Страница:
повстанням, котре очолив вибраний на гетьмана запорожець Марко Жмайло.
Пiсля ряду запеклих битв, особливо бiля Курукiвського озера[9], коли
польське вiйсько було вкрай виснажене, коронний гетьман Кон цпольський,
аби врятуватися, вiдрядив у повстанський табiр сво©х послiв з пропозицi ю
про мирну угоду. Поляки завжди так викручувалися: вiдчуваючи неминучу
поразку, спiшно пропонували мир, використовуючи нестiйку, а часом
реакцiйну козацьку старшину, i вже потiм, вгамувавши повстанцiв золотими
обiцянками, чинили по-старому. Так сталося i бiля Курукiвського озера.
Хоча сили повстанцiв також були пiдiрванi, все ж вони мали чисельну
перевагу. От тiльки не спромоглися ©© закрiпити. Повстанський табiр
ускладнювали внутрiшнi суперечностi: ре строва старшина прагнула угоди з
панством, сподiваючись, що вдячне панство урiвня ©© в правах з
великопольською шляхтою, рядова ж маса козацтва волiла й далi боротися за
свою волю. П'ятого листопада в козацькому таборi стався переворот:
од Жмайла вiдiбрали булаву i гетьманом проголосили Михайла Дорошенка.
Того ж дня Дорошенко прийняв умови польсько© сторони i пiдписав
Курукiвський трактат, за яким ре стр мав бути не бiльше шести тисяч
козакiв (при Сагайдачному, наприклад, ре стр був фактично необмежений) i
подiлявся на п'ять полкiв: Ки©вський, Переяславський, Бiлоцеркiвський,
Корсунський, Канiвський. Щоправда, учасникам повстання було оголошено
амнiстiю, а ре стровцям даровано ще й "вольностi": право займатися
риболовлею, мисливством та торгiвлею. I ось по веснi 1638 року, стративши
Павлюка, панство постановило на сеймi переформувати козацтво i позбавити
його всiх пiльг i "вольностей" Курукiвського трактату. На сеймi була
прийнята "Нова Ординацiя вiйська Запорозького, ре стрового, котре
перебува на службi Речi Посполито©".
"Ми знищу мо на вiчнi часи, - зачитали на сеймi постанову про нову
Ординацiю, - всi пiльги, прибутки i право на вибiр старшини, котрими
козаки користувалися... Ми ухвалю мо, щоб тi, хто брав участь у повстаннi,
були перетворенi у хлопiв... Посаду гетьмана нiколи не буде займати особа
iз козацько© маси, гетьмана буде призначати король iз шляхетського стану.
Iз шляхти будуть вибиратися осавули й полковники".
За козаками лишалося право вибору лише сотникiв та отаманiв.
Ре стровцям заборонили вiльно пересуватися по Укра©нi, займатися
торгiвлею. Ре стр також було зменшено i вибрано заново. Сейм гадав, що
нова Ординацiя раз i назавжди покладе край повстанням на Укра©нi.
Вiдразу ж по закiнченнi сейму два гетьмани, коронний Кон цпольський i
польний Потоцький, зiйшлися за угорським вином, аби узгодити сво© плани
щодо подальшого упокорення бунтiвно© Укра©ни. Ситуацiя з початку 1638 року
для Польщi складалася так. Коронне вiйсько було роздiлене на двi частини.
Перша, значно менша, стояла в самiй Польщi неподалiк прусського кордону (в
Пруссi© було неспокiйно, до всього ж пiдливав жиру у вогонь i Данцiг,
котрий претендував на морське во водство), головнi ж сили ще з зими
минулого року стояли в Укра©нi, зайнявши Поднiпров'я, Приднiпров'я,
Заднiпров'я та всi шляхи й переправи по Днiпру. Вже другий рiк в Укра©нi
було неспокiйно, то там, то тут спалахували повстання, мiста виходили з
покори польським старостам, в лiсах дiяли загони мiсцевих ватажкiв. Iз
стратою Павлюка у волостях нiчого не змiнилося, пожежа тлiла i
розгорялася. Остаточно вгамувати Укра©ну було доручено польному гетьману,
одначе той, передавши вiйська сво му братовi, полковнику Станiславу
Потоцькому, при©хав до Варшави мовби на сейм i зволiкав з поверненням в
Укра©ну, зiславшись на поганий стан здоров'я.
"Я схопив Павлюка, сяк-так вгамував ре стр, i з мене досить, - сам
перед собою виправдовувався польний. - Хiба я мало гибiв в Укра©нi, мало
ризикував сво ю головою? Нема дурних! Хай лiпше брат викорiню хлопськi
бунти, якщо це йому вдасться!"
Але виду про свiй душевний злам не подавав, тримався гордо i
самовпевнено, як i личить бравому переможцю.
- Я перемiг з Божою помiччю хлопського гетьмана, а нова Ординацiя й
зовсiм вломила ре стру карк! - пiднявши золотий кубок з янтарним вином,
хвацько вигукнув польний. - Шляхетський гордий чобiт дощенту розтоптав
хлопськi вольностi. Я радий, що старшина ре стру вiднинi буде з можних
родiв. - Сьорбнувши вина, мрiйливо протяг: - Мм-м... Вино пречудове! Це
справжня олiмпiйська амброзiя! Хоча, - продовжував вiн перервану тему, -
повернемося до повстання. Iляшко Кара©мович, теперiшнiй старший ре стру, i
не шляхетського роду, плебейське бидло, проте з свого брата укра©нця вiн
випустить бiльше кровi, анiж ми. А вже сiм шкур злупить, будьте певнi!
Коронний гетьман, вмочивши сухi губи у вино, задоволене плямкнув i
похитав головою:
- Але ж угорцi мастаки виготовляти вина! П' ш його, власним язиком
закусиш i не вгледиш як... Та-ак... Щодо Кара©мовича. Вашмосць ма рацiю.
Я нiяк не хочу применшувати моцi Посполито©, але без таких запроданцiв, як
Кара©мович, нам би довелося сутужно.
- О, так, - згоджу ться польний. - Попередн повстання Марка Жмайла
тiльки тому й приборкали, що старшина переметнулася на наш бiк. До речi,
так було й при Наливайку, Косинському, Трясилi, i сподiваюсь, - що й у
майбутньому буде. Допоки кара©мовичi зраджуватимуть сво©х же, ми
загрiбатимемо жар чужими руками.
- На винагороди Кара©мовичу та його кодлу не скупiться, - каже коронний
i пiднiма кубок. - Отож за
перемогу?
- Так, за перемогу, вашмосць! - вигуку Потоцький.
- Пан польний хiба не збира ться в скорiм часi повернутися в Укра©ну й
очолити священну вiйну супроти схизматiв?
- Я... е-е... - запитання коронного застуку Потоцького зненацька. -
Звичайно, радий i далi служити сво©м фамiльним мечем дорогiй ойчизнi i
Коронi, але почуваю себе кепсько. Минулий похiд дався взнаки мо му
здоровлю. Одначе з черню впора ться i мiй брат. Я п'ю за золотий спокiй у
нашому королiвствi!
- О нi! - похмуро хита головою коронний. - Про золотий спокiй поки що
рано говорити. Страта Павлюка, на жаль, не вгамувала непокiрну Русь!
Пiдходить до вiкна, ледь пригублю кубок i довго дивиться на
гостроверхi дахи Старого Мiста, на шпилi ратушi i Свентоянського собору,
хита бородою:
- Це© весни не чекати нам i срiбного спокою в ма статi!
- Але ж нова Ординацiя... - почина польний.
- Нова Ординацiя хоч i знищила привiле© та вольностi ре стру, але не
стала панаце ю вiд усiх наших бiд! Сейм постановля , а козаки по-сво му
чинять. I нiчого ©м не варто вдруге розпочати похiд за сво© вольностi.
Дарма що голова Павлюка стирчить на тичцi, нового гетьмана це не зляка !
Тим паче, що сподвижники Павлюка Остряниця й Гуня гуляють на волi. Вони й
закликають хлопiв до себе на Сiч. Я одержав не зовсiм при мнi вiстi вiд
урядникiв: на Запорiжжя втекло близько шести тисяч хлопiв. Нове повстання
неминуче!
- Пся крев! - прохрипiв Потоцький - Чи не я перед Рiздвом топив у кровi
Укра©ну? Смiю запевнити, що Лiвобережжя i Правобережжя, де я пройшов,
вкрашалося шибеницями. Нiжин i Ки©в вкрилися трупами. Я лютував, як барс!
Садив хлопських отаманiв на палi, нищив ©х без лiку! I все, виходить,
марно?
Коронний нiчого не вiдповiв, хмуро дивлячись в золотий кубок з
угорським вином...
Ще через кiлька днiв надiйшли вiстi, що запорожцi та втiкачi-селяни
вибрали на гетьмана Якова Остряницю, а в помiчники йому - Дмитра Гуню.
Щодень надходили тривожнi вiстi вiд укра©нських старост: хлопи юрмами
втiкають за пороги, запасаються харчем та збро ю, збирають грошi на нове
повстання. Схизмати до того знахабнiли, що навiть влаштували свiй шпиталь
в Трахтемировi при Межигiрському монастирi.
Кон цпольський почав спiшно готувати новi полки на Укра©ну, вiдiслав
гiнцiв, аби в Чигиринi й Кременчуцi виставили сильнi залоги. Коронне
вiйсько велiв просунути ближче до порогiв з наказом перехопити там
Остряницю. Вiйна почалася!
Роздiл другий
Сотник ре строво© сотнi, що була розмiщена у мiстечку Голтвi, Ничипiр
Хрущ, маленький кругленький чоловiчок з моложавим червонощоким лицем i
пишними рудими вусами, вийшовши з церкви, старанно перехрестився, надiв
шапку, поправив шаблю на поясi i, тримаючи в однiй руцi свiчку, а долонею
друго© затуляючи благенький вогник, аби дурний вiтрисько не задув, бува,
з-за рогу вогонь страстей, обережно почимчикував до свого обiйстя.
Був страсний четвер, i над мiстечком линуло завзяте бемкання дзвонiв. З
церкви, хрестячись, один по одному виходили мiщани та козаки. Захищаючи
долонями свiчки, розходилися по вузьких кривулястих вуличках та завулках.
Благополучно принiсши додому вогонь страстей, закiптявлювали на сволоках
чорнi хрести, а свiчки, задмухавши, ховали за iконами. Така свiчка вiднинi
зватиметься страсною i допомагатиме як од негаданого лиха, так i вiд
хвороб, хоча б вiд зло© трясучки. Варто лише тричi вимiряти ниткою свiчку,
затим нитку спалити, а золу з святою водою в четвер натщесерце випити, i
трясучку тодi як рукою знiме! При важкiй смертi душа чогось не може з тiла
вирватися, конаючому дають потримати в руках страсну свiчку, якщо тяжкi
пологи, то засвiчують ©© перед iконами. А в грозу, аби грiм не спалив
хати, свiчку тричi по хатi проносять i ставлять на покутi.
Отож нiс до сво © хати страсний вогонь i сотник Хрущ, але думки його
невтiшнi блукали далеко-далеко i вiд страсного вогню, i навiть вiд само©
Голтви. Не давала покою сотнику нова Ординацiя, котра обкарнала i без того
куцохвостi вольностi ре стровськi. "Що ж то воно буде? - зiтхав сотник i
скрушно хитав головою. - Ще одна така Ординацiя, i ре строве козацтво
поробиться хлопами в панiв". По мiстах i замках розтикав Потоцький сильнi
залоги. I в Голтвi жовнiрський загiн отаборився. Спробуй тепер ляхiв
викурити! Хоча й духом падати ще ранувато. Доки шабля в руках - доти й
козакуй! Полетiли по веснi чутки, що Яцько Остряниця продовжу справу
Павлюка. А невдовзi й достовiрнi вiстi надiйшли: вийшовши з Сiчi, гетьман
дав бiй Потоцькому пiд Срiбним, потiм захопив Кременчук, Хорол та
Омельник. I кажуть, що зараз вiн зовсiм недалеко вiд Голтви руха ться. До
Остряницi з усiх усюд люд збiга ться. I сотник Хрущ нi-нi, та й дума : а
чи не вдарити по ляхах самому та вийти навстрiч Остряницi? Вiд тако© думки
сотник аж розхвилювався. Чого сидiти склавши руки? Кульбачити коней - i в
похiд! Як завжди, коли збуджувався, страх як курити захотiлося! Сотник аж
губами заплямкав. Та доки люльку приготу ш та вогню викрешеш, вiтер ще й
страсну свiчку погасить. А тодi не обберешся лиха! Рiдна жiночка по саме
горло нагоду духопелками. Не те що на ляхiв напасти, дихнути всмак не
да ! А вже як накрутить на руку оселедця та заходиться макогоном перiщити,
то хоч-не-хоч, а затанцю ш! Отож надiлив Господь такою жiночкою! Полк
ляхiв не такий страшний, як Параска Хрущиха. Хоробрий сотник Хрущ, не грiх
i похвалитися, по татарських голомозих головах хiба ж так його шабля
гуляла, не один наскок на кримськi улуси робив, а ось з власною жiночкою
не зладить. Тiльки гляне панi сотникова, в боки вiзьметься, гримне, то в
пана сотника й шабля з рук випорску . Тьху, та й годi! Нi за якi дукати,
нi за якi битi таляри чи злотi не згодиться пан сотник вийти на прю з панi
сотниковою. Хай ©м грець, i дукатам, i талярам, i злотим, не чiпай жiнки -
менше грiха!
От i зараз, велiла йому принести з церкви страсного вогню, i несе Хрущ,
бо що вдi ш? А тут ще й шаблюка раз по раз мiж ногами плута ться, сотник
спотика ться, сердито бурчить:
- Ну дивись ти!.. Чи ж не причеплива! Не iнакше як Параску зачула, от i
лiзе пiд ноги, наче лякливе щеня!..
Подумав сотник, i раптом наче гармата на вулицi бабахнула:
- То ти ото так, дорогий чоловiченьку, щоб тобi коти оселедця
засмоктали, страсний вогонь затуля ш?!. Хiба ж тобi повилазило,
дорогенький, що свiчка вже й погасла?
Крикнула Параска, а свiчка тiльки пурх з рук!.. Пан сотник так i
отетерiв посеред вулицi: недарма ж таки шабля плуталася мiж ногами, чула
бiду, ой, чула, кривобока!.. I як же вiн не вберiг страсний вогонь, най би
вiн горiв i не переставав! Наче з-пiд землi, виросла перед ним Параска,
висока, дебела, вдвiчi вища i бiльша за маленького кругленького сотника i,
взявшись одною рукою в могутнiй крутий бiк, другою помахувала перед
спантеличеним носом пана сотника. В тiй руцi був замашний макогiн.
- Понюхай, чим ця штука пахне?
Пан сотник носа вiдвернув: спасибi, нанюхався!
- Чого це ти як в рот води набрав, чоловiченьку, най би в тебе
привселюдно очкур у шароварах трiснув?! - проспiвала Параска таким
голосом, що не вiщував нiчого доброго. - Чи не я тебе посилала по страсний
вогонь, а ти що це, любий, несеш менi з церкви? Погаслу свiчку, най би
тобi чорти вуса вискубли! А чим же я хреста на сволоцi закiптявлюватиму?
Не встиг пан сотник i очима клiпнути, як панi сотникова - хвать його за
оселедця, намотала чуприну на руку та макогоном межи плечi!
- Щоб знав, як берегти страсний вогонь!..
- Панi Хрущихо... панi Хрущихо... - отямившись, заволав пан сотник,
марно намагаючись вивiльнити свого нещасного оселедця. - Схаменiться,
Парасочко, ми ж бо на вулицi! Люди на нас дивляться...
- Йому людей соромно! - закричала на всю вулицю Хрущиха. - Подивiться
на нього, людоньки, йому соромно, що рiдна жiнка макогоном його уму-розуму
навча ! Та хай усi видять, як я за тебе, телепню гороховий, пiклуюся та
розум тобi макогоном доточую. Ось тобi страсний четвер!.. Ось тобi страсна
п'ятниця! Ось тобi...
Хто зна, чим би закiнчилося це навчання (панi сотникова добралась ще
тiльки до страсно© недiлi), як на вулицi невiдь-звiдки взявся молодий
чорнявий парубiйко i вражено протяг:
- Хi-хi-хi! Тiтко! Та у вас спина iззадi!..
- Хi-хi-хi! - й собi затягла Хрущиха. - Як же це я?.. - I, вiдпустивши
оселедця, переполошено лапнула себе поза спиною. - Що там ще за трясця?
- Та спина, кажу, у вас iззадi! - посмiхався чорнявий парубок.
- Без тебе знаю, що спина у мене позаду! - вiдказала Хрущиха i тiльки
тут збагнула, що парубiйко бере ©© на глузи. - Ах ти ж, босото!..
Тим часом бравий сотник, як i подоба справжньому вояцi, встиг
скористатися з непередбачено© ситуацi©, крикнув сво му визволителю:
"Рятуйся як можеш!" - кинувся навтьоки. Парубок чкурнув за ним, i обо
вони, вскочивши у завулок, присiли пiд плотом, аби перечекати грозу.
- Ну, спасибi, виручив! - сотник поплескав парубка по плечу. - Бо клята
жiнка зовсiм би оселедця вирвала. Вона в мене така, що й чорту роги
вправить.
Вийшли на вулицю, сотник поправив шапку, шаблю при боцi i прибрав
войовничу позу.
- А чи не податися нам у шинок до Лейби i прилити зустрiч?
- Радий, та часу катма, - парубок облизав губи. - Нагальне дiло маю, до
дядька спiшу.
- Ти нiби не тутешнiй, - сказав сотник. - Хто твiй дядько?
- Сотник Хрущ. Мо', чули про такого?
- Чув, чув, аякже... - сотник пiдозрiло оглядав парубка. - Навiть знаю,
що сотник Хрущ - це я.
- Тю! Пощастило! А я Онисько Завiрюха.
- А-а, це той самий Онисько? - протяг Хрущ.
- Той самий, - радо закивав парубiйко.
- Не чув такого! Звiдкiля ти?
- А звiдти, - тицьнув парубiйко в бiк Псла. - Вiд Остряницi.
- Вiд самого Остряницi?
- Вiд самого, пане сотнику. - Парубiйко, озирнувшись, квапно зашепотiв:
- Джура я в нього. Пан гетьман з вiйськом сто©ть за Пслом.
- А казали, Остряниця у Кременчуцi?
- Змушенi були вiдiйти до Голтви. Пан гетьман мене послав наперед.
Прошмигни, каже, в Голтву до вiрного сотника Хруща. I коли вiн ще не
ополячився, то хай се© ночi, як проспiвають третi пiвнi, вiдчинить браму.
Сотник Хрущ пiдкрутив вуса.
- Передай гетьману, що сотник Хрущ, як iстинно вкра©нський козак,
зустрiне його в Голтвi. Хай пiдходить опiвночi до мiста, i ми покажемо
ляхам страсний четвер!..
Вже другi пiвнi проспiвали, як Ничипiр Хрущ, урвавши сво старанне
хропiння, котрим вiн удавав, що мiцно спить, i звiвши голову над подушкою,
сторожко прислухався. Параска мирно сопiла собi пiд ковдрою...
"Спить, окаянна! - радо подумав Хрущ i перехрестив ©© для певностi. -
Спи, голубко, спи... А менi пора, бо сотня чека ..."
Тамуючи подих, сотник обережно вислизнув з-пiд тепло© ковдри,
нашвидкуруч зодягнувся i тiльки-но хотiв було чiпляти до пояса шаблю, як
зненацька важка i тверда рука, мов камiнь, лягла йому на плече. Сотник так
i закляк на мiсцi.
- Куди це ти збира шся, пане сотнику? - нiжно проспiвала Параска, i в
сотника мороз по спинi пройшов.
- Я? - здивувався сотник.
- Ти, сотнику, - пiдтвердила Хрущиха. - Куди це ти серед ночi
рихту шся?..
- Я... е-е... по потребi... до вiтру...
- А шаблюку для чого чiпля ш?
- Е-е... Парасочко, на дворi темно, хоч в око стрель... - забелькотiв
Хрущ. - Та й пiвнiч глупа... Ще й чорти навкулачки не билися... То я...
е-е... на всяк випадок...
- Не белькочи, як той гиндик! - Параска а довгiй полотнянiй сорочцi
посунула на нього, навпомацки безпомилково вхопила чоловiка за оселедець.
- То куди це ти дженджуришся?
Пан сотник скис. От i спробуй з такою жiночкою вигнати жовнiрiв iз
Голтви! А чи ж не вiн домовлявся з сво ю сотнею, що вони зберуться
опiвночi на березi Голтви, знiмуть варту i...
- Ти менi не зiтхай, а кажи, до яко© молодицi клинцi пiдбива ш? У яку
гречку надумав серед ночi стрибати? Гляди, чоловiченьку, до часу глечик
воду носить!
- Та зовсiм не до молодицi, Парасочко! - трохи повеселiв сотник. - В
мо му вiцi та в гречку стрибати? Гай-гай, не узяв його кат, все вже
минулося. Схаменися, який я джигун! Та й на бiса менi молодиця, коли я вiд
рiдно© жiночки свiту бiлого не бачу!
- Нiби правда, - роздумливо мовила Параска, але оселедця з рук не
випускала. - Викладай, як панотцю на сповiдi, куди замандюрився?
I сотник змушений був викласти все, як на сповiдi.
- То ви хочете Остряницi пособити? - Параска нарештi вiдпустила
оселедця. - Зроду-вiку не думала, що мiй чоловiк ще на щось придатний!
- Парасочко-о-о! - в розпачi затяг сотник. - Ти нам повстання зiрвеш!
Без обинякiв тобi скажу!
- Не репетуй, бо всю Голтву згвалту ш! - шикнула Параска - Ти чому менi
зразу не сказав, що так i так, хочемо клятим ляхам вправити роги? А хотiв
тихцем з-пiд ковдри? Не на ту напав! Де моя запаска? Подай хутчiше!
По якiйсь хвилi Параска вже стояла вдягнена.
- Ти чого як стовп стовбичиш? Нiкуди я тебе самого не пущу! Удвох
пiдемо ляхам боки латати. Де моя зброя? Ти дума ш, я остання спиця в
колесi? Нехай наших знають! Зброю!
Сотник швиденько подав Парасцi замашний макогiн, розчулено шморгнув
носом i поспитав:
- Хiба ти, Парасочко, мене ще коха ш?
- Кохаю! - вигукнула Параска. - Та менi, може, свiт бiлий без тебе не
милий! Та чого ти стовбичиш, окаянний? Сотня жде, а вiн витрiшки прода !
Ходiмо ляхам страсний четвер показувати?
- Так, так, Парасочко! - радо вигукнув Хрущ. - Ми ©м покажемо нову
Ординацiю! Ходiмо, Парасочко, ходiмо ляхам роги вправляти! Живого мiсця
вони не знайдуть на собi!
Остряниця зупинився в лiсi бiля Псла. Навiть тимчасовий табiр завбачно
велiв окопати шанцями, обгородити возами й виставити посилену охорону.
Така осторога була не зайвою: вiд самого Кременчука слiдом iшов полковник
Станiслав Потоцький з вiйськом, що набагато переважало повстанське. До
всього ж вiн мав сильну артилерiю, а це також доводилося враховувати.
Козаки окопувалися, а гетьман, гукнувши джуру - меткого запорожця,
парубчака Ониська Завiрюху, - пiшов з ним понад Пслом.
- Бачиш он ту дорогу? - показав рукою на другий берег.
- Бачу, пане гетьмане, i готовий ноги на плечi та бiгом! Я прудконогий,
як за ць. Вуха прищулю - й гайда!
- Тодi мотайся, хлопче, в Голтву до сотника Ничипора Хруща. Та гляди,
не виклич пiдозри, бо в Голтвi лядська залога. Тримайся, наче ти з
ближнього села до дядька в гостi просту ш. Скажи сотнику Хрущу, хай
поменше вою з сво ю жiнкою, а вiдчинить вночi нам браму. Не забудь, третi
пiвнi проспiвають - ми бiля Голтви!
Джура тiльки холошами полопотiв!
Остряниця оглянув табiр i лишився задоволеним: козаки добре окопалися.
День згасав у болотистому мочаруватому лiсi над Пслом. I ледве сонце сiло,
як здiйнялося справжн комарине побо©ще. Козаки без угаву вiдмахувались
вiд кусючо© орди, але палити багаття Остряниця не велiв. Потоцький
нишпорив неподалiк, то лiпше до пори до часу себе не виказувати. Та гiрше,
нiж комарi, допiкали Остряницю власнi думки. Чи вдасться йому те, що не
вдалося Сулимi й Павлюку? Вони зложили голови, але повстання, пiдняте
ними, розгоря ться з новою силою. Вже другий рiк мина , як лл ться кров, а
воля як була далеко, так i лишилася. Козаки забагли, щоб вiн очолив рух по
веснi 1638 року. Вiн очолив i вийшов в Укра©ну... Чи ж вистачить у
повстанцiв сил цього разу? Шiсть тисяч козакiв та селян зiбралося по веснi
на Сiчi i вручили йому сво© долi. I мрi©, i палкi прагнення. Веди нас,
гетьмане! Вiн повiв повсталий люд.
Згаду ться, як то було...
Над Днiпром линув такий згук, наче над водою раз по раз били гармати.
Лунко репалась, трiщала крига, клекотiла шуга... Днiпро скидав крижанi
кайдани, розковував свою волю. Ламаючи кригу, несучи шугу, ринула рiкою
велика вода, затопляючи низини й острови. Остряниця стояв на крутому
березi Днiпра й дивився на льодохiд. Велетенськi крижини наповзали одна на
одну, з гуркотом стискалися, розсипалися й крутилися в скаженiй
круговертi.
"Ось так i сила людська, - думав Остряниця. - Скiльки не заковуй ©© в
кайдани, скiльки не гнiти, а надiйде час, пробудиться зi сну жага волi, в
друзки рознесе кайдани i розiлл ться великою водою по всьому кра©".
Над Днiпром дув вологий вiтер, гостро й гiрко пахло вiльхою, молодою
лозою, вербовими бростями. Того дня повстале товариство вибрало старшину
Якова Остряницю сво©м гетьманом... Вiн прислухався до трiскоту крижин, а у
вухах все ще лунав набат на сiчовому майданi... Били довбишi в литаври,
скликуючи товариство на раду, гудiв весняний вiтер над матiр'ю Сiччю, коли
над майданом злетiло одне слово: "Остряниця!"
Курли-курли...
Остряниця задумливо звiв голову: журавлi у високостi. Але ж якi раннi!
Крига з Днiпра, снiг iз землi, а вони вже курличуть. То, напевне, весна
буде швидкою...
Пiдiйшов Гуня, мовчки дивилися на журавлiв. Трiщала крига на Днiпрi,
курликали журавлi, ще гiркiше запахло вiльхою, молодим полином...
- А Павлюк не повернувся з вирiю, - зiтхнув Гуня. - I батько Сулима...
I багато - багато нашого славного товариства не повернулося з вирiю. Пiд
одними Кумейками, як скло, шiсть тисяч товариства лягло!
- Ось i наша черга настала, брате, - обняв його Остряниця. - Полетимо,
а чи повернемося? Iнодi мене сумнiв гризе. Чи вийде що з цього? Чи не
задарма гинемо?
- Коли на вiвтар волi кров пролита, то не марно! Не ми, так iншi
кайдани розiб'ють!
- Будемо вилiтати, Дмитре!
- Пора вже! - подав голос Скидан. - 3 великою водою i ринемо в Укра©ну.
- Гiнцiв уже розiслано? - запитав Остряниця.
- Як журавлi, розлетiлися, - озвався Биховець. - Навiть на Волинь,
Подолiю та Покуття посланi. Люд готу ться i чека тебе, гетьмане.
- Гляньте, пани отамани! - раптом вигукнув Гуня, показуючи рукою на
Днiпро. - Довговухе товариство в Крим по сiль попливло!
Отамани оглянулися. Неподалiк вiд берега пливла крижина, а на нiй
сидiло тро чи п'ятеро зайцiв, злякано прищуливши вуха. Крижину несло у
водяну круговерть...
- Загинуть сiрi нi за цапову душу! - Остряниця збiг з кручi i подався
понад берегом, випереджаючи крижину. Зайцi, вiдчувши рятунок, з надi ю
звели голови. Та ось гетьман розiгнався, стрибнув на першу крижину i, щоб
не впасти, присiв. Крижина стала сторч, сяйнувши проти сонця ребром, але
гетьман встиг перестрибнути на другу, та з трiском розкололася, i вiн
опинився на третiй. Так, перестрибуючи з крижини на крижину, Остряниця
нарештi дiстався до зайцiв.
- Перепудились, сiрi? - весело поспитав, запихаючи зайцiв собi за
пазуху, двох пiдхопив пiд руки i пострибав з крижини на крижину, аж доки й
не опинився на сухому. Посмiхаючись у вуса, повитягав iз пазухи зайцiв,
але довговухi ще не дiйшли тями. Злякано тислися до землi, i вона пiд
ними, певно, хиталася...
- Гайда, хлопцi, гайда! - погладив ©х гетьман. - Та вдруге обачнiшими
будьте!
Зайцi, отямившись, тiльки й мигнули бiлими кiнчиками куцих хвостiв.
Отамани весело засмiялися.
- Так про що ж ми рiч вели? - пiдiйшов гетьман до отаманiв. - Про
похiд? Ляхи навряд чи нас так рано чекають, треба поспiшати. Вируша мо
завтра. Як i мiзкували: я пiду з частиною вiйська сухим шляхом по
Лiвобережжю в напрямку Кременчука, а тодi на Хорол. Дмитро Гуня
пiднiметься з човнярами по Днiпру i захопить вище Кременчука переправи,
щоб вiдрiзати ляхiв вiд Правобережжя. А правим берегом пiде Скидан в
напрямку Чигирина. Що ма мо робити? Винищувати коронне вiйсько на
Лiвобережжi, а тодi - на Поднiпров'я. В похiд, братове!
...Остряниця - походив берегом Псла i повернувся до табору.
- Ще не прибiгав Онисько?
- Нi, пане гетьмане! - Козаки махали гiлками, вiдганяючи комарiв. -
Кусають, хай ©м грець!
- Та в'©дливе ж створiння! - буркнув худий жовтий селянин у драному
солом'яному брилi. - Нi куля ©х не бере, нi вилами не проштрикнеш капосну
душу!
- Але один засiб , - озвався Остряниця, смокчучи люльку. - Треба
переловити всiх комарiв, повiдривати ©м носи i вiдпустити ©х з миром...
- Для чого? - здивувався дядько в брилi.
- А хай собi лiтають, - незворушливо мружився гетьман, вiдливаючи кулю.
- Безносi комарi вже не зможуть жалити i зробляться все одно що тi
метелики. Так менi ще колись покiйний дiд раяв.
Козаки i селяни зареготали, смiх покотився табором, i комарi наче стали
не так вже допiкати. Люди привiтнiшали, хтось уже заходився колiнця
викидати, смiх зринав там i тут...
Остряниця вкотре обходить табiр i, зайвий раз впевнившись, що все
гаразд, спира ться на полудрабок воза й пантру очима дорогу, яка веде в
Голтву... На нiй нi душi...
А спогади знову течуть i течуть...
Двадцять п'ятого березня передовi загони Остряницi пiдходили до
Зозулинець - першого села по путi в Укра©ну. Широко розлилися веснянi
води, зда ться, увесь бiлий свiт пливе за водою. Остряниця спокiйний.
Потоцький навряд чи жде зараз гостей iз Сiчi. Тим гiрше для нього.
Увiрвуться вони в Кременчук, як снiг на голову!.. Зозулинцi туляться по
Пiсля ряду запеклих битв, особливо бiля Курукiвського озера[9], коли
польське вiйсько було вкрай виснажене, коронний гетьман Кон цпольський,
аби врятуватися, вiдрядив у повстанський табiр сво©х послiв з пропозицi ю
про мирну угоду. Поляки завжди так викручувалися: вiдчуваючи неминучу
поразку, спiшно пропонували мир, використовуючи нестiйку, а часом
реакцiйну козацьку старшину, i вже потiм, вгамувавши повстанцiв золотими
обiцянками, чинили по-старому. Так сталося i бiля Курукiвського озера.
Хоча сили повстанцiв також були пiдiрванi, все ж вони мали чисельну
перевагу. От тiльки не спромоглися ©© закрiпити. Повстанський табiр
ускладнювали внутрiшнi суперечностi: ре строва старшина прагнула угоди з
панством, сподiваючись, що вдячне панство урiвня ©© в правах з
великопольською шляхтою, рядова ж маса козацтва волiла й далi боротися за
свою волю. П'ятого листопада в козацькому таборi стався переворот:
од Жмайла вiдiбрали булаву i гетьманом проголосили Михайла Дорошенка.
Того ж дня Дорошенко прийняв умови польсько© сторони i пiдписав
Курукiвський трактат, за яким ре стр мав бути не бiльше шести тисяч
козакiв (при Сагайдачному, наприклад, ре стр був фактично необмежений) i
подiлявся на п'ять полкiв: Ки©вський, Переяславський, Бiлоцеркiвський,
Корсунський, Канiвський. Щоправда, учасникам повстання було оголошено
амнiстiю, а ре стровцям даровано ще й "вольностi": право займатися
риболовлею, мисливством та торгiвлею. I ось по веснi 1638 року, стративши
Павлюка, панство постановило на сеймi переформувати козацтво i позбавити
його всiх пiльг i "вольностей" Курукiвського трактату. На сеймi була
прийнята "Нова Ординацiя вiйська Запорозького, ре стрового, котре
перебува на службi Речi Посполито©".
"Ми знищу мо на вiчнi часи, - зачитали на сеймi постанову про нову
Ординацiю, - всi пiльги, прибутки i право на вибiр старшини, котрими
козаки користувалися... Ми ухвалю мо, щоб тi, хто брав участь у повстаннi,
були перетворенi у хлопiв... Посаду гетьмана нiколи не буде займати особа
iз козацько© маси, гетьмана буде призначати король iз шляхетського стану.
Iз шляхти будуть вибиратися осавули й полковники".
За козаками лишалося право вибору лише сотникiв та отаманiв.
Ре стровцям заборонили вiльно пересуватися по Укра©нi, займатися
торгiвлею. Ре стр також було зменшено i вибрано заново. Сейм гадав, що
нова Ординацiя раз i назавжди покладе край повстанням на Укра©нi.
Вiдразу ж по закiнченнi сейму два гетьмани, коронний Кон цпольський i
польний Потоцький, зiйшлися за угорським вином, аби узгодити сво© плани
щодо подальшого упокорення бунтiвно© Укра©ни. Ситуацiя з початку 1638 року
для Польщi складалася так. Коронне вiйсько було роздiлене на двi частини.
Перша, значно менша, стояла в самiй Польщi неподалiк прусського кордону (в
Пруссi© було неспокiйно, до всього ж пiдливав жиру у вогонь i Данцiг,
котрий претендував на морське во водство), головнi ж сили ще з зими
минулого року стояли в Укра©нi, зайнявши Поднiпров'я, Приднiпров'я,
Заднiпров'я та всi шляхи й переправи по Днiпру. Вже другий рiк в Укра©нi
було неспокiйно, то там, то тут спалахували повстання, мiста виходили з
покори польським старостам, в лiсах дiяли загони мiсцевих ватажкiв. Iз
стратою Павлюка у волостях нiчого не змiнилося, пожежа тлiла i
розгорялася. Остаточно вгамувати Укра©ну було доручено польному гетьману,
одначе той, передавши вiйська сво му братовi, полковнику Станiславу
Потоцькому, при©хав до Варшави мовби на сейм i зволiкав з поверненням в
Укра©ну, зiславшись на поганий стан здоров'я.
"Я схопив Павлюка, сяк-так вгамував ре стр, i з мене досить, - сам
перед собою виправдовувався польний. - Хiба я мало гибiв в Укра©нi, мало
ризикував сво ю головою? Нема дурних! Хай лiпше брат викорiню хлопськi
бунти, якщо це йому вдасться!"
Але виду про свiй душевний злам не подавав, тримався гордо i
самовпевнено, як i личить бравому переможцю.
- Я перемiг з Божою помiччю хлопського гетьмана, а нова Ординацiя й
зовсiм вломила ре стру карк! - пiднявши золотий кубок з янтарним вином,
хвацько вигукнув польний. - Шляхетський гордий чобiт дощенту розтоптав
хлопськi вольностi. Я радий, що старшина ре стру вiднинi буде з можних
родiв. - Сьорбнувши вина, мрiйливо протяг: - Мм-м... Вино пречудове! Це
справжня олiмпiйська амброзiя! Хоча, - продовжував вiн перервану тему, -
повернемося до повстання. Iляшко Кара©мович, теперiшнiй старший ре стру, i
не шляхетського роду, плебейське бидло, проте з свого брата укра©нця вiн
випустить бiльше кровi, анiж ми. А вже сiм шкур злупить, будьте певнi!
Коронний гетьман, вмочивши сухi губи у вино, задоволене плямкнув i
похитав головою:
- Але ж угорцi мастаки виготовляти вина! П' ш його, власним язиком
закусиш i не вгледиш як... Та-ак... Щодо Кара©мовича. Вашмосць ма рацiю.
Я нiяк не хочу применшувати моцi Посполито©, але без таких запроданцiв, як
Кара©мович, нам би довелося сутужно.
- О, так, - згоджу ться польний. - Попередн повстання Марка Жмайла
тiльки тому й приборкали, що старшина переметнулася на наш бiк. До речi,
так було й при Наливайку, Косинському, Трясилi, i сподiваюсь, - що й у
майбутньому буде. Допоки кара©мовичi зраджуватимуть сво©х же, ми
загрiбатимемо жар чужими руками.
- На винагороди Кара©мовичу та його кодлу не скупiться, - каже коронний
i пiднiма кубок. - Отож за
перемогу?
- Так, за перемогу, вашмосць! - вигуку Потоцький.
- Пан польний хiба не збира ться в скорiм часi повернутися в Укра©ну й
очолити священну вiйну супроти схизматiв?
- Я... е-е... - запитання коронного застуку Потоцького зненацька. -
Звичайно, радий i далi служити сво©м фамiльним мечем дорогiй ойчизнi i
Коронi, але почуваю себе кепсько. Минулий похiд дався взнаки мо му
здоровлю. Одначе з черню впора ться i мiй брат. Я п'ю за золотий спокiй у
нашому королiвствi!
- О нi! - похмуро хита головою коронний. - Про золотий спокiй поки що
рано говорити. Страта Павлюка, на жаль, не вгамувала непокiрну Русь!
Пiдходить до вiкна, ледь пригублю кубок i довго дивиться на
гостроверхi дахи Старого Мiста, на шпилi ратушi i Свентоянського собору,
хита бородою:
- Це© весни не чекати нам i срiбного спокою в ма статi!
- Але ж нова Ординацiя... - почина польний.
- Нова Ординацiя хоч i знищила привiле© та вольностi ре стру, але не
стала панаце ю вiд усiх наших бiд! Сейм постановля , а козаки по-сво му
чинять. I нiчого ©м не варто вдруге розпочати похiд за сво© вольностi.
Дарма що голова Павлюка стирчить на тичцi, нового гетьмана це не зляка !
Тим паче, що сподвижники Павлюка Остряниця й Гуня гуляють на волi. Вони й
закликають хлопiв до себе на Сiч. Я одержав не зовсiм при мнi вiстi вiд
урядникiв: на Запорiжжя втекло близько шести тисяч хлопiв. Нове повстання
неминуче!
- Пся крев! - прохрипiв Потоцький - Чи не я перед Рiздвом топив у кровi
Укра©ну? Смiю запевнити, що Лiвобережжя i Правобережжя, де я пройшов,
вкрашалося шибеницями. Нiжин i Ки©в вкрилися трупами. Я лютував, як барс!
Садив хлопських отаманiв на палi, нищив ©х без лiку! I все, виходить,
марно?
Коронний нiчого не вiдповiв, хмуро дивлячись в золотий кубок з
угорським вином...
Ще через кiлька днiв надiйшли вiстi, що запорожцi та втiкачi-селяни
вибрали на гетьмана Якова Остряницю, а в помiчники йому - Дмитра Гуню.
Щодень надходили тривожнi вiстi вiд укра©нських старост: хлопи юрмами
втiкають за пороги, запасаються харчем та збро ю, збирають грошi на нове
повстання. Схизмати до того знахабнiли, що навiть влаштували свiй шпиталь
в Трахтемировi при Межигiрському монастирi.
Кон цпольський почав спiшно готувати новi полки на Укра©ну, вiдiслав
гiнцiв, аби в Чигиринi й Кременчуцi виставили сильнi залоги. Коронне
вiйсько велiв просунути ближче до порогiв з наказом перехопити там
Остряницю. Вiйна почалася!
Роздiл другий
Сотник ре строво© сотнi, що була розмiщена у мiстечку Голтвi, Ничипiр
Хрущ, маленький кругленький чоловiчок з моложавим червонощоким лицем i
пишними рудими вусами, вийшовши з церкви, старанно перехрестився, надiв
шапку, поправив шаблю на поясi i, тримаючи в однiй руцi свiчку, а долонею
друго© затуляючи благенький вогник, аби дурний вiтрисько не задув, бува,
з-за рогу вогонь страстей, обережно почимчикував до свого обiйстя.
Був страсний четвер, i над мiстечком линуло завзяте бемкання дзвонiв. З
церкви, хрестячись, один по одному виходили мiщани та козаки. Захищаючи
долонями свiчки, розходилися по вузьких кривулястих вуличках та завулках.
Благополучно принiсши додому вогонь страстей, закiптявлювали на сволоках
чорнi хрести, а свiчки, задмухавши, ховали за iконами. Така свiчка вiднинi
зватиметься страсною i допомагатиме як од негаданого лиха, так i вiд
хвороб, хоча б вiд зло© трясучки. Варто лише тричi вимiряти ниткою свiчку,
затим нитку спалити, а золу з святою водою в четвер натщесерце випити, i
трясучку тодi як рукою знiме! При важкiй смертi душа чогось не може з тiла
вирватися, конаючому дають потримати в руках страсну свiчку, якщо тяжкi
пологи, то засвiчують ©© перед iконами. А в грозу, аби грiм не спалив
хати, свiчку тричi по хатi проносять i ставлять на покутi.
Отож нiс до сво © хати страсний вогонь i сотник Хрущ, але думки його
невтiшнi блукали далеко-далеко i вiд страсного вогню, i навiть вiд само©
Голтви. Не давала покою сотнику нова Ординацiя, котра обкарнала i без того
куцохвостi вольностi ре стровськi. "Що ж то воно буде? - зiтхав сотник i
скрушно хитав головою. - Ще одна така Ординацiя, i ре строве козацтво
поробиться хлопами в панiв". По мiстах i замках розтикав Потоцький сильнi
залоги. I в Голтвi жовнiрський загiн отаборився. Спробуй тепер ляхiв
викурити! Хоча й духом падати ще ранувато. Доки шабля в руках - доти й
козакуй! Полетiли по веснi чутки, що Яцько Остряниця продовжу справу
Павлюка. А невдовзi й достовiрнi вiстi надiйшли: вийшовши з Сiчi, гетьман
дав бiй Потоцькому пiд Срiбним, потiм захопив Кременчук, Хорол та
Омельник. I кажуть, що зараз вiн зовсiм недалеко вiд Голтви руха ться. До
Остряницi з усiх усюд люд збiга ться. I сотник Хрущ нi-нi, та й дума : а
чи не вдарити по ляхах самому та вийти навстрiч Остряницi? Вiд тако© думки
сотник аж розхвилювався. Чого сидiти склавши руки? Кульбачити коней - i в
похiд! Як завжди, коли збуджувався, страх як курити захотiлося! Сотник аж
губами заплямкав. Та доки люльку приготу ш та вогню викрешеш, вiтер ще й
страсну свiчку погасить. А тодi не обберешся лиха! Рiдна жiночка по саме
горло нагоду духопелками. Не те що на ляхiв напасти, дихнути всмак не
да ! А вже як накрутить на руку оселедця та заходиться макогоном перiщити,
то хоч-не-хоч, а затанцю ш! Отож надiлив Господь такою жiночкою! Полк
ляхiв не такий страшний, як Параска Хрущиха. Хоробрий сотник Хрущ, не грiх
i похвалитися, по татарських голомозих головах хiба ж так його шабля
гуляла, не один наскок на кримськi улуси робив, а ось з власною жiночкою
не зладить. Тiльки гляне панi сотникова, в боки вiзьметься, гримне, то в
пана сотника й шабля з рук випорску . Тьху, та й годi! Нi за якi дукати,
нi за якi битi таляри чи злотi не згодиться пан сотник вийти на прю з панi
сотниковою. Хай ©м грець, i дукатам, i талярам, i злотим, не чiпай жiнки -
менше грiха!
От i зараз, велiла йому принести з церкви страсного вогню, i несе Хрущ,
бо що вдi ш? А тут ще й шаблюка раз по раз мiж ногами плута ться, сотник
спотика ться, сердито бурчить:
- Ну дивись ти!.. Чи ж не причеплива! Не iнакше як Параску зачула, от i
лiзе пiд ноги, наче лякливе щеня!..
Подумав сотник, i раптом наче гармата на вулицi бабахнула:
- То ти ото так, дорогий чоловiченьку, щоб тобi коти оселедця
засмоктали, страсний вогонь затуля ш?!. Хiба ж тобi повилазило,
дорогенький, що свiчка вже й погасла?
Крикнула Параска, а свiчка тiльки пурх з рук!.. Пан сотник так i
отетерiв посеред вулицi: недарма ж таки шабля плуталася мiж ногами, чула
бiду, ой, чула, кривобока!.. I як же вiн не вберiг страсний вогонь, най би
вiн горiв i не переставав! Наче з-пiд землi, виросла перед ним Параска,
висока, дебела, вдвiчi вища i бiльша за маленького кругленького сотника i,
взявшись одною рукою в могутнiй крутий бiк, другою помахувала перед
спантеличеним носом пана сотника. В тiй руцi був замашний макогiн.
- Понюхай, чим ця штука пахне?
Пан сотник носа вiдвернув: спасибi, нанюхався!
- Чого це ти як в рот води набрав, чоловiченьку, най би в тебе
привселюдно очкур у шароварах трiснув?! - проспiвала Параска таким
голосом, що не вiщував нiчого доброго. - Чи не я тебе посилала по страсний
вогонь, а ти що це, любий, несеш менi з церкви? Погаслу свiчку, най би
тобi чорти вуса вискубли! А чим же я хреста на сволоцi закiптявлюватиму?
Не встиг пан сотник i очима клiпнути, як панi сотникова - хвать його за
оселедця, намотала чуприну на руку та макогоном межи плечi!
- Щоб знав, як берегти страсний вогонь!..
- Панi Хрущихо... панi Хрущихо... - отямившись, заволав пан сотник,
марно намагаючись вивiльнити свого нещасного оселедця. - Схаменiться,
Парасочко, ми ж бо на вулицi! Люди на нас дивляться...
- Йому людей соромно! - закричала на всю вулицю Хрущиха. - Подивiться
на нього, людоньки, йому соромно, що рiдна жiнка макогоном його уму-розуму
навча ! Та хай усi видять, як я за тебе, телепню гороховий, пiклуюся та
розум тобi макогоном доточую. Ось тобi страсний четвер!.. Ось тобi страсна
п'ятниця! Ось тобi...
Хто зна, чим би закiнчилося це навчання (панi сотникова добралась ще
тiльки до страсно© недiлi), як на вулицi невiдь-звiдки взявся молодий
чорнявий парубiйко i вражено протяг:
- Хi-хi-хi! Тiтко! Та у вас спина iззадi!..
- Хi-хi-хi! - й собi затягла Хрущиха. - Як же це я?.. - I, вiдпустивши
оселедця, переполошено лапнула себе поза спиною. - Що там ще за трясця?
- Та спина, кажу, у вас iззадi! - посмiхався чорнявий парубок.
- Без тебе знаю, що спина у мене позаду! - вiдказала Хрущиха i тiльки
тут збагнула, що парубiйко бере ©© на глузи. - Ах ти ж, босото!..
Тим часом бравий сотник, як i подоба справжньому вояцi, встиг
скористатися з непередбачено© ситуацi©, крикнув сво му визволителю:
"Рятуйся як можеш!" - кинувся навтьоки. Парубок чкурнув за ним, i обо
вони, вскочивши у завулок, присiли пiд плотом, аби перечекати грозу.
- Ну, спасибi, виручив! - сотник поплескав парубка по плечу. - Бо клята
жiнка зовсiм би оселедця вирвала. Вона в мене така, що й чорту роги
вправить.
Вийшли на вулицю, сотник поправив шапку, шаблю при боцi i прибрав
войовничу позу.
- А чи не податися нам у шинок до Лейби i прилити зустрiч?
- Радий, та часу катма, - парубок облизав губи. - Нагальне дiло маю, до
дядька спiшу.
- Ти нiби не тутешнiй, - сказав сотник. - Хто твiй дядько?
- Сотник Хрущ. Мо', чули про такого?
- Чув, чув, аякже... - сотник пiдозрiло оглядав парубка. - Навiть знаю,
що сотник Хрущ - це я.
- Тю! Пощастило! А я Онисько Завiрюха.
- А-а, це той самий Онисько? - протяг Хрущ.
- Той самий, - радо закивав парубiйко.
- Не чув такого! Звiдкiля ти?
- А звiдти, - тицьнув парубiйко в бiк Псла. - Вiд Остряницi.
- Вiд самого Остряницi?
- Вiд самого, пане сотнику. - Парубiйко, озирнувшись, квапно зашепотiв:
- Джура я в нього. Пан гетьман з вiйськом сто©ть за Пслом.
- А казали, Остряниця у Кременчуцi?
- Змушенi були вiдiйти до Голтви. Пан гетьман мене послав наперед.
Прошмигни, каже, в Голтву до вiрного сотника Хруща. I коли вiн ще не
ополячився, то хай се© ночi, як проспiвають третi пiвнi, вiдчинить браму.
Сотник Хрущ пiдкрутив вуса.
- Передай гетьману, що сотник Хрущ, як iстинно вкра©нський козак,
зустрiне його в Голтвi. Хай пiдходить опiвночi до мiста, i ми покажемо
ляхам страсний четвер!..
Вже другi пiвнi проспiвали, як Ничипiр Хрущ, урвавши сво старанне
хропiння, котрим вiн удавав, що мiцно спить, i звiвши голову над подушкою,
сторожко прислухався. Параска мирно сопiла собi пiд ковдрою...
"Спить, окаянна! - радо подумав Хрущ i перехрестив ©© для певностi. -
Спи, голубко, спи... А менi пора, бо сотня чека ..."
Тамуючи подих, сотник обережно вислизнув з-пiд тепло© ковдри,
нашвидкуруч зодягнувся i тiльки-но хотiв було чiпляти до пояса шаблю, як
зненацька важка i тверда рука, мов камiнь, лягла йому на плече. Сотник так
i закляк на мiсцi.
- Куди це ти збира шся, пане сотнику? - нiжно проспiвала Параска, i в
сотника мороз по спинi пройшов.
- Я? - здивувався сотник.
- Ти, сотнику, - пiдтвердила Хрущиха. - Куди це ти серед ночi
рихту шся?..
- Я... е-е... по потребi... до вiтру...
- А шаблюку для чого чiпля ш?
- Е-е... Парасочко, на дворi темно, хоч в око стрель... - забелькотiв
Хрущ. - Та й пiвнiч глупа... Ще й чорти навкулачки не билися... То я...
е-е... на всяк випадок...
- Не белькочи, як той гиндик! - Параска а довгiй полотнянiй сорочцi
посунула на нього, навпомацки безпомилково вхопила чоловiка за оселедець.
- То куди це ти дженджуришся?
Пан сотник скис. От i спробуй з такою жiночкою вигнати жовнiрiв iз
Голтви! А чи ж не вiн домовлявся з сво ю сотнею, що вони зберуться
опiвночi на березi Голтви, знiмуть варту i...
- Ти менi не зiтхай, а кажи, до яко© молодицi клинцi пiдбива ш? У яку
гречку надумав серед ночi стрибати? Гляди, чоловiченьку, до часу глечик
воду носить!
- Та зовсiм не до молодицi, Парасочко! - трохи повеселiв сотник. - В
мо му вiцi та в гречку стрибати? Гай-гай, не узяв його кат, все вже
минулося. Схаменися, який я джигун! Та й на бiса менi молодиця, коли я вiд
рiдно© жiночки свiту бiлого не бачу!
- Нiби правда, - роздумливо мовила Параска, але оселедця з рук не
випускала. - Викладай, як панотцю на сповiдi, куди замандюрився?
I сотник змушений був викласти все, як на сповiдi.
- То ви хочете Остряницi пособити? - Параска нарештi вiдпустила
оселедця. - Зроду-вiку не думала, що мiй чоловiк ще на щось придатний!
- Парасочко-о-о! - в розпачi затяг сотник. - Ти нам повстання зiрвеш!
Без обинякiв тобi скажу!
- Не репетуй, бо всю Голтву згвалту ш! - шикнула Параска - Ти чому менi
зразу не сказав, що так i так, хочемо клятим ляхам вправити роги? А хотiв
тихцем з-пiд ковдри? Не на ту напав! Де моя запаска? Подай хутчiше!
По якiйсь хвилi Параска вже стояла вдягнена.
- Ти чого як стовп стовбичиш? Нiкуди я тебе самого не пущу! Удвох
пiдемо ляхам боки латати. Де моя зброя? Ти дума ш, я остання спиця в
колесi? Нехай наших знають! Зброю!
Сотник швиденько подав Парасцi замашний макогiн, розчулено шморгнув
носом i поспитав:
- Хiба ти, Парасочко, мене ще коха ш?
- Кохаю! - вигукнула Параска. - Та менi, може, свiт бiлий без тебе не
милий! Та чого ти стовбичиш, окаянний? Сотня жде, а вiн витрiшки прода !
Ходiмо ляхам страсний четвер показувати?
- Так, так, Парасочко! - радо вигукнув Хрущ. - Ми ©м покажемо нову
Ординацiю! Ходiмо, Парасочко, ходiмо ляхам роги вправляти! Живого мiсця
вони не знайдуть на собi!
Остряниця зупинився в лiсi бiля Псла. Навiть тимчасовий табiр завбачно
велiв окопати шанцями, обгородити возами й виставити посилену охорону.
Така осторога була не зайвою: вiд самого Кременчука слiдом iшов полковник
Станiслав Потоцький з вiйськом, що набагато переважало повстанське. До
всього ж вiн мав сильну артилерiю, а це також доводилося враховувати.
Козаки окопувалися, а гетьман, гукнувши джуру - меткого запорожця,
парубчака Ониська Завiрюху, - пiшов з ним понад Пслом.
- Бачиш он ту дорогу? - показав рукою на другий берег.
- Бачу, пане гетьмане, i готовий ноги на плечi та бiгом! Я прудконогий,
як за ць. Вуха прищулю - й гайда!
- Тодi мотайся, хлопче, в Голтву до сотника Ничипора Хруща. Та гляди,
не виклич пiдозри, бо в Голтвi лядська залога. Тримайся, наче ти з
ближнього села до дядька в гостi просту ш. Скажи сотнику Хрущу, хай
поменше вою з сво ю жiнкою, а вiдчинить вночi нам браму. Не забудь, третi
пiвнi проспiвають - ми бiля Голтви!
Джура тiльки холошами полопотiв!
Остряниця оглянув табiр i лишився задоволеним: козаки добре окопалися.
День згасав у болотистому мочаруватому лiсi над Пслом. I ледве сонце сiло,
як здiйнялося справжн комарине побо©ще. Козаки без угаву вiдмахувались
вiд кусючо© орди, але палити багаття Остряниця не велiв. Потоцький
нишпорив неподалiк, то лiпше до пори до часу себе не виказувати. Та гiрше,
нiж комарi, допiкали Остряницю власнi думки. Чи вдасться йому те, що не
вдалося Сулимi й Павлюку? Вони зложили голови, але повстання, пiдняте
ними, розгоря ться з новою силою. Вже другий рiк мина , як лл ться кров, а
воля як була далеко, так i лишилася. Козаки забагли, щоб вiн очолив рух по
веснi 1638 року. Вiн очолив i вийшов в Укра©ну... Чи ж вистачить у
повстанцiв сил цього разу? Шiсть тисяч козакiв та селян зiбралося по веснi
на Сiчi i вручили йому сво© долi. I мрi©, i палкi прагнення. Веди нас,
гетьмане! Вiн повiв повсталий люд.
Згаду ться, як то було...
Над Днiпром линув такий згук, наче над водою раз по раз били гармати.
Лунко репалась, трiщала крига, клекотiла шуга... Днiпро скидав крижанi
кайдани, розковував свою волю. Ламаючи кригу, несучи шугу, ринула рiкою
велика вода, затопляючи низини й острови. Остряниця стояв на крутому
березi Днiпра й дивився на льодохiд. Велетенськi крижини наповзали одна на
одну, з гуркотом стискалися, розсипалися й крутилися в скаженiй
круговертi.
"Ось так i сила людська, - думав Остряниця. - Скiльки не заковуй ©© в
кайдани, скiльки не гнiти, а надiйде час, пробудиться зi сну жага волi, в
друзки рознесе кайдани i розiлл ться великою водою по всьому кра©".
Над Днiпром дув вологий вiтер, гостро й гiрко пахло вiльхою, молодою
лозою, вербовими бростями. Того дня повстале товариство вибрало старшину
Якова Остряницю сво©м гетьманом... Вiн прислухався до трiскоту крижин, а у
вухах все ще лунав набат на сiчовому майданi... Били довбишi в литаври,
скликуючи товариство на раду, гудiв весняний вiтер над матiр'ю Сiччю, коли
над майданом злетiло одне слово: "Остряниця!"
Курли-курли...
Остряниця задумливо звiв голову: журавлi у високостi. Але ж якi раннi!
Крига з Днiпра, снiг iз землi, а вони вже курличуть. То, напевне, весна
буде швидкою...
Пiдiйшов Гуня, мовчки дивилися на журавлiв. Трiщала крига на Днiпрi,
курликали журавлi, ще гiркiше запахло вiльхою, молодим полином...
- А Павлюк не повернувся з вирiю, - зiтхнув Гуня. - I батько Сулима...
I багато - багато нашого славного товариства не повернулося з вирiю. Пiд
одними Кумейками, як скло, шiсть тисяч товариства лягло!
- Ось i наша черга настала, брате, - обняв його Остряниця. - Полетимо,
а чи повернемося? Iнодi мене сумнiв гризе. Чи вийде що з цього? Чи не
задарма гинемо?
- Коли на вiвтар волi кров пролита, то не марно! Не ми, так iншi
кайдани розiб'ють!
- Будемо вилiтати, Дмитре!
- Пора вже! - подав голос Скидан. - 3 великою водою i ринемо в Укра©ну.
- Гiнцiв уже розiслано? - запитав Остряниця.
- Як журавлi, розлетiлися, - озвався Биховець. - Навiть на Волинь,
Подолiю та Покуття посланi. Люд готу ться i чека тебе, гетьмане.
- Гляньте, пани отамани! - раптом вигукнув Гуня, показуючи рукою на
Днiпро. - Довговухе товариство в Крим по сiль попливло!
Отамани оглянулися. Неподалiк вiд берега пливла крижина, а на нiй
сидiло тро чи п'ятеро зайцiв, злякано прищуливши вуха. Крижину несло у
водяну круговерть...
- Загинуть сiрi нi за цапову душу! - Остряниця збiг з кручi i подався
понад берегом, випереджаючи крижину. Зайцi, вiдчувши рятунок, з надi ю
звели голови. Та ось гетьман розiгнався, стрибнув на першу крижину i, щоб
не впасти, присiв. Крижина стала сторч, сяйнувши проти сонця ребром, але
гетьман встиг перестрибнути на другу, та з трiском розкололася, i вiн
опинився на третiй. Так, перестрибуючи з крижини на крижину, Остряниця
нарештi дiстався до зайцiв.
- Перепудились, сiрi? - весело поспитав, запихаючи зайцiв собi за
пазуху, двох пiдхопив пiд руки i пострибав з крижини на крижину, аж доки й
не опинився на сухому. Посмiхаючись у вуса, повитягав iз пазухи зайцiв,
але довговухi ще не дiйшли тями. Злякано тислися до землi, i вона пiд
ними, певно, хиталася...
- Гайда, хлопцi, гайда! - погладив ©х гетьман. - Та вдруге обачнiшими
будьте!
Зайцi, отямившись, тiльки й мигнули бiлими кiнчиками куцих хвостiв.
Отамани весело засмiялися.
- Так про що ж ми рiч вели? - пiдiйшов гетьман до отаманiв. - Про
похiд? Ляхи навряд чи нас так рано чекають, треба поспiшати. Вируша мо
завтра. Як i мiзкували: я пiду з частиною вiйська сухим шляхом по
Лiвобережжю в напрямку Кременчука, а тодi на Хорол. Дмитро Гуня
пiднiметься з човнярами по Днiпру i захопить вище Кременчука переправи,
щоб вiдрiзати ляхiв вiд Правобережжя. А правим берегом пiде Скидан в
напрямку Чигирина. Що ма мо робити? Винищувати коронне вiйсько на
Лiвобережжi, а тодi - на Поднiпров'я. В похiд, братове!
...Остряниця - походив берегом Псла i повернувся до табору.
- Ще не прибiгав Онисько?
- Нi, пане гетьмане! - Козаки махали гiлками, вiдганяючи комарiв. -
Кусають, хай ©м грець!
- Та в'©дливе ж створiння! - буркнув худий жовтий селянин у драному
солом'яному брилi. - Нi куля ©х не бере, нi вилами не проштрикнеш капосну
душу!
- Але один засiб , - озвався Остряниця, смокчучи люльку. - Треба
переловити всiх комарiв, повiдривати ©м носи i вiдпустити ©х з миром...
- Для чого? - здивувався дядько в брилi.
- А хай собi лiтають, - незворушливо мружився гетьман, вiдливаючи кулю.
- Безносi комарi вже не зможуть жалити i зробляться все одно що тi
метелики. Так менi ще колись покiйний дiд раяв.
Козаки i селяни зареготали, смiх покотився табором, i комарi наче стали
не так вже допiкати. Люди привiтнiшали, хтось уже заходився колiнця
викидати, смiх зринав там i тут...
Остряниця вкотре обходить табiр i, зайвий раз впевнившись, що все
гаразд, спира ться на полудрабок воза й пантру очима дорогу, яка веде в
Голтву... На нiй нi душi...
А спогади знову течуть i течуть...
Двадцять п'ятого березня передовi загони Остряницi пiдходили до
Зозулинець - першого села по путi в Укра©ну. Широко розлилися веснянi
води, зда ться, увесь бiлий свiт пливе за водою. Остряниця спокiйний.
Потоцький навряд чи жде зараз гостей iз Сiчi. Тим гiрше для нього.
Увiрвуться вони в Кременчук, як снiг на голову!.. Зозулинцi туляться по