Шевчук Владимир. Терновий свiт

днем... Над тим хитливим полем лiтали вiльно чайки й стояло син небо...
Днiпро-Славутич!.. Справдi вiн перед ним чи знов йому наснився в казармi
чи камiнно-сiрому Санкт-Петербурзi?..
Сльози поволi виповнили Тарасу очi, впали... Щоб не побачило ©х
товариство, ступив наослiп аж до води, набрав у пригорщ, хлюпнув собi в
лице, напився. Вода була м'яка й солодка... Свята вода!..
Андрiй з Кирилом мовчки взялись ловити рибу, йому ж дали можливiсть
помилуватись вечором, що вже заходив червоно й зливав у сутiнь тiнi.
Оскiльки вiн до риби був не мастак, побрiв пiщаним берегом. Земля була
волога й пружна... Рiдна його земля!.. Схвильованiсть, що пiдступила йому
до горла терпким клубком, не дозволяла глянути на все довкiл очима митця,
художника, вловить штрихи, вiдтiнки... Вiн довго так i так болюче марив
цi ю зустрiччю, що вже не мiг спокiйно спостерiгати казку, що раптом стала
дiйснiстю... Стояв, залитий сонцем, у шелюзi й невтiшно мовчки плакав...
Дванадцять лiт!.. Нерони лютi, виродки, кати бездушнi!. Нiвечити, топтать
ногами душу людську за те, що прагне волi й долi сво©й землi, народовi!..
Ви славите Христа дино, що постраждав за людство, самi ж тим часом
множите нових страждальцiв iстини. Iсуса б ви розп'яли без слiдства й
суду!.. Може, це й не найгiрша кара - смерть на хрестi... Одмучився добу
чи двi... Та це ж не десять рокiв, це ж не чотири тисячi солдатських
дiб!..
В туманi бачив кручi на тому боцi. Церкви, яка тодi стояла пусткою, вже
не було. Призахiдне багрове сонце полум'ям лягло на гори... Нiби козацька
кров повиступала з сумних могил i розлилася полем... В ярах вона
чорнiла... Забута кров! Зневажена, немов чужа!.. Згадав, як слухав пiсню
на тiй горi, як слалася вона водою...
Та яром, яром за товаром...
Пiсня також пропала, стихла в бiдi крiпацькiй. Нiмо котив Днiпро свою
могуть до моря, вливав ©© в байдужi його солонi хвилi... Чи море Чорне
посолонiло вiд наших слiз?..
Почув, що вже його гукають. Гори з червоних стали чорними. Густа пiтьма
стелилася понад Днiпром, виповнювала вербовий гай, з якого вiн дивився на
правий берег...
Гори мо© високi©,
Не так i високi,
Як хорошi, хорошi©!..
- А ми вже думали, що заблукав! - зрадiв Андрiй його появi. - Кличемо,
а ти нi звуку...
- Добре, що й так почув, - признався. - Коли думки обсядуть, то й грiм
менi - як комариний писк. Ну й пахощi!..
- Щерба готова.
Справдi, у казанку над вогнищем кипiла смачно юшка, а на попонi,
прикритiй бiлим обрусом, стояла пляшка з чаркою, лежали ложки, сало,
цибуля з пiр'ям, нарiзаний скибками хлiб...
- Благословляй, Тарасе, трапезу! - сказав Андрiй, знiмаючи з вогню
щербу.
- Я ж вам не батюшка...
- Ти теж духовний пастир. Поет!
- Найбiльший на Укра©нi! - додав Кирило палко.
- За цi роки мене забули, певно...
- Нi, нi! Ви стали нiби думою, легендою нових часiв!
- Я дiдом став, - сказав Тарас, щоб збити Кирилiв пафос. Андрiй прийшов
на допомогу:
- Други, прошу до столу, сирiч до скатертини! Вони лягли, як стародавнi
еллiни, довкола миски й пляшки. Андрiй наповнив чарку й подав, як личить,
гостевi.
- За волю! - мовив коротко й одразу ж випив. Бачив, як спалахнули очi у
наймолодшого мiж них Кирила, як усмiхнувся гiрко на те Андрiй.
- Бери, що , закушуй. Мiцна ж така... Кирило пив за гостя. Андрiй
також.
- Я тут не гiсть! - гукнув Тарас, хмелiючи. - Я вдома тут! Ось оженюсь,
поставлю хату й житиму на Укра©нi. Не проженете?
- Що ти! Побiйся бога, брате!
- Коли б я мав у гарнiм мiсцi землю... - зiтхнув Кирило.
- Дякую, - сказав Тарас схвильовано. - Як вийде книжка, землю я сам
куплю. Для хати та для садка...
- А скоро вийде?
- Хтозна... В цензурi десь. Вже бiльше, як пiвроку. Помовчали.
Вслухалися у теплий лiтнiй вечiр, де тiльки конi, форкаючи й переступаючи,
порушували правiчну тишу. Iнодi, - немов живий, наморений, - зiтхав Днiпро
й вiтрець проходив мiж шелюгою...
- Ви, певно, все це впишете в сво© майбутнi вiршi? - тихо спитав
Кирило.
- Може... Поет так само, як i земля, те родить, що в нього впало,
висiяно життям.
- Щасливi ви - творцi краси...
- Ай справдi, - спитав Андрiй, - щасливий ти як поет? Тарас не зразу
знайшов правдиву вiдповiдь.
- Поетом гарно бути... Якби лише поетом i не в такiй же мiрi
громадянином... А втiм, поет не може бути не громадянином. Це нiсенiтниця!
- ж i такi... - несмiливо сказав Кирило.
- То вiршомази.
Знову запала тиша. Вогнище вже ледве-ледве жеврiло, й вiд того ще
яскравiшими здавались зорi. А ©х же - милий свiте! - сьогоднi висипало на
небi стiльки, неначе й справдi кожна - жива душа...
- Ти ще спiва ш "Зiроньку"? - спитав Андрiй. - То, може б...
- Я вам лiпше згадаю вiрш, написаний давно колись у Орську про цi
мiсця... Хоч трохи... що не забулося...
- Той самий вiрш, що вже сьогоднi слухали? - схопивсь Кирило.
- Правда... Як подивився на гори тi та на Днiпро...

...I Запорожжя, i село...
I монастир святий, скарбниця, -
Все, все неситi рознесли!..
А ви? ви, гори, оддали!!
Бодай нiколи не дивиться
На вас, проклятi©!! Нi, нi...
Не ви проклятi... а гетьмани,
Усобники, ляхи поганi!!
Простiть, високi©, менi!
Високi©! i голубi©!
Найкращi в свiтi! найсвятi©!
Простiть!.. Я богу помолюсь...
Я так ©©, я так люблю
Мою Укра©ну убогу,
Що проклену святого бога,
За не© душу погублю!..

Сидiли скорбнi, зболенi. Пiд зоряним, високим рiдним небом... На
споконвiку рiднiй сво©й землi... В пiтьмi зiтхав i схлипував старий
Днiпро... А може, й справдi море посолонiло вiд слiз, якi Славута щодня
вливав в нього впродовж столiть!..
...Так поспiшав у Прохорiвку, що й не вернувся до Переяслава, аби
забрати сво© пожитки. Дубом, який найняв таки в Козинцях, де ночували,
поплив на зустрiч з новим, незнаним свiтом i, може, навiть з долею. Щось
усесильно гнало його сюди, примушувало лишити друзiв, берег, який був
милий i дорогий...
Пливли униз, за течi ю, i по обiдi вткнулися в розмитий берег.
Прохорiвка! Село внизу, а на горi, високо над тим селом, немов гнiздо
орлине, бiлi дiм... Це ж треба знайти таке чарiвне мiсце!.. Мабуть, вiн
не шукав, дiсталося йому у спадок. I ця гора, й цi люди... Напевно ж, пан
професор не мозолями добув собi цю благодать!..
Допоки зiйшов на гору, добряче впрiв. Чи поспiшав, чи серце вже застаре
для молодечих таких поривiв... Оглянувся - i все забув. З гори вiдкрилася
така краса, така велично дивна картина свiту, що вiн не смiв дихнути.
Внизу в садках та вербах бiлiли хати, злiва чорнiв велично i та мниче
порослий густо вiльхою старезний луг, а далi синьо-синьо, - залитий небом,
сонцем, - лежав Днiпро з затоками та островами. На обрi© за ним здiймались
гори й красуня Рось пiд ними сiяла в степ...
Щось одiрвало нiби його вiд дива дивного й примусило зиркнуть назад, де
мiж акацiй в бiлому як снiг цвiту стояв будинок. З ганку, немов з хмарини
янгол, дивилася на нього жiнка в бiлому. Ковтнув судомно грудку, що
пiдступила йому до горла, й прошепотiв:
- Марiя...
- Тарас Григорович! - метнулася до нього жiнка. Спинилася на пiвдорозi,
мов завагавшись, а далi рвучко пробiгла вiдстань, що залишилася, схопила в
руки голову й поцiлувала його в чоло. - Михайло!! - крикнула. - Поглянь,
поглянь, кого нам бог послав!
Професор вийшов, мружачись, одяг якiсь маленькi, немов дитячi, окуляри
й розплився в радiй усмiшцi.
- Оце-то гiсть!.. Нарештi...
Вiн теж пiдбiг, - дрiбненько, мов куличок, - обняв Тараса Й тричi
поцiлував.
- Василiвно, проси до хати гостя!.. А ми собi й не думали, й не
сподiвалися...
- Не ми, а ти, - спинила його Марiя. - Я знала, що не сьогоднi-завтра
вони при©дуть, будуть. Синиця вчора билася нам у вiкно, - сяйнула карим
оком.
- А я не мiг збагнути, чого мене так потягло у Прохорiвку... -
спромiгся й гiсть на слово. - Аж то синиця винна!
- Ти звiдкiля? - спитав Михайло Олександрович.
- Iз Переяслава. Ловили рибу вчора пiд Козинцями, а вранцi я на дуба й
притьмом сюди! Покинув там i чемодан, i погрiбець...
- Пошлю когось сьогоднi ж, аби привiз.
- Спасибi... У вас тут рай!
Всi кажуть, - зiтхнув чомусь господар. - Ти зна ш, Гоголь тут написав
свiй знаменитий "Чуден Днепр...", пiд тою он сосною, - вказав за яр, де
розметало низькi могутнi рала старе гiллясте дерево.
- Коли вiн тут побував? - спитав Тарас, подумавши, що так, на жаль, i
не зустрiвся з Гоголем.
- Вже десять лiт минуло... Хто мiг тодi подумати, що за два роки його
не стане...
- Хай буде пухом йому земля, - перехрестилася Марiя скорбно, й очi ©©
взялись сльозою.
- Великий, мудрий i вболiваючий за всiх стражденних Гоголь! - сказав
Тарас.
- Спасибi, ви так чудово мовили... - вклонилася йому Марiя.
- Василiвно, проси до хати гостя! - заметушився знову старий
професор-антикварiй, як записав Тарас про нього в "Щоденнику" при першiй
зустрiчi пiсля повернення з пустельних мiсць.
Його ввели до кабiнету, всуцiль заставленого книжками в шафах, скринях
i просто в стосах, що височiли на лавах, крiслах, навiть на пiдвiконнях.
- I скiльки ж тут цього добра? - спитав Тарас аж нiби трохи заздрiсно.
- Двi тисячi томiв.
- I всi тобою читанi?
- Так. Майже всi.
- То ось чого ти такий розумний, братику! - пожартував.
- Тарасе, книги - ворота мудростi, - чи не вловив, чи не сприйняв
професор жарту.
Ввiйшла Марiя. Сiли, де хто знайшов хоч трохи вiльне мiсце, й Тарас
спитав:
- То як же тут моя княгиня? Чека вже? Марiя глянула на нього журно й
вiдповiла:
- Аби був князь, княгиня швидко знайдеться...
- Була б, як кажуть, шия... - промимрив пан професор.
- Мiй чоловiк нiяк не може звикнутися з життям сiмейним, - перепинила
його Марiя. - Жалку все, що одружився. Хворi , нудить свiтом...
- Марi , ти б!..
- Тарас Григорович свiй чоловiк, - не угавала. - Хоче сам одружитися.
Чому б йому та й не послухати, як хтось живе!..
- Подбала б лiпше про обiд.
- Доварю ться... Ну, як вам там, у Петербурзi? - звернулася вже до
Тараса.
- Добре, де нас нема , серденько... Та й де ще така краса, як тут, у
нас на Укра©нi!
- "Нема на свiтi Укра©ни, Нема другого Днiпра"? - спитала його ж таки
рядками.
- Ви зна те мо "Посланi "?
- Менi з тво©ми вiршами та з нею добрий клопiт, - сказав професор. -
Вивчила й чита скрiзь, де можна i де не можна...
- А я собi й не вiдаю, що у мене щира така прихильниця! - пожартував,
хоча найменше йому хотiлося серйозну цю розмову псувати жартом. Ну й
антикварiй! Старий, пiдслiпуватий, а видивився, знайшов собi перлину!..
- Це ще не все, - скуйовдив чуба Максимович. - Ждучи тебе, взялася до
вишивання тобi сорочки.
- Справдi? - спитав Тарас, розчулений.
Вона кивнула, дивлячись кудись повз нього.
Тараса так i поривало схопитися на рiвнi ноги, взяти ©© ледь-ледь
присмаглу руку й поцiлувати. I тiльки тон, з яким Михайло розповiдав,
утримав. Дивно, жiнки його поезiю збагнули тонше, глибше... А мо', вони
щирiшi, сердечнiшi й чутливiшi до горя iнших, людства?.. Колись давно (в
його буттi теперiшньому багато так колишнього!) Панько Кулiш зачудувався
дiвчиною...
- А Кулiшиха не ©хала разом iз вами? - мов прочитала думки Марiя.
- То я не мiг, бо не пускали iз Петербурга, то потiм ©й щось
перешкодило...
- А правда, що пан Кулiш майнув за кимось аж до Нiмеччини?
- Панько джигун над джигунами!
- Бiдна дружина... I всi ми бiднi з вами, панове мудрагелi!.. -
зiтхнула жiнка й г.лянула, - мов облила зневагою, - на благовiрного, що
втисся лячно в крiсло. Мабуть, такi фiлiппiки йому, сердезi, не первина.
- Ходiть уже обiдати! - покликала огрядна лiтня куховарка, ледь
прочинивши дверi до кабiнету.
На другий день надвечiр, як привезли його добро, Тарас узяв, що треба,
й подався в свiт вишукувати мiсця, достойнi пензля, ©х тут було так iусто,
що довго вiн не мiг вiддати перевагу котромусь з них. Нарештi, добряче вже
притомлений, сiв на пеньок неподалiк вiд гоголiвсько© сосни i задивився
таки ж на милий серцю I "чудовий Днiпр", оспiваний великим Гоголем... Вiн
теж любив нещасну рiдну землю, виводив ©© у свiт, мiж люди. доводячи сво©м
чарiвним словом, що заслугову його землi. - убога i прекрасна! - на кращу
долю...
Сонце слiпило очi й мдало вiд гiр на обрi© та верболозу на островах
легкi, прозорi тiнi... Вода в затоцi чи рукавi внизу, одразу за селом,
виб, шокувала, немовби скло... Тi гори, якi стоять мiж Кановом т i
Пекарями i звiдси добре виднi, ще нiби вищi й кращi од Трахтемирiвських...
Та, крайня, мабуть, Княжа... А та - Чернеча... Може, там пошукати мiсце? I
гори, й степ, й Днiпро внизу, пiд самим, вважай, порогом... Спитати треба
буде, чия земля... Те, певно, знають у Пекарях та Кановi. Якогось дуки,
мабуть... А то ж чия!..
Узяв альбом i розгорнув. Накидав швидко гори та острови, рожевi вiд
шелюги... Нi, слiвець безсилий зобразити таку красу, таку величну сцену
Чуття природи, свiту!.. Як передати обшир i глибину, як вiдтворити тi
безконечнi змiни тонiв, вiдтiнкiв та кольорiв... А смисл, що схований у
кожнiй гiлцi дерева, в травi, квiтках, i,овiтрi, небi, сонцi!.. Вiчне i
водночас мiнливе, живе... Це ж нас не буде, й iншi тямущi очi
всотуватимуть цей дивосвiт, з якого, власне, вийшли i до якого, врештi,
також повернутьря... Земля, коли задуматися, нас позича тiльки... Кому?..
Душi, свiдомостi?.. Ат, хай собi тим перейма ться учений муж, професор
Максимович! Природа, свiт, саме життя - його талан... Селяни он витягують
з води важучi сiтi... Дивно, та вiн iще нiколи не бачив, як рибалки, - не
для розваги, а на життя, - виловлюють iз тьми води свiй хлiб насушний -
рибу...
Закрив альбом i рушив просто кручею вниз до води. Прийшов, коли вже
риба була на возi, в цебрах, а мокрi геть, проте вдоволенi й тому веселi,
рибалки вiшали на жердки сiтi й дивилися, чи десь нема дiрки.
- Бог вам у помiч, люди! - гукнув Тарас. Один з рибалок гмикнув i
запитав у другого, безвусого парубчака:
- Арсене, а що казали ото боги?
- "Щоб i ви помогли..." - одмовив той, Як видно, ця пара знала дiло, i
на язик ©м краще не попадатися. Тарас поклав альбом, роззувся i зняв
сурдук.
- Показуйте, де треба вам пiдпомогти!
Рибалки перезирнулися. Той, що озвався першим на привiтання, прискалив
лiве око i поманив рукою, схожою на добру довбню:
- Вчасно ви нагодилися... У нас тут з сiттю лихо... То, може б, ви,
паночку, нам помогли розплутати всi цi вузли? Ось скiльки ©х! До ранку не
порозв'язу мо...
- Це можна... Це для нас пусте... - всмiхнувшись, сказав Тарас. - От
тiльки треба усi вузли послинити... Ви слиньте, дядечку, а я услiд
розв'язуватиму.
- Я чув, що тут потрiбна собача слина, - не залишився в боргу рибалка.
- I панська теж годиться, - пiдкинув iнший слово.
- То ви пошлiть до пана, а я пошлю по кварту... - дiстав карбованця. -
Бо всяке добре дiло кiнча ться могоричем.
- Ну й пан! - гукнув Арсен захоплено.
Дядьки чомусь нахмурилися. Напевно, ©х злякала його незвичнiсть.
- Може, з вас хтось бував на тому боцi в Звенигородцi? - спитав уже
нежартома.
- Ну, я там був... - спiдлоба глянув Довбня. Тарас його так охрестив,
не знаючи, як на iмення.
- Й чув про село Кирилiвку? То я iз не©...
- Мабуть, пан Флiорковський? - знову озвався Довбня.
- Нi. Я Шевченко, хлопцi. Iз крiпакiв.
- Тарас Шевченко?
- Справдi?
- Той, що Кобзар?
- Вiн самий.
- Кобзар, я чув, у москалях... - не вiрив Довбня.
- Випустили. Позаторiк...
Нi, щось ©м муля , чогось йому не довiряють цi трударi.
- А можете щось проказать напам'ять iз "Кобзаря"? - спитав невинно
Довбня.
- Еге. Еге...
Тарас вiдчув, що це останнiй iспит.
- Що б вам таке?.. - задумався. - Хiба що це...

Було колись - в Укра©нi
Ревiли, гармати;
Було колись - запорожцi
Вмiли панувати.
Панували, добували
I славу, i волю;
Минулося - осталися
Могили на полi.
Високi© тi могили,
Де лягло спочити
Козацьке бiле тiло,
В китайку повите.
Високi© тi могили
орнiють, як гори,
Та про волю нишком в полi
З вiтрами говорять...

Не змiг читати далi. Побрiв пiском до рiчки. Як почало темнiти, вони
вже всi по-дружньому сидiли в шинку й вели неквапну бесiду. Щоправда, та
неквапнiсть була лише назовнi, а в глибинi... Тепер у всiх на думцi й на
язицi, мов пташка, билась воля.
Коли шинкарка вийшла, поставивши, що слiд було, Тарас налив чарки (вiн
пригощав рибалок) i виголосив короткий тост: _
-_ За нашу волю!
Випили. За©ли мовчки. Арсен спитав нарештi:
- Дадуть ©© чи не дадуть?
- Казав пан: кожух дам, - та слово його тепле.
- Бог не допустить, може, щоб поманили тiльки, - озвався басом Довбня.
Тарасовi недобре стислось серце. I знову бог... Ховаються за нього всi,
як дiти за материн рясний подiл!
- Самому дбати треба, - сказав похмуро, ловлячи очима погляд Довбнi.
- Що я один...
- Один - нiщо. А вкупi, гуртом, селом, народом?
- Он бiля Корсуня чотири роки тому шукали правди й волi... А де вона?
- Хто зна ... Може, й та кров примусила царя та панство думати про
звiльнення селян з крiпаччини... - нескоро сказав Тарас. - Збагнули, може,
iроди, що лiпше дати волю, анiж дiждатися, коли ©© вiзьмуть самi...
- А довго, дядьку, думатимуть? - спитав Арсен.
- Якщо тихенько ждатимемо, то й до страшного суду. Притихли всi.
- Нехай наступить нас мати божа, - глухо сказав поважний Довбня i
осiнив себе хрестом.
- Марiя не заступила сина свого Iсуса, а ви ждете...
- Ай справдi! - гукнув Арсен здивовано. - Чого вона...
- Iшов би ти, Арсене, спати, - промовив Довбня, глянувши на хлопця так,
що той устав i мовчки покинув шинок.
- Даремно ви... - сказав Тарас. - Теж бо©теся правди?
- Правда - мов хлiб черствий, не кожен ©© ковтнути годен, - взяв чарку
Довбня i рвучко випив. - Мотре! - гукнув зненацька.
Мотря, - вертка шинкарка, - наче тут i вродилася.
- Не притуляйся, Мотре, так щiльно вухом до дверей, бо приросте... Неси
ще кварту лiпше!
А до гори Михайлово© iшли веселим гуртом. Вже пiсля перших пiвнiв. Пiд
яснолицим мiсяцем i мiрiадами ряхтливих зiр. Арсен, який чекав на них пiд
шинком, затяг високим голосом:

Тече вода з-пiд каменя,
З-пiд зеленого гаю;
Ходить козак по куреню,
Запасу шукав...

У Максимовичевiй не дуже панськiй хатi одне вiкно свiтилося. Там,
видно, й досi виглядали з окiльних мандрiв гостя.
...За тиждень вiн наблукався Прохорiвкою, намилувався красою кра видiв,
що вiдкривалися йому з гори, перезнайомився з мiсцевим людом i враз
вiдчув, що мусить якнайшвидше ©хати в сво село Кирилiвку, де вiн не був
аж чотирнадцять рокiв, де ждуть його.
- Сьогоднi, зараз же, я малюватиму твою парсуну, братику! - обняв
Михайла Олександровича, коли ввiйшли до кабiнету опiсля скромного, але
добряче-таки поживного обiду.
- Ну-у що ти... що ти.. - знiяковiв учений муж, який одвик од слави i
вiд уваги.
- Змалюю вас з Марi ю, - сказав Тарас, - i ©хатиму... Марiя щось не
квапиться шукать менi княгиню... Чи князь старий задуже, чи дiвоньки не на
порi...
- Вона знайде, - утiшив його Михайло. - Мо', сподiвалася, що сам
накинеш оком...
Лише зiтхнув печально i не сказав, що, мабуть, такий талан у нього: тi,
що йому до серця, уже чужi. Колись Закревська Ганна... Вона йому стояла
перед очима i там, у тiй пустелi, де вiн страждав... А нинi... Може,
просто йому завидно! Глянув тодi, в Москвi, i серце впало в грудях...
- Сiдай, - сказав рiшуче. - Отут, у крiсло...
- Надовго?
- Як сказати...
- Читати можна?
- Краще ми поговоримо. Коли-то знову випаде така нагода!..
Михайло сiв, зайорзав, не знаючи, яку набрати позу.
- Ти почувайся вiльно, - сказав Тарас, дiстаючи з портфеля папiр та
чорний iталiйський олiвець. - Забудь, що хтось тебе малю ...
- Еге... Пiд пильним зором?..
- Бо©шся, що я в тобi побачу не те, що слiд, не те, що бачать iншi? -
пожартував.
- Нi, навпаки...
- Що не побачу бiльше од всiх людей, що не збагну твою високомудру,
цнотливу, нiжну душу?!
- Малюй уже... - по хвилi буркнув Максимович i весь чомусь зiщулився,
немов хотiв, щоб змалювали тiльки його розумну голову.
Ввiйшла Марiя. Сiла бiля вiкна, щоб видно було обох i щоб свiтлiше ©й
вишивалося.
Тарас накидав контур професорового обличчя i несподiвано спiймав себе
на тому, що в цей летючий начерк став мимоволi вписувати ©© великi очi.
Взяв швидко чистий аркуш, а той порвав. Якась мана!..
- Ви нас забули зовсiм... - почув Марi©н голос. - Усе в селi Та в
полi...
- Я вже покаявсь, рибонько...
Михайло крекнув.
- Вибач, що так назвав... Нема кому сказать ласкаве слово...
- Марi , ти б його женила швидше! - подався з крiсла Максимович i знов
пiрнув.
- Як бог захоче, женимо... - озвалась тихо жiнка. - Вiн, мабуть, вже
собi знайшов...
Тарас промовчав. Господи, i треба ж ото йому на старiсть лiт це
вогнище, що розгорiлося в його душi!.. При©хав, щоб одружитися, а сам
спахнув, неначе степ напровеснi... Нi, слiд тiкати швидше!.. Михайло ж
мудрий i спостережливий, вже, певно, все побачив i зрозумiв... Тим паче,
що й Марiя...
- Вiн бiльше iз мужиками водиться, - сказав професор з докором.
- З людьми, з людьми, Михайле! То Укра©на справжня, глибинна, вiчна!
- Простi, забитi люди...
- Е-е, не скажи. То тiльки нам зда ться, що ми сягнули вершин науки,
мислi деiнде, в iнших сферах; насправдi ж все а народу, вiд душ оцих
забитих, простих людей... Це ж тiльки здумати: у рабствi, в злиднях
вистояти, не розгубити сво©х скарбiв духовних, не втратити свого лиця!
Коли б ще ©х звiльнити!..
- То що було б?
- Була б, Михайле, воля! А воля - все! Без волi, - ти не зна ш, - нема
життя. Без волi - як без сонця!..
- Чи й знатимуть, що ©м робити з нею, отi тво© рибалки, плугатарi...
- Не будь смiшним, - нахмурився Тарас. Пiдправив довгого, на дзьоба
схожого, худого носа... Ти ©х звiльни, та дай ©м поля, лiсу!..
- За поле ма бути достатнiй викуп...
- Викуп? - спахнув Тарас. - А ви купляли землю? Вам так дали! За вiщо ж
люди будуть платити вам? За те, що ви тягли iз них столiття i пiт, i кров?
- На те воля божа, - зiтхнув Михайло.
- Божа? А може, панська, царська? Попи iз вами купно вбивають народу в
голову, що вас господь помазав на привiлей, i ти ще хочеш, щоб я цiй байцi
вiрив?
- Я чув, що ти назвав десь матiр божу покриткою... Подумав: наклеп...
Нинi ж... - зсудомився в сво му крiслi Максимович.
- Не переконуй мене, Михайле, що ти, професор-натуралiст, беззастережно
вiриш у непорочне зачаття в лонi...
- Вийди, Марi , звiдси, - вихопився на божий свiт Михайло.
- Я ж не панянка, можу побути й тут, - рiшуче вiдповiла Марiя.
Михайло влiз у мушлю крiсла й там прита©вся. В хатi зробилось тихо,
наче перед грозою в лiсi. Ще й потемнiло... Вечiр?
Запрацювався та забалакався i не помiтив, як день пригас... Портрет,
вважай, готовий... Торкнути комiр крейдою... Тут олiвцем, намiтити плече,
рукав... Поставити рiк, день та мiсяць... Пiдпис... Завтра погляне ще раз,
виправить, де щось не так...
- Завечорiло, - поклав папiр та олiвець. - Я прогуляюсь парком...
Йому нiхто не вiдповiв.
Надворi вже заходила чарiвна нiч. Мiсяць ще не зiйшов, i зорi ясно
сiялися по чорнiм полi неба. Його, вкра©нськi зорi, що ними вiн так часто
марив на берегах Уралу й Каспiю, що видавалися йому в пустелi очима рiдних
далеких душ!.. З гори ще видно було на тому березi пiдсвiченi десь з того
боку гори й Днiпро, яким поволi плинули вогнi плотiв... Спiвали внизу в
селi дiвчата з дитинства знану пiсню про греблю, верби й милого, який
по©хав колись за Десну...
Плачте, очi, плачте, карi;
Така ваша доля...
Якi-то досi верби бiля ставка в Кирилiвцi?.. А небожата? Мабуть, уже
дiвують та парубкують... Хрещеник теж, напевно, уже нiвроку... Оксана
там... I Феодосiя, дочка отця Григорiя... А от i добре, що не вiддав тодi
©© за нього!.. Йому було б ще тяжче, коли б вона солдаткою поневiрялася
безжальним бiлим свiтом; та ще, гляди, i не сама... Яке ж то воно було б,
оте дитя, його живе продовження на цiй землi?..
Сосна на тлi води i неба здалася криком, воланням болю, вiдчаю... А
може, то ©й хочеться повiдать людям, зорям якусь бiду, трагедiю?.. Чи
пам'ята вона Миколу Гоголя, чи зна , що його, сердешного, давно нема на
свiтi?.. А раптом це його душа!.. Сто©ть отут, простерши вiти-руки до
обширу Днiпра, степiв... i молить нiмо спокою, вiдпущення грiха утечi...
Зачах душею, бiдний, i лiг в чужу, холодну землю... Господи! Не допусти,
щоб вiн також зламався, поник, упав дочасно!..
Наддав ходи й минув сосну. Галявина, якою брiв, пахтiла травою, цвiтом,
сонцем, назбираним за довгий день...
Чи то йому здалося, чи й справдi хтось стояв пiд дубом, якого вiн любив
найдужче i пiд яким останнi днi обдумував свою нову поему. Чим меншою
ставала вiдстань, тим бiльше вiн упевнювався, що там його чекають. По
тому, як забилось серце в грудях, мiг угадати... Мовчки, затамувавши
подих, негоден щось з собою вдiяти, iшов, немов сновида, на той могутнiй
поклик... Небавом теплi руки лягли йому на плечi, вгорнули нiжно голову й
пухкi вологi губи знайшли так спрагло й гаряче його вуста, що вiн не змiг
вiд того оборонитися, хоч знав, що грiх, що так не слiд вiддячувати за
щиру дружбу й приязнь...
...Щось у зустрiчi з селом, iз рiдним кра м непiзнане i та мниче.
Здавалося б, така ж земля, такi ж хати, як всюди, а серце б' ться в
грудях, - ледь-ледь не вирветься, - i сльози нiжно й терпко виповнюють усе
ство, мов сiк весняний дерево, й готовi бризнуть, вилитися од будь-якого
доторку. А ще коли при©зд сюди для тебе був заказаний, коли тебе,
прикутого в чужому кра©, довбали довго муштрою i самотою!..
Крiзь отакий, невидимий, серпанок слiз Тарас дивився на вже напiвзабутi
га©, садки, левади, що обрамляли милу його Кирилiвку, на косарiв, що йшли
ключем пташиним по сiножатi, на бiлi стiни хаток, i так йому було шкода
прожитих лiт не в цiй красi. На мить забувся навiть, що тут неволя
панська, що тут бiда, що в цьому ра© пекло на панський лад, де мучаться
невиннi, чистi душi, а грiшнi п'ють амброзiю, добутую з тi © муки...
- Ви звiдси родом, пане? - спитав вiзниця, вгледiвши, як вiн прилип
очима до недалекого уже села.
- Он з тих панiв, що косять, - сказав Тарас. - Мо© брати i сестри ще й
досi роблять панщину.
Краса села поблякла. От бiсiв син! Не мiг помовчать, дати йому часину
щастя, радостi, яко© вiн. так довго ждав i до яко© летiв з самого
Санкт-Петербурга...
В'©хали в нiме село; безлюдне, нiби вимерле,
- Зiнькевич дiло зна ! - зiтхнув вiзниця,
- Хто це?
- Та управитель ма тку пана Флiорковського, що штири роки тому купив
село Кирилiвку...
Як не тримався, хвиля розпуки, болю важко знялася десь у грудях,
шугнула вгору, в голову... Раби, товар, яким гендлюють!.. Як же ти, благий
боже, дивишся на цю ганьбу, по-прання усiх людських законiв? Ти ж бо
створив людину, дину суть, а не раба та пана!.. Нi, ти таки продавсь
панам за фiмiам... Або тебе нема на небесi!..
Заплющив очi й далi вже ©хав так, щоб трохи погамувати серце.