Шевчук Владимир. Терновий свiт

жебонить майданом до Сирдар'© дзвiнкий струмок... Заплющиш очi - й нiби ти
у Кирилiвцi, десь на вгородi...
Швидко ввiйшов у "хату", лiг на матрац й дiстав з-пiд нього зшиток та
олiвець. Задумався... Тут вiршi важче пишуться. Не налiтають, як буревiй,
- скрадаються... А на Вкра©нi... Боже, чи вiн ©© побачить хоч кра м ока?..
Мабуть, тут i помре, i ляже в чужий пiсок...

Заросли шляхи, тернами
На тую кра©ну,
Мабуть, я ©© навiки,
Навiки покинув.
Мабуть, менi не вернутись
Нiколи додому?..

Писав про думи-сироти, про нерозтрачене сво кохання, про все страшнiшу
й глибшу самотину. Аж поки сльози виповнили йому всю душу... Мовчки здолав
розпуку й скiнчив свiй плач невольника:

Тяжко менi, боже милий,
Носити самому
Оцi думи. I не дiлить
Нi з ким, - i нiкому
Не сказать святого слова,
I душу убогу
Не радовать, i не корить
Чоловiка злого,
I умерти!.. О господи!
Дай менi хоч глянуть
На народ отой убитий,
На тую Украйну!

Лежав ослаблий, нiби пiсля тяжко© хворостi, й тихенько пестив думкою
сво дитя, народжене не у законi. Як хтось iз злих дiзна ться та донесе!..
А за кибиткою спiвав струмок, радiючи веснi та сонцю... Десь мекетало мале
ягня... Забемкав дзвiн до утренi...
- Там привезли каракалпакiв зранених, - ввiйшов Хома. - Тигр-людо©д...
- Напав на гурт? У полi, в очеретах? - здивовано спитав Тарас.
- Нi, гiрше. Внадився ходить у стiйбище, хапати верблюженят, а потiм
так знахабнiв, що й спать лишався в стiйбищi. Ходив лише прогулюватися у
комишi.
- Змiнили б мiсце.
- Пробували. Знаходив, брав данину й лягав посеред стiйбища.
- Ну, справжнiй князь!
- А потiм став вбивати й малих дiтей, що вийшли необережно.
- I люди те терпiли?
- Озбро©лись чим бог послав, - рушниць у них нема i рушили в кривавий
бiй.
- Тигр не злякався, не вiдступив?
- Шiстьох роздер i двадцятьох поранив.
- А сам?
- Пiшов у плавнi. Зранений, проте живий, не переможений.
- Ось що таке тирани, - сказав Тарас, схвильований отим смертельним
бо м. - Дозволили брать верблюжат - схотiлося людсько© кровi. Треба таким
давати зразу по зубах! Щоб не кортiло!
- Народ терплячий, вiрить у перемогу добра над злом...
- А зло тим часом всядеться йому на карк, зубами вп' ться в тiло - не
вiдiрвеш! Надворi почулись кроки, гомiн, якiсь тривожнi вигуки.
- Пiдходимо, а там уже немав пiвкабана. Слiди такi... ну, як кашкет!
- Кабан великий ?
- Пудiв, напевно, з двадцять.
- Ото! I за нiч з'©в пiвтушi? А може, це той самий, що людо©д?
- Ми теж таке подумали i накивали п'ятами!..
- Хомо, пiдемо на людо©да! - устав Тарас.
- Ми?! - вирячився на нього Вернер.
- Ти ж чув, що джульбарс бере дiтей, верблюженят. А ти у нас ще юний...
Тарас притьмом метнувся iз джеломейки, аби знайти охочих до полювання.
Пiд вечiр вже, з рушницями напоготовi, душ десять найхоробрiших (на
тигрiв тут, вважай, не полювали!) ввiйшли солдатським цепом у комишi.
Тарас iшов у центрi, як заводiй, лiворуч - Вернер. Добре, що тут були
стежки, протоптанi до водопою, бо стовбури стояли густо, волотi здiймались
в небо на сажнiв п'ять...
Щось трiснуло, i всi завмерли. Рушили, коли Тарас махнув рукою. Нiби
iшли на бiй... Багнети тьмяно зблискували в низькому сонцi... Десь пiд
грудьми лежав шматочком льоду незнаний острах... Очi - до болю пильнi,
вуха тривожно вловлювали найменший шерех, подих легкого вiтру...
- Буде вiн нас чекати... - тихо сказав Хома.
- Якщо це той, поранений, прийде до тушi знову, бо, певно, вiн не ма
сили пiймати свiжу здобич, - шепнув Тарас.
Спинилися неподалiк галявини, де був кабан. Пiвтушi лежало, як i
вранцi.
- Чекати будемо? - спитав козак, що вчора вбив веприська. - Засядемо
i...
- А з якого боку його чекати?
- Справдi...
- А може, лiпше кинути марудне дiло? - мучився страхами унтер, що за
компанiю прийшов сюди.
- Чи викопати глибоку яму?
- Лопат нема.
- От був би у нас капкан!..
- Зробити можна.
- Доки його змайстру ш...
- Влашту м пастку з кiлькох рушниць, - дiстав Тарас з кишенi шворки,
якими вiн запасся ще в укрiпленнi, бо припускав, що ©м джульбарс не
стрiнеться. - Давай-но, Хомо, свого ножа!
Вiн вирiзав мiцнi рогатки, встромив у землю колом iз тушею якраз у
центрi й поклав на них аж шiсть рушниць.
- Прив'язуйте, - звелiв солдатам та козакам. - Нацiльте ©х на кабана.
- А хто ж стрiляти буде?
- Сам тигр.
- Його не вчили.
- Ми навчимо. Прив'яжемо через рогатки курки рушниць до тушi, i тiльки
вiн потягне - рушницi залпом!..
- Здорово! Ну й голова!..
Назад iшли по-iншому. Тi шестеро, що без рушниць, оточенi були
озбро ними, як арештанти. А тут iще спадали швидко сутiнки, i кожен звук у
плавнях здававсь ходою тигра.
Зiтхнули лише тодi полегшено, як вийшли в степ. Уранцi, ще до снiдання,
бо нетерплячка, вся та компанiя, - окрiм сердеги унтера, що мав дiла по
службi, - рвонула дружно у комишi, ©х гнав азарт мисливський, а ще -
бажання вгледiти сво© рушницi, бо за таку пропажу... Не приведи того
господь!..
Рушницi, слава богу, лежали всi незайманi. Веприна теж була на мiсцi...
- Братцi, курок мо © спущений! Моя стрiляла! - крикнув один солдат.
- Моя також!
- А тут ось кров!
Всi шiсть рушниць - розрядженi. Новi слiди. I кров на них.
- Гайда за ним! - гукнув Тарас.
- Вiзьмiть рушницi навпереваги i зарядiть, бо, може, тигр iще живий! -
сказав козак, досвiдчений у полюваннi.
Слiд вiв у глиб дрiмучих плавнiв, i через те мисливцi скоро
попритихали. Ще й мимоволi вишикувалися в округлий цеп, прикривши трохи й
фланги.
Тарас iшов мiж Вернером i козаком, що вiв по слiду тигра.
- Невже утiк? - спитав Хома.
- Багато кровi втратив, - сказав козак. - Десь ляже...
- Це ж треба - сила така страшна!
- Цар звiрiв.
- I тут царi!.. - зiтхнув Тарас.
- Хтось мав давати лад, - сказав козак.
- Ти, братику, те назива ш ладом, що витворяв цей лютий цар з
киргизами?
- Ну-у... вiн, як мовиться, тут перегнув... зарвався...
- I ма те, що заслужив! Тиран страшний, коли народ роз' днаний. А як
народ вiдчу , що вiн...
- Джульбарс! - гукнув козак.
- Де?
- Он лежить, на стежцi..
- Живий?
- Хто зна ... Треба бути напоготовi... Скрадалися, як до живого. Аж
поки хтось торкнув багнетом звiра.
- Готовий!
- Ну й чудовисько!
- Аршин десь буде до чотирьох!
- Цар, справжнiй цар!..
- I все ж ми, браття, його подужали, - сказав Тарас. - Коли гуртом та
дружно - нiякий цар нам не страшний...
- Громада - то великий чоловiк, - додав козак. - А як же ми його
допремо?
- Навiщо? Знiмем шкуру, та й всi дiла, - сказав солдат iз сивими, як
волоть, вусами. - Вiн попопив людсько© крiвцi. Мусить тепер платити
шкурою.
- Шiсть куль влучило!
- Ловко!
- Ну й голова!..
У небi проплив гусиний веселий ключ. Тарас згадав про плавання, що
ждало ©х з Хомою, i посмутнiв. До осенi, аж поки гуси не полетять на
пiвдень, ©м борознить пустельне Аральське море i жити тiльки споминами. Та
ще хiба надi ю на кращi днi...
...В'©жджаючи до Оренбурга осiннього грязького дня, Тарас вiдкрив для
себе цiкаву iстину: те саме мiсто може здаватись рiзним - в залежностi, з
якого боку до нього в'©деш. Два з гаком роки тому, коли прибув iз
Петербурга, фортеця на Уралi його пригнiтила, прибила навiть сiрiстю свого
буття, а нинi, пiсля Ра©ма й Орсько©, здалась йому замало не столицею.
Будинкiв тьма, народу, хоч прорiдженого холерою, також лiчи - не
перелiчиш!.. А головне - вiн тут i далi буде при Бутакову, художником, а
не солдатом, який щодня викону безглуздi вправи.
Першим, кого зустрiв бiля будинку, де мав квартиру Бутаков, був
друг-земляк Левицький. - Сергiю! - крикнув з воза,
Той озирнувся, зморщив чоло, пригадуючи, де бачив вiн цього аж
бронзового вiд сонця й вiтру вусаня, i враз зiрвався з мiсця, пiдбiг,
обняв, зсадив на землю.
- Як ви тут? - спитав Тарас. - Спiва те?
- Без вас нема дiла! - радiв Сергiй. - У Федора слабенький голос...
- Федiр ще тут чи, може, подався геть?
- Вiн у степу. Вже днями бути ма .
- То, може, я до вас, братове, у пiдсусiдки?..
- Та, батьку, ми!.. - зрадiв Сергiй ще дужче. - Зроби таку нам ласку!
- Спасибi вам, - зiтхнув Тарас полегшено. - В'©жджа мо у браму мiста, а
я сиджу та й думаю: де прихилюся, бiдний? Не йти ж менi в казарму, коли не
тягнуть...
- Федiр про вас уже домовився i з господинею.
- А звiдки вiн дiзнався, що я при©ду до Оренбурга?
- Герн розказав.
- Вiн тут?
- Учора бачив.
- Це чоловiк, скажу тобi! Ми познайомилися в Карабутацi.
- I вiн те ж саме сказав про вас...
- Ну й славно. На справжнiх друзiв життя скупе - радiймо ж, други,
кожному!
Вiн поспитався дозволу у Бутакова i, взявши речi (ранець та малярську
скриньку i два портфелi) рушив по знанiй вже дорозi до дому Кутiних, де
мав тепер пристанище. Сергiй хотiв забрати все, та вiн вiддав лише
портфелi. Скриньку лишив собi: вiн нинi ще член експедицi©, ©© художник i
ма право... Права, коли казати щиро, йому нiхто так i не дав - не побажав
цар-батюшка. Так малював два лiта, на будь-що-будь...
У хатi зняв шинель i чоботи, лiг на диван i втомлено заплющив очi.
- Мо', поспите? - спитав Сергiй.
- Нi. Просто я раюю... - сказав Тарас. - Два роки жив як вовкулака...
Казарма, джеломейка, тiсна каюта, палуба... Що не кажи, людинi треба
хата... Вернусь - збудую десь на горi щоб видно був широкий Днiпр!..
При©деш тодi до мене в гостi?
- На крилах прилечу!
- I сядемо з тобою ми на призьбi тi © хати, послуха мо бджолиний гул у
вишнях i заспiва мо...
- Яко© пiснi, батьку? Щоб я хоч знав...
- Та будь-яко©, друже... Бо всi вони в нас гарнi... Що пiсня, то й душа
людська!..
- Це правда... - зiтхнув Сергiй. - У них щось таке, таке!.. Сказав
би, та слiв нема.
- Словами того не скажеш... Вiдчути треба, злитися iз ними серцем. То,
брате, наш духовний спадок, святиня, скарб!.. Iсторiя душi народу, яку
нiхто не зможе заборонити, знищити, перекрутити на власний лад. Ми носимо
©© в собi. Вмираючи, лиша м дiтям... Може, це та, вважай, дина у нас
фортеця, яку не взяв нiякий ворог!.. Вiчна i неприступна!..
У передпоко© нараз почулися швидкi, рiшучi кроки, i на порозi постав
високий юний прапорщик.
Тарас помимо волi зiрвавсь на ноги, виструнчився.
- Лежiть, лежiть, - всмiхнувся той. - Добридень!.. А пана Федора нема
ще?
- Нема , - сказав Сергiй. - Знайомтеся, - узяв за лiкоть Прапорщика й
пiдвiв. - Поет Тарас Шевченко...
- А-а! - засвiтився прапорщик. - Iса в я, Микола. Подав привiтно руку,
легенько стис Тарасову.
- Вiн, може, син Iса ва, що в Орськiй був комендантом? - спитав Тарас.
- Нi. Я з Полтавщини.
- Земляк,виходить?
- Точно. Менi про вас Сергiй та Федiр понарозказували!
- Спiвати вмi те?
- Нi, бог не дав...
- У нього iншi здiбностi, - сказав Сергiй лукаво. - До молодичок...
- Хто з нас не без грiха! - прийшов Тарас на допомогу прапорщику, що
зашарiвся, немов хлопчак. - Сiдайте в нашiй хатi.
- Я вже пiду. На службу час. Спасибi... Радий був познайомитися!
Крутнувсь i вийшов.
- Красень... - сказав Тарас. - Полтавець!..
- Вiн тiльки родом звiдти.
- А я ж то чую - хоч би тобi словечко...
- Ви справдi, батьку, ляжте та подрiмайте, - запоспiшав Левицький. -
Менi також на службi треба бути. Харчi накритi он на столi...
- Спасибi. Мабуть, так i зроблю.
Коли Левицький вийшов, вiн зняв мундир i знову лiг. Сон навалився
раптом. Як у дитинствi...
Федiр застав його за малюванням острова, якого виявили вони посеред
моря i нарекли iм'ям царя Миколи. Тарас, було, скривився, та Бутаков одвiв
його i пояснив, що робить це заради них iз Вернером...
Мовчки вони потисли руки, поцiлувалися, i Федiр вийняв зi скриньки
аркуш.
- Що це? - спитав Тарас.
- Княжна Варвара Р пнiна пита , чи я не знай, де ви подiлися.
- I що ж ти ©й вiдповiв? - узяв той лист, проглянув. - Вже цiлий рiк!..
- Чекав, що ви повернетеся i все самi напишете. Я теж не знав нiчого...
Питав - на морi, кажуть, чи у Ра©мi...
- Нiхто, крiм не©, не написав?
- Принаймнi я не одержував.
- Забули!..
- Там також була холера...
- Не вимерли ж вони усi. Було багато друзiв...
- Нiчого. Ось напишете - i вiдгукнуться.
- Одному я вже написав; Андрi вi, в чарiвний Седнiв. А де твiй брат
Михайло?
- Ще в Петербурзi. Пише, що скоро ©хатиме до Оренбурга.
- Хочу вас змалювати з братом, - сказав Тарас. - Допоки маю фарби... Бо
Олексiй Iванович, наш капiтан, накидав стiльки менi роботи, що фарби
просто тануть.
- Брат привезе.
- Тим паче!.. На весну десь мене послати мають на Мангишлак...
- Чого?
- Шукать вугiлля.
- Це ж так далеко! Тисяча, коли не бiльше, верст! У Гур' в, а далi
морем...
- Знову - як у могилу.
- Може, ще перемiниться... - сказав не скоро Федiр. - Я попрошу когось
iз штабу корпусу.
Тарас iще раз перечитав листа княжни Варвари. Турбу ться, сердешна,
ним... Свята душа!.. Заступниця його дина!..
- Пiду явлюсь начальству, - озвався знову Федiр. - А ввечерi влашту м
учту. Треба ж нам порадiти зустрiчi!
- Тим часом я складу листа княжнi Варварi, - тихо сказав Тарас. -
Напевно, вже й розучився...
Вiдклав альбом, узяв перо й поквапне сiв до столу. Два роки майже, як
вiн одержував чи©сь листи, як сам писав!.. Два роки... Вiн так чекав на
дружнiй бiлий аркушик в отiй сумнiй пустелi на Сирдар'©... Як прибувала
пошта й солдат-поштар вручав листи, вiн йшов у степ i там собi доводив, що
так йому найлiпше, що звiстка з краю рiдного чи з Петербурга розвередила б
душу, якiй i так нелегко... А сам чекав тим часом, що хтось гукне й
подасть йому конверта...
Сидiв за чистим аркушем i намагався згадать лице Варвари, яке нiяк не
вимальовувалося в його уявi. Бачив окремi риси, жести, чув навiть голос,
проте не мiг злiпити з них портрета. Забув чи, може, вiн не смiв тодi
вдивлятися в княжну, як в iнших, щось змушувало його вiдводити вiд не©
погляд. Напевно, те невловне "щось" вiдмовило його вiд намiру намалювати
©© портрет з натури...
Чув серцем: нинi, зараз же повинен щось зробити, аби спинить сво
сповзання в нежитi з гори високих помислiв i вболiвань. У морi, на
Косаралi, де зимувала експедицiя, в Ра©мi - скрiзь вiн жив життям, що
нищило поволi душу, змеяшувало у ньому опiр присуду катiв людських. Лист
до княжни Варвари - це той мiсток, який з' днати може з минулим, з
вiчним... Нi, вiн писав поезi© i малював. Та й зараз ось малю . I все ж
вiдчув, - найдужче тут, вже в Оренбурзi, - що iншим став, байдужiшим до
свiту й зла, яким його виповнюють царi й сатрапи ©хнi усiх мастей та
рангiв. А це - ознака краху, капiтуляцi©, як кажуть у вiйськових колах!..
З чого ж почати? Мабуть, з оцих думок, iз того, що вiн не винен у
довгiм сво©м мовчаннi...
Рвучко вмочив перо в чорнило. Ра©м, Аральське море враз вiддалились,
зменшились. То все гiрке минуле, накинуте йому чужою волею, i через те
також чуже. Тепер чуже! Тягар рокiв, одбутих на засланнi, скидати ма з
себе, щоб не давив, не гнув його додолу. Прожив - i слава богу. Хто зна ,
скiльки ще в цното ©х попереду... А всi разом не витрима одна, - нехай i
з кременю! - людська душа...
...Зiбралися на другий день, увечерi. Компанiя, - як висловився пан
Бронiслав Залеський, його новий знайомий i спiвробiтник, - була не вельми
велика, але вельми поважна: сам Бутаков, Посп лов, Герн, Залеський,
Вернер, ну i, звичайно ж, трiйця господарiв - Тарас, Сергiй та Федiр.
Останнiй, правда, був невдоволений, що запросили "шляхту", та явно виду не
подавав.
Пригубивши мiцного трунку, згадували кра© далекi милi. Це замiняло усiм
©м брак яскравих, щасних вражень у тому життi-буттi, яким жили, яке ©х тут
засмоктувало, вганяло в сон душi та думки.
- У Микола вi акацiй тьма, - озвався Олексiй Iванович. - Як зацвiтуть -
все мiсто бiле-бiле... Прийдеш iз моря, глянеш - i щось таке тодi з душею
ко©ться... А ще - дiвчата в бiлих весняних сукнях!..
У нас весна - вся жовта... - зiтхнув Залеський. - Всюди вода, вода... I
в нiй, по синiх-синiх плесах, - яскраво-жовта лотать!..
- По чагарях у видолинках бiлi ряст... - примружившись, сказав
Левипький, що був замало не земляком Залеського. - Iдеш отим зелено-бiлим
ра м, i так спiвати хочеться, що сили нема втриматися...
- А я люблю цвiт льону, - озвався Федiр. - Тодi земля i небо - всуцiль
блакить... I жайворонки дзвенять у небi, благовiстять...
Тарас побачив поле, над ним ранкове мрево, пронизане навскiс промiнням
сонця, i в ньому роги й спини волiв, що йшли у плузi... А далi - цвiт
калини. В левадi в них, бiля струмка... Барвiнку синь по всiй могилi
матерi... Як посадила Катря, то й досi синьо дивиться на свiт його нещасна
мати... Торiк, посеред моря, згадалась раптом старша його сестра. Аж
заболiло в грудях. Чи не лучилася якась бiда?..
- Я тут служу ледь не п'ятнадцять рокiв!.. - промовив Карл Iванович. -
Свою радзiму Вiтебщину вже геть забув...
- Не тягне? - тихо спитав Сергiй.
- Весною щось як найде, бува !.. Тут маю дiм, дружину, дiток...
- А я пiшов би пiшки на Укра©ну, - сказав Тарас.
Запала довга тиша.
- Ось за аральськi мандри присвоять вам якесь звання, то зможете
по©хать кiньми, - озвався першим Бутаков.
- То як ще цар подивиться... - зiтхнув Тарас.
- Чи правда, що государ дав грошi на викуп ваш iз крiпаччини? - спитав
Посп лов. - Ходять такi чутки...
- Брехня, - аж надто грубо сказав Тарас. - Пiдстро©ли, аби iмператриця
портрет той виграла у лотерею.
- Який портрет?
- Жуковського. Призначений менi на волю.
- То ви з царем знайомi?
- Нi. Бачив тiльки здалеку. У Петергофi.
- Це звiдти "Сон"? - всмiхнувся Сергiй по-змовницькому.
- Ваш новий вiрш? - озвався вперше Вернер.
- Нi. Це старе. Поема.
- То, може б, ви нам прочитали? - втрутився Герн,
- I рада б душа у рай... - розвiв Тарас руками. - Рукопис десь у
Дубельта, на зберiганнi...
- А може б, ви... - почав було Левицький. Тарас спинив:
- Що знав, забув!.. Мене сюди послали, щоб я забув i щоб мене забули...
Федiр був тямковитий чоловiк: схопив гранчасту пляшку й поналивав.
- Як у поета сказано, - зиркнув лукаво на Тараса, - й записано вуглем
на стiнцi шинку...
Вип' ш першу - стрепенешся,
Вип' ш другу - схаменешся,
Вип' ш третю - в очах ся ,
Думка думку поганяв.
Тарас знiтився. Справдi, було таке. Як познайомився iз Забаржадою...
- А що, як хтось вiзьме стiну ту й пошле у Третiй вiддiл власно© його
iмператорсько© величностi канцелярi©? - спитав Хома.
- Орлов пошле подяку Обручову, - скривився Карл Iванович. - Горiлка -
дiло государево, i славити ©© похвально.
- Це все одно, що ода дому царствуючому... - додав Залеський.
- Хочете, щоб я i тут тягнув носок? - спитав Тарас похмуро. Хоч
розумiв, що друзi мають рацiю, що треба кожен вчинок i кожне слово
зважувати на терезах сво © долi, свого покликання на цiй землi.
- За добре дiло можна i потягнути, - сказав Хома.
- Це правда!.. - зiтхнув Тарас.
- Тож вип' мо по другiй чарцi i схаменiмося! - гукнув Посп лов, що
зрозумiв, як видно, чотиривiрш Тарасiв i без перекладу.
Сергiй тим часом внiс самовар, поставив чашки, цукор. Всi потяглись до
чаю. Лише Тарас сидiв у роздумi про нелегке життя поета, що став на прю iз
силами неволi й зла.
Вiн ма завжди бути на висотi свого звання, обов'язку перед народом...
- Налити вам? - спитав Сергiй.
- Будь ласка.
- Як гарно це звучить у вас - "будь ласка..." - промовив Карл Iванович.
- Бо наша мова нiжна i мелодiйна.
- А кажуть, це нарiччя великорусько©, - не то спитав, не то пiдтвердив
чи©сь думки Посп лов.
- З Росi ю ми тiльки двiстi рокiв... До того, отже, жили без мови
власно©, були нiмi?
- Ай справдi! У вас залiзна логiка. Сергiй подав Тарасовi налиту чашку
i пiдморгнув, вдоволений його знанням iсторi©, його, нехай малою, та
перемогою.
- Найдужче що мене вража на Укра©нi, то це пiснi... - сказав замрiяно
Бутаков. - I те, що всi спiвають... Та як! Спiвзвучно, вмiло ведучи кожну
партiю... I хоч би хто коли сфальшивив...
- Таку б нам днiсть в iншому, - сказав Тарас. - А то хто в тин, а хто
в ворота...
- Була ж колись, - сказав Сергiй.
Тарас лише махнув рукою. Хто-хто, а вiн знав добре, що завело його
народ в крiпаччину. Сьорбнув iз чашки чаю, набрав повiтря в груди i
заспiвав:

Ой хмелю ж мiй, хмелю,
Хмелю зелененький...
Сергiй його пiдтримав високим, чистим голосом.
Де ж ти, хмелю, зиму зимував,
Що й не розвивався?

I Федiр влив свiй баритон у дивний трунок спiву. Тепер вони в три
голоси знялись на крилах пiснi й ширяли вiльно й радiсно в безкра©м рiднiм
небi...

Зимував я в лузi на калинi
Та й не розвивався!..

Коли скiнчилась пiсня, - широка, вiльна, наче козацький степ, - i всi
мовчали, враженi ©© роздоллям i фiлософським настро м, Тарас почав
весело©:

Ой горе, горе,
Який я вдався;
Брiв через рiченьку
Та й не вмивався...

Бачив, як ожили, заусмiхались гостi, й згадав гучне весiлля бiля
Борзни, де вiн спiвав цю пiсню i вчив ©© спiвати ясну Панькову наречену,
що вiддавала вiно на подорож його до Рима... Ось де той Рим, ласкава панно
Олександре!.. А де-то нинi брати-соузники? Чи згадують його в сво©й тяжкiй
неволi?.. Чи всi живi?..
- Дивний ви чоловiк, Григоровичу, - сказав Посп лов згодом. - Спiва те
веселу, жваву пiсню, самi ж печальнi...
- Доля така у нас... Я зараз мав би бути в Iталi©, на берегах старого
Тiбру...
- Ка тесь, що написали вiршi, якi загнали вас на Урал? Тарас вагався
довго з вiдповiддю i все ж признався, мов на духу:
- Нi. Я не схибив. Пiдло впиватись щастям, волею, коли народ твiй гине
в ярмi неволi!..
- Браво! - гукнув Залеський. - Вольность вище життя!
- Тихiше.. Ми ж не в катакомбах, - озвався Герн. - Спiвайте лiпше.
- Може, ще по однiй? - спитав Посп лов.
- Досить, - спинив його порив до чарки Бутаков. - Я вже пiду, -
пiдвiвся. - Спасибi вам за гарний вечiр!
- Час i менi додому, - схопився Герн. - Дружина жде.
- Красуня вона у вас, штабс-капiтане... - заздро зiтхнув Посп лов.
- Правда, - всмiхнувся Герн. - Вона менi осяю цей хмурий край...
Як Бутаков i Герн пiшли, Посп лов кинув не без лукавства:
- Кажуть, ваш землячок Iса в туди взяв курс...
- Оцей Адонiс-прапорщик? - спитав Хома.
- Панове! - рiзко сказав Тарас. - Дружина друга нашого, як i дружина
Цезаря, поза пiдозрою. Чи личить нам повторювати чи©сь плiтки?..
- У вас залiзна логiка, - узяв Посп лов пляшку. - Давайте вип' мо ще по
однiй, i хто куди!
Пристали мовчки на ту щасливу, хоча й не дуже оригiнальну, думку. Тим
паче час був пiзнiй.
Прощалися бiля ворiт.
- Тарасе, треба якось зустрiтись вам з поляками, - сказав Залеський
тихо. - Сусiди ми... Та й доля у нас тепер, вважай, одна...
- Гуртом, як мовиться, i батька бити легше?
- Вiтчима, прошу пана!..
- Гаразд, - подав правицю i мiцно стис. - А де Посп лов?
- Певно, поплив в якусь та мну гавань...
Стихли в густiй пiтьмi осiннiй неквапнi кроки Хоми та Бронiслава, а вiн
стояв i думав про Бутакова, Герна, його дружину милу та... Забаржаду,
дiвчину з тонким i гнучким станом, що приголомшила його красою-дивом, як
карагач серед пiскiв пустелi...
...Йдучи у дiм до Чернишових (прибiг хлопчак, покликав), Тарас не мiг
подумати, що саме тут вiдбудеться ота братерська зустрiч, яку йому
пообiцяв Залеський. Дива! Сьогоднi бачилися, трудились поряд аж до темна,
i вiн про те й не натякнув. Напевно, так i треба. Поляки мають досвiд у
цих дiлах.
- Не роздягайся: будемо в холоднiй хатi... - зустрiв його молодший iз
Чернишових, який навчався ще в Академi© мистецтв i - о сюрпризи долi! -
вчив малювати дiтей царя.
- Що сталося? - спитав Тарас тривожно.
Нiц, - вiдповiв йому чомусь по-польськи Олексiй. I посмiхнувся в чорнi
козацькi вуса. З кiмнати чувся гомiн, приглушений басистий смiх.
- Бенкет? З якого приводу?
- Вас ждуть, - узяв за лiкоть Олексiй i вiдчинив важкi дубовi дверi.
У хатi враз запанувала тиша. Iз не© вийшов йому назустрiч Вернер.
- Панове! - мовив вiн урочисто. - Поет Тарас Шевченко! х тут було душ
десять. Здебiльшого простi солдати. Мовчки, один за одним вони пiдходили
й, подавши руку, казали, хто як зветься. Запам'ятав лише Турно та Попеля,
якого знав ще в Орськiй.
- I ти - поляк? - спитав у брата Олексiевого, що пiдiйшов потиснути
Тарасу руку.
- Урядник Оренбурзького козачого вiйська Олександр Чернишов! - став
струнко той.
- Не бачиш, що я в пальтi?.. - всмiхнувся Тарас також.
- Крiзь драп у вас просвiчу ться чин генерала!
- Скажу про це начальству й подам негайно у вiдставку, - пiдтримав
жарт. I спохмурнiв, згадавши, що цар пiдтвердив заборону писати та
малювати й вiдстрочив тим присво ння йому звання.
- Я вибачаюся, що так повiвся з вами, не попередив... - сказав
Залеський. - За нами й тут потроху стежать... Чули про той конфуз, що
стався з Обручовим бiля костьолу? Нi? Хтось донiс, що вечорами в костьолi
свiтиться i там збираються та мно засланi сюди поляки. Наш генерал взяв
плац-майора та полiцмейстера й наскочив раптом. Дверi були, на лихо,
замкнутi. Гукнули ксьондза Зельонку, той вiдiмкнув...
- I що?
- То сонце, вже призахiдне, свiтило в рiзнокольоровi шибки вiвтарних
вiкон!
- Невже прибiг сам генерал-губернатор?
- У тому-то i весь комiзм пригоди.
- Трагiзм, скорiше... Спробуй збагнути ©х, цих унтерiв во генералах!..
А я гадав, що Обручов...
- Панове, - мовив Вернер. - Солдатам не дозволено судить сво©х
начальникiв.
- Це тiльки осуд, братику, - озвавсь Попель. - Суд десь iще попереду...
- А поки суд та дiло, прошу до столу! - мовив ©м Олексiй.
- Хотiлось би поговорити... - скривився Попель.
- Раптом хтось набiжить, а стiл сто©ть не займаний. Якi ж у бiса це
iменини!
- Хто iменинник? - спитав Турно.
- Хай буде - ви.
- Чудово. Тодi прошу, панове, повiншувати мене з днем ангела! - ввiйшов
у роль.
За стiл сiдали нехотя, лиш для годиться, а встали з-за "ру©ни".
- Ну що, - спитав Тарас лукаво, - не посрамили христолюбиве во©нство?
- Я певен був, що ви солдати, вiрнi царю й отечеству, - в тон вiдповiв
учитель царських чад.
Одвiвши вбiк Тараса й пригладивши короткi вуса, Попель сказав глухим,
статечним голосом:
- Я тут давно, вже цiлих десять рокiв... То вибачайте, коли скажу щось
не до ладу...
- Аж десять лiт!..
- Засуджено було до страти. А потiм цим замiнено.
- За що?
- Ми всi тут виннi в одному "злочинi" - бажаннi волi.
- Правда.
- На жаль, я мало знаю вас як поета... Але вже те, що ви сюди попали за
вашi вiршi, свiдчить, що ви поет великий, чесний i вiльнодумний. -
Передихнувши, Попель ураз спитав: - Чому ми тут?
- Тому, що тягнемо у рiзнi боки. Як лебiдь, рак та щука з вiдомо© i
вам, напевно, байки.
- У саму суть влучили! - зрадiв словам тим Попель. - Якби повстання
нашi пiдтримали на Укра©нi, то ми, напевне, тут не були б!..
Тарас вже чув такi розмови й такi думки, сам мiзкував над цим питанням,
проте не мав твердо© вiдповiдi, оскiльки все було таке заплутане, що
тiльки час та спiльне лихо могли навести потрiбний лад.
- А хто б ©х мав пiдтримати? - спитав спокiйно.
- Звiсно - пани, народ.
- Панам i так у нас не зле. Народ же спить, знесилений в борнi за волю