Шевчук Владимир. Терновий свiт

нудьга. Радi , як хто прийде, надмiру й печалиться, розстаючись, так, нiби
то н;i завжди... Прийшов, пiшов - не вперше i не востанн !.. Не сходяться
гора з горою, кажуть, а люди iнше дiло... По©дуть ось на Укра©ну... А як
поставить хату бiля Днiпра, на горах, усi його друзяки топтатимуть туди
стежки!..
Спочивши трохи, звiвся, накинув свиту, взувся в м'якi кiмнатнi чоботи й
зiйшов униз. Робота - його рятунок. Iз нею вiн уже не сам.
Не взявся до офорта, де треба сили й сили, а сiв бiля мольберта, з
якого хмуро зирив недомальований автопортрет, точнiше, повторення того
портрета, який торiк на виставцi купити зволила ©© височество княгиня
Олена Павлiвна. I досi вiн не збагне, навiщо вiн ©й здався, його
портрет?.. А може, ©й вiн сам вже тим цiкавий, що висмiяв ©© чванливу
родичку, дружину царя Миколи?.. Жiнки, жiнки!..
Поклав мазок, примружився, щоб зосередити усю увагу на полотнi, й
вiдчув, як зноситься його душа... Що не кажiть, а фарбами писати
найпри мнiше!.. Офорт хороше дiло, та й акварель чи сепiя... I все ж таки
художником себе вповнi вiдчу ш лише, коли малю ш на полотнi, олiйними!..
Стомився швидко. Пензель його не слухався, i через те примусив себе
полишити таку при мну працю. I вкрай потрiбну. Грошi за цей портрет,
призначений для лотере©, пiдуть на тi книжки для шкiл, якi вiн ма видати
i про якi сьогоднi вони вели розмову з недавнiм гостем...
Згадка про Олександра вiйнула в душу знову холодним духом. Мабуть, щось
ма статись... Може, Сашко також захворi ? Ще лютий мiсяць. Холодно i
водночас уже волого. А вiн же теж не бережеться...
Вiдчув, що змерз. З вiкна таки добряче дме. Напевно, вiтер з пiвночi...
Якби ж йому з майстернi видно було Неву, ©© вiдкритий простiр!.. I трошки
сонця... Господи, як скучив вiн за сонцем!.. Як випаде погожий день, нехай
там що, махне рукою на заборону i вийде в свiт - поглянути, вдихнути
вiтру, променiв!..
Зиркнув на сiре, з забережнями довкруг вiкно й пiшов нагору. Бродить
отак щодня мiж лiжком та мольбертом або столом, змагаючись з усiм, що
прагне його зламати, змусити лягти й чекати тихо хтозна-чого. Невпинний
герць, упертий бiй!.. А серце йому болить, а в грудях йому пече...
Мiкстури щось не дуже допомагають. I лiкарi його сумнi... Коли б писались
вiршi, то легше йому було б!.. Принаймнi так зда ться йому тепер, оскiльки
вони не йдуть, не пишуться... Вони приходять з болю... Але душi!.. Бiль
тiла - завада вiршам, творчостi... А може, тi його кати з Фонтанки, не
справившись з його душею, взялись ламати тiло, щоб вбити так поезiю?.. За
десять лiт зробили з нього дiда i прикували хворостями в оцих важких,
холодних стiнах... Може, тому його пужнули так з Укра©ни, щоб не ожив, як
Прометей, не вирвався з цього полону?..
Упав на лiжко. Потiм схопився, сiв до столу. Вмочив перо... Нi, вiршi
так не пишуться,.. Це стан душi... Картину можна вилiпити з мазкiв, як
лiплять гнiзда ластiвки, а вiрша - зась...
Пустельне бiлiв папiр. Перо в руцi тремтiло. Аж поки впало, крутячись,
немов пiдбитий в польотi птах... О музо! Ти полишила його в юдолi печалi й
слiз i десь собi повiялася попiд тинами та по шинках?.. А чи в покоях
панських, п'яненька, тихо бренька ш на дзвiнкоструннiй лiрi?..
Не обiзвалась... Жiнка, яка мовчить затято, страшнiша двох сварливих...
I що ти тямиш у цих жiнках!.. Принаймнi з музою ми прожили в любовi й
злагодi вже чверть столiття... Вiдкинь сiм лiт розлуки на Мангишлацi - i
стане менше... Справдi, вiн там прожив, не написавши, вважай, рядка. Вже
пiд кiнець, як ждав наказу про звiльнення, утяв поему про москаля й
криницю, точнiше, переробив написану ще в Орськiй фортецi. I все... Зате
вiн там помалював!..
Схопився рвучко й метнувся вниз. До пензлiв та мольберта... За кiлька
днiв йому погiршало в черговий раз, i Лазаревський привiв одразу двох
ескулапiв. Барi й Круневича. Злякався, видно, щирий його друзяка...
- Ну, як ви тут? - спитав Барi. - Лежiть, лежiть!..
- Воюю... - всмiхнувся гiрко.
- Добре... Допоможiть йому сорочку скинути, - сказав Барi Михайловi.
Той пiдiйшов до лiжка, пiд руки взяв i посадив. Потому зняв сорочку.
Круневич стежив мовчки, як слуха колега серце, груди. Так само мовчки
ступив до лiжка, коли- Барi звiльнив для нього мiсце побiля хворого, й
почав вистукувати по грудях пальцями та прикладати то тут, то там тендiтну
жовту трубку.
Тепер Барi похмуро спостерiгав.
- Ну що? - спитав Тарас. - Уже ладнати воза чи ще заждать?
Спитав i сам зiщулився, ждучи удару. Навiть на мить забув, що лiкарi
нiколи не кажуть правди хворому, якщо вона невтiшна.
- На Укра©ну тепер найлiпше ©хати через Москву, по залiзницi, - удав
Павло Адамович, що не збагнув його питання. - Навiщо вам, батьку, вiз!..
- Так, справдi, треба ©хати на Укра©ну, - сказав Барi. - Там здоровiший
клiмат. I взагалi...
- А зможу я в такому станi? - журно спитав Тарас.
- Бог дасть, i стан покраща , - сказав Павло Адамович. - Ми з Едуардом
Яковичем пропишем знову лiки... Ви питимете та берегтиметесь...
- Режим i спокiй! - твердо додав Барi. - Не працювать, не хвилюватись
зовсiм, читати белетристику...
- А воля скоро буде? - спитав Тарас. - Не чули?
- Сьогоднi в нас?..
- Чотирнадцяте.
- Заждiть п'ять днiв. Рiчниця воцарiння повинна стати великим днем, -
упевнено сказав Барi. - Принаймнi ходять такi чутки...
- А звiльнять як: з землею чи без землi?
- Хто зна ...
- Тягнуть - то без землi. Бояться гнiву звiльнених, - похмуро сказав
Тарас. - Паскуди!..
- Не можна вам хвилюватися, - пiдбiг Круневич. - Думайте про щось
хороше, гарне. Скажiмо, луку в квiтах... Ви бачили травневу луку, яка
цвiте?..
- Так. Панську бачив... А ще - бiду, недолю, злиднi... Старцiв з
торбами бачив... I байгушiв за Каспi м... Як звiльнять лише з душею, буде
©х на мiльйони бiльше, усi пiдуть з торбами!..
- Робитимуть, як i робили, в сво©х панiв, - сказав Круневич тихо.
- А як же - воля, воля?!
- Ви згорите, як будете так хвилюватись, - мовив йому Барi й приклав до
лоба руку.
Тарас сiпнувся, - нiби бажав уникнуть доторку, - проте притих.
- Пити по ложцi тричi ту ж мiкстуру... I берегтись! - сказав Барi
невдовзi. - Згоднi? - спитав уже Круневича.
Павло лише розвiв руками. I цей непевний, безсилий жест Тарасовi сказав
усе. Так, кепськi його дiла!..
- До лiта хоч дотягну? - спитав, аби почути якесь утiшне слово.
- Ну що ви, що ви! - обурився Павло Адамович. - Ми ще при©демо до вас у
Канiв погостювати!
- Еге, еге... - всмiхнувся. Крiзь гострий бiль у грудях.
- Видужуйте. На днях iще зайдемо, - сказав Барi.
- Спасибi...
Вони зiйшли в майстерню, погомонiли трохи, пересипаючи розмову ту
латиною, i попрощались iз Лазаревським. Михайло довго не пiднiмався на
антресолi, хоч не пiшов.
- Михайле!
- Гов.
- Ти що там робиш?
- Трохи наводжу лад...
Сказав неправду. Мабуть, почув таке вiд лiкарiв, що ма сам спочатку
перестраждати, а вже тодi з'явитися йому на очi. Щирий, сердечний Друг!..
Не кликав бiльше. Влiгся на подушках зручнiше i думав трудну думу. Якщо
по правдi мовити, то рано йому лишати цей бiлий свiт... Вiн, власне, iще
не жив по-людськи, як всi живуть... Нехай не всi, а бiльшiсть... Напевно,
в цьому способi життя людини вищий смисл... Гнiздо, подружжя, дiти...
Велике коло вiчностi!.. Бо кола цi вiдновлюються у наших дiтях... Дiти!..
Вiн бачив ©х не раз у снах, сво©х дiтей... У довгих бiлих льолях, з
блакитними, як цвiт барвiнку, поглядами... Нiколи ©х не пестив, не
обнiмав, а тiльки бачив здалеку, мов на картинi...
- Може, спочити хочеш? - спитав Михайло тихо. - То я пiду...
- Задумався i не почув, як ти пiднявся. Вибач.
- Я трохи там поприбирав... Ну, на столi...
- Спасибi... Роблю, роблю, i раптом бiль!..
- Сказали, що вiдступа хворiсть, що скоро зможеш ©хати на Укра©ну...
На те вони i лiкарi!..
- Звичайно, - пiдтримав гру. На жаль, не чувся краще, а навпаки... -
Там, на столi, де ти сто©ш, вiзьми вiдбиток мого портрета в кожусi й
шапцi... подай сюди... Спасибi. Хочу глянути, чого йому браку ... Щось
муля менi у ньому...
- Я вже пiду.
- Ходи здоровий!..
Слухав важку ходу Михайлову, скрип сходинок та стук дверей i думав
зовсiм не про офорт. Вiн теж самотнiй, його надiйний i добрий друг... Хоч
брати у нього i мати ... Всього себе вiддав йому, прикутому в оцiй
майстернi!..
Дивився в кут кiмнати й виразно бачив набережну, якою йде Михайло в
свою контору... Вiтер зрива з нього сiру стару шинель: вiн нишком вклада
власнi грошi в його дiряву касу й тому живе, ледь зводячи кiнцi з
кiнцями... Ще й сердиться, коли Тарас щось каже йому про це!..
Прогупав хтось у коридорi, й картина зникла. Знову було вiкно, та
стiни, та свiй портрет на ковдрi - мов на снiгу... Сумний портрет. Нi
iскорки нема в нiм веселостi. Журба та дума... Дума... Вона пройшла з ним
разом шляхи життя, не кидала його нiде... Якби йому потрiбно було назвати
музу, назвав би просто - Дума... Без думи нема поезi©. Недарма кажуть
"бездумний вiрш"... Виходить, вiн не одинокий, допоки поряд муза, тривожна
дума - крила його душi!.. Смерть чим страшна - згасанням думи, мислi... А
лiкарi вже зараз радять не хвилюватися, не вдумуватися в добро та зло,
замкнутися в сво©й бiдi-хворобi, боротись тiльки з нею...
Немов почувши його думки, у серцi бiль подужчав, i стало важче дихати.
Здавалось, камiнь вклали йому в болящi, груди, й вiн тис, давив,
знесилюючи... Враз вiдступив, лишаючи осклiлу пам'ять болю... Отак i може
вмерти... Не попрощавшись з музою, яка була за жiнку i за сестру...
Прости, моя дина, що докоряв, що мислив про тебе зле!.. Я думав, ти -
натхнення, не вiдаючи, що ти - Велика Дума, сама душа... Що вiршi!..
Крихта тво©х щедрот...
Уставши, взяв олiвець зi столу. А на папiр не вистачило уже снаги...
Як вiдпочив, побачив аркуш свого портрета й книжку, яку читав перед
приходом Барi й Круневича... Поклав портрет на книжку i на зворотi
трепетно почав писати тихi, сумнi рядки:

Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусiдонько убога,
Вiршi нiкчемнi вiршувать
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той свiт, друже мiй, до бога,
Почимчику м спочивать...

Заплющив очi стомлено, перечекав пекучий приступ болю, що накотився
хвилею, а потiм втих, розтанув, i став писати далi;

Втомилися, i пiдтоптались,
I розуму таки набрались,
То й буде з нас! Ходiмо спать,
Ходiмо в хату спочивать...
Весела хата, щоб ти знала!..

Так, нiби цi його слова були магiчнi, вiщi, все в ньому враз обурилося
наближенням кiнця життя, думки спахнули, звихрилися жагою свiту, мислення:

Ой не йдiмо, не ходiмо,
Рано, друже, рано -
Походимо, посидимо -
На сей свiт поглянем...

Писав свiй жаль за свiтом, за iiсiм, що мав покинути i що було для
нього веселим знаком вiчностi. Думки лились, скла далися в дзвiнкi
рядки... А далi заметалися, шукаючи йому рятунку то в лiках, то в молитвах
щирих боговi, й втонули врештi, в пiнявiй червонiй хвилi болю...
Отямившись, поволi рушив далi. Не озиравсь на те, що вже написано,
берiг i час, i сили.

...О мiй сопутниче святий!
Поки огонь не захолонув,
Ходiмо лучче до Харона -
Через Лету бездонную
Та каламутную
Перепливем, перенесем
I Славу святую -
Молодую, безвiчную...

Знесилений, поклав отерплу руку бiля паперу, який ще був недавно
пустельне бiлий i мовчазний, а нинi нiс його страждання й думи, його
життя...
Невдовзi з шуму й болю затято зринула велика давня мрiя i набула
гiрко©, ледь усмiхнено© ново© форми:

Або цур ©й, друже,
I без не© обiйдуся -
Та як буду здужать,
То над самим Флегетоном
Або над Стiксом, у раю,
Неначе над Днiпром широким,
В гаю - предвiчному гаю,
Поставлю хаточку, садочок
Кругом хатини насаджу;
Прилинеш ти у холодочок,
Тебе, мов кралю, посаджу.
Днiпро, Укра©ну згада м,
Веселi селища в гаях,
Могили-гори на степах -
I веселенько заспiва м...

Зронив ослаблi руки на подушки й повторював рядки про хату бiлу в
зеленому гаю Едему, над повноводим Стiксом... На кручi, геть як над
Днiпром... I Дума-муза поралася в його обiйстi - в запасцi та намiтцi... А
може, й краще, що вiн зостався з нею, не треба буде ©м розлучатися при
переходi у лiпший свiт!.. х двi було, що полонили серце й зробили з мужа
юнака. У Нижньому зайнявся, наче порох, старий солдат, побачивши красу й
талант Катрусi Пiуново©... А в Петербурзi...
Болем озвався другий спогад... Мо', щоб не те його нещасне сватання...
Прогнав ману. Пiдвiвся важко з лiжка й сховав офорт iз вiршем в одну з
шухляд. Ще рано!.. Вiн ма жити в хатi бiля Днiпра, з дружиною iз плотi й
кровi, з дiтьми, якi прийдуть у цей жорстокий чарiвний свiтi..
Чотири днi чекав спокiйно волi, а вже на п'ятий вранцi знетерпеливився.
О п'ятiй встав, одягся хтозна для чого й ходив по хатi маятником. Душею
чув: одурять, потягнуть ще ©м звичне й миле рабство. Повипускати з клiтки
мiльйони душ - це вам не жарт! Сьогоднi ти господар сво©х рабiв, а завтра
- ти ©м нiхто, вони тобi не вклоняться, коли зустрiнуть, i ти не зможеш ©х
за таке зухвальство послать на стайню i вiдшмагати!..
Бачив десятки, сотнi, тисячi вгодованих сердитих пик, що затуляли собою
шлях до волi, чув ©хнiй злобний, звiриний рик i переймався вiдча м. Хiба
вони поступляться, зiйдуть набiк!..
Аби прогнать те видиво, зiйшов униз, сiв до мольберте З темряви густого
тла висвiтлювалося його лице... Зда ться Мiкеланджело колись сказав, що
вiн од брили мармуру прийма зайве i залиша те, що потрiбне постатi, яку
вiн творить... А тут по-iншому. З пiтьми буття вирiзьблю тьс лише лице,
лише душа, що прагне з не© вирватися з останнi сил... З пiтьми буття... А
може, цар не забажав, щоб день його вошестя на престол став днем людсько©
волi?.. Якби вои була насправжня, чесна, вiн обнародував би свiй манiфест
сьогоднi!.. Бо©ться - отже, щедроти царськi куцi... Скорiш би день! В
газетах, може, повiдомлять...
У Петропавловськiй пробило сiм. За двi години вже можи буде послати
Федора купить газету... Чи хтось прийде . розкаже... Недiля, день вошестя
- в церквах попи проголосили б волю... Може, все мiсто вже про не© зна ,
один лиш вiн?..
Поклав палiтру, пензля i визирнув у коридор. Нiкого. I темно-темно...
Правда, з кiмнати, де живуть старi солдати, в щiлини в' ться свiтло... Не
сплять. Гукнути, може?.. А раптом ще вiдпочивають? Пiдтоптанi такi ж, як
вiн...
На скрип дверей невдовзi з'явився Федiр.
- Може, вам щось потрiбно?
- Тебе менi сам бог послав! - зрадiв Тарас. - Не чув чогось про волю?
- Мовчать...
- До церкви сьогоднi йдеш?
- Не знаю... - пошкрiбся той у потилицi й примружиь хитро очi.
- Ось на тобi полтину, - дiстав Тарас з кишенi. - За здачу купиш менi
газету. Свiжу!
- Таку, аби не пахла?
- Нi, навпаки, щоб пахла фарбою. Це ж, Федоре, не оселедець.
Всмiхнувся й вийшов.
Раптом напала втома. А з нею - бiль у грудях. Тому побрiв нагору, щоб
прилягти. Коли вже вiн домучить цей свiй портрет?... Зосталось трохи...
Ех, був би вiн при силi та при здоров'©!..
Хитались сходи... Нiби вiн плив човном до Астраханi... Тодi штормило
море. Щоправда, вiн на радощах тi © бурi не помiчав. Боявсь одного тiльки:
аби вiтри ©х не пригнали знову на Мангишлак!..
I лiжко йому хиталося. Заплющить очi - й нiби воно пливе... Аж в
Астраханi, коли зiйшов на берег та глянув на сотнi верст ще спiнено©
дороги, що вiддiляла його вiд форту, повiрив волi й радiсно жбурнув на
землю кашкет солдатський з номером останньо© сво © роти!..
Лежав, дивився у сiрий сутiнок свого вiкна, що починалося, немов вода,
бiля пiдлоги, i вдруге плив широкою, неначе море, Волгою... Чув, як гребе
машина., осiннi води рiчки, як ледь тремтить од гулу й мопi корпус,
долаючи могутнiй плин... Схвильований, вiн записав тодi в журналi, або
щоденнику:
"Великий ФультонI I великий Уатт! Ваше молоде, що росте не днями, а
годинами, дитя в найближчiм часi зжере нагайки, престоли i корони, а
дипломатами й помiщиками лише закусить, поласу , немов школяр льодяниками.
Те, що почали у Францi© енциклопедисти, те завершить на всiй нашiй планетi
ваше колосальне генiальне дитя. Пророцтво мо безсумнiвне..."
Тодi вiн був i справдi немов пророк. Дивi©вся в глиб прийдешнього, де
визрiвала нова доба, де не було i не могло знайтися мiсця рабству, царям,
панам!.. Аж страшно нинi згадувати те одкровення, проникнення у хiд
буття...
Стрясаючи всю антресоль, пiднявся важко Федiр i, сапаючи, подав газету.
- Свiжа... Учора тiльки спечена...
- Та я ж просив сьогоднiшню!
- Сьогоднiшнiх iще нема... Ця теж смердить... селедцем... Не став йому
доводити. Подякував i вiдпустив. З кишенi в Федора стирчала пляшка, яка
була солдатам, що доживали вiку при Академi©, диною на цьому свiтi
втiхою. Вони пили потроху. Й потому нiжно згадували сво дитинство,
юнiсть...
А службу - нi. Так, нiби тих лiт страшних i не було нiколи на ©хньому
вiку...
Все ж Федiр принiс йому снiданок, чай.
До полудня, немов на зло, нiхто в майстерню не зазирнув. Хоча була
недiля. Як правило, в недiлю дверi його домiвки не зачиняються, а тут...
Коли б щось сталось з волею, прибiг би хтось, сказав би... А може, всi на
радощах його забули?..
Сiв, скинув ковдру. Вийти та розпитати?.. Були б Толстi!.. Микешин теж,
напевно, в сво©й майстернi, з парственнишi особами, в яких iз гiпсу
голови...
Одягши свиту й чоботи, спустився до майстернi, щоб визирнути у коридор.
Пустеля!.. Куди ж Михайло запропастився? Захворiв, мабуть... Треба послати
Федора, щоб хоч дiзнався, що з ним...
Проходячи бiля мольберта, зиркнув за звичкою на свiй портрет на ньому i
вгледiв те, чого не мiг побачити вже кiлька днiв. Отут потрiбна блискiтка,
щоб вiн ожив, осяявся душевним свiтлом!..
Взяв пензель, швидко вмочив у фарбу й, примружившись, торкнувся ним
полотна. Отак, отак!..
Стомився, нiби день малював. Сiв на диван. Що дi ться з його грудьми!..
Як так пiде... Ще довго як до весни!.. До березня i то ще майже десяток
днiв, а до тепла... Дихнути б весняним, добрим вiтром!.. А поки що
пiднятись треба й випити бридку мiкстуру.
Сходи хитались знову. Дивно... Це з ним нове щось - паморочиться у
головi... Сказати треба лiкаровi... Ще дасть одну мiкстуру чи порошки...
Як вирветься на Укра©ну, не питиме нiяких лiкiв!.. Хiба однi - пахуче, з
дiйницi просто, молоко...
Вiдчув той смак i той чарiвний запах... Та щоб окра ць хлiба!.. Ще
теплого, хрусткого хлiба з печi... Який пекла в недiлю мама... Матiр вiн
пережив, вона померла в сорок... А батько в сорок та ще чотири... Йому
уже... за тиждень буде аж сорок сiм!..
Всмiхнувся гiрко. Випив гiрку мiкстуру... Чаша його в надто була
гiрка!..
Внизу почулася чиясь хода. Хтось роздягнувся, струсив шинель чи шубу й,
повiсивши ©©, неквапно пiшов нагору.
- Вклякши бiля стола, Тарас чекав, дратуючись, що довго так дола сходи
той чоловiк... Черненко Федiр, пан iнженер!..
- Що? Воля ?.. манiфест?! - спитав, не давши i привiтатися. В сумних
очах побачив нiму недобру вiдповiдь. - Нема?.. Нема... Коли ж вона, та
бiдна воля, буде?! Не випускають катюги з рук!..
- Я чув, царем пiдписаний вже манiфест, - сказав поспiшно Федiр. -
Сьогоднi вранцi...
- Де ж вiн? Чому його не оголошено?
- Ждуть посту нiби...
- Нащо?
- А щоб народ зустрiв велику царську милiсть не по шинках, а по
церквах.
- Бандюги! Це ж, брате, ще пiвмiсяця!.. Я ждав, я знаю, як марудно ©©
чекати, волю!..
- До Петербурга ввели вiйська й послали по пiввзводу до кожно©, з
частин полiцi©... I... роздали патрони!..
- Це означа : волю дадуть селянам голу; звiльнять, та без землi!
- У Польщi бунт.
- I в нас повстануть люди, як взнають, що за волю ©м пiднесли! - гукнув
Тарас. - Як жаль, що я нездужаю!... А тут, у нас, що дi ться?
- Всi мовчки ждуть.
- Не славлять уже царя, як батька i визволителя?
- Притихло все, неначе перед грозою...
- Ударить грiм, а я отут лежатиму!.. - страждав Тарас. - Я стiльки
ждав!..
- Одужа ш. До посту ще далеко.
- Нi, я не влежу, встану хоч i з труни!.. Де Чернишевський?
- Мабуть, у Петербурзi...
- Я тут валяюсь...
Болем йому прошило груди - аж задзвенiло в скронях. Хапаючи повiтря
ротом, ступив до лiжка... Федiр його пiдтримав, поволi вклав, зняв чоботи.
- Не можна тобi отак... - промовив з докором. - Iз хворим серцем,
Григоровичу, поганi жарти... "З народом теж", - подумав, а не сказав, не
стало сили.
- Збиралася громада наша вчора... - далеко десь розповiдав Черненко. -
Про батька всi розпитували, бажали швидше видужати... Без тебе ми -
розгардiяш... Був Костомаров. Хоче прийти провiдати, та все нiяк не
вибереться: загруз у тiй науцi по самi вуха... О, це вони!
- Хто?
- Я замовив тобi обiд у Павлово©. Борщ з пампушками, печеню та
вареники... Сьогоднi ж бо свята недiля!
- Дякую...
Коли зостався в кiмнатi сам, уже сiрiли сутiнки. Вiкно пришерхло:
видно, мороз подужчав на нiч. У Петропавловськiй пробило шiсть... Ще день
минув. Тривожний день чекання. Цар святкував сво вошестя на престол, а
люди ждали волi, а вся iмперiя вслухалася у шал осанни, щоб вчути в нiй
звук поховальний рабству...
Покректуючи i щось бурмочучи собi пiд нiс, на антресолi пiднявся
Федiр-служка, добув вогню i запалив грубезну свiчку.
- Дякую, - сказав Тарас.
- А то, мов сич, у темрявi...
- Ти пообiдав?
- Лакома, скажу вам, штука оцi варенiки!
- Вареники. Ну, повтори: ва-ре-ни-ки.
Солдат зiтхнув. Бурмочучи, пiшов униз. Все поламали в ньому п'янi
панове офiцери!.. Перемололи, вичавили... Колись Мешков й до нього взявся
в Орськiй... Якби тако© служби та двадцять п'ять пекельних лiт!.. Ще слава
богу... Друзям навiки слава, що вирвали його з казарми!.. Як тяжко ждав
тi © митi... Й досi згадати страшно... Iроди! Карають швидко, милувати не
поспiшають - така звiрина сутнiсть усiх тиранiв. Жаль випускати здобич iз
гострих кiгтiв. I, може, трохи страшно. Тиранам завжди страшно тиранства
iнших - дужчих або хитрiших. Причина тисяч даремних жертв - у страсi Не за
державу чи лад, який пану , - за власну владу. Тиран - хижак. На здобич
вiн накида ться, вона його драту , збуджу а потiм, вже примучена,
напiвжива, - байдужа йому, бридка; вiн зорить iншу жертву, а цю трима з
остраху. Так, як трима його, Тараса, в Новопетровському, як нинi довго й
тяжi; не випуска крiпацький люд на волю...
Пробило сьому вечора. Як нудно тягнеться в самотинi, в ч каннi час!..
Коли його, вже вiдставного рядового, спишiлi в Нижньому, здалось йому, що
зупинився й час... Ат, що там згадувати старе лихе, коли й нового
досить!.. Його тодi одного припнули мiж Оренбургом та Петербургом, а нинi
припнут мiльйони душ. Чекають митi визволення, страждають невi домiстю.
Якби-то йшлося лише про час, а то ж зневiра точить, бо люди добре знають
сво©х панiв, свого царя... Добута воля - певна! А подарована...
Дiстав рушник i витер пiт на лобi. Було так важко дихати.. Чадiла
свiчка. Треба було б пiдвестись i знять нагар... Коли коли вже стане
достатньо тепло, щоб вiдчинити можна було вiкно чи й вийти в свiт!..
Додушить його зима... Та, в Ниж ньому, також була не з лiпших...
Дмухнув на свiчку i застогнав: у грудях подужчав бiль, Заждавши якусь
хвилину, поволi встав, пройшов до столу босим i, повагавшись, поправив
гнiт, щоб не чадiв. Хоч вiн тепер i не боявся темряви, як то було у першi
днi хвороби, та все ж при свiчцi чувся впевненiше. Вогонь - це наче жива
душа у хатi... Жива душа... Живлюща i житт дайна... У Нижньому вiн стрiв
таку жiночу юну душу... Вона було осяяла його пригасле серце. А потiм
знову кинула в густу пiтьму...
Лiг обережно, нiби боявся щось розхлюпати у себе в грудях. Iнодi йому
зда ться, - зараз була якраз така химерна мить, - що вiн ущерть налитий,
та й сам скляний. Про це нiкому ще не розказував. Бо©ться. Скажуть, старий
почав химерити... Хоча Барi й Круневич питали якось його, чи часто брякне
йому лице... Можливо, вони догадуються?..
З вiкна подуло, й свiчка тихенько трiснула, вогонь схитнувся. Тiнню
його волосся й лисини на тлi стiни пройшла судомна хвиля... Тiнь теж
неначе жива душа... Щоправда, хмура, темна... Вона важка, статечна, немов
журба... У Нижньому, коли зостався в кiмнатi сам, сахався спершу тiнi. Не
через те, що в нiй вбачав якусь ворожу силу чи небезпеку; просто йому
здавалося, що й досi ще в казармi, що то ворушиться, лежить чи йде
котрийсь його товариш по тiй бiдi... На пароплавi, коли пливли по Волзi,
Сапожников, - сирiч хазя©н фiрми i корабля, - так пригощав щоденно всю
невелику, але чесну компанiю, що падав з нiг увечерi i засинав сном
праведника... Було таке, що й мученика... У Петербурзi парняга цей не
захотiв його прийняти якось... Бог з ним. Довiз до Нижнього, й за те
спасибi!..
Тiнь попливла, погойдуючись, немов його разом iз лiжком виносив хтось з
майстернi...
Заплющив очi. Чулася важка хода, розмова... Хтось тихо плакав,
схлипуючи...
Схопився, сiв, спустивши босi ноги. Тiнь сiла теж... Прислухався. Нiде
нi звуку... Свiчка горiла рiвно... Витер холодний пiт. Це хтозна-що!.. Не
спав же нiби... Справдi, заснути треба, вирватися з полону дум!.. I з
болю, що не вгава в грудях...
Устав, дмухнув на свiчку i знову лiг. Навпомацки, в густiй i затхлiй
темрявi... Поволi вона зробилась рiдшою; предмети, стiни, рама спливли з
пiтьми, мов привиди, й лишилися в цiй iпостасi...
Видзвонюючи весняним смiхом, двором пройшла весела юна пара... Дивно,
та вiн нi разу не був отак щасливий... Хiба у Вiльнi з Ядзею... Та, може,
ще з Марусею, яку вiдбив у друга свого Сошенка... Нi, вiн ©© не вiдбивав,
вона сама з них двох його обрала... Гай-гай! Коли то все це було!..
Тетяся, або Катруся у Нижнiм Новгородi йому нагадувала собою ту Марусю...
Як кажуть, сивина в бороду, а бiс у голову!..
Тепер вiн бачить i розумi , тодi ж ослiп, оглушений ©© красою.
молодiстю i, як йому здалося спершу, розумом... Старий друзяка Щепкiн
тодi, звичайно ж, добре усе збагнув, а не втрутився, змовчав!.. Надто вже
делiкатний вiн чоловiк... I сильний. Не побоявся вирватися серед зими з
Москви в приволзьку Тмуторокань, аби обнять пiднаглядного, якому в'©зд до
столиць заборонили!..
Коли почув про цю монаршу волю, то... Нi, спочатку збiг з пароплава й
подавсь у мiсто... Не так було. Аж потiм прийшов папiр iз Оренбурга. А
спершу Брилкiн йому сказав, що жде його полiцiя i що йому, керуючому
конторою, повелено подать негайно звiстку, як тiльки цей Шевченко прибуде
в Нижнiй Новгород...
...Вiн не прибув, вiн прилетiв у мiсто, з якого шлях простилався далi,
аж до Москви та Петербурга! За кiлька днiв вiн був би уже в Москвi...
Слова Миколи Олександровича його пiдбили, неначе птаха на льоту. Навiщо
вiн полiцi©? Не втiк же, все, як i належить... Хiба що трохи попростував,
минувши свiй батальйон в Уральську... Iраклiй це передбачав, тому так
довго м'явся з квитком на Астрахань i Петербург...