Шевчук Владимир. Терновий свiт

дзвiн, iсторiя!..
- Пiдмокла бочка...
- Висохне. Для того, певно, ©деш на Укра©ну?..
- Ну й хитрий ти, Миколо! - всмiхнувся на те Тарас. - Пiдсову ш сво©
думки... Зi мною мiг би бути й одвертiший. Ще до заслання, братику, я
намагався робити щось, аби то©! порох висушити...
- Пробач, ласкав будь... Добре, щоб ти осiв там, батьку пустив мiцне
корiння по всьому Пiвдню...
- Тiльки б менi одужати!
- А лiкар був?
- Та-а, слухав...
- I що?
- Велять сидiти в хатi... А як же в нiй усидиш, коли душ за все болить,
коли сатрапи хочуть селянству дати волi i в жебрацькiй торбi!.. Що там
чувать нового? Буде вже т хиренна воля?
- Коли б давали чесно, давно була б. Мудрують, щоб бе землi. Вив'язують
такi вузли...
- Сокирою по тих вузлах, сокирою!
- Без не© нам не обiйтися, батьку. Розхвилювавшись, Тарас вiдчув, що
час iти, що сили в нього стане лише дiстатись, дому. Пiдвiвся важко.
- Вибач. Я мушу йти... Жаль, пiзно ми зустрiлися!..
Коли прощався з Ольгою, торкнувся ©© щоки сво ю, а потим ще й
поцiлував. Уперше. Неначе щось його примусило про ститись так, серйозно,
мов назавжди.
Надворi стало легше. Нi, вiн таки людина волi, простору! Напевно, це в
кровi у нього, вiд козакiв, яким був степ домiвкою, а шабля жiнкою. А мо',
й сирiтськi мандри дають про себе знати й на старiсть лiт. Тодi вiн - боже
праведний! - попоблукав...
Дороги вже попрокидали. Обабiч них здiймались гори снiгу... Як вiн
хотiв побачити Кубань, Кавказькi гори - не довелося!.. Може, коли одужа i
житиме бiля Днiпра, по©де... Там Кухаренко намарне жде... Як кажуть, йому
вже боком вилiзли з засланцем дружба та листування. Хто зна , що вiн
дума , проте нiчим нi разу не дорiкнув... Нi, Якiв справжнiй i вiрний
друг!.. О! Хто ж то вийшов такий знайомий постаттю з дверей парадних
Академi©?.. Жемчужников, либонь...
- Левко! - гукнув.
Спинився, постояв мить у нерiшучостi й оглянувся-таки.
- Куди ж це ти тiка ш, Левку? Всмiхнувся в пишнi вуса, пiшов назад.
- Дай, думаю, зайду провiдать хворого. А вiн в бiгах! - обняв, притис
легенько, поцiлував.
- Чкурнув iз дому трохи. Я ж степовик, син волi...
- Тобi уже покращало? - з надi ю спитав Левко. Вiн, власне, Лев, русак,
як кажуть, справжнiй, а так шану щиро все укра©нське, що радий цiй
маленькiй змiнi свого iмення.
- Та нiби став оклигувати... А може, звик... Ну, як там моя землячка?
- Добре.
- А дiти?
- Теж, як видно, степовики - розносять дiм, - всмiхнувся. - Про тебе
знай питають.
- Зайду, зайду. Ось трохи ще пiддужчаю... Який з недужого ©м буде кiнь!
Лев усмiхнувся:
- Мають уже сiдло, гнуздечку й допитуються, де взять вiвса.
- Ох бiдна ж моя голiвонька! - сплеснув Тарас руками. - Та як же я його
жувати буду!..
Пересмiявшись, пiшли поволi набережною. Лев рушив перший, нiби хотiв
вiдвести друга на вiльний простiр, далi вiд Академi©. Бiля Неви, де снiг
не був прокиданий, а тiльки ледь протоптаний, вiн зупинився, глянув з-пiд
брiв на сфiнксiв, на вкриту снiгом рiчку й сказав Тарасовi:
- Читав твою "Марiю"... Страшна то рiч...
- Для бога чи для попiв?
- Для тебе.
- Я ж не пускаю ©© до друку.
- А по руках вона пiшла?
- Дав декому...
- Коли сюди додати ще й iншi твори, вислови тво© в салонах, що враз
стають крилатими, та щиру дружбу з "Современником", що став уже нестерпним
для вiрнопiдданих, то вийде мало втiшного...
- Я не збираюся когось втiшати, - рiзко сказав Тарас.
- Про тебе йдеться... Я чув, що шеф жандармiв князь Долгоруков знову
тобi погрожував... Не чим-небудь, а Петропавловською фортецею.
- Крий боже!.. - тихо сказав Тарас. - Я звiдти вже не вийду...
Вiн нiби був десь поряд; дивився, слухав сво© слова й слова
Жемчужникова i з похололим серцем уболiвав за долю таки ж себе самого.
Подiбного з ним не було нiколи. Навiть в найтяжчi митi його життя.
- Наш "добрий" цар натiшився лiбералiзмом i вже, вважай, готовий явити
кiгтi... Григоровичу, молю тебе, благаю: побережись!..
I знову це сакраментальне "побережись"! Воно йому вже так по серцю
рiже, як гострий нiж.
- То що ж менi, не жити, а берегтись? - спитав, ураз вiдчувши знову
себе готовим до протидi© та до борнi.
- Ти надто щирий, ходиш все по прямих дорогах. Он Чернишевський пише
сво© статтi з параболами та паралелями, а б' у цiль, бо кожному, хто ма
розум, ясно, про кого йдеться.
- Знаю... I все ж отак не можу. Як б'ю, то б'ю!.. Помовчали. Невою, де
мiлкiший снiг, ходили чорнi ворони. Лискучi, гордi, стриманi. Ну, справжнi
царськi птицi.
- Не зна ш, де вони живуть? - спитав Тарас.
- Хто?
- Тi круки чи ворони. Не при царевi часом?
- Так, вид у них придворний, - всмiхнувся Лев. - Постав людськi лиш
голови - й хоч у Державну раду!..
- Пiду додому, мабуть... - сказав Тарас, вiдчувши знову втому. Вона
находить хвилями, немов туман в осiннiм лузi.
- Менi також уже пора, - озвався Лев. - Скажу малим, що ти прийдеш
небавом. Хоч на рiздво... Домовилися?
- Вiвсом нехай пiдзапасуться!
- Буде. Не потерпай, - обняв Тараса. - Глянеш, коли прийдеш, - я вже
скiнчив "Покинуту".
- Ти хитрий, зна ш, що прибiжу!..
Як Лев пiшов, оглянувся i похолонув: ворони йшли по снiгу до нього! За
рядом ряд - лискучi, грiзнi, чорнi...
В майстернi трудно сiв на диван. Втiшався тим, що мав вiкно не на Неву,
а в тихий дворик, де, крiм колони й кiлькох дерев, i не було на що
дивитись... Смеркалося. Пiтьма вповзала важко, мов волохатий неквапний
звiр... Спочатку вiн збирався в кутках кiмнати, потiм поволi рiс
частинами, що пiдповзали з усiх сторiн до столу та до дивана, щоб тут
зiйтися, злитися у щось дине цiле й ковтнути... зорю?..
Встав, добув вогню i запалив руками, якi йому не пiдкорялися, високу
грубу свiчку. Прислухався, бо враз йому здалося, що каркають отi лискучi
ворони... Бридня! Вони давно в сво©х палацах... Господи, та що ж це з
ним!.. Звичайнi собi круки, а вiн з них робить... Смiшно...
Трам-там-татам!.. О! Б'ють зорю?.. Нi, хтось пройшов по коридору,
пiдстрибуючи. Це з молодих художникiв. Знайшов якесь цiкаве рiшення чи
свiтлотiнь i радий... Та нi, таки б' барабан... Трам-там-татам!
Трам-там-татам!.. Все дужче, дужче, дужче... Кудись iдуть солдатики.
Напевно, цар надумав помилуватись ©хнiм парадним стро м. А може, стягу до
себе ближче вiрнi сво© полки? Як випустить селян на волю в однiй сорочцi -
буде для них робота... Звiдки Левко дiзнався про тi погрози шефа
синьо-мундирих? Де взяв "Марiю"?.. Мабуть, поему дав йому Тарновський чи
Лазаревський... А в колах тих, де обрета ться князь Долгоруков, у Лева
повно родичiв. Толстi, Перовськi... Трам-там-татам!.. Не може вiн спокiйно
згадувати цього сатрапа царського, що був йому найвищим "благодiйником", у
тiм сумнiм Закаспi©. Хоч вiн i дядько Лева, а справжнiй пес придворний
Миколи Першого... Якась дурниця вийшла... Лев, пес... Невже так вдарила
йому по серцю та дружня просьба Лева поберегтися? Пусте!.. А втiм, якщо
згадать Мошни, Черкаси, Ки©в та бесiди "во назидание" вже тут-таки, в
Санкт-Петербурзi, то перспектива померкне вельми, як тiльки що померк
недовгий зимовий день.
Поволi встав, роздягся i тiльки зараз помiтив кошик з ©жею. Михайло був
i не застав! Сваритиме тепер... Вiн сварить також лагiдно, мов винен сам у
всьому... Це ж треба, щоб у найтяжчу пору, у першi днi заслання вони йому
зустрiлися, цi Лазаревськi! Щирi, чарiвнi душi... Спершу подумав був, що
то лукава щирiсть, що поцiлунок за срiбняки... I досi сором пече за ту
лиху пiдозру, за ту невiру. Вибачився, - й "неоднократне"! - а десь на днi
душi помулю , мов неодмольний смертельний грiх...
- А-а, вже прийшли?..
Не спостерiг, як одчинились дверi й у них з'явився Федiр. Його мундир
ударив, наче блискавка; аж потемнiло в хатi й душа пiшла, пiшла кудись
униз, у прiрву!.. В солдати, мо', не вiддадуть - старий уже й недужий...
- Вечерю он принiс Матвiйович.
- Спасибi, бачив... - ледве добув iз горла слово.
- Лаявся за ваш непослух... Може, щось треба вам, то ви кажiть.
Матвiйович мене просив дивитись, як за дитиною...
- Нi. Все гаразд, - поспiшно сказав Тарас, не зводячи очей з мундира. -
По©м i - спати, спати!..
- Тодi добранiч...
Дверi тихенько рипнули, й мундир пропав. Тарас заплющив очi й почув, як
лоскiтне душа сплива в груди... Та нi, тепер до вiйська не вiддадуть... А
раптом?! Зашлють туди ж чи на Кавказ...
Схопився, узяв свiчник. Вогонь тремтiв... Свiчник тремтiв... Рука
тремтiла... К бiсу! Цього iще не вистачало, щоб вiн боявся!.. Треба
спинити дрiж!.. Отак, отак... Вогонь пала рiвно... Ледь-ледь схитнувсь...
То протяг... Гаразд... Тепер вечеряти! Як ©сть, так робить, кажуть... Що
тут принiс Михайло?.. Руки його не слухалися. Були якiсь немов чужi...
На антресолi, в лiжку, вiдчув, як добре мати свою кiмнату... I свiй
вогонь... Горить, ледь-ледь похиту ться, немов живий... В казармi... А хай
©й грець! Навiщо про не©, кляту, згадувати!.. Ось купить землю, хату собi
поставить вiкнами па широчiнь Днiпра-Славути... Як же вiн переборов наругу
ту, як витримав?.. Це ж десять рокiв!.. Нi, трохи бiльше. Його взяли на
рiчцi у квiтнi, п'ятого, взяли жандарми; i почалися його невольничi, його
"христовi страстi". А вирвався у серпнi, другого числа... Вважай, iще аж
цiлих чотири мiсяцi!.. I, мабуть, тi чотири були найважчi... А першi -
легшi?.. Першi були борнею, герцем, що розпочався ще в казематах
Дубельта...
У Петропавловськiй пробило вiсiм... Вiн чув цей дзвiн i на Фонтанцi, у
сорок сьомому, коли сидiв iз братчиками в тому розбiйницькому вертепi...
Цi дзигарi й гармата, яка стрiля ополуднi - мов "благовiст" столицi, немов
нагадування синам царя й отечества, що х там ждуть, що. за найменший
спротив чека кара... Певно, Левко Жемчужников не все сказав, що зна .
Його щось тяжко змусило гукнуть йому: "Побережись!" Даремно вiн не
потривожив би...
У грудях бiль подужчав. Де взявся знову кашель, що був притих. А може,
справдi треба сидiти вдома й ждати... Чого?.. Одужання. Весни. Мандрiвки
на Укра©ну!.. Або жандармiв... Лiзе чорт зна що у голову! Як бог не
видасть, свиня не з'©сть.
Дмухнув на свiчку. Спати! Раненько встане. Треба кiнчать портрет барона
Клодта... Вiчно щось та не так! Як ма час, майстерню, робочий стiл - нема
здоров'я, сили нема трудитися. А там, було... Йому ж сам цар заборонив
писати i малювати. Ать, два, тягни носок - i все життя!.. Найдужче його
обурило якраз це мiсце вироку. I, як не дивно, зробило дужчим, здатним
пiти на прю з усiм, чим намагалися його зламати, знищити сатрапи царськi,
пiдлi його кати. Ще в кабiнетi Дубельта, перед портретом грiзного царя
Миколи, коли йому оголосили вирок, вiн присягнув, - звичайно, тiльки
подумки, - що марна праця ©хня, що вiн не дасться зробити, з себе iграшку,
захисника царя й престолу, що вiн нiколи не осягне того, чого його
навчатимуть... А може, то було пiзнiше, вже на плацу в убогiй Орськiй
фортецi? I там, i там. Хiба ж то раз доводилося йому клястися в тому,
долати вiдчай та безнадiю!..
Про©хав хтось по Другiй-Третiй лiнi©... Невдовзi ще... А потiм -
вершник чвалом промчав у глиб Василь вського. Конита били лунко, мов
барабан...
...Його везли, як на пожежу. Наче там, за рiкою Волгою, в степах
Уральських, раптом усе завмерло, вклякло, ждучи нового во©на, грози
хiвинцiв диких i всiх, хто ще не втямив, як добре жить пiд скiпетром царя
Миколи.
Трудно тому повiрити, та все ж на восьму тяжку добу солдат Тарас
Шевченко вночi влетiв до Оренбурга, зiскочив з воза й миттю... був
упроваджений у передпокiй самого штабу корпусу, де й переспав до ранку на
голiй, наче бубон, бруднiй пiдлозi.
Десь пiд обiд, приласканий уже батьками-командирами, лежав собi на
нарах у пересильнiй тiснiй казармi й читав слов'янську бiблiю, коли
почулася швидка хода, стук-грюк i молодий панок-чиновник кинувся йому на
шию. Наглядачi, яких було тут дво , перезирнулися.
- З ким маю честь? - пiдвiвся Тарас iз нар.
- Я ваш земляк, iз Гирявки пiд Конотопом. А звуся Федiр, Лазаревський.
Я тут служу. Чи можу я вам чимось допомогти? - посипав, як iз мiшка
горохом.
- Спасибi, - хмуро сказав Тарас. Попов у Третiм вiддiлi навчив його
обачностi. - Я сам собi допоможу. Юнак знiтився, глянув на караульних.
- Повiрте, я вiд душi!.. - прошепотiв. - Ми з братом читали вашi
книги...
- А як же ви дiзналися, що я це я? - всмiхнувся.
- Сказав земляк, що чув про вас вiд офiцера, який приймав. Прибiг i
нiби вдарив мене по серцю: "Вночi до нас Шевченка привезли!"
Тарас не знав, як бути. I конфiрмацiя, i перемiна стану, й далекий
шлях, i ця неждана зустрiч змiшалися в його душi.
- Пробачте... - озвався вже привiтнiше до юнака. - Два мiсяцi ледь не
щодня мене терзали i так, i сяк, аби загнати на слизьке...
- Жандарми?
- Третiй вiддiл.
- Чув про такий... Вас вiддали в солдати?
- Еге ж. Iз правом вислуги.
- За вiршi?
- Хто багато зна , ста старим...
Постояли якусь часину тихо. А далi Федiр мовив, аби його пiдтримати чи
й справдi так вважаючи:
- I тут добрi люди. Щось зробимо для вас!..
- Спасибi.
- Я побiжу, - скривився Федiр болiсно. - Ждiть тут!
- А де ж менi подiтися... - всмiхнувся на те Тарас. - До смертi буду
ждати...
На третiй день його покликали до генерал-губернатора. Вели бiгом. Як
везли iз Петербурга. Напевно, тут вважа ться, що швидкiсть рiвнозначна
посадi й чину того, хто дав наказ доставити когось кудись.
Проте прийняв не генерал, а пiдполковник. Глянув на нього пильно,
гмикнув у пишнi чорнi вуса i раптом мовив лагiдно:
- Берiть стiлець, сiдайте,
Тарас присiв на край стiльця, готовий до будь-чого. Попов, друг велiй,
також бував з ним лагiдний...
- Тарасiй, син Григорiя? - спитав так чемно. - А я Юхим Матвiйович... -
Хотiв подати руку, але зам'явся i не подав. - Пан Лазаревський - родич чи
давнiй друг?
- Нi се, нi те. Ми вперше тут зустрiлися.
- Прекрасно!.. Вiн так перейнявся вами, що я не мiг повiрити... Це
робить честь йому i вам, - пригладив вуса. - То ви поет, художник?
Лише кивнув. Слова цi йому здушили горло. Було колись...
- За що ж до нас попали?
- В паперах сказано "за сочинение возмутительных й в высшей степени
дерзких стихотворений".
- Ну й ну... Кого ж вони так "возмутили?" - примружив гарнi очi.
- Царя самого нiби...
- Ото! То ви.. - затнувся, не доказав того, що мав на думцi. Устав,
пройшовся по кабiнету, хмурячи густi кошлаг брови. - Можете провiдать пана
Лазаревського й заночувати в нього. Бiля костьолу, будинок Кутiна, -
сказав, нарештi тихо. - Куди дали призначення?
- Фортеця Орська. П'ятий батальйон.
- А-а, до М шкова. Iса в там комендантом.
Таки подав правицю i мiцно стис Тарасаву.
Курним убогим плацом, мимо фонтана, який не дiяв, пiшов шукать диного
свого знайомого в усьому цьому кра©. Може якби сюди при©хав сам, iз волi
власно©, зустрiв би щось цiкаве i навiть варте пензля, - як Вася
Штернберг! - а так усе довкiл йому було чуже й вороже. В'язниця
в'язниця, нехай вона й не замкнена. Iшов, а серце бралось тугою, а очi
повнилися йому сльозами, а думка билась, нiби орел у клiтцi... Гори мо©
зеленi, i мiй Днiпро, i Ки©в мiй золотоглавий, i милий степ!.. Новий
знайомий Федiр зустрiв його, як брата рiдного.
- А це Сергiй Левицький, також земляк, - пiдвiв до нього русого
молодика.
- Яке це щастя!.. - радiсно схопив його долоню i стис легенько, нiби
вона була з кришталю чи порцеляни.
- Щастя мо лишилось, друже, на Укра©нi, - сказав Тарас.
- Пробачте... Я мав на увазi лише себе... що бачу вас... - геть
розгубився хлопець. - Я знаю вас ще з Ки ва, де вчився в унiверситетi...
- Ми зустрiчалися?
- На жаль... - розвiв руками.
- Сiдайте. Зараз ми щось придума мо... Ну, молодець Матв в!.. -
заметушився Федiр.
- Юхим Матвiйович? То я оце вiд нього. Покликав сам, поговорив i навiть
дав твою адресу.
- То чоловiк! Iз козакiв уральських. Зна , почому лихо.
- Не думав я i не гадав, що й тут знайду спiвзвучнi, рiднi душi.
Спасибi вам! - сказав Тарас розчулено.
- Все ваш "Кобзар" та "Гайдамаки", - признався щиро Федiр. - Як
прочитав-то нiби менi-розвиднiлося, немовби я лише тодi став зрячим...
- А я не мiг повiрити, що таке, що можуть бути вiршi, якi отак беруть
за душу, - додав Сергiй.
- Ну, хлопцi, годi, годi!.. - спинив Тарас. - Захвалите, i стану дерти
носа...
- А вiн i так у вас кирпатий, - пирснув зненацька Федiр.
- Справдi? - пiдтримав жарт. - Вiн був прямий... Це вже в дорозi
вигнувся, бо везли, наче генерала, - аж заганяли коней.
- Судив сам цар? - спитав Сергiй серйозно.
- Нi, граф Орлов. А цар лише погодився i ще додав, як кажуть, рукою
власною: "Под строжайший надзор й с запрещением писать й рисовать". Ось
так, панове молодцi... Прошу любити i жалувати!..
- За що ж вас так? - скривився Федiр, нiби хотiв заплакати. - За ваш
"Кобзар"?
- Нi. Iншi вiршi тому виною, що не друкованi. Поеми "Сон", "Кавказ", "I
мертвим, i живим..."
- Поглянути б хоч кра м ока! - вигукнув Сергiй пiвголосом.
А Федiр взяв його за лiкоть i показав на дверi, де хтось мiг ©х
пiдслухати.
- А що, якби ви, хлопцi, мене вгостили ча м? - гукнув Тарас. - Та ще б
коли до чаю якусь закусiю!..
Пiсля вечерi зняли матраци з лiжок, поклали ©х на пiдлозi та й полягали
покотом: Сергiй, Тарас i Федiр. В будинку тихо-тихо. I з вулицi не
долiтало й звуку...
- Як у могилi!..
- Рано лягають спати... - сказав Сергiй.
- Разом з курми, - озвався Федiр.
- От би хоч щось почути iз тих поем! - не мiг Сергiй лати свою
цiкавiсть.
- Далеко сплять хазя©ни?
- Аж в iншому крилi будинку, - шепнув Сергiй.
Тодi чого ж ми шепчемося, мов неофiти у катакомбах? А й справдi, -
мовив Федiр i засмiявся.
- Дещо я розкажу по пам'ятi... Але дивiться, хлопцi, аби нiде нiкому!..
Бо вам ще гiрше буде. Менi вже й так, як кажуть, по саму зав'язку...
- А смертна кара? - глухо спитав Сергiй.
- Мiй вирок - гiрший смертi. Повiльна смерть страшнiша кулi й
шибеницi...
В незрушнiй, мертвiй тишi Тарас почав неголосно поему "Сон":

У всякого своя доля
I свiй шлях широкий:
Той муру , той руйну ,
Той неситим оком
За край свiта зазирав,
Чи нема кра©ни,
Щоб загарбать i з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирав
Свата в його хатi,
А той нишком у куточку
Гострить нiж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кiшечка, пiдкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурi в печiнки, -
I не благай: не вимолять
Нi дiти, нi жiнка...

Читав усе, що пам'ятав, що збереглось у вирi, який його викручував
останнiм часом, i сам немовби знов повертався у тi роки й години, коли
писалися оцi рядки любовi й гнiву, коли вiн зносився на крилах муз, сягав
вершин людського духу й радо вiв за собою iнших, тих, що дрiмали довго й
попрокидалися, почувши дзвiн його душi. Не бачив лиць, а тiльки чув нiму
спiвзвучнiсть хлопцiв, а може, й страх за нього й власну долю. Стишував до
краю голос i пропускав мiсця найбiльш крамольнi, та все ж було й вiд тих,
невинних, моторошно... Облишив "Сон", узяв з "Кавказу" мiсце, яке немов
написане й про цi кра©:

...Чита м божi© глаголи!..
I од глибоко© тюрми
Та до високого престола -
Усi ми в золотi i голi.
До нас в науку! ми навчим,
Почому хлiб i сiль почiм!
Ми християне; храми, школи,
Усе добро, сам бог у нас!
Нам тiльки сакля очi коле:
Чого вона сто©ть у вас,
Не нами дана; чом ми вам,
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тiй собацi!..

- Там ходить хтось, - сказав тихенько Федiр i доторкнувся його руки.
Прислухався... I справдi нiби ходить, рипить пiдлога.
- Тарасе, ви зiйшли до нас iз неба!.. - прошепотiв Сергiй Левицький.
- Коли б то, - тихо зiтхнув Тарас. - З Фонтанки я, iз казематiв
Третього вiддiлу "зiйшов" сюди.
- А ще ранiш, до того?
- З крiпацьких злиднiв. Хлопцi, я чверть столiття був крiпаком!..
- Жахливо...
- Злочин!..
- Нинi в неволi знову... Завтра вдягнуть мундир!.. Лежали довго в тишi.
Не стало чути крокiв у коридорi.
Щоб не заплакать при земляках, Тарас почав улюблено© сво © пiснi:
Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя!
Ой i вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная...
Не змiг спiвати далi, бо та зоря, та дiвчина i та земля тепер йому
явитись можуть хiба ввi снi...
Здолавши тугу, тихо завiв iще сумнiшо©, бо всю дорогу вiд Петербурга в
душi його вилися лише пiснi печалi й горя:
Та забiлiли снiги, забiлiли бiлi,
Ще й дiбровонька, ще й дiбровонька.
Заболiло тiло, бурлацьке бiле,
Ще й головонька, ще й головонька.
Нiхто не заплаче по бiлому тiлу,
По бурлацькому, по бурлацькому;
Нi отець, нi мати, нi брат, нi сестриця,
Нi жона його, нi жона його...
Сергiй пiдтримав - гарним, високим голосом, пiшов за ним по пiснi, мов
по життi. I Федiр вторив баском, крiзь сльози; бо всi вони були тут, мов
тi бурлаки, без матерiв, дружин, дiтей...
В чужiй землi, й самi чужi...
Раненько прибiг солдат, розгублено оглянув ©х, не бачачи мiж них
вiйськового, i мовив, дивлячись собi пiд ноги:
- Шевченко, до каптенармуса!
- Ну, от i все, - сказав Тарас. - Прощайте, други! Маю уже призначення.
Фортеця Орська, п'ятий батальйон... Коли-то ще побачимося!..
- Гора з горою, кажуть... - почав Сергiй було втiшати, але замовк.
- Чим зможем, допомагатимемо, - сказав похмуро Федiр i вiдвернуся,
дiстав хустину.
- Пiду вже, мабуть, браття...
Обняв по черзi, поцiлував i швидко вийшов.
Невдовзi його ввели в якусь похмуру кам'яницю, i чоловiчок з хитрим, як
у кота, обличчям недбало глянув, змiрявши його очима, узяв мундир, штани,
шинель i кинув йому на груди.
- Мiряй! - сказав так, нiби Тарас просив у нього собi обнови.
- Що, прямо тут? - оглянувся. - А як зайде хто-небудь?
- Не бiйся - дами тут не бувають! - оскалив зуби пан каптенармус.
Солдат також всмiхнувся. Пiдвiв до лавки й спритно стягнув сюртук.
Подав мундир.
- Вдягайте.
- Воно ж тiсне...
- Так треба. Солдат повинен бути неначе лялечка!
- Штани також?
- Звичайно... Тепер шинель...
- Як влито! - в долонi ляпнув каптенармус i пiдкрутив котячi вуса. - А
ти казав...
Тарас стояв i слухав, як кров йому поволi холоне в жилах. Ось та
страшна, пекельна мить, що вiдокремить його вiд свiту волi, вiд того, чим
вiн жив останнi дев'ять рокiв i що зробило з нього людину, вiльну серцем,
i правдослова гноблених!.. Кати людськi, сатрапи царя-тирана, цербери!..
Щосили зцiпив зуби, щоб зупинити сльози, якi уже душили горло й ось-ось
могли йому заслати очi. Повинен бути кременем, бо це лише початок, бо
попереду ще довгий-довгий незнаний шлях по муках, тернистий шлях!..
...Перше, що вiн побачив в Орськiй, - це каторжан, якi понуро лагодили
розбитий шлях, та муштру (сво тяжке прийдешн !) бiля казарми. Вiн так
уп'явсь очима в це богомерзьке дiйство, що й не помiтив, коли спинились
конi й поручик По-чешев гукнув йому чи сам собi:
- При©хали!
Стрибнувши з воза, Тарас ступив крок-другий за офiцером i знову глянув
на всипаний жорствою плац.
- Подоба ться? - спитав поручик. - Завтра i ти почнеш отак "виходити в
люди". Ти ж з правом вислуги? - перепитав.
- Еге... А iншого шляху нема ?
- Для конфiрмованих, - та ще самим! - пiднiс рудий вiд тютюну великий
палець, - тiльки цей. Ать-два, ать-два - i в унтерах! Ну, як?
Це поки сонце зiйде, то роса очi ви©сть... - зiтхнув Тарас.
- Тут не столиця, i плац, на жаль, не бальний зал... - . всмiхнувся.
Хотiв йому сказати, що вiн з людей, а не з панiв, та не сказав: хай
думають собi, що хочуть.
- Зажди отут, - звелiв поручик строго, коли ввiйшли у сiни чи коридор.
Сам одчинив неоковирнi й скошенi сосновi дверi, виструнчився i увiйшов
таким же кроком, як ходять тi горопашнi там, на плацу. Невдовзi, правда,
почувся смiх, вiтальнi дружнi вигуки. Як кажуть, ворон вороновi ока не
виклю ... А з вулицi через прочиненi надвiрнi дверi чулися рiзкi команди,
гупання важких чобiт i брязкiт збро©. "Тягни носо-ок! Тягни носо-ок!" -
"спiвав" якийсь служака з таким натхненням, що нагадав Тарасовi весняний
стогiн горлицi.
Ховаючи папiр, - розписку, певно, - поручик вийшов швидко i наказав:
- Марш представлятись батальйонному! Потому, вже тихiше, можливо,
навiть iз спiвчуттям, промовив людськi слова:
- Прощай, солдат. Моя тобi порада: як гнуть, то гнись, викручуйся;
iнакше - геть зламають... Ну, будь здоров!
Пригнувшись, - дверi були низькi, - шмигнув мерщiй на вулицю. Той
батальйонний, видно, не з тих, iз ким поручики запанiбрата...
- Заходь! - гукнули басом iз кабiнету. Тарас поставив ранець, поклав
шинель на нього й, осмикавши, як фрак, мундир, ступив у дверi.
- Здрастуйте... - сказав несмiло, вгледiвши похмурий вид батальйонного,
що возсiдав гранiтне якось, монументально за невеликим легким столом.
- Шевченко? - звiв на прибулого бровастi чорнi очi. Тарас кивнув.
- Ще не служив?
- Бог милував.
- Не до душi вiйськова служба? - скривив м'ясистi губи. - Художник я.
- А вскочив за написання вiршiв!.. - узяв папiр i знову поклав на стiл.
- I вiршi також пишу...
- Писав! - пiднiс гранiтний палець. - Зна ш, що заборонено тобi писати
i малювати? Гляди менi, Шевченко! Щоб був як штик! Просили тут за тебе...
- примружив гостро очi. - То я вiзьмусь, при змозi, сам i вимуштрую такого
унтер-офiцера, що рiдна мати тебе впiзнать не зможе!
- Вони просили, певно...
- Мовчати! - встав. - Вiднинi ти повинен знати одне лиш слово
"слухаюсь"! Ну, ще хiба "так точно!"...
- Так точно! Слухаюсь! - хтозна-чому гукнув Тарас.
- Отак-то, - вже спокiйнiше сказав гранiтний капiтан. - Служитимеш у
третiй ротi, за номером сто дев'яносто першим. Iди й представся ротному.
Зда ться, вiн на плацу. Й гляди менi, Шевченко...
- Щоб був як штик! Так точно! Слухаюсь!
- У тебе добра пам'ять, - глибокомудро нахмурив брови батальйонний. -
Збагнеш статут... Старайся!
- Дозвольте йти?
- Iди.
- Так точно! Слухаюсь!
Крутнувся, мало не впавши, й поспiшно вийшов iз кабiнету. Ледь
зачинивши дверi, вiн засмiявся. Може, щоб не заплакати. Матв в просив за
нього, мабуть, i цей М шков тепер покаже йому козу осмалену!.. Звiрюка,
кат... Який-то ротний? Певно, отой спiвун? "Тягни носо-ок! Тягни носо-ок!"
О господи! Тобi ще мало рабства, що допустив на цiй землi й солдатчину!..
На лихо, вiн угадав. Якийсь похмурий унтер йому вказав на Спiвуна, коли
спитав, хто буде його начальством. Цей також був капiтаном. Проте
струнким, високим, як тополина.
- Здрастуйте! - гукнув Тарас, вловивши мить, коли Спiвун дав спокiй
сво©м спiтнiлим жертвам.
- Здоров. Що скажеш? - вирячився на новачка.
- Прибув у вашу роту.
- Ще не служив?
- Так точно!
- Прибув звiдкiль?
- Iз Петербурга.
- Горiлку п' ш?
- Так точно!
- А де навчився правильно вiдповiдать начальству?
- Ось тiльки що сподобили пан батальйонний.
- О, вiн сподобить!.. - хмикнув. - Новеньких страх як любить. А ще коли
з артистiв!..
- Художник я, Шевченко.
- Хохол?
- Так точно!
- Будеш козлом одпущення. У тебе двi вади: хохол, артист...
- I третя - людина я.