Шевчук Владимир. Терновий свiт

роботi було все справжн , сперте на глибину суспiльних знань. Не жарти -
взявся хлопець створити пам'ятник "Тисячолiття Росi©", та ще й
багатофiгурний, щоб вiдобразити могуть i мудрiсть благословенно© в дiлах
iмперi©. Тепер у нього, таки в Ливарному дворi, щочетверга збираються
поважнi вченi, друзi з мистецьких кiл i дискутують про те, що врештi буде
вирiшено - без церемонiй - в придворних та урядових сферах. Як часто
видимiсть громадських дiй нам замiняв дi©, задовольняв потребу в них i не
дав помiтити, що ми лише товчемо в ступi воду i тiшимося великим тим
обманом!..
Коли прийшов, уже кипiли пристрастi. Довкруг особи царя Петра. Його
велична постать, - точнiше статуя, - громадилася, як Командор над
Дон-Жуаном, над дискутуючими й ось-ось, здавалось, гримне: "Мовчати! Я
вас!.."
Нишком присiв на вiльне мiсце в затiнку, бiля рояля, i привiтався iз
Костомаровим, який його помiтив. Кивнув йому i Помяловський, що теж сидiв,
як i щоразу, в закутку й незрушно, мовчки слухав велеречивих знавцiв
минувшини, професорiв...
- Ви твердите, - схопився раптом Костомаров, - що славу й честь Росi©
складають лиш дiяння князiв, царiв та ©хнiх присних? Добре. Та як же бути
з тими, хто цi ж таки дiяння робив iсторi ю, хто ©х творив на полi бою?
- Ви про бояр та во вод чи генералiв?
- Нi, про звичайних, простих людей.
- Ну-у, батечку Миколо Йвановичу! Ви ще сказати зволи-те, щоб цю сiрому
вилiпити й поставить поряд з Петром Великим на п' десталi!..
- Було б, ©й-богу, по справедливостi. Без вiйська цар чи генерал
безсилi...
- А вiйсько, батечку, без генерала або царя - дурна юрба, отара!
- Народ спроможний з себе, iз власних лав пiдносити сво©х вождiв,
отаманiв, - устряв Тарас.
- Ви забува те, що влада - то вiд бога. Лише порфиророднi вдосто нi
цього вiнця!..
- Iснують же й республiки, - здвигнув Тарас плечима.
- Ви б лiпше нас порадували новим чудовим вiршем або "Вiрсавi ю"... -
сказав нескоро в тишi статечний муж, що палко так вiдстоював "царя вiд
бога".
- Хто це? - спитав Тарас у Помяловського. Той зморщив лоба, думаючи, й
розвiв руками.
Мабуть, так i зроблю, - зiтхнув Тарас з удаваною покiрнiстю. - Iсторiю
творять царi, а пишуть гузнолизи...
- А що це - гузнолизи?
- Щасливi вiрнопiдданi, допущенi до ©х величностей вдень i вночi...
- Григоровичу, - взяв Костомаров слово. - Сказати слiд точнiше... Ну-у,
гузнолизи - це щось немов камерфур' ри, що при особi царствуючiй...
- Панове, може, вип' мо по чашцi чаю з ромом? - пiдвiвся бiля Петрово©
ноги Микешин. Ховаючи лукавий усмiх, вiн заходився ставити на стiл великий
самовар, що пихкотiв i сяяв, мов генерал.
Тарас пiдсiв до столу. За ним мовчазно виплив iз свого закута i
Помяловський.
- Холод долать найкраще ча м... - потер червонi руки. - I ромом,
звiсно...
- Iстинно! - сказав Тарас. - У цьому ми всi однодумцi. За ча м вже
сочилась бесiда про се, про те, й невдовзi ©х лишилося в майстернi тiльки
тро . Якщо, звичайно, не рахувати царя Петра та генiя його особи, що також
мав стояти на постаментi пам'ятника. Вiд горна йшло при мне легке тепло,
чай з ромом грiли душу, i Помяловський розм'як, примружив очi... Тарас же
тiльки дужче вiд того збуджувався. Сидiв, пив чай, а в грудях скипала
лють, притримана ще на пустому диспутi. Як можуть люди мислячi, мов
барани, впиратися у стовп, молитися на кровопивцiв, деспотiв, вважати ©хню
владу законною, i навiть бiльше, - посланою ©м, дурням, з неба!..
- Пику собi на©ло, вбралося в тонкi заморськi сукна... - протяг,
напевно, вголос, бо Помяловський ледь-ледь розплющив очi, а молодий
господар дому, чи пак майстернi, спитав:
- Григоровичу, про кого ви?
- Сто©ть менi перед очима й досi той царелюб...
- А-а, генерал од iнфантерi©!
- Тьху! Ти його запрошував чи сам прийшов?
- Запрошував. Вiн при дворi по пам'ятниках на першiй лавi... Добре, що
ти не став iз ним на прю.
- Що далi "гузна" ми не пiшли? А як менi кортiло втовкмачити йому в
макiтру, чого насправдi вартi всi вiнценоснi кати народу!.. - стиснув
кулак до болю.
- Ви не правi в одному лиш, Григоровичу... - сказав на те Микешин. - Не
можна так огульно... Були царi...
- Нi, не було! - схопився з мiсця, кинув на стiл срiбляну ложечку. -
Самодержавство, як форма влади, порочне вже в основi, воно розбещу ,
вироджу морально тих, хто вп' ться його смертельним трунком. Коли людина
може робити все, що хоче, що забагнеться ©© слабкому розумовi, вона
втрача духовнi гальма, ста жорстоким звiром. Нi, навiть гiрша звiра! Бо
звiр вбива лиш на потребу, а самодержцi...
- Може, ще вип' м чаю? - спитав господар, взявши поспiшно чашку. Ложка
у нiй дзвенiла дрiбно.
- Не хочу, вже напився, - не мiг Тарас спинитися. Проте притишив голос.
- Ось твiй Петро! - торкнувся пальцем гiпсово© ноги царя. - Що вiн зробив
великого?
- В вропу прорубав вiкно.
- А на Вкра©нi?..
- Полiтика! - розвiв руками скульптор. - Хто дужчий, той i зверху.
- Принаймнi це хоч чесно й одверто сказано, - змахнув зi столу крихти.
- А то спiвають гiмни, творять величнi оди, в поемах славлять!.. Пiдло!..
Державiн твiй в литаври вдарив - "Ода на честь вошестя на престол..." Яка
там ода! Плакати, волосся рвати треба, а не радiти!.. Пушкiн i собi:
"Невы державне теченье..." А чим його загачено, болото це? Кiстками,
трупом отих людей, народу, яким нема мiсця в тво му пам'ятнику Росi©!..
Миколо, ти хоч скажи йому, - звернувся до Помяловського, який дивився на
нього гарними, ледь-ледь пригаслими уже очима, - Чого ти усе мовчиш?
- Я слухаю... - озвався той. - Нiколи ще не чув, щоб так...
- Бояться, тремтять усi!.. А ©м, царям-тиранам, того i треба тiльки.
Страх - ©хня зброя i ©хнiй щит! У кожному з "порфирородних" сидить Нерон,
готовий спалити Рим i згвалтувати матiр!..
Передихнув, вбираючи грудьми повiтря, i прочитав хтозна-чому нiкому ще
не читаний свiй "царський" вiрш, почавши iз середини:
О скорб моя, моя печаль!
Чи ти минеш коли? Чи псами
Царi з мiнiстрами-рабами
Тебе, о люту, зацькують!
Не зацькують. А люде тихо,
Без всякого лихого лиха,
Царя до ката поведуть!..
Впав на стiлець, знеможений. Мов у туманi бачив сво©х ще юних друзiв,
яким обом по двадцять п'ять. Микола щось говорив до нього, та вiн не чув.
Михайло дививсь iз страхом, трепетно, як дiти в церквi дивляться на
"Страшний суд"... Вiдчув у всьому тiлi пiдступний дрiж i звiвся.
- Менi пора додому...
- Я проведу вас!.. - схопивсь Микешин - добрий його супутник у всiх
вечiрнiх мандрах по Вавiлону, сирiч Санкт-Петербургу.
Надворi стояв мороз. I темiнь. Щоправда, час од часу мiж хмар з'являвся
мiсяць, i мiсто враз висвiтлювалося, мов воскресало з мертвих. Потiм,
блiде i ще напiвживе, лягало знов у труну...
- Бр-р! Казна-що верзеться... - сказав, аби порушить тишу, прогнать
ману. - Ця осiнь зламала щось у мо©й душi... Мов гiлочку якусь зi цвiтом
чи деревце... Самотнiсть, мабуть, крутиться, як Марко в пеклi... Нема на
старiсть гiршого...
- Вам ще до старостi!.. - озвавсь Микешин весело. - Ще о-го-го!..
- Вже сорок шiсть... - закутався Тарас у кожух. - Смерть за плечима...
Диха ...
- Це не козацька мова, - сказав уже осудливо його супутник.
- Правда! Розкис я геть, занудився, - зiтхнув Тарас. - Цей кашель, бiль
у грудях... Колись Iван Максимович хворiв, хворiв... А вирвався на
Укра©ну!..
- Це ж хто такий?
- Сошенко. Той, що меле колввь зувтрiв у Лiтньому й у люди вивiв. Нинi
прислав сюди Орловського... До пензля теж аж труситься... Талант!..
Приглянь за хлопцем, пiдпоможи...
- А ви ж куди?
- По©ду на Укра©ну!.. Як доживу...
Попрощались мовчки. Тихо пройшов у дверi. Сторож хропiв, - аж булькав,
як самовар, - закутавшись у свiй кожух по вуха. В майстернях ще подекуди
горiло свiтло. Трудяться... А вiн гуля , нiби в запасi в нього сотня чи й
бiльше лiт!.. Що вiн вiзьме для серця i для роботи з вечора, який минув?
Роз'ятрив тiльки душу, сипнув на рану солi, та й бiльш нiчого. Скульптор
поставить тi фiгури, якi йому накажуть, газети дружно схвалять, а люд
дивитиметься на те велике диво й пройматиметься благоговiнням до тих
князiв, царiв, мiнiстрiв та iже з ними, що сотворили славу й державну
велич та мiць Росi©-матушки. Неправда тим шкiдливiша, чим красивiше й
талановитiше ©© пiдносять людям!.. Талант не тiльки благо, а й зло
суспiльне? Отже, Микешин - зло?.. Не в ньому суть, iдеться про совiсть
всiх, кому у душу вкладено хоча б маленьку iскру того вогню, що Прометей
дав людям i мук зазнав за ту любов до ближнього. Нiщо не може виправдати
того, хто йде на компромiс iз совiстю, хто Промете©в свiточ несе шляхом
неправди!..
Кiмната стрiла тишею. Лиш холод та порожнеча... Вже й груба зовсiм
вичахла... Цiкаво: тепла грубка - немов жива. Притулишся - i вже не сам...
Тремтливий вогник свiчки, яку намацав i запалив, надав кiмнатi затишку.
Це вже була людська оселя, пристанище мандрiвника... А хитро попи
придумали: на цьому свiтi ти тiльки гiсть, стражденний дух у плотi, а там,
за гранню життя i смертi-визволення, - ти вiчно сущий; i нi печалi, нi
воздиханiя...
Ураз вiдчув чийсь погляд. Оглянувся i стрiвся з ним. Ликера! Його
бездольна доля, останнiй промiнь... Зорить йому з портрета. Така, якою ©©
побачив i змалював... По©де, десь над Днiпром знайде собi ще кращуi..
Гай-гай...
Взяв свiчку й понiс ©© нагору. На сходинках вiдчув, що ноги в нього
якiсь чужi, незграбнi. Такими вже не побiжиш за дiвчиною, не доженеш...
Рiк тому мiг побiгти... Який там рiк! Улiтку ходив довкруг Ликери, як той
павич... Нехай ©й грець, Ликерi! Свiт не зiйшовся клином на нiй однiй.
iншi... Тiльки б йому добутись у рiдний край, на милу серцю землю, пiд
яснi зорi!..
Чомусь останнiм часом не може вiн без слiз, спокiйно думати про
Укра©ну, про свiй народ, про долю його сирiтську. Може, тому, що сили
менша , що усвiдомлю трагiчну марнiсть сво©х зусиль... Ждуть манiфесту
царського, що оголосить нiбито кiнець крiпацтву. Воля iз царських рук
навряд чи буде справжньою. Як кажуть, ворон вороновi очей не виклю . Коли
б народ взяв волю, то взяв би всю, до крихти. А так - що пан удiлить. Той
самий пан - собачник i крiпосник!..
Роздягся, лiг у лiжко. А вогник свiчки не погасив. У темрявi йому
вповза в груди холодний страх. Не те, щоб вiн боявся мертвих, привидiв чи
духiв злих. Зда ться, що вiн немовби в склепi без вiкон i без дверей, один
як перст, що й голос нiхто не може почуть на бiлiм свiтi й прийти на
помiч... Якось не спостерiг, коли воно з'явилося, це вiдчуття; напевно,
вкупi з кашлем, тодi, коли порвав з Ликерою... I треба ж така напасть!
Куди не кинь - Ликера, його невдатна люба, його i смiх, i сльози... Таки
вiд того часу вiн пiдупав, пiшов з гори, пiддався рiзним хворостям, що
потихеньку тлiли у ньому ще з пустелi, з солдатського нежитiя!.. А може, й
нi... Можливо, бiда прокинулася, коли побачив знову свою страшну в неволi
землю, коли не змiг утриматися вiд слова правди й втрапив до рук панiв
жандармiв, що не спускали з нього свого всевидя-щого "царева ока"?.. Як
вiн до не© рвався, як не пускали його кати на Укра©ну, де вiн не був аж
цiлих дванадцять лiт!..
Дiстав "Буквар" зi столу й почав гортати аркушi, що мали стати книжкою.
Вiн видасть, пустить межи людей оце вiкно в самосвiдомiсть, в прийдешнiй
свiт! Освiта - шлях до правди. Тому-то деспоти i самодержцi дбають, аби
народ був темний, аби ве знав, що дi ться на бiлiм свiтi. Боляче було йому
побачити, що за дванадцять рокiв не вiдбулося нiяких змiн, що ©хнiй добрий
замiр вiдкрити всюди школи зостався тiльки замiром, та й то лише ледь-ледь
живим... Отак-то, други-братчики! Наш "добрий" цар збагнув, - чи хтось
йому про це шепнув на вухо, - що просвiтянство ваше - крамола, зло, яке
душити треба так само в зародку, як всякий бунт... А ми - сво , а ми
"Буквар" протягнемо через цензуру, та видруку мо, та розiшлемо! Щоб рiдне
слово входило iз нього в душу, щоб залишалось живим у нiй, щоб проросло
жагою до знань, до правди й волi!..
Радiсно було йому i сумно гортати цей гостинець для неписьменних сво©х
братiв. Надiйний шлях, та довгий... Це ж скiльки треба по ньому йти до
сонця, до того дня, що стане Великим днем для долi його народу!..
Зiтхнув, поклав рукопис i задивився на ледве жеврiючий печальний вогник
свiчки. Лiй розтiкався, скапував по свiчнику сльозами... Треба купити
лампу! Якщо колись вони зi Штернбергом могли ©© купити, то нинi вiн... Уже
п'ятнадцять рокiв, як у могилi його Василь!.. Збiга час... А з ним життя,
надi©, друзi... Знову дурнi цi сльози! Мусить долати ©х, знайти в собi
запас снаги!.. А може, всi на старiсть стають такi журливi?.. Старiсть у
сорок шiсть!.. Це як кому судилося, хто як прожив. А в нього що
згадувати. Йому на долю випало всього по стiльки, що iншим вистачило б на
два життя!.. Його вже тричi заарештовували, саджали, мов розбiйника,.до
буцегарнi. Останнiй раз схопили у Прохорiвцi, в саду Михайла
Максимовича...
Дмухнув на свiчку, що зачадiла, i темрява накрила хвилею. Шукав рятунку
в споминах, у тих далеких, прожитих днях, що вкарбувалися в його буття
назавжди i стали, власне, вже ним самим, його живою суттю. Чомусь тепер, -
вiдколи з'явився бiль у грудях, - щоночi важко переступити порiг мiж сном
i мисленням. Так нiби жаль втрачати шматки життя, якого й так чимало пiшло
намарно, вiддано на казна-що. А ще - чомусь боявся сну. Здавалося, що
порина у небуття, у ту безмежну вiчнiсть, з яко©, може, вирине, а може, й
нi... У нього ще стiльки дiла на цiй землi, вiн ще не звершив того, заради
чого прийшов на свiт. Нещасна його Вкра©на... З якою радiстю вiн поспiшав
на зустрiч з нею пiсля печальних солдатських днiв за Каспi м i
петербурзьких веселих днiв! Закоханий так не летить до мило©!.. Вона ж
зустрiла, як i колись, добром i злом, красою i потворнiстю, плачем i
нiжним усмiхом... Любов його дина, його сльоза!..
...По-справжньому вiдчув, що вже на Укра©нi, вдома, коли зi шляху з
пагорба вiдкрилася долина Альти та Трубежа i серед не© вихопився з блакитi
й зела сам Переяслав. Аж дух йому перехопило й з очей на вуса впали
невольнi сльози щастя... Вiн знову тут, на рiднiй сво©й землi, пiд цим
високим, чистим, залитим сонцем небом!.. Вiн знову п' пахучий лiтнiй
ранок, вбира серцем милу цю благодать, яка ввижалася дванадцять лiт
розлуки!.. Як довго, боже праведний, вiн був позбавлений того, що ма
кожний i що вважа звичним, як хлiба шмат або ковток води!..
Дiстав з кишенi хусточку, яку подарували в Лихвинi пани Хрущови, й
нишком став утирати сльози. Старий уже, а серце, мов у дитини... Серце...
Душа людська... Велика вiчна загадка!.. Там, у степах киргизьких,
здавалось iнодi, що в ньому вбили душу, що вже вона нiколи не одозветься
болем за рiд людський, за гнаних та упослiджених, i раптом, наче усе живе
напровеснi, його душа оновлювалася, ставала ще вразливiшою i вимагала дi©
або хоча б нових рядкiв поезi©. Сьогоднi вiн так поспiшав на цю прекрасну
зустрiч, що всю дорогу не дав спокою нi кучеру, анi поштовим коням. Душа
взялась тривогою. Хтозна-чого зробилось страшно за свiй при©зд, ба навiть
за Переяслав i Козачковського, що в нiм живе... Тепер, коли побачив старе
козацьке мiсто, вже мiг би трохи i заспоко©тися, проте щось муляло й не
дозволяло радостi розправить крила. Може, боявся змiн, що сталися за час
його вiдсутностi (на добрi вiн не сподiвався!), а може, щось передчував,
як те бувало уже не раз... Мiг бути й звичайний страх за те ж таки
вразливе серце, якому з кожним роком ста все важче й важче спостерiгати
людську бiду й неволю, жорстокiсть панства, тупiсть й одверте здирство
чиновникiв та духiвництва...
- Пане, куди вам? - боязко опитав тим часом кучер.
- До Козачковського. Бiля базару.
- Мабуть, це той, що лiкар?
- Iстинно!
Злетiв батiг, рвонули конi швидше, й назувтрiч скоро вибiгли веселi
бiлi хати в хустках садiв.
Андрi©в дiм упiзнав по в'язу, що рiс i нинi бiля ворiт. Подальший шлях
про©хав немов у снi. З ним сталося незнане щось. Торговиця, яка шумiла
неподалiк, хати, дерева, небо поблякли раптом, втратили чiткi знайомi
обриси... Щось промовляв до нього кучер, хтось привiтався, а вiн не чув.
Отерпши, сидiв i бачив того в'язка, що нiби рiс у нього перед очима,
високий ганок, квiти й паркан, якого тут не було тринадцять рокiв тому...
Коли вiзок спинився, на ганок вийшов господар дому, скинув високо брови
й мовчки спустився вниз, намацуючи ногами сходинки, немов слiпий.
Тарас стрибнув на землю i теж без слiв, - ба навiть без жодно© сльози в
очах, - обняв товариша й поцiлував. Так само мовчки вiн привiтався iз
господинею, що вийшла саме з хати, обняв дiтей, згадавши й тих, що вмерли
за час його нежитiя в пустелi...
Отямився аж у кiмнатi.
- Зна ш, - сказав Андрi вi, що мовчки плакав, - я довго так цi ю миттю
марив... Аж сам не свiй... Сьогоднi що, базарний день?
- Так... п'ятниця...
- Ходiмо, друже, глянемо, - ожив ураз. - Для мене це мов одкровення,
мов божий дар!..
- Я тiльки трохи вмиюся, - сказав Андрiй, всмiхнувшись, як те дитя,
крiзь сльози. - Тобi також з дороги...
Небавом вийшли з дому. Все ще були обо якiсь немов напiвчужi, так нiби
роки розлуки пройшли мiж них розорою чи навiть ровом. Зиркали один на
одного i полохливо ховали очi, наче було у тому вивченнi недобре щось. Час
марно не пролетiв, на кожному лишив свiй слiд... Нещадний слiд!..
- Ти сивий став... - зiтхнув Тарас.
- А ти хiба не сивий?
Примовкли знов. Тарас дивився на ярмарковий рухливий люд, на речi,
якими тут торгували, а з думки в нього не йшла реформа царська, що мала
дати волю. Якусь-то панську, вдiлену од ©х "щедрот"!.. Пани самi
вирiшували, як вiдпускати. Голих, в однiй сорочцi? А чи з землею? Скiльки
вiддать землi й по скiльки здерти викупу?.. Хрущов, з яким вiн ©хав з
Москви до Лихвина, про це лише й говорить. Як посланець вiд Харкiвщини
возив проект реформи до Петербурга... Заворушилося собаче кодло! I жаль
пускать, i хочеться побiльше мати вигоди...
- Ну, як у вас iз волею? - спитав Андрiя.
- Балака мо, проекти власнi шлемо... - знизав Андрiй плечима i
спохмурнiв.
- Ох, знали б ви, як тяжко ©© чекати, волi!
- Не так воно все просто...
- Вiддав, що взяв - i всi дiла!
- А як же ми, помiщики?
- Лишити й вам на потребу поля.
- Потреба в нас та у селян...
- Ви лiпшi? Ви бiла кiсть? Блакитна кров?
- Скажи, з яко© речi я мушу все вiддати тому, хто, може, мо добро
проп' узавтра в шинку? - спитав Андрiй похмуро. - I хто робитиме на тiй
землi, яка менi залишиться? Тобi казати легко...
- А ти звiльни сво©х селян, вiддай ©м ©хню землю i станеш також
вiльним!
- У мене жiнка, дiти... - сердито сказав Андрiй. Торговиця ©х закрутила
в сво му вирi. То розвела, то знову зблизила помiж возiв iз глечиками,
мисками, шлеями та рiзним iншим селянським скарбом. Довкола чулася
солодкозвука, до слiз, до болю рiдна спiвуча мова. Сипалися, мов iз мiшка,
дотепнi жарти, приказки. А скiльки тут було красунь! Якi обличчя, постава,
рухи чоловiкiв!.. I це раби, тi чорнi, темнi люди, якими так горду
панство?
- Тарасе, я стомився, - спiймав-таки його Андрiй. - Ходiмо вже обiдати.
- Поглянь, поглянь, Андрiю, на цих людей, на цей народ! - прошепотiв
йому Тарас схвильовано.
- Оце з В'юнищ... Це з Андрушiв... А тi он люди з Козинцiв...
- Для мене - всi з Укра©ни! - рiзко спинив Тарас товариша. - Мо© брати.
Андрiй притих. Iшли базаром мовчки, заглибленi в сво© думки. Тарас
вiдчув, що знову його вгорта ота терпка вiдчуженiсть, яка було прибила
йому велику радiсть повернення до Переяслава.
- А буде, буде воля? - спинив Андрiя, мовби вiд нього все залежало. -
Чи, може, знову все це лише обман?
- Сам iмператор!.. Що ти!
- А Олександр, Миколин батько, не обiцяв, не загравав з народом i тими,
хто вважав ганьбою крiпацьке рабство? Менi колись розказували у Р пнiних.
- Не встиг, напевно...
- Може, i Катерина Друга часу не мала звершити сво© прожекти в дусi
Дiдро, Вольтера i Монтеск' ? Одна рука ©© листи писала до вiльнодумцiв, а
другою вона ж таки, Мiнерва в образi iмператрицi, додушувала козацьку волю
на Укра©нi, стирала з лиця землi ©© останнiй сховок - Сiч Запорозьку!
- Правда... - зiтхнув Андрiй.
Обiдали - мов одбували. Мабуть, щось зруйнував у ©хнiх душах всевладний
час, порушив ту колишню приязнь, що зовнi нiби й витримала випробування
долею. А може, ©м зiпсувала зустрiч розмова про майбутню волю для
крiпакiв? Андрiй у цьому дiлi... Та й що ти хочеш - власник крiпацьких
душ, землi, з якою тяжко так розлучатися!..
- Мо', ще по чарцi? - в'яло спитав господар.
- Досить, - сказав Тарас.
- Ти ж мiг колись добряче...
- Був кiнь, та з'©здився.
- Нелегко тобi пришилося у тiй солдатчинi?
- Пекельнiшого чогось придумати не мiг би й сам сатана...
Порфирородний, чадолюбивий убивця, кат!
- Тихiше!.. Жiнка, дiти...
Тарас роздер ту сутiнь, що напливла йому на очi, й перемiнив розмову на
веселiше:
- По©ду в Прохорiвку, до Максимовичiв, та й оженюсь! Марiя пообiцяла
знайти менi хорошу бiдну дiвчину...
- Що ж, бог у помiч. Добре надумав дiло, брате, - сказав Андрiй
статечно, неначе сват. - Коли гукнеш, при©демо тебе вiтати.
- Дякую... Хто зна , як воно там буде...
Андрiй примружив очi й отак, ледь-ледь усмiхнений, озвався вiршем:
Не женися на багатiй,
Бо вижене з хати,
Не женися на убогiй,
Бо не будеш спати...
Тарас згадав, що чув цей вiрш, що знав його.
- Не впiзна ш? - спитав Андрiй. Задумавшись, наморщив лоба й додав iще:
Оженись на вольнiй волi,
На козацькiй долi...
- Братику, - гукнув Тарас, - це ж мiй давно загублений, забутий вiрш!
Ти, може, й iншi зна ш?
Андрiй розплився в усмiшцi, захвилювався, наче перед екзаменом. I став
таким Андрi м, як був колись, до бiд, якi звалилися тодi на ©хнi голови...
Пiсля обiду вирiшили сьогоднi ж, зараз же по©хати на тi мiсця, з яких
Тарас побачив би й старий Днiпро, i кручi. Цей намiр так розхвилював
Тараса, що вiн не мiг дiждатися, коли зберуть, що треба, й позапрягають
коней, i рушив пiшки. Господи, як вiн чекав оцих хвилин, як довго й трудно
до них iшов! Бувало, там, за Каспi м i за Уралом, вiн плакав, згадуючи
Трубiж, церкви, заплави бiля В'юнищ та Андрушiв... Найглибше i
найяскравiше йому запали в пам'ять картина круч Трахтемирова й Монастирка
та вид iз них на Переяслав i Заднiпров'я! Вiн марив ними, снив наяву, i
ось вiн тут. За кiлька верст вiн знову взрить цю благодать, цей божий рай,
i впевниться, що вона на свiтi, що вiн таки дожив до щастя стати на цiй
великiй твердi, над цим безкра©м обширом, пiд цим високим, нiби душа його
народу, пречистим небом!..
Дивно, проте насправжня зустрiч iз рiдним кра м була простiша й
стриманiша, нiж вiн ©© собi намислив. I водночас схвильованiша. Дорога,
верби, поле, яким котив зеленi хвилi вiтер, i диво-пiсня жайворонка - все
вiдзивалося в його душi, притлумлювало прогiрклий бiль. Оця трава медунка,
цей бiлий цвiт ромашки, цей дрiбнолистий терен...
Лiг на траву, незрячо вткнувся в пахощi землi та зела й слухав, як
струменi нiжне земне тепло до тiла, як зажива, вигою ться його душа...
- Диви, заснув... А може, вмер?.. - долинуло пiд стук колiс.
- Знемiгся, бiдний, вистраждався... - сказав Андрiй.
Всмiхнувся, нишком витер вологi очi й звiвся.
- Чого б я ото вмирав... На волi, в такiй красi!
- Знайомтесь, - кивнув Андрiй на чоловiка, який сидiв на возi. - Це
Тарасович. Кирило, теж Григорович. Сусiд i щирий приятель. А це - Тарас
Шевченко.
Кирило скочив з воза й подав велику руку.
- Я ваш палкий прихильник!
- Мiй? Чи мо©х поезiй?
- А це хiба не все дино?
- Iстинно... - сказав Тарас, подумавши. - Мене ж таки за вiршi вiддав
сам цар в солдати... Й заборонив писати ©х!
- I не писали?
- Де там! Хiба утерпиш...
Весело стрибнув на вiз. Як молодий. Ще й ноги звiсив. Гарно!..
- Паняй, Андрiю! Як там старий Самойлов, варить щербу козацьку?
- Варить... на тому свiтi.
- Добрий був чоловiк... Хай царству !
Веселий настрiй змiнила тиха, вдумлива якась журба. Смерть не дрiма -
косить, кладе людей в покоси - аж свист сто©ть... Шурх, шурх!..
- А де тепер Сошенко? Не чув, бува? - спитав Андрiя.
- Мабуть, i досi в Нiжинi...
- Цей чоловiк мене знайшов у Пiтерi, з неволi мудро визволив, - сказав
уже Кириловi. - Зрадi , як побачимося!..
- Вам тут усi радiтимуть.
- Не всi, - заскалив око. - люди...
- Хто?
- Жандарми, ©хнi нишпорки...
- Зрадiють теж, - сказав Андрiй, торкнувши коней вiжками. - Така нагода
вислужитися!..
- А я про це i не подумав, - тихо сказав Тарас.
- Будь обережний
- Треба... ©х розвелося мов сарани. Куди не плюнь, то попадеш у
нишпорку або жандарма!.. А ви не з них? - спитав рiшуче у Тарасевича.
- Я?.. - спалахнув. - Ось скаже нехай Андрiй!..
- Пробачте... Я став такий... Усiх би ©х!..
Попритихали. Крiзь стук копит раз по раз чувся високий голос
жайворонка... Удалинi, за ще не видимою рiкою, знялись у небо кручi
Правобережжя. Пiдсвiченi вже надвечiрнiм сонцем, вони, здавалося, сягали
хмар...
- Ти не забув ту риболовлю нашу за Андрушами? - тихо спитав Андрiя
Осиповича. - I ту картину-пiсню, яка постала з Монастирища... Всi десять
рокiв муштри в незамкненiй мо©й тюрмi я жив тим дивним вечором i тим
духовним злетом, що стався з нами на цих... на цих святих окрадених
козацьких горах!..
- Я пам'ятаю... - озвався друг. - Не мiг, було, дивитися, щоб не
заплакати...
Затихли знову. Сокiл, - як i тодi! - кружляв привiльне в небi... Пливли
хмарки... Залитi скiсно променями, свiтились верби...
Й не спостерiг, як став читати давнi сво© рядки про диво, що тримало
його на свiтi й вело сюди, манило, як труби в рай...

Молюсь тобi, боже милий,
Господи великий!
Що не дав менi загинуть,
Небесний владико,
Що дав менi добру силу
Пересидить горе
I привiв мене, старого,
На сi святi гори
Одинокий вiк дожити,
Тебе восхвалити
I тво ю красотою
Серце веселити...
I поховать побите
Грiхами людськими
На горах оцих високих,
I витать над ними...

- Експромт? - спитав Кирило, як вiн замовк.
- Нi. Орський сон...
- Напевно, з тих, якi писались пiд забороною?
- Заборонити тирани можуть усе, окрiм душi, думок. А вiршi - це моя
душа, мо© думки. Вони пiдвладнi лише менi!
- Отже, поет за будь-яких обставин вiльний?
- Якщо вiн служить людям, а не собi. Якщо страждав болем усiх людей...
- Тпру-у! - натягнув тим часом вiжки Козачковський. - Отут, панове, й
станемо.
Пiд'©хали аж до Днiпра. На морiжку - геть бiлому вiд конюшинки -
порозпрягали коней, пустили пастись. Хвилi з легким при мним шерхотом то
пiдступали, то знов одкочувалися, перевертаючи округлi мушлi равликiв,
шматки якогось дерева та рогозу... Ген далi вони були розлогiшi й уже
безмовнi, сповненi снагою, мiццю, силою, що не була впокорена спокiйним