Чемерис В.. Фортеця на Борисфенi

©х доводилось розшукувати, пiдганяти...
Другого листопада було зачитано королiвський наказ: усiм коронним
вiйськам зайняти Укра©ну, "погасити пожежу" i лишатися там на зимовi
квартири. Головним командувачем усiх вiйськ призначено польного гетьмана
Миколу Потоцького. В похiд мали виступити третього листопада, але нi
третього, нi четвертого вiйсько з Бара не вийшло. Жовнiри почали
ремствувати: на носi зима, куди зриватись? До того ж доведеться битися не
з селянством, а з козацтвом.
- З козаками воювати - не цiпом махати! - доводили жовнiри. I марно
Микола Потоцький метався до Бара, зганяючи докупи вiйсько. Жовнiри
розбрелися по мiстечку та його околицях, пиячили-гуляли i не поспiшали на
майдан, де мав бути збiр. Тодi жовнiри почали вимагати, щоб ©м наперед
виплатили платню. Потоцький помчав до коронного гетьмана I кричав, що нi
дябла з цього походу не вийде, бо вiйсько розбрелося, як отара овець, i
нiякими силами його не зженеш докупи!
Коронний гетьман послав до жовнiрiв головного капелана патера
Окольського, аби той пiд страхом Божо© кари зiбрав во©нство на майданi.
Патер два днi бiгав по мiсту, хапав за поли кожного жовнiра, погрожував
всiма карами Божими i королiвським гнiвом, та так нi з чим i прителiпався
до гетьмана. Тож коронний гетьман змушений був врочисто пообiцяти
жовнiрам, що, як тiльки тi виступлять в похiд, вiн негайно по©де до його
милостi короля i випросить платню наперед... I нарештi сьомого листопада
коронне вiйсько покинуло Бар.
Полки виступали: 1. Полк коронного гетьмана пiд командою старости
Хмельницького Миколи Стогнева: гусарiв - чотири хоругви, козакiв - чотири
хоругви, драгунiв - три ескадрони. Маршрут: на Вiнницю, Погребище i
Бiлопiлля.
2. Полк польного гетьмана, предводитель п. Мочарський. Але, оскiльки в
того перед самiсiньким походом щось зробилося негаразд iз шлунком, його
замiнив вiйськовий стражник пан Лувчицький. Гусарiв - шiсть хоругов,
козакiв - п'ять хоругов, драгунiв - два ескадрони. Маршрут: на Лiтин,
Острожок...
3. Полк п. Казановського, старости богуславського i писаря польного
коронного: гусарiв - чотири хоругви, козакiв - чотири хоругви, драгунiв -
два ескадрони. Маршрут: обiйти злiва Бiлу Церкву i вдарити на Тиврiв та
Липовець.
4. Полк Станiслава Потоцького, во водича брацлавського (брат польного
гетьмана): гусарiв - три хоругви, козакiв-три хоругви, драгунiв - один
ескадрон. Маршрут: на Звенигородку, Бушу, Буки i далi.
Виконавши сво© завдання (спалити й спустошити села й мiстечка по сво©х
маршрутах), полки десь у груднi мали зiйтися в Бiлiй Церквi i дати
вирiшальний бiй повстанцям Павлюка.

Вiдрядивши вiйська на Укра©ну, Потоцький ще на кiлька днiв затримався в
Барi, знаючи, що в Бiлу Церкву його вiйсько зiйдеться не швидко. Адже в
дорозi полки через кожнi двадцять верст будуть зупинялися i ставати
табором. Командири розсилатимуть на всi боки хоругви для "усмирiння чернi
та викоренення бунтiв". Пограбувавши й спаливши село, погвалтувавши жiнок,
хоругва залишить пiсля себе згарище i подасться в друге село усмиряти
чернь. Тiльки спаливши i сплюндрувавши всi навколишнi села, полк
пересунеться вперед ще на двадцять верст... Так, винищуючи все на сво му
шляху, полки будуть повiльно рухатися до Бiло© Церкви.
Нарештi в серединi листопада Потоцький сiв у карету i в супроводi двох
добiрних гусарських хоругов, закутих у важкi панцири, подався й собi на
Укра©ну, прямуючи до мiстечка Летичiв. хав вiн слiдами свого вiйська i
майже щодня з вiконця карети бачив ту ж саму картину: спаленi села, над
якими кружляло гайвороння.
"Молодцi мо© лицарi, добре погуляли, - радiв польний гетьман,
поглядаючи на сплюндрованi села, обгорiлi бовдури, на повiшених, котрi
гойдалися на деревах. - Вдруге чернь не вiдважиться бунтувати, покiрнiше
лизатиме чоботи сво©м панам. Про павлюкiв i думати забуде".
Виряджаючи вiйська, Потоцький наказував ©м:
- Пройдiться по Укра©нi вогнем i мечем! Хай чернь на вiки вiчнi
запам'ята ваш грiзний лицарський похiд! Лишайте за собою випалену землю!
Забудьте про милiсть i жаль! Ви безжалiснi карателi! Не щадiть нi старих,
нi малих! Перед Богом за вас буду вiдповiдати я, польний гетьман Микола
Потоцький! Я завжди знайду з Богом спiльну мову, а ви робiть сво дiло!
Тепер, ©дучи, польний гетьман бачив, що вiйсько викону його наказ. До
Бiло© Церкви з Укра©ною покiнчено, а до Рiздва вiн встигне пiднятися вгору
до Черкас, Чигирина, Канева, Переяслава i навiть Чернiгова. Все пройде з
мечем i вогнем. Хай спробу тодi побунтувати чернь!
Так спливали днi за днями. Iнодi Потоцький вилазив з карети, кiлька
верст гарцював на конi попереду гусарських хоругов i вважав себе
полководцем, як Александр Македонський, Ганнiбал i Цезар... Лiси стояли то
охопленi багрянцем, наче пожежами, то були затягнутi легкою пастельною
млою. Заростi шипшини полум'янiли червоними ягодами, i Потоцький, гарцюючи
поперед гусарiв, елегiйно просторiкував:
- От, панове, вiзьмемо чернь, хлопiв. Чи здатнi вони милуватися красою
золото© осенi, ©© барвами, вiдтiнками? Цi ю нiжною пастеллю чи полум'ям
дубiв? Нi, панове, чернь брутальна, груба, дика, вона геть позбавлена
естетики Вона по сво©й вродженiй дикостi тiльки й здатна, що бунтувати
проти сво©х господарiв. А чари природи не для не©. Замiсть того, примiром,
щоб милуватися золотою осiнню i вiрно служити сво му панству, чернь
сваволить. От i ма спаленi села!
Несподiвано на дорогу вийшов православний священик у довгiй рясi,
простоволосий, з великим блискучим хрестом на грудях. В першу мить
Потоцький неспокiйно зайорзав у сiдлi, бо чимось тривожним вiйнуло на
нього вiд цього дебелого похмурого попа, та, - згадавши, що на нього
дивиться двi хоругви гусарiв, Потоцький зборов неспокiй i глузливо
крикнув:
- Що, попе довгогривий, вийшов грiхи нам вiдпускати?
Гусари зареготали, Потоцький, сидячи в сiдлi, взявся руками в боки, бо
трапилась нагода похизуватися, а тако© нагоди польний гетьман нiколи не
пропускав... Панотець подивився на нього пильно з-пiд насуплених густих
брiв i глухо поспитав:
- Можна й грiхи вiдпустити, але я мушу знати, кому ©х вiдпускати?
- Я - Потоцький! - гордо сказав вiн, сподiваючись, що його прiзвище
спантеличить попа. - Чи, може, ти не бажа ш менi вiдпускати?
Потоцький вiдчув, що гра ться iз сво ю смертю Священик одним невловимим
рухом висмикнув з-пiд ряси пiстоль i крикнув:
- Слава Богу, що я тебе зустрiв! Ти душитель Укра©ни! Сатана в обрiзi
людини! Згинь, дияволе, згинь, люципере! За церкву, за Христа?..
Пролунав пострiл... Куля просвистiла бiля самого вуха в побiлiлого
польного гетьмана.
- Прости, Господи, грiх мiй, що промахнувся! - вигукнув панотець i
впав, зрубаний гусарами. Оточивши кiньми труп, вони кололи його списами,
топтали кiньми, а Потоцький, як сидiв на сво му конi, так лантухом i
зсунувся на землю. Гусари кинулись до нього, пiдняли й оглянули: жодно©
пошкрябини. Гусари переглянулись.
- Це я зi злостi! - буркнув польний гетьман i, шкутильгаючи на забиту
при падiннi ногу, потелiпався до карети. - Чого повитрiщалися, пся крев?!
- визвiрився вiн на гусарiв. - Я покажу вам, як охороняти свого гетьмана!
Всяке бидло стрiля у вашого гетьмана, а ви облизнiв ловите!
I хряпнув дверцями. До самого Летичева не вилазив з карети, не гарцював
попереду гусарiв i не милувався золотою осiнню. На кiлька днiв священик
позбавив його сну й апетиту. Досить було склепити повiки, як з мороку
вiдразу ж вискакував розпатланий пiп з хрестом на грудях i пiстолем в
руках...
В наступнi днi зiпсувалась погода, золото© осенi як не бувало! Небо
обложили важкi хмари, зарядили дрiбнi холоднi дощi з ранку й до вечора...
День у день. Почав облiтати жовтий лист, розвезло дороги, й гетьманську
карету кидало з боку на бiк, гусари, набурмосившись, сидiли в сiдлах як
мокрi кури й шморгали посинiлими носами. Потоцький був злий i не знав, де
подiтися й на кому зiгнати свою злiсть. Та невдовзi й нагода трапилась.
Навстрiч польному гетьману посунула шляхта. Мокра, посинiла, по самi вуха
заляпана грязюкою, вона так похапливо впiкала з Укра©ни, що навiть на
польного гетьмана не звертала уваги. Спершу бiженцi втiкали купками, та з
кожним днем ©х бiльшало i бiльшало, аж доки не посунули цiлими колонами.
Втiкали пани з челяддю, гнали корiв поперед себе, коней, на возах везли
скарб...
- Та невже шляхетне лицарство забуло, як брати у руки шаблi? - не
втерпiв польний гетьман. - Вiд кого пани втiкають? Вiд чернi? Вiд бидла?
- Але там таке твориться... таке твориться... - пробурмотiв один iз
шляхтичiв. - Вся Схiдна Укра©на повстала. На Заднiпрянщинi й у Поднiпров'©
кожний хлоп вже козак i пан.
- То панам лiпше ликове життя, анiж шовкова смерть? - люту Потоцький.
- Пани ладнi наплював на свiй гонор i втiкати з Укра©ни, анiж взятися за
лицарськi шаблi?
Потоцький хряпа дверцями карети ще злiшим, як був. По розкислiй дорозi
знову сунуть заляпанi по вуха шляхетнi бiженцi. Трохи не до землi нависли
важкi свинцевi хмари, пелена мрячки затягла все у свiтi i ще бiльшу нудьгу
навiва на Потоцького. Ладен втекти вiд самого себе, та хiба втечеш? У
бiженцiв такий переляканий вигляд, що гусари, дивлячись на них, починають
неспокiйно соватися в сiдлах.
Коли пiд'©жджали до мiстечка Летичiв, несподiвано навстрiч вискочили
вершники. Гусари миттю взяли гетьманську карету в кiльце, виставивши
списи, та все одно Потоцький добряче перетрусився, доки не стало вiдомо,
що то ви©хав йому навстрiч Iляшко Кара©мович з вiрними Речi Посполитiй
козаками. Вiтаючи польного гетьмана, ре стровцi пiдкидали вгору шапки, i
Потоцький трохи заспоко©вся. Ре стровцi на чолi з Кара©мовичем
супроводжували його карету в мiстечко.
- Ваша милiсть! - розплився Кара©мович в приторно-солодкiй посмiшцi. -
Я приготував вам теплу хату, м'яку постiль i ситу вечерю!
Про©хали вузенькою кривулястою вуличкою, повз мокрi облупленi хатки
Летнчева i зупинилися бiля мурованого кам'яного будинку. Вiдштовхнувши
слугу, Кара©мович сам вiдчинив дверцi карети, пiдхопив пiд руку польного
гетьмана i повiв у свiтлу теплу залу, раз по раз ласкаво повторяючи:
"Сюди, ваша милiсть... сюди... Ось тут порiг високий, щоб ваша милiсть не
спiткнулась... Дозвольте вашу дорогу шубку..."
Кара©мович зняв важку шубу з плiч Потоцького, труснув ©©, струшуючи
каплi дощу, i тiльки тодi вiддав слузi.
- Ну викладай, Iляшку, що розвiдав? - сказав повеселiлий Потоцький,
потираючи руки та сiдаючи в крiсло бiля камiна. - Духом ожив?
- Ожив, ваша милiсть, ще й як ожив, - заторохтiв Кара©мович. - Восени,
- признатися, був зовсiм занепав духом, та тепер, коли бачу, яке грiзне
вiйсько суне на Вкра©ну хлопську, серце в мене наче вдруге народилося. Iз
загоном вiрних Речi Посполитiй козакiв я, вдаючи з себе прихильника
Павлюка, пройшов усе Заднiпров'я, добряче нашкодив...
- Ха-ха!.. - не втримавшись, регоче гетьман. - Нашкодив ©м... Як влучно
сказано. Ну-ну, викладай, як ти там нашкодив!
- Нашкодив хлопам i багато дечого побачив. Якщо ваша милiсть велить
менi хутчiше подати карту Укра©ни, я все на нiй позначу.
- Молодець, Iляшку!
- Служу вашiй милостi вiрою i правдою! - вигукнув Кара©мович i
простягнув Потоцькому згорток. - Зводьте глянути, ваша милiсть. Унiверсал
хлопського гетьмана до заднiпровцiв. Менi пощастило пристрелити його гiнця
й забрати сiю штуку.
- Цiкаво, цiкаво... - Потоцький розгорта згорток i чита : -"Павло
Михнович Бут, гетьман вiйська Запорозького, поставлений над усi ю
Укра©ною..." Iч, схизмат, як себе велича ! Гетьман над усi ю Укра©ною! Ну
постривай, бунтаре, постривай!.. "Товаришам нашим п.п. отаманам, козакам
ре стру, всiм взагалi i всьому поспiльству i братi© нашiй, яка прожива в
Заднiпров'©.. " Так, - бурмоче Потоцький, пробiгаючи очима унiверсал. -
Ага... "Оголошу мо вам, товаришам нашим, що одержана звiстка про рiшучi
замисли жовнiрiв, котрi вже зiбралися до нас на Укра©ну, в чiм Господь хай
не поможе ©м! Тому я силою сво © влади i iм'ям вiйська..." Ах, як добре
пише хлоп! Наче вiн справжнiй гетьман. Цiцерон! "...iменем вiйська
наказую, щоб ви, вашi милостi, не залишалися в безпечностi, а, запасшись
кiньми, хлiбом i збро ю, були в готовностi протистояти, як i подоба
лицарям, цим гнобителям вiри нашо© грецько©". Ах, яка поезiя! Хлоп, а як
пише! Ага, далi вже конкретнi поради... Цiкаво, цiкаво . "Панам отаманам
негайно прибути в мiстечко Мошни... Будемо радитись, як все це повернути
до добро© слави i пользи нашо©. Дан в. Чигиринi... Роман Попович, писар
вiйськовий власною рукою..."* Гм... Он як?

* Справжнiй унiверсал Павлюка.


- Цей схизмат Павлюк, ваша милiсть, пiдняв уже все Раднiпров'я.
- То цi лотри збираються в Мошнах? - аж ожив Потоцький. - Очевидно,
вони хочуть i бiй там дати?
- Так, ваша милiсть, саме так, - квапно каже Кара©мович. - Хоча Павлюк
i сидить в Чигиринi, але його права рука вже в Мошнах. Туди сходяться всi
бунтарi. Я все знаю. Велiть менi, ваша милiсть, швидше дати карту, i я вам
усе розмалюю, що треба.
I Кара©мович малював...
Пiзнiше капелан польського вiйська патер Симеон Окольський запише до
свого щоденника, що польний гетьман дуже зрадiв, коли в Летичевi його
зустрiв Кара©мович. Занотував до свого щоденника, що Кара©мович розповiв,
де жили зачинщики бунту (щоб знищити ©хнi сiм'©), де сто©ть ©хня
артилерiя, якi села й мiста треба захопити в першу чергу, який цього лiта
був врожай у Приднiпров'©, де повстанцi зберiгають зерно та iнший харч...
Повеселiшавши од таких вiдомостей, Потоцький з Летичева вирушив на Бiлу
Церкву, але через три днi його в дорозi наздогнала зима. Увечерi перестав
дощ, що лив день у день, вночi задули холоднющi вiтри, мороз скував землю,
й на ранок зчинилася така завiрюха, що свiту бiлого не було видно. Гусари
в сво©х залiзних обладунках позаклякали в снiговiй хвищi i, сяк-так
дiставшись мiстечка Бiлилiвки, сипонули по хатах вiдморожувати кольчуги,
кiраси, наручники, пiдколiнники. Грiмкотiли мерзлим залiзом, проклинали
похiд, з криком i прокльонами стягуючи з себе закрижанiлi доспiхи.
Потоцький квапився, аби швидше дiстатися до Бiло© Церкви, а звiдти йти на
Мошни, але випхати гусарiв з теплих хат на холоднi заснiженi дороги було
не так легко. Гетьман змушений був зупинитися в Бiлилiвцi на кiлька днiв,
звiдки й послав на Укра©ну такого унiверсала:
"Микола iз Потоку Потоцький, во вода брацлавський, гетьман польний
коронний, генерал подiльськiй, староста кам'янецький, летичiвський,
нiжинський i прочая.
Всiм взагалi i кожному зокрема: п.п. полковникам, осавулам, сотникам,
отаманам i всiм вiйськам його королiвсько© милостi, запорозьким козакам,
котрi значаться в ре стрi Й. К. М. i дотримуються вiрностi й повинностi
ма стату Й. К. М. Вiдомо вам чиню, що я з вiйськом виступив з метою
усмирити свавiлля i примусити всiх пiдкорятися ма стату, а також покарати
тих, хто буде опиратися. Знайте про це ви, ре стровцi, i розшукайте серед
себе тих, якi порушили присягу i безневинно пролили кров старшин сво©х,
для того, щоб бунтарi одержали заслужену кару. Знайте, що в противному
випадку госiра шабля королiвських вiйськ знищить вашi ма тностi, ваших
жiнок, дiтей, майно i саме ваше життя. Вдруге нагаду мо, щоб не
ре стровцi, якi знаходяться серед вас, були арештованi старостами, а ви
щоб допомагали старостам приборкати бунтарiв. Я гадаю, що ви вже
врозумiлися, одержавши унiверсал Й. К. М. великого коронного гетьмана,
але, можливо, хто-небудь з бунтарiв прита©в його вiд вас, тому,
наблизившись до вас" посилаю цей новий унiверсал. Дан в Бiлилiвцi 26
листопада 1637 року"*.

* Справжнiй унiверсал Потоцького.


Роздiл дванадцятий

На третiй день снiгова хвища трохи вгамувалася, i Потоцький зiбрався
було в дорогу, як несподiвано, збившись з свого маршруту, в Бiлилiвку
забрiв полк пана Казановського, старости богуславського i писаря польного
коронного. Пан Казановський загубив десь у завiрюсi двi хоругви гусарiв та
один ескадрон драгунiв i мав намiр очiкувати ©х в Бiлилiвцi.
- Пан писар польний як далi так воюватиме, то й голову свою власну
загубить i буде ©© чекати в Бiлилiвцi! - не втерпiв гетьман. - Це не
вiйсько, а стадо баранiв!
- Який пастух, таке й стадо! - буркнув Казановський, розтираючи
заморожене вухо.
- Пся крев! - побагровiв Потоцький. - Це що, бунт?
- Похiд зовсiм кепський, ваша милiсть, - шморгав Казановськнй посинiлим
носом. - Жовнiри невдоволенi, що ©м досi не прислали платнi!
- Знову про плагню? - схопився Потоцький. - А про славу лицарську ви
подумали?
- Слава славою, а злото-злотом! - Казановський мацав обмороженi вуха й
стогнав. - А-а-а... Сто дяблув!..
- Снiгом треба терти! - буркнув Потоцький.
- Тер, ще гiрше. - Казановський знову застогнав: - А-а-а, сто дяблув!..
Без платнi, ваша милiсть, жовнiри не пiдуть у бiй.
- А ви побiльше по селах шастайте! - порадив гетьман. - Там поживу
знайдете, не з голими руками в ойчизну повернетесь.
- Чернь голодрана, - зiтхнув польний писар. - Десяток хат обнишпориш -
i нiчого в торбу покласти. В яку скриню не заглянеш - порожньо.
- Хiба хлопи поховали сво добро?
- А дiдько ©х зна , мабуть, у них нема нiчого. I на них таке дрантя,
що й купи не трима ться. Потягнеш з яко© хлопки сорочку, а вона в руках
розлазиться. А тут ще й холоднеча!
- А ви з хлопками грiйтеся! - порадив Потоцький. - Гуртом з будь-якою
хлопкою впора тесь!
Ще одна розмова вiдбулася в Потоцького з головним капеланом його
вiйська патером Окольським.
- Дух в славному вiйську вашо© милостi почина падати, - перебираючи
чотки, тихим голосом говорив патер i всiм сво©м набожно-смиренним виглядом
пiдкреслював, що буцiмто це його не стосу ться.
- Ваша милiсть, будучи капеланом мого вiйська, для того й знаходиться
тут, аби Божим словом пiднiмати дух мого лицарства! - не втерпiв
Потоцький.
- В таку холоднечу, - виправдовувався патер, - i Боже слово не завсiди
доходить до во©нства.
- В суху погоду йому зручнiше? - пустив шпильку гетьман.
- Сину мiй, - все так же м'яко мовив патер, - я розумiю, що погода дещо
завадила поступовi вiйська вперед, що у вашо© милостi багато клопоту,
але... Але не треба iронiзувати над Божим словом. Всi ми слуги i раби
Господнi, i всi ми колись будемо там, - патер пустив пiд лоб очi,
дивлячись у стелю.
- Я туди не спiшу! - буркнув Потоцький. - Хай спершу чернь туди
полетить!
- Але Бог по досто©нству оцiнить тi злигоднi, якi терпить в цьому
походi ваша милiсть i вiйсько в iм'я кохано© ойчизни. Можливо, Господь i
ниспослав на землю негоду, аби вивiдати мiру мужностi нашого лицарства.
Все у волi Господа, а ми його раби i слуги.
- Краще б Господь замiсть холоднечi послав платню для мого вiйська! -
буркнув Потоцький.
- Все у волi Господа.
- Всi грiхи мого вiйська... - почав було гетьман, та патер його
перебив, м'яко зауваживши:
- Усмиряти чернь - то не грiх! Це подвиг в iм'я нашо© кохано©
ойчизни. Вам, ваша честь, випала велика мiсiя викоренити бунтарiв. Бог
завжди з вами!
- Але я певний, що i чернь молить Бога, аби вiн ©й послав перемогу над
нами.
- Бог нiколи не слуха чернi! - запально вигукнув патер. - Бо чернь -
то отара. А ми пастухи. Бог слуха не отару, а пастухiв. А ще Господь
бачить згори, що чернь бунтiвна. Пiднявши бунт проти сво©х панiв, чернь
так само й проти Бога пiднiме бунт. Нi, ваша милiсть, Бог нiколи не слуха
чернi.
Тут Потоцькому доповiли, що карета вже готова, ©© поставлено на сани,
запряжено три пари лiпших коней, i його милiсть, коли побажа , може
вирушати в дорогу.
- Ще одне, - звiвся Потоцький. - Я чув, що ваша милiсть веде подорожнiй
щоденник i все запису туди про наш похiд.
- Дещо занотовую для iсторi©, - скромно опустив очi патер. - Iсторiя
мусить знати про блискучу перемогу Речi Посполито© над черню.
- Авжеж, - згодився гетьман. - Але сподiваюсь, що пан головний капелан
не буде в сво му щоденнику акцентувати увагу на деяких непри мних i
непередбачених дрiбничках нашого походу?
- О нi, сину мiй! - вигукнув патер. - Я описую цей похiд як визвольний
похiд шляхетного лицарства. Коронне вiйсько, розпростерши орлинi крила,
вiдважно летить на бунтiвну чернь, аби вiдновити в ма статi мир i
справедливiсть. Амiнь!

Слуги вже вкутушкували Потоцького в шубу, коли його джура доповiв, що в
Бiлилiвку прибув пан Голецький, товариш iз хоругви пана старости
ланцкоранського, i просить його прийняти.
- Гiнцiв я прийму в Бiлiй Церквi, - невдоволено сказав гетьман.
- Але, ваша милiсть... - джура був блiдий.
- Що таке? - насторожився Потоцький.
- Пан Голецький прибув з вiдмовою вiд подальшо© служби.
- Що-о?! - Потоцького аж тiпнуло. - Коронне вiйсько уже почина
розбiгатися по кущах? Тягни сюди того зрадника!
Потоцький рвучко скинув з себе шубу i нервово закрокував з кутка в
куток. Зайшов Голецький, зiгнутий, з нездоровим блиском в глибоко запалих,
байдужих до всього очах, з вiдмороженими вухами.
- Пан Голецький вiдмовля ться вiд подальшо© служби? -крикнув Потоцький.
- Як не соромно пановi в такий час...
- Я прибув вiд iменi всi © нашо© хоругви. - Голецький хрипло закашляв.
- Хоругва уповноважила мене заявити вам, пане польний гетьмане, що вона по
закiнченню року не бажа далi служити!
Потоцький вiдчув, що йому стало холодно. Крекчучи й хрускаючи
суглобами, вiн нахилився, пiдняв з долiвки шубу, накинув на плечi, забувши
про сво©х слуг, i мерзлякувато щулився, позиркуючи на делегата бунтiвно©
хоругви...
- У мо му вiйську завелися пацюки! - прохрипiв гетьман.
- Прошу без образ, ваша милiсть! Ми чесно заявля мо, що не бажа мо
служити!
- I ви ще смi те згадувати про честь? - закричав Потоцький, бризкаючи
слиною. - Якi ви лицарi! Ви дезертири!.. Наданою менi верховною владою я
примушу вас служити королю i Коронi!
- Навiть сам Бог нас не присилу , - досить спокiйно вiдповiв Голецький.
- Хоругва уповноважила мене заявити вашiй милостi про це з усi ю
рiшучiстю!
"А що, коли це перша ластiвка? - подумав польний гетьман i вiдчув, як
десь пiд серцем засмоктав млосний черв'ячок. - Що буде завтра, як iншi
хоругви вiзьмуть приклад з бунтарiв? А я ж не на прогулянку вирядився..."
I голосом, що зовсiм занепав, запитав:
- Може, у хоругви якi претензi© до мене особисто?
- Особистих претензiй до вашо© милостi в хоругви нема !
- То в чому ж рiч?
- Хоругва наймалася служити до Нового року, - вiдповiв Голецький. - Рiк
закiнчу ться, i хоругва вважа себе вiльною вiд будь-яких обов'язкiв.
- Але ж ми знаходимося не у Варшавi, а у ворожiй нам кра©нi! - вигукнув
Потоцький - Всюди чернь на нас точить зуби. Як хоругва може зрадити
ойчизнi в такий час? В час, коли iстиннi сини Корони, як вiдважнi леви,
кидаються на ворога, приносячи загальне благо i користь для нашо© ойчизни,
коли...
- Дозвольте перебити вашу милiсть! - буркнув Голецький. - Хоругва не
бажа бiльше служити, i в мене нема часу вислуховувати балачки вашо©
милостi. Дозвольте вiдкланятись.
- Пане Голецький, - благальне мовив гетьман. -Передайте сво©й хоругвi,
що я все ж вважаю ©х справжнiми синами Речi Посполито©. Я обiцяю...
Врочисто обiцяю, як тiльки прибудемо в Бiлу Церкву, я вiдразу ж дам знати
його милостi коронному гетьману, i вiн негайно пришле платню.
- Хоругва дослужила сво i не бажа далi служити! -затявся на сво му
Голецький. - Але я обiцяю, що передам вашi обiцянки.
- Це все? - кутаючись у шубу, запитав Потоцький.
- Все, ваша милiсть! - Голецький вийшов, притуливши руки до обморожених
вух.
- Пацюки!.. - з безсилою люттю прохрипiв польний гетьман.

Бiля мiстечка Паволоч Потоцький наздогнав облiплений снiгом полк
коронного гетьмана пiд орудою старости хмельницького Миколи Стогнева i
разом з ним пiдiйшов до Бiло© Церкви. Не вiдаючи, хто в мiстi, Потоцький,
аби не наскочити на козакiв, зупинявся на заснiженiй рiвнинi пiд якимось
хутiрцем, велiв вiйськам пiдпалити хутiр, аби "потеплiло", i на розвiдку
до мiста вiдрядив одну хоругву з полку коронного гетьмана, давши ©й ще й
загiн артилерi©.
Гусари хутко пiдпалили хутiрець (люду в ньому не виявилось, певно,
повтiкали) i грiлися бiля величезних багать. На заснiжену рiвнину снопами
полетiли iскри, головешки, падаючи в снiг, шипiли й шкварчали, виповнюючи
повiтря чадом i смородом паленого.
Та ось повернулася iз розвiдки хоругва i доповiла, що в Бiлiй Церквi ще
нема коронних вiйськ i, отже, пан польний гетьман матиме честь першим
вступити у мiсто.
- А повстанцi? - запитав гетьман.
- Повстанцiв у мiстi не виявлено, ваша милiсть. Мiщани й частина
ре стровцiв, почувши про наближення коронних вiйськ, повтiкали в Чигирин
до Павлюка, а вiрнi його королiвськiй милостi козаки iз старшиною Клишем
готуються гiдно зустрiти вашу милiсть.
- Дайте сигнал: вступа мо в Бiлу Церкву! - велiв Потоцький.
Невдовзi три пари вiдбiрних коней дотягували вже карету польного
гетьмана до передмiстя. Навстрiч ©й вийшла купка ре стровцiв та з
десяток-другий мiщан i сяк-так вишикувались у шеренгу. Старшина Клиш,
велiвши купцi ре стровцiв, як тiльки пiд'©де до них панська карета,
кричати "вiват!" i кидати шапки вгору, скочив на коня i помчав навстрiч
польному гетьману, ©хати ж з усiма ре стровцями Клиш не зважився: а що,
коли пан гетьман, вздрiвши козакiв, що мчать до нього, сприйме це як
напад? Пiдлетiвши до карети, Клиш хутко зсунувся з коня, зняв шапку й
низенько вклонився до карети. Карета зупинилася. Клиш ще раз вклонився,
трохи не торкаючись вузьким лобом снiгу.
- Ваша милiсть! - закричав Клиш, кланяючись, як тiльки дверцi карети
вiдчинилися. - Славний пане польний гетьмане Речi Посполито©! Вiд iменi
ре стру бiлоцеркiвського, старшин i мiщан вiтаю вас земним поклоном (Клиш
знову послав свiй лоб у снiг) з благополучним прибуттям у Бiлу Церкву!
Тут Клиш оглянувся, махнув рукою, i ре стровцi, що стояли вiддалiк,
щось закричали врiзнобiй i почали пiдкидати вгору шапки.
- Я i мо© вiрнi козаки вiдда мо себе у повне розпорядження вашо©
милостi! - вигукнув Клиш i на всяк випадок ще раз поклонився.
- Спасибi за вiрнiсть королю i Коронi! - буркнув Потоцький. - Ви
справжнi хло... - Потоцький трохи зопалу не ляпнув "хлопи", але сво часно
поправився: - гм... справжнi сини Корони.