Шевчук Владимир. Терновий свiт

сам Оболонський.
А незабаром й журнал "Отечественные записки" надрукував рецензiю. Про
не© зовсiм Тарас не знав, аж поки в Костомарова, в його "гусарськiм"
номерi, куди прийшов провiдати свого старого приятеля, не втрапив сам у
пастку жарту. Не залишився в боргу Микола, син Iванiв, сквитав йому "Бог
дана"!..
- О, на ловця i звiр бiжить! - зрадiв професор гостевi. - Послухай, що
про тебе пише якийсь Варсава... - узяв журнал, закладений паперу смужкою
десь на сторiнцi п'ятдесятiй, i розгорнув: - "Талант Шевченка настiльки
визнаний читаючою публiкою, а його твори настiльки загальновiдомi, що ми
не помилимось, якщо скажемо, що, на нашу думку, Шевченко належить до
першокласних поетiв слов'янського свiту. Його мiсце поряд з Мiцкевичем i
Пушкiним".
- Це ж хто такий? - знiяковiвши, спитав Тарас. - Не знаю я такого...
- Ти слухай, слухай! - спинив його Микола. Перегорнув сторiнку, щось
пропускаючи, i став читати знову: - "Якi ж духовнi потреби задовольняють
твори Шевченка? Незалежно вiд усiх естетичних якостей його вiршiв,
головне, що не тiльки приваблю до нього читача, але й ставить поета вище
рiвня звичайних письменникiв, це те, що поява Шевченка переможно наносить
поразку старим забобонам про зручнiсть i незручнiсть писання тi ю чи iншою
мовою..." - Поглянув скоса на слухача, знов пропустив якiсь рядки. - О!
слухай, що тут сказано. "Вiн не належить до тих поетiв, якi тiльки
засвоюють собi iснуючий спосiб виразу; в нього не пiдмiчене в народу, але
й не видумане ним особисто, у нього те, що, може, народ iще не говорив,
але що вiн може сказати..."
Вiд тих похвал Тарасовi зробилось терпко в грудях. I навiть трохи
страшно. Iзгарячу так пiднесуть, потiшаться, а потiм глянуть пильно...
Микола ще читав статтю, а вiн уже дивився в тi днi, коли вiдвернуться
вiд нього знову, як то було ранiше, як нинi верне носа вiд деяких його
нових поезiй Пантелеймон...
- Ось так! - всмiхнувся, закривши книжку Костомаров. - Тепер ти мусиш
ходити в нiмбi, голубе, i кожне слово зважувати на терезах свого святого
сану.
- А хто такий - Варсава? - спитав Тарас, нахмурившись.
Помовчавши якусь часину, Микола глянув з-пiд пелехатих жiночих вiй i
вiдповiв:
- Син Сави... або Григорiй Савич Сковорода.
- Сковорода!.. - не зразу збагнув Тарас. - Та вiн же... Ну, Миколо! -
схопився з мiсця.
- Справдi, - всмiхнувся мило Костомаров. - Вiн це менi продиктував пiд
час сеансу спiритичного в салонi мадам Хвостово©, куди ти необачно не
захотiв зi мною, другом тво©м, пiти...
Тарас обняв товариша й поцiлував. Нi, свiт таки перемiнився, вирiс i
помудрiшав!..
...Зимою ще вiн якось пожалкував, що Лазаревський, який займався всiма
його дiлами, живе далеко вельми, i той не змусив себе просити двiчi. За
кiлька днiв потому, як приписався Тарас утрет на Морськiй, - йому дали
свiдоцтво знову лише на рiк i знову як рядовому, що у вiдставцi! - Михайло
рано-вранцi прийшов до нього.
- Трудишся? - спитав, подавши руку. Вiн був сьогоднi дивний, так нiби
щось приховував, приберiгав, хоч страшно йому кортiло звiльнитися вiд
новини.
- Така робота в мене, - сказав Тарас. - Штрих до штриха, штрих до
штриха...
- Писати вiршi легше?
- Не знаю... Вiршi - немов молитва... - Поклав рiзець, замислився. -
Вони, як спалах духу...
- Великдень?
- Так. То празник... А це, - кивнув на дошку, - щоденний труд...
- Вже грошi , тебе друкують всюди - покинув би марудне дiло, - тихо
сказав Михайло.
- Що ти! Сидiти, склавши руки, й чекати вiршiв?
- Нащо... Читай, гуляй, роби вiзити, мисли, вишукуй теми...
- Вони мене самi знаходять, просяться, щоб написав... Аж смiшно:
скiмлять iнодi, як цуценята... Крiм того, я - художник. Коли б ти знав, як
я тужив за фарбами в отiй пустелi!..
- Iстинно... Тодi малюй... Вгадай, що я прийшов тобi сказати? - таки не
втерпiв.
- Скажеш.
- А ти вгадай!
- Ну-у... що в якiйсь газетi з'явилась ще рецензiя на мiй "Кобзар"...
- Нi... Я живу вiднинi не на Морськiй, а на Васильевському!
- Де?
- Тут, на П'ятiй лiнi©, навпроти Академi©.
- Спасибi, - мовив глухо, - ти справжнiй друг.
Помовчали.
- Листа послали пановi тво©х братiв? - спитав Михайло згодом.
- Давно.
- Нема вiдповiдi?.. Хто пiдписав?
- Сам голова пан Ковалевський, Тургенев, Чернишевський, Анн нков,
Нiкiтенко, всi iншi члени Комiтету.
- Повинен, мусить зважити той Флiорковський! Такi особи вславленi...
- Та пан цей, мабуть, про них не чув. Чи ти не зна ш шляхти!..
- Пiду, - зiтхнув Михайло, - наводить лад. Обiдать будеш тепер у нас!
Приходь у дiм Воронiна... О! Геть забув. Тобi ось лист, - дiстав конверт з
кишенi. - О п'ятiй жду!
Лист був з Михайлово© гори, де й досi жив Максимович. I починався вiн
якось дивно, нiби старий учений ураз здитинився чи перевчився:
"Тарасовi Григоровичу Шевченку, мостивому спiввiтчизниковi мо му i
приятелевi мо му вельми любому, ознаймую сим мо©м листом, iж всеблагий
отець усiх благоволив сього року лютеня 22 дня звеселити старiсть мою,
дарувавши менi первородного сина Олексiя..."
Не мiг читати далi: кров шугонула в голову. В Михайла син!.. В Марi©
син... Ще в лютому прийшов у свiт син Олексiй... У лютому... Можливо, вони
тому i не при©хали до нього в Ки©в, як вiн просив?.. Вiн був у них у
червнi... Наприкiнцi...
Iз гуркотом зi столу впала дошка, яку почав сьогоднi гравiрувати.
- Що тут таке? - ввiйшов одразу ж Федiр.
- Ось скинув ненароком...
- А я подумав - вдарив хтось iз гармати чи гримнув грiм.
- Таж гримнув... з ясного неба... - тихо сказав Тарас.
Як Федiр вийшов, вiн дочитав листа з Михайлово© гори, вишукуючи у ньому
слiв Марi©них, i, не знайшовши, пiшов чомусь на антресолi. Знайшов книжки
Михайловi, якi сам автор йому колись подарував, i став вивчати, нiби у них
була першопричина "благоволiння божого" до Максимовича. Ще у Мошнах
кривився, читаючи переклад "Слова о полку Iгоревiм", i тут вчепився
найперш у нього.

Чи не так би спiвать лучче,
О Велесiв славний внуче:
Iржуть конi за Сулою,
А в Ки вi дзвенить слава;
Трублять труби над Десною,
У Путивлi стоять стяги...

Ну, хоч iди навприсядки! Трагiчна пiсня з танцем...
Читав, i злiсть його поймала. Господи! Знавець чудовий старовини, а не
збагнув, що це велична дума, високий епос!..

То княгиня Ярославна
У Путивлi на стiнi
Заридала, загукала,
Як зозулька на зорi...

Схопив у руки голову i впав на лiжко... "...Всеблагий отець усiх
благоволив сього року лютеня 22 дня звеселити старiсть мою, дарувавши менi
первородного сина Олексiя..."
Дiждавшись вечора, взяв Максимовичiв переклад "Слова" й пiшов на суд
третейський до Костомарова. Той жив тепер близенько. Хотiв почути з
професорських учених уст, чи вiн не помиля ться стосовно тону "Слова".. А
ще, по правдi кажучи, боявся сам лишитись дома, де все йому ввижалися чужа
далека Прохорiвка, гора, садок, Марiя i... первородний син Олексiй. Чомусь
йому здавалося, що немовлятко, всiма забуте, плаче, що щось йому
загрожу ... Якась мана!..
На вулицi той голос стих. А на Дев'ятiй лiнi©, де жив Микола, й видiння
щезло. Добре-таки зробив, що вийшов з дому - вулиця хороший лiкар...
Микола був, на жаль, не сам. У кабiнетi, куди його ввела Миколина
старенька мати, сидiв юнак.
- Князь Церетелi, - представився, схопившись, вiн. Стрункий, високий,
гарний.
Тарас зиркнув на Костомарова, який iще не так давно противився
знайомству з родиною графа Толстого, i той додав поспiшно:
- Грузинський князь... А це - Тарас Шевченко! - всмiхнувся юнаковi.
Той аж стенувся. Потiм зiв'яв, притих. Напевно, вiн уявляв його собi
Фархадом чи ще якимось богатирем.
- Ви живете постiйно у Петербурзi? - спитав Тарас.
- Навчаюся в унiверситетi.
- Вiн мiй студент, - втрутився Костомаров. - Мiж iншим, Грузiя теж
православна. Чи не з четвертого столiття?
- Так, - мовив Церетелi. - Хоча були в нас християни i в першому
столiттi...
- Звiдки вам це вiдомо? За усними переказами? Чи письмовi свiдчення?
- Звичайно, .
- Давно у вас писемнiсть? - спитав Тарас.
- 3 часiв iще дохристиянських. Якщо легендам вiрити. А з п'ятого
столiття - точно.
- Уже в дванадцятому, коли жила i правила Тамара, в них повний розквiт
лiтератури! - сказав Микола, знявши i знов одягши окуляри.
- Геть, як у нас...
- У нас? - спитав здивовано. - В дванадцятому столiттi? Щось ти...
- А "Слово о полку Iгоревiм"!
- В цей час у нас з'явилися Хонелi, Руставелi, Шавтелi, Чахрухадзе, -
промовив гордо князь Церетелi.
- Чому ж про них нiчого тут не знають? - спитав Тарас. - Чи вас минуле
ваше вже не цiкавить?
- На це не можна просто вiдповiсти... - зам'явся Церетелi. - Причин
багато... Тiльки про них, напевно, краще не говорити...
- Ми теж лише на ноги зводимося, - не скоро сказав Тарас. - Орда,
шляхетська Польща, царськi великi й щедрi милостi... Аж шiсть столiть!
Подумать страшно...
- А в нас - постiйнi вiйни з магометанами...
- Причини нiби рiзнi, а суть одна, - сказав Тарас. - Миколо, як багато
спiльного у ©хнього народу з нашим! I доля у нас одна...
- Живемо на перехрестях, - зiтхнув професор.
- Мамо, та що ж це ви! - метнувсь Тарас допомагати старенькiй неньцi,
що несла чай.
- Крiпаччина прибила нас. I, звiсно, самодержавство, його
чиновницько-жандармська зграя, - гнiвно сказав Тарас, коли старенька
вийшла. - При©деш у рiдний край, а там таке твориться, що кров скипа в
серцi!.. Худобу й то шанують бiльше, як той нещасний простий народ!..
- I в нас те ж саме, - тихо сказав студент.
- Коли недавно в Корсунi стрiляли залпами в повсталий люд, примусили
стать на колiна... - заскреготiв Тарас зубами. - Ординцi, турки, шляхта
нас не змогли поставити впродовж столiть!.. - кипiв Тарас. - А тут якийсь
собачник, синьомундирий кривавий кат!..
До третьо© години ночi тривала та палка сердечна бесiда. I розiйшлися
вони iз молодим, та мудрим князем друзями. На все життя...
...Вже цiлий мiсяць носив у серцi "Слово о полку Iгоревiм". Писав
потроху вiршi i малював, а "Слово" йому не йшло з-перед очей. Вiн бачив,
немов живi, картини й сцени, вималюванi в поемi, чув голоси, дзвiн збро©,
крики вражених, виття вовкiв i клекiт орлiй... Проте не чув, не бачив
найголовнiшого - спiвця-поета, голосу його дзвiнкого, само© пiснi, i через
те не мiг до столу сiсти й почать свою роботу. Думав переспiвать чи
перекласти цей вiчний твiр сво©х далеких прадiдiв, вернувши йому життя не
тiльки у кабiнетах вчених, аматорiв старовини, а й в кожнiй хатi краю, де
пролунали вперше натхненнi й мудрi його рядки. Був переконаний, що пiсня
ця була епiчним твором, доступним людям, дiючим, а не сказанням книжним,
написаним для грамотi©в. Хотiв, щоб люди знали свiй дух, свою безсмертну
душу вiд тих великих i славних днiв, а не лише вiд Хмеля чи Наливайка...
Рiшуче сiв до столу, пiдсунув бiлий аркуш. "Не лiпо ли ны бяшетъ,
братие..." Не лiпо!.. Щось у мовi цiй було вiд стилю канцеляристiв... Чи
навпаки!.. Мистецтво, лiтература повиннi мислити i говорити ясно, доступно
всiм, на кого вони спрямованi, кому служити прагнуть в iм'я людського
поступу. Оцим "не лiпо ли ны бяшетъ, братие" хтось так сховав найвищий
твiр дванадцятого столiття од власного свого народу, що й досi ще народ не
взяв його назад у душу. Лежить пiд спудом тяжких столiть "перл
драгоценный"!..
Хтось увiйшов i важко став пiднiматися.
- Що, Федоре? - впiзнав ходу.
- Вам лист.
- Спасибi.
- Обiдатимете у Лазаревського? Бо маю дiло на Петербурзькiй сторонi...
- Я пан тепер! Обiдаю, як всi поряднi люди, - сказав Тарас.
- Ну ©© слава богу... - зiтхнув старий вояка й пiшов униз.
Писав з Полтавщини Пантелеймон, що вже подався в мандри по Укра©нi.
Чого це вiн надумав прислать листа? Згадав, нарештi, змилувався!.. А
стиль! "Високоповажний добродiю Тарасе Григор' вичу!" Не може вiн
по-людськи, просто... Об чiм же лист?
"Полтавцi, зазвавши мене до себе на бенкет, жалкували, що Ви до них
торiк не завiтали. Скiльки не було там на бенкетi рiчей поважних, то знай.
Ваше славне i шановне iм'я споминали так, як рiдна сiм'я спомина про
свого батька, що десь далеко живе на чужинi. Пили не раз за Ваше здоров'я
i просили мене благати Вас, щоб Ви хоч на ту весну пошанували Полтаву,
явивши ©й свою кохану i шановну персону. Оце ж я, виповняючи свою
обiцянку, запевняю Вас, що нiгде в свiтi таких щирих i прихильних до себе
дiтей не знайдете, як у тiй Полтавi. Тут-бо не то пани та паненята, а
всяка душа письменна й щира з Вашим "Кобзарем", наче з яким скарбом
дорогим, носиться, та хутко вже й книжок ©м буде не треба, бо
повитверджували всi Вашi стихи напам'ять i, тривайте, чи не по "Кобзаревi"
вже й богу моляться..."
Заплющив очi, слухаючи, як серце стислось в грудях вiд хвилювання. Цей
лист, точнiше, те, що спонукало його писати Пантелеймона Кулiша, було йому
дорожче усiх рецензiй. Люди, яким призначено його "Кобзар", признали думки
та сльози, вилитi рядками вiршiв, трепетно взяли до серця!.. Кулiш i той
не витримав. Хоча й не без iронi©, а написав душевний лист, потiшив його
найвищою з усiх похвал... Колись, десь двадцять рокiв тому, вiн написав
молитву до Укра©ни, в якiй просив за думи сво©, народженi на чужинi для
не©, й вона почула, щиро ©х привiтала. Як i тепер, по довгiй, сумнiй
розлуцi...

Думи мо©, думи мо©,
Квiти мо©, дiти!..

Нема в нього, крiм цих, дiтей... Нема кого привезти на Укра©ну,
навчить ©© любити бiльш од життя...
Сховав листа в шухляду. Спасибi тим полтавцям! Не за хвалу - за
вiдчуття його душi, за вiдгук на бiль його i на його надiю... Вiн ма ,
мусить ©хати у рiдний край, бо тут журба задушить, попри повагу й славу,
що збiльшу ться iз кожним днем!.. Що особиста слава у порiвняннi з
безслав'ям рiдного народу, землi, яка просякла кров'ю одчайних, мужнiх
мученикiв за волю!.. Без Укра©ни нема йому натхнення, нема життя... У
цьому роцi - червень уже зайшов - утяв лише п'ять вiршiв... I муза його
покинула!.. Нi, треба швидше ©хати. Чого там возиться Варфоломiй? Купляв
би вже скорiше... Господи, чи вiн дiждеться тi © днини, митi, коли на
призьбi сяде бiля сво © хати, зiтхне й крiзь сльози гляне на широченний
старий Днiпро, на луки i лiс у далечi, на миле син небо!.. Послав уже
Варфоломi вi проект-малюнок хати, сам бачив ©© у снах - на горах бiля
Днiпра, у бiлiм шумi цвiту... Й тодi, напевно, цвiли сади, як Iгор-князь
iшов у степ, як падали од стрiл ворожих русичi... I Ярославна зорила Сейм,
i луки, i степ за ними в буйствi весняних барв... I теплий легiт-вiтер
приносив ©й на крилах сум... I серце ©© стискалося в передчуттi бiди в
степу, i сльози синьо скапували на бiлi щоки, нiби роса на цвiт...

В Путивлi-градi вранцi-рано
Спiва , плаче Ярославна,
Як та зозуленька ку ,
Словами жалю дода ...

Схопив перо i записав, тремтячи вiд хвилювання. Перечитав плач
Ярославни в "Словi" й поволi рушив далi:

"Полечу, - каже, - зигзицею,
Тi ю чайкою-вдовицею,
Та понад Доном полечу,
Рукав бобровий омочу
В рiцi Каялi. I на тiлi,
На княжiм бiлiм, помарнiлiм,
Омию кров суху, отру
Глибокi©, тяжкi© рани..."

Перечитав... Почати слiд було б з "Не лiпо ли ны бяшетъ, братие", бо
"Плач" це нiби вставка, де iнший ключ та iнший тон. Не взяти б його
фальшиво, не перенести б на всю поему... "Не лiпо ли..."
Та Ярославна не поступалась мiсцем, не сходила iз заборола в
Путивлi-градi!..

I квилить, плаче Ярославна
В Путивлi рано на валу:
"Вiтрило-вiтре мiй диний!
Легкий, крилатий господине!
Нащо на дужому крилi
На во© любi© мо©,
На князя, ладо мо миле,
Ти хановi мета ш стрiли?
Не мало неба, i землi,
I моря синього. На морi
Гойдай насади-кораблi.
А ти, прелютий... Горе! Горе!
Мо веселi украв,
В степу на тирсi розiбгав"...

Вiдкинувшись на спинку, слухав плач Ярославни, що вже зажив новим
життям, злетiвши з його душi зигзицею. Його було лиш половина, та вiн вже
був - почутий, ось тут записаний!.. Вiд нього терпко вiяло старою Руссю,
вiруванням, якi народжувалися ще в племенах, десь на зорi народу... Все
"Слово" - то вiдгомiн, можливо, навiть останнiй сплеск язичества у
християнськiй, княжiй, новiй Русi. Тому-то в ньому стiльки пахощiв i
та©ни, тому в душi вiд нього щось озива ться вже незбагненне й для нас
самих, проте живе... Ми носимо в собi безсмертну душу сво©х дiдiв i
прадiдiв, далеких наших пращурiв, бо ми - нащадки ©хнi, продовження того
життя, його одвiчна i вiчна суть...

Суму , квилить, плаче рано
В Путивлi-гродi Яраславна...

Як дописав "Плач Ярославни", вiдчув зненацька острах. Сьогоднi ж бо
торкнувся духу предкiв, переступив невидимий порiг буття! Незнаний автор
"Слова" воскрес у ньому, зринув з пiтьми вiкiв, набув нового голосу. Що
скаже вiн, почувши власну пiсню, чи прийме, чи впiзна у нiй себе?.. Вiн,
може, нинi тихо сидить на горах Ки©вських - з мечем при боцi, думний...
Сивий чи молодий?.. Славетний i не названий нiде нiким, вiн - всюди, де
живе безсмертний його народ, де чути рiдну мову i рiдну пiсню!..
Рвучко поклав перо, пiдвiвся. Так нiби хтось його покликав крiзь
далину... Нi, треба мерщiй додому!.. Митець, одiрваний вiд краю рiдного й
свого народу - суть пустоцвiт, суть рiчка без джерела чи без корiння
дерево!.. У цiй- камiннiй пущi не зможе вiн заврунитись, зазеленiти, бо
тут не свiтить сонце душi народу. Ма , як той спiвець, сидiти десь на
рiдних горах, бачити свою рiку, сво високе й сине, мов цвiт барвiнку,
небо!..

I плаче, плаче Ярославна
В Путивлi на валу, на брамi...

За ним нiхто нiде не плаче... Не шле йому на море слiз, не просить
вiтру дужого, щоб не метав на нього гострi стрiли!.. Сумно... А десь же
призначена йому Даждьбогом лада, подружi його дине, пресвiтла доля його
людська!..
...Шукав ©© далеко, людей просив ©© знайти, а виявилося, що тут вона, з
ним поряд. Його чарiвна люба, його зоря!..
Вiн бачив ©© не раз у Карташевських, та не звертав уваги. А тут, на
дачi в Стрельнi, його немов осяяло! Можливо, йому помiг квiтучий луг, i
сонячний липневий день, i дiти, з якими вiн прийшов сюди, гуляючи...
Стомився й сiв на схилi рову, а Надя з Манею, немов пташата, пурхнули у
рiзнотрав'я луки. Як час бiжить!.. Iз матiр'ю цих двох дiвчаток вiн
познайомився в Мотронiвцi пiд час весiлля, де був боярином у Кулiша. Учив
©© спiвати. Обох сестер - Надiю та Олександру... Тепер вони - поважнi,
пишнi панi©, - радiють його вiдвiдинам, хоч вiн також уже не схожий зовсiм
на пишночубого того поета, що чарував ©х вiршами й пiснями бiдного свого
народу зимою сорок сьомого...
На нього сиплються всiлякi квiти, дзвенить дитячий щасли вий смiх,
тупочуть дрiбно нiжки, i знову тихо... Лiчить комусь лiта зозуля... На
осокорi карка лискучо-чорний великий крук... I вiтер вi з пiвдня, iз
Укра©ни... Може, вже сторгував ту землю, що бiля Канова, Варфоломiй. Там,
пише, галявина посеред лiсу, й вода кринична, й повно грушок та яблунь
диких - ростиме сад... Там, може, вiн доспiва "Слово", що тут не йде, хоч
сядь та й плач!..
Вiн чу , як скрадаються до нього дiти, а виду не пода ... Пошикуючи
одна на одну, дiвчатка Надинi, пардон, Надi© Михайлiвни Забiли, кладуть
йому на плечi квiти i, засмiявшись, тiкають геть. Вiн схоплю ться, немов
злякавшись, свариться на них суворо пальцем... I раптом бачить... дiвчину,
що йде до нього лугом, у повенi червоно-жовтих квiтiв! Корсет на нiй
блакитний, строката плахта... Коси на пишнi груди падають, мов
перевесла... Хода легка i грацiозна... Ввижа ться? Чи справдi йде до нього
така краса?.. Гойдаються жовтець i смiлка...
- Добридень вам, - озвалося чарiвне мрево, й усмiшка ледь доторкнулася
вишневих уст. - Надi , Маню!
Дiти прибiгли вмить, вчепилися у плахту ручками. Мадонна...
- Ви, зда ться, у Карташевських служите?.. - спитав Тарас. Вона
кивнула. - Здрастуйте!..
- Вони по©хали й мене лишили служити тут, - зiтхнула.
- Як кличуть вас?
- Ликерою.
- А я Тарас... Григорович.
Запала довга тиша. Дiвчатка й тi примовкли, позиркуючи то на Ликеру, то
на ураз знiяковiлого старого дядька Кобзаря.
- Казали панi, щоб ви вже йшли обiдати, - озвалася Ликера першою.
У не© був при мний чистий голос. Спiва , мабуть, гарно...
- Спасибi...
- Ми, Ликеро, не нагулялися! - гукнула Маня.
- Мама звелiла йти, - погладила голiвку ©й натрудженою рукою.
I той звичайний жiночий жест щось сколихнув йому в душi, щось воскресив
давно забуте... Мати, уже смертельно хвора, торкнулася отак рукою!.. Довго
потому чув, тиняючись по бур'янах, ©© тепло, ©© шершавi пальцi...
- Ходiм, ходiм! - тягла його за полу Надя.
- Вибачте... - отямивсь. Взяв за руку дiвчинку й пiшов слухняно лугом.
Ликера йшла праворуч, iз Манею. Хтось гляне збоку, скаже: одна сiм'я...
Зиркнув кра чком ока i здивувався: як вiн мiг не помiтити ©© краси, ©©
п'янко© молодостi?..
- Ви звiдкiля? - спитав Ликеру тихо.
- З-пiд Нiжина.
- Батьки в селi?
- Я сирота.
- Крiпачка?
- Так. Мiй пан Микола Якович.
- Макаров? - радо спитав Тарас, бо то був добрий приятель.
- Еге...
Вона похнюпилася, принишкла, нiби згадка про пана й стан ©© крiпацький
прибили в нiй людську веселiсть, молодiсть.
- Вже скоро буде воля, - сказав Тарас.
Промовчала. Не вiрить теж. Нiхто уже не сподiва ться на ту хиренну
волю. Тому-то й вiн клопочеться про викуп сво©х братiв...
- Чи так, чи так, а воля скоро буде! - промовив рiзко. Аж налякав
сердешну дiвчину. Тому додав, хоч, мабуть, i не до речi: - Я теж колись
був крiпаком...
- I що? - спитала лише очима.
- Викупили.
- А що таке "був крiпаком"? - спитала раптом Надя.
- Це, рибонько, коли людина живе, як пес, на прив'язi, й шанують ©©,
мов пса, - сказав Тарас.
- Ти жив у будцi? - весело спитала Маня.
Ликера осмiхнулася. I якось так, що вiн аж дихать перестав. Лице ©© мов
засвiтилося, заграло сонцем...
- Де я лишень не жив!.. - озвався. - Тому-то й хочу пожить у власнiй
хатi... Купую землю побiля Канова, щоб там поставить хату, - сказав уже
Ликерi. - Людинi треба мати сво гнiздо...
- Хiба людина - пташечка? - спитала Надя.
- Ох ти ж, мо малесеньке! - пiдняв високо дiвчинку. - I все тобi
потрiбно знати...
Обiд не був парадним, та все ж, за давнiм звича м, не без врочистостi.
Тарасовi дiсталось мiсце по праву руч господинi, й вiн з нього добре
бачив, як вносили новi й новi на©дки проворнi слуги. Власне, вiн помiчав
сьогоднi одну лише Ликеру, що подавала блюда панам на стiл.
- Як вам, Григоровичу, зелений борщ? - спитала Кулiшиха. - Такий, як в
нас, на Укра©нi?
- Спасибi. Добрий борщик!.. Хто ж це варив? Чи не Ликера?
- Що ви, у нас в кухар, - мовила ©© сестра Надiя.
Вона сидiла пишна та величава. I хоч була не набагато старша вiд
Олександри, здавалась тут паньматкою для всiх присутнiх.
Тим часом, щось приймаючи, Ликера нахилилася мiж ним та господинею, i
вiн побачив збоку звабливий обрис ©© грудей, руки та ши©...
- Правда, що ви купили землю десь бiля Канова? - спитала Олександра.
- Ще не купив... Якась мара весь час ста на перешкодi, - сказав Тарас.
- А в панi, яку ми вам днали, землi сво © вдосталь... - зiтхнула
господиня. - Всього там !
- Чого ж, при мна жiночка... - сказав Тарас. - Хоч мав ваду...
Сестри перезирнулися.
- Яку? - спитала старша.
- Вона - графиня.
- Титули нiколи ще не йшли за гандж...
- Колись вiд них одхрещуватимуться, - сказав Тарас.
- Так то колись, - всмiхнулась господиня. - А поки що...
- Вiзьму собi таку, як сам. Крiпачку. Одну хоч визволю, спасу нещасну
душу...
- Свою зате погубите.
- По плотi й духу я син i брат народу нашого, що в безталаннi гибi ; то
як же я у ньому душу погублю!..
- Берiть печеню, прошу, - по довгiй паузi звернулась до нього панi
господиня.
Сестра ©© чомусь ховала очi. Змiнилася за цi роки.
Ликера внесла блюдо на перемiну. Пройшла, поставила, мов молода чарiвна
жриця, зiбрала зайвий посуд i винесла, неначе скарб...
Вiн зупинив ©© в уявi, перевдягнув i посадив на вiльне мiсце поряд iз
Олександрою. Та стрепенулась, заметушилася.
- Берiть варенички, панi Ликеро! 3 сиром... Сама доглянула.
- Я не голодна. Дякую...
- Не погордуйте, - кида слiвце й Надiя. - Може, у вашiм домi й
лiпшi...
Ликера бере ловкенько, виделкою, надкушу лише скра чку й великодушно
мовить:
- Смачнi, смачнi... Учора ми обiдали в графiв Толстих, то Анастасiя
Iванiвна...
- Чому це ви всмiха теся? - спитала його Надiя. - Згадали якусь смiшну
iсторiю?
- Нi. Уявив...
- То розкажiть.
- Хай потiм. Iще не час...
- Берiть узвар. Iз наших груш, мотронiвських, - припрошувала люб'язна
панi Олександра.
Вiн брав i ©в, гамуючи у грудях смiх...
...З коханням не жартують, як i з вогнем. Та сценка, що уявив Тарас пiд
час обiду в Стрельнi, не йшла йому iз голови. А ще картина лугу з Ликерою
посеред квiтiв... А ще - вони з дiвчатками вертають iз прогулянки... Де б
вiн не був, що б не робив, стояли перед очима тi дачнi дивнi видива, ©©
лице, постава, коси, усмiшка!.. Вiн навiть чув Ликерин голос, коли вона
була за двадцять верст вiд нього. В ©© устах слова забарвлювалися, ставали
зовсiм iншими, так нiби ©м передавалась частка ©© душi. Душа ж дiвоча,
змучена сирiтством, рабством, була якась туманна i та мнича. Може, не мiг
©© пiзнати, бо насторожувалася i замикалася, як тiльки вiн пiдходив, а
може, в нiй бродило все, влягалося, як то бува в молодостi...
На третiм тижнi вiн зрозумiв, що любить ©© всiм серцем, що без не© йому
не буде щастя на цiй землi!.. Згадав Катрусю, Нижнiй i засмутився. Холодом
йому вiйнуло в душу. Ликера гарна i молода, а вiн... За Каспi м та за
Уралом розвiялася його весела молодiсть, найкращi його лiта!..
У Стрельну ©хав з острахом. Плив пароплавом то надто швидко, то нiби
геть на мiсцi... Вiд моря йшов, як не сво©ми... Господи, навiщо ти в
любовi змiшав печаль i радiсть, порив i страх, велике й нице, щастя й
найтрагiчнiше, що в життi!..
На луцi шукав очима марно ©©, дiвчаток. Трави стояли щiткою. Ще
де-не-де яскрiв жовтець... На яворi охрипло кахкав лискучий крук.
Наврочить йому, поганець!..
Любу свою застав на ганку - мов солов'я в калинi. Сидiла й тьохкала,
неначе знала, що вiн летить, що серце вже круг не© в' ться:
Де мiй милий чорнобривий
Коня напува ?..
Забувши сво© лiта, пiдкрався i налякав:
- А де ж твiй милий?
Зойкнула, та не втекла, всмiхнулася сво ю диво-усмiшкою.
- Що панi? Снiдають.
- Ходiмо в сад.
- Не можу...
- Чому? - нахмурив брови.
- Робота - витрушувати дорiжки, - зiтхнула.
- Важко тобi у них? - кивнув на дiм.
- Пiдлогу мию, воду ношу цеберками, дорiжки чищу та килими, ще й подаю
обiдати...
- Що платять тобi за це?
- На мiсяць два карбованцi.
Сiв поряд. Наймичка i сирота... Якраз така, яку хотiв узяти собi
дружиною, порятувати, визволити, зробити, у мiру сил, щасливою...
- У тебе хтось iз рiднi?
- Не знаю... Були колись... Я змалку все при панах...