Страница:
мерщiй знайти десь мiсце i посадити. П'ята уже доба!..
Пiдвiвся, злiз з обчовганих до блиску нар i зойкнув, - так заболiли
ноги у кiсточках. Тягни носок, тягни носок!.. Дотягався, що й стать тепер
не може... Отак, отак, спираючись, немов дiдусь, на костур...
Напився. Нiби зробилось легше. Почапчалапав далi, бо жаль було йому
верби, що, може, вже й не виросте...
- Куди? - спитав понурий унтер бiля дверей.
- Привiз вербу ось, хочу десь посадити, Унтер оглянув пильно палицю,
здвигнув плечима i проказав привiтнiше:
- В долинi у нас город.
- То, може, там?
- Ступай. Вечерю скажу тобi залишити.
- Я й так...
- Порядок порядок!
Надворi йому таки полегшало. А за воротами, коли вдихнув повiтря з
моря, пiшов рiвнiше й швидше.
- Де тут город? - спитав у стрiчного немолодого уже солдата. Той
показав. - Далеко!..
- Верста. Коли не бiльше.
I все ж пiшов. Не мiг згубити дерева. Воно тут, може, буде лише одне
нагадувати про Укра©ну, про той далекий пекельний рай, про милу рiдну
землю!..
Город уже був зiбраний. Валялося якесь сухе бадилля... Воно колись i
вдома йому навiювало Журбу, а тут... Вiдмерле листя, спустошена тверда
земля, що так iще недавно по©ла соком зело... Покинута, самотня
старiсть... Така десь жде на нього... Це в кращiм разi... Гiрко, але
мудрiше було б не мучитись, а головою в скелю!.. Пусте. Живуть же iншi...
Знайшов низинку, викопав рукiв'ям ложки ямку, встромив вербу й загрiб
руками, спушуючи жорстку холодну землю. Рости здорова!..
З моря городом шаснув вiтер, крутнув пiсок, бадилля, помчав у степ.
Лягав на землю вечiр. Чужий, холодний, виповнений та мних звукiв,
шерехiв... У фортi зблиснув вогник. I не погас...
...Вiдколи вiн на Мангишлацi, нiхто з колишнiх друзiв не обiзвавсь до
нього. Писав Варварi i Лизогубам... Нi слова, нi пiвслова!.. Гадав,
весною, iз вiдкриттям на морi навiгацi©, прийдуть листи. Приходили човни
поштовi з Астраханi, але йому нiчого не привезли... Чи повмирали вони там
всi на Укра©нi, чи вiдцурались його в бiдi?..
Проте весна послала йому таки три радостi. Найпершою була верба, що
прийнялась. Коли йому про це сказав городник, вiн так зрадiв, що ладен був
цiлувати кожну набухлу бруньку. А пахне як! Заплющить очi й слуха ©©
веснянi, ледь терпкуватi пахощi, а серце вже на Укра©нi, в Кирилiвцi, в
левадi тiй, куди збiга ©хнiй старий ставок...
А друга радiсть - дiти. У коменданта, який вже кiлька рокiв жив
удiвцем, були два хлопцi, й Антон Петрович (вiн так дозволив звати себе
вiч-на-вiч) ©х доручив Тарасовi як вчителевi письма й лiчби.
У травнi прийшла i третя радiсть. Iз Гур' ва баркас привiз йому двох
оренбурзьких друзiв - Залеського i Турно Людвiка, що прибули пiд
керiвництвом штабс-капiтана шукать вугiлля на Мангишлацi.
Вiн вийшов стрiти човен, - ще сподiваючись на лист iз краю рiдного, - i
раптом серед кiлькох вiйськових, що прибули, побачив Бронiслава!
- Залеськийi! - крикнув радiсно. Той озирнувся, кинув якийсь мiшок, що
тяг з човна, й пiдбiг, обняв.
- I Турно тут, - сказав крiзь сльози. - Людвiк! Вилiзши з тiсного
трюму, Турно засяяв весь.
- Невже Тарас?!
За мить вiн був також в обiймах.
- Звiдки тобi вiдомо стало про наш при©зд? - спитав Залеський.
- Просто прийшов зустрiти пошту... - признався щиро. - Жодного тобi
листа, вiдколи тут!
- Бiдаха...
- Що нового? Пан Обручов уже оговтався пiсля доносу? - спитав Тарас.
- Ти що, не чув, що в нас вже iнший губернатор? - втрутився Людвiк.
- Нi. Хто?
- Перовський.
Серце Тараса тьохнуло. Це ж той вельможа, який просив за нього
Дубельта! Нехай не сам, а на прохання iнших, але просив. Тепер, як
мовиться, йому i карти в руки!..
- Ти з ним знайомий?
- Трохи... Точнiше, вiн знайомий мо©х знайомих...
- То, може, вiн, - зрадiв Залеський, - викличе тебе хоча б до
Оренбурга?
- Боюсь уже й надiятися...
- А поки що по©деш, може, з нами?
- Куди?
- Шукать вугiлля на Каратау. Ти ж мав туди по©хати з Хомою Вернером. То
що?
- Хоч бiсу в зуби, аби вiд муштри далi та вiд казарми! От тiльки що нам
скаже пан комендант...
- Ма вський... - стишив голос Бронiслав, - з таких, як ми, засланцiв...
У цих краях з тридцятого... З тобою як?
- По-братньому.
- От бачиш... Ну ж, допомагай, колего!
Вони всi тро метнулись дружно до баркаса й взялись до працi.
Вийшли в похiд, спорядженi усiм, що треба мати мандрiвникам пустелi.
Сам комендант Ма вський подбав про те; ще й перевiрив напередоднi виступу,
чи все гаразд.
Напевно, справдi згарячу, - як висловився хтось iз солдатiв, що
супроводжували обоз, - вони здолали за перший день аж тридцять верст i
зупинилися в урочищi Ханга-Баба, де, як не дивно, води було достатньо хоч
i на полк. Увечерi, коли прийшли, розгледiли старi товстеннi стовбури,
пiщану гору й кiлька малих надгробкiв. А на зорi очам вiдкрився цiлий
давно завмерлий, печальний свiт. Iз того, що тут були колодязi й жива вода
джерельна, неважко визначити, що в кра© цiм колись давно буяло людське
життя. Надгробки та мавзоле© нiмо про це розказували мандрiвникам.
- Чому в оцiй долинi лишились тiльки мертвi? - озвався сумно Бронiслав.
- Вода й дерева свiдчать, що тут була оаза...
- Десь пiд пiском, напевно, родючий грунт, - оглянувся довкола
Людвiк.
- Вiйни. Чи мор якийсь, - сказв Тарас. - А може, й зла неволя...
Народи, що живуть пiд гнiтом iнших, лишають тiльки такi слiди... Все гине
в них... Мистецтво, дух, ремесла... На що були великi й мудрi еллiни, а як
попали пiд владу римлян, виродилися, звелись нiнащо... Воля - це як вода в
пустелi чи сонце в нас, на Укра©нi!..
- Сумну ти мовив правду, - зiтхнув Залеський.
- Страшно!.. - повiв плечима Турно, - Це й ми колись... Замовкли, бо
пiдiйшов Антипов, начальник ©хнiй, штабс-капiтан.
- Чого носи похнюпили? - спитав бадьоро. - У Польщi нема тако© пустелi?
- Нема.
- Дай боже, щоб не було...
- Складайтесь. Скоро рушимо.
- А можна нам намалювати цей кра вид? - спитав Залеський.
- Можна. Якщо зберетесь швидко, - махнув рукою штабс-капiтан i
вiдiйшов.
- Менi також?.. - несмiливо спитав Тарас Залеського.
- Нам - це, Тарасе, тобi й менi, бо Людвiк наш не зна ться на
малюваннi.
Йому тремтiли руки, як дiставав паперу аркуш та олiвець, а в грудях
щось таке п'янке здiймалося, що ладен був смiятися, кричать, спiвати...
Зараз, ось зараз вiн торкнеться чорним грифелем до бiлого, м'якого поля, i
приспаний, прибитий хист озветься, повернеться з глибин душi, як то було
уже не раз!..
- Вгамуйся... Тут ти зможеш помалювати донесхочу!.. - помiтив його
душевний стан Бронiслав.
- До бога звiдси ближче, нiж до царя, - всмiхнувся Людвiк.
Справдi, вiн малював потому скрiзь, де зупинялась експедицiя. А в
Каратау, коли знайшли вугiлля i стали мiцно табором, узявся навiть до
акварелi, хоча пiсок, що проникав усюди, знай заважав...
Вертався з портфелем начеркiв i вже готових сепiй та акварелей. I з
острахом перед прийдешнiм... Кожна верста, подолана на цiм шляху,
вкорочувала його пустельную волю i наближала муштру, придирки ротного,
ганьбу щоденних обшукiв, якi йому вчиняли всi його тупi наглядачi. Вiд
форту вiн iшов завжди попереду, а нинi плiвся ззаду, примушуючи себе
брести гарячим, - хоча скiнчилось лiто, - сипким пiском.
- Чи ти, бува, не занедужав? - пождав його Залеський. - Сядь на коня.
- Спасибi. Я здоровий...
- Стомився?
- Нi... Не хочеться менi в казарму... Йду, наче пес до ланцюга...
- А може, там уже тебе чека наказ вернутися до Оренбурга! Ти ж бачив,
я послав ще з Каратау лист Сераковському i попросив його сходить до Герна,
поклопотатися...
- Перовський - це не Обручов... Герн не посмi навiть його просити...
- Знав би ти Сераковського! Вiн сам знайде хоч сто шляхiв до визволення
тебе з казарми цього забутого людьми i богом форту!
Тарас всмiхнувся.
Стрiнеш його - вiтай i поцiлуй за мене. Як кажуть, намiр - вже половина
дiла. Йшли довго мовчки. Знали, що сподiвання ©хнi спираються
Ц лише на пристрасну жагу до волi, на вiру в те, що вiчного нема нiчого
в свiтi...
- Вiзьми мо© малюнки, - сказав Тарас нарештi. - Хоч котрi вже готовi...
Пошли комусь iз друзiв на Укра©ну... Нехай продасть чи так вiддасть, аби у
добрi руки...
- Пошлю в Одесу до Венгжиновського.
- Ще нагадай, щоб стрiвся iз Р пнiною i розповiв, як тут живу. Я
написав ©й iще зимою, а вiдповiдi нема й нема... Нiхто менi не пише; мов
онiмiли...
- Слухай! - аж зупинився Бронiслав. - А може, ©м заборонили тобi
писати? В душу йому вiйнуло холодом.
- З яко© речi?..
- В Орськiй, - ти ж сам казав, - тебе i в тому звинувачували, що
листувався з друзями!
- Я ж пояснив, що заборонено менi писати вiршi.
- Для них писати то, перш за все, писати комусь листи.
- О господи, - зiтхнув Тарас, - чи буде край мо©м стражданням!..
Валка була уже далеко, й вони пiшли шпаркiше, щоб не вiдстати зовсiм.
Пустеля ця та©ла в собi не тiльки спрагу, голод, а й небезпеку зустрiчi з
арканом чи з булатом шаблi вершника, що набiгали iнодi аж вiд кордону з
Хiвою...
...Весна йому принесла дивну звiстку з його землi, з його села. дину
за шiсть останнiх рокiв.
Прийшовши вiд коменданта, де вiн давав уроки хлопцям, Тарас прилiг на
нари й узяв один iз двох томiв Шекспiра, якi прислали чотири роки тому
Лизогуби. Шекспiр йому не набридав нiколи. Вiн мiг його читати вдень i
вночi, хоч знав уже ледь не напам'ять. Генiй! Якi високi пристрастi, якi
думки, характери!.. I дiя, рух, дотепне, гостре слово...
Почув ходу. Звiв очi i зовсiм близько побачив прапорщика Михайлова, а
поруч нього - хорунжого. Ще молодого, з пишними, як козаковi личить,
вусами. Схопився з нар...
Цей чоловiк прийшов тебе побачити, - сказав Михайлов тихо.
- Хорунжий Савичев, Микита Федорович.
Тарас кивнув. Вiдсунув мерщiй матрац.
- Сiдайте, прошу... .
- Дякую, - присiв хорунжий. - Ось вам листи... - дiстав з кишенi. -
Кланяються усi знайомi вашi з Уральська й Гур' ва.
- Спасибi. Ви з Уральська? - спитав Тарас, ховаючи листи в кишеню
шароварiв.
- Так. Я прибув iз батальйонним вашим... Не для ревiзi©! - додав
поспiшно. - Скорше, в приватнiй справi... Ви не могли б зайти до мене,
коли для вас зручнiше?
- Куди?
- З майором ми на однiй квартирi.
Тарас всмiхнувся. Лiзти начальству просто в зуби?..
- А може б, ви зайшли сюди десь по обiдi? - мовив. - Спека уже спаде, й
ми прогулялися б у поле чи до моря...
- Гаразд, - збагнув хорунжий i швидко встав.
Як тiльки гостi вийшли, Тарас дiстав послання друзiв. Перше iз них було
вiд Олександра Ханикова, з яким вони здружилися два роки тому в Орську.
Цей петрашевець зразу припав йому до серця. I тим, за що засуджено його
було до розстрiлу, замiненого солдатчиною, i непокiрним духом борця за
волю...
Швидко ввiйшов фельдфебель, крикнув комусь якусь погрозу, й Тарас, на
всякий випадок, сховав листи.
Коли прийшов хорунжий вдруге, вони спустилися з фортецi в улоговину,
пiшли по нiй до кручi, а там, дiставшись ©© верха, присiли на теплiй брилi
черепашнику. Неподалiк плескалось син море...
- Як там здоров'я Ханикова? - спитав Тарас. - Вiн був тодi недужий...
- Це врятувало його, сердегу, вiд арештантських рот, - сказав похмуро
Савичев. - М шков хотiв перед начальством вислужитися i написав на них
донос...
- Я чув. Один iз них, Невельський, тут... - сказав Тарас. I запитав: -
А вам за те, що ви зi мною просто, не нагорить?
- Козацтво - це не армiя, у нас сво© звича©, - всмiхнувся Савичев. - Як
ми стояли у Малоросi©, то в нас один вiйськовий старшина хотiв, було...
- То ви були на Укра©нi? - не дав Тарас домовити про старшину.
- Торiк лише вернулися.
- А де?
- В Звенигородцi.
- Сам бог послав менi тебе, козаче! - схопився з мiсця Може, був i в
Кирилiвцi?
Аякже.
- В кого саме?
- В отця Григорiя... Ну, ще були в диякона...
- А брата, брата мого Микиту бачив?! Вiн там живе поблизу.
- Ну звiдки я мiг знати, що там ваш брат? - стенув плечима Савичев.
- Кажи на "ти". Ми ж козаки обо , - пiдсiв Тарас до нього. - Кирилiвка
- то ж батькiвщина моя нещасна!.. Я вирiс там...
- Коли б знаття!.. - здивовано промовив Савичев. - Про тебе я таки
почув у тiй же Звенигородцi...
- Що?
- Добре слово, брате. Тобою там захопленi. Говорять - очi сяють, мов
про святого!
- Може б, ти розказав детальнiше про те, що чув, що бачив у нас в селi?
- знiяковiвши, мовив мерщiй Тарас. - У кого жив?
- Не знаю...
- Може, щось запримiтив?
- Груша! Здорова-прездорова, неначе дуб. Ми палицями збивали грушi з ©©
верха...
- Це в Гната, мого дружка! - зрадiв Тарас. - Тако© нема нi в кого
бiльше. Я ласував ©© грушками ще отаким, - провiв собi долонею бiля колiн.
- Нi, бог тебе послав менi! - обняв, як брата, гостя. - Розказуй ще!.. А
Феодосiю, попову доньку бачив?
- Були якiсь дiвчата... - сказав непевно Савичев. - Ми танцювали пiд
трiо з скрипки, бандури й бубна.
- В отця Григорiя?
- Та в нього ж, в нього ж на iменинах.
- I ти не вгледiв Феодосi©?!
- Горiлка там така скажена... - зiтхнув хорунжий. - Добре, що хоч у
став не вскочив, прочумався бiля води...
Тараса це розвеселило. Як уявив хорунжого серед гусей та пiдсвинкiв на
збитому грузькому березi, так i зайшовся смiхом. А далi знову враз
посмутнiв, згадавши, як далеко у часi й просторi до тих ставкiв, до тих
людей, до того неба синього... Шумiло море, бiгли по ньому ледь помiтнi
ягнята-хвилi... Вечiр лягав на землю швидко, мов поспiшав... На небi блiдо
вирiзьбився дворогий мiсяць...
Дiзнавшись, що молодий хорунжий малю теж, Тарас наважився за кiлька
днiв одкрити йому портфель з малюнками. Одне, щоб той повчився, ©х
розглядаючи, а друге - страх хотiлося поспiлкуватися з собi подiбним,
вислухати його думки. Митець без середовища - пропаща сила.
Город для цього дiла найлiпше мiсце. Видно на всi чотири сторони, -
нiхто зненацька не надiйде, - та й сторож - свiй чоловiк. А ще коли налити
йому якусь чарчину, то й редьки дасть на закусь i попильну вiд злих очей.
В альтанцi було розкiшно: затiнок i вiтерець!..
- Про те, що тут побачиш, - сказав Тарас хорунжому, - нiде нi звуку.
- Буду, яко нiмий!
Одкрив портфель i вийняв перший-лiпший. З автопортретом. Людвiк йому
служив натурою, i вийшов спиною до глядача...
- Ця спина - шедевральна! - гукнув тим часом Савичев. - Ну, просто
чудо!.. Слухай, так ти ж великий майстер!..
- Дивись, дивись... - дiстав iще малюнок.
- Хто був тво©м учителем?
- Сам Карл Брюллов.
- Ти вчився в Академi©?
Тарас кивнув. I вийняв з портфеля "Цигана".
- Ну й ну!.. - стогнав хорунжий. - Яка експресiя усiх фiгур, освiтлення
i чистота малюнка!..
Етюди, також виконанi на Каратау, справили на Савичева хороше враження,
i вiн благальне мовив:
- Чи ти не змiг би подарувати менi один? Тарас сховав етюди й сказав
великодушно:
- Я намалюю в пам'ять про нашу зустрiч... ну... твiй портрет.
- Ти справдi? Чи жарту ш? - аж засвiтився Савичев.
- Ходiмо! тут, братику, один предобрий чоловiк. У нього ми й
сотворимо твою парсуну. До речi, вiн також козак уральський...
- На батаре©?
- Точно. У нього я ховаю сво малярство.
Сходами зiйшли на скелю, де розмiщались дворик, казарма й двi кiмнати
для офiцерiв, обнесенi низьким камiнним муром. Назустрiч вийшов старий
урядник - найвища влада.
- Федоре, приймай гостей! - гукнув Тарас. - Хорунжий ось почув в
Уральську запах тво©х пельменiв...
- Зробимо! - озвався в тому ж тонi господар батаре©. Потис обом ©м руки
i наказав комусь у сiни: - Хлопцi, пельменi враз!
Невдовзi вони уже сидiли за пельменями та чихирем, привезеним недавно з
Астраханi, й вели неквапну бесiду.
Портрет було почато й закiнчено на другий день.
Коли, вже в червнi мiсяцi, майор Михайлов, а з ним i Савичев, пiсля
велико©, з шампанським, учти на честь Ма вського, що саме був iменинником,
верталися на пароплав, Тарас сказав хорунжому:
- За всi цi днi, Микито, я не збагнув мети твого при©зду в
Новопетровське.
Той, хоч i був добряче напiдпитку, всмiхнувся, обняв Тараса i запитав:
- Сказати правду?
- Тiльки...
- Я при©здив... побачитися з Шевченком! Не мiг тому повiрити:
- За тисячу чи й бiльше верст?!
- Я радий... Я пишатимусь тепер собою!.. - мовив хорунжий тихо, аби
нiхто того не чув.
I все ж вiрменський батюшка, що при©здив до пастви, яка жила i
торгувала бiля укрiплення, озвався теж:
- I я до смертi згадуватиму, як стрiвся тут з Шевченком i подружив!
- Спасибi вам... - усе, що змiг сказати обом Тарас.
На рейдi вже димiли труби двох пароплавiв, а бiля пристанi на
мореплавцiв ждали човни з матросами...
...За ясним днем завжди iде негода, за радiстю iде печаль. Ма вський,
його заступник перед лицем суворих буднiв служби, по iменинах прожив лише
пiвроку та й перебравсь, сердешний, у кращий свiт. Покинув форт, малих
синiв i зовсiм тепер беззахисного учителя сво©х дiтей.
У квiтнi, з першим пароплавом, прибув новий володар Новопетровського
майор Усков. Високий, грiзний, з вусами, якi звисали стрiхою сiльсько©
хати й ховали рот. Звелiв негайно вишикувати весь гарнiзон, пройшовся
мовчки двiчi, пронизуючи ряди солдат суворим, гострим поглядом, i, не
сказавши нiкому й слова, звелiв командировi пiвбатальйону Косар ву одвести
всiх у казарми. Офiцери перезирнулися. Бо за статутом ©м всiм належало
тут, на плацу, представитися начальству.
- А вас, панове офiцери, прошу до мене завтра, о п'ятiй пiсля полудня!
- додав похмуро, нiби хотiв усiх послати на гауптвахту.
Тараса вiн покликав за кiлька днiв. Iшов у добре знаний дiм коменданта
з острахом. За мiсяцi, вiдколи вмер Ма вський, наслухався i натерпiвся.
Косар в, як i Потапов, якого, - бог почув молитви ©хнi, - перевели кудись
в Уфу, iз шкури пнувся, аби зробити з нього фрунтовика...
- Дозвольте, ваше благородi ? - спитав бридким, охриплим вiд хвилювання
голосом, переступаючи порiг кiмнати.
Майор, який писав щось, кивнув, поставив крапку i запитав:
- Шевченко Тарас Григорович?
- Так точно!
- Як вам служиться?
Тарас завважив незвичне "вам" i розгубився.
- Добре. Труджусь на рай... - промовив.
Усков звiв брови, прагнучи збагнути суть химерних слiв
- Сiдайте, - вказав на крiсло перед столом. Ввiйшла вагiтна жiнка.
- Iраклiю...
Помiтивши, що чоловiк не сам, знiтилася.
- Агато, це Тарас Григорович, - встав комендант. Вона злегка
вклонилася. Тарас також. Дива, та й годi!..
- Може б, ви... - запитально глянула на чоловiка. - Обiд готовий...
- Славно! - потер великi руки комендант. - Йдемо, йдемо... Григоровичу,
прошу вас з нами пообiдати, - торкнувся лiктя.
- Дякую... Я ж...
- Ми, на жаль, не познайомилися ранiше, в Оренбурзi, - не зважив на той
протест Усков. - Хоча й жили в одному домi...
- В Кутiних? Бiля костьолу? - вражено спитав Тарас.
- Так точно.
- Не пам'ятаю...
- Федiр вам передав вiтання. I Карл Iванович. Матв в теж...
- Спасибi!
Стiл в ©дальнi накритий був на три особи.
- А Дмитрик спить? - спитав Усков дружину.
- Так.
- Це наш син, йому вже третiй, - сказав Усков. - До речi, я - Iраклiй
Олександрович. А жiнка моя - Агата Омелянiвна.
- Гафiйка, - мило всмiхнулась та. - Як кажуть в нас, у Ки вi...
- То ви киянка?
- Точно, - кивнув Усков. - Я там ©© i здибав...
- Зустрiв, Iраклiю! - поправила його дружина. - Або - мав щастя
стрiти!..
- Це точно.
Вiн пiдсунув стiлець дружинi, тодi Тарасовi.
- Прошу, сiдайте. Вже борщ несуть...
- Борщ?!
- Так. Зелений. В Гур' вi знайшли щавлю. Ледь довезли. В сухому,
правда, виглядi.
- Несповiдимi путi господнi!..
- Жiночi теж. Агата Омелянiвна хотiла вас подивувати.
- Не знаю, як i дякувати... - сказав Тарас, розчулений таким дарунком.
Агата зашарiлася. I тiльки зараз, вперше Тарас помiтив ©© вродливiсть,
нiжнiсть ©© лиця, хоча воно було уже ледь-ледь припухле. Високий лоб,
великi карi очi i довга нiжна шия... Давно вже вiн так близько не бачив
жiнки, матерi. Це хвилювало й сковувало, неначе й досi був юнаком...
- А ось i ми, - ввела хлоп'ятко няня. Воно було рожевощоке, з бiлим
пушком волосся. Помiтивши чужого в домi, глянуло спiдлоба батьковими
очима.
- Це добрий дядя, Дмитрику, - всмiхнулася до нього мати. I вiд тi ©
усмiшки в Тараса щось стрепенулося побiля серця. - Йди, йди до мами!
Чимось вона йому нагадувала Закревську Ганну... Може, отим ласкавим
"йди, йди до мами", яке звучанням навiть було подiбне... Господи! Йому вже
тридцять дев'ять, пiшло з гори, а вiн i досi дивиться з благоговiнням, з
трепетом на чудо материнства!.. Гнат Бондаренко, певно, вже ма внукiв...
Пив чарку, ©в, прихвалював зелений борщ, а сам не смiв на не© звести
очi. Йому було достатньо, - чи й забагато! - ©© розмови з сином, дитячого
ясного смiху...
Як Дмитрик бiг повз нього, спинив рукою, мовчки ледь-ледь притис i
вiдпустив. Невдовзi хлоп'я, уже навмисне, наблизилося i, засмiявшись,
кинулось навтiкача, як вiн хотiв узяти його за ручку. Дiти одразу
вловлюють, кому вони до серця...
- Спасибi. Менi пора, - пiдвiвся господар дому.
- Дякую, - встав i Тарас.
- Сидiть, сидiть, - спинив Iраклiй Олександрович. - За мною ви, як за
горою.
- Побудьте, справдi, - мовила й собi Агата.
- Дякую. Я все ж пiду, - вклонився. Ускови перезирнулися.
- Тодi ось що... - пригладив ус комендант. - Приходьте до нас щодня
обiдати. I на вечiрнiй чай. Я Косар ву про це скажу.
Клубок пiдплив до горла й не дав йому подякувати.
Минали днi, а вiн хтозна-чого обходив гостинний дiм i намагався навiть
нiде не стрiтися iз комендантом, щоб той його не запитав причини. Не
вiдав, що вiдповiсти, бо й сам не знав. Можливо, виною був сам комендант -
з ним добрий, а з iншими суворий, навiть грiзний. А може, те не звiдане
людське чуття, що стрепенулося в його душi, коли побачив милу його
дружину-матiр, мале хлоп'я... При згадцi про тi вiдвiдини i той обiд його
пойма великий жаль до себе й тривожний острах. Мало йому страждань!..
Усков знайшов нагоду зустрiтись з ним вiч-на-вiч. Коли Тарас увечерi
стояв на вартi бiля флагштока, - цей пост йому подобався самотиною, - де
не вiзьмися комендант. Тарас забiг до будки, схопив рушницю, виструнчився.
- Хто йде? - гукнув.
- Усков! - почув у вiдповiдь.
Пароля вже не питав, бо ще було нетемно та й пост у фортi, внутрiшнiй.
Усков присiв на огорожу, дiстав з кишенi люльку, набив ©© i запалив.
- Поставте зброю, сядьте... - сказав невдовзi тихо. - Чого це ви,
Григоровичу, хова тесь вiд нас з Агатою? Образились за щось? Скажiть, i ми
це дiло виправимо... Негарно якось вийшло...
Тарас не знав, що мовити. Брехать не вмiв, а правди сказать не смiв.
- Менi здалось... - почав було.
- Що ми не щирi з вами? - спитав Усков.
- Не те... Що я... - зам'явся. - Дружина ваша така... така...
- Недобра, зла?
- Нi, нi! Чарiвна...
- Фу ти! - зiтхнув Усков полегшено. - А я, було, подумав про
хтозна-що!.. Ви неодруженi? - всмiхнувсь у вуса. - Точно... В жiнках добро
i зло в жiнках!.. Химери все... Ви ж зна те, що запорожцi не допускали на
Сiч жiнок?
Тарас i дихать перестав.
- Я - знаю... - озвався зачудовано. - А звiдкiля вiдомо вам? Усков
пригладив вуса й також спитав:
- Ви звiдки родом?
- З Ки©вщини, - сказав Тарас. - Звенигородку зна те?
- Чував, чував... А я з Кубанi.
- Справдi? - не мiг Тарас повiрити.
Усков зиркнув на море, освiтлене низьким великим мiсяцем, зiтхнув так
с.умно-сумно i заспiвав - не голосно, та чисто, без акценту:
Ой матiнко, чорноморець
Вивiв мене босую на морозець.
Вивiв мене босую та й пита :
"Чи мороз, дiвчино, чи нема ?.."
Помовчав трохи й, дивлячись на вечоровий Каспiй, сказав з журбою в
голосi:
- У форт оцей я напросився ©хати... Аби не бути в Перовського на
побiгеньках... А ще тому, що море!.. Дивлюсь - i щось менi в душi...
- Напевно, голос прадiдiв, якi ходили морем на славних чайках.
- Може... Менi пора, - пiдвiвся з огорожi. - То ви приходьте завтра!..
- Прийду, - вже твердо сказав Тарас. I заспiвав ту пiсню далi, чуту вiд
Кухаренка:
Ой нема морозику - тiльки роса,
А я молодесенька стою боса...
...Нi, зi всевишнiм щось негаразд! Яка ж у тому мудрiсть, що вiн кара
праведних, а грiшникiв благословля щастям?.. А може, бог позбавляв
радостi в такий жорстокий спосiб його, вигнанця бiдного, що прилiпився
серцем до цих людей?..
У перших числах червня в Ускових з'явилася мала Наталя. Не встигли
вiдсвяткувать родини, як занедужав Дмитрик. Ще вранцi був веселий, ходив
гулять з вусатим лисим дядею, - як називав Тараса, - а по обiдi зiв'яв,
зiв'яв i лiг на килим "спатки".
Тарас торкнувся його чола - малий пашiв. Схопив на руки, швидше занiс у
лiжко. Дмитрик йому всмiхнувся i застогнав. Не знав, що далi дiяти. Його
скував холодний страх. Таке мале, безпомiчне!.. Зi спальнi, де прокинулася
Наталя, долинув смiх, агукання Агати й нянi Катi...
Вiн пiдiйшов й покликав матiр. Вийшла весела, нiжно сяюча, - аж вiн
примружив очi, - й спитала:
- Що, Григоровичу?
- Там Дмитрик... Вiн увесь горить!..
Погасла. Замiсть усмiшки лицем пройшов судомний бiль.
- Що з ним таке?
- Не знаю...
Притьмом побiгла, впала бiля малого, що вже метався в лiжку.
- Бiжiть мерщiй по лiкаря!
Нiкольський, старший лiкар форту, не перейнявся його тривогою. До©в
обiд, одягся, не поспiшаючи, взяв саквояж... Помiтивши Тарасiв стан,
промовив високодумно:
- Людина, поки вона мала, повинна всiм перехворiти... Як витрима , то
буде жить... Кожен повинен сам долать сво© хвороби...
- Для чого ж ви, лiкарi?
- Щоб ставити здоровим людям клiзми й засвiдчувати природну смерть.
- Ви пiдупали духом, - сказав Тарас. - Людина, що не вiрить сама собi
та дiлу, якому служить, приносить бiльше шкоди, анiж добра.
- Не зовсiм так. Принаймнi у медицинi... Ще Гiппократ дотримувався
принципу: якщо не можеш хворому допомогти, то намагайся хоч не зашкодити.
I нам цю мудрiсть заповiдав.
- Дитина там, Сергiю Родiоновичу! Нiкольський глянув скоса i
посмiхнувся:
- Коли б не знав, що ти давно безви©зне живеш у нас, подумав би, що це
твiй син. А втiм... Йому, зда ться, два з половиною...
- Сергiю, ти ж розумний чоловiк!
- Пардон, пардон! Невдало пожартував... Хоча Iраклiй Олександрович не
так до сина горнеться, як "лисий дядя"...
- Бовкало, ходiмо швидше!..
Лiкар також притих, коли оглянув хворого.
- Що з ним? - спитала мати.
- Аnginае follicularis, або ангiна гнiйна... - протяг Нiкольський.
- Господи! - збiлiла мати.
- Донечку тримайте якнайдалi. Хвороба ця заразна.
- Спаси й помилуй, господи!.. - прошепотiла, хрестячись, сердешна мати.
- Постiль, компреси для зiгрiвання; по©ти теплим... - перераховував на
пальцях лiкар. - Якби був мед, лимони... Та де ©х тут узяти!
- Казала ж я Iраклiю: не ©дьмо з Оренбурга!.. - ламала руки мати.
Тарас стояв отерплий весь, страждаючи за матiр, за дитину, за людство,
що беззахисне, мов деревце в пустелi...
- Бог дасть, минеться, - тихо втiшав Агату лiкар.
Пiдвiвся, злiз з обчовганих до блиску нар i зойкнув, - так заболiли
ноги у кiсточках. Тягни носок, тягни носок!.. Дотягався, що й стать тепер
не може... Отак, отак, спираючись, немов дiдусь, на костур...
Напився. Нiби зробилось легше. Почапчалапав далi, бо жаль було йому
верби, що, може, вже й не виросте...
- Куди? - спитав понурий унтер бiля дверей.
- Привiз вербу ось, хочу десь посадити, Унтер оглянув пильно палицю,
здвигнув плечима i проказав привiтнiше:
- В долинi у нас город.
- То, може, там?
- Ступай. Вечерю скажу тобi залишити.
- Я й так...
- Порядок порядок!
Надворi йому таки полегшало. А за воротами, коли вдихнув повiтря з
моря, пiшов рiвнiше й швидше.
- Де тут город? - спитав у стрiчного немолодого уже солдата. Той
показав. - Далеко!..
- Верста. Коли не бiльше.
I все ж пiшов. Не мiг згубити дерева. Воно тут, може, буде лише одне
нагадувати про Укра©ну, про той далекий пекельний рай, про милу рiдну
землю!..
Город уже був зiбраний. Валялося якесь сухе бадилля... Воно колись i
вдома йому навiювало Журбу, а тут... Вiдмерле листя, спустошена тверда
земля, що так iще недавно по©ла соком зело... Покинута, самотня
старiсть... Така десь жде на нього... Це в кращiм разi... Гiрко, але
мудрiше було б не мучитись, а головою в скелю!.. Пусте. Живуть же iншi...
Знайшов низинку, викопав рукiв'ям ложки ямку, встромив вербу й загрiб
руками, спушуючи жорстку холодну землю. Рости здорова!..
З моря городом шаснув вiтер, крутнув пiсок, бадилля, помчав у степ.
Лягав на землю вечiр. Чужий, холодний, виповнений та мних звукiв,
шерехiв... У фортi зблиснув вогник. I не погас...
...Вiдколи вiн на Мангишлацi, нiхто з колишнiх друзiв не обiзвавсь до
нього. Писав Варварi i Лизогубам... Нi слова, нi пiвслова!.. Гадав,
весною, iз вiдкриттям на морi навiгацi©, прийдуть листи. Приходили човни
поштовi з Астраханi, але йому нiчого не привезли... Чи повмирали вони там
всi на Укра©нi, чи вiдцурались його в бiдi?..
Проте весна послала йому таки три радостi. Найпершою була верба, що
прийнялась. Коли йому про це сказав городник, вiн так зрадiв, що ладен був
цiлувати кожну набухлу бруньку. А пахне як! Заплющить очi й слуха ©©
веснянi, ледь терпкуватi пахощi, а серце вже на Укра©нi, в Кирилiвцi, в
левадi тiй, куди збiга ©хнiй старий ставок...
А друга радiсть - дiти. У коменданта, який вже кiлька рокiв жив
удiвцем, були два хлопцi, й Антон Петрович (вiн так дозволив звати себе
вiч-на-вiч) ©х доручив Тарасовi як вчителевi письма й лiчби.
У травнi прийшла i третя радiсть. Iз Гур' ва баркас привiз йому двох
оренбурзьких друзiв - Залеського i Турно Людвiка, що прибули пiд
керiвництвом штабс-капiтана шукать вугiлля на Мангишлацi.
Вiн вийшов стрiти човен, - ще сподiваючись на лист iз краю рiдного, - i
раптом серед кiлькох вiйськових, що прибули, побачив Бронiслава!
- Залеськийi! - крикнув радiсно. Той озирнувся, кинув якийсь мiшок, що
тяг з човна, й пiдбiг, обняв.
- I Турно тут, - сказав крiзь сльози. - Людвiк! Вилiзши з тiсного
трюму, Турно засяяв весь.
- Невже Тарас?!
За мить вiн був також в обiймах.
- Звiдки тобi вiдомо стало про наш при©зд? - спитав Залеський.
- Просто прийшов зустрiти пошту... - признався щиро. - Жодного тобi
листа, вiдколи тут!
- Бiдаха...
- Що нового? Пан Обручов уже оговтався пiсля доносу? - спитав Тарас.
- Ти що, не чув, що в нас вже iнший губернатор? - втрутився Людвiк.
- Нi. Хто?
- Перовський.
Серце Тараса тьохнуло. Це ж той вельможа, який просив за нього
Дубельта! Нехай не сам, а на прохання iнших, але просив. Тепер, як
мовиться, йому i карти в руки!..
- Ти з ним знайомий?
- Трохи... Точнiше, вiн знайомий мо©х знайомих...
- То, може, вiн, - зрадiв Залеський, - викличе тебе хоча б до
Оренбурга?
- Боюсь уже й надiятися...
- А поки що по©деш, може, з нами?
- Куди?
- Шукать вугiлля на Каратау. Ти ж мав туди по©хати з Хомою Вернером. То
що?
- Хоч бiсу в зуби, аби вiд муштри далi та вiд казарми! От тiльки що нам
скаже пан комендант...
- Ма вський... - стишив голос Бронiслав, - з таких, як ми, засланцiв...
У цих краях з тридцятого... З тобою як?
- По-братньому.
- От бачиш... Ну ж, допомагай, колего!
Вони всi тро метнулись дружно до баркаса й взялись до працi.
Вийшли в похiд, спорядженi усiм, що треба мати мандрiвникам пустелi.
Сам комендант Ма вський подбав про те; ще й перевiрив напередоднi виступу,
чи все гаразд.
Напевно, справдi згарячу, - як висловився хтось iз солдатiв, що
супроводжували обоз, - вони здолали за перший день аж тридцять верст i
зупинилися в урочищi Ханга-Баба, де, як не дивно, води було достатньо хоч
i на полк. Увечерi, коли прийшли, розгледiли старi товстеннi стовбури,
пiщану гору й кiлька малих надгробкiв. А на зорi очам вiдкрився цiлий
давно завмерлий, печальний свiт. Iз того, що тут були колодязi й жива вода
джерельна, неважко визначити, що в кра© цiм колись давно буяло людське
життя. Надгробки та мавзоле© нiмо про це розказували мандрiвникам.
- Чому в оцiй долинi лишились тiльки мертвi? - озвався сумно Бронiслав.
- Вода й дерева свiдчать, що тут була оаза...
- Десь пiд пiском, напевно, родючий грунт, - оглянувся довкола
Людвiк.
- Вiйни. Чи мор якийсь, - сказв Тарас. - А може, й зла неволя...
Народи, що живуть пiд гнiтом iнших, лишають тiльки такi слiди... Все гине
в них... Мистецтво, дух, ремесла... На що були великi й мудрi еллiни, а як
попали пiд владу римлян, виродилися, звелись нiнащо... Воля - це як вода в
пустелi чи сонце в нас, на Укра©нi!..
- Сумну ти мовив правду, - зiтхнув Залеський.
- Страшно!.. - повiв плечима Турно, - Це й ми колись... Замовкли, бо
пiдiйшов Антипов, начальник ©хнiй, штабс-капiтан.
- Чого носи похнюпили? - спитав бадьоро. - У Польщi нема тако© пустелi?
- Нема.
- Дай боже, щоб не було...
- Складайтесь. Скоро рушимо.
- А можна нам намалювати цей кра вид? - спитав Залеський.
- Можна. Якщо зберетесь швидко, - махнув рукою штабс-капiтан i
вiдiйшов.
- Менi також?.. - несмiливо спитав Тарас Залеського.
- Нам - це, Тарасе, тобi й менi, бо Людвiк наш не зна ться на
малюваннi.
Йому тремтiли руки, як дiставав паперу аркуш та олiвець, а в грудях
щось таке п'янке здiймалося, що ладен був смiятися, кричать, спiвати...
Зараз, ось зараз вiн торкнеться чорним грифелем до бiлого, м'якого поля, i
приспаний, прибитий хист озветься, повернеться з глибин душi, як то було
уже не раз!..
- Вгамуйся... Тут ти зможеш помалювати донесхочу!.. - помiтив його
душевний стан Бронiслав.
- До бога звiдси ближче, нiж до царя, - всмiхнувся Людвiк.
Справдi, вiн малював потому скрiзь, де зупинялась експедицiя. А в
Каратау, коли знайшли вугiлля i стали мiцно табором, узявся навiть до
акварелi, хоча пiсок, що проникав усюди, знай заважав...
Вертався з портфелем начеркiв i вже готових сепiй та акварелей. I з
острахом перед прийдешнiм... Кожна верста, подолана на цiм шляху,
вкорочувала його пустельную волю i наближала муштру, придирки ротного,
ганьбу щоденних обшукiв, якi йому вчиняли всi його тупi наглядачi. Вiд
форту вiн iшов завжди попереду, а нинi плiвся ззаду, примушуючи себе
брести гарячим, - хоча скiнчилось лiто, - сипким пiском.
- Чи ти, бува, не занедужав? - пождав його Залеський. - Сядь на коня.
- Спасибi. Я здоровий...
- Стомився?
- Нi... Не хочеться менi в казарму... Йду, наче пес до ланцюга...
- А може, там уже тебе чека наказ вернутися до Оренбурга! Ти ж бачив,
я послав ще з Каратау лист Сераковському i попросив його сходить до Герна,
поклопотатися...
- Перовський - це не Обручов... Герн не посмi навiть його просити...
- Знав би ти Сераковського! Вiн сам знайде хоч сто шляхiв до визволення
тебе з казарми цього забутого людьми i богом форту!
Тарас всмiхнувся.
Стрiнеш його - вiтай i поцiлуй за мене. Як кажуть, намiр - вже половина
дiла. Йшли довго мовчки. Знали, що сподiвання ©хнi спираються
Ц лише на пристрасну жагу до волi, на вiру в те, що вiчного нема нiчого
в свiтi...
- Вiзьми мо© малюнки, - сказав Тарас нарештi. - Хоч котрi вже готовi...
Пошли комусь iз друзiв на Укра©ну... Нехай продасть чи так вiддасть, аби у
добрi руки...
- Пошлю в Одесу до Венгжиновського.
- Ще нагадай, щоб стрiвся iз Р пнiною i розповiв, як тут живу. Я
написав ©й iще зимою, а вiдповiдi нема й нема... Нiхто менi не пише; мов
онiмiли...
- Слухай! - аж зупинився Бронiслав. - А може, ©м заборонили тобi
писати? В душу йому вiйнуло холодом.
- З яко© речi?..
- В Орськiй, - ти ж сам казав, - тебе i в тому звинувачували, що
листувався з друзями!
- Я ж пояснив, що заборонено менi писати вiршi.
- Для них писати то, перш за все, писати комусь листи.
- О господи, - зiтхнув Тарас, - чи буде край мо©м стражданням!..
Валка була уже далеко, й вони пiшли шпаркiше, щоб не вiдстати зовсiм.
Пустеля ця та©ла в собi не тiльки спрагу, голод, а й небезпеку зустрiчi з
арканом чи з булатом шаблi вершника, що набiгали iнодi аж вiд кордону з
Хiвою...
...Весна йому принесла дивну звiстку з його землi, з його села. дину
за шiсть останнiх рокiв.
Прийшовши вiд коменданта, де вiн давав уроки хлопцям, Тарас прилiг на
нари й узяв один iз двох томiв Шекспiра, якi прислали чотири роки тому
Лизогуби. Шекспiр йому не набридав нiколи. Вiн мiг його читати вдень i
вночi, хоч знав уже ледь не напам'ять. Генiй! Якi високi пристрастi, якi
думки, характери!.. I дiя, рух, дотепне, гостре слово...
Почув ходу. Звiв очi i зовсiм близько побачив прапорщика Михайлова, а
поруч нього - хорунжого. Ще молодого, з пишними, як козаковi личить,
вусами. Схопився з нар...
Цей чоловiк прийшов тебе побачити, - сказав Михайлов тихо.
- Хорунжий Савичев, Микита Федорович.
Тарас кивнув. Вiдсунув мерщiй матрац.
- Сiдайте, прошу... .
- Дякую, - присiв хорунжий. - Ось вам листи... - дiстав з кишенi. -
Кланяються усi знайомi вашi з Уральська й Гур' ва.
- Спасибi. Ви з Уральська? - спитав Тарас, ховаючи листи в кишеню
шароварiв.
- Так. Я прибув iз батальйонним вашим... Не для ревiзi©! - додав
поспiшно. - Скорше, в приватнiй справi... Ви не могли б зайти до мене,
коли для вас зручнiше?
- Куди?
- З майором ми на однiй квартирi.
Тарас всмiхнувся. Лiзти начальству просто в зуби?..
- А може б, ви зайшли сюди десь по обiдi? - мовив. - Спека уже спаде, й
ми прогулялися б у поле чи до моря...
- Гаразд, - збагнув хорунжий i швидко встав.
Як тiльки гостi вийшли, Тарас дiстав послання друзiв. Перше iз них було
вiд Олександра Ханикова, з яким вони здружилися два роки тому в Орську.
Цей петрашевець зразу припав йому до серця. I тим, за що засуджено його
було до розстрiлу, замiненого солдатчиною, i непокiрним духом борця за
волю...
Швидко ввiйшов фельдфебель, крикнув комусь якусь погрозу, й Тарас, на
всякий випадок, сховав листи.
Коли прийшов хорунжий вдруге, вони спустилися з фортецi в улоговину,
пiшли по нiй до кручi, а там, дiставшись ©© верха, присiли на теплiй брилi
черепашнику. Неподалiк плескалось син море...
- Як там здоров'я Ханикова? - спитав Тарас. - Вiн був тодi недужий...
- Це врятувало його, сердегу, вiд арештантських рот, - сказав похмуро
Савичев. - М шков хотiв перед начальством вислужитися i написав на них
донос...
- Я чув. Один iз них, Невельський, тут... - сказав Тарас. I запитав: -
А вам за те, що ви зi мною просто, не нагорить?
- Козацтво - це не армiя, у нас сво© звича©, - всмiхнувся Савичев. - Як
ми стояли у Малоросi©, то в нас один вiйськовий старшина хотiв, було...
- То ви були на Укра©нi? - не дав Тарас домовити про старшину.
- Торiк лише вернулися.
- А де?
- В Звенигородцi.
- Сам бог послав менi тебе, козаче! - схопився з мiсця Може, був i в
Кирилiвцi?
Аякже.
- В кого саме?
- В отця Григорiя... Ну, ще були в диякона...
- А брата, брата мого Микиту бачив?! Вiн там живе поблизу.
- Ну звiдки я мiг знати, що там ваш брат? - стенув плечима Савичев.
- Кажи на "ти". Ми ж козаки обо , - пiдсiв Тарас до нього. - Кирилiвка
- то ж батькiвщина моя нещасна!.. Я вирiс там...
- Коли б знаття!.. - здивовано промовив Савичев. - Про тебе я таки
почув у тiй же Звенигородцi...
- Що?
- Добре слово, брате. Тобою там захопленi. Говорять - очi сяють, мов
про святого!
- Може б, ти розказав детальнiше про те, що чув, що бачив у нас в селi?
- знiяковiвши, мовив мерщiй Тарас. - У кого жив?
- Не знаю...
- Може, щось запримiтив?
- Груша! Здорова-прездорова, неначе дуб. Ми палицями збивали грушi з ©©
верха...
- Це в Гната, мого дружка! - зрадiв Тарас. - Тако© нема нi в кого
бiльше. Я ласував ©© грушками ще отаким, - провiв собi долонею бiля колiн.
- Нi, бог тебе послав менi! - обняв, як брата, гостя. - Розказуй ще!.. А
Феодосiю, попову доньку бачив?
- Були якiсь дiвчата... - сказав непевно Савичев. - Ми танцювали пiд
трiо з скрипки, бандури й бубна.
- В отця Григорiя?
- Та в нього ж, в нього ж на iменинах.
- I ти не вгледiв Феодосi©?!
- Горiлка там така скажена... - зiтхнув хорунжий. - Добре, що хоч у
став не вскочив, прочумався бiля води...
Тараса це розвеселило. Як уявив хорунжого серед гусей та пiдсвинкiв на
збитому грузькому березi, так i зайшовся смiхом. А далi знову враз
посмутнiв, згадавши, як далеко у часi й просторi до тих ставкiв, до тих
людей, до того неба синього... Шумiло море, бiгли по ньому ледь помiтнi
ягнята-хвилi... Вечiр лягав на землю швидко, мов поспiшав... На небi блiдо
вирiзьбився дворогий мiсяць...
Дiзнавшись, що молодий хорунжий малю теж, Тарас наважився за кiлька
днiв одкрити йому портфель з малюнками. Одне, щоб той повчився, ©х
розглядаючи, а друге - страх хотiлося поспiлкуватися з собi подiбним,
вислухати його думки. Митець без середовища - пропаща сила.
Город для цього дiла найлiпше мiсце. Видно на всi чотири сторони, -
нiхто зненацька не надiйде, - та й сторож - свiй чоловiк. А ще коли налити
йому якусь чарчину, то й редьки дасть на закусь i попильну вiд злих очей.
В альтанцi було розкiшно: затiнок i вiтерець!..
- Про те, що тут побачиш, - сказав Тарас хорунжому, - нiде нi звуку.
- Буду, яко нiмий!
Одкрив портфель i вийняв перший-лiпший. З автопортретом. Людвiк йому
служив натурою, i вийшов спиною до глядача...
- Ця спина - шедевральна! - гукнув тим часом Савичев. - Ну, просто
чудо!.. Слухай, так ти ж великий майстер!..
- Дивись, дивись... - дiстав iще малюнок.
- Хто був тво©м учителем?
- Сам Карл Брюллов.
- Ти вчився в Академi©?
Тарас кивнув. I вийняв з портфеля "Цигана".
- Ну й ну!.. - стогнав хорунжий. - Яка експресiя усiх фiгур, освiтлення
i чистота малюнка!..
Етюди, також виконанi на Каратау, справили на Савичева хороше враження,
i вiн благальне мовив:
- Чи ти не змiг би подарувати менi один? Тарас сховав етюди й сказав
великодушно:
- Я намалюю в пам'ять про нашу зустрiч... ну... твiй портрет.
- Ти справдi? Чи жарту ш? - аж засвiтився Савичев.
- Ходiмо! тут, братику, один предобрий чоловiк. У нього ми й
сотворимо твою парсуну. До речi, вiн також козак уральський...
- На батаре©?
- Точно. У нього я ховаю сво малярство.
Сходами зiйшли на скелю, де розмiщались дворик, казарма й двi кiмнати
для офiцерiв, обнесенi низьким камiнним муром. Назустрiч вийшов старий
урядник - найвища влада.
- Федоре, приймай гостей! - гукнув Тарас. - Хорунжий ось почув в
Уральську запах тво©х пельменiв...
- Зробимо! - озвався в тому ж тонi господар батаре©. Потис обом ©м руки
i наказав комусь у сiни: - Хлопцi, пельменi враз!
Невдовзi вони уже сидiли за пельменями та чихирем, привезеним недавно з
Астраханi, й вели неквапну бесiду.
Портрет було почато й закiнчено на другий день.
Коли, вже в червнi мiсяцi, майор Михайлов, а з ним i Савичев, пiсля
велико©, з шампанським, учти на честь Ма вського, що саме був iменинником,
верталися на пароплав, Тарас сказав хорунжому:
- За всi цi днi, Микито, я не збагнув мети твого при©зду в
Новопетровське.
Той, хоч i був добряче напiдпитку, всмiхнувся, обняв Тараса i запитав:
- Сказати правду?
- Тiльки...
- Я при©здив... побачитися з Шевченком! Не мiг тому повiрити:
- За тисячу чи й бiльше верст?!
- Я радий... Я пишатимусь тепер собою!.. - мовив хорунжий тихо, аби
нiхто того не чув.
I все ж вiрменський батюшка, що при©здив до пастви, яка жила i
торгувала бiля укрiплення, озвався теж:
- I я до смертi згадуватиму, як стрiвся тут з Шевченком i подружив!
- Спасибi вам... - усе, що змiг сказати обом Тарас.
На рейдi вже димiли труби двох пароплавiв, а бiля пристанi на
мореплавцiв ждали човни з матросами...
...За ясним днем завжди iде негода, за радiстю iде печаль. Ма вський,
його заступник перед лицем суворих буднiв служби, по iменинах прожив лише
пiвроку та й перебравсь, сердешний, у кращий свiт. Покинув форт, малих
синiв i зовсiм тепер беззахисного учителя сво©х дiтей.
У квiтнi, з першим пароплавом, прибув новий володар Новопетровського
майор Усков. Високий, грiзний, з вусами, якi звисали стрiхою сiльсько©
хати й ховали рот. Звелiв негайно вишикувати весь гарнiзон, пройшовся
мовчки двiчi, пронизуючи ряди солдат суворим, гострим поглядом, i, не
сказавши нiкому й слова, звелiв командировi пiвбатальйону Косар ву одвести
всiх у казарми. Офiцери перезирнулися. Бо за статутом ©м всiм належало
тут, на плацу, представитися начальству.
- А вас, панове офiцери, прошу до мене завтра, о п'ятiй пiсля полудня!
- додав похмуро, нiби хотiв усiх послати на гауптвахту.
Тараса вiн покликав за кiлька днiв. Iшов у добре знаний дiм коменданта
з острахом. За мiсяцi, вiдколи вмер Ма вський, наслухався i натерпiвся.
Косар в, як i Потапов, якого, - бог почув молитви ©хнi, - перевели кудись
в Уфу, iз шкури пнувся, аби зробити з нього фрунтовика...
- Дозвольте, ваше благородi ? - спитав бридким, охриплим вiд хвилювання
голосом, переступаючи порiг кiмнати.
Майор, який писав щось, кивнув, поставив крапку i запитав:
- Шевченко Тарас Григорович?
- Так точно!
- Як вам служиться?
Тарас завважив незвичне "вам" i розгубився.
- Добре. Труджусь на рай... - промовив.
Усков звiв брови, прагнучи збагнути суть химерних слiв
- Сiдайте, - вказав на крiсло перед столом. Ввiйшла вагiтна жiнка.
- Iраклiю...
Помiтивши, що чоловiк не сам, знiтилася.
- Агато, це Тарас Григорович, - встав комендант. Вона злегка
вклонилася. Тарас також. Дива, та й годi!..
- Може б, ви... - запитально глянула на чоловiка. - Обiд готовий...
- Славно! - потер великi руки комендант. - Йдемо, йдемо... Григоровичу,
прошу вас з нами пообiдати, - торкнувся лiктя.
- Дякую... Я ж...
- Ми, на жаль, не познайомилися ранiше, в Оренбурзi, - не зважив на той
протест Усков. - Хоча й жили в одному домi...
- В Кутiних? Бiля костьолу? - вражено спитав Тарас.
- Так точно.
- Не пам'ятаю...
- Федiр вам передав вiтання. I Карл Iванович. Матв в теж...
- Спасибi!
Стiл в ©дальнi накритий був на три особи.
- А Дмитрик спить? - спитав Усков дружину.
- Так.
- Це наш син, йому вже третiй, - сказав Усков. - До речi, я - Iраклiй
Олександрович. А жiнка моя - Агата Омелянiвна.
- Гафiйка, - мило всмiхнулась та. - Як кажуть в нас, у Ки вi...
- То ви киянка?
- Точно, - кивнув Усков. - Я там ©© i здибав...
- Зустрiв, Iраклiю! - поправила його дружина. - Або - мав щастя
стрiти!..
- Це точно.
Вiн пiдсунув стiлець дружинi, тодi Тарасовi.
- Прошу, сiдайте. Вже борщ несуть...
- Борщ?!
- Так. Зелений. В Гур' вi знайшли щавлю. Ледь довезли. В сухому,
правда, виглядi.
- Несповiдимi путi господнi!..
- Жiночi теж. Агата Омелянiвна хотiла вас подивувати.
- Не знаю, як i дякувати... - сказав Тарас, розчулений таким дарунком.
Агата зашарiлася. I тiльки зараз, вперше Тарас помiтив ©© вродливiсть,
нiжнiсть ©© лиця, хоча воно було уже ледь-ледь припухле. Високий лоб,
великi карi очi i довга нiжна шия... Давно вже вiн так близько не бачив
жiнки, матерi. Це хвилювало й сковувало, неначе й досi був юнаком...
- А ось i ми, - ввела хлоп'ятко няня. Воно було рожевощоке, з бiлим
пушком волосся. Помiтивши чужого в домi, глянуло спiдлоба батьковими
очима.
- Це добрий дядя, Дмитрику, - всмiхнулася до нього мати. I вiд тi ©
усмiшки в Тараса щось стрепенулося побiля серця. - Йди, йди до мами!
Чимось вона йому нагадувала Закревську Ганну... Може, отим ласкавим
"йди, йди до мами", яке звучанням навiть було подiбне... Господи! Йому вже
тридцять дев'ять, пiшло з гори, а вiн i досi дивиться з благоговiнням, з
трепетом на чудо материнства!.. Гнат Бондаренко, певно, вже ма внукiв...
Пив чарку, ©в, прихвалював зелений борщ, а сам не смiв на не© звести
очi. Йому було достатньо, - чи й забагато! - ©© розмови з сином, дитячого
ясного смiху...
Як Дмитрик бiг повз нього, спинив рукою, мовчки ледь-ледь притис i
вiдпустив. Невдовзi хлоп'я, уже навмисне, наблизилося i, засмiявшись,
кинулось навтiкача, як вiн хотiв узяти його за ручку. Дiти одразу
вловлюють, кому вони до серця...
- Спасибi. Менi пора, - пiдвiвся господар дому.
- Дякую, - встав i Тарас.
- Сидiть, сидiть, - спинив Iраклiй Олександрович. - За мною ви, як за
горою.
- Побудьте, справдi, - мовила й собi Агата.
- Дякую. Я все ж пiду, - вклонився. Ускови перезирнулися.
- Тодi ось що... - пригладив ус комендант. - Приходьте до нас щодня
обiдати. I на вечiрнiй чай. Я Косар ву про це скажу.
Клубок пiдплив до горла й не дав йому подякувати.
Минали днi, а вiн хтозна-чого обходив гостинний дiм i намагався навiть
нiде не стрiтися iз комендантом, щоб той його не запитав причини. Не
вiдав, що вiдповiсти, бо й сам не знав. Можливо, виною був сам комендант -
з ним добрий, а з iншими суворий, навiть грiзний. А може, те не звiдане
людське чуття, що стрепенулося в його душi, коли побачив милу його
дружину-матiр, мале хлоп'я... При згадцi про тi вiдвiдини i той обiд його
пойма великий жаль до себе й тривожний острах. Мало йому страждань!..
Усков знайшов нагоду зустрiтись з ним вiч-на-вiч. Коли Тарас увечерi
стояв на вартi бiля флагштока, - цей пост йому подобався самотиною, - де
не вiзьмися комендант. Тарас забiг до будки, схопив рушницю, виструнчився.
- Хто йде? - гукнув.
- Усков! - почув у вiдповiдь.
Пароля вже не питав, бо ще було нетемно та й пост у фортi, внутрiшнiй.
Усков присiв на огорожу, дiстав з кишенi люльку, набив ©© i запалив.
- Поставте зброю, сядьте... - сказав невдовзi тихо. - Чого це ви,
Григоровичу, хова тесь вiд нас з Агатою? Образились за щось? Скажiть, i ми
це дiло виправимо... Негарно якось вийшло...
Тарас не знав, що мовити. Брехать не вмiв, а правди сказать не смiв.
- Менi здалось... - почав було.
- Що ми не щирi з вами? - спитав Усков.
- Не те... Що я... - зам'явся. - Дружина ваша така... така...
- Недобра, зла?
- Нi, нi! Чарiвна...
- Фу ти! - зiтхнув Усков полегшено. - А я, було, подумав про
хтозна-що!.. Ви неодруженi? - всмiхнувсь у вуса. - Точно... В жiнках добро
i зло в жiнках!.. Химери все... Ви ж зна те, що запорожцi не допускали на
Сiч жiнок?
Тарас i дихать перестав.
- Я - знаю... - озвався зачудовано. - А звiдкiля вiдомо вам? Усков
пригладив вуса й також спитав:
- Ви звiдки родом?
- З Ки©вщини, - сказав Тарас. - Звенигородку зна те?
- Чував, чував... А я з Кубанi.
- Справдi? - не мiг Тарас повiрити.
Усков зиркнув на море, освiтлене низьким великим мiсяцем, зiтхнув так
с.умно-сумно i заспiвав - не голосно, та чисто, без акценту:
Ой матiнко, чорноморець
Вивiв мене босую на морозець.
Вивiв мене босую та й пита :
"Чи мороз, дiвчино, чи нема ?.."
Помовчав трохи й, дивлячись на вечоровий Каспiй, сказав з журбою в
голосi:
- У форт оцей я напросився ©хати... Аби не бути в Перовського на
побiгеньках... А ще тому, що море!.. Дивлюсь - i щось менi в душi...
- Напевно, голос прадiдiв, якi ходили морем на славних чайках.
- Може... Менi пора, - пiдвiвся з огорожi. - То ви приходьте завтра!..
- Прийду, - вже твердо сказав Тарас. I заспiвав ту пiсню далi, чуту вiд
Кухаренка:
Ой нема морозику - тiльки роса,
А я молодесенька стою боса...
...Нi, зi всевишнiм щось негаразд! Яка ж у тому мудрiсть, що вiн кара
праведних, а грiшникiв благословля щастям?.. А може, бог позбавляв
радостi в такий жорстокий спосiб його, вигнанця бiдного, що прилiпився
серцем до цих людей?..
У перших числах червня в Ускових з'явилася мала Наталя. Не встигли
вiдсвяткувать родини, як занедужав Дмитрик. Ще вранцi був веселий, ходив
гулять з вусатим лисим дядею, - як називав Тараса, - а по обiдi зiв'яв,
зiв'яв i лiг на килим "спатки".
Тарас торкнувся його чола - малий пашiв. Схопив на руки, швидше занiс у
лiжко. Дмитрик йому всмiхнувся i застогнав. Не знав, що далi дiяти. Його
скував холодний страх. Таке мале, безпомiчне!.. Зi спальнi, де прокинулася
Наталя, долинув смiх, агукання Агати й нянi Катi...
Вiн пiдiйшов й покликав матiр. Вийшла весела, нiжно сяюча, - аж вiн
примружив очi, - й спитала:
- Що, Григоровичу?
- Там Дмитрик... Вiн увесь горить!..
Погасла. Замiсть усмiшки лицем пройшов судомний бiль.
- Що з ним таке?
- Не знаю...
Притьмом побiгла, впала бiля малого, що вже метався в лiжку.
- Бiжiть мерщiй по лiкаря!
Нiкольський, старший лiкар форту, не перейнявся його тривогою. До©в
обiд, одягся, не поспiшаючи, взяв саквояж... Помiтивши Тарасiв стан,
промовив високодумно:
- Людина, поки вона мала, повинна всiм перехворiти... Як витрима , то
буде жить... Кожен повинен сам долать сво© хвороби...
- Для чого ж ви, лiкарi?
- Щоб ставити здоровим людям клiзми й засвiдчувати природну смерть.
- Ви пiдупали духом, - сказав Тарас. - Людина, що не вiрить сама собi
та дiлу, якому служить, приносить бiльше шкоди, анiж добра.
- Не зовсiм так. Принаймнi у медицинi... Ще Гiппократ дотримувався
принципу: якщо не можеш хворому допомогти, то намагайся хоч не зашкодити.
I нам цю мудрiсть заповiдав.
- Дитина там, Сергiю Родiоновичу! Нiкольський глянув скоса i
посмiхнувся:
- Коли б не знав, що ти давно безви©зне живеш у нас, подумав би, що це
твiй син. А втiм... Йому, зда ться, два з половиною...
- Сергiю, ти ж розумний чоловiк!
- Пардон, пардон! Невдало пожартував... Хоча Iраклiй Олександрович не
так до сина горнеться, як "лисий дядя"...
- Бовкало, ходiмо швидше!..
Лiкар також притих, коли оглянув хворого.
- Що з ним? - спитала мати.
- Аnginае follicularis, або ангiна гнiйна... - протяг Нiкольський.
- Господи! - збiлiла мати.
- Донечку тримайте якнайдалi. Хвороба ця заразна.
- Спаси й помилуй, господи!.. - прошепотiла, хрестячись, сердешна мати.
- Постiль, компреси для зiгрiвання; по©ти теплим... - перераховував на
пальцях лiкар. - Якби був мед, лимони... Та де ©х тут узяти!
- Казала ж я Iраклiю: не ©дьмо з Оренбурга!.. - ламала руки мати.
Тарас стояв отерплий весь, страждаючи за матiр, за дитину, за людство,
що беззахисне, мов деревце в пустелi...
- Бог дасть, минеться, - тихо втiшав Агату лiкар.