Шевчук Владимир. Терновий свiт

...Кохання - камiнь, який, зiрвавшись, летить з гори, змiтаючи все на
шляху. Кохання - й цвiт, який прибити легко нещирiстю або холодним
поглядом...
Провiвши Щепкiна, мов одiрвав щось од душi. Засумував, занудив свiтом.
Може, тому снрияла i заборона ©хати йому самому... А може, й те повергло
його в журбу, що втратив суть, що зв'язувала його з Тетясею, як називали
вони iз Щепкiним Катрусю Пiунову. Тепер вiн може прийти до не© тiльки як
залицяльник. А помiж ними стоять батьки i... двадцять сiм прожитих ним i
не прожитих нею буремних лiт!..
На масницю, ©© найперший, веселий день, вiн запросив свою Катрусю з
матiр'ю про©хатись на тройцi в Бор, на лiвий берег Волги. Майбутня теща
сiла, як чорна хмара, поряд iз ясним сонечком. Тарас вмостивсь навпроти й
торкнув легенько кучера:
- По©хали!
Той усмiхнувся, вйокнув на гарних бiлих коней, i свiт поплив, поплив
назад!..
- Що чути з Харкова? - спитала старша Пiунова.
- Ну, мамочко!.. - обурилася молодша.
- Послав листа директору. I Щепкiн теж, - сказав Тарас. Вiн клопотався
долею зорi сво ©, прагнучи знайти ©й мiсце в Харкiвському театрi, бо тут
контракт закiнчувався.
- Щось довго...
- Дiло це непросте. Та й шлях чималий. Поки сюди, туди... I треба ж
йому подумать... Коли б вiн бачив Катю, то вже прислав би згоду!..
Йому сяйнули вдячно таким блакитним поглядом, що свiт схитнувся.
Господи, невже колись!..
- Ви зна те, що в Харкiв ма ©хати i Катин батько? - спитала старша
Пiунова. - Це врахувати треба в ©© контрактi. Службу ж вiн тут покине...
- Мамо!..
- А ти помовч, - нахмурилася. - Ще молода втручатися в такi дiла.
- Про мене ж, мамо, йдеться.
- То й що! Ти б заспiвала краще для Тараса Григоровича.
- Не хочеться... - знiтилась Катя. - Та й горло ще простуджу...
- Спiвай, спiвай!
- Яко©?
- Що я згадала вранцi...
А сани мчали Волгою, а свiт стояв довкола такий безмежний, бiлий,
залитий хоч низьким ще, та вже веселим сонцем!..
I з того свiту, з маяння розкiшних грив, iз тупоту попи лiд вродилась
пiсня-притча, яку вiн враз запам'ятав:

Меня миленькой он журил-бранил,
Он журил-бранил, добром, говорил,
Ай люли-люли, выговаривал,
Не ходи, девка, молода замуж,
Наберись, девка, ума-разума,
Ума-разума да сундук добра,
Да сундук добра, коробок холста...

Вiн пiдспiвав, й це не сподобалося майбутнiй тещi. Коли. напившись чаю,
вони верталися у Нижнiй Новгород, вона ще двiчi змусила свою, аж, може,
надто слухняну, доньку спiвать цю саму пiсню. Вже бiля двору ©хнього, коли
його не запросили в хату, вiн зрозумiв, що так, словами пiснi, йому
зробили натяк на марнiсть свiтлих його надiй.
I все ж кохання - камiнь, який, зiрвавшись, летить з гори... Оглушений
тим почуттям, за кiлька днiв вiн кинувся, неначе з мосту в воду.
Прийшовшi© в дiм до Пiунових, випровадив з кiмнати матiр, що не лишала
нiколи ©х вiч-на-вiч, i... не посмiв сказати, чого прийшов. Натомiсть
повiв нiкчемну мову про хтозна-що:
- Це правда, що у театрi буде новий директор?
- Кажуть.
- А Варенцов?
- Стомився, певно, з нами, - всмiхнулася i почала вдягатися.
- Стривайте... Я...
- Менi вже треба на репетицiю.
Схопився з мiсця, чуючи, як похололо в грудях.
- Не йдiть, прошу вас! Маю щось вам сказати... Кличте сюди батькiв!
Вони ввiйшли, не почекавши поклику, оскiльки десь та©лися неподалiк i
чули все. Вiд того аж розгубився: гадав, що ма хвильку, щоб
заспоко©тися...
- Послухайте, батько-мати, i ти, Катрусю, вислухай... - сказав, ледь
чуючи сво© слова. - Ви зна те мене давно. Який таким i буду, пiзно менi
мiнятися... Вiддайте менi Катрусю!..
Сказав - i сам злякався того, що вдiяв. Господи, вони ж вiдмовлять
зараз - i все, кiнець!.. А може, якби пождав ще трохи, та походив, та
придивилися до нього батько, мати й сама вона...
Стук каблучкiв привiв його до тями. Вона вдягнулася i хоче йти!
- Куди ж ви? Як же?.. - кинувся.
- Я мушу йти. Там репетицiя... Нехай, як батько... Вибiгла, i в хатi
стало тихо. Десь за стiною зняли плач, крик брат i сестричка Катинi...
- То що ви менi, шановнi, вiдповiсте?.. - спитав, хоча i так було вже
ясно.
- Для нас усе це так несподiвано... - озвався перший батько. - Подумать
слiд...
- й рано замiж, - кинула похмуро мати. Так нiби вiн образив ©© сво©м
проханням. - Ви чоловiк, сказати можна...
- То все пусте, - не дав ©й далi мовити отець сiмейства. - Якщо сам цар
помилував, то що вже тут балакати... Подума мо! Що наспiх, кажуть,
робиться, те насмiх родиться...
Не попрощавшись вийшов. Надворi вже його догнала мати й тицьнула мовчки
йому кожух та шапку.
Допоки йшов додому, - тепер вiн жив у Шрейдерса, - душею чув, що
"думання" - то зволiкання... А втiм, хто зна ... Може, ©м справдi треба
зважитися, обговорити...
Мерзенний стан оце ждання! Людина ста рабом надi©. Та ще коли тебе за
носа водять хтозна-чому, то й зовсiм зле... Невже вони чекають вiстей iз
Харкова?..
За кiлька днiв вона йому наснилася. Власне, було то три подiбних сни.
Мов одкровення... Спершу вiн був подумав, що то ©© остання роль Антуанетти
з "Паризьких жебракiв", а потiм, коли вона постала у бiлiй свитi й
червоному, як кров, очiпку, вiн зрозумiв, що йдеться не про Париж. Слiпа,
брудна, обiрвана, вона тягла до нього худу кiстляву руку за подаянням... А
потiм свитка бiла зробилась сiрою, забрудненою сухим багном, дiрок на нiй
побiльшало, й крiзь них свiтило тiло...
Ходив два днi, обдумував тi вiщi сни. Вiн певен був, що вiщi. Й не
через те, що, може, ©х чекають злиднi, скрута. Було б то надто просто.
Смисл десь та©вся глибше, i тих глибин йому, напевно, не осягнути...
Зрадiв листовi з Харкова, немов небеснiй маннi серед пустелi. Директор
радий взяти ©© в театр i просить прислать умови!..
Схопив, побiг до Пiунових. Як молодий. Забув, що й ноги йому болять -
то на вiдлигу, то на мороз...
- Добридень вам, паньматко! Де Катерина? - гукнув з порога.
- Катi нема дома, - сухо сказала мати.
- новина! Iз Харкова...
- © нема дома, - стояла так, щоб не проходив далi, не роздягався.
- А де ж вона?
- Не знаю.
- Жаль...
- Дали б ©й спокiй, пане.
- Вона ж сама просила, щоб допомiг...
- Мале - дурне. Прощайте!
Не залишалось нiчого iншого, як вийти геть. Похнюпившись, побрiв
вечiрнiм мiстом. Старий, важкий... О люди!.. Мусив ©й повiдомити. Хоча б
листом. Це ж мати, а не вона... А втiм, у них в селi казали: "Як хочеш
знати, якою буде жiнка, поглянь на матiр дiвчини"... Погана яблуня не
родить добрих яблук... Нi, Катя гарна, щира й талановита!.. Вона, напевно,
в батька. А вiн нiвроку... Може, ще з цього пива та буде диво?.. Щепкiн
чомусь у тому впевнений... Ой, знав би, батьку, як тут тво му другу
трудно!..
- Добривечiр! - почулось поряд. А-а, Варенцов!
- Як ваш театр? - потис холодну руку.
- Уже не мiй... Мирпов тепер директором.
- Нова мiтла по-новому почне мести i... вимiтать?
- Та нi... Вiн хитрий, трупу не розганя ...
- А я оце...
- Контракти запропонував, - не слухав i вiв сво © пан Варенцов. -
Найперша - хто б ви думали? - з ним пiдписала Тетяся ваша мила, мамзель
Катруся Пiунова!
- Не може бути!.. Харкiв...
- й-богу, правда! Бачив на власнi очi. Я ще сказав, що треба спитать у
вас поради:
- I що вона?
- Всмiхнулася i пiдписала.
Збагнув, що це пiдписано його подальшу долю. Таки де в батька - в матiр
вона пiшла!..
- Прощайте, - вклонився екс-директоровi. - Пiду...
Здiймалась вiхола. По вулицi мела поземка. Вiтер шукав шпаринки в одязi
- аж дрож проймав... Сплив переписаний недавно вiрш Беранже про бiдолаху
старого парубка... Печальна рiч - самотина... Вiд не©, видно, вже не
втекти!..
...Ждучи при©зду Шрейдерса, в якого жив, бродив його квартирою i
почувався побитим псом. Навiщо йому здалася, господи, i ця любов, i ця
Тетяся-Катя, i вся ©© родина!.. дина користь, правда, що, збуджений сво©м
коханням, вiн знову стрiвся з музою i за одним присiдом три вiршi втяв - у
цьому роцi першi, - про долю, музу й славу. Послав уже ©х Щепкiну, щоб
знав старий, як вiн живе. Хтось вклав йому у вуха, що, мов, Тарас у
Нижньому знай п' -гуля , i за холодну воду не беручись. Знайшовсь i тут
друг велiй. Не обiйшов його увагою, жбурнув багном!..
Стомившись, - ох цi ноги! - лiг на диван, простяг до столу руку i взяв
наослiп книжку. Марко Вовчок... Вже якось брався його читать i - кинув.
Щоправда, кинув вiн Кулiша, його велеречиву вступну статтю, чи пак передн
слово... А що ж сам автор? Чим же вiн завинив, що випхався поперед нього
Пантелеймон i настовбурчив пiр'я, мов той павич?.. Послав Паньку
переписати свою нову поему, а вiн ©©, непереписану, завiз, на лихо, в
Бельгiю. Чому так раптом, що його туди погнало, немов чума? Ще згубить
десь "Неофiти". Жаль буде, як пропадуть... " ретика" нiде нема. Вже всiм
писав, Допитувався... Ну, то в бiдi, в переполосi... Навiщо вiн повiз
поему в Бельгiю?.. Навiщо сам подався iз Петербурга, коли ось-ось прибуде
туди товариш, якого вiн так вельми ждав?.. А може тому й чкурнув? А може,
"Неофiти" його злякали?.. Вiн вiру в царя нового, в мудрiсть його
державну, в розвiй культури рiдно© пiд царським скiпетром, а тут - варнак
у чоботях, кожусi й шапцi-бирцi, якого десять рокiв солдатчини не
вгомонили... Якщо це так, - всмiхнувся, - то вже не довго ждати то вже
десь там лiд рушив, i вiн ось-ось одержить право жити у Петербурзi...
Перегорнув передн слово книжки, а потiм, для цiкавостi, розкрив ©© на
перших-лiпших сторiнках i став читати знехотя...
"Iдуть до господи улицею, - як же глухо та сумно по селу, боже милий!
Спом'янула Олеся: було, вона в сво му селi йде - той привiта , другий на
здоров'я спита , декотрий пожарту , iнший стане на свiй смуток-жаль
повiстить; i старi гомонять, i молодi, й дiтвора бубонить. Було, тiльки
сонця кра чок засвiтить, уже й бряк, i дзвяк по селу, рух, стук - живий
люд! А тут хто й стрiнеться - понурий, неговiркий, печаловитий..."
Зчудований, заглянув далi й вихопив iще шматочок, теж будь-який.
"Положила Горпина дочку в колисцi, перехрестила та й пiшла плачучи.
Як там ©© лаяли, як на не© сварились - i не слуха , аби ©й до вечора
дождати! Перемучилась день. От сонечко вже за синю гору запало, от уже й
вечiр. Бiжить вона додому, бiжить... Убiгла в хату: тихо й темно. Вона до
колиски, за дитину - дитина холодна лежить: не ворухнеться, не дише.
- Тату! - крикнула..."
Заплющив очi й слухав, як серце в груди гупа . Такого iн не сподiвався
тут прочитать... Як пише!.. Як зна мову, побит простих людей!.. Йому було
достатньо кiлькох рядкiв, щоб розпiзнати в цьому Вовчку значний талант,
якого, може, не було у рiднiй лiтературi. Вiн, цей Вовчок, так вражений
великим злом крiпаччини, що пише скупо й коротко, немов крiзь зуби,
зцiпленi вiд болю й слiз!..
Вернувся до оповiдання, яке натрапило йому на очi першим, й,
затамувавши подих, почав читати. Господи, та це ж!..
Не встав, допоки не прочитав усi. Потому поклав на груди книжку й, не
стримуючи щасливих слiз, радiв новiй цiй силi, що вiдгукнулася усiм ством
на стогiн люду, в'ярмленого панами. Картав себе, що стiльки днiв вiн
нехтував таким високим словом, що вкрав цi днi у себе. Такi книжки
пiдносять душу, роблять iз нас подобу божу. Хто ж вiн, цей Марко? Де вiн
набрався сили й мужностi постать на зло, содiяне народу панством вкупi со
iмператорами?.. Вовчок... Орел!.. Чудово вчинив Кулiш, що видав цi
щиро-мудрi розповiдi! Аж дивно, як вiн зважився... Повiрив, певно, що
цар-отець дасть волю бiдним людям, як обiця ... Тут теж про це говорять...
Узавтра ма сам губернатор Муравйов вiдкрити збiр комiтету, створеного для
розгляду питань про звiльнення селян. Пона©жджало сьогоднi панства!.. Цi
звiльнять, цi "влаштують побут" сво©х нещасних пiдданцiв!..
Взяв книжку, знов перегорнув, спиняючись то тут, то там. Нi, враження
його, що склалося по двох уривках, точне. Митець правдивий! Першi
оповiдання - i вже така майстернiсть. Талант!.. А серце яке велике в
нього, боляще за свiй народ... Дiстане десь адресу й напише йому листа!..
Марко Вовчок... Нiколи не чув такого... Лiтнiй чи молодий? З панiв чи свiй
брат, iз крiпакiв або мiщан?..
Хтось подзвонив.
- Заходьте! У нас не замкнено! - гукнув. Ще дзвонять. Певно, що не
почули. Пiдвiвся, книжку поклав на стiл i рушив до передпокою. Ввiйшло
якихось дво молодикiв.
- Чи тут живе Шевченко? - спитав один.
- Та нiби тут... - сказав Тарас.
- Гукни його, шановний, - озвався другий.
- Нащо? - спитав Тарас.
- Ми з Ки ва i хочемо з ним побалакать.
- Прошу! Скидайте одяг, вiшайте. Ввiйшли в кiмнату. Сiли.
- Я слухаю...
- То ви - Тарас Шевченко? - схопились з мiсця хлопцi.
- З ким маю честь? - всмiхнувся.
- Малюга я. Студент недавнiй медицини.
- А я Волконський. I медик теж.
- Як там наш достославный Ки©в? Вже одинадцять рокiв, як я не був у
ньому...
- Буду ться, - сказав Малюга. - I волi жде.
- Як милостинi? - спитав Тарас i спохватився. - Куди ж тепер?
- В Iркутськ, - зiтхнув Малюга. - Вiдслужувати за навчання... Почули,
що ви у Нижньому, i.так схотiлося хоч кра м ока глянути на Кобзаря!
- Спасибi... Я тут застряв. Заборонили в'©зд до столиць.
- То ©дьте на Укра©ну.
- Як не дозволять, так i зроблю. Хотiв спочатку вивчити гравiрування...
- О! Ви читаете Марка Вовчка? - зрадiв Волконський книжцi, немов старiй
знайомiй.
- Вже прочитав. Сьогоднi. Чудова книжка й автор - справжнiй козак!
Студенти перезирнулися.
- Це жiнка...
- Жiнка?! - Згадав свою актрису. - Не може бути!
- Справдi, - сказав Малюга. - I прiзвище ©© - Маркович. Марiя
Олександрiвна.
- Вона з панiв?
- Так.
- Чудеса!
- Ще й ваша палка прихильниця, - додав Волконський. - Принаймнi так
казали люди, якi знайомi з нею...
- А я - ©©! - гукнув Тарас.
- Козак козака бачить iздалека, - сказав Малюга весело.
Я напишу ©й, висловлю сво захоплення! Чи ви не зна те ©© адреси? -
запалювався Тарас.
- Спитайте в Каменецького, повiреного Пантелеймона Кулiша у Петербурзi,
- сказав Малюга.
- Добру ви принесли менi, братове, звiстку! - радiв Тарас. - Спасибi.
- Спасибi й вам, що прийняли нас, батьку, - вклонилися йому студенти,
вставши. - Ця зустрiч нам свiтитиме усе життя!
- По чарцi, може?
- Дяку мо. Нам вже пора...
Провiв, потиснув руки. Навiщо ©х послали аж у Сибiр? Аби боялись потiм
попасти знову у тi кра©?..
Розкрив щоденник i записав сьогоднiшню при мну зустрiч iз земляками. А
ще - про автора "Народних оповiдань". Сидiв потому й думав про цю Марiю
Олександрiвну, перегортав ©© натхненну книжку... Нема й двi сотнi
сторiнок, а як i стiльки сказано!.. I нiби тихо, нiжно... А кожна фраза
пече вогнем, вола про неволю i панську кривду!.. Якась там панi, жiнка...
А вiн гайну у Нижнiм час. Жде ласки вiд мiнiстрiв та iмператора, а муза
його мовчить, вже майже вiльна муза!.. П'ять днiв пiшло на "Неофiти" й
триптих, а iншi де? Ну, переписував свого "Матроса", повiсть... Невольнича
його поезiя лежить i досi, мов сирота; не виправлена й не переписана, щоб
показати людям!..
Дiстав оправлену дбайливо Герном книжку i став ©© гортати... Вiйнуло
Орським степом, Уралом, Сирдар' ю, Аральським морем... Як воно писалось
гiрко i зберiгалося!.. Вiн ма лиш один примiрник, ось цю маленьку книжку,
а не дай бог, щось трапиться iз цим його неоцiненним скарбом?.. Аж стало
страшно... Треба переписати!.. До лиха все - страждання та женихання, i
хай живе поезiя! Невольницька, солдатська муза повинна стати вiльною!..
Дiстав з шухляди синiй цупкий папiр поштовий, вмочив перо, подумав i
написав-накреслив крупно, нiби нарисував:
"Поезiя Тараса Шевченка 1847"...
...Вiдколи вiн на волi, багато спить. Так нiби довге ©© чекання стомило
мозок, виснажило. А може, просто душа пружена впродовж рокiв, ослабла враз
при звiстцi, що муки його скiнчилися.
Вiн спав, - у день народження! - коли хтось лунко i настиренно
затарабанив до нього в дверi.
- Вам лист!
Схопився i вiдчинив. То був поштар, який мав звичку листи розносити о
будь-якiй порi доби.
- Вам лист, шановний, а ви спите... - бурчав у вуса, подаючи йому
конверт.
Допоки Тарас вернувся в хату, знайшов монету, щоб дати йому на чай,
Меркурiй нижегородський вже був на вулицi.
По почерку впiзнав, що лист вiд Лазаревського. Недавно вiн йому писав i
передав, як повертався у Нижнiй Шрейдерс... Дивно... А може?..
Сiв, пiдсунув ближче свiчку...
"20 лютого 1858 року С. - Петербург. Сьогоднi графиня прислала до мене
Сераковського, щоб я з Овсянниковим неодмiнно при©хав до не©. Овсянникова
я не застав у квартирi i був у не© один, а до Овсянникова зараз же послав
листа, що графиня чека на нас обох неодмiнно пiслязавтра. Графiня
прислала за мною, щоб оголосити, що на прохання графа Федора Петровича
тобi дозволено жити у Петербурзi (пiд наглядом полiцi©) i пiд керiвництвом
графа Ф. П. для продовження навчання живопису при Академi© мистецтв..."
Заплющив очi. Стомлено впустив папiр... Нарештi!.. Пiд наглядом, та все
ж не десь, а в Петербурзi...
Вiдчув, як сон навалю ться на нього, тисне... Вирвався, схопився з
мiсця!.. Рвучко узяв листа й звернув найперш увагу на кiлька рядкiв
постскриптуму. Михайло його просив, щоб не казав нiкому, аж поки про це
об'являть офiцiально. Графиня, мов, бо©ться, аби чогось не вигадали..:
Жаль... Вiн уже збирався будити Шрейдерса i подiлитись з ним новиною!
Отже, у нього , крiм друзiв, i вороги. Напевно, з них хто його обмовив
перед Михайлом Щепкiним та й перед тими друзями, що в Петербурзi. Кулiш
писав недавно, що й там якихось грошей не посилають, бо, мов, бояться, щоб
не проциндрив. Мабуть, комусь кортить прославити його п'яницею i гультя м,
як це було колись, у сорок сьомому, коли жандарми квапилися довести
марнiсть волi - а то й шкiдливiсть! - для крiпака. Тодi весь час
допитувалися, чи п' , чи пише вiршi, хильнувши добру чару. Знайомий стиль,
тi ж пальцi знати...
Перечитав всього листа. О, ще одна притичина! Чомусь його вмовляють не
залишатись в Нижньому, а ©хати до Петербурга. Хiба казав комусь вiн або
писав, що "звикся з Нижнiм", що хоче тут i далi жити? Дивно... Та вiн
хотiв сьогоднi тiкати звiдси хоч пiд Москву, в Нiкольське! Якби не лист,
по©хав би... Вже й книги сво© послав через контору транспортiв. I в Нижнiй
вже збирався не повертатись; чекав би у Нiкольському сво © долi... Михайло
ж його вмовля ©хати у Петербург!..
Немов вiдчувши щось незвичайне, прокинувся його господар i спрямував
сво© стопи до нього. Лист довелось сховати. Нiкому, то нiкому!..
- Вже не спите? - ввiйшов, закутуючись зi сну в халат. - Вiтаю вас з
днем ангела! - поцiлував.
- Спасибi.
- Дай боже вам здоров'я i добрих вiршiв скриню!
- Почав писати знову, - сказав Тарас. - Зда ться, що й не було всiх тих
рокiв...
- То покажiть.
- Нехай уже при товариствi. Буде у нас обiд?
- Аякже! О п'ятнадцятiй. Всi знають, всi готуються вiдсвяткувати ваш
свiтлий день.
- Ну що б я без вас робив!.. - обняв Тарас господаря. - Ви зна те,
колись у давнiх еллiнiв найвищим благом, щастям вважалась дружба. Мудро!..
Писатиму сьогоднi лист Михайлу Лазаревському. Передавати од вас привiт?
- Звичайно! I Артемовському. Семен, про що б не говорив, на вас
зверта . Хоче вам поспiвати...
- Добрий козак Семен! Не побоявся менi писати в Новопетровський i грошi
слать, - сказав Тарас. - А це, видать, розледачiв - не пише...
- Жде в Петербург.
- Вже скоро! - зiтхнув Тарас.
- По©дете сьогоднi ввечерi, з Климовським?
- Нi. Передумав. Буду чекати тут.
- Ну й славненько! - зрадiв господар щиро. - Без вас нам сумно буде...
Вiтаю ще раз! - обняв i знову поцiлував.
На добру дружню учту зiбралися лише найближчi приятелi Тараса. I серед
них, як це не дивно, були й мiсцевi полiцейськi Кудлай та Лапа. Брилкiни
прийшли обо - Петро й Микола... Жiноцтва не запрошували. Нехай ©м
грець!.. Климовський та Владимиров щось почали, було, розповiдати про свiй
театр i Пiунову, та Шрейдерс ©х зупинив:
- Панове, в нас сьогоднi Тарасiв день! Тi зрозумiли натяк.
Тим часом Лапа одвiв на бiк Тараса, кахикнув нiяково в кулак i запитав:
- Таки по©дете в оте Нiкольське!.. Може б, ви зачекали трохи?..
- Гаразд.
Полковник скинув високо брови.
- Правда? А то менi писати, щоб там за вами стежили... - скривився
бридко.
- Як ви у цiм вертепi служите? - спитав Тарас.
- Зiслали теж, iз гвардi©...
- Григоровичу, просiть гостей до столу! - гукнув з ©дальнi Шрейдерс.
Стiл був накритий просто, але багато. По-парубоцькому. Сiдали також не
за чинами. Тiльки "новонародженого" посадовили на чiльнiм мiсцi, поряд з
букетом скромних квiтiв, якi хто зна де добув Кудлай...
I раптом стало тихо.
- О, добрий ангел пролетiв.... - сказав Тарас, згадавши свою поему
"Тризна" i Яготин. Яка то тепер княжна Варвара?.. Живе в Москвi...
- Дозвольте взяти слово, - пiдвiвся Брилкiн.
- Просимо, Миколо Олександровичу! - гукнули дружно, радi його
смiливостi.
- Налийте всi, - сказав промовець тихо i, зачекавши, почав свiй тост: -
Сьогоднi ми вшанову мо людину, всiм нам рiдну i дорогу. П'ять мiсяцiв,
прожитi з нею в дружбi, на все життя залишаться для нас найкращим
спомином. На жаль, ми мало зна мо його художнi твори, його поезi©, зате
чудову душу пiзнали в повнiй мiрi, бо вiн людина щира, вiдкрита i
безпосередня... П'ю за народ, - пiднiс бокал, - який дав нам, Росi©,
свiтовi такого сина-велетня!
Тарас отерп од тих високих похвальних слiв. Як у туманi бачив чарки,
якi тяглись до нього, торкавсь до них сво ю...
- Спасибi... Ви, звичайно, по добротi душевнiй...
- Все правда! - мовив Лапа. - Я чув про вас багато й читав у "Русской
беседе", що ви поет народний i самобутнiй!
- Кулiш по дружбi...
- Дружба... - протяг Кадницький. - Дружба.... Вона в мистецтвi, кажуть,
химерна рiч...
- Скорiше, ефемерна, - озвався Фрейлiх, мiсцевий архiтектор.
- Здоров'я iменинника! - втрутився Шрейдерс. Випили, мов навздогiн, i
почали закушувати. Були ще тости, жарти, пiснi та смiх. Нарештi, за
шампанським, Тарас також сказав свiй спiч:
- Спасибi вам за цю чудову учту, за честь, яку ви виявили менi! Я щиро
вдячний кожному, хто мовив добре слово про iменинника, про мiй народ, з
яким я, правду кажучи, не розлучався i за Уралом. Тому, напевно, й вижив,
бо без свого народу всi ми - билинки в полi, а з ним - дуби, вкорiненi у
рiдну землю. Радий, що вас зустрiв на труднiй сво©й дорозi в
Санкт-Петербург! Коли б менi бог посилав усюди таких людей, як тут сидять,
я був би щиро вдячний. Те, що зробили для мене ви, братове, в тяжку
годину, не можна висловити словами чи оцiнити... Крiзь все життя я пронесу
у серцi всiх, хто зiгрiв мене у Нижнiм Новгородi теплом любовi й дружби!..
- Передихнув, оглянув приязно все товариство й мовив: - А на прощання я
прочитаю, якщо дозволите, написаний недавно вiрш... Вiн зветься "Доля"...

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом i сестрою
Сiромi стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
I в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
"Учися, серденько, колись
З нас будуть люде", - ти сказала.
А я й послухав, i учивсь,
I вивчився. А ти збрехала.
Якi з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходiмо ж, доленько моя!
Мiй друже вбогий, нелукавий!
Ходiмо дальше, дальше слава,
А слава - заповiдь моя...

Куранти Петропавловсько© пробили дев'ять... Дивно, та ©хнiй бiй для
нього немов ланцюг, яким прикутий. Кожна година-ланка з' днана тим
передзвоном... Може, йому болить у грудях, що давлять, давлять кiльця!..
Аж смiшно: там, у Нижньому, химерна доля ще раз взяла його на кпини - дала
йому в супутники аж до Москви жандарма! Нi, не для супроводу. Попутно. Вiн
когось возив у Вятку i повертався порожняком... А може, так господь йому
послав пересторогу, нагадування про той далекий червневий шлях од Пiтера
до Оренбурга?.. Була й при мна зустрiч: iз Бутаковим, що знову ©хав на
Сирдар'ю. Гора з горою, кажуть, не зустрiча ться... У Владимирi
перепрягали коней, i вiн, зайшовши в станцiю, зiткнувся iз капiтаном. Ще й
жiнку повiз туди... Бр-р!.. Де той сон? Якби йому заснути, то, може, бiль
утих би.... Тодi йому, ще до Владимира, щось сталось з лiвим оком. Гадав,
мине, а довелося в Москвi спинитись аж на пiвмiсяця!.. Окрiм царя, щось не
бажало його при©зду до Петербуга... От тiльки що?..
Москва його зустрiла дощем i мокрим снiгом. А Щепкiн - радiсними
обiймами. Засокорив довкола нього, бiдкаючись позпухлим оком, мерщiй повiв
до лiкаря, з яким Тарас знайомий був ще в Нижньому. I той звелiв сидiти
тиждень вдома i лiкуватися. На другий день навiдався, додав ще дво лiкiв
i повторив наказ сидiти в хатi. Господи!..
Стояв похмуро бiля вiкна, дивився на храм святого Пимона, що тiльки й
видно йому було, коли влетiв Михайло Максимович. Помолодiлий, з вусами!..
Обняв, як брата, поцiлував.
- Вiтаю тебе з при©здом, з волею!
- Сиджу, сам бачиш, знову на гауптвахтi, - зiтхнув Тарас.
- Що з оком?
- Певно, десь застудив. У Нижньому ще не було... А ти ж тут як?
- П'ять рокiв як одружений.
- I дiтки ?
- Нема ... - враз посмутнiв. - Марiя моя, - всмiхнувся - в тво© пiснi
закохана. I жде тебе, як бога. Коли вона при зустрiчi попросить, щоб
благословив, то не дивуйся...
- Слухай, - обняв Тарас його за плечi, - ти вчений муж, все зна ш...
Боги також хворiють?
- Навряд.
- Не можна менi в такому виглядi являтися тво©й жонi Марi©! Побачить,
що я не бог.
- Веселий ти чоловiк. Як i колись...
- Бабу грi не кожух, а веселий теплий дух. Чував таку примовку?.. Цим
духом, брате, й грi мося...
- Як там було, в солдатчинi? - спитав, помовчавши, учений муж.
- Погано.
- Писав? Про прозу знаю. А вiршi?
- Теж. Чотири першi роки.
- I малював?
- Потроху... Як мав на чому й чим малювать...
- А заборона?
Що мiг йому вiдповiсти!..
- Всi заборони для того й робляться, щоб ©х порушували, - пожартував.
- Я чув, що сам Микола-цар, власноручно...
- Народ - мiй цар, - сказав Тарас. - Йому одному вiрю i пiдкоряюся!
Михайло глянув з подивом i перевiв розмову на iншу тему. Увечерi
пiднявсь до нього Щепкiн i попросив, нiяковiючи, зiйти униз, де у вiтальнi
зiбрались гостi-друзi й жадають хоч поглянути на знаменитiсть.
- Iти в такому виглядi? - торкнувся Тарас пов'язки на головi. -
Подумають, що я у тiй пустелi потурчився, побусурманився.
- Ти ж сам казав, що хочеш щось написать про дервiша, - всмiхнувся
Щепкiн. - Руки отак склади i привiтайся: "Аллах екбар!"
- Тобi ось смiшно, а як менi?..
- Смiливо йди. Там люди всi розумнi та просвiщеннi. Тобi вони
сподобаються, - сказав уже серйозно господар дому.
Сходив слiдом за ним, мов боячись нових знайомств, уваги. Гостей було
душ п'ять чи шiсть. Разом iз домочадцями утворювали маленькi групи. Дружно
всi повернулися у ©хнiй бiк, коли почули скрип дерев'яних сходинок.