Страница:
пожертвувати всiм, аби Оленка була його.
Вперше вiн побачив ©© в Бахчисара©...
Коли Роман вийшов iз Хан-Сарая i поминув мiсток через Чурук-Су, то
побачив гурт полонянок. Вони сидiли пiд платаном зграйкою замучених
пташок, у яких пiдрiзано крильця.
"Слов'янки", - подумав Роман, i серце його боляче стислося.
Пiдiйшов ближче: то були укра©нськi дiвчата, захопленi людоловами в
ясир. Вони сидiли, похнюпивши голови, нi на кого не дивлячись, i, певно,
думали сво© довгi гiркi думи... Плечi ©хнi - безвiльно опущенi, руки у
вiдча© звисали. Бiля них стояв дебелий, голий до пояса турок i, спершись
на цiвку рушницi, дрiмав, злегка похитуючись.
Роман зупинився нiби вкопаний. Звiдки ви, дiвчата, i куди вас женуть
людолови? На невiльницькi базари, на глум i наругу? В люте-прелюте
рабство?.. Турок, вчувши постороннього, лiниво повернув голову, розплющив
одне око, знiчев'я подивився на гарно вбраного молодого пана, позiхнув i
знову задрiмав...
Роман вiдчув якесь неясне хвилювання. Йому здалося, що в цьому гуртi
полонянок його власна доля. Його суджена. Звiдки взялось таке вiдчуття,
Роман не знав. Пiдiйшов ближче. Хвилювання не вгамовувалось... Крайньою в
гуртi сидiла тоненька дiвчина з довгою русявою косою. Вишивана сорочка вже
встигла вилиняти i була на грудях розiрвана, а потiм зшита. Роман побачив
тоненьку нiжну шию i синю жилку, що кволо, з останнiх сил пульсувала...
Нiби вiдчувши, що на не© дивляться, дiвчина звела голову i глянула на
нього великими карими очима, ©© очi були засмученi, повнi горя, слiз,
вiдчаю i муки i ще чогось болючого i пекучого... I водночас вони були такi
бездоннi, сповненi живлющо© вологи...
"Вона, - прошепотiв, - моя доля-доленька!...
В ту хвилину вiн забув про все на свiтi. Гарячково витяг капшук i
рiшуче ступив до турка, котрий вдавав, що куня , спираючись на рушницю, а
сам з-пiд напiвзаплющених повiк пильно стежив за молодим паничем з
Ляхистану...
Жодним словом не прохопився Роман за пiвроку, що минуло вiдтодi, чому
вiн ©здив у Бахчисарай. Коли б вiн бовкнув, що намовляв хана напасти на
Запорозьку Сiч, то в Олениних очах вiн би став в один ряд з найлютiшими
ворогами ©© горьованого народу. I втратив би дiвчину назавжди. Мовчав.
Лише якось невиразно обмовився: в торгових, мовляв, справах.
За Олену вiн заплатив тодi дорого. Все, що було в капшуку, висипав
перед татарином. Людолов заперечливо покрутив головою, позiхнув i знову
мостився дрiмати .. В Романа затряслися руки. Зняв з пояса шаблю, турок
позiхав. Стягнув з пальця перстень з коштовним каменем, потiм скинув з
плiч дорогий кунтуш... Турок позiхнув, все ще обмацуючи чiпким поглядом
молодого панича Ляхистану, та зняти з покупця бiльше вже не було чого...
Людолов погодився.
Олена не кинулась сво му визволителю на шию, тiльки гiрким словом
прохопилась:
- З одно© неволi та в iншу. З турецько© - в лядську. На нього навiть не
глянула тодi, хоч ©© подруги по неволi хапали його за руки, благальне
зазирали йому в очi, прохали викупити i ©х... Олена мовчала... Коли вже
пiд'©жджали до Бара, уважно на нього подивилась i скупо всмiхнулась:
- А кунтуш у тебе був гарний. Бiдний паничу, роздягнув тебе людолов й
обiбрав, як липку.
- Кунтуш - дiло наживне, - радо мовив Роман, прислухаючись до ©©
м'якого голосу. - 3 тобою менi i в куренi рай.
- Але не менi... - непривiтно озвалась полонянка. - Ой, паниченьку
голубоокий, плакали тво© грошi...
- Не бiйся мене, - тихо мовив Роман. - Я тебе нiколи-нiколи не зобиджу.
Побачив я тебе i зрозумiв... Ти - моя доля. Моя суджена. А суджену,
кажуть, i конем не обскачеш.
Вона здивовано дивилась на нього:
- Я думала, що ти купляв собi любаску.
- Воронь Боже! - палко вигукнув вiн. - Я покохав тебе з першого разу. Я
не можу без тебе, Оленко. Вiднинi ти мо сонце i життя. Я все для тебе
зроблю. Ти будеш шляхетною панночкою, ти будеш рiвня усiм панам Речi
Посполито©. Ти станеш панi Матусевич.
- Замовкни! - крикнула вона, i в ©© очах спалахнув гнiв. - Цьому нiколи
не бувати!..
Восени вони вже були в Бiлiй Церквi i, не затримуючись, по©хали у свiй
ма ток в Зеленiй Гутi. Село чималеньке, на горбi, серед старого тiнистого
парку бiлiв колонами панський будинок.
- Ось вона яка, крулевщизна! - в захопленнi вигукував Роман. - I все це
наше... Щоправда, його милiсть король подарував менi ма ток без права
передавати його мо©м спадко мцям, але то не бiда. Ще раз послужу його
королiвськiй милостi - i ма ток навiчно перейде славному роду Матусевичiв!
Олена вiдчужено мовчала.
Роман озирався навсебiч i щиро, по-дитячому радiв:
- Але ж як тут гарно!.. А он i ратай... Подивись, Оленко, яка
романтична картина! На нашому полi мирний ратай!
- Ось тому вiн i нужденний, що занадто мирний! - задумливо мовила
Олена. - Зломив хребта на панських грунтах, де вже йому войовничим бути.
Зiскочила з ридвана, пiдiйшла до орача.
- Боже поможи!
Орач - худий, згорблений селянин в зотлiлiй сорочцi, що ледве купи
трималася на його плечах, - з натугою повернув до не© гостре почорнiле
лице з безвiльно обвислими вусами, окинув Олену з нiг до голови важким,
похмурим поглядом, буркнув:
- Казали боги, щоб i ви помогли! - I, налягаючи на чепiги, хрипло
крикнув на свого вола-одинака: - Гей, старий, чого слуха ш, що панi
щебече?.. Тягни бiду свою, не прислухайся до панських балачок, помочi вiд
них, що снiгу влiтку, - не чекай!
- Ваша правда, дядьку, - тiльки й мовила Олена.
- Наша правда? - орач тупнув босою ногою в землю. -Там наша правда.
Глибоко ©© пани закопали, чи й виореш дiдiвським ралом. Тут лемеша треба
гартованого, а ще лiпше - крицi.
Пiдiйшов Роман, обережно взяв Олену за лiкоть.
- Не чiпай його, хiба ти не бачиш, - що вiн злий?
- А ти покопирсай цю землю дерев'яним цурпалком, а тодi спробуй бути
добрим! - Олена рвучко висмикнула свою руку. - Тобi цього не зрозумiти,
паниченьку.
- Гей, старий, гей! - хрипло покрикував орач. - Ори, брате, ори, мо',
щастя наше селянське виореш.
Худоребрий вiл пнувся й тремтiв, з натугою тягнучи за собою примiтивне
рало - почорнiлий стовбур дерева, вiдросток якого правив за вiйце. Знизу в
стовбурi був забитий i скрiплений снозою зуб-ральник, котрий сяк-так
шкрiб-рив затвердiлий грунт, залишаючи позад себе щось ледь схоже на
борозну.
- Яка нужда!.. - похитала Олена головою. - Однозубе рало. Що вiн ним
зоре?
- При стараннi... - почав було Роман, та Олена сердито перебила:
- При стараннi жили з тебе рало витягне, i по тому! Хiба ти не бачиш,
що воно неспроможне перевертати грунт? Ральник тiльки розрива землю та
сяк-так ©© розсову . Не чекай тут врожа©в i статкiв!
- Вперше бачу панi, котра дещо петра в селянському дiлi, -трохи
привiтнiше озвався орач. - Ех, панi добра... Де оре соха, там i трава
висиха, а де плуг ходить, там хлiбець родить. А ралом з бовкуном що...
Ралом тiльки оране довжити й поперечити.
- Буде вам плуг! - бадьоро вигукнув Роман. - Куплю плуги з добрими
лемешами - заживемо.
- Може, пан i заживе, та тiльки не ми! - сплюнув орач. - Цоб, старий,
цоб, чого вуха розвiсив? Казав пан: кожух дам, та слово його тепле!
Олена повернулася до ридвана засмучена й до самого села не зронила й
слова. Бiля крайнiх хат ©х вже очiкував гурт селян. Гайдуки канчуками
зганяли селян i кричали:
- Кланяйтесь його милостi пановi Матусевичу! Сам круль вас подарував
пановi. Згинайтесь... Нижче! Нижче, бидло!
Селяни кланялись похмуро, вороже позираючи на панський ридван.
Матусевич привiтно махав рукою.
Олена опустила очi, щоки ©© горiли вогнем.
То© ж ночi вона втекла з ма тку. Роман наздогнав ©© на шляху вранцi,
коли ще ледь сiрiло.
- Не треба тiкати, - прохав, iдучи поруч з нею й ведучи коня. - Все на
Укра©нi належить панам. I дороги також. Перший-лIпший дiдич тебе схопить i
зробить сво ю поко©вкою.
- Це так... - зiтхнула Олена i зненацька запитала: - А правда, що
Павлюк утiк з Бара?
- Павлюк?.. -здивовано перепитав Роман. -Утiк... А чого вiн тебе
цiкавить?
- Просто так, - уникаючи його погляду, вiдповiла Олена. - Я повертаюсь
до тебе... . .
Вiдтодi минуло пiвроку. Дивно вони жили. Вiн i сам частенько
задумувався: хто ж йому Олена? Нi дружина, нi любаска, нi сестра, нi гостя
в ма тку, нi родичка... Нi просто знайома. Мiж ними звiвся незримий мур, i
як не бився Роман, але так i не змiг його звалити.
Роман замугикав i вийшов у парк. На галявi Олена морквою годувала
зайцiв. Вчувши його кроки, випросталась. Зайцi злякано подивились на нього
й сипонули в кущi.
- Як вiд вовка, втiкають!, - гiрко сказав вiн.
- Зайцi просто не розпiзнали, що ти нi риба нi м'ясо i до вовка тобi
далеко! - вiдрiзала вона. В Романа затремтiла губа.
- Вже й обидився... - вона скупо всмiхнулась. - Чого ти себе мучиш,
парубче, й мене? Хiба ти слiпий?
- Оленко... - простягнув вiн руки - Ти мене ослiпила. Без тебе менi
поночi.
Жадiбно схопив ©© руки.
- Не треба, - попрохала вона, але рук не висмикнула. -Ти гарний. I
добрий... Беззахисний. Менi навiть шкода тебе.
- Оленко .. - стискував вiн ©© руки.
- Зрозумiй мене... - вона благально на нього глянула. - Я iншого...
- Iншого? - похолов Роман. - Х-то вiн?
- Чи тобi не все одно?
- А де ж вiн?
- Не знаю... Але забути його несила...
Роздiл другий
Весною 1637 року королiвський комiсар Ян Данилович дiстав собi в управу
Чигиринське та Корсунське староства. З'явившись у Чигиринi якраз на
весняного Юрiя з великим загоном жовнiрiв, Ян Данилович заходився
приводити до послушенства селян та мiщан.
Була вже не рання, тепла весна. Над Чигирином летiли запiзнiлi гуси й
падали на зеленi луки побiля Тясмину. I багато хто з мiщан, чекаючи сво ©
черги "на послушенство", заздрiсно поглядав на гусей i думав:
"Гуси-гусенята, вiзьмiть мене на крилята".
- Ха-ха-ха-ха! - реготав Ян Данилович, взявшись у боки. - Сулимiв
чекали? Павлюкiв виглядали? Чернь. Бидло... Я вас приведу до послушенства!
Я вас навчу, як у ногах свого пана повзати! Сулими i Павлюки у Варшавi на
майданi конають, а тут я вам пан i Бог, пся крев! Схизмати смердючi! - До
жовнiрiв: - Лупiть ©х, пся крев! Лупiть, щоб аж скора на них репалась!
Жовнiри круками накидались на юрму, що жахно вiдсахувалась вiд них i
тислася пiд стару церковку в пошуках рятунку, хапали дядькiв чи молодиць,
збивали з нiг, тягли за руки чи ноги на майдан i, облiпивши жертви з усiх
бокiв, лупцювали ©х канчуками, доки не лопались у них сорочки i на зелену
траву не бризкала кров... Жовнiри якусь мить вiдхекувались, витирали
зрошенi потом лоби й знову бралися за сво© жертви.
Селяни, зiгнанi з ближнiх сiл для послушенства, стояли на майданi
похнюпивши голови. Добра вони вiд нового пана й не чекали, але щоб ©х отак
зразу нi про що нi за що бити до кровi?.. Цього дня - на весняного Юрiя -
вони, як завше, виходили у поле на водосвятiе. Панотець святив у цей день
пашню, жiнки хутчiше протирали свяченою росою очi, щоб зiркiшими були та
щоб не болiли, чоловiки прикидали, яке жито. така прикмета: коли на Юрiя
у житi ворона захова ться - рясного чекай врожаю. Та цi © весни селяни
хмуро словами перекидалися, що "жито на Юрiя ледве спромоглося горобцевi
до колiн дiстати, про хлiб та статки годi й думати".
- То ви ще будете брови на свого пана супити? - не вгава королiвський
комiсар. - Пся крев!.. Лупiть! До кровi репiжте!
Жовнiри з сил вибиваються.
Зелена трава червонi .
З протилежного боку майдану, якраз навпроти юрми, що чека на
послушенство, стоять ре стровi козаки з сво©м полковником Карпом Скиданом.
Ре стровцi всi як один на пiдбiр, високi, ставнi, та зараз вони поопускали
голови, горбляться, намагаються вiдвести очi вiд послушенства. Полковник
хмуриться i теж уника людських очей. Та ось сивовусий дiд, у якого аж
танцюють по спинi жовнiрськi канчуки, плю кров'ю й кричить до Скидана:
- Чого очi вiдводиш, полковничку? Канудить? Теж менi захисничок
Укра©ни, бодай тобi чорти вуса у пеклi обсмалили!..
- Хоч би не ганьбили козачого звання! - пiдхоплю хтось iз натовпу. -
Катами свого люду поставали!
- Дивiться, козаченьки, дивiться, як ляхи з нас кров, як воду, точать!
- кричить чорнява молодиця. - Може, й ви панам-ляшкам пособите? Бiднi
жовнiри вже й потомилися. Берiть, козаченьки, канчуки в руки, бийте свiй
кревний люд! Хай пани спочинуть.
- Та якi вони козаки? - плю ться худий селянин, в якого по вусах стiка
кров. - Справжнi козаки на Низу, за порогами. А це панськi пiднiжки!
Ще нижче нахиля сиву голову Карпо Скидан. Важко йому чути таке, наче
хижий звiр пазурами терза його зранене серце. А що вони, ре стровцi,
вдiють? Пани пiсля Хотина щедро Укра©нi волю обiцяли, та дiдько тим
обiцянкам радий! Краще б його самого побили, як отаке слухати! Люди ж
правду кажуть. Якi вони в бiсового батька козаки? Хнюпляться ре стровцi,
не вперше ©м-бо чути таке. Дивляться на них люди, як на панських собак. А
що вдi ш? Бог високо, король далеко, а Ян Данилович тут i Бог, i король.
Кому поскаржишся?
- Так ©х!!! Так!!! - кричить комiсар. - Лоскочiть ©м спини, щоб
гнучкiшими були, щоб гнулися перед ясновельможним панством аж до землi!
Щоб i думати про бунти забули! Так ©х!.. Так!
Скидан вiдчува , що рiдна земля пiд ногами гаряча. Важко йому стояти на
рiднiй землi i байдуже дивитись, як чванливий i пихатий лях знуща ться з
твого люду. Чи ж для цього Карпо Скидан iшов колись в ре стровцi? Думав
Укра©ну вiд люто© татарви боронити, а став посiбником катiв.
Б'ють молодицю з немовлям на руках.
"Коли б мо© мама побачили, який з мене захисник, то прокляли б свого
Карпа!" - з гiркотою дума Скидан.
Ось тягнуть молоду вродливу дiвчину, заламують ©й руки.
- Цю лишiть, - милостиво каже Ян Данилович. - Смачна хлопка! Вiдведiть
у мо© поко©... Постiль менi стелити... ха-ха!..
- Мамо-о-о! - в невимовнiй розпуцi кричить дiвчина. Скидан смика себе
за вус i рiшуче пiдходить до комiсара.
- Вашмосць! Чим завинили цi люди?
- Мовчать, пся крев! - накида ться на нього Данилович.
Карпо блiдне.
- Я - полковник ре стрового його королiвсько© милостi вiйська.
- Ти бидло! - аж тупотить ногами комiсар. - Для мене ти таке ж бидло,
як i та чернь. Скидан хитнувся вiд обурення, але встояв.
- Вашмосць! Я заявляю рiшучий протест! Я буду скаржиться його милостi
королю i сейму!
- Ти, смерд, ще смi ш пащекувати? - визвiрився Данилович i крикнув
жовнiрам: - Лупiть i ре стровцiв заодно! Щоб вдруге не посмiли роззявляти
рота!
Жовнiри хапають ошелешених ре стровцiв, витягують ©х на майдан, i пiшли
свистiти канчуки... Натовп затих...
- Вашмосць! - тремтить Скидан. - У нас права, данi його милiстю королем
Речi Посполито©!
- Я плював на вашi права! - кричить Данилович. - Нащо менi вашi права,
як у мене кращi лицарi, нiж ви! А тебе, хлопський полковнику, в ямi
згною!
Турнули Карпа Скидана в льох-закапелок. Вогко. Темно. Нi сiсти, нi
стояти. На стiнах - слизь, пiд ногами - смердюче багно. Скидан тупцю в
тому болотi i чу , як на майданi все ще приводять людей до послушенства...
Скрегоче зубами полковник. Стогне вiд безсило© лютi. Згадався Павлюк.
Кликав вiн Скидана з собою. Не пiшов на Сiч. Думав, що без кровi
обiйдеться. Отямиться панство, дасть обiцянi вольностi укра©нському люду.
Врятували ж козаки Польщу пiд Хотином, мусять пани волею вiддячити. I
вiддячили... Кому замало - ще дадуть... Не знаходить собi мiсця. Слiпець!
Кому вiрив? Катам свого народу? Душогубам i гвалтiвникам? Павлюк ще коли
казав: "Годi! Годi терпiти, годi чекати манни з небес, а волi з панських
рук. Пiшли на Сiч, пiднiмемо запорожцiв, повернемося на Вкра©ну великою
оружною силою. Люд до боротьби запалимо". А Скидан тодi все ще вагався.
Все ще вiрив обiцянкам короля.
- Брате! Здери полуду з очей! - палко казав Павлюк. - Кому ти вiриш,
вiд кого чуда чека ш?..
Була в них пота мна розмова ще влiтку минулого року. У Каневi. Вiн,
Карпо Скидан, сотник Павлюк i гетьман ре стрового козацтва Василь
Томиленко. Зiбралися в хатi гетьмана, до ранку гомонiли про те, що в
кожною наболiло на душi. Тьмяно блимала свiчка, на стiнах шугали ©хнi
тiнi. Вони сперечалися, думали, гадали. Невгамовний Павлюк гарячi слова
кидав:
- Коли ми динодумцi i диновiрцi, коли в нас одна мати Укра©на, то
давайте дiяти вкупi. Допоки терпiти лихо й наругу? Хiба ми, укра©нцi,
народилися рабами? Черню? Бидлом? То чому ходимо в лядських ярмах? Чи
нема моцi в наших руках, а в серцях - жаги волi? Чи народ наш у землю
закопав свою мрiю про волю та незалежнiсть? Мусить же хтось почати! Або
волю здобудемо, або кiстьми ляжемо!
- Кiстьми вже лягали, - обмовився тодi Скидан. - I Косинський, i
Наливайко, i Жмайло, i Трясило, а воля де? Одинадцять лiт минуло з часу
повстання Марка Жмайла, а пани як сидiли на наших шиях, так i сидять. Де ж
воля? Не принесло ©© повстання, а тiльки дужче Рiч Посполиту озлобило.
- Прийде! - схопився Павлюк. - Лягли нашi товаришi, i ми ляжемо! I ще
не однi ляжуть, а волю все одно здобудемо! Вона приходить лише до тих, хто
за не© бореться! А хто покiрно в ярмi чимчику , той бидлом здиха . Та ще
золотими обiцянками вдовольня ться.
- Чи не лiпше з панством мирним шляхом домовиться? -стояв на сво му
Скидан. - Ми панiв рятували не раз. Хоча й пiд Хотином. Обiцяли ж пани
полегшити нашу долю?
- Блажен, хто вiру , - похмуро озвався гетьман Василь Томиленко. -
Сподiватись, що пани волю дадуть, все одно, що з гадюкою цiлуватись i
вiрити, що вона не вкусить. Настав уже час за шаблi братись, товаришi i
братове!
Ще довго шукали iстину, доходили до згоди.
- Я думаю почати з ре стровцiв, - вже перед ранком дiлився Павлюк
сво©ми думками. - Вони при збро© i завжди напохватi.
- Так, починати треба з ре стру, - пiдтримав Павлюка гетьман. - Не всi,
але бiльшiсть буде за нами. А старшина... Рiзна старшина. Одна голови
покладе за волю, друга нас за шеляг продасть. I все ж почнемо.
Одначе--спiшити в цiм дiлi не варт. Будемо терпеливо готуватися, зручного
менту вичiкувати. Перш за все збро ю запастись, харчем, кiньми, обозами.
- Ляхи насторожаться, - засумнiвався Скидан. - Чимале дiло - повстання
пiдготувати. Та й старшина може продати. Не всi в лицарство йдуть, дехто в
iуди преться.
- А ми до пори до часу не будемо розжовувати, для чого пiдготовка, -
мовив гетьман. - Готуйтеся до вiйни, а яко© - мовчок. Хай думають, що з
татарами...
Так тодi й ухвалили. Невдовзi у всi мiста Схiдно© Укра©ни до
полковникiв ре стру було розiслано такого унiверсала.
"Василь Томиленко, гетьман вiйська його королiвсько© милостi
Запорозького. Пане полковнику! Мо ю гетьманською владою i iм'ям всього
вiйська Запорозького суворо велю вам запастися провiантом та iншими речами
i у всьому бути готовим до вiйни i тiльки вам буде оголошено письмовим
наказом нашим, всi без винятку зобов'язанi з'явиться пiд загрозою нашо©
немилостi i суворо© кари вiйськово©. Федiр Онушкевич, писар
вiйськовий"[3].
Так починав Павлюк з Томиленком (Карпо Скидан все ще вагався), але з
то© та мно© пiдготовки зле вийшло. Переяславський полковник Сава
Кононович, одержавши унiверсал, запiдозрив щось неладне. Що за пiдготовка,
коли нiяко© вiйни не передбача ться? Чи не затiва , бува, чого гетьман
проти Речi Посполито©? I Сава Кононович з унiверсалом Томиленка спiшно
подався в Бар до коронного гетьмана... Цього було досить. Павлюк iз сво ю
сотнею ледве встиг утекти на Сiч, вiд Томиленка забрали булаву й передали
©© Савi Кононовичу. Щоправда, Томиленковi тодi пощастило врятувати свою
голову, адже прямих доказiв проти нього не було Томиленко лишився
старшиною i принишк у Черкасах, а Сава Кононович виплив на поверхню.
Тепер i Павлюка вже нема .
Злi думи обсiли Скидана в льоху. Чавка багно пiд ногами Нi сiсти, нi
лягти. А далi що? I Сулими вже нема . А як Скидан було зрадiв, коли Сулима
взяв фортецю Почалося, думав. А воно хутко й скiнчилося. Все той же Сава
Кононович i тут встиг. Сулимi у Варшавi голову стяли, а де Павлюк зараз,
того нiхто не вiда ... Та допоки ж таке буде? Ось i сьогоднi з нього
познущалися, гiднiсть його стоптали, а вiн терпить. Тобi плюють, а ти
кажи, що Божа роса? Справдi, який вiн козак? Тiльки звання козаче
ганьбить. Пiднiжок панський. Правду казав Томиленко: панам вiрити, що з
гадюкою цiлуватися.
- А-а-а-а! Людоньки, поряту-у-уйте-е-е... - раптом iз замку несеться
тамований дiвочий крик i завмира ..
Рвонувся Скидан до дверей, вдарився у них грудьми, загупав кулаками. У
вiдповiдь - нi звуку. Мертва тиша. Скидан важко диха . Загинув Сулима,
загинув Павлюк, ти, Карпе Скидан, починай. Ти загинеш - третiй перед
поведе. Тiльки не коритися. Досить уже, вiрив, сподiвався... Пора й за
шаблю братися, коли хочеш козаком лишитися, слави лицарсько© зажити, як
дiди тво© © прадiди, коли ти хочеш носити горде ймення товариш, а не хлоп
i не бидло!
Нурту душа в сивого полковника, спада полуда з очей.
А за маленьким вiконцем, чути, ре стровцi гомонять.
- Кажуть, стяли у Варшавi й Павлюку голову.
- Те-те-те! Кажуть, живий. Його буцiмто Сулима порятував. Лети, каже,
на Вкра©ну, люд пiднiмай, а я за тебе голову зложу на пласi.
- Ех, коли б Павлюк!..
- А наш полковник нi се нi те... Його б'ють, а вiн "вашмосць" кричить.
Тепер у льосi притих.
- Прозрi , то й за шаблю вiзьметься.
В Чигиринi проспiвали третi пiвнi.
За давньою звичкою майданом прочовгав мiський сторож з дерев'яним
деркачем, i в нiчнiй тишi ще довго лунало скрипуче деркотання... Тiльки
воно стихло, як зненацька хрипло проспiвав одинокий пiвень. Певно, заспав,
як його товаришi будили нiч, тепер сам-один надолужував прогаяне.
"Будимири спiвають, - подумав Скидан. - В цю хвилю вони спiвають по
всiй Укра©нi, та чи збудять неньку нашу? Спить Укра©на важким сном... То
хто ж ©© сколихне, хто посадить на коней ©© синiв i поведе на праведний i
святий бiй?"
- Пильнуй! Пильнуй! Пильнуй!.. - несеться вiд мiсько© брами.
Варта в замку прокричала сво звичне "пильнуй", i знову тиша, важка,
глибока, запада над Чигирином. Лише з Тясмину доноситься ледь чутне
гелготання гусей... Скидан натиску плечем на дверi, аби виважити ©х, як
зненацька по той бiк дверей хтось зашепотiв:
- Тут вiн... Але замок...
- Хлопцi! - гаряче зашепотiв у щiлину полковник. - Ламайте дверi!
- Один мент, пане полковнику, - вiдповiли йому ре стровцi. - Жовнiри,
нажлуктившись, сплять. Саме час за шаблi братись!
Скрипнув завiс, нiби зойкнув, дверi хитнулися, i дужi руки витягли
Скидана з льоху.
- Пильнуй! Пильнуй! - несеться раптом iз замку, i один з козакiв цiдить
крiзь зуби:
- Ось ми тебе зараз попильну мо! Повернемо вам з лихвою борг!
- Скiльки вас, боржникiв? - пита Скидан.
- Усi на ногах, пане полковнику! - озива ться хорунжий Звонаренко Мусiй
i простяга Скидану шаблю. - Ось ваша подруга вiрна. А ляхи в замку
сплять. I пан Данилович з ними. Пиячили до пiвночi.
- Тодi, брагове, до збро©! Покажемо ©м наше послушенство. Хорунжий
Звонаренко, вiзьми кiлькох "в'юнiв" та знiмiть сторожу бiля брами. А решта
за мною! З Богом, товаришi!
Звонаренко, прихопивши з собою "в'юнiв" - так називалися найметкiшi
козаки, котрi нечутно, наче в'юни, пiдповзали до варти й знiмали ©©
безшумно, - зник у темрявi ночi. Скидан з козаками обережно просувався за
ними майданом. Над Чигирином густо висипали зорi й тьмяно полискували на
козацьких шаблях. Блищала зiрка й на шаблi Скидана. "Свiти менi, ясна
зiрко, i вдень i вночi, -думав вiн. - Назад уже путi нема . А попереду...
Попереду не знаю що. Люта боротьба не на життя, а на смерть... Тож свiти
менi, щасливая зiрко!"
- Пильнуй! - почулося вiд брами. - Пиль...
- Захрипiв хтось, гупнув, падаючи.
- Пильнуй! - почувся голос хорунжого, i Карпо Скидан мовчки ринувся на
замок, а за ним козаки... Ось I брама. Перестрибуючи через трупи сторожiв,
полковник врива ться на замкове подвiр'я i мчить до будинку, де спить Ян
Данилович. На схiдцях ганку бiлi розпластане дiвоче тiло в пошматованiй
сорочцi. Руки скрученi за спиною...
"Вона, - дума Скидан, - та, що кричала звечора... Замучили, душогуби".
I, потрясаючи шаблею, на якiй спалахують зорi, Скидан шалено кричить на
увесь Чигирин:
- Вставайте, люди-и-и! До збро©! Смерть ворогам! Над Чигирином шугнуло
полум'я.
Роздiл третiй
Повернувши Кодак, шляхта зiбралася на сейм у Варшавi, де наполягала,
аби король негайно розпустив укра©нськi ре стровi полки.
- Хто, як не ре стровцi, призвiдцi всiх бунтiв i повстань на Укра©нi? -
вигукували магнати. - Адже без них жодна пожежа не загориться в ма статi!
Одначе король мав iншу думку: без ре стрових козакiв Польща не могла б
захищатися вiд численних набiгiв туркiв i татар. Тому на розпуск ре стру
король не погодився. З тим i сейм закiнчився. Магнатство стало в опозицiю
королю. Маючи сво© власнi, надвiрнi вiйська, магнати що хотiли, те й
робили на Укра©нi. Перш за все вони почали самовiльно обертати ре стрових
козакiв на сво©х хлопiв, чинили безчинства серед селян i мiщан.
Весна 1637 року на Укра©нi була тривожною. Першим повстав, перебивши
жовнiрiв, Чигирин. Карпо Скидан почав виганяти ляхiв з Чигиринського
староства. За ним пiдняв ре стровцiв полковник Семен Биховець. Вiн повiв
сво©х козакiв на Сiч, де, ходили чутки, ре стровий сотник Павлюк, вибраний
повстанцями на гетьмана, готував вiйсько до походу на Укра©ну. Тi ж
ре стровцi, котрi лишилися на волостях, тiльки й чекали повстанського
гетьмана. Старшина почувала себе як на бочках з порохом.
Непевне було i панство. Щоночi горiли фiльварки, селяни продавали воли,
купляли собi коней i, озбро©вшись чим попало, а здебiльшого вилами й
косами, цiлими загонами прибували на острiв Базавлук.
На Вкра©нi запахло повстанням.
Тi © весни рiдко який день випадав, щоб на Сiч не прибували
селяни-втiкачi, мiщани, ре стровцi. Мчали кiнно сотнями, сунули гуртами з
цiпами, косами, сокирами, а то й просто з дрючками в руках. Сiч гула, як
вулик перед ро©нням. Якiв Остряниця збився з нiг, розташовуючи прибулих.
Нi вдень, нi вночi не знав вiн спокою, метушився, гарячкував, хапався за
голову:
- Люд як плавом пливе! Та де ж я приткну ©х?
- Де хочеш, отамане, там i притикай, аби лишень у те вiйсько, що панiв
колошкатиме, - статечно казали дядьки з косами та вилами.
- А може, вас у те вiйсько, що паноту по голiвках гладитиме? - весело
питався Остряниця. - Не все ж ©х колошкати, треба ж i погладити.
- А погладимо, та проти шерстi! - перекладали дядьки коси з плеча на
Вперше вiн побачив ©© в Бахчисара©...
Коли Роман вийшов iз Хан-Сарая i поминув мiсток через Чурук-Су, то
побачив гурт полонянок. Вони сидiли пiд платаном зграйкою замучених
пташок, у яких пiдрiзано крильця.
"Слов'янки", - подумав Роман, i серце його боляче стислося.
Пiдiйшов ближче: то були укра©нськi дiвчата, захопленi людоловами в
ясир. Вони сидiли, похнюпивши голови, нi на кого не дивлячись, i, певно,
думали сво© довгi гiркi думи... Плечi ©хнi - безвiльно опущенi, руки у
вiдча© звисали. Бiля них стояв дебелий, голий до пояса турок i, спершись
на цiвку рушницi, дрiмав, злегка похитуючись.
Роман зупинився нiби вкопаний. Звiдки ви, дiвчата, i куди вас женуть
людолови? На невiльницькi базари, на глум i наругу? В люте-прелюте
рабство?.. Турок, вчувши постороннього, лiниво повернув голову, розплющив
одне око, знiчев'я подивився на гарно вбраного молодого пана, позiхнув i
знову задрiмав...
Роман вiдчув якесь неясне хвилювання. Йому здалося, що в цьому гуртi
полонянок його власна доля. Його суджена. Звiдки взялось таке вiдчуття,
Роман не знав. Пiдiйшов ближче. Хвилювання не вгамовувалось... Крайньою в
гуртi сидiла тоненька дiвчина з довгою русявою косою. Вишивана сорочка вже
встигла вилиняти i була на грудях розiрвана, а потiм зшита. Роман побачив
тоненьку нiжну шию i синю жилку, що кволо, з останнiх сил пульсувала...
Нiби вiдчувши, що на не© дивляться, дiвчина звела голову i глянула на
нього великими карими очима, ©© очi були засмученi, повнi горя, слiз,
вiдчаю i муки i ще чогось болючого i пекучого... I водночас вони були такi
бездоннi, сповненi живлющо© вологи...
"Вона, - прошепотiв, - моя доля-доленька!...
В ту хвилину вiн забув про все на свiтi. Гарячково витяг капшук i
рiшуче ступив до турка, котрий вдавав, що куня , спираючись на рушницю, а
сам з-пiд напiвзаплющених повiк пильно стежив за молодим паничем з
Ляхистану...
Жодним словом не прохопився Роман за пiвроку, що минуло вiдтодi, чому
вiн ©здив у Бахчисарай. Коли б вiн бовкнув, що намовляв хана напасти на
Запорозьку Сiч, то в Олениних очах вiн би став в один ряд з найлютiшими
ворогами ©© горьованого народу. I втратив би дiвчину назавжди. Мовчав.
Лише якось невиразно обмовився: в торгових, мовляв, справах.
За Олену вiн заплатив тодi дорого. Все, що було в капшуку, висипав
перед татарином. Людолов заперечливо покрутив головою, позiхнув i знову
мостився дрiмати .. В Романа затряслися руки. Зняв з пояса шаблю, турок
позiхав. Стягнув з пальця перстень з коштовним каменем, потiм скинув з
плiч дорогий кунтуш... Турок позiхнув, все ще обмацуючи чiпким поглядом
молодого панича Ляхистану, та зняти з покупця бiльше вже не було чого...
Людолов погодився.
Олена не кинулась сво му визволителю на шию, тiльки гiрким словом
прохопилась:
- З одно© неволi та в iншу. З турецько© - в лядську. На нього навiть не
глянула тодi, хоч ©© подруги по неволi хапали його за руки, благальне
зазирали йому в очi, прохали викупити i ©х... Олена мовчала... Коли вже
пiд'©жджали до Бара, уважно на нього подивилась i скупо всмiхнулась:
- А кунтуш у тебе був гарний. Бiдний паничу, роздягнув тебе людолов й
обiбрав, як липку.
- Кунтуш - дiло наживне, - радо мовив Роман, прислухаючись до ©©
м'якого голосу. - 3 тобою менi i в куренi рай.
- Але не менi... - непривiтно озвалась полонянка. - Ой, паниченьку
голубоокий, плакали тво© грошi...
- Не бiйся мене, - тихо мовив Роман. - Я тебе нiколи-нiколи не зобиджу.
Побачив я тебе i зрозумiв... Ти - моя доля. Моя суджена. А суджену,
кажуть, i конем не обскачеш.
Вона здивовано дивилась на нього:
- Я думала, що ти купляв собi любаску.
- Воронь Боже! - палко вигукнув вiн. - Я покохав тебе з першого разу. Я
не можу без тебе, Оленко. Вiднинi ти мо сонце i життя. Я все для тебе
зроблю. Ти будеш шляхетною панночкою, ти будеш рiвня усiм панам Речi
Посполито©. Ти станеш панi Матусевич.
- Замовкни! - крикнула вона, i в ©© очах спалахнув гнiв. - Цьому нiколи
не бувати!..
Восени вони вже були в Бiлiй Церквi i, не затримуючись, по©хали у свiй
ма ток в Зеленiй Гутi. Село чималеньке, на горбi, серед старого тiнистого
парку бiлiв колонами панський будинок.
- Ось вона яка, крулевщизна! - в захопленнi вигукував Роман. - I все це
наше... Щоправда, його милiсть король подарував менi ма ток без права
передавати його мо©м спадко мцям, але то не бiда. Ще раз послужу його
королiвськiй милостi - i ма ток навiчно перейде славному роду Матусевичiв!
Олена вiдчужено мовчала.
Роман озирався навсебiч i щиро, по-дитячому радiв:
- Але ж як тут гарно!.. А он i ратай... Подивись, Оленко, яка
романтична картина! На нашому полi мирний ратай!
- Ось тому вiн i нужденний, що занадто мирний! - задумливо мовила
Олена. - Зломив хребта на панських грунтах, де вже йому войовничим бути.
Зiскочила з ридвана, пiдiйшла до орача.
- Боже поможи!
Орач - худий, згорблений селянин в зотлiлiй сорочцi, що ледве купи
трималася на його плечах, - з натугою повернув до не© гостре почорнiле
лице з безвiльно обвислими вусами, окинув Олену з нiг до голови важким,
похмурим поглядом, буркнув:
- Казали боги, щоб i ви помогли! - I, налягаючи на чепiги, хрипло
крикнув на свого вола-одинака: - Гей, старий, чого слуха ш, що панi
щебече?.. Тягни бiду свою, не прислухайся до панських балачок, помочi вiд
них, що снiгу влiтку, - не чекай!
- Ваша правда, дядьку, - тiльки й мовила Олена.
- Наша правда? - орач тупнув босою ногою в землю. -Там наша правда.
Глибоко ©© пани закопали, чи й виореш дiдiвським ралом. Тут лемеша треба
гартованого, а ще лiпше - крицi.
Пiдiйшов Роман, обережно взяв Олену за лiкоть.
- Не чiпай його, хiба ти не бачиш, - що вiн злий?
- А ти покопирсай цю землю дерев'яним цурпалком, а тодi спробуй бути
добрим! - Олена рвучко висмикнула свою руку. - Тобi цього не зрозумiти,
паниченьку.
- Гей, старий, гей! - хрипло покрикував орач. - Ори, брате, ори, мо',
щастя наше селянське виореш.
Худоребрий вiл пнувся й тремтiв, з натугою тягнучи за собою примiтивне
рало - почорнiлий стовбур дерева, вiдросток якого правив за вiйце. Знизу в
стовбурi був забитий i скрiплений снозою зуб-ральник, котрий сяк-так
шкрiб-рив затвердiлий грунт, залишаючи позад себе щось ледь схоже на
борозну.
- Яка нужда!.. - похитала Олена головою. - Однозубе рало. Що вiн ним
зоре?
- При стараннi... - почав було Роман, та Олена сердито перебила:
- При стараннi жили з тебе рало витягне, i по тому! Хiба ти не бачиш,
що воно неспроможне перевертати грунт? Ральник тiльки розрива землю та
сяк-так ©© розсову . Не чекай тут врожа©в i статкiв!
- Вперше бачу панi, котра дещо петра в селянському дiлi, -трохи
привiтнiше озвався орач. - Ех, панi добра... Де оре соха, там i трава
висиха, а де плуг ходить, там хлiбець родить. А ралом з бовкуном що...
Ралом тiльки оране довжити й поперечити.
- Буде вам плуг! - бадьоро вигукнув Роман. - Куплю плуги з добрими
лемешами - заживемо.
- Може, пан i заживе, та тiльки не ми! - сплюнув орач. - Цоб, старий,
цоб, чого вуха розвiсив? Казав пан: кожух дам, та слово його тепле!
Олена повернулася до ридвана засмучена й до самого села не зронила й
слова. Бiля крайнiх хат ©х вже очiкував гурт селян. Гайдуки канчуками
зганяли селян i кричали:
- Кланяйтесь його милостi пановi Матусевичу! Сам круль вас подарував
пановi. Згинайтесь... Нижче! Нижче, бидло!
Селяни кланялись похмуро, вороже позираючи на панський ридван.
Матусевич привiтно махав рукою.
Олена опустила очi, щоки ©© горiли вогнем.
То© ж ночi вона втекла з ма тку. Роман наздогнав ©© на шляху вранцi,
коли ще ледь сiрiло.
- Не треба тiкати, - прохав, iдучи поруч з нею й ведучи коня. - Все на
Укра©нi належить панам. I дороги також. Перший-лIпший дiдич тебе схопить i
зробить сво ю поко©вкою.
- Це так... - зiтхнула Олена i зненацька запитала: - А правда, що
Павлюк утiк з Бара?
- Павлюк?.. -здивовано перепитав Роман. -Утiк... А чого вiн тебе
цiкавить?
- Просто так, - уникаючи його погляду, вiдповiла Олена. - Я повертаюсь
до тебе... . .
Вiдтодi минуло пiвроку. Дивно вони жили. Вiн i сам частенько
задумувався: хто ж йому Олена? Нi дружина, нi любаска, нi сестра, нi гостя
в ма тку, нi родичка... Нi просто знайома. Мiж ними звiвся незримий мур, i
як не бився Роман, але так i не змiг його звалити.
Роман замугикав i вийшов у парк. На галявi Олена морквою годувала
зайцiв. Вчувши його кроки, випросталась. Зайцi злякано подивились на нього
й сипонули в кущi.
- Як вiд вовка, втiкають!, - гiрко сказав вiн.
- Зайцi просто не розпiзнали, що ти нi риба нi м'ясо i до вовка тобi
далеко! - вiдрiзала вона. В Романа затремтiла губа.
- Вже й обидився... - вона скупо всмiхнулась. - Чого ти себе мучиш,
парубче, й мене? Хiба ти слiпий?
- Оленко... - простягнув вiн руки - Ти мене ослiпила. Без тебе менi
поночi.
Жадiбно схопив ©© руки.
- Не треба, - попрохала вона, але рук не висмикнула. -Ти гарний. I
добрий... Беззахисний. Менi навiть шкода тебе.
- Оленко .. - стискував вiн ©© руки.
- Зрозумiй мене... - вона благально на нього глянула. - Я iншого...
- Iншого? - похолов Роман. - Х-то вiн?
- Чи тобi не все одно?
- А де ж вiн?
- Не знаю... Але забути його несила...
Роздiл другий
Весною 1637 року королiвський комiсар Ян Данилович дiстав собi в управу
Чигиринське та Корсунське староства. З'явившись у Чигиринi якраз на
весняного Юрiя з великим загоном жовнiрiв, Ян Данилович заходився
приводити до послушенства селян та мiщан.
Була вже не рання, тепла весна. Над Чигирином летiли запiзнiлi гуси й
падали на зеленi луки побiля Тясмину. I багато хто з мiщан, чекаючи сво ©
черги "на послушенство", заздрiсно поглядав на гусей i думав:
"Гуси-гусенята, вiзьмiть мене на крилята".
- Ха-ха-ха-ха! - реготав Ян Данилович, взявшись у боки. - Сулимiв
чекали? Павлюкiв виглядали? Чернь. Бидло... Я вас приведу до послушенства!
Я вас навчу, як у ногах свого пана повзати! Сулими i Павлюки у Варшавi на
майданi конають, а тут я вам пан i Бог, пся крев! Схизмати смердючi! - До
жовнiрiв: - Лупiть ©х, пся крев! Лупiть, щоб аж скора на них репалась!
Жовнiри круками накидались на юрму, що жахно вiдсахувалась вiд них i
тислася пiд стару церковку в пошуках рятунку, хапали дядькiв чи молодиць,
збивали з нiг, тягли за руки чи ноги на майдан i, облiпивши жертви з усiх
бокiв, лупцювали ©х канчуками, доки не лопались у них сорочки i на зелену
траву не бризкала кров... Жовнiри якусь мить вiдхекувались, витирали
зрошенi потом лоби й знову бралися за сво© жертви.
Селяни, зiгнанi з ближнiх сiл для послушенства, стояли на майданi
похнюпивши голови. Добра вони вiд нового пана й не чекали, але щоб ©х отак
зразу нi про що нi за що бити до кровi?.. Цього дня - на весняного Юрiя -
вони, як завше, виходили у поле на водосвятiе. Панотець святив у цей день
пашню, жiнки хутчiше протирали свяченою росою очi, щоб зiркiшими були та
щоб не болiли, чоловiки прикидали, яке жито. така прикмета: коли на Юрiя
у житi ворона захова ться - рясного чекай врожаю. Та цi © весни селяни
хмуро словами перекидалися, що "жито на Юрiя ледве спромоглося горобцевi
до колiн дiстати, про хлiб та статки годi й думати".
- То ви ще будете брови на свого пана супити? - не вгава королiвський
комiсар. - Пся крев!.. Лупiть! До кровi репiжте!
Жовнiри з сил вибиваються.
Зелена трава червонi .
З протилежного боку майдану, якраз навпроти юрми, що чека на
послушенство, стоять ре стровi козаки з сво©м полковником Карпом Скиданом.
Ре стровцi всi як один на пiдбiр, високi, ставнi, та зараз вони поопускали
голови, горбляться, намагаються вiдвести очi вiд послушенства. Полковник
хмуриться i теж уника людських очей. Та ось сивовусий дiд, у якого аж
танцюють по спинi жовнiрськi канчуки, плю кров'ю й кричить до Скидана:
- Чого очi вiдводиш, полковничку? Канудить? Теж менi захисничок
Укра©ни, бодай тобi чорти вуса у пеклi обсмалили!..
- Хоч би не ганьбили козачого звання! - пiдхоплю хтось iз натовпу. -
Катами свого люду поставали!
- Дивiться, козаченьки, дивiться, як ляхи з нас кров, як воду, точать!
- кричить чорнява молодиця. - Може, й ви панам-ляшкам пособите? Бiднi
жовнiри вже й потомилися. Берiть, козаченьки, канчуки в руки, бийте свiй
кревний люд! Хай пани спочинуть.
- Та якi вони козаки? - плю ться худий селянин, в якого по вусах стiка
кров. - Справжнi козаки на Низу, за порогами. А це панськi пiднiжки!
Ще нижче нахиля сиву голову Карпо Скидан. Важко йому чути таке, наче
хижий звiр пазурами терза його зранене серце. А що вони, ре стровцi,
вдiють? Пани пiсля Хотина щедро Укра©нi волю обiцяли, та дiдько тим
обiцянкам радий! Краще б його самого побили, як отаке слухати! Люди ж
правду кажуть. Якi вони в бiсового батька козаки? Хнюпляться ре стровцi,
не вперше ©м-бо чути таке. Дивляться на них люди, як на панських собак. А
що вдi ш? Бог високо, король далеко, а Ян Данилович тут i Бог, i король.
Кому поскаржишся?
- Так ©х!!! Так!!! - кричить комiсар. - Лоскочiть ©м спини, щоб
гнучкiшими були, щоб гнулися перед ясновельможним панством аж до землi!
Щоб i думати про бунти забули! Так ©х!.. Так!
Скидан вiдчува , що рiдна земля пiд ногами гаряча. Важко йому стояти на
рiднiй землi i байдуже дивитись, як чванливий i пихатий лях знуща ться з
твого люду. Чи ж для цього Карпо Скидан iшов колись в ре стровцi? Думав
Укра©ну вiд люто© татарви боронити, а став посiбником катiв.
Б'ють молодицю з немовлям на руках.
"Коли б мо© мама побачили, який з мене захисник, то прокляли б свого
Карпа!" - з гiркотою дума Скидан.
Ось тягнуть молоду вродливу дiвчину, заламують ©й руки.
- Цю лишiть, - милостиво каже Ян Данилович. - Смачна хлопка! Вiдведiть
у мо© поко©... Постiль менi стелити... ха-ха!..
- Мамо-о-о! - в невимовнiй розпуцi кричить дiвчина. Скидан смика себе
за вус i рiшуче пiдходить до комiсара.
- Вашмосць! Чим завинили цi люди?
- Мовчать, пся крев! - накида ться на нього Данилович.
Карпо блiдне.
- Я - полковник ре стрового його королiвсько© милостi вiйська.
- Ти бидло! - аж тупотить ногами комiсар. - Для мене ти таке ж бидло,
як i та чернь. Скидан хитнувся вiд обурення, але встояв.
- Вашмосць! Я заявляю рiшучий протест! Я буду скаржиться його милостi
королю i сейму!
- Ти, смерд, ще смi ш пащекувати? - визвiрився Данилович i крикнув
жовнiрам: - Лупiть i ре стровцiв заодно! Щоб вдруге не посмiли роззявляти
рота!
Жовнiри хапають ошелешених ре стровцiв, витягують ©х на майдан, i пiшли
свистiти канчуки... Натовп затих...
- Вашмосць! - тремтить Скидан. - У нас права, данi його милiстю королем
Речi Посполито©!
- Я плював на вашi права! - кричить Данилович. - Нащо менi вашi права,
як у мене кращi лицарi, нiж ви! А тебе, хлопський полковнику, в ямi
згною!
Турнули Карпа Скидана в льох-закапелок. Вогко. Темно. Нi сiсти, нi
стояти. На стiнах - слизь, пiд ногами - смердюче багно. Скидан тупцю в
тому болотi i чу , як на майданi все ще приводять людей до послушенства...
Скрегоче зубами полковник. Стогне вiд безсило© лютi. Згадався Павлюк.
Кликав вiн Скидана з собою. Не пiшов на Сiч. Думав, що без кровi
обiйдеться. Отямиться панство, дасть обiцянi вольностi укра©нському люду.
Врятували ж козаки Польщу пiд Хотином, мусять пани волею вiддячити. I
вiддячили... Кому замало - ще дадуть... Не знаходить собi мiсця. Слiпець!
Кому вiрив? Катам свого народу? Душогубам i гвалтiвникам? Павлюк ще коли
казав: "Годi! Годi терпiти, годi чекати манни з небес, а волi з панських
рук. Пiшли на Сiч, пiднiмемо запорожцiв, повернемося на Вкра©ну великою
оружною силою. Люд до боротьби запалимо". А Скидан тодi все ще вагався.
Все ще вiрив обiцянкам короля.
- Брате! Здери полуду з очей! - палко казав Павлюк. - Кому ти вiриш,
вiд кого чуда чека ш?..
Була в них пота мна розмова ще влiтку минулого року. У Каневi. Вiн,
Карпо Скидан, сотник Павлюк i гетьман ре стрового козацтва Василь
Томиленко. Зiбралися в хатi гетьмана, до ранку гомонiли про те, що в
кожною наболiло на душi. Тьмяно блимала свiчка, на стiнах шугали ©хнi
тiнi. Вони сперечалися, думали, гадали. Невгамовний Павлюк гарячi слова
кидав:
- Коли ми динодумцi i диновiрцi, коли в нас одна мати Укра©на, то
давайте дiяти вкупi. Допоки терпiти лихо й наругу? Хiба ми, укра©нцi,
народилися рабами? Черню? Бидлом? То чому ходимо в лядських ярмах? Чи
нема моцi в наших руках, а в серцях - жаги волi? Чи народ наш у землю
закопав свою мрiю про волю та незалежнiсть? Мусить же хтось почати! Або
волю здобудемо, або кiстьми ляжемо!
- Кiстьми вже лягали, - обмовився тодi Скидан. - I Косинський, i
Наливайко, i Жмайло, i Трясило, а воля де? Одинадцять лiт минуло з часу
повстання Марка Жмайла, а пани як сидiли на наших шиях, так i сидять. Де ж
воля? Не принесло ©© повстання, а тiльки дужче Рiч Посполиту озлобило.
- Прийде! - схопився Павлюк. - Лягли нашi товаришi, i ми ляжемо! I ще
не однi ляжуть, а волю все одно здобудемо! Вона приходить лише до тих, хто
за не© бореться! А хто покiрно в ярмi чимчику , той бидлом здиха . Та ще
золотими обiцянками вдовольня ться.
- Чи не лiпше з панством мирним шляхом домовиться? -стояв на сво му
Скидан. - Ми панiв рятували не раз. Хоча й пiд Хотином. Обiцяли ж пани
полегшити нашу долю?
- Блажен, хто вiру , - похмуро озвався гетьман Василь Томиленко. -
Сподiватись, що пани волю дадуть, все одно, що з гадюкою цiлуватись i
вiрити, що вона не вкусить. Настав уже час за шаблi братись, товаришi i
братове!
Ще довго шукали iстину, доходили до згоди.
- Я думаю почати з ре стровцiв, - вже перед ранком дiлився Павлюк
сво©ми думками. - Вони при збро© i завжди напохватi.
- Так, починати треба з ре стру, - пiдтримав Павлюка гетьман. - Не всi,
але бiльшiсть буде за нами. А старшина... Рiзна старшина. Одна голови
покладе за волю, друга нас за шеляг продасть. I все ж почнемо.
Одначе--спiшити в цiм дiлi не варт. Будемо терпеливо готуватися, зручного
менту вичiкувати. Перш за все збро ю запастись, харчем, кiньми, обозами.
- Ляхи насторожаться, - засумнiвався Скидан. - Чимале дiло - повстання
пiдготувати. Та й старшина може продати. Не всi в лицарство йдуть, дехто в
iуди преться.
- А ми до пори до часу не будемо розжовувати, для чого пiдготовка, -
мовив гетьман. - Готуйтеся до вiйни, а яко© - мовчок. Хай думають, що з
татарами...
Так тодi й ухвалили. Невдовзi у всi мiста Схiдно© Укра©ни до
полковникiв ре стру було розiслано такого унiверсала.
"Василь Томиленко, гетьман вiйська його королiвсько© милостi
Запорозького. Пане полковнику! Мо ю гетьманською владою i iм'ям всього
вiйська Запорозького суворо велю вам запастися провiантом та iншими речами
i у всьому бути готовим до вiйни i тiльки вам буде оголошено письмовим
наказом нашим, всi без винятку зобов'язанi з'явиться пiд загрозою нашо©
немилостi i суворо© кари вiйськово©. Федiр Онушкевич, писар
вiйськовий"[3].
Так починав Павлюк з Томиленком (Карпо Скидан все ще вагався), але з
то© та мно© пiдготовки зле вийшло. Переяславський полковник Сава
Кононович, одержавши унiверсал, запiдозрив щось неладне. Що за пiдготовка,
коли нiяко© вiйни не передбача ться? Чи не затiва , бува, чого гетьман
проти Речi Посполито©? I Сава Кононович з унiверсалом Томиленка спiшно
подався в Бар до коронного гетьмана... Цього було досить. Павлюк iз сво ю
сотнею ледве встиг утекти на Сiч, вiд Томиленка забрали булаву й передали
©© Савi Кононовичу. Щоправда, Томиленковi тодi пощастило врятувати свою
голову, адже прямих доказiв проти нього не було Томиленко лишився
старшиною i принишк у Черкасах, а Сава Кононович виплив на поверхню.
Тепер i Павлюка вже нема .
Злi думи обсiли Скидана в льоху. Чавка багно пiд ногами Нi сiсти, нi
лягти. А далi що? I Сулими вже нема . А як Скидан було зрадiв, коли Сулима
взяв фортецю Почалося, думав. А воно хутко й скiнчилося. Все той же Сава
Кононович i тут встиг. Сулимi у Варшавi голову стяли, а де Павлюк зараз,
того нiхто не вiда ... Та допоки ж таке буде? Ось i сьогоднi з нього
познущалися, гiднiсть його стоптали, а вiн терпить. Тобi плюють, а ти
кажи, що Божа роса? Справдi, який вiн козак? Тiльки звання козаче
ганьбить. Пiднiжок панський. Правду казав Томиленко: панам вiрити, що з
гадюкою цiлуватися.
- А-а-а-а! Людоньки, поряту-у-уйте-е-е... - раптом iз замку несеться
тамований дiвочий крик i завмира ..
Рвонувся Скидан до дверей, вдарився у них грудьми, загупав кулаками. У
вiдповiдь - нi звуку. Мертва тиша. Скидан важко диха . Загинув Сулима,
загинув Павлюк, ти, Карпе Скидан, починай. Ти загинеш - третiй перед
поведе. Тiльки не коритися. Досить уже, вiрив, сподiвався... Пора й за
шаблю братися, коли хочеш козаком лишитися, слави лицарсько© зажити, як
дiди тво© © прадiди, коли ти хочеш носити горде ймення товариш, а не хлоп
i не бидло!
Нурту душа в сивого полковника, спада полуда з очей.
А за маленьким вiконцем, чути, ре стровцi гомонять.
- Кажуть, стяли у Варшавi й Павлюку голову.
- Те-те-те! Кажуть, живий. Його буцiмто Сулима порятував. Лети, каже,
на Вкра©ну, люд пiднiмай, а я за тебе голову зложу на пласi.
- Ех, коли б Павлюк!..
- А наш полковник нi се нi те... Його б'ють, а вiн "вашмосць" кричить.
Тепер у льосi притих.
- Прозрi , то й за шаблю вiзьметься.
В Чигиринi проспiвали третi пiвнi.
За давньою звичкою майданом прочовгав мiський сторож з дерев'яним
деркачем, i в нiчнiй тишi ще довго лунало скрипуче деркотання... Тiльки
воно стихло, як зненацька хрипло проспiвав одинокий пiвень. Певно, заспав,
як його товаришi будили нiч, тепер сам-один надолужував прогаяне.
"Будимири спiвають, - подумав Скидан. - В цю хвилю вони спiвають по
всiй Укра©нi, та чи збудять неньку нашу? Спить Укра©на важким сном... То
хто ж ©© сколихне, хто посадить на коней ©© синiв i поведе на праведний i
святий бiй?"
- Пильнуй! Пильнуй! Пильнуй!.. - несеться вiд мiсько© брами.
Варта в замку прокричала сво звичне "пильнуй", i знову тиша, важка,
глибока, запада над Чигирином. Лише з Тясмину доноситься ледь чутне
гелготання гусей... Скидан натиску плечем на дверi, аби виважити ©х, як
зненацька по той бiк дверей хтось зашепотiв:
- Тут вiн... Але замок...
- Хлопцi! - гаряче зашепотiв у щiлину полковник. - Ламайте дверi!
- Один мент, пане полковнику, - вiдповiли йому ре стровцi. - Жовнiри,
нажлуктившись, сплять. Саме час за шаблi братись!
Скрипнув завiс, нiби зойкнув, дверi хитнулися, i дужi руки витягли
Скидана з льоху.
- Пильнуй! Пильнуй! - несеться раптом iз замку, i один з козакiв цiдить
крiзь зуби:
- Ось ми тебе зараз попильну мо! Повернемо вам з лихвою борг!
- Скiльки вас, боржникiв? - пита Скидан.
- Усi на ногах, пане полковнику! - озива ться хорунжий Звонаренко Мусiй
i простяга Скидану шаблю. - Ось ваша подруга вiрна. А ляхи в замку
сплять. I пан Данилович з ними. Пиячили до пiвночi.
- Тодi, брагове, до збро©! Покажемо ©м наше послушенство. Хорунжий
Звонаренко, вiзьми кiлькох "в'юнiв" та знiмiть сторожу бiля брами. А решта
за мною! З Богом, товаришi!
Звонаренко, прихопивши з собою "в'юнiв" - так називалися найметкiшi
козаки, котрi нечутно, наче в'юни, пiдповзали до варти й знiмали ©©
безшумно, - зник у темрявi ночi. Скидан з козаками обережно просувався за
ними майданом. Над Чигирином густо висипали зорi й тьмяно полискували на
козацьких шаблях. Блищала зiрка й на шаблi Скидана. "Свiти менi, ясна
зiрко, i вдень i вночi, -думав вiн. - Назад уже путi нема . А попереду...
Попереду не знаю що. Люта боротьба не на життя, а на смерть... Тож свiти
менi, щасливая зiрко!"
- Пильнуй! - почулося вiд брами. - Пиль...
- Захрипiв хтось, гупнув, падаючи.
- Пильнуй! - почувся голос хорунжого, i Карпо Скидан мовчки ринувся на
замок, а за ним козаки... Ось I брама. Перестрибуючи через трупи сторожiв,
полковник врива ться на замкове подвiр'я i мчить до будинку, де спить Ян
Данилович. На схiдцях ганку бiлi розпластане дiвоче тiло в пошматованiй
сорочцi. Руки скрученi за спиною...
"Вона, - дума Скидан, - та, що кричала звечора... Замучили, душогуби".
I, потрясаючи шаблею, на якiй спалахують зорi, Скидан шалено кричить на
увесь Чигирин:
- Вставайте, люди-и-и! До збро©! Смерть ворогам! Над Чигирином шугнуло
полум'я.
Роздiл третiй
Повернувши Кодак, шляхта зiбралася на сейм у Варшавi, де наполягала,
аби король негайно розпустив укра©нськi ре стровi полки.
- Хто, як не ре стровцi, призвiдцi всiх бунтiв i повстань на Укра©нi? -
вигукували магнати. - Адже без них жодна пожежа не загориться в ма статi!
Одначе король мав iншу думку: без ре стрових козакiв Польща не могла б
захищатися вiд численних набiгiв туркiв i татар. Тому на розпуск ре стру
король не погодився. З тим i сейм закiнчився. Магнатство стало в опозицiю
королю. Маючи сво© власнi, надвiрнi вiйська, магнати що хотiли, те й
робили на Укра©нi. Перш за все вони почали самовiльно обертати ре стрових
козакiв на сво©х хлопiв, чинили безчинства серед селян i мiщан.
Весна 1637 року на Укра©нi була тривожною. Першим повстав, перебивши
жовнiрiв, Чигирин. Карпо Скидан почав виганяти ляхiв з Чигиринського
староства. За ним пiдняв ре стровцiв полковник Семен Биховець. Вiн повiв
сво©х козакiв на Сiч, де, ходили чутки, ре стровий сотник Павлюк, вибраний
повстанцями на гетьмана, готував вiйсько до походу на Укра©ну. Тi ж
ре стровцi, котрi лишилися на волостях, тiльки й чекали повстанського
гетьмана. Старшина почувала себе як на бочках з порохом.
Непевне було i панство. Щоночi горiли фiльварки, селяни продавали воли,
купляли собi коней i, озбро©вшись чим попало, а здебiльшого вилами й
косами, цiлими загонами прибували на острiв Базавлук.
На Вкра©нi запахло повстанням.
Тi © весни рiдко який день випадав, щоб на Сiч не прибували
селяни-втiкачi, мiщани, ре стровцi. Мчали кiнно сотнями, сунули гуртами з
цiпами, косами, сокирами, а то й просто з дрючками в руках. Сiч гула, як
вулик перед ро©нням. Якiв Остряниця збився з нiг, розташовуючи прибулих.
Нi вдень, нi вночi не знав вiн спокою, метушився, гарячкував, хапався за
голову:
- Люд як плавом пливе! Та де ж я приткну ©х?
- Де хочеш, отамане, там i притикай, аби лишень у те вiйсько, що панiв
колошкатиме, - статечно казали дядьки з косами та вилами.
- А може, вас у те вiйсько, що паноту по голiвках гладитиме? - весело
питався Остряниця. - Не все ж ©х колошкати, треба ж i погладити.
- А погладимо, та проти шерстi! - перекладали дядьки коси з плеча на