Страница:
- Що, буде дощик, може? - спитав Тарас у козака, що ©хав сонний поряд.
Козак зиркнув на хмару, штурхнув сусiда, який також куняв, руками
впершись в луку сiдла.
- Угу... - озвався той. Пiднявся на стременах, приклав до лоба руку i
знову сiв. - Степ палять.
- Хто? - спитав Тарас.
- Киргизи.
- Навiщо?
- Хто ©х зна ... По паленому обоз труднiше йтиме...
- Бояться нас?
- Та й чого! Три тисячi лише возiв. I тисяча верблюдiв. Та козаки,
солдати...
Подув вiтрець, i в ньому справдi чувся ледь вловний запах диму.
Попереду тим часом блиснула в'юнлива Ор, уздовж яко© вони ще йшли,
дихнула тихо свiжiстю ©© затока, що нiби вийшла в поле зустрiть обоз.
Тарас побiг, зняв одяг i кинувся в ту благодать.
Як почало смеркати, вогонь зайняв пiвнеба. Спочатку вiн вставав лише
загравою, та чим густiшала довкiл пiтьма, заграва та ставала ближча й нiби
пойнята кров'ю. То тут, то там на обрi© зривалися у бурячкове небо великi
пасма полум'я, летiли iскри...
Пiд'©хав верхи штабс-капiтан i, кинувши слузi сво му повiд, спинився
поряд.
- Гарно... I трохи страшно... Наче iз апокалiпсиса... До речi, Шрейбер,
наш генерал i повелитель цього походу, просив, щоб ви для нього намалювали
це диво в див...
- Отже, - зрадiв Тарас, - я мушу виконати його наказ, хоч дозволу царя
й нема !
- Звичайно. Ви ж у вiйську, де всi накази для вас - закон.
- Так точно! Слухаюсь! - ступив Тарас в глиб джеломейки, знайшов
малярське причандалля i вийшов знову.
- Скiльки не малювали? - спитав Макше в тихо.
- Вже бiльше року.
- Мучилися?
- I не питайте!..
Трепетно розкрив альбом, взяв олiвець i, сiвши по-козацьки, став
малювати. Вогнище, яке горiло неподалiк, давало мало свiтла, проте йому
того було достатньо, аби зробити начерк огненно© картини степу, башкирiв,
що варили кашу неподалiк, возiв, якi стояли стiнкою, впритул один до
одного довкiл затоки... Колись отак, - вiн бачив десь малюнок, - i
запорожцi ставили вози довкола табору!.. Це наче вал. Принаймнi кiньми не
вскочиш нагло в табiр... Дивно, рука його ще не забула, нiби сама собою
трудиться, i з-пiд тонкого вiстря, заздалегiдь заструганого, вже
приготованого, на всяк випадок, олiвця випурху штрих за штрихом...
Узавтра вдень, при сонцi, вiн покладе на цю основу фарби. Видовисько таке
страшне й прекрасне, що вiн не зможе його забути, що довго ще воно
стоятиме перед очима в усiй сво©й могутнiй дикiй силi...
- Ну як? - спитав Макше в, що встиг уже перевдягтися в нiчний домашнiй
одяг.
- Малюю... Гляньте, гляньте, он караван верблюдiв на тлi пожежi!..
- Для щастя вам, артистам, так мало треба...
Тарас притих, замислився.
- Людина може бути вповнi щаслива лише тодi, коли народ ©© щасливий,
вiльний... - тихо сказав Макше ву.
Вогонь тим часом бурхнув з новою силою. Огненнi смерчi вирвалися з
густо© хмари диму й лизнули небо...
- Коли писав поему про гайдамакiв, ввижалися менi такi картини... Аж де
побачив ©х наяву!..
Закрив альбом з уже готовим начерком, прилiг на бiк i так всю нiч
дивився на те велике огнище...
...За десять днiв дiсталися Карабутаку-рiчки й нового форту, що
будувався. Тут, як було задумано ще в Орськiй фортецi, обоз спинився
табором не тiльки на нiч, а i на день та другу нiч.
Уранцi батюшка, що ©хав до Ра©ма, мав освятити мiсце нового форту, аби
господь простер над ним свою десницю, сущу над багатьма укрiпленнями по
прикордоннiй лiнi©. Без бога в цiй пустелi не витримав би, напевно, й
камiнь. Правда, киргизи якось жили й живуть...
Допоки тривав молебень, Тарас трудився, прагнучи замалювати цю урочисту
для форту мить. Коли ж гарматний пострiл iз бастiону благовiстив - замiсто
дзвонiв - звершення святого дiйства, його знайшли й покликали в кибитку
штабс-капiтана Герна - будiвника укрiплення, - де мав вiдбутися бенкет з
нагоди зустрiчi христолюбивих во©нiв й освячення iще одного гнiзда орлiв
його величностi.
- Сердечно радий, - потис Тарасовi правицю Герн. - Я знаю про вас
давно. Ще як навчався в Петербурзi у вiйськовiй академi©, менi
колеги-укра©нцi читали вашi вiршi. А в Оренбурзi Михайло й Федiр
Лазаревськi... Пробачте. Маю стрiти генерала... Ви ж не тiкайте - хочу
поговорити з вами!..
Протягом всi © учти Тарас вивчав нового свого знайомого. Вiн був
простий, уважний до всiх однаково, й тому, напевно, його здебiльшого тут
величали не по званню, а Карпом Iвановичем. Не забував господар i про
диного тут рядового, стежив, щоб вiн мав що i випити, i закусити...
- Ви що, давно знайомi? - спитав Макше в, який сидiв бiля Тараса.
- Добрий вiн чоловiк... - ухильно сказав Тарас, який, по правдi кажучи,
нiяк не мiг повiрити, що, вирушивши в похiд з обозом, втрапив геть в iнший
свiт, де люди - люди, навiть коли вони в мундирах та еполетах.
- А чом нема батюшки? - спитав у Герна генерал.
- Вiн, кажуть, надто буйству , коли хильне... То ми його й не
запросили.
- Все-таки слуга господнiй...
- Це я взяв грiх на душу, - сказав Макше в рiзко.
- А-а!.. Ну, тодi... - зам'явся Шрейбер. Потiм звернув иа жарт: - Бо
шкода, аби за це наш милий Карл Iванович колись зазнав пекельних мук...
- Панове, хочу сказати тост! - пiднiс маленьку чарку Бутаков. - Я прошу
всiх вас випити за флот Аральський!
Випили пiд схвальний гомiн. Знали, що на возах "пливе" безмежним степом
розiбрана новенька шхуна "Константин", яка невдовзi стане вже третiм
судном на цьому морi серед пустель.
Тарас згадав свою мандрiвку Балтiйським морем, хворобу, Ревель, де
мусив зiйти на берег... I Васю Штернберга, якого вiн провiв у море i... не
зустрiв... Тепер йому самому на долк випало пiти в недовiдоме не тiльки
йому, а й штурманам Аральське море, й хто зна , чи вернутися... Вiн чув,
що там...
- Вас просять щось сказати, - шепнув йому Макше в. - Сам генерал...
Тарас пiдвiвся.
- Трудно менi, панове, сказати щось розумне або дотепне в цьому
мундирi, на цiй землi... Я прочитаю лiпше рядки написанi колись давно... З
поеми "Тризна"...
Провидя жизни. назначенье,
Великий божий приговор,
В самопытливом размышленье
Он подымал слезящий взор
На красоты святой природы.
"Как все согласно!" - он шептал
И край родной воспоминал;
У бога правды и свободы
Всему живущему молил,
И кроткой мыслию следил
Дела минувшие народов,
Дела страны своей родной,
И горько плакал... "О святая!
Святая родина моя!
Чем помогу тебе, рыдая?
И ты закована, и я.
Великим словом божью волю
Сказать тиранам - не поймут!
И на родном прекрасном поле
Пророка каменьем побьют!
Сотрут высокие могилы
И понесут их словом зла!
Тебя убили, роздавили;
И славословить запретили
Твои великие дела!.."
Замовк i сiв.
- Чудово! Браво!..
- Вип' мо за государя нашого! - пiдвiвся Герн. - Усi ми живемо тут його
високим розумом... Вiват, панове!
Встали i мовчки випили.
Коли стемнiло й вийшли на моцiон, Герн щось сказав Макше ву, знайшов
Тараса й лагiдно торкнувся його руки сво ю.
- Обоз руша вранцi... - промовив журно. - Хто зна, коли ми ще
побачимося...
- Те море, кажуть, кляте.
- Пусте! Я плавав торiк по ньому... Просто, цей край такий великий, а
нас так мало... Вибачте, що я з тим тостом вискочив, немов Пилип iз
конопель... Тут, зна те, також усякi люди...
- Цiкавий тост. Як хочеш, так i розумiй, - всмiхнувся.
- Коли дивитись аж звiдсiля, то ми замало не земляки. Я з Вiтебщини.
- А я iз Ки©всько© губернi©. Крiпак колишнiй...
- Знаю i розумiю... - притишив голос. - Ваше життя та здiбностi -
найкращий доказ того, яка ганебна рiч крiпацтво, яке гальмо для поступу.
Тарас мовчав, хоч любо було йому тут чути такi слова, зустрiти таку
людину.
- Я дворянин, - щоправда, безма тковий, - i ви, звичайно, в правi
остерiгатися, проте повiрте в щирiсть i слiв мо©х, i ставлення мого до
вас, - вiв далi Герн. - Пiдозра, страх перед доносом - це найсильнiша
зброя тих, хто при владi. Кожен - один як перст, i що вiн може вдiяти,
коли один!.. Не думайте, що я герой, що з кожним так розмовляю... Хочеться
менi зiйтися з вами, полегшить, хоч духовно, солдатську долю вашу, зробити
щось для того, хто кинув виклик царству неволi й тьми!..
- Спасибi, - сказав Тарас. - За одинадцять мiсяцiв я в Орськiй одвик од
щирих людських вза мин...
- Як вiн, майор М шков, був з вами?
- Ганяв щодня. Я, каже, зроблю солдата з тебе чи навiть
унтер-офiцера!..
- А ми ж з бригадним командиром писали йому листа, просили, щоб допомiг
по-людськи вам...
- Я вдячний вам i генераловi за добре серце...
- Ну, вепр старий, - не мiг простити М шкову Герн. - Хiба i ти не
спотикнешся!.. Федяев, хоч i добренький, падлюк караб без будь-якого
жалю!..
- Бог з ним, з Мвшковим, - тихо сказав Тарас. - Аби менi до нього знов
не втрапити...
- На морi ви пробудете десь рокiв два...
- А пошта туди хоч ходить?
- Лише в Ра©м. Та й то на рiк два рази.
- Забудуть мене i тi, хто досi ще не забув, - зiтхнув Тарас.
- Не пишуть?
- Нi. Було колись, кинь у собаку палицю, а попадеш у друга. Тепер же -
голо, нiби усi, крий боже, вимерли...
- Бояться.
- Певно...
- - Ну що ж це ви, мiй дорогий? - наткнувсь на Герна Шрейбер, що був
таки добряче напiдпитку. - Ми вас усi шука мо... Ще по однiй - на посошок
- i спатоньки!.. Нам рано в путь...
До табору вертались геть за пiвнiч. Балакали про се, про те, як люди,
що захмелiли... I раптом - бах, бах, бах!
- Сво©, сво©! - гукнули, вже втискаючись у теплий ще, сухий пiсок.
- Пароль? Пароль?!
Нiхто не знав. Забули, мов на лихо, що йтимуть пiзно ввечерi.
- Башкири тут на постах, - зiтхнув Макше в. - Можуть перестрiляти...
- Я - генерал! - пiдвiвся трохи Шрейбер. - Покличте когось iз ваших
офiцерiв!
Стояла довго тиша. Тарас угрiвся - аж задрiмав. Хто зна , може, куля
отут була б для нього найбiльшим благом?..
- Хто там?! - спитали ©х росiйською.
- Я - Шрейбер! Ми забули узять пароль!
- Багато вас? П'ятнадцять!
- Один - до мене, iншим лежать на мiсцi! Встав генерал. Струсив пiсок з
мундира й пiшов на голос. Вранцi, як тiльки табiр заворушився, "слуга
господнiй", знехтуваний учора Герном, зчинив содом з гоморрою. Наповнивши
утробу духом, - так називав вiн премудро спирт! - святий отець у супроводi
п'яно© в дим попадi наблизився до вчора ним освяченого нового форту,
пiднiс трагiчно руки й гукнув на всю свою дияконiвську горлянку:
- Нехай не буде благословення божого над фортом цим!!
А матушка зняла такий прокльонний лемент, що здибилися козачi конi й
рвонули в степ...
...На край iмперi© обоз дiстався на сороковий день. Коли на видноколi
постав Ра©м - укрiплення на Сирдар'©, в степу з'явились групи
бiдах-солдатiв, якi iшли назустрiч сво©м жiнкам, що ©хали до них з обозом.
Бiльшiсть iз них не бачилися по дев'ять-десять рокiв i ледь могли впiзнати
сво подружжя миле. Стояв смiх, плач...
В укрiпленнi Тараса вже чекав Макше в, який помчав туди ще вранцi з
якимось мiсцевим князем або султаном. Невдовзi серед площi поставлена була
кибитка, занесенi до не© речi - й житло готове.
- А що то за ру©ни? - спитав Тарас Макше ва. - Немов верблюд
двогорбий...
- Могила батира Ра©ма.
- Он звiдки назва!.. Хто вiн, якi дiла уславили його iм'я?..
- Киргизи, певно, знають, - сказав Макше в. - Поки чужа нам ©хня слава,
©хня iсторiя, ми будемо для них також чужими...
- Це правда. Шлях руйнацi©, зневаги, гнiту та заборони до дружби не
приводить.
- Киргизи тут колись жили i навiть хлiб вирощували.
- Куди ж вони подiлися?
- Вiдкочували в пустельний степ, як почали тут будувать укрiплення.
Один лишився, кажуть. Йому за це дали землi в спадкове володiння.
- Дали йому його ж землi? - спитав Тарас.
- Виходить, так...
- Христолюбиве во©нство!..
- Де Бутаков?
- Повiз на пристань шхуну. За морем скучив, рветься в незнаний свiт.
- Вiн справжнiй вчений i мандрiвник-першопроходець!
- Хоче за мiсяць скласти шхуну i вийти в море.
- Вийде! - сказав Макше в твердо. - О, комендант вже шле гiнця по
мене... Дослужу останнi днi. Матв в мав при©хать з нами...
- Юхим Матвiйович? - спитав Тарас.
- Ви зна те його?
- Стрiчались в Оренбурзi. Торiк iще. Як тiльки мене привезли з Пiтера.
Душевний вiн чоловiк...
- Це точно. I вмi дати усьому лад.
- Вашбродi , - гукнув солдат, як на парадi, - пан командант!..
- Iду, iду, - скрививсь Макше в. - Чого кричиш?
- Не знаю, ваше благородi !
- Твоя також при©хала?
- Так точно!
- Що ж це тебе начальство не вiдпустило?
- Не можу знати, ваше благородi !
Вони пiшли, i стало тихо-тихо.
- Одружений? - спитав Тарас слугу Макше ва.
- Нi.
- Я також...
Матв в його зустрiв на верфi, де будували шхуну. Сам пiдiйшов. Хотiв
подати руку, та не посмiв при людях.
- Ну, як ви тут? - спитав, коли Шевченко виструнчився перед
начальством. - Вiдставити. Ви не в строю...
- Малюю ось! - усмiхнено сказав Тарас. - Спасибi тим, хто визволив мене
iз Орсько©.
- Живете де?
- В кибитцi штабс-капiтана.
- I як живете?
- Добре. Мов з братом рiдним.
- Радий за вас сердочно!.. Сходите в Аральське море - будемо робити
щось для вислуги. Ця експедицiя для вас диний пристойний шанс.
- Старатимусь. Тим паче, я так скучив за малюванням, що малював би i
день, i нiч.
- Ну й славно! - всмiхнувся мило Юхим Матвiйович. - Заходьте в гостi.
Не як солдат, а як художник i просто друг.
- Спасибi. Не знаю, як вiддячу...
- Ви наперед вiддячили.
- Чим?
- Ваш земляк Левицький читав менi "Кобзар" ваш i "Гайдамаки"... Я теж
козак, уральський!..
Матв в сiв на коня, пiдведеного йому солдатом, i взяв його в остроги,
немов хотiв пiдтвердити свою козацьку сутнiсть. Помчав у бiк Ра©ма - мов
полетiв!..
Прибiг геолог Вернер, що помагав на верфi складати шхуну.
Поляк-засланець. Теж рядовий.
- На скiльки дiб? Звелiв носить мундира?
- Нi, брате. Просто погомонiв...
- Дива-а! Ти що, Тарасе, чару ш ©х?
- Чудово, що й пiд мундиром б'ються такi серця... - сказав Тарас не то
Хомi, не то собi самому. У цiй проклятiй Орськiй вiн був вiдча©вся,
зненавидiв усе мундирне та еполетне, а познайомився iз Бутаковим,
Макше вим, сердечним Карпом Герном (щастить йому на Карлiв!) й пiднiсся
духом. Ведмiдь Микола, царствуючий рукою твердою, не все ще вбив, не
винищив у людських душах честi та потягу до справедливостi.
- А ти не хочеш вибитися принаймнi в унтер-офiцери?
- Тут, Хомо, дiло принципу, - сказав Тарас. - Для чого вони вписали до
конфiрмацi© пiдступне "з правом вислуги"? Щоб я старався, прагнув служити
так царю й отечеству, як служать ©м м шкови, щоб я iз жертви став
добровiльним - i через те без мiри лютим! - катом. Був сином волi, лицарем
добра i правди-iстини, а став бездушним унтером, слугою тих мучителiв, якi
його заслали у цi степи, - ось що ©м, брате, бачилося, коли вони давали
право вислуги!
- А як тобi присвоять якесь звання пiсля Аралу?
- То iнша рiч, - всмiхнувся. - Вони менi заборонили малювати, а тут
взяли й дали звання за малювання!. Збагнув, у чому тут заковика, хто на
конi?
- Вою ш з самим царем...
- В самодержавствi найбiльше зло. Де свiжа думка - злочин, там все
гни , ста болотом, гине.
- А як же ми?
- Нам треба не загнистися, вистояти! Тим самим ставши прикладом,
зразком для тих, хто, як i ми, не зможе байдужим бути в свiтi неволi й
зла.
- Не знав, що ти такий трибун. Говориш, мов Цiцерон!
- А то не я, то зболена душа мого народу, що довго так мовчала... Що
там за регiт? - оглянувся на будiвництво шхуни.
- Ходiмо й ми, подивимося, - всмiхнувся Вернер. - Цiкавий тип тубiльця!
Матроси якраз зiбрались на обiд, чогось там ждали, i серед них
показував якiсь химернi вправи байгуш[6] киргиз.
- Джульбарс[7], як тигр скрада ться до кабана? - гукнув матрос з рябим
лицем.
Байгуш тi © ж митi упав на руки й ноги, поповз, поповз. Спинився весь
напружений, немов чогось чекаючи, проповз iще... i раптом кинувся на
кабана, яким служив дiрявий старий халат. Хропiння, рик, повискування
почулись з хмарки куряви, яку пiдняв, звиваючись, байгуш Джульбарс.
Нарештi, вкрай знеможений, облитий потом, вiн заспоко©вся i лiг на бiк,
простигши лапу-руку для подаяння.
Рябий матрос поклав сухар. Хтось з гурту кинув гудзика, який блищав,
мов золотий. А кухар, щось бурмочучi© у довгi сивi вуса, поставив миску
кашi, зiтхнув i мовив сво©й братвi:
- Знайшли собi забаву... Марш до столiв!
- Хто вiн, цей бiдолаха? - спитав Тарас у кухаря.
- Киргиз, який залишився бiля укрiплення.
- диний тут землевласник, - додав Хома насмiшкувато. Тарас зиркнув на
байгуша, що ©в квапливо кашу, i вiдвернувся.
- Пiду ще трохи помалюю, - сказав Хомi.
- А каша?
- Не хочеться чогось обiдати... Нещасний цей... Махнув рукою i
вiдiйшов. Побрiв до того мiсця, де малював ранiше, щоб мати той же ракурс.
Наполовину готова шхуна здiймалась гордо, весело й на тлi рухливих
купчастих хмар, що вкрили зранку небо, сама, здавалося, кудись пливла -
без весел та без вiтрил...
...За мiсяць, справдi, вийшли в Аральське море, де не було, крiм них,
нiкого. Щоправда, десь блукали у синiй цiй пустелi вiйськова шхуна
"Николай" i рибальська, - теж торiк привезена, - "Михаил", проте, як
тiльки зникли вони за обрi м та островами, на "Константине" вiдчули враз
одiрванiсть свою вiд свiту i вiд землi. Нiхто не знав нi розмiрiв, нi
глибини, нi норову цього безмежжя. Плавання у невiдомiсть було цiкаве
вельми, але й тривожне в тiй же чи навiть бiльшiй мiрi. Принаймнi
новоспечений моряк-художник скоро вiдчув журбу, якусь густу осмуту, що
полонила його всього. Для нього, сина степу, ця твердь, обмежена бортами
шхуни, була така ж мала й нiкчемна, як камера або казарма. Тiльки й того
добра, що тут не мав нi муштри, нi наглядацьких стежень. Жили хоч тiсно,
скупчене, зате по-братськи дружно. I, може, це морське одвiчне братство
дало ©м сили витримати оте одне з найважчих випробувань.
Був гарний день. Нiщо, здавалося, не провiщало лихих якихось перемiн, i
Бутаков звелiв Макше ву разом iз прапорщиком Акишевим та вiсьмома
матросами обстежить острiв Барсакельмес. х висадили, дали харчiв на
тиждень та невелику барку, на всякий випадок, самi ж на шхунi рушили до
Куланди, пiвострова, де нещодавно знайшли шматки вугiлля.
Попутний вiтер туго напнув вiтрила, тонко свистiв у снастях, нiби
спiвав якусь киргизьку сумну й безмежну пiсню. Шхуна ледь-ледь здригалася,
здiймала бризки носом. Невдовзi вже не видно стало Барсакельмесу й бiлого,
як сiль, намету...
Тарас стояв на палубi й дивився в далеч, де, крiм води та неба, не
вловлював уже нiчого... Е нi, на обрi© з'явився темний острiв... А може,
хмара... Де ©й, тiй хмарi, взятися? Три мiсяцi, як вийшли з Орсько©
фортецi, а ще не бачили дощу нi краплi...
Почувши стук, оглянувся. То капiтан узяв трубу пiдзорну й вдивлявся
теж. Невдовзi вiддав ©© Поспелову, який стояв на вахтi бiля керма, i
штурман також довго вивчав ту сiру смугу на видноколi.
I що воно за Змiй Горинич? - спитав Тарас, наблизившись до морякiв.
- Зда ться, буря буде... - озвався штурман.
- Скiльки до Куланди?
- Ще зо три милi.
- Встигнемо?
- Навряд...
А вiтер вже не свистiв у снастях, а завивав голодним вовком.
- Усiх наверх! - подав команду Бутаков. - Знiмати парус! Та темна хмара
чи пелена росла й росла, охоплюючи все бiльше неба й моря. Вiтер зробився
пружним, зимним... I раптом вдарив шквалом, крутнув, як трiску, шхуну, яка
була вже, правда, без головного паруса.
Тарас упав на палубу. За щось устиг схопитися, коли його рвонуло знову,
i вiн на мить чи й бiльше завис мiж небом i кораблем. В очах йому
стемнiло... Нi, це померк довкола свiт. Буран закрив низьке ранкове сонце
й творив сво жорстоке, чорне дiло в напiвпiтьмi...
- Ну, як ви тут? - долинув голос Бутакова. Тарас хотiв пiдвестися, але
не змiг.
- Лежiть, лежiть! Звикайте! - гукнув до нього капiтан.
- Надовго це?
- Хто зна ... Для нас довкiл, як кажуть, - terra incognita, земля
незнана... А може, ви в каюту спуститеся?
- Нi. Буду тут. Мо© далекi прадiди ходили Чорним морем аж до Босфору!..
Таки вловчився i став на ноги.
- Браво! - схвалив його вiдвагу Бутаков. - У вас морський характер.
Розвеселившись вiд похвали чи вiд шаленства бурi, Тарас почав
кобзарським речитативом:
Гей, на Чорному морi,
На каменi бiленькiм,
Там сидить сокiл яснесенький,
Жалiбно квиле-проквиляе
I на Чорне море
Спильна поглядав,
Що на Чорному морi
Щось недобре почина :
Злосупротивна хвилечна
Хвиля встава ,
Судна козацькi молодецькi
На три частi розбива ...
- Це вашi вiршi? - гукнув крiзь бурю Бутаков.
- Козацька пiсня-дума...
Прибiг матрос i крикнув до капiтана:
- Вашбродi , нас швидко зносить до Куланди!
- Пробачте... Iншим разом продовжимо цiкаву нашу бесiду, - сказав
Тарасу Бутаков. - Не дай господь, потоне "Константин", тi, що тепер на
островi Барсакельмесi, всi перемруть вiд голоду.
- А ми? - спитав матрос. - Що з нами буде?
- Нас викине на Куланди, а це ж земля, не острiв посеред моря.
Лишившись сам, Тарас узявсь мiцнiше за конопляний шорсткий канат, що
йшов до рей, i став дивитися на збурене, пекельне просто море. За валом
вал котилися високi сiрi хвилi, над ними, ще прудкiше, зриваючи iз
гребенiв бризки, мчали баскими кiньми лютi морськi вiтри, i в бiлопiннiй
цiй веремi© гойдалась ©хня шхуна, така змалiла раптом, така беззахисна...
Вже на виду у берега, коли загибель шхуни була, як кажуть, вирiшена,
матроси встигли пiднять вiтрило. Шхуну рвонуло вбiк, схилило на лiвий борт
i винесло назад у море. Потiм вона пройшла вздовж берега, минувши мис
Куланди, й притихла в бухтi, знову вже без вiтрила.
- Кок, де обiд?! - гукнув до трюму Бутаков.
- Готую, ваше благородi ! - озвались звiдти весело. Шторм не вгавав. До
острова Барсакельмесу шлях був одрiзаний, i, щоб не гаяти часу даремно, на
третiй день рискнули висадитись на Куланди i пошукать вугiлля. Поки
ладнали шлюпку, Вернер ходив сюди-туди по палубi вiд нетерплячки, так нiби
весь горiв бажанням знайти горючий камiнь для пароплавiв, якi колись
ходитимуть Аральським морем.
- Чого ти, Хомо, нетерпеливишся, немов гончак, що жде коли затрублять
початок гонiв? - спитав Тарас насмiшкувато. - Тебе обходять вельми купцi
московськi, що запускають лапи в цей дикий край?
Хома спинився, глянув печально так на нього i вiдповiв серйозно, як на
духу:
- Коли знайду вугiлля, пiдстава буде Бутакову просити менi звання. Вiн
сам сказав.
- А-а! Вибачай...
- I це диний для мене шанс побачити свою Варшаву.
- Тодi i я з тобою!
Шлюпка не допливла до берега, бо скрiзь були мiлини, i ©м нiчого не
залишилося, як скочити у скаламучену жовтаво-сiру воду й брести по нiй до
пагорба iз черепашок. Один матрос почав бурчать, готовий плюнути на цю
затiю, але Хома уперто йшов до мети, не слухаючи нi скарг, нi навiть бурi,
що бушувала в морi.
На суходолi вiн вiдпочив, не викрутивши одягу, як те зробили iншi,
пiдвiвся мовчки й рушив у ще гарячий пустельний степ.
Тарас здолав утому й також устав. Радiв, що Вернер виявився таким
затятим, здатним на будь-яке шаленство заради волi. Рiдна йому душа!..
Вони знайшли! Аж за версту вiд моря. Набравши повну торбу, що прихопив
Хома з собою, вернулися на "Константин", де ©х давно чекали. Шторм починав
стихати, i можна вже було рискнути й вийти в одкрите море, узявши курс на
острiв Барсакельмес.
Йшли цiлу нiч, - бо вiтер був ледь не зустрiчний, - i цiлий день.
Надвечiр удалинi побачили знайомий обрис Барсакельмесу, що ледь виходив з
моря. Стояли всi на палубi й похмуро, мовчки ждали. Тi десятеро,
остров'яни, могли зчинити панiку, побитися за невелику барку i вийти в
море, прагнучи дiстатись Косаралу, де розташувалися ватага й форт. Коли б
щось сталося з шхуною, у них, по правдi кажучи, i не було б яко©сь iншо©
надi© на порятунок. Пустельний острiв, море, чуже, незнане, спека...
Вже почало темнiти, а острiв нiби тiкав вiд них, не збiльшувався, не
наближався. Здавалось, шхуна вперлася в якусь стiну й не рухалася. Слiд за
кормою, правда, було виразно видно, хоч мiсяць ще не зiйшов i зорi теж
ледь-ледь поблимували в густiй iмлi. Вгорi на щоглi вивiсили лiхтар. Хоч
тут, в Аральськiм морi, зiткнутись з iншим судном ще менш ймовiрно, як у
степу двом вершникам, такi морськi традицi© - лiхтар повинен бути.
- Невже нема нiкого? - спитав Тарас у Вернера, який стояв з ним поряд
на носi шхуни.
- Якби були, вогонь горiв би... Вечiр...
- Макше в не дозволить вчинить безглуздя, вийти на шкаралупi в море.
- Страх дужчий всiх штабс-капiтанiв. Вiн - як вогонь в сухому лiсi...
- Де, де вогонь?! - спитали десь по борту.
- Нема вогню! - гукнув матрос, який чiпляв лiхтар на мачтi та й там
лишився стежити за видноколом. - А злiва нiби блиска ... - сказали з
борту.
- Братцi, вогонь, вогонь! - гукнув матрос зi щогли. - Розпалюють для
нас сигнал!
- Лiво руля! - подав команду Бутаков. Невдовзi всi побачили ясний
вогонь на обрi©, що розгорявся, бурхаючи в пiтьму снопами полум'я.
- Ура-а! - гукнув матрос на щоглi й шугнув униз...
...Вертаючись до Оренбурга, Макше в лишив Тарасовi свою ра©мську
джеломейку, або кибитку, яка стояла неподалiк могили батира. Це житло
звабило Тараса переселитися iз Косаралу, де шхуна зимувала, в Ра©м. Своя
квартира все-таки! Мав "квартиранта" навiть - з ним жив Хома, з яким вони
здружилися в Аральськiм морi...
Весна прийшла раптово. Ще звечора хрустiв снiжок пiд чобiтьми, а вранцi
вони прокинулися вiд дивних звукiв - весело вдаряли краплi об металеву
миску, яку забув Хома надворi.
Тарас одразу ж вибiг iз джеломейки, вдихнув повiтря, вогкого й
ледь-ледь пропахлого очеретами, i звiв до неба очi, шукаючи ключ журавлiв
чи жайворонка.
А вже весна, а вже красна,
Iз стрiх вода капле... -
заскiмлила в душi далека пiсня. Там, на Вкра©нi... Сльози йому здушили
горло, ©© вiн одiйшов за джеломейку, аби Хома не бачив його журби. Вiн
мусить бути сильним, бо вiн поет!.. Розтане лiд, i знову вони пiдуть у
плавання, i знову - тiльки шхуна, вода, пустельний берег... I нi вiд кого
звiсточки... Чи там вони повимирали, на тiй далекiй, святiй землi?.. За
цiлий рiк нi слова!.. Тут хоч надiю ма , а в морi...
- Йду по ©жу! - гукнув Хома.
Вiн чуйний друг, цей Вернер. Не лiзе в душу. Бродить десь по пiвдня,
коли в Тараса муза. Хоч це й не жiнка в плотi, та все ж та мнi зустрiчi
поета з нею люблять самотину... А на Вкра©нi... Скоро уже два роки
виповниться його розлуцi з нею. Два роки... Скiльки встиг би вiн там
зробить для волi!.. А написати!.. Тут теж писав зимою. Про се, про те...
Без рiдного свого народу, землi, що, нiби мати, одна в усьому свiтi, поет
- лиш тiнь поета. Тому тирани й вигадали для них заслання... Мило як
Козак зиркнув на хмару, штурхнув сусiда, який також куняв, руками
впершись в луку сiдла.
- Угу... - озвався той. Пiднявся на стременах, приклав до лоба руку i
знову сiв. - Степ палять.
- Хто? - спитав Тарас.
- Киргизи.
- Навiщо?
- Хто ©х зна ... По паленому обоз труднiше йтиме...
- Бояться нас?
- Та й чого! Три тисячi лише возiв. I тисяча верблюдiв. Та козаки,
солдати...
Подув вiтрець, i в ньому справдi чувся ледь вловний запах диму.
Попереду тим часом блиснула в'юнлива Ор, уздовж яко© вони ще йшли,
дихнула тихо свiжiстю ©© затока, що нiби вийшла в поле зустрiть обоз.
Тарас побiг, зняв одяг i кинувся в ту благодать.
Як почало смеркати, вогонь зайняв пiвнеба. Спочатку вiн вставав лише
загравою, та чим густiшала довкiл пiтьма, заграва та ставала ближча й нiби
пойнята кров'ю. То тут, то там на обрi© зривалися у бурячкове небо великi
пасма полум'я, летiли iскри...
Пiд'©хав верхи штабс-капiтан i, кинувши слузi сво му повiд, спинився
поряд.
- Гарно... I трохи страшно... Наче iз апокалiпсиса... До речi, Шрейбер,
наш генерал i повелитель цього походу, просив, щоб ви для нього намалювали
це диво в див...
- Отже, - зрадiв Тарас, - я мушу виконати його наказ, хоч дозволу царя
й нема !
- Звичайно. Ви ж у вiйську, де всi накази для вас - закон.
- Так точно! Слухаюсь! - ступив Тарас в глиб джеломейки, знайшов
малярське причандалля i вийшов знову.
- Скiльки не малювали? - спитав Макше в тихо.
- Вже бiльше року.
- Мучилися?
- I не питайте!..
Трепетно розкрив альбом, взяв олiвець i, сiвши по-козацьки, став
малювати. Вогнище, яке горiло неподалiк, давало мало свiтла, проте йому
того було достатньо, аби зробити начерк огненно© картини степу, башкирiв,
що варили кашу неподалiк, возiв, якi стояли стiнкою, впритул один до
одного довкiл затоки... Колись отак, - вiн бачив десь малюнок, - i
запорожцi ставили вози довкола табору!.. Це наче вал. Принаймнi кiньми не
вскочиш нагло в табiр... Дивно, рука його ще не забула, нiби сама собою
трудиться, i з-пiд тонкого вiстря, заздалегiдь заструганого, вже
приготованого, на всяк випадок, олiвця випурху штрих за штрихом...
Узавтра вдень, при сонцi, вiн покладе на цю основу фарби. Видовисько таке
страшне й прекрасне, що вiн не зможе його забути, що довго ще воно
стоятиме перед очима в усiй сво©й могутнiй дикiй силi...
- Ну як? - спитав Макше в, що встиг уже перевдягтися в нiчний домашнiй
одяг.
- Малюю... Гляньте, гляньте, он караван верблюдiв на тлi пожежi!..
- Для щастя вам, артистам, так мало треба...
Тарас притих, замислився.
- Людина може бути вповнi щаслива лише тодi, коли народ ©© щасливий,
вiльний... - тихо сказав Макше ву.
Вогонь тим часом бурхнув з новою силою. Огненнi смерчi вирвалися з
густо© хмари диму й лизнули небо...
- Коли писав поему про гайдамакiв, ввижалися менi такi картини... Аж де
побачив ©х наяву!..
Закрив альбом з уже готовим начерком, прилiг на бiк i так всю нiч
дивився на те велике огнище...
...За десять днiв дiсталися Карабутаку-рiчки й нового форту, що
будувався. Тут, як було задумано ще в Орськiй фортецi, обоз спинився
табором не тiльки на нiч, а i на день та другу нiч.
Уранцi батюшка, що ©хав до Ра©ма, мав освятити мiсце нового форту, аби
господь простер над ним свою десницю, сущу над багатьма укрiпленнями по
прикордоннiй лiнi©. Без бога в цiй пустелi не витримав би, напевно, й
камiнь. Правда, киргизи якось жили й живуть...
Допоки тривав молебень, Тарас трудився, прагнучи замалювати цю урочисту
для форту мить. Коли ж гарматний пострiл iз бастiону благовiстив - замiсто
дзвонiв - звершення святого дiйства, його знайшли й покликали в кибитку
штабс-капiтана Герна - будiвника укрiплення, - де мав вiдбутися бенкет з
нагоди зустрiчi христолюбивих во©нiв й освячення iще одного гнiзда орлiв
його величностi.
- Сердечно радий, - потис Тарасовi правицю Герн. - Я знаю про вас
давно. Ще як навчався в Петербурзi у вiйськовiй академi©, менi
колеги-укра©нцi читали вашi вiршi. А в Оренбурзi Михайло й Федiр
Лазаревськi... Пробачте. Маю стрiти генерала... Ви ж не тiкайте - хочу
поговорити з вами!..
Протягом всi © учти Тарас вивчав нового свого знайомого. Вiн був
простий, уважний до всiх однаково, й тому, напевно, його здебiльшого тут
величали не по званню, а Карпом Iвановичем. Не забував господар i про
диного тут рядового, стежив, щоб вiн мав що i випити, i закусити...
- Ви що, давно знайомi? - спитав Макше в, який сидiв бiля Тараса.
- Добрий вiн чоловiк... - ухильно сказав Тарас, який, по правдi кажучи,
нiяк не мiг повiрити, що, вирушивши в похiд з обозом, втрапив геть в iнший
свiт, де люди - люди, навiть коли вони в мундирах та еполетах.
- А чом нема батюшки? - спитав у Герна генерал.
- Вiн, кажуть, надто буйству , коли хильне... То ми його й не
запросили.
- Все-таки слуга господнiй...
- Це я взяв грiх на душу, - сказав Макше в рiзко.
- А-а!.. Ну, тодi... - зам'явся Шрейбер. Потiм звернув иа жарт: - Бо
шкода, аби за це наш милий Карл Iванович колись зазнав пекельних мук...
- Панове, хочу сказати тост! - пiднiс маленьку чарку Бутаков. - Я прошу
всiх вас випити за флот Аральський!
Випили пiд схвальний гомiн. Знали, що на возах "пливе" безмежним степом
розiбрана новенька шхуна "Константин", яка невдовзi стане вже третiм
судном на цьому морi серед пустель.
Тарас згадав свою мандрiвку Балтiйським морем, хворобу, Ревель, де
мусив зiйти на берег... I Васю Штернберга, якого вiн провiв у море i... не
зустрiв... Тепер йому самому на долк випало пiти в недовiдоме не тiльки
йому, а й штурманам Аральське море, й хто зна , чи вернутися... Вiн чув,
що там...
- Вас просять щось сказати, - шепнув йому Макше в. - Сам генерал...
Тарас пiдвiвся.
- Трудно менi, панове, сказати щось розумне або дотепне в цьому
мундирi, на цiй землi... Я прочитаю лiпше рядки написанi колись давно... З
поеми "Тризна"...
Провидя жизни. назначенье,
Великий божий приговор,
В самопытливом размышленье
Он подымал слезящий взор
На красоты святой природы.
"Как все согласно!" - он шептал
И край родной воспоминал;
У бога правды и свободы
Всему живущему молил,
И кроткой мыслию следил
Дела минувшие народов,
Дела страны своей родной,
И горько плакал... "О святая!
Святая родина моя!
Чем помогу тебе, рыдая?
И ты закована, и я.
Великим словом божью волю
Сказать тиранам - не поймут!
И на родном прекрасном поле
Пророка каменьем побьют!
Сотрут высокие могилы
И понесут их словом зла!
Тебя убили, роздавили;
И славословить запретили
Твои великие дела!.."
Замовк i сiв.
- Чудово! Браво!..
- Вип' мо за государя нашого! - пiдвiвся Герн. - Усi ми живемо тут його
високим розумом... Вiват, панове!
Встали i мовчки випили.
Коли стемнiло й вийшли на моцiон, Герн щось сказав Макше ву, знайшов
Тараса й лагiдно торкнувся його руки сво ю.
- Обоз руша вранцi... - промовив журно. - Хто зна, коли ми ще
побачимося...
- Те море, кажуть, кляте.
- Пусте! Я плавав торiк по ньому... Просто, цей край такий великий, а
нас так мало... Вибачте, що я з тим тостом вискочив, немов Пилип iз
конопель... Тут, зна те, також усякi люди...
- Цiкавий тост. Як хочеш, так i розумiй, - всмiхнувся.
- Коли дивитись аж звiдсiля, то ми замало не земляки. Я з Вiтебщини.
- А я iз Ки©всько© губернi©. Крiпак колишнiй...
- Знаю i розумiю... - притишив голос. - Ваше життя та здiбностi -
найкращий доказ того, яка ганебна рiч крiпацтво, яке гальмо для поступу.
Тарас мовчав, хоч любо було йому тут чути такi слова, зустрiти таку
людину.
- Я дворянин, - щоправда, безма тковий, - i ви, звичайно, в правi
остерiгатися, проте повiрте в щирiсть i слiв мо©х, i ставлення мого до
вас, - вiв далi Герн. - Пiдозра, страх перед доносом - це найсильнiша
зброя тих, хто при владi. Кожен - один як перст, i що вiн може вдiяти,
коли один!.. Не думайте, що я герой, що з кожним так розмовляю... Хочеться
менi зiйтися з вами, полегшить, хоч духовно, солдатську долю вашу, зробити
щось для того, хто кинув виклик царству неволi й тьми!..
- Спасибi, - сказав Тарас. - За одинадцять мiсяцiв я в Орськiй одвик од
щирих людських вза мин...
- Як вiн, майор М шков, був з вами?
- Ганяв щодня. Я, каже, зроблю солдата з тебе чи навiть
унтер-офiцера!..
- А ми ж з бригадним командиром писали йому листа, просили, щоб допомiг
по-людськи вам...
- Я вдячний вам i генераловi за добре серце...
- Ну, вепр старий, - не мiг простити М шкову Герн. - Хiба i ти не
спотикнешся!.. Федяев, хоч i добренький, падлюк караб без будь-якого
жалю!..
- Бог з ним, з Мвшковим, - тихо сказав Тарас. - Аби менi до нього знов
не втрапити...
- На морi ви пробудете десь рокiв два...
- А пошта туди хоч ходить?
- Лише в Ра©м. Та й то на рiк два рази.
- Забудуть мене i тi, хто досi ще не забув, - зiтхнув Тарас.
- Не пишуть?
- Нi. Було колись, кинь у собаку палицю, а попадеш у друга. Тепер же -
голо, нiби усi, крий боже, вимерли...
- Бояться.
- Певно...
- - Ну що ж це ви, мiй дорогий? - наткнувсь на Герна Шрейбер, що був
таки добряче напiдпитку. - Ми вас усi шука мо... Ще по однiй - на посошок
- i спатоньки!.. Нам рано в путь...
До табору вертались геть за пiвнiч. Балакали про се, про те, як люди,
що захмелiли... I раптом - бах, бах, бах!
- Сво©, сво©! - гукнули, вже втискаючись у теплий ще, сухий пiсок.
- Пароль? Пароль?!
Нiхто не знав. Забули, мов на лихо, що йтимуть пiзно ввечерi.
- Башкири тут на постах, - зiтхнув Макше в. - Можуть перестрiляти...
- Я - генерал! - пiдвiвся трохи Шрейбер. - Покличте когось iз ваших
офiцерiв!
Стояла довго тиша. Тарас угрiвся - аж задрiмав. Хто зна , може, куля
отут була б для нього найбiльшим благом?..
- Хто там?! - спитали ©х росiйською.
- Я - Шрейбер! Ми забули узять пароль!
- Багато вас? П'ятнадцять!
- Один - до мене, iншим лежать на мiсцi! Встав генерал. Струсив пiсок з
мундира й пiшов на голос. Вранцi, як тiльки табiр заворушився, "слуга
господнiй", знехтуваний учора Герном, зчинив содом з гоморрою. Наповнивши
утробу духом, - так називав вiн премудро спирт! - святий отець у супроводi
п'яно© в дим попадi наблизився до вчора ним освяченого нового форту,
пiднiс трагiчно руки й гукнув на всю свою дияконiвську горлянку:
- Нехай не буде благословення божого над фортом цим!!
А матушка зняла такий прокльонний лемент, що здибилися козачi конi й
рвонули в степ...
...На край iмперi© обоз дiстався на сороковий день. Коли на видноколi
постав Ра©м - укрiплення на Сирдар'©, в степу з'явились групи
бiдах-солдатiв, якi iшли назустрiч сво©м жiнкам, що ©хали до них з обозом.
Бiльшiсть iз них не бачилися по дев'ять-десять рокiв i ледь могли впiзнати
сво подружжя миле. Стояв смiх, плач...
В укрiпленнi Тараса вже чекав Макше в, який помчав туди ще вранцi з
якимось мiсцевим князем або султаном. Невдовзi серед площi поставлена була
кибитка, занесенi до не© речi - й житло готове.
- А що то за ру©ни? - спитав Тарас Макше ва. - Немов верблюд
двогорбий...
- Могила батира Ра©ма.
- Он звiдки назва!.. Хто вiн, якi дiла уславили його iм'я?..
- Киргизи, певно, знають, - сказав Макше в. - Поки чужа нам ©хня слава,
©хня iсторiя, ми будемо для них також чужими...
- Це правда. Шлях руйнацi©, зневаги, гнiту та заборони до дружби не
приводить.
- Киргизи тут колись жили i навiть хлiб вирощували.
- Куди ж вони подiлися?
- Вiдкочували в пустельний степ, як почали тут будувать укрiплення.
Один лишився, кажуть. Йому за це дали землi в спадкове володiння.
- Дали йому його ж землi? - спитав Тарас.
- Виходить, так...
- Христолюбиве во©нство!..
- Де Бутаков?
- Повiз на пристань шхуну. За морем скучив, рветься в незнаний свiт.
- Вiн справжнiй вчений i мандрiвник-першопроходець!
- Хоче за мiсяць скласти шхуну i вийти в море.
- Вийде! - сказав Макше в твердо. - О, комендант вже шле гiнця по
мене... Дослужу останнi днi. Матв в мав при©хать з нами...
- Юхим Матвiйович? - спитав Тарас.
- Ви зна те його?
- Стрiчались в Оренбурзi. Торiк iще. Як тiльки мене привезли з Пiтера.
Душевний вiн чоловiк...
- Це точно. I вмi дати усьому лад.
- Вашбродi , - гукнув солдат, як на парадi, - пан командант!..
- Iду, iду, - скрививсь Макше в. - Чого кричиш?
- Не знаю, ваше благородi !
- Твоя також при©хала?
- Так точно!
- Що ж це тебе начальство не вiдпустило?
- Не можу знати, ваше благородi !
Вони пiшли, i стало тихо-тихо.
- Одружений? - спитав Тарас слугу Макше ва.
- Нi.
- Я також...
Матв в його зустрiв на верфi, де будували шхуну. Сам пiдiйшов. Хотiв
подати руку, та не посмiв при людях.
- Ну, як ви тут? - спитав, коли Шевченко виструнчився перед
начальством. - Вiдставити. Ви не в строю...
- Малюю ось! - усмiхнено сказав Тарас. - Спасибi тим, хто визволив мене
iз Орсько©.
- Живете де?
- В кибитцi штабс-капiтана.
- I як живете?
- Добре. Мов з братом рiдним.
- Радий за вас сердочно!.. Сходите в Аральське море - будемо робити
щось для вислуги. Ця експедицiя для вас диний пристойний шанс.
- Старатимусь. Тим паче, я так скучив за малюванням, що малював би i
день, i нiч.
- Ну й славно! - всмiхнувся мило Юхим Матвiйович. - Заходьте в гостi.
Не як солдат, а як художник i просто друг.
- Спасибi. Не знаю, як вiддячу...
- Ви наперед вiддячили.
- Чим?
- Ваш земляк Левицький читав менi "Кобзар" ваш i "Гайдамаки"... Я теж
козак, уральський!..
Матв в сiв на коня, пiдведеного йому солдатом, i взяв його в остроги,
немов хотiв пiдтвердити свою козацьку сутнiсть. Помчав у бiк Ра©ма - мов
полетiв!..
Прибiг геолог Вернер, що помагав на верфi складати шхуну.
Поляк-засланець. Теж рядовий.
- На скiльки дiб? Звелiв носить мундира?
- Нi, брате. Просто погомонiв...
- Дива-а! Ти що, Тарасе, чару ш ©х?
- Чудово, що й пiд мундиром б'ються такi серця... - сказав Тарас не то
Хомi, не то собi самому. У цiй проклятiй Орськiй вiн був вiдча©вся,
зненавидiв усе мундирне та еполетне, а познайомився iз Бутаковим,
Макше вим, сердечним Карпом Герном (щастить йому на Карлiв!) й пiднiсся
духом. Ведмiдь Микола, царствуючий рукою твердою, не все ще вбив, не
винищив у людських душах честi та потягу до справедливостi.
- А ти не хочеш вибитися принаймнi в унтер-офiцери?
- Тут, Хомо, дiло принципу, - сказав Тарас. - Для чого вони вписали до
конфiрмацi© пiдступне "з правом вислуги"? Щоб я старався, прагнув служити
так царю й отечеству, як служать ©м м шкови, щоб я iз жертви став
добровiльним - i через те без мiри лютим! - катом. Був сином волi, лицарем
добра i правди-iстини, а став бездушним унтером, слугою тих мучителiв, якi
його заслали у цi степи, - ось що ©м, брате, бачилося, коли вони давали
право вислуги!
- А як тобi присвоять якесь звання пiсля Аралу?
- То iнша рiч, - всмiхнувся. - Вони менi заборонили малювати, а тут
взяли й дали звання за малювання!. Збагнув, у чому тут заковика, хто на
конi?
- Вою ш з самим царем...
- В самодержавствi найбiльше зло. Де свiжа думка - злочин, там все
гни , ста болотом, гине.
- А як же ми?
- Нам треба не загнистися, вистояти! Тим самим ставши прикладом,
зразком для тих, хто, як i ми, не зможе байдужим бути в свiтi неволi й
зла.
- Не знав, що ти такий трибун. Говориш, мов Цiцерон!
- А то не я, то зболена душа мого народу, що довго так мовчала... Що
там за регiт? - оглянувся на будiвництво шхуни.
- Ходiмо й ми, подивимося, - всмiхнувся Вернер. - Цiкавий тип тубiльця!
Матроси якраз зiбрались на обiд, чогось там ждали, i серед них
показував якiсь химернi вправи байгуш[6] киргиз.
- Джульбарс[7], як тигр скрада ться до кабана? - гукнув матрос з рябим
лицем.
Байгуш тi © ж митi упав на руки й ноги, поповз, поповз. Спинився весь
напружений, немов чогось чекаючи, проповз iще... i раптом кинувся на
кабана, яким служив дiрявий старий халат. Хропiння, рик, повискування
почулись з хмарки куряви, яку пiдняв, звиваючись, байгуш Джульбарс.
Нарештi, вкрай знеможений, облитий потом, вiн заспоко©вся i лiг на бiк,
простигши лапу-руку для подаяння.
Рябий матрос поклав сухар. Хтось з гурту кинув гудзика, який блищав,
мов золотий. А кухар, щось бурмочучi© у довгi сивi вуса, поставив миску
кашi, зiтхнув i мовив сво©й братвi:
- Знайшли собi забаву... Марш до столiв!
- Хто вiн, цей бiдолаха? - спитав Тарас у кухаря.
- Киргиз, який залишився бiля укрiплення.
- диний тут землевласник, - додав Хома насмiшкувато. Тарас зиркнув на
байгуша, що ©в квапливо кашу, i вiдвернувся.
- Пiду ще трохи помалюю, - сказав Хомi.
- А каша?
- Не хочеться чогось обiдати... Нещасний цей... Махнув рукою i
вiдiйшов. Побрiв до того мiсця, де малював ранiше, щоб мати той же ракурс.
Наполовину готова шхуна здiймалась гордо, весело й на тлi рухливих
купчастих хмар, що вкрили зранку небо, сама, здавалося, кудись пливла -
без весел та без вiтрил...
...За мiсяць, справдi, вийшли в Аральське море, де не було, крiм них,
нiкого. Щоправда, десь блукали у синiй цiй пустелi вiйськова шхуна
"Николай" i рибальська, - теж торiк привезена, - "Михаил", проте, як
тiльки зникли вони за обрi м та островами, на "Константине" вiдчули враз
одiрванiсть свою вiд свiту i вiд землi. Нiхто не знав нi розмiрiв, нi
глибини, нi норову цього безмежжя. Плавання у невiдомiсть було цiкаве
вельми, але й тривожне в тiй же чи навiть бiльшiй мiрi. Принаймнi
новоспечений моряк-художник скоро вiдчув журбу, якусь густу осмуту, що
полонила його всього. Для нього, сина степу, ця твердь, обмежена бортами
шхуни, була така ж мала й нiкчемна, як камера або казарма. Тiльки й того
добра, що тут не мав нi муштри, нi наглядацьких стежень. Жили хоч тiсно,
скупчене, зате по-братськи дружно. I, може, це морське одвiчне братство
дало ©м сили витримати оте одне з найважчих випробувань.
Був гарний день. Нiщо, здавалося, не провiщало лихих якихось перемiн, i
Бутаков звелiв Макше ву разом iз прапорщиком Акишевим та вiсьмома
матросами обстежить острiв Барсакельмес. х висадили, дали харчiв на
тиждень та невелику барку, на всякий випадок, самi ж на шхунi рушили до
Куланди, пiвострова, де нещодавно знайшли шматки вугiлля.
Попутний вiтер туго напнув вiтрила, тонко свистiв у снастях, нiби
спiвав якусь киргизьку сумну й безмежну пiсню. Шхуна ледь-ледь здригалася,
здiймала бризки носом. Невдовзi вже не видно стало Барсакельмесу й бiлого,
як сiль, намету...
Тарас стояв на палубi й дивився в далеч, де, крiм води та неба, не
вловлював уже нiчого... Е нi, на обрi© з'явився темний острiв... А може,
хмара... Де ©й, тiй хмарi, взятися? Три мiсяцi, як вийшли з Орсько©
фортецi, а ще не бачили дощу нi краплi...
Почувши стук, оглянувся. То капiтан узяв трубу пiдзорну й вдивлявся
теж. Невдовзi вiддав ©© Поспелову, який стояв на вахтi бiля керма, i
штурман також довго вивчав ту сiру смугу на видноколi.
I що воно за Змiй Горинич? - спитав Тарас, наблизившись до морякiв.
- Зда ться, буря буде... - озвався штурман.
- Скiльки до Куланди?
- Ще зо три милi.
- Встигнемо?
- Навряд...
А вiтер вже не свистiв у снастях, а завивав голодним вовком.
- Усiх наверх! - подав команду Бутаков. - Знiмати парус! Та темна хмара
чи пелена росла й росла, охоплюючи все бiльше неба й моря. Вiтер зробився
пружним, зимним... I раптом вдарив шквалом, крутнув, як трiску, шхуну, яка
була вже, правда, без головного паруса.
Тарас упав на палубу. За щось устиг схопитися, коли його рвонуло знову,
i вiн на мить чи й бiльше завис мiж небом i кораблем. В очах йому
стемнiло... Нi, це померк довкола свiт. Буран закрив низьке ранкове сонце
й творив сво жорстоке, чорне дiло в напiвпiтьмi...
- Ну, як ви тут? - долинув голос Бутакова. Тарас хотiв пiдвестися, але
не змiг.
- Лежiть, лежiть! Звикайте! - гукнув до нього капiтан.
- Надовго це?
- Хто зна ... Для нас довкiл, як кажуть, - terra incognita, земля
незнана... А може, ви в каюту спуститеся?
- Нi. Буду тут. Мо© далекi прадiди ходили Чорним морем аж до Босфору!..
Таки вловчився i став на ноги.
- Браво! - схвалив його вiдвагу Бутаков. - У вас морський характер.
Розвеселившись вiд похвали чи вiд шаленства бурi, Тарас почав
кобзарським речитативом:
Гей, на Чорному морi,
На каменi бiленькiм,
Там сидить сокiл яснесенький,
Жалiбно квиле-проквиляе
I на Чорне море
Спильна поглядав,
Що на Чорному морi
Щось недобре почина :
Злосупротивна хвилечна
Хвиля встава ,
Судна козацькi молодецькi
На три частi розбива ...
- Це вашi вiршi? - гукнув крiзь бурю Бутаков.
- Козацька пiсня-дума...
Прибiг матрос i крикнув до капiтана:
- Вашбродi , нас швидко зносить до Куланди!
- Пробачте... Iншим разом продовжимо цiкаву нашу бесiду, - сказав
Тарасу Бутаков. - Не дай господь, потоне "Константин", тi, що тепер на
островi Барсакельмесi, всi перемруть вiд голоду.
- А ми? - спитав матрос. - Що з нами буде?
- Нас викине на Куланди, а це ж земля, не острiв посеред моря.
Лишившись сам, Тарас узявсь мiцнiше за конопляний шорсткий канат, що
йшов до рей, i став дивитися на збурене, пекельне просто море. За валом
вал котилися високi сiрi хвилi, над ними, ще прудкiше, зриваючи iз
гребенiв бризки, мчали баскими кiньми лютi морськi вiтри, i в бiлопiннiй
цiй веремi© гойдалась ©хня шхуна, така змалiла раптом, така беззахисна...
Вже на виду у берега, коли загибель шхуни була, як кажуть, вирiшена,
матроси встигли пiднять вiтрило. Шхуну рвонуло вбiк, схилило на лiвий борт
i винесло назад у море. Потiм вона пройшла вздовж берега, минувши мис
Куланди, й притихла в бухтi, знову вже без вiтрила.
- Кок, де обiд?! - гукнув до трюму Бутаков.
- Готую, ваше благородi ! - озвались звiдти весело. Шторм не вгавав. До
острова Барсакельмесу шлях був одрiзаний, i, щоб не гаяти часу даремно, на
третiй день рискнули висадитись на Куланди i пошукать вугiлля. Поки
ладнали шлюпку, Вернер ходив сюди-туди по палубi вiд нетерплячки, так нiби
весь горiв бажанням знайти горючий камiнь для пароплавiв, якi колись
ходитимуть Аральським морем.
- Чого ти, Хомо, нетерпеливишся, немов гончак, що жде коли затрублять
початок гонiв? - спитав Тарас насмiшкувато. - Тебе обходять вельми купцi
московськi, що запускають лапи в цей дикий край?
Хома спинився, глянув печально так на нього i вiдповiв серйозно, як на
духу:
- Коли знайду вугiлля, пiдстава буде Бутакову просити менi звання. Вiн
сам сказав.
- А-а! Вибачай...
- I це диний для мене шанс побачити свою Варшаву.
- Тодi i я з тобою!
Шлюпка не допливла до берега, бо скрiзь були мiлини, i ©м нiчого не
залишилося, як скочити у скаламучену жовтаво-сiру воду й брести по нiй до
пагорба iз черепашок. Один матрос почав бурчать, готовий плюнути на цю
затiю, але Хома уперто йшов до мети, не слухаючи нi скарг, нi навiть бурi,
що бушувала в морi.
На суходолi вiн вiдпочив, не викрутивши одягу, як те зробили iншi,
пiдвiвся мовчки й рушив у ще гарячий пустельний степ.
Тарас здолав утому й також устав. Радiв, що Вернер виявився таким
затятим, здатним на будь-яке шаленство заради волi. Рiдна йому душа!..
Вони знайшли! Аж за версту вiд моря. Набравши повну торбу, що прихопив
Хома з собою, вернулися на "Константин", де ©х давно чекали. Шторм починав
стихати, i можна вже було рискнути й вийти в одкрите море, узявши курс на
острiв Барсакельмес.
Йшли цiлу нiч, - бо вiтер був ледь не зустрiчний, - i цiлий день.
Надвечiр удалинi побачили знайомий обрис Барсакельмесу, що ледь виходив з
моря. Стояли всi на палубi й похмуро, мовчки ждали. Тi десятеро,
остров'яни, могли зчинити панiку, побитися за невелику барку i вийти в
море, прагнучи дiстатись Косаралу, де розташувалися ватага й форт. Коли б
щось сталося з шхуною, у них, по правдi кажучи, i не було б яко©сь iншо©
надi© на порятунок. Пустельний острiв, море, чуже, незнане, спека...
Вже почало темнiти, а острiв нiби тiкав вiд них, не збiльшувався, не
наближався. Здавалось, шхуна вперлася в якусь стiну й не рухалася. Слiд за
кормою, правда, було виразно видно, хоч мiсяць ще не зiйшов i зорi теж
ледь-ледь поблимували в густiй iмлi. Вгорi на щоглi вивiсили лiхтар. Хоч
тут, в Аральськiм морi, зiткнутись з iншим судном ще менш ймовiрно, як у
степу двом вершникам, такi морськi традицi© - лiхтар повинен бути.
- Невже нема нiкого? - спитав Тарас у Вернера, який стояв з ним поряд
на носi шхуни.
- Якби були, вогонь горiв би... Вечiр...
- Макше в не дозволить вчинить безглуздя, вийти на шкаралупi в море.
- Страх дужчий всiх штабс-капiтанiв. Вiн - як вогонь в сухому лiсi...
- Де, де вогонь?! - спитали десь по борту.
- Нема вогню! - гукнув матрос, який чiпляв лiхтар на мачтi та й там
лишився стежити за видноколом. - А злiва нiби блиска ... - сказали з
борту.
- Братцi, вогонь, вогонь! - гукнув матрос зi щогли. - Розпалюють для
нас сигнал!
- Лiво руля! - подав команду Бутаков. Невдовзi всi побачили ясний
вогонь на обрi©, що розгорявся, бурхаючи в пiтьму снопами полум'я.
- Ура-а! - гукнув матрос на щоглi й шугнув униз...
...Вертаючись до Оренбурга, Макше в лишив Тарасовi свою ра©мську
джеломейку, або кибитку, яка стояла неподалiк могили батира. Це житло
звабило Тараса переселитися iз Косаралу, де шхуна зимувала, в Ра©м. Своя
квартира все-таки! Мав "квартиранта" навiть - з ним жив Хома, з яким вони
здружилися в Аральськiм морi...
Весна прийшла раптово. Ще звечора хрустiв снiжок пiд чобiтьми, а вранцi
вони прокинулися вiд дивних звукiв - весело вдаряли краплi об металеву
миску, яку забув Хома надворi.
Тарас одразу ж вибiг iз джеломейки, вдихнув повiтря, вогкого й
ледь-ледь пропахлого очеретами, i звiв до неба очi, шукаючи ключ журавлiв
чи жайворонка.
А вже весна, а вже красна,
Iз стрiх вода капле... -
заскiмлила в душi далека пiсня. Там, на Вкра©нi... Сльози йому здушили
горло, ©© вiн одiйшов за джеломейку, аби Хома не бачив його журби. Вiн
мусить бути сильним, бо вiн поет!.. Розтане лiд, i знову вони пiдуть у
плавання, i знову - тiльки шхуна, вода, пустельний берег... I нi вiд кого
звiсточки... Чи там вони повимирали, на тiй далекiй, святiй землi?.. За
цiлий рiк нi слова!.. Тут хоч надiю ма , а в морi...
- Йду по ©жу! - гукнув Хома.
Вiн чуйний друг, цей Вернер. Не лiзе в душу. Бродить десь по пiвдня,
коли в Тараса муза. Хоч це й не жiнка в плотi, та все ж та мнi зустрiчi
поета з нею люблять самотину... А на Вкра©нi... Скоро уже два роки
виповниться його розлуцi з нею. Два роки... Скiльки встиг би вiн там
зробить для волi!.. А написати!.. Тут теж писав зимою. Про се, про те...
Без рiдного свого народу, землi, що, нiби мати, одна в усьому свiтi, поет
- лиш тiнь поета. Тому тирани й вигадали для них заслання... Мило як