Шевчук Владимир. Терновий свiт

нас. За всi цi днi ми полюбили щиро простого, милого й талановитого Тараса
- гостя нашого. Сво©м при©здом вiн звеселив, осяяв хмурий березень, вселив
надiю в душi на кращий час не тiльки у природi, а й у суспiльствi
нашому... Нехай же буде добре йому в дорозi i в Петербурзi!
Всi встали й випили по першiй чарцi на честь засланця, що повертався за
одинадцять рокiв iз невеселих, трагiчних мандрiв.
Як почали обiдати, Тарас дивився нишком на цих людей, яких вiн знав
давно колись, i тих, з якими оце в Москвi зустрiвся, i щось таке в його
душi творилося, чому не мiг знайти одразу й назви. Було i жаль утрачених
даремно лiт, i радiсно, що так його зустрiли вiдомi, славнi люди. Не всi
вони, звичайно ж, читали те, що вiн створив, та всi схиляли голови перед
його стражданням, вiддаючи данину його терпiнню, мужностi та силi волi, як
висловився в сво©й промовi-тостi Iван Аксаков тiльки що. Старий друзяка
Щепкiн, розчулившись, поцiлував промовця, чим ще додав олi© в огонь поваги
та спiвчуття. Погодiн i той сказав коротке слово на честь поета-мученика,
що постраждав за щирiсть, за свiй народ. Щоб був не вплiв сюди
царя-надьожу, то мав би повний успiх у товариства...
Останнiм встав господар. Гамуючи тремтячi руки й сльози вiн прочитав
присвячений Шевченку вiрш, написаний перед обiдом-учтою. Хтось щось спитав
Тараса, й вiн не почув початку, де йшлося про повернення його ж таки з
кра©в далеких...

Ой, як дуже за тобою
Тужила Вкра©на -
Усе тебе вспоминала,
Як та мати сина.
Тво© думки туманами
На лугах вставали,
Тво© сльози росицею
По степах спадали;
Тво© пiснi соловейком
В садах щебетали...

Не змiг читати бiльше. Стояв, схиливши голову, й стискав тремтливий
аркушик з написаним на ньому вiршем... Нарештi, рушив далi, вiтаючи його
на волi, зичачи йому здоров'я, слави й нових пiсень...
Обiд уже скiнчився, i всi по тому вiршевi зiбралися бiля Тараса,
вiтали, тисли руку, бажали щастя, успiхiв...
I раптом - спершу тихо, а потiм дужче, дужче - полинула вкра©нська мила
музика, вкра©нська пiсня!.. То господиня, сiвши за фортепiано, вiтала
гостя голосом його землi, душею його народу, музикою його небес
блакитних...

Ой зiйду я на могилу
Та стану-гляну у долину:
Долина глибока, калина висока,
Аж додолу гiлля гнеться...

Всю нiч Тарасу снилися ©© пiснi, вона сама, могили, степ, Днiпровi синi
гори...
А вранцi, ледь розвиднiло, прощався з домом Щепкiна; i з ним самим.
Старий актор зiбрався у Ярославль, вiн - в iнший бiк, де мав давно вже
бути.
До пошти мовчки ©хали. Лише коли поклали на дах карети речi, Семенович
обняв Тараса, поцiлував i мовив:
- Нехай щастить тобi, мiй добрий друже!
- Спасибi за все, за все!.. - розчулено гукнув Тарас.
Ямщик пiднявся на передок, взяв батога. I Щепкiн запоспiшав сiдати.
Конi рвонули з мiсця...
Коли-то знову стрiнуться?..
хав Москвою вранiшньою, а був уже в Санкт-Петербурзi. Правда, не мiг
побачити його виразно, чiтко: за одинадцять рокiв, - та, власне, всi
тринадцять, - вiдколи вiн по©хав на Укра©ну! - геть призабув. Час
трудиться - стирав щось, щось вимальову на тому мiсцi... Вчора вiн
стрiвся з дядьком княжни Варвари, якого часто згадували в Яготинi.
Пробувши тридцять рокiв на каторзi та на засланнi, князь дожива вiк у
Москвi... Сергiй Волконський, декабрист, засуджений царем до страти!..
Москва пливла, вiдходила у тихий, добрий спомин. Старий Михайлiв кучер
мугикав щось собi пiд нiс. Вiн знав, що по©зд iще не скоро, й не
поспiшав...
Раненько мав прийти до Щепкiна Михайло Олександрович i принести "Iвана
Гуса", якого нiби десь вiдшукав новий знайомий Бартенев... Нi "Гуса", нi
Михайла!.. Коли добув, то передасть йому у Пiтер Галаганом, який узавтра
©хатиме...
Вокзал зустрiв багатолюддям. Публiка сюди приходила на рандеву,
оскiльки i сам вокзал, i по©зд, i залiзниця були ще всiм удивину. Йому
казав хтось, що по недiлях тут навiть гра музика:..
Забравши свою мiзерiю i попрощавшись з кучером, пiшов шукати якусь
харчевню, щоб пiдживитися. Харчi вiн мав у саквояжi, та шлях був довгий, а
по©зд не дилiжанс: хто зна , як вiн ©де i де спиня ться... Дорогу цю
збудовано, коли Тарас тягнув носок за Каспi м, i зараз вiн уперше мав
довiритися огненнiй силi локомотива. Дива! Узавтра ввечерi вiн буде вже на
березi рiки Неви, обнiме Лазаревського! Михайло жде. За муки його
солдатськi господь послав такого друга вiрного. М'який, тихенький, навiть
сором'язливий, а дiло робить вперто, не вiдступаючи, не даючи спокою
iншим....
До по©зда було ще мало не двi години. Добре, що взяв квиток
заздалегiдь. Семенович потурбувався. Вiн ©здить часто, зна ...
- Христос воскрес! - почулось раптом поряд. Звiв очi - леле!..
- Як ви тут опинилися?
- Надумала провести вас, - всмiхнулася йому Марiя. - Цi сухарi ученi не
догадаються...
- Михайло Олександрович мав пiдiйти до Щепкiна, - сказав Тарас.
- Вiн був... як ви по©хали, - скривилася, мов укусила кислого.
- Не зна те, знайшов мого " ретика", або "Iвана Гуса"?
- Так.
- От спасибi за новину!
Ввiйшли в примiщення i посiдали на вiльну лавку. Марiя так дивилася на
нього сяючими очима, що вiн одводив погляд.
- Ви теж з панiв? - спитав, аби поставити мiж ними щит.
- Та нi, проста козачка.
- Такими будуть усi мо© землячки, коли дамо ©м волю... - подумав Тарас
уголос. - Бо воля - це як сонце в душi людини. Вiльного по ньому видно -
свiтиться...
- Я теж свiчусь?
- Ви - ся те!
- А вiн казав, що темна...
- Хто?
- Чоловiк...
- Вiн, серденько, недобача . Прости його.
Сидiли довго мовчки. Нарештi, вiн зиркнув на не© i стрiв ©© сумний i
свiтлий погляд, що проникав у саму душу. Господи!.. Аби здолати чари,
спитав грайливим тоном:
- Ви не забули, що обiцяли менi при першiй зустрiчi?
- Що?
- Оженити мене у Прохорiвцi або в сво му Згарi.
- Не мудре дiло... Жити по тому мудро... - мовила. - При©дете, то
оженю! - всмiхнулася.
Чомусь од то© усмiшки йому зробилось сумно... Де Згар, а де
Новопетровський форт!..
- Про мене ви дiзналися од Максимовича?
- Нi. Я сама читала i уявляла крiзь сльози вас... Ще дiвчиною...
У залi раптом почався рух.
- Напевно, по©зд? Треба менi вже йти... - пiдвiвся. Вона дiстала
хусточку i втерла очi. Потiм всмiхнулась якось гiрко i запитала:
- Можна поцiлувати вас на прощання?
Тарас не встиг вiдповiсти. Впилася в губи, вирвалася - сама вiд себе -
й швидко пiшла з вокзалу.
По©зд прогуркотiв за вiкнами, протяжно свиснув, пирхну i зупинився.
Вдарив вокзальний дзвiн...
Лежав, лiчив удари, що долинали iз Петропавловсько©, i слухав бiль, що
не вгавав у грудях...
Уранцi забiг його провiдати Гриць Честахiвський.
- Ну, як? - спитав.
- Як бачиш... Нема волi?
- Кажуть, що буде в пiст.
- Пiлати!
- м не пече.
- Я ждав, я знаю...
- Що я тебе проситиму, - присiв Грицько на лiжку, - не переймайся так
дуже цим. Ти хворий, тобi одужать треба...
- Коли ж не можу!..
- Вчора дув з пiвдня вiтер... Пахла в саду кора... Що чути вiд
Варфоломiя? Вже сторгував той грунт побiля Канова?
- Не знаю, - сумно сказав Тарас. - Чи вiн всього не пише, чи сам нiчого
там не збагне... А це мовчить...
- Весною по©ду я! - рiшуче сказав Грицько. - Коли тобi до серця ота
земля пiд Кановом, то буде вона тво ю. Як звати те урочище?
- Гора Чернеча... З не© чудовий вид на Заднiпров'я, i сам старий
Славутич бiля пiднiжжя тече широко й вiльно!..
- Видужуй тiльки швидше.
- Не знаю... Щось менi недобре, Грицьку... Думки сумнi приходять до
голови...
- Ти лiки п' ш?
- Що толку з того!.. Гiрша менi весь час...
- Весна уже не за горами. Вирвешся на Укра©ну - враз оживеш.
- Хоч глянути б з тих гiр на свiт!.. - зiтхнув Тарас.
- Надивишся, - торкнувся його руки. - Якщо до квiтня мiсяця твiй брат
не купить грунту, покину все й по©ду! Притихли. Теплий квiтень був ще
такий далекий...
- Ти не забув, як ряст цвiте? - спитав Тарас. - А сон-трава!..
- Менi стоять перед очима зелено-синi луки, гаптованi жовтавим цвiтом
лотатi...
- I солов'©... I жайворонки...
- А над водою летять качки!..
Тарасовi згадався став, левада, струмок по нiй, що навеснi вбирався в
цвiт i зело; а потiм - гори Канiвськi, зелений обшир лукiв, що за
Днiпром...
- Якщо умру, то поховайте на тiй горi, де думав хату ставити, -
зненацька сказав Тарас, хоч сам про смерть не думав останнi днi.
- Ну, що ти, що ти, батьку! - жахнувся Честахiвський. - Ще поживеш...
- Дай боже!.. Кажу на всякий випадок... Не хочеться менi лежати в чужiй
землi...
- й-богу, буду плакати...
- Я ще не вмер, - всмiхнувся Тарас йому. - Та й краще менi сьогоднi
нiбито... Вночi про Нижнiй згадував, i про Москву... Якi були надi©, а
вийшло...
- Грiх тобi гнiвити бога, - сказав Грицько. - Книжок он скiльки
повидавав, став академiком, поезiй скiльки нових утнув!..
- Все так... А хати не збудував, не одружився i не пожив на рiднiй
сво©й землi, - зiтхнув Тарас.
- Одружишся i поживеш. А грунт - по©ду й тобi куплю! - рiшуче сказав
Грицько.
- Спасибi.
Хтозна-чому Тарасовi враз захотiлося обнять Грицька, поцiлувати й
сказать йому якiсь слова прощальнi. Були б такими всi земляки!..
- Чого ти так на мене сумно дивишся? - спитав Грицько,
- Не знаю... Якась журба бере за душу...
- Засидiвся ти в цiй норi. Давай на все начха мо й гульнемо вдвох по
мiсту на вiзнику! - схопився.
- Не можу. Груди в мене - немов склянi. Щось там таке... Торкнешся - i
розiб' ться...
Грицько погас. Похнюпившись, пройшов до столу та до вiкна, постояв там
i повернувся.
- Батьку, якби я мiг забрати твою хворобу!.. - мовив.
- Я вiрю: ти забрав би, - сказав Тарас, розчулений його поривом.
На антресолi пiднявся важко Федiр i повелiв:
- Час умиватися i пити чай!
- То я пiшов, - сказав Грицько. Нагнувся, поцiлував Тараса в лоб. -
По©ду на кiлька днiв по службi. На тому тижнi знов забiжу.
- Прощай.
- Бувай здоровий!
- Грицьку, ти ж не забудь, що я просив...
Лише махнув рукою, пiшов униз. Тарас вслухався сторожко в його ходу i
ясно бачив, як одягнувся, зиркнув на сходи й вийшов... Жаль, не сказав
йому хороших, прощальних слiв!.. Цей тиждень ще пережити треба. З грудьми
- як скло...
У п'ятницю, напередоднi його дня ангела, прийшов Микола Костомаров.
- О, ти працю ш! - мовив iще в порозi. - Чому ж не був у мене?
Нездужаю, - сказав Тарас, поклавши пензлик. - Вчора менi полегшало. А
то лежав.
- Що ескулапи?
- Хмуряться, рецепти пишуть, з хати не випускають... Сiдай.
- А може, й справдi тобi полежать треба?
- Належуся... Ну, як твоя наука?
- 3 очима зле. Якраз ввiйшов у дiло, збагнув, руками взявся, а зiр все
гiрше й гiрше.
- У кожного своя бiда.
- Ти хоч не стань фiлософом! - пожартував.
- А що... Уже три мiсяцi, як маю час для роздумiв, - журливо сказав
Тарас. - Удень ще хтось зайде, провiда , погомонить... А ночi - лише
мо©... Думки, думки!.. Мов заново прожив життя...
- Самотнiсть нас опосiла, брате.
- Вона... Та ще ланцюг жандармський!
- А що хiба? - спитав Микола тихо.
- Вже другий рiк купу грунт Варфоломiй. Нiхто продать не хоче! Пiдуть
питати дозволу - бо це менi! - й назад, назад...
- Пани тебе бояться.
- А ти казав, що люблять...
- I люблять, i бояться. Як я, скажiмо, або Кулiш, - всмiхнувся.
- На себе ти не наговорюй!
- Ти - свiточ, ми ж довкiл - метелики. Кортить наблизитися i страшно,
бо згорiти можна... - сво © вiв Микола.
- Погасну - будете мене топтать ногами...
- Ти не погаснеш.
- Колись же вмру.
- Фiзична смерть для тебе стане новим народженням. Тебе тодi полюблять
- не страшно! - всi...
- I шеф жандармiв?
- Мовлю про землякiв. А владi ти завжди будеш кiсткою в неситiм горлi.
- Втiшив. Тепер i вмерти можна.
- Живи й пиши!
- Писав би, та, видно, вже...
- Казав, що стало краще.
- Борюсь, не можна менi лежать колодою, - сказав Тарас. - Пiтьма
довкруг насову ться... Пригас - i вже вона з усiх сторiн!..
- Це правда, - зiтхнув Микола.
- Волi так i не чути? - спитав Тарас.
- Всi кажуть, що вже царем пiдписана...
- А де ж вона?
- Притримують.
- Пiтьма, пiтьма... Як хочеться почути хоч про таку!..
- Вже скоро.
- Для мене час тепер, Миколо, стисся: година - день чи й мiсяць, а день
- як рiк...
- Ти став-таки фiлософом!
- Я написав останнiй вiрш, Миколо...
Зависла довга тиша. Десь за вiкном дзвенiв капiж, поцiвкувала якась
пташина...
- Як там Нева, не ожила? - спитав Тарас.
- Ще рано.
- Лишилося чотири днi зимових. I все - весна!..
- Ти сплутав Неву з Днiпром.
- По©ду на Укра©ну! Там поживу, подихаю... Менi б до ©хать тiльки!..
- Такий слабий?
Промовчав. Хiба вiн зна , що з ним! Болить, i край...
Дiстав годинник, куплений йому Михайлом, незграбно клацнув кришечкою.
- Десята вже... Поглянь на це маленьке диво!..
- Перший?
- Не мав за що ранiше, а це купив... Лежиш, не зна ш, котра уже
година... А тут - будь ласка!..
Закрив, сховав. Здалося, що Костомаров лукаво якось глянув. Старий, а
тiшиться, немов дитина...
- Скiльки тобi узавтра стукне? - спитав Микола.
- Сорок та ще i сiм. З базару ©дем, брате!
- Менi вже теж сорок четвертий... Аби тодi був одружився...
- Нема зла, щоб на добро не вийшло, - бадьоро сказав Тарас, втiшаючи.
- Вмремо, нiхто не плакатиме...
- За мною - так, а за тобою... Краще живи, Тарасе, довго, до сотнi лiт!
- Велиш, то що менi лиша ться?.. - всмiхнувся, слухаючи, як пiдступа
до серця бiль.
- Я завтра прийти не зможу. Отже, прийми мо вiтання!
Звелись обо , поцiлувалися.
- Вже йдеш? Прощай!.. Важливе щось хотiв тобi сказати... Бач, геть
забув!
- Прийдеш до мене - скажеш. А як нездужатимеш, то я прийду. Ти повiдом.
- Гаразд.
- Бувай здоровий!
- Прощай...
I цей пiшов. Мов бачив, як вiн iде академiчним коридором, - зсутулений,
напiвслiпий, - як одчиня дверi i боязко йде до Неви, щоб глянути, чи не
збрехав, сказавши, що спить Нева... Морозним сизим оком вдивля ться у
нього сфiнкс... Як вiчнiсть!.. За чотирнадцять рокiв дiдами стали тi, що
найближче до серця брали долю свого народу. Тодi були завзятi i молодi, а
нинi - сивi, немiчнi, принаймнi тiлом. Духом вони ще дужi!..
З жалем оглянув стiл з розкиданими малюнками, мольберт, палiтру й тихо
пiшов до сходiв. Нiс обережно серце, мов кришталеву скриньку, в якiй було
заховане його життя... Поволi ставив ногу на першу сходинку, яка озвалась
глухо, мов ©й також болiло... Хитався свiт, окреслений одним вiкном та
стiнами, пливли думки, неначе човни Днiпром, покритим нiчним туманом...
Лiжку зрадiв, як твердi. Стiни, вiкно i все довкола поволi втихло,
стало на звичне мiсце. Невже його так пiдкосили сумнi думки?.. Чи втома?..
Чи холод, що повзе з вiкна, з пiдлоги?.. Чи щось у грудях у нього
перемiнилося?.. Ковтнути б чаю... Ось вiн, хоч i холодний, сто©ть собi на
столику, а встати зась... Спочине i зведеться... А може, хтось
навiда ться... Його незмiнний Федiр теж занедужав. Вчора прислав товариша.
Гаврилом кличуть. Також старий солдат... А на нiч Михайло шле свого слугу
Iвана; в майстернi спить...
Вiддихавшись, устав, добувсь до чаю, випив. Палить його сьогоднi...
Наче довкiл пустеля... Важко йому долати сходинки. Уперше нинi пошкодував,
що мусить ходити ними... Може, i справдi лiпше йому було б в лiкарнi?..
Днями забiг сюди Жемчужников - не Лев, а брат молодший, Володимир - i
запропонував лягти в лiкарню. Взявся добитись навiть мiсця... I третiй
брат, Олексiй, такий же, здiбний... Брати Жемчужникови, Мокрицькi,
Лазаревськi, Курочкiни - щасливi ©хнi матерi!.. О, геть забув, що у
Мокрицького, Iвана Миколайовича, сьогоднi день народження! Торiк вони
повеселилися в його гостиннiм домi!.. А нинi...
Сiв до столу, вмочив перо i написав вiтання. Коротке. Сили йому не
вистачило на довгий лист... Зайде Гаврило, то передасть... А нi - Iван
Са нко, слуга Михайлiв, з'явиться, пошле його...
Лiг вiдпочити. Нiби хтось увiйшов... Роздягся. Покашлюючи, пiшов нагору
сходами... Михайло Лазаревський!
- Ну, як ти тут?
- Недавно сiмейство ваше згадував...
- Хоч добрим словом?
- Можеш не сумнiватися. Найкращим!
- Снiдав? I лiки пив? - змiнив Михайло тему.
- Як ти ввiйшов, менi немов полегшало, - сказав Тарас.
- Сьогоднi ти бадьорiший...
- Вже й працював. Зiйшов униз... Аж тут прийшов Микола... Бiда з ним -
слiпне. Скiльки б вiн ще зробив!..
- Вниз не ходи. Там холодно, - благав його Михайло.
- Коли ж кортить... Я, може, не написав найкращу свою картину!..
- Ви всi такi скаженi?
- Не знаю... Тi принаймнi, у кого мета-зоря...
- Твоя, звичайно ж...
- Воля!
- Цар скоро дасть.
- Тi © волi нiхто не дасть, ©© добути треба! В царя, у панства
вирвати!..
Аж потемнiло йому в очах.
- Далека твоя зоря... - зiтхнув Михайло. - Довго до не© йти...
- Дiйдемо! Не ми - онуки, правнуки... Пожити б нам з тобою на тiй
землi, на вiльних горах Канiвських, мiж тих людей веселих!..
Помовчали. Шлях до зорi був довгий, а ©хнiй вiк короткий...
- Хоч спом'януть тодi нас добрим словом? - спитав Тарас.
Михайло не вiдповiв. Напевно, вiн i не чув, замислившись про той
далекий прийдешнiй час. Нiколи вiн не висловився, не пояснив, чому так
ревно дба , вiдколи познайомився, про гнаного царем поета, хоч це дiяння
може... - могло не раз! - для нього зле скiнчитися. Нiколи вiн не говорив
високих слiв про рiдну милу землю, про свiй народ... Брати також
помовчували й робили дiло... Може, у цьому жертовний, найвищий смислi
- Брат Федiр прислав листа, тобi привiт у ньому переда , - сказав
Михайло тихо. - Вiн пам'ята тво© слова.
- Якi? - Що ти сказав, прощаючись: "Любiть селян!"
Вiн геть забув, а Федiр, бач, пам'ята . На добрий грунт упали його
слова i проросли дiлами добрими на користь бiдним людям...
- Писатимеш - йому привiт передавай. Скажи, що я до смертi...
Навiщо всi цi слова! Усяке добре дiло вiд вдячностi, що повторяють
часто, втрача свою красу.
- Скажу, що ти запрошу ш до себе в гостi на гору бiля Канова...
- Розумний ти чоловiк, Михайле!
- Вiзьмеш мене керуючим сво©м хазяйством?
- Ти ним давно керу ш.
- А в Каневi?
- Надумав ©хати на Укра©ну?
- Якщо тобi в пригодi стану... - знiяковiв.
- Та я без тебе, немов без рук!
- Спасибi на добрiм словi...
- Створимо там справжню Сiч, - гукнув Тарас щасливо, - i заживем! Всi
рiвнi, всi - немов брати!..
Знов потемнiло йому в очах i стало душно.
- Швидше... кватирку... - мовив. - Вiтру!..
Михайло виконав його прохання. Скривившись мученицьки, немов йому
самому було недобре, мовчки стояв над ним.
- Вже легше... - тихо сказав Тарас. Ще й усмiхнувся,
- Часто таке з тобою робиться? - спитав Михайло журно.
- Сьогоднi вдруге.
- Треба гукнуть Круневича або Барi.
- Що толку, - зiтхнув Тарас. - Мiкстури п'ю, а гiрша ... Як сам не
збореш хворостi, то хтось тобi не допоможе!..
- Колись казав, що Козачковський тобi помiг.
- То ще було до муштри й нудьги в пустелi... Там що два роки мiняли
роти, а я... сiм лiт на Мангишлацi!.. Знають царi й жандарми дiло. Журба,
цинга та ревматизм - не гiршi кулi й шибеницi, дороблять те, що не змогли
чи посоромилися зробить вони...
- По©деш на Укра©ну, i все мине. Одружишся...
- А ти?
- I я...
- Вiзьмемо кирн чорнявих; дiтей народять... Весело!..
Примовкли. Бачили сво©х дружин, сво©х дiтей на горах бiля Днiпра, самих
себе - мов на картинi, збоку...
- А як не пустять тебе Шувалов та Долгоруков? - спитав Михайло раптом.
- Чому?
- Забув, як ти вернувся iз Надднiпрянщини i як з тобою порозмовляв
всесильний шеф жандармiв?
- То все у воду кануло.
- Хто зна ... Лев Жемчужников менi казав...
- Облиш, Михайле!.. Добре так зажили, - всмiхнувся, - а ти згадав
жандармiв... Цур ©м!
- Пiду скажу, щоб принесли тобi обiд, - помовчавши, торк нувся його
руки Михайло, - Ти добре ©ж, щоб силу мав... до кирпи.
Кивнув, пiшов. Кватирку лишив одчиненою. Старi вони вже парубки,
пiдтоптанi...
Встав, зачинив, бо вiтер бурхав снiгом йому на стiл. I знову лiг...
Дiвчата-кирпи нехтують коханням ©хнiм... Думав з нево лi вирвать наймичку
Варфоломi ву - не захотiла, вийшла за молодого... Ткаченко у Полтавi
знайшов було хорошу дiвчину... Ликеру сам побачив i покохав...
Прогнав зусиллям волi ледь-ледь усмiхнену ©© ману, вiд чувши, як
стиска ться у грудях серце. Треба про щось веселе думати!.. Як вiн,
скажiмо, пiсля арешту й слiдства на Укра©нi спочив душею в Гирявцi, в
свято© неньки Лазаревських... Або як... Що веселого було у нього потiм,
уже в столицi? Чим вiн повинен грiти душу, що вже не може витримати не
тiльки горя - згадки про зло, наругу, муки, яких зазнав?..
Прийшов Iван Са нко, принiс обiд.
Увечерi, як почало темнiти, встав, запалив нову високу свiчку й,
передчуваючи безсонну нiч, знайшов лiтопис Само видця. Давно хотiв
перечитати, проникнути у суть дiянь Богданових, в його падiння, злети...
Хоч Костомаров усе де тально вивчив i написав чудову книгу у двох томах,
хотiлося почути ще раз голос того, хто все те бачив на власнi очi.
Бачив!..
Лiг, розгорнув на будь-якiй сторiнцi... Коли вертався з Ки ва у
Петербург i глянув на Переяслав...
Нi, книжку цю сьогоднi йому читать не можна! Веселостi в нiй не
знайдеш, а горя вiн не витрима . Дiла давно минулi - його дiла...
У Петропавловськiй пробило сьому вечора. Дiстав годинник, звiрив. I в
старостi в нас залиша ться щось вiд дитини... Тiшимося хто зна чим... А
може, у цьому наше благо, жива душа, не вбита, не розтоптана важким
життям?..
Взяв iншу, легшу, книжку. "Слово о полку Игореве"... "Не лiпо ли ны
бяшетъ, братие..." Жаль, не зробив перекладу на укра©нську мову... Яка
краса, поезiя, думки - високi й мужнi!.. Щоб не Ликера... Господи, спаси
його i заступи вiд цих печальних спогадiв, вiд цих очей, що зорять йому i
досi в душу!..
Сiв рiзко, щоб хоч болем прогнать ману, та груди не одiзвалися.
Сьогоднi, слава богу, йому i справдi легше. Як так пiде, то, може, вiн до
вiвторка видужа i, всiм на подив, з'явиться у Костомарова. А от i я,
наново, не сподiвалися? Ото вже буде радостi!.. I не пригаду , коли там
був... Так само i в Бiлозерського... Микешин десь завiявся. А може, денно
й нiчно вилiплю сво©х царiв для пам'ятника "Тисячолiття"?.. Грицько
при©де, певно; з ним i пiде. Самому буде тяжко: просидiв стiльки в хатi!..
Звичайно, перш, нiж ©хати на Укра©ну, вiн ма всiх вiдвiдати, побачити й
погомонiти. А з Чернишевським треба без зайвих вух... Не буде ж вiн,
Шевченко, сидiти, склавши руки, на Укра©нi! Там дiла стане. Навiть коли
крiпацтву прийде кiнець... Тепер хитрiшим буде. Не дасть себе впiймати в
пастку...
Тiльки б йому одужати!..
Внизу почулась чиясь хода, кахикання. Прийшов Са нко на нiч. Дарма його
прислав Михайло. Гибiтиме тут на диванi, в холодi...
- Ще не спите? - пiднявся на антресолi. - Чогось, мо', треба?
- Дякую. Усе гаразд. Менi сьогоднi краще, - сказав Тарас.
- Гукнете, коли чого...
Зiйшов униз, покректуючи, лiг на диван... Бурлака теж. Що воля дасть
йому тепер - старому, понiвеченому крiпаччиною! Служитиме, як i служив,
хiба що вже де схоче. I все ж чека волi, розпиту , коли дадуть!
Чадiла свiчка. Мусить устать i зняти нагар зi гнота... Долинув бiй
курантiв iз Петропавловсько©, i вiн, подумавши, дмухнув на свiчку. Треба
йому поспати, набратись сили. Взавтра прийдуть його вiтати з днем iменин,
i всiх потрiбно стрiти, уважно, чемно вислухати, не зiпсувавши настрою
сво©м болящим виглядом... Вже сорок сiм... Як ©хав на Укра©ну два роки
тому, чувся при добрiй силi... За рiк, що тут прожив, утiкши вiд рiзних
там Табачникових, Грибовських та Василь-чикових, де й дiлося його
здоров'я...
Навпомацки дiйшов до лiжка й лiг. Вiдзначив радо: болю не вiдчува ...
Тiльки б йому одужати!..
Надворi десь свiтилося, - чи сь вiкно навпроти або лiхтар, - i гола
гiлка дерева погойдувалася на тiй стiнi, де дверi, немов химерний привид.
Сюди, туди... Угору, вниз... Неначе пташка в клiтцi. Чи звiрина, яку
загнали в пастку... На Укра©нi, коли його затримали в саду Михайла
Максимовича й не вiдпускали в Мошнах, Черкасах, Ки вi, вiдчув себе
затравленим. Звичайно, виду не подавав, а на душi було недобре... Тiльки
його пустили, рвонув чимдуж iз Ки ва. Як навеснi - iз Петербурга!.. Хоч
круть, хоч верть...
Озвався бiль у грудях. Якийсь новий. Так нiби щось там рвалося... На
щастя, стих. Утома лише з'явилася у всьому тiлi... Та порожнеча... Геть,
як тодi, коли зустрiв у коридорi Федора, й старий солдат... Нi, вiн вiдчув
ранiше, при в'©здi в мiсто, що вiдiбрали в нього велике щось i свiтле -
побачення iз рiдним кра м пiсля тако© страдницько© розлуки. То, мабуть,
перше було повернення до Петербурга без звично© в таких випадках радостi.
I рай, коли вiн з примусу, нам здатись може пеклом!..
...На станцi© взяв вiзника. Ще грошi мав - позичив Василь Тарновський,
виручив. Дивився на Петербург, що пропливав поволi, - вiзник не гнав, i
вiн його не пiдганяв, - а серцем був на кручах бiля Днiпра... Вiн купить
там шматок землi, поставить хату, житиме! Це, врештi-решт, його земля,
його дiдизна, щедро полита кров'ю прадiдiв. Табачникови, Парчевськi й iже
з ними тому його бояться, що в них нема корiння, а в нього . Хоч сила в
них, та всюди ©м увижа ться останнiй день Помпе©, яку вони звели на схилах
приспаного вулкана, що може враз прокинутися i спопелити сво©м огненним
гнiвом велике зло неволi ©© усiх ©© недремних стражiв... Купить землi
сво ©, нехай там що, i житиме пiд рiдним небом!..
Сфiнкси його зустрiли посмiшкою, ледь-ледь паруючи в ранкових скiсних
променях. Вночi, напевно, була роса... А може, вони кепкують з нього, з
його нещасних мандрiв у рiдний край?.. м що, вони камiннi й вiчнi! Неволя
©хня - тiльки мiзерна частка того буття, що випало на долю ©м. Байдужiсть
- добра зброя камiнних душ; для душ живих - дочасна смерть. Старий служака
Федiр його зустрiв у коридорi, неначе ждав чи бачив його при©зд.
- Ну як ви тут, пiдстрибу те? - обняв Тарас солдата.
- Ми що... ми тягнем день до вечора... - зам'явся той. - А вас давно
чека наш полiцмейстер...
- Набатов?
- Так. Звелiв негайно бути. Сердитий - жах...
- Майстерню, може, хочуть?..
- Вiн не казав. Приходив тричi, лаявся, що вас нема.
Тарас занiс до хати чемодан та скриньку. Нова мiтла по-новому, видать,
мете... Цей князь Гагарiн, що замiнив Толстого, лад наведе, очистить
авгi вi стайнi!..
- Iдiть хутчiй, - озвався Федiр. - Дуже вiн був лихий.
- Ще рано.
- Вже прибiгав годину тому. Наче десь щось горить.
Тарас оглянув сумно свою майстерню, пiдняв малюнок, скинутий на землю
протягом, поклав на стiл... Яка не , а все ж своя, в будинку Академi©!..
Брiв коридором, нiби на гауптвахту. Хтось привiтався, про щось спитав -
лише махнув рукою... З огню, як кажуть, та просто в полум'я!.. Це ж поки
вiн знайде квартиру, - та ще таку, щоб можна в нiй було займатись
гравiруванням! - це ж поки вiн добуде, чим заплатити... Книга його в
цензурi й досi, хоч ще весною нiби все обiйшлося добре... Мов вовкулаки,