Страница:
- А серце ж як?
- Воно це я, а я - воно. Не можна нас роздiлити. Хай терпить, скiльки
зможе...
- Нещадний ти.
- До себе - так. Я втратив стiльки рокiв!..
- Все хочеш сам зробити?
- Нi, тiльки те, для чого прийшов на свiт.
- Ти зна ш?
- Я догадуюсь, душею чую, серцем, яке болить за долю всiх...
- Ти свiточ краю нашого, його зоря! - схвильовано сказав Грицько.
- А мо', лише кресало, що викреше живлющу iскру в душах...
- Iскра у нас була. А ти ©© роздмухав сво©м крилатим словом, повiв
крiзь нiч!
- Григорiю, не сотвори собi кумира, - мовив, знiяковiвши вiд похвали.
- От чув моя душа, що ти колись...
- Прошу тебе - не сотворяй, - всмiхнувся. - Я ще живий. I грiшний...
- Поезiя твоя - свята!
Не мав нi слiв, нi сили продовжувати цей дивний диспут. Що то з людини
робить хворiсть...
- Поглянь, Григорiю, чи Костомаров видрукував сво© думки про Ки©вську
Русь? - сказав натомiсть стомлено.
- Всi , Григоровичу: i Костомаров, i пан Кулiш, i Стороженко...
Руданський, Глiбов. Ганна, котра Барвiнок... Гарно!..
- Ну й слава богу...
- Я геть забув, що маю буть на службi! - запоспiшав ураз Грицько.
Поклав журнал. - Узавтра знов забiжу. Бувай здоровий!
Вибiг - аж задзвенiли сходи. А славний хлопець!.. Щира, проста душа.
Такий пiде за тебе в огонь i в воду, серце сво вiддасть... Чи й справдi
серцю легше, коли людинi байдуже: добро чи зло... Навряд. Байдужi люди
живуть не довше... Власне, i не живуть, валяються, немов гнила колода...
Жити - страждать, боротись, прагнути чогось нового, свiтлого! Вдоволенiсть
- не суть життя... Свиня в сажi вдоволена, як не голодна. Дрiма собi...
Хтось увiйшов.
- Ти, Федоре?
- Це я, Микешин!.. Просто вiд панi Юргенс... ©вши, згадав про вас,
Григоровичу, i той бiфштекс застряв менi у горлi. Ви ж тут голоднi, певно?
- Спасибi. Снiдав...
- Правду шепнув господь. Коли було те снiдання! - вознiсся вiн на
антресолi веселим добрим янголом. З морозу навiть щоки були у нього
янгольськi - червонi, мов калина. I курка, яку принiс сповитою в цупкий
папiр, аж сяяла пiдсмаженими боками!..
- Божественна! - втягнув повiтря "янгол" i повелiв: Вставайте ©сти!
Тарас пiдвiвся, кривлячись вiд болю в грудях.
- Таким харчем i мертвого пiдняти можна... - мовив. - Та ще вiд панi
Юргенс... Колись Брюллов любив також посидiти у милiй тiй харчевнi...
- Ви змерзнете, - схопив Микешин свиту, яка служила у хатi цiй халатом,
i вкрив дбайливо плечi.
- Спасибi... - вдячно кивнув Тарас. - Так от Брюллов...
- Це правда, що ви дружили?
- Правда... - зiтхнув Тарас. - Великий був чоловiк!..
- А можна менi сказати буде, що я дружив iз вами? - спитав Микешин
щиро, як здатнi справдi талановитi люди.
- Кажи. Якщо тобi це буде в радiсть.
- Батьку, на все життя!..
- Михайло, не присягайся в дружбi, - спинив Тарас. - Цi клятви не
надiйнi... Найвищий прояв вiрностi - йти до зорi, яка днала друзiв,
свiтила ©м на трудних шляхах життя...
- Я прагнутиму, допоки стане сили!..
- Спасибi... Це найкращi лiки хворому...
- То, може, вам подати краплi чи щось таке?
- Давай вже лiпше курку, а то iз рук не випуска ш...
- Справдi! - всмiхнувся гiсть. - Пробачте. Вже й прохолола...
- Курка у будь-якому виглядi суть божий дар, як висловився колись мiй
перший вчитель Петро Богорський, - сказав Тарас. - I то дина iстина, яко©
вiн мене навчив; крiм азбуки...
Коли пiшов Микешин, вiдчув себе бадьорiшим. Чи спiлкування з молодiстю,
чи "божий дар", та щось його пiдбадьорило. Встав, випив лiки (ложка вже не
тремтiла йому в руцi!) й спустився вниз. Найгiрше було в хворобi -
слабiсть, що не давала йому трудитись, як би хотiв... А втiм, що толку з
його трудiв теперiшнiх, - скажiмо, таки з того ж портрета Клодта, - для
Укра©ни, ©© народу бiдного?.. Послав учора тисячу сво©х букварикiв у
славний Ки©в Чалому, щоб розповсюджував на користь недiльних шкiл, - це
дiло. Ткаченку теж, в Полтаву. Ще й приписав, щоб не забув про кирпу, яку
йому пообiцяв знайти Федот. По©де туди весною, жениться... Не буде ж вiн
сидiть, як сич, на тiй горi пiд Кановом, що напитав Варфоломiй!.. Без
жiнки хата - пустка. А без дiтей...
Зiтхнув. Згадав Ускових. Наталi вже восьмий рiк... А Надi, що
народилася за рiк до того, як вiн по©хав, чотири, п'ятий...
Дiло нiяк не йшло. То кашель находив хвилями, то лiзли в голову якiсь
думки i заважали. Власне, думки тепер були його розрадою, його життям.
Прикутий в цiй майстернi, один як перст здебiльшого, вiн ма в них
товариша, дружину, дiток... Друзi прийшли й пiшли, а думи його не кидають,
а думи з ним... Та бiль у грудях... Може, якби не вiн, писав би вiршi, й
легше тодi було б... Давно, давно не прилiтала муза в його барлiг!.. Була
б Ликера... Господи, дай силу вирвать з серця цю, мабуть, надто пiзню його
любов!.. Що толку, боже, ятрити стражденну душу споминами, жалями?.. Усе
минулося, перегорiло, як восени опалий лист, на вогнищi добра i зла!..
Пiдвiвся, узяв свiчник i важко, ледь похитуючись, пiшов по сходах. В
лiжку стихав набридлий кашель. I там, на антресолях, з стiни йому не
усмiхалась звабливо його остання люба, осiннiй цвiт...
За тиждень вiн по-справжньому сiв до роботи. Нежить уже минув, i це
маленьке благо здалось Тарасу гаслом його одужання. У грудях ще йому
болiло, та мiдна дошка кликала i хвилювала. Праця тепер була для нього
самим життям, утечищем вiд грiзних дум, що обсiдали його щодня, щоночi.
Нiч особливо була важка, бо темрява, самотина... Вiн хитрував, вкорочуючи
©© роботою. Вставав о п'ятiй. Доки там ще розвидниться, а вiн тим часом
трудиться, живе!..
Так захопився, що й не почув, як увiйшли. Звiв ненароком очi й
побачив... еполети!..
- Ти, Федоре, мене злякав, - озвався, коли впiзнав господаря цих
еполетiв. Це був земляк Черненко, душа громади ©хньо©. Точнiше, мир i
спокiй, бо вiн гасив розважнiстю та добротою всi суперечки й пристрастi,
що вибухали часто мiж "громадян".
- Вiдколи ти мене бо©шся? - спитав, скидаючи i вiшаючи шинель.
- Сидить i досi в менi солдат, який весь час напружений i жде щомитi
лиха й несправедливостi вiд офiцерiв...
- Ну й залили вони тобi за шкуру сала!
- Досi в усьому чую бiй барабана... - журно сказав Тарас.
- Такий нагнали на тебе страх?
- Нi... Тут огида скорше, душевний спротив, звичка згортатися вмить у
клубок i виставляти довкiл голки...
Помовчали. Тарас закутавсь краще в свою робочу свитку.
- Нездужа ш? - спитав Черненко.
- Кашель та бiль у грудях.
- Бачив уже "Основу"? Тарас кивнув.
- Панько таки друку сво© "Листи iз хутора". Не зважили на твiй
протест.
- Печально... - поклав рiзець. - Не через те, що знехтували мо ю
думкою, - додав поспiшно. - В отих листах початок кiнця журналу...
- Чому?
- Бо всяке дiло житиме лише тодi, коли воно веде вперед. А Хуторянин
тягне людей назад. Помiтив, вiн грозиться писать про все, що
друкуватиметься в "Основi"? Отже, Кулiш усiм нам буде за судiю, за цензора
iз хуторян! Бог-автор, бог-редактор i бог-читач в однiй особi Кулiша.
- Редактор же Бiлозерський...
- Панько його затурка , зiмне, приб' сво©м талантом, пихою, - сказав
Тарас. - Поглянь на першу книжку: Кулiш про Гоголя, про Климентiя, про
Котляревського, i Хуторянин таки ж Кулiш.
- А бачив ти його нову "Граматку"?
- Читав. Бiда!
Панько тако© ж думки про твiй "Буквар"... О! Чи не вiн? - прислухався
до грюку й шуму у коридорi. - Держись, Тарасе!
- Тупотить, гуркотить кобиляча голова летить... - згадав Тарас дитячу
казку.
- Вчора вiн розкричався... Думаю, сходжу, Тараса порятую, як прибiжить,
- шепнув Черненко.
- Дякую, - сказав Тарас. - Оскiльки вiн без еполетiв, то я i сам...
Рвонуло вихором дверi, i на порозi вирiс Панько Кулiш.
- Добридень вам... - знiтився, побачивши тут i Черненка. Федiр умiв
його приговтувати, збивати гонор.
- Здоров. Заходь, - спокiйно сказав Тарас, пiдводячись, щоб стрiти
гостя. Панько руки не подавав, i це було ознакою того, що вiн прийшов не з
миром.
Все ж роздягнувсь. Потому дiстав з кишенi шуби "Буквар" Шевченкiв i
демонiчно жбурнув на стiл.
- Якщо кебету ма ш писати гарнi вiршi, то це ще зовсiм не означа , що
ма ш право вчити!
- Тим паче, що i вiршi менi не дуже пишуться... - всмiхнувся на те
Тарас.
- От, от!
- Сiдай. Бо мушу сiсти...
Кулiш не чув його припросин, а може, вдав глухого.
- Ти геть пустився берега, - почав повчальним тоном, як батько синовi.
- То повiстi, то зарiзяцькi вiршi, а це - буквар, де усе, крiм
основного, найголовнiшого, - святого бога! Дружки iз "Современника" та iже
з ними тебе весь час пiдхвалюють, перекладають, виводять лицедiйствувати
перед людьми в Пасажi, а ти й повiрив тим славословам, що всiх заткнув за
пояс, пiднявсь до хмар!..
- Пантелеймоне Олександровичу, - втрутивсь Черненко, - треба ж i мiру
знати...
- Правда не ма мiри, правда така, як .
- Ти певен, що зна ш правду? - глухо спитав Тарас. Йому немовби мiж
двох крижин здавило серце.
- Так. Правда щира в тому, щоб наш народ зостався чистим, вiруючим...
- I крiпаком, - додав Тарас за нього.
- Це не найбiльше, як кажуть, зло.
- Ти чув? - схвильовано спитав Тарас Черненка. - Крiпак пiд
паном-братом живе в раю, вiн благоденству !.. Вiн пише листи в журнал iз
хутора, що хоче вiчно бути таким, як , що нi науки, нi промисловостi, анi
культури йому не треба...
- Бо так i . Це правда! - гукнув Кулiш.
- Чому ж тодi твiй хуторянин - темний, непросвiщенний - в листi сво му
сипле слiвця, якi почути мiг вiн тiльки в унiверситетi?
- Вiн протесту , бореться iз тим усiм!
- З чим? З тим, чого не зна ?
- Вiн зна все.
- Тодi вiн не хуторянин! I лист твiй з хутора - облуда, фальш i
фарисейство, - сказав Тарас. - Ти ж не сидиш на хуторi, а вивчився в
унiверситетi, працю ш у столицi, друку ш книги, пишеш!..
- То - я.
- А iншим, отже, науки зась, культури зась? Нехай сидять по виярках, як
вовчуки, i ждуть, коли Панько Кулiш дозволить ©м, сердешним, вийти з
хутора на шлях широкий поступу? Це смiшно, пане Пантелеймоне, це все одно,
що ©хати вздовж залiзницi кiньми або ставать на рейках i не пускати руками
по©зд.
- Я стану, впрусь i не пущу! - гукнув Кулiш. - Щоб зберегти народ мiй,
яким вiн , яким вiн був i ма бути далi!
- Стояча вода цвiте, - сказав Тарас. - Крiм того, ти - хай мимоволi -
сво©м завзяттям служиш самодержавству i тим, з ким нiби вийшов на
боротьбу...
- Ти научивсь словесним фiглям у Чернишевського. Сказав би просто,
ясно!
- Так i кажу. Хто наш народ довiв до того стану, який тобi так до душi?
Царi! Хто прагнув i прагне нинi втримати трудящий люд у темрявi, в неволi,
в злиднях? Все той же цар з панами, бо темний люд, роз' днаний по хуторах,
вiдтручений од поступальних рухiв, якi тепер народжуються в столицях, не
здатен скласти силу, яка могла б постояти за правду й волю.
- Волю ©м цар да ! А душу хай бережуть до часу, який колись настане для
Укра©ни.
- Той час настав. У нас, в Росi©, в Польщi все мисляче i чисте серцем
тягнеться до сонця правди. Як же нам, козакам, одвiчним борцям за волю,
стояти збоку й тим помагати гнобленню?
- В цiй боротьбi ми втратимо самих себе! Як втратив ти в сво©х останнiх
вiршах! В майстернi стало тихо.
- Що я... - сказав Тарас з осмутою. - Пiщинка... Писав i жив по
совiстi... А що зробив, те скажуть потiм люди... Ти ж намага шся убгати
цiлу нацiю в патрiархальний хутiр, одгородити його невiглаством i
зберегти. Для чого? На посмiх людям?
- Щоб не згубитись, не розчинитися мiж iнших нацiй, - сказав Кулiш. -
Етнографiзм...
- Не згубимось, коли вперед iтимемо, коли сягнемо розумом людських
вершин у мудростi, в науках, волi духу! Не жаль повиннi ми викликати сво©м
життям, не спiвчуття, а подив, повагу, шану. Ось справжнiй шлях!..
- Без бога нi до порога!
- Бери його хоч за порiг, але не лiзь з богами вперед наук, не затуляй
iконою людинi очi, дай змогу ©й збагнути свiт i вибрати найлiпший шлях!
- Бог вибере, бог поведе...
- Облиш! Ти ж, Паньку, не десь на хуторi, а в Петербурзi! - сказав
Тарас. - Вiн нас завiв... Дай боже якось вирватися!.. Не чути про
манiфест? - спитав Черненка.
Федiр розвiв руками:
- Мудрують щось, викручують.
- Казав пан: кожух дам, та слово його тепле...
Кулiш пiдбiг до шуби, вхопив ©©. Одягшись, мовчки вийшов.
- Я теж пiду, - сказав Черненко. - Буде тепер тобi!
- Не вперше.
- Амбiтний понад мiру. Не може з тим змиритися, що вiн не перша зiрка,
що ти його затьмарю ш.
- Роботи в нас ще стiльки i тьма така, що й сотнi стане дiла, - сказав
Тарас. - Ми тiльки знову вийшли на шлях вселюдський поступу, зробили крок,
од сили два...
- Iди лягай, Тарасе, - подав Черненко руку, - бо на тобi нема лиця...
Зоставшись сам, Тарас i справдi вiдчув себе недобре. Гукнувши сторожа i
попросивши чаю, пiшов нагору. Сходи пiд ним хитались, нiби майстерня стала
шхуною, яку взялось розгойдувати Аральське море...
Михайло Лазаревський, що завiтав увечерi на другий день, привiв iще
одного лiкаря. На всякий випадок, як вiн шепнув Тарасовi. Це був старий
знайомий, поляк Павло Круневич, товариш по засланню. Заочний, правда.
- Ну, як ви, батечку? - спитав, помивши руки.
- Болить у грудях, Павле, i дихать важко...
- А що п' те?
- На жаль, лише мiкстури, - пожартував.
- Чудово! Бо хтось менi, - чи не Кулiш? - сказав, що ви похмурий i
роздратований...
- Паньковi ми з Марком Вовчком завадили зайняти всю "Основу", от вiн i
злиться.
- Справдi?
- Це просто жарт. Невдалий, певно...
- Хтозна... - сказав Михайло. - Вчора Кулiш був тут, затiяв диспут...
- Вам хвилюватись протипоказано! - пiднiс рiшуче палець Павло Адамович.
- Ви хворi серцем.
- Гiрше, якби сумлiнням, - кволо всмiхнувсь Тарас.
- Сумлiння - то не моя парафiя... Знiмiть сорочку, вислухаю... З надi ю
Тарас дивився йому в лице й не бачив там нiчого для себе втiшного.
Круневич хмурив брови, сопiв, вiдводив погляд...
- Так, так... - протяг нарештi. - П' те мiкстуру, кажете?.. Це добре.
Пийте й далi... А може б, вас забрати звiдси, в якусь сiм'ю? Де затишок,
харчi...
- Такi поганi мо© дiла?
- Нi. Просто вам потрiбен догляд, тепло, режим... В цьому ж барлозi...
Вибачте!
- Я щось знайшов би... - тихо сказав Михайло.
- Дякую. Не треба. Вiк свiй поневiрявся в чужих кутках, то хоч умру в
сво му.
- Тако©! Йдеться про те, щоб жити! - палко гукнув Павло Адамович, i в
тому був недобрий знак.
- Як жить, то й жить, - всмiхнувся Тарас над силу. I раптом мовив про
заповiтне: - Хочу поставить хату бiля Днiпра... Щоб хвиля поряд хлюпала...
- При©ду в гостi. Можна?
- Ласкаво прошу. Скiльки ще в нас зими?.. Од сили зо два мiсяцi... А в
квiтнi вже по©ду на Укра©ну!..
- Це вам пiшло б на користь, - сказав Павло Адамович. - Бо клiмат
тут...
- Мiй друг Iван Сошенко геть пропадав, а ви©хав у рiдний край i став
здоровим. Вже двадцять лiт живе собi, не тужить.
- Так, так... А поки що я випишу для вас iще мiкстурки... - присiв до
столу лiкар.
Тарас почув, що в грудях знову заболiло. Дивно, коли Круневич слухав,
вiн болю не вiдчував...
- Я через день заходитиму.
- Так зле менi?
- Вам треба поберегтися... - протяг Павло Адамович. - В теплi побуть,
по©сти всмак... А може, хай Матвiйович вам пiдшука якусь сiм'ю?..
- Нi. Буду тут, - так твердо сказав Тарас, що лiкар не наполягав.
Зiбрав свою мiзерiю у саквояж i, попрощавшись, вийшов. Михайло з ним.
Провести i розпитать без хворого про те, чого йому не варто чути. Ця
хитрiсть стара, як свiт.
Вiн десь читав, що еллiни вже користались нею. Сократ, наприклад,
твердив, що не сказати хворому всi © правди - то добрий вчинок, а не
лукавство... Що вони, цi лiкарi, знаходять у нього в грудях?.. Може, якби
вiн знав... Ат, що там може бути!.. Дiжде весни, при©де на Укра©ну...
Садки цвiтуть, луги цвiтуть... Повiтря пахне рястом та медуницею...
- Чого ти плачеш? - тихо спитав Михайло, що повернувся.
- Плачу? Тобi здалося...
- Каже Павло Адамович, Що ма стати краще за тиждень-два...
- То добре. У мене замовлення, портрет одно© панi...
- Чи не куми Надi©?
- А-а, це секрет! - всмiхнувся.
- Застану тут, то й знатиму.
- Хай покортить!
- То, може, це?..
- Нi, нi. Федот знайде менi в Полтавi кирпу, просту. А це, Михайле,
панi.
- То й що? Усi однаковi...
- Як братиму, то тiльки таку, як сам, просту й трудящу!..
- Вольному, як кажуть, воля... Вип' ш десь за годину лiки. Обiдати я
принесу.
- Вже йдеш?
- пильне дiло.
- Подай менi Величка, вiн на столi... Спасибi.
- Збира шся щось написать?
- Не знаю ще... Хотiлося б...
Провiв Михайла поглядом, а далi тiльки слухом аж до дверей i розгорнув
на будь-якiй сторiнцi трагедiю свого народу...
Не мiг читать. Чогось останнiм часом не може вiн нi слухать про
Укра©ну, нi думать: сльози здавлюють йому одразу горло... Так нiби вiн у
скорiм часi знову кудись майне вiд не© на край землi... Це, певно, й досi
отi слова Левковi дають про себе знати... Чи хворе серце...
Вiтер гуде надворi, сипле у шиби снiгом. Нинi вiн вже шкоду , що з хати
видно дворик, а не Неву. Це б пiдiйшов, поглянув на бiлий свiт...
Встав, одягнув халат-свитину i заходився накапувати собi у ложку
лiки...
Внизу тим часом почувся шум, якесь непевне човгання.
- Хто там? - спитав.
- Це я, Л сков...
- А йдiть сюди, добродiю!
Л сков пiднявся нiяково, кра чком ока глянув на розгардiяш кiмнати
хворого.
- Будь ласка, вибачте, що так приймаю, - сказав Тарас. - Зiйти униз не
можу: пiдлога там, як у льодовнi. Сiдайте ось до столу... Я вип'ю лiки...
Запанувала якась напружена, холодна тиша. I щоб ©© порушити, Тарас
кивнув на лiки:
- Ось пропадаю...
- Видужа те, - озвався гiсть. - Зима нерiвна. Хворих тепер багато в
мiстi...
- Коли б не бiль у грудях та не задишка... Геть зледачiв - робить нема
сили...
- Як видужа те, то надолужите, - втiшав Л сков.
- Ну, годi вже про мене. Ви б розказали краще про Укра©ну. Що там
чувати доброго?
- Як скрiзь... - непевно озвався гiсть. - Привiти вам передавали отець
Юхим, Сошенко, Чалий, Сенчило-Стефановський i Лобода...
- А як Iван Гудовський?
- Геть хворий.
- Бiдний... Треба ж: на ноги тiльки сп'явся, а тут тобi... Коли ви всiх
©х бачили?
- Ще в тому роцi, в груднi.
- А гарно там, на Укра©нi? Л сков здвигнув плечима:
- Зима...
- В нас гарнi зими... - примружившись, сказав Тарас - i мов побачив
Днiпро й Подiл з гори побiля монастиря. - М'якi, здоровi... Може, коли б я
жив цю зиму на Укра©нi... Ви бачили оцю "Граматку" Кулiша? - спитав,
помiтивши перед собою книжку, яка весь час дражнила суздальщиною свого
оформлення.
- Так. - То скажiть, для кого вона написана?
- Для кого? - з подивом спитав Л сков. - Ну, звiсно...
- Для кого? Бо певен я, що не для тих, кого потрiбно навчати розуму!..
- Недiльнi школи в Ки вi великий мають успiх... - уник Л сков розмови
про Кулiша й "Граматку". Тарасовi зробилось тоскно.
- Дiждатися б оце весни, Миколо... Та на Вкра©ну!.. Може б, менi
полегшало, ще, може, там подихав би... А як Варшавська залiзниця i
Ки©вське шосе? Будуються?
Л сков кивнув. Вiн раптом втратив мову й також ховав вiд нього очi.
- Швидше б уже ходили i там поштовi екiпажi, бо не до©ду на тих
проклятих перекладних... А треба ©хати! Бо тут помру...
Л сков почав прощатися. Немов згадав, що хтось його чека .
- Спасибi, що не забува те, - сказав Тарас. - Заждiть... - узяв
"Буквар" зi столу. - Вiзьмiть оце прогляньте й скажiть менi, що ви про
нього дума те.
Л сков пiшов, потиснувши йому поспiшно руку. Внизу вiн хлюпав носом,
неначе плакав, довго взував галошi... Дверi потому стукнули, i стало
тихо-тихо...
В сум'яттi духу, збуджений приходом гостя, Тарас пройшов сюди-туди
кiмнатою, спинився бiля вiкна, дмухнув на шибку... Що вiн тут мiг
побачити!.. Якби ж вiкно виходило на iнший бiк, де простiр, Нева та лiвий
берег!.. Десь там i мила його Вкра©на... За тисячу зимових верст, далека й
недосяжна йому тепер, як вечорова зiрка!..
В останнiх числах сiчня, пiсля водохрещенських морозiв та хуртовин,
згадав, що вже давно не шле листiв. Варфоломiй, не пише, як там дiло з
купiвлею землi пiд Кановом. Сказати смiшно: вже другий рiк вони торгують
землю, а все не зрушать з мiсця. Так, нiби вперлись лобом в якусь стiну.
Весна вже зовсiм близько, а хату ставить нiде i ©хати нема куди. Садок
також не саджений...
Сидiв у лiжку й слухав, як стукають йому в вiкно синицями веселi
краплi. Перша, вважай, вiдлига у цьому роцi, гонець весни. Ще мiсяць... У
лютому на Укра©нi вже зацвiтають котики й довкруг дерев утворюються в
снiгу проталини. Так наче кожен стовбур звiльня ться вiд пут зими,
готу ться ожити соком, бростю... А тут зима - до квiтня!.. Учора один
земляк заходив, щоб попрощатися, - в Одесу ©де, - й нагнав на нього
смутку, роз'ятрив душу. де... Вiн же тут мусить гибiти й чекати
хтозна-чого.. А в тiй Одесi, мабуть, уже теплiнь... I на Кубанi... Довго
чогось мовчить старий отаман Кухаренко. Вже ледь не рiк... Аби чого не
сталося!.. Там чубляться хтозна за що з черкесами... Писав, писав i враз
умовк... Неначе Сергiй Левицький... Вiн слав йому привiти, а той уже давно
був мертвий... Бiдний, його убив той лист диний iз Петербурга, що не
спалили вони у Герна з Федором... Як це вiн написав? "Багацько сть тут
таких, що згадують Вас, а Головко каже, що Вас не стало, а на мiсто того
стало бiльше людей аж до 1000, готових стоять за все, що Ви казали..."
Жандарми сполошилися. Бунт, змова! Той Головко застрелився пiд час арешту.
Сергiй стрибнув з прольотки в Мойку, але жандарми витягли. Помер невдовзi,
випущений iз Петропавловсько©... Аж тут уже, у Петербурзi, йому про це
повiдав Федiр Лазаревський. Той Синiй мiст на Мойцi тепер йому - як докiр
за необачнiсть. Спалили б тодi цей лист... На Мойцi вiн колись побачив
смерть поета... Зимового сумного дня вмирав вiд рани Пушкiн... У сiчнi...
Та трагедiя лучилася двадцять дев'ятого... То це ж якраз сьогоднi!..
Схопив газету, куплену йому недавно старим солдатом Федором, i... не
знайшов нi слова про ту бiду, про Пушкiна. I досi вiн "не чиновний, не
занимавший никакого положення по государственной службе", як висловився
тодi мiнiстр Уваров. Мiнiстр освiти!.. Кра вський колись розказував, що
мав догану за некролог, ним надрукований в сво©й газетi... Пушкiн для них
не вартий добрих посмертних слiв!..
Жбурнув газету. Влада, що зневажа i нищить цвiт народу, не ма права
на iснування! Вона такими дiями розпису ться в сво©й неiстинностi. Бо хто
бо©ться правди, вже неживий.
Дiстав зi столу склянку й напився чаю. Вже прохолов. Тут швидко все
холоне. Камiнний склеп... Нi, вiн поставить хату з сухого дерева, щоб
пахла лiсом, сонцем, яке ввiбрав той лiс зеленим листом!.. Чому ж не пише
Варфоломiй? Чи приключилася якась бiда, чи зледащiв?.. Послав листа
недавно, а нiби так уже давно. Для нього час тепер повiльно тягнеться.
Колись на конях мчався, а нинi все волами неквапно ©де. Майже як на
засланнi, коли чекав на волю...
I не помiтив, як стало темно. Давить його пiтьма, пригнiчу ... Встав,
одягнувся i запалив грубезну свiчку. Федiр купив таку, аби горiла довше...
Iз мороку звабливо виплив аркуш, перо, чорнило... Сiсти б та написати...
Вiршi - це стан душi, а в нього зараз зовсiм у нiй нема поезi©, тiльки
бiль за себе, за рiдний край, за волю... I просто бiль, у грудях...
Вмочив перо i сiв до столу. Неквапно, важко вивiв "29 сiчня 1861"...
Перемiстив лiворуч руку, яка була така важка, мов дерев'яна, й з цього
почав свiй лист до брата Варфоломiя:
"Так менi погано, що я ледве перо в руках держу, i кат його батька
зна , коли воно полегша ..."
Передихнув. Це ж треба, щоб так ослаб!.. Листа йому писати важко, а як
же гравiруватиме?..
Поволi, нiби вергаючи камiннi брили, писав слова турботи про небожа
свого Каленика, повiдомляв адресу вчорашнього свого вiдвiдувача, що мiг
йому допомогти з роботою, про "Букваря" й "Основу", якi послав недавно
Варфоломi вi... Знемiгся геть, коли дiйшов до основного, хоча й писав
якнайкоротше. Посидiв трохи, дивлячись на чорноту проталого за день вiкна,
й узявся знов до працi:
"Кiнчай швидше в Каневi та напиши менi, як кончиш, щоб я знав, що
робити з собою весною. Прощай! Утомився, наче копу жита за одним заходом
змолотив. Цiлую твою жiнку i тво©х дiточок".
На пiдпис уже не стало сили й вiн вивiв "Т".
Поклав перо, ковтнув, як лiд, холодного, чомусь гiркого, чаю i перейшов
до лiжка. Здавався сам собi скляним, таким, що досить доторку - й вiн
задзвенить, розсиплеться...
В постелi стало легше. Напiвлежав, примружившись, i слухав, як стиха
шум у головi, як гояться од втоми руки, ноги... Поганi тво© дiла!.. Коли
пiде так далi, то як же ти, сердешний, на бiлiм свiтi житимеш?.. Менi аби
додому, на Укра©ну!.. Дихну повiтрям рiдним - i все мине... Там не дадуть
хворiти природа, люди, клопоти по влаштуванню свого гнiзда... Я зможу
щодня й щоночi слухати неквапну, мудру мову мого Днiпра, перегук зiр на
небi, зiтхання, шепiт лiсу i шум трави пiд вiтерцем...
Вiдчув, як сльози скочуються йому з очей по щоках, i зруйнував iдилiю
свого життя на кручi бiля Днiпра. Хто зна , як там буде! Недарма мовиться,
що добре там, де нас нема... Ти це зi зла, з розпуки, що тут лежиш, що
сили нема ©хати! I дим вiтчизни нам солодкий i при мний... Весняний дим
надвечiр, як спалюють сухе бадилля... Лункi незвично голоси, скрип
журавлiв бiля криниць... А потiм - пiсня!.. Дивна, якась свята, правiчна,
що серце, душу твою з грудей вийма ...
Двором пройшов хтось, хрускаючи уже пiдмерзлим снiгом, i нагадав йому
при©зд до Петербурга ледь не три роки тому... Хiба не так вiн рвався, - а
може, й дужче, - сюди, в столицю, з Новопетровського, а потiм з Нижнього
Новгорода!.. Якi були надi©, якi великi задуми!.. Чому ж так тiсно й душно
йому тепер у Петербурзi? Де дiлась та велика радiсть, з якою вiн летiв на
крилах волi в цю Академiю, на цей гранiтний берег рiки Неви, до друзiв i
до мистецтва?.. Власне, того ясного настрою не вистачило йому й на рiк...
Рiк волi, працi, слави!.. Не знав, нудьгуючи на Мангишлацi, що став такий
вiдомий, такий близький, такий потрiбний людям на Укра©нi i в Петербурзi,
що до звання поета вже додалося не менш тепер почесне звання страждальця,
мученика за кращу долю людства. А для уварових вiн теж лишився не
чиновним. I не художником, а вiдставним солдатом iз конфiрмованих, що й
далi мусить жити пiд ©хнiм пильним оком... Можливо, це й потьмарило його
велику радiсть... Чи вiстi з Укра©ни?.. Чи почуття не виконаного обов'язку
перед сво©м народом-мучеником?.. А може, все потроху?..
Годинник Петропавловсько© пробив дев'яту. Господи, ще тiльки дев'ять!..
Ночi такi страшнi й предовгi, налитi вщерть думками, болем, передчуттям
чогось сумного... Нiччю самотина його вгорта , душить... А ще коли удвох з
пiтьмою!.. Якби ж вiн мiг заснути звечора й проспати нiч, то, може, чувся
б лiпше...Знову хтось прочвалав, похрускуючи пришерхлим снiгом... Хоча
- Воно це я, а я - воно. Не можна нас роздiлити. Хай терпить, скiльки
зможе...
- Нещадний ти.
- До себе - так. Я втратив стiльки рокiв!..
- Все хочеш сам зробити?
- Нi, тiльки те, для чого прийшов на свiт.
- Ти зна ш?
- Я догадуюсь, душею чую, серцем, яке болить за долю всiх...
- Ти свiточ краю нашого, його зоря! - схвильовано сказав Грицько.
- А мо', лише кресало, що викреше живлющу iскру в душах...
- Iскра у нас була. А ти ©© роздмухав сво©м крилатим словом, повiв
крiзь нiч!
- Григорiю, не сотвори собi кумира, - мовив, знiяковiвши вiд похвали.
- От чув моя душа, що ти колись...
- Прошу тебе - не сотворяй, - всмiхнувся. - Я ще живий. I грiшний...
- Поезiя твоя - свята!
Не мав нi слiв, нi сили продовжувати цей дивний диспут. Що то з людини
робить хворiсть...
- Поглянь, Григорiю, чи Костомаров видрукував сво© думки про Ки©вську
Русь? - сказав натомiсть стомлено.
- Всi , Григоровичу: i Костомаров, i пан Кулiш, i Стороженко...
Руданський, Глiбов. Ганна, котра Барвiнок... Гарно!..
- Ну й слава богу...
- Я геть забув, що маю буть на службi! - запоспiшав ураз Грицько.
Поклав журнал. - Узавтра знов забiжу. Бувай здоровий!
Вибiг - аж задзвенiли сходи. А славний хлопець!.. Щира, проста душа.
Такий пiде за тебе в огонь i в воду, серце сво вiддасть... Чи й справдi
серцю легше, коли людинi байдуже: добро чи зло... Навряд. Байдужi люди
живуть не довше... Власне, i не живуть, валяються, немов гнила колода...
Жити - страждать, боротись, прагнути чогось нового, свiтлого! Вдоволенiсть
- не суть життя... Свиня в сажi вдоволена, як не голодна. Дрiма собi...
Хтось увiйшов.
- Ти, Федоре?
- Це я, Микешин!.. Просто вiд панi Юргенс... ©вши, згадав про вас,
Григоровичу, i той бiфштекс застряв менi у горлi. Ви ж тут голоднi, певно?
- Спасибi. Снiдав...
- Правду шепнув господь. Коли було те снiдання! - вознiсся вiн на
антресолi веселим добрим янголом. З морозу навiть щоки були у нього
янгольськi - червонi, мов калина. I курка, яку принiс сповитою в цупкий
папiр, аж сяяла пiдсмаженими боками!..
- Божественна! - втягнув повiтря "янгол" i повелiв: Вставайте ©сти!
Тарас пiдвiвся, кривлячись вiд болю в грудях.
- Таким харчем i мертвого пiдняти можна... - мовив. - Та ще вiд панi
Юргенс... Колись Брюллов любив також посидiти у милiй тiй харчевнi...
- Ви змерзнете, - схопив Микешин свиту, яка служила у хатi цiй халатом,
i вкрив дбайливо плечi.
- Спасибi... - вдячно кивнув Тарас. - Так от Брюллов...
- Це правда, що ви дружили?
- Правда... - зiтхнув Тарас. - Великий був чоловiк!..
- А можна менi сказати буде, що я дружив iз вами? - спитав Микешин
щиро, як здатнi справдi талановитi люди.
- Кажи. Якщо тобi це буде в радiсть.
- Батьку, на все життя!..
- Михайло, не присягайся в дружбi, - спинив Тарас. - Цi клятви не
надiйнi... Найвищий прояв вiрностi - йти до зорi, яка днала друзiв,
свiтила ©м на трудних шляхах життя...
- Я прагнутиму, допоки стане сили!..
- Спасибi... Це найкращi лiки хворому...
- То, може, вам подати краплi чи щось таке?
- Давай вже лiпше курку, а то iз рук не випуска ш...
- Справдi! - всмiхнувся гiсть. - Пробачте. Вже й прохолола...
- Курка у будь-якому виглядi суть божий дар, як висловився колись мiй
перший вчитель Петро Богорський, - сказав Тарас. - I то дина iстина, яко©
вiн мене навчив; крiм азбуки...
Коли пiшов Микешин, вiдчув себе бадьорiшим. Чи спiлкування з молодiстю,
чи "божий дар", та щось його пiдбадьорило. Встав, випив лiки (ложка вже не
тремтiла йому в руцi!) й спустився вниз. Найгiрше було в хворобi -
слабiсть, що не давала йому трудитись, як би хотiв... А втiм, що толку з
його трудiв теперiшнiх, - скажiмо, таки з того ж портрета Клодта, - для
Укра©ни, ©© народу бiдного?.. Послав учора тисячу сво©х букварикiв у
славний Ки©в Чалому, щоб розповсюджував на користь недiльних шкiл, - це
дiло. Ткаченку теж, в Полтаву. Ще й приписав, щоб не забув про кирпу, яку
йому пообiцяв знайти Федот. По©де туди весною, жениться... Не буде ж вiн
сидiть, як сич, на тiй горi пiд Кановом, що напитав Варфоломiй!.. Без
жiнки хата - пустка. А без дiтей...
Зiтхнув. Згадав Ускових. Наталi вже восьмий рiк... А Надi, що
народилася за рiк до того, як вiн по©хав, чотири, п'ятий...
Дiло нiяк не йшло. То кашель находив хвилями, то лiзли в голову якiсь
думки i заважали. Власне, думки тепер були його розрадою, його життям.
Прикутий в цiй майстернi, один як перст здебiльшого, вiн ма в них
товариша, дружину, дiток... Друзi прийшли й пiшли, а думи його не кидають,
а думи з ним... Та бiль у грудях... Може, якби не вiн, писав би вiршi, й
легше тодi було б... Давно, давно не прилiтала муза в його барлiг!.. Була
б Ликера... Господи, дай силу вирвать з серця цю, мабуть, надто пiзню його
любов!.. Що толку, боже, ятрити стражденну душу споминами, жалями?.. Усе
минулося, перегорiло, як восени опалий лист, на вогнищi добра i зла!..
Пiдвiвся, узяв свiчник i важко, ледь похитуючись, пiшов по сходах. В
лiжку стихав набридлий кашель. I там, на антресолях, з стiни йому не
усмiхалась звабливо його остання люба, осiннiй цвiт...
За тиждень вiн по-справжньому сiв до роботи. Нежить уже минув, i це
маленьке благо здалось Тарасу гаслом його одужання. У грудях ще йому
болiло, та мiдна дошка кликала i хвилювала. Праця тепер була для нього
самим життям, утечищем вiд грiзних дум, що обсiдали його щодня, щоночi.
Нiч особливо була важка, бо темрява, самотина... Вiн хитрував, вкорочуючи
©© роботою. Вставав о п'ятiй. Доки там ще розвидниться, а вiн тим часом
трудиться, живе!..
Так захопився, що й не почув, як увiйшли. Звiв ненароком очi й
побачив... еполети!..
- Ти, Федоре, мене злякав, - озвався, коли впiзнав господаря цих
еполетiв. Це був земляк Черненко, душа громади ©хньо©. Точнiше, мир i
спокiй, бо вiн гасив розважнiстю та добротою всi суперечки й пристрастi,
що вибухали часто мiж "громадян".
- Вiдколи ти мене бо©шся? - спитав, скидаючи i вiшаючи шинель.
- Сидить i досi в менi солдат, який весь час напружений i жде щомитi
лиха й несправедливостi вiд офiцерiв...
- Ну й залили вони тобi за шкуру сала!
- Досi в усьому чую бiй барабана... - журно сказав Тарас.
- Такий нагнали на тебе страх?
- Нi... Тут огида скорше, душевний спротив, звичка згортатися вмить у
клубок i виставляти довкiл голки...
Помовчали. Тарас закутавсь краще в свою робочу свитку.
- Нездужа ш? - спитав Черненко.
- Кашель та бiль у грудях.
- Бачив уже "Основу"? Тарас кивнув.
- Панько таки друку сво© "Листи iз хутора". Не зважили на твiй
протест.
- Печально... - поклав рiзець. - Не через те, що знехтували мо ю
думкою, - додав поспiшно. - В отих листах початок кiнця журналу...
- Чому?
- Бо всяке дiло житиме лише тодi, коли воно веде вперед. А Хуторянин
тягне людей назад. Помiтив, вiн грозиться писать про все, що
друкуватиметься в "Основi"? Отже, Кулiш усiм нам буде за судiю, за цензора
iз хуторян! Бог-автор, бог-редактор i бог-читач в однiй особi Кулiша.
- Редактор же Бiлозерський...
- Панько його затурка , зiмне, приб' сво©м талантом, пихою, - сказав
Тарас. - Поглянь на першу книжку: Кулiш про Гоголя, про Климентiя, про
Котляревського, i Хуторянин таки ж Кулiш.
- А бачив ти його нову "Граматку"?
- Читав. Бiда!
Панько тако© ж думки про твiй "Буквар"... О! Чи не вiн? - прислухався
до грюку й шуму у коридорi. - Держись, Тарасе!
- Тупотить, гуркотить кобиляча голова летить... - згадав Тарас дитячу
казку.
- Вчора вiн розкричався... Думаю, сходжу, Тараса порятую, як прибiжить,
- шепнув Черненко.
- Дякую, - сказав Тарас. - Оскiльки вiн без еполетiв, то я i сам...
Рвонуло вихором дверi, i на порозi вирiс Панько Кулiш.
- Добридень вам... - знiтився, побачивши тут i Черненка. Федiр умiв
його приговтувати, збивати гонор.
- Здоров. Заходь, - спокiйно сказав Тарас, пiдводячись, щоб стрiти
гостя. Панько руки не подавав, i це було ознакою того, що вiн прийшов не з
миром.
Все ж роздягнувсь. Потому дiстав з кишенi шуби "Буквар" Шевченкiв i
демонiчно жбурнув на стiл.
- Якщо кебету ма ш писати гарнi вiршi, то це ще зовсiм не означа , що
ма ш право вчити!
- Тим паче, що i вiршi менi не дуже пишуться... - всмiхнувся на те
Тарас.
- От, от!
- Сiдай. Бо мушу сiсти...
Кулiш не чув його припросин, а може, вдав глухого.
- Ти геть пустився берега, - почав повчальним тоном, як батько синовi.
- То повiстi, то зарiзяцькi вiршi, а це - буквар, де усе, крiм
основного, найголовнiшого, - святого бога! Дружки iз "Современника" та iже
з ними тебе весь час пiдхвалюють, перекладають, виводять лицедiйствувати
перед людьми в Пасажi, а ти й повiрив тим славословам, що всiх заткнув за
пояс, пiднявсь до хмар!..
- Пантелеймоне Олександровичу, - втрутивсь Черненко, - треба ж i мiру
знати...
- Правда не ма мiри, правда така, як .
- Ти певен, що зна ш правду? - глухо спитав Тарас. Йому немовби мiж
двох крижин здавило серце.
- Так. Правда щира в тому, щоб наш народ зостався чистим, вiруючим...
- I крiпаком, - додав Тарас за нього.
- Це не найбiльше, як кажуть, зло.
- Ти чув? - схвильовано спитав Тарас Черненка. - Крiпак пiд
паном-братом живе в раю, вiн благоденству !.. Вiн пише листи в журнал iз
хутора, що хоче вiчно бути таким, як , що нi науки, нi промисловостi, анi
культури йому не треба...
- Бо так i . Це правда! - гукнув Кулiш.
- Чому ж тодi твiй хуторянин - темний, непросвiщенний - в листi сво му
сипле слiвця, якi почути мiг вiн тiльки в унiверситетi?
- Вiн протесту , бореться iз тим усiм!
- З чим? З тим, чого не зна ?
- Вiн зна все.
- Тодi вiн не хуторянин! I лист твiй з хутора - облуда, фальш i
фарисейство, - сказав Тарас. - Ти ж не сидиш на хуторi, а вивчився в
унiверситетi, працю ш у столицi, друку ш книги, пишеш!..
- То - я.
- А iншим, отже, науки зась, культури зась? Нехай сидять по виярках, як
вовчуки, i ждуть, коли Панько Кулiш дозволить ©м, сердешним, вийти з
хутора на шлях широкий поступу? Це смiшно, пане Пантелеймоне, це все одно,
що ©хати вздовж залiзницi кiньми або ставать на рейках i не пускати руками
по©зд.
- Я стану, впрусь i не пущу! - гукнув Кулiш. - Щоб зберегти народ мiй,
яким вiн , яким вiн був i ма бути далi!
- Стояча вода цвiте, - сказав Тарас. - Крiм того, ти - хай мимоволi -
сво©м завзяттям служиш самодержавству i тим, з ким нiби вийшов на
боротьбу...
- Ти научивсь словесним фiглям у Чернишевського. Сказав би просто,
ясно!
- Так i кажу. Хто наш народ довiв до того стану, який тобi так до душi?
Царi! Хто прагнув i прагне нинi втримати трудящий люд у темрявi, в неволi,
в злиднях? Все той же цар з панами, бо темний люд, роз' днаний по хуторах,
вiдтручений од поступальних рухiв, якi тепер народжуються в столицях, не
здатен скласти силу, яка могла б постояти за правду й волю.
- Волю ©м цар да ! А душу хай бережуть до часу, який колись настане для
Укра©ни.
- Той час настав. У нас, в Росi©, в Польщi все мисляче i чисте серцем
тягнеться до сонця правди. Як же нам, козакам, одвiчним борцям за волю,
стояти збоку й тим помагати гнобленню?
- В цiй боротьбi ми втратимо самих себе! Як втратив ти в сво©х останнiх
вiршах! В майстернi стало тихо.
- Що я... - сказав Тарас з осмутою. - Пiщинка... Писав i жив по
совiстi... А що зробив, те скажуть потiм люди... Ти ж намага шся убгати
цiлу нацiю в патрiархальний хутiр, одгородити його невiглаством i
зберегти. Для чого? На посмiх людям?
- Щоб не згубитись, не розчинитися мiж iнших нацiй, - сказав Кулiш. -
Етнографiзм...
- Не згубимось, коли вперед iтимемо, коли сягнемо розумом людських
вершин у мудростi, в науках, волi духу! Не жаль повиннi ми викликати сво©м
життям, не спiвчуття, а подив, повагу, шану. Ось справжнiй шлях!..
- Без бога нi до порога!
- Бери його хоч за порiг, але не лiзь з богами вперед наук, не затуляй
iконою людинi очi, дай змогу ©й збагнути свiт i вибрати найлiпший шлях!
- Бог вибере, бог поведе...
- Облиш! Ти ж, Паньку, не десь на хуторi, а в Петербурзi! - сказав
Тарас. - Вiн нас завiв... Дай боже якось вирватися!.. Не чути про
манiфест? - спитав Черненка.
Федiр розвiв руками:
- Мудрують щось, викручують.
- Казав пан: кожух дам, та слово його тепле...
Кулiш пiдбiг до шуби, вхопив ©©. Одягшись, мовчки вийшов.
- Я теж пiду, - сказав Черненко. - Буде тепер тобi!
- Не вперше.
- Амбiтний понад мiру. Не може з тим змиритися, що вiн не перша зiрка,
що ти його затьмарю ш.
- Роботи в нас ще стiльки i тьма така, що й сотнi стане дiла, - сказав
Тарас. - Ми тiльки знову вийшли на шлях вселюдський поступу, зробили крок,
од сили два...
- Iди лягай, Тарасе, - подав Черненко руку, - бо на тобi нема лиця...
Зоставшись сам, Тарас i справдi вiдчув себе недобре. Гукнувши сторожа i
попросивши чаю, пiшов нагору. Сходи пiд ним хитались, нiби майстерня стала
шхуною, яку взялось розгойдувати Аральське море...
Михайло Лазаревський, що завiтав увечерi на другий день, привiв iще
одного лiкаря. На всякий випадок, як вiн шепнув Тарасовi. Це був старий
знайомий, поляк Павло Круневич, товариш по засланню. Заочний, правда.
- Ну, як ви, батечку? - спитав, помивши руки.
- Болить у грудях, Павле, i дихать важко...
- А що п' те?
- На жаль, лише мiкстури, - пожартував.
- Чудово! Бо хтось менi, - чи не Кулiш? - сказав, що ви похмурий i
роздратований...
- Паньковi ми з Марком Вовчком завадили зайняти всю "Основу", от вiн i
злиться.
- Справдi?
- Це просто жарт. Невдалий, певно...
- Хтозна... - сказав Михайло. - Вчора Кулiш був тут, затiяв диспут...
- Вам хвилюватись протипоказано! - пiднiс рiшуче палець Павло Адамович.
- Ви хворi серцем.
- Гiрше, якби сумлiнням, - кволо всмiхнувсь Тарас.
- Сумлiння - то не моя парафiя... Знiмiть сорочку, вислухаю... З надi ю
Тарас дивився йому в лице й не бачив там нiчого для себе втiшного.
Круневич хмурив брови, сопiв, вiдводив погляд...
- Так, так... - протяг нарештi. - П' те мiкстуру, кажете?.. Це добре.
Пийте й далi... А може б, вас забрати звiдси, в якусь сiм'ю? Де затишок,
харчi...
- Такi поганi мо© дiла?
- Нi. Просто вам потрiбен догляд, тепло, режим... В цьому ж барлозi...
Вибачте!
- Я щось знайшов би... - тихо сказав Михайло.
- Дякую. Не треба. Вiк свiй поневiрявся в чужих кутках, то хоч умру в
сво му.
- Тако©! Йдеться про те, щоб жити! - палко гукнув Павло Адамович, i в
тому був недобрий знак.
- Як жить, то й жить, - всмiхнувся Тарас над силу. I раптом мовив про
заповiтне: - Хочу поставить хату бiля Днiпра... Щоб хвиля поряд хлюпала...
- При©ду в гостi. Можна?
- Ласкаво прошу. Скiльки ще в нас зими?.. Од сили зо два мiсяцi... А в
квiтнi вже по©ду на Укра©ну!..
- Це вам пiшло б на користь, - сказав Павло Адамович. - Бо клiмат
тут...
- Мiй друг Iван Сошенко геть пропадав, а ви©хав у рiдний край i став
здоровим. Вже двадцять лiт живе собi, не тужить.
- Так, так... А поки що я випишу для вас iще мiкстурки... - присiв до
столу лiкар.
Тарас почув, що в грудях знову заболiло. Дивно, коли Круневич слухав,
вiн болю не вiдчував...
- Я через день заходитиму.
- Так зле менi?
- Вам треба поберегтися... - протяг Павло Адамович. - В теплi побуть,
по©сти всмак... А може, хай Матвiйович вам пiдшука якусь сiм'ю?..
- Нi. Буду тут, - так твердо сказав Тарас, що лiкар не наполягав.
Зiбрав свою мiзерiю у саквояж i, попрощавшись, вийшов. Михайло з ним.
Провести i розпитать без хворого про те, чого йому не варто чути. Ця
хитрiсть стара, як свiт.
Вiн десь читав, що еллiни вже користались нею. Сократ, наприклад,
твердив, що не сказати хворому всi © правди - то добрий вчинок, а не
лукавство... Що вони, цi лiкарi, знаходять у нього в грудях?.. Може, якби
вiн знав... Ат, що там може бути!.. Дiжде весни, при©де на Укра©ну...
Садки цвiтуть, луги цвiтуть... Повiтря пахне рястом та медуницею...
- Чого ти плачеш? - тихо спитав Михайло, що повернувся.
- Плачу? Тобi здалося...
- Каже Павло Адамович, Що ма стати краще за тиждень-два...
- То добре. У мене замовлення, портрет одно© панi...
- Чи не куми Надi©?
- А-а, це секрет! - всмiхнувся.
- Застану тут, то й знатиму.
- Хай покортить!
- То, може, це?..
- Нi, нi. Федот знайде менi в Полтавi кирпу, просту. А це, Михайле,
панi.
- То й що? Усi однаковi...
- Як братиму, то тiльки таку, як сам, просту й трудящу!..
- Вольному, як кажуть, воля... Вип' ш десь за годину лiки. Обiдати я
принесу.
- Вже йдеш?
- пильне дiло.
- Подай менi Величка, вiн на столi... Спасибi.
- Збира шся щось написать?
- Не знаю ще... Хотiлося б...
Провiв Михайла поглядом, а далi тiльки слухом аж до дверей i розгорнув
на будь-якiй сторiнцi трагедiю свого народу...
Не мiг читать. Чогось останнiм часом не може вiн нi слухать про
Укра©ну, нi думать: сльози здавлюють йому одразу горло... Так нiби вiн у
скорiм часi знову кудись майне вiд не© на край землi... Це, певно, й досi
отi слова Левковi дають про себе знати... Чи хворе серце...
Вiтер гуде надворi, сипле у шиби снiгом. Нинi вiн вже шкоду , що з хати
видно дворик, а не Неву. Це б пiдiйшов, поглянув на бiлий свiт...
Встав, одягнув халат-свитину i заходився накапувати собi у ложку
лiки...
Внизу тим часом почувся шум, якесь непевне човгання.
- Хто там? - спитав.
- Це я, Л сков...
- А йдiть сюди, добродiю!
Л сков пiднявся нiяково, кра чком ока глянув на розгардiяш кiмнати
хворого.
- Будь ласка, вибачте, що так приймаю, - сказав Тарас. - Зiйти униз не
можу: пiдлога там, як у льодовнi. Сiдайте ось до столу... Я вип'ю лiки...
Запанувала якась напружена, холодна тиша. I щоб ©© порушити, Тарас
кивнув на лiки:
- Ось пропадаю...
- Видужа те, - озвався гiсть. - Зима нерiвна. Хворих тепер багато в
мiстi...
- Коли б не бiль у грудях та не задишка... Геть зледачiв - робить нема
сили...
- Як видужа те, то надолужите, - втiшав Л сков.
- Ну, годi вже про мене. Ви б розказали краще про Укра©ну. Що там
чувати доброго?
- Як скрiзь... - непевно озвався гiсть. - Привiти вам передавали отець
Юхим, Сошенко, Чалий, Сенчило-Стефановський i Лобода...
- А як Iван Гудовський?
- Геть хворий.
- Бiдний... Треба ж: на ноги тiльки сп'явся, а тут тобi... Коли ви всiх
©х бачили?
- Ще в тому роцi, в груднi.
- А гарно там, на Укра©нi? Л сков здвигнув плечима:
- Зима...
- В нас гарнi зими... - примружившись, сказав Тарас - i мов побачив
Днiпро й Подiл з гори побiля монастиря. - М'якi, здоровi... Може, коли б я
жив цю зиму на Укра©нi... Ви бачили оцю "Граматку" Кулiша? - спитав,
помiтивши перед собою книжку, яка весь час дражнила суздальщиною свого
оформлення.
- Так. - То скажiть, для кого вона написана?
- Для кого? - з подивом спитав Л сков. - Ну, звiсно...
- Для кого? Бо певен я, що не для тих, кого потрiбно навчати розуму!..
- Недiльнi школи в Ки вi великий мають успiх... - уник Л сков розмови
про Кулiша й "Граматку". Тарасовi зробилось тоскно.
- Дiждатися б оце весни, Миколо... Та на Вкра©ну!.. Може б, менi
полегшало, ще, може, там подихав би... А як Варшавська залiзниця i
Ки©вське шосе? Будуються?
Л сков кивнув. Вiн раптом втратив мову й також ховав вiд нього очi.
- Швидше б уже ходили i там поштовi екiпажi, бо не до©ду на тих
проклятих перекладних... А треба ©хати! Бо тут помру...
Л сков почав прощатися. Немов згадав, що хтось його чека .
- Спасибi, що не забува те, - сказав Тарас. - Заждiть... - узяв
"Буквар" зi столу. - Вiзьмiть оце прогляньте й скажiть менi, що ви про
нього дума те.
Л сков пiшов, потиснувши йому поспiшно руку. Внизу вiн хлюпав носом,
неначе плакав, довго взував галошi... Дверi потому стукнули, i стало
тихо-тихо...
В сум'яттi духу, збуджений приходом гостя, Тарас пройшов сюди-туди
кiмнатою, спинився бiля вiкна, дмухнув на шибку... Що вiн тут мiг
побачити!.. Якби ж вiкно виходило на iнший бiк, де простiр, Нева та лiвий
берег!.. Десь там i мила його Вкра©на... За тисячу зимових верст, далека й
недосяжна йому тепер, як вечорова зiрка!..
В останнiх числах сiчня, пiсля водохрещенських морозiв та хуртовин,
згадав, що вже давно не шле листiв. Варфоломiй, не пише, як там дiло з
купiвлею землi пiд Кановом. Сказати смiшно: вже другий рiк вони торгують
землю, а все не зрушать з мiсця. Так, нiби вперлись лобом в якусь стiну.
Весна вже зовсiм близько, а хату ставить нiде i ©хати нема куди. Садок
також не саджений...
Сидiв у лiжку й слухав, як стукають йому в вiкно синицями веселi
краплi. Перша, вважай, вiдлига у цьому роцi, гонець весни. Ще мiсяць... У
лютому на Укра©нi вже зацвiтають котики й довкруг дерев утворюються в
снiгу проталини. Так наче кожен стовбур звiльня ться вiд пут зими,
готу ться ожити соком, бростю... А тут зима - до квiтня!.. Учора один
земляк заходив, щоб попрощатися, - в Одесу ©де, - й нагнав на нього
смутку, роз'ятрив душу. де... Вiн же тут мусить гибiти й чекати
хтозна-чого.. А в тiй Одесi, мабуть, уже теплiнь... I на Кубанi... Довго
чогось мовчить старий отаман Кухаренко. Вже ледь не рiк... Аби чого не
сталося!.. Там чубляться хтозна за що з черкесами... Писав, писав i враз
умовк... Неначе Сергiй Левицький... Вiн слав йому привiти, а той уже давно
був мертвий... Бiдний, його убив той лист диний iз Петербурга, що не
спалили вони у Герна з Федором... Як це вiн написав? "Багацько сть тут
таких, що згадують Вас, а Головко каже, що Вас не стало, а на мiсто того
стало бiльше людей аж до 1000, готових стоять за все, що Ви казали..."
Жандарми сполошилися. Бунт, змова! Той Головко застрелився пiд час арешту.
Сергiй стрибнув з прольотки в Мойку, але жандарми витягли. Помер невдовзi,
випущений iз Петропавловсько©... Аж тут уже, у Петербурзi, йому про це
повiдав Федiр Лазаревський. Той Синiй мiст на Мойцi тепер йому - як докiр
за необачнiсть. Спалили б тодi цей лист... На Мойцi вiн колись побачив
смерть поета... Зимового сумного дня вмирав вiд рани Пушкiн... У сiчнi...
Та трагедiя лучилася двадцять дев'ятого... То це ж якраз сьогоднi!..
Схопив газету, куплену йому недавно старим солдатом Федором, i... не
знайшов нi слова про ту бiду, про Пушкiна. I досi вiн "не чиновний, не
занимавший никакого положення по государственной службе", як висловився
тодi мiнiстр Уваров. Мiнiстр освiти!.. Кра вський колись розказував, що
мав догану за некролог, ним надрукований в сво©й газетi... Пушкiн для них
не вартий добрих посмертних слiв!..
Жбурнув газету. Влада, що зневажа i нищить цвiт народу, не ма права
на iснування! Вона такими дiями розпису ться в сво©й неiстинностi. Бо хто
бо©ться правди, вже неживий.
Дiстав зi столу склянку й напився чаю. Вже прохолов. Тут швидко все
холоне. Камiнний склеп... Нi, вiн поставить хату з сухого дерева, щоб
пахла лiсом, сонцем, яке ввiбрав той лiс зеленим листом!.. Чому ж не пише
Варфоломiй? Чи приключилася якась бiда, чи зледащiв?.. Послав листа
недавно, а нiби так уже давно. Для нього час тепер повiльно тягнеться.
Колись на конях мчався, а нинi все волами неквапно ©де. Майже як на
засланнi, коли чекав на волю...
I не помiтив, як стало темно. Давить його пiтьма, пригнiчу ... Встав,
одягнувся i запалив грубезну свiчку. Федiр купив таку, аби горiла довше...
Iз мороку звабливо виплив аркуш, перо, чорнило... Сiсти б та написати...
Вiршi - це стан душi, а в нього зараз зовсiм у нiй нема поезi©, тiльки
бiль за себе, за рiдний край, за волю... I просто бiль, у грудях...
Вмочив перо i сiв до столу. Неквапно, важко вивiв "29 сiчня 1861"...
Перемiстив лiворуч руку, яка була така важка, мов дерев'яна, й з цього
почав свiй лист до брата Варфоломiя:
"Так менi погано, що я ледве перо в руках держу, i кат його батька
зна , коли воно полегша ..."
Передихнув. Це ж треба, щоб так ослаб!.. Листа йому писати важко, а як
же гравiруватиме?..
Поволi, нiби вергаючи камiннi брили, писав слова турботи про небожа
свого Каленика, повiдомляв адресу вчорашнього свого вiдвiдувача, що мiг
йому допомогти з роботою, про "Букваря" й "Основу", якi послав недавно
Варфоломi вi... Знемiгся геть, коли дiйшов до основного, хоча й писав
якнайкоротше. Посидiв трохи, дивлячись на чорноту проталого за день вiкна,
й узявся знов до працi:
"Кiнчай швидше в Каневi та напиши менi, як кончиш, щоб я знав, що
робити з собою весною. Прощай! Утомився, наче копу жита за одним заходом
змолотив. Цiлую твою жiнку i тво©х дiточок".
На пiдпис уже не стало сили й вiн вивiв "Т".
Поклав перо, ковтнув, як лiд, холодного, чомусь гiркого, чаю i перейшов
до лiжка. Здавався сам собi скляним, таким, що досить доторку - й вiн
задзвенить, розсиплеться...
В постелi стало легше. Напiвлежав, примружившись, i слухав, як стиха
шум у головi, як гояться од втоми руки, ноги... Поганi тво© дiла!.. Коли
пiде так далi, то як же ти, сердешний, на бiлiм свiтi житимеш?.. Менi аби
додому, на Укра©ну!.. Дихну повiтрям рiдним - i все мине... Там не дадуть
хворiти природа, люди, клопоти по влаштуванню свого гнiзда... Я зможу
щодня й щоночi слухати неквапну, мудру мову мого Днiпра, перегук зiр на
небi, зiтхання, шепiт лiсу i шум трави пiд вiтерцем...
Вiдчув, як сльози скочуються йому з очей по щоках, i зруйнував iдилiю
свого життя на кручi бiля Днiпра. Хто зна , як там буде! Недарма мовиться,
що добре там, де нас нема... Ти це зi зла, з розпуки, що тут лежиш, що
сили нема ©хати! I дим вiтчизни нам солодкий i при мний... Весняний дим
надвечiр, як спалюють сухе бадилля... Лункi незвично голоси, скрип
журавлiв бiля криниць... А потiм - пiсня!.. Дивна, якась свята, правiчна,
що серце, душу твою з грудей вийма ...
Двором пройшов хтось, хрускаючи уже пiдмерзлим снiгом, i нагадав йому
при©зд до Петербурга ледь не три роки тому... Хiба не так вiн рвався, - а
може, й дужче, - сюди, в столицю, з Новопетровського, а потiм з Нижнього
Новгорода!.. Якi були надi©, якi великi задуми!.. Чому ж так тiсно й душно
йому тепер у Петербурзi? Де дiлась та велика радiсть, з якою вiн летiв на
крилах волi в цю Академiю, на цей гранiтний берег рiки Неви, до друзiв i
до мистецтва?.. Власне, того ясного настрою не вистачило йому й на рiк...
Рiк волi, працi, слави!.. Не знав, нудьгуючи на Мангишлацi, що став такий
вiдомий, такий близький, такий потрiбний людям на Укра©нi i в Петербурзi,
що до звання поета вже додалося не менш тепер почесне звання страждальця,
мученика за кращу долю людства. А для уварових вiн теж лишився не
чиновним. I не художником, а вiдставним солдатом iз конфiрмованих, що й
далi мусить жити пiд ©хнiм пильним оком... Можливо, це й потьмарило його
велику радiсть... Чи вiстi з Укра©ни?.. Чи почуття не виконаного обов'язку
перед сво©м народом-мучеником?.. А може, все потроху?..
Годинник Петропавловсько© пробив дев'яту. Господи, ще тiльки дев'ять!..
Ночi такi страшнi й предовгi, налитi вщерть думками, болем, передчуттям
чогось сумного... Нiччю самотина його вгорта , душить... А ще коли удвох з
пiтьмою!.. Якби ж вiн мiг заснути звечора й проспати нiч, то, може, чувся
б лiпше...Знову хтось прочвалав, похрускуючи пришерхлим снiгом... Хоча