Чемерис В.. Фортеця на Борисфенi

ноги, i гетьман, не втримавшись, перелетiв через голову коня й гуркнувся в
траву, аж загуло...
- Ой-ой-о-ой! - закричав гетьман, соваючись у травi. Схопився, знову
впав, поповз рачки, ойойкав на увесь степ. - Поможiть, бiсовi душi!..
Помира-аю!..
- Чого зуби скалите? - накинувся Кара©мович на козакiв. - Поможiть
пановi гетьману, бо вiн сво©м вереском ще коней наполоха .
До гетьмана кинулись козаки, пiдхопили й, крекчучи, понесли його у
вибалок, де стояв намет. Гетьман стогнав. Примчав Кара©мович. Гетьман
лежав бiля намету ниць i намагався рукою дiстатися сiдницi.
- Еге, пане гетьмане, у вашiй сiдницi стирчить шип, - стримуючи смiх,
мовив Кара©мович.
- Ой-ой! - стогнав гетьман. - Нi сiсти, нi встати. Ой!.. Та тягнiть
його скорiше! Ой-ой!..
- Але я не мастак по витягуванню шипiв з гетьманських сiдниць! -
буркнув Кара©мович i вiдвернувся.
- Отак? - закричав гетьман. - Ой-ой!.. Коли вашого гетьмана поранило на
полi бою... ой-ой... то й помочi не дiждешся? Ой-ой... Помираю.
- Гей, джуро! - крикнув Кара©мович. - Витягни з гетьмана шип! - I
повернувся до старшин, глузливо сказав: - Нас спiткало нещастя. Гетьман
тяжко поранений, тому приступ вiдклада ться. Козаки хай вiдведуть коней у
балку. Видайте кожному ре стровцю по шкалику оковито©. Для пiдняття духу й
бадьоростi. Вночi продовжимо приступ!
Кара©мович скочив на коня й, прихопивши з собою десяток вершникiв,
помчав до фортецi. Ще здалеку махав руками, щоб не стрiляли.
- Еге-ге-ей, Сулимо-о-о!.. - на все могутн горло закричав Кара©мович.
-Ти чу ш мене, Сулимо? Це я, Кара©мович! Я захопив Павлюка. Сидить у
клiтцi. I ти будеш сидiти в клiтцi, Сулимо-о! Я повезу вас до Варшави, а
тво©х козакiв посаджу на палi-i-i!
Вдарили у вiдповiдь гармати, Кара©мович, пригнувшись до гриви, помчав
назад... Дво ре стровцiв вилетiла з сiдел... Та Кара©мович на те не
звернув уваги. Скочив з коня бiля гетьманського намету, хотiв було зайти,
але, почувши, як гетьман ойка , сплюнув i повернув до свого намету.
- Джуро, оковито©!
Сидiв посеред намету, по-турецькому пiдiбравши ноги, жадiбно жлуктив
оковиту. Вузькi косi очi його були тверезi й злi. Думав про Джевагу. Чому
той не пода знаку? Адже домовились: тiльки ре стровцi нападуть, Джевага
винищу варту бiля брами... Невже Джевагу викрили? Чи не мав досi слушно©
нагоди? Треба спробувати ще вночi, може, тодi Джевага впора ться з
брамниками. Iншим робом фортецi не вiзьмеш... Коли б ре стровцi не
охололи, не позадкували... Один уже не витримав. Гетьман його прикiнчив. А
що, коли всi носами закрутять? Тiльки й надi© на оковиту... Кара©мович
прислухався. З гетьманського намету чулося ойкання.
- Тьху! - спересердя сплюнув Кара©мович. - Опудало горохове, а не
гетьман! Постривай, телепню, вiзьмемо Кодак, не бачити тобi булави як
сво©х вух! Дума ш, я для тебе стараюся? Дзуськи!..
Вночi ре стровцi поповзли до фортецi. Нiч видалась темною, зривався
вiтер i тоскно завивав. Кара©мович пошепки пiдбадьорював ближнiх... Десь у
прибережному вербняку моторошно завивав сич.
- А щоб ти скис! - крiзь зуби вилаявся старшина. - Не знайшов iншо©
ночi!
Повзав мiж рядами, пiдганяв ре стровцiв, пiдбадьорював:
- Дiло сича кричати, дiло лицарiв гори вернути. Вперед, хлопцi! Вранцi
будемо пити й гуляти у фортецi!
Ре стровцi тягнуть за собою штурмовi драбини та перекиднi мiстки. На
фортечних мурах тихо. Гуде вiтер, та нiяк не вгаму ться клятий сич... Ось
чути, як на Днiпрi сплеснула риба. Кара©мович враз насторожився. Довго
прислухався. Сом вдарив хвостом по водi, сам себе заспокоював.
- Швидше, хлопцi, швидше!
Зненацька з фортечно© стiни почулося глузливе й спокiйне:
- Та хоч не дуже сопiть!
- Та шаровари побережiть, дiрки на колiнах попротира те.
I то© ж митi фортечнi стiни спалахнули вогнем... Вдарили гармати, луна
сколошкала принишклу нiч. З переляку замовк сич. В очах Кара©мовича довго
пурхали жовтi метелики. Схопився...
- Козаки - вперед! Ми бiля мети!
- Ура-а-а!
Ще яскравiше спалахнули стiни вогнем. Задрижала земля... Хтось
розпачливо закричав у пiтьмi:
- Ки-ишки-и-и... вирва-а-ало-о!..
Щось впало бiля Кара©мовича, старшина ткнувся носом у землю, аж шкiру
на лицi обдер... Звiвся навкарачки. Спалахнули стiни, зробилося видно.
Побачив бiля себе голову... © вiн i сприйняв було за ядро. Похолов... Вже
й голови, як грушi, летять... А-а, бiс з ними! Де той Джевага? Треба
вперед... Ще трохи зусилля...
Першi загони ре стровцiв вже встигли добiгти до рову, перекинули
мiстки.
- Драбини!.. Драбини хутчiше!..
Убравши голову в плечi, Кара©мович здолав мiсток через рiв i вихопився
на вал. Чи багато за ним перебiгло ре стровцiв, не знав. Козаки безпорадно
товпились на валах, хтось оступився, полетiв у рiв... Ось уже й драбини
з'явились на валах, але не так легко було ©х розвернути. Кiлька драбин,
збиваючи козакiв, полетiли вниз... Притулившись спиною до фортечно© стiни,
Кара©мович безтямно слухав, як з криками й прокльонами падали в рiв його
козаки. Треба було дiяти, а вiн чи не вперше в сво му життi розгубився.
Скреготiв зубами вiд безсилля... Зненацька на стiнах спалахнули смолоскипи
й полетiли вниз... Вони летiли повiльно, аж надто повiльно, й освiтлювали
вал, переляканих ре стровцiв...
- Ага, о-он де вони! - пролунала вгорi. - Ач, як мокрi мишi, трусяться
на валу... Грицьку, ану давай сюди камiння.
I то© ж митi на голови ре стровцiв сипонула кам'яна злива. Збиваючи
один одного з нiг, вцiлiлi ре стровцi сипонули на мiстки. А триклятi
смолоскипи повисли мiж небом i землею та заливали все навколо яскравим
свiтлом... Гуло камiння... Розпачливо кричали козаки... Кара©мович i собi
ринувся на мiсток, збив когось з нiг, перестрибнув через клубок сплетених
тiл. Хтось схопив його за ногу... Вiн падав у рiв, ревiв, як бугай, i
тягнув у провалля Кара©мовича... Кара©мович в сум'яттi нiяк не мiг
вiднайти в себе за поясом пiстоля, а той невидимий волав i тягнув його
вниз... Кара©мович вiдчував уже пiд ногами порожнечу... Хтось гойдався
над, ровом, цупко тримаючись за його ноги, й кричав... Кара©мович сунувся
в рiв... Врештi йому пощастило вiднайти пiстоль. Сiв, гальмуючи однi ю
рукою сповзання в рiв, другою вистрiлив. I вiдразу ж вiдчув, що ногам
стало легше... Вирачкував на мiсток, через нього перестрибували, падали...
Трiщав мiсток вiд зливи камiння... Кара©мович схопився й, затуляючи голову
руками, побiг.
- Рятуйте-е-е! - кричали з рову ще живi. Кара©мович бiг, заткнувши
пальцями вуха...

До ранку все затихло. Кара©мович лежав у наметi, обхопивши голову
руками. Перед ним пливла жахна картина, як ре стровцi падають у рiв...
Скреготiв зубами... Чому Джевага не дi ? Так, чого доброго, з п'яти тисяч
ре стровцiв нiчого не зостанеться... А, дiдько з ними, аби лишень, фортецю
взяти... Схопив штоф оковито©, довго нахильцi пив, булькав, розливав
горiлку... Запекло в горлi, трохи нiби полегшало. В намет заглянув джура.
- Пане старшина, вас пан гетьман кличуть.
Встав, похитуючись, гуло в головi джмелине гнiздо. Стукнув кулаком по
головi, трохи нiби полегшало. Гетьман лежав у сво му наметi долiлиць i
стогнав.
- Мабуть I досi шипа не витягли?
- Витягли триклятого, витягли, - жалiбним голосом озвався гетьман. -
Але те мiсце опухло... Ох-ох... Повернутися нiяк .. Бiсова залiзяка... Якi
там нашi втрати?
- Дрiб'язок... Думаю, що вже сот три-чотири набереться.
- Ох-ох, - застогнав гетьман, мацаючи сiдницю, i незрозумiло було, чого
вiн стогне. Чи тому, що втрати великi, чи тому, що сiсти не мiг. - Коли б
ре стровцi духом не впали... Ох-ох... Навiть на кульбаку не сяду. Прямо
лихо... Як же я буду на бiлому конi у фортецю в'©жджати? О-о-о...
- Аби взяти, а в'©хати на бiлому конi знайдеться кому! - сердито
вiдрубав Кара©мович, бо гетьман йому вже добряче набрид. - Людям голови
вiдрива , а ви, пане гетьмане, iз сво ю сiдницею.
- О-о-о! Менi моя сiдниця дорожча, нiж комусь голова, -застогнав
Кононович i злякано глянув на старшину. - А що, коли того... нам
доведеться втiкати? Як же я на коня видряпаюсь, га?
- Тодi, пане гетьмане, будете з Сулимою домовлятися, як вам краще з
пораненим гузном на палю сiдати! - зловтiшно сказав Кара©мович. - I
взагалi, не скиглiть, гетьмане. Без мене вам не вибратися звiдси.
Кононович важко зiтхнув: це була правда. По хвилi запитав:
- А що ж далi буде?
- Залл мо очi ре стровцям оковитою. Хай жлуктять, хай задурманюють собi
голови, менше думатимуть.
- О-о-о... - почав було гетьман.
Кара©мович сплюнув i вийшов з намету. Довкола плив рiдкий туман. I
фортеця теж нiби пливла.
"А бiс би забрав Джевагу! - подумки вилаявся Кара©мович. - Чому вiн так
довго чуха ться? Чи, мо', жижки затремтiли?"
Оглянувся на свiй табiр. Сотники роздавали козакам оковиту. Вони юрмами
гудiли бiля бочок, розмахували руками, галасували... Кара©мович скривився.
Вiн велiв понасипати в бочки з оковитою сушеного дурману. Доки до фортецi
добиралися, оковита добре настоялась. Голову хiба ж так замакiтрить. Хай
жлуктять."
Глянув на фортецю i з подиву свиснув. Фортечна брама вiдчинилася,
пiдйомний мiст повiльно опускався на рiв. Чи не Джевага, бува?..
Стрепенувся... Та ось з фортецi вилетiв вершник. Один- диний. Мiст знову
пiднявся, брама зачинилася. Вершник мчав сюди, до табору ре стровцiв. Ось
вiй зупинився, замахав шапкою.
- Еге-ге-ей! - закричав. - Слухайте мене, ре стровцi! Коли ви ще не
стратили голiв i ма те чим слухати й думати... Я - Дмитро Гуня...
Отямтеся... Схаменiться!.. Ви ж не ляхи i не турки... Проти кого пiдняли
зброю? Ми одно© матерi дiти... Опам'ятайтеся, козаки! Не танцюйте пiд
панську дудку. Бийте свою старшину i переходьте на наш бiк... Хай живе
вiльна Укра©на!
Кара©мович випалив з пiстоля навмання.
- Чого роти пороззявляли?! - гаркнув на ре стровцiв. - На коней!
Хапайте того крикуна! Не вiрте йому... Запорожцi вже давно зрадили
Укра©ну! Туркам ©© продали... Хапайте його. Бочку оковито© тiй сотнi,
котра зловить Гуню!
Кiлькадесят ре стровцiв скочило в сiдла i кинулися навперейми,
намагаючись вiдрiзати Гуню вiд фортецi. Але, на ©хнiй подив, Гуня повернув
зовсiм у протилежний бiк, з розгону влетiв у Днiпро i поплив поруч з
конем, тримаючись за сiдло.
- Стрiляйте! - закричав Кара©мович. - В голову йому цiльтеся, в голову!
Бочку оковито© даю!
Ре стровцi спiшились бiля води, аби краще було стрiляти, але тут
вдарили фортечнi гармати, i трьох козакiв наче вiтром здуло. Решта спiшно
повернулися в табiр. Гуня вже плив посеред Днiпра.
- Ах, чорт... - лаявся Кара©мович i ладен був сам себе розiрвати з
досади й лютi. - Гiнець! На Сiч подався. Не вистачало, щоб нам ще сiчовики
в спину вдарили! Бражнику?! Де Бражник?
- Я тут, - пiдбiг сотник.
- Бери козакiв i мчiть до фортецi! Кричiть: якщо запорожцi видадуть нам
Сулиму, то ми помилу мо ©х. Iнакше - голови геть! Чого витрiщився? Ану,
гайда до фортецi!
- Пане старшино! - погукав його один з ре стровцiв високий,
довготелесий козак з рудими, аж вогнистими вусами. - Я думаю...
- Швидше думай! - нетерпляче перебив його Кара©мович. - Хоча ваше дiло
не думати, а чинити, що старшина велить!
- От i лихо в тiм, що ми не дума мо, - сказав довготелесий.
- Що-о?! - очi в старшини вилiзли з орбiт. - Бунт? Непокора?
- Я гадаю... - тягнув ре стровець, - що Гуня правду казав... Ми
укра©нцi, i вони укра©нцi... То чого ж нам кров проливати? Аби пани радiли
та мiцнiше на наших шиях сидiли?
- Он воно що? - аж позеленiв Кара©мович - Ця потолоч вже думати почала?
Вона вже з тими лотрами збира ться заприязнити? Так? Та я велю тобi
негайно вирвати язика!
- Всiм язики не повирива ш, - повагом вiдповiв довготелесий. - I очi
оковитою всiм не залл ш.
- Ах ти ж!.. - задихнувся старшина. - Смi ш ще пасталакати, бидло?! Та
я ж тобi!..
Не тямлячи себе, вхопив пiстоля i вистрiлив прямо в обличчя
довготелесому.. Ре стровцi насуплено мовчали.
- Так буде вчинено з кожним, хто посмi вiдкрити свого смердючого рота!
- вигукнув Кара©мович. - Ви лицарi його мосцi короля, а не лотри з чорного
лiсу! - Накинувся на Бражника: - А ти чого баньки вилупив, остолопе? Ану
марш до фортецi!.. Кричiть, щоб Сулиму нам видали. Басараб! Де Басараб?
Дайте ще оковито© ре стровцям. Хай п'ють та менше думають!


Роздiл тринадцятий

Дмитро Гуня здолав половину шляху до Базавлука. Не шкодував коня i,
перепливши Днiпро, нiсся степами як несамовитий. Якась неясна, глуха
тривога пiдганяла його щомитi. Спинився лише за Гострою Могилою, коли
пролунав вибух, вiд якого задвигтiла земля, й кiнь мимовiльно збився з
швидкого клусу... Ген-ген кружляло гайвороння... Дмитро спохватився i
знову пустив коня вчвал. Полетiв навстрiч степ, засвистiв у вухах вiтер.
Хлопець любив швидку ©зду. Та цього разу не вiдчував насолоди вiд того.
Тривога за долю товариства у фортецi гризла його серце. Тiльки б швидше
дiстатися до сторожово© вежi. Там сидить козак-сторожовик, йому далеко
видно. Гнав i гнав коня. Десь тут ма бути бекет. Хатина, плетена з лози,
глиною обмазана, кура м крита. Козацька залога щодень в роз'©здах, але
один козак незмiнне лиша ться на чатах. 3 високо© вежi пильну обрiй. В
нього й дiзна ться, що то за вибух... У бекетникiв вiн помiня коня й
хутко дiстанеться Сiчi.
Дорога то спускалася в балку, то знову вибiгала на рiвнину Обабiч
стiною сто©ть тирса. Степ i степ. А на видноколi кряжi синiють. Поодинокi
дерева задумливо стоять. Орли над степом кружляють. Тиша i спокiй. Мудрий
i величний спокiй. I Гуня вiдчув, що потроху вгамову ться. Степ завсiди
заспокiйливо дiяв на нього, в степу люди зростають неквапливi, мудрi...
Перш нiж рота розкрити -довго думають, люльку смокчучи...
Та ось i бекет. Ще здалеку Гуня побачив край дороги на могилi сторожову
вежу Неподалiк хатка стояла. Зiркi гiнцевi очi вгледiли на вежi козака Вiн
стояв, спершись на бильце, й мрiйливо дивився вдалеч... В Гунi вiдлягло
вiд серця. Вартовий спокiйно дивиться в степ, отож довкола спокiйно. Коли
б тривога яка чи бiда, вiн пiдпалив би солому, що лежала бiля нього. I
шугнув би густий вогонь у небо, нiмо волаючи, бiда! I на iнших би вежах
спалахнули б вогнi, i так аж до само© Сiчi.
Але що ж за вибух стався в степу?
Посланець повернув коня до вежi. Поблизу не видно нi козакiв, нi ©хнiх
коней Але спершу Гуня не надав тому особливого значення. Козаки-бекетники,
напевне, в роз'©здi: пантрують шляхи вiд одного бекету до iншого.
- Гей, козаче, заснув? - крикнув, хвацько пiдлетiвши до вежi. - Ай-ай,
а ще на чатах!..
Той не вiдповiв, навiть пози не змiнив, все спирався на бильце,
дивлячись вдалину.
- Заснув, бiсiв сину!.. - вилаявся Гуня, зiстрибуючи з коня.
I тут вiн побачив, що з вежi щось капа ... Краплi були рожевi. Якусь
мить сторопiло на них дивився, i у вiчу йому почало червонiти. Звiв
голову, у спинi козака стирчала стрiла...
Одним духом злетiв на вежу по хисткiй драбинi. Вартовий був мертвий.
Але кров згускнути ще не встигла. Стрiла татарська. Виходить, татарва
щойно орудувала. А коли татарська орда йде на Сiч, то перш за все
намага ться непомiтно знищити бекетну залогу в степах навколо сiчового
гнiзда...
Гуня схопив обiруч мертвого козака, знiс його на землю й поклав бiля
хатини, знову загупотiв драбиною на помiст. Кiнь його стояв бiля вежi й
повiльно повертав за ним голову. Нараз вiдчув тривогу, високо пiдняв
голову, ловлячи чутливими нiздрями степовий вiтер... Тривожно заiржав.
- Зараз, коню вороненький, зараз... - квапно озвався Гуня.
Розворушив солому на помостi, дiстав губку, кремiнь та кресало i з
першого удару викресав iскру. Роздмухав губку i сунув ©© в солому. Став
навпочiпки, роздмухуючи вогонь. Тоненький сизий димок зав'юнився над
вежею, потiм з соломи хутко вигулькнув червоний язичок i затремтiв, мов
гадюче жало. Дмитро постояв, дивлячись, як охоплю ться полум'ям солома,
загуркотiв драбиною вниз, нагрiб бiля вежi смiття, зеленi нарвав (для
густого диму), знову злетiв на вежу, кинув той оберемок у вогонь.
- Горить! - i прямо з вежi стрибнув у сiдло. Кiнь з мiсця взяв клусом,
але, трохи вiд'©хавши, Гуня спинив коня. Аби не ризикувати, вирiшив
зачекати, доки розгориться багаття. Вогонь уже гоготiв на помостi, густий
дим клубами пiшов у небо.
- Горить, дорогенька, горить... - аж тремтiв вiд збудження Дмитро. -
Гори, рiдненька, гори, дорогенька!.. Чорта з два татарва непомiтно пiдiйде
до Сiчi! Вогонь швидше добiжить до Базавлука й пiднiме товариство на
ноги... Гори, рiдненька, гори дорогенька!
Ось на далекому кряжi, що синiв ген на видноколi, спалахнула маленька
цяточка. Гуня стрепенувся. Цяточка блиснула на синьому кряжi, замиготiла,
й перегодя на кряжi шугнув угору бiлий дим, яскраво затанцювало полум'я...
- сть! - зрадiло вигукнув Гуня. - Мiй сигнал побачили, горить сусiдня
вежа! Ура-а-а!..
Огрiв коня канчуком i помчав на дорогу. Тепер можна бути спокiйним.
Через мить по кряжах i могилах запалахкотять сторожовi бекети, i останньою
спалахне вежа бiля самiсiнько© Сiчi. Спалахне, як товариство сiдлатиме
бойових коней.
- Га-га-га! - кричав Гуня, женучи коня. - Гори, дорогенька, гори,
рiдненька!.. Бiснуйтеся, яничари, лiктi сво© гризiть. Зустрiнуть вас кулi
гарячi та шабельки блискучi. Го-го!..

Дорога знову побiгла вниз, i в балцi Гуня побачив колесо.
Звичайнiсiньке колесо вiд воза. Воно лежало посеред дороги i, певно, довго
крутилося на мiсцi й пiдстрибувало, доки не затихло, впершись у пiсок
втулкою. Хлопець якусь мить дивився на нього, i йому нараз пригадався той
далекий вибух...
- Лети, коню! - Гуня вихопився з балки. Край дороги побачив голоблю.
Кiнець був осмалений вогнем, якась невидима сила закинула ©© сюди вслiд за
колесом. А в придорожнiй пилюцi валялася голова. Вона витрiщилась на
хлопця одним оком, вузьким, косим, друге було прискалене. Голова жовта, з
випнутими вилицями, горбоноса, з рiденькими вусами й ще рiдшою бородою.
Кiнь захрипiв, косячи оком на голову.
- На одного яничара поменшало! - сказав Гуня й подався далi.
Згодом побачив чорне вирвище, а навколо валялися розкиданi колеса,
передки возiв, волячi голови. Над побо©щем каркало гайвороння, клювало там
щось i лiниво знiмалося на крило. Всюди шмаття людських тiл. По довгих
засалених халатах на трупах, по брудних баранячих кожухах Гуня здогадався,
що татар тут полягло чимало. А ондечки й запорожець лежить в червоних
шароварах... Гуня скочив з коня й пiдiйшов до краю вирви.
- Ей... Вiдгукнiться! хто живий?
Тихо. Гуня обiйшов вирву, прикинув: вибух розтерзав щонайменше возiв зо
три-чотири. Потрощених колiс чимало, полудрабкiв... I всюди татарва... А
он ще один запорожець лежить, половина сорочки на ньому бiла, решта -
червона... За ним передок воза ще димить, далi якесь лахмiття тлi . А ось
шматина з мiшка, власне гузир. Пiдняв його, в гузирi застряло кiлька
пшонин... Гуня то пiдбирав речi, то знову ©х кидав. Побачив ще одного
запорожця. Вiн тримав у руках голоблю, а побiля нього покотом лежали
татари з потрощеними головами.
- Намолотив же ти, брате, - сказав Гуня, спинившись бiля велетня.
Упiзнав сiчового богатиря Максима Вернигору. Ну й силач же був! Нiхто його
на Сiчi не мiг побороти. Позад Вернигори уткнувся в землю задок воза, з
розiрваного мiшка ще тихо дзюрило просо... Наче вода текла... Тепер Гуня
все збагнув, i вiн тяжко зiтхнув. Стояв посеред побо©ща, звiсивши голову,
й крутив чорний вус... Зненацька заiржав кiнь. Хлопець рвучко пiдвiв
голову. Кiнь грiб копитом землю.
- Ти чого, вороний? - пiдiйшов до нього. - Почув що?
Кiнь з шумом втягував у нiздрi повiтря, потiм подивився на свого
господаря, наче хотiв щось йому повiдати (навiть товстими вiдвислими
губами заворушив), i тиха пiшов у придорожню тирсу. Гуня витяг пiстоль й
подався за ним. Згодом кiнь вдруге заiржав. Хлопець оглянувся, водячи
пiстолем, зрештою перевiв погляд на землю. I вгледiв Якова Остряницю.
Отаман лежав ниць у тирсi, пiдiгнувши пiд себе ноги.
- Батьку!.. - Козак упав на колiна, перевернув його. Вуса були в кровi,
в зубах затискував стеблини тирси. - Батьку! -крикнув Гуня й затермосив
отамана. -Ти живий, батьку?
Остряниця тихо застогнав...
- Живий! - вигукнув Дмитро. - Чу ш, мiй коню вороненький, батько
Остряниця живий! Це його сюди вибухом вiдкинуло...
Гуня вiдв'язав у себе на поясi шкiряну флягу, зубами витягнув затичку,
потiм ножем розвiв Остряницi зуби й улив йому в рот води... Вода
забулькала в горлi, отаман судорожно ковтнув раз, другий i розплющив
помутнiлi очi. Якусь мить безтямно дивився на козака, але, певно, не
впiзнавав його...
- Це я, батьку... Дмитро Гуня...
Пiдсунув руки пiд Остряницю, встав i винiс його з тирси на край дороги.
Обережно поклав на морiжку, знову влив йому в рот води. Вороний теж вийшов
з тирси. Гуня тим часом розiрвав на собi сорочку, перев'язав закривавленi
отамановi груди. Остряниця важко, з хрипом дихав, у грудях його свистiло,
булькало, губи бралися кривавою пiною... Але погляд прояснився, блiда
пелена зiйшла з очей...
- Дмитре... - Остряниця рвонувся, щоб устати, заскрипiв зубами i впав
навзнак.
- Лежи, батьку, лежи, - схилився над ним Гуня.
- Дмитре... Татари... Негайно мчи на Сiч, - хрипiв отаман. -Ти чу ш
мене? Скачи на Сiч, скажи... Татари... Але нi... Поверни до ближнього
бекету, пiдпали вежу...
- Уже, батьку, уже побiг вогонь до Сiчi!
- Ху... Це вже краще. - Остряниця на хвильку вмовк, збираючись на силi.
- Спасибi тобi, Дмитре. Тепер i помирати можна.
- Отако©! - вигукнув хлопець. - Тепер тiльки жити. Татари на Сiч
посунули, а ре стровцi в облозi Кодак тримають. Кожний козак зараз
дорогий. Я оце на Сiч мчав за помiччю.
- Он як... - Остряниця вiдкинув голову. - То ре стровцi обложили
фортецю? А татари на Сiч... Чи змовились?
- Могло бути, батьку, - сказав Гуня.
- Караван я вiв до Кодака, - зiперся на лiкоть Остряниця, i його гостре
видовжене лице зробилося ще гострiшим. - Як i обiцяв Сулимi. Спорядили ми
п'ять возiв. По двi пари волiв запрягли i вирушили. Один вiз був з
порохом, а решта з харчем. Зi мною було десяток козакiв. Думали, без
пригод до Кодака дiстанемося.
Остряниця захрипiв, з рота пiшла кров. Гуня поспiхом влив йому в рот
води.
- Спасибi... Ось так ми i ©хали. Воли ремигають, вози скриплять. Далеко
©х чути... А в степах вже татарва шастала Вистежили нас i зненацька з
тирси вискочили. З обох бокiв дороги. Було ©х сот зо двi. Але все ж ми
встигли схопитися за рушницi. А Максим Вернигора, той голоблю з воза
висмикнув i давай молотити татарськi голови... Вбили його стрiлою в
потилицю. Так з голоблею i впав. Нас вони прямо засипали стрiлами. Бачу -
непереливки. I сили нерiвнi, i козаки вже мало не всi полягли. Я в живих
лишився, Савка Бiлий та ще Грицько Курай стогнав на возi... Висипали
татари з тирси i подалися потрошити вози. У переднiх мажах пшоно було,
тараня та сухарi... Лежу я, голову на свою гакiвницю поклав, наче вбитий.
А палець у мене на гачку. Раз, гадаю, встигну вистрiлити... I тут я
згадав, що п'ятий вiз iз порохом. Ось куди я пошлю свою останню кулю.
Лежу, чекаю, доки татарви бiльше бiля возiв назбира ться, а тодi пiдняв
голову, на вiз нацiлився i гачок натис...
- Бабахнуло ж!.. - вигукнув Гуня. - Я аж бiля Гостро© Могили почув...
Земля задрижала...
Остряниця заплющив очi i довго так лежав, важко, зi свистом дихаючи. По
хвилi озвався кволим голосом:
- Бабахнуло, кажеш? А я не чув... Коли вистрiлив, то полум'я над возом
побачив... Не полум'я, а цiлий буран вогню. Та ще побачив, як татари, мов
те груддя, вгору летiли. I сам вiдчув, що лечу... Ще й думка майнула:
Ярема крила майстру , щоб лiтати, а я, бач, без крил лечу... Бiльше нiчого
не пам'ятаю...
Остряниця вмовк i нiби поринув у дрiмоту, та нараз тихо покликав:
- Дмитре, ти ©дь, куди тобi велено. Зараз усюди бо© йдуть, то кожний
козак дорогий. А я полежу тут. Подрiмаю, послухаю, як степ шумить, та й
навiчно засну.
- Е-е, нi! - рiшуче запротестував Гуня. - Казала бiла, що не буде дiла.
Я тебе, батьку, тут не лишу. Ще рано тобi в землю лягати. Ще ми з гобою
походом на Вкра©ну пiдемо панiв-ляхiв лушперити. Тут неподалiк у верхiв'©
Нижньо© Терси зимiвник Хвеська Солодкого, ось до нього я тебе й вiдвезу.
Гуня свиснув, кiнь, котрий пасся на морiжку, пiдiйшов до нього.
- Лягай, конику, лягай! - поплескував його хлопець по спинi.
Кiнь опустився спершу на переднi ноги, потiм на заднi. Козак обережно
поклав отамана на луку сiдла, кiнь устав так обережно, що Остряниця навiть
не хитнувся. Гуня скочив у сiдло, в одну руку взяв повiддя, другою
притримував Остряницю, i круто повернув у глиб степу, де ген-ген бовванiла
Ведмежа могила.
Касян Коляда - старезний, або, як сам вiн казав, "давнезний запорозький
дiд", був таки й справдi дiдом, бо мав за плечима сотню з гаком лiт, а як
точнiше, то сто дванадцять, сидiв на призьбi Хвеськово© хати, чистив
гакiвницю i незлобиво бурчав собi у сивi-сивi, як молоком облитi, пухнастi
вуса:
- Бiс тобi в ребро, Хвеську, як ти отак ясну зброю позанехаював! Куди ж
вона годиться, щоб до такого глуму гакiвницю довести? Поначiпляв ©х на
стiнах у свiтлицi, дивiться, мовляв, люде добрi, i я козак. А зброю вже
iржа взяла. Тьху, прости Господи! Хiба ж воно годиться ясну зброю
занехаювати!
Так бурчав Коляда, коли за хвiрткою зненацька пролунало:
- Пугу! Пугу!..
- Еге! - схопився дiд i враз помолодiв. - Козацьким духом запахло!
Пугу! Пугу!
- Козак з Лугу! - почулося по той бiк дубово© хвiртки.
Незважаючи на свiй вiк, шпарко побiг до хвiртки, вiдчинив ©©.
- Ба! Дмитро Гуня! - весело загомонiв дiд. - Еге, ти товариша свого
привiз. Хутчiше занось його. Еге, та це ж Яцько Остряниця. Знiмай пошвидше
з коня, чи ж хоч дух в отамановi ще б' ться?
- Б' ться, - вiдповiв Гуня i, зiстрибнувши з коня, обережно зняв
Остряницю й занiс його до свiтлицi. - Горить увесь.
- Коли живий, то вiдволода мо, - пообiцяв дiд. - Козаки як кiшки -
живучi. А Яцько жилавий та мiцний - з того свiту вигребеться. Ти, Дмитре,
посидь бiля отамана, а я невзабарi води на кабицi нагрiю, зiлля зготую, та
й заходимося.
Прудкий дiд, метушливий. Гуня й люльки не встиг викурити, як Касян уже
й води на кабицi закип'ятив, i вiдвар зiлля зробив, i бiлу сорочку на
перев'язки порвав. Старий щось торохтiв, а його маленькi, сухi й
зморшкуватi руки невтомно миготiли, промивали рана, перев'язували, i вiд
дотику тих рук поранений поволi засинав.