Шевчук Владимир. Терновий свiт

з Польщею.
- Коли-то все те було!
- Ай досi нам вилазить боком. I вам також.
- Ой правда!.. - сказав Турно.
- Колишн слiд забути, - озвався Вернер. Iншi теж пiдiйшли.
- Ми й так уже забули стiльки, що ледь згадали, хто ми, - сказав Тарас.
- I все ж народ не держить зла за пазухою, мов каменюку.
- I Польща також.
- Добре. А як же буть, - всмiхнувся, - з отим великопанським "вiд можа
i до можа"? З ярма одного в друге? Та ще й за це пролити кров!..
- Iдеться тепер про iнше, - подав Залеський голос. - Боротись слiд за
волю для всiх знедолених!
- I росiян в тому числi, - додав Тарас. - Лише тодi ми зможемо
перемогти.
- Тарасе, ви вгадали мо© думки, - сказав урядник палко. - Солдат це
хто? Крiпак колишнiй, мученик. Щоб вiн не став стрiлять у волю, треба, аби
вiн знав, що то його свобода, його життя!
Знiяковiвши, вiн вiдiйшов до брата, який сидiв побiля столу й щось
замальовував собi в альбом.
- Чим бiльший обсяг, тим менший змiст. Так вчить наука логiки, - сказав
похмуро Попель. - Ви нас втопити хочете у снах сво©х народiв. Польща вже
стiльки рокiв бореться, а ви спите...
- Сплячий - не мертвий, колись прокинеться, як мовить наш фiлософ
Сковорода, - сказав Тарас.
- А нам сидiти й ждати?!
Будить гуртом. днатись для свободи.
- Так ми не вирвемося i до страшного суду!.. Притихли. Стало чути, як
олiвець шурхоче об бiле поле аркуша.
- Я не полiтик, други, - сказав Тарас, - не генерал... - оглянувся на
Чернишових, - i все ж менi зда ться, що iншого шляху нема.
- Тарасе, вiн занадто довгий.
- По ньому ми, присутнi тут, не дiйдемо.
- Народ вiд нас одвернеться!
- Вважатиме за боягузiв.
- Або й за зрадцiв!..
- Знаю те по собi, що тяжко ждати, дивлячись, як гине люд в неволi... -
сказав Тарас. - Сам плакав од безсилля зробити щось негайно... I все ж
терпiнням треба нам запастися.
- Сидiти й ждати?
- Дiяти! Та не наослiп, з розумом. Здолать такого змiя, що мучить нас,
не можна тiльки серцем. Урядник правду мовить: солдат - крiпак недавнiй -
повинен знати iстину i свiй "маневр" у битвi зi стоголовим чудиськом.
Зробилось знову тихо. Щось кожен думав, зважував на терезах сумлiння i
долi власно©, що завела його, сердегу, в оцей далекий пустельний степ.
Тарас вдивлявся в братчикiв, - як подумки назвав полякiв, згадавши Ки©в
i Товариство святих Кирила та Мефодiя, - й не мiг збагнуть, як сталося, що
вiн на першiй зустрiчi розкрив ©м душу. Правда, вони також не крилися... А
Чернишови? Цих знав давно i вiрив ©м...
- Що буде, те, дасть бог, побачимо, - сказав Залеський, немов старий,
хоч був молодший вiд багатьох. - А треба нам триматись разом, дiяти плече
в плече...
На вулицi почулись кроки, гомiн.
Поляки враз всi подались до столу, взяли чарки.
- Здоров'я пана Людвiга! - пiднiс свою Залеський.
- Панове, це не Обручов, - сказав Тарас, що прича©вся бiля вiкна. -
Якiсь веселi панни iз кавалерами! Жарт був не дуже вдалий. Поляки
настовбурчилися.
I тут прийшов на допомогу дружбi Олексiй. Всмiхнувшись, вiн промовив
голосно i безтурботно:
- Прошу до мене ближче! Допоки ви дискутували, я вас, панове,
намалював! Як говорили еллiни, життя коротке, а мистецтво...
- Вiчне! - додав Тарас.
На аркушi було чудово вирисувано портрети всiх присутнiх. Художник
навiть встиг згрупувати постатi, вiдбивши в цiй композицi© момент розмови.
Попель щось промовля , iншi його уважно слухають... Тарас про щось
замислився, ще не ввiйшов у бесiду i в товариство... Схожiсть була разюча.
Всiх одинадцяти.
- Ну як? - спитав художник.
- Чудово, - першим сказав Тарас.
- От тiльки я... - озвався i Бронiслав Залеський. - Я ж не сидiв...
- Так треба для композицi©. Ти ж сам малю ш... Липський i ти присiли,
щоб покурити...
- Солдати, що всi стоять, нагадуватимуть скорiше стрiй, анiж цiкаву
бесiду на iменинах у пана Людвiка, - додав Тарас.
- А ви в пальтi, - помiтив Попель. - Добре, як не побачать, кому не
слiд...
- За це спокiйнi будьте, - промовив твердо Олексiй. - Ви ж зна те мене
i брата...
- Зна мо, - сказав Залеський. - Пiзно. Час розбiгатись...
- Може б, Тарас Григорович нам прочитав щось iз свого... на сон
грядущий?.. - спитав несмiло Людвiк.
- Панове, тiльки з пам'ятi, - сказав Тарас у тишi, що наступила. - Та й
то фрагмент...

Менi аж страшно, як згадаю
Оту хатину край села!
Такi©, боже наш, дiла
Ми творимо у нашiм ра©
На праведнiй тво©й землi!
Ми в ра© пекло розвели,
А в тебе другого блага м,
З братами тихо живемо,
Лани братами оремо
I ©х сльозами полива м...

Читав "послання" богу, в якому все сказав йому, не пота©в, не убоявся
його страшно© кари за щиру правду, й чув, як мороз бiжить по спинi, бачив,
як пiднiма ться на головi волосся в Людвiга... Притишивши ледь не до краю
голос, ударив, нiби шаблею:

Отим-бо й ба! Хвали нiкому,
А кров, та сльози, та хула,
Хула всьому! Нi, нi, нiчого
Нема святого на землi...
Менi зда ться, що й самого
Тебе вже люди прокляли!

Схопивши шапку, вибiг в морозну нiч. Не мiг же вiн явити слабiсть
людям, якi самi шукають в нього сили, вогню сво©м пригаслим душам,
вимученим в оцiй страшнiй пустелi!..
...Вже другий мiсяць жив сиротою - Федiр подавсь на зиму в Гур' в,
Михайло й Сергiй - на службу в Санкт-Петербург, а Бутаков по©хав також,
змусивши тим самим дружну свою команду шукать - хто де - пристанища.
Тараса взяв до себе Герн, вiддав йому весь флiгель, i виявилося, що всяке
зло не без добра. Тут, на Слобiдцi, в затишку садиби друга Тарас знайшов,
нарештi, те, чого йому завжди найбiльше бракувало: самотину i незалежнiсть
вiд будь-кого. фрейтор, найнятий за невеликi грошi, повiдомляв, коли була
потреба прийти в казарму, й на цьому служба, власне, й вичерпувалалася.
Малюй, пиши, ходи, як вiльнi люди, на гулянки та на бали, де вiн - у фрацi
з плеча друзяки Федора - стрiчався i розмовляв з батьками-командирами, якi
вдавали, що рядовий Шевченко i цей артист[8] - не мають нiчого спiльного.
Сам Обручов замовив йому портрет дружини. I заплатив, як iншi,
пiдкресливши сво ю мздою, що малював художник, а не пiдлеглий йому
солдат...
Iса в його знайшов у Герна, хоч не питав нiколи, де вiн живе. Ввiйшов у
двiр i стежкою попрямував до флiгеля, немовби вже бував не раз у
земляка-солдата.
Тарас, на всякий випадок, сховав альбом та фарби, хоч це була дитяча
гра: Iса в бачив, як малював портрет братiв Михайла й Федора.
- Добридень вам, Григоровичу! - гукнув привiтно прапорщик. - Нудьгу те?
- Та нi, бог милував... - сказав Тарас, пiдводячись назустрiч гостевi.
- Один як перст... Жахливо!
- Я не один.
- О! Де ж вона? - всмiхнувся ласо прапорщик й огляну ся. - Не вiдiб'ю,
не бiйтеся!..
- Я не боюсь...
- Чому? - спитав здивовано.
- Бо це, паничу, вам не пiд силу.
- Овва! - як пiвень, випнув груди. - Щоб я якусь татарочку!..
- Попали пальцем в небо, - всмiхнувся на те Тарас.
- А хто ж вона? Я знаю тiльки про Забаржаду... Тарас помовчав трохи,
щоб молодик помучивсь бiсом заздрощiв, i мовив тихо:
- Вiрна моя супутниця - тривожна й нiжна Думка.
- Я не розслухав... Дунька? По-вашому то буде "мысль".
- А-а! Ви ж поет, фiлософ... Анахорет! - чомусь зрадiв Iса в. - I
раптом став поважним: - А втiм, у мене до вас серйозне дiло.
- Яке?
- Портрет. Батьки скучають, хочуть хоч на малюнку...
Грошi у мене !
- Я, зна те... - зам'явся було Тарас.
- Ви ж малювали iнших. Чи, може, я з лиця бридкий? - всмiхнувся
самовдоволено.
- Часу нема...
- Помалу, не поспiшаючи, - вмовляв уперто прапорщик. - Приходитиму
сюди, до вас, о цiй порi...
- Ну, добре, - здався-таки Тарас. - Як земляковi...
- Дякую. Коли почнемо? - дiстав годинник i заметушився. - Завтра!
- А може...
- Завтра, завтра!..
Iса в швидко вийшов, так нiби його погнало з хати. На другий день
з'явився, мов на службу, роздягся, сiв.
- Малюйте, - кинув коротко.
Тарас дiстав з-пiд лiжка скриньку з фарбами, паперу аркуш.
- Як вас?
- Ат, все одно! - махнув рукою прапорщик, Вiн був i тут, i нiби десь за
стiнами цi © хати.
- Зробимо в овалi...
- Добре. Але щоб видно було мундир та еполети. Мама хай порадi !..
- Дуже хотiла бачити вас офiцером?
- У не© був якийсь роман з гусаром, i це з дитинства вирiшило мою
судьбу.
- А ви самi?
- Мене хiба питали!.. А втiм, я навiть радий, що вийшло так. Служи собi
i в вус не дуй!
- Чудово...
- Що?
- У цьому суть: служи й не дуй...
- А-а... - Вiн ураз прислухався. Дiстав годинник, глянув i посмiхнувся:
- Точно!
- Що?
- Йде годинник...
Тарас хотiв спитати, по чому прапорщик його звiряв, та саме щось таке
побачив в очах "моделi", що побоявся втратити. Що сам не мiг назвати того
живого вiдблиску душi Iсаева, та зрозумiв, що саме в ньому сутнiсть цього
синка залюблено© в гусарiв мами. Швидко став накидати штрих за штрихом...
- Все. На сьогоднi досить! - пiдвiвся рвучко прапорщик.
- Посидьте ще...
- Не можу. Служба, служба!..
Схопив шинель i - з хати. Мигнув, як вихор, перед вiкном, на тлi
дверей, що з двору ведуть до Горнового будинку, i враз... з'явився знову.
Оглянувшись, немов варнак, пiрнув у дiм i причинив сiнешнi дверi.
Тарас i дихать перестав. Згадалися йому плiтки про прапорщика та
Гернову гарненьку жiнку... Першим прийшло бажання кинутися за ловеласом,
схопить за комiр, вивести на божий свiт, та зупинився вчасно. Що дiм
чужий, а що Iса в - прапорщик. Пришиють напад на офiцера, й нiхто тобi не
допоможе!.. Сказати Герну?.. Хто ©х там розбере - чужа сiм'я... Мовчати?
Так друг же Карл Iванович!.. Це ж нiби зрадить друга... Тим паче цей
зальотник спочатку йде до нього, а вже тодi...
Всю нiч продумав. Зате удень, коли прийшов Iса в, готовий був до дi© на
захист честi Герна.
- Чого це ви сьогоднi такi похмурi? - спитав у нього прапорщик.
- Погано спав.
- Блощицi?
- Нi. Думки...
- А-а, це отi, яких я сплутав з Дунькою! - зареготав.
- Сiдайте. Сьогоднi я повинен скiнчить портрет, - сказав Тарас суворо.
- Одержали якесь нове замовлення?
- Не те.
- То, може, вас посилають кудись у степ? Я попрошу...
- Не треба.
- Жаль... Тут у вас так затишно... Гадав, що ми подружимося... Все ж
земляки... - завiв сумно© прапорщик.
- Ви ма те, Миколо, друзiв? - спитав Тарас, малюючи вже аквареллю.
- Удома мав... I тут... А що?
- Честь друзiв вам дорога?
- Звичайно.
- Менi також.
- Ви ж благородний!
- Батько мiй був iз роду Чесних...
- Не чув таких... - стенув плечима прапорщик. - Це за Днiпром, напевно,
де шляхтичi?
Вгадали.
- Пробачте, я щось не збагну, - наморщив лоба прапорщик, - до чого
ви...
- Ну... як би вам доступнiше це пояснити... - протяг Тарас, усе ще десь
сподiваючись, що омине його невдячна доля сказати в очi правду цьому
самозакоханому Нарцису. - Коли б, скажiмо, ви запримiтили, що друг ваш...
ну, що друговi загрожу безчестя, поголос, що б ви тодi зробили? Як
повелися б?
- А винен сам? - спитав похмуро прапорщик.
- Та нi. Все зло вiд iншого, йому чужого зовсiм, ледь-ледь знайомого...
- Сказав би другу, й разом тому набили б пику.
- I це було б порядно?
- Цiлком!
- А що, як той, скажiмо, вищий чином? Вiн прапорщик, а ви...
- Я - прапорщик.
- Припустимо, ви - рядовий...
Iсавв звiв докупи брови й одразу став негарним.
- Шевченко, ви, зда ться, зайшли далеко надто... - сказав крiзь зуби.
Певно, таки збагнув, про кого мова.
- Радий, що ви такi догадливi, - зiтхнув Тарас. - Страх як не хочеться
менi робити, як ви допiру радили...
- Ну, як портрет? - спитав недобрим голосом.
- Готовий майже...
- Досить. Давай сюди! Що з мене?
- Дарую так, без грошей, - вiддав папiр. - I дуже вас прошу, Миколо, -
як старший вiком i як земляк, - забути шлях на Слободу!.. Штабс-капiтан...
- А я прошу не забувати, що рядовому краще не зв'язуватись iз офiцером,
- не залишився в боргу Iса в i швидко встав. Схопив шинель. - Хоч ви й
земляк... - скривився в зверхнiй посмiшцi.
Пiшов, сердито кинувши сiнешнi дверi. Правда, вже не в поко©
штабс-капiтаншi, а до ворiт, на вулицю. Тримаючи в руках папiр. Як образ
чи iндульгенцiю...
...Весна прийшла бурхлива, дружна. Снiги зiйшли, й пригрiтий степ за
мiстом прорiс одразу зелом. Вдень i вночi на пiвнiч пливло ключами
птаство, спiваючи хвалу веснi. Порою цiлi згра© гусей, качок i лебедiв
сiдали спочивати на широченну повiнь рiки Уралу, й тодi здавалося, що бiла
хмара впала на синь води...
Вертаючись з рiки додому, виповнений красою свiту, дивом його
вiдродження, Тарас угледiв постать, що, наче злодiй, шаснула з будинку
Герна. Прапорщик!.. Не схаменувся, ходить, як i ходив!.. А добрий Карл
Iванович хмелиною довкола жiнки в' ться: "Софi чко моя! Лебiдонько!.." I
мiж людьми. А тi хихочуть нишком i перемивають йому, сердезi, кiсточки...
Обуривсь так, що пензель тремтiв, мов лист осиковий, в його руцi.
Жбурнув у скриньку й вийшов. Не мiг дивитися на вiкна Герново© оселi... А
раптом Карл Iванович прийде до нього зараз?.. Нi, вiн не зможе глянути, як
завжди, чесно в очi й удати, нiби в його душi пану весна-красна!..
До Федора прийшов такий, що той спитав тривожно:
- Стряслося щось?!
- Той баламут Iса в таки до не© ходить! Сам бачив нинi...
- Що ти, - озвався Федiр, - бачив?
- Як вiн вискакував iз дому Гернiв.
- Тобi-то що?
- Карл друг менi! Його безчестять, зраджують. Я покажу цiй шльондрi, не
дам ганьбить безкарно таку людину!..
- Хто ти? - спитав похмуро Федiр. - Лише солдат. Iса в же офiцер.
Плюгавий, та офiцер! I не дай бог, ти зробиш, про що кричиш, цей
прапорщик...
- Начхать менi на нього!
- А Герн, гада ш, буде тобi безмiрно вдячний за розкриття?
- Принаймнi я не буду ховать вiд нього очi, - не мiг Тарас угамуватися.
Вiн весь кипiв обуренням i вболiванням за друга, що так близько до серця
взяв його неволю. - Краще нехай гiрка, та правда, нiж солоденька, слiпа
брехня!
- Тарасе, я набачився тут усього. речi...
- Нi, я виведу на чисту воду! - гримiв Тарас.
- Тихiше!.. Хазяйка он почу ...
Крутнувсь i вибiг.
Вдома, як охолонув трохи, пристав на думку Федорову. Нехай ©м бiс! Та й
шило в мiшку не вта©ш довго, вилiзе...
За кiлька днiв, у п'ятницю на страснiм тижнi, вийшов, немов на зло,
якраз тi © митi, коли зальотник юний за спиною бiдахи Герна проворно
шаснув в його гнiздо. Кров шугонула в голову, аж свiт йому схитнувся... Не
стямився, як наздогнав штабс-капiтана й промовив глухо:
- Прапорщик ось тiльки що ввiйшов у дiм твiй, Карле!..
Герн сполотнiв, торкнувся рукiв'я шаблi й незграбно пiшов назад.
А далi все вiдбулося точно, як у поганiй драмi чи водевiлi. Крик,
гвалт, плюгавий прапорщик у неглiже... Якби Тарас не вирвав зброю в
штабс-капiтана, то був би труп... Мерзота!..
Друзяка Федiр, коли почув про страстi, що розiгралися у страсну
п'ятницю, похнюпив носа.
- Вскочиш, Тарасе, в халепу... Тобi цього Iса в не подару ...
- А що вiн може вдiяти! Я не торкнувся до нього й пальцем. Навiть
оборонив вiд гнiву Карла!..
- Хоча б не входив з Герном, побув надворi...
- Ввiйшов, бо Карл ще на порозi вийняв iз пiхов шаблю.
- Що ж нам тепер робити? - терзався Федiр. - Кликано мене на учту до
губернатора. Йти чи не йти?
- Як хочеш, - сказав Тарас, що був, собi на диво, спокiйний i
розважливий. - А я по©ду в гостi.
- Куди?
- Ти ж зна ш.
Федiр лише кивнув.
- Нi, я побуду вдома, - сказав невдовзi. - Поки щось проясниться...
Присмерком примчав за ним прольоткою. Мов на пожежу.
- Швидше! - шепнув йому надворi. - Герн при©здив. Iса в подав донос про
те, що ти малю ш, пишеш ще й ходиш у партикулярнiм одязi! Обручевим уже
наказано зробити в тебе обшук.
- То й що?
- Спалити треба усе, що може чимось тобi зашкодити! На щастя, встигли.
Флiгель ще був не займаний, усi папери цiлi.
Зiбравши ©х докупи, - й недомальованi портрети теж, - Тарас спитав у
Федора:
- Що ж тут палити?
- Може, щось в листах?
- Пали листи княжни Варвари!
Тяжко було йому дивитися на цей вогонь, що байдуже з'©дав слова княжни,
якi летiли його зiгрiти, втiшити й тепер конали в муках. Вiн чув ©х
крик...
- Тут листи Левицького, Александрiйського, а також брата Василя, -
озвався Федiр здалеку.
- Пали!
- У них нема нiчого, що не дозволене...
- Пали!
- А як по цьому взнають, що попереджено? Почнуть шукати винного й
дiйдуть до Герна?
- Правда, - зiтхнув Тарас. - Нехай беруть...
- А вiршi?
- Цього не дам! I не спалю!
Зiбрав маленькi зшитки, в яких вiдбита, мов на портретi, його душа, й
сховав у чобiт, де ©м було безпечно й звично. Серце чомусь до болю
стислося. Згадало, певно, Орську, де вiн почав писати у книжечках i
зберiгати ©х за халявою. Одвик за цi два роки i вiд казарми, i вiд дурно©
муштри, i вiд мундира...
- дьмо! - сказав рiшуче Федiр. - Щоб не застали тут нас з тобою.
- Вогонь залив?
- Аякже. I все розклав - немовби нас не було... Од'©хали вiд дому Герна
в темряву й зiтхнули разом.
- Добре, що я в мундирi. Нiби передчував... - сказав Тарас, як
пiд'©здили вже до ворiт фортецi.
- А одяг ми не забрали! - став у прольотцi Федiр.
- То, може?
- Пiзно. Тихо!.. - закрив його собою Федiр. Назустрiч ©хало на конях
тро : плац-ад'ютант Мартинов i полiцмейстер; третього не розпiзнали.
- Це по твою, Тарасе, душу... - журно озвався Федiр.
- По бiдне тiло, брате. А до душi мо © усiм ©м зась!.. - сказав Тарас,
згортаючись, немов ©жак, в мiцний клубок i виставляючи довкiл голки.
Всю нiч не спали: ждали "гостей" iз штабу корпусу. Христос воскрес,
освячено було паски й сповiщено про це веселим дзвоном, а тi не йшли.
Натомiсть при©хав добрий приятель Александрiйський i розповiв, що Обручов
кричав на нього нинi, цитуючи з його листа Тарасовi. Потому за©хав Герн,
повiдавши, що Обручов назвав при ньому прапорщика мерзотником, бо той
послав також учора донос на генерал-губернатора прямiсiнько шефу
жандармiв...
Ця новина була найгiрша. Обручов тепер покаже кiгтi, бо власна шкура,
звiсно, йому дорожча.
Сидiли вдвох i ждали. Незайманою стояла паска, яку принесла ©м
господиня дому. Холонув чай.
- Я ждав вiд нього помсти, - озвався перший Федiр. - Та щоб таку!.. -
розвiв руками.
- Орля царя Миколи, - сказав Тарас. - 3 кадетського його гнiзда...
Хоч з болем, вiн уже змирився з думкою, що наста чи не найгiрша пора
його заслання, i готувався зустрiти мужньо все, що пошле йому солдатська
доля. Був вдячний ©й за осiнь, зиму й весну, якi прожив мiж друзiв у
Оренбурзi, за те, що встиг зробити за цi шiсть мiсяцiв...
- У тебе вже, напевно, не буде сьогоднi обшуку, - дiстав свiй скарб iз
чобота. - Вiзьми, будь ласка, цi книжечки й вiддай ©х Герну на зберiгання.
У нього де заховати...
- Може, ще пронесе, замнеться якось...
- Там, у листi Левицького, , пам'ята ш, мiсце про Головка...
- Що математик? Тарас кивнув.
- Той Головко, - як пише Сергiй в листi, - сказав, що, замiсть мене, за
наше дiло стало людей до тисячi, що всi вони готовi стоять за правду, за
те, що я колись казав...
- Ми ж не спалили цього листа! - жахнувся Федiр. - Це ж постраждають
тепер Левицький i Головко!..
- Не хитрi ми, не вмi мо, виходячи на бiй зi злом, ховать лице пiд
заборолом... Чу ш? Вона вже йде! - прислухався до крокiв десь у коридорi.
- Хто, батьку?
- Кара за прямодушнiсть!..
Тарас пiдвiвся з крiсла. Чомусь ураз схотiлося бiду зустрiти стоячи. Як
у бою. Без стуку ввiйшов фельдфебель. Виструнчився i гаркнув:
- Велено Шевченку бути зараз же в ордонанс-гаусi[9]!
Тарас обняв товариша, поцiлував i мовчки, швидко вийшов...
...I вiтри повертають на круги сво©... Цей вислiв з бiблi© прийшов йому
на думку, коли з дороги вгледiв знайомий обрис Орсько©. Солдати, яких
етапом гнали разом iз ним, iшли сюди ще вперше й не знали, що на них
чека , а вiн... Умерти б лiпше, впасти у цей пiсок!.. Душа його спливала
болем, кров'ю, волала криком вiдчаю до всiх богiв вiд Саваофа до Перуна i
скулювалася, не дочекавшись на тi волання вiдповiдi!.. А ненависна Орська
росла й росла, а гауптвахта ближчала, а постать батальйонного ставала все
грiзнiшою...
Нi! Вiн не хоче згадувати того, що потiм сталося!
Схопився, сiв у лiжку. Густа пiтьма... Вже й лiхтарi не блимають... Нi
зiр нема, нi мiсяця... Ледь видно грати... Боже, iзбав його вiд цих думок!
То ж просто собi вiкно його майстернi в Академi©, людське вiкно!..
Болiло в грудях. Важко було сидiти, а знов лягти боявся... Вiдсидiв там
п'ять мiсяцiв. Допоки десь вирiшувалася його подальша доля... Сто
п'ятдесят пекельних днiв!.. Найтяжчих в його життi... А на кiнець вiзок, в
якому його везли iз Орсько©, понесли раптом конi, i вiн, злетiвши з нього,
побився геть!.. Трiск, крик, iржання коней, тупiт...
Знесилений, упав на лiжко. Певно, нам не дано тако© сили волi, щоб
вирвати з минулих лiт найгiрше, забути, стерти з пам'ятi. То ми самi! Тим
паче, коли нема в ньому й зерна неправди нашо©...
Десь на Невi б'ють склянки на кораблi. Мiст, певно, вже розведений, i
судна йдуть до моря... Нi, лiд сто©ть на рiчцi. То вчулося... Бурхливий
Каспiй в жовтнi, й дзвiн корабельний ззойку при кожному ударi хвиль...
...Од Гур' ва до Мангишлаку й Новопетровського укрiплення йшли три
доби. Похмуре море гнало за валом вал, жбурляло вниз, угору старий баркас,
i раз у раз вкрадалася пiдступна думка: добре було б сьогоднi пiти в
глибини моря, щоб не зазнати завтра нових страждань!.. Не мiг собi
дозволити тако© малодушностi, - на борт поставив ногу, стрибнув - i все! -
щоб не потiшити царя й Орлова з Дубельтом. Ну а якби баркас пiшов пiд
хвилю... I, мабуть, вiн о тiм молив би господа, коли б плив сам!.. Команда
i два недремнi стражi його особи хотiли жить; напевно, у них дiти...
Дивна душа людська! Турбу ться не так про себе, як про дiтей... Вiн бачив
це повсюди... Хоча його самого не сподобила доля таким чуттям... Йому вже
тридцять сьомий, а й досi вiн не зазнав простого щастя затишку в родиннiм
колi, не доторкнувся щокою щiчки рiдно© i не почув оглушливого, як грiм
весняний, "тату!"...
- Форт! Видно форт! - гукнув матрос, який стояв на вахтi бiля керма.
Тарас пiдвiвся з лави, де спочивав, намацав вербову палицю, яку пiдняв
на вулицi в далекому вже мiстi Гур' вi, i став вдивлятися в затягнутий
iмлою обрiй. Невдовзi вирiзнив серед низини пагорб, на ньому церкву, вежi
чи бастiони i черепичнi дахи казарм... Нова його в'язниця!.. Юдоль
журби...
- Де приставати будемо? - спитав матрос у капiтана.
- Давай на ближню пристань!
- Ну, от i все, Шевченко, - зiтхнув конвойний унтер. - Здамо тебе
начальству...
- I нi печалi тобi, браток, нi воздиханiя, - додав хорунжий риклинцев,
другий його конво©р.
- Тут що два роки мiняють роти гарнiзону, - пошкрiбся в тiм'© унтер.
- Чому? - похмуро спитав Тарас.
- Бо мiсце гибле. Мабуть, найгiрше в кра©.
- Живуть же й тут... - сказав хорунжий.
- Ясно. Куди ©м, бiдним, дiтися!.. А що це ти за палицю сюди везеш?
- Верба. Ввiткну, й нехай росте. Жива ще...
- То марна праця. Бачиш: нема нiде нi деревця, нi кущика... Пiсок та
голi скелi...
- Колодязь ?
- Аякже.
- А де вода, там i верба, - сказав, хоч сам тепер уже не вiрив, що
патичок цей стане колись зеленим деревом.
Як вiддали швартови, вони зiйшли на берег бiля округло© низько© вежi й
зрадiли твердi. Море за три доби було вже у печiнках. А тут - земля!.. Яка
не , а все ж сто©ть на мiсцi, не ри носом моря...
- Далеко йти! - сказав хорунжий, глянувши на форт, що зносився у сiре
небо десь за версту чи й бiльше. - Вербу свою не позабув? - спитав Тараса.
- Буде принаймнi палиця, - озвався унтер. - Тут скарб i це. В
укрiплення вони ввiйшли надвечiр, як сонце сiло в море, заливши все
довкола багровим сяйвом.
- Застрянемо ми тут, Булатов! - сказав хорунжий унтеру, оглянувшись з
гори на море. - Сонце сiда знову в шторм...
Заходячи до коменданта, Тарас згадав М шкова й свою з ним першу
зустрiч. Напружився увесь, зiбрався, щоб мужньо стати перед начальницькi
суворi очi. А все ж льодок з'явився десь пiд грудьми... Чув, як Булатов
браво доповiда ©х благородiю про прибуття, про нього, а сам боявся
глянути iз-за хорунжого, який стояв попереду, на коменданта. Коли ж,
нарештi, зважився, побачив вже немолодого пiдполковника з утомленим,
блiдим лицем й сумними, як у вдови, очима.
- Гаразд, - спинив вiн унтер-офiцера. - Iдiть скажiть Потапову, щоб вас
прийняв, як личить... Шевченко, ви залиштеся.
- Слухаюсь, вашблагородi ! - гукнув Тарас.
- Облиште... - махнув рукою комендант.
Конвой тим часом вийшов, i в кабiнетi запала тиша.
- Чому це вам заборонили писати i малювати? - спiдлоба глянув
комендант.
- За вiршi, ваше благородi .
- То ви поет?
- Так точно. Був поетом...
- Талант - вiд бога... Звiдки ви?
- Я з Укра©ни, з Ки©вщини.
- Ледь не земляк... - всмiхнувся.
- Дозвольте, ваше благородi , - ввiйшов похмурий штабс-капiтан. -
Новенький? - глянув гостро. - Тих, з Гур' ва, я влаштував...
- Спасибi, - не по-вiйськовому подякував пан комендант. - Меркул
Матвiйович, звелiть, кому належить, щоб прийняли Шевченка i все таке...
Потапов гмикнув i наказав Тарасовi:
- Кру-угом! В казарму марш!
А вранцi вiн, раб божий, уже стояв лiвофланговим роти i журно слухав
напоучання штабс-капiтана. Мiж двох будинкiв видно було йому розбурхане
осiнн море з бiлястими верхами хвиль... Безмежнiсть, сила, воля!.. Колись
таким могутнiм вiн бачив рiдний старий Днiпро... А вiн десь там, на
заходi... Щоб мiг лiтать...
Його штовхнув сусiд у бiк.
- Шевченко, вийти з строю! Ти що, заснув?! Вiн вийшов, став, чекаючи
всiм настороженим, нещасним тiлом, що буде далi.
- Напра-аво! Марш!
Згадавши Орську муштру, пiшов, пiшов, пiдносячи, як тiльки мiг, високо
ноги.
- Стiй! Хто ж так ходить, йолопе? - з'явилося поперед нього скривлене
лице Потапова, i волохатий рудий кулак пiдплив, як кара божа, пiд самий
нiс... Не вдарив на перший раз!..
- Я виб'ю з тебе дурiсть! Носка тягнуть не вмi , а мислить, лiзе й собi
в полiтику... Ти як рушницю держиш?! - почервонiв зi злостi штабс-капiтан.
- Фельдфебель, три години ганять його i вчити! Окремо, не шкодуючи чобiт i
плацу!
- Слухаюсь! - гукнув фельдфебель весело i пiдлетiв до жертви, немов
коршак. - Налiво! Марш!.. Тягни носо-ок!.. Рiвнiше корпус, голову!.. Раз,
два! Раз, два!..
В казарму його привiв якийсь солдат з лицем, побитим вiспою. Поклав на
нари мовчки й пiшов собi. Це спiвчуття ще дужче роз'ятрило Тарасу душу.
Сльози, - як не крiпився, - стали йому клубком у горлi. Проклятий свiт!..
Прокляте лоно матерi, що породило таких катiв!.. Мерзеннi душi, знiвеченi
самодержавством, армi ю та беззаконням можних!..
Хотiв устать, напитися води з вiдра, яке стояло неподалiк, але не змiг:
все тiло за тригодинну муштру перетворилося в суцiльну втому, в беззвукий
гул. Лиш голова, немов на зло, була до болю збуджена, на думку гостра.
Може, коли б заснув... Вечеря скоро - виженуть i кроком руш... Мов череду
на пасовисько!.. А пити страх як хочеться!..
Намацав палку. З нею дiйде, напевно... Господи! Вона ж засохне... Треба