Шевчук Владимир. Терновий свiт

- Не знаю. Каже: старий, бридкий, та ще й сердитий!..
- Я ж попросив пробачення...
- Не прийняли, не зводили, - смiялася Забiла в очi.
- Я напишу!
- Будь ласка. Ось вам папiр, перо, чорнило... Я вiднесу. Це ж так
пiкантно - служити сво©й поко©вцi!..
Вернулася вона не скоро, але - бог змилувався! - iз вiдповiддю Ликери.
- Ну, що? - подався до папiрця, який тримала в руцi Забiла.
- Соблаговолили прислати це послання! - вручила йому врочисто. -
Примусили чекати вас - писали вельми трудно...
Вiн розгорнув поспiшно i прочитав, не вiрячи сво©м очам: "Послухай,
Тарас! Тво©х записок тут нiхто не потребу . У нас в сортирi паперу й так
достатньо",
- Це... це вона писала?!
- А хто ж iще...
Свiт почорнiв, обвуглився.
Затис в руцi той папiрець i важко встав... Похитуючись, ступив чомусь
холодною, як лiд, пiдлогою i скрикнув - щось йому рвонуло груди!..
Отямившись, збагнув, що вiн у себе на антресолi. Лежить не в лiжку, а
на пiдлозi, з яко© тягне холодом, немов зi склепу... Спробував
поворушитись - груди озвались болем. Дихав i то ледь-ледь, бо кожен
глибокий вдих вiдлунював у тiй болючiй пустцi. Почулись кроки...
- Що тут? - спитав Са нко.
Ледве добув iз горла голос:
- Ходи сюди... Упав ось...
- Може, добуть вогню i запалити свiчку?
- Менi б пiдвестись...
Згодом вiдчув, як дужi руки взяли його й пiднесли... Так батько брав
заснулого бiля кабицi й вкладав на сiно в клунi або на полик в хатi... От
тiльки бiль!..
- Нап' тесь, може, лiкiв? - страждав над ним Са нко. Уже горiла свiчка,
i видно було схвильоване його лице.
- То дай... - озвався тихо. Знав по собi, як важко бачити чужi
страждання й не мати сили допомогти... Ох тi пекельнi ночi бiля малого
Дмитрика, що згас в Новопетровському!..
Слухняно випив лiки й лiг, удаючи, нiби йому полегшало.
- Йди спи, Iване, - мовив. - А свiчка нехай горить... Вже ранок,
мабуть, скоро...
- Який там сон... - махнув Iван рукою. Проте пiшов. - Гукайте, коли
чого!.. - озвався вже з майстернi.
- Гаразд. Ти спи...
Бiль не вгавав. Помiтив, що вiн навально збiльшувався, коли лягав, тому
пiдтягся трохи й сiв, мов у крiслi. Що там у нього в грудях сталося?..
Якби заснути... Дихать ста все важче, ковток повiтря кошту йому
страждань... Чи скоро ранок?.. Забув, куди поклав годинника, й тепер мав
ждати дзвону iз Петропавловсько©. Без не©, бач, не обiйтись... Заснути
б!.. Даремно, мабуть, не попросив Iвана дмухнуть на свiчку. Може, в пiтьмi
заснув би швидше... Самому йому не встати...
- Мамо!.. - покликав раптом матiр i сам злякався.
- Ти все не спиш? - озвалася. - Спiвала ж тобi "Котка"...
- Я вже старий, нездужаю...
- Для мене ти сьогоднi лиш народився... Принесла бабка погодувати - а
очi в тебе синi, немов барвiнок...
- Вони тепер уже не тi...
- Я пам'ятаю синi...
Зелененький барвiночку,
Стелися низенько...
Сльоза скотилася йому щокою, вусами...
Першим прийшов його повiншувати iз днем народження Михайло
Лазаревський. По тому, як розширилися в сердеги очi, Тарас збагнув, що
вигляд у нього нинi кепський. Та й бiль у грудях не вiдпускав...
- Ну як тут наш новонароджений? - спитав Михайло весело. - Готовий
приймать здоровлення?
Нагнувся, поцiлував у щоку.
- Недобре менi сьогоднi, брате... - сказав Тарас. - Погiршало менi
вночi...
- Я вже послав за лiкарем.
- Ти напиши Варфоломi вi, що зле...
Замовк, оскiльки кожне слово вiдлунювало у грудях болем.
- Прилiг би... - ледь не плакав над ним Михайло. - Учора ж ти...
- Не можу лягти - болить... А де ж той Едвард Якович?
Чув голос свiй, мов за стiною, далеко десь.
- Михайло!
- Я тут.
- Ти ж напиши... Де ж той Барi?.. Вогонь у грудях...
Крокiв вiн не почув. I перших слiв.
Побачив уже обличчя лiкаря, який схилився над ним, щоб вислухати.
- Як ви? - спитав Барi.
- Пiдстрибую... - всмiхнувся. - З ночi пекучий бiль у грудях...
Барi нахмурив брови, приклав до вуха трубку. Не довго й слухав.
Випроста'вся, сказав щось Лазаревському й став готувати мушку. Коли поклав
на груди, Тарас вiдчув полегкiсть. Не став питати, що з ним. Хоч не
хотiлось вiрити, вiдчув, що справдi пора настала "риштувать вози в далекую
дорогу"!..
- Прийшла депеша з Харкова, - сказав Михайло тихо. - Вiтають iз днем
народження, бажають щастя...
- Дякую...
- 3 Москви також, Михайло Щепкiн...
- Добрий вiн чоловiк...
- I з Нижнього.
- Спасибi всiм...
Вiдчув, що очi йому стуля спiзнiлий сон.
- Хтось вiдчинiть кватирку... Й дайте ковток води... - озвався знову
здалеку.
Коли заплющив очi, долинув голос материн, якого вiй згадав лише
сьогоднi...

Ходить сон коло вiкон, дрiмота коло плота...

Хотiв гукнути матiр, та побоявся сполохати ©© "Котка".

Став дрiмоту сон питати: -
Де ми будем ночувати?..

Коли б iще побачити ©© лице... А душi мають лиця?.. Iнакше як впiзнати
свою рiдню, померлих друзiв?.. Чи то Брюллов за муки сво© в Iсаакi©вському
попав у рай?.. А як нема нiчого, окрiм життя, на цьому свiтi бiлому?!
добра пам'ять, дiло, що ти зробив... I в народ - безсмертя тво i всiх!..
Там, де хата теплесенька,
Де дитина малесенька...
Побачити б ©© лице!.. Бо як ©© впiзна у сонмi душ?..
Бiль розбудив. А може, вiн i не спав, а тiльки марив, змучений... У
грудях клекотiло, так нiби там кипiло щось...
Над ним стояв Микешин. Щось говорив, тис руку... Оглушений нестерпним
болем, не чув тих слiв. Напевно, поздоровляв... Були тут ще Василь та
Олександр - брати Михайла Лазаревського. Похмурi всi, стривоженi... О, тут
i Лев Жемчужников!..
Кивнув йому i запитав, ледь чуючи свiй незнайомий голос:
- манiфест? Дали вже людям волю?..
- Нема .
- Вмру й не знатиму...
- Та що ти, батьку! Лiкар менi сказав...
- Чи душi мають лиця?
Присутнi перезирнулися.
- Зустрiну там Брюллова, Жуковського...
- Ти нас усiх ще переживеш! - крiзь сльози гукнув Жемчужников.
- А де Барi?
- От-от прийде, - сказав Михайло Лазаревський.
- Пробачте, що зiпсував так iменини...
- Видужа те, то надолужимо! - утiшив його Микешин.
У Петропавловськiй пробило третю.
- Волi ще не чувати? Що кажуть тво© царi й вельможi? - всмiхнувся до
Микешина.
- Мо© - мовчать. У них iз гiпсу голови...
- У бронзi знову мовитимуть: "Шануйте нас, бо ми великi й славнi!.." Де
ж той Барi?..
Бiль роздирав, накочувався, мов хвилi в морi. Мушка уже не дiяла. Йому
дали мiкстуру...
Мов крiзь туман iз болю, побачив знову лiкаря. Вiн щось писав...
Напружився й почув його, дав вiдповiдь, що впала, як у воду, у той
туман...
Невдовзi вiдчув полегкiсть. Груди йому отерпли раптом, здерев'янiли.
- А де Барi?
- У нього ж ти не один, i гiршi , - сказав Михайло, щоб пiдбадьорити.
- Ти будеш уже одужувати...
Хоч знав, що це пустi слова, на диво, йому хотiлося повiрить ©м.
- Коли б менi дiждатись квiтня, рушив би на Укра©ну... I не вернувся
б!..
- Землю ще ж не купили, - сказав Василь.
- Пожив би поки в приятелiв...
- Обрид тобi так Петербург? - спитав Михайло. - Славлять тебе,
друкують...
- Слава, як колискова пiсня, нагонить сон... Додому треба ©хати, у свiй
народi..
- По©демо, Тарасе, вдвох, - сказав Василь. - Я буду вам за джуру.
- Для цього ти, Василю, вже заважкий, - всмiхнувся. - На побратима
тягнеш... Якби менi додому, я там ураз одужав би!..
- А так, а так... - погоджувався iз ним Михайло. I тiльки очi були у
нього сумнi-сумнi...
Увечерi прийшли Барi й Круневич. Похмуро, мовчки вислухали по черзi
груди й мовчки зiйшли униз.
- Консилiум... - сказав Василь... - Щоб дво таких знавцiв та не
здолали якусь там хворiсть!..
Йому ж тим часом гiршало. Як вислуховували, то повертали сюди-туди й
збудили бiль, що задрiмав...
Вернулися два ескулапи. Глянув на них Тарас i, не спiймавши погляду,
все зрозумiв.
- Давати й далi лiки, - сказав Барi Михайловi. - Поставим другу
мушку...
- Це криза, пiк хвороби, - озвався i Круневич. - Узавтра буде краще...
- Весною ми по©демо на Укра©ну, - сказав Василь. - Дозволите?
- По-мо му, - стенув Барi плечима, - це буде лиш на користь...
- Принаймнi не зашкодить, - пiдтримав його Круневич.
Вони пiшли. Михайло, що проводжав, вернувся з телеграмою.
Тебе здоровлять знову!
- Читай...
- "Петербург, Академiя мистецтв, Тарасу Шевченку. Батьку! Полтавцi
поздоровляють любого Кобзаря з iменинами i просять: утни, батьку, орле
сизий! Полтавська громада".
- Спасибi, що не забувають... - не скоро сказав Тарас. Чи бiль, чи
сльози йому здавили горло. Воiстину: я сплю, а серце мо не спить! Вiн тут
нездужа вже третiй мiсяць, а вiршi його мандрують по Укра©нi, знаходять
вiрних друзiв, а може, й послiдовникiв ним розпочатих великих справ...
- Ви, мабуть, хочете побуть самi? - спитав Василь.
- Заснути б...
- Поспи, поспи, - торкнувся його чола Михайло. - Ми там, внизу,
посидимо.
- Iдiть додому, - тихо сказав Тарас. - Iван побуде...
- Вранцi я забiжу, - не мiг нiяк лишити його Михайло. Не помiчав, що
сльози тихо сканують йому з очей, виблискують у бородi.
- Спасибi тобi за все, Михайло, - сказав Тарас. - Не мав я жiнки,
брате, зате господь мене сподобив другом таким, як ти, братами тво©ми
милими...
- То вранцi я забiжу...
Кивнув йому, всмiхнувся крiзь бiль i жаль. Провiв його очима, послухав
добре знану його ходу... Хотiв назад гукнути i щось сказать важливе, та
голос десь подiвся!.. Ат, все одно... Важливi нинi тiльки життя i
смерть... Не через те, що вiн бо©ться смертi, - вмирати всiм не хочеться,
- а через малiсть зробленого для Укра©ни, для волi й долi рiдного свого
народу. Може, якби вiдчув, що мало так лишилося йому на свiтi жити, i
зосередив усю свою увагу i силу всю на основному, то мав би бiльшi
успiхи... Або не мав би й того, що ... I все-таки, якщо признатись щиро,
згайновано часу немало. I мало так написано за цi роки поезiй... А в них
же, в них його найбiльша сила!.. Малюнки що - подивляться, похвалять чи
погудять i йдуть собi... Поезiя ж - огненний меч, що захища правду й
кара зло!.. Невидима i всепроникна зброя, що множиться в серцях людей,
гурту ©х у легiони мислячих i небайдужих. А там, де мисль i совiсть, там
- перемога iстини!..
У Петропавловськiй куранти били пiвнiч. Розпочиналася нова доба... Для
нього ж цi удари розпочинали i сорок восьме коло його життя!.. Аж сорок
восьме... Лиш сорок восьме... Мало це чи багато? Старiсть чи тiльки
зрiлiсть?.. Дiд он прожив удвiчi бiльше!.. А батько й мати?.. А Катерина -
його сестра...
Потрiскуючи, спливала свiчка, танула... Чомусь йому здалось пророчим ©©
горiння, i вiн дмухнув, аби не дати вогниковi дiйти кiнця i згаснути в
калюжцi лою. Бiль пронизав од того руху груди, затьмарив молок!..
Уже в пiтьмi вслухався, як затуха , зменшу ться гаряча хвиля... Тихо,
немов скрадаючись, вернулась думка... Дивно, але думки, його нiчнi самотнi
й щирi думи тамують бiль...
Двором, куди виходило його вiкно, пробiг хтось, хруськаючи тонким
льодком. Минулий день був теплий, ледь не весняний, а нiч, видать, iз
морозцем... Як там не , а по зимi...
Почувся смiх. Жiночий, схожий вельми... Та цур йому! Минуло вже
пiвроку, а вiн, той смiх Ликерин, не затиха в його душi... Йому зда ться
iнодi, що винен сам, що мав би так повестися, аби дрiбне не затулило сутi,
а чорна хмара рабства не заступила ©м сонця волi... Он Лев Жемчужников
узяв просту, крiпачку, а як живуть!.. А скiльки тобi лишилося того
життя?.. Хто зна ... Можливо, в тiй любовi, в тому одруженнi i перемiнi
було його здоров'я, його лiта... Вiн вiдчував, вiн намагався вирватися з
цього старого склепу, iз Петербурга, з жандармських рук на волю, на
Укра©ну, на крутолобий берег свого Днiпра!.. На жаль, вона, його остання
люба, не зрозумiла його душi, не пiднялася серцем сво©м жiночим над
напiвсонним розумом i марнотою свiту, в якому гiрко виросла i розцвiла...
Обох згубила, бiдна... Вона, можливо, i не збагне, ким мала стати i ким не
стала по пустотi сво©й душевнiй, а вiн вiдчув вiд того дня, що в грудях
носить камiнь, який весь час зростав i важчав... Дивно: була любов, а став
холодний камiнь...
Бр-р! Як тут вогко й холодно!.. Як душать стiни, темрява!..
Добув вогню i запалив, тремтячи й задихаючись, низьку застиглу свiчку.
Пробило першу ночi. Коли б поспати трохи... А сон не йде, а думка
б' ться-в' ться, неначе зiгнана з гнiзда пташина... Може, вона помiтила
тiнь чорних крил?.. Та нiби ж йому полегшало... Бiль ледве-ледве жеврi ...
Як i тодi, коли з'явився вiн бiля серця вперше, в безсоннi ночi
страдницького кохання...
...Йдучи з обiду, бачив ключ журавлiв. Летiли в сiрiм небi й кричали
тужно... Сфiнкси ©х провели байдужим камiнним зором, а вiн, Тарас,
прикутий до Фонтанки, ледь не заплакав, дивлячись на ©хнiй лет... Чого
вони, сердешнi, так припiзнилися, хто не пускав?..
Тепер сидiв у темнiй сво©й майстернi, а думкою летiв на пiвдень, туди,
де ясно й тепло, де золотом горять га© i терпко пахне яблуками й отавою...
Вiн не просив ще дозволу по©хати на Укра©ну, та з дечого вже зрозумiв, що
й академiк Тарас Шевченко на ланцюгу в синьомундирих i що йому не вiльно
©хати, куди захоче, i жити там, де прагне його душа...
А журавлi летять собi
Додому ключами.
Плаче козак - шляхи битi
Заросли тернами...
Згадався вiрш, написаний ще того року, як викупили його з крiпацтва.
Минуло ледь не чверть столiття, власне, життя його минуло, а й досi мiж
ним i рiдним кра м - тернистий шлях!..
Узяв портрет зi столу. Тут вiн ще дужий i молодий. Зi свiчкою в однiй
руцi й пером у другiй... Влiтку зробив офорт... Тодi вже його поймала туга
за втраченими давно лiтами. Мов вiдчував, що незабаром кинуть йому в
обличчя, як звинувачення, що вiн старий...
Лише тепер побачив, що написав "Плач Ярославни" на цьому ж таки офортi.
Попав пiд руку, видно... Як вiршi йдуть, то пише, де завгодно. Було, й на
стiнах просто... Було, було!..
- Дозвольте?
- А-а! Заходь, заходь, Миколо, - устав назустрiч Гербелю. - А я оце
сиджу собi та й згадую свою далеку молодiсть...
- Я пам'ятаю вас молодим, у Нiжинi, - нодав Микола руку. - Таким, як я
оце тепер... Й ви написали менi в альбом: "За думою дума ро м вилiта ..."
Який я був тодi щасливий!..
- А нинi я щасливий, що ти прийшов, - обняв Тарас хоч молодого вiком,
але старого приятеля.
- Хiба вже хтось вам показав?
- Що?
- Таж "Кобзар" росiйською... А я хотiв вам особисто!..
- Нi, ще не бачив.
- Справдi? - засяяв Гербель. - Ось вiн! - дiстав iз саквояжа. - Прошу
любити й жалувати...
Дивно було тримати в руках свою на iншiй мовi книжку. Все те i нiби
якесь чуже... Перекладали Крестовський, Курочкiн. Берг, Мей, Плеще в,
Михайлов i, найбiльше, звичайно Гербель, сам видавець.
- Спасибi тобi i всiм, - розчулено сказав Тарас.
- Це наш святий обов'язок. I щастя! - мовив Гербель. - Дозвольте, я тут
напишу...
Присiв до столу, узяв перо.
- Тарасу Григоровичу Шевченку, - казав уголос те, що писав, - вiд
шанувальника його таланту й перекладача та видавця його творiв Миколи
Гербеля... А що це у вас таке? - узяв офорт iз "Плачем Ярославни".
- Почав переклад "Слова о полку Iгоревiм"...
- Давно?
- Ще влiтку.
- Скiльки вже переклали?
Лише махнув рукою. Щоб не Ликера, точнiше, щоб не його любов до не©,
то, може, все зробив би... А втiм, не тiльки його невдале сватання та
женихання тому виною...
- А землю вже купили бiля Днiпра?
- Ще нi. Не хочуть менi продати панки-ляшки. Купую вже бiльше року...
- Справдi, це хтозна-що! А ви купiть на брата або сестру.
- Вже пробував. I нинi брат Варфоломiй в одному мiсцi моститься... -
сказав Тарас. - По©ду на Укра©ну... Оце дивлюся, що б вам подарувати...
- Автограф!
Усмiхнувся, узяв iз купи аркушiв рукопис вiрша, написаного не так
давно, й подав Миколi Гербелю. Той ухопив i став читати вголос:
Поставлю хату i кiмнату,
Садок-райочок насаджу.
Посиджу я i походжу
В сво©й маленькiй благодатi.
Та в одинi-самотинi
В садочку буду спочивати.
Присняться дiточки менi,
Веселая присниться мати,
Давне-колишнiй та ясний
Присниться сон менi!.. i ти!..
Нi, я не буду спочивати,
Бо й ти приснишся. I в малий
Райочок мiй спiдтиха-тиха
Пiдкрадешся, наробиш лиха...
Запалиш рай мiй самотний...
Замовк. Дiстав хустину i витер очi.
- Жiнки, жiнки! - озвався. - Все зло вiд них!
- I нашi матерi були жiнками... - тихо сказав Тарас.
Помовчали. Микола нишком перечитав iще раз вiрш, згорнув ласкаво
аркушик i заховав собi в кишеню.
- Дякую. Я став сьогоднi багачем! - всмiхнувся. - До речi, ви
пам'ята те, з ким при©здили в Нiжин, коли ми з вами стрiлися? То вiн
прибув у Петербург, питав про вас.
- Чужбинський?
- Еге.
Тарас нахмурився.
- А чи читали його паскудну оду царевi й збро©, що вiн вмiстив у
"Русском инвалиде" чотири роки тому?
- В "Санкт-Петербургских ведомостях", - поправив чемно Гербель.
- Читали отже? Пiдлiсть, та ще яка!
- Не перший i не останнiй...
- Я ж з ним дружив, - сказав Тарас. - А цим лестивим опусом вiн нiби
плюнув менi у саму душу!.. Солдатовi, в страшнiй пустелi...
- Хто з нас, Григоровичу, не без грiха...
- Поет не ма права на грiх вiдступництва. Iнакше вiн не поет.
- Як точно й страшно сказано!..
Тарас промовчав. Згадував готель "Царьград" в Чернiговi, де вiн платив
сво©ми й за Олександра, що мав незборну пристрасть до самовара, й
Новопетровський забутий богом форт, де прочитав довжезний вiрш
Чужбинського...
- То я пiду, - сказав Микола тихо, помiтивши його задуму. - Дякую за
подарунок.
- Спасибi й вам за книжку! - обняв Тарас за плечi i так провiв аж до
дверей.
Вернувшись, сiв на диван й узяв "Кобзарь", що пах при мно фарбою...
За кiлька днiв i справдi пан Афанась в, вiн же Чужбинський, прийшов
провiдати старого друга. Стяв у порозi, руки розкинув крилами i запитав:
- Не впiзна ш, Григоровичу?
- Нi.
- Та не може бути! Невже я так перемiнився?
- Напевно.
- Я - Чужбинський. Тепер впiзнав? - пiшов до столу, не опускаючи сво©х
рук-крил.
- Нi, нi! Сюди не можна! - спинив Тарас його порив. - Кислоти тут
шкiдливi! Сiдайте там, бiля дверей.
Чужбинський сiв, знiтившись (Тарасовi аж стало жаль бiдаху), дiстав
хустку й витер спiтнiлий лоб.
- Гадав, що ми... - озвався, - що нашi мандри, бесiди...
- Я теж гадав... - сказав Тарас похмуро, не полишаючи рiзця i дошки, -
Гарнi були часи.
- Ти не забув? - зрадiв Чужбинський. - Iскiвцi, по©здку в Нiжин,
Ки©в...
- А ви?.. Сидiть, сидiть! Тут небезпечно.
Чужбинський, що був подавсь до столу, вернувся, сiв, а далi встав.
- Як вам живеться нинi? - спитав теж сухо, офiцiально.
- Спасибi, добре.
- Вас одностайно хвалять, пiдносять... Можна i запишатися...
- Звичайно.
Тиша, яка запала раптом, була важка, неначе мерзла, сира земля.
- Я вже пiду... - непевно сказав Чужбинський.
- Дякую, що завiтали.
- Пробачте...
- Йдiть здоровi...
Як зачинились дверi й затихли кроки у коридорi, Тарас поклав рiзець на
стiл. Щось пiдмивало його вернуть товариша, сказать, що це був тiльки
жарт, що вiн йому проща дурний той вiрш, що хто з нас, правду кажучи, не
без грiха, - як тут сказав недавно Микола Гербель, - та вiн не встав i не
побiг. Всепрощення не менший грiх, нiж зрада та плазування в ногах у
сильних свiту!.. Постарiв теж Олександр... Це ж скiльки вони не бачилися?
Аж чотирнадцять рокiв!.. Волосся, правда, в нього густе i чорне... Борiдка
також... Господи, навiщо ти так роз' днав старих i добрих друзiв?.. Ти ж
заповiв прощати ближнiм малi грiхи... Цей грiх - тяжкий!.. А ти спитав,
дiзнався, що спонукало його вчинить i як велось потому тво му приятелевi i
земляковi? Можливо, вiн покаявся, i бог йому простив колишню слабiсть?..
Заплакало дощем вiкно. Майстерня миттю виповнилася густим осiннiм
мороком, що брав за душу, серце стискав журбою...
...Про те, що Лев Жемчужников вернувся iз Парижа й тепер живе
неподалiк, Тарас почув од Кулiша. Принiс надвечiр коректуру в його
друкарню, де мала вийти "Катерина", аж тут Панько. На диво, був привiтний,
i навiть дружнiй. Може, його так гарно стрiли на Укра©нi, що вiн собi
дозволив вiднинi бути великодушним.
- Наш спiльний друг у Пiтерi...
- Хто?
- Лев Михайлович.
- Четвертий брат Жемчужникових?
- Еге, - всмiхнувся. - Вчора я слово дав вас познайомити...
- То познайом!
- Не можна ж так, - здвигнув плечима, - зразу... Хай при нагодi...
- Де вiн живе?
Кулiш назвав адресу. I враз додав, заскалившись:
- В його родинi ти цар i бог... Всi люди трiйцi моляться, вони ж,
Тарасовi, четвертому...
- I де в тобi та злiсть береться, Пантелеймоне!.. - сказав Тарас. - Та
в нас роботи стiльки, що вистачило б на добру сотню таких, як ми,
Шевченкiв i Кулiшiв...
- Шевченкiв i Кулiшiв! - скривився Пантелеймон. - Ти й тут попереду, -
пожартував, хоч видно було й слiпому, що цей ранжир помулю йому всерйоз.
- Став навпаки.
- Кулiш i... не звучить!.. Як коректура?
- Вичитав.
- На днях дадуть i "Гамалiю". Дозволили, то треба швидше пускати в
свiт!
- Хiба я проти...
- Ну, будь здоров, бо в мене тут ще справ та справ! Служу тобi... -
всмiхнувся. А чи заплакав серцем. Хiба збагнеш цього Панька!..
Хоч був ще тiльки жовтень, а вечiр уже стояв зимовий, снiжний. Вiтер
гуляв проспектами й нахабно лiз пiд поли, неначе унтер з обшуком... Як не
стара ться забути тi тяжкi роки, вони живуть у ньому, приходять снами,
спогадами чи навiть образами - як цього разу. Добре, що одягнувся тепло, в
кожух та шапку-бирку, не пропаде. Ця осiнь якась холодна вельми. А може,
сам став мерзляком... I справдi, вiн почав боятись холоду, шукать тепла.
Це старiсть чи якась хвороба?.. Бр-р-р!..
На Морськiй взяв вiзника, закутався i так дiстався дому.
Майстерня стрiла тишею, що виповня пустки й оселi лiтнiх парубкiв.
Грубка була уже ледь тепла й повiльно грiла руки. Темрява стояла затхла,
кисла: сьогоднi вiн гравiрував. Для гравера в майстернi жити кепсько. Та
ще в такiй, де спальня на антресолях... Вже був найняв квартиру, куди
привести мав молоду, i дров купив на зиму... Забути все, з корiнням
вирвать, витравити!..
Сiв на диван, бо пiдкосились ноги. Солдатський ще ревматизм да про
себе знати, нагаду , що вiн не спить, а лиш дрiма ... Господи, яка гнiтюча
штука самотина!.. Цi вечори, цi ночi... Щось скажеш мимоволi чи запита ш,
i тi слова потонуть страшно в тишi, не одiзвуться вiдповiддю, не вродять
iншу думку...
Стягнув холодну шапку, струсив ©©. За звичкою, бо снiг не йшов
сьогоднi. Пробило десять... Треба було не йти додому, побути десь серед
людей... Напитись навiть!.. Боже, не допусти ганьби тако©! Привiд завжди
знайдеться - горя в усiх достатньо. А ще журба, невдачi, бiль... Н сть ©м
числа!..
Рiшуче встав, оглянувся. Холодний склеп... Пiти хiба до Льва
Жемчужникова?
Коли то ще Кулiш надума ©х познайомити!.. Навмисне зволiкатиме, аби
Тарас не заступив його собою в душi людини, що прихилилася до
упослiдженого народу, вiдчула в ньому силу й красу духовну, навiть взяла
собi дружиною його дочку-невольницю... Нi, вiн повинен зараз же побачить
©х, обняти!..
На набережнiй, якою йшов, тяглась легка поземка, крутило снiгом на
перехрестях. Нева ще не замерзла, текла широко й чорно, погойдуючи стрункi
вiтрильники, якi терпляче ждали, коли почнуть розводить мiст. Все дужче
пахло морем...
До Дев'ятнадцято© лiнi© дiставсь, коли пробило вже одинадцяту. Одне
вiкно свiтилося, i визначивши, що це його, Жемчужникова, Тарас пiднявся й
постукав тихо в дверi. Потому вдруге, втрет . Почулась чиясь хода,
невдовзi стукнув засув....
Вiн увiйшов i вгледiв гарну жiночку, що, затуляючи рукою свiчку, з
острахом вп'ялась у нього поглядом.
- Я думала, що чоловiк...
- Аж це земляк! - всмiхнувся.
- Невже... Тарас Григорович?
- Вiн самий. Добрий вечiр!
Не стямився, як обнялися й поцiлувалися, мов давнi добрi друзi.
- А як же ви мене впiзнали, серденько? - спитав уже в вiтальнi, сiдаючи
в зручне глибоке крiсло.
- Ви геть такий, як на портретi, який Кулiш привiз у Париж для
лiтографi©.
Вона так легко вимовила трудне останн слово, що не повiрив би, якби не
знав, в ©© просте походження. Заскiмлило десь бiля серця...
- А де Левко? Пробачте, Лев Михайлович... - спитав аж надто вже
по-родинному як для знайомства.
- Для вас - Левко, - всмiхнулася. - Коли б ви знали, як вiн вас
полюбив!
- Мене чи вiршi? - хитро спитав Тарас, згадавши, як сестра Толсто©
бесiдувала з Ликерою.
- А то хiба не все одно? - подивувалася Левкова жiночка. - I книжка у
вас "Кобзар", i вас повсюди звуть Кобзарем... - загнала його в куток.
Йому така поразка була при мною. Проста селянська дiвчина за кiлька
рокiв оволодiла принаймнi мiнiмумом потрiбних знань, щоб стати другом, а
не лише дружиною, освiченому художнику. Чому ж таiс всi стривожилися i
возопили, як вiн посватався до Полусмаково©? В Ликери гострий розум. От
тiльки...
- Вашi вiршi Левка мого, як вiн сам каже, переродили, душу йому
вдихнули в тiло, - - розповiдала до болю гарна господиня. Бувають же такi
вродливi люди!..
- Пробачте, я не хотiв... - сказав Тарас.
- Чого, Григоровичу, ви не хотiли? - нахмурила рiвненькi чорнi брiвки.
Як видно, тут не пожарту ш...
- А як вас звати?
- Ольга. Левко мене так назива . А я була Килиною...
- I як же ви в Парижi, не знаючи, пробачте, мови ©хньо©?.. - спитав
Тарас.
- Навчилася. Мене Левко почав одразу вчити, як тiльки ми повiнчались...
Вибачте. На дiток треба глянути, - схопилась з крiсла.
- Хоч кра м ока можна?.. - спитав, також пiдводячись.
- Будь ласка! Ви одруженi?
- Нi... Скiльки ©х?
- Вже двiйко, - всмiхнулася.
Дитяча була простора, й лiжечка у нiй пливли, немов човни широким
чистим ставом...
Вiддавши йому пiдсвiчник, Ольга пройшла пройшла навшпиньки, вкрила i
повернулася.
- Мо© перлинки... - мовила таким щасливим тоном, що затремтiв йому в
руцi веселий вогник свiчки.
Вони сидiли в крiслах i розмовляли жваво, коли прийшов додому Левко
Михайлович.
- О! - тiльки й мовив, вгледiвши, що в домi гiсть.
- Не впiзна ш? - спитала Ольга.
- Ревнощi менi заслали очi, - всмiхнувся Лев.
- А я такий!.. - сказав Тарас.
- Шевченко?!
Вони зiйшлись серед вiтальнi й поцiлувались тричi, неначе добрi друзi,
якi давно не бачилися. Аж сльози виступили обом в очах.
- Поплачемо? - спитав Тарас.
- Возраду мося! - гукнув господар. - Жiнко, неси нам каву чи щось таке!
- Коли вже нести, то - щось таке... - всмiхнувся. - Ми ж козаки... I ти
козак! По духу i по дiлах, - обняв Левка. - Спасибi тобi за все!
- То дяка вам...
- Кажи менi, як брату, "ти". Нас побратала, Левку, любов до правди й
волi!.. Гаразд?
Жемчужников лише кивнув.
З'явився столик, пляшка, якiсь на©дки. Що то, як в домi жiночi
руки!..
- Згадав сумне? - помiтив його журбу господар.
- Хотiв недавно взяти собi дружину...
- I що?
Махнув рукою.
- Прошу, прошу до столу, - запоспiшав, аби змiнити тему, тактовний Лев
Михайлович.
Прийшла Килина-Ольга, й вони утрьох взялись до пляшки французького