Шевчук Владимир. Терновий свiт

- Панове, прошу випити за нашого Тараса-во©на, що повернувся з далеких
меж держави по добротi царя-отця! Тепер ми в змозi, - дякуючи таки ж
царевi, - не тiльки так писати, як то велить нам совiсть, а й видавати.
Може, нескромно мовлю, коли скажу, що руки менi сверблять привести в
належний стан розхристану козацьку музу...
- Паньку, побiйся бога! - мовила його дружина.
- П'яненьку навiть музу, - пiдвищив голос, - найкращого з поетiв наших
усiх часiв. Хай вибача за цi слова, бо мовленi вони дино, щоб наш народ
звеличився...
- Для цього конче треба принизити його окрасу? - спитав Василь.
- Я все сказав, - велично закiнчив тост незрушний Пантелеймон. - За
гостя!
- Вiн заздрить вам, як заздрив колись Саль рi Моцарту, - шепнула,
цокаючись з Тарасом, панi Карташевська. - Й вiд того дужче й дужче втрача
глузд...
- Жаль... Вiн талант!.. Усе, за що не вiзьметься...
- До дна, до дна! - гримiв господар, змушуючи всiх пити так, як вiн
бажав...
...Не тiльки кажуть, свiту, що у вiкнi. Допоки Кулiш вагався й
вередував, Кожанчиков вiддав складати новий "Кобзар"... I тут втрутився
синьомундирий всевладний шеф жандармiв - наклав ведмежу лапу. "Пiдбурлива
його поезiя. Заборонити!.." Оце тобi цар-батечко й ласкавi його
опричники!.. Так, нiби клятий Микола-Тормоз i не вмирав, а й досi
благополучно царству . Достойний син катюги батька!..
Коли йому принесли цю новину, найперше, про що подумав, - грошi. Як
добре, що вiн не взяв ©х у видавця i не потратив! Клiпав би тепер очима...
А потiм душу виповнила липка журба. Не сподiвався, що iмператор його
зустрiне, як рiдний брат, i все ж гадав, що вiршi йому дозволять видати.
Хоч тi, якi були друкованi й допущенi колись цензурою. Аж нi!.. Михайло
Лазаревський звiстив йому невдачу i, не знайшовши, чим утiшити, подався
геть...
Рiзець валився з холодних рук. Надворi гуляла рання вiхола, й з вiкна
нещадно дуло - аж снiг бiлiв на пiдвiконнi...
Та забiлiли снiги, забiлiли бiлi,
Ще й дiбровонька, ще й дiбровонька...
Художника вони ще якось терплять. Малюй собi. Щоправда, пiд наглядом
начальства Академi©... А вiршi - зась!.. Якби писав ©м оди та панегiрики,
то мав би все - i славу, й грошi, й твори в кiлькох томах, як дехто...
Шерега книг у золотi!.. Шекспiра так не видавали, мабуть... Чи ти не
заздриш?.. Заздрити чужiй бiдi? Немислiе i слабосилля в усi часи
бундючилися, ховалися в блискучi лати!..
Вiдчув, що змерз. Пiдвiвся, з жалем глянув на дошку з "Притчею про
робiтникiв на винограднику", яку йому весь час кортiло полiпшити,
допрацювати, хоч та була давно готова, й пiшов нагору. Може, там трохи
затишнiше... Та й мав нагальне дiло - писать листи. Сьогоднi настрiй саме
як для листiв. Колись, як вiв щоденник, гасив у ньому тугу. Тепер же - хоч
напише комусь листа... За весь цей час, вiдколи у Петербурзi, з душi
зненацька вихлюпнувся один лиш вiрш; ще влiтку...

На панщинi пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пiшла в снопи, пошкандибала
Iвана сина годувать...

Це, власне, сон про волю. Чекання волi... Де вона? Не випускають iз рук
пани. Все радяться, хитрують, тягнуть... Така у них натура вовча...
Скiльки його помучили, як випускали iз тих солдатiв!.. I в Нижньому
держали кiлька мiсяцiв... Тепер примкнули, як пса, в столицi. Вiршi його
також тримають на ланцюгу. Пiдбурливi!..
Прийняв книжки i сiв до столу. Мабуть, в його душi нема вже живого
мiсця - стiльки туди жбурнули каменiв!.. Панько й собi... Розхристана,
п'яненька муза, каже... Вiн ще тодi, у Ки вi, хотiв ©© позастiбати,
витверезити на свiй манiр!.. Нi кроку вiд етнографi©! На хутiр всi, на
хутiр! На©стись сала й ждати!.. Чого дiждешся сидячи? Без боротьби, без
працi й жертв в iм'я народу, волi!.. Вже й так хто хоче, той i скубне. В
Москвi затiяли нову газету, слов'янську нiби, "Парус". Вже видали
"унiверсал", в якому всiх згадали, крiм укра©нцiв. Нема таких i не було!..
А Максимович, - учений муж, знавець слов'янства й рiдно© таки ж iсторi©, -
не вчув зневаги в тому i просить слати вiршi в ганчiрку ту, почеплену на
щоглу мракобiсся й самодержавства!..
Вмочив перо, пiдсунув чистий аркуш... Нi, спершу вiн напише лист Марi©,
його дружинi дивнiй, щоб зм'якшити узяту болем душу й не вдарити занадто
боляче на©вного анахорета. Вона його не позабула, передала йому привiт...
Землячка справжня, щира!.. Ось наче бачить ©© лице, поставу, рухи...
"Спасибi Вам, мо серце дине , за Ваше щиро ласкаве привiтання. Я
думав, що Ви давно вже в Москвi суму те, аж бачу, що Ви тепер по
Михайловiй горi походжа те, на синi гори погляда те, з Днiпром розмовля те
та й мене, сiрому одинокого на чужинi, не забува те. Спасибi ж Вам ще раз,
мо серце дине .
Якби ще Ви згадали про те, що я просив Вас в Москвi, та заходилися
гарненько коло сего святого дiла, то ще було б так. А Ви, мабуть, уже i
забули мою просьбу? То я ж Вам нагадую. Я Вас просив, щоб Ви мене оженили.
Оженiть, будьте ласкавi, а то як Ви не ожените, то й сам бог не оженить,
так i пропаду бурлакою на чужинi..."
Зiтхнув, оглянув свою оселю вбогу, як сирота, й торкнувся знов пером
паперу:
"На те лiто, як бог поможе, я буду в Ки вi i на Михайловiй горi, а Ви
там де-небудь пiд явором або пiд вербою i поставте Мою заквiтчану княгиню,
а я пiду погулять та й зустрiну ©©..."
Вiн уявив ту гору, i ту вербу, i дiвчину, яку Марiя... От би знайшла на
себе схожу!.. Весняний тихий вечiр... У небi повний мiсяць, i солов'©
витьохкують... А зiр, а зiр!..
Прогнавши миле видиво, закiнчив мерщiй листа й переписав до нього
"Сон". Хай прочита ... Може, на цi рядки впаде росою чистою ©© сльоза - й
не буде для нього щастя бiльшого!..
I справдi, лист до Михайла Олександровича потому вийшов стриманiшим,
хоча по сутi сво©й одвертим, безкомпромiсним. З "Парусом", який пливе
кудись назад, а не вперед, поетам не по дорозi. Поет - провiсник, лицар
прийдешнiх днiв i волi!.. Вже й рiк кiнча ться, а щось ©© не видно, однi
чутки... Ранiше хоч про цю "велику милiсть" всi говорили, а нинi вже
попритихали. Благо, яке творять обiцянками, перероста поволi в зло... А
може, пани навмисне вигадали пiдступну гру у визволення селян, щоб
пригасити жагу до волi, вбити бунти майбутнi в зародку!..
Схопився з мiсця бiля стола, жбурнув перо, яким збирався писать адресу
Максимовича... Вони морочать голови та похихикують собi в кулак, а ми
ждемо, а ми рiзцями бавимося тодi, коли потрiбно братись за сокири!..
Сiв знову, взяв перо й папiр, вiдчувши в них потребу, як спраглий
подорожнiй в ковтку води. Прислухався до власного ства, до нерших тихих
поштовхiв думок, рядкiв, що стовпилися в його душi, мов перед бо м во©ни,
i розчинив фортечну браму...

Я не нездужаю, нiвроку,
А щось таке бачить око,
I серце жде чогось. Болить,
Болить, i плаче, i не спить,
Мов погодована дитина.
Лихо©, тяжко© години,
Мабуть, ти ждеш?
Добра не жди,
Не жди сподiвано© волi...

Вiдчув, що дух йому забило гнiвом та хвилюванням. Вiдкинувся на спинку,
стомлено заплющив очi... Й знов стрепенувся, вгледiвши царя Миколу, нiби
вiн знову був на святi у Петергофi... Погана яблуня не родить добрих
яблук!..

Вона заснула:, цар Микола
© приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру -
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собi небога
До суду божого страшного!

Хвилюючись, перечитав написане, промацав кожну думку i кожне слово...
Добре!.. Лише кiнця нема , завис i жде... Хiба що так...

А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п'яного,
Та вiзантiйство прославлять,
Та й бiльше, бачиться, нiчого.

Поклав перо i знову перечитав. Аж мурашки йому пробiгли спиною... Коли
цей вiрш потрапить до Долгорукова, всесильний шеф жандармiв од злостi
лусне!.. Спершу тебе розчавить чоботом за те, що знов, невдячний,
"дерзнул" перо пiднести на вiнценосцiв!.. Правда... Зiтруть на порох...
Хоч не показуй друзям - перелякаються... диний, хто зрадi цьому його
творiнню, Микола Чернишевський!..
Закле©в лист i написав адресу. Сховавши вiрш до шухляди, узяв конверт i
зiйшов униз; озувся, вдягся... Думка була ще там, витала довкiл
новонародженого його дитяти...
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру -
Та й заходиться вже будить!..
Взяв шапку, мить постояв у нерiшучостi й пiшов нагору сходами.
Згорнувши аркуш з вiршем, встромив у чобiт. Звичка, яку нажив вiн в
Орськiй, ще знадобиться, стане йому в пригодi. Казарма й тут, кра©на вся -
казарма!.. Хоча фельдфебель iнший, та барабан лишився той же, й "тягни
носок!"' луна дзвiнко й грiзно, як i лунав!..
У Петропавловськiй пробило десять чи одинадцять. Десi деренчала шибка.
Напевно, знявся вiтер... Двором пробiгло дво , долинув смiх... Хтось,
мабуть, iз художникiв, що маютi тут майстернi чи тут живуть... I вiн
колись був молодим... Тi що колись - два роки тому мiг написать "я не
нездужав нiвроку"! А нинi... Лежить, немов пiдбитий птах, таму бiл у
грудях, i бореться з самотиною, з темрявою, з передчуттям ще бiльших
бiд... Вiн завжди жив на людях i завжди прагнув трошки побуть самому,
вслухатися в сво ство i не пiдозрював, що на свiтi мука самотини.
Щоправда, вже в триклятiм Третiм вiддiлi вiдчув ©© холодний подих. Та був
тодi здоровий i молодий, та мав ще свiжi спогади про Укра©ну, з яко©
вихром вихопили його жандарми... Боже, чи то йому ще доведеться на нiй
пожить, повеселити-печальний зiр красою ©© степiв, долин та гiр, блакиттю
©© Днiпра!..
Тодi, два роки тому, вiн затужив, заплакав серцем змученим за рiдним
кра м!.. Мабуть, нема людинi щастя на чужинi... Народ, земля, якi дали
тобi життя i душу, притягують, немов магнiт, тривожать, спонукують до
вороття, i вiдстань тут безсила... А ще коли у душу, спраглу й зболену,
дихне весна, всмiхнеться сонце з неба й загра марш веселий, дзвiнкий
капiж!..
...Провiвши Айру Олдрiджа, - мiнiстр двора не побажав продовжити iз ним
контракт, - Тарас ще дужче засумував. Де б не ходив, що б не робив,
ввижалася йому дорога, конi, що вiдмiряють ногами шлях... Надворi трiщав
мороз, вихрили бiлi вiхоли, а вiн крiзь них виразно бачив садки в цвiту,
ошатнi бiлi хати... Неначе там, на Укра©нi його далекiй, завжди була
весна... Воiстину i дим вiтчизни нам солодкий i при мний!..
Уранцi Федiр йому подав цидулку вiд Карташевсько©, принесену ©© слугою.
"Батьку! Прийдiть до нас - та неодмiнно! - сьогоднi ввечерi. Не
пожалку те! Варвара К."
Бiда йому, та й годi. Вже ледь не рiк, як вiн у Петербурзi, а й досi ще
гостю то тут, то там. По ресторанах його вiтають радо, бо вiн туди
з'явля ться щоразу з кимось iншим, так нiби водить до них навмисне сво©х
численних приятелiв та шанувальникiв. Комусь прибуток з того, а вiн лиш
га безцiнний час...
Поклав цидулку й взявся до дошки, де вже вимальовувалося чудове трiо
Соколова, що мало назву "Приятелi". Вже чувся досить впевнено у цiй важкiй
роботi, i справа йшла коли й не зовсiм весело, то хоч принаймнi споро, без
мук учнiвства. Господи, як славно бути майстром, творцем нового!..
Втягнув повiтря носом. I що воно так по-весняному при мно пахне серед
кислот, з якими вiн працю над акватинтою?... А-а, це послання Варвари
Якiвни!.. Який сюрприз сьогоднi приготувала вона йому? Земляк якийсь,
напевно, iз меценатствуючих... Або вдовичка-панi, яка не проти того, щоб
ощасливити його особу нинi, прiсно, i... далi видно буде!.. Вiн каже ©м,
Варварi й Олександрi, що вiзьме тiльки наймичку, - не вiрять, знай
пiдшукують йому iз пань. I смiх, i грiх!.. Нi, треба таки пiти. Тим паче,
вже увечерi, пiсля трудiв... У домi Карташевських збираються цiкавi люди,
i вiн там вже давненько свiй чоловiк, приходить без попереджень, як до
рiднi. Бува , що у потребi, коли нема за що купити щось на обiд. На жаль,
i тут нестача грошей, злиднi над ним весь час звисають, як чорна хмара...
Добре, що вiн сюди при©хав сам, не одружився в Нижньому! Нещасний був
би... Може, колись Андрiй у Переяславi i правду йому сказав, що лiпше жити
весь вiк бурлакою... Коли б не ця самотина!.. Вдень ще сяк-так, а нiч
прийде, навалиться на тiло й душу темрявою - хоч вовком вий... Це поки вiн
здоровий. А занедужа , не приведи господь, та зляже... Тодi бiда!..
Прогнав зусиллям волi сумнi думки i, щоб вони до нього не повернулися,
устав з-за столу, вийшов у коридор i попросив, щоб Федiр зiгрiв для нього
чаю та щось купив на снiдання. Увечерi причепурився, вдягнув свiй фрак -
Варвара каже: треба! - й пiшов на мiст через Неву. Не гаявся, бо йти таки
далеко - аж за Фонтанку й Загородний проспект. На вiзника не мав полтини.
Можна було б позичити, та вже i так старий вояка Федiр бурчить на нього...
Благо, водохреснi морози зменшилися, i йти було при мно. Мiг заразом
помилуватись мiстом, бо тиждень весь трудився денно й нiчно над
"Приятелями" за Соколовим. Вибрав картину цю, бо в нiй показано його
народ, важку, тужливу пiсню... Сидять i так спiвають, що бачиш душу ©хню,
яка нурту , прагне на волю й простiр, нiби рiка пiд льодом...
Вже за Фонтанкою де взявся вiтер, лапатий снiг. Слiпило очi, вуса
пообмерзали... Господи, хоча б за чимось путнiм iшов сюди!..
Його давно чекали. Не встиг торкнутись дзвоника, як вiдчинились дверi,
й сама Варвара Якiвна в усiй сво©й звабливостi метнулася допомагати йому
виборсуватися з-пiд снiгу й одягу.
- Чи ви, бува, не перекинулися з саньми у снiг? - заохкала.
- Я чоловiк обачливий - йшов пiшака.
- Аж з-за Неви, з Васильввського?!
- Весь день сидiв. Дай, думаю, пройдуся трохи...
- Знала б, прислала б коней!
- Дякую... Дiстав хустину, витер лице, чоло. А вуса мусив вимочити, чим
розсмiшив Варвару.
- Чого так тихо в залi? Нема нiкого? Свiтиться...
- Ждуть вас.
- Мене? - стенув плечима. - Зда ться, я сьогоднi не iменинник...
- Хто зна, хто зна... - всмiхнулася. Взяла його за лiкоть i повела.
У залi справдi досить було людей. Знайомi й незнайомi.
- Добривечiр! - вклонився всiм. Кулiш чогось скривився. А Бiлозерський
поспiшно встав.
- Григоровичу, дозвольте вам представити, - промовила Варвара Якiвна, -
вам добре знану панi Марiю Олександрiвну!
Йому назустрiч рушила геть молода, прегарна жiнка й сказала тихо:
- Здрастуйте... Я так давно чекала на мить оцю!.. Тарас знiтився. Хто
вона?.. I раптом вгледiв на мармурово-бiлiй ©© руцi браслет, який улiтку
вони купили в складчину, i вiн послав Марку Вовчку...
- Марiя?! Донечка моя дина!.. Забувши про етикет, обняв ©©, поцiлував.
- Допався... - протяг Кулiш.
- Глянь, Паньку, яка у мене доня! - радiв Тарас. - Я знав, що дуже
гарна. Та щоб така-а!.. Марiя тихо плакала. Всмiхаючись, ковтала сльози
радостi.
- Дозвольте й нам... - несмiливо озвався басом ставний чорнявий
чоловiк.
- Панас, напевно?
- Вирiс? - всмiхнувся той оксамитове. Тарас обняв товариша по тiй бiдi,
що впала на них у сорок сьомому.
- То це з-за тебе ми всi страждали? - пожартував. Маркевич звiв широкi
чорнi брови:
- Не розумiю...
- Нас узяли, щоб вислати тебе в Орел, аби тобi спiймалася оця
жар-птиця!.. - глянув у бiк Марi©.
- Я ж не просився, - збагнув Маркевич. - Бiбiков...
- Дiзнайся вiн, яку цим вчинком користь принiс культурi нашiй, вдавився
б нишком!
- А хто, хто перший видрукував оповiдання Марка Вовчка? - пiдбiг Кулiш.
- Ти, Паньку, й дяка тобi за це.
- А кажуть, що ти ©© хрещений батько!..
- Справдi... - зiтхнув Тарас.
- Якби не ви, не вашi твори тобто, - прийшла йому па помiч Марiя
Олександрiвна, - хто зна, чи я взялася б за перо. Ви розбудили в менi
любов до ближнього й жагу творити, словом обороняти людей простих,
нещасних!
- Це те, про що найдужче благав я в бога, бродячи поза Уралом, - сказав
Тарас. - I виблагав! Почув-таки i зжалився над нашим кра м...
- Послуха ш тво © мови, - сказав Кулiш ображено, - то може здатися, що
до появи Марка Вовчка нiхто i пальцем не ворухнув...
- Тво© "Записки" славнi, i "Чорна рада"... Тiльки так, як вона, ця мила
й мужня жiнка, нiхто не змiг, - чи не посмiв! - розкрити всю ганебнiсть
рабства, витягнути на бiлий свiт панiв-тиранiв.
- Що не зроблю, то все на власну голову... - зiтхнув Кулiш, жартуючи.
Щоправда, в тому жартi було гiркоти бiльше, анiж веселостi. - Коли б
знаття...
- То й книжки не друкував би? - спитав Тарас, вiдчувши, що це вже щира
правда.
- Гада ш, я не дбаю про наш розвiй, про долю Укра©ни?... - нахмурився
Пантелеймон. I стало раптом тихо.
- Ну, що там дi ться на Укра©нi? - не витримав Тарас мовчання.
- Всi волi ждуть, - сказав Маркевич.
- Народ, мов тiсто, бродить, - пiдтримала його Марiя. - Як не дадуть...
- То сам вiзьме! - рубнув Тарас рукою. - Колись це ж мусить статися!..
- Цар волю дасть, - примирливо сказав Кулiш. - Вiн не такий, як
Миколай...
- Ат, всi вони!.. - почав Тарас i спохватився. Варвара Якiвна його
просила якось, щоб вiн в ©© салонi утримувався вiд слiв, що всiм завдати
можуть лиха. - Помазаники господнi...
- Ви не були ще, батьку, на Укра©нi, вiдколи?..
- Нi, Марi , не випускають звiдси. На рiк взяли пiдписку про мiй
неви©зд... Пiшки уже пiшов би!..
- Як вам живеться тут? Коли читатимемо новий "Кобзар"?
- Та, мабуть, як свисне рак.. Тягають по комiтетах. Пiвроку вже...
- Невесело... - сказав Маркевич.
- I все ж - на волi!
- Страшно було в солдатах? Це ж десять лiт!..
- Жахливий сон... А як то тим, що служать всi двадцять п'ять! - з
журбою сказав Тарас. - Нещаснi люди, каторжники казарм i муштри... Це ще
один смертельний грiх володарiв!.. Пардон, Варваро Якiвно, не буду
бiльше...
- Можна прийти до вас, поглянути, як ви живете? - спитала лагiдно Марiя
Олександрiвна.
- Зробiть таку велику ласку, - приклав до серця руку. - Хоч там нема ,
власне, й на що дивитися...
- Гнiздо орла, в яке ходитимуть колись на прощу люди... - сказав Василь
Михайлович, що досi мовчки слухав.
- А що, вiн правду мовить, - пiдтримала його сестра Олександра i
глянула на чоловiка. Кулiш скривився.
- Може, ми заспiва м лiпше? - гукнув Тарас, не знаючи, як повестися у
цiй пригодi.
- "Зiроньку"! - ступила до нього панi Олександра, згадавши, певно, як
вiн навчав ©© цi © пiснi пiд час весiлля. - Зна те, як вiн спiва !..
Тарас обняв ©© за плечi, дав тон, примружився, мов поринаючи у дивний
свiт, i заспiвав, засумував за милим рiдним кра м:
Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя,
Ой i вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная!..
...Коли прийшов Микешин i сповiстив, запрошуючи, що в нього нинi на
iменинах будуть Марко Вовчок й Турген в, Тарас зрадiв i водночас злякався.
Нi, не Турген ва, що вже давно, вiдчув Тарас, шукав нагоди з ним
познайомитися, а сам себе, точнiше, ново© зустрiчi з цi ю диво-жiнкою.
Так, i його, як мовиться, не оминула чаша сiя!.. дине, чим вiдрiзнявся
вiд Кулiша й Турген ва, що не ходив слiдом за нею, не набридав, ба, навiть
не натякнув Марi© Олександрiвнi на свiй трагiкомiчний душевний стан.
Комiчним було його при днання до сонму залицяльникiв, якi обсiли його
чарiвну доню i послiдовницю. А те, що вiн зустрiв - нарештi! - жiнку, яку
шукав даремно усе життя, було його трагедi ю. Зустрiв уже чужою, дружиною
старого друга, матiр'ю його дитини!... А бог же - був упевнений - створив
©© для нього i не послав йому ©© в покуту за слово правди, мовлене в
поривi гнiву й вiдчаю!.. Тепер ©х звiв, знущаючись, показуючи свою
всесильнiсть... Чи для спокуси, господи? Щоб розтоптать, принизити людину
в ньому й на смiх перетворити поета в звiра, рикаючого на лiсовiй галявинi
в чеканнi змаги з iншим таким же звiром!..
Годинник вже показував фатальний час, а вiн сидiв, замислившись, бiля
сво©х готових майже "Приятелiв". Не працював, боровся сам з собою, аби
прийти в майстерню, куди збираються сьогоднi друзi з нагоди дня народження
Михайла Йосиповича Микешина, людиною, а не оленем... I досi чув, хоча
минуло вже днiв п'ятнадцять, ©© ходу, ©© ласкаву мову в цих непривiтних
стiнах... Вона прийшла iз Опанасом, дивилася, як гравiру , як пригоща
гостей наливкою, що земляки прислали йому з Борзни, i як чита вiршi,
написанi ще на засланнi... Чарiвна, звабна, мудра!.. Хоч вiн тому
противився, зiйшла нагору, глянула й зiтхнула важко. Певно, ©й не
сподобалася його майстерня-келiя, його спартанське житло. А може?.. Нi!
Про це не смiй i думати!..
Вже пiвгодини його там ждуть. Подумають, що загордився, увiрував у тi
слова, що кажуть йому цiнителi його таланту... Спершу йому було це - нiби
червневий дощ на висохлу вiд спеки землю, потiм вiдчув незручнiсть, нинi ж
уже ледь терпить, вiдаючи, що людям дуже хочеться, щоб рiдне слово,
мовлене його вустами, линуло по всiй землi. Прокинулися!..
Рiшуче встав, пiшов нагору перевдягатись. I тут, коли побачив перо й
папiр, схотiлося хтозна-чому вручить Марi© Олександрiвнi написаний про не©
вiрш. На згадку про першу ©хню зустрiч!
Сiв, вивiв крупно "Марку Вовчку. На спомин 24 сiчня 1859 року" й
переписав дрiбними. Поставив дату, пiдпис i рвучко встав. Тепер вiн може
смiливо йти. Вiрш був отим чарiвним колом, що вiддiляло його надiйно од
всiх спокус.
Його зустрiли докорами. Не жарт - годину ждали.
- Спокутую свою провину, - сказав, вiтаючись найперш iз винуватцем
поважного цього зiбрання.
- Чим i коли? - спитав Микешин коротко. Тут пiдiйшла Марiя, i вiн не
встиг вiдповiсти.
- Добридень, - вклонився ©й, взяв подану привiтно руку й, нагнувшись,
гречно поцiлував.
- Ми, вас ждучи, оглянули скульптури i малюнки, - мовила без тiнi
докору чи невдоволення.
- I як?
- Чудовi просто!
- Справдi, вiн молодець..
- Я знудилася в тому Немировi й тепер вбираю в себе мистецький свiт,
неначе губка воду... О! Я ж хотiла вас познайомити!..
Оглянулася i пiдвела його до вишукано одягненого довгобразого стрункого
пана.
- Оце Iван Сергiйович, а це Тарас Шевченко, - всмiхнулася ясним
весняним сонечком.
- Турген в, - стис Тарасу руку Iван Сергiйович. - Менi при мно вельми.
- Менi також.
- Про вас я чув багато, i все хороше...
- I я про вас. Микола Чернишевський... Iван Сергiйович враз спохмурнiв:
- Вiн надто нетерплячий i запальний. Ви зна те, я вiдiйшов останнiм
часом вiд "Современника".
- А жаль...
- Вони вас втягнуть в якусь бiду. Ви б краще побереглись. Я чув, що й
так вам перепало...
- Дивно, - сказав Тарас, роздумуючи уголос. - Гадав, що ви не марно
колись сидiли на гауптвахтi... Iван Сергiйович почервонiв.
- шлях прямий, а в обхiд - мета ж одна, - промовив, беручи в свiдки
Марiю Олександрiвну.
- Йдучи в обхiд, забути можна i про мету. Чи заблукати на манiвцях, -
сказав Тарас.
- У мене добра пам'ять, - не залишився в боргу Iван Сергiйович.
- Панове, скiльки можна менi чекати, щоб привiтатись iз земляком! -
втрутилась саме вчасно Варвара Якiвна, що теж прийшла здоровити хоч
молодого, та вже вiдомого в мистецьких колах скульптора.
- Пробачте! Ми тут трошки погомонiли... - сказав Тарас.
- Я чув, у вас збираються цiкавi люди... - озвався i Турген в.
- О, ми були б щасливi прийняти вас!
- Спасибi, - вклонився вiн. - Прийду обов'язково. Марiя Олександрiвна
покаже менi дорогу...
Марiя зашарiлася i стала ще гарнiшою. Варвара це помiтила, зiтхнула
скрушно. Досi вона була окрасою громади укра©нцiв, якi жили в
Санкт-Петербурзi. У кожного своя бiда - Тарас вловив ласкавий довгий
погляд, яким осяяв доню його Турген в, i спалахнув. Щоправда, тiльки
внутрiшньо, не давши ревностi явити свiту, людям його чуття. Звичайно,
будь вiн батьком не по перу, а справжнiм!..
- Я теж хотiв би внести свою посильну лепту в становлення культури й
мови вашо©. Народ ваш нiжний, мужнiй, вiн заслугову на кращу долю, -
сказав йому тим часом Iван Сергiйович. - Дружити можна з рiвним, а не з
пiдлеглим.
- I Чернишевський вважав так.
- Не згадуйте менi про нього!.. Я маю власну думку i власний шлях...
Микешин принiс вино у келихах.
- Прошу, панове! Вибачте, що так, на скору руку...
- Оскiльки ви ще не жонатий, сам бог велiв приймати гостей у стилi а lа
hаtе, - утiшила його Варвара Якiвна. - Це ж скiльки вам?
- Двадцять чотири...
- I вже сягнули таких вершин!.. Григоровичу, а ви в сво© двадцять
чотири вже ким були? - спитала у Тараса, не вiдаючи, як нетактовно чинить.
- Був крiпаком.
- Пробачте... - зашарiлася.
- Я не зрiкаюся страшних тих днiв, - сказав Тарас. - Вони завжди зi
мною. Як оберiг од всiх спокус...
- Так, ви поет народний, - озвався й Iван Сергiйович.
- Це зле?
- Вважаю, що навпаки - велика честь! Ми тiльки-тiльки прагнемо, а ви -
одразу, з перших сво©х рядкiв...
Думи мо©, думи мо©,
Лихо менi з вами!
Нащо стали на паперi
Сумними рядами?..
Чудово! Й так пророче... Цензура ще не дозволила новий "Кобзар"?
- Не знаю, чи й дiждуся... Головiн менi пiдпакостив тим виданням[12].
Гукали в Третiй вiддiл й питали, як потрапили мо© "злочиннi" вiршi до
нього в Лейпцiг...
- О tempora, o mores[13], як мовили у давнину!.. - гукнув Микешин.
- Часи жандармськi, звича© самодержавнi, - сказав Тарас. Варвара аж
звинулася i вiдiйшла.
- Михайло, будь здоровий! - пiднiс Тарас свiй келих. - Живи й твори,
мiй соколе, та так, щоб славна була тобою вся Бiла Русь!
- Спасибi. Я постараюсь, батьку... Як випили, заговорили про молодих,
про те, що тьма царизму не владна вже над душами нових людей.
- Iсторiя це вам не рак, назад не йде, - обняв Тарас Михайла.
- Всього бува... - сказав Iван Сергiйович.
- То тiльки так зда ться, що повторилося добро чи зло. Насправдi ж
людство руха ться лише вперед, i руховi тому нiколи нема впину...
Тарас замовк, й нiхто йому не заперечив.
- Ви прочитали б нам щось з нового, - тихо сказав Турген в.
- А чим збиравсь покутувати сво запiзнення? - спитав Михайло.
- Вiршем. Таки новим... Присвяченим Марку Вовчку. Дозволиш, доню?
- Що ви! Хiба я варта... Господи!.. Дiстав з кишенi аркуш i розгорнув.
- На спомин про нашу першу зустрiч... Михайле, вже менi пробач... -
Передихнув i став читать хвилюючись:

Недавно я поза Уралом,
Блукав i господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало;
I виблагав. Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
I обличителя жестоких
Людей неситих. Свiте мiй!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Свiти на мене, i огрiй,
I оживи мо побите
Убоге серце, неукрите,
Голодне . I оживу,
I думу вольную на волю
Iз домовини воззову.
I думу вольную... О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Тво ю думу назову.

Замовк. I довго-довго стояла мертва тиша... Подав Марi© аркуш. Вона
взяла навпомацки, бо сльози вщерть наповнили ©© великi й гарнi до болю
очi...
- Вибачте... Я мушу йти... - промовив, вiдчувши враз, що серце його не
витрима цього прощання...
...З весною, з першим дощиком прийшла журба. Майстерня йому тiсною