Шевчук Владимир. Терновий свiт

стала, немов зробилась меншою, i щось тягло в широкий свiт, на простiр,
пiд небеса. Можливо, в ньому збуджувався селянський дух чи озивалась буйна
козацька кров. Весна - час сiяння i час походiв... Тут вiн даремно марну
вiк, якого вже лишилося так небагато. Вiршi, що написав, - чотири за цiлий
рiк! - офорти, - кiлька вдалих! - мiзерна частка працi, яку мав намiр
виконати. "Кобзар" не вийшов друком, невольнича його сердешна муза чека
теж хтозна-чого... А ще - ця клята самотина!.. в нього друзi, щирi його
прихильники, i все ж вiн сам. Людинi треба мати свою сiм'ю, постiйне коло
рiдних, близьких людей, якi в бiдi i в щастi не вiдiйдуть, роздiлять усе з
тобою порiвну...
Як вийшов з Академi©, вдихнув п'янкого вiтру, що пах уже корою i талим
снiгом, - аж голова запаморочилася... Постояв трохи, слухаючи той дивний
стан, i рушив понад Невою. Сфiнкси були ще в бiлiй паморозi. Можливо, з
того боку, де зрiдка грi сонце, вони уже й повiдтавали, а тут промерзлий
камiнь ще мiцно спав. Нева також була закута кригою; чорнiлi© лиш промо©ни
на бистринi... А там уже, напевно, сiють, на Укра©нi, в його селi!.. Рiлля
лиснить, пару , i нею ходять чорнi, як нiч, граки, вишукують собi
поживу... А в небi дзвонять жайворонки!.. Нi, треба було таки по©хати
через Кубань та Укра©ну!.. Вернули б звiдкись у Оренбург. Не скрiзь же так
йому щастило б на полiцмейстерiв, як пощастило в Нижньому...
Посеред мосту стишився. Любив з його вершини дивитися в широку невську
далеч, так нiби в нiй був вихiд iз лабiринту мiста, що дужче й дужче його
гнiтив. Ще поки жив запасом щастя визволення та сподiванням на кращi днi,
мiг не зважать на прикрощi та безгрошiв'я, що почалося вже восени.
Тепер вiдчув: терпiнню приходить край. Якщо найближчим часом не дасть
цензура дозволу на видання його поезiй i вiн не зможе взяти хоч трохи
грошей у видавця, - не матиме за що купити хлiба та чаю фунт...
Зiтхнув, поправив шапку i рушив далi. Мусить десь пообiдати. Так,
ненароком начебто. Потрапив саме. Дякую, недавно ©в... А втiм, якщо так
просите...
Всмiхаючись сво©м думкам, - ще не сприймав трагiчно обсiлих злиднiв, -
спинився бiля Вершника й згадав, як вiн уперше його побачив... Коли б не
йшов тут, з далечi прожитих лiт зрина той щасливий день прилучення до
Петербурга i той юнак, що жадiбно вбирав очима мiсто сво © долi-Набережною
летiли сани. Снiгу було ще досить, хоч вiн пiдтав иа сонцi i потемнiв.
Зимовий вже де-не-де вiдсяював вогнями вiкон... Гнiздо царiв!.. Найбiльша
скверна, серце самодержавства... Дали йому, нарештi, дозвiл на Ермiтаж -
вiдвiдувати i працювати. Рiк добивався!.. Мабуть, усе могуття, влади
спрямоване лише на те, щоб "не пущать", примучувати кожен порив i берегти,
яко зiницю ока, саму себе!.. Одвiчний ворог поступу, його гальмо...
Семена вiн не застав. Обо у театрi. Тому побрiв до Вознесенського
проспекту, де жив Кулiш. Панько навряд чи вдома... Його нечистий крутить
довкiл Марi©. Просто якась напасть! Хоча б не з'©хав з глузду... Жаль
Олександри, змучилася до краю з ним... А пара ж яка була!.. На щастя, - що
то злиднi! - прийшов якраз учасно.
- О, теща ваша ще десь пiдстрибу ! - гукнула Олександра. - За стiл
зiбрались саме...
Нiчого ©й не сказав. Роздягся, сiв до столу. Бiля стiльця господаря, що
залишився вiльним. Годилося б спитать про пана Пантелеймона, та не посмiв,
не стало духу.
Згодом, коли обiд скiнчився, вона сама торкнулася цi © рани.
- .Так i живу... - зiтхнула. - Не жiнка i не вдова... Як вовкулака,
бродить по Петербургу...
- Може, менi про це погомонiти з Пантелеймоном? - спитав Тарас. -
Оскiльки був боярином...
- Ви ж зна те його, Тарасе. Зашкодить тiльки, - схлипнула. - Може, вiн
перегра , втишиться... Я чула, що Маркевичi збираються кудись майнути...
У грудях щось стенулося i залишилось лежати там шматочком льоду.
Рвалася, вважай, остання нитка, якою був прив'язаний до Петербурга... Нi,
вiн не бiгав, не набридав. Радiв, що вона десь тут, неподалiк, що можна
©© зустрiти, що час вiд часу його убога келiя осяю ться ©© небеським
сяйвом, i потiм довго чу ться йому i шерех сукнi, i голос, що розказу
мiськi смiшнi новини й сво© домашнi та творчi клопоти...
- Ви щось сказали? Зна те, я нинi стала якась така... Щось мовлять, а я
не чую... З горя писати навiть розпочала...
- О! Може, з цього пива дiждемось дива, - радо вхопивсь Тарас за
соломинку. - Я ще тодi, в Мотронiвцi, вiдчув, що ви не просто гарна й
розумна дiвчина... Якби ви знали, серденько, як я тодi позаздрив
Пантелеймону!..
- Справдi? - засяяла крiзь сльози тиха усмiшка.
- Ось хрест святий!
- Треба було сказати про те менi... То, може б, я... Для мене ви були
що бог!..
- Боги не крадуть чужих невiст... А вкравши, стають простими
смертними...
- Нi, ви щасливим стали б!
- Я став солдатом, серденько... На десять лiт...
- На нас усiх лежить якесь прокляття!
- Самодержавство йому iм'я.
Помовчали. Тарас давно помiтив, що Олександра враз замикалася,
вiдсторонялась нiби, коли торкались тем полiтичних. Може, це в не© ще
вiдтодi, як розлучили ©© з Паньком жандарми уже на другiм мiсяцi по
весiллi...
- Я геть забула про лист Марусi Максимович! - озвалась раптом
господиня. - Вона й про вас там каже... Пiшла в свою кiмнату й принесла
аркуш, списаний йому знайомим почерком.
Узяв iз впалим серцем. Можливо, в нього вже своя княгиня?..
- Читайте тут.
Як завжди, нiчого певного. Все словеса, обiцянки та ледве-ледве вловне
незадоволення його бажанням взяти собi просту селянку.
- хатимете, вiзьмiть мене з собою на Укра©ну...
- А що Панько?
- Вiн, певно, i не помiтить...
- Ой закричить: "Грабують! Пробi!" - сказав Тарас. - А може, менi до
вас позалицятися, щоб вiн тримався хати й сво © жiнки?
- Кепку те! А я гадала...
- Вибачте. Невдало, видно, пожартував... - знiтився. - Сидиш один в
майстернi... Гаразд. Як буду ©хати, то вам скажу.
- Спасибi!
- Хто зна ще, чи пустять мене туди, чи буде за що по©хати...
- Таки лежить прокляття...
- Брила неволi царсько©, духовне рабство лежить на нас! А ще - людська
байдужiсть, душевний сон, - аж, може, надто рiзко сказав Тарас. Пiдвiвся.
- Пiду вже, мабуть... Дякую вам за обiд!
- Нема за що.
- Е-е, не кажiть! Порою хлiба кусень дорожчий учти пишно© у
ресторанi...
- Чи ви, бува, Тарасе, не голоду те? - нахмурила так мило брiвки.
- Ну, що ви! - не признався. - Я ж як-не-як поет, художник!..
- Треба вам одружитися.
- Нема з ким.
- Взяли б собi вдовицю. Щоб при достатках, гарна i молода. Щоб
укра©нка... У мене вже й на прикметi...
- А скiльки в не© крiпацьких душ? - спитав Тарас.
- Та, певно, з двiстi.
- Чудово. Взяв би iз них Тараса за козачка... - скривився.
- Хороший пан - це благо i для селян...
- "Пан", Олександре! I цим уже все сказано... Маруся менi знайде у
Прохорiвцi просту трудящу дiвчину, таку, як сам, i заживем!..
- Дай боже...
Вiн попрощався й вийшов у березневий вечiр. Пiдмерзло знову. Хрускав
грудкастий снiг. Повiтря було лунке й прозоре. В небi яскрiли зорi. А
мiсяць, мабуть, ще не зiйшов... Там, на Вкра©нi милiй, прокинулася б його
сердешна муза, заговорила б на повний голос!.. Поет без краю рiдного, без
мук i радощiв свого народу, без вiдчуття його плеча - пропаща сила!.. Що
вiн тут зачерпне, по цих салонах панських?.. Чотири вiршi за цiлий рiк,
рiк волi!.. Нi, треба, треба ©хати!.. Вдихнути вiтру рiдного, послухать
думи труднi сво©х людей, припасти до джерела й напитись води живлющо©...
Не буде грошей, пiшки пiде додому. З села в село... Як в давнину ходили
дяки вандровнi, як проходив усе життя Григорiй Сковорода... Добутись до
Укра©ни, а там уже!..
Спинився, бо сльози застували йому дорогу...
...Iшов на двiр поштовий, як на тортуру. Власне, вже попрощався вчора.
Сьогоднi ж... Боже праведний, якби ж ти знав, як тяжко йому проводити ©© в
цi мандри!.. Може, щось вiдчува його душа... Чи просто зринув спогад про
проводи до Рима Васi Штернберга, з яким вони нiколи вже не зустрiнуться?..
Вiдтодi вiн не полюбля проводiв, розлук, прощань. У них щось е
трагiчне... Марко Вовчок... Марiя... Його дина доня... диний син! Бо хто
iз пишучих чоловiкiв зрiвнятись може з нею? Нема таких. У рiднiй
лiтературi поети й белетристи здебiльшого спiвати люблять дискантом, пiд
солов'я...
А треба вить совою, кричать орлом, щоб свiт почув, щоб моторошно вiд
того стало свiтовi й щоб вiн жахнувся долею твого народу!..
Вони уже стояли бiля карети чи дилiжанса. Опанас, Марiя, малий
Богдан... Побачили його i дружно пiшли назустрiч, Мабуть, рушають хутко.
- Ну, слава богу, встигли! - гукнув Маркевич.
- Чогось менi так тяжко... - сказав Тарас. - Неначе оце навiки...
- Ну що ви! Я при©ду чи ви до мене, в Дрезден... - озвалася Марiя
весело.
- Вам, справдi, треба глянуть на заграницю, - пiдтримав ©© Маркевич, що
сам не ©хав, а проводжав лиш до застави, - Щоб бачити i далi, й глибше...
- Еге, еге... Та хоч би мене пустили на Укра©ну... - зiтхнув Тарас.
- Питали?
- Боюсь. Та й грошей iще нема.
- Цензура не "соизволила"?
- Мовчить...
Марiя так уважно й глибоко так вдивлялася в його лице, що вiн вiдчув,
знiтився. Ой недарма, ой чу ©© душа!.. Заграв рiжок. Тривожний, немов
подзвiн.
- Сiдати кличуть, - сказав, ураз заметушившись, Опанас. - Прощайтесь!
Тарас обняв Богданка. Поспiхом, бо той уже душею був у дилiжансi, в
мандрах.
Марiя лишилась з ним вiч-на-вiч.
- Ну-у, що тобi сказати на добру путь... - озвався, мов з-пiд землi,
ледь чуючи сво© слова. - I там про нас не забувай... Вертайся, як тiльки
зможеш, бо без свого народу нема нам звитяги, нема для чого на свiтi
жить. Йди, як iдеш, не слухай тих, хто схоче збити тебе з дороги правди...
- Я не зiйду! Клянуся вам!
- Спасибi.
- Менi вже час... Прощайте!
Вгорнула в бiлi руки його знiмiлу голову й поцiлувала врочисто в лоб.
Приклалася, мов до iкони!..
Обняв i чоломкнув смачно, щоб пам'ятала, що вiн жива людина, а не якiсь
там мощi чи дух святий.
Марiя, скiльки й видно було, махала йому з вiкна.
Побрiв поволi вулицею, яка вела на набережну Неви. Вода його втiшала,
настроювала на фiлософський, розважний лад. Був сам не свiй. Так, нiби з
нього вийняли й повезли серце... Бачив ©© великi, виповненi сльозами очi,
й тi сльози тихо скапували йому на душу... Вася йому всмiхався з палуби...
Й не повернувся!..
- Побережись!!
Сахнувся аж до стiни. Одне це кляте "побережись!" його виводить iз
рiвноваги. Нiби весь час йому нагаду недремне царське око, щоб був
обачний, тихий... Добереглись!.. Зда ться, далi нiкуди!..
Нева текла, велична, бiло-чорна - мов королiвська мантiя...
Знав, розумiв, що то вода й крижини, а все ж не мiг дивитися на цю
"державну" рiчку. Оскiльки мав роботу, примусив себе облишити, сумнi думки
й пiти на мiст. Олi ю писав портрет, який йому замовив прямий нащадок
Кочубея, що з Iскрою колись давно послали суплiку царю Петру про чорну
зраду гетьмана. Завдаток взяв на фарби та прожиття, тепер трудись, небоже,
малюй невдатну голову, яку зрубали... таки ж за вiрнопiдданство! Й таке
бува. З царями жарти кепськi...
Сонце уже мостилось на нiч. Мiст парував, нагрiтий, немов димiв. Над
ним стояв серпанок, в якому все заломлювалося, змiщалось, грало хвилями...
Марiя вже, мабуть, десь за мiстом, вже чу пiсню жайворонка, струмочкiв
спiв... Напевно, по тiй дорозi ©хатиме, якою вiн колись прийшов етапом до
Петербурга, зимою, в драних чоботах... Бр-р! Страшно згадувати, а як було
те пережити!.. Етапом його водили двiчi: iз Вiльна у Петербург та з
Оренбурга в Орську. Не так уже й багато, як для iмперi©, де кожне слово
правди - державний злочин... Возили ще казенним коштом, як благородного. I
все бiгом, мов на пожежу... Скiльки даремно грошей витратили! А ©х добуто
працею, солоним потом...
- Господи, вiн тут сто©ть, милу ться собi Невою, а я гасай, розшукуй! -
почув знайомий голос. Микешин бiг до нього вiд Академi©.
- Знов щось горить, кудись потрiбно ©хати? - спитав, iще в полонi сво©х
думок.
- Вас хоче бачити Федiр Петрович, вiце-президент! Де ви були?
- Якесь нагальне дiло?
- Звичайно!
- Може, волю дали селянам? Так нiби ще...
- Подати слiд прошення.
- Куди, про що?
Микешин схопив його за руку й потяг вiд сфiнксiв до Академi©.
- Сьогоднi Рада буде, й граф просить вас негайно дать прошення про те,
щоб Рада вас удосто©ла звання академiка гравiрування! - гукнув уже бiля
дверей.
Ця новина його при мно вразила. Вiн не казав про те нiчого графовi,
графинi теж не натякав. Звичайно ж, вона шепнула мужевi, що досить уже
Шевченку поневiрятись нi в сих нi в тих... Ба, вiн жалiвся якось, що
офiцiйно влада його вважа лиш вiдставним солдатом!.. Свята душа...
- Чого так спiшно? Треба ж було подумати та вiдiбрати краще з мо©х
робiт...
- Ми всi пiд богом ходимо, - сказав Микешин тихо. - I пiд царем...
Боюсь, що граф пiзнiше не зможе вам вчинити тако© ласки.
- Я чув плiтки, що графа жде вiдставка...
- На жаль, то щира правда. Сам граф сказав менi про це.
- Жаль...
- Царська воля!
В майстернi, поки Тарас роздягся, Микешин збiгав на антресолi й принiс
папiр, перо та каламар.
- Менi писать? Чи ви самi?
- Сiдай пиши... Будь ласка... А я займусь офортами. Перебирав сво©
малюнки, зваленi в одну чималу купу на розi його робочого стола, й ставало
йому невесело. Так мало, мало зроблено! Вiдклав "Святе сiмейство"...
Жбурнув назад... Хiба оцей?.. Нiвроку! "Притча про робiтникiв на
винограднику", за Рембрандтом...
- А що писати?
- Шапку вже начертав? Тодi пиши... Якби ж воно по-людськи!.. Язик
зламати можна на цих крючках чиновницьких...
- Коли скiнчили ви Академiю?
- У сорок п'ятому.
- А що дасте на розгляд Ради?
- "Притчу про робiтникiв на винограднику" та... "Приятелiв" Соколова...
- сказав Тарас невпевнено.
- Чудово! Я писатиму, а ви знайдiть вiдбитки, якi виразнiшi...
- А може?..
- Цих достатньо. Коли б я мiг утять такi!.. - пiдвiвся. - Прошу
автограф, ваше благородi !
Тарас проглянув (ловко!), вмочив перо i пiдписав: "Художник Т.
Шевченко". Вгорi поставив дату: "16 квiтня 1859 р."
Микешин схопив папiр, офорти й побiг здавати: Рада уже збиралася.
Тарас же сiв, знеможений, на свiй диван. Церата була липка на ньому, аж
нiби вогка. Дивно, пiсля повернення iз мiсць свого заслання не годен вiн
хвилюватися, вирiшувати раптово щось. Йому ста вiд того млосно, серце
кудись немов дiва ться, лишаючи замiсто себе хоча й не сильний, але тупий,
тягучий бiль. Не потура сво©й цiй слабостi - вста i йде на вулицю, де
свiжий вiтер...
Звiвся, вдягнувся й вийшов. Сфiнкси хтозна-чого його тягли до себе.
Може, тому, що тут колись прожив останнi сво© хвилини рабства, чекаючи на
час, призначений йому для щастя друзями i вчителями, а може, в них
знаходив щось притаманне власнiй буремнiй долi. Вони також привезенi в
Санкт-Петербург, i ©м так само холодно пiд нежарким пiвнiчним сонцем...
Правда, вони камiннi, мертвi... А втiм, що зна мо ми про природу свiту,
про та©ну його буття!..
Нева була вже iншою. Текла вже чорно-бiлою, бо криги стало менше... А
на Вкра©нi, а на Днiпрi!..
Микешин не дав йому побути на Укра©нi. Прийшов, став мовчки поряд.
- То що, вiдмовили? - спитав Тарас.
- Та нi... Визнали призначеним вас в академiки i задали програму на це
звання... Вхопили шилом патоки!
- I це вже щось, - розважив його Тарас. - 3 солдатiв в академiки! Оце
було б незвично. А так усе в порядку. Щоб "осознал" велику честь...
- Толстой також засмучений. "Не встиг, не встиг!.." - скруша ться.
- Спасибi вам за вболiвання, - обняв Тарас Михайла. - По©ду на
Укра©ну!.. А там не ма значення, хто я такий за чином.
- Хто зна, хто зна... - сказав Микешин журно. - Чин - це магiчна рiч!
Принаймнi в нас, в iмперi©...
- Я маю чин - кобзарський, i для людей цього достатньо!
- А для жандармiв?
- Менi аби на Укра©ну! А там уже, що бог дасть... - сказав Тарас. -
Дихну, води нап'юсь Днiпрово© i...
- Що?
- Не знаю... Буду знов сином волi, правди!..
- Щасливий ви... - сказав Микешин. - Ма те таку любов у серцi!..
...Ту першу добру звiстку йому принiс Михайло Лазаревський. Сам
видавець Кожанчиков сказав йому, що цензор Палаузов схвалив рукопис
"Поезiя Т. Шевченка. Том перший" i написав про це належний рапорт до
комiтету.
- I що Дмитро Юхимович? - спитав Тарас.
- Сказав, що риба в сiтцi! Хоч зараз йди й бери завдаток.
- Справдi?
Для нього це були не грошi, а зустрiч з рiдним кра м. За них вiн мiг
по©хати й прожити там до осенi чи й до зими!..
- Вiн зна , як ти прагнеш на Укра©ну, - сказав Михайло лагiдно. I якось
надто тихо.
Тарас хотiв спитати його про це, та пригадав, що тут виною не
Лазаревський, а серце його натруджене, що не витриму раптових змiн i
потрясiнь - чи добрi вони, чи злi... Сiв на дiван...
- О! хатиму через Орел, то зазирну до Федора, в його контору! - радо
гукнув Тарас.
- Вiн жде давно, бо зна , що ти збира шся...
- Дозволять менi по©хати? - спитав ураз, згадавши, що вiн пiд наглядом
i що його вже рiк нiкуди не випускають iз Петербурга.
- Хтозна... Як Долгоруков скаже...
Тарас схопився з мiсця i заходив майстернею. Мов звiр у клiтцi. Доля
його залежить од того, що спаде на думку шефу синьомундирих чи ще
комусь!..
- Чого ото морду шся? - спинив його Михайло. - Може, нiщо й не стане на
перешкодi. Вже рiк минув. Нiхто тебе не зачiпав...
- Забув про книжку в Лейпцiгу? Сам Долгоруков...
- Нiби ж ти ©м довiв. Принаймнi бiльше не викликали у той вертеп...
- А книжка й досi ще у цензурi!
- Гада ш, це не без жандармiв?
- У нас вони, куди не ткнись. Все обплели, обплутали й вичiкують, щоб
ухопити чергову жертву!.. Михайло аж оглянувся, втягнув у плечi голову.
Тараса це розвеселило.
- Тут кислота, шкiдливi рiзнi випари... Коли б сидiв десь хтось iз них,
то неодмiнно чхнув би.
Всмiхнувшись нiяково, Михайло глянув скоса на мiдну дошку та
причандалля, яким Тарас гравiрував, i мовив другу новину:
- Пантелеймон чкурнув та мно iз Петербурга...
- Я чув.
- А де з'явився, зна ш? У Дрезденi, бiля Марi© Олександрiвни!
- Вже так таки й бiля Марi©?
- Принаймнi в тому ж мiстi.
- Геть з глузду з'©хав чоловiк, - сказав Тарас. Йому було i жаль
Панька, i прикро з того, що розпочате з розмахом таке потрiбне, корисне
громадське дiло, як друкування, полишене на друкаря. Хоч Каменецький
розумний, щирий i послiдовний в правдi, вiн без господаря, ким Кулiш,
мов кiнь стриножений...
- Кажу, пiду вже... - ледь-ледь торкнувся його руки Михайло.
- Дякую тобi за вiсть!
- То взяти у Кожанчикова для тебе грошi?
- Вiзьми, - мить повагавшись, сказав Тарас. - Без них менi не бути на
Укра©нi...
Коли Михайло вийшов, Тарас зiтхнув полегшено. Нарештi, прояснилося!
Точнiше, просвiток. Бо як не дасть князь Долгоруков дозволу, то й грошi
не допоможуть йому здолати вiдстань мiж Петербургом i милим рiдним кра м,
де вiн не був... дванадцять лiт!..
Побоювався йти до правлiння Академi©, бо ще не вiрив щастю, яке йому
всмiхнулося, i все ж примусив себе вдягнутися належним чином, пригладить
залишки колись густого чуба й вийти у коридор... I тут йому Зевес послав
Меркурiя в особi Федора, що, посмiхаючись, подав листа.
- Пахтить при мно, - хмикнув. - Напевно, вiд мадами... Тарас тицьнув
йому монету в руку, схопив конверт i надiрвав. Писала йому Маруся
Максимович з Михайлово© гори!
Хоч знов не дуже певно, та все ж, та все ж... Оженить вона його, знайде
йому княгиню!..
Це додало рiшучостi, i вiн пiшов - ледь не побiг - до вiце-президента.
Граф вислухав його уважно, звелiв гукнути писаря i тут же продиктував
листа до графа Адлерберга, мiнiстра двора його величностi...
Чекав п'ять днiв. Нi звуку! Так, нiби вкинули той лист Толстого не в
канцелярiю мiнiстра, а в швидкоплиннi води рiки Неви. Вже й грошi давно
були при ньому i зроблено давно запаси паперу, фарб та пензлiв, що
знадобляться йому в чарiвних мандрах по Укра©нi, яка прибралася весняним
цвiтом, мов наречена, i жде його, а дозволу все не давали. Робота валилась
з рук, книжок i то не мiг читати довго: вривалися гiркi думки, припущення,
а то й смiливi замiри, що призвели б до хтозна-чого. Стримував себе, як
мiг, гасив огонь обурення. А на Вкра©нi цвiли садки, i солов'©
витьохкували, i розливалися морями рiки, й плугатарi йшли за волами
чорними масними борознами, i парубки з дiвчатами збирались вечорами бiля
ставкiв, щоб упiзнати суджених i перелитися в солодкозвуку пiсню,
пiднестись з нею духом над безпросвiтнiстю свого буття в неволi!..
Схопився з лiжка, де вiн лежав, повержений нудним, важким чеканням,
жбурнув журнал, яким хотiв розважитись, i збiг униз. Постояв тут, сновидою
пройшов вiд сходiв до вiкна й, не глянувши в убогий двiр, де тiльки-тiльки
з'являлась брость на чорних ще деревах, пiшов назад. Спинився бiля ширми,
що затуляла сходи, й на нiй, немов на полотнi, побачив синю воду,
побрижену весняним рвiйним вiтром, зелено-жовту кручу, порослу купами
дерев, кущiв i ген над ними - церкву iз чорними очима вiкон... Це ж
Трахтемирiв!..
Видиво одразу щезло. Сiв на диван, схопив у руки голову, бажаючи
побачить ще якусь картину з-над берегiв свого Днiпра, й уже не змiг. Була
майстерня, тиха чиясь хода у коридорi й самотина... Не думав i не гадав,
як прагнув у сум'яттi казарм, квартир, де надавали йому пристанище,
побутi, хоч трохи на самотi, що цей омрiяний душевний стан бував таким
страшним. Ще, може, якби мав право куди завгодно ©хати i де завгодно жити,
то гостро так не вiдчував би... Щось ско©лося iз ним - постарiв чи
знемiгся, - що став таким нетерпеливим. Чиновники i зла недоля за десять
рокiв служб .i його привчили ждати не днями - мiсяцями або й роками. А
нинi... Може, вiдчув, що мало йому зосталось жити, що грiх тяжкий так
марнувати днi золотi, осiннi днi?...
По-молодому звiвся i заходив майстернею. Примкнули йо на волi, обклали,
наче звiра, в оцiй норi мисливцi од жандармерi©!.. Вiн мусить щось
зробити, порвати пута, вирватись в широкий свiт!.. Пожде ще трохи й...
Господи, невже i ©© твоя всеблага воля, невже i ти з жандармами твориш
гвалтовнiсть душам сво©х людей?.. Мовчиш, мовчиш?.. Бо соромно тобi
зiзнатись, боже, у цiй ганьбi!.. Iсус, твiй син, пiшов на смерть за
скривджених, а торжествують можнi, а той, хто був зневажений, ним i
лишився, господи!..
Вiдчув, у серцi скупчилося вже стiльки болю, гнiву, щ може раптом
вибухнути, немов ядро. Щось мав негайно вдiяти, порятуватись чимось!..
Оглянувшись i не знайшовши виходу, пiшов чимдуж нагор; i сiв за стiл.
На вiршi не сподiвався, то хоч листа напише i в ньому вилл душу, вiддасть
паперу частку сво©х жалiв Чекаючи того дурного виду, чи паспорта, не
вiдповiв Марусi що жде його, - а може, вже й не сама! - в гостину. Напише
поки що все так, як ...
Узяв паперу аркуш, вмочив перо й, перш нiж писать, примружив очi й
спробував ©© побачити перед собою... Не змiг. Самi лиш очi глянули на
нього так, мов скрикнули, мо© пропекли вогнем жагучим душу... Як у Москвi,
коли вона спiвала йому пiснi народу, що ©м обом був рiдний i дорогий...
"Мiй любий, мiй диний друже! - почав писати, терпнучи пiд тим одвiчним
поглядом. - Спасибi Вам, мо серденько, за Ваше щире , ласкаве письмо. В
той самий день, як я получив його, заходився клопотать о паспортi, та й
досi ще не знаю, чи дадуть менi його, чи нi. - Задумався, згадав сво
"велике сидiння" в Нижньому i рушив гнiвно далi: - Перше в столицю не
пускали, а тепер з цi © смердячо© столицi не випускають. Доки вони будуть
знущатись надо мною? Я не знаю, що менi робить i що почать. Утiкти хiба
нищечком до Вас та, одружившi©ся у Вас, i заховаться. Зда ться, що я так i
зроблю..." Внизу почулись кроки та скрип дверей.
- Хто, хто в цiй хатi живе?! - гукнув бадьоро Честахiвський.
- Я, вовчик-братик! Заходь, зави мо з тобою вдвох!
- Нi, заспiва мо яко©сь, батьку, новина! - збiг Честахiвський на
антресолi. - Зустрiв мене пан Бiлозерський, котрий Василь Михайлович, i
попросив покликать вас до нього, аби порадитись... Про що б ви думали? Та
про... журнал!
- Про наш журнал? - схопився Тарас на ноги. - Таки одважився Василь на
се святе дiло!..
Обняв Грицька й поцiлував. За добру вiсть...
...Як не зрадiв, а не одразу побiг на поклик Бiлозерського. Вiддав
листа на пошту i вже тодi, прогулюючись, пiшов у бiк Аптекарського
провулку, де жив Василь... чи пак Василь Михайлович, як зауважив йому
Кулiш... Стривай, а як же без Кулiша? Без Костомарова, що й досi ще в
Саратовi, куди подався торiк у серпнi служити в комiтетi по звiльненню
селян? А втiм, вiн ма вже повернутися - його запрошено посiсти кафедру
росiйсько© iсторi© у Петербурзькому унiверситетi. I вiтри повертають на
круги сво©! Микола знов професор, лише не в Ки вi, а в Петербурзi...
Тринадцять рокiв тому, також у травнi мiсяцi, вiн готувався стати на цю
стезю... Якi вони були тодi гарячi та молодi!.. Так нiби й досi бачив
Хрещатик, двiр iз садом, що у цвiту... Гуде бджола... Й на них iз
Костомаровим спада снiгом тихий вишневий цвiт... Тодi ото й сказав Микола
про Товариство святих Кирила i Мефодiя... Були думки i про журнал, та в
скорiм часi... Може, хоч нинi збудеться та заповiтна мрiя!..
Його зустрiла у передпоко© Надiя Олександрiвна, дружина Бiлозерського.
- Ви зовсiм нас одцуралися, - сказала з милим докором. - Василь
пережива ...
- Дiла й журба, Надiйко! - розвiв Тарас руками. - Вам добре, ви
родиною...
- То одружiться скоренько.
- Нема з ким... Ось вирвусь на Укра©ну i там - нехай камiння з неба! -
знайду свою княгиню.
- Ви, мабуть, вельми перебира те?
- Та нiби й нi... Тут просто нема таких...
Василь не змiг дiждатись у кабiнетi, прибiг на голос.
- Правда? - спитав Тарас, вiтаючись.
- Ви про журнал?
- А то ж про що!
- Ходiмо до кабiнету, - нахмурив брови Василь Михайлович. - Розмова
довга...
Вiн споважнiв, вiдколи вони не бачилися. А може, важне дiло наклало
свою печать?..
Господар чемно сам вiдчинив дверi.
Iз крiсла пiдвiвся Чернишевський.
- Хiба не вiда ш, де я живу?
- Не всiм потрiбно знати про нашi з вами зустрiчi...
- А я зрадiв, - втрутився Бiлозерський. - Сам бог послав його менi
порадитись про наш журнал! Прошу, сiдайте. Надю! - гукнув. - Будь ласка,
чаю!
- З ромом! - додав Тарас. - Якщо, звичайно, можна...
- Ви й досi любите вживати чай iз ромом? - спитав Василь Михайлович.
- Ти ж зна ш: я людина твердих i сталих переконань, - пожартував.
- Ви хоч про це жандармам не признавайтеся, - озвався Чернишевський.
- Колись ©м так хотiлося оголосити мене п'яницею i волоцюгою, аби
довести, що з хама, як не прагни, не буде пана, - сказав Тарас.
- Це на Фонтанцi, в Третьому?
- Попов старався, Дубельт...
- I що?
- Не вийшло. Мусили ковтать мене як автора пiдбурливе супротицарських