Страница:
рятувати ©х не будуть, радi й так ©х здихатися.
- Р-рятуйте! - заволав раптом Кононович. - Гинемо!
- Туди тобi й дорога! - вигукували козаки. - На краще, нiж багно, ви й
не заслужили.
Кара©мович уже плавав у возi, ще мить - i трясовина ©х поглине. I вiн
закричав, не тямлячи себе вiд жаху, пройнятий смертельним переляком...
- Ану, хлопцi, стягуйте ту погань з воза! - наказав Дмитро Гуня, i
козаки не посмiли його ослухатися. Лише хтось буркнув:
- Хай би топилися, менше б гидоти було на землi.
- Нам велено ©х в Чигирин доставити - виконуйте! - сказав Гуня. - Це
наказ самого гетьмана!
Ледве ©х порятували, як болото чавкнуло й проковтнуло вiз. Кара©мович
довго не мiг прийти до тями, i всю дорогу йому ввижалося, що пiд ним
чавка й смердить багнюка... Коли в'©жджали у Чигирин, дiти бiгли за
возом, шпурляли у них груддя й кричали:
- Запроданцiв везуть!..
Жiнки, позираючи на воза, дивувалися:
- Нiби ж i на людей вони схожi...
- Схожi, та не люди.
- Авжеж... Де ж це бачено, щоби сво©х ворогам продавати. Ка©ни!
- А мабуть же, в них i матерi колись були.
- Що ви кажете, кумо! Схаменiться! Якi матерi, коли це упирi! Хрест
святий кладу, що упирi. Вiдьма як ото з вовкулаком знюха ться, то i
вилупить упиря... А вони тодi кров iз людей ссуть. х як осиковим кiлком
не приб' ш у могилi, то лиха накоять.
- Приб' мо, не накоять!
- Упирi... Упирi... - забувшись, бурмоче Кара©мович.
- Що ти белькочеш, Iляшку? - холодно пита гетьман. -Ти прийшов сюди
спати? Розказуй, що далi!
Кара©мович трусить головою, вiдганяючи вiд себе жахнi спогади, i бачить
коронного гетьмана, його зле, холодне лице, бляклi очi.
- Ваша милiсть! - спохвачу ться. - Як вiрний слуга i пiднiжок Речi
Посполито©...
- Це я вже чув! - сердито перебива гетьман. - Що тi бунтарi вчинили з
Кононовичем i старшиною?
- Пострiляли, ваша милiсть. Вивели ©х за мiсто й поклали одним залпом.
Лише я один чудом урятувався.
- Чудом? - Гетьман чомусь пiдозрiло дивиться на Кара©мовича.
- Саме так, ваша милiсть, iнших слiв i пiдiбрати не можу. Без чуда не
вирвався б з ©хнiх рук.
Гетьман так само пiдозрiло дивиться на Кара©мовича, i борода його
колиха ться, наче вiн сам iз собою беззвучно розмовля .
- А може, вони тебе просто... вiдпустили, га? Ось тiльки неясно менi,
за вiщо вони тебе вiдпустили?
- Ваша милiсть, вони мене якщо й вiдпустять, то хiба що на той свiт.
Дозолив я ©м, сала за шкуру багатьом позаливав.
- Гм..
- Iстинно кажу, ваша милiсть. Схизмати тих, хто служить Коронi, нiколи
не милували.
- Це так.
- Бог мене порятував, фортуна повернулася до мене лицем - ось чому я
живий i стою перед свiтлими очима вашо© милостi. I далi служитиму крулю й
Коронi так же ревно, як досi служив.
- Гм... Це добре. Ми тебе не забудемо. I тво © вiрностi. Викладай, що
зна ш про повстанцiв, - такi вiдомостi менi дуже потрiбнi.
Гетьман важко вста i, притримуючи руками поли шуби, пiдходить до
мармурового столика, на якому лежить карта Укра©ни з позначенням всiх мiст
та сiл з ма тками.
- Iляшку! - каже гетьман, не повертаючи голови. - Познач на цiй картi
всi тi мiсця, де засiли повстанцi. Запиши, скiльки ©х, яка в них
артилерiя, обози, запаси провiанту тощо. Вiдзнач також, де найкоротшi i
найзручнiшi дороги та переправи. Хрестики постав, де болота й трясовини,
урвища й лiси. Адже ти зна ш Укра©ну?
- Знаю, ваша милiсть. Все зазначу.
Того ж дня коронний гетьман Речi Посполито© спiшно продиктував
унiверсал до ре строво© старшини Укра©ни:
"Станiслав на Кон цполi Кон цпольський, кастелян кракiвський, гетьман
великий коронний, староста руський, барський, ковельський, переяславський
i прочая...
- Усiх ©х милостям п.п. старостам, державцям, пiдстаростам, намiсникам
i урядникам укра©нним оголошу мо., Отримавши звiстку, що, незважаючи на
присягу, вiрнiсть i повиннiсть свою по вiдношенню до ма стату його
королiвсько© милостi, деякi бунтарi затiяли бунт у вiйську Й. К. М.
Запорозькому i, стративши свою старшину, збирають до себе безлiч
свавiльного люду. Щоб завадити ©хньому успiховi, закликаю вас iменем його
милостi короля, аби ви тих, якi при дналися до збiговиська бунтарiв, якщо
вони протягом двох тижнiв не покаються i не зложать сво© повиннi голови,
бiльше козаками не вважали. I, лишивши ©х усiх вольностей, якi дарованi
козакам ре стровим, старалися арештувати i вiдсилати ©х до мене. Якщо вашi
милостi не в змозi будуть ©х затримати, то ви мусите поширювати кари на
©хнiх жiнок, дiтей, руйнувати ©хнi домiвки, адже краще, щоб на тих мiсцях
кропива росла, анiж множилися зрадники його королiвсько© милостi i Речi
Посполито©! Дан в Барi 3 вересня 1637 року".
- Ну ось ми й зустрiлися, Кара©мовичу, - процiдив крiзь зуби Павлюк,
коли вiз iз полоненою старшиною спинився в Чигиринi па майданi. - Не
чекав, пане зраднику?
- Нi, -зiзнався Кара©мович. -Я сподiвався, що тебе стратили у Варшавi
разом iз Сулимою.
Павлюк пильно дивився йому в очi, i той, не витримавши його вогнистого
погляду, поспiшно вiдвернувся.
- Цього разу твоя взяла, гетьмане, - буркнув i вбрав голову в плечi. -
Радiй!
- Нема з чого! - вiдрiзав Павлюк. - Вiд того, що роздавиш блощицю,
радощiв мало. Навпаки, бридко.
Павлюк хотiв було йти, та Кара©мович поспiшно крикнув:
- Стривай, гетьмане!
- Чого тобi? - запитав Павлюк, зупинившись. - Останн сво слово ти
скажеш козацькiй Радi на судi.
- Хiба не ти будеш зi мною розправлятися? - здивувався Кара©мович. -
Адже я тебе колись хитро заманив у пастку i в дерев'янiй клiтцi привiз у
Бар. На жаль, я не змiг насолодитися сво ю перемогою, ти втiк на мо©х
очах. Тепер ти мене захопив i скрутив. Мсти.
- Я особисто не хочу бруднити об тебе руки й тим паче мстити тобi, -
вiдповiв Павлюк. - Ти пiшов не проти Павлюка. Ти пiшов проти свого народу,
проти сво © землi. Народ тебе i буде судити!
- Народ? Ха-ха! - зареготав Кара©мович. - Була чернь i ! Було бидло i
, а народу нема ! I не буде! А гнiй, на якому ростемо ми, пани. Будуть
однi лише пани. А ви - бидло! Це i наша воля. Я боровся за таку волю i
буду боротися. Але це воля не для чернi, це воля для нас, панiв. Ляхи мене
паном зроблять, тому я за ляхами!
- I багато ти за Кодак одержав?
- Тисячу злотих i ма ток.
- Радий?
- Аякже! Коли б мiг, то десять разiв би вас продав. Тому що ви не
хочете коритися, визнавати нас панами.
- Таких блощиць лiпше давити! - почорнiв Павлюк. - I як тiльки земля
вас носить?
- А де вона дiнеться?
- Вже недовго ©й лишилося терпiти! - пообiцяв Павлюк.
- Заляку ш?
- Ти й так боягуз!
- За сво життя боюся, бо хочу всмак пожити, - не та©вся Кара©мович.
-Бо хочу бути паном.
- А сам у ляхiв у ногах повза ш?
- Вони сильнiшi, нiж я.
- Виходить, ти не пан, а раб! - I Павлюк пiшов, але Кара©мовича охопив
ляк.
- Постривай, гетьмане! - вигукнув вiн. - Я все життя рвався до
гетьмансько© булави, але доля передала ©© тобi. Для чого?
- Хочу здобути волю для свого народу.
- Для чернi? - здивувався Кара©мович. - А як же ви будете без панiв
жити? Невже всi будуть рiвними?
- Усi!
- А працюватиме хто?
- Кожний на себе i всi на всiх, - вiдповiв Павлюк. - Але тобi цього не
зрозумiти, Кара©мовичу. Незалежно вiд того, будеш ти жити чи нi, ти вже
мертвяк. Ходячий мертвяк! Але дуже небезпечний, бо сi ш заразу навколо
себе.
Обернувся i пiшов, широко та впевнено ступаючи.
Кара©мович зрозумiв: то кiнець.
I тодi вiн захотiв жити. Жити, аби мстити. Всiм. Не Павлюку, а
павлюкам. Щоб мстити Укра©нi за те, що вона не хоче бути хлопкою, не
визна Кара©мовича сво©м паном. Жити, щоб перекреслити все те, чого прагне
Павлюк, аби та чернь i думати бiльше не смiла про волю, щоб жила на
колiнах бiля його нiг!..
На нiч ©х розсадили по льохах. Всю нiч Кара©мович чув, як бiля льоху
тупцяв вартiвник, i всю нiч гарячкове думав, як вирватися на волю. Вiдчув
силу й енергiю, був упевнений, що вряту ться. Перед ранком у нього визрiв
простий план. Що було сили, затарабанив у ляду.
- Чого тобi? - глухо донiсся до нього голос вартiвника.
- Маю важливi вiстi! - кричав Кара©мович.
- Ма ш, то й май! - мовив вартiвник.
- Вiдкрий, я тобi щось скажу! - збиваючи щиколотки пальцiв, трахкав
Кара©мович у ляду. - Ей, послухай!
- Та яко© ти трясцi гупа ш серед ночi? - крикнув вартiвник, присiвши
бiля ляди. - Гупай не гупай, а вранцi чкурнеш на той свiт!
- Це я знаю! - крикнув Кара©мович.
- Ну, а коли зна ш, то й сиди! I не грюкай бiльше. Було б так жити, щоб
смертi не боятися.
- Смертi я не боюся, -вiдповiв Кара©мович. - Хочу тобi перед смертю
дещо повiдати. Менi все одно капець, а золото пропаде.
- Яке золото? - насторожено озвався вартiвник. "Клюнуло", - полегшено
подумав Кара©мович i повеселiв.
- Те, що я закопав, -нарочито тихiше сказав Кара©мович.
- Де закопав? - доскiпувався вартiвник. - Та не бубони, бо нi дiдька не
чути! Де ти його закопав?
- Буду кричати - хтось почу , - ледве стримуючи збудження, вiдповiв
Кара©мович. - Мене скарають, i золото згине.
- Та нiяка трясця нас не вчу , - вартiвник оглянувся. - Кажи, тут нема
нiкого. Глупа пiвнiч. Чи, може, ти брешеш?
- Перед смертю не брешуть.
- I то нiби правда, - сказав вартiвник i заходився вiдмикати замок.
Кара©мович тихенько пiднявся на драбину, прита©вся пiд самою лядою. Руки з
розчепiреними пальцями виставив поперед себе... Козак вiдклав замок,
пiдняв важку ляду i, нахилившись, мовив: - Кажи хутчiше, де те золото...
що ти зако...
Кара©мович кинув руки вперед, вхопив вартiвника за горло, рвонув до
себе, i вони обо полетiли в льох... Але ши© старшина так i не пустив,
навалився на оглушеного, отетерiлого козака, придавив йому колiном груди i
душив його за шию, поки той i не затих...
Розвиднялося, коли Кара©мович вискочив з льоху. Вже чулися голоси в
мiстi, iржали конi. Старшина тiнню майнув через городи на околицю i мало
не налетiв на козакiв... Встиг непомiченим впасти в бур'ян (i тут
пощастило!), перечасував, вткнувшись носом у землю. Але козаки не спiшили
йти з толоки. А вже днiло, в мiстi наростав лемент. Тодi Кара©мович поповз
до стiжка сiна, вирив у ньому нору, залiз i затулився сiном. Думка була
така: коли спохватяться його шукати, то подумають, що за нiч вiн встиг
далеко втекти. Нiкому й на думку не спаде, що вiн дню в мiстi.
Коли зiйшло сонце i вiн почув голоси, його пройняв тваринний жах. Невже
йде по слiду погоня? Його лихоманило й тiпало, аж сiно шелестiло. У дiрку
в сiнi вiн побачив, як на толоку привели Саву Кононовича iз старшиною, i
все зрозумiв. Хтось, зда ться, Карпо Скидан, зачитав вирок:
- Iменем народу, iменем вiйська Запорозького, козацько© Ради, iменем
пана гетьмана, зрадники i душителi свого народу Сава Кононович iз
старшиною присуджуються...
Гримнули пострiли...
- Зрадника Кара©мовича буде покарано по його спiйманню!
Кара©мович вовком накида ться на карту Укра©ни. Ладен роздерти ©© на
шматки... Потира руки... О, вiн добре зна Укра©ну, ©© дороги, села I
мiста! Поспiшно вiдзнача на картi всi входи й виходи, фортецi й мiста, де
i скiльки зосереджено павлюкiвцiв.
"Жити, щоб мстити! - шепоче вiн побiлiлими губами - Щоб мстити Укра©нi,
котра не визна мене паном i прагне волi... Не бути Павлюковi гетьманом!
Швидше Укра©на кропивою заросте, анiж павлюки здобудуть ©й волю!"
Роздiл десятий
Минуло, мабуть, з мiсяць, перш нiж, дивом вiдкараскавшись вiд смертi,
Роман Матусевич зiп'явся на ноги. Обережно переставляючи кволi ще, наче
ватянi ноги, Роман iшов повз спаленi хати з почорнiлими бовдурами, що
сумно стирчали в небо, повз дворища, що заросли вже лободою, i вiд цього
видовиська йому ще важче було йти. Спирався Оленi на плече. У всьому тiлi
почував слабкiсть, глибока рана у грудях давалася ще взнаки. Олена привела
його до чорного згарища i пошепки сказала:
- Там... була церква... Оте згарище - все, що вiд не© лишилося. А пiд
головешками, в попелi, прах жiнок i дiтей. -Олена затулила лице руками. -
Церква була суха i згорiла; як свiчечка... Нiхто й вискочити не встиг. Та
жовнiри б i не випустили.
Роман хитнувся, важко сперся на Оленине плече, до болю його стис.
- Звiрi!.. Хижi звiрi, яких треба знищувати!..
- На вулицi я надибала зарубану жiнку з немовлям, - пошепки розповiдала
Олена. - А панотець Никодим лежав неподалiк церкви. Я поховала ©х в однiй
ямi, другого дня, як жовнiри покинули село. Мо', й не зовсiм зручно було
ховати в однiй ямi священика з жiнкою, та хай Бог простить. У мене не було
сил, аби ще одну яму копати. А ти в непам'ятi горiв i все кудись
побивався...
- Хоч хто-небудь вцiлiв iз Зелено© Гути? Олена заперечливо похитала
головою.
- Катюги!.. - голубi Романовi очi зробилися чорними.
- Зосталась у селi корова, - по хвилi озвалася Олена. - Я доглядала ©©,
до©ла й напувала тебе силомiць молоком. Та ще пiвень до нас приблукав. Оце
i все, що лишилося вiд Зелено© Гути.
Роман вiдчув, що пiд ногами в нього пливе земля, а перед очима пурхають
жовтi метелики... Не пам'ятав, як Олена дотягла його до хижки, як знову
напувала гарячим молоком.
Олена тодi опам'яталась серед ночi. Навпроти вишнякiв дотлiвала купа
головешок, i Оленi здалося, що то горять очi живцем спалених жiнок i
дiтей. Закричала вiд болю й жаху, поповзла вишняками, то в один кущ
тикаючись, то в другий, аж доки не вiднайшла Романа. Вiн тихо стогнав, в
грудях його щось булькало. На Олену звiдусiль дивилися яскравi цяточки, i
вона нiяк не могла збагнути, чи то вуглинки тлiють, чи очi спалених
благають про помсту, ©© лихоманило, вона притулилась до Романа й пролежала
так до ранку. I всю нiч перед ©© внутрiшнiм зором у чорнiй пеленi тлiли
криваво червонi вуглинки... Та iде чула, як десь мукала корова.
Вранцi, ледь засiрiло, Олена подибала на розвiдини. Село спалене
дощенту. Жодно© вцiлiло© хати! Сумно i боляче було дивитися на згарища,
комини й бовдури, що стирчали серед попелу. Гудiв вiтер, здiймаючи хмари
чорного попелу, де-де ще тлiли головешки, смердiло згарищем. У дворах
торготiли скелети обгорiлих дерев, хилиталися шматки недогорiлих тинiв.
Ледве тягнучи ноги, йшла Олена селом, i в пам'ятi поза ii волею
фiксувалися рiзнi деталi: лелека посеред вулицi з обгорiлими крилами,
видно, злетiв, охоплений вогнем, з палаючо© хати i впав посеред вулицi,
трiснутий глечик на тичцi, вiтер сумно завивав у його горлi, горобцi, що
сиротливо сидiли купкою посеред вулицi й горнулися одне до одного, не
знаючи, куди ©м тепер приткнутися, i лише благально цвiрiнькнули, коли
вона проходила, чорний крук, набурмосившись, сидiв на бовдурi й дивився на
не© одним оком, дитяча пелюшка, зачепившись за обгорiлий явiр, маяла, нiби
махала бiлими руками й благала порятунку, колодязний журавель з вiдром,
високо пiднятим у небо, наче вiн хотiв гасити пожежу й застиг, на смерть
вражений страшною картиною, мертва жiнка посеред вулицi з мертвим
немовлям...
Не пригаду , як вона вiднайшла в одному з дворiв уцiлiлу клуню, як
перетягувала туди Романа, а потiм хоронила жiнку з дитиною i священика з
хрестом... Опам'яталась вiд голосного "кукурiку" червонястого когута. Так
почалося ©хн життя в спаленому селi. Олена нагрiла води в якомусь
черепку, промила Романовi рану, приклала подорожника, перев'язала груди i
задумалась: що ж робити далi?
Пiвень не вiдходив од не© нi на крок, крутився пiд ногами, коли вона
безвiльно, сама того не помiчаючи, блукала згарищем чи заклякло сидiла пiд
клунею й годинами не ворушилася, пiвень пiдходив до не© й голосно
кукурiкав, витягуючи шию i ляскаючи крилами себе по ногах. Олена
опам'ятовувалась i йшла до Романа...
- Оленко... - раптом озвався одного ранку Роман i дивно на не© глянув.
- А в тебе пасемко над скронею... сиве... - I поринув у небуття.
Олена хотiла заплакати, але слiз уже не було. Так вона й просидiла до
вечора, зволожуючи Романовi спечеш губи та мiняючи подорожник на грудях,
що також швидко висихав. А в надвечiр'я зненацька почула сумне?
му-у-у-у...
Притьмом вибiгла з клунi, бо мала таке вiдчуття, що то ©© саме життя
кличе. Посеред вулицi стояла бура шута корова i сумно озирала згарище, не
вiдаючи, куди ©й тепер iти.
- Манько! Манько! - крикнула Олена перше, що ©й спало на думку, i
корова, вгледiвши живу душу, заревiла i рушила до не©. Олена вибiгла
навстрiч, обняла ©© за шию, плакала i все повторяла: "Манько... Манько...
годувальнице ти наша..."
У корови було розперте вим'я, вона жалiбно мукала, i Олена, аби
полегшити ©й муки, здо©ла ©© просто на землю, а потiм побiгла до того
дворища, де бачила на тичцi трiснутий глечик, надо©ла молока.
- Живемо, Романку, в нас уже й корова ! Ось я напою тебе молочком, то
швидко на ноги станеш.
Олена витягла з клунi очеретину, вiдломила дудочку i через ту дудочку
влила трохи молока Романовi в рот... Роман нiби очунявся, ковтнув молоко,
i вона затремтiла на радощах, що вiн буде жити, наперекiр всьому буде
жити! I корова Манька, i червонястий пiвень!
...За мiсяць Роман став на ноги. Коли Олена вперше вивела його з клунi,
була вже пiзня осiнь, i на болотi за спаленим селом прощально кричали
журавлi. Роман мружився вiд нежаркого осiннього сонця, жадiбно вдихав
прохолодне i чисте повiтря... З дерев облiтав жовтий лист i багрянцем
вкривав згарища, пливли срiбнi павутинки...
- Ой, як хороше жити! - зiтхнув Роман на повнi груди i вiдчув, що бiль
у серцi вже зник. - Як гарно з тобою жити, Оленко! - Ти часто менi
марилась... Буцiмто ми з тобою вiнча мось у церквi. Сто©мо, побравшись за
руки, пiдходить до нас отець Никодим i раптом нi з того нi з сього почина
заливати нас молоком... I я знову провалююсь у чорну порожнечу... - Узяв
©© руки, припав до них губами. - Я нiколи не забуду, що мене врятували оцi
руки, вдихнули у мене життя...
- Нi, - смiялась вона, - тебе врятувала Манька. I повела його на вигiн,
де паслася корова з великими добрими очима.
- Ось твоя годувальниця, - Олена легенько пiдштовхувала Романа. - Ну,
пiдiйди, подякуй Маньцi за молоко.
Роман гладив корову по ши© i мав таке вiдчуття, що вiн щойно вдруге
народився на бiлий свiт. У кожнiй клiтинцi його тiла бринить молода сила,
оновлене життя почина в ньому грати, як молоде вино... Увечерi, коли вони
сидiли в клунi, вiн поцiлував ©© в губи, потiм у щоки, в очi...
Червонястий пiвень злетiв аж на саму клуню й, виляскуючи крилами, голосно
звiдти кукурiкав, вiтаючи нове життя, що бростилось на згарищi села...
- Як ти жила, кохана, доки я в непам'ятi був? - запитав Роман.
Олена уткнулась йому в плече й розплакалась. I вiн зрозумiв, що ©й було
тяжко i страшно однiй в ру©нах, серед мертвих i спалених. Як вона ночами
тремтiла, тулячись до нього, а вiн горiв у непам'ятi, i ©й все ввижалося,
що з церкви виходять спаленi жiнки й виносять на руках спалених дiтей... А
вдень вона метушилася бiля нього, доглядала корову, разом з пiвнем ходила
в спалений ма ток, вишкрiбала в засiках комори по жменi борошна, на
городах копала картоплю, варила i годувала його... Вона плакала,
уткнувшись йому в плече, а вiн був щасливий, що не одинокий у цьому
тривожному свiтi... Вiдчував, що Оленка вже навiки його, найдорожча,
найкраща, найрiднiша людина у свiтi!
Вони жили вдвох у спаленому, сплюндрованому селi, серед згарищ i праху,
i була з ними чиста i сильна молодiсть, котру не могло здолати нiяке зло в
свiтi.
- Я ожив, щоб збожеволiти вiд щастя! - смiявся Роман, все ще не вiрячи
у сво щастя.
А ранками ©х будив пiвень. Виходили з клунi, а пiвень уже чекав ©х,
поважно походжаючи побiля клунi, й увесь вiн, вiд яскраво-червоного
гребеня до золотисте-жовтих шпор, був до смiшного статечний... Олена до©ла
Маньку, потiм вони пили молоко, i пiвень пив iз черепочка i гречно
поглядав на них, нiби дякував, i голос його з кожним днем дзвiнкiшав...
Одного ранку вони прокинулися в передчуттi яко©сь тривоги. Мимо ©хньо©
клунi вулицею спаленого села йшли бiженцi... Роман вийшов на вулицю,
погомонiв з ними i повернувся задумливий i печальний.
- Знову смерть сюди суне, Оленко...
- Скiльки ж нам жити серед пустки I згарища? - мовила Олена. -Треба йти
до людей, Романе.
Роман ще i ще виходив до людей i повертався вiд них щораз похмурнiшим,
зажуренiшим.
- Невеселi вiстi, Оленко. Ляхи йдуть на Укра©ну. Кажуть, велике в них
вiйсько i нищить воно все на сво му шляху. Сунуть вони в напрямку Бiло©
Церкви, де буцiмто сто©ть Павлюк з сво©м вiйськом.
- Пора й нам збиратися, Романе.
- Куди?
- До Днiпра, на Укра©ну. - Олена помовчала. - Я кохаю тебе, але цього
менi мало. Мене Укра©на кличе, та, шо повстала. Хiба ми можемо цiлуватися
i милуватися, голи вирiшу ться доля Укра©ни? Ми пiдемо до гетьмана
Павлюка. До нього зараз вся Укра©на сходиться. А щастя... щастя не лише в
коханнi. Щастя i в боротьбi. Щоб у нас були i зосталися чистi серця,
ходiмо!
- Буде так, моя кохана.
- Нам треба пошвидше йти до людей. - Олена знiяковiла й притулилась до
його плеча. - Менi скоро будуть потрiбнi люди.
Вiн стояв збентежений, боячись навiть дихнути.
- Оленко...
- Так, Романе...
Вона взяла його руку, обережно притулила собi до живота i заплющила
очi. Так i стояли довго-довго, сполошенi, збентеженi й знiяковiлi. I вiн
зненацька вiдчув, як у його руку щось стукнуло... Було воно живе, вертляве
i сильне. Воно стукало в його руку вимогливо, владно, i вiн збагнув, що
воно збира ться в дорогу, вже йде в цей бiлий свiт, йде наперекiр ру©нам i
згарищам, смертям i лихолiттям. Стука , аби приготували йому мiсце пiд
сонцем.
- Я буду боротися за його мiсце у цьому свiтi! - прошепотiв Роман i,
опустившись на колiна, обняв ©© ноги й припав до них головою...
Того ж дня вони вирушили до Днiпра.
Попереду перевальцем ступала корова, на коровi сидiв червонястий
пiвень, поважно й статечно позираючи на увесь бiлий свiт.
- Який вiн смiшний! - сплеснула Олена руками - Сидить на коровi, а
позира навсiбiч, наче з царського трону.
Вони йшли, тримаючись за руки, не вiдаючи, що ©х чека попереду. Йшли у
свiт широкий здобувати маленькому мiсце пiд вiльним сонцем.
Роздiл одинадцятий
Восени в Барi спiшно готувалися до походу на Заднiпрянщину, де
зосереджувалися основнi сили повстанцiв. Коронний гетьман квапив, аби
шляхта збиралася якомога швидше. У всi усюди полетiли гiнцi: частинам
коронного вiйська, а також надвiрним загонам шляхти i ре стровцям
сходиться у Бар iз збро ю, провiантом i обозами. Першим на Укра©ну було
послано Iляша Кара©мовича з загоном ре стровцiв, котрих нашвидкуруч
нашкребли в Барi i котрi пiдтримували Рiч Посполиту. Коронний гетьман
велiв Кара©мовичу рухатися на Заднiпрянщину, по можливостi уникати
сутичок, а розвiдувати головнi сили повстанцiв, куди вони пересуваються,
де зосереджуються, якi у них плани, i пiд загрозою смертно© кари залучати
на свiй бiк тих ре стровцiв, котрi ще не встигли перебiгти до Павлюка. За
осiнь Кара©мович вiдгодувався на панських харчах, приодягся, ожив i
повiрив у свою велику мiсiю, що йому самим Богом велено приборкати
Павлюка. До всього ж його милiсть коронний гетьман прозоро натякнув, що
пiсля перемоги над черню гетьманська булава не мине його рук... I
Кара©мович, потираючи руки, подався на Укра©ну вивiдувати все про
повстанцiв.
Одначе нi Станiслав Кон цпольський, нi його заступник, польний гетьман
Микола Потоцький, не дуже вiрили в успiх Кара©мовича. Проте на безриб'© i
рак риба...
- I все ж Кара©мович цiнна птаха для нас, - сказав Кон цпольський. -
Вiн багато дав менi цiнних вiдомостей про повстанцiв, сподiваюсь, ще
бiльше роздобуде. Цей хлопський старшина, що лiзе в гетьмани, ладен
торгувати сво©м людом i оптом, I вроздрiб Допоки вiн буде нам потрiбний,
допоки його й використа мо.
- Ваша милiсть, мене непоко©ть та млявiсть, з якою рихту ться коронне
вiйсько, - сказав Потоцький. - Вже невдовзi й осiнь мине, а ми так i не
спромоглися зiбрати наше лицарство. А чернь тим часом збiльшу сво© сили.
Коронний махнув рукою:
- Нинi шляхта не та, що ранiше була. Коли ©х на бал кличеш, один
поперед одного летять, а воювати козакiв не вельми...
- Маю непри мнi вiстi, - Потоцький спохмурнiв. - До мене доходять
чутки, що в коронному вiйську завiвся нездоровий дух. Лицарство бо©ться,
аби не потерпiти вдруге тако© поразки, яку воно вже скуштувало у Ведмежих
лозах i бiля Курукiвського озера. Тому й збира ться з оглядкою, якби
пошвидше дременути в кущi.
- У вiйську справдi кепський дух, - згодився коронний, - але в нас
нема викруту. Будь-що вiйсько треба випхати на Укра©ну, i воно
хоч-не-хоч, а змушене буде прийняти бiй. А поки суд та дiло, треба послати
до Павлюка послiв.
- До тлуму шляхетних послiв? - аж зблiд вiд обурення польний гетьман. -
Чи не забагато честi, ваша милiсть? Адже, пославши послiв, ми визна мо ©х
за силу, з якою змушена рахуватися Рiч Посполита!
- На жаль, це так. -У Кон цпольського нервово засмикались губи. - Але в
нас нема iншого виходу. Послiв вiдрядiть негайно, пане польний гетьмане.
I щоб вони якнайшвидше дiсталися Чигирина i задобрили Пав-люка золотими
обiцянками. Хай обiцяють все, що захочуть, нам важливо виграти час...
Зiзнатись, я мало вiрю в успiх послiв, але, як кажуть, чим чорт не жарту .
Жеби вiн згодився розпустити сво вiйсько, ми б лишили йому навiть
гетьманську булаву.
- Досi перемагала шляхетська зброя, так буде i нинi! - бадьоро вигукнув
польний гетьман.
- Чернь розгулялась по всiй Заднiпрянщинi, - мовив коронний. - У Барi
вже чимало зiбралося збiгло© шляхти. Особливо багато утiка панiв з
Вишнивеччини. Вчора до мене прибули переляканi старости з Остра,
Коростеня, Пирога та Чернiгова. Всюди повстання. Чернь знахабнiла й глузу
з шляхти. Пан староста коростенiвський скаржився, що хлопи вiшають панство
на шовкових мотузках, але панство все одно волi мати ликове життя, анiж
шовкову смерть!
- Пся крев! - тiльки й прохрипiв Потоцький.
- Пан староста остерський скаржився, що хлопи забрали в нього рушницi,
а взамiн йому лишили палицi. Хлопи, так би мовити, жартують.
- Ми пройдемо мечем i вогнем хлопську Укра©ну! - вигукнув Потоцький. -
I нiхто вiд нас не дiждеться пощади, нi старе, нi мале!
- Амiнь! - сказав коронний i мiцно стулив сухi й тонкi губи.
Коронне вiйсько збиралося довго й неохоче.
Спливала осiнь, а Кон цпольський все ще нiяк не мiг згукати сво
лицарство. Поволеньки стягувалась мiсцева шляхта, лише в кiнцi жовтня
зiбрались надвiрнi загони магнатства. То одна хоругва вiдстала, то друга,
- Р-рятуйте! - заволав раптом Кононович. - Гинемо!
- Туди тобi й дорога! - вигукували козаки. - На краще, нiж багно, ви й
не заслужили.
Кара©мович уже плавав у возi, ще мить - i трясовина ©х поглине. I вiн
закричав, не тямлячи себе вiд жаху, пройнятий смертельним переляком...
- Ану, хлопцi, стягуйте ту погань з воза! - наказав Дмитро Гуня, i
козаки не посмiли його ослухатися. Лише хтось буркнув:
- Хай би топилися, менше б гидоти було на землi.
- Нам велено ©х в Чигирин доставити - виконуйте! - сказав Гуня. - Це
наказ самого гетьмана!
Ледве ©х порятували, як болото чавкнуло й проковтнуло вiз. Кара©мович
довго не мiг прийти до тями, i всю дорогу йому ввижалося, що пiд ним
чавка й смердить багнюка... Коли в'©жджали у Чигирин, дiти бiгли за
возом, шпурляли у них груддя й кричали:
- Запроданцiв везуть!..
Жiнки, позираючи на воза, дивувалися:
- Нiби ж i на людей вони схожi...
- Схожi, та не люди.
- Авжеж... Де ж це бачено, щоби сво©х ворогам продавати. Ка©ни!
- А мабуть же, в них i матерi колись були.
- Що ви кажете, кумо! Схаменiться! Якi матерi, коли це упирi! Хрест
святий кладу, що упирi. Вiдьма як ото з вовкулаком знюха ться, то i
вилупить упиря... А вони тодi кров iз людей ссуть. х як осиковим кiлком
не приб' ш у могилi, то лиха накоять.
- Приб' мо, не накоять!
- Упирi... Упирi... - забувшись, бурмоче Кара©мович.
- Що ти белькочеш, Iляшку? - холодно пита гетьман. -Ти прийшов сюди
спати? Розказуй, що далi!
Кара©мович трусить головою, вiдганяючи вiд себе жахнi спогади, i бачить
коронного гетьмана, його зле, холодне лице, бляклi очi.
- Ваша милiсть! - спохвачу ться. - Як вiрний слуга i пiднiжок Речi
Посполито©...
- Це я вже чув! - сердито перебива гетьман. - Що тi бунтарi вчинили з
Кононовичем i старшиною?
- Пострiляли, ваша милiсть. Вивели ©х за мiсто й поклали одним залпом.
Лише я один чудом урятувався.
- Чудом? - Гетьман чомусь пiдозрiло дивиться на Кара©мовича.
- Саме так, ваша милiсть, iнших слiв i пiдiбрати не можу. Без чуда не
вирвався б з ©хнiх рук.
Гетьман так само пiдозрiло дивиться на Кара©мовича, i борода його
колиха ться, наче вiн сам iз собою беззвучно розмовля .
- А може, вони тебе просто... вiдпустили, га? Ось тiльки неясно менi,
за вiщо вони тебе вiдпустили?
- Ваша милiсть, вони мене якщо й вiдпустять, то хiба що на той свiт.
Дозолив я ©м, сала за шкуру багатьом позаливав.
- Гм..
- Iстинно кажу, ваша милiсть. Схизмати тих, хто служить Коронi, нiколи
не милували.
- Це так.
- Бог мене порятував, фортуна повернулася до мене лицем - ось чому я
живий i стою перед свiтлими очима вашо© милостi. I далi служитиму крулю й
Коронi так же ревно, як досi служив.
- Гм... Це добре. Ми тебе не забудемо. I тво © вiрностi. Викладай, що
зна ш про повстанцiв, - такi вiдомостi менi дуже потрiбнi.
Гетьман важко вста i, притримуючи руками поли шуби, пiдходить до
мармурового столика, на якому лежить карта Укра©ни з позначенням всiх мiст
та сiл з ма тками.
- Iляшку! - каже гетьман, не повертаючи голови. - Познач на цiй картi
всi тi мiсця, де засiли повстанцi. Запиши, скiльки ©х, яка в них
артилерiя, обози, запаси провiанту тощо. Вiдзнач також, де найкоротшi i
найзручнiшi дороги та переправи. Хрестики постав, де болота й трясовини,
урвища й лiси. Адже ти зна ш Укра©ну?
- Знаю, ваша милiсть. Все зазначу.
Того ж дня коронний гетьман Речi Посполито© спiшно продиктував
унiверсал до ре строво© старшини Укра©ни:
"Станiслав на Кон цполi Кон цпольський, кастелян кракiвський, гетьман
великий коронний, староста руський, барський, ковельський, переяславський
i прочая...
- Усiх ©х милостям п.п. старостам, державцям, пiдстаростам, намiсникам
i урядникам укра©нним оголошу мо., Отримавши звiстку, що, незважаючи на
присягу, вiрнiсть i повиннiсть свою по вiдношенню до ма стату його
королiвсько© милостi, деякi бунтарi затiяли бунт у вiйську Й. К. М.
Запорозькому i, стративши свою старшину, збирають до себе безлiч
свавiльного люду. Щоб завадити ©хньому успiховi, закликаю вас iменем його
милостi короля, аби ви тих, якi при дналися до збiговиська бунтарiв, якщо
вони протягом двох тижнiв не покаються i не зложать сво© повиннi голови,
бiльше козаками не вважали. I, лишивши ©х усiх вольностей, якi дарованi
козакам ре стровим, старалися арештувати i вiдсилати ©х до мене. Якщо вашi
милостi не в змозi будуть ©х затримати, то ви мусите поширювати кари на
©хнiх жiнок, дiтей, руйнувати ©хнi домiвки, адже краще, щоб на тих мiсцях
кропива росла, анiж множилися зрадники його королiвсько© милостi i Речi
Посполито©! Дан в Барi 3 вересня 1637 року".
- Ну ось ми й зустрiлися, Кара©мовичу, - процiдив крiзь зуби Павлюк,
коли вiз iз полоненою старшиною спинився в Чигиринi па майданi. - Не
чекав, пане зраднику?
- Нi, -зiзнався Кара©мович. -Я сподiвався, що тебе стратили у Варшавi
разом iз Сулимою.
Павлюк пильно дивився йому в очi, i той, не витримавши його вогнистого
погляду, поспiшно вiдвернувся.
- Цього разу твоя взяла, гетьмане, - буркнув i вбрав голову в плечi. -
Радiй!
- Нема з чого! - вiдрiзав Павлюк. - Вiд того, що роздавиш блощицю,
радощiв мало. Навпаки, бридко.
Павлюк хотiв було йти, та Кара©мович поспiшно крикнув:
- Стривай, гетьмане!
- Чого тобi? - запитав Павлюк, зупинившись. - Останн сво слово ти
скажеш козацькiй Радi на судi.
- Хiба не ти будеш зi мною розправлятися? - здивувався Кара©мович. -
Адже я тебе колись хитро заманив у пастку i в дерев'янiй клiтцi привiз у
Бар. На жаль, я не змiг насолодитися сво ю перемогою, ти втiк на мо©х
очах. Тепер ти мене захопив i скрутив. Мсти.
- Я особисто не хочу бруднити об тебе руки й тим паче мстити тобi, -
вiдповiв Павлюк. - Ти пiшов не проти Павлюка. Ти пiшов проти свого народу,
проти сво © землi. Народ тебе i буде судити!
- Народ? Ха-ха! - зареготав Кара©мович. - Була чернь i ! Було бидло i
, а народу нема ! I не буде! А гнiй, на якому ростемо ми, пани. Будуть
однi лише пани. А ви - бидло! Це i наша воля. Я боровся за таку волю i
буду боротися. Але це воля не для чернi, це воля для нас, панiв. Ляхи мене
паном зроблять, тому я за ляхами!
- I багато ти за Кодак одержав?
- Тисячу злотих i ма ток.
- Радий?
- Аякже! Коли б мiг, то десять разiв би вас продав. Тому що ви не
хочете коритися, визнавати нас панами.
- Таких блощиць лiпше давити! - почорнiв Павлюк. - I як тiльки земля
вас носить?
- А де вона дiнеться?
- Вже недовго ©й лишилося терпiти! - пообiцяв Павлюк.
- Заляку ш?
- Ти й так боягуз!
- За сво життя боюся, бо хочу всмак пожити, - не та©вся Кара©мович.
-Бо хочу бути паном.
- А сам у ляхiв у ногах повза ш?
- Вони сильнiшi, нiж я.
- Виходить, ти не пан, а раб! - I Павлюк пiшов, але Кара©мовича охопив
ляк.
- Постривай, гетьмане! - вигукнув вiн. - Я все життя рвався до
гетьмансько© булави, але доля передала ©© тобi. Для чого?
- Хочу здобути волю для свого народу.
- Для чернi? - здивувався Кара©мович. - А як же ви будете без панiв
жити? Невже всi будуть рiвними?
- Усi!
- А працюватиме хто?
- Кожний на себе i всi на всiх, - вiдповiв Павлюк. - Але тобi цього не
зрозумiти, Кара©мовичу. Незалежно вiд того, будеш ти жити чи нi, ти вже
мертвяк. Ходячий мертвяк! Але дуже небезпечний, бо сi ш заразу навколо
себе.
Обернувся i пiшов, широко та впевнено ступаючи.
Кара©мович зрозумiв: то кiнець.
I тодi вiн захотiв жити. Жити, аби мстити. Всiм. Не Павлюку, а
павлюкам. Щоб мстити Укра©нi за те, що вона не хоче бути хлопкою, не
визна Кара©мовича сво©м паном. Жити, щоб перекреслити все те, чого прагне
Павлюк, аби та чернь i думати бiльше не смiла про волю, щоб жила на
колiнах бiля його нiг!..
На нiч ©х розсадили по льохах. Всю нiч Кара©мович чув, як бiля льоху
тупцяв вартiвник, i всю нiч гарячкове думав, як вирватися на волю. Вiдчув
силу й енергiю, був упевнений, що вряту ться. Перед ранком у нього визрiв
простий план. Що було сили, затарабанив у ляду.
- Чого тобi? - глухо донiсся до нього голос вартiвника.
- Маю важливi вiстi! - кричав Кара©мович.
- Ма ш, то й май! - мовив вартiвник.
- Вiдкрий, я тобi щось скажу! - збиваючи щиколотки пальцiв, трахкав
Кара©мович у ляду. - Ей, послухай!
- Та яко© ти трясцi гупа ш серед ночi? - крикнув вартiвник, присiвши
бiля ляди. - Гупай не гупай, а вранцi чкурнеш на той свiт!
- Це я знаю! - крикнув Кара©мович.
- Ну, а коли зна ш, то й сиди! I не грюкай бiльше. Було б так жити, щоб
смертi не боятися.
- Смертi я не боюся, -вiдповiв Кара©мович. - Хочу тобi перед смертю
дещо повiдати. Менi все одно капець, а золото пропаде.
- Яке золото? - насторожено озвався вартiвник. "Клюнуло", - полегшено
подумав Кара©мович i повеселiв.
- Те, що я закопав, -нарочито тихiше сказав Кара©мович.
- Де закопав? - доскiпувався вартiвник. - Та не бубони, бо нi дiдька не
чути! Де ти його закопав?
- Буду кричати - хтось почу , - ледве стримуючи збудження, вiдповiв
Кара©мович. - Мене скарають, i золото згине.
- Та нiяка трясця нас не вчу , - вартiвник оглянувся. - Кажи, тут нема
нiкого. Глупа пiвнiч. Чи, може, ти брешеш?
- Перед смертю не брешуть.
- I то нiби правда, - сказав вартiвник i заходився вiдмикати замок.
Кара©мович тихенько пiднявся на драбину, прита©вся пiд самою лядою. Руки з
розчепiреними пальцями виставив поперед себе... Козак вiдклав замок,
пiдняв важку ляду i, нахилившись, мовив: - Кажи хутчiше, де те золото...
що ти зако...
Кара©мович кинув руки вперед, вхопив вартiвника за горло, рвонув до
себе, i вони обо полетiли в льох... Але ши© старшина так i не пустив,
навалився на оглушеного, отетерiлого козака, придавив йому колiном груди i
душив його за шию, поки той i не затих...
Розвиднялося, коли Кара©мович вискочив з льоху. Вже чулися голоси в
мiстi, iржали конi. Старшина тiнню майнув через городи на околицю i мало
не налетiв на козакiв... Встиг непомiченим впасти в бур'ян (i тут
пощастило!), перечасував, вткнувшись носом у землю. Але козаки не спiшили
йти з толоки. А вже днiло, в мiстi наростав лемент. Тодi Кара©мович поповз
до стiжка сiна, вирив у ньому нору, залiз i затулився сiном. Думка була
така: коли спохватяться його шукати, то подумають, що за нiч вiн встиг
далеко втекти. Нiкому й на думку не спаде, що вiн дню в мiстi.
Коли зiйшло сонце i вiн почув голоси, його пройняв тваринний жах. Невже
йде по слiду погоня? Його лихоманило й тiпало, аж сiно шелестiло. У дiрку
в сiнi вiн побачив, як на толоку привели Саву Кононовича iз старшиною, i
все зрозумiв. Хтось, зда ться, Карпо Скидан, зачитав вирок:
- Iменем народу, iменем вiйська Запорозького, козацько© Ради, iменем
пана гетьмана, зрадники i душителi свого народу Сава Кононович iз
старшиною присуджуються...
Гримнули пострiли...
- Зрадника Кара©мовича буде покарано по його спiйманню!
Кара©мович вовком накида ться на карту Укра©ни. Ладен роздерти ©© на
шматки... Потира руки... О, вiн добре зна Укра©ну, ©© дороги, села I
мiста! Поспiшно вiдзнача на картi всi входи й виходи, фортецi й мiста, де
i скiльки зосереджено павлюкiвцiв.
"Жити, щоб мстити! - шепоче вiн побiлiлими губами - Щоб мстити Укра©нi,
котра не визна мене паном i прагне волi... Не бути Павлюковi гетьманом!
Швидше Укра©на кропивою заросте, анiж павлюки здобудуть ©й волю!"
Роздiл десятий
Минуло, мабуть, з мiсяць, перш нiж, дивом вiдкараскавшись вiд смертi,
Роман Матусевич зiп'явся на ноги. Обережно переставляючи кволi ще, наче
ватянi ноги, Роман iшов повз спаленi хати з почорнiлими бовдурами, що
сумно стирчали в небо, повз дворища, що заросли вже лободою, i вiд цього
видовиська йому ще важче було йти. Спирався Оленi на плече. У всьому тiлi
почував слабкiсть, глибока рана у грудях давалася ще взнаки. Олена привела
його до чорного згарища i пошепки сказала:
- Там... була церква... Оте згарище - все, що вiд не© лишилося. А пiд
головешками, в попелi, прах жiнок i дiтей. -Олена затулила лице руками. -
Церква була суха i згорiла; як свiчечка... Нiхто й вискочити не встиг. Та
жовнiри б i не випустили.
Роман хитнувся, важко сперся на Оленине плече, до болю його стис.
- Звiрi!.. Хижi звiрi, яких треба знищувати!..
- На вулицi я надибала зарубану жiнку з немовлям, - пошепки розповiдала
Олена. - А панотець Никодим лежав неподалiк церкви. Я поховала ©х в однiй
ямi, другого дня, як жовнiри покинули село. Мо', й не зовсiм зручно було
ховати в однiй ямi священика з жiнкою, та хай Бог простить. У мене не було
сил, аби ще одну яму копати. А ти в непам'ятi горiв i все кудись
побивався...
- Хоч хто-небудь вцiлiв iз Зелено© Гути? Олена заперечливо похитала
головою.
- Катюги!.. - голубi Романовi очi зробилися чорними.
- Зосталась у селi корова, - по хвилi озвалася Олена. - Я доглядала ©©,
до©ла й напувала тебе силомiць молоком. Та ще пiвень до нас приблукав. Оце
i все, що лишилося вiд Зелено© Гути.
Роман вiдчув, що пiд ногами в нього пливе земля, а перед очима пурхають
жовтi метелики... Не пам'ятав, як Олена дотягла його до хижки, як знову
напувала гарячим молоком.
Олена тодi опам'яталась серед ночi. Навпроти вишнякiв дотлiвала купа
головешок, i Оленi здалося, що то горять очi живцем спалених жiнок i
дiтей. Закричала вiд болю й жаху, поповзла вишняками, то в один кущ
тикаючись, то в другий, аж доки не вiднайшла Романа. Вiн тихо стогнав, в
грудях його щось булькало. На Олену звiдусiль дивилися яскравi цяточки, i
вона нiяк не могла збагнути, чи то вуглинки тлiють, чи очi спалених
благають про помсту, ©© лихоманило, вона притулилась до Романа й пролежала
так до ранку. I всю нiч перед ©© внутрiшнiм зором у чорнiй пеленi тлiли
криваво червонi вуглинки... Та iде чула, як десь мукала корова.
Вранцi, ледь засiрiло, Олена подибала на розвiдини. Село спалене
дощенту. Жодно© вцiлiло© хати! Сумно i боляче було дивитися на згарища,
комини й бовдури, що стирчали серед попелу. Гудiв вiтер, здiймаючи хмари
чорного попелу, де-де ще тлiли головешки, смердiло згарищем. У дворах
торготiли скелети обгорiлих дерев, хилиталися шматки недогорiлих тинiв.
Ледве тягнучи ноги, йшла Олена селом, i в пам'ятi поза ii волею
фiксувалися рiзнi деталi: лелека посеред вулицi з обгорiлими крилами,
видно, злетiв, охоплений вогнем, з палаючо© хати i впав посеред вулицi,
трiснутий глечик на тичцi, вiтер сумно завивав у його горлi, горобцi, що
сиротливо сидiли купкою посеред вулицi й горнулися одне до одного, не
знаючи, куди ©м тепер приткнутися, i лише благально цвiрiнькнули, коли
вона проходила, чорний крук, набурмосившись, сидiв на бовдурi й дивився на
не© одним оком, дитяча пелюшка, зачепившись за обгорiлий явiр, маяла, нiби
махала бiлими руками й благала порятунку, колодязний журавель з вiдром,
високо пiднятим у небо, наче вiн хотiв гасити пожежу й застиг, на смерть
вражений страшною картиною, мертва жiнка посеред вулицi з мертвим
немовлям...
Не пригаду , як вона вiднайшла в одному з дворiв уцiлiлу клуню, як
перетягувала туди Романа, а потiм хоронила жiнку з дитиною i священика з
хрестом... Опам'яталась вiд голосного "кукурiку" червонястого когута. Так
почалося ©хн життя в спаленому селi. Олена нагрiла води в якомусь
черепку, промила Романовi рану, приклала подорожника, перев'язала груди i
задумалась: що ж робити далi?
Пiвень не вiдходив од не© нi на крок, крутився пiд ногами, коли вона
безвiльно, сама того не помiчаючи, блукала згарищем чи заклякло сидiла пiд
клунею й годинами не ворушилася, пiвень пiдходив до не© й голосно
кукурiкав, витягуючи шию i ляскаючи крилами себе по ногах. Олена
опам'ятовувалась i йшла до Романа...
- Оленко... - раптом озвався одного ранку Роман i дивно на не© глянув.
- А в тебе пасемко над скронею... сиве... - I поринув у небуття.
Олена хотiла заплакати, але слiз уже не було. Так вона й просидiла до
вечора, зволожуючи Романовi спечеш губи та мiняючи подорожник на грудях,
що також швидко висихав. А в надвечiр'я зненацька почула сумне?
му-у-у-у...
Притьмом вибiгла з клунi, бо мала таке вiдчуття, що то ©© саме життя
кличе. Посеред вулицi стояла бура шута корова i сумно озирала згарище, не
вiдаючи, куди ©й тепер iти.
- Манько! Манько! - крикнула Олена перше, що ©й спало на думку, i
корова, вгледiвши живу душу, заревiла i рушила до не©. Олена вибiгла
навстрiч, обняла ©© за шию, плакала i все повторяла: "Манько... Манько...
годувальнице ти наша..."
У корови було розперте вим'я, вона жалiбно мукала, i Олена, аби
полегшити ©й муки, здо©ла ©© просто на землю, а потiм побiгла до того
дворища, де бачила на тичцi трiснутий глечик, надо©ла молока.
- Живемо, Романку, в нас уже й корова ! Ось я напою тебе молочком, то
швидко на ноги станеш.
Олена витягла з клунi очеретину, вiдломила дудочку i через ту дудочку
влила трохи молока Романовi в рот... Роман нiби очунявся, ковтнув молоко,
i вона затремтiла на радощах, що вiн буде жити, наперекiр всьому буде
жити! I корова Манька, i червонястий пiвень!
...За мiсяць Роман став на ноги. Коли Олена вперше вивела його з клунi,
була вже пiзня осiнь, i на болотi за спаленим селом прощально кричали
журавлi. Роман мружився вiд нежаркого осiннього сонця, жадiбно вдихав
прохолодне i чисте повiтря... З дерев облiтав жовтий лист i багрянцем
вкривав згарища, пливли срiбнi павутинки...
- Ой, як хороше жити! - зiтхнув Роман на повнi груди i вiдчув, що бiль
у серцi вже зник. - Як гарно з тобою жити, Оленко! - Ти часто менi
марилась... Буцiмто ми з тобою вiнча мось у церквi. Сто©мо, побравшись за
руки, пiдходить до нас отець Никодим i раптом нi з того нi з сього почина
заливати нас молоком... I я знову провалююсь у чорну порожнечу... - Узяв
©© руки, припав до них губами. - Я нiколи не забуду, що мене врятували оцi
руки, вдихнули у мене життя...
- Нi, - смiялась вона, - тебе врятувала Манька. I повела його на вигiн,
де паслася корова з великими добрими очима.
- Ось твоя годувальниця, - Олена легенько пiдштовхувала Романа. - Ну,
пiдiйди, подякуй Маньцi за молоко.
Роман гладив корову по ши© i мав таке вiдчуття, що вiн щойно вдруге
народився на бiлий свiт. У кожнiй клiтинцi його тiла бринить молода сила,
оновлене життя почина в ньому грати, як молоде вино... Увечерi, коли вони
сидiли в клунi, вiн поцiлував ©© в губи, потiм у щоки, в очi...
Червонястий пiвень злетiв аж на саму клуню й, виляскуючи крилами, голосно
звiдти кукурiкав, вiтаючи нове життя, що бростилось на згарищi села...
- Як ти жила, кохана, доки я в непам'ятi був? - запитав Роман.
Олена уткнулась йому в плече й розплакалась. I вiн зрозумiв, що ©й було
тяжко i страшно однiй в ру©нах, серед мертвих i спалених. Як вона ночами
тремтiла, тулячись до нього, а вiн горiв у непам'ятi, i ©й все ввижалося,
що з церкви виходять спаленi жiнки й виносять на руках спалених дiтей... А
вдень вона метушилася бiля нього, доглядала корову, разом з пiвнем ходила
в спалений ма ток, вишкрiбала в засiках комори по жменi борошна, на
городах копала картоплю, варила i годувала його... Вона плакала,
уткнувшись йому в плече, а вiн був щасливий, що не одинокий у цьому
тривожному свiтi... Вiдчував, що Оленка вже навiки його, найдорожча,
найкраща, найрiднiша людина у свiтi!
Вони жили вдвох у спаленому, сплюндрованому селi, серед згарищ i праху,
i була з ними чиста i сильна молодiсть, котру не могло здолати нiяке зло в
свiтi.
- Я ожив, щоб збожеволiти вiд щастя! - смiявся Роман, все ще не вiрячи
у сво щастя.
А ранками ©х будив пiвень. Виходили з клунi, а пiвень уже чекав ©х,
поважно походжаючи побiля клунi, й увесь вiн, вiд яскраво-червоного
гребеня до золотисте-жовтих шпор, був до смiшного статечний... Олена до©ла
Маньку, потiм вони пили молоко, i пiвень пив iз черепочка i гречно
поглядав на них, нiби дякував, i голос його з кожним днем дзвiнкiшав...
Одного ранку вони прокинулися в передчуттi яко©сь тривоги. Мимо ©хньо©
клунi вулицею спаленого села йшли бiженцi... Роман вийшов на вулицю,
погомонiв з ними i повернувся задумливий i печальний.
- Знову смерть сюди суне, Оленко...
- Скiльки ж нам жити серед пустки I згарища? - мовила Олена. -Треба йти
до людей, Романе.
Роман ще i ще виходив до людей i повертався вiд них щораз похмурнiшим,
зажуренiшим.
- Невеселi вiстi, Оленко. Ляхи йдуть на Укра©ну. Кажуть, велике в них
вiйсько i нищить воно все на сво му шляху. Сунуть вони в напрямку Бiло©
Церкви, де буцiмто сто©ть Павлюк з сво©м вiйськом.
- Пора й нам збиратися, Романе.
- Куди?
- До Днiпра, на Укра©ну. - Олена помовчала. - Я кохаю тебе, але цього
менi мало. Мене Укра©на кличе, та, шо повстала. Хiба ми можемо цiлуватися
i милуватися, голи вирiшу ться доля Укра©ни? Ми пiдемо до гетьмана
Павлюка. До нього зараз вся Укра©на сходиться. А щастя... щастя не лише в
коханнi. Щастя i в боротьбi. Щоб у нас були i зосталися чистi серця,
ходiмо!
- Буде так, моя кохана.
- Нам треба пошвидше йти до людей. - Олена знiяковiла й притулилась до
його плеча. - Менi скоро будуть потрiбнi люди.
Вiн стояв збентежений, боячись навiть дихнути.
- Оленко...
- Так, Романе...
Вона взяла його руку, обережно притулила собi до живота i заплющила
очi. Так i стояли довго-довго, сполошенi, збентеженi й знiяковiлi. I вiн
зненацька вiдчув, як у його руку щось стукнуло... Було воно живе, вертляве
i сильне. Воно стукало в його руку вимогливо, владно, i вiн збагнув, що
воно збира ться в дорогу, вже йде в цей бiлий свiт, йде наперекiр ру©нам i
згарищам, смертям i лихолiттям. Стука , аби приготували йому мiсце пiд
сонцем.
- Я буду боротися за його мiсце у цьому свiтi! - прошепотiв Роман i,
опустившись на колiна, обняв ©© ноги й припав до них головою...
Того ж дня вони вирушили до Днiпра.
Попереду перевальцем ступала корова, на коровi сидiв червонястий
пiвень, поважно й статечно позираючи на увесь бiлий свiт.
- Який вiн смiшний! - сплеснула Олена руками - Сидить на коровi, а
позира навсiбiч, наче з царського трону.
Вони йшли, тримаючись за руки, не вiдаючи, що ©х чека попереду. Йшли у
свiт широкий здобувати маленькому мiсце пiд вiльним сонцем.
Роздiл одинадцятий
Восени в Барi спiшно готувалися до походу на Заднiпрянщину, де
зосереджувалися основнi сили повстанцiв. Коронний гетьман квапив, аби
шляхта збиралася якомога швидше. У всi усюди полетiли гiнцi: частинам
коронного вiйська, а також надвiрним загонам шляхти i ре стровцям
сходиться у Бар iз збро ю, провiантом i обозами. Першим на Укра©ну було
послано Iляша Кара©мовича з загоном ре стровцiв, котрих нашвидкуруч
нашкребли в Барi i котрi пiдтримували Рiч Посполиту. Коронний гетьман
велiв Кара©мовичу рухатися на Заднiпрянщину, по можливостi уникати
сутичок, а розвiдувати головнi сили повстанцiв, куди вони пересуваються,
де зосереджуються, якi у них плани, i пiд загрозою смертно© кари залучати
на свiй бiк тих ре стровцiв, котрi ще не встигли перебiгти до Павлюка. За
осiнь Кара©мович вiдгодувався на панських харчах, приодягся, ожив i
повiрив у свою велику мiсiю, що йому самим Богом велено приборкати
Павлюка. До всього ж його милiсть коронний гетьман прозоро натякнув, що
пiсля перемоги над черню гетьманська булава не мине його рук... I
Кара©мович, потираючи руки, подався на Укра©ну вивiдувати все про
повстанцiв.
Одначе нi Станiслав Кон цпольський, нi його заступник, польний гетьман
Микола Потоцький, не дуже вiрили в успiх Кара©мовича. Проте на безриб'© i
рак риба...
- I все ж Кара©мович цiнна птаха для нас, - сказав Кон цпольський. -
Вiн багато дав менi цiнних вiдомостей про повстанцiв, сподiваюсь, ще
бiльше роздобуде. Цей хлопський старшина, що лiзе в гетьмани, ладен
торгувати сво©м людом i оптом, I вроздрiб Допоки вiн буде нам потрiбний,
допоки його й використа мо.
- Ваша милiсть, мене непоко©ть та млявiсть, з якою рихту ться коронне
вiйсько, - сказав Потоцький. - Вже невдовзi й осiнь мине, а ми так i не
спромоглися зiбрати наше лицарство. А чернь тим часом збiльшу сво© сили.
Коронний махнув рукою:
- Нинi шляхта не та, що ранiше була. Коли ©х на бал кличеш, один
поперед одного летять, а воювати козакiв не вельми...
- Маю непри мнi вiстi, - Потоцький спохмурнiв. - До мене доходять
чутки, що в коронному вiйську завiвся нездоровий дух. Лицарство бо©ться,
аби не потерпiти вдруге тако© поразки, яку воно вже скуштувало у Ведмежих
лозах i бiля Курукiвського озера. Тому й збира ться з оглядкою, якби
пошвидше дременути в кущi.
- У вiйську справдi кепський дух, - згодився коронний, - але в нас
нема викруту. Будь-що вiйсько треба випхати на Укра©ну, i воно
хоч-не-хоч, а змушене буде прийняти бiй. А поки суд та дiло, треба послати
до Павлюка послiв.
- До тлуму шляхетних послiв? - аж зблiд вiд обурення польний гетьман. -
Чи не забагато честi, ваша милiсть? Адже, пославши послiв, ми визна мо ©х
за силу, з якою змушена рахуватися Рiч Посполита!
- На жаль, це так. -У Кон цпольського нервово засмикались губи. - Але в
нас нема iншого виходу. Послiв вiдрядiть негайно, пане польний гетьмане.
I щоб вони якнайшвидше дiсталися Чигирина i задобрили Пав-люка золотими
обiцянками. Хай обiцяють все, що захочуть, нам важливо виграти час...
Зiзнатись, я мало вiрю в успiх послiв, але, як кажуть, чим чорт не жарту .
Жеби вiн згодився розпустити сво вiйсько, ми б лишили йому навiть
гетьманську булаву.
- Досi перемагала шляхетська зброя, так буде i нинi! - бадьоро вигукнув
польний гетьман.
- Чернь розгулялась по всiй Заднiпрянщинi, - мовив коронний. - У Барi
вже чимало зiбралося збiгло© шляхти. Особливо багато утiка панiв з
Вишнивеччини. Вчора до мене прибули переляканi старости з Остра,
Коростеня, Пирога та Чернiгова. Всюди повстання. Чернь знахабнiла й глузу
з шляхти. Пан староста коростенiвський скаржився, що хлопи вiшають панство
на шовкових мотузках, але панство все одно волi мати ликове життя, анiж
шовкову смерть!
- Пся крев! - тiльки й прохрипiв Потоцький.
- Пан староста остерський скаржився, що хлопи забрали в нього рушницi,
а взамiн йому лишили палицi. Хлопи, так би мовити, жартують.
- Ми пройдемо мечем i вогнем хлопську Укра©ну! - вигукнув Потоцький. -
I нiхто вiд нас не дiждеться пощади, нi старе, нi мале!
- Амiнь! - сказав коронний i мiцно стулив сухi й тонкi губи.
Коронне вiйсько збиралося довго й неохоче.
Спливала осiнь, а Кон цпольський все ще нiяк не мiг згукати сво
лицарство. Поволеньки стягувалась мiсцева шляхта, лише в кiнцi жовтня
зiбрались надвiрнi загони магнатства. То одна хоругва вiдстала, то друга,