Шевчук Владимир. Терновий свiт

Ревiв святами, оргiями могутнiй Рим, гуляв - карав i милував - Нерон, на
диво, схожий на iмператора всiя Русi...
Схопившись, знову споро пустив перо на бiле поле аркуша.

...Молю ридаючи: пошли,
Подай душi убогiй силу,
Щоб огненна заговорила,
Щоб слово пломенем взялось,
Щоб людям серце розтопило,
I на Украйнi понеслось,
I на Укра©нi святилось
Те слово...

Не дописав рядка, заснув.
Чотири днi та ночi тривало чудо творення свято© птицi з попелу, в який
©© перетворив новий Нерон i слуги його завзятi - кати людськi. Чотири днi
та ночi народжувалась нова поема-пiсня в душi, що довго й гiрко не
озивалася прибитим рiдним словом. Коли ж поставив крапку i, повагавшись
трохи, нарiк сво нове творiння "Неофiтами", пiдвiвся, впав на лiжко,
схопився знов i крикнув, мов на пожежу:
- Павло! Павло Абрамович!..
Його ж нема вдома... Вiн геть забув. А може, ©м, нижегородським
приятелям, не слiд читать поему, в якiй слiпий хiба що не вгледить сутi
справжньо©, царя, його сатрапiв i тих, хто йде за волю на муки й смерть?
Не через те, що в чомусь не довiря , а щоб не стати приводом для ©х
турбот, а може, i непри мностей. Цей полiцмейстер Лапа з усiми ними
запанiбрата. Та хто сказати може, як поведеться, коли бiда, коли до -рук
йому потрапить донос якогось iще Петрова а чи Iса ва?..
Пiдбiг до столу, перегорнув сво нове творiння, сво дитя... Аж дивно!
Чотири днi тому поеми ще не було, а зараз - ось вона, у плотi й кровi!..
Жива душа, що житиме й торкатиметься душi людей... От хто ©© послухав би,
i зрозумiв би, i пiдказав би, що в нiй не так, - старий Михайло Щепкiн,
земляк i друг! Йому нехай i буде вона присвячена... При©де в Нижнiй
Новгород, то подару ...

I мечi в руках ©х добрi,
Острi обоюду,
На отмщенiе язикам
I в науку людям.
Окують царей неситих
В залiзнi© пута,
I ©х, славних, оковами
Ручними скрутять,
I осудять неправедних
Судом сво©м правим...

Накрив рукою аркушi. Таки не варто нею тут похвалятися... Поема ця не
для цензури. Як тi, що писанi були колись у В'юнищi та Переяславi... Для
друку, - якщо дозволять, - щось нашкребе iз захалявних записiв, якi
прислав, оправивши, друзяка Герн. А це сво творiння, новий псалом,
пiзнiше пустить мiж люди так, у списку, як ходять десь на Укра©нi i в
Петербурзi, - йому про це сказали! - "Холодний Яр", "Кавказ", "I мертвим,
i живим...", "Сон", " ретик", "Великий льох"...
Згорнув, поклав до внутрiшньо© кишенi, - щоб не пом'ялись аркушики, -
одяг кожух i вийшов з дому. Як написав поему, то став немовби бiльшим, аж
тiсно йому зробилося в сво©й кiмнатi, в домi. Йшов по бульвару, вулицею,
що тут була, як Невський у Петербурзi, i вiдчував себе високим, дужим та
молодим. Тепер вiн знав достеменно, що гнуло його весь час, що, крiм
обмежень на в'©зд та нагляду, гнiтило душу, гнало важкi думки. Вiн не
писав, не був поетом, тим Кобзарем, яким його заслали в Орську!.. Все
повернув чи просто не дав прибити: гiднiсть, здоров'я, хист художника i
навiть, власне, волю, а музу, ту, що вивела його у першi лави борцiв зi
злом крiпаччини й самодержавства, десь загубив сiм рокiв тому в Орськiй,
чи по дорозi з не© до Оренбурга, чи вже в Уральську, в Гур' вi, чи на
Каспiйськiм морi, як плив на той забутий богом Мангишлак... Тепер вона
вернулася до нього знов, дихнула в душу силою живого слова!.. Вiн мов
воскрес iз мертвих, пiдняв i скинув камiнь, яким його приклали
кати-жандарми!.. Всу весь ©хнiй труд. Тепер вiн може ждати, коли йому
дозволять в'©хати до Петербурга!..
Рiка, що враз вiдкрилася йому згори широким бiлим плесом, забила дух.
Стояв, дививсь у волзьку сиву далеч, а бачив старий Днiпро, а чув його
нескорену, хоча й закуту силу... Вiн, врештi-решт, по©де на Укра©ну! Там
ждуть його... Принаймнi вiн жада дихнуть ©© повiтрям, наповнить душу
пiснею, красою рiк, га©в, степiв i словом iз мудрих уст народу... Якi
слова, якi пiснi, якi там люди, господи!..
Оглянувся, чи хто не бачить його сльози. На вулицi анi душi, пустеля.
Лиш вiтер, нiби граючись, жене легку поземку...
...З усiх, кого запрошував вiдвiдати його, бiдаху, в Нижньому, озвався
дiлом тiльки старий Михайло Щепкiн. Який там вiн у бiса тобi старий! Юнак,
що ради друга сiв у поштовi сани i крiзь мороз, хурделицю помчав з Москви
на берег Волги. Чотириста зимових верст!..
Читав його короткого, але такого радiсного листа й поймався щастям.
ще на свiтi люди - душевнi, щирi, справжнi!
Толстая теж прислала йому листа. На це ж рiздво граф звернеться до
президента Марi© Микола©вни з проханням клопотатися про страждущого
Шевченка, аби йому дозволили в'©зд до столиць й навчання в Академi©...
Коли ж то вiн побачить ту Академiю, коли обняти зможе свою святу
заступницю!..
Не мiг удома всидiти. Схопив цидулку Щепкiнову й пiшов мерщiй до
Варенцова, директора театру. Той також жде великого Михайла Щепкiна, що
дав люб'язну згоду зiграти в кiлькох виставах! Свято! Рiздво рiздвом, а
Щепкiн теж нижегородцям празник!..
У вестибюлi зустрiв актрису Пiунову, з якою був уже знайомий. Вона
також його впiзнала.
- Здрастуйте... - озвалась перша.
- де!
- Хто?
- Щепкiн ©де в Нижнiй! До мене в гостi, - чмокнув ©© тендiтну ручку.
- А грати буде?
- Буде! В кiлькох виставах.
- Як би менi хотiлося зiграти з ним!.. - сказала просто, щиро й аж
засвiтилася вiд хвилювання.
- А що?.. Ви брали участь у "Москалi-чарiвнику"?
- Нi.
- Жаль...
- Я можу швидко вивчити!
- Роль укра©нська...
- Байдуже!
- Не можу вам пообiцяти, - сказав Тарас i тiльки тут помiтив, що й досi
ще трима в сво©й руцi ©© маленьку руку. - Я попрошу, щоб вiн замовив
слово...
- Дякую! - вся зайнялася радiстю. - Ви дуже добрi... Провiв ©© очима аж
до дверей, зiтхнув i рушив до Варенцова. Чекати став ще зранку на третiй
день, як ви©хав гiсть дорогий до Нижнього. Бродив довкола пошти, не
пропускаючи нi тройки з тих, що при©здили. Поштмейстер вже, помiтивши його
старання, пообiцяв, що сповiстить при©зд артиста, i попросив iти додому й
чекати там. Не витримав. Надвечiр знову вийшов i крiзь густу хурделицю
прибiг на пошту.
- Ще не було з Москви нiкого?
- Дивний ти чоловiк, - зiтхнув поштмейстер стомлено. - При©де - де вiн
дiнеться... Пiде до вас, - я знаю, в дiм Овсянникова! - або в готель...
- А може, ви...
- Прогавив? Кого? Михайла Щепкiна?.. Та я його люблю з дитинства!..
- Вибачте... Ми стiльки лiт не бачилися!..
- При©де.
- Справжня вiхола...
- Дорога тут стовпова; i конi, i ямщики про©дуть ©© з зав'язаними
очима. Чи ©м звикать!
- Коли ж чекати?
- Певно, десь аж опiвночi... Або й пiзнiше... Йшли б ви додому спати. Я
накажу, щоб пiдвезли старого пiд самий дiм.
Не мав чого робити - пiшов у снiг. А й справдi, хвилю ться, немов
дитина... Ви©хав, то буде тут. Вiн мандрiвник бувалий. Гастролi тут,
гастролi там!.. За сiмдесят прожитих лiт... О господи! Йому вже сiм
десяткiв... Як час бiжить! Не зглянешся, як i старий... Та й нинi - вже з
базару. Два мiсяцi - й вiн iменинник знову!.. Так нiби заснув знiчев'я у
тридцять три й прокинувся в сорок чотири. Пройшов крiзь пекло справжн , а
наче й зовсiм не жив тих лiт, згадати нема чого... Нi, страшно все те
згадувати! Жахливий сон... Солдатське нежитi !.. Чому Кулiш не побажав
при©хати? Чи побоявся справдi дурних розмов дурних людей, чи, запишавшись
вельми, погордував?.. А Костомаров? Пише, що довго ждав його у Петербурзi,
а сотнi верст зробити круга не захотiв, як ©хав до Саратова... Дива,
дива!.. Таки бояться братчики його особи... Нехай... Куди ©м дiтися, коли
при©де у Петербург!.
Пiдставив спину вiтровi. Кожух мiцний, не просiче... З трактиру, мимо
якого якраз iшов, долинув спiв: у когось Iсус уже родився, на двi доби
ранiше...
I тут згадав, що не обiдав, а далi - боже праведний! - що в Брилкiних
сьогоднi свято - сiм лiт подружнього життя i що його запрошено було до
них!..
Весь у снiгу, вбiг до вiтальнi.
- Де тут новоодруженi? Адела©до Олексi©вно, Миколо Олександровичу,
дозвольте вас привiтати!.. Бо поспiшаю!..
- Куди?
- Стрiчати Щепкiна...
- Ще не при©хав?
- Вiхола ж!..
- Ось що, Григоровичу, - сказав господар владно. - Ви роздягайтеся, а я
пошлю на пошту хлопця попильнувати гостя i накажу, щоб вiв сюди, як тiльки
той при©де... Iване! - крикнув у передпокiй i вийшов сам на розшуки свого
гiнця.
Адела©да Олексi©вна, - уся в шовках та золотi, - не пiдiйшла, а
пiдпливла.
- Прошу до столу, гостю дорогий, - вклонилася за старожитним звича м.
- Ось роздягнусь... - зiтхнув Тарас.
- Дозвольте вашу шубу чи кобеняк, як ви ©© звете, Тарасе,
по-нетутешньому, - постав Петро, Миколин брат. - I - повний хiд!..
- Не буде сьогоднi повного - я гостя жду.
- Тодi малим пiдемо, - зняв шубу, нiби шкуру iз дичини.
- Прошу! - взяла пiд руку Адела©да. - Сiдайте тут, побiля мене...
- Дякую.
- Iван побiг, - сказав Микола Олександрович, сiдаючи по праву руч
дружини. - Ви змерзли? Швидше випийте!
- I закусiть!.. - додав Тарас, радiючи теплу, обiду, друзям. - Живiть
сто лiт, як голуб'ята!.. - пiднiс високо келих.
Опiвночi покинув хату Брилкiних останнiй гiсть, а Щепкiна все не було.
Iвана теж.
- Я буду йти, - сказав Тарас господаревi, що вже куняв. Адела©да
Олексi©вна пiшла ранiше спати. - Спасибi вам...
Надворi легше дихалося. Хоч вiтер стих, зате мороз подужчав. Снiг аж
стрiляв пiд чобiтьми. Нелегко йому в дорозi, бiдному!.. Не треба, мабуть,
було просити в Нижнiй, а ©хати на зустрiч з ним пiд Москву, в село
Нiкольське, як спершу було пропоновано... Туди при©хать згоджувався i
Лазаревський... Пiзно! Старий уже десь пiд'©здить до Нижнього, Михайло в
Петербурзi, Тарас iде до станцi©, а Катя Пiунова... До чого тут Пiунова?..
Вона так хоче зiграти з Щепкiним! Тетяну, скажемо, iз "Москаля-чарiвника".
Чим не Тетяна?.. Надто вже молода... Ти й скажеш! Молодiсть ще не була
нiкому в такому дiлi ганджем...
Станцiя була безлюдна й тиха. Бiля дверей, на лавi сидячи, дрiмав Iван.
- Ви Щепкiн? - кинувся. - А-а!.. - потягнувся смачно.
- Iди, Ванюшо, спати, - сказав Тарас.
- А ви?
- Чекатиму. Вiн скоро вже при©де... Ти не проспав, бува, його?
- Ну що ви! Я вибiгав на кожен звук.
- Спасибi.
Iван пiшов. Затихла його хода... На лавцi бiля столу хтось смачно спав
похропуючи... Ледь-ледь свiтила лампа...
Щоб не заснути, вийшов. Вдихнув морозу... Гарна в Миколи жiночка... А
руки так i в'ються - мов два крила!.. Катруся, ставши жiнкою, ще краща
буде...
Вслухався: здалось, що чути далекий стугiн швидких копит, скрип
полозкiв i срiбна пiсня дзвоника... I голос в не© гарний. Вiн якось чув,
спiвала в якiйсь виставi... Та що це з ним! Розм'як, розкис вiд чарки та
вiд тепла бiля чужого вогнища... А втiм, бурлака кожен тихенько марить
затишком, сiм' ю, щастям.
Аж душно стало йому в кожусi. Лiзуть такi думки до голови!.. Оклигав
трохи в Нижньому, побув на волi, межи людьми i настовбурчив пiр'я, хвiст
розпустив... Жорстокий ти! Хiба я мертвий, чи кам'яний, чи не така ж
людина, як всi довкiл?.. На все свiй час... Мiй час давно сплив за водою
пропащих лiт!..
- Ви знову тут? - де взявсь поштмейстер. - Спали б... Я ж обiцяв.
- Не спиться менi, шановний... Думи спать не дають...
- Хай конi думають, у них на те i голова велика, - пожартував,
закутуючись у шубу.
Постояли якусь часину мовчки. З-за хмар з'явився мiсяць. Ущербний
трохи, бiлий...
- На завтра стихне. Тобто уже сьогоднi, - сказав поштмейстер. - Старий
погоду нам привезе...
- Якщо при©де...
- Вже дав би звiстку досi.
- Мiг занедужати в останню мить...
- Тихiше! - схопив його поштмейстер за рукав. - Зда ться, ©дуть...
©дуть!
Тарас метнувся вулицею назустрiч тройцi. Постояв, слухаючи, побiг
назад. Поштмейстера вже не було надворi... А дзвоник дужчав, дужчав,
перестук рiс, насовувався, мов ураган...
Нарештi, конi стали, вiдсапуючись хмарками духу.
- Як ви тут? - спитав ямщик, звертаючись до пасажирiв. Тарас пiдбiг,
рвонув дверцята.
- Щепкiн Михайло ?
- , , земляче! - музикою озвався голос, i на мороз, немов ведмiдь з
барлогу, посунуло щось величезне, кругле i розхвильоване.
Тарас обняв, ковтаючи щасливi сльози, знайшов лице, закутане в хустки
та хутра, й поцiлував...
...Вже того дня уранцi Тарас збагнув, що допустився помилки, домiгшись
згоди Щепкiна порадувати нижегородцiв сво©м мистецтвом. Не встигли вони
поснiдати та надивитися один на одного, як увiрвався пан Варенцов i досить
нецеремонно заволодiв чудесним гостем.
- П'ять днiв? Щовечора один спектакль. Уранцi репетицi©. Умови вашi
прийнятi.
- Я ж не сказав...
- Ми згоднi на будь-якi умови. Прошу! Карету подано! - махнув,
вклонившись, шапкою.
- З гербом? - всмiхнувся Щепкiн.
- Ну-у... Просто добрi сани.
- По©хали? - спитав Тараса Щепкiн.
А що було робити! Назвавсь грибом, то лiзь у козуб, кажуть.
Попали саме на репетицiю. Директор знав, в яких виставах гратиме
великий Щепкiн, i трупа вся трудилася вже кiлька днiв.
Старого стрiли оплесками. Вiн уклонився чемно й сiв у партерi.
- Гра мо! - гукнув акторам Варенцов. - А ви, Семеновичу, вiзьмете
участь у репетицi©? - спитав пречемно гостя.
- Сьогоднi я подивлюсь, - озвався той неголосно, щоб не завадити сво©м
колегам. - А завтра вже...
- Чудово.
Тарас, який сидiв по iнший бiк вiд Щепкiна, вiдчув чийсь гострий
погляд. А-а, це Катруся Пiунова пита його зi сцени, чи не забув сказати
про не© гостевi!..
- Зверни увагу на те дiвча... - шепнув Тарас.
- А що?
- Хотiлося б, щоб ти ©© пiдтримав...
- Гарненька... Ма здiбностi?
- Природня, щира, з голосом...
- I?..
- Що?
- Тобi подоба ться, - всмiхнувся гiсть.
Тарас вiдчув, що спаленiв.
- Нi... Просто так... Просила, щоб попросив... - признався чесно.
Щепкiн лише примружився, мов хитрий кiт. Невдовзi мовив:
- Славна... Вона не зна мови?
- Яко©?
- Нашо©. Щоб грать Тетяну у "Москалi".
- Сказала, вивчить.
- Треба, щоб ти помiг.
- Я з радiстю!
- Ще б пак...
- й-богу, я, Семеновичу...
Старий всмiхнувся, а далi враз нахмурився i мовив Варенцову:
- Яка актриса!..
- Хто? А-а... Це Пiунова Катя.
- Тетяна, справжня тобi Тетяна для "Москаля-чарiвника"!.. Я хочу з нею
грати. Як ви?..
- Будь ласка! Ми тут, зна те... Щепкiн ледь пiдморгнув Тарасовi.
- Тарас Григорович пройдеться з нею роллю, аби вимова була вкра©нська,
справжня. Чи так? Тарас кивнув.
- Чудово! - схопився з мiсця Варенцов. - Сьогоднi ж вас познайомлю з ©©
вiтцем...
- Я з ним давно знайомий, - шепнув Тарасу Щепкiн, - i Катю що колись
малою бачив...
- Ну ти й хитрун, Семеновичу! - зрадiв Тарас, що так ус склада ться.
Коли прийшли додому, гiсть розморився, сонно прилiг на лiжко...
- Старiсть... - зiтхнув. - Я тут ударю по Комарницькому, - сказав
невинним голосом, - а ти вiзьми он п' су та батька Катриного - на перший
раз - i йди навчай... Це дiло для них трудне...
- Хотiв нову поему... - почав Тарас.
- Сьогоднi я з дороги, - не дав йому домовити. - Не втямлю - будеш
злитися... Поему ми прочита м завтра! Якщо вона написана, то не втече... А
дехто...
- Батьку, що ти ото вигаду ш!
- Коли я, друже, був молодий... такий, як ти...
- Менi вже сорок з гаком!..
- Чудовий вiк! Якраз все : здоров'я, розум, грошi...
- 3 грошима туго.
- Будуть. Аби було здоров'я... Ну, йди, Григоровичу, а я посплю...
I враз захрiп. Лицем округлий, мирний, ще й плямка ротом, наче мала
дитина...
Стрiла ©х Катерина. Кинулася знiмати з гостя важкий кожух.
- Я сам, я сам, - вiдтрутив ©© Тарас. - Ну, як? Вчиш роль?
- Таке нарiччя
- Мова, Катрусю, мова!
- Чайку б нам... Мати, напевно, в церквi? - озвався Катрин батько.
- I дiти з нею... Можна...
- Не треба чаю, серденько, - сказав Тарас. - Учитимемося допоки в хатi
тихо.
При свiтлi свiчки вона здалась якоюсь аж неземною. Великi очi сяяли,
мов двi зорi, волосся...
Струснув химерне видиво й почув слова, якi читала смiшно
актриса-учениця.
- Не так, - торкнувся ©© руки. - "Уже ви iз сво © благопристойностi чи
виходите, чи нi, до того менi мало дiла; тiлько знайте: язиком що хочеш
роби, а рукам волi не давай".
Вона слухняно повторила. Як музику, бо навiть голос його зiграла.
- Серденько, не забувай, що роль жiноча...
- Правда, - всмiхнулась просто. - Зараз... Вона настро©лася, i в хатi в
Нижньому враз залунала дзвiнка жiноча мова Полтави чи Звенигородки.
- Чудово!.. Тiльки казати слiд "годилось", а не "годiлось".
- А що воно по-нашому?
"Прилично". "Хотя й не прилично вам так часто сюда ходить".
Чомусь йому весь час здавалось, що тi слова та реплiки, якi вони
вивчали, якимось чином тикалися до нього, й це дратувало.
- "Я не потраплю з вами спiвати, а може, й пiснi тако© не знаю, яку ви
зна те".
- Твердiше треба. "Зна те", - поправив глухо.
Вона всмiхнулася i повторила точно. При тому. так повела плечем,
прикритим хусткою, що серце в нього впало й лишилося десь там лежати.
Господи, цього йому ще бракувало!. Щось схоже з ним уже було. Тодi, коли
зустрiв Закревську Ганну...
- А що таке "несамовитi"? - спитала дiвчина i привела його до тями.
- Ну-у, слово це багато ма значень... У цьому ж випадку слiд розумiти
як "невменяемые".
- Напевно, Финтик так закохався в Таню!
- Нi. Це пародiя на модний спiв... Чи гру на сценi...
- Правда... - схилила щiчку на кулачок. - I в нас вважа дехто, що
почуття геро©в передавати треба з надривом, в стилi несамовитостi...
- Не пiддавайся на це хоч ти! - гукнув Тарас, злякавшисi. за ученицю.
- Що тут таке? - ввiйшов господар дому.
- Нiчого. Ми бесiду мо про гру в театрi, - мовила йому спокiйно Катя.
- А я подумав...
Очi ©© сяйнули зоряним чарiвним блиском.
- Мабуть, я вже пiду, - пiдвiвся з стiльця Тарас.
- Так скоро? - зламала брiвки дiвчина.
- У мене ж гiсть...
- Спасибi вам за протекцiю.
Промовчав. Нiби в густiм туманi вийшов до передпокою, одяг кожуха,
шапку.
- Добранiч вам!..
- Прийдете завтра? - дзенькнуло з небесних сфер.
- Звичайно...
Аж на морозi трохи йому полегшало. Туман розтанув, речi набрали звичних
абрисiв. Було i страшно, й смiшно. Брiв молодим, веселим снiгом, що осявав
грудневий раннiй вечiр, i вiдчував у грудях замiсть серця тендiтну бiлу
квiтку. Хотiлося йому спiвати, плакати, кричати хтозна-кому й хтозна для
чого, щоб подiлитись дивом, що сталось з ним. Ото було б, якби гукнув "Ой
хмелю" чи "Морозенка" на повен голос!..
Снiг осiдав, порипуючи, пiд чобiтьми. Дими вилися вгору - брав
морозець. Поблискували свiчками вiкна... Може, колись i в нього буде сво
обiйстя, хата i в нiй родинний вогник, довкiл якого... жiнка в накинутiй
на плечi хустцi, дiти, вiн сам, статечний, неговiркий - як же отець
сiмейства... Знадвору чути рипiння, смiх... "Дозвольте заколядувати?.."

Iшов, перейшов мiсяць по небу;
Щедрий вечiр!
Да стрiвся мiсяць з ясною зорьою;
Щедрий вечiр!..

Щепкiн, напевно, жде господаря, що загуляв... Там Павло Абрамович, i
вiн не дасть йому скучати... Господи, кутя ж сьогоднi! Вiн геть забув,
зустрiвши свою зорю... Свою?..
- Нарештi! - гукнув Овсянников, що вийшов його розшукувати.
- Як там наш гiсть?
- Нiвроку. Я виглядаю, чекаю вас, Тарасе, а вiн собi всмiха ться... Оце
допiру лише сказав, що ви в актриси Пiуново©.
- Учили роль Тетяни iз "Москаля-чарiвника".
- Чудово!
- Дай-то боже...
- Вам Пiунова не до вподоби?
Не знав, що мовити на дружне те запитання, i через те промовчав,
удавши, що не почув.
Бiля будинку на них чекав, прогулюючись, великий гiсть. Лице його було,
мов ясний мiсяць...

Iшов, перейшов мiсяць по небу;
Щедрий вечiр!..

...Свята не iдеальний час для розумних бесiд. Тим паче дли поезi©.
Благi пориви сiсти i прочитати вголос нову поему вдалося ©м здiйснити
аж на четвертий день по при©здi Щепкiна. У круговертi свята, вистав,
навчання Катрi та репетицiй ©м випала година-друга побути вдвох, i добрий
друг, зiтхнувши, сам попрохав:
- Ну-у, братику, читай свою поему! Пора. Бо завтра останнiй день.
По©ду, щоб рiк новий зустрiти вдома...
- Може, побув би ще?..
- Нi. Бенефiс у мене... Та й тягне щось мене в Москву Бодай чогось не
сталося... Душа болить...
- Химери...
- Бери й читай.
- Я присвятив ©© тобi.
- Спасибi, - приклав до серця руку. Подумав трохи i проказав
схвильовано: - Аж ось коли зажив я слави вiчно©!..
- Жарту ш?
- Нi. Ти вiчний. I я вiднинi буду скрiзь при тобi...
- Побiйся бога, батьку! Такий актор!..
- Що толку? Допоки гра ш - славний, валодар дум, а перестанеш грати або
умреш - i все, нема... А ти, тво© поезi© - як сонце в небi!..
- Що ж ти зi мною робиш, старий лестивцю! - гукну© Тарас. - Я ж можу в
те повiрити i стать нещасним!
- Вiд того, ким ти станеш, нiчого вже не змiниться, - сказав суворо
Щепкiн. - Поезiя твоя - мов джин, якого випустили iз глека... Он Гоголь що
хотiв зробити iз "Ревiзором" i "Мертвi душi" сво© палив!.. А залишився
Гоголем... Отак i ти, - всмiхнувся. - Ти можеш навiть тут одружитися, а
слави мо © цим не похитнеш!..
- Тво ©?
- Того, кому присвячено нову твою поему. То як ти ©© назвав?
- Зда ться, буде "Неофiти"!..
- Хороша назва. Слухаю...
Тарас дiстав з кишенi аркушi, розгладив ©х i прочитав епiграф, узятий
ним iз бiблi©:
- "Сия глаголет господь: сохраните суд й сотворите правду, приближибося
спасенне мо прийти, й милость моя открыется. Исаия. Глава 5, стих I".
Михайловi Семеновичу Щепкiну на пам'ять 24 грудня 1857 року.
Передихнув i, дивлячись на присмирнiлого актора-друга, почав читать з
присвяти:

Возлюбленику муз i грацiй,
Ждучи тебе, я тихо плачу
I думу скорбную мою
Тво©й душi передаю.
Привiтай же благодушне
Мою сиротину,
Наш великий чудотворче,
Мiй друже диний!
Привiта ш - убогая,
Сiрая, з тобою
Перепливе вона Лету,
I огнем-сльозою
Упаде колись на землю
I притчею стане
Розпинателям народним,
Грядущим тиранам...

Ти, мов дитя, не вiда ш, хто сам си! - промовив Щепкiн з подивом.
Тарас стояв, розбурханий сво©м читанням, аркушами, якi тримав в обох
руках, - щоб не тремтiли, - й проймався знову трепетом, як i тодi, коли
писав поему. - Пробач. Читай. Я слухаю-Читав про Рим, про християн, що
йшли на муки, тортури й смерть заради добра i правди, про iмператора, який
жорстокiсть зробив сво ю вiрою, а бачив пишний Санкт-Петербург, царя
Миколу, мученикiв в'язниць, казарм, сибiрських каторг i... матерiв, що
омивають слiзьми трагiчну долю сво©х синiв...

I ти слова його живi©
В живую душу прийняла.
I на торжища, i в чертоги
Живого iстинного бога
Ти слово правди понесла.

Поклав на стiл рукопис i важко сiв. Помiтив кра м ока, iпо Щепкiн
дивиться на нього, мов на брюлловський "Останнiй день Помпе©".
- Ти не зламався... Навiть не похитнувся!.. Святий огонь поезi© не дав
залити брудом сатрапам царським!.. - мовив iз глибини м'якого крiсла
Щепкiн. - А правду кажучи, я те боявся -
- Теж? - запитав отямлюючись.
- Ну, як Кулiш, як Максимович...
- Тому й тягнув з читанням, старий хитрюго? - розвеселився. - Мiг би
менi сказати!
- Звiдти нiхто, Тарасе, не поверта ться таким, як був Ти - перший!
Помовчали. Мов пом'янули погаслий дух борцiв за правду й волю...
- Поема справжня. Власне, це алегорiя... - озвався знову Щепкiн.
- Ти зрозумiв?
- Я, братику, прожив життя... - всмiхнувся Щепкiн. - Треба тобi
вертатись швидше у Петербург! А то Кулiш...
- Не захотiв при©хати, - сказав Тарас. - Пiдуть розмови, каже... А ти
розмов не побоявся!
- То я... Пора збиратись! - схопився з крiсла, як молодий. Обняв Тараса
й поцiлував. - Спасибi!.. Перепиши й пришли менi... Нi, передай. Певнiше
буде... Як там Тетяна наша? Мабуть, уже тремтить... Ех, що то, брате,
молодiсть!..
Театр був повен. Щепкiн! Володар душ!.. Не крiпацьких, - сам з
крiпакiв, - а тих, що вклав господь людинi, щоб розумiла вона красу i
мудрiсть... Тарас сидiв, дивився на те, що дiялося на сценi, на Пiунову,
яка пишалася в яскравiй плахтi й вишитiй ряснiй сорочцi, i так було йому
на серцi дивно. Хоч сам навчав вимовi, хоч чув цi реплiки iз уст ©© уже не
раз, лунали вони для нього музикою... Талант, талант!.. Так нiби вона i
виросла на Укра©нi!.. Солдата й Финтика ледь помiчав. Одна вона,
здавалося, була на сценi - мила й така реальна, справжня, хоч грала
роль...
I тут ввiйшов Михайло - Щепкiн. Молодший ледь не вдвiчi, як на виставах
учора й позавчора -
- Здорова була, моя жiнко, моя голубко! - обняв Тетяну. - Як
пожива ш?..
Достеменно це був полтавський чоловiк - довiрливий i щиросердний, ще й
вимовляв так мило, ледь пом'якшено вкра©нське "л"! Де дiвся той
городничий, що потрясав, немов Юпiтер, тупу чиновну братiю на цiй же сценi
два днi тому. Великий маг i чудотворець!..
- Чого ти так довго барився? Я ждала, ждала, та й годi сказала, -
залебедiла до нього жiночка, й Тарасовi здалось вараз, що то його
стосу ться, що то його так докоряв Катя, що не Чупрун Михайло, а вiн
барився довго...
Заплющив очi, слухаючи ©© спiвучий голос, такий знайомий i незнайомий,
вже дорогий його душi i ще чужий...
- ...Та й менi ©сти хочеться. Чи нема чого? - басу лагiдно помолодiлий
Щепкiн.
- Що ж менi на свiтi робити? Хiба паляницi, або що?
Неправда ця обурю Тараса, псу йому солодкий настрiй. Дружина, що
хова вiд чоловiка ©жу, припасену для залицяльника... Зал вибуха
оплесками, захоплений якимось жестом, мiмiкою чи iнтонацi ю Михайла
Щепкiна. А може, й Пiуново©. Вона сьогоднi на висотi, на злетi - Коли б ще
хтось iз тих вусатих панiв-гусарiв та не накинув оком на Катерину!.. О
господи, уже ревну до глядачiв, до оплескiв, до того, що захоплюються ©©
красою, молодiстю!.. Не будь смiшним, отямся... Дивись, дивись на друга
свого великого, що завтра ©де! Виступить iще в однiй виставi й з театру
прямо - в сани, в морозну нiч, у вiхолу, що знов знялась надвечiр... Що
робить iз глядачами цей чарiвник!.. На нього теж, напевно. вплива чар
партнершi...
Верталися додому вдвох. По правдi кажучи, втекли тихенько, щезли, яко
щезав дим. Були з того веселi, мов хлопчаки
- Ну, як тобi Катруся, не заважала? - спитав Тарас.
- Та що ти! Я вперше грав Чупруна так радiсно, й вона була, мiй друже,
тому виною. Самойлова у порiвняннi з нею - солдатка!..
- О! Чи ти, бува, не закохався?
- Може... Я о-го-го! - закозирився. - Менi нема навiть сiмдесяти!.. Ще
одинадцять мiсяцiв... - зiтхнув i враз постарiв, стомлено зачовгав
чоботами об мерзлий снiг дороги.
- Як там у тебе сказано, у "Неофiтах"? - спитав невдовзi. I сам згадав:

Псалом новий господовi
I новую славу
Воспо м чесним собором,
Серцем нелукавим...

Пройшовши трохи мовчки, вiн зупинився i взяв Тараса за рукав:
- А зна ш ти, що серед тих, хто викупляв мене з крiпацтва, був
Котляревський, автор тi © п' си, яку сьогоднi грали ми з Пiуновою?
Не став чекати вiдповiдi, почовпав далi. Та ©х уже наздоганяла юрба
палких прихильникiв його таланту, що не могли не висловити йому свого
захоплення. Старий зiтхнув, розвiв руками i зупинився...