На яких умовах польний
гетьман гада почати з нами переговори?
- На умовах сеймово© Ординацi© це значить...
- Шiсть тисяч ре стру, - закiнчив за нього Гуни - Гетьман i старшина iз
шляхти. Козаки стають хлопами у панства. Про волю й балакати нема чого. Чи
було коли таке в дiдiвщину?
- Не було! - загули козаки. - Нi в дiдiвщину, нi в батькiвщину! Ми
нащадки вольних козакiв!
- I нашо© вотчини панству не вiддамо!
- Горбатого до стiни не притулиш, а козака до пана!
- Пани села нашi вирiзають, жiнок та дiтей мордують, а ми ©м у нiжки
будемо кланятись?
- Ось вам, пане посол, вiдповiдь козакiв, - закiнчив Гуня. Пан
Кемеровський, не стримавшись, iз злiстю кинув:
- Я колись Павлюка вмовляв у Чигиринi... Не послухав мене i скiнчив
сво гетьманування на пласi у Варшавi! Не забувайте про це, пане гетьмане!
- Нiколи не забудемо, пане! - гнiвно вiдповiв Гуня. - I ми, i дiти
нашi, i нащадки!..
Поляки мовчали цiлий день, лише зрiдка ©хнi гармати обстрiлювали
повстанський табiр, але мляво, неохоче, нiби заздалегiдь знаючи, що толку
з того не буде нiякого.
Гуня, спершись на вал, оглядав ворожий табiр, смоктав люльку - бурульку
i обмiрковував, як далi битися. Помiч, на яку вiн було розраховував, не
надходила Бiльше того, селяни на волостях самi виглядають допомоги.
Кажи, яке дiло ма ш? Козир пiдсiв ближче.
- Слухай, сотнику, ти дуже хочеш позбутися сво © голови?
Ворожбит почухався, позiхнув.
- Та щось не дуже до цього тягне. Коли б двi голови мав, то, може б,
одну й поклав . Хочеться ще пожити, та хiба в цiм шарварку вцiлi ш? Чорта
з два!
- Якщо будеш триматися за Гуню - голови не вбережеш. Ворожбит пильно
глянув на Козиря.
- А коли за тебе, примiром?
- Повернешся з вигодою. Ворожбит ще подумав.
- То викладай свою задумку.
- А хочеш старшинський чин схопити? - присунувся Козир.
- Не проти...
- Тодi слухай мене пильно. - Козир озирнувся й зашепотiв. - Якщо козаки
помиряться з Потоцьким, старшина буде у виграшi. Особливо та, яка цьому
сприятиме. Потоцький нас не вгризе i багне миру. Чернь затялась на сво му.
Потоцький сам не виплута ться з цi© катавасi©. Тому вигра старшина вiд
миру чернi з ляхами.
- Це так, - згодився Ворожбит.
- Коли так - то допомагай менi. - Козир знову озирнувся й зашепотiв -
Треба гуртувати навколо себе старшину, козакiв пiдмовляти до миру. Але це
потiм, а зараз... А зараз ти вужем вислизнеш з табору i гайда до
Потоцького
- Тю - у! Щоб мене забили? Нема дурних!
- Тссс! Не горлопань! Нiхто тебе й пальцем не зачепить, коли скажеш, що
вiд мене. Второпав?
- Та нiби...
- Зумi ш вислизнути з табору?
- Спробую.
- Передай Потоцькому, хай це© ночi буде напоготовi. Гуня збира ться
перед ранком знятися i в туманi перейти в гирло Старця.
Вдосвiта, як густий низовий туман обволiк рiвнину й клубками скочувався
у видолинки, повстанцi почали не - чутно вiдходити у гирло Старця на
вигiднiшi позицi©. Та поляки мовби чекали цього й вiдразу ж посунули на
козакiв всiма силами. Залпами вдарила артилерiя" ядра нечутно вилiтали з
туману й сiяли смерть та калiцтво. Туман почав розповзатися, оголюючи
колони вiдступаючих. Скiльки вiдходили до Старця, стiльки й вiдбивалися
вiд напосiдаючого ворога, що там i тут купками виникав iз туману.
Мiсце для табору Гуня вибрав на високому березi Днiпра, там, де в нього
впадав Старець[10]. Зручна мiсцина: з двох бокiв Днiпро зi стрiмкими
кручами та Старець, з третього - болото, в якому, сполошенi гарматним
гулом, увесь ранок кричали журавлi й тривожно гагакали гуси. З четвертого,
вiдкритого, боку Гуня велiв насипати вал, викопати шанцi i встановити
гармати. Гуня був задоволений, захищати доведеться один лише бiк, а це
значно полегшувало оборону, бо давало змогу купнiше поставити гармати.
Вал нагортали пiд гарматним вогнем. Туман уже розсiявся, i ядра
дошкуляли козакам, котрi вкрiплювали сво© останнi позицi©. А вгорi кричали
журавлi й спiшно летiли в бiк Сули. Гуня вiдiрвався на мить вiд лопати й
зiтхнув: "Ех, якби крила!" I то© ж митi згадався Iван Сулима, джура його
Ярема, котрий все сво коротке життя мрiяв про крила... Щем здавив серце.
Сулима, повстання, захоплення Кодацько© фортецi на Днiпрi... Невже вiн,
Дмитро Гуня, закiнчить життя в гирлi Старця на високiй днiпровiй кручi?
Аби не пiддаватися докучливiм думкам, злiше налягав на лапату, довбаючи
шанець. Та ось лопата скреготнула, i Гуня, нахилившись, пiдняв бiлий
череп.
"Не дали ж тобi i в землi спочити, козаченьку, - з гiркотою подумав
гетьман. - Ох, земле рiдна... Густо ж ми тебе засiяли сво©ми кiстьми, так
густо, що й пшеницi, мабуть, нiде рости!"
Постояв, тримаючи в руках козацький череп, далi стягнув з голови
смушкову свою шапку, поклав у не© череп i закопав пiд валом... Коли
випростався, то побачив гурт козакiв, котрi, оточивши його, мовчки стояли
з потемнiлими лицями.
- Тут вже отаборювалися на смертний бiй нашi батьки та дiди, - глухо
мовив гетьман. - Не посоромимо ж i ми лицарсько© збро©, доведемо, що гiднi
сво©х пращурiв великих!
А над Старцем кричали журавлi, й Гунi здалося, що то з предковiчно©
дiдiвщини, iз славно© батькiвщини озиваються до нього полеглi в боях за
волю вкра©нськi козаки... Ще завзятiше налягли повстанцi на лопати, i вал,
незважаючи на обстрiли, виростав на очах. Гуня обiйшов табiр, показав, де
вигiднiше рити шанцi та схови, i знову повернувся до валу.
- Але ж з б'ють, най ©х трясця вiзьме! - почув вiн бiля себе голос i,
випроставшись, побачив старшину Козиря. Похитав головою: з якого це дива
вбрався старшина? Шапка на ньому соболева, поверх червоного парчевого
каптана, гаптованого срiбними вiзерунками й пiдперезаного чорним поясом з
прикрасами, синя кирея на голубiй пiдкладцi...
- Куди це пан старшина вирядився?
- Помирати - так з музикою! - бадьоро вигукнув Козир, збиваючи набакир
соболеву шапку. - Можу й до ляхiв на переговори сходити. А чого... Не
вперше ляшки пропонують нам мир.
Гуня нiчого не вiдповiв, мовчки орудував лопатою.
- Дивно, пане гетьмане, - впiвголоса озвався Козир. - Як ляхи
дiзналися, що ми вiдходимо? Туман же густющий був. й-богу, в нашому
таборi зрадники та запроданцi.
- В сiм'© не без виродка! - Гуня пильно глянув на старшину (той ураз
чомусь знiтився) i знову налiг на лопату.
- Продадуть вони вас, пане гетьмане, - бубонiв Козир. - I пiзно тодi
буде. А зараз ще можна... Утекти...
- Я тiкати не збираюся!
Неподалiк упало ядро, Козир миттю впав на землю i, розпластавшись,
затулив голову руками. Гуня, поплювавши на долонi, копав далi.
- Вiзьми лiпше лопату, старшино! - кинув вiн Козирю. - Як лежати, то
лiпше копати. Все ж нам буде якась вигода з тебе.
- А на дiдька землю копирсати? - Козир звiвся й неохоче взяв лопату. -
Чи не все одно, де смерть зустрiне? В шанцi чи в чистому полi? Все одно -
капець!
- Рано себе хова ш, старшино.
- Рано... рано... - бурчав Козир, тикаючи лопатою. - Волю ми вже все
одно не здобудемо!
- Ми ©© вирвемо! - Гуня iз злiстю орудував лопатою. - Коли й не
розiб' мо ляхiв, то принаймнi вимота мо ©х, обезкровимо, щоб панство не
дуже рогами розмахувало! Хоч якесь полегшення, а таки вирвемо люду! А
надiйдуть лiпшi часи, вберемо бiльшу силу i по - iншому мову тодi
поведемо.
- Доки сонце зiйде, роса очi ви©сть! - сердито вигукнув Козир. - Помочi
нiзвiдки... От i борись! Однi ми!
- Не однi, а серед людей. - Гуня помовчав, вирiвнюючи стiнки шанця. -
Не в пустелi б' мося. Чують люди, де воля гримить. Чималий розголос про
наше повстання Укра©ною пiшов. Прийде й помiч. Побачать люди, що можна
ворогiв бити, за зброю вiзьмуться.
- Нинi чернь перелякана поразкою Павлюка.
- I деяка старшина! - додав Гуня. Помовчали, копаючи.
- А чи не лiпше згодиться на переговори з ляхами? - озвався Козир. - Я
б хутенько до Потоцького збiгав... Умовив би його... Мо', якi й вольностi
вирвав би...
- Бачу, нарядився шляхетним паном. Завиваючи, пролетiло ядро. Козир
поспiхом впав на дно шанця, а коли звiвся, Гунi вже не було.
- Брешеш, голото, скрутять тобi ляхи роги! - з ненавистю прошипiв
Козир. - Не ти, так ми пiдпишемо угоду з ляхами. Бо не вам, голотi
бурлацькiй, панувати! Нас панами помазано!
Роздiл п'ятнадцятий
Був раннiй ранок, туман хутко рiдiв, рожевiв вiд перших скалок сонця.
Мокра земля парувала, всюди блищала роса. У гирлi Старця навперебiй
кумкали жаби. наче радились i нiяк не могли дiйти згоди. Козацький табiр
принишк у ранковiй млi. Потоцькому не спалося всю нiч, все думав, як
викишкати козакiв з - за валу. Ледь зайнялась вранiшня зоря, вийшов з
намету i довго мовчки оглядав мокрий вiд роси повстанський табiр над
Днiпром. Чим вони тримаються? Остряницi було скрутно, крутився, як на
гарячому, а Гунi, напевне ж, ще скрутнiше. А бач - трима ться.
Незбагненне! Чи ж багато в них гармат? Мабуть, з десяток. I по фунту
пороху на козака. I все одно стоять. Незбагненнi цi лотри! I не лише
захищаються, а й нападають. Доводиться думати i про власнi втрати. А вони
чим далi, тим бiльшi. Ганяючись за Остряницею, а тепер за Гунею, полковник
спустошив сво вiйсько. А тут ще й пiдмога бариться. Потоцький огляда
свiй табiр, чи нема де, бува, слабини. Жовнiри нагорнули вал паралельно
повстанському - вiд Старця до Днiпра, порили глибокi шанцi. Панськi та
княжi люди тримають чоло позицi©, лiворуч нiмецька пiхота зарилася в
землю, праворуч жовнiри ледве висовують носи... Кiннота сто©ть у тилу, на
випадок, якщо повстанцi зважаться перейти в наступ. Нi, зда ться, табiр
вкрiплений добре. На випадок чого, можна й захищатися.
- Вашмосць!
Полковник здригнувся i рвучко оглянувся. Мокрий вiд нiчно© роси, стояв
перед ним гонець з почервонiлими, припухлими вiд безсоння очима.
- Вельможний пане полковнику! В Переяслав з комонним вiйськом прибув
гомосць польний гетьман. За кiлька днiв гомосць буде тут.
Полковник вiдчув, як тепла хвиля з нiг до голови пройняла його холодне,
забучавiле тiло. Нарештi! Тепер, можна бути спокiйним... Гонець витягнув
згорнутий у трубочку папiр i подав полковнику. В листi польний гетьман
повiдомляв свого " диноутробного милого брата Стася", що днями буде в
гирлi Старця i вони тодi разом прикiнчать хлопiв, бо пора вже покласти
край свавiллю хлопському. А поки що польний гетьман випалю села i вирiза
руську люднiсть, аби "не плодилися в цих краях зрадники Корони". В
полковника й зовсiм пiднявся настрiй. Хоч вiн i не любив брата, заздрячи
його успiховi (не кожний шляхтич, бодай i з вельможного роду, може так
високо доскочити, як Миколай!), але зараз почував радiсть. Вдвох з братом
вони швидко викишкають повстанцiв, i вiн нарештi повернеться до Варшави.
На радощах полковник витяг кiлька великих блискучих талярiв, зважив ©х на
руцi, подумав, один простягнув гiнцевi, а решту сховав.
- За добрi вiстi!
- Радий завсiди вашiй мосцi добрi вiстi возити! - вигукнув гiнець i
раптом осiкся. - Але маю ще... не зовсiм добрi вiстi. Скидан Iз Черкас iде
сюди. Хоче переправитись через Днiпро i з' днатися з Гунею, вашмосць!
- Цього ще не вистачало! - пересмикнув полковник гострими плечима. -
Ротмiстре Хан цький!
- Я тут, вашмосць!
- Чотири кварцянi хоругви, ескадрон драгунiв - i хутчiй до Днiпра! -
наказав полковник. - Спiшiть, пане ротмiстре, аби Скидан не встиг
з' днатися з Гунею!
- Слухаю, вашмосць! - ротмiстр крутнувся i побiг до вiйська.
Потоцький вiдпустив гiнця i повернувся до себе в намет, де на нього вже
очiкував князь Вишневецький. Слуги приготували снiданок на маленьких
столиках (полковник навiть в походi намагався жити з усiма зручностями i
возив за собою меблi, особливо крiсла, котрi вiн любив, та скринi для
вбрання). На окремому столику були поставленi кубки з вином.
- Прошу, князю, до столу! - запросив Потоцький i вперше за останнi днi
посмiхнувся. - Але ж i вiстi у мене, проше пана! Польний гетьман з силою
вiйська буде незабаром тут. Вип' мо, друже!
Щедро пили угорське вино i пiсля кожного кубка, якi ©м наливали слуги,
обо ставали все гарячiшими i балакучiшими.
- Прийде Миколай, ми ©м зломимо хребта! - вигукнув князь i трахнув
кулаком по столу, котрий аж пiдстрибував вiд тих ударiв. - В наших
ясновельможних ногах повзатиме голота бурлацька!
- Але тодi перемога дiстанеться Миколаю, а не нам! - мовив розiгрiтий
вином полковник. - Я сам бажаю вiкторi©! Наступ!.. - Полковник схопився i
з криком: "Гармашi!.. Ану починайте!.." - вибiг.
Гахнула перша гармата, i ранково© тишi як не бувало. Заворушився
польський табiр, жовнiри та нiмецькi пiхотинцi, позiхаючи, вилазили iз
шанцiв, шикувались за валом для атаки. Гармати лунко били по всiй лiнi©. В
козацькому таборi падали ядра, але повстанцi у вiдповiдь - нi звуку.
- Пороху в схизматiв обмаль! - задоволене потирав руки полковник. - Та
й гармат раз - два...
- I все одно, мов косою, рiзонуть по наших хоругвах! - кисло озвався
князь, длубаючись у зубах. - Звичайна хлопська манера - пiдпустить
близько, а тодi одним шквалом...
Так воно й сталося. Ледве хоругви з галасом наблизились до козацького
табору, як залпом вдарили гармати й спустошили першi ряди. Далi затрiщали
мушкети, самопали, лунко загупали гаркебузи... Цього було досить. щоб
хоругви, нюхнувши козацького пороху, закрутилися на мiсцi i, зрештою,
позадкували... Потоцький скреготнув зубами i сховався в наметi. Хмелю вiд
випитого вранцi вина як не було! Носився в наметi й бурчав:
- Коли б у мене були такi вояки, я б уже пiвсвiту захопив би!
Того дня хоругви ще двiчi пробували атакувати козакiв, але щоразу
вiдкочувались назад... Ледве засутенiло, як полковник, вiдмовившись вiд
веберi, лiг спати. Довго качався на скрипучому деревинному лiжку, котре
вiн всюди возив за собою, поринав у дрiмоту i знову схоплювавсь, як
починали бити гармати. Опiвночi його розбудила густа й похаплива
стрiлянина. В намет вбiг поручник.
- Вашмосць! Лотри спробували було напасти на нас! Напад вiдбито, але
хлопи, втiкаючи, захопили двi нашi гармати. I вирiзали пiвхоругви.
- Пся крев! - прохрипiв полковник i велiв збiльшити особисту охорону,
котра i без того щiльним кiльцем оточувала його намет.
Перед ранком полковника розбудили вдруге.
Ротмiстр Хан цький сяяв, як новий таляр.
- Вашмосць! Радий доповiсти, що хлопський полковник Скидан у наших
руках. Бiля Днiпра його схопили. Битва була люта. Козаки хотiли вiдiйти
назад за Днiпро, але ми порубали човни. - I хвацько додав, натякаючи на
винагороду: - Служу Коронi i королю!
- Я доповiм про пана ротмiстра гомосцi польному гетьману! - буркнув
Потоцький.
По хвилi жовнiри ввели закривавленого полковника Скидана. Втративши
багато кровi, полковник був блiдий i, певно, з останнiх сил тримався на
ногах... Потоцький уважно оглянув бранця. На полковнику було звичайне
вбрання козацького старшини: кунтуш з атласу, пiдперезаний турецьким
поясом, що був гаптований золотом, поверх кунтуша - черкеска. Червонi
шаровари, сап'янцi. Голова закривавлена. I вуса кривавi. В очах - полум'я
ненавистi.
- Що, пане полковнику, не сподобалось тобi служити королю? - крiзь зуби
процiдив Потоцький. - До бунтiвних лотрiв перебiг? В схизматськi
полководцi забаг вибитись? Посидиш у Ки вi на палi! Високо пiднiмемо!
Скидан кров'ю плюнув у лице Потоцькому...
Ще два днi Потоцький гриз козацький табiр, та зрештою, переконавшись,
що приступом його не взяти, змiнив тактику. Почалася довга й одноманiтна
облога. День у день безнастанно били гармати по табору повстанцiв. З
раннього рана й до настання темряви летiли ©м на голови сотнi i сотнi
ядер. Вiтер не встигав розвiювати пороховий дим, вуха глухли вiд
гарматного гулу... Козаки у вiдповiдь мовчали - берегли норах. Зате
Потоцький не шкодував набо©в.
Небавом в польський табiр почала прибувати пiдмога. Першою з'явилась
коронна артилерiя та угорська наймана пiхота. За нею прибув польний
гетьман з кiннотою. Станiслав Потоцький вибiг навстрiч сво му
високопоставленому брату. На очах у вiйська брати обнялися.
- Ге-ге, Стасю! - вигукнув Микола Потоцький, притискуючи "брата до
парчевого каптана, гаптованого золотом. - Хлопи загнанi в землю! Ось тепер
ми ©м вломимо карка! Назавжди! I золотий спокiй полонить нашу ойчизну. Н х
жи Корона!
Того ж дня капелан Окольський злорадно запише до сього щоденника:
"Бунтiвливi селяни щодня спостерiгали з окопа прихiд (до М. Потоцького)
нових полкiв, тим часом як самi вони не мали жодно© пiдмоги".
З нагоди прибуття польного гетьмана полковник влаштував гучний банкет:
вина, як i пороху, в нього були невичерпнi запаси.
А помiч все прибувала й прибувала: воеводич брацлавський, ротмiстр
Цонтовський з гусарами, козаками та слугами. Сотнi гусарiв, козакiв та
пiхотинцiв привiв кракiвський во вода, за ним - староста Хмельницький на
власний кошт привiв сто козакiв i сто драгунiв, прийшли хоругви
ланкоранського старости, загiн ки©вського бiскупа, остерського старости...
Шляхта, нiби галич, злiталась у гирло Старця, аби заклювати останнiх
захисникiв волi.
Табiр Потоцьких, Станiслава й Миколи, щодень розбухав, доводилось
нагортати додатковi вали, аби розмiстити все новi й новi загони шляхти. З
тако© нагоди польний гетьман зiбрав шляхту на банкет i, пiднявши срiбного
келиха, проголосив:
- Вельможне панство! День нашо© блискучо© вiкторi© вже зовсiм близько!
Бiля Старця й Днiпра панство навiки вломить карка свавiльному хлопству.
П'ю за вiкторiю, яка завтра покри шляхетську зброю!
Пани кричали "вiват!" i спорожняли келихи дуже швидко.
- Панове! - звiвся другий Потоцький, Станiслав. - При мно дивитися, що
до лотрiв жодна жива душечка не пiдiйшла на пiдмогу. Хай спробу Гуня
повоювати з нами! Ми ©х мiцно зачинили. Карасi, проше панство, у сiтцi,
завтра будемо витрушувати рибку. Але на волостях неспокiйно, всюди бунту
хлопство, виходить з пiдкори i заважа ясновельможному панству спокiйно
жити. Ми не можемо цього потерпiти! Смерть хлопам!
- Вогнем i мечем пройдемо по волостях! - галасувало панство.
На радi було ухвалено розiслати навсiбiч каральнi загони, випалювати
села i винищувати селян вiд малого до старого.
- Щоб не було кому прийти на помiч повстанцям! - виступав перед
каральними загонами польний гетьман. - Шляхетський меч до цурки викоренить
бунтiвну Русь! Хай на волостях росте кропива, анiж множаться зрадники Речi
Посполито©! Не щадiть хлопiв! Забудьте про жаль. Хлоп - не людина, а
бидло, покликане гнути на нас ши©. Карайте, карайте i ще раз карайте! Бог
з нами! Бог благословля нас на лицарськi звитяги. Смерть схизматам!
Невдовзi страшнi вiстi про криваву рiзанину по селах дiйшли i до
повстанцiв. Розказували втiкачi, що ляхи дотла випалюють села i вирiзають
люднiсть вiд малого до старого, пiддаючи нещасних звiрячим тортурам.
Дмитро Гуня надiслав до Потоцького гнiвного листа, в якому писав:
"Хай би вже ви вели вiйну з нами, Запорозьким вiйськом... аби тiльки
дали спокiй бiдним неповинним i пригнобленим людям, голос яких i
безневинно пролита кров пiдносяться до Бога i благають його помститися..."
Лист повстанського гетьмана вивiв Миколу Потоцького з себе.
- Пся крев!.. Той бунтар ще смi менi вказувати? Вiн гада , що я
цiлуватимуся з його людом? Я швидко вгамую твою Русь! Удiльностi захотiли,
самостiйностi?! Республiку свою козацьку багнете створити? Укра©на
коштовна перлина в польськiй Коронi, i вам, схизматам, зроду - вiку ©© не
бачити удiльною. Не ми, так iншi вас захоплять, а самi не будете! Швидше
ми перетворимо Укра©ну на пустку, де витимуть вовки, анiж дамо вам
самостiйнiсть!
Десятого липня Потоцький розпочав генеральний штурм. Кiлька годин
поспiль била коронна артилерiя. Ядра в козацькому таборi випадали так
густо, що земля, пiднята ними, не встигала осiдати. А потiм на приступ
пiшли хоругви: гусарськi, драгунськi, кварцянi, панськi... Все, що здатне
було рухатись, посунуло на повстанцiв.
Польний гетьман з горба спостерiгав за бо м.
Густою лавою йшли хоругви на приступ. Козацький табiр, окутаний димом,
мовчав. На валу не видно було жодного повстанця. Примчав брат Станiслав.
- Миколаю! Я розчарований! Пiсля коронно© артилерi© мо©м орлам уже
нiчого робити. Мабуть, не доведеться й стрельнути.
Польний гетьман i полковник потисли один одному руки, i тi © митi
козацький табiр озвався гарматним гулом. Шквал вогню пронiсся по рядах
атакуючих. Жовнiри, наразившись на стiну вогню i диму, в одну мить забули
про свiй шляхетський гонор. Як не галасували поручники та ротмiстри, але
нiхто з жовнiрiв не хотiв пiдставляти голову пiд обух. Хоругви одна за
одною безладно вiдкочувались...
- Вперед, сто дяблув! - кричали ротмiстри.
- Але там стрiляють, - огризалися жовнiри.
- А ви, пся крев, на свайбу зiбралися?!
Та нiщо не могло примусити жовнiртв задруге кидатись на повстанський
вал. На тому й закiнчилась атака.
- Матка Боска! - хрипiв польний гетьман. - То не козаки, а дияволи! У
©хньому таборi нема шматка землi, куди б не падали ядра, а вони цiлi...
Негайно шлiть до них послiв! Як не силою, то хоч умовлянням, а зломiть
упертих схизматiв!
Дмитро Гуня зустрiв послiв досить добродушно.
- А - а, пани ляхи забагли ближче з нами познайомитись? Здалеку не
вгризете, то пробу те зсередини вкусить?
Вiн стояв перед послами високий, жилавий, з сухим кiстлявим лицем,
борними жвавими очима, в яких спалахували глузливi iскорки. У всiй його
мiцнiй поставi вчувалася сила i впевненiсть у собi. Гетьман був у червоних
козацьких шароварах, взутий у м'якi сап'янцi. Вишивана сорочка вражала
бiлизною (Гуня вночi спускався до Днiпра по кручi та урвищах i виправ
сорочку, бо не мiг терпiти брудного одягу), поверх сорочки - голубий
каптан, пiдперезаний широким поясом на гапликах i з ремiнцями для пiстоля
та люльки. Наопашки накинутий жупан. Смушкова шапка з китицею доповнювала
його просте, охайне вбрання рядового козака. Хiба що булава за поясом
виказувала в ньому гетьмана.
- Краще близьке знайомство, анiж далека вiйна, - буркнув пап
Кемеровський, котрий очолював делегацiю послiв. - Пора думати про
переговори, панове козаки.
- З панотою в козакiв приязнi не буде! - вiдповiв Гуня i гукнув: -
Простелiть, братчики, сiна, щоб непрошеним гостям було де сiсти.
Посли тiльки головами похитали: яка чемнiсть!
Тим часом у коло поставили бунчук, забили в бубни, i повстанцi почали
сходиться на раду. Козаки були в шароварах, каптанах, старшина прийшла в
кунтушах з коштовних тканин, часто гаптованих срiблом, в голубих та
рожевих киреях, мiщани - в черкесках, делiях, бекешах, селяни - в сорочках
та шароварах з домотканого полотна, у солом'яних брилях...
- Може, пани зголоднiли? - звернувся Гуня до послiв - Чи спрагу
вiдчувають?
По його знаку козаки принесли хлiба, варено© риби i кiлька баклажок
чисто© питно© води. Посли мовчки ©ли рибу з хлiбом, запивали водою,
дивуючись, що повстанцi мають харч, тодi, як гадали вони, повстанцi мусять
вже поохлявати вiд голоду. I насторожено зиркали на повстанцiв. Тi
жартували мiж собою, хоч багато з них i мали закривавленi пов'язки... Один
з козакiв, що стояв ближче до кола, тримав на руках маленьке тонконоге
козеня, покрите гладенькою, як оксамит, каштанового кольору шерстю, з
бiлими блискучими рогами. Щось балакаючи з сво©м товаришем, козак гладив
козеня. Одна нога козеняти була перев'язана шматиною Посли перезирнулись
мiж собою.
- То сайгаченя, - пояснив Гуня. - ©х чимало водиться в степу побiля
Сули.
- На харч ловите? - поспитав один iз послiв.
- Та нi, пане, виходжую Божу твар, - почувши, про що йде мова, озвався
козак з сайгаченям на руках. - Попало воно пiд обстрiл, перебило йому
ногу, та я й пiдiбрав. Мо', думаю, виживе. Шкода, таке мале, тiльки жити.
- М-м-да-а... - мовив пан Коморовський.
- Панове молодцi! - звернувся Гуня, як стихли бубни. - Всi зiбралися?
- Всi, гетьмане! - загули козаки. - Лише чатники на валах.
- Тодi перейдемо до сутi, - сказав гетьман. - До нас, шановна братщино,
прибули вiд ляхiв посли. Я ще не вiдаю, що вони нам заспiвають, але думаю,
що пiсенька ©хня стара То чи згоднi послухати послiв, пангбратчики?
- Та вже послуха мо, коли ©х дiдько принiс!
- Послуха мо! Послуха мо! - вихопився наперед в рожевiй кире© старшина
Козир. - Послухайте i ви мене, козаки! В нашому безвихiдному становищi
лiпшого й не придума ш, як прийняти панськi умови i з миром розiйтися по
хатах.
- Ти у свiй ма ток побiжиш, а в кого, може, й хати нема ! - крикнув
козак з сайгаченям на руках. - Та й потiм: мирилася коза з вовком... Не
перший рiк панiв-ляшкiв зна мо!
- Але всi ми тут накладемо головами! - встряв сотник Ворожбит. - I
кiсток наших гайвороння не позбира !
- Тво©ми кiстками i сам ворон подавиться! - почувся вигук.
- Хай не пасталакають про мир! - загули козаки - Не позволимо мiж нами
клинцi вбивати. Стiймо дружно!
- I нiчого спiшити поперед ляхiв у пекло!
- Хай лiпше посли балакають, а ми послуха мо! Кемеровський звiвся,
обтрусив солому, поправив ферезiю - довгий приталений плащ з широкими
рукавами, облямований хутром та прикрашений метлицями, - i кахикнув.
- Панове козаки! гомосць польний гетьман хоче дiйти згоди.
- Згоди з панами в козакiв не буде! - пролунав голос. - Не за тим ви до
нас прийшли. Спершу вiддайте нашi урiзанi вольностi!
- Не я урiзаю вашi вольностi, а сейм! - перечекавши, доки вгамуються
козаки, знову почав посол. - Але я доповiм гомосцi... доповiм про вашi..
е-е .. вимоги.
- Що там теревенi правити! - знову вихопився наперед Козир. - Вам
наступили на хвоста, а ви силку тесь його вгору задерти. Приставайте до
панiв, i край!
- От iменно, що всiм нам буде пiсля того край! - крикнув козак з
сайгаченям на руках - Пани тiльки й чекають, аби ми склали шаблi га
повернулися до них спинами.
- Ляхи нас не посмiють i пальцем зачепити! - надривав голос Козир. - Ми
розiйдемося по волостях, i все.
- А може, й так... - почувся непевний голос. - Дiдько його зна , як
воно лiпше. Коли б знаття, де впадеш, то й соломки пiдмостив би.
- Ми панськими посiпаками не будемо! - залунали обуренi голоси. - Хто
хоче, хай бiжить до панiв i не каламутить води!
Козир прикусив язика.
- Пане посол! - смокчучи люльку, озвався Гуня. - На яких умовах польний
гетьман гада почати з нами переговори?
- На умовах сеймово© Ординацi© це значить...
- Шiсть тисяч ре стру, - закiнчив за нього Гуни - Гетьман i старшина iз
шляхти. Козаки стають хлопами у панства. Про волю й балакати нема чого. Чи
було коли таке в дiдiвщину?
- Не було! - загули козаки. - Нi в дiдiвщину, нi в батькiвщину! Ми
нащадки вольних козакiв!
- I нашо© вотчини панству не вiддамо!
- Горбатого до стiни не притулиш, а козака до пана!
- Пани села нашi вирiзають, жiнок та дiтей мордують, а ми ©м у нiжки
будемо кланятись?
- Ось вам, пане посол, вiдповiдь козакiв, - закiнчив Гуня. Пан
Кемеровський, не стримавшись, iз злiстю кинув:
- Я колись Павлюка вмовляв у Чигиринi... Не послухав мене i скiнчив
сво гетьманування на пласi у Варшавi! Не забувайте про це, пане гетьмане!
- Нiколи не забудемо, пане! - гнiвно вiдповiв Гуня. - I ми, i дiти
нашi, i нащадки!..
Поляки мовчали цiлий день, лише зрiдка ©хнi гармати обстрiлювали
повстанський табiр, але мляво, неохоче, нiби заздалегiдь знаючи, що толку
з того не буде нiякого.
Гуня, спершись на вал, оглядав ворожий табiр, смоктав люльку - бурульку
i обмiрковував, як далi битися. Помiч, на яку вiн було розраховував, не
надходила Бiльше того, селяни на волостях самi виглядають допомоги.