Чемерис В.. Фортеця на Борисфенi

- Чула, голубчику! Пан гетьман над вiйськом старший, а в хатi я тобi
гетьман! - i Хрущиха потягла сотника за руку.
Люди розiйшлися... Оришка, зiщулившись, сидiла на пiску, то нервово
поправляючи сорочку на грудях, то натягуючи подiл на ноги. Бликала на
Остряницю великими чорними очима i вiдводила погляд.
- Не бiйся мене, - сказав гетьман i сiв бiля не©.
- Овва! Чого це я мушу тебе боятися? - вигукнула Оришка низьким грудним
голосом. - Це вже ти мене, гетьмане, бiйся. Бо я чарiвниця. Зачарую тебе,
свiту бiлого не побачиш!
Остряниця зняв з себе жупан, накинув ©й на плечi, запалив люльку... Над
рiчкою поповзли вечiрнi тумани, ще голоснiше закумкали жаби. Оришка
мерзлякувато здригнулася i закуталася в жупан.
- Ти хто така? - тихо запитав гетьман i глянув у ©© великi чорнi очi, в
яких спалахнули зiрницi.
- Чарiвниця... - вiдповiла вона спокiйно.
- Я вiрю... Ти справдi мене зачарувала, тiльки глянув на тебе.
- Гляди, обпечешся, гетьмане! - Оришка рвучко схопилася на ноги i
легко, нечутно побiгла у вербняк.
- Чаруй! - Вiн наздогнав ©©, обережно обняв за плечi. - Я хочу бути
тобою зачарованим!
- Не треба... - прошепотiла вона, злякано притискуючись спиною до
верби. - Я боюся тебе... Я всiх боюся... - Оришка тяжко зiтхнула. - Що де
трапиться в мiстi, лихе яке чи пеня, так усе на мене валять... Вулицею йду
- пальцями тикають. Он вона, он шкодниця! Жiнки проходу не дають, вiдьмою
обзивають, дiти вiд мене, як вiд напастi, шарахаються. От i сьогоднi...
Коли б не ти... утопили б.
- За вiщо?
- За те, що я чарiвниця.
- У тебе такi очi, що й справдi зачарують.
- Тобi подобаються мо© очi? - Оришка радiсно засмiялася. - Iншi ©х
жахаються. Вiдьмою мене обзивають. Але все тому, що бабуся в мене
знахаркою були. Зiллям людей лiкували. I мене до цього дiла навернули. А
то© осенi бабуся померли, я сама в хатинi зосталася. От мене вiдьмою й
прозвали. Чому я, мовляв, сама живу, замiж не йду, ночами бiля Голтви
блукаю... Не iнакше як з вiдьмаками знаюся... А де я собi чоловiка вiзьму,
як од мене всi, як вiд мору, тiкають. А я ж нiкому мани не пускаю, добра
людям хочу.
- А що ти бiля брами сiяла?

Оришка засмiялася.
- Що чув... Попiл... - Урвавши смiх, додала серйозно: - Хотiла
зачарувати лядськi кулi, щоб вони в козакiв не вцiлили. А люди по - iншому
витлумачили. Подумали, що хочу шкодити ©м.
- Були б утопили...
- Були б... - згодилась Оришка. - Я молитимусь за тебе, пане гетьмана.
I за вiйсько тво . Аби тебе нi куля, нi шабля не взяла. Чарувати я вмiю,
мене ще бабуся навчили. Але я добра чарiвниця, я нiкому зла не бажаю.
- Я вiрю тобi. - Помовчали, прислухаючись, як над Голтвою не вгавають
солов'©. - Так тьохкають, що можна й голову втратити, - прошепотiв
Остряниця i взяв ©© за руки. - Де ти з'явилася, чарiвнице? Ти справдi нiби
чарами мене напо©ла.
- Я пропаща...
- Не кажи так...
- Нi, нi, я пропаща. Мене всi бояться. I нiхто не вiда , що зла не маю.
- Помовчала, гiрко зiтхнувши. - Все одно або втоплять, або вб'ють мене...
I хатину мою спалять.
- Але я тебе нiкому не вiддам!

Вiн пригорнув ©©.
- Ти плачеш? А ще чарiвниця!
- Менi зда ться, що це сон... Всi мене бояться.,, грудня кидають в
спину, i раптом... Один ти повiрив... Але все одно не треба... То тебе
солов'© зачарували...
Вона легко звiльнилась з його обiймiв i пiшла, похиливши голову.
Остряниця наздогнав ©©.
- Орисю...
- Нi, нi... - вiдсахнулась вона. - То солов'© тебе зачарували. Не вiр
©м, не слухай ©х...
- Я проведу тебе.
Вона нiчого не сказала, тiльки нижче нахилила голову i швидко пiшла
вуличкою, де густо поросла дереза.
- Ось мо© хороми, - спинилась бiля маленько© скособочено© хатини. - Йди
собi в замок...
Вiн пiдiйшов до не©, вiдчуваючи, як гупа власне серце.
- Не пiдходь!.. - кволо попрохала вона. - За-ачарую...
I притулилась до нього, здригаючись усiм тiлом...

...Коли вони спохопилися, в хатинi було свiтло, наче хто срiблом
долiвку залив.
- Мiсяць... - тихо прошепотiв гетьман i тихо засмiявся - Чу ш, Орисю, в
нашу хатину зазира мiсяченько. Глянь, який вiн гарний, наче князь!
Вони лежали пригорнувшись одне до одного.
- Я бачу в тво©х очах красен мiсяць.
- Орисю, мабуть, сама доля послала тебе на мою дорогу.
- Мовчи... - вона затулила йому рота долонею. - Мовчи... Менi й досi
зда ться, що це сон. Нiколи не мала чоловiкiв i тому я не вiрю, що ти
поруч... Мене всi цуралися, проклинали, й нiхто не пiдiйшов до мене з
любов'ю. А яка ж я вiдьма? У мене в серцi й крихти зла нема . Навiть до
тих жiнок, котрi хотiли мене втопити.
- Дурнi бувають люди, - мовив Остряниця. - I не розберуть iнодi, хто
добрий, а хто злий. Не бiйся, чарiвниченько, я тебе нiкому не вiддам.
- Ти вранцi пiдеш i нiколи не повернешся, - плечi Орисi здригнулися. -
Я так i не знатиму, був ти чи то менi примарилось мiсячно© ночi...
- Вранцi буде бiй лютий, - тихо мовив вiн, - а пiсля бою я прийду до
тебе, добра моя чарiвниченько!..

Коли мiсяць зблiд, а над Голтвою поповзли вранiшнi тумани й на всi лади
закумкали жаби, Орися проводжала Остряницю.
- Ти повернешся? - шепотiла вона, притулившись до його грудей. -
Повернешся, любий мiй чоловiченьку... - Злякано глянула на нього. - Можна
називати тебе сво©м чоловiченьком? Менi так хочеться, щоб у мене був свiй
чоловiк.
- Ми повiнча мося з тобою, серце мо .
- У церквi?
- У церквi. Щоб як у всiх людей було. I потiм ти ждатимеш мене з
походiв. А я думатиму про тебе.
- О нi! Я не пущу тебе! Ти загинеш на вiйнi. Я довго тебе ждала, доки
ти прийшов. Я не хочу тебе втрачати.
- Орисю... - Вiн гладив ©© довге чорне волосся. - Я повернуся,
небезпремiнно повернуся до тебе. - Поцiлував ©©. - Прощай!..
I пiшов росяним споришем, а вона стояла, простягнувши йому вслiд руки,
i шепотiла, заклинаючи зорi i ясну днину, тихi води i святу землю, аби вiн
повернувся живим....


Роздiл шостий

Бiй клекотiв уже другу годину поспiль...

Потоцький раз у раз кидав жовнiрiв на приступ козацького валу, i тi,
всiваючи поле трупами, щоразу вiдкочувалися назад. Потоцький шаленiв i не
йняв вiри. Не може бути, щоб якесь збiговисько так мiцно засiло у Голтвi!
Жодна з жовнiрських атак не мала успiху. А вiн гадав, що повстанцi пiсля
загибелi Павлюка навряд чи здатнi будуть чинити опiр. I ось... Як жовнiри
не стараються, а не вгризуть вал. Пся крев! Допоки не викуриш козакiв з-за
валу, мiста не вiзьмеш. Скiльки он уже полягло вiйська перед клятим валом,
щоб вiн запався в землю! А в Бар мчить гонець, що Остряниця розбитий. I
Потоцький спiшить... Носячись на бiлому конi, без втоми розмаху шаблею
над головою.
- Вперед, вперед, мо славне во©нство!.. Вперед за Корону i круля! Ми
викуримо лотрiв з Голтви! Хто перший увiрветься в мiсто - даю кожному по
сто талярiв!
Та нема охочих. Козацький вогонь такий прицiльний, що рiдко яка куля
летить марно.
Остряниця спостерiга за битвою з високо© могили, котру козаки
перетворили на редут. Не вгаваючи, б'ють гармати, трiщать самопали,
мушкети, пороховий дим обволiка поле.
- Сотнику Хрущ! Бери свою сотню - i бiгцем на лiве крило, - наказу
гетьман. - Там наша оборона порiдiла!
- В один мент, пане гетьмане!
Остряниця знову спостерiга за полем бою, i на повних губах його, пiд
срiбними вусами, блука щаслива посмiшка... Вiн все ще вiдчува в сво©х
руках тепле, пружне i сильне Орисине тiло. I на душi в нього робиться
свiтло i затишно. Почува себе впевнено, як нiколи. Вiн розiб' ляхiв,
будь-що розiб' ! I з перемогою повернеться до маленько© хатини
Орисi-чарiвницi... I знову у них буде чарiвна нiч...
А гармати не затихають. Козаки, залiгши за валом, б'ють з мушкетiв, i
дим та гуркiт несуться в межирiччi Голтви i Псла. Поляки все ще вперто
кидаються на вал. Не рахуються з утратами. Позад них на бiлому конi
носиться Потоцький i розмаху шаблею, пiдганяючи тих, хто огина ться...
- Хлопцi! - гетьман поверта ться до гармашiв. - Ану пальнiть по отому,
що на бiлому конi вибрику !
- Пальнем, батьку! - блискаючи зубами, кричать закiптявленi порохом
гармашi. - Втремо ляшку ворсу!
Пiднiмаючи жерло гармати трохи вище, гармашi прицiлюються i закладають
ядро. Баб-бах!
Бiлий кiнь пiдстрибнув i звалився на бiк. Але з могили видно, що
Потоцький уцiлiв, його поставили на ноги, i вiн, шкутильгаючи, подався в
шанець. I то добре. Вiдбили в пана охоту на бiлому конi гарцювати. Хай
втика ться носом у землю!
Зненацька по той бiк польського табору загримiли пострiли. Жовнiри, якi
бiгли на приступ козацького валу, спинилися, заметушилися мiж двома
валами. А в ©хньому тилу все дужче i дужче наростала стрiлянина.
- Ура-а-а! - доноситься звiдти.
- Молодець Биховець! - весело каже гетьман. - Так ©х, так! Латайте
ляшкам ребра! Ей, гармашi! Втрiть ляшкам кабаку! Сипнiть вогню! Зараз
опиняться ляшки мiж молотом i ковадлом!

Панiка охопила польський табiр, коли Биховець зробив перший залп iз
лiсу. Жовнiри й справдi вiдчули себе нiби мiж молотом i ковадлом. Про
штурм валу годi було й думати! Поляки хутко втiкали за свiй вал, але й там
не знаходили захисту. Козаки, ховаючись в лiсi по той бiк польського
табору, перебiгаючи вiд дерева до дерева, вели прицiльний вогонь. З боку
Голтви били козацькi гармати, i жовнiри не знали, де подiтися. Потоцький
спiшно вiдрядив ротмiстра за коронною кiннотою, котра стояла в резервi на
луках. Панiка в таборi не вщухала. Потоцький боявся, аби вона не привела
до краху. Дарма вiн кричав до хрипоти, що "нас, орлiв Корони i круля,
тисячi, а хлопiв жменька", жовнiри його не слухали... Тодi Потоцький велiв
спiшно вiдгородити возами тил свого табору й вислав загiн з велiнням
розiгнати в лiсi козакiв. Але й це не принесло заспоко ння. Жовнiри, наче
стадо овець, кидались то в один бiк, то в другий...
- Боягузи ви, а не лицарi! - зриваючи голос, волав полковник. - Кого
злякалися? Жменьки розгульних лотрiв? Вiрьовки з них треба сукати, а не
кланятись ©хнiм кулям! Ось прийде коронна кiннота i розжене ©х, як
шкiдливих зайцiв!..
Та коли йому доповiли, що кiннота не може пробитися на помiч, бо всюди
яри та болота, а дину дорогу козаки завалили лiсом i ©х неможливо
викурити iз того завалу, Потоцький вiдчув себе у пастцi... День-два вiн ще
в змозi протриматися, а що його чека на третiй день в обложеному таборi,
на четвертий?.. Жовнiри не тямлять себе з переляку, а завтра що? Остряниця
ще мiцнiше оточить табiр, i тодi вже не вирвешся. А вiн же так був
упевнений у сво©й перемозi, що навiть передчасно гiнця в Бар вiдрядив, що
з повстанням покiнчено. Гадалося, доки гонець дiстанеться Бара, вiн
розквита ться з Остряницею... I ось його, бойового полковника, козаки на
глуз беруть!
- Князю Длотовський! - закричав Потоцький. - Пся крев, де князь
Длотовський?
- Я тут, вашмосць, - пiдбiг блiдий, увесь у багнюцi князь, зiницi його
були розширенi. - Кепськi справи, вашмосць! Хоч нас i бiльше втричi, але
ми оточенi. Сьогоднi ще можна вислизнути з пастки, а завтра... Завтра
пiзно!
- Князь гада , що я буду втiкати вiд тих голодранцiв? - побiлiв вiд
гнiву Потоцький. - Вони ще скуштують мого гнiву!
- Боюсь, що ми першi скушту мо ©хньо© крицi!
- Мовчать! - крикнув Потоцький. - Князю Длотовський, негайно вгамуйте
жовнiрiв! Вам я доручаю тил табору!
- Вашмосць! - примчав поручник Ташицький. - Жовнiри вимагають...
- Що вимагають? - метнувся до нього полковник. - Бунт?
- Нi, вашмосць... Але вони збираються вiдходити.
- А-а-а!.. Втеча? Так? Сини ойчизни збираються показувати спини
схизматам?!
- Вашмосць, ми оточенi!
Потоцький вихоплю шаблю з пiхов, якусь мить трима ©© в руках i з
силою застромлю в пiхви.
- Матка Боска! - скрегоче вiн зубами. - Цi боягузи змушують мене
миритися з лотрами. Князю, - зверта ться вiн до Длотовського. - Ваша
милiсть пiде... негайно пiде до тих схизматiв! Затiвайте переговори,
зволiкайте, тягнiть... Будь-що розколоти старшину Остряницi. Хтось з них
та згодиться на переговори. Поручнику!
- Слухаю, вашмосць!
- Вiзьмiть з десяток вершникiв i мчiть у Бар до коронного гетьмана.
- Слухаю, вашмосць! - поручник так i засяяв, не в силi приховати свою
радiсть. - Сiю мить ви©ду!
- Я знаю, що ви радий утекти звiдси. Стривайте! Скажiть, що
Остряниця... Ну, розумi те, Остряниця оточений, але не зда ться. Хай
егомосць спiшно шле пiдмогу. В Лубни. Я буду там. Та глядiть, поручнику,
ляпнете що зайве - голову знiму!
- Слухаю, вашмосць!
"Везе ж бевзю! - з ненавистю думав князь Длотовський про поручника. -
Iч, ся , що з пекла вирвався!"
- Князю Длотовський! Негайно до хлопiв на переговори! Забалакуйте ©м
зуби як можете! Схиляйте ©х до миру. В цьому наше спасiння!

Польських послiв Остряниця прийняв у замковiй залi. Сво©м сотникам i
старшинам велiв зодягтися якнайкраще, сам принарядився, i князь
Длотовський довго здивовано озирався, бо сподiвався побачити перед собою
ошарпанцiв.
"Еге, та вони собi цiну знають, - кисло подумав посол. - Ач, якi
самовпевненi та гордi! Що тi князi, проше пана!"
- Пан полковник Станiслав Потоцький вимага , аби ви... е-е...п-пане
гетьмане, не чинили варварства, а вели вiйну справедливо i чесно! -
розпустив пiр'я пан посол.
Старшини глузливо заусмiхалися й перезирнулися мiж собою.
- Може, пан посол розтовкмачить козакам, в чому поляга ©хня
нечеснiсть? - поспитав гетьман. - I чого це пан полковник Потоцький так на
козакiв губи квасить?
- Ви вдарили у спину шляхетним вiйськам! - все ще бадьорився та
розпускав пiр'я пан посол. - Справжнi лицарi б'ються лицем до лиця, а не
нападають iз засади в спину. Це нечесно!
В одну мить у залi вибухнув такий регiт, що пан посол не знав, де й
подiтися. Оглушений реготом, вiн довго не мiг прийти до тями, тiльки
озирався навсiбiч.
- Коли припекло та за живе взяло, то ляхи й про чеснiсть згадали, -
витираючи сльози, що набiгли вiд смiху, сказав гетьман. - Але ж i потiшили
ви нас, пане посол!
- Це дикунський спосiб ведення вiйни, - не здавався посол, хоч i
вiдчував, що пече ракiв. - гомосць пан полковник вимага , щоб козаки
воювали з ним лицем до лиця!
- Звалився пан полковник з копит i галасу про чеснiсть! - вигукнув
хтось iз старшини. - А може, нас верне вiд пики пана полковника?
- Годi правити смаленого дуба! - рiзко сказав гетьман. - Передай сво му
полковнику, що нам виднiше, як з ним битися! На ворога не дивляться, де в
нього лице. Його б'ють. З усiх бокiв! I в лице, i в потилицю! А коли
пановi заканудило, то хай втiка пошвидше в свою Рiч Посполиту. Ми його
сюди не кликали!
- Це все? - упалим голосом запитав посол.
- Нi, пане посол, це ще не все. Це тiльки початок!
Пан Длотовський наче муху проковтнув.
- Пан посол не второпа , де дверi? - глузливо запитав Остряниця. -
Сотнику Хрущ!
- Слухаю, пане гетьмане! - пiдкотився низенький товстун Хрущ. - Ану,
пане, повертай голоблi, бо не туди за©хав! Годi нам тут харки макогоники
плести!
- Але пан полковник хоче дiйти згоди з козаками мирним шляхом! -
вигукнув Длотовський.
- Миру мiж козаками й панами не буде до судного дня! - твердо мовив
гетьман. - Урвався вам бас! Не вiримо панським балачкам про мир, бо пани
лише печенi добрi!
- Але в такому разi гомосць хоче знати, якi претензi© в козакiв.
- Претензi© такi: козаки бажають, щоби панство хутчiше забиралося з
Укра©ни i не заважало нам жити на свою руку!
Длотовський зробив останню спробу й у вiдча© вигукнув:
- Але гомосць не бажа вiйни!
- Вiдчув, що смаленим запахло? - глузливо гмикнув гетьман. - Коли
припече, то пан полковник живосилом лiзе в козацьку душу. Але й ми лiй пiд
чубами ма мо. Твiй пан бажа виграти час i врятуватися. То хай пан цього i
в голову не поклада.
- Але ж пан полковник... - забелькотiв було посол, та Хрущ безцеремонно
потягнув його за рукав:
- Годi пасталакати! Як не притулиш горбатого до стiни, так козака до
пана! Йди вже, пане, прошу тебе, бо покличу свою жiнку. А вона вмi кiшцi
хвоста зав'язати. Так тебе вiдмолотить, що не второпа ш, де твiй пан
полковник!


Роздiл сьомий

- У тво©й хатинi так гарно пахне чебрецем.
- Я знала, що ти прийдеш, i посипала долiвку.

Вiн сiв на лаву й пригорнув дiвчину до себе.
- Чекала, чарiвниченько?
- Вiн ще й пита ! - крiзь радiснi сльози посмiхнулась Орися. - Менi так
затишно i хороше з тобою...

У вiкно зазирав мiсяць.

Вiн цiлував ©© вологi м'якi губи.
- I я з тобою забуваю про все на свiтi.
- Це правда, що ляхи забагли миру? - Орися благально на нього глянула.
- А може б, ти помирився з ними?
- З панотою? - схопився Остряниця. - 3 катюгами мого народу? З ляхами
миритися - що вовку спину показувати. Стрибне!
Орися кинулася до нього, обхопила його за шию.
- Але ж вони самi просять миру!
- Просять, бо вiдчули себе в пастцi. Тому й хочуть виграти час. А коли
ми згодимося на мир i розiйдемося, вони тодi переловлять нас, як зайцiв.
Орися стояла опустивши руки.
- Я хотiла як краще... Хiба вже не набридли цi вiйни... З року в рiк
пожежi та кров...
- Нiкому не хочеться задарма воювати. Але й волi нам нiхто за так не
подару . Мусимо самi ©© здобувати. - Взяв дiвчину, посадив собi на колiна.
- Веселiше дивися на свiт, Орисю. Ми переможемо! По всiй Укра©нi селяни
беруться за зброю. Вiстi при мнi летять, Орисю. Лiвобережжя повстало. Пiд
Ки вом дi отаман Сокирявий, пiд Лубнами з'явився Соломка. Скидан уже в
Чигиринi, Гуня захопив переправи по Днiпру... Ех, Орисю, Голтва - це лише
початок!
- Але я за тебе боюся.
- Ти мене зачарувала, i я не загину. Тво© чари вiдженуть вiд мене лиху
костомаху! - Поцiлував ©©, голублячи. - Будь мо ю дружиною. Я самiтний,
Орисю. Дружина давно померла, а син десь у Полтавi козаку ... То будь менi
подругою, Орисю.
- Я буду тво ю, - Орися обвила його шию руками. - Буду, тiльки ти...
вiд гетьманства вiдмовся... Хай iншi. А ти... зi мною... I будемо жити з
пучок... З власно© працi...
- Орисю, що ти кажеш?
- Ми житимемо вдвох у маленькiй хатинi над Голтвою, - не слухаючи його,
збуджено шепотiла Орися. - Щоб нi вiйни, нi горя... Щоб я не боялася, що
тебе вб'ють... Щоб не жахалась серед ночi... Щоб дiти у нас були...
- Будуть, Орисю, все буде. I щастя, i мир, але тiльки пiсля перемоги.
Хiба ми будемо щасливi, як Укра©на стогнатиме в ярмi?
Зненацька на вулицi почувся тупiт копит, хтось зiстрибнув з коня i -
чути було - бiг двором.
- Ось i побув зi мною, - вихопилось в Орисi.
- Пане гетьмане! - затарабанили у вiконце.
- Я зараз, Орисю! - Остряниця вибiг у двiр i стрiв свого джуру. - Що
сталося?
- Ляхи нам ручкою помахали! - Онисько дер рота в посмiшцi. - Покинули
табiр i чешуть, як зайцi, до Лубен! Таки ляшкам вправили роги! Тепер ми,
пане гетьмане, на сво му копитi!
Вибiгла Орися, Остряниця пiдхопив ©© на руки, закружляв з нею.
- Ляхи втiкають, серденько! Лiд рушив! Тепер вже не вони за нами, а ми
за ними будемо гнатися! Хай Потоцький мастить жиром п'яти! Тепер ми ©м
сипнемо солi на рану!
Остряниця поставив Орисю на ноги, скочив на коня.
- Чекай мене з перемогою! - I тiльки погупотiли копита.

Три днi Остряниця iшов по гарячому слiду Потоцького. Той спiшно втiкав
на Лубни, уникаючи бою. Багнув будь-що вiдiрватися вiд погонi й першому
дiстатися Лубен. Але й Остряниця гнав сво вiйсько, майже не зупиняючись,
не роблячи привалiв, аби виграти час i не дати Потоцькому закрiпитися в
Лубнах. I все ж наздогнати полякiв не мiг: тi втiкали шпарко, маючи надiю
на лубенський замок та мiцну жовнiрську залогу. Крiм усього, в Лубнах
зберiгався чималий запас пороху й провiанту. А ще до Лубен мала надiйти
пiдмога з Бара. Сподiвався на пiдмогу й Остряниця: на зустрiч з ним до
Лубен поспiшав отаман Мурка iз загоном запорожцiв та донцiв. Остряниця
картав себе, що вiдразу ж вночi не погнався за ляхами, як тiльки тi почали
вiдходити. Отамани вiдрадили. А що, коли поляки вночi влаштують засiдку?
хнiй вiдступ ще нiчого не означа . Потоцький попри все ма вдвiчi, якщо
не втричi, бiльше вiйсько, запаси пороху та куль. Досить йому вгамувати
панiку, навести лад та влаштувати засiдку в дорозi... Остряниця тодi
погодився з отаманами, а тепер шкодував. Нi-нi, та й наверталася думка, що
вiн необачно випустив з сво©х рук перемогу. А в Лубнах ляхи оговтаються,
отримають пiдмогу, i здолати ©х буде не легко... Все ж вiдганяв вiд себе
сумнiви... Швидше!.. Швидше!..
Була середина травня, земля аж буяла вiд зеленi, днi стояли погiднi,
сонячнi, теплi. Настрiй у повстанцiв був пiднесений, незважаючи на швидку
гонитву i втому, козаки були веселi i всю дорогу спiвали пiсень. Вперше -
бо вони, а не ляхи, женуться.
Наче i втоми не вiдчувають козаки, все вперед i вперед, тiльки в' ться
курява над полем та пiсня гримить... Попереду вiйська пiд бунчуком i
знаменами ©де гетьман, i на його обвiтрених, рiзко окреслених губах квiтне
посмiшка. Чорнi очi примруженi, травневу далечiнь оглядають.
- Та й прудко ж ляхи чешуть! - хита головою хорунжий Чуприна. - Третiй
день не здоженемо! Урвався ©м таки бас-басюра!
- Про мене, хай вони втiкають хоть i до Варшави! - каже старшина
Недригайло. - Я залюбки за ними до само© Вiсли гнатимуся! Аби-сте вороги з
копит звалилися!
Смiються козаки, весело гомонять. Посмiха ться сам до себе i гетьман. В
серцi його - весна. Двi щасливi ночi з Орисею не забуде вiн до скону сво©х
лiт. Нiколи, за все сво життя не був вiн таким щасливим, як у тi двi
ночi. Двi срiбнi мiсячнi ночi в маленькiй хатинi Орисi-чарiвницi... А
третьо© вiн залетiв до Орисi на хвильку, прощатися. Вона вибiгла йому
навстрiч з сльозами на очах. Пiдхопив ©© на руки, пiдняв до себе в сiдло.
- Пусти! - засоромилась вона. - Люди ж дивляться...
- Хай дивляться! Хай усi бачать, що Остряниця при©хав попрощатися з
сво ю дружиною!
- Я не пущу тебе! - сказала вона i взяла повiд в сво© руки. - Хай
поверта кониченько у двiр.
- О нi, Орисю, я мушу гнати ляхiв! - Вiн забрав у не© повiддя. - Я
спiшу. Прощай, серденько. I не журися. Ми ще будемо вдвох!
А тут де не вiзьмись - сотник Хрущ.
- Пане гетьмане, а як же я? - вигукнув благально. - Зiбрався в похiд, а
жiночка нiкуди з Голтви не пуска .
- Будеш, пане сотнику, отаманом Голтви! - сказав Остряниця. - Бережи
мiсто i не впускай сюди ляхiв.
- Та що ж це таке, людоньки?! - пролунав зненацька дужий голос, i
сотник вмить голову в плечi убрав. - Ти, гетьмане, поставив мого
чоловiченька найстаршим у мiстi, то, виходить, i я мушу йому пiдкорятися?
Та хiба ж я свою нитку прясти вже не можу?
- У мiстi - так, - засмiявся Остряниця.
- А дома хто отаманом буде? - доскiпувалась Хрущиха.
- А дома отаманом буде панi Хрущиха.
- Чув?! - кинулась Хрущиха до сотника i пiд загальний смiх дала
понюхати мiському отамановi замашного макогона...
"Я повернуся... я повернуся, - похитуючись в сiдлi, дума гетьман. -
Хай хоч i камiння з неба падатиме, а я до тебе повернуся,
Орисю-чарiвниченько!"


Роздiл восьмий

Пiдходячи до Лубен, Остряниця припустився двох похибок. Перша: потомив
довгим переходом людей i коней; друга: не вислав вперед розвiдки, будучи
певний, що ляхи заперлися в мiському замку. Цим i скористався Потоцький.
Прибувши в Лубни ранiше, вiн дав вiйську прийти в себе з дороги, поповнив
сво© ряди свiжою лубенською залогою, запасся порохом, крiм того, з Ки ва
до нього пiдiйшли новi загони ре стровцiв тих старшин, котрi тягнули руку
за Рiччю Посполитою... Потоцький зважився на ризик дати бiй повстанцям у
вiдкритому полi, де вони менше всього будуть сподiватися нападу. I
влаштував засаду. Перед Лубнами простилалася чимала рiвнина, котру
перерiзала дина дорога, що вела до мiста. По рiвнинi там i тут росли кущi
терну, траплялися горби та ярки. Потоцький велiв спiшно вирити шанцi,
заховати в них гармати i обслугу й замаскувати все те кущами. Коронна
кiннота зайняла позицi© за лiском на сходi. Крiм того, ре стровцi
збудували кiлькасот "гуляй-городiв" - невеликi дощанi укрiплення-халабуди
на колесах. Ховаючись в "гуляй-городах", ре стровцi могли без втрат
обстрiлювати повстанцiв на голiй рiвнинi... В ярах та за горбами
позалягали жовнiри.
"Коли ще й обоз в Остряницi вiдстав, то й зовсiм буде добре, - подумки
радiв Потоцький. - Я вiзьму сво за втечу!"
Не вiдаючи про засаду, повстанцi похiдним маршем рухалися вiдкритою
рiвниною вранцi сiмнадцятого травня. По той бiк рiвнини на протилежному
березi Сули виднiлося мiсто i замок. Туди й прямували козаки, певнi, що
ворог заперся в замку... Та тiльки вони розтягнулися по рiвнинi, зненацька
затрубили труби i невiдь-звiдкiля вдарили гармати...
В одну мить на рiвнинi зчинилося щось неймовiрне. Гармати були невидимi
i били з-пiд землi, козаки розгубилися й вiд торопу нiчого не могли
втямити. Гармати зробили сво ... Козаки падали десятками, конаючи, iржали
конi, трiщали вози, дим закутував рiвнину. Повстанцi, охопленi панiкою,
сипонули врозтiч...
- Стiй!.. Стiй!.. - кричав гетьман, ганяючи коня полем мiж ядрами, що
густо летiли. - Не втрачайте голiв, хлопцi! Дали хука - будемо триматися!
Хорунжi! Сотники! Вiдводьте людей до лiсу!
Конi i люди змiшалися на рiвнинi. Гармати (тепер Остряниця побачив, що
вони були вкопанi в землю i замаскованi кущами терну) били прямо "в лоб" i
з кожною миттю все дужче i дужче спустошували повстанськi ряди. Жовнiри
з-за горбiв та ярiв вiдкрили густий мушкетний вогонь... З величезним
трудом Остряницi вдалося вгамувати переполох. Козаки нарештi отямилися i
взялися за мушкети. Гармашi прямо з возiв почали бити по жовнiрах. Нiби
трохи розвиднилося, гетьман вже почав наводити лад у сотнях, як зненацька
з-за лiсу вилетiла кiннота...
- Ониську! - крикнув гетьман джурi. - Оббiжи старшин i сотникiв. Хай
негайно стають табором. Рити шанцi нiколи, оточуватися возами. Старшини
Гарун i Сутяга захищають табiр лiворуч, Биховець i Боюнь - праворуч. Я
залишаюся на чолi. Возами, возами оточуйте табiр!.. Голоблями вперед!
Гармашi! Бийте прямо з возiв по конях!
Повстанцi ледве встигли оточити свiй табiр возами, як налетiла коронна
кiннота. Задвигтiла земля вiд сотень i тисяч копит, вуха глухли вiд
ревиська. Остряниця кинувся на лiве крило, швидко наладив оборону, мiж
возами велiв поставити гармати. Залп, гарматний i мушкетний, злився в один
суцiльний гул. Першi вершники були скошенi... Козаки повеселiли.
- Так ©х, так!!! - кричали козаки. - Втремо ще маку!
Залп за залпом били гармати, i ядра падали пiд ногами коней, летiли
навсiбiч вершники... На рiвнинi аж чорно стало вiд порохового диму...
Кiннота не витримала козацького вогню, але й не вiдступила, а закрутилася
по полю... I тут по не захищеному табору повстанцiв вдарила потужна