Шевчук Владимир. Терновий свiт

- А хочеться тобi на волю?
- Певно... Хоча й боюсь...
- Од волi нема на свiтi кращого! - промовив палко. - Досi, як пригадаю
той день, ту мить, коли менi вручили вольну, вiд щастя плакать хочеться!..
З великих карих ©© очей скотилася важка сльоза. Вона й розбила його
страхи, прогнала останнi сумнiви.
- Поклич менi, будь ласка, панi Олександру.
- На рандеву? - всмiхнулася.
- Нi, дiло маю. Хочу поговорити.
- А пан Кулiш?..
Ревну вона, чи що? Його нiхто нiколи не ревнував!.. Хiба княжна
Варвара, в Яготинi...
- Кулiш такий упевнений в сво©й вродливостi й непереможностi, що не
повiрить, навiть коли побачить на власнi очi, - пожартував.
Вона звелася швидко - мов здогадалася, про що вiн хоче поговорити, - й
пiшла у дiм, як попливла. Дивився вслiд, i холод знов пiдступив йому до
серця. Така ж бо гарна i молода! Вiдмовить йому як стiй...
- Чого це ви не йдете в хату? - сполохала його думки, поставши в
дверях, Олександра. Вiдколи горшки побили з Пантелеймоном, вона, як хмара,
ходить.
- Хотiв iз вами погомонiти о важнiм дiлi...
- Добре. Пройдемо в сад?
Йшли мовчки. Вже, коли нiхто не мiг ©х чути, Тарас сказав:
- При©хав оце Ликеру сватать.
- Ликеру? - стала, немов спiткнулась об тi слова. - Ликеру?.. Це
кепський жарт!
- Я не жартую. Хочу просити вас допомогти менi у цьому дiлi...
В саду так стало тихо, що чути було джмеля на квiтцi.
- Нi, ви берете мене на кпини, - мовила. - Це ж нiсенiтниця!..
- Чому? Вона така ж людина, як я, як ви...
- Напевно... - скривилась Олександра. - Проте для вас, Григоровичу,
потрiбна жiнка не будь-яка - розумна, чесна, вихована!..
- Ликера зна грамоту i не дурна, охайно ходить...
- Що ви про не© зна те! - зiрвалась Олександра. - Вона пуста,
розбещена...
- Я не помiтив.
- Можете спитати тут усякого, - скривила губи в посмiшцi, - i вам
напевно скажуть, що всi лаке© носять ©й у кишенях м'ясо iз панських
кухонь...
- Гарна!
- Вам це байдуже?
- Гiрше, якби пани приносили. Цi буга©... Пробачте!
Вона мовчала довго. Йшла поряд з ним але ю, не смiючи пiдвести зiр.
- Як жiнка, вона, звичайно, звабна... Хоч не красуня, - мовила. - Проте
цього замало, щоб стати вам дружиною. Заждiть! - спинила його протест. -
Ви з нею не зможете пiти в театр або в салон на вечiр, бо скрiзь вона...
- Якщо проста, то й не людина? - спахнув Тарас. - Навчиться панських
штучок! В салонах тих красуються такi дурепи...
- Згодна. i дурнi, - всмiхнулась Олександра. - Та вам розумну треба.
Щоб не ганьбила iм'я Шевченка, знаного по всiй Русi!
- Таку, як ви?
Промовчала. Йшла, похиливши голову, немов несла на плечах камiнь.
- Я не хотiв образити вас, Олександре... - тихо сказав Тарас.
- Нема образи в цьому, - всмiхнулась гiрко. - Справдi, якби була я
вiльна... - почервонiла.
- Я знав, що вашим коштом я мав по©хати у вiчний Рим, - признався.
- Хто вам сказав? Пантелеймон? - нахмурилася.
- Забiла Вiктор... Треба менi женитися, - торкнувся ©© руки.
- Ви любите ©©?
- Люблю.
- Така на свiтi несправедливiсть...
- Менi вже сорок сьомий, а й досi без домiвки та без сiм'©...
Спинились бiля лавочки. Проте не сiли. Мовчки, мов вiдпливаючи кудись
одне вiд одного, дивилися в зелену далеч лугу.
- То я пiду... - сказала тихо Олександра й оглянулася на двiр, де
чистила дорiжки наймичка.
- Пришлiть сюди Ликеру.
- Заждете, поки вми ться? - сяйнула гострим поглядом.
- й добре й так.
- Звичайно!..
Коли пiшла, вiн сiв на лавку. Що то ще скаже пан Макаров? Вiн на словах
розумник i демократ... Пообiцяв зайти до Герцена i передати йому
"Кобзар"...
- Осьо вода.
- Яка вода? - стенувся.
- Просили ж...
- А-а! Спасибi, - взяв кварту й випив. - Дякую... Сядь бiля мене.
Сiла i склала руки на фартусi. Мовчали. Як то важко сказати це дине
слово, зважитися на невiдоме, нове життя!..
- Пiдеш за мене? - видушив крiзь чорний страх.
- Пiду, - сказала просто.
Оглушений тим найсвятiшим словом, вiн нахилився, лелiйно взяв Ликерину
шорстку, засмаглу руку й поцiлував.
На них уже чекали.
- Ликеро, йди доводь дорiжки до пуття, - звелiла господиня.
Тарас хотiв був заступитися, але згадав, що вiн iще на те не ма права.
Коли Ликера вийшла, оголосив:
- Люблю Ликеру й хочу на нiй женитися!
- Ви ©й про це сказали? - спитала Надiя Михайлiвна.
- Так. I вона дала вже згоду.
- Господи! - звела вона до стелi руки. - Та ви ж ©© не зна те! Ледача,
геть розбещена, пiдступна, хитра!..
- Легко того ганьбити, кого нiхто не захистить, - похмуро сказав Тарас.
- Як сирота, то й вiтер в очi...
- Справдi вона така, я не ганьблю. Благаю вас, Григоровичу, облиште цю
затiю! Знайдете iншу, будете щасливi з нею...
- Нинi я вже знайшов, - уперто сказав Тарас. - Прошу вас вважать ©©
мо ю нареченою.
- Та з вас смiятиметься весь Петербург! Поет узяв поко©вку!.. Iз хама,
скажуть злi язики, не може бути пана...
- А я в пани й не пнуся! Я - волi син! - всмiхнувся.
- Облиш його, Надi , - втрутилась Олександра. - В Ликери господар...
- Макарову я напишу, - сказав Тарас рiшуче. - А ви, ласкавi будьте,
допоможiть менi й Ликерi подбать про все, що треба. У мене ж тут нема,
крiм вас, нiкого...
Потому вийшов, зiрвав з куща шипшини рожеву свiжу квiтку й подав ©©
Ликерi.
- Вiзьми й носи. Хай бачать, що наречена!..
...Не знав, що таке велике щастя - ходити по крамницях i вибирать
дарунки для мило© сво © дiвчини! Тримать цi речi, думати про те, як прийме
вона, подяку ... А згодом - боже праведний! - ще й поцiлу !.. Купив
коралi, хустку; хотiв каблучки взяти, але не знав, який потрiбен розмiр...
Послав учора Федора з листом у Стрельну, щоб вiдпустили на день Ликеру в
мiсто купити дещо - всу . Тепер ось ©де за нею сам. А може, то й на краще!
Побуде довше з милою, погомонить. Вiн, справдi, мало зна свою майбутню
жiночку. Не жарти. Це ж на все життя!.. За рiк в них знайдеться синок чи
донька... Мати!.. Це ж можна з глузду з'©хати, коли побачиш рiдне сво
дитя!..
На луцi вже трава лежала скошена й пахтiла так, що голова йшла
обертом... А чорний крук сидiв на тому ж деревi й натужно каркав. Кажуть,
вони живуть по триста рокiв. Нащо?.. Цей, може, бачив Хмеля, клював
козацькi трупи на незлiченних полях бо©в...
- Киш! Киш!
I оком не поведе. Таки старий, бувалий... Накарка йому бiди... Що
ворон! Людей боятись треба, у людях все добро i зло...
Ликера його побачила ще вiддаля, пiшла йому назустрiч, i той звичайний
вчинок пiднiс його на крилах щастя.
- Здрастуй! - хотiв ©© поцiлувати в щiчку.
Вона уникла спритно i подала для поцiлунку руку. Ще й озирнулася на
двiр та ближню дачу... Пиша ться, що наречена, що ©й цiлують руки, неначе
панi!..
- Заплющ-но очi, - мовив. - Не хитрувать! Ще, ще...
Коралi й хустка нiжно лягли на плечi й шию.
- Ой! - скрикнула. - Це все менi?
- А то кому ж... - нахмурився. - Хiба у мене двi нареченi...
- Дякую!
- Носи здорова. Панi Надiя дома?
- Сердиться, що ви мене просили в мiсто...
- Того й прибув. По©демо наступним рейсом. Треба ж тобi одежу
справити...
Вона притихла. Боязко пiшла за ним до хати.
- Чого це ви хова те вiд нареченого його невiсту? - пожартував,
вiтаючись з Надi ю Михайлiвною. - Хiба вiн вовк!..
- За не© я вiдповiдаю, - сказала та похмуро. - Щось станеться, тодi на
мене впаде вина.
- То ви менi, паньматко, не довiря те? Я ж не джигун безсовiсний, не
пустобрех...
- Ат, всi однаковi!
- Паньматко, тиждень тому - ну, може, трохи бiльше, - ви так
захоплювалися мо©м талантом, розумом... - ще намагався втриматися у тонi
жарту. - Й раптом...
- Розумний так не зробить, як ви зробили, - буркнула. - Чи мало вам
було дiвчат!..
- Гада те, що я не маю права на власний розсуд вибрати собi дружину? Я
ж не крiпак...
- Ви раб сво © пристрастi. Слiпий, глухий...
- Дай боже кожному такого рабства! - мовив i взяв за руку дiвчину, яка
стояла мовчки, нi пари з уст. Крiпачка й панi!.. - Хочу по©хать з нею в
мiсто, купити дещо з одягу, - сказав, уже ледь стримуючи сво обурення.
- Саму ©© не вiдпущу.
- То ви по©дьте з нами.
- Часу не маю. Дiти i все таке...
В кiмнатi стало тихо. Тарас аж чув, як кров йому зi дзвоном знялась з
грудей до голови...
- Ну-у... а були б ми вiнчанi, то вiдпустили б?.. - мовив, неначе був
далеко десь вiд себе.
- Звичайно. Я не мала б права тодi ©© тримати...
Ах лицемiри! Богом спiшать прикрити свою духовну ницiсть...
Ступив до столу, де був папiр, перо й чорнило, - певно, листа зiбралася
писать Макарову! - i, щоб не вибухнуло вiд болю серце, хлюпнув той бiль на
бiле поле вiршем:

Моя ти любо! мiй ти друже!
Не ймуть нам вiри без хреста,
Не ймуть нам вiри беа попа
Раби, невольники недужi!
Заснули, мов свиня в калюжi,
В сво©й неволi! Мiй ти друже,
Моя ти любо! Не хрестись,
I не кленись, i не молись
Нiкому в свiтi! Збрешуть люде,
I вiзантiйський Саваоф
Одурить! Не одурить бог,
Карать i милувать це буде:
Ми не раби його - ми люде!
Моя ти любо, усмiхнись
I вольную святую душу,
I руку вольную, мiй друже,
Подай менi...

Зчахаючи, вiн дописав свiй гнiвний вiрш i вкляк, не вiдаючи, що з ним
робити далi. Сховати нишком чи прочитать?.. Кому?.. Навiщо?.. Жодна з них
не збагне... Як жаль, що й мила його Ликера не зможе ще принаймнi кiлька
рокiв озватися душею, серцем, розумом на цю його молитву!..
Згорнув поволi аркушик i заховав. Нехай пожде...
- То, може, ви дозволите пiти Ликерi зi мною в сад? Нам треба
поговорити... - спитав з гiркою посмiшкою.
- Та йдiть уже, - всмiхнулась. - Поговорiть... Любов та добра злагода!
- Ходiм, Ликеро, - мовив, як мiг, спокiйнiше. - У нас сво© турботи...
В альтанцi, де вони знайшли пристанище, було не зовсiм затишно. Сидiли,
власне, мов на белебнi; тiльки й того, що тiнь та лавочки.
- Ходiмо десь... - устав Тарас.
- Тут добре, - не зрозумiла його Ликера. Сiла зручнiше, так, щоб видно
було дорiжку, що йшла повз сад до лугу й моря. - Гарно!..
Скорився. Сiв навпроти, щоб надивитися на цiлий тиждень. Зможе при©хати
знову аж у недiлю.
- Мiй брат троюрiдний Варфоломiй купу для мене землю в Каневi, - почав
неквапно бесiду.
- В самому мiстi? - глянула на нього ледь стривожено.
- Нi. На горi мiж Кановом та Пекарями... Вид на Днiпро й на лiвий
берег!..
- Що ми на тiй землi робитимем?
- Поставим хату, сад розведем i житимемо, - здвигнув плечима.
- Зроду не працювала в полi.
- I я, - зiтхнув. - Хiба в дитинствi трохи. Та й то... Не мав кебети до
хлiборобства!
- Здасте в оренду землю?
- Нi. Може, дасть нам раду сестра Ярина...
- Лучче зостатись тут, у Петербурзi, - мовила Ликера тихо й твердо.
Вiн розгубився навiть. Ще не доводилось од не© чути думки, в якiй було
б таке глибоке переконання.
- У гостях, як кажуть, добре, а вдома лiпше, серденько, - сказав
спокiйно, м'яко. - Там наш народ, земля дiдiв i прадiдiв...
- А тут - столиця, люди.
- I що тобi, Ликеро, вiд тих людей!..
- Так хочеться вдягнутись гарно, вийти, узять ландо й про©хатися...
- Хiба ж ти панi?
- Ви ж пан, то й я за вами стану панею, - всмiхнулась мило.
Що вiн ©й мiг на це сказати!.. Доводити, що вiн не пан, що серцем вiн,
як був простим, то ним лишився й досi?..
На стежцi за парканом почувся смiх, якийсь веселий гомiн. Ликера
випросталася, прибрала позу "панську"...
- Що там таке? - спитав Тарас.
- То заздрiсники мо© з двiрнi, - сказала. - Й пани, що тут на дачi.
- Чого вони? - нахмурився.
- Смiються з нас.
- Чому, з яко© речi?
- Що пан бере поко©вку собi за жiнку.
- Звiдки вони про те дiзналися?
- Я похвалилась декому... Та й панi вас на кпини брала перед людьми...
- Ходiмо звiдси!
- Думатимуть, що ми втекли, злякались ©х... Хай дивляться. Мо',
повилазить!.. - визвiрилася. I стала враз якась чужа й негарна.
Всмiхнулась роблено, а далi сiла поряд i чмокнула його в щоку. Знай наших!
Ця гра в любов на публiку геть зiпсувала Тарасу настрiй.
- Треба тебе забрати звiдси, - сказав похмуро. - В багнi цьому...
- Без дозволу не маю права, - мовила. - Не вiльна ж я...
- Твiй пан не схоче, серденько, щоб ти, моя невiста, була крiпачкою, -
дасть вольну. Ось побачиш!
Ликера зашарiлася. Схопилася з лавки, сiла. До не© щось гукнули зi
стежки за парканом...
- Ходiмо в хату, - звiвся. - Помислимо, як припинити це лицедiйство
дачне...
- Ми скоро поверта мось у Петербург. Учора про це казала панi.
- Гаразд, - дав ©й пройти. - А там i пан Микола пришле листа iз
батькiвським благословенням...
Ликера не озвалася. Всмiхнулась тiльки криво й пiшла вперед стежиною,
посипаною морським пiском...
...Уперше вона прийшла до нього, щоб повiдомити чудову вiсть. Знайшла
сама майстерню i враз постала сонцем в його похмурiй келi©.
- Добридень...
- Федоре! - гукнув Тарас, не тямлячи себе вiд радостi. - Це ж молода
моя прийшла!.. Неси мерщiй хоч чаю!
Федiр вклонився чемно молодiй i пiдморгнув Тарасовi. Потому щез.
- Сiдай, сiдай, Ликеро, ось на диванi... - заметушився Тарас, не
вiрячи, що це йому не сниться. - Стомилася, йдучи сюди?
- А я не йшла - при©хала, - нахмурила так мило брiвки. - Нинi менi
сказали, що я вже вiльна...
Рвучко Тарас ступив до не© й поцiлував.
- Чого ж сумна? Макаров, твiй колишнiй пан...
- А зна те, що я - козачка, вiльна?
- Вiднинi ти...
- Я не була крiпачкою! - аж тупнула вона ногою. - Мене пани взяли у
двiр малою, мов крiпосну... - заплакала. - А вчора вдень, як узялися
писати вольну, виявилося, що я не панська...
Мовчки узяв ©© за плечi й посадовив. Сiв поряд сам. Оце тобi, мiй
голубе, й сво© пани!.. Взяли сирiтку в рабство, iз-милосердились!..
- Тепер ти вiльна, отже, i жити можеш вiльно, де забажа ш, - мовив, щоб
зняти гнiв iз серця. - Знайду тобi квартиру, i там живи. Допоки не
обвiнча мося...
- А пан?..
- Ти вiльна, вiльна! Зна ш, тут, в Академi©, i я колись одержав волю!
Це добрий знак... - схопився Тарас на ноги. - Федоре!
- Несу, несу, - почулось iз коридору.
Тарас метнувсь до столу, згорнув папiр, малюнки на дальнiй край.
- Влашту мо маленький бал!.. Ликера вiльна, Федоре!
- Поздоровляю, - внiс тацю з чашками старий солдат. - На волi лiпше
любиться...
- Тако©! Ти, Ликеро, розворушила й камiнь, - сказав Тарас. - Наш Федiр
жiнок давно, як не злюбив...
- Чому?
- Бо дуже кохав одну, зрадливу, - промовив старий солдат. - Не дай вам
бог!..
Як Федiр по щось пiшов, Ликера раптом хмикнула:
- Такий старий, а теж...
- Вiн, рибонько, колись також був молодий, - зiтхнув Тарас. - Можливо,
якби не та, зрадлива, то й Федiр мав би нинi свою сiм'ю, притулок на
старiсть лiт...
- Це ваш лакей? - спитала так, мов прицiлялася до того, хто ©й
слугуватиме, як стане панею.
- Нi, - надто рiзко сказав Тарас. I схаменувся, пом'якшив тон: - Вiн,
серденько, менi у дечiм просто допомага . А я йому грошима. Так i живемо -
два вiдставнi солдати...
- То ви солдат? А Кулiшиха каже, що сибiряка...
Всмiхнувсь у вуса.
- Дуже панам не хочеться, щоб ми побрались, - мовив, ото вони й
ганьблять мене перед тобою.
Хотiв сказать, що ©й також дiсталося iз тих же вуст, та передумав:
досить i так в болотi бабралася, що розвело лукаве панство в сво©х домах.
Нехай тепер виясню ться ©© душа, верта ться у рiдний свiт!..
Тим часом Федiр весело внiс самовар, а потiм рiзнi ласощi. Вклонившись
дамi, виструнчився:
- Прошу. Чай подано!
Тарас подав стiльця Ликерi, заждав, допоки сяде, i запросив усе ще
виструнченого солдата:
- Сiдайте, батьку, з нами!
Ликерi це не сподобалося. Напевно, ©й здалося, що цим запрошенням Тарас
вернув ©©, сердешну, з князiв у грязь...
А Федiр аж втер сльозу ребром долонi.
- Гарна у вас дружина буде, - сказав, сiдаючи на край стiльця. -
Поштива, тиха, лагiдна...
- Не захвалiть... А ось i мiй боярин! - побачив уже в майстернi Михайла
Лазаревського.
- Хлiб-сiль...
- Сiдай до нас!
Михайло, зашарiвшись, найперш припав до ручки, яку йому було охоче
подано, а потiм вже привiтався з рештою.
- Поможеш менi знайти кiмнату для наречено©? - спитав Тарас. - Вона вже
вiльна, й треба ©© забрати з того содому панського.
- Вважай, що вже допомагаю, - всмiхнувсь Михайло, - Маю таку в запасi.
Можемо хоч i сьогоднi глянути...
- Це управитель мо©х ма ткiв, серденько, - сказав Тарас Ликерi.
- У вас ма тки? Де вони?
- Ось тут i там, - вказав на антресолi. - Та в головi...
Ликерi жарт не сподобався. I друг його прийшов на допомогу:
- Йому належить нинi вся Укра©на!
- Як то?
- Ну-у, славний вiн на всю Вкра©ну.
- Зi слави хлiба не ©дять, - сказала чи©сь слова Ликера. I пiдвелася. -
Вже мушу йти. Спасибi за чаювання...
- Надвечiр я забiжу, пiдем дивитись хату, - сказав Тарас уже на
набережнiй, саджаючи в ландо Ликеру.
- Пане, куди везти? - спитав вiзник.
- За Мойку, в Малу Мiщанську.
Навiть не озирнулася. Хоч вiн стояв, аж поки видно було мiж люду та
екiпажiв ©© голiвку з стрiчкою.
Увечерi була сумна й неговiрка. Вдяглася, вийшла до екiпажа, яким Тарас
при©хав, i мовчки сiла. Знать би, про що вона замислилася!.. А може, лiпше
того не знати? Жiнки... Ах, що ти петра ш у цьому дiлi! Хто звiкував у
парi, та й то чужi бувають, а тут...
- Щось невесела моя невiста нинi... - зiтхнув Тарас. - Нездужа ться?
- Страху нагнали панi, - озвалася-таки Ликера. - Служи, як служиш,
кажуть... Квартира та, мовляв, сiльце для пташки...
- Силувати тебе нiхто не буде, - сказав Тарас. - Як скучиш за
наймитуванням, пiдеш назад. До волi теж людинi треба звикнути!..
- А скiльки менi ©© лишилося? Якийсь там мiсяць-другий... - сказала
зло.
- Вважа ш шлюб неволею? - спитав Тарас. - Зi мною шлюб?..
- Не знаю, - вiдповiла й згорнулась знову, немов ©жак.
Михайло ©х уже чекав бiля будинку, де напитав кiмнату для наречено©.
Боярин знав сво© обов'язки i дiло знав: потурбувався, щоб не далеко жила
Ликера вiд Академi©.
Хазяйка ©х зустрiла радо, сипнула комплiментамиi
- Прошу, прошу!.. Це наречена ваша? Яка красуня! Господи, бувають же
такi вродливi й милi... Вам у палатах жити!..
- Показуйте сво© "палати", - спинив Тарас той фей рверк.
- Ось ця i ця кiмнати, - повiдчиняла дверi. - Звичайно, вам з
прислугою?
- Нi.
- Я хотiла б, щоб iз прислугою, - втрутилася Ликера.
- 3 прислугою воно зручнiше. I мало що дорожче, - пiдтримала ©©
хазяйка. - Я дам хорошу дiвчину...
- Крiпачку?
- Так. Не думайте, що ми з якихось... Просто, був неврожай в ма тку...
З прислугою й кiмната лiпша...
- Нi, - мовив твердо. Всмiхнувся до Ликери, яка була, мов хмара перед
грозою: - Побачить хочу, серденько, яка ти в мене чепурненька... Цiна? -
звернувся знову до господинi.
- Про це я сам домовлюся, - сказав Михайло. - Дiло мо таке...
Надворi вже гуляв осiннiй вiтер, хоч тiльки-тiльки як розпочався
вересень.
- Не холодно тобi, Ликеро? - потурбувався, бо нещодавно вона хворiла.
- Нi.
- Мо', зайдемо до мене в гостi?
- Треба уже додому ©хати. На мене там чекають...
- Хто?
- Молодий i нескупий.
- Ти зле жарту ш, серденько. Шануйся, бо...
- Не бiйтеся, - захихотiла, - цього добра вам вистачить!.. Аби було
здоров'я...
Хоч сам не був святий та божий, груба ця простота його до болю вразила.
Вiн розгубився навiть, не знаючи, як повестися i що сказати милiй сво©й
майбутнiй парi.
- Ликеро, жiнка повинна бути скромна, - сказав не скоро. - Мати ж!..
Пани й неволя нiвечать народу душу...
- То ви ще й пiп? - прискалила лукаво очi. - Стiй, стiй! - гукнула до
вiзника, що ©хав неподалiк. - Чи, може, ви бажа те, щоб я за Мойку
тьопала, аби поглянути, чи я проворна? - пiдколупнула.
Тарас спинив той екiпаж, помiг ©й сiсти й дав вiзниковi грошi.
- В Малу Мiщанську!
Важко побрiв до сфiнксiв набережною. У свiтлi двох лiхтарiв обличчя
одного з них йому здалось насмiшкуватим...
...Збулось, нарештi, давне його бажання! Хоч протягли довгенько, та все
ж нiде не дiлися - розглянули його роботи i надали йому звання статечне
академiка. На урочистих зборах, пiд звуки труб, затвердили й оголосили це
попередн рiшення, i вiн iз зали вийшов не рядовим, що у вiдставцi, а
академiком i титулярним радником.
Як був, у фрацi, кинувся мерщiй порадувати свою Ликеру любу, що вже
жила тут поряд i готувала собi весiльний одяг.
Вона i справдi зрадiла вельми. Власне, не так йому, як фраку, в якому
ще нiколи його не бачила.
- А ви, Тарасе, у цiй одежинi ну чистий пан! - сплеснула вона руками. -
А не збрехала панi Кулiшиха, розповiдаючи, що на весiллi в не© ви теж були
у фрацi...
- Сьогоднi, серденько, великий день! - промовив урочисто.
- Великдень був весною, - поправила його Ликера зверхньо, як нерозумну
малу дитину. - Нинi вже до покрови йдеться...
- Великий день в мо©м життi, - терпляче продовжив вiн. - Сьогоднi став
академiком! Ось тiльки що...
- То вже не треба буде iз Петербурга ©хати? - по-сво му це сприйняла
Ликера.
Нахмурився. Йому ще мало тих перепон, йому ©© супротиву лиш бракувало!
- Звання й чини не можуть нам замiнити душу, - озвався глухо. -
Житимемо на Укра©нi.
У повнiй тишi чути було, як ходить хтось за стiною. Нiби важкий,
великий маятник...
- Там хоч сусiди будуть? - озвалася Ликера журно.
- Хiба в пустелi житимемо? Народ довкiл...
- Я про панiв питаю.
- Пани... пани... - тримався, як тiльки мiг. - Це зiлля - немов
пирiй... Побудуть якийсь там час!..
- А нас вони прийматимуть?
Нiчого не вiдповiв. Поганого ©й не хотiв казати, а доброго не мав чого.
Прокляте рабство! В'©лося людинi в душу, виро стило в нiй лиш одне бажання
- зробитись тим, хто понукав роками, хто був тобi смертельним, лютим
ворогом.
- Ну, як ти тут? Вже звикла? - спитав натомiсть. - Носять тобi обiди?
- Спасибi, - буркнула. Схопила нишком якусь сорочку з крiсла, сховала в
шафу.
Тарас оглянув хату i не впiзнав. Так нiби хтось навмисне усе в нiй
зрушив з мiсця, порозкидав...
Ковтнувши суху, колючу слину, - як хвилювався, йому чомусь пересихало в
горлi, - ступив до столу й узяв графин. Здалось на мить, що в ньому вода
зелена...
- Скiльки вона сто©ть?
- Хто зна ... Хазяйка ще наливала...
- Важко перемiнити? - зиркнув спiдлоба. - Може, води не стало в
Пiтерi?.. А я ж тебе просив, Ликеро, щоб ти була охайна та чепурна...
- Овва!
- Нечепурна дружина не треба навiть цигановi.
- Казала ж я, щоб узяли з прислугою!
- Хiба тобi самiй прибрати важко? Для себе ж...
- Я наприбиралася за двадцять лiт! По-людському тепер пожити хочу.
- А я тобi про що кажу? - удав Тарас, що не збагнув зата ного в ©©
словах. - Якщо людина дужа i молода, то ©й за виграшки навести лад у
хатi...
Промовчала. Накинула на плечi хустку й стала бiля вiкна. Струнка,
жадана, мила, як божий день, що пригасав, поймаю-чись осiннiм вогким
холодом!..
За кiлька днiв прийшов сумирний, тихий. Велике дiло - якась вода в
графинi! Узяв би нишком i помiняв... Де ©й було навчитися хазяйнувати в
хатi, коли вона нiколи ©© не мала?.. Та й, власне, просто могла забути, не
подивитися...
Хазяйка дому чмихнула, коли його побачила, i провела лукавим, довгим
поглядом. Про воду, певно, зна ... А може?.. В тому поглядi помiтив вiн
зневагу i спiвчуття... О господи! Невже йому судилося й крiзь це пройти?..
Хоча пробило першу, Ликера ще вилежувалася. Щоправда, вже в халатi,
який вiн ©й недавно подарував. У хатi був хаос, ру©на - зроду не довелось
йому такого бачити!.. Постiль не прибрана, в калюжi бiля графина - з
волоссям гребiнь, поряд бруднi панчохи...
Заплющив очi, слухаючи, як кров гуде у скронях. Стис кулаки...
- Не хочу я тако© жiнки! - крикнув.
- I ти менi не треба, старий шкарбун! - хихикнула. Бочком, бочком
шмигнула з хати. - По©деш сам у свiй нiкчемний Канiв!..
Стояв, якби закам'янiв. Останн слово зойкнуло луною в мозку й згасло
десь у глибинах його ства...
Вiдчувши ноги, рушив, немов сновида, в дверi. Невже кiнець? Фiаско
знову?.. Може, ще перемелеться... Навести лад у хатi - не мудре дiло... А
лад в душi?.. Ти хочеш, щоб у просто© дiвчини, яка зросла серед двiрнi й
набачилася там усього, були високi принципи й гармонiя краси душi та
тiла?.. Принаймнi... Ти ж чотири роки був козачком при пановi. Хiба
забув?.. Душа народу, вiчна ©© цнота... В усi часи пани розбещували
народну душу, знищували у нiй святе! Раб ма бути ницим, iнакше вiн не
схоче жйти в рабствi...
Нева його зустрiла вiтром, бризками. Могутня i та мнича, вона несла
широко води, звихрюючись побiля мосту... Сфiнкси були похмурi, наче аж
невдоволенi. Камiннi ©хнi лиця... Та дай ©м спокiй, сфiнксам! Ти тiльки що
необережним словом розруйнував до половини зведену останню, може, вежу
свою людського щастя!.. Пусте. Як кажуть, чубляться, бо любляться. Коли на
кожну сварку мiж молодятами... Старий шкарбун!.. Душею я молодий... Душею?
А треба ©й твоя душа?.. Ну, як же! Ми з нею одного роду-племенi...
Хтось, iдучи назустрiч, зняв капелюха i привiтався. Ого! Забрiв на
Стрiлку... Колись вони з Сошенком любили тут гуляти... Смiшний, тодi вiн
бiдкався, що Петропавловська, - яка сьогоднi - мов на долонi, - не для
таких, як вiн, нещас них крiпакiв!.. Тепер вiн ма право, йому не раз
обiцяно у нiй достойне мiсце...
Пiшов назад. Поставили посеред мiста пугало!.. Можливо, тому вiн тут не
побував з Ликерою... Чи ж то вона вже заспоко©лася, пожалкувала, що так
його образила?.. Старий шкарбун... Це ж треба таке сказать!..
Всмiхнувся. Ось почекай, одружимося, то не тi © ти заспiва ш! При силi
ще, хвалити бога... Може, сидить i плаче? Кинув ©й у лице такi слова!..
До слiз йому зробилось жаль Ликери. Забув, лихий, що сирота, що
наймичка, що, може, ©й не випало на долю й крихти щастя!..
Наддав ходи. Як часто ми, жадаючи вiд iнших ласки, щиростi, самi ста м
жорстокими в сво©х вимогах!.. А потiм ще й хизу мося сумлiнням чистим,
впертiстю у досяганнi iстини, що нам тодi здавалася незаперечною. А суддi
хто?..
Хазяйка дому стрiла його колючим поглядом. Не пропустила, коли хотiв
пройти в "свою" кiмнату.
- © нема ! - крикнула.
- Гуляти вийшла?
- Кобто... Забрала все й по©хала.
- Куди?
- А це вже, батечку, ©© саму спитайте, - пiдколупнула. - Може, коханця
ма ...
Вибiг на вечорову вулицю, облiзлу й сiру, наче стара шинель. День згас
уже, а нiч ще десь барилася. Осiння нiч...
На перехрестi взяв вiзника й по©хав на Малу Мiщанську, у дiм
Астаф' во©, де проживала вона ранiше, коли служила в Забiли-Бiлозерсько©.
Як розповiв, що за бiда його сюди пригнала. Забiла сполошилася i
водночас зрадiла.
- Нема в нас, Григоровичу, i не було. Казала ж вам...
- Образилася, - зiтхнув Тарас. - Накинувсь ледь не з кулаками!..
Зiрвався...
- Скажу вам вашу ж примовку: нема зла, щоб на добро не вийшло.
- Що доброго в самотинi!.. Та ще коли, як кажуть, ©деш з ярмарку... -
сказав Тарас печально. Й вiдчув, що груди стали немов склянi.
- Будь ласка, дайте ковток води... - простяг отерплу руку. - Iз серцем
щось...
Знайшов ©© на другий день. Там, де й шукав: прийшла, коли вже вiн
по©хав до Академi©.
- Вони не хочуть прийняти вас, - ввiйшла в свiтлицю панi, яка сама
ходила його послом.
- Чому?