Шевчук Владимир. Терновий свiт

- Тю-тю! Вiднинi лише солдат. Як хочеш жить, забудь про все... А зараз
- марш в казарму!
- Слухаюсь!
- Тягни носо-ок! Тягни носо-ок! - зигтiв аж до казарми високий голос
ротного.
На другий день раненько взялись за нього, грiшного. Приставили найперше
"дядька", аби навчив усiх солдатських мудрощiв, а по снiданку вивели його
на плац, дали рушницю в руки i почали робити з нього слугу царя й
захисника отечества. Як видно, це для них було розвагою, щось на зразок
театру або вертепу. Крiм Спiвуна, прийшло душ п'ять молодших офiцерiв, двi
жiнки й сам батальйонний командир. Спiвун командував, старий солдат,
приставлений до новачка, показував, як що робити. "Публiка" втручалась
теж. Мовчав один лише М шков. Нарештi, й вiн не витримав. Пiдбiг,
вiдтрутив ротного й узявся сам до дiла.
- Носок, носок, таку твою!
Здуваючи з вусiв краплини поту, Тарас потяг носок навмисне у
протилежний бiк. М шков вiд того осатанiв.
- Стiй! Струнко! - крикнув. - Налiво кроком руш! Ать-два, ать-два!
Тягни носо-ок! Тягни носо-ок! Куди ж ти тягнеш, йолоп царя небесного?!
Отак, отак! - пройшовся сам, чим викликав аплодисменти дамсько© частини
глядачiв. - А що в руках у тебе? - спинився перед новобранцем.
- Не знаю, ваше благородi !.. - вiдсапуючись, сказав Тарас.
- Рушниця! Для чого вона тобi? Стрiлять, колоть врага царя й отечества!
- Так точно!
Свiдок тому сам бог, як пiдмивало використати властивiсть ту рушницi,
бо лютий враг отечества стояв за крок вiд нього i намагався знищити людину
в ньому, вбити живу i вiчну душу!..
- Збагнув, збагнув, таку твою? - мов випробовував його терпiння.
Тарас мовчав. Щосили зцiпив зуби. Проте в очах у нього, напевно, все ж
вiдбилося його страшне бажання, бо, стрiвшись з ними поглядом, М шков
знiтився раптом, позадкував i крикнув:
- Струнко! Направо! Марш! Iшов i чув м шковський бас:
- Фу-у, сатана... Художник!.. Розбiйник вiн справжнiсiнький!..
Щось щебетали дами. Почув лише: смiються з його вусiв, вiдпущених ще в
казематi. Бороду зголив давно, а вуса лишив собi, хай будуть; як в
запорожцiв...
- Кру-у-гом!
На зло крутнувся не через те, що вчили його, плече. Нiколи нiхто не
зробить з нього солдата, ляльку! Вiн краще вмре...
- Стiй! До ноги! Поставив не до тi ©.
- Тьху! - плюнув iзпересердя пан батальйонний. - Ти в школi вчивсь?
- Так точно!
- В дяка?
- А потiм ще й в Академi© мистецтв.
- Бездарнiшого не зустрiчав! - розвiв М шков руками.
Тарас всмiхнувся нишком. Почув би це великий Карл! Аби Жуковський...
Може, якби вони побачили його в такiй бiдi, то помогли б... Подати б ©м
iзвiдси голос!.. Мов з того свiту...
- Струнко! - пiдскочив знову батальйонний. Вiн, мабуть, трохи з мухою у
головi... - На пле-е-че! Кру-у-гом! На-а-лiво! Марш!
- Вiдставити! - почувся iнший голос. Так захопилися, що й не помiтили,
як пiдiйшов сам комендант фортецi.
- Що за солдат?
- Новенький, ваше благородi . Iз конфiрмованих по височайшому указу.
- А-а, пан художник!.. - немов зрадiв уже, як голуб, сивий генерал. -
Панове, ви всi вiльнi! - недбало кинув через плече. - А з вами я погомоню.
Ось хустка, витрiть, будь ласка, пiт... Менi писав про вас Матв в...
- Спасибi... Думав, що пропаду... - сказав Тарас, вiдсапуючись. -
Взялися круто...
- З нудьги вони втрачають тут людську подобу. Горiлка, карти, пiдступи
один супроти одного... Ви не мисливець? Тут полювання знатне! Пташви!..
- Не знав... не взяв, що треба... - озвався.
- То не страшно. Вiзьмете в мене.
- А випускатимуть мене з фортецi на полювання? - схопився Тарас за
ниточку.
- У вiльний час - будь ласка.
О, це вже щось! На волi, десь пiд кущем над рiчкою чи й у степу, писати
можна нишком...
- Дозвольте, ваше благородi , просити вас... - осмiлився.
- Ви хочете найнять квартиру? - зрадiв старий сво©й догадливостi.
- Немов у воду глянули... Казарми...
- Знаю, знаю! Скажу сьогоднi ж Фiшеру, щоб пiдшукав для вас що-небудь.
Фiшер - також солдат iз конфiрмованих. Поляк. Ви теж iз Царства
Польського?
- Нi. З Укра©ни.
- А-а, з Малоросi©... То я скажу М шкову, щоб вам дозволив жити поза
казармою.
Сказав, пiшов. Так нiби раптом вичерпався запас снаги на добре дiло.
Дивуючись, Тарас провiв його очима аж до будинку, який стояв на чiльнiм
мiсцi. Нi, свiт таки не без людей! Коли вже й тут, у дикiй оцiй пустелi,
знайшлись вони, то доля ще вiд нього не вiдвернулася!..
...Пригнiчене, прибите .зло затаю ться i жде, коли проб' його година.
Надвечiр якось Тарас iшов з казарми в свою кiмнатку, найняту йому
поляком Фiшером, задумався про щось сво i вгледiв батальйонного всього за
кiлька крокiв. Спинився, зняв кашкет не лiвою, а правою рукою.
- Шевченко, а йди сюди! - пiдкликав його М шков, який недавно, днями,
одержав чин майора. - Ось ти себе вважа ш за благородного, а й досi ще не
зна ш, як слiд знiмать кашкет перед начальством. Ступай на гауптвахту й
скажи, що я звелiв вiдсидiти тобi добу за незнання статуту.
- Так точно! Слухаюсь! - гукнув Тарас.
- До речi, - хмурячись, спитав майор, - ти на квартирi? Завтра ж, -
коли вiдсидиш, - збереш сво© манатки i марш менi в казарму!
Тарас був так уражений, що не спромiгся мовити сакраментальне
"слухаюсь!". Проте М шков, на диво, не зауважив йому за те, а мовчки пiшов
собi.
Iз жалем Тарас звернув на стежку, втоптану до гауптвахти, й побрiв по
нiй, мов на голгофу. Десь трохи бiльше мiсяця погралася iз ним, як кiшка з
мишею, примхлива доля. Вiн жив собi пристойно (для цих умов) i раптом - ця
фатальна зустрiч!.. Треба ж було пiти якраз сюдою й саме о цiй порi...
М шков його не зачiпав вiд того дня, коли Iса в визволив i взяв пiд добру
руку, а тут одразу вдарив iз двох стволiв. Губа й казарма! Знову
випробування. Iще одне. А скiльки ©х попереду?..
Унтер, що вислухав його печальний вирок, дiстав ключi, безмовно завiв
його до камери й замкнув. Ну, геть як на Фонтанцi! Тiльки йе те вiкно, не
та пiдлога, стеля, та й замiсть лiжка - нари... Замок так само клацнув...
Треба сприймать такi обставини як ординарнi, треба звикать до них. Хто
став на прю з тиранами з одним лише сумлiнням та небажанням сприяти злу,
приречений страждать i дух свiй змiцнювати в нерiвнiй битвi з ворогом!.. А
може, це йому спочинок перед казармою, де п'ятдесят нещасних душ живуть у
брудi й смородi?.. Це, може, бог йому послав М шкова як благодать?..
Всемилостивий угледiв з неба, що вiн, Тарас, уник яко©сь дещицi з тих мук,
яких йому призначено зазнати тут, i возроптав, ошуканий в сво©х найкращих
замiрах...

Не нам на прю з тобою стати!
Не нам дiла тво© судить!
Нам тiльки плакать, плакать, плакать,
I хлiб насущний замiсить
Кровавим потом i сльозами.
Кати знущаються над нами,
А правда наша п'яна спить... -

спливло з далеких кра©в i днiв... Ой, як тодi писалося!.. Лише два роки
тому!.. Пропало все... Ще добре, що цей "Кавказ" устиг послати за кордон.
То, може, там не згине...
Сiв на кра чок убогих нар. Це ж на Вкра©нi в розпалi зелене, дивне
лiто, як все росте, буя , повниться новим життям!.. А тут - пiски, якась
убога травка, кущi, обдертi вiтром, i сонце, сонце... З чого живуть
киргизи? Убогi страх, а гордi, якiсь величнi навiть, i водночас
простi-простi, мов дiти... Йому б сюди паперу, фарб та пензлiв!.. Без них,
без вiршiв вiн згасне тут, як вогнище посеред поля, i тим потiшить лютих
сво©х катiв!..
Зiскочив з нар, пройшовся сюди, туди. Ну, тiло вони заслали, замкнули
тут, у цiй хурдизi, а дух, душа - на волi! Вiн може думать, згадувати свiй
рiдний край, журитися його журбою, вiн може й далi словом ламать кайдани в
душах свого народу, будить людей i тим не дать заснути собi самому. Вiн
плоть од плотi i кров од кровi...
Крiзь вир думок, крiзь муку, а може, з не©, вродилися новi слова, новi
рядки, нове життя:

Думи мо©, думи, мо©,
Ви мо© динi,
Не кидайте хоч ви мене
При лихiй годинi.
Прилiтайте, сизокрилi
Мо© голуб'ята,
Iз-за Днiпра широкого
У степ погуляти...

Спинився, вражений цим воскресiнням себе самого, й метнувся шукать
папiр та олiвець. В кишенях голо, порожньо, в хурдизi теж... Прокляття!..
Хiба що - запам'ятовувати, ховати в мозку, в серцi?.. Злякано знов
прочитав по пам'ятi... , ! Не сон, не виплiд його уяви, а справжнiй
вiрш!..

З киргизами убогими.
I вони убогi,
Уже голi... Та на волi
Ще моляться богу.

Пробiгся знову камерою, шепочучи новi рядки, i раптом вкляк бiля вiкна,
залитого багровим сяйвом сонця, що вже сiдало десь за степами. Може, на
Укра©нi...

Прилiтайте ж, мо© сизi,
Тихими речами
Привiтаю вас, як мати,
I заплачу з вами...

Перечитав ще й ще... Сльозами втiхи, радостi омив свого
новонародженого, сво дитя дине на цiй землi з пiску та сонця... Тiло
замкнути можна, а душу зась! Душа людини вiльна, допоки у нiй любов до
того, що дороге, що варте мук!
Веселий вийшов з камери на другий день. Аж унтер на нього вирячився,
мов на блаженного.
Збирав свою мiзерiю, готуючись брести в казарму, коли прийшла чудова
думка: треба згорнути аркуш книжечкою, записувати до не© вiршi й ховати в
чобiт! Взувачка ця завжди на ньому або при ньому, й нi разу вiн не бачив,
щоб хтось полiз у чоботи... То це ж його рятунок!
Схопив паперу аркуш, згорнув його учетверо i записав щонайдрiбнiше
"Думи мо©", свiй перший вiрш солдатчини. Як милувався зробленим, почулися
чи©сь поквапнi кроки, i вiн мерщiй запхав той зшиток за халяву.
Вдоволений, пiдняв свiй ранець...
- Здрастуйте! Тарас Шевченко будете? - запитали його спiвучою, яко© вiн
iще не чув тут, мовою.
Подумав - Федiр Лазаревський! Проте, коли оглянувся, побачив зовсiм
iншого, не знаного йому панка.
- Так, - мовив стримано, бо земляки йому стрiчались всякi.
- А я - Михайло Лазаревський. Брат Федора, того, який...
- Та знаю, знаю! - радо не дав йому домовити. Впустив до бiса ранець i,
пiдiйшовши, подав пришельцю руку. - Менi про вас розказував ваш милий
брат.
- Пробачте, що я так довго не заглядав: недавно про вас дiзнався, бо
©здив у службових справах далеко в степ.
- Сiдайте, прошу! - скинув з стiльця шинель. - Оце зiбравсь... Наказано
в казармi жити...
- Хто наказав?
- Майор М шков. Хiба пiти до генерала?..
- Iса ва зняли з посади коменданта.
- Коли?
- Учора вже й передав усi дiла.
- А я ламаю голову, чого М шков за знятий не так кашкет послав мене на
гауптвахту... - зiтхнув Тарас.
- Я попрошу!..
- Не треба. Вже вiдсидiв. I як! - засяяв усмiшкою. Кортiло страх
похвастати сво©м солдатським первiстком, та побоявся. Краще, аби про
зустрiч з музою нiхто не знав. Йому ж царем заказано писати вiршi!..
- Я тут привiз журналiв трохи.
- Справдi? - зрадiв Тарас. - Уже чотири мiсяцi, як я не бачив
жодного... Тут цiлий скарб!.. I "Современник" навiть!.. "Отечественные
записки"!
- А як у вас з грошима? - спитав Михайло тихо, нiяковiючи.
- Спасибi. ще трохи. Пропити мусив iз офiцерами, щоб не ввавжали
гордим... А ще один позичив i - мов забув...
- Я скоро знову буду, то привезу. Вам, справдi, тут не варто тримати
зайвi грошi. Помовчали.
- Менi пора, - зiтхнув Тарас. - Вiдбiй небавом. Треба переселятися.
- Можна, я проведу? - схопив Михайло ранець. Тарас забрав.
- Звичайно. А нести цю мiзерiю я маю сам. Смiятимуться... Тут сво©
закони. Окрiм статуту й царських. Сховав журнали в ранець, узяв шинель.
- Спасибi вам, Мустафа! - гукнув, щоб чув господар. Визирнувши в
ледь-ледь прочиненi убогi дверi, той закивав:
- Корош, корош.
Надворi Тарас оглянувся i мовив сумно:
- Добре на самотi... А там, у тому вавiлонi!.. - кивнув у бiк казарми.
- Не побажа ш того i вороговi... Пiвсотнi доль - понiвечених, напiвживих,
зхудоблених... Вже за одну солдатчину царi достойнi!.. Вибачте...
- А що з людьми тут дiють! - пiдтримав його думки Михайло. - Я
надивився. Нiби вони й не люди, а так собi, скотина... Весь корпус тут i
сто©ть для того, щоб "усмирять".
- Товариш був у мене, - сказав Тарас, - убили десь на Кавказi... Волею,
сердешний, снив, а вмер, чужу пригнiчуючи...
- Тут теж бунтують iнодi, - сказав Михайло з натяком.
- Я все одно стрiляти в цiль не вмiю.
- Навчать.
- Якщо не схочу, то не навчать!
- А як уб'ють?
- Коли прийдеться вибрати, чи смерть, чи кат, я виберу, Михайло,
перше...
Били уже вiдбiй. Солдати, що десь затрималися, вбiгали мерщiй в
казарми. Темрява лягла раптово, нiби звалилась з неба, де ще кривавився
далекий край.
- Спасибi вам, Михайло, - сказав Тарас, подавши руку. - Будете у цих
краях, провiдуйте.
- Василь також вiта вас, страждаючи бiдою вашою.
- Це ж хто такий?
- Наш старший брат.
Тарас обняв Михайла й, розчулений, врочисто мовив:
- Благословенна мати, що народила таких синiв!
Не озираючись, пiшов у чорнi дверi свого вертепу, звiдки ще чувся крик,
команди, п'янi брутальнi спiви...
...Цей день був днем велико© печалi й радостi! Нi, спершу все-таки
явилась радiсть...
Знеможений цингою та ревматизмом, що мучили його всю осiнь-зиму, лежав
собi в казармi й радiв, що день уже минув, що взавтра знов недiля (на
муштру не поведуть!), аж вiдчинились дверi й поштар гукнув:
- Шевченко, тобi посилка!
Скочив на рiвнi ноги, як молодий, пiдбiг, узяв. Вiд Лизогуба! Господи,
то, може, це?..
- Важке й незручне... Поки допер, упрiв.. - занудив старий поштар.
Дiстав останнiх пiвкарбованця, вiддав йому i знову впився поглядом у
дорогий пакунок. Поклав на нари, з яких устав (таки важке!), обмацував з
усiх бокiв, а розкривать боявся... Малярська скринька нiби?.. Твердi кути
i гранi... Де ж нiж?.. Та ось вiн, ось вiн...
Руки йому тремтiли, як розрiзав, знiмав торбинку бiлу... Це ж
полотно!.. ©й-богу, скринька й фарби!.. Скарб, сущий скарб!
Обмацував, немов слiпий, новенькi, ще не займанi всiлякi тюбики й не
витирав щасливих слiз. Рiк, цiлий рiк не бачив вiн цього добра! А ще ж
папiр i пензлi та олiвцi!.. Й Вiльям Шекспiр!.. А скринька та, яку вiн
бачив ще недоробленою в майстернi в Седневi... Хто б мiг тодi подумати, що
через рiк вона до нього з'явиться, мов благовiст, в оцiй тюрмi
незамкненiй, в оцiй пустелi!..
Брав кожну фарбу в руки, ласкаво пестив, нiби вона жива, i цiлував,
нестямлений таким дарунком. Добре, що всi кудись запропастилися й нiхто
того не бачив, нiхто не лiз дивитися... чи й куштувать. Тут тьма була така
густа, дрiмуча, що все оцiнювалося лише на зуб чи горло. Хiба то раз,
вернувшись з мандрiв за межi фортецi i не знайшовши сво©х книжок,
випитував, в який занесли шинок, i викуповував з того полону!..
Як стали сходитися, вiн заховав пiд голови свiй дивний скарб i знов
розкрив лише тодi, коли вся бiдна братiя позасинала. При свiчечцi, що ледь
яскрiла, перебирав сво добро неоцiненне i знову плакав. За вiсiм мiсяцiв
життя в казармi, якi, вважай, прослабував (останнiм часом болiли зуби й
очi), вiн став таким чутливим i тонкосльозим, що соромно було людей. Ледь
що, у сльози. З болю не плакав, правда. Бiльше з журби, з нудьги та
радощiв. Одержав лист вiд Лизогуба, - таки Андрiя, а не Iллi, - посипалися
його гiркi. А там княжна Варвара озвалася до нього щирим словом... Михайло
Лазаревський лист надiслав iз Петербурга, куди по©хав... А то Василь
прислав сигар i п'ятдесят карбованцiв... I Федiр його весь час не
забува ... Це вохра? Це, зда ться, сурик?.. Щось став вiн гiрше бачити...
I як художник, втратив колишнiй зiр. Аж страшно! Колись, було, дивився на
все в природi - живе, ба навiть i неживе, як на довершенiсть, як на
картину, викiнчену i досконалу, а нинi нiби очi перемiнилися: нi лiнiй, нi
барв не бачить бiльше... Господи, а раптом те вiдчуття прекрасного пiшло
назовсiм, втрачено!.. Ось буде день... День буде. А дозвiл малювати?..
Поганин Август i той, як висилав Овiдiя в страшну кра©ну гетiв, не боронив
писати та малювати, а християнський "ласкавий" цар заборонив йому рукою
власною i те, i те!..
Сiрiло, коли заснув, сховавши сво багатство. I снилося воно йому. А
може, вiн i не спав, розбурханий давно незнаним щастям, передчуттям
повернення у царство лiнiй та кольорiв, у свiт краси?..
Прокинувся iз усiма i, тiльки змiг, чкурнув у степ. Скрадаючись поза
валами, - бо прихопив папiр малярський та олiвець, - невдовзi вийшов на
вiльний берег рiчки, порослий де-де шелюгою, що вже прокинулась,
зарожевiла й пахла так само, як днiпровська... З веселим криком плинуло на
пiвнiч птаство, й душа його зривалася услiд йому. Всiм тiлом вiн чув той
тужний весняний крик, той помах крил закутих i навiть десь кра чком серця
вiрив, що раптом злине, злине в блакить небес i стане там журавлем чи
лебедем...
Урал набух, пiдняв високо воду й шумiв густою, кригою, що йшла i йшла в
далеке Каспiйське море. А берег був пустельний. Пiсок, бур'ян та шелюга...
Це те, що там, на рiднiй його землi...
Примружившись, побачив луг iз вербами та яворами, дубовий гай,
заквiтчаний внизу веселим рястом, мiлку затоку в квiтах, рожеве мрево
котикiв над верболозом i теплий дощик з неба, що ледь взялося туманом
хмар... А далi, далi, ген за Днiпром, - блакитнi гори в синiй красi небес,
залитi сонцем, нiжним весняним дзвоном жайворонкiв!..
Зiтхнув i рушив далi, де в межирiччi Уралу й Орi слалося пiщане мертве
поле. Подекуди виднiвся снiг, поточений, побитий сонцем, видолинки ряхтiли
синьо-бiлим серпанком вод, i в ньому дивно змiщувалися качки, бекаси, гуси
та журавлi...
Дiстав папiр, поклав його на книжку й оглянувся, на що б його
присiсти... I тут помiтив, -що вiн не сам. Неподалiк з рушницями
напереваги бродили ротний командир та пiдпоручик Бархвiц, який iще торiк
позичив у нього мало не сiмдесят карбованцiв i не вiддав. Коли ж Тарас
осмiлився про це йому сказати, той звинуватив його у наклепi й ледь не
пiдвiв пiд суд...
Сховавши мерщiй папiр та книжку, Тарас подався у протилежний вiд
офiцерiв бiк i вже не став ризикувати. Ходив собi на волi, пiд височенним
синiм весняним небом i дихав, дихав... Сонце його ласкаво грiло, вiтрець
ледь-ледь побурхував йому в лице, пташиний хор втiшав зболiлу душу хоралом
степу, неба, й вона скресала, сповнювалася жагою жити й мислити. Чув, як у
нiй зароджувалися ще невловимi тiнi майбутнiх дум, i, щоб пiдтримати
святий вогонь поезi©, читав уголос вiршi, якi були вже тут написанi й
та©лись нинi в книжечцi бiля ноги. Вiн ©х, тi думи-сироти, весь час собi
повторював, щоб не забуть. На той лихий випадок, як доведеться знищити
дрiбнi та мнi записи...

Мiй краю прекрасний, розкiшний, багатий!
Хто тебе не мучив? Якби розказать
Про якого-небудь одного магната
Iсторiю-правду, то перелякать
Саме б пекло можна. А Данта старого
Полупанком нашим можна здивувать.
I все то те лихо, все, кажуть, вiд бога!
Чи вже ж йому любо людей мордувать?
А надто сердешну мою Укра©ну.
Що вона зробила? За що вона гине?
За що ©© дiти в кайданах мовчать?..

Замовк. Не мiг сьогоднi згадувати такi рядки... Щось треба iнше,
легше...

Ще як були ми козаками,
А унi© не чуть було,
Отам-то весело жилось!
Братались з вольними ляхами,
Пишались вольними степами,
В садах кохалися, цвiли,
Неначе лiлi©, дiвчата...

Полякiв тут багато. Не тiльки в Орськiй, кажуть. По всьому кра©... Вони
бунтують, тужаться спихнуть царя зi спини, а ©х - сюди, в солдати!..
Братаються, шукають дружби... Скiльки намарно кровi пролито!.. А стрiлися
в неволi, тут, за тисячi печальних верст од Ки ва i вiд Варшави...
У цих кущах на березi тодi мiлко© Орi торiк над осiнь вiн написав
вiрш-вiдповiдь на ще одне прилюдне його приниження, коли М шков послав
його на гауптвахту за рукавицi, одягненi на хворi руки...
О думи мо©! о славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся... але не каюсь!..
Стис кулаки. Останнiм часом в нього з'явилась звичка стримувати себе в
такий, спартанський, мабуть, спосiб. Як зле йому, як хочеться вчинити щось
одчайне i непродумане, стиска пальцi у кулаки, збира силу волi й дола
гнiв, обурення, якi могли б завдати тiльки шкоди. "Караюсь, мучуся... але
не каюсь!" - стало його магiчним висловом, його молитвою iз молитов, його
спасiнням у днi тяжких випробувань. Недавно...
- Шевченко! Ей, Шевченко! - долинуло супроти вiтру, що дув у бiк
фортецi. З пагорба йому махав рукою солдат з його казарми. I тут
знайшли... Недiля ж...
Пiшов до нього.
- Швидше! Тебе до штабу кличе майор М шков! Як мовиться, про вовка рiч,
а вiн навстрiч. Давно його не напоучував, яким повинен бути солдат його
величностi!.. "Тягни носо-ок!" - ось альфа й омега мудростi, яку
сповiдують такi, як вiн, уся мерзенна зграя цих кровопивць!..
- Два рази вже присилав по тебе... - вiдхекуючись, сказав солдат. -
Подать йому Шевченка хоч з-пiд землi!.. Ще добре, що хтось iз роти бачив,
куди пiшов...
Майор зустрiв його суворим поглядом.
- Де пропадав?
- Недiля ж. Ходив у степ.
- Чого ходив?
- Молитися.
- Ну, ну... - сказав, пом'якшивши свiй командирський холодний зiр. -
Солдат неважний з тебе, то, може, хоч псаломщик вийде, - хмикнув. - А
втiм... Питають iз Оренбурга, - поклав брунатну руку на бiлий аркуш, - чи
вартий ти клопотання про височайший дозвiл малювати...
Тарас увесь напружився. Iще одна надiя шелеснула йому крильми. А
скiльки тих легких, тендiтних крилець уже зламалось!..
- Вбий, не збагну, - примружився майор М шков, - чого тобою такi тузи
клопочуться... Чи, може, ти якогось князя нешлюбний син?
- Берiть, майоре, вище...
- О?!
- Крiпака.
- Цiкаво... - сказав майор, помовчавши. - I неймовiрно...
- Ще десять рокiв тому я й сам був просто крiпаком.
- I як же ти... I як же ви уникли того ярма?
- Був здiбний до малювання, зустрiлись добрi люди i викупили мене на
волю.
- За скiльки?
- Двi з половиною.
- Сотняги срiблом?
- Тисячi.
- Ого! Маленьке, та важеньке... Я теж з простих, - признався. - Горбом
беру... Ну, добре. Якщо дозволять вам малювати, пiдете в похiд художником,
вивчатимете Аральське море.
- Спасибi.
- Там пустеля, хвороби рiзнi, спека... Й хiвинцi, бува, пострiлюють чи
налiтають iз-за барханiв...
- Нехай собi. Зате я зможу там малювати!
- О, ви, як видно, не з боязких?
- За що й попав у службу.
Помовчали. Майор вичитував щось у паперi. Потiм поволi звiв на Шевченка
очi й сказав:
- Iдiть. Я напишу, що заслугову те на клопотання про височайший дозвiл.
Тарас крутнувсь i вийшов. Слiпило сонце, небо було високе, син , а в
ньому тихо й рiвно плив журавлиний весняний ключ...
...А за два мiсяцi Тарас прощався з Орською. Прощався радо, хоча й не
знав, що попереду, якi новi випробування на нього ждуть. Принаймнi вже не
муштра i не смердюча, брудна казарма!..
Вiн ледь дiждався митi, коли скiнчивсь молебень i величезний транспорт
поволi рушив у ще зелено-жовтий травневий степ. Щоб не вернули часом,
пiшов одним iз перших, з провiдниками. Тепер його начальством був Бутаков,
моряк i... добро© душi людина. Вiн тiльки числився в його командi, а сам
мiг дiяти, як заманеться, i бути, де завгодно (звичайно, в межах
транспорту), i це давало вiдчуття хоча й не волi, та вже принаймнi чогось
на не© схожого. А головне - вiн право мав тут малювати, був зобов'язаний
робити це! Несповiдимi путi господнi...
Сам Обручов, командуючий Окремим оренбурзьким корпусом, провiв ©х
кiлька верст, а потiм, ставши з почтом на невисокiм пагорбi, всiх
пропустив повз себе i попрощався. Нiби йшли на вiйну...
Рипiли сотнi важких возiв, кричали, знай, верблюди i цокотiли козацькi
конi, поки ще не натомленi, спочилi в Орськiй. Сонце пекло все дужче й
дужче. Хвилями жовтiла аж до обрiю уже присохла тирса. I тiльки талi води,
якi стояли по улоговинах, синiли звабно й весело.
- Тарас Григорович? - спинив коня бiля Тараса штабс-капiтан.
- Так точно!..
Той скривився, стрибнув на землю i пiдiйшов.
- Макше в я, - подав привiтно руку. - Прибув у груднi мiсяцi з
Санкт-Петербурга. Менi про вас розказували ще у столицi. Та й в Оренбурзi
- вашi хорошi друзi... Маю на возi тут джеломейку, можу вам запропонувати
у нiй ночiвлю... Чи ви вже?..
- Щиро вдячний, - сказав Тарас. - Оце подумав, де ночуватиму, а тут i
вас господь послав...
- Домовилися, - кивнув йому штабс-капiтан. Сiв на коня. - Держiться до
Бутакова ближче, я вас знайду!
Надвечiр, коли ставали табором, Тарас прийшов до екiпажу, як називав
свою команду Бутаков, i вже застав Макше ва.
- А ми якраз про вас говоримо, - всмiхнувся Олексiй Iванович. - Ось
тезко мiй, штабс-капiтан, пропону на весь похiд пристанище... Якщо i ви
не проти...
- Я згоден.
- Ну й чудово. Чим бiльше ми подружимося на суходолi, тим легше в морi
буде.
- I ви пiдете в плавання? - спитав Тарас Макше ва.
- Коли вiзьме пан капiтан...
- Ви будете мо©м найпершим помiчником! - сказав врочисто Бутаков. -
Звичайно, пiсля штурмана...
- Та хоч i пiсля кока!
- Оце моряк! Чого ви не на флотi?
- Судьба... - зiтхнув Макше в. - По духу я географ i мандрiвник...
- Щастить менi: в цiй глушинi зустрiти двох одержимих - художника й
мандрiвника! - обняв ©х i пригорнув.
На другий день знялися з мiсця зi сходом сонця. Було ще прохолодно, й
Тарас дiстав iз воза свою шинель. Як одягав, скривився, i це помiтив
штабс-капiтан.
- У мене пальто з собою. Можете вдягнуть його. Щоправда, воно
приношене... - озвався вiн несмiливо.
- А на губу не втраплю? - спитав Тарас, згадавши про рукавицi й добу,
за них вiдсиджену.
- Тодi ми зробимо такий фортель, - всмiхнувся штабс-капiтан. -
Шевченко! - гукнув, неначе справжнiй тобi фельдфебель. - Одiть пальто!
Шинель сховать! Побережемо добро казенне.
- Слухаюсь! Це, власне, перша була команда, яку вiн радо виконав.
- Якби ще бриль... - оглянув себе в пальтi.
- А що то таке, Григоровичу?
- Це... капелюх солом'яний... Такi в нас носять на Укра©нi...
- Ну-у, ви вже хочете як мед, то й ложкою! Дай бриль, то ви запрагнете
ще й хату бiлу, вишнi...
- Й Днiпро!.. Були б ми зараз десь на Днiпрi!.. Садки цвiтуть, лiтають
крижнi, луки - зелено-жовтi, з купами по них червоно©, як захiд сонця,
смiлки...
- Ну, ну, не треба слiз... - долинув нiби здалеку ласкавий голос
штабс-капiтана. - Опишемо Аральське море й за цi труди вам виклопочемо
якесь звання... А там рiк-другий, та й у вiдставку!..
- Вибачте... Не можу я спокiйно все те згадувати...
- Любити край свiй-благо, а не ганьба. Коли б усi любили його, як ви...
- Були б усi в солдатах.
- Так... Парадокс! Любов зробили злочином. Та ще яким - державним!..
Обоз iшов рiвниною, яка не мала нiде кiнця. Здавалося, що ковилове
бiло-жовтаве поле вливалося навсюдибiч у небо, й вози, верблюди, люди
ось-ось також розтануть у тiй безмежнiй невiстi, як розта , щеза мрево...
I нi пташини тобi нiде, нi звуку, - окрiм густого стугону обозу, - нi
хмарки в небi... Сонце i ковила!..
Вже пiсля полудня на видноколi злiва з'явилась бiла хмарка. Невдовзi
щезла, потiм злетiла знову, ширячись...