Страница:
п'ють з нього кров тупi сатрапи царськi!.. Ще й досi вiн ма вид на
проживання лише на рiк. Не як художник, а як солдат колишнiй, рядовий
лiнiйного батальйону номер один!.. Хоч у вiдставцi, але солдат, замало не
каторжанин!..
- Нарештi! - стрiв його Набатов. - Зволили таки прибути до Петербурга!
Ви ж мали бути, батечку, ще в тому мiсяцi...
- Не знав, що тут мене так ждуть, - всмiхнувся.
- Менi то що... - знiтився полiцмейстер. - Мо теляче дiло...
- Все князь Гагарiн? Може, вiзьме собi...
- Князь, та не той, - спинив його Набатов. Помовчав, звiвся, ще й
осмикнув мундир поспiшно, нiби перед начальством. - Два тижнi вже чека
вас князь Долгоруков!
- А я було подумав... - зiтхнув Тарас полегшено.
- Що iмператор? - хмуро спитав Набатов. - Ви жартiвник...
- Подумав, що квартиру мою беруть.
- Радiтимете, як не дадуть квартири... у Третiм вiддiлi, - сказав,
лукаво глянувши, i засмiявся зi свого жарту. - Зараз же iдiть туди, -
зробився знову офiцiальним. - Такий наказ самого князя Долгорукова!
На всякий випадок знайшов старого Федора й сказав йому, що йде в ту
саму хату, де жив у сорок сьомому. Щоб друзi знали, де вiн, якщо жандарми
здумають погратись ним у пильнiсть. Фонтанка це Фонтанка, там не
жартують!..
Радiсть, з якою вiн сприйняв слова Набатова, що жде його не князь
Гагарiн, аби забрать майстерню, поволi, та невiдступно зменшувалась. Вже
на мосту через Неву подумав, що страх його даремний, можливо, був би
благом у порiвняннi з тим, що на нього чека в Третiм вiддiлi. Туди не
кличуть так собi. Його пригода, певно, тому причиною. Примусили молитись
богу дурнiв, вони й розбили лоба. Та не собi - пiднаглядному, де й так уже
немало гуль...
Нева текла могутня, чорна, гнiвна на береги, закутi в камiнь. Вiльна
колись рiка i досi билась, прагнучи старого русла, простору... "Невы
державное теченье..." Гай-гай!..
Пiшов по набережнiй, яку любив. По днання рiки й палацiв створювало
химерний настрiй... Правда, тому, хто йде на зустрiч з шефом
синьомундирих, не до химер... Жандарми й фiлософiя суть вороги. "Не
рассуждать!" - чудовий ©хнiй доказ, яким розв'язуються усi проблеми й
сумнiви. Платон i той позаздрив би!..
Минувши Марсове, ввiйшов у Лiтнiй безлюдний сад... Пани ще сплять. Вони
живуть, як сови, нiчним життям... А на Фонтанцi? Там сови теж... Щоправда,
вони i сплять, а бачать крамоли, змови, замахи. Цареве око!.. Воно, як i
всевидяче, все бачить, все... Нехай ©м чорт! Такi думки - тортура, яка
вбива волю заздалегiдь, принижу , руйну душу. Вiн не пiддасться. Просто
прийде, послуха "святе" повчання i вийде... Звiсно, якщо дадуть ще
вийти... Коли б Набатов щось знав таке, то не дозволив би собi
спартанських жартiв...
На незворушнiй водi ставка бiлiли соннi лебедi... Ось так прийде
спокiйно... Не думати тепер про те! Що вiн для них i що вони для нього!..
За ним сто©ть уся Вкра©на, за ними ж - тiльки пани та цар. Народ бо©ться
©х i ненавидить, як злих собак!..
Спинився, сiв на лавку. Спокiйно... Серце гупа у дзвiн грудей...
Спада тихо перший пожовклий лист... Оджив сво ... Нiчого нема пiд сонцем
вiчного. Це знав iще цар Соломон... Микола-цар, що дописав на вироку "пiд
найсуворiший нагляд i з забороною писати й малювати", давно в землi. Жив,
тремтячи, i вмер, як пес побитий... Нiхто тепер i не згада добрим чи хоч
байдужим словом!..
Рiшуче встав.
Його спинив якийсь пихатий молодик, що йшов назустрiч коридором.
- До кого ви?
- Напевно, до головного.
- Вас викликав його сiятельство князь Долгоруков?
- Так.
- Зачекайте у цiй кiмнатi, - кивнув на дверi поряд. - Вiн скоро буде.
- Дякую.
Дверей навмисне не зачинив, щоб бачити, коли прибуде всесильний
князь... Нiчого нема пiд сонцем вiчного!.. Не так давно владарювали в
цьому вертепi Орлов та Дубельт... Ба-ба! Один знайшовся вiчний - Друг
велiй Понов Михайло, Максимiв син!..
- Не впiзна те? - спитав, як той уп'явся в нього поглядом, спинившись
бiля дверей. - Як кажуть, вашими молитвами!
- Щось не пригадую... - примружив бiлi вi©.
- Я був тодi чубатий i молодий. Улюбленець жiнок i муз...
- Шевченко, певно?
- Що то як давнiй друг - впiзнав-таки! - всмiхнувся.
- Я теж, зда ться, не помолодшав за цi роки, - зiтхнув Понов.
- Ви зна те, що це таке - лiнiйний батальйон? Та ще в пустелi?
- Менi не сняться крамольнi "Сни"... - сказав Понов. - До речi, в яку
халепу ви там ускочили, на Укра©нi?
- На кого бог, на того й люди. Вчули, що я пiд вашим наглядом, та й ну
вислужуватися...
- О! Вже прийшов. Пiду спитаю, чи прийме вас... - враз перейшов на
шепiт.
Прибiг хвилин за десять.
- Скорiше! х сiятельство у добрiм гуморi.
Стара ться. Озвалась совiсть чи так начальству лиже колишнiй вчитель i
лiтератор?
Князь, справдi, стрiв не офiцiйно.
- Що скажеш? - скинув очi.
- Ви повелiли менi прийти, то ви й кажiть...
- Гм... Я, Шевченко, тебе, зда ться, попереджав, - нахмурив брови. -
Жити тобi тихенько треба, а ти сво © знову!.. Зажди. Тво пояснення я
прочитав. Допустимо, так i було, - скривився. - Та тiльки ще раз трапиться
з тобою щось подiбне!.. - поклав долоню рiзко на стос паперiв. - Нiхто
тобi не допоможе - пiдеш ведмедiв пасти!
- Я пас ягнят i знаю, як це робиться, - сказав Тарас, немовби й не
зрозумiв його погрози.
- Жарти тут недоречнi, - буркнув сердито князь. А що менi лиша ться? -
спитав Тарас. - Умерти?
- Я не сказав...
- Будь-хто напише суплiку, й одразу хап, на допит!
- Iди, - озвався стомлено. - Щоб я про тебе бiльше отут не чув!..
Попов чекав у коридорi.
- Ну, як? - спитав.
- Роботу пообiцяв...
- Яку? - подавсь до нього.
- Ведмедiв пасти.
Вийшов, здолав мостом Фонтанку й лише тодi вiдчув, що серце йому
осклiло в грудях. Ступить - i враз воно розсиплеться... Пронiс його у
Лiтнiй сад, поставив бiля дерева... Вдихнув повiтря...
...Перше, що вiн, при©хавши, зробив по добрiй волi, - послав листа
Варфоломi вi i попросив, щоб той кiнчав скорiше дiло з купiвлею або
орендою землi, яка йому припала так до душi. Щоночi снився йому Днiпро, i
темний лiс попiд горою, i далеч, що закiнчувалася хоч ледь помiтною, та
все ж iснуючою на вiдстанi зiркого ока Михайловою горою...
А друге - стрiвся iз Чернишевським. Не став чекать нагоди. Створив ©©
на власний розсуд. Знаючи, що ним пiклу ться "недремне око", вийшов
заздалегiдь. Вже бiля мосту взяв вiзника, до©хав до Садово©, розрахувався
i, наче риба в рiчку, пiрнув у велелюдний Гостиний двiр. Блукав по ньому
довго, торгуючись за чортзна-що й позиркуючи, чи вiн тут сам, без тiнi.
Вже в сутiнках подався далi Невським, де бiльше було людей...
Зустрiла його Сократiвна.
- Ви в Петербурзi? Здрастуйте!
- За вами скучив, серденько, - пожартував, цiлуючи хазяйцi руку. -
Вдома? - вказав очима на кабiнет.
- Працю ... Вже цiкавився у Костомарова, чи вас нема ... - пошепки
вiдповiла. Тут, видно, був культ глави родини й дiла, якому вiн так ревно
й самовiддано весь час служив.
- Дозвольте? - ступив Тарас у кабiнет.
Чернишевський його одразу i не впiзнав. Лише як вийшов iз напiвтемряви,
що купчилася бiля дверей, схопився з крiсла.
- Здрастуйте! А я про вас хвилину тому думав... Ну, як вам ©здилося? -
посадовив навпроти себе, - Час як бiжить!.. Невже минуло цiлих п'ять
мiсяцiв?.. - наморщив лоба.
- Менше, - сказав Тарас. - Мене, було, там знову арештували...
- За вiщо?
- Богохульство. Що матiр божу покриткою назвав... Та, власне, це лиш
привiд... Я землю там приторгував, щоб хату собi поставити на кручi бiля
Днiпра, i це комусь прийшлося не по нутру... Ледь вирвався i втiк сюди!
- Сидiли довго?
- Тiльки був пiд домашнiм та на поруках. Поки велося слiдство...
- А потiм?
- Нiби виправдали. Й "порадили" тiкати швидше у Петербург. I ось я тут!
- розвiв руками.
- Вислали вас з Укра©ни, - тихо сказав господар. - Як видно, ви для
панства тамошнього i влади реrsona non grata, сирiч не бажана особа.
- Я трохи там...
- Забули, що пiд наглядом? - всмiхнувся Чернпшевський.
- Як подивився на ту мерзоту панську, на ту бiду, безправ'я!..
- У Корсунi хоч побували?
- Це встиг... Замало пiднять народ - його озбро©ть треба. Iнакше вийде
бойня. Як це було у Корсунi чотири роки тому... I - водночас! Мов буря -
по всiй iмперi©!.. А так - даремно пролита кров...
- Хтось починати мусить, - озвався Чернишевський.
- Коли надiя з'явиться, що всюди ©х пiдтримають.
- Для цього ми й тружда мося...
Помовчали.
- Вони iшли колоною... - сказав Тарас. - Попереду - всi, мов дуби... А
©х - впритул, з десятка сажнiв, залпом!...
- Як на Сенатськiй площi... - озвався Чернишевський. - Хоч тi i мали
зброю... Тут над чим помислити!
- В iсторi© бували випадки й навмисного кровопускання. Щоб збить
напругу, виявити проводирiв...
- Так, провокацiй слiд берегтись, - зняв окуляри Чернишевський. Протер
хустиною, знов одягнув. - А як вас тут зустрiли?
- Покликали у Третiй вiддiл, i сам сiятельний князь Долгоруков
погрожував менi ведмедями, сирiч Сибiром, - сказав Тарас.
- А ви казали - виправдали!
- На волi ж... Ти не бiйся, - торкнувся його руки. - Я йшов сюди,
петляючи аж двi години. Оглянув весь Гостиний двiр, поторгувався!..
Господар усмiхнувся.
- Це смiшно?
- Нi, - вiдкинувся на спинку крiсла Чернишевський. - В родинi нашiй
кажуть, що ви, Григоровичу, страшенно схожi на Гарiбальдi...
- Спасибi. Гарний чоловiк.
- Ви бачились iз Костомаровим? - спитав, немов про щось згадавши.
- Ще нi.
- А вiн живе в Балабинському готелi...
- Що на Садовiй? Я ж там блукав допiру!.. I не зайшов...
- У нього щовiвторка збираються хорошi люди.
- Салон?
- Щось на зразок... Приходьте.
Тарас устав.
- Був радий вас побачити.
- I я, - пiдвiвся Чернишевський. - Над тим, що ми тут говорили,
думатиму... Ви будете у цей вiвторок?
- Зараз же зайду до нього! - гукнув Тарас.
Прощалися у передпоко©, куди, почувши, що гiсть iде, з'явилася i
господиня.
Хтозна-чому, дiставшись до Садово©, вiн не пiшов одразу до Костомарова.
Пройшовся спершу вулицею, в трактирi випив чаю, перекусив... Немов
помщався йому за те, що вiн колись не побажав зробити так i зазирнути в
Нижнiй. Всього сто верст!..
Нарештi, взнавши, де тут живе професор унiверситету, ввiйшов без стуку.
Звичайно, той i не почув. Сидiв при свiчцi, впершись у грубу книжку носом,
зарослий геть волоссям, немов чернець. Всi лiтописцi, певно, були
самiтниками, фанатиками свого ярма...
- Вони собi читають, а гiсть сто©ть у дверях, як сирота... - сказав
Тарас неголосно.
Микола ледь стенувся, проте вiд книжки погляду не вiдiрвав. Подумав,
мабуть, що то йому вчува ться чийсь вередливий голос. Тим паче iз трактиру
виразно линув гомiн та музика, що грала ©© машина.
- Гусар, гусар!.. А кажуть, що тут живе професор... Цей балаган
годиться тiльки для диких оргiй...
- Хто тут? - одкинув лячно голову.
- Не бiйся... Дух Богдана, - пожартував. - Ти написав про мене книгу?..
Професор зблiд. У Петербурзi якраз у моду входив спiритизм та медiуми,
що викликають духiв.
- Я...
- Мудра книга... Добре, що ти не змiг заглянути менi в розбиту душу!..
- Я прагнув...
- Прагнути - лише пiвдiла!.. Випити б!..
- Чого бажа те?
- Звичайно ж, чаю з ромом!.. Як ми пили колись з тобою в Ки вi.
- Тарас!.. Ху-у, як ти мене злякав...
- Ото не вiр дурницям всяким. Здрастуй! - пiдняв Миколу з крiсла й
поцiлував.
А той нiяк не мiг прийти до тями:
- I голос, голос!.. Немов труба...
- То з переляку тобi здалось, Миколо. Пробач. Напевне, я невдало
пожартував.
- Чого ж, дотепно... Справдi, коли писав цю книгу, менi не раз
ввижалися i тi часи, й тi люди...
- Менi також. Коли водив на шворцi справник по Укра©нi...
- На шворцi?
- Пiд арештом...
- Тебе там знову заарештовували?!
- Лиш мiсяць i погуляв на рiднiй сво©й землi.
- За вiщо?
- Ат, - махнув Тарас рукою. - Для них ми всi злочинцi та варнаки.
- I все ж таки - була якась причина?
- Один нiкчемний шляхтич... - почав Тарас розказувати, та передумав. -
Ну ©х, тих голопузих шляхтичiв, приставiв, справникiв i губернаторiв!..
Чим ти живеш?
- Наукою.
- У цiй харчевнi?
- Поряд бiблiотека... Та й нiколи менi шукати кращу, нiж ця, квартиру.
- Хочеш, я попрошу Михайла Лазаревського i вiн знайде?
- Не треба. Я поки тут...
- Професор!..
- Ще не затвердили, - швиденько сказав Микола, немов зрадiв, що
вiдшукав причину лишатись тут, не клопотатись новим житлом, i перевiв
розмову на iншу тему: - Був дома, бачив рiдних?
Тарас кивнув.
- Щось написав новеньке?
- Ет... кiлька вiршiв... Буду писать поему!.. Давно ходжу довкола, а не
почну: чогось нема, осяйностi не вистача ...
- Про що, коли не та мниця?
- Марiя...
- Мати божа?
- Так. Божа покритка...
В кiмнатi стало тихо. Лиш за стiною грала машинна музика та хтось
кричав, що зовсiм ще тверезий.
- Тво© путi, Тарасе, як i господнi, несповiдимi... - сказав, нарештi,
Костомаров. - Ти зазира ш туди, куди всiм iншим зась...
- Нiчого тут нема такого! - гукнув Тарас. - Була звичайна дiвчина.
Гарненька, чесна...
- Годi! - спинив його Микола i затулив руками вуха. - Спершу ти напиши,
а вже тодi... я прочитаю... Звiсно, коли господь допустить...
- То що ти будеш читать студентам? - спитав Тарас.
- Iсторiю.
- А я, було, подумав, що теологiю... Бувай!
Вийшов у прохолодну осiнню нiч. Побрiв додому пiшки. Куди йому спiшити,
хто жде його в сумнiй, порожнiй хатi!..
...У листопадi цензура царствуючого ласкаво таки дозволила надрукувати
його "Кобзар". I швидко як! Ще не минуло й двох повних рокiв, як вiн подав
рукопис, а вже вона розглянула. I вилучила не всi рядки, лишила дещо i для
складання... Дозволили, щоправда, тiльки твори, що вже були друкованi до
того, як смиренний ©хнiй автор попав у Третiй вiддiл...
Переглядав нещасний свiй рукопис, i сльози й гнiв скипали йому в душi.
Ще навеснi, у травнi, здавалося, що все гаразд, що дозвiл . Вiн навiть
взяв був грошi пiд ту майбутню книгу... Тих грошей вже давнй нема. Тепер
одна надiя - на Симиренка. Той обiцяв пiдтримати, допомогти...
Вбiг Каменецький.
- Глянули?
- Данило, тут немов свиня порила все, перепаскудила!
- Пусте, пусте... - вiдсапуючись, втiшав його Панькiв керуючий
друкарнею. - Складати швидше треба i видавати! Бо, не дай бог,
одумаються...
- З яко© речi?
- Дозвiл нам, власне, дав мiнiстр освiти Ковалевський. А як на це
подивиться князь Долгоруков?
- То поспiшай!
- Я нишком склав уже третину, - всмiхнувся Каменецький. - Щоб пан Кулiш
не знали... Якби на мене, - раптом вiн посерйознiшав, - то все давно
надрукував би й пустив у свiт... Нехай би тодi шукали!
- Не голка ж...
- Треба з розумом... Сво©ми лише людьми... Кулiш торiк вже був
погодився, а далi задки, задки...
- Достатньо нам мороки i з тим, що вийшло в Лейпцiгу. Ледь одхрестився.
- Ще скажеш гоп, як перескочиш, батьку... - зiтхнув Данило. - Треба
ловити мить - складати i видавати!
Тарас згорнув рукопис i мовчки вiддав Даниловi.
- То я побiг! - всмiхнувся той. - За кiлька днiв покличу вас читати
коректуру.
- Спасибi, друже...
- Дякуватимете, як вийде книжка! - кинув уже з порога.
Книжка... Як тяжко ©й прийти у свiт, коли вона не забавка, а крик душi,
людська любов i ненависть!.. На нiй лежить прокляття страху можних,
пiдступних, пiдлих, заздрiсних - усiх, хто ссе з народу кров, вважаючи, що
так i ма бути. У кожнiм словi спротиву вони вбачають замах на ©хн благо
й дужий здiймають крик: мов, рушаться усто© людства, влади! А йдеться в
тих словах-громах лише про власну шкуру...
З майстернi Тарас пiднявся у "кабiнет" i сiв до столу. Треба писать
листа! До Симиренка. Вiн обiцяв позичити потрiбну суму на видання...
Зiтхнув, - цi клятi грошi! - вмочив перо, пiдсунув чистий аркуш i
написав:
"С. - Петербург, 26 листопада 1859. Добродiю Платоне Федоровичу!
Сьогоднi одержав я сво© твори а цензурного комiтету, що дуже постраждали
вiд тривалих тортур. Постраждали так, що видавець погоджу ться надрукувати
©х на умовах, на якi я не можу й не маю права погодитися. Вашу благородну
пропозицiю прийму я нинi як благодiяння з глибокою вдячнiстю. Видання
коштуватиме тисячу сто карбованцiв. Якщо ви погодитеся одержати вашi грошi
екземплярами книги, для мене це буде легше. Якщо ж грошима, то я не обiцяю
вам повернути ранiше, нiж за рiк, з десятим вiдсотком. Робiть, як вам бог
на думку покладе. Книга вийде з друкарнi до Нового року..."
У груднi Симиренко прислав потрiбну суму. А в сiчнi Каменецький принiс
йому до хати новий "Кобзар".
- Примiрник перший - авторовi! - подав, щасливо сяючи, неначе вiн був
автором.
Тарас узяв, не дихаючи, й пiдвiвся... Справдi в його руках нова - так
довго ждана! - книжка чи це один iз мальовничо-химерних снiв, що почалися
iще в саду на Мангишлацi?.. Оглянув зовнi i розгорнув. Портрет затемний
трохи... Зда ться, пiсля Штернберга його нiхто не малював... А тут Микешин
взявся. Тягнув, страждав, вимучував свою модель, а все ж утнув... Це через
нього книжка спiзнилася ледь не на мiсяць... Ну, слава богу, вийшла!.. Ще
пахне кле м, фарбою...
- То як? - спитав Данило.
- Спасибi... Дай же, братику, я поцiлую тебе за це!
Обняв i тричi поцiлував. Даниловi аж сльози виступили в очах.
- Чого ти плачеш? - тихо спитав Тарас.
- Вiд радостi... Чи думав я, читаючи десятирiчним ту вашу першу книжку,
що друкуватиму цi твори сам, що матиму за цi труди цiлунок вiд Кобзаря!..
- Скiльки ж це лiт спливло? - спитав Тарас.
- Аж дев'ятнадцять...
- Немало... Десять iз них - найкращих! - у небуття...
Помовчали.
- Ви ж там писали, - втiшив його Данило. - Iз вiршiв тих та найновiших
вийде добрячий том!
- Читав мою "Марiю"?
- Могутня, чудова рiч! Але, на жаль, - зам'явся, - ©© нiхто не пустить
у другий том...
- Ти вiриш, що так було?
- Що я... - скривився.
- I про богiв писати треба правду, а не курити ©м фiмiам, - обняв Тарас
Данила.
- Бог - iстина...
- Ну, а коли бог - iстина, то як же можна вкутувати його в брехню!
- вангелi писалось, батьку, тими, хто жив тодi, хто бачив.
- Час очища правду, висвiтлю ©© з туману пристрастей та боротьби; на
вiдстанi вона виднiша.
- I нашу правду лiпше колись побачать люди? - спитав Данило журно.
- Як не ослiпнуть, плачучи... - сказав Тарас. I спохватився, здумавши,
що перед ним людина, якiй потрiбна вiдповiдь одверта й точна. - Наша
велика правда приспана лукавим панством, темрявою, - сказав рiшучим
голосом. - I нам призначено ©© збудити, вивести на бiлий свiт! Потому вже
не зможуть ©© зневажити, зробити вигляд, наче ©© нема i не було.
- Як просто й мудро... - тихо сказав друкар. - Аж зараз я збагнув не
тiльки серцем, а й розумом велику користь мого труда...
Тарас оглянув ще раз новий "Кобзар", перегорнув, страждаючи вiд "ям",
прорубаних завзятим цензором в його поезiях, i мовив з тихим смутком:
- Яка-то буде доля цi © книжки...
- Не бiйся, батьку, - свiтла! - сказав Данило впевнено. - Всi ждуть ©©,
допитуються, коли, нарештi, вийде. Приходили, вiдбитки брали - будуть
статтi, рецензi©. Пiде ще бiльша слава про ваш "Кобзар"!
- Не слави прагну - шани сво©й землi, народовi...
- Чи тут показують новий "Кобзар"? - ввiйшов Михайло Лазаревський.
- О! Звiдки ти дiзнався? - спитав Тарас.
- Сюди йдучи, я стрiв Iвана, - сказав Данило весело.
- А брат - бiгом до мене!.. Ану ж, ану ж... - взяв книжку. - Нарештi!
Слава богу...
- Йому подякуй спершу, - вказав Тарас на Каменецького.
- Це правда. Гарна книжка!.. Ще хтось бiжить... - прислу хався.
I справдi, дверi рвонуло вихром, i на порозi вирiс Гриць Честахiвський.
- Вже ?! - спитав захоплено, бо сам побачив книгу в руках Михайлових.
- Ура!!
- Тихiше, - сказав Тарас. - Бо полiцмейстер iще подума , що ми пiшли в
атаку на Академiю.
- Заходжу до Данила i дiзнаюся, що вiн понiс Тарасовi оцей презент, -
взяв книжку. Невдовзi витер сльози, обняв Тараса й поцiлував. -
Звершилося!..
Останнiм прибiг Семен.
- Та тут уже замало не вся громада наша! - гукнув, за повнюючи собою
пiвмайстернi. - А я гадав, що буду перший... Де вiн, Тарас Шевченко?
Подать сюди, я поцiлую його премудру голову!
Тим часом Гриць дiстав з кишенi пляшку, якусь бурлацьку закусь. Потому
збiгав на антресолi й принiс чарки...
Тарас дивився мовчки, як добрi приятелi його радiють ново народженiй, -
в тяжких i довгих муках! - давно жаданiй книзi, й грудьми його розходився
щасливий щем. Укотре може вигукнути, що друзiв йому господь знаходить i
посила щи рих! А це велике благо на цiй землi, оскверненiй користолюб
ством, пихою та плазуванням перед чинами й силою, в держа вi, де не
уявляють собi життя без iдолiв, що полюбляють понад усе кривавi жертви й
почестi дохристиянських старих часiв...
...I все-таки свiт не сто©ть на мiсцi! Нехай поволi, людство ста
мудрiшим, вищим... Як вийшов перший його "Кобзар", було всього - й осанна,
i побиття камiнням. Тепер же всi редакцi© - одна поперед одною -
роздмухували його пригаслу за стiльки лiт мовчання лiтературну славу й
возносили в такi небеснi сфери, що iнодi ставало страшно. У той вогонь
Турген в, який узявся гаряче за визволення його рiднi, пiдкинув ще й
щасливу думку - створити i надрукувати в "Народном чтении" житт пис
автора, що вийшов iз крiпакiв. I покотилися високi, дужi хвилi!..
За кiлька днiв по виходi в свiт "Кобзаря", коли Тарас обдумував проект
сво © хати, в майстерню вбiг Микешин.
- А ось i перша ластiвка! - потряс газетою, яку тримав, немов пернач
полковницький.
Тарас i дихать перестав.
- Лупцюють?.. Це, певно, "Северная пчела"?..
- Вона. Але не б' , а хвалить!
- Можна так похвалити...
- Дай боже, батьку, кожному, - впав на диван, вiдсапався i розгорнув
газету. - Послухайте...
- Не може бути, щоб "Северная пчела"... - не вiрив ще в прихильнiсть
цього видання.
- Часи змiнюються, як полюбляли казати римляни! - гукнув Микешин. -
Слухайте. "Поспiша мо повiдомити наших читачiв про вихiд у свiт поезiй
малоросiйського поета Т. Г. Шевченка, пiд назвою "Кобзар". Ця невелика,
але чудово видана книжка прикрасила б будь-яку, i найбагатшу, лiтературу:
це по-справжньому генiальнi твори обдарованого художника. Шевченко - тип
чисто народного поета-художника; у ньому, як у Криловi - Русь, вiдбилася
вся Укра©на - поетична, фiлософська, житт ва i буденна! Чи нам, чи комусь
iншому випаде честь написати огляд цi © книги, та ми вважа мо себе в
достатнiй мiрi щасливими, оголосивши першими про ©© вихiд. Цiна один
карбованець п'ятдесят копiйок срiблом. Прода ться в усiх книгарнях. До
книги додано портрет Шевченка, добре виконаний, проте, як нам зда ться, не
зовсiм схожий".
- Хто це писав? - спитав Тарас схвильовано.
- Якийсь поганець Блюммер.
- Чому поганець?
- Твердить, що я несхожим вас змалював!.. Виходить, вiн вас бачив... А
ви такого зна те?
Тарас напружив пам'ять.
- Нi. Певно, якийсь студент... - I раптом спохватився: - Тут справдi
так написано чи ти мiсцями щось додавав? Скажiмо, про генiальнiсть...
- Ось хрест святий! Берiть, читайте, радуйтесь, - подав газету. - От же
песиголовець - не зовсiм схожий, каже!...
За мiсяць накотився дев'ятий вал.
Надвечiр якось тихо постукав хтось у дверi, ледь прочинив i запитав:
- Чи тут живе Шевченко Тарас Григорович?
- Тут, тут! - гукнув Тарас i встав зустрiти гостя. Зiбрався саме писать
листа Варфоломi вi, що взяв та й змовк, немов набрав у рот води.
Внизу стояв хлопчина й терпляче ждав, допоки вiн зiйде униз.
Вклонившись, подав журнал, який дiстав з-за пазухи.
- Вам Добролюбов ось передав.
- Спасибi...
Не встиг розгледiти у негустих ще сутiнках, який це номер
"Современника", хлопчина зник... О! Третiй... Ще березень не наступив, а
вiн уже готовий... Щось в у ньому таке цiкаве, що Добролюбов прислав
тепер, не дочекавшись виходу журналу в свiт?..
Пiднявся на антресолi, де вже горiла свiчка, - збирався ж писать у
Корсунь Варфоломiввi, - i сiв до столу... Може, надрукували й вони
листа-автобiографiю, якого вiн написав до Оболонського, редактора
"Народного чтения"? Микола Добролюбов навiщось брав примiрник. Вiн знав
про це...
Пробiгся змiстом. Ось воно!.. Стаття про нього... Знайшов сторiнку
дев'яносто дев'яту i розгорнув на нiй журнал. "Кобзар" Тараса Шевченка.
Коштом Платона Симиренка, Санкт-Петербург, 1860 рiк".
Заплющив очi. Що в нiй, оцiй статтi?.. На старiсть вiн став чомусь
боятися всього, що мало якийсь стосунок... Не потерпав за славу свою,
пiдбиту лихом, а нiби мимоволi оберiгав зболiле серце... У "Современнике"
нiхто не може йому завдати болю!.. Коли вже "Северная пчела"...
Рiшуче став читати.
"Поява вiршiв Шевченка цiкава не для самих тiльки пристрасних
прихильникiв малоросiйсько© лiтератури, але й для всякого любителя
справжньо© поезi©..."
За звичкою, читав не вряд, - це буде потiм, - а лиш вихоплюючи
найголовнiше.
"Вiн - поет цiлком народний, такий, якого ми не можемо вказати у себе.
Навiть Кольцов не йде з ним у порiвняння, тому що складом сво©х думок i
навiть сво©ми прагненнями iнодi вiддаля ться вiд народу. У Шевченка,
навпаки, все коло його дум i спiвчуттiв перебува в цiлковитiй
вiдповiдностi iз змiстом i ладом народного життя. Вiн вийшов з народу, жив
з народом, i не тiльки думкою, а й обставинами життя був з ним мiцно i
кровно зв'язаний..."
А ось i лист-житт пис!.. Зда ться, весь... Ану ж, чи закiнчення?..
"...Скiльки рокiв утрачених! скiльки цвiту зiв'ялого! I що я купив у долi
сво©ми зусиллями не загинути? Мабуть, чи не одне тiльки страшне розумiння
свого минулого. Воно жахливе, воно тим бiльше для мене жахливе, що мо©
рiднi брати i сестра, про яких менi тяжко було згадувати у сво©й
розповiдi, ще й досi - крiпаки. Так, шановний пане, вони крiпаки i досi!"
Утер сльозу, що впала йому на вуса... Турген в i Чернишевський
пообiцяли визволити, вже залучають до цього дiла "Товариство для допомоги
бiдним письменникам та вченим". Вiн сам не змiг, гуртом здолають... Про
волю всiх людей i досi не чуть нiчого втiшного!..
Зiтхнув i рушив далi статтею... Хто ж це ©© писав? Не сказано...
Дарма!.. Звичайно ж, сам Добролюбов. Видна його рука...
"...Ми не ма мо сумнiву, що Укра©на захоплено прийме "Кобзаря", давно
вже ©й, зрештою, знайомого. Вiн близький до народно© пiснi, а вiдомо, що в
пiснi вилилася вся минула доля, весь справжнiй характер Укра©ни; пiсня i
дума становлять там народну святиню, краще добро укра©нського життя, в них
горить любов до батькiвщини, виблиску слава минулих подвигiв..."
Не Малоросi©, а Укра©ни!.. Це Добролюбов. Боже, який юнак! Йому ж лише
недавно виповнилося двадцять чотири роки... В такому точно вiцi колись
його самого з крiпацтва викупили... Воiстину, скiльки рокiв утрачених,
скiльки цвiту зiв'ялого!.. . Журнал з його листом редакторовi йому прислав
проживання лише на рiк. Не як художник, а як солдат колишнiй, рядовий
лiнiйного батальйону номер один!.. Хоч у вiдставцi, але солдат, замало не
каторжанин!..
- Нарештi! - стрiв його Набатов. - Зволили таки прибути до Петербурга!
Ви ж мали бути, батечку, ще в тому мiсяцi...
- Не знав, що тут мене так ждуть, - всмiхнувся.
- Менi то що... - знiтився полiцмейстер. - Мо теляче дiло...
- Все князь Гагарiн? Може, вiзьме собi...
- Князь, та не той, - спинив його Набатов. Помовчав, звiвся, ще й
осмикнув мундир поспiшно, нiби перед начальством. - Два тижнi вже чека
вас князь Долгоруков!
- А я було подумав... - зiтхнув Тарас полегшено.
- Що iмператор? - хмуро спитав Набатов. - Ви жартiвник...
- Подумав, що квартиру мою беруть.
- Радiтимете, як не дадуть квартири... у Третiм вiддiлi, - сказав,
лукаво глянувши, i засмiявся зi свого жарту. - Зараз же iдiть туди, -
зробився знову офiцiальним. - Такий наказ самого князя Долгорукова!
На всякий випадок знайшов старого Федора й сказав йому, що йде в ту
саму хату, де жив у сорок сьомому. Щоб друзi знали, де вiн, якщо жандарми
здумають погратись ним у пильнiсть. Фонтанка це Фонтанка, там не
жартують!..
Радiсть, з якою вiн сприйняв слова Набатова, що жде його не князь
Гагарiн, аби забрать майстерню, поволi, та невiдступно зменшувалась. Вже
на мосту через Неву подумав, що страх його даремний, можливо, був би
благом у порiвняннi з тим, що на нього чека в Третiм вiддiлi. Туди не
кличуть так собi. Його пригода, певно, тому причиною. Примусили молитись
богу дурнiв, вони й розбили лоба. Та не собi - пiднаглядному, де й так уже
немало гуль...
Нева текла могутня, чорна, гнiвна на береги, закутi в камiнь. Вiльна
колись рiка i досi билась, прагнучи старого русла, простору... "Невы
державное теченье..." Гай-гай!..
Пiшов по набережнiй, яку любив. По днання рiки й палацiв створювало
химерний настрiй... Правда, тому, хто йде на зустрiч з шефом
синьомундирих, не до химер... Жандарми й фiлософiя суть вороги. "Не
рассуждать!" - чудовий ©хнiй доказ, яким розв'язуються усi проблеми й
сумнiви. Платон i той позаздрив би!..
Минувши Марсове, ввiйшов у Лiтнiй безлюдний сад... Пани ще сплять. Вони
живуть, як сови, нiчним життям... А на Фонтанцi? Там сови теж... Щоправда,
вони i сплять, а бачать крамоли, змови, замахи. Цареве око!.. Воно, як i
всевидяче, все бачить, все... Нехай ©м чорт! Такi думки - тортура, яка
вбива волю заздалегiдь, принижу , руйну душу. Вiн не пiддасться. Просто
прийде, послуха "святе" повчання i вийде... Звiсно, якщо дадуть ще
вийти... Коли б Набатов щось знав таке, то не дозволив би собi
спартанських жартiв...
На незворушнiй водi ставка бiлiли соннi лебедi... Ось так прийде
спокiйно... Не думати тепер про те! Що вiн для них i що вони для нього!..
За ним сто©ть уся Вкра©на, за ними ж - тiльки пани та цар. Народ бо©ться
©х i ненавидить, як злих собак!..
Спинився, сiв на лавку. Спокiйно... Серце гупа у дзвiн грудей...
Спада тихо перший пожовклий лист... Оджив сво ... Нiчого нема пiд сонцем
вiчного. Це знав iще цар Соломон... Микола-цар, що дописав на вироку "пiд
найсуворiший нагляд i з забороною писати й малювати", давно в землi. Жив,
тремтячи, i вмер, як пес побитий... Нiхто тепер i не згада добрим чи хоч
байдужим словом!..
Рiшуче встав.
Його спинив якийсь пихатий молодик, що йшов назустрiч коридором.
- До кого ви?
- Напевно, до головного.
- Вас викликав його сiятельство князь Долгоруков?
- Так.
- Зачекайте у цiй кiмнатi, - кивнув на дверi поряд. - Вiн скоро буде.
- Дякую.
Дверей навмисне не зачинив, щоб бачити, коли прибуде всесильний
князь... Нiчого нема пiд сонцем вiчного!.. Не так давно владарювали в
цьому вертепi Орлов та Дубельт... Ба-ба! Один знайшовся вiчний - Друг
велiй Понов Михайло, Максимiв син!..
- Не впiзна те? - спитав, як той уп'явся в нього поглядом, спинившись
бiля дверей. - Як кажуть, вашими молитвами!
- Щось не пригадую... - примружив бiлi вi©.
- Я був тодi чубатий i молодий. Улюбленець жiнок i муз...
- Шевченко, певно?
- Що то як давнiй друг - впiзнав-таки! - всмiхнувся.
- Я теж, зда ться, не помолодшав за цi роки, - зiтхнув Понов.
- Ви зна те, що це таке - лiнiйний батальйон? Та ще в пустелi?
- Менi не сняться крамольнi "Сни"... - сказав Понов. - До речi, в яку
халепу ви там ускочили, на Укра©нi?
- На кого бог, на того й люди. Вчули, що я пiд вашим наглядом, та й ну
вислужуватися...
- О! Вже прийшов. Пiду спитаю, чи прийме вас... - враз перейшов на
шепiт.
Прибiг хвилин за десять.
- Скорiше! х сiятельство у добрiм гуморi.
Стара ться. Озвалась совiсть чи так начальству лиже колишнiй вчитель i
лiтератор?
Князь, справдi, стрiв не офiцiйно.
- Що скажеш? - скинув очi.
- Ви повелiли менi прийти, то ви й кажiть...
- Гм... Я, Шевченко, тебе, зда ться, попереджав, - нахмурив брови. -
Жити тобi тихенько треба, а ти сво © знову!.. Зажди. Тво пояснення я
прочитав. Допустимо, так i було, - скривився. - Та тiльки ще раз трапиться
з тобою щось подiбне!.. - поклав долоню рiзко на стос паперiв. - Нiхто
тобi не допоможе - пiдеш ведмедiв пасти!
- Я пас ягнят i знаю, як це робиться, - сказав Тарас, немовби й не
зрозумiв його погрози.
- Жарти тут недоречнi, - буркнув сердито князь. А що менi лиша ться? -
спитав Тарас. - Умерти?
- Я не сказав...
- Будь-хто напише суплiку, й одразу хап, на допит!
- Iди, - озвався стомлено. - Щоб я про тебе бiльше отут не чув!..
Попов чекав у коридорi.
- Ну, як? - спитав.
- Роботу пообiцяв...
- Яку? - подавсь до нього.
- Ведмедiв пасти.
Вийшов, здолав мостом Фонтанку й лише тодi вiдчув, що серце йому
осклiло в грудях. Ступить - i враз воно розсиплеться... Пронiс його у
Лiтнiй сад, поставив бiля дерева... Вдихнув повiтря...
...Перше, що вiн, при©хавши, зробив по добрiй волi, - послав листа
Варфоломi вi i попросив, щоб той кiнчав скорiше дiло з купiвлею або
орендою землi, яка йому припала так до душi. Щоночi снився йому Днiпро, i
темний лiс попiд горою, i далеч, що закiнчувалася хоч ледь помiтною, та
все ж iснуючою на вiдстанi зiркого ока Михайловою горою...
А друге - стрiвся iз Чернишевським. Не став чекать нагоди. Створив ©©
на власний розсуд. Знаючи, що ним пiклу ться "недремне око", вийшов
заздалегiдь. Вже бiля мосту взяв вiзника, до©хав до Садово©, розрахувався
i, наче риба в рiчку, пiрнув у велелюдний Гостиний двiр. Блукав по ньому
довго, торгуючись за чортзна-що й позиркуючи, чи вiн тут сам, без тiнi.
Вже в сутiнках подався далi Невським, де бiльше було людей...
Зустрiла його Сократiвна.
- Ви в Петербурзi? Здрастуйте!
- За вами скучив, серденько, - пожартував, цiлуючи хазяйцi руку. -
Вдома? - вказав очима на кабiнет.
- Працю ... Вже цiкавився у Костомарова, чи вас нема ... - пошепки
вiдповiла. Тут, видно, був культ глави родини й дiла, якому вiн так ревно
й самовiддано весь час служив.
- Дозвольте? - ступив Тарас у кабiнет.
Чернишевський його одразу i не впiзнав. Лише як вийшов iз напiвтемряви,
що купчилася бiля дверей, схопився з крiсла.
- Здрастуйте! А я про вас хвилину тому думав... Ну, як вам ©здилося? -
посадовив навпроти себе, - Час як бiжить!.. Невже минуло цiлих п'ять
мiсяцiв?.. - наморщив лоба.
- Менше, - сказав Тарас. - Мене, було, там знову арештували...
- За вiщо?
- Богохульство. Що матiр божу покриткою назвав... Та, власне, це лиш
привiд... Я землю там приторгував, щоб хату собi поставити на кручi бiля
Днiпра, i це комусь прийшлося не по нутру... Ледь вирвався i втiк сюди!
- Сидiли довго?
- Тiльки був пiд домашнiм та на поруках. Поки велося слiдство...
- А потiм?
- Нiби виправдали. Й "порадили" тiкати швидше у Петербург. I ось я тут!
- розвiв руками.
- Вислали вас з Укра©ни, - тихо сказав господар. - Як видно, ви для
панства тамошнього i влади реrsona non grata, сирiч не бажана особа.
- Я трохи там...
- Забули, що пiд наглядом? - всмiхнувся Чернпшевський.
- Як подивився на ту мерзоту панську, на ту бiду, безправ'я!..
- У Корсунi хоч побували?
- Це встиг... Замало пiднять народ - його озбро©ть треба. Iнакше вийде
бойня. Як це було у Корсунi чотири роки тому... I - водночас! Мов буря -
по всiй iмперi©!.. А так - даремно пролита кров...
- Хтось починати мусить, - озвався Чернишевський.
- Коли надiя з'явиться, що всюди ©х пiдтримають.
- Для цього ми й тружда мося...
Помовчали.
- Вони iшли колоною... - сказав Тарас. - Попереду - всi, мов дуби... А
©х - впритул, з десятка сажнiв, залпом!...
- Як на Сенатськiй площi... - озвався Чернишевський. - Хоч тi i мали
зброю... Тут над чим помислити!
- В iсторi© бували випадки й навмисного кровопускання. Щоб збить
напругу, виявити проводирiв...
- Так, провокацiй слiд берегтись, - зняв окуляри Чернишевський. Протер
хустиною, знов одягнув. - А як вас тут зустрiли?
- Покликали у Третiй вiддiл, i сам сiятельний князь Долгоруков
погрожував менi ведмедями, сирiч Сибiром, - сказав Тарас.
- А ви казали - виправдали!
- На волi ж... Ти не бiйся, - торкнувся його руки. - Я йшов сюди,
петляючи аж двi години. Оглянув весь Гостиний двiр, поторгувався!..
Господар усмiхнувся.
- Це смiшно?
- Нi, - вiдкинувся на спинку крiсла Чернишевський. - В родинi нашiй
кажуть, що ви, Григоровичу, страшенно схожi на Гарiбальдi...
- Спасибi. Гарний чоловiк.
- Ви бачились iз Костомаровим? - спитав, немов про щось згадавши.
- Ще нi.
- А вiн живе в Балабинському готелi...
- Що на Садовiй? Я ж там блукав допiру!.. I не зайшов...
- У нього щовiвторка збираються хорошi люди.
- Салон?
- Щось на зразок... Приходьте.
Тарас устав.
- Був радий вас побачити.
- I я, - пiдвiвся Чернишевський. - Над тим, що ми тут говорили,
думатиму... Ви будете у цей вiвторок?
- Зараз же зайду до нього! - гукнув Тарас.
Прощалися у передпоко©, куди, почувши, що гiсть iде, з'явилася i
господиня.
Хтозна-чому, дiставшись до Садово©, вiн не пiшов одразу до Костомарова.
Пройшовся спершу вулицею, в трактирi випив чаю, перекусив... Немов
помщався йому за те, що вiн колись не побажав зробити так i зазирнути в
Нижнiй. Всього сто верст!..
Нарештi, взнавши, де тут живе професор унiверситету, ввiйшов без стуку.
Звичайно, той i не почув. Сидiв при свiчцi, впершись у грубу книжку носом,
зарослий геть волоссям, немов чернець. Всi лiтописцi, певно, були
самiтниками, фанатиками свого ярма...
- Вони собi читають, а гiсть сто©ть у дверях, як сирота... - сказав
Тарас неголосно.
Микола ледь стенувся, проте вiд книжки погляду не вiдiрвав. Подумав,
мабуть, що то йому вчува ться чийсь вередливий голос. Тим паче iз трактиру
виразно линув гомiн та музика, що грала ©© машина.
- Гусар, гусар!.. А кажуть, що тут живе професор... Цей балаган
годиться тiльки для диких оргiй...
- Хто тут? - одкинув лячно голову.
- Не бiйся... Дух Богдана, - пожартував. - Ти написав про мене книгу?..
Професор зблiд. У Петербурзi якраз у моду входив спiритизм та медiуми,
що викликають духiв.
- Я...
- Мудра книга... Добре, що ти не змiг заглянути менi в розбиту душу!..
- Я прагнув...
- Прагнути - лише пiвдiла!.. Випити б!..
- Чого бажа те?
- Звичайно ж, чаю з ромом!.. Як ми пили колись з тобою в Ки вi.
- Тарас!.. Ху-у, як ти мене злякав...
- Ото не вiр дурницям всяким. Здрастуй! - пiдняв Миколу з крiсла й
поцiлував.
А той нiяк не мiг прийти до тями:
- I голос, голос!.. Немов труба...
- То з переляку тобi здалось, Миколо. Пробач. Напевне, я невдало
пожартував.
- Чого ж, дотепно... Справдi, коли писав цю книгу, менi не раз
ввижалися i тi часи, й тi люди...
- Менi також. Коли водив на шворцi справник по Укра©нi...
- На шворцi?
- Пiд арештом...
- Тебе там знову заарештовували?!
- Лиш мiсяць i погуляв на рiднiй сво©й землi.
- За вiщо?
- Ат, - махнув Тарас рукою. - Для них ми всi злочинцi та варнаки.
- I все ж таки - була якась причина?
- Один нiкчемний шляхтич... - почав Тарас розказувати, та передумав. -
Ну ©х, тих голопузих шляхтичiв, приставiв, справникiв i губернаторiв!..
Чим ти живеш?
- Наукою.
- У цiй харчевнi?
- Поряд бiблiотека... Та й нiколи менi шукати кращу, нiж ця, квартиру.
- Хочеш, я попрошу Михайла Лазаревського i вiн знайде?
- Не треба. Я поки тут...
- Професор!..
- Ще не затвердили, - швиденько сказав Микола, немов зрадiв, що
вiдшукав причину лишатись тут, не клопотатись новим житлом, i перевiв
розмову на iншу тему: - Був дома, бачив рiдних?
Тарас кивнув.
- Щось написав новеньке?
- Ет... кiлька вiршiв... Буду писать поему!.. Давно ходжу довкола, а не
почну: чогось нема, осяйностi не вистача ...
- Про що, коли не та мниця?
- Марiя...
- Мати божа?
- Так. Божа покритка...
В кiмнатi стало тихо. Лиш за стiною грала машинна музика та хтось
кричав, що зовсiм ще тверезий.
- Тво© путi, Тарасе, як i господнi, несповiдимi... - сказав, нарештi,
Костомаров. - Ти зазира ш туди, куди всiм iншим зась...
- Нiчого тут нема такого! - гукнув Тарас. - Була звичайна дiвчина.
Гарненька, чесна...
- Годi! - спинив його Микола i затулив руками вуха. - Спершу ти напиши,
а вже тодi... я прочитаю... Звiсно, коли господь допустить...
- То що ти будеш читать студентам? - спитав Тарас.
- Iсторiю.
- А я, було, подумав, що теологiю... Бувай!
Вийшов у прохолодну осiнню нiч. Побрiв додому пiшки. Куди йому спiшити,
хто жде його в сумнiй, порожнiй хатi!..
...У листопадi цензура царствуючого ласкаво таки дозволила надрукувати
його "Кобзар". I швидко як! Ще не минуло й двох повних рокiв, як вiн подав
рукопис, а вже вона розглянула. I вилучила не всi рядки, лишила дещо i для
складання... Дозволили, щоправда, тiльки твори, що вже були друкованi до
того, як смиренний ©хнiй автор попав у Третiй вiддiл...
Переглядав нещасний свiй рукопис, i сльози й гнiв скипали йому в душi.
Ще навеснi, у травнi, здавалося, що все гаразд, що дозвiл . Вiн навiть
взяв був грошi пiд ту майбутню книгу... Тих грошей вже давнй нема. Тепер
одна надiя - на Симиренка. Той обiцяв пiдтримати, допомогти...
Вбiг Каменецький.
- Глянули?
- Данило, тут немов свиня порила все, перепаскудила!
- Пусте, пусте... - вiдсапуючись, втiшав його Панькiв керуючий
друкарнею. - Складати швидше треба i видавати! Бо, не дай бог,
одумаються...
- З яко© речi?
- Дозвiл нам, власне, дав мiнiстр освiти Ковалевський. А як на це
подивиться князь Долгоруков?
- То поспiшай!
- Я нишком склав уже третину, - всмiхнувся Каменецький. - Щоб пан Кулiш
не знали... Якби на мене, - раптом вiн посерйознiшав, - то все давно
надрукував би й пустив у свiт... Нехай би тодi шукали!
- Не голка ж...
- Треба з розумом... Сво©ми лише людьми... Кулiш торiк вже був
погодився, а далi задки, задки...
- Достатньо нам мороки i з тим, що вийшло в Лейпцiгу. Ледь одхрестився.
- Ще скажеш гоп, як перескочиш, батьку... - зiтхнув Данило. - Треба
ловити мить - складати i видавати!
Тарас згорнув рукопис i мовчки вiддав Даниловi.
- То я побiг! - всмiхнувся той. - За кiлька днiв покличу вас читати
коректуру.
- Спасибi, друже...
- Дякуватимете, як вийде книжка! - кинув уже з порога.
Книжка... Як тяжко ©й прийти у свiт, коли вона не забавка, а крик душi,
людська любов i ненависть!.. На нiй лежить прокляття страху можних,
пiдступних, пiдлих, заздрiсних - усiх, хто ссе з народу кров, вважаючи, що
так i ма бути. У кожнiм словi спротиву вони вбачають замах на ©хн благо
й дужий здiймають крик: мов, рушаться усто© людства, влади! А йдеться в
тих словах-громах лише про власну шкуру...
З майстернi Тарас пiднявся у "кабiнет" i сiв до столу. Треба писать
листа! До Симиренка. Вiн обiцяв позичити потрiбну суму на видання...
Зiтхнув, - цi клятi грошi! - вмочив перо, пiдсунув чистий аркуш i
написав:
"С. - Петербург, 26 листопада 1859. Добродiю Платоне Федоровичу!
Сьогоднi одержав я сво© твори а цензурного комiтету, що дуже постраждали
вiд тривалих тортур. Постраждали так, що видавець погоджу ться надрукувати
©х на умовах, на якi я не можу й не маю права погодитися. Вашу благородну
пропозицiю прийму я нинi як благодiяння з глибокою вдячнiстю. Видання
коштуватиме тисячу сто карбованцiв. Якщо ви погодитеся одержати вашi грошi
екземплярами книги, для мене це буде легше. Якщо ж грошима, то я не обiцяю
вам повернути ранiше, нiж за рiк, з десятим вiдсотком. Робiть, як вам бог
на думку покладе. Книга вийде з друкарнi до Нового року..."
У груднi Симиренко прислав потрiбну суму. А в сiчнi Каменецький принiс
йому до хати новий "Кобзар".
- Примiрник перший - авторовi! - подав, щасливо сяючи, неначе вiн був
автором.
Тарас узяв, не дихаючи, й пiдвiвся... Справдi в його руках нова - так
довго ждана! - книжка чи це один iз мальовничо-химерних снiв, що почалися
iще в саду на Мангишлацi?.. Оглянув зовнi i розгорнув. Портрет затемний
трохи... Зда ться, пiсля Штернберга його нiхто не малював... А тут Микешин
взявся. Тягнув, страждав, вимучував свою модель, а все ж утнув... Це через
нього книжка спiзнилася ледь не на мiсяць... Ну, слава богу, вийшла!.. Ще
пахне кле м, фарбою...
- То як? - спитав Данило.
- Спасибi... Дай же, братику, я поцiлую тебе за це!
Обняв i тричi поцiлував. Даниловi аж сльози виступили в очах.
- Чого ти плачеш? - тихо спитав Тарас.
- Вiд радостi... Чи думав я, читаючи десятирiчним ту вашу першу книжку,
що друкуватиму цi твори сам, що матиму за цi труди цiлунок вiд Кобзаря!..
- Скiльки ж це лiт спливло? - спитав Тарас.
- Аж дев'ятнадцять...
- Немало... Десять iз них - найкращих! - у небуття...
Помовчали.
- Ви ж там писали, - втiшив його Данило. - Iз вiршiв тих та найновiших
вийде добрячий том!
- Читав мою "Марiю"?
- Могутня, чудова рiч! Але, на жаль, - зам'явся, - ©© нiхто не пустить
у другий том...
- Ти вiриш, що так було?
- Що я... - скривився.
- I про богiв писати треба правду, а не курити ©м фiмiам, - обняв Тарас
Данила.
- Бог - iстина...
- Ну, а коли бог - iстина, то як же можна вкутувати його в брехню!
- вангелi писалось, батьку, тими, хто жив тодi, хто бачив.
- Час очища правду, висвiтлю ©© з туману пристрастей та боротьби; на
вiдстанi вона виднiша.
- I нашу правду лiпше колись побачать люди? - спитав Данило журно.
- Як не ослiпнуть, плачучи... - сказав Тарас. I спохватився, здумавши,
що перед ним людина, якiй потрiбна вiдповiдь одверта й точна. - Наша
велика правда приспана лукавим панством, темрявою, - сказав рiшучим
голосом. - I нам призначено ©© збудити, вивести на бiлий свiт! Потому вже
не зможуть ©© зневажити, зробити вигляд, наче ©© нема i не було.
- Як просто й мудро... - тихо сказав друкар. - Аж зараз я збагнув не
тiльки серцем, а й розумом велику користь мого труда...
Тарас оглянув ще раз новий "Кобзар", перегорнув, страждаючи вiд "ям",
прорубаних завзятим цензором в його поезiях, i мовив з тихим смутком:
- Яка-то буде доля цi © книжки...
- Не бiйся, батьку, - свiтла! - сказав Данило впевнено. - Всi ждуть ©©,
допитуються, коли, нарештi, вийде. Приходили, вiдбитки брали - будуть
статтi, рецензi©. Пiде ще бiльша слава про ваш "Кобзар"!
- Не слави прагну - шани сво©й землi, народовi...
- Чи тут показують новий "Кобзар"? - ввiйшов Михайло Лазаревський.
- О! Звiдки ти дiзнався? - спитав Тарас.
- Сюди йдучи, я стрiв Iвана, - сказав Данило весело.
- А брат - бiгом до мене!.. Ану ж, ану ж... - взяв книжку. - Нарештi!
Слава богу...
- Йому подякуй спершу, - вказав Тарас на Каменецького.
- Це правда. Гарна книжка!.. Ще хтось бiжить... - прислу хався.
I справдi, дверi рвонуло вихром, i на порозi вирiс Гриць Честахiвський.
- Вже ?! - спитав захоплено, бо сам побачив книгу в руках Михайлових.
- Ура!!
- Тихiше, - сказав Тарас. - Бо полiцмейстер iще подума , що ми пiшли в
атаку на Академiю.
- Заходжу до Данила i дiзнаюся, що вiн понiс Тарасовi оцей презент, -
взяв книжку. Невдовзi витер сльози, обняв Тараса й поцiлував. -
Звершилося!..
Останнiм прибiг Семен.
- Та тут уже замало не вся громада наша! - гукнув, за повнюючи собою
пiвмайстернi. - А я гадав, що буду перший... Де вiн, Тарас Шевченко?
Подать сюди, я поцiлую його премудру голову!
Тим часом Гриць дiстав з кишенi пляшку, якусь бурлацьку закусь. Потому
збiгав на антресолi й принiс чарки...
Тарас дивився мовчки, як добрi приятелi його радiють ново народженiй, -
в тяжких i довгих муках! - давно жаданiй книзi, й грудьми його розходився
щасливий щем. Укотре може вигукнути, що друзiв йому господь знаходить i
посила щи рих! А це велике благо на цiй землi, оскверненiй користолюб
ством, пихою та плазуванням перед чинами й силою, в держа вi, де не
уявляють собi життя без iдолiв, що полюбляють понад усе кривавi жертви й
почестi дохристиянських старих часiв...
...I все-таки свiт не сто©ть на мiсцi! Нехай поволi, людство ста
мудрiшим, вищим... Як вийшов перший його "Кобзар", було всього - й осанна,
i побиття камiнням. Тепер же всi редакцi© - одна поперед одною -
роздмухували його пригаслу за стiльки лiт мовчання лiтературну славу й
возносили в такi небеснi сфери, що iнодi ставало страшно. У той вогонь
Турген в, який узявся гаряче за визволення його рiднi, пiдкинув ще й
щасливу думку - створити i надрукувати в "Народном чтении" житт пис
автора, що вийшов iз крiпакiв. I покотилися високi, дужi хвилi!..
За кiлька днiв по виходi в свiт "Кобзаря", коли Тарас обдумував проект
сво © хати, в майстерню вбiг Микешин.
- А ось i перша ластiвка! - потряс газетою, яку тримав, немов пернач
полковницький.
Тарас i дихать перестав.
- Лупцюють?.. Це, певно, "Северная пчела"?..
- Вона. Але не б' , а хвалить!
- Можна так похвалити...
- Дай боже, батьку, кожному, - впав на диван, вiдсапався i розгорнув
газету. - Послухайте...
- Не може бути, щоб "Северная пчела"... - не вiрив ще в прихильнiсть
цього видання.
- Часи змiнюються, як полюбляли казати римляни! - гукнув Микешин. -
Слухайте. "Поспiша мо повiдомити наших читачiв про вихiд у свiт поезiй
малоросiйського поета Т. Г. Шевченка, пiд назвою "Кобзар". Ця невелика,
але чудово видана книжка прикрасила б будь-яку, i найбагатшу, лiтературу:
це по-справжньому генiальнi твори обдарованого художника. Шевченко - тип
чисто народного поета-художника; у ньому, як у Криловi - Русь, вiдбилася
вся Укра©на - поетична, фiлософська, житт ва i буденна! Чи нам, чи комусь
iншому випаде честь написати огляд цi © книги, та ми вважа мо себе в
достатнiй мiрi щасливими, оголосивши першими про ©© вихiд. Цiна один
карбованець п'ятдесят копiйок срiблом. Прода ться в усiх книгарнях. До
книги додано портрет Шевченка, добре виконаний, проте, як нам зда ться, не
зовсiм схожий".
- Хто це писав? - спитав Тарас схвильовано.
- Якийсь поганець Блюммер.
- Чому поганець?
- Твердить, що я несхожим вас змалював!.. Виходить, вiн вас бачив... А
ви такого зна те?
Тарас напружив пам'ять.
- Нi. Певно, якийсь студент... - I раптом спохватився: - Тут справдi
так написано чи ти мiсцями щось додавав? Скажiмо, про генiальнiсть...
- Ось хрест святий! Берiть, читайте, радуйтесь, - подав газету. - От же
песиголовець - не зовсiм схожий, каже!...
За мiсяць накотився дев'ятий вал.
Надвечiр якось тихо постукав хтось у дверi, ледь прочинив i запитав:
- Чи тут живе Шевченко Тарас Григорович?
- Тут, тут! - гукнув Тарас i встав зустрiти гостя. Зiбрався саме писать
листа Варфоломi вi, що взяв та й змовк, немов набрав у рот води.
Внизу стояв хлопчина й терпляче ждав, допоки вiн зiйде униз.
Вклонившись, подав журнал, який дiстав з-за пазухи.
- Вам Добролюбов ось передав.
- Спасибi...
Не встиг розгледiти у негустих ще сутiнках, який це номер
"Современника", хлопчина зник... О! Третiй... Ще березень не наступив, а
вiн уже готовий... Щось в у ньому таке цiкаве, що Добролюбов прислав
тепер, не дочекавшись виходу журналу в свiт?..
Пiднявся на антресолi, де вже горiла свiчка, - збирався ж писать у
Корсунь Варфоломiввi, - i сiв до столу... Може, надрукували й вони
листа-автобiографiю, якого вiн написав до Оболонського, редактора
"Народного чтения"? Микола Добролюбов навiщось брав примiрник. Вiн знав
про це...
Пробiгся змiстом. Ось воно!.. Стаття про нього... Знайшов сторiнку
дев'яносто дев'яту i розгорнув на нiй журнал. "Кобзар" Тараса Шевченка.
Коштом Платона Симиренка, Санкт-Петербург, 1860 рiк".
Заплющив очi. Що в нiй, оцiй статтi?.. На старiсть вiн став чомусь
боятися всього, що мало якийсь стосунок... Не потерпав за славу свою,
пiдбиту лихом, а нiби мимоволi оберiгав зболiле серце... У "Современнике"
нiхто не може йому завдати болю!.. Коли вже "Северная пчела"...
Рiшуче став читати.
"Поява вiршiв Шевченка цiкава не для самих тiльки пристрасних
прихильникiв малоросiйсько© лiтератури, але й для всякого любителя
справжньо© поезi©..."
За звичкою, читав не вряд, - це буде потiм, - а лиш вихоплюючи
найголовнiше.
"Вiн - поет цiлком народний, такий, якого ми не можемо вказати у себе.
Навiть Кольцов не йде з ним у порiвняння, тому що складом сво©х думок i
навiть сво©ми прагненнями iнодi вiддаля ться вiд народу. У Шевченка,
навпаки, все коло його дум i спiвчуттiв перебува в цiлковитiй
вiдповiдностi iз змiстом i ладом народного життя. Вiн вийшов з народу, жив
з народом, i не тiльки думкою, а й обставинами життя був з ним мiцно i
кровно зв'язаний..."
А ось i лист-житт пис!.. Зда ться, весь... Ану ж, чи закiнчення?..
"...Скiльки рокiв утрачених! скiльки цвiту зiв'ялого! I що я купив у долi
сво©ми зусиллями не загинути? Мабуть, чи не одне тiльки страшне розумiння
свого минулого. Воно жахливе, воно тим бiльше для мене жахливе, що мо©
рiднi брати i сестра, про яких менi тяжко було згадувати у сво©й
розповiдi, ще й досi - крiпаки. Так, шановний пане, вони крiпаки i досi!"
Утер сльозу, що впала йому на вуса... Турген в i Чернишевський
пообiцяли визволити, вже залучають до цього дiла "Товариство для допомоги
бiдним письменникам та вченим". Вiн сам не змiг, гуртом здолають... Про
волю всiх людей i досi не чуть нiчого втiшного!..
Зiтхнув i рушив далi статтею... Хто ж це ©© писав? Не сказано...
Дарма!.. Звичайно ж, сам Добролюбов. Видна його рука...
"...Ми не ма мо сумнiву, що Укра©на захоплено прийме "Кобзаря", давно
вже ©й, зрештою, знайомого. Вiн близький до народно© пiснi, а вiдомо, що в
пiснi вилилася вся минула доля, весь справжнiй характер Укра©ни; пiсня i
дума становлять там народну святиню, краще добро укра©нського життя, в них
горить любов до батькiвщини, виблиску слава минулих подвигiв..."
Не Малоросi©, а Укра©ни!.. Це Добролюбов. Боже, який юнак! Йому ж лише
недавно виповнилося двадцять чотири роки... В такому точно вiцi колись
його самого з крiпацтва викупили... Воiстину, скiльки рокiв утрачених,
скiльки цвiту зiв'ялого!.. . Журнал з його листом редакторовi йому прислав