Шевчук Владимир. Терновий свiт

Кiндрат Михайлович поплямкав ротом, глянув на Симиренка значущим,
хитрим поглядом. Напевно, вони про щось недавно посперечалися, i похвала
Тарасова була на руку старшому.
- Кажи Платону Федоровичу, - всмiхнувся вiн. - Платоша сюди назвозив
iз-за границi того добра.
- Назвозив би, якби не ви... - чомусь знiтився Симиренко.
- Та й школу вiн побудував. Лiкарню теж...
- А церкву - ви, - не залишився в боргу Платон. I посмiхнувся.
Видно, вони любили отак покпинити один iз одного, погрiти душу жартом.
Тарас дивився, слухав, мотав на вус. Цi заповзятi, вдатнi
цукрозаводчики були обидва iз крiпакiв, а вславилися на всю Росiю умiнням
вести дiло, дивитися у перспективу, розпiзнавати усе нове й корисне для
процвiтання фiрми, ©© заводiв, краю...
Вiдчув, що всi чомусь на нього дивляться.
- ...З нового щось, недавнього... - сказав Хропаль. А-а, прочитати
просять! Що б ©м таке?.. Хiба що це... Пiднiс правицю, втишуючи, й почав
вiрш-бiль, написаний якраз рiк тому в Санкт-Петербурзi:

На панщинi пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пiшла в снопи, пошкандибала
Iвана сина годувать.
Воно сповите кричало
У холодочку за снопом...

Читав i бачив ниву - всю золоту, пiд синiм, чистим небом, - крiпачку з
сином бiля грудей...

Розповила, нагодувала,
Попестила; i нiби сном,
Над сином сидя, задрiмала.
I сниться ©й той син Iван
I уродливий, i багатий,
Не одинокий, а жонатий
На вольнiй, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волi;
Та на сво©м веселiм полi
Свою-таки пшеницю жнуть,
А дiточки обiд несуть.
I усмiхнулася небога...

Обвiв присутнiх поглядом з-пiд обважнiлих навислих брiв i кинув, нiби
докiр:

Проснулася - нема нiчого...
На сина глянула, взяла
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пiшла.

Замовк. I всi мовчали. Вiрш був - як сiль на рану. Всi ждали людям
волi, вона ж собi барилася в палатах царських та мiнiстерських.
- Скоро ми прочита мо новий "Кобзар"? - спитав Хропаль. - Вже той давно
зачитаний аж до дiрок...
- Не скоро, - сказав Тарас. - Нiхто не хоче дати на нього грошей. А я
сво©х не маю. Цензура теж, як кажуть, треться-мнеться...
- Багато треба грошей? - спитав у повнiй тишi Симиренко.
- Та як для кого... Тисяча, а може, й бiльше! Платон дiстав хустинку,
тихенько витер носа, що був у нього трохи аж завеликий, i мовив:
- Ви, Григоровичу, готуйте все, вирiшуйте сво© дiла з цензурою. А грошi
будуть. Вишлю, як тiльки стане ясно, яку потрiбно суму.
- Я поверну, - сказав Тарас поспiшно. - Грошима чи книжками. Книжками
лiпше...
- Згода.
- Бо©ться, щоб вiд тисячi не занепала фiрма "Брати Яхненки i
Симиренко"! - гукнув Кiндрат Михайлович. - Ну й молодця. Бо хто ж iще за
нас подба !..
Тарас нахмурився, вловивши в жартi присмак тi © зверхностi, яка завжди
з'явля ться у благодiйникiв.
- Прошу, прошу до столу! - ввiйшла привiтна господиня, що, видно, тут
завжди була душею товариства.
На другий день уранцi Тарас разом iз сонцем прийшов у сад. Хропаль та
доньки спали, й вiн вибиравсь навшпиньки, немов тiкав. Навмисне вийшов
босий. Хотiлося вiдчути пружну землю, траву, росу. На споришi посеред
двору застиг, заплющив очi, вслухаючись у теплий лiтнiй досвiток, у те, як
ноги лоскiтно холодять краплi, збитi його ходою... Яка це розкiш!.. Груди
аж розпирав радiсть... А може, вiн ще й досi в Новопетровському i це йому
лиш сниться?.. Нi, пахне терпко зеленню, вуркоче нiжно горлиця, i крiзь
повiки видно м'яке, розмите сяйво... То сходить сонце... Ласкаве, добре
сонце його землi, його Вкра©ни мило©!..
В сад увiйшов уже з розплющеними очима: зробилось раптом страшно, що
вся краса ця зникне, коли ©© не берегтиме зором. Ось скоро вже два роки,
як зняв мундир, як ви©хав з Новопетровського укрiплення, а й досi не може
в те повiрити усiм ством, здолати жах пробудження, що нависа над ним
мечем дамокловим.
Найпершими його зустрiли вишнi, що вже ледь-ледь займалися. Вiн уявив
собi на мить, як гарно тут, коли цвiтуть, i так йому зробилось жаль, що не
при©хав у перших числах травня i не побачив того земного дива... Далi
рядами йшли ще молодi, та вже з плодами яблунi. Маленькi, геть пухнастi,
тендiтнi яблучка пахтiли зелом, всохлим недавно цвiтом... Грушi ж, - чи
грушенята, скорше, - нiчим йому не пахли, мов берегли запас казкових
пахощiв на час урочий стиглостi... А по межi - тополi вряд. Немов дiвчата
вийшли водить танок...
- Милу шся? - спитав Олексин голос.
- Який садок!.. - зiтхнув Тарас, не озирнувшись.
- Мав би ти десь пристанище...
- Купити хочу бiля Днiпра хоч невеличкий шматок землi. На горах десь...
- Купуй. А ми тобi посадимо такий садок! Тут шкiлка , садiвники, а по
Днiпру вже ходить наш пароплав... Вважай, що сад у тебе .
- Спасибi. Тепер менi ще дужче хочеться поставити у цьому кра© хату й
осiсти тут.
- Додому тягне?
- Треба на Укра©ну! Грiх залишати матiр, коли бiда... Скажи, ласкав
будь, шаблю зробити важко?
- Просто, як майстри i потрiбна криця... - знизав Хропаль плечима.
- Ну, а пiстоль, рушницi?
- Хто вмi , зробить.
- А хто не вмi ?
- Вивчить i зробить теж. Аби стояли руки до ремесла... Зброярню тут
вiдкрити хочеш?
- Що ти!.. Згадав, як люди з палицями йшли на багнети...
- У Корсунi?
Тарас кивнув. Постояли якусь часину мовчки й пiшли залитим сонцем
ранковим садом. Роси...
- Я геть забув тобi сказати! - вдарив Хропаль себе по лобi. - Вчора я
стрiв Добржинського, пристава нашого, i похвалився, що ти у мене гостем,
так вiн зрадiв, схопився мов опечений i почухрав доповiдати справниковi.
- Не залишають мене i тут у споко©, - сказав Тарас. - Живу весь час пiд
наглядом синьомундирих...
- Певно, велика птиця? Страшно!..
- Що я для них: старий, недужий, вимучений - таки ж по ©хнiй милостi! -
десятком рокiв муштри...
- Е-е, не скажи! - змахнув Хропаль руками. - Тарасе, ти не уявля ш, ким
став Кобзар Шевченко для Укра©ни! Ти повернув ©й душу, вдихнув надiю!..
- Досить, - спинив Тарас господаря. - А то заплачу... Все цс я мiг
зробити i не зробив... Бо знехтував премудрим правилом, що заповiв месiя
учням: "Будьте мудрi, як змi©, i кроткi, як голуби". А я не був нi тим, нi
тим. Я просто йшов, iз пiднятим одчайно й чесно заборолом...
- Хто зна ... Може, тим i страшний ти царевi й панству, що просто йдеш,
що зневажа ш i ©х, i силу ©хню. I людям ти такий милiший. Народ одважних
любить, без заборол.
- Олексо, ти не сотворяй кумира з мене! Я теж боюсь ускочити в нову
бiду, я хочу жити щасно, дружину мати, дiток...
- I все ж, коли б тобi сказали, чи те, чи те, що вибрав би? - спитав
Хропаль не без лукавства. Тарас зiтхнув.
- От бачиш! Не станеш ти нi голубом, анi змi ю. Ти - Прометей!.. Як
хтось учора висловився, щоб ти не чув...
Тарас хотiв сказати щось, заперечити, проте не змiг: забило дух вiд
хвилювання. Згадав, як слiдчий назвав його, збиткуючись, високим цим
iменням, i як тепер звучало воно хоралом, музикою в устах людини, брата во
кра© цiм i цiм народi. Мабуть, вiн недаремно прожив життя, пройшов по
муках, душу поклав за волю та Укра©ну!..
- Ходiмо вже... Поснiда мо i на завод, - сказав Хропаль. - Сьогоднi ти
побачиш, як робляться у нас машини та апарати. До речi, - стишив голос, -
прикинеш сам, чи можуть там робити те, про що питав...
Стежка ©х привела в густий квiтник, де стiльки буяло барв, що боляче
було на них дивитись.
Тим часом з хати вибiгло до них дiвча. Тарас розставив руки, пiймав
його, пiдняв високо над головою.
- Добре мо©й Катрусi спалося?
Дiвча смiялось, мружачись вiд сонця, вмитого погожим ранком. Горлиця
йому вторила, гупав десь, нiби в бубон, одуд, гула бджола...
У коридорi гупали чи©сь неквапнi кроки й охриплий бас мугикав пiсню.
Мабуть, хтось загуляв i тiльки зараз весело вертавсь додому. Добре буть
молодим художником, надi ю професорiв!.. Яке тодi високе все i чисте, якi
чарiвнi мрi© п'янять щасливе й дуже юначе серце!..
Лiжко було тверде, й вiд того бiк йому закляк, поболював. Десь
просочився холод, а бракувало сили, щоб повернутися, поправить ковдру...
Треба!.. Напружився i важко сiв. Потому лiг на спину й укрився... От би
зараз йому в ласкаве лiто, в зелений сад!.. Чи на Днiпро, на гору, де вiн
собi приглянув галявину мiж диких груш!.. Пан не продав, не захотiв
продати... Варфоломiй знайшов з тим схожий грунт на землях мiста Канева...
Чи то ж вони з Варфоломi м ходили там, коли шукали мiсця для хати й
саду?.. Мабуть... Якби ж не те "недремне око"!.. Всу ... Вiн клопотався
землею, садом, хатою, а полiцейськi нишпорки опiкували весь час його,
шулiками вились над ним...
...Те мiсце було таке, як вiн хотiв. Гора, поросла липами, грушками,
глодом... З не©, як на долонi, старий Днiпро з лугами та рукавами, а
вдалинi, на обрi©, немов хмарина в небi, Михайлова стрiмка гора, i
Прохорiвка внизу пiд нею... Гарно!..
Ледь дочекавсь, коли вони iз управителем Вiтольдом Вольським, -
збiднiлим шляхтичем, - та мiрчим панським iз Межирiч Хiлiнським при©хали
на заповiтну гору. Хiлiнський взяв з собою i двох селян для допомоги.
Тарас, як же господар, пройшов пiд "власну" липу, що кидала на землю
гарну, велику тiнь, дiстав неквапно iз саквояжа пляшку, закуску й чарку.
Вольський пригладив вуса.
- Зна те, як купувати землю, - пожартував.
- Без чарки сажень вломиться... А землю я купую вперше, - сказав Тарас.
- Щоб бiльше трохи. Що цi двi десятини!.. - зняв козирок i витер пiт на
лобi Вольський. Спека була страшна.
- Менi аби пiд хату та пiд садок.
- I поле треба.
- Поле мо - папiр та полотно.
- То що, почнемо? - мовив до них Хiлiнський.
- З богом, - махнув рукою Вольський i сiв пiд липу. - Дощику б!..
- Це що, - сказав Тарас, скидаючи й собi бриля. - Отам пече, за
Каспi м... Нi кущика, нi деревини... Смажить, мов на пательнi...
- Багато там було полякiв? - спитав тихенько Вольський.
- В тому краю - немало. Й здебiльшого розумнi, чеснi хлопцi, - сказав
Тарас. - Ми й досi друзi з деким...
- Так, нам дружити треба... Одна судьба, одна бiда...
- О, гостi в нашу хату! - кивнув Тарас на стежку, якою йшли якiсь пани.
- Перший - то пан Молендський, а другий - пан Козловський, якийсь там
родич мiрчого, - всмiхнувся Вольський. - Вирядився, немов на бал...
I справдi, пан Козловський прийшов у фрацi та рукавичках. На цiй горi,
в такiй пекельнiй спецi вiн був кумедний.
- Леле! Пан заблудився, певно? - спитав Тарас у дендi, як той вклонився
вишукано, проте нетвердо.
- Прошу, чому ви так подумали? - пiдправив гострий короткий вус. - Я
вийшов на полювання.
- А де ж рушниця ваша чи гончi пси?
- Рушницю несе позаду мiй козачок. Тараса наче вжалили.
- I пан стрiляти вмiв?! -смiявся вже у вiчi. Козловський став у позу,
немов його збирався хтось намалювати чи вилiпити для пам'ятника, i кинув
гордо:
- Коли б менi попались ви в Житомирi, як я служив там становим!..
- То пан iще й алтинник[2]! - пiдсiк Тарас.
- Панове, будьте свiдками, що цей мужик у сурдуцi образив мене,
вродзоного!..
- Ти ж брав? - спитав зненацька Вольський. - Чого ж кричати!
- Хто вiн, щоб тут колоти очi мо©м минулим?!
- Добре, - устав Тарас. - Прошу менi пробачити. З'явi© лись так
несподiвано та ще в такому одязi... А я на фрак. маю, як кажуть, зуб...
- Мирiться та будем пити могорича, - пiдтримав Вольський. - Дiло уже
кiнчають...
Козловський глянув скоса на оковиту й подав Тарасу руку. Тарас прослав
хустину, поклав на не© сало, цибулю, хлiб, поставив пляшку й чарку.
- Сiдайте, гостi дорогi! - вклонився всiм. - Сюди, сюди, лiд липу, -
покликав ще й окремо, як видно, батька й сина, що помагали мiрчому.
Козловський хмикнув, проте не став втручатися. Найперша чарка й слово
дiстались пану Вольському. Тримаючи скляницю в пальцях, нiби тендiтну
квiтку, вiн глянув приязно на новоспеченого сусiда-землевласника i мовив
просто й щиро:
- Нехай вам тут живеться щасливо й довго!
- Ще спершу треба...
- Купите. Парчевський стiльки винен, що з радiстю продасть вам землю.
Перехилив, скривився i передав скляницю мiрчому, який сидiв по лiву руч
од нього.
Хiлiнський мовчки випив; лише кивнув Тарасовi. Козловський же, що
перебрав у нього тост i чарку, пiдправив важно вуса й проголосив:
- Здоров'я його величностi! Зробилось тихо-тихо.
- Тарах по чагарях! - сказав Тарас, не витримавши цi © паузи. - Без
нього тут не обiйдеться...
Вольський забрав поспiшно пляшку, налив горiлки в чарку, яку тримав
Молендський.
- Не треба так високо дертись, панство, - сказав потому. - Досить цiв©
кручi...
Випивши, мовчазний пан Молендський оддав скляницю дядьковi. Ледь
повагавшись, Вольський йому налив. - Нехай вам бог поможе на цiй горi, -
сказав i випив селянин. Вiддав порожню чарку не синовi, а вже до рук
Тараса. Вона одразу ж виповнилася.
- Бог нами гребу , - сказав Тарас, зиркнувши на Тимофiя. Вiн пригадав,
як звуть старого. - Марно нам уповать на бога...
- Пшепрашам! - вирячився на нього пан Козловський. - - В усiх костьолах
моляться, ждучи вiд бога ласки, до нього всi звертаються в сво©х
молитвах!..
- Що користi з тих молитов! - озвався Тарас, закушуючи шматочком сала.
- Попи, ченцi морочать людей в церквах...
- По-вашому, всi богослови...
- Мавпи i лицемiри, - устав Тарас. Зiрвав листок iз гiлки, що нависала
якраз над ним, i запитав: - Хто це створив?
- Звичайно, бог.
- Так кажуть нам богослови. Хоч бiльшiсть з них, як мають розум,
знають, що це не так.
I знову стало тихо. Козловський згодом хмикнув, прискалив лiве око, мов
прицiляючись, i запитав:
- Ну, ви принаймнi вiру те в Марiю-дiву, матiр Iсуса, бога нашого?
- Аякже... Мати-покритка - одвiчне лихо людства... То як у те не
вiрити, що справдi , що серед нас!..
- По-вашому, Iсус Христос?.. Боюся навiть мовити...
- Хто постраждав за людство, за щастя всiх, достойний шани й вiри, -
сказав Тарас схвильовано. - Хто б вiн не був!..
Козловський хотiв було продовжити цiкавий диспут, але Тарас нахмурився
i, слухаючи, як наляга незвично на нього хмiль, почав читати писаний ще в
Оренбурзi вiрш:
А я так мало, небагато
Благав у бога. Тiльки хату,
Одну хатиночку в гаю,
Та двi тополi коло не©,
Та безталанную мою,
Мою Оксаночку; щоб а нею
Удвох дивитися з гори
На Днiпр широкий, на яри,
Та на лани золотополi...
Важка сльоза скотилася йому на вуса. - Буде тепер у вас, Тарасе, хата
бiля Днiпра, - тихо озвався Вольський. - Посадите собi садок, тополi...
Щоб не заплакати отут, при людях, пiшов до кручi, звiдки ще краще видно
далеч, Днiпро внизу i схили, вкритi лiсом...
...Хоч мав у грошах скруту, Парчевський був невловний для покупця з
Санкт-Петербурга. Тарас чекав на нього бiльше доби, а й досi не мiг
дiзнатись навiть, чи скоро буде ©х благородi у Межирiччi. Вольський i той
лише розводив мовчки руки, оскiльки мав оповiстку, що слiд чекати пана в
суботу ввечерi. А нинi вже був понедiлок. Натомiсть тут уже два днi
крутилися i становий, i справник аж iз Черкас, та ще жандарм iз Ки ва. У
них, звичайно, сво© дiла, i все ж чогось цi цербери гнiтили настрiй,
змушували перебирати в пам'ятi, що й де сказав, як з тим чи з тим повiвся.
Здавалося, усе гаразд... От тiльки... Нi, в шинку, де вчора ввечерi вiн
розмовляв з селянами, не помiчав когось такого... Трохи його помулював той
могорич пiд липою i пан Козловський... Може, донiс уже?.. Був становим
приставом...
Коли сiдало сонце, не витримав. Узяв паперу аркуш i написав цидулку
Варфоломi вi:
"Я не дождався Парчевського, то й не зробив нiчого, тiлько купив
гербового паперу; а на паперi тiм пишiть вже ви, що зна те i що вам бог на
розум пошле. Оставайтеся здоровi; нехай вам бог допомага на все добре.
Щирий брат ваш Т. Шевченко. Iюль 13, 1859".
Зробив пакет, вiддав Давиду-шинкаревi, щоб переслав узавтра в Корсунь,
i попросив, таки ж у нього, коней до Пекарiв.
Ще в п'ятницю, як обмiряли землю, одержав лист вiд Лазаревського, який
його стривожив i засмутив, бо в ньому все було округле i несутт ве. Нi
слова про цензуру та книгу, в не© послану, нi пiвсловечка й про те, чи
граф Толстой живе ще й досi в Академi©. Якщо екс-вiце-президента вiдтiль
попросять вибратися, то й вiн, Тарас - раб божий, що на поруках у ©х
сiятельства, зостатись може не тiльки без майстернi, а й без квартири...
Конi бiжать неквапно, кучер мугиче щось, на пiсню схоже, чи просто так
мелодiю... Думки ж прядуться далi. I все чогось сумнi, мiнорнi... Мабуть,
за©де ще до Ки ва на кiлька днiв i в Гирiвку - обняти матiр Лазаревських,
та й поверне голоблi на Петербург... До того, як придба землю Варфоломiй
i вибуду на нiй якусь хатину!..
- Паняй, паняй! - гукнув хтозна для чого кучеровi. Той стрепенувся,
вйокнув i... перестав мугикати свою журбу.
На березi чекати мусив на перевiз. Сидiв на теплому - ще з дня -
корiннi явора, що оголила повiнь, дивився, як у негустому вечорi несе
могутнi води старий Днiпро, i серце йому стискала туга. Так рвавсь на
рiдну землю, так марив нею, бачив ©© у снах, а наяву... Були i радiсть
зустрiчей, i сльози щастя; нинi ж надходить час скорботи. Не сталось ще
нiчого, окрiм затримки з купчою та скупченням чинiв полiцi© у Межирiччi,
та щось йому лягло на душу каменем, погнало в цю дорогу через Днiпро...
Куди ж подiвся той перевiзник?.. Вечеря чи п' з рибалками на тому боцi в
Прохорiвцi?.. А може, ти, старий джигуне, так припустив iз Межирiччя, бо
закортiло глянути в глибiнь очей Марi©?.. Пусте! Там грошi й речi... I
вишита тобi сорочка?.. Згинь, сатано! Доскiпу шся, немовби слiдчий. Що я -
чернець, аскет чи, може, ходячий труп? Живий, здоровий, здатний до
боротьби й до щастя простих людських вза мин!.. Ну ж, ну... Дай спокiй!
Бачиш, горять вогнi на рiчцi? То плотарi сплавляють лiс. Пристати б оце до
них i... Он, зда ться, пливе й Харон днiпровський! Таки гуляв на тому
боцi. Чи ставив десь у затоках вершi...
- Добривечiр! - пiдвiвся з кореня, коли Харонiв човен уткнувся носом у
мiлину. - По©хали?
- Сiдайте вже.. - нечемно буркнув перевiзник. Тарас ступив у човен i
сiв на вогку лавку. Одразу берег, верби та явори пiшли, пiшли у невiсть
ночi, злилися з нею... Тiльки вже з середини рiчки, як бiльше висипало на
небо зiр, вони ледь-ледь окреслилися по верховiттях i стали чимось схожi
на приднiпровськi кручi.
Гори мо© високi©!.. -
знялось щемливо в серцi, так нiби вiн плив не Днiпром, а сiрим чужим
Уралом. Вгледiвся i в далинi, на тлi зiрок та неба, побачив Княжу гору, а
поряд - ту, яку обрав для того, щоб поселитися.
Не так i високi,
Як хорошi, хорошi©!..
Та що це з ним сьогоднi дi ться?.. I перевiзник чомусь мовчить, немов
набрав у рот води.
- Ви, дядьку, що ж, iз Пекарiв чи з Прохорiвки?
Не вiдповiв.
Махав затято веслами, неначе бив днiпрову воду, зганяючи на нiй якусь
свою досаду.
Невдовзi з ночi випливли тремтливi цятки вiкон Михайлово© гори. Отак, з
води, вiн ©х уперше бачив i враз вiдчув свою самотнiсть на цiй землi. Нi,
друзiв немало; ще бiльше тих, хто любить його поезi©, хто поважа його
за них. I попри все це душить його сирiтська, вiчна самотина. Хто вiн
такий на цiй землi великiй.. Хто жде його i хто за ним печалиться в оцiй
пiтьмi?.. Марiя?.. Чужа жона!.. Брати, сестра?.. В них за ким
печалитись, а вiн давно вiдiрваний од ©х гiллi... Як плiт отой, що
проплива позаду, на бистринi, вiд лiсу...
Тут човен зменшив швидкiсть, черкнув об дно й спинився. Тарас вiддав
монету за перевiз, яку давно приготував, i вискочив на чорний берег.
- Дякую! - гукнув у темiнь.
Хлюпнули водою весла... Скинулась на плесi риба чи птах якийсь ударив
нехотя крилом об воду... Тиша...
Зiтхнув, поглянув (свiтяться пiд небом зiкна!) й пiшов на них, мов на
маяк блукаючий у морi човен. Стежка вгиналась м'яко, стелячись йому пiд
ноги... Як-то iтиме вiн за рiк чи два до власно© сво © хати? Що почувають
люди, йдучи додому, в милу свою родину?.. Мабуть, iдуть, i все. Бо звиклi.
Бо впевненi, що так повинно бути, що в кожного, - нехай то й звiр чи
пташка, - десь сво пристанище, сво гнiздо...
Чи то йому здалося, чи й справдi вгледiв крiзь буйну кропу яблунi в
одному з свiтлих вiкон ©© такий знайомий i все ж такий далекий кирпатий
профiль...
- Стiйте! - спинив його рiшучий владний окрик. Iз темряви чи з-за кущiв
на нього раптом виплив пристав з Мошен Добржинський, якого вiн сьогоднi
бачив у Межирiччi, та ще якiсь, озбро нi кiлками, люди.
- Стiйте... - сказав пристав, вiдсапуючись. - Тарас Шевченко?
- Слухаю.
- Я мушу вас арештувати.
- За що?
- Не знаю. В мене такий наказ. - Дiстав хустинку, витер на лобi пiт. -
Прошу до рiчки - в човен!
Оглянувшись на свiтлi вiкна дому, в який iшов, на вiття саду,
вирiзьблене на тому тлi, ступив униз, шукаючи ногами стежку, що раптом
десь подiлася. Попереду бiлiла спина соцького або десяцького, обабiч теж,
позаду сопiв пристав Добржинський.
На диво був спокiйний. Логiчно все! У кожного своя робота й сво© також
уявлення про честь та совiсть...
Тiльки глибоко десь у серцi тривожно щось озвалося i розлилось йому по
грудях холодом. Уже напiвзабутим, отим страшним, що на межi неволi й
волi...
Глянув на розсип зiр, на мiсяць, що пiдiймався з лiсу, й одвiв на
темiнь очi... Мав бути знову кременем!..
...Його збудив уранцi на другий день не хто-небудь, а сам черкаський
справник. По тому, як вiн увiйшов, як випинав затиснутi мундиром груди,
Тарас збагнув, що дiло кепське, що для Табачникова (учора чув, як зветься
справник) вiн послужити може твердим, надiйним гарним засобом доскочити
нового чину.
- Виспалися? - спитав, коли Тарас пiдвiвся i сiв на лавi, засланiй
старим рядном. - Не на перинi, звiсно...
- Ми до перин не звикли, - сказав Тарас. Нахмурився i запитав: - Яке ви
мали право повестись так зi мною?!
Табачников пройшов до столу, поважно сiв, чомусь потер долонями сво
округле масне лице з очицями, як в поросяти, i теж спитав iз посмiшкою:
- Не зна те того самi?
Тим часом ввiйшов жандармський офiцер.
- А-а, пан поручик... Прошу, прошу! - вказав на крiсло справник.
- Це хто? - кивнув жандарм.
- Художник iз Петербурга.
- Той самий?
- Так.
Ввiйшло ще дво . Певно, якiсь чиновники. Жандарм кивнув, щоб сiли.
- То що ж це ви? - звернувся вiн до Тараса. - Немолодий вже, служите в
Санкт-Петербурзi, а дозволя те собi таке!..
- Ви, може, менi, панове, скажете, чим зобов'язаний такiй увазi й
такому дикому до мене ставленню? - спитав Тарас.
- Ну, добре, - випнув груди й поклав на стiл важкий кулак Табачников. -
Чотири днi тому назад ви обмiряли землю у Пекарях?
- Так. Хочу там поставить хату.
- А з вами там були пани Хiлiнський, Молендський, Вольський та селянин
Садовий з сином?
- Були.
- Ви пригощали цих вищеназваних людей горiлкою?
- Хiба це грiх?
- Грiх потiм був!
- Не розумiю...
- Що ви ©м говорили, випивши? Про бога, матiр божу та про Iсуса?
Ось воно з якого боку вiтер! Вже хтось донiс про диспут довкруг листка.
Чи не Козловський?
- Це все обмова, наклеп, - сказав спокiйно справнику. - Таких речей ми
не торкалися на тiй горi. Пили, про щось бесiдували, спiвали трохи...
- А хто казав, що божа матiр - покритка? Ви!
- Я такого не говорив. Покепкував з Козловського, а вiн зi злостi,
мабуть, i набрехав.
- Ви й Саваофа лаяли, ще й пiдставляли йому, - яке блюзнiрство! - прошу
пардону, задницю для поцiлунку! Тарас пiдвiвся, глянув у бiлi очi
справника:
- I ви могли повiрити в таку мерзоту?! Справник устав також.
- Сiдайте! - мовив з притиском. - Питати тут буду я. Чи пан Крижицький,
- глянув у бiк жандарма. Той не примусив себе просити довго й також устряв
у допит:
- В шинку Давида ви фiглювали зерном пшеницi й жита, доводячи перед
селянами злочинну думку знищення царя й панiв народом. Було таке?
- Я там казав, що скоро цар дасть волю, i всi селяни, - жито, -
вважатимуться, як i пани, пшеницею. Жандарм скривився в посмiшцi.
- Я доповiм про все це ки©вському генерал-губернаторовi князю
Васильчикову, - сказав рiшуче, вставши iз-за стола.
- Все ж ©дете? - спитав несмiло справник. - Гадав, що ми сьогоднi...
- Вже запрягають коней.
- Вiзьмiть мене з собою! - ступив Тарас до нього. Жандарм звiв брови,
скоса зиркнув на справника й розвiв руками:
- Взяв би, але, на жаль, нема мiсця в екiпажi.
- Я проведу вас, - спритно схопився справник. Вже вiд порога грiзно
сказав Тарасовi: - А ви... Допоки вестиму слiдство, житимете отут, у домi
станового. В селi собi гуляйте. А за село - боронь вас боже!
Вийшов слiдом за трiйцею, що чимось, видно, муляла йому в душi.
Вiдчувши раптом втому, Тарас пройшов до лави i важко сiв. Ускочив у
полiцейсько-жандармську сiть!.. Тепер вони не випустять його сяк-так. Не
жарт - спiймали на богохульствi! Це ж шанс який довести свою стараннiсть,
вислужитись. Недремне око!..
Серце мов хтось здавив...
Пiдвiвся, вийшов у коридор, набрав води з вiдра, що тут стояло, й
припав до кварти... Вскочив!..
У середу, вже аж надвечiр, йому сказав хтось, що у Мошни при©хали
Шевченко з Корсуня та Симиренко iз Городища. При©хали до управителя цього
мавтку Ягницького, що жив у панському палацi в парку. Хотiв одразу ж пiти
туди, але згадав, що там якраз Табачников. Щоб не прогавити Варфоломiя та
Симиренна, побрiв по тiй дорозi, якою мали ©хати вони назад. Це ж, певно,
брат вважа , що вiн уже в Максимовича чи навiть десь пiд Ки вом... Три днi
минуло... Леле, уже три днi, як вiн в неволi знову! Нехай вона ще й не
така, як в роцi сорок сьомому, та все ж страшна... Тодi вiн був молодий,
здоровий, а зараз кожна прикрiсть йому холодить серце й стиска болем
голову. Душа мiцна, як i колись, а тiло вже пiдупало, тяжко йому
витримувати таке буття, таку наругу... Муштра й життя в пустелi, видно,
наклали карби глибшi, нiж те здавалось спершу. Вдовбалися таки добряче!
Серце, хоч ожило, вже не смi ться знову...
Постукування легких колiс прогнало сумнi думки. Зда ться, ©дуть...
Добре, що тут заждав: побачаться без зайвих вух. За ним весь час хтось
назира в оцих Мошнах!.. Чогось сумнi та невеселi, - як конотопський
сотник, - його дружки...
- Тпру! - зупинив баских лискучих коней Варфоломiй. Платон стрибнув на
землю, подав холодну руку.
- Ви чули мою пригоду? - тихо спитав Тарас, вiтаючись з Варфоломi м.
- Того сюди й при©хали, - сказав Платон.
- Гадали, мо', Ягницький зарадить лиховi... - додав похмуро Варфоломiй.
- Вiдмовився?
- Та вiн би й рад... Табачников немов зiрвався з цепу. Той роздува
довкiл таке!.. Послав у Ки©в рапорт, а сам тим часом нишпорить, шука
всюди змовникiв.
- Засидiвся уже в Черкасах, хоче перелетiти в Ки©в, - сказав Платон.
- На спинi мо©й за©хати...
- Хотiли дать на руку, так не бере, собачий син, - озвався Варфоломiй.
- Аж труситься, так хоче взяти лепту, а поспiшив iз рапортом. Та ще й