Страница:
мишi, сипонули... Ха-ха.. А той миршавий староста найпрудкiше рiже поли...
Ось ми тебе в спину... Постривай, зроблю тобi дiрку, нiяким чопиком потiм
не заткнеш!
Бах! Староста Зелено© Гути так i заорав носом землю, смикнувся i затих,
скарлючений...
- Призвiдець уже покараний! - вигукнув Роман i кинувся допомагати Оленi
набивати порохом рушницi. - Тiльки не вiдчаюйся, Оленко, все буде добре.
Тi плюгавцi нiколи не здолають високих мурiв нашого щастя!..
- Я не боюся, - ледь посмiхнулась Олена посiрiлими губами. - Коли сич
кричав, було моторошно, а жовнiрiв анiскiльки не страшно.
Грякнуло кiлька пострiлiв, i ©х з нiг до голови засилало битим склом. У
вибитi шибки потягло пороховим димом. Роман обережно виглянув, жовнiри
позалягали й палили з рушниць по челядськiй.
- Ради Бога, не висовуйся з вiкна! - крикнула Олена. Роман вистрiлив.
-Ага! - закричав вiн зрадiло. - Хова тесь, пiдлi душi! Я вас зажену ще
в землю! Будете на пузi повзати, носами подвiр'я переорете, а не впущу вас
у наше щасливе царство!
- Нас порятувало те, що ми спали не в палацi, а в челядськiй, - казала
Олена, набиваючи рушницi. - Але чи надовго?
- Коли б вони знали, який я щасливий, то зроду б не вiдважилися
нападати на нас! - вигукував Роман. - Ага!.. Ще один заорав носом!
Олена з подивом дивилася на Романа, навiть не пiдозрюючи ранiше, що в
нього стiльки зваги. Вiн i зовнi змiнився, аж повищав, в плечах поширшав,
голубi його очi горiли буйним вогнем, i Олена захоплено прошепотiла:
- Який же ти гарний, Романчику!.. Я навiть не гадала, що ти такий
вдатний лицар!..
Роман вiд тих слiв так i засяяв, кулi його не знали промаху.
- Так вам!.. Так! Ха-а! - збуджено кричав Роман. - Ще один заорав
носом... О на©внi! Я найщасливiший у свiтi, невже ви дума те мене
здолати?!
Роман вистрiлив, i зненацька схопився руками за груди, захитався.
Олена встигла його пiдхопити, обережно поклала на спину, на грудях у
нього по бiлiй сорочцi розповзалась червона пляма...
- Романе! - зойкнула Олена. - Ти живий?. Роман був у непам'ятi. Олена
схопила простирадло, розiрвала надво , швидко перев'язала Роману груди..
Знову грякнули пострiли. Двi кулi, одна за одною, дзизнули в не© над вухом
i впилися в протилежну стiну. Не тямлячи себе вiд лютi, Олена схопила
рушницю... До челядсько© бiг жовнiра Олена, майже не цiлячись, вистрiлила.
Жовнiр змахнув руками, мовби на всьому бiгу наткнувся на невидиму стiну, й
упав набiк... Жовнiри, котрi трюхикали за ним, позадкували й сипонули пiд
захисток бiлих колон.
Олена в розпачi схилилася над Романом... Що робити? Та ось ©© погляд
упав на бiчне вiкно. Олена кольбою рушницi вибила скло i виглянула. В
цьому закутнi мiж челядською i стайнею жовнiрiв не було. Олена схопила
Романа обiруч, поклала його на пiдвiконня, так, щоб по той бiк звисала
голова й руки, сама вискочила у двiр, поклала собi на спину Романову
голову, схопила його за руки i з трудом витягла з челядсько©... Далi бiгла
зiгнувшись пiд вагою Романа. Так вона здолала закутень мiж челядською i
стайнею, обiгнула льодовню i поза старою покинутою броварнею вибралася до
глухо© бiло© стiни, що оточувала палац. Чула, як позад не© галасували
жовнiри, i бiгла з останнiх сил, несучи закривавленого Романа. Ноша
випорскувала в не© з рук, його ноги важко волочилися по землi, гальмували
бiг, Олена присiдала, пiдтягувала його на себе i знову простувала...
Так Олена з останнiх сил дiсталася до бузкових купив, котрi густо
розрослися попiд стiною. Стала на колiна, розсунула кущ, поглядом
вiднайшла лаз. Затягла лiд кущ Романа, потiм вигребла хмиз та смiття, яке
нанесли у дiрку стiчнi води, пролiзла сама, до кровi обдерши плече, але
навiть не звернула на те уваги, i з великим трудом протягла Романа...
Знесилiла так, що довго вiдхекувалась, опустивши голову, поволi приходячи
в себе...
- А добряче ми поколошкали панiв жовнiрiв! - зненацька вигукнув Роман i
весело на не© глянув.
- Романе! - зойкнула Олена, та Роман знову впав у непам'ять.
Олена понесла його через вигiн i пiрнула в густi вишняки неподалiк
церкви. Спiткнувшись об сплетене гiлля, впала, полежала, приходячи в себе
та витираючи кров з розiдрано© щоки. Лiпшо© схованки годi було й шукати.
Ось тут вони й перечасують лихо, бо з села зараз не вийдеш, напевне, воно
оточене з усiх бокiв. Олена затягла Романа в густiший кущ i сама лягла
поруч. Та Роман захрипiв, Олена схопилася, поправила пов'язку у нього на
грудях, запхнула пiд не© свою хустку, щоб хоч якось спинити кров...
Зненацька за вишняком закричали жiнки, заплакали дiти. Хтось бiг i волав
про порятунок...
- Сюди, миряни, сюди - почула вона голос панотця Никодима. - Нас
поряту Божа обитель.
Олена поповзла вишняком i, розсунувши кущ, побачила, що переляканi
жiнки, несучи на руках дiтей, бiжать у церкву. Вона якусь мить гадала, чи
не понести й Романа в церкву, адже Бог мусив захистити ©х у сво му
храмi... Тiльки хотiла було звестися, як помiтила, що до церкви вже мчать
жовнiри на конях... Останнi жiнки встигли вбiгти в церкву, i дверi
зачинилися. Бiля дверей лишився лише Никодим. Тримаючи обома руками
великого мiдного хреста i високо пiднiмаючи його над головою, панотець
ступив навстрiч жовнiрам:
- Iменем Господа Бога заклинаю: спинiться, iроди!.. Бог усе бачить...
Не минути вам Божо© кари небесно©!..
Переднiй жовнiр пролетiв мимо старого панотця, махнув шаблею, з свистом
розсiкаючи повiтря, i панотець упав, розрубаний надво , заливаючи сво ю
кров'ю мiдний хрест...
Аби стримати нелюдський крик, Олена до болю вп'ялася зубами в свою руку
й занiмiла, дивлячись, як жовнiри згрiбають солому. Вона ще гаразд не
розумiла, що вони будуть робити, але страшна здогадка блискавкою вдарила в
мозок. Жовнiри пiдпалюють церкву.
Церква була дерев'яна, легенька й суха i спалахнула в одну мить... Але
Олена вже того не бачила, вiд страшного видовиська втратила свiдомiсть i
заклякла...
Роздiл сьомий
Все лiто клекотiла Укра©на.
По мiстах i селах, на майданах i ярмарках слухали люди унiверсали
повстанського гетьмана Павлюка.
"Йдiть на Сiч! - закликали унiверсали. - Зiбравшись, ми вкупi пiдемо на
Укра©ну здобувати собi долю i волю. Воля або смерть!"
I селяни продавали волiв, купляли коней i цiлими загонами прибували на
Сiч. За пороги втiкали мiщани, ре стровi козаки, всi тi, хто донедавна був
бидлом i хлопом, ставали товаришами по збро©.
Укра©на клекотiла, Укра©ну лихоманило...
Терпiти вже бiльше нiхто не мiг.
Люд рвався в бiй. "Де наш гетьман?" - нiсся клич Укра©ною.
I гетьман з'явився
У серпнi 1637 року Павлюк на чолi великого повстанського вiйська, що
складалося з запорожцiв пiд орудою старшини Остряницi, ре стрових козакiв
полковникiв Скидана i Биховця та численних загонiв селян i мiщан, над
якими старшинував недавнiй полтавський урядник Гордiй Чурай, з гарматами
та обозами вирушив на Схiдну Укра©ну. Дванадцятого серпня гетьман пiдiйшов
до невеличкого мiстечка Крилова, котре стояло на рiчцi Тясминi, в однiй
милi вiд Днiпра Побачивши в степу повстанське вiйсько, мiщани вдарили у
дзвони, вбили свого старосту, перебили драбантiв i хлiбом та сiллю
зустрiли Павлюка при в'©здi у мiсто.
- Коли ми так i далi будемо захоплювати мiста, то я, мабуть, нi разу з
свого пiстоля не стрельну, - жартував Остряниця.
- Боюсь, але в тво му пiстолi може не вистачить куль, -докинув
Биховець. - Ляхiв стiльки розплодилося на Укра©нi, що й куль на всiх не
настачиш!
- Ех, коли б ми оце в Полтаву входили, то нам би шлях устеляли
вишиваними рушниками! - вигукнув Гордiй Чурай.
- Гордiй снить сво ю Полтавою, - добродушно мовив Скидан.
- Так як же ти не будеш нею марити, коли кращого краю, як полтавський,
по всiй Укра©нi не знайдеш! - ще запальнiше вигукнув Чурай. - Ось давайте
махнемо в Полтаву, на власнi очi перекона тесь.
- Далеко нам ще до Полтави, - посмiхнувся Павлюк. - А то б подивилися,
що то за благословенний край, про який щодня тiльки й торочить Гордiй. -
На Чурая уважно подивився. - Бачу тугу в тво©х очах, Гордiю. Сiм'ю,
мабуть, лишив?
- Над самою Ворсклою моя хатина сто©ть, - замрiяно-журно мовив Чурай. -
По веснi вишнi як заквiтнуть, ну, прямо тобi рай! - Зiтхнув. - Та довелося
з того раю п'ятами накивати . А якби ви почули, отамани, як спiва моя
дочка!.. Що той соловейко моя Маринка! Дванадцять лiт ©й, а як заспiва ,
вся Полтава слуха !
- Не горюй, Гордiю, дiйде черга й до Полтави, - озива ться Остряниця. -
Ще посидимо над Ворсклою, послуха мо твого соловейка.
Наближалися до мiстечка, лунко бемкали, дзвони, мiщани висипали
навстрiч повстанцям. Вiйсько пiдтяглося, козаки ще гордовитiше всiлися в
сiдлах, маяли прапори, бунчуки, блищали мiднi труби сурем.
- Ласкаво просимо, козаки! - гукали мiщани.
- А де ж це ваш пан староста, що нас не зустрiча ? - пита ться
Остряниця, i козаки весело смiються.
- А ми йому голову вiдтяли та й вiдпустили його з миром! - жартують
мiщани. - Катюга вiн! Туди йому й дорога.
- Вiльних козакiв та мiщан на хлопiв обертав!
- Худобу в нас забирав!
- Не велiв нам вибирати вiйта i сотника, а сво©х урядовцiв садовив. А
тi, як оси, нам очi ви©дали.
Дiд з бiлими довгими вусами i маленька дiвчинка з чорними тоненькими
кiсками вийшли навстрiч, несучи хлiб-сiль.
- Не тебе, гетьмане, зустрiча мо, а волю свою! - глухим голосом мовив
дiд. - Кланя мось до сиро© земельки нашiй довгожданiй волi!
Дiд подав Павлюку хлiбину, гетьман поцiлував хлiб i передав його
Остряницi.
- Клянусь, що не пошкодую нi сил сво©х, нi життя, боронячи вашу волю i
хлiб святий! - урочисто проказав гетьман. - Слава Укра©нi!
Ще дужче забемкали дзвони, коли павлюкiвцi входили у мiстечко. Люд
виснув на тинах i воротах, даючи дорогу вiйську. Чимало по вулицях лежало,
уткнувшись у землю, польських драбантiв.
- Ач, як нас ляшки зустрiчають! - добродушно мовив Скидан. - Аж носами
в землю повгрузали!
Ось тут i сталося непередбачене. Один з драбантiв раптом очуняв, звiв
голову i випростав руку з пiстолем, цiлячись у Павлюка.
- Гетьмане, стережись... - крикнув Гордiй i прямо з сiдла стрибнув на
драбанта, вдарив його по руцi. Куля дзизнула над вухом у Павлюка. Це
вiдбулося так швидко, що нiхто й словом не встиг прохопитися.
- А бодай би ти скис, лядський недобитку! - i Гордiй Чурай так стукнув
кулаком драбанта, що той i заковиз. - Тьху! Казав, пане гетьмане,
повертаймо в Полтаву, у нас такого не сталося б, - мовив Чурай, зводячись.
- Бо в нас у Полтавi ляхiв як б'ють, так один раз!
Отамани засмiялися, хоч оказiя були не з веселих.
Зайнявши Крилов, гетьман вiдразу ж зiбрав старшин на раду. Ходячи по
хатi та смикаючи себе за вус, Павлюк викладав свiй план:
- Час не терпить! Коли почали - мусимо спiшити. Хто захопить верхiв'я
Днiпра, той i господар становища. В Криловi я роздiляю вiйсько на двi
частини. Бiльшу доручаю полковникам Биховцю та Скидану. Задумка така.
Мусимо якнайшвидше захопити побiльше простору, де б могло розвернутися
повстання. В першу чергу треба захопити всi мiста i замки Правобережжя i
Лiвобережжя. Особливо у верхнiй частинi Днiпра. Тому загони Скидана i
Биховця сьогоднi ж, а найпiзнiше завтра вранцi пiдуть вгору по Днiпру,
захоплять в путi Воронiвку, Бужин, Боровицю, а просунувшись ще далi,
вiзьмуть Домонтiв i Бубнiвку. Дорогою будете руйнувати ма тки й замки,
захоплювати зброю i хлiб у панських фiльварках, обози, коней особливо.
Перш за все прилучайте до себе селян та мiщан. За Бубнiвкою Биховець i
Скидан роздiляються. Биховець зробить несподiваний напад на Канiв, а
Скидан в цей час оточу Переяслав. Переяслав треба взяти будь-що,
будь-яким способом i будь-якою цiною. Вiд цього залежатиме наш подальший
успiх. У Переяславi заперся з обдуреними козаками ре стровий гетьман Сава
Кононович i ворожа нам старшина на чолi з запроданцем Iляшем Кара©мовичем,
котрi потопили в кровi Кодацьку фортецю. Це нашi найлютiшi вороги, i
пощади ©м не буде. До того ж в переяславських арсеналах чимало
зберiга ться збро© та пороху. Дiйшли до мене чутки, що навколо Переяслава
дi багато повстанських загонiв, ©х треба об' днати й забрати а собою.
Впоравшись з Переяславом, Биховець лиша там свою залогу, а сам
рухатиметься в напрямку Чигирина. Гордiй Чурай дiятиме на волостях. Другий
загiн вiйська поведу я. Остряниця лиша ться при менi. Прямо з Крилова я
пiду до Чигирина i там очiкуватиму Биховця i Скидана. Звiдти, як усе буде
добре, ми купно вдаримо на Бiлу Церкву, i таким чином все верхiв'я
опиниться в наших руках. Ви мене зрозумiли, пани отамани?
- Зрозумiли, пане гетьмане.
Павлюк спинився посеред хати, жуючи кiнчик вуса.
- Мо', що не так метикую, то поправте мене. Мо', в кого краща задумка
- викладайте.
Отамани переглянулись, зрештою Биховець озвався:
- Я пристаю на думку пана гетьмана.
- Я також, - подав голос Гордiй Чурай. - А коли б з Переяслава вдарите
на Полтаву, то й зовсiм би добре було.
- I я згоден, - озвався Якiв Остряниця.
- А чи не вдарити нам спершу на Бiлу Церкву? - звiвся з лави Скидан. -
А потiм, не зупиняючись, на Бар!
- Що це дасть? - швидко запитав Павлюк.
- Ми загородимо шлях коронному вiйську на Укра©ну, - уточнив Скидай.
- Але будемо мати у себе за спиною фортецi, повнi жовнiрiв, котрi
вдарять нам у спину, - сказав Остряниця.
- А тим часом Сава Кононович з Кара©мовичем зберуть сво вiйсько, -
вставив Гордiй Чурай, - а ми...
- ...опинимося мiж двома вогнями, - закiнчив Биховець.
- Звичайно, такий ризик , - Скидан почухав потилицю. - Але ж i спокуса
велика...
- Швидше вдарити по коронному вiйську? - запитав Павлюк. - Нi,
полковнику, поспiшиш - людей насмiшиш. Ризикувати повстанням я не буду.
Коли ми захопимо Бар i розпочнемо бiй з коронним вiйськом, Кононович
неодмiнно з цього скориста ться i вдарить нам у спину. А це вже поразка.
До того ж ми не встигнемо збiльшити сво© сили, запастися збро ю,
провiантом та порохом. Ми будемо гинути пiд Баром, а дрiбнi загони
повстанцiв на Укра©нi сидiтимуть склавши руки. Почнемо з верхiв'я Днiпра.
Тiльки очистивши Укра©ну, захопивши фортецi, з' днавши всiх повстанцiв в
один кулак, можна думати про генеральний бiй. I все це треба зробити до
осенi. До Рiздва вся Схiдна Укра©на мусить опинитися в наших руках.
Коронне вiйсько збереться не ранiше глибоко© осенi, ось тодi ми й дамо бiй
Кон цпольському. Але де саме, в Бiлiй Церквi чи в Барi, покаже час i
обставини . То як, пане полковнику? - повернувся вiн до Скидана
- Пристаю! - твердо мовив Скидан. - Сьогоднi ж рушаю на Переяслав.
- На цьому раду нашу й закiнчимо! Пани отамани хай займаються сво©ми
справами, а до мене покличте писаря.
Отамани вийшли, а до хати заглянув вiйськовий писар Роман Попович i з
порога запитав:
- Кликали, пане гетьмане?
- Кликав, Романе. Ану сiдай до столу та папiр готуй, будемо до
переяславцiв унiверсал писати.
Писар, молодий, високий i худий як тичка недавнiй ки©вський бурсак,
заметеляв полами ношено© й переношено© ряси, сiв до столу й приготував
начиння. Гусяче перо витяг з-за вуха, подлубався в ньому нiгтем, потiм
почесав ним у сво©х густих рудих кудлах.
- Готово, пане гетьмане!
- Пане писарю, ти хоч би змiнив свою попiвську рясу на козацький жупан,
- не втерпiв Павлюк. - Вiйськовий писар, а на кого схожий!
- Та воно б i можна, - шморгнув облупленим носом писар. - Та де ж ти
його дiстанеш, жупана. А до ряси я вже звик.
- Ну, гаразд... - Гетьман запалив люльку i жадiбно затягнувся димом,
пройшовся по хатi.
- Пиши унiверсал. "Павло Михнович Бут, гетьман з вiйськом Запорозьким.
Пану отаману переяславському i всьому товариству, посполитим i всiй братi©
нашiй назавжди бажа мо вiд Бога доброго здоров'я", - продиктувавши, Павлюк
зачекав, доки писар скрипiв пером, i вiв далi: - "Милостиво оголошу мо
сво©м вiрним i доброзичливим товаришам, що я з дозволу i по наказу
вiйська, незважаючи на великi ускладнення вiйськовi, посилаю до вас в
Переяслав двох полковникiв: пана Карпа Скидана i пана Семена Биховця, а з
ними вiйська Запорозького кiлька тисяч. Про що, вашi милостi, як вiрнi
товаришi мо©, не хвилюйтеся, а приставайте до цих полковникiв".
Павлюк зупинився посеред хати, гриз мундштук люльки й обдумував
подальший текст. Тепер треба згадати тих мерзенних зрадникiв Кононовича i
Кара©мовича, котрi вiдсиджуються зараз в Переяславi... Скреготнув зубами,
до писаря:
- Пиши! "Що ж стосу ться тих зрадникiв, скiльки б ©х у вас не
виявилось, якi за обiди й банкети у ляхiв видали ©м наших товаришiв,
багатьом iз яких вiдрiзали вуха, а самих ©х вiдправили в Гадяч рити рови,
- цих зрадникiв не заважайте ловити, а видайте ©х вiйську мо му. Ви ж,
пани отамани, не хвилюйтеся i велiть не хвилюватися сво©м товаришам i
панам мiщанам, а допоможiть нам виловити цих зрадникiв, котрi так багато
заподiяли зла. Будьте динодушнi, згуртуйтеся i йдiть з п.п. полковниками
до вiйська, а там ми вже гуртом погада мо, як далi бути. Але якщо ви,
бережи, Боже, вашi милостi, забажа те захищати тих зрадникiв..." Написав,
Романе?
Писар ледве встигав за гетьманом, аж упрiв з натуги. Випростав спину,
витер пiт.
- Ху! Встиг, пане гетьмане. Давайте далi.
- Пиши. "...чи захочете самi до них при днатися, то ми зо всiма сво©ми
силами, з усiм вiйськом i артилерi ю рушимо до Переяслава i тодi побачимо,
чи буде хто захищати мерзенних зрадникiв. Отже, вдруге просимо вас i
суворо-пресуворо наказу мо iменем вiйська не вiдважуватись захищати
зрадникiв, але якнайшвидше спiлкуйтеся з нашими полковниками i вiйськом.
Пiсля всього поруча мо вас милостi Божiй. Дан в Криловi серпня 12 дня 1637
року"[4].
- Готово, пане гетьмане. Що ще писати?
- Поки досить, Романе. - Гетьман сiв до столу. - Унiверсал залиш, я
передам Скидану... Стривай, писарю. Як у тебе iз здоровлям?
- Н-нiчого, - розгубився писар. - Хвалити Бога...
- Коли брешеш, то хоч Бога не згадуй, - у вуса посмiхнувся гетьман. -
Худий, як та лозина край дороги. Ти хiба в надголодь живеш?
- Я, пане гетьмане, дух свiй гартую i тiлеса, - зiзнався зрештою писар.
-Тiлеса сво© голодом морю.
- З якого дива?
- Щоб грамоту зберегти, - похнюпився Роман. - Коли тiлеса жиром
обростають - грамота тодi утiка з голови.
- Ну й дивак! - посмiхнувся Павлюк. - Грамоту, може, й збережеш, а дуба
з голоду врiжеш. Це точно.
- Я хочу йти не в тiлеса, а в розум, пане гетьмане.
- Йди у розум, Романе, а тiльки ж дбай про сво здоровля. Куди воно
годиться? Який же з тебе в бiсового батька козак, як ти од вiтру хилишся?
I потiм затям: такi, як ти, я маю на оцi твою грамоту, дорожчi нам за
десятьох неписьменних. I ти, будь ласка, не мори себе голодом. Домовились?
- Домовились, пане гетьмане, - весело мовив писар. - Не знав я, що
потрiбний Укра©нi.
- Ще й як! - Павлюк поклав руку Романовi на плече. - Ось як здобудемо
волю, школи вiдкри мо, люд будемо навчати, щоб грамотнi всi були, як ото в
заморських кра©нах. А письменному i жити легше. То ти, Романе, i будеш
колись навчати письма ваш темний люд. Та це мрi©... Поки що мрi©...
- 3 мрiями легше жити, пане гетьмане.
- Не до мрiй зараз. Ми тiльки-но почали, i один Бог зна , чим все це
скiнчиться... - Павлюк помовчав хвилю. - Та гаразд! Iди, Романе, та бiльше
не голодуй. Стривай!.. Скинь ти к бiсу свою засмальцьовану рясу! Дивитися
на не©...
- Але ж, пане гетьмане... - зам'явся писар. - У мене пiд рясою бiльше
нiчого нема .
- От лихо! - почухався Павлюк. - Не нажив ще добра?
- Я свiй скарб у головi ношу, пане гетьмане.
- А ти, хлопче, бачу, не ликом шитий. Клумаковитий! Молодець, коли сво
багатство в головi носиш. Та нинi ти вiйськовий писар i вигляд мусиш мати
вельми пристойний. -Павлюк швидко зняв iз себе жупан i накинув його писарю
на плечi. - Носи i будь здоров!
- Тобто... як? - Роман розгубився i стояв, зiгнувшись пiд жупаном i
боячися до нього доторкнутись. - А ви, пане гетьмане?
- За мене не турбуйся! Укра©на знайде для свого гетьмана жупан. А ти
ходи здоровий. Щоправда, жупан на тебе вельми великуватий, та кравцi в
один мент перешиють. Дай Боже, щоб вiн тебе грiв!
Лишившись сам, Павлюк пройшовся з кутка в куток, постояв бiля столу,
дивлячись на унiверсал, обмiзковував, чи все врахував, посилаючи Скидана й
Биховця в Переяслав, потiм пiдiйшов до вiкна. Майдан був вщерть забитий
козаками. Чувся смiх, вигуки, тупотнява нiг...
Опустився на лаву, задумливо обхопив голову руками... Чи все правильно
вiн обдумав, чи не схибив де на самiсiнькому початку? Вiдчув, який важкий
тягар лiг на його плечi вiдтодi, як вiн узяв у сво© руки долю повстало©
Укра©ни. Тiльки б не промахнутися, не пiддатись зневiрi, вистояти,
перемогти... Схопився, пройшов по хатi, спинився в кутку, де висiли образи
i тьмяно блимала лампадка. Незворушливi лики святих суворо дивилися на
нього, нiби багли зрозумiти, хто ж вiн, козак Павло Бут, вiдомий пiд iм'ям
гетьмана Павлюка, i чи зумi вiн вистояти сам i Укра©ну визволити?
- Боже! Не за себе прошу! - раптом гаряче прошепотiв Павлюк. - За
Укра©ну прошу, за не© знедолену, забиту, зацьковану, в ярма запряжену. За
не©, Боже, молюся в душi сво©й i вдень, i вночi... Допоможи ©й, Боже, i
гетьману ©© Павлюку. Ми вiками боремося за волю й вiками головами
наклада мо, аби загорiлася сподiвана зоря волi. Чому ти мовчиш, Боже, чому
не поможеш нам, чи молитви нашi до тебе не доходять? Чому ти мовчав, коли
в Зеленiй Гутi в церквi тво©й живцем горiли жiнки i дiти? Чому ти,
справедливий i всесильний, не порятував нещасних?.. Чому? - з гнiвом
вигукнув Павлюк. - Чому?
Лики святих, як i перше, були незворушно суворi.
Павлюк опам'ятався.
- Грiшний, Боже, на тебе розгнiвався. Але зваж на мою молитву, не
вiдгороджуйся вiд нас святими мурами. Не менi, землi рiднiй допоможи, бо
проклянемо тебе на вiки вiчнi!..
Роздiл восьмий
Пан королiвський комiсар i староста Ян Данилович знову встав не з тi ©
ноги... Нечесаний, невмиваний, надутий, як сич, тинявся вiн по залах свого
палацу в розстебнутiм халатi, пiд яким не було нiчого, крiм волосатого
тiла (пан комiсар не мав челядь за людей, тому й не вважав за потрiбне
ховати перед бидлом свою голизну). Сновигаючи, зганяв злiсть на челядi.
Та, як могла, ховалася по найглухiших закапелках, але Данилович -
стрiляний горобець. Його не проведеш! Вiн виколупував челядь з усiх
зашкалубин, витягував ©© за чуби, а витягши, товк писком у стiну чи в
мармурову колону, приказуючи:
- Чим бiльше бидло товчеш, тим воно ста слухнянiшим!.. .
Челядники, вмиваючись юшкою, ходили з розпухлими, потовченими носами,
стiни в палацi зарябiли вiд червоних плям, i Данилович не велiв витирати
чи замазувати кров, "щоб бидло щодня бачило свою юшку i не дуже дерло
хлопську кирпу".
Поганi вiстi дiйшли до пана комiсара i старости: бунтарський гетьман
Павлюк захопив Чигирин, а Карпе Скидан - Корсунь. Його вотчина, його
управа i староства - Чигирин i Корсунь - в руках ворогiв Корони. А вiд
коронного гетьмана нi слуху нi духу!.. А-а, пся крев! Спробуй пiсля таких
вiстей уставати з тi © ноги, цю треба!
Вiдтодi, як Данилович змушений був в однiм спiднiм вистрибувати вночi з
чигиринського замку i до ранку тремтiти вiд холоду й ляку в копицi сiна на
околицi Чигирина, минуло мiсяцiв зо три. Вже осiнь. А вiн i досi змушений
сидiти в глухiй Данилiвцi пiд охороною добiрних жовнiрiв i навiть носа не
смi потикати в Чигиринське i Корсунське староства... Пiсля невдалого
послушенства в Чигиринi, рятуючись вiд хлопського полковника Скидана, вiн
тодi ледь живий дiстався до Бара.
- Ваша милiсть! Чернь бунту ! - замалим не плакав пан комiсар перед
коронним гетьманом. - Ре стровцi з покори вийшли. До них при дналося
бидло. Мо©х жовнiрiв перебито, я лише чудом з вогню живим вискочив!
Коронний на диво спокiйно його вислухав.
- Перелякана шляхта, втративши сво лице i гiднiсть, замалим не щодня
прибiга в Бар, - мовив вiн роздратовано. - I щодня блага жовнiрiв для
захистку. А де я наберу жовнiрiв для всiх тих лицарiв, котрi втiкають сюди
в однiм спiднiм?
Пся крев! Данилович змушений був проковтнути i цю образу. Не будеш же в
такому становищi загризатися з коронним! Лише прохрипiв:
- Послушенство не допомага ! Чернь та ре стровцi чинять свавiльство.
Палити ©х треба! Мордувати! Вiшати! Я, королiвський комiсар i староста,
змушений був у сво©м староствi, як свиня, зариватися в сiно i всю нiч
дрижакiв ©сти. Вогнем i мечем треба пройти Укра©ну! Ре стровцiв у хлопи!
Хлопiв у дугу!
Коронний обiцяв, запевняв, що йому вiдомо про бунти на Укра©нi i що вiн
ось-ось збере вiйсько для вгамування хлопiв. Але, поки збереться вiйсько,
пан комiсар i староста нехай захища ться сво©ми силами. I чека приходу
коронного вiйська... Матка Боска! Чим захищатися? Ким? Гайдуки? Надвiрнi
козаки? Та ©м вiрити - без голови лишишся При першiй же нагодi на бiк
чернi переметнуться. Ще й пана свого на мотузяцi приведуть. Фiльварки
горять. Селяни на Сiч утiкають, мiщани вбивають старост i становлять сво©х
вiйтiв. Чорта з два тепер в Чигирин сунешся чи в Корсунь! Так i дадуть по
писку!
Все ж таки Ян Данилович виклянчив у коронного пiвсотнi жовнiрiв, але
щоб Русь ними викоренити, як того жадав пан комiсар, годi було й думати.
Довелося плюнути та вiддалеки погрозити комiсарським кулаком на свавiльний
Чигирин i запертися в сво му ма тку в Данилiвнi та чекати з моря погоди.
Так за все лiто й не вiдважився сунути носа в Чигирин. Повiсить клята
чернь, як спопаде. А тепер i зовсiм туди не поткнешся: в Чигиринi Павлюк
окопався з сво©м вiйськом. Пся крев! I Крилов у його руках, i Корсунь.
Скидан, ходять чутки, штурму Переяслав... От сиди й трусися в палацi.
Добре, що хоч палац високим та глухим муром обнесений, а пiвсотнi жовнiрiв
день i нiч на вартi, i брама на мiцному замку. А коронного вiйська як не
було, так i нема . Данилiвський ма ток, щоправда, один з найбiльших у пана
комiсара. I прибутковий. Ма вiн гути, де скло на продаж виготовляють,
буди по виробництву поташу. Еге, поташ-то вигiдна штука! За сто десять
бочок поташу гданський купець вiдвалив йому аж тридцять тисяч злотих!
Жирненько. I рудня , хлопи виплавляють залiзо з болотяно© руди.
Селiтерний завод мусить вiдкрити, коли б тiльки чернь вгамувати. На щастя,
його поки що вогонь обмина , горять сусiди, але хлопам нема чого
довiряти. А раптом повстанське вiйсько сюди нагряне? Тодi й жовнiри не
Ось ми тебе в спину... Постривай, зроблю тобi дiрку, нiяким чопиком потiм
не заткнеш!
Бах! Староста Зелено© Гути так i заорав носом землю, смикнувся i затих,
скарлючений...
- Призвiдець уже покараний! - вигукнув Роман i кинувся допомагати Оленi
набивати порохом рушницi. - Тiльки не вiдчаюйся, Оленко, все буде добре.
Тi плюгавцi нiколи не здолають високих мурiв нашого щастя!..
- Я не боюся, - ледь посмiхнулась Олена посiрiлими губами. - Коли сич
кричав, було моторошно, а жовнiрiв анiскiльки не страшно.
Грякнуло кiлька пострiлiв, i ©х з нiг до голови засилало битим склом. У
вибитi шибки потягло пороховим димом. Роман обережно виглянув, жовнiри
позалягали й палили з рушниць по челядськiй.
- Ради Бога, не висовуйся з вiкна! - крикнула Олена. Роман вистрiлив.
-Ага! - закричав вiн зрадiло. - Хова тесь, пiдлi душi! Я вас зажену ще
в землю! Будете на пузi повзати, носами подвiр'я переорете, а не впущу вас
у наше щасливе царство!
- Нас порятувало те, що ми спали не в палацi, а в челядськiй, - казала
Олена, набиваючи рушницi. - Але чи надовго?
- Коли б вони знали, який я щасливий, то зроду б не вiдважилися
нападати на нас! - вигукував Роман. - Ага!.. Ще один заорав носом!
Олена з подивом дивилася на Романа, навiть не пiдозрюючи ранiше, що в
нього стiльки зваги. Вiн i зовнi змiнився, аж повищав, в плечах поширшав,
голубi його очi горiли буйним вогнем, i Олена захоплено прошепотiла:
- Який же ти гарний, Романчику!.. Я навiть не гадала, що ти такий
вдатний лицар!..
Роман вiд тих слiв так i засяяв, кулi його не знали промаху.
- Так вам!.. Так! Ха-а! - збуджено кричав Роман. - Ще один заорав
носом... О на©внi! Я найщасливiший у свiтi, невже ви дума те мене
здолати?!
Роман вистрiлив, i зненацька схопився руками за груди, захитався.
Олена встигла його пiдхопити, обережно поклала на спину, на грудях у
нього по бiлiй сорочцi розповзалась червона пляма...
- Романе! - зойкнула Олена. - Ти живий?. Роман був у непам'ятi. Олена
схопила простирадло, розiрвала надво , швидко перев'язала Роману груди..
Знову грякнули пострiли. Двi кулi, одна за одною, дзизнули в не© над вухом
i впилися в протилежну стiну. Не тямлячи себе вiд лютi, Олена схопила
рушницю... До челядсько© бiг жовнiра Олена, майже не цiлячись, вистрiлила.
Жовнiр змахнув руками, мовби на всьому бiгу наткнувся на невидиму стiну, й
упав набiк... Жовнiри, котрi трюхикали за ним, позадкували й сипонули пiд
захисток бiлих колон.
Олена в розпачi схилилася над Романом... Що робити? Та ось ©© погляд
упав на бiчне вiкно. Олена кольбою рушницi вибила скло i виглянула. В
цьому закутнi мiж челядською i стайнею жовнiрiв не було. Олена схопила
Романа обiруч, поклала його на пiдвiконня, так, щоб по той бiк звисала
голова й руки, сама вискочила у двiр, поклала собi на спину Романову
голову, схопила його за руки i з трудом витягла з челядсько©... Далi бiгла
зiгнувшись пiд вагою Романа. Так вона здолала закутень мiж челядською i
стайнею, обiгнула льодовню i поза старою покинутою броварнею вибралася до
глухо© бiло© стiни, що оточувала палац. Чула, як позад не© галасували
жовнiри, i бiгла з останнiх сил, несучи закривавленого Романа. Ноша
випорскувала в не© з рук, його ноги важко волочилися по землi, гальмували
бiг, Олена присiдала, пiдтягувала його на себе i знову простувала...
Так Олена з останнiх сил дiсталася до бузкових купив, котрi густо
розрослися попiд стiною. Стала на колiна, розсунула кущ, поглядом
вiднайшла лаз. Затягла лiд кущ Романа, потiм вигребла хмиз та смiття, яке
нанесли у дiрку стiчнi води, пролiзла сама, до кровi обдерши плече, але
навiть не звернула на те уваги, i з великим трудом протягла Романа...
Знесилiла так, що довго вiдхекувалась, опустивши голову, поволi приходячи
в себе...
- А добряче ми поколошкали панiв жовнiрiв! - зненацька вигукнув Роман i
весело на не© глянув.
- Романе! - зойкнула Олена, та Роман знову впав у непам'ять.
Олена понесла його через вигiн i пiрнула в густi вишняки неподалiк
церкви. Спiткнувшись об сплетене гiлля, впала, полежала, приходячи в себе
та витираючи кров з розiдрано© щоки. Лiпшо© схованки годi було й шукати.
Ось тут вони й перечасують лихо, бо з села зараз не вийдеш, напевне, воно
оточене з усiх бокiв. Олена затягла Романа в густiший кущ i сама лягла
поруч. Та Роман захрипiв, Олена схопилася, поправила пов'язку у нього на
грудях, запхнула пiд не© свою хустку, щоб хоч якось спинити кров...
Зненацька за вишняком закричали жiнки, заплакали дiти. Хтось бiг i волав
про порятунок...
- Сюди, миряни, сюди - почула вона голос панотця Никодима. - Нас
поряту Божа обитель.
Олена поповзла вишняком i, розсунувши кущ, побачила, що переляканi
жiнки, несучи на руках дiтей, бiжать у церкву. Вона якусь мить гадала, чи
не понести й Романа в церкву, адже Бог мусив захистити ©х у сво му
храмi... Тiльки хотiла було звестися, як помiтила, що до церкви вже мчать
жовнiри на конях... Останнi жiнки встигли вбiгти в церкву, i дверi
зачинилися. Бiля дверей лишився лише Никодим. Тримаючи обома руками
великого мiдного хреста i високо пiднiмаючи його над головою, панотець
ступив навстрiч жовнiрам:
- Iменем Господа Бога заклинаю: спинiться, iроди!.. Бог усе бачить...
Не минути вам Божо© кари небесно©!..
Переднiй жовнiр пролетiв мимо старого панотця, махнув шаблею, з свистом
розсiкаючи повiтря, i панотець упав, розрубаний надво , заливаючи сво ю
кров'ю мiдний хрест...
Аби стримати нелюдський крик, Олена до болю вп'ялася зубами в свою руку
й занiмiла, дивлячись, як жовнiри згрiбають солому. Вона ще гаразд не
розумiла, що вони будуть робити, але страшна здогадка блискавкою вдарила в
мозок. Жовнiри пiдпалюють церкву.
Церква була дерев'яна, легенька й суха i спалахнула в одну мить... Але
Олена вже того не бачила, вiд страшного видовиська втратила свiдомiсть i
заклякла...
Роздiл сьомий
Все лiто клекотiла Укра©на.
По мiстах i селах, на майданах i ярмарках слухали люди унiверсали
повстанського гетьмана Павлюка.
"Йдiть на Сiч! - закликали унiверсали. - Зiбравшись, ми вкупi пiдемо на
Укра©ну здобувати собi долю i волю. Воля або смерть!"
I селяни продавали волiв, купляли коней i цiлими загонами прибували на
Сiч. За пороги втiкали мiщани, ре стровi козаки, всi тi, хто донедавна був
бидлом i хлопом, ставали товаришами по збро©.
Укра©на клекотiла, Укра©ну лихоманило...
Терпiти вже бiльше нiхто не мiг.
Люд рвався в бiй. "Де наш гетьман?" - нiсся клич Укра©ною.
I гетьман з'явився
У серпнi 1637 року Павлюк на чолi великого повстанського вiйська, що
складалося з запорожцiв пiд орудою старшини Остряницi, ре стрових козакiв
полковникiв Скидана i Биховця та численних загонiв селян i мiщан, над
якими старшинував недавнiй полтавський урядник Гордiй Чурай, з гарматами
та обозами вирушив на Схiдну Укра©ну. Дванадцятого серпня гетьман пiдiйшов
до невеличкого мiстечка Крилова, котре стояло на рiчцi Тясминi, в однiй
милi вiд Днiпра Побачивши в степу повстанське вiйсько, мiщани вдарили у
дзвони, вбили свого старосту, перебили драбантiв i хлiбом та сiллю
зустрiли Павлюка при в'©здi у мiсто.
- Коли ми так i далi будемо захоплювати мiста, то я, мабуть, нi разу з
свого пiстоля не стрельну, - жартував Остряниця.
- Боюсь, але в тво му пiстолi може не вистачить куль, -докинув
Биховець. - Ляхiв стiльки розплодилося на Укра©нi, що й куль на всiх не
настачиш!
- Ех, коли б ми оце в Полтаву входили, то нам би шлях устеляли
вишиваними рушниками! - вигукнув Гордiй Чурай.
- Гордiй снить сво ю Полтавою, - добродушно мовив Скидан.
- Так як же ти не будеш нею марити, коли кращого краю, як полтавський,
по всiй Укра©нi не знайдеш! - ще запальнiше вигукнув Чурай. - Ось давайте
махнемо в Полтаву, на власнi очi перекона тесь.
- Далеко нам ще до Полтави, - посмiхнувся Павлюк. - А то б подивилися,
що то за благословенний край, про який щодня тiльки й торочить Гордiй. -
На Чурая уважно подивився. - Бачу тугу в тво©х очах, Гордiю. Сiм'ю,
мабуть, лишив?
- Над самою Ворсклою моя хатина сто©ть, - замрiяно-журно мовив Чурай. -
По веснi вишнi як заквiтнуть, ну, прямо тобi рай! - Зiтхнув. - Та довелося
з того раю п'ятами накивати . А якби ви почули, отамани, як спiва моя
дочка!.. Що той соловейко моя Маринка! Дванадцять лiт ©й, а як заспiва ,
вся Полтава слуха !
- Не горюй, Гордiю, дiйде черга й до Полтави, - озива ться Остряниця. -
Ще посидимо над Ворсклою, послуха мо твого соловейка.
Наближалися до мiстечка, лунко бемкали, дзвони, мiщани висипали
навстрiч повстанцям. Вiйсько пiдтяглося, козаки ще гордовитiше всiлися в
сiдлах, маяли прапори, бунчуки, блищали мiднi труби сурем.
- Ласкаво просимо, козаки! - гукали мiщани.
- А де ж це ваш пан староста, що нас не зустрiча ? - пита ться
Остряниця, i козаки весело смiються.
- А ми йому голову вiдтяли та й вiдпустили його з миром! - жартують
мiщани. - Катюга вiн! Туди йому й дорога.
- Вiльних козакiв та мiщан на хлопiв обертав!
- Худобу в нас забирав!
- Не велiв нам вибирати вiйта i сотника, а сво©х урядовцiв садовив. А
тi, як оси, нам очi ви©дали.
Дiд з бiлими довгими вусами i маленька дiвчинка з чорними тоненькими
кiсками вийшли навстрiч, несучи хлiб-сiль.
- Не тебе, гетьмане, зустрiча мо, а волю свою! - глухим голосом мовив
дiд. - Кланя мось до сиро© земельки нашiй довгожданiй волi!
Дiд подав Павлюку хлiбину, гетьман поцiлував хлiб i передав його
Остряницi.
- Клянусь, що не пошкодую нi сил сво©х, нi життя, боронячи вашу волю i
хлiб святий! - урочисто проказав гетьман. - Слава Укра©нi!
Ще дужче забемкали дзвони, коли павлюкiвцi входили у мiстечко. Люд
виснув на тинах i воротах, даючи дорогу вiйську. Чимало по вулицях лежало,
уткнувшись у землю, польських драбантiв.
- Ач, як нас ляшки зустрiчають! - добродушно мовив Скидан. - Аж носами
в землю повгрузали!
Ось тут i сталося непередбачене. Один з драбантiв раптом очуняв, звiв
голову i випростав руку з пiстолем, цiлячись у Павлюка.
- Гетьмане, стережись... - крикнув Гордiй i прямо з сiдла стрибнув на
драбанта, вдарив його по руцi. Куля дзизнула над вухом у Павлюка. Це
вiдбулося так швидко, що нiхто й словом не встиг прохопитися.
- А бодай би ти скис, лядський недобитку! - i Гордiй Чурай так стукнув
кулаком драбанта, що той i заковиз. - Тьху! Казав, пане гетьмане,
повертаймо в Полтаву, у нас такого не сталося б, - мовив Чурай, зводячись.
- Бо в нас у Полтавi ляхiв як б'ють, так один раз!
Отамани засмiялися, хоч оказiя були не з веселих.
Зайнявши Крилов, гетьман вiдразу ж зiбрав старшин на раду. Ходячи по
хатi та смикаючи себе за вус, Павлюк викладав свiй план:
- Час не терпить! Коли почали - мусимо спiшити. Хто захопить верхiв'я
Днiпра, той i господар становища. В Криловi я роздiляю вiйсько на двi
частини. Бiльшу доручаю полковникам Биховцю та Скидану. Задумка така.
Мусимо якнайшвидше захопити побiльше простору, де б могло розвернутися
повстання. В першу чергу треба захопити всi мiста i замки Правобережжя i
Лiвобережжя. Особливо у верхнiй частинi Днiпра. Тому загони Скидана i
Биховця сьогоднi ж, а найпiзнiше завтра вранцi пiдуть вгору по Днiпру,
захоплять в путi Воронiвку, Бужин, Боровицю, а просунувшись ще далi,
вiзьмуть Домонтiв i Бубнiвку. Дорогою будете руйнувати ма тки й замки,
захоплювати зброю i хлiб у панських фiльварках, обози, коней особливо.
Перш за все прилучайте до себе селян та мiщан. За Бубнiвкою Биховець i
Скидан роздiляються. Биховець зробить несподiваний напад на Канiв, а
Скидан в цей час оточу Переяслав. Переяслав треба взяти будь-що,
будь-яким способом i будь-якою цiною. Вiд цього залежатиме наш подальший
успiх. У Переяславi заперся з обдуреними козаками ре стровий гетьман Сава
Кононович i ворожа нам старшина на чолi з запроданцем Iляшем Кара©мовичем,
котрi потопили в кровi Кодацьку фортецю. Це нашi найлютiшi вороги, i
пощади ©м не буде. До того ж в переяславських арсеналах чимало
зберiга ться збро© та пороху. Дiйшли до мене чутки, що навколо Переяслава
дi багато повстанських загонiв, ©х треба об' днати й забрати а собою.
Впоравшись з Переяславом, Биховець лиша там свою залогу, а сам
рухатиметься в напрямку Чигирина. Гордiй Чурай дiятиме на волостях. Другий
загiн вiйська поведу я. Остряниця лиша ться при менi. Прямо з Крилова я
пiду до Чигирина i там очiкуватиму Биховця i Скидана. Звiдти, як усе буде
добре, ми купно вдаримо на Бiлу Церкву, i таким чином все верхiв'я
опиниться в наших руках. Ви мене зрозумiли, пани отамани?
- Зрозумiли, пане гетьмане.
Павлюк спинився посеред хати, жуючи кiнчик вуса.
- Мо', що не так метикую, то поправте мене. Мо', в кого краща задумка
- викладайте.
Отамани переглянулись, зрештою Биховець озвався:
- Я пристаю на думку пана гетьмана.
- Я також, - подав голос Гордiй Чурай. - А коли б з Переяслава вдарите
на Полтаву, то й зовсiм би добре було.
- I я згоден, - озвався Якiв Остряниця.
- А чи не вдарити нам спершу на Бiлу Церкву? - звiвся з лави Скидан. -
А потiм, не зупиняючись, на Бар!
- Що це дасть? - швидко запитав Павлюк.
- Ми загородимо шлях коронному вiйську на Укра©ну, - уточнив Скидай.
- Але будемо мати у себе за спиною фортецi, повнi жовнiрiв, котрi
вдарять нам у спину, - сказав Остряниця.
- А тим часом Сава Кононович з Кара©мовичем зберуть сво вiйсько, -
вставив Гордiй Чурай, - а ми...
- ...опинимося мiж двома вогнями, - закiнчив Биховець.
- Звичайно, такий ризик , - Скидан почухав потилицю. - Але ж i спокуса
велика...
- Швидше вдарити по коронному вiйську? - запитав Павлюк. - Нi,
полковнику, поспiшиш - людей насмiшиш. Ризикувати повстанням я не буду.
Коли ми захопимо Бар i розпочнемо бiй з коронним вiйськом, Кононович
неодмiнно з цього скориста ться i вдарить нам у спину. А це вже поразка.
До того ж ми не встигнемо збiльшити сво© сили, запастися збро ю,
провiантом та порохом. Ми будемо гинути пiд Баром, а дрiбнi загони
повстанцiв на Укра©нi сидiтимуть склавши руки. Почнемо з верхiв'я Днiпра.
Тiльки очистивши Укра©ну, захопивши фортецi, з' днавши всiх повстанцiв в
один кулак, можна думати про генеральний бiй. I все це треба зробити до
осенi. До Рiздва вся Схiдна Укра©на мусить опинитися в наших руках.
Коронне вiйсько збереться не ранiше глибоко© осенi, ось тодi ми й дамо бiй
Кон цпольському. Але де саме, в Бiлiй Церквi чи в Барi, покаже час i
обставини . То як, пане полковнику? - повернувся вiн до Скидана
- Пристаю! - твердо мовив Скидан. - Сьогоднi ж рушаю на Переяслав.
- На цьому раду нашу й закiнчимо! Пани отамани хай займаються сво©ми
справами, а до мене покличте писаря.
Отамани вийшли, а до хати заглянув вiйськовий писар Роман Попович i з
порога запитав:
- Кликали, пане гетьмане?
- Кликав, Романе. Ану сiдай до столу та папiр готуй, будемо до
переяславцiв унiверсал писати.
Писар, молодий, високий i худий як тичка недавнiй ки©вський бурсак,
заметеляв полами ношено© й переношено© ряси, сiв до столу й приготував
начиння. Гусяче перо витяг з-за вуха, подлубався в ньому нiгтем, потiм
почесав ним у сво©х густих рудих кудлах.
- Готово, пане гетьмане!
- Пане писарю, ти хоч би змiнив свою попiвську рясу на козацький жупан,
- не втерпiв Павлюк. - Вiйськовий писар, а на кого схожий!
- Та воно б i можна, - шморгнув облупленим носом писар. - Та де ж ти
його дiстанеш, жупана. А до ряси я вже звик.
- Ну, гаразд... - Гетьман запалив люльку i жадiбно затягнувся димом,
пройшовся по хатi.
- Пиши унiверсал. "Павло Михнович Бут, гетьман з вiйськом Запорозьким.
Пану отаману переяславському i всьому товариству, посполитим i всiй братi©
нашiй назавжди бажа мо вiд Бога доброго здоров'я", - продиктувавши, Павлюк
зачекав, доки писар скрипiв пером, i вiв далi: - "Милостиво оголошу мо
сво©м вiрним i доброзичливим товаришам, що я з дозволу i по наказу
вiйська, незважаючи на великi ускладнення вiйськовi, посилаю до вас в
Переяслав двох полковникiв: пана Карпа Скидана i пана Семена Биховця, а з
ними вiйська Запорозького кiлька тисяч. Про що, вашi милостi, як вiрнi
товаришi мо©, не хвилюйтеся, а приставайте до цих полковникiв".
Павлюк зупинився посеред хати, гриз мундштук люльки й обдумував
подальший текст. Тепер треба згадати тих мерзенних зрадникiв Кононовича i
Кара©мовича, котрi вiдсиджуються зараз в Переяславi... Скреготнув зубами,
до писаря:
- Пиши! "Що ж стосу ться тих зрадникiв, скiльки б ©х у вас не
виявилось, якi за обiди й банкети у ляхiв видали ©м наших товаришiв,
багатьом iз яких вiдрiзали вуха, а самих ©х вiдправили в Гадяч рити рови,
- цих зрадникiв не заважайте ловити, а видайте ©х вiйську мо му. Ви ж,
пани отамани, не хвилюйтеся i велiть не хвилюватися сво©м товаришам i
панам мiщанам, а допоможiть нам виловити цих зрадникiв, котрi так багато
заподiяли зла. Будьте динодушнi, згуртуйтеся i йдiть з п.п. полковниками
до вiйська, а там ми вже гуртом погада мо, як далi бути. Але якщо ви,
бережи, Боже, вашi милостi, забажа те захищати тих зрадникiв..." Написав,
Романе?
Писар ледве встигав за гетьманом, аж упрiв з натуги. Випростав спину,
витер пiт.
- Ху! Встиг, пане гетьмане. Давайте далi.
- Пиши. "...чи захочете самi до них при днатися, то ми зо всiма сво©ми
силами, з усiм вiйськом i артилерi ю рушимо до Переяслава i тодi побачимо,
чи буде хто захищати мерзенних зрадникiв. Отже, вдруге просимо вас i
суворо-пресуворо наказу мо iменем вiйська не вiдважуватись захищати
зрадникiв, але якнайшвидше спiлкуйтеся з нашими полковниками i вiйськом.
Пiсля всього поруча мо вас милостi Божiй. Дан в Криловi серпня 12 дня 1637
року"[4].
- Готово, пане гетьмане. Що ще писати?
- Поки досить, Романе. - Гетьман сiв до столу. - Унiверсал залиш, я
передам Скидану... Стривай, писарю. Як у тебе iз здоровлям?
- Н-нiчого, - розгубився писар. - Хвалити Бога...
- Коли брешеш, то хоч Бога не згадуй, - у вуса посмiхнувся гетьман. -
Худий, як та лозина край дороги. Ти хiба в надголодь живеш?
- Я, пане гетьмане, дух свiй гартую i тiлеса, - зiзнався зрештою писар.
-Тiлеса сво© голодом морю.
- З якого дива?
- Щоб грамоту зберегти, - похнюпився Роман. - Коли тiлеса жиром
обростають - грамота тодi утiка з голови.
- Ну й дивак! - посмiхнувся Павлюк. - Грамоту, може, й збережеш, а дуба
з голоду врiжеш. Це точно.
- Я хочу йти не в тiлеса, а в розум, пане гетьмане.
- Йди у розум, Романе, а тiльки ж дбай про сво здоровля. Куди воно
годиться? Який же з тебе в бiсового батька козак, як ти од вiтру хилишся?
I потiм затям: такi, як ти, я маю на оцi твою грамоту, дорожчi нам за
десятьох неписьменних. I ти, будь ласка, не мори себе голодом. Домовились?
- Домовились, пане гетьмане, - весело мовив писар. - Не знав я, що
потрiбний Укра©нi.
- Ще й як! - Павлюк поклав руку Романовi на плече. - Ось як здобудемо
волю, школи вiдкри мо, люд будемо навчати, щоб грамотнi всi були, як ото в
заморських кра©нах. А письменному i жити легше. То ти, Романе, i будеш
колись навчати письма ваш темний люд. Та це мрi©... Поки що мрi©...
- 3 мрiями легше жити, пане гетьмане.
- Не до мрiй зараз. Ми тiльки-но почали, i один Бог зна , чим все це
скiнчиться... - Павлюк помовчав хвилю. - Та гаразд! Iди, Романе, та бiльше
не голодуй. Стривай!.. Скинь ти к бiсу свою засмальцьовану рясу! Дивитися
на не©...
- Але ж, пане гетьмане... - зам'явся писар. - У мене пiд рясою бiльше
нiчого нема .
- От лихо! - почухався Павлюк. - Не нажив ще добра?
- Я свiй скарб у головi ношу, пане гетьмане.
- А ти, хлопче, бачу, не ликом шитий. Клумаковитий! Молодець, коли сво
багатство в головi носиш. Та нинi ти вiйськовий писар i вигляд мусиш мати
вельми пристойний. -Павлюк швидко зняв iз себе жупан i накинув його писарю
на плечi. - Носи i будь здоров!
- Тобто... як? - Роман розгубився i стояв, зiгнувшись пiд жупаном i
боячися до нього доторкнутись. - А ви, пане гетьмане?
- За мене не турбуйся! Укра©на знайде для свого гетьмана жупан. А ти
ходи здоровий. Щоправда, жупан на тебе вельми великуватий, та кравцi в
один мент перешиють. Дай Боже, щоб вiн тебе грiв!
Лишившись сам, Павлюк пройшовся з кутка в куток, постояв бiля столу,
дивлячись на унiверсал, обмiзковував, чи все врахував, посилаючи Скидана й
Биховця в Переяслав, потiм пiдiйшов до вiкна. Майдан був вщерть забитий
козаками. Чувся смiх, вигуки, тупотнява нiг...
Опустився на лаву, задумливо обхопив голову руками... Чи все правильно
вiн обдумав, чи не схибив де на самiсiнькому початку? Вiдчув, який важкий
тягар лiг на його плечi вiдтодi, як вiн узяв у сво© руки долю повстало©
Укра©ни. Тiльки б не промахнутися, не пiддатись зневiрi, вистояти,
перемогти... Схопився, пройшов по хатi, спинився в кутку, де висiли образи
i тьмяно блимала лампадка. Незворушливi лики святих суворо дивилися на
нього, нiби багли зрозумiти, хто ж вiн, козак Павло Бут, вiдомий пiд iм'ям
гетьмана Павлюка, i чи зумi вiн вистояти сам i Укра©ну визволити?
- Боже! Не за себе прошу! - раптом гаряче прошепотiв Павлюк. - За
Укра©ну прошу, за не© знедолену, забиту, зацьковану, в ярма запряжену. За
не©, Боже, молюся в душi сво©й i вдень, i вночi... Допоможи ©й, Боже, i
гетьману ©© Павлюку. Ми вiками боремося за волю й вiками головами
наклада мо, аби загорiлася сподiвана зоря волi. Чому ти мовчиш, Боже, чому
не поможеш нам, чи молитви нашi до тебе не доходять? Чому ти мовчав, коли
в Зеленiй Гутi в церквi тво©й живцем горiли жiнки i дiти? Чому ти,
справедливий i всесильний, не порятував нещасних?.. Чому? - з гнiвом
вигукнув Павлюк. - Чому?
Лики святих, як i перше, були незворушно суворi.
Павлюк опам'ятався.
- Грiшний, Боже, на тебе розгнiвався. Але зваж на мою молитву, не
вiдгороджуйся вiд нас святими мурами. Не менi, землi рiднiй допоможи, бо
проклянемо тебе на вiки вiчнi!..
Роздiл восьмий
Пан королiвський комiсар i староста Ян Данилович знову встав не з тi ©
ноги... Нечесаний, невмиваний, надутий, як сич, тинявся вiн по залах свого
палацу в розстебнутiм халатi, пiд яким не було нiчого, крiм волосатого
тiла (пан комiсар не мав челядь за людей, тому й не вважав за потрiбне
ховати перед бидлом свою голизну). Сновигаючи, зганяв злiсть на челядi.
Та, як могла, ховалася по найглухiших закапелках, але Данилович -
стрiляний горобець. Його не проведеш! Вiн виколупував челядь з усiх
зашкалубин, витягував ©© за чуби, а витягши, товк писком у стiну чи в
мармурову колону, приказуючи:
- Чим бiльше бидло товчеш, тим воно ста слухнянiшим!.. .
Челядники, вмиваючись юшкою, ходили з розпухлими, потовченими носами,
стiни в палацi зарябiли вiд червоних плям, i Данилович не велiв витирати
чи замазувати кров, "щоб бидло щодня бачило свою юшку i не дуже дерло
хлопську кирпу".
Поганi вiстi дiйшли до пана комiсара i старости: бунтарський гетьман
Павлюк захопив Чигирин, а Карпе Скидан - Корсунь. Його вотчина, його
управа i староства - Чигирин i Корсунь - в руках ворогiв Корони. А вiд
коронного гетьмана нi слуху нi духу!.. А-а, пся крев! Спробуй пiсля таких
вiстей уставати з тi © ноги, цю треба!
Вiдтодi, як Данилович змушений був в однiм спiднiм вистрибувати вночi з
чигиринського замку i до ранку тремтiти вiд холоду й ляку в копицi сiна на
околицi Чигирина, минуло мiсяцiв зо три. Вже осiнь. А вiн i досi змушений
сидiти в глухiй Данилiвцi пiд охороною добiрних жовнiрiв i навiть носа не
смi потикати в Чигиринське i Корсунське староства... Пiсля невдалого
послушенства в Чигиринi, рятуючись вiд хлопського полковника Скидана, вiн
тодi ледь живий дiстався до Бара.
- Ваша милiсть! Чернь бунту ! - замалим не плакав пан комiсар перед
коронним гетьманом. - Ре стровцi з покори вийшли. До них при дналося
бидло. Мо©х жовнiрiв перебито, я лише чудом з вогню живим вискочив!
Коронний на диво спокiйно його вислухав.
- Перелякана шляхта, втративши сво лице i гiднiсть, замалим не щодня
прибiга в Бар, - мовив вiн роздратовано. - I щодня блага жовнiрiв для
захистку. А де я наберу жовнiрiв для всiх тих лицарiв, котрi втiкають сюди
в однiм спiднiм?
Пся крев! Данилович змушений був проковтнути i цю образу. Не будеш же в
такому становищi загризатися з коронним! Лише прохрипiв:
- Послушенство не допомага ! Чернь та ре стровцi чинять свавiльство.
Палити ©х треба! Мордувати! Вiшати! Я, королiвський комiсар i староста,
змушений був у сво©м староствi, як свиня, зариватися в сiно i всю нiч
дрижакiв ©сти. Вогнем i мечем треба пройти Укра©ну! Ре стровцiв у хлопи!
Хлопiв у дугу!
Коронний обiцяв, запевняв, що йому вiдомо про бунти на Укра©нi i що вiн
ось-ось збере вiйсько для вгамування хлопiв. Але, поки збереться вiйсько,
пан комiсар i староста нехай захища ться сво©ми силами. I чека приходу
коронного вiйська... Матка Боска! Чим захищатися? Ким? Гайдуки? Надвiрнi
козаки? Та ©м вiрити - без голови лишишся При першiй же нагодi на бiк
чернi переметнуться. Ще й пана свого на мотузяцi приведуть. Фiльварки
горять. Селяни на Сiч утiкають, мiщани вбивають старост i становлять сво©х
вiйтiв. Чорта з два тепер в Чигирин сунешся чи в Корсунь! Так i дадуть по
писку!
Все ж таки Ян Данилович виклянчив у коронного пiвсотнi жовнiрiв, але
щоб Русь ними викоренити, як того жадав пан комiсар, годi було й думати.
Довелося плюнути та вiддалеки погрозити комiсарським кулаком на свавiльний
Чигирин i запертися в сво му ма тку в Данилiвнi та чекати з моря погоди.
Так за все лiто й не вiдважився сунути носа в Чигирин. Повiсить клята
чернь, як спопаде. А тепер i зовсiм туди не поткнешся: в Чигиринi Павлюк
окопався з сво©м вiйськом. Пся крев! I Крилов у його руках, i Корсунь.
Скидан, ходять чутки, штурму Переяслав... От сиди й трусися в палацi.
Добре, що хоч палац високим та глухим муром обнесений, а пiвсотнi жовнiрiв
день i нiч на вартi, i брама на мiцному замку. А коронного вiйська як не
було, так i нема . Данилiвський ма ток, щоправда, один з найбiльших у пана
комiсара. I прибутковий. Ма вiн гути, де скло на продаж виготовляють,
буди по виробництву поташу. Еге, поташ-то вигiдна штука! За сто десять
бочок поташу гданський купець вiдвалив йому аж тридцять тисяч злотих!
Жирненько. I рудня , хлопи виплавляють залiзо з болотяно© руди.
Селiтерний завод мусить вiдкрити, коли б тiльки чернь вгамувати. На щастя,
його поки що вогонь обмина , горять сусiди, але хлопам нема чого
довiряти. А раптом повстанське вiйсько сюди нагряне? Тодi й жовнiри не