Чемерис В.. Фортеця на Борисфенi

битиму ляхiв тут. Доки повне болото не натоплю - не заспокоюся. Прощай,
гетьмане. Давай обмiня мося люльками на згадку. Дай менi свою, а собi
вiзьми мою. Ти будеш мене згадувати, а я - тебе. I будемо спiльну справу
робити - ляхiв нищити. Доки я живий, доти вони i конатимуть в цiм
болотi!..

Захопивши Лукомль - невелике, але досить укрiплене мiстечко, - i
винищивши жовнiрську залогу, Остряниця встановив у мiстечку козацьку
владу, лишив старшину Недригайла з двома сотнями козакiв, а сам пiшов на
Слiпород. Туди, за вiдомостями, одержаними вiд розвiдки, прямували
Потоцький i князь Вишневецький. Те, що Потоцький встиг з' днатися з
Вишневецьким, дещо ускладнювало справу. Доводилось поспiшати, допоки сюди
не прибуде ще й коронний гетьман з вiйськом. Остряниця ще не знав, якi
сили привiв сюди Вишневецький - вiдомий кат i душитель укра©нського
народу, - але здогадувався, що чималi. Тепер вiйсько Потоцького значно
збiльшилося. Вiн i до того переважав Остряницю, а тепер i поготiв...
Нi-нi, та й з'являвся у серцi вiдчай, чи не задарма вiн кида ться мiж
мiстами, шукаючи зручного мiсця для бою. Чи не все одно, де битися? Поляки
й зараз сильнiшi, а коли прибуде сюди польний гетьман з коронним вiйськом,
тодi й зовсiм буде скрутно повстанцям.
В хвилини сумнiвiв та вiдчаю, витягав люльку отамана Сокирявого...
Чубук ©© був покусаний i погризений... Вчувалося гетьману: "Дiтей окропом
обливали... В мо © жiнки груди вирiзали i били ними мене по лицi..." -
линув у його вухах отаманiв голос, i гетьман стискував зубами люльку...
Катюги! Душогуби! Татари такого не чинили. Тi в ясир гнали люд, стинали
голови, але не додумалися вирiзувати у жiнок груди i бити ними
чоловiкiв... Чорнiв гетьман, новi зморшки залягали на його схудлому
лицi...
Глибше западали очi... А вiн сподiвався на сiмейний затишок! Ось тобi й
вибрав час для кохання. Ось тобi й забаг тихого сiмейного щастя! Зцiпить
зуби гетьман, аж на щоках заграють жовна, i мовчить. де поруч з ним Орися
годину, другу, нi слова. Як уже не пробу вона розважити його, тiльки
хмуриться.
- Не той час ми вибрали для щастя! - вихопиться в нього, i знову
мовчить. Орисi ж починало здаватися, що Остряниця ©© розлюбив, охолов до
не©. У вiдча© вона ладна була накласти на себе руки... Щодень вiн ставав
похмурiшим, замикався в собi, а коли i говорив з нею, то думав про iнше.
Така рiзка змiна в його поведiнцi кидала ©© у вiдчай. Орися не знала, як
запобiгти горю, i шукала власно© загибелi. Пiд Слiпородом, коли козаки
йшли на приступ, Орися й собi кинулась в гущу битви...
Дiзнавшись про наближення повстанцiв, мiщани та ре стровi козаки
пiдняли повстання в мiстi, вбили польського старосту, перебили жовнiрську
залогу. I вийшли навстрiч повстанцям. Вiдразу ж посипались скарги на
старосту та жовнiрiв:
- Звiрi, а не люди! Що хочуть, те й чинять!
- Жiнок наших гвалтують i дочок!
- Чиншами душать!
- Руськими суками та псами нас обзивають!..
- Люди добрi! - звернувся до них Остряниця. - Старосту ви вже вбили,
урядовцiв розiгнали, тож починайте по-новому жити. Виберiть свою владу
козацьку, захищайте мiсто i боронiть свою волю. Бо нiхто ©© вам готово© на
тарелi не пiднесе. Тримайтеся купи i гуртом волю вiдстоюйте!
Пiд Слiпородом повстанцi витримали жорстоку цiлоденну битву. В полудень
до мiста пiдiйшли Потоцький - та Вишневецький з вiйськами, що в кiлька
разiв переважали повстанськi сили. Суцiльною лавою посунули вороги на
мiсто. Гармати з обох бокiв аж захлиналися, все потонуло в гуркотi й диму.
Поляки засипали мiсто ядрами, спалахували пожежi, й повстанцi та мiщани
ледве встигали ©х гасити. Приступ вiдбили, але з великими втратами.
Вiйсько Остряницi тануло. Пiдмоги, незважаючи на розiсланi загони, поки що
не було. Та й не могли селяни пробитися крiзь жовнiрськi заслони. До
всього ж мiсто переповнилося пораненими, i ©х нiколи було перев'язувати...
Орися пiшла по хатах, зiбрала жiнок, i як могли рятували поранених. А в
Слiпородi майже на кожнiй вулицi, замалим не в кожному дворищi падали
ядра. Поранених збiльшувалося з кожною годиною, мертвих нiколи ховати...
Бiй клекотiв увесь день. Скiльки атак вiдбили повстанцi - нiхто не
пам'ятав. Мiсто трималося. Як не скаженiли вороги, але жоден з них не
пiдiйшов навiть до валу.
Зрештою Потоцький прислав послiв. Вони пiд'©хали до валу, махали
шапками й кричали, щоб козаки не стрiляли.
- Коня! - крикнув Остряниця.
Гуня хотiв було затримати гетьмана, та той вихопився в сiдло i вдвох з
джурою подався за мiську браму. З'©хались неподалiк валу, де густо лежали
трупи жовнiрiв. Ротмiстр з холодним пещеним лицем, зберiгаючи кам'яний
спокiй, хоч його кiнь i топтався по трупах жовнiрiв, велемовно почав:
- гомосць пан полковник Станiслав Потоцький вимага , аби гетьман
негайно припинив опiр i здався на милiсть переможцям!
- За яку цiну? - глухо запитав гетьман.
- гомосць коронний гетьман збереже за гетьманом булаву i нагородить
пана гетьмана ма тком!
Хорунжий, що був з ротмiстром, свердлив гетьмана ненависними очима,
кусав губи i все тягнувся рукою до пояса, де в нього стирчав пiстоль...
Онисько не спускав з нього настороженого погляду.
- Пан гетьман дарма сподiва ться на вiкторiю! - говорив ротмiстр
скучним, безбарвним голосом. - Рiч Посполита ще здатна насипати хлопам
солi на рани. У гомосцi пана полковника уже шiстнадцять тисяч вiйська. Це
разiв у три перевищу козацьке. Крiм того, гомосць польний гетьман з
коронним вiйськом уже пiдходить до Ки ва i скоро буде тут. I тодi ми
влашту мо вам волейну потребу. З вашими ексцесами буде назавжди покiнчено!
На що сподiва ться пан Остряниця? Фортуна повернулась до вас боком. Ваша
компанiя вже бардзо порiдiла, помочi нiяко©. Мiць ваша зломлена. Трiумф
вам i не свiтить! А ми пропону мо вигiднi умови: скласти зброю, i булава
лиша ться за паном гетьманом. Ре стр буде збережено в межах шести тисяч,
або шести полкiв.
- Нi, пане, з цього дива не буде пива! - вiдказав гетьман.
- Це останн слово пана? - запитав ротмiстр. - Пан вельми пошкоду . Пан
полковник зiтре з лиця землi Слiпород! I тодi можете суплiкувати хоч до
самого Бога!
- Згинь, руська собако! - зненацька вигукнув хорунжий, котрий до цього
й пари з уст не пустив. I вихопив пiстоль. - Згинь, схизмате!
Сухо трiснув пострiл.
- Ай!.. Сто дяблув! - закричав хорунжий, схопившись за свою прострелену
руку.
- Кидай пiстоль! - крикнув Онисько.
Хорунжий розчепiрив пальцi, i пiстоль упав на землю. Онисько витяг з-за
пояса другий пiстоль, повернувся до ротмiстра.
- Сподiваюсь, що хоч пан ротмiстр не буде замахуватися на життя
гетьмана? - запитав Онисько.
- Я... е-е... не буду, - зблiд ротмiстр.
- Повертайте коней! - наказав Онисько.
- Але ж... - ротмiстр вбрав голову в плечi.
- Я стрiляти в спину не збираюся! - вiдказав Онисько. - Не вашо©
пiдступно© породи. Хоча пана хорунжого й треба було забити!
На тому й скiнчилися переговори.
Польська кiннота знову кинулася на приступ... Коронна артилерiя
засипала мiсто ядрами. Аби врятувати мешканцiв Слiпорода вiд обстрiлiв,
Остряниця вночi залишив мiсто.

...I почалися гiркi невдачi.
Потоцький наступав на п'яти.
День у день, навiть уночi вiд нього неможливо було вiдiрватися й тим
бiльше де-небудь зачепитися. I бо©, сутички, втрати, втрати... Великi й
кривавi. Повстанське вiйсько катастрофiчне тануло. Гинув у першу чергу
ар' ргард - козаки, котрi всi цi днi мужньо стримували натиск полякiв.
Остряниця метався в районi Лубен, Миргорода, Слiпорода, Лукомля,
вiдбивався, сам нападав i, несучи втрати, змушений був вiдходити.
Так не могло довго тривати. Трагiчна розв'язка наближалася. I це добре
розумiв гетьман. Хоч повстання i набуло широкого розголосу на Укра©нi,
одначе повстанцi так i не спромоглися об' днати сво© сили. Бiльше того,
вони неохоче йшли на таке об' днання, кожен загiн дiяв в межах свого села,
волостi чи, зрештою, лiсу, урочища. Це було на руку Потоцькому. З таким
повстанням вiн хоч i з великими труднощами, а все ж мiг справитися. Загони
дiяли нарiзно, не маючи нiякого зв'язку мiж собою, i гусарськi та
драгунськi хоругви оточували ©х i пiсля впертих, запеклих бо©в або
знищували, або розпорошували. Головнi ж сво© сили Потоцький кинув на
Остряницю. До Потоцького замалим не щодня прибувало пiдкрiплення, i
почував себе полковник впевнено. Остряниця, залишаючись без свiжих сил,
щодень втрачав козакiв. Тому змушений був вiдходити й вiдходити, а доки -
й сам не знав.
Потоцький насiдав, розумiючи, що вiд цього залежить майбутнiй успiх.
Вимотати повстанцiв, знекровити, оточити, не допустити до них пiдмоги i
наступати, наступати ©м на п'яти. Надiйде такий час, коли повстанцi не
витримають або в них скiнчиться порох. I тодi можна скрутити ©м роги!
Остряниця метався по рiвнинi, почуваючи себе у пастцi. Пiдмоги нiяко©,
вiйсько тане на очах вiд безкiнечних обстрiлiв коронно© артилерi©,
виснажу ться довгими походами. А запаси пороху не вiчнi. I, як на ту бiду,
Остряниця нiде не мiг зачепитися, звiдусiль його вибивали, i мусив знову
кружляти й кружляти. А кiльце навколо все звужувалось i звужувалось...
Почорнiв, очi глибоко запали, щоки затяглися, вуса ще дужче посрiблилися.
Але у вiдчай не падав, це лише прискорило б загибель. Дiяв розсудливо, з
холодним розумом. Робив усе, що мiг, але становище не кращало. Нi вдень,
нi вночi не злазив з коня, конi пiд ним не витримували, ©х доводилося
мiняти. Гетьман тримався. Сухi губи стисненi, в запалих очах - не вщуха
вогонь, i по ньому можна було здогадатися, що гетьман напружено шука
виходу. А виходу не було. Тому себе не берiг, майже в кожному бою водив
перед, врубувався в саму гущу ворогiв, але смерть його обминала... А десь
глибоко в мозку билася думка: все. Програв. Повстання вже приречене, i
нема тако© сили, котра б його порятувала. Ну мiсяць вони ще
протримаються, ну два, а тодi що? Так i буде крутитися побiля Лубен,
Миргорода чи Слiпорода? Потоцький постара ться його звiдси не випустити.
Крiм того, вiн чека польного гетьмана iз свiжим вiйськом. Тодi залишиться
хiба що з честю полягти на полi бою. Все частiше й частiше з'являлася
думка про марнiсть подальшо© боротьби. Спершу вiн лякався то© думки, гнав
©© вiд себе, та вона мiцнiла в ньому з кожним днем, i вiн дедалi яснiше
почав уявляти поразку. Боротьба марна. Принаймнi сьогоднi, це© весни...
Ворог сильний. У повстанцiв ще не знайшлося вiдповiдно© сили. Вони не
зумiли об' днатися i спiльно повести наступ за волю. А може, нема ще
вiдповiдних умов? Чи не визрiло як слiд повстання, спалахнуло передчасно?
Чи не лiпше сьогоднi зберегти людей в iм'я завтра?.. Думав i не знаходив
вiдповiдi...
Не вистачало ще яко©сь краплi, аби думка про марнiсть подальшо©
боротьби остаточно заволодiла ним i вiн би, не вагаючись, пiдкорився ©й.
Точнiше, не вистачало двох крапель. Перша крапля капнула в битвi за мiст
через Сулу.
Пiвдня Остряниця утримував мiст, аби не пустити полякiв за Сулу. Тi
шалено атакували, але поки що без успiху. За пiвдня битви земля бiля мосту
була переорана, перепалена й густо закипiла козацькою кров'ю. З обох бокiв
лежало чимало вбитих. Але мiст треба було будь-що втримати, i Остряниця
тримав. Гуркiт не затихав увесь день. Потоцький не шкодував пороху,
коронна артилерiя рясно засипала повстанцiв ядрами.
В розпалi бою Остряницю хтось покликав:
- Яшо...
Вчувши сво iм'я (ранiше по iменi його нiхто не називав), гетьман
рвучко обернувся. Орися!.. Провiв рукою по лицю, витираючи сажу, кров,
зiтхнув:
- Ти?
Орися зiстрибнула з коня й, ведучи його на поводу, пiдiйшла до нього з
нiмим благанням в засмучених, згорьованих очах.
- Яшо... Поки ще не пiзно...
Гетьман дивився на не© здивовано. В колотнечi останнiх днiв,
безкiнечних бо©в, гарматного гулу, кровi i диму вiн зовсiм було про не©
забув. Та й не було коли думати i бачити Орисю: вдень i вночi вiн
знаходився в ар' ргардi свого вiйська... Тепер, дивлячись на Орисю, на ©©
схудле, посiрiле лице, на сумнi очi, повнi пекучого болю, на мить згадав
Голтву, хатину в тихому завулку, мiсяць, що заглядав у вiконце, Миргород,
вiнчання... I розгубився... "Це ж я скалiчив ©й життя", - гiрко подумав.
Стояв перед нею, опустивши руки, й винувато клiпав очима.
- В цьому пеклi я й забув про тебе...
- Ти мене розлюбив? - бiлими губами запитала вона.
Остряниця не вiдповiв, бо жовнiрськi хоругви знову пiднялися.
- Ах, чорт!.. - бурмотiв вiн, стежачи за бо м.
- Яшо!.. - у вiдча© вигукнула Орися.
- Ти чого? - грубо запитав вiн i спохватився. - Пробач... Таке
твориться, що i янгол не витрима . Ох, Орисю, не той час ми вибрали для
щастя!
- Пане гетьмане! - примчав закривавлений сотник Щербина. - Биховець
просить пiдмоги. У нього великi втрати!
- Джуро! - гукнув Остряниця. - Мчи до старшини Недригайла, хай
переходить iз сво©ми хлопцями до Биховця!
Сотник i джура помчали, гетьман знову спостерiгав за бо м. Без угаву
била коронна артилерiя, i ядра густо рвалися на позицiях козакiв...
Передишки не було й на мить.
- Ах, чорт! - бурмотiв вiн. - Якби у нас було хоч трохи гармат. Гинуть
же люди!
- Яшо! - Орися зважилась i поклала йому руки на плечi. - Боже мiй, на
кого ти схожий!.. Один лише вогонь в очах. Отямся, Яшо. Батогом обуха не
переб' ш. Цього разу не пощастило нам, вдруге пощастить. Вiдступися,
коханий. Вiдмовся вiд гетьманства. По©демо хоч свiт за очi... Хату
збуду мо... Хоч курiнь... I я кохатиму тебе... I сонце нам сяятиме...
Остряниця не витримав. Завжди врiвноважений, зовнi спокiйний, вiн
вибухнув не властивим йому гнiвом:
- Чого ти нидi ш?! Ти що - слiпа? Чи не бачиш, що твориться? Люди
гинуть, справа наша гине, а тобi коханнячко?..
Викричав i пошкодував. Та вже було пiзно. Орися потемнiла й до кровi
прикусила губу.
- Зрозумiй мене... - почав було вiн, та Орися скочила в сiдло i з мiсця
пустила коня вчвал... Проводжаючи ©© поглядом, Остряниця побачив, що вона
круто повернула коня й помчала на лiве крило козацько© оборони, де густiше
всього падали ядра.
- Стiй! - не тямлячи себе, крикнув Остряниця. - Ти збожеволiла?
Але голос його потонув у гуркотi бою.
- Коня!
Орися вже вихопилась на рiвнину, польськi гармашi, певно, примiтили
одинокого вершника, бо лiворуч i праворуч Орисi почала злiтати вгору
земля... Остряниця скочив у сiдло i помчав навперейми... Хтось з козакiв
хотiв було спинити його.
- Стiй, стiй, гетьмане!.. © вже не вряту ш, а сам задурно головою
накладеш...
Остряниця вилетiв на рiвнину, не помiчаючи ядер.
- Орисю! Схаменися!.. На-аза-ад!
Злiва вiд Орисi вирiс кущ землi. Наче в якомусь снi, побачив, як
повiльно - повiльно пiднiма ться ©© кiнь угору i валиться на правий бiк, а
Орися летить йому через голову... Як вiн домчав до не© - не пригаду .
Скочив з коня, впав бiля не© на колiна й вiдсахнувся.
- Орисю!..
Вона лежала на спинi, розкидавши руки. Лице бiле - бiле, кров
вiдхлинула вiд нього. На грудях - кривава пляма...
- Орисю! - крикнув Остряниця у вiдча©. - Кохана моя...
Тремтячими руками скинув з себе жупан, з трiском розiрвав на собi
сорочку... Там i тут побiля нього падали ядра, його обсипало землею, та
вiн не бачив i не чув нiчого. Перев'язав Орисю... Повiки ©© здригнулися,
вона з трудом розплющила очi i винувато посмiхнулась куточками губ.
- Ти... шукала смертi?
Вона ворухнула безкровними губами.
- Я знаю... що тобi заважаю... Ти правду казав, не той час для щастя...
Я не хочу тобi заважати... Прощай...
- Мовчи, Орисю, жити треба. Жити! Всьому наперекiр!
Вiн обережно пiдсунув пiд не© руки, звiвся i, притискуючи Орисю до
грудей, рушив полем... Кiнь пiшов за ним. Ядра падали там i тут, а вiн
повiльно йшов полем, обережно несучи ©© на руках.
- Ура-а-а! - донiсся до нього крик, i вiн побачив, що по всiй лiнi©
оборони козаки йдуть в атаку.
- Не треба, - тихо прошепотiв вiн, - не треба марних жертв... Перемога
далеко вiд нас...

Зазнавши великих втрат, Остряниця, зрештою, вiдiйшов з порiдiлим
вiйськом до Жовнина - свого останнього рубежу на вкра©нськiй землi.
Потоцький, невiдлучно йдучи слiдом, наступав повстанцям на п'яти. Коронна
артилерiя по кiлька разiв на день обстрiлювала козакiв. Вiдiрватися вiд
переслiдувачiв Остряниця вже не мiг: бракувало коней, з обозiв лишилося
кiлькадесят возiв, на яких ледве розмiстили поранених, залишки пороху та
харчiв. I так вiдходили увесь день пiд безперервним вогнем. Гетьмана
неможливо було впiзнати, до того лице його загострилося й почорнiло. Сидiв
у сiдлi набурмосившись, тiльки жовна на щоках перекочувалися.
Пiд Жовнином (неподалiк впадiння Сули в Днiпро) повстанцi, аби уникнути
повного оточення, змушенi були зайняти невигiднi позицi©. Табiр влаштували
нашвидкуруч, ледве розставили вози, якi ще вцiлiли, встигли мiсцями вирити
неглибокi шанцi та де-де насипати вал. Суцiльно© лiнi© оборони не було,
особливо на лiвому крилi. Поляки з ходу кинулися на приступ. Лiве крило
козацького табору атакували гусарськi хоругви, праве - панськi та
кварцянi, в центрi наступали драгуни.
Чорно було в полi вiд ворожого вiйська.
Остряниця носився конем вздовж оборони пiд кулями i ядрами (за останнi
днi вiн так звик до небезпеки, що просто не звертав бiльше на не© уваги),
пiдбадьорював козакiв, перевiряв, як установленi гармати й самопали, а сам
думав: "Незалежно вiд того, вiдiб' мо ми цей приступ чи нi, все одно ми
програли..."
З криком i галасом неслися вороги на козацький табiр.
- Здавайтеся! Здавайтеся, схизмати! - лунав у полi крик. - Не вийти вам
звiдси живими!
- Брешете, ляшки! - вiдповiдали козаки. - Не на тих напали! Ми не за
пухлу душу гинемо! З нашо© пожежi розгориться колись вогонь!
Вдарили гармати, самопали, затрiщали мушкети. Пороху були вже незначнi
запаси, виручала влучнiсть. Стрiльцi багли не пустити жодно© кулi в
повiтря просто так, кожна куля знаходила цiль. Та ось вдарила коронна
артилерiя, i дим заволiк табiр... Правий край оборони, де був Гуня,
тримався добре, i Остряниця помчав на лiвий. Там було зовсiм кепсько.
Гусари, незважаючи на гарматний вогонь, зумiли пробратися до самих
возiв... Козаки кинулися в рукопашну. Билися чим попало: шаблями,
голоблями, дрюччям, залiзяками, косами, вилами... Забачивши, де слабина,
Потоцький спiшно перекинув на лiве крило ще кiлька кварцяних хоругов...
Крок за кроком лiве крило оборони почало вiдходити. Кварцянi хоругви
увiрвалися уже в табiр, палили вози, кололи поранених i, як потiм
виявилося, захопили вiсiм гармат... Мить була критична. I тодi Остряниця
вилетiв на середину табору з палаючими очима i, покриваючи гул бою,
закричав що було сили:
- Гей, хто не бо©ться смертi, хто хоче заслужити лицарсько© слави, за
мною, братове! Ура-а-а!..
I помчав на драгунiв, блискаючи шаблею. Вигляд
у нього був такий страшний, що драгуни позадкували.
- ДяблШДябл!!!
- Ура - а - а!!! - Козаки кинулися за гетьманом як несамовитi i хутко
вибили з табору хоругви. Поляки почали спiшно вiдходити, не. витримавши
рукопашного бою. Польськi трубачi затрубили вiдхiд, хоч у цьому i не було
потреби, хоругви й так уже втекли.
I тодi до козацького табору примчав один вершник i закричав:
- Не стрiляйте, козаки!! Я повiдаю вам при мнi вiстi. гомосць польний
- гетьман з коронним вiйськом уже прибув до Ки ва! Радiйте, схизмати,
невдовзi вiн буде тут!
- Все! - сказав Остряниця i круто повернув коня.

Орисю розшукав у кiнцi табору, у видолинку, де просто на землi лежали
пораненi. I Орися лежала на землi, i лице в не© було воскове, без
кровинки.
- Ти?.. - прошепотiла вона, як тiльки вiн нахилився над нею. - Я думала
про тебе... Спасибi, що прийшов... Як бiй скiнчився?
- Вiдбили... - Вiн опустився на колiна, довго з мукою i болем дивився
на ©© лице. - Вiдбили, Орисю, та що з того... - Ще нижче схилився над нею.
- Орисю... не кидай мене... Ти для мене що сонце... В мороцi не можу
жити...
Лице Орисi ледь зарожевiло.
- Любий мiй... - Орися пробувала звестися. - Ти хочеш, щоб я жила?..
Хочеш?..
- Хочу... - прошепотiв Остряниця. - Це мо дине i останн бажання...
Бiльше менi вже нiчого не треба. - Вiн поцiлував ©© холодну руку. - Я
порятую тебе.
- Яшо... - сльози рясно текли по ©© блiдому лицi. - Я хотiла тобi
сказати... що в нас... дитина буде... Може, й син. - Спохватившись,
додала: - Якщо я виживу...
- Ти будеш жити, - прошепотiв вiн, цiлуючи ©© руки. - Я будь-що порятую
тебе...


Роздiл дванадцятий

...З високо© вежi рiдне мiсто було видно як на долонi. Тяжко i гiрко
було на нього дивитися. Мiсто, окутане димом, палало. Вулицями нишпорили
жовнiри, добиваючи поранених та пiдпалюючи все, що могло ще горiти... Там
i тут з чорного диму вихоплювалися рудi язики полум'я, пожираючи козацькi
хати... Трiскали поодинокi пострiли й уривали жiночi крики... Голтва
конала, i не було вже тако© сили, котра б урятувала козацьке мiсто...
Сотник Ничипiр Хрущ, затискуючи в грудях криваву рану, - востанн
дивився на сво мiсто. Вiн стояв на замковiй вежi, спершись плечем на
бiйницю, бо ноги вже не тримали й пiдкошувалися, а з грудей пульсувала
кров. Йому здавалося, що вiн летить, ширя над мiстом i сво ю кров'ю
намага ться загасити пожежу... Вежа пiд ним летiла, пливла i кудись
провалювалась. Останнiм зусиллям волi сотник ще тримався на ногах. В
другiй руцi вiн затискував пiстоль, у пiстолi була одна - дина куля...
Вiн берiг ©© для себе, для сво©х прострiлених, але ще живих грудей, яких
життя вперто не хотiло покидати. Але пустити дину кулю поки що не
поспiшав. Ще встигне. Мiсто i замок в руках жовнiрiв, повно ©х i внизу,
пiд вежею, на замковому подвiр'©. Ось-ось вони полiзуть на вежу, тодi вiн
i пустить собi в серце останню кулю. А поки ще мить-друга життя, лiпше
подивитися на бiлий свiт з високо© вежi. Бо з темних глибин землi, де
скоро тлiтимуть його костi, не буде видно бiлого свiту.
Мiсто конало в корчах. Трiскотiли пострiли, шугало полум'я, iржали
конi. Тяжко було дивитися на конаюче мiсто, ще тяжче - на ворога, котрий
безкарно вбива життя на мiстечкових вулицях... Були б кулi, не одна -
дина, а багато - багато куль, вдарити б оце згори вогняним батогом по
лютих ворогах!.. Та нема куль - всi вистрiляли захисники мiста. Нема
бiльше й сотнi, всi полягли. Один лише сотник з десятком вцiлiлих козакiв,
вiдстрiлюючись, повiльно вiдходив до замку. За ними, як сарана, сунули
вороги й заливали ©х кулями... Один по одному падали козаки, останнi
козаки його сотнi. На подвiр'© замку впав передостаннiй козак, останнiй -
вiн, сотник, з раною в грудях, лишаючи за собою кривавий слiд, вилiз на
вежу... Хотiлося ще хоч раз глянути на рiдне мiсто, а тодi хай огорта
вiчна пiтьма. Цiлих два мiсяцi, коли пiшов Остряниця, мiсто було вiльним,
козацьким! Сотник Хрущ був правителем вiльного мiста... А потiм... Потiм
надiйшли вiстi, що Остряниця зазна поразки за поразкою, що ляхи
невiдлучно його переслiдують, що повстання вже пiдплива кров'ю... Хрущ iз
сво ю сотнею, не мiг врятувати повстання. Вiн стояв на чатах останнiх
вiльних днiв вiльного мiста. Аж доки одного ранку не прийшли сюди вороги,
аби вбити вiльне мiсто...
Але ще цiлих три днi вiдбивалась його сотня вiд сарани жовнiрсько©, i
ще цiлих три днi, крiм тих двох мiсяцiв, мiсто лишалося нескореним... А
коли впав передостаннiй захисник i лишився останнiй, мiсто вмерло в кровi
i полум'©... I ось вiн дивиться на Голтву, i гаряча сльоза, змiшана з
кров'ю, тече по його щоцi. Нi, йому не страшно помирати, страшно дивитися
на конаюче мiсто козацько© волi...
Гуп-гуп-гуп!
Хтось, гупаючи, квапно дереться на вежу кам'яними схiдцями.
Вороги... Пора...
Сотник приставля цiвку пiстоля собi до грудей. Чути, як гупа серце,
Хрущ притуля цiвку пiстоля якраз до того гупання - щоб вмерти
блискавично. Бiль рiзне його, коли гаряча тупа куля увiрветься в серце,
але то буде останнiй бiль, бiль прощання з життям... А потiм вiчний
морок... I тиша...
Гуп-гуп... Вороги вже близько, ©м захотiлося подивитися з вежi на
конаюче мiсто, помилуватись його конвульсiями. Гуп-гуп.
Сотник востанн глянув на мiсто i почув далеко внизу розпачливий
жiночий крик. I так йому захотiлося побачити свою Параску Хрущиху!.. Хай
би навiть панi сотникова i погримала на нього, хай би й за оселедця
потягала, аби лише на не© глянути ще раз. I востанн . Сотник згадав, як
Параска не раз i не двiчi, а безлiч разiв тягала його за оселедця, згадав
i тихо посмiхнувся закривавленими губами... I здалось йому, що нема
милiшо© в свiтi жiнки за його Парасочку. I хай би вона хоч i щодень тягала
його за оселедець, тiльки б вони були вкупi...
Гуп-гуп...
- Парасочко... - прошепотiв Хрущ. - Я тебе кохаю... Прощай, моя люба
жiночко! На тiм свiтi, як зустрiнемось, будеш мене скiльки завгодно тягати
за оселедця... А тепер все... Ворог близько...
Вiн хотiв уже було натискувати гачок, як вздрiв на вежi... Параску.
Важко хекаючи, розпатлана, з божевiльними очима й закривавленою шаблею в
руках пiднялась вона на вежу i довго мовчки дивилась на нього, нiчого не
тямлячи...
- Парасочко... - прошепотiв сотник, все ще не вiрячи сво му щастю. - Ти
це чи твоя машкара? Коли це ти, то сам Бог тебе послав сюди. Це ж я,
сотник Ничипiр Хрущ, твiй чоловiк, котрого ти любила тягати за оселедця...
- Пане сотнику... - Параска схлипнула i притулилася до нього. - У тебе
червонi груди... Це кров?.. Значить, справдi нам кiнець. Але вдвох нам i
смерть не страшна...
- Парасочко... - прошепотiв щасливий сотник. - Я такий радий, що ми
разом в останню годину...
- Я довго тебе шукала. Всiм убитим заглядала в лице... А потiм за мною
погналося дво жовнiрiв. Я пiдiбрала у вбитого козака шаблю i зарубала тих
катюг. Але ©х було багато, вони свистiли i тюкали, женучися за мною. Так
мене загнали у замок. Я ще одного зарубала... Дiватися було нiкуди, i я
подерлася на вежу.
- Парасочко... Менi все ще не вiриться, що це ти, рибочко...
Параска пригорнула сотника до сво©х грудей, погладила його по головi,
як дитину.
- Парасочко... - прошепотiв сотник, заплющуючи очi, - потягай мене,
будь ласка, за оселедець, i я повiрю, що це ти... Прошу тебе...
Параска, посмiхаючись, намотала на руку його посивiлий оселедець.
- О-о!.. - зрадiло вигукнув сотник. - Вчуваю руку дорого© жiночки.
Параска плакала...