Шевчук Владимир. Терновий свiт

Андрiй принiс шинелю, прослав, де тiнь.
- Лягай, поспи... Дивись, аби тебе не доконала ця вiдпускна...
Агата взяла Наталю i повела у свiй будинок лiтнiй. Та опиралась,
хмикала...
Невдовзi стало тихо. Тарас заплющив очi, вiдчув тепло розпечено© за
день землi... Й одразу вгледiв Ки©в, собор Софiйський, натовп... А мiж
людей - Сенчило, Кулiш, Сошенко й Семен Гулак-Артемовський в якомусь
оперному костюмi... Не розтуляючи червоних уст, вiн раптом як зареве - мов
пароплав!..
- Вiдходить котел пекельний... - мовив Андрi©в голос. - Як, як
димить!..
Запахло димом. Видно, земляк узявсь до люльки... Сидiтиме отак весь час
й охоронятиме Тарасiв сон. Сичить на всiх, хто б не проходив мимо, хай
навiть то офiцер. I дивно, всi скоряються його турботi, вмовкають, йдуть
навшпиньках...
Земля ще й досi тепла, а тiло все мов невагоме... I сон не сон... Сам
не збагне, чи спить, чи просто лежить собi та й дума ... Це все листи
Толсто© та Лазаревського й чекання волi... Волi, його свято© воленьки!..
Щокою тихо скочуються одна по однiй сльози. Вiн хоче ©х спинити, проте не
годен... Може, це знову сон?.. Дрiмаючи, Андрiй мугиче пiсню. Про дiвчину
i про вербу край ставу... Це ж вiн не знав любовi, не знав життя!..
Окрадений, ще молодим похований в сукнi шинелi, як у трунi, вiн пролива
незайману людську, батькiвську нiжнiсть на вусаня, що став йому диним
свiтлим променем у цiй тяжкiй неволi, привiтом з рiдно© його землi!..
Прокинувся вiд цих думок. Земляк дрiмав на лавцi, пiдклавши кулак пiд
щоку. Тiнi були вже довгi-довгi...
До нього бiгла радiсно мала Наталя, що, як завжди, уже давно чекала
неподалiк...
...Сумуючи по десь заблудлiй волi, почав писать щоденник, або журнал.
Це спонукало думати, шеретувати подi© давнi й нинiшнi й гасило хоч якоюсь
мiрою жагу творити. Правда, вiн, не дiждавшись волi, почав писати вiршi,
точнiше, виправив, переписав ще в Орськiй творену поему "Москалева
криниця" й послав разом з автопортретом Кухаренку, що не забув про нього
грiшного i слав листи та грошi. Та це митт вий спалах у тьмi чекання, в.
оцiй, дасть бог, останнiй юдолi слiз...
Сидiв, писав щоденник на лавцi бiля верби i раз у раз позиркував на
син лiтн море. Укотре ждали пошти, а вiн - iз нею волi, що прилетiти
мала iз Оренбурга... I тут в усiх кiнцях городу почулося чарiвне слово
"пароплав"!
Сховавши зошит, побiг до форту. Мусить уже прийти! Пiвсотнi днiв минуло
вiдтодi, як послали папiр про волю до Оренбурга, i тридцять сiм, як бачили
його у штабi корпусу!..
Пошта не прибула... Натомiсть - друга рота й руда персона - ©хнiй
батальйонний командир. Тарас забув про нього, бо сподiвався визволення, i
тим невдача стала стократ прикрiшою. Тепер було не до городу й не до
щоденника! Рудим вогнем майор оббiгав усi казарми, дав по зубах
фельдфебелям та iншим малим чинам, полаяв ротних та офiцерiв, якi
потрапили йому пiд руку, й звелiв призначити на завтра огляд роти, в якiй,
собi на лихо, служив Тарас.
Всю нiч нещасна рота, тремтячи, готувалася до iстинно страшного суду i
вже о п'ятiй ранку стояла, наче iграшка, посеред форту й ждала отця-майора
Львова. О сьомiй вiн з'явився i цiлих три години ©х катував, чим тiльки
мiг. Стомившись, гарно вилаяв, пообiцяв свiй скорий суд, рiзки й
шпiцрутени. Потому всiх вiдпустив, а конфiрмованим звелiв з'явитися пiсля
обiду на додатковий iспит.
Коли i це випробування мужностi Тарас терпляче витримав i був щасливо
забраний з-перед очей премудрого i престрашного Львова, зрадiв усiм
солдатським тiлом, як одпущенню грiшник. Аж сам себе ненавидiв за ту
велику радiсть!..
Майор, узявши змiнену четверту роту, вiдбув в Уральськ, i форт зажив
старим життям. Тарас також. Щасливий, що так вiдносно легко вiдбув при©зд
начальства, вiн знов чекав наказу iз Оренбурга, писав щоденно роздуми у
свiй журнал...
I раптом вскочив у яму, на днi яко© чавкало брудне багно. Чи комарi,
якi надвечiр оволодiли садом, чи сподiвання, що на зорi прибуде пошта з
Гур' ва, погнали, мов навмисне, його в укрiплення.
Почувши спiв у флiгелi, де проживали офiцери, Тарас, на всякий випадок,
осмикав кiтель, виструнчився... Ну й пiсня, боже праведний!

Коврики на коврики
Й шатрики на шатрики!..

Це ж хтось ©© для них "створив", хтось дав життя...
- Шевченко! - вибiг на плац скуйовджений i весь червоний поручик
Кампiньйонi. - А йди сюди! - схопив за руку. - Зараз я познайомлю тебе,
Шевченко, з новоприбулими. Чудовi хлопцi!
Ще з коридора вгледiв Тарас кошму, розiслану серед кiмнати, на нiй
велику сулiю, довкруг яко© купчилися усi в червоних сорочках "чудовi
хлопцi"...
Коврики на коврики!..
Рвонувшись з рук Кампiньйонi, Тарс метнувся на майдан. Та офiцер побiг
за ним i закричав:
- Черговий! Унтер! Вiзьмiть його й - на гауптвахту! Вiн тiльки що
образив тяжко офiцера!
За п'ять хвилин Тарас, раб божий, уже сидiв за гратами й зi страхом
ждав атаки блощиць та блiх... Скрiзь кровопивцi, людям нема вiд них
рятунку на цiй землi, на цьому злому свiтi!..
Раненько прийшов Усков i визволив його з бiди.
На вечiр ждали пошти. Пронидiвши весь днь у клiтцi саду, Тарас подався
знову в триклятий форт. Складати свою мiзерiю. Мав вiдчуття, що нинi
прийде його щасливе звiльнення, i вiн тодi негайно, - з цим пароплавом! -
кинеться навтiкача...
А я по вас, - зустрiв його безвусий iще солдат, що був в Ускова
вiстовим. - ©х благородi звелiли вас покликати.
- Що, пароплав?!
- Нi, ще нема.
Не мiг збагнуть, навiщо вiн коменданту. З ворiт ще раз поглянув на
збiлене легеньким штормом море. Нема, не видно щогли!..
Iраклiй мовчки подав папiр.
Тарас завмер. Нарештi! Збулось! Звершилось! Господи!..
- Читай.
Зиркнув крiзь сльози i не повiрив сво©м очам. Це був паскудний рапорт
Кампiньйонi про те, що вiн, Тарас Шевченко, у нетверезому ганебно станi
облаяв поручика, за що повинен зазнати кари, як вимагав того закон...
- Це все брехня! - гукнув, коли отямився. - Не брав i в рот хмiльного i
не сказав йому нi слова!.. Що дiяти?
- Одне - просить пробачення, - зiтхнув Усков. - Вiн офiцер, йому
повiрять бiльше. Бо за статутом, Тарасе, ти вже арештант.
- Я присягну, що це неправда!
- А вiн - що правда.
- Нелюди!..
- Вдягай мундир i йди проси пробачення... Одяг, прийшов. Простояв у
передпоко© аж двi години, й лише тодi його було допущено до скривлено© з
похмiлля пики ©х благородiя.
- Це ти?
- Так точно!
- Геть...
- Прошу вислухати й пробачити менi вчорашнiй вчинок!
- Ти визна ш свою вину? - прискалив лiве око.
- Так точно!
- Що, не хочеться iти пiд суд?
- Так точно! Вiзьмiть назад свiй рапорт...
- Бач, гордим став... Вже й випити не зволить з нами!..
З похмiлля, ваше благородi . Як тiльки глянув на сулiю, так пiдступив
живiт до горла...
- Правда. Таке бува , - глянув уже привiтнiше. - Ну, чорт в тобою,
прощено! Пошли по четверть на мирову, а я сходжу по рапорт. Сам тут
побудь, - всмiхнувся в передчуттi ново© випивки. - Не здумай знову!..
- Слухаюсь!
Денщик принiс горiлку, а Кампiньйонi - рапорт. Принiс не сам - з усiм
вчорашнiм кодлом сво©х достойних свiдкiв.
- Отак-то, батечку, - сказав один, подаючи пухку тремтячу руку. - Ви не
бажали знайомства з нами вчора, то ми сьогоднi змусили зробити нам таку
велику ласку!
Пiд п'яний смiх ©х благородiя пiдходили до рядового i гречно тисли
руку.
Знов сулiя, кошма, чарки, на©дки, жарти, "Коврики" й амурнi сальнi
спогади...
Прочумався Тарас в саду, в альтанцi коменданта, де жив останнiм часом.
Не вiдав, хто й коли привiз його сюди.
За тиждень згадав, що серед офiцерiв його теперiшньо© роти нема
Обрядiна - ©© отця i командира. Спитав про це у каптенармуса Кулiха, який
привiз з Уральська передану для нього книгу Лiбельта.
Франц спохмурнiв.
- А Скобел ва ти пам'ята ш? - спитав замiсто вiдповiдi.
- Як зараз чую його чудовий сердечний спiв...
Тече рiчка невеличка
З вишневого саду...
- Вже в арештантських ротах, аж у Сибiру. А перед тим пройшов зеленою
але ю з двох тисяч палок, сирiч шпiцрутенiв.
- За вiщо? - вражено спитав Тарас.
- По пицi дав Обрядiну. Бо той привласнив грошi, якi прислав хтось
Скобел ву.
- Отак i дав?!
- Нi, тiльки вже на здачi, як вдарив ротний "за клевету".
- Нещасний, бiдний Скобел в!.. - сказав Тарас, похнюпившись. - А що ж
Обрядiн?
- Змусили подати у вiдставку.
- Недавно Кампiньйонi хотiв мене пiд суд пiдвести...
- Я чув про це. Паскудний вiн чоловiк.
- Коли я звiдси вирвуся! - заскреготiв Тарас зубами. - Ось що вони зi
мною роблять, кати людськi! Вже третiй мiсяць жду з Оренбурга волю!.. Чи
послано ©© сюди на черепасi?..
- Десь хтось трима . Що ©м якийсь засланець! - промовив Кулiх.
- Ах, бiдний, бiдний Скобел в... - зiтхнув Тарас, - Це ж треба було
такому статися...
Пiшов тихенький дощик. Зашелестiв, застукотiв об дах альтанки,
зроблено© колись сердешним Скобел вим. I з того шуму, шелесту почувся
м'яко й весело його дзвiнкий, при мний голос:
Дощик, дощик
Пада дрiбненький.
Я ж думала, я ж думала,
Запорожець, ненько...
...Коли прийшов, нарештi, ласкавий дозвiл майора Львова на звiльнення
його зi служби, Тарас уже i не зрадiв. Щось тiльки в серцi тьохнуло й
переросло в пекучий жаль за марно й тяжко втраченi роки та днi. I нi
вiтання друзiв, нi листування, що зав'язалося мiж комендантом i командиром
пiвба-тальйону Косар вим про скромну його особу, не хвилювали тепер його.
Тим паче мусив ждати якогось ще наказу з корпусу, а вже тодi... Що саме,
йому нiхто не мiг сказати точно. Бабуся правду мовила: вузька стежина веде
у рай, та й та колючим терном поросла!..
Збагнув, що вже на волi, коли вертався з пристанi, точнiше, з
гауптвахти, де гостював у друга свого Мостовського, що там сидiв по
наклепу одно© пiдло© душi.
Свiтив ледь-ледь ущерблений великий круглий мiсяць, що тiльки сплив на
чисте, пустельне сiре небо. Нерiвний шлях до форту мiнився, сяяв, скелi -
мов ожили, вiдкинули вузькi та довгi тiнi... Чарiвна казка... Господи,
пустеля теж красива, коли на не© дивиться людина вiльна... Вiльний!.. Вiн
не солдат, а знову - поет, художник!.. Вiльний!.. Його тепер не може у
стрiй поставить Косар в, примусити з собою пити поручик Кампiньйонi!..
Мiсяць пiднявся вище, зменшився, i вся картина стала iще контрастнiшою,
ще ближчою до вималювано© колись поетом, якого вже давно нема серед
живих.
Выхожу один я на дорогу,
Сквозь туман кремнистый путь блестит;
Ночь тиха. Пустыня внемлет богу,
И звезда с звездою говорит...
Присiв на камiнь, щоб вiдпочити й помилуватися красою скель, долини,
моря, неба. Це все його!.. Де воля, там i краса, поезiя... Сiм рокiв тут
промучився, а тiльки зараз, вiльним, збагнув цей край, цю землю i те, як
можуть жити в такiй пустелi люди впродовж вiкiв чи навiть тисячолiть.
Тепер вiн мiг дивитися спокiйно, без огиди на той флагшток на скелi, на
батарею, на все гнiздо мерзоти i насильства, що цiлих сiм - найкращих,
може, рокiв! - висотувало iз нього жили, цiдило кров. Вимучували,
перетирали, нiвечили, а вiн, - на зло недолi, царям, жандармам, ротним та
унтерам! - лишився тим, яким i був. Все горе, всi приниження, знущання
нiби i не торкнулися його душi. Тепер, коли вiдрiзано той шмат життя, вiн
зрозумiв, заглянувши в сво ство, що жодна грань чи рисочка його душi не
пiддалась, не викривилася, що всi його переконання i всi високi прагнення
- живi й готовi дiяти, як i колись. Звичайно, дещо висвiтлилось i набуло
реальнiших, до сутi ближчих розмiрiв, та був тому виною вiк, а не гiркий
солдатський досвiд.
Радiсний, устав i рушив далi. Мiсяць уже поблiд, а зорi пояскравiшали.
Небесна сфера нiби дзвенiла тихо ними, манила душу, кликала... Не
згледiвся, як заспiвав:
Та нема в свiтi гiрш нiкому,
Як сiромi молодому...
Покинув цю, занадто вона сумна, й почав давно не спiвану й уже
напiвзабуту найкращу в свiтi пiсню:
Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя!
Ой i вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная!..
За пiвверсти до саду його зустрiв земляк Андрiй.
- I де тебе бог носить о цiй порi?
- У гостях був, - обняв Тарас друзяку.
- Воно-то й видно, - буркнув старий солдат. - Бо добрi люди тодi й
спiвають тiльки, як iдуть з гостей. Ввiйшовши в роль п'янрго, Тарас завiв
ново©:
Ой iде багач, ой iде дукач,
Насмiха ться:
- Ой за що, за що бiдна голота
Напива ться?
- Та годi, годi, - лагiдно вмовляв Андрiй. - Ходiмо краще спати..
Ой взяли дуку за чуб, за руку,
Третiй в спину б' .
- Ой не йди, не йди, превражий сину,
Де голота п' !..
Андрiй узяв його пiд руку, провiв у сад, прослав шинель бiля верби й,
нарвавши трави пiд голови, поклав сердегу спати. Перехрестивши, пiшов
кудись.
Тарас лежав, розчулений до слiз любов'ю ближнього, й не смiв йому
признатися, що вiн не пив, що просто нiч сьогоднi така хмiльна, що вiн
збагнув нарештi себе на вольнiй волi!..
За кiлька днiв Усков покликав його у форт. Потис похмуро руку.
- Сiдай, - кивнув.
- Спасибi.
Тарас присiв на стiльчик, ще кожну мить готовий швидко встати, коли
ввiйде хтось iз офiцерiв.
- Я чув, як ти спiвав, iдучи з пристанi, - зiтхнув Iраклiй. - Голос,
скажу тобi!..
- Була така чарiвна нiч...
- До ранку потiм думав, - сво © вiв Iраклiй.
- Про що, коли не та мниця?
- Про солов'я, який i досi в клiтцi.
- На волi вже.
Помовчали.
- Навiщо вони велять з'явитися тобi в Уральськ?.. - подумав Iраклiй
вголос. - Звiльнений, а ©дь туди, куди тобi наказують...
- Ай справдi? Вiльний, - отже, я маю право ©хати на всi чотири сторони.
На бiса менi Уральськ!
- У Петербурзi у тебе знайомий лiкар? - спитав Iраклiй, смикаючи себе
за вус.
- Не знаю.
- Графиня, певно ж, ма ... Та й Лазаревськi... Тарас кивнув.
- Як щось не так - захворi ш, а друзi хай тим часом стають на захист...
- снував якусь туманну думку комендант.
- Чи я дурний, чи ти занадто мудрий... - сказав Тарас. - Не втямлю.
- Жаль солов'я, - зiтхнув Iраклiй. - Треба йому летiти звiдси...
- Куди? В Уральськ?
- Додому чи в Петербург.
Тарас схопився з мiсця.
- Даси бiлет на ви©зд у Петербург?
- Боюсь, а мушу дати... Я ж друг тобi?
- Найкращий i найвiрнiший! - обняв Тарас Iраклiя. - До смертi я!..
- Тихiше, - спинив Усков. - Позавтрому вiд нас пiде на Астрахань
рибальський човен. Як вiн тобi?
- Хоч пiшки!
- Ти ж не Христос, - всмiхнувся. I враз нахмурив брови. - Якщо мене
притиснуть тут, я буду тебе розшукувати по всiх усюдах. Ти вже не
обижайся...
- Iраклiю, менi аби дiстатись до Петербурга, а там уже не пропаду! Не
втiк же я, а звiльнений самим царем.
- Узавтра все оформимо, i - в добру путь, - сказав Iраклiй сумно. - А
ми вже тут...
- Спасибi тобi за все!.. Якби не ти, хто зна , чи дочекався б я дня
цього... - ледь стримував Тарас щасливi сльози.
- Тобi спасибi, - мовив на те Усков. - Що освiтив мо життя, мов сонце
похмурий день...
Поцiлувались тричi, як личить добрим людям, i розiйшлись.
На третiй день, у супроводi Андрiя Обеременка, Тарас iшов, прискорюючи
все дужче крок, на ближню пристань, де ждав його рибальський човен. Iншим,
хто теж хотiв провести, Усков звелiв побуть у фортi: нiчого здiймати шум i
все таке. Сам попрощався дома. Агата теж. Наталя збагнула враз, що вiн
далеко ©де, й не вiдпускала, плачучи на ши© в нього...
Хоч квапили його з човна, зайшов на гауптвахту i попрощавсь з
Мостовським.
- От клятий - перехрестив тебе услiд по-сво му, - бурчав Андрiй. Вiн
мав на шляхту зуб за те, що служить царю й престолу.
- Андрiю, вiн найлiпший - крiм Iраклiя - тут чоловiк. - сказав Тарас. -
Держись його.
- Про мене...
Вiддавши торбу в човен, обняв Андрiя, мiцно поцiлував. Той вiдповiв,
незграбно якось тикаючись лицем в лице, i заридав, гамуючи у грудях
стогiн.
Човен уже вiдплив, нiдняв вiтрило, виповнив його ногожим вiтром, а вiн
стояв на пристанi, дивився вслiд...
- Брат? - запитав керманич.
Тарас кивнув.
Осяяний низьким рожевим сонцем, здiймавсь на скелi в небо далекий форт.
Здавалося, що вiн стояв на мiсцi чи навiть плив за ними страшним
пустельним маревом...
- У вас одне вiтрило? - спитав Тарас керманича.
- Одне. А що?
- Йдемо повiльно.
- Видно, не дуже ти скучатимеш за Мангишлаком...
- Сiм рокiв там поховано! - зiтхнув Тарас i повернувся лицем в бiк моря
й Астраханi...
Здригнувся, враз почувши, що б'ють зорю. Оглянувся: довкола нiч. Нi
форту, нi шуму хвиль... Це Федiр кинув дрова, готуючись топити грубку!
Рано звик уставать. А може, старiсть... Старiсть!.. Пiдкралася зненацька
так, що вiн не встиг помiтити. В Новопетровському ще нiби був здоровий i
молодий, а в Петербурзi... Правда, вже й там, за Каспi м, мав ревматизм i
лисину, як у Сократа, та все ж тримався, легко мiг обiйти довкола форт i
не задихатись... Цур, цур йому! Тi десять лiт згадати нинi страшно, а як
було ©х пережити!.. Князь Долгоруков зна , чим пригрозить... Навряд чи хто
захоче пройти ще раз усi круги пекельнi, що вiн пройшов за тим Уралом!..
Важко перевернувся на другий бiк, вдихнув повiтря глибше. Спав чи не
спав? Навряд. Тi видива були не сном, а скриком його душi, сльозою
втрачених даремно лiт. Хто зна , яким було б його життя, коли б не
Братство i не арешт та все, що потiм сталося... Нi, це не жаль, не каяття!
Вiн чесно йшов. I в цьому вища iстина!
Склепив повiки. Треба таки поспати. Хворий та ще невиспаний, не
вдержить вiн рiзець у пальцях... А Клодт, точнiше, його портрет, чека
внизу труда... Людина, доки трудиться, доти й живе... Це дiд казав чи
батько?.. Так, батька вiн, сказати можна, вже перерiс на цiлих два, нi,
навiть трохи бiльше печальних лiт... До дiда вiн не доживе... Це треба ще
так само, ще сорок сiм!.. Не попрощався з дiдом... I з Катрею... Завiяло
город i двiр вишневим бiлим цвiтом... Летять, летять, загойдують його
жалi, притишують у грудях бiль...
На Новий рiк йому зробилось гiрше. Десь простудився, мабуть, бо на
рiздво таки пiшов до левенят, як називав малих дiтей Жемчужникова, й
дозволив ©м по©здити на ньому верхи, як на конi. Ще й чарку випив. Свято
ж!..
Михайло сам привiв Барi. Той довго мовчки слухав його довкруг. Нарештi
мовив:
- Ось що... Режим постiльний. З хати анi ногою, навiть у коридор.
- А як же?..
- Ви збира тесь, я чув, весною на Укра©ну, - сказав Барi суворо, - то
хоч заради цього побережiть самi себе. Iнакше я умию руки...
- Чу ш? - устряв Михайло лагiдно.
- Гаразд, уже сидiтиму, - сказав Тарас. - I питиму мiкстури вашi...
- Хоче на Укра©ну! - всмiхнувся лiкар.
- Ви, Едуарде Яковичу, в нас не були? - спитав Тарас. - Це диво
дивне!.. Казка!.. Як побудуюся бiля Днiпра, покличу вас поглянете. Не
схочете вертать назад, у цю Пальмiру!..
- То що, згортати практику?
- Не вiрите... - зiв'яв Тарас.
- Нi, вiрю, вiрю, - втiшив його Барi. - При©ду i подивлюся! Ви ж
тiльки, дуже прошу, побережiться. Щоб я мав змогу... Лiкар лише тодi
добитись може успiху, коли сам хворий прагне здолать свою хворобу! - додав
поспiшно.
- Будемо долати разом, - втомлено сказав Тарас. - Менi ось так потрiбно
на Укра©ну!.. - провiв рукою навпроти горла. - Не можу тут... Пропаду...
- Так, клiмат тут не з кращих.
- Болото, гибле мiсце!..
- Менi пора, Григоровичу, - устав Барi. - Тримайтеся! Ось вам рецепт...
- Михайле, десь грошi там...
- Ну що ви, що ви! - спинив Барi, - Ви заплатили муками за нас усiх у
вiйську.
- Спасибi.
- Завтра я забiжу...
Михайло провiв Барi й вернувся. Хоч був сумний, вдавав чомусь веселого.
- А я тобi, Тарасе, принiс гостинець!
- Дякую...
- Не зна ш що...
- Лихого ти, Михайло, не принесеш... Невже "Буквар"? - пiдвiвся. -
Готовий?
Вiн.
- Дай глянути!
Перегортав, прочитував напам'ять знанi тексти, й душа його радiла цьому
сво му первiстковi на теренi недiльних шкiл. Хай вчаться, хай вiдходять од
царства тьми! Людина неписьменна - напiвжива, напiвслiпа. Ця книжка - ключ
до iстини, до пiзнання себе i свiту. Прагнув зробити так, як укладав. В
народу взяв, народу дав... "Де сть добрi люди, там i правда буде, а де
кривда буде, там добра не буде"... "Лiчба"... Таблиця множення... Народнi
думи... Приказки...
- Це тiльки перша ластiвка, - схвильований, сказав Михайловi. -
Пiддужаю i скомпоную окремо, книжкою "Лiчбу", чи "Арифметику", потiм
"Географiю", "Iсторiю" народу нашого... А вже тодi i вмерти можна...
- А як же вiршi? - тихо спитав Михайло.
- Вiршi самi собою, друже, вiд них нiде не захова шся. Прийдуть,
знайдуть, примусять себе записувати.
- Щось ти давно...
- Поезiя - це стан душi, а не робота... Колись, у сорок п'ятому, як
пойняла вона мене, як закрутила вихором... Ото було... Поезiя!..
Зайшовся кашлем. Втомлено прилiг на лiжко. Справдi йому пошкодили тi
кiлька виходiв у бiлий свiт чи просто ©сть його лиха хвороба?.. Цей бiль у
грудях...
- Збiгаю в аптеку, мабуть... А ти полеж, - узяв рецепт Михайло.
Кивнув. Заплющив очi. Як же йому лежати, господи, коли роботи стiльки i
стiльки добрих намiрiв, коли вiн чу стогiн з усiх усюд уярмленого
народу!.. Чи ти навмисне, господи, послав на мене хворiсть, щоб прислужити
панству, яке тобi церкви буду , закову тво© парсуни в золото i
славословить щедрiсть тво©х дарункiв можним?.. Щось тут не так... Якась
гiрка несправедливiсть!..
Пiдвiвся, сiв. Найлегше скласти руки й чекать на милiсть божу, на
кращий стан здоров'я. Та ще й другий спосiб - борня, клин клином! Десять
солдатських рокiв мусив коритись волi iнших, виконувати лише чужi накази й
чекать на все команди. Ганебний стан!..
Похитуючись, зiйшов униз i сiв до столу. Клодт виглядав iз дошки, немов
з туману. Правда, й на фотокартцi сьогоднi також барон розплився...
Витер рукою очi й узяв рiзець. Холодний, мов бурулька. З вiкна тягло,
на пiдвiконнi бiлiла паморозь, а може, й снiг... Скорiше б уже весна!..

А вже весна, а вже красна,
Iз стрiх вода капле.
Молодому козаковi
Мандрiвочка пахне...

Гай-гай... Козак уже пiдтоптаний. Тягни носо-ок, тягни носо-ок! А
витягли iз нього силу, молодiсть... Нiчого. Ще поборемося, ще поживем!..
Чи так, бароне? Хмуришся... Тобi також невесело, хоч ти й вiдомий
скульптор i не тягнув нi перед ким носок... А мо', й тягнув? Чужа душа -
що темний лiс... Ось зараз ми просвiтлимо тобi лице, вiдтiним бiлим
комiром...
- Тарасе, що ж ти дi ш! - напав Михайло коршуном. - Барi ж звелiв
лежати, а ти до працi взявся!
- Лежати, - отже, думати, а думи в нас нерадiснi... - сказав Тарас. -
Що чути про манiфест?
- Нiхто не зна толком.
- Дадуть ту бiдну волю чи не дадуть?
- Дадуть.
- Коли?
- Чекали бiльше...
- Хочу дожить до волi, брате... Бо, як умру ранiше, влаштую ©м на
небесi такий содом з гоморрою!.. - поклав рiзець.
- А ти такий, - всмiхнувсь Михайло. - Зробиш! Тим паче там не звикли,
певно, до бунтарiв...
- Гада ш, бог не ма синьомундирих стражiв? - спитав Тарас.
- Навiщо вони йому?
- Тодi нехай натисне на вiнценосного, як хоче мати спокiй!
- Так наляка ш господа, що вiн тебе безсмертним зробить на вiдчiпного.
- А я такий! - всмiхнувся Тарас, пiдводячись. - Побудь, допоки виберуся
нагору, бо голова йде обертом. Коли б не впасти...
В лiжку, лишившись сам, узяв буквар, помилувався його обкладинкою,
перегорнув... Хто зна, коли вiн вирветься на Укра©ну, а книжка ця, зiгрiта
його душею, швидко дiйде туди, почне свою роботу. Цих десять тисяч його
гiнцiв i вiрних помiчникiв пiдуть мiж люди, знiмуть з очей полуду панську
й покажуть шлях до правди й волi... Я сплю, а серце мо не спить!.. Пiшов
"Кобзар" ще в тому роцi, скоро пiде "Основа"... Серце мо не спить...
Дзвенить тривожним дзвоном понад Днiпром!..
"Основу" йому принiс на другiм тижнi нового року Гриць Честахiвський.
- Батьку, шквар гопака! - гукнув iще з порога.
- манiфест про волю?
- Чого схотiв!.. "Основа" вийшла в люди, i Бiлозерський тобi прислав
двi книжки!
Роздягшись, вiн пiднявся на антресолi й нахмурився, коли побачив Тараса
в лiжку.
- Це все Михайло iз тим Барi? - спитав сердито. - Вклали такого
вернигору!..
- Хоч ти мене пiдтриму ш... Давай журнал!.. Ще теплий... Як з печi
хлiб... - обмацував i навiть нюхав фарбу. - Дiждалися-таки!..
- I довго ж ждали, батьку! - зiтхнув Грицько. - Вже iншi добрi люди
наткали i полотна, а ми ще на основу не намилу мося.
- Не тьмар нам, Грицьку, радостi, - сказав Тарас. - Дай боже, щоб
перший не був також останнiм!
- А що? - Грицько стривожився.
- Набридне бути добрим царевi-батечку, ногою тупне - й часопис наш
урiже дуба.
- Сумно...
- Отож радiймо, Грицьку! Й пишаймося, що перший "блин" i вже не
"комом".
- У "Современнике" про це також написано, у першiй книжцi! - змахнув
Грицько руками. - Й про тебе добре сказано. Забув принести...
- Дякую. Я вже читав, у гранках.
- Слабу ш, а встига ш скрiзь ранiше нас, здорових! - присiв на лiжко. -
Як тобi?
- Нiчого... Тiльки у грудях бiль; та кашель i нежить ось вчепилися... -
сказав Тарас невесело i спохватився: - Лiпше давай журнал проглянемо! Як
мовили колись розумнi люди: життя коротке, а мистецтво вiчне.
- Я геть забув - тобi цидулка вiд Бiлозерського! - дiстав з кишенi
аркушик. - Так гнав сюди на радощах, так хотiв тобi...
- Читай, - спинив його Тарас. Чогось останнiм часом не терпить вiн
багатослiв'я i надто вже бурхливих проявiв хай навiть щонайкращих
почуттiв.
Грицько пiдвiвся, крякнув, немов дячок у церквi, й почав читать
нарозспiв, для урочистостi:
- "Все мы душевно пожалели о Вашем нездоровьи, многоуважаемый Тарас
Григорьевич, но не теряем надеждьi, что при добром желании Вы превозможете
немножко себя и не лишите нас удовольствия видеть Вас посреди
"основателей", как первоначальника общего дела..."
- Не треба далi!
- Вiн вибача ться, що сам не змiг...
- Прийде, то я йому скажу... - кипiв Тарас. - Забув, що вiн з
Мотронiвки бiля Борзни!.. "Не лишите нас удовольствия видеть Вас..." -
передражнив. - Язик собi злама , а не напише по-людськи, щиро й просто!..
- Великий пан... - розвiв Грицько руками. - Взяв жiнку з добрим
посагом...
- А-а, хай ©м грець, усiм панам! - сказав Тарас. - Така натура ©хня...
То що у першiй книжцi?
- "Кобзар" Шевченка.
- Зна мо, - перегорнув сво© поезi©. - Марко Вовчок "Три долi". Славно
пише! Суворо й щиро, без квiточок. А мова, мова!.. Мене спитав Iван
Турген в, кого йому читати, щоб вивчить нашу мову, то я ©© порадив - Марка
Вовчка, сирiч Марiю Олександрiвну.
- А не Шевченка?
- Вона одна в нас зна мову... Господи, до чого ми вже дожилися -
ставимо на кожнiм словi наголос!.. - перегортав чомусь важкi, немов
залiзнi, сторiнки.
- Що, зле тобi? - помiтив те Честахiвський.
- Як каже Едвард Якович, пiдводить серце, щось там iз ним не так... Не
можна менi радiти, каже, i гнiватися, i сумувати... А що ж то був би я за
поет, якби не гнiвався i не радiв!
- Ой скiльки у нас таких!
- То вiршомази, Грицьку. Поезiя - це гнiв i бiль, любов i радiсть!
Байдужiсть - смерть поезi©.