Чемерис В.. Фортеця на Борисфенi

Жовнiри лютують по селах, одна надiя на козакiв. Чутки про битву в гирлi
Старця розлетiлися по всiй Укра©нi, але пiдмога, на яку сподiвався Гуня,
не йшла Надi о мiцно ©х обаранили ляхи. Але й про мир з панством не може
бути мови. Треба вириватися з оточення i йти на волостi, знищувати
каральнi загони, гуртувати навколо себе селян, накопичувати сили.
- Кров наша, як i порох, - не безмiрна! - казав Гуня на козацькiй радi.
- Одначе ми можемо ще довго вiдбиватися. Але давайте подума мо, як нам
далi бути.
- Правильно! - крикнув Козир. - Яка там в дiдька битва, як ми
пiдплива мо у власнiй кровi!
Бiля Козиря стояв уже гурт старшин i козакiв, серед яких видiлялися
ре стровцi Роман Пешта, Iван Боярин та Василь Сакун. Слухаючи Козиря, вони
схвально кивали головами, уникаючи дивитися на Гуню.
"Козир уже вербу собi прибiчникiв", - додумав Гуня i запитав:
- То що пропону пан старшина?
- Прийняти польську пропозицiю! - мовив Козир. - Панове старшини!
Панове козаки! Як нам задурно класти голови, то чи не лiпше помиритися з
ляхами? Ляхи радi будуть нас спекатись, i ми, пiдписавши угоду,
розiйдемося по хатах.
Козаки мовчали, покручуючи вуса, лише купка, що стояла бiля Козиря,
впiвголоса пiддакувала.
- Ми будемо вигрiвати боки в теплих хатах, а карателi хай лютують по
волостях? - запитав Гуня. - Я пропоную вам те, що колись пропонували дiди
i батьки нашi славнi: священну боротьбу!
- Тодi ляхи переб'ють нас! - вигукнув Козир. - На що ми сподiва мось?
На чудо? У нас лише вiсiм гармат i жменя пороху. У нас i тисячi козакiв не
набереться, а в них? У п'ять тисяч не вбереш.
- Зате наш козак вартий п'ятьох лядських! - вiдповiв Гуня. - Правильно
те, що в нас вiсiм гармат i мало пороху, а в ляхiв ©х сотнi!
- От бачите! - аж пiдскочив Козир. - Нарештi до нього дiйшло!
- Почекай, не спiши з козами на торг! - спинив його Гуня. - Хай у нас
мало збро©, але здаватися на милiсть панську ми не будемо. Наша честь
лицарська не дозволить нам гнути хребта перед паном. Бо для чого ж ми тодi
й затiвали цю веремiю? Поскуби кiшку, вереску та нявкання буде доволi, а
шерстi чортма! Не те я хочу вам запропонувати, товариство. Чим довше ми
будемо оборонятися й бити панство, чим бiльше будемо спустошувати його
вiйсько, тим зговiрливiшими будуть пани. Ми примусимо ©х збiльшити ре стр,
доб' мося, що старшина в нас буде не з шляхти, а з козакiв значних.
Зрештою ми вирвемо у панiв хоч якiсь вольностi й полегкостi люду.
- А тодi що? - крикнув Козир.
- А тодi прорвемо облогу i вирвемося на волостi!
- Дiдька лисого ми прорвемо облогу} - вигукнув сотник Ворожбит. - Пани
мiцно нас затиснули.
- Як буде серед нас мир i злагода, то не вiзьмуть нас пани! - твердо
мовив Гуня. - А коли чвари та роздари помiж нами спалахнуть, коли брат з
братом на прю стане - не чекайте тодi воли Пани тiльки й ждуть, об" хтось
свiй мiж нами клинцi вбивав.
- Це камiнець у мiй город? - почервонiв Козир.
- Не спiши, пане старшино, бо нагадаю тобi примовку про злодiя, у якого
шайка горить, - насмiшкувато мовив Гуня. - Козаки засмiялися, Козир,
насунувши на лоба соболеву шапку, шмигнув у гурт сво©х прибiчникiв.
- Сьогоднi зробимо вилазку, - сказав Гуня насамкiнець. - Я сам вас
поведу.
Але вiдчув, що не всi козаки й тим паче старшини пiдтримують його...
"Звiдси й почнеться наша поразка", - подумав з гiркотою.
Вночi, коли польський табiр оповила тиша й пiтьма, козаки один за одним
переповзали через гребiнь валу, аби хнiх постатей не було видно на тлi
неба, i зникала в пiтьмi. На польському валу маячила варта. Гуня шепотом
велiв козакам залягти, а вперед послав "в'юнiв". Тi нечутно зникли,
невдовзi почувся глухий шум i падiння тiл. Вартiвники зникли з валу.
Блиснув крихiтний вогник.
- Вперед, козаки! - звiвся Гуня.
Козаки хутко вихопилися на польський вал, зсунулись i опинилися бiля
першо© лiнi© шанцiв. У ворожому таборi, як i перше, було тихо, лише на
далекому обрi© миготiли, спалахуючи, блискавицi.
Гуня стрибнув прямо в шанець i вiч-на-вiч стрiвся з переляканим
жовнiром, що лупив заспанi очi й бойкотiв:
- Цо то , проше пана?.. Цо то...
- То твоя смерть! - Гуня шаблею пришпилив жовнiра до стiнки шанця. -
Спати треба поменше, коли зiбрався з козаками воювати!
Увiрвавшись в першу лiнiю шанцiв, козаки беззвучно кололи жовнiрiв,
сiкли ©х шаблями, i по якiйсь хвилi перша лiнiя польсько© оборони була
спустошена... Та ледве заскочили в другу лiнiю i почали штрикати жовнiрiв,
як тиша на цьому й скiнчилася. Зненацька хтось закричав не сво©м голосом,
загримiли пострiли i зайшовся сполошеним бемканням сигнальний дзвiн. В
польському таборi зчинився шарварок. Пальба й крики сполошили нiч, табiр
загудiв, як величезне гнiздо потривожених ос.
Першими на козакiв напали нiмецькi пiхотинцi, зав'язалась сiча. Гуня з
розгону увiрвався в колотнечу i сiк нiмецьких пiхотинцiв, як капусту.
Шабля-дамаска тiльки свистiла в його жилавiй мiцнiй руцi. Закусивши кiнець
вуса, Гуня злiва й справа наносив смертельнi удари. Шаблю тримав ледь
навскiс, пiд певним кутом, щоб не вибило ©© з рук при ударi. Рiзкий,
рвучкий удар - i шабля з тупим свистом м'яко входила в тiло ворога,
трощила костi та хрящi, i ворог, розрубаний навпiл, беззвучно( валився пiд
ноги...
Та ось на помiч нiмецьким пiхотинцям, половина яких уже була зрубана,
кинулись жовнiри, з бокiв напали кварцянi хоругви, забрязкотiли панцерники
- гусари...
- Братчики, вiдходимо! - крикнув Гуня. - Дали чосу панам - на сьогоднi
досить!
Коли Гуня повернувся з козаками в свiй табiр, першим його стрiв
старшина Козир.
- Вкусив, пане гетьмане, ляшкiв? - хидно запитав старшина. - Чи, може,
©хню оборону прорвав?
- Батогом обуха не переб' ш, - загомонiла бiля Козиря старшина. - Як
лобом у мур трахкатись з надi ю дiрку пробити, то лiпше прийняти панськi
умови.
Гуня зрозумiв, що серед старшин назрiвають чвари.

Розiзлившись за нiчний напад, Микола Потоцький нi свiт нi зоря кинув на
повстанцiв свою кiнноту. Сам з горба спостерiгав за панцерниками. Вершники
вишикувались в довгий ряд, взяли списи напереваги. Польний гетьман
замилувався гусарами. Славнi вояки, один в один! Що не вершник - то
ясновельможний дворянин, то шляхтич, кiнь пiд ним турецький, за велике
злото куплений, цiни не ма . Кожен дворянин ма щонайменше п'ять коней в
запасi та десяток слуг... А як вони в сiдлах тримаються! Гордо, велично.
На довгих списах двоколiрнi значки трiпочуть на вiтрi, пiдбадьорюючи
во©нство. Гусари закутi в кiраси, наручники, поножi, на головi - шоломи з
пiр'ям. Пiд правою рукою довгий та широкий меч (ним зручно приколювати
пораненого ворога), пiд лiвою - шабля i палаш. А ще бойовi сокири з довгим
рукiв'ям. Хоч кому голову розтрощать! Сила! Мiць! Краса i гордiсть
шляхетського вiйська! Вперед!.. З гиком i свистом понеслася важка панцерна
кiннота на табiр повстанцiв, i чути, як двигтiла земля пiд копитами сотень
i сотень коней.
Козаки мовчали, жодного пострiлу! Зненацька переднi конi почали падати,
хоч з козацького табору, як i перше, не пролунало жодного пострiлу. А конi
падали десятками, гусари летiли ©м через голови, брязкались сво©м
залiзяччям об землю... Iржали конi, кричали гусари пiд копитами кiнноти.
Iншi хоругви, вгледiвши таке, хутко повернули назад... А повстанцi, як i
досi, зберiгали мовчанку, лише на валах сидiли козаки та смалили люльки.
Волосся на головi в польного гетьмана заворушилося. Що за причина? Чому
без пострiлiв падають конi? А гусари, ясновельможнi шляхтичi, його краса й
надiя, трюхикають пiшкадьором назад. Та й то не всi... Бо решта
позаклякала на мiсцi. Не диявольською ж силою поклали козаки гусарських
коней? Та ось примчав ротмiстр.
- Вашмосць!.. Там ямки!..
- Якi в дябла ямки? - витрiщився Потоцький.
- Вузькi й глибокi, проше пана, - белькотiв ротмiстр. - Козаки
надовбали до безлiку ямок перед сво©м валом. Та ще й густо... Нашi конi
ламають ноги, а гусари, падаючи на всьому скаку, не всi приходять до тями.
Матка Боска! Що придумали хлопи! Без жодного пострiлу покласти скiльки
коней, а гусарам яка ганьба!
- Наступати неможливо, вашмосць... Конi ламають ноги...
- Станiславе! - круто повернувся польний гетьман до свого брата. -
Гусарiв вiдведи, а на козакiв кидай жовнiрiв! Кров з носа, а захопiть
табiр! Пора вже з лотрами розквитатися!
Але й жовнiрська атака не вдалася. Козаки й тут перехитрили. Спершу все
йшло нiби добре для полякiв. Жовнiри натовпом посунули у видолинок, де,
конаючи, iржали гусарськi конi. Зненацька наче з-пiд землi вирнули козаки.
Жовнiри спинилися, не розумiючи, звiдки вони взялися. Спершу ©х сприйняли
за повстанцiв, як зненацька козаки повернулися до них спинами i,
розмахуючи шаблями, посунули на повстанський табiр.
- То ре стровi сотнi штурмують лотрiв! - крикнув ротмiстр. - Вперед,
вояки!..
Та ледве жовнiри наздогнали козакiв, як тi рвучко всi як один
повернулися i зрубали шаблями перших жовнiрiв. Все вiдбулося так
несподiвано i швидко, що жовнiри в першу мить навiть не противились,
падаючи пiд козацькими шаблями. Решта хоругов, боячись потрапити в
засiдку, втекла у свiй табiр.
- Що, пани ляшки, схопили облизня? - кричали козаки. - Втерли вам
ворсу! Ще й круг пальця вас обвели.
Так закiнчилися двi атаки того ранку.
Польний гетьман був злий, як нiколи. Як нахабно й безкарно провели його
козаки! Злiсть кипiла й не знаходила виходу. Гримав на ротмiстрiв та
поручникiв, обзивав ©х телепнями, макухами i зрештою, велiвши короннiй
артилерi© зiгнати злiсть на козаках, подався у свiй намет. Слуги вже
приготували снiданок, але Потоцький вiд ©жi вiдмовився, лише випив
натщесерце два келихи вина i сидiв, набурмосившись, наче сич...
Радiти не було вiд чого. Маючи вiйсько, котре в багато разiв переважа
повстанське сво ю кiлькiстю, маючи таку сильну артилерiю, кiнноту, вiн ось
уже який тиждень топчеться на мiсцi, не в змозi викурити жменьку - другу
розбишак з-за валу. Ганьба! Не оголошувати ж посполите рушення, аби
витурити Гуню з гирла Старця!
Польний гетьман спорожнив уже третiй келих, як у намет заглянув
ротмiстр.
- Вашмосць! Гусари спiймали двох кобзарiв. До Гунi хотiли прошмигнути!
- Кобзарi? - скривився Потоцький. - Якраз тiльки музики не вистачало!..
Чого сто©ш, телепню? Тягни ©х сюди!..
Ротмiстр хутко обернувся й заштовхав до намету двох дядькiв. Один був
низькорослий, сивовусий, з гiрким виразом обличчя. Замiсть очей в нього
були двi рожевi ямки. Його товариш був зрячим - високий, худий, вуса мав
рудi, брови кущуватi, що супились над гострими очима. В обох висiли через
плечi худi торбинки. Високий мав кобзу, а слiпий - лiру. Вiн тримався за
рукав зрячого i дивився прямо поперед себе, мiцно стиснувши сухi запалi
вуста.
- Ви хто такi? - запитав Потоцький.
- Музики, - вiдповiв високий i по хвилi додав: - Я - Самiйло
Голосистий, кобзар, а це мiй товариш i побратим Ничипiр Бiда, лiрник.
Вдвох по Укра©нi мандру мо та людям гра мо.
- До бунтiв чернь заклика те?
- Заклика мо до волi! - визивно мовив Самiйло Голосистий. - Козацька
кобза ще нiколи не грала пiд панську дудку.
- Ви в мене погра те! - зашипiв Потоцький. - Ви ще потанцю те пiд мою
дудку, пся крев!
- А ти ж хто такий? - глухо поспитав слiпий лiрник.
- Худоба! - Ротмiстр навiдлiг вдарив рукою слiпого лiрника - Бидло! Як
ти смi ш так казати гомосцi польному гетьману?!
- Бити слiпого дiда не вельми велика честь, - з гiднiстю вiдповiв
слiпий лiрник i повернув лице на голос Потоцького. - То це ти сам
Потоцький?
- Сам, - криво посмiхнувся польний гетьман.
- Чули про тебе, катюго, чули! - гнiвно сказав лiрник. - Села випалю ш,
звiре прелютий! Груди жiнкам вирiзу ш, немовлят знищу ш! Нi людей, нi Бога
не бо©шся!
- Не боюсь, хлопе. Проти вашого люду в мене вiйсько , а Бога... З
Богом мiй капелан побесiду ...
- Стережись, звiрюко! - вигукнув кобзар Голосистий. - Вiдiллються
вовковi овечi сльози!
Ротмiстр вихопив меча, Потоцький спинив його.
- Чекай, ще встигнемо. Хай спершу скажуть цi музики, куди вони йшли. I
за чим?
- Туди, де воля б' ться, - сказав кобзар.
- До Гунi та його побратимiв, - уточнив лiрник.
- Ану грайте! - наказав Потоцький.
- Кому? - здивувався кобзар i навiть оглянувся. - Я не бачу тут людей.
- Менi, пся крев! Н-ну!..
- Ми катюгам не гра мо, - з гiднiстю мовив високий кобзар. - I кобзи не
будемо оскверняти.
- Хай тобi лiпше дiдько рогатий на поминках на сковородi загра ! -
вiдказав слiпий лiрник.
- Ай-ай!.. Якi вiдважнi! Лицарi! - насмiшкувато похитав головою
Потоцький. - Ось я зараз подивлюся, чи справдi ви хоробрi, чи тiльки
машкару на себе натягли. Ви хотiли бунтарям пограти? Я вам допоможу.
Одного з вас вiдпускаю.
Музики мовчали...
- Що, жижки затремтiли? - зареготав Потоцький. - Ха-ха!.. Теж менi
побратими. Чого ж ви сто©те? Один з вас нехай iде до Гунi i гра . Але
другий лиша ться тут. Тiльки перший перейде козацький вал, другому я велю
зрубати голову. То як, побратими? Хто з вас лишиться тут, а хто пiде
бунтарям дух пiднiмати? Рiшайте самi!
Слiпий лiрник взяв за руку свого товариша кобзаря i тихо мовив:
- Йди ти, брате i товаришу мiй. А я тут лишуся, щоб катюгу сво ю
головою потiшити. Куди менi, слiпому, йти, ще ляхи кепкуватимуть з мене,
як я зослiпу тикатимусь. А ти, брате-товаришу, йди та козаченькам
заграй... Про волю i ©хню долю.
- Спасибi, товаришу мiй! - сказав кобзар i потиснув лiрнику руку. -
Пiду... Заграю ©м про волю i долю...
Побратими вклонилися один одному.
- Прощай, брате!
- Прощай, товаришу! Вiзьми мою лiру, не хочу, щоб вона в поганських
руках лишилася. - Ничипiр Бiда поцiлував лiру i вiддав ©© Голосистому. -
Загра ш на нiй i в Днiпро кинеш! - Повернув незряче лице до Потоцького:
- Де ти там сто©ш, катюго? Я лишуся тут i зложу свою голову, а товариша
мого вiдпусти.
- Хай iде! - буркнув Потоцький.


Роздiл шiстнадцятий

Ледве Самiйло Голосистий пiднявся з кобзою та лiрою на козацький вал,
як його побратиму ударом меча стяли сиву слiпу голову, настромили на спис
i виставили на валу.
- Прощай, побратиме! - вклонився Самiйло тiй головi на списi. - Чимало
ми стоптали з тобою дорiг по Укра©нi, а ще бiльше пiсень виспiвали... Ти
вiдспiвав уже сво , а я - доспiвую...
Козаки пiдхопили кобзаря пiд руки, звели з валу, оточили його тiсною
гурбою.
- Здоровi були, товаришi й брати! - знявши солом'яного бриля, вклонився
кобзар. - До вас я йшов з побратимом сво©м, та доводиться одному кланятись
i земним поклоном вiтати вас, славнi пани - братчики. А за товариша мого -
лiра вам кланя ться.
Ще раз низько вклонився з лiрою в руках, випростався, обережно закрутив
ручку лiри, тихо перебирав струни, i сумна та журна мелодiя виповнила
повстанський табiр. Самiйло грав, не зводячи очей з побратимово© голови на
списi, i з очей його покотилася самiтна сльоза...
Козаки стояли, звiсивши голови.
Та ось Самiйло стрепенувся, пiдбiг до кручi i, розмахнувшись, пожбурив
лiру в Днiпро.
- Пливи, козацька лiро, пливи за водою, хай наш батько Славута на тобi
гра та люд наш до помсти заклика ! Прощай, товаришу мiй! - Повернувся до
козакiв, зняв з плiч кобзу. - Дозвольте вам, панiбратчики, пограти та про
славу вашу лицарську поспiвати.
- Просимо! Просимо, батьку! - загомонiли козаки. I лиця ©хнi, хвилину
тому зажуренi, враз посвiтлiли. - Спасибi, що прийшов до нас, бо нам без
музики, як i без пороху, - тяжко.
Гуня послав чатникiв на вали, а решта козакiв розмiстилася просто на
пооранiй ядрами землi. У коло посадили кобзаря... Повiв вiн рукою по
струнах забринiла, зарокотала стара кобза... Принишкли козаки, тiльки очi
©хнi заблищали вологою. Пiсля стiлькох битв, смертей та кровi як солодко,
до болю, до щему в серцi солодко було слухати рiдну кобзу... I на душi
легше ставало, i на серцi свiтлiло... Злетiла пiсня:

Вi вiтер, вi буйний,
Аж дуб похилився.
Скажи, скажи, козаченьку,
Куди ти пустився.
Чи ти ©деш в Туреччину
Братiв визволяти?
Чи ти ©деш на Вкра©ну
Слави добувати?

Ледве заспiвав кобзар, як козаки, зголоднiвши за пiснею, дружно
пiдхопили, i злетiла над табором тисячоголоса пiсня про козака, котрий вiд
могили до могили соколом линув i обiцявся розказати "батькам нашим всю
тяженну недолю".
Дружно спiвали козаки, оточенi ворогом, i вкра©нська пiсня наповнювала
©хнi серця звитягою, як криницю джерело з живлющою водою,
...Потоцький, вчувши пiсню в козацькому таборi, велiв негайно кинути
жовнiрiв на приступ.
- Щоб навiки зацiпило тим спiвакам!
Але повстанцi, пiдпустивши ворога до валу, висипали з таким завзяттям
навстрiч i з такою люттю запрацювали шаблями, що жовнiри кинулись тiкати.
Разом з козаками бився i кобзар Самiйло Голосистий. З шаблею в однiй руцi
та кобзою в другiй вiн мчав у першiй лавi, женучи ворога, i його винесло
аж на польський вал. Зняв вiн iз списа голову свого побратима i впав,
поцiлений кулею в груди...
Кiнчався липень. Другий мiсяць переважаючi сили ворогiв не могли
здолати повстанський табiр. Полки вже почали втрачати надiю на вiкторiю.
Все покладали на важкi облоговi гармати. Шляхта ©х стрiла криками
"Вiват!".
- Але ж i закукурiкають тепер хлопи!
- Ха-ха! Пiсля таких гармат, проше пана, i робити тут вже нiц!
- Вiват!.. Вiват!..
Радий був i Микола Потоцький, адже на облоговi гармати вiн покладав
великi надi©. Якщо не останнi.
"Коли вже й вони не викурять повстанцiв, то я вже тодi не вiдаю, що
робити", - думав польний гетьман.
Аби не тратити зайвого часу, велiв спiшно спорудити попереду табору
високий редут, поверх нього блокгауз - земляне укрiплення з бiйницями... З
високого редуту козацький табiр було видно як на долонi. Стрiляй не
цiлячись. Польний гетьман з нетерпiнням очiкував, доки жовнiри впораються
iз земляними роботами.
Вiдразу ж, коли гармати встановили, дав команду:
- Залп!!
Гахнули потужнi гармати, i здавалось, що земля репнула навпiл.
- Але ж б' !.. Але ж б' !.. - галасувала оглушена шляхта. - Аж до
самого Ки ва чути, як ми лотрам чосу да мо!

Га-а-ах!!!
У козацькому таборi тут i там виростали величезнi кущi пiднято© вгору
землi. Великi ядра шматували повстанцiв.
- Ховайтеся в шанцях! - кричав охриплий Гуня, носячись по табору. -
Лiзьте у схови, у всi зашкалубини! Дозорцi - на вал! Решта по норах! Не
втрачайте дарма голiв!
Козаки поховалися. Лише на валах лежали чатники, аби жовнiри пiд гул
гармат не увiрвалися в табiр. Та, незважаючи на шанцi й схови, повстанцiв
лягло чимало. Табiр був засипаний землею, що повiльно осiдала пiсля
обстрiлу.
Гармати зрештою вмовкли.
Почувся пронизливий стогiн, що переростав у дикий зойк, i зi схову,
блiдий та переляканий, вилiз старшина Козир з розпанаханою кире ю i
закричав не сво©м голосом:
- Братчики! Товаришочки!Гинемо!

Вiн бiгав по табору i вив:
- А-а, а-а...
- I не зацiпить йому! - озвався хтось з козакiв. - Як вовк, завив. На
вiйнi iнодi й стрiляють.
- Але ми загинемо! - почувся iнший голос. - Облоговi гармати змiсять
нас iз землею.
- Товаришочки! Братчики! - волав Козир. - Чого ж ви сто©те? Як той вiл,
обуха чека те? Ми пропали! Рятуйтеся! Гуня веде нас на вiрну смерть. Нiхто
з нас не вибереться живим... А-а-а...
- Бажа мо iншого гетьмана! - вигукнув сотник Ворожбит. - Не хочемо
задарма гинути.
- Воно-то так, - гомонiли козаки. - Але ж Гуня не заради сво © вигоди
б' ться з ляхами.
- I лядськi гармати стрiляють не тiльки по нас, а й по ньому.
- Спробу мо вчинити так, аби вони по нас бiльше не стрiляли, - мовив,
пiдходячи, Гуня. - Хто смiливий, хто не бо©ться опряги*[11] i не хоче
ляшкам в ноги кланяться - за мною!
Це була остання спроба Дмитра Гунi.
В нiч на двадцять друге липня гетьман вiдрядив кiлькох "в'юнiв" у
польський табiр. Тi спритно заповзли в шанцi i схопили там жовнiра -
дозорця. Ним виявився один з укра©нських селян, насильно забраних у
вiйсько Потоцького.
- От спасибi вам, пани козаки, що взяли мене. Давно рихтувався до вас
перебiгти, бо не лях я, а укра©нець, та духу бракувало. Боявся, шо ляшки
менi в спину пальнуть. А з вами ладен хоч куди йти.
- Ти нам скажи, як до облогових гармат проникнути?
- О, то нелегка справа, - почухався жовнiр. - На чатах бiля редуту
найпильнiша варта. Без та много слова й близько не пустять.
- Та мне слово? - перепитали "в'юни". - А яке воно? Ти зна ш?
- Знаю. "Вiсла" те слово.
- Тодi гайда до гетьмана!

"В'юни" хутко повернулися в табiр.
- Пане гетьмане! Ось жовнiра привели. З наших вiн. Каже, що та мне
слово бiля редуту - "Вiсла".
За валом бiля гетьмана уже лежав загiн, готовий до нападу.
- "Вiсла"? - перепитав Гуня. - Ну що ж... Хай буде "Вiсла". Вперед!
...Козаки з двох бокiв почали пiдповзати до редуту, бiля якого маячiла
варта. Потiм залягли, а десяток козакiв пiднялися на повний зрiст.
- Стiй! Хто? - миттю закричали дозорцi.
- Сво©, чого кричиш! - вiдповiв Гуня. - Ре стровцi ми.
- Пароль! - зажадали дозорцi.
- Вiсла!
- Проходь!
Козаки, порiвнявшись з редутом, блискавично зiм'яли варту, i увесь
загiн безшумно проник до редуту.
- Скидайте гармати! - подав команду Гуня.

Козаки облiпили гармати, як жуки, силкуючись витягти ©х з укрiплення i
скинути з редуту. Але вони були надзвичайно важкi. Як козаки не бралися,
гармати нi з мiсця. Тодi, щоб не розпорошувати сил, козаки обступили одну
гармату, з трудом висмикнули ©© з гнiзда, перекинули й турнули вниз.
Падаючи, гармата здiйняла такий гуркiт, що в одну мить схопився на ноги
увесь табiр... Гуня скреготнув зубами.
- Ех, пороху сюди!.. Двi бочки пороху - i редут злетiв би вгору!
У таборi вже зчинилася стрiлянина, поляки, на ходу ведучи вогонь,
посунули до редуту. Скинути решту важких гармат вже не було коли, i козаки
мусили вiдiйти у свiй табiр, попутно прихопивши кiлька малих гармат та
прорiдивши жовнiрiв у шанцях. Поляки так були нажаханi нiчним нападом, що
до самого ранку простояли з рушницями в руках.
...Ледве Гуня спустився з валу, як старшина Козир зловтiшно протягнув:
- А що?.. Вкусив ляшкiв? Не я казав, що з цi © затi© нiчого не вийде?!
- Стукнiть того крикуна в тiм'я! - обурився хтось з козакiв. -
Горлопанити вiн тямить, а сам з-за валу й носа не виткне!
Але старшина заступилася за Козиря.
- Стукнути не штука. Ви лiпше послухайте, що вiн радить.
- Я ж про вас, козаки, пiклуюся! - надривав горло Козир. - Про ши© вашi
i голови. Хiба ви слiпцi? Хiба не бачите, що ми на краю прiрви? Крiм
загибелi, нас нiчого не чека . З таким упертим гетьманом ми всi опинимося
на тiм свiтi. Вiн сам гине i нас в домовину тягне. Пропоную негайно
вiдрядити делегацiю до Потоцького.
- Правильно! - загудiла старшина. - Волi мо переговори!
- Ну й цiлуйте ляхiв у сiдницi! - кричали козаки. - Ми не для того
взялися за шаблi, щоб з панотою мириться!
- Волi мо нового гетьмана! - крикнув Ворожбит.
- Чи ж не Козиря, бува? Ха-ха-ха!
- 3 Козиря такий гетьман, як iз шила лемiш!
- Як з квача притика!
- Хай Гуня говорить!
- Панове братчики! - заговорив Гуня, як гамiр трохи влiгся. - Колись я
чув вiд одного попа: коли царство роздiлиться у собi, не усто©ть те
царство! Наш табiр роздiлився, бо його навпiл перебiгла чорна кiшка.
- Не вiрте йому, козаки! - загаласував Козир. - Я не чорна кiшка! Гуня
веде вас до загибелi, а я хочу вашi голови порятувати!
- Ряту ш нашi ши©, аби пани мали на що ярма надiвати? - запитав Гуня, i
Козир осiкся. - Нi, пане Козирю. На вiльних козакiв панство до скону вiку
не надiне ярма. Бо ми тодi будемо не козаками, а волами. Бидлом! Коли ми й
загинемо, пане Козирю, то лицарями, а не бидлом! Де ви бачили орла, котрий
сам собi обламував би крила? Де ви бачили рiку, котра б сама собi
загачувала путь? Воля - ось нашi крила i наша путь!
- Чи ти ба! - вигукнув Козир. - Мовби ви злиня те, коли помиритеся з
ляхами? Лiпше бидлом жити, анiж лицарем у землi гнити!
- Оце вже ти все сказав! - вигукнув Гуня. - Всю свою душу вивернув.
- Не слухайте Гунi! - затявся Козир. - Не велемовнiсть нас вряту , а
розум. Востанн вас закликаю: отямтеся! Облоговi гармати знесуть вас з
землi!
- Волi мо переговори! - кричала старшина. - Вдосвiта посилаймо послiв
до Потоцького.
- Що ж, - сказав Гуня, - якщо в нашому таборi нема дностi - ворог
його здола . Без дностi нема сили. - Повернувся до Козиря та його
прибiчникiв: - Хочете, панове, лiзти в панськi ярма - лiзьте! А хто хоче
бути лицарем - приставайте до мене! Я не обiцяю вам життя, але честi нашо©
козацько© ми не втратимо, не запляму мо ©© угодництвом з панами. Хто хоче
жити бидлом - приставайте до Козиря, хто хоче вiдiйти на Сiч, аби й далi
боротися, - приставайте до мене! Вночi ми спустимось до Днiпра,
роздобудемо човни i попливемо за пороги!
- I пливiть! - кричав Козир. - А ми розiйдемося по хатах.
- О нi, - сказав Гуня, - вiрити панськiй ласцi - все одно що з гадюкою
цiлуватися i думати, що не вкусить.
Опiвночi Гуня востанн обiйшов табiр, потiм довго стояв на кручi.
Далеко внизу бiлiв Днiпро i глухо шумiв, несучи сво© прудкi води на Низ,
за пороги...
"Коли наш табiр роздiлився навпiл, дностi вже не буде. А отже, й
перемоги. Треба йти на Сiч, - думав Гуня. - Це диний вихiд. Мiцнiти,
збирати новi сили для майбутнiх битв. Нi за яких умов козацька шабля не
схилиться перед панською пугою".
Коли повернувся з кручi, табiр вже роздiлився на два загони. Ре стровi
старшини Роман Пешта, Iван Боярин та Василь Сакун вимагали негайно йти на
переговори до Потоцького. Другий, бiльший, загiн стояв за Гуню: йти на Сiч
i гуртувати новi сили.
- Братове! - тихо мовив Гуня. - Швидше менi зiтнуть голову, анiж я пiду
на поклон до катюг мого народу. Я козак i взявся за шаблю не для того, аби
панству оселедцем кланятись. Ми вiдiйдемо. Але це не поразка. Дух наш
гордий i незламний. Ми зробили, що могли, але в нас виявилося ще замало
сил. Мусимо ©х збирати. Для нових битв за волю i щастя нашого
пiдневiльного люду. Подивiться, товаришi, на кручу. Внизу шумить наш
славний Днiпро. I хоч круча крута, але ми спустимось до Днiпра. На Сiч,
братове, в лицарське гнiздо!
Вдосвiта козаки, котрi не пристали на угоду з панами, на чолi з Гунею
спустилися по стрiмкiй кручi до Днiпра i зникли в туманi...

Вранцi Потоцький прийняв купку ре стрових старшин, прихильникiв угоди.
Вiн не приховував сво © радостi, коли старшина покiрно кланялась йому,
знявши шапки...
- Ваша милiсть, ласкавий мосьпане польний гетьмане! - квапно заторохтiв
Козир. - Гетьман Гуня зi сво©ми прибiчниками вночi залишив табiр. Ми не