Шевчук Владимир. Терновий свiт

- Тому-то ви писали про Гамалiю, Трясила, Гонту, Залiзняка?.. - спитав
один з учителiв.
- То наша слава! I, може, наша "точка опори", щоб зрушити цей свiт
крiпаччини, неволi, зла... Над вогнищем застукотiв, запирхав чайник.
- Налл мо ще по склянцi чаю, хлопцi? - спитав Тарас, вiдчувши раптом
холод у всьому тiлi.
Сонце вже потемнiло, збiльшилось... Згортало крила променiв, щоб
опуститися кудись за гори ки©вськi...
- Краса ж яка!.. - зiтхнув Тарас, вiдчувши раптом серцем iще не знану
йому бiду. Чи просто жаль розлуки. Так довго марив зустрiччю, такi надi©
на не© мав, а скоро вже й прощатися...
- Ота гора, що заховала сонце, то Щекавиця? - спитав Сенчила згодом, як
захiд став червоним.
- Вона...
Тарас поставив склянку й пiдвiвся. Ки©в, гори взялись багровим тоном...
Подiл покрила довга вечiрня тiнь; тут починались ки©вськi погiднi, тихi
ночi й щовечора текли на Гору, брали безкровним сонним штурмом...
Вiд Оболонi поплив туман. Купчастий, свiтло-сизий, вiн заливав поволi
рiчку, луки... Ставало свiжо й нiби аж якось моторошно. Здавалось, свiт
тонув у ньому, знищувався, щезав навiки...
Ки©в теж пригасав. Подiльськi тiнi скрадливо сягали вжо Андрi©всько© й
Золотоверхо© церков, дзвiницi Лаври, фортечних мурiв...
Сльози здушили горло. Мовчки пiшов у сивий рiдкий туман, аби нiхто не
бачив тих слiз журби й зачарування... Раптом на вже погаслiм небi помiтив
ледве видиму правiчну й непогасну свою зорю... Вечiрню, ту, що сяяла йому
в Кирилiвцi, свiтила в душу ночами в Санкт-Петербурзi й сходила до нього
там, за Каспi м та за Уралом, щоб вiн зiгрiвся нею на чужинi й змiг
витримати неволю й муштру...
Плачучи хтозна-чого, спинився i заспiвав пеан зорi:
Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя!
Ой i вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная!..
Рада б аiрка зiйти - чорна хмара наступа ;
Рада, б дiвка вийти, так матуся ©© не пуска ...
А нiч усе густiшала, вгортала в морок милу картину лугу, Ки ва... I
серце бралось тугою, неначе все те диво вiн не побачить знову, не
доторкнеться во вiки вiчнi душею, всiм сво©м ством того, за що готовий
був щомитi прийняти муки, навiть пiти на смерть!..
Туман, туман... Клубочиться, тече кудись...
Трам-там-татам!
Схопився - вже б'ють зорю! Навпомацки шукав мундир i не знаходив. Щось
перекинув раптом - i той уже, не барабанний, звук привiв його до тями.
Зiтхнув полегшено й, знесилений, прилiг на лiжко. Радуючись, що то були
лише куранти Петропавловсько©, вернувся знову в Ки©в, на Укра©ну... Хоч
розпинали його i там, ця подорож була як свято серця, як подарунок-плата
за всi страждання... Совiсть його не мучила, коли вернувся до Петербурга.
Був, правда, жаль, що так повiвся iз гiмназистом, який сердечно прагнув з
ним познайомитися в Мошнах, почуть вiд нього слово... Прислав листа iз
Ки ва. Юнак, а так глибоко й щиро збагнув його поезiю, його зболiлу
душу!.. Вже рiк минув, а й досi сто©ть той лист перед очима - бери й
читай.
"...Цi три побачення, як три зорi, як вiра, надiя i любов, будуть мо©ми
керiвниками в життi..."
"...Давно вже я присвятив сво життя вивченню Ваших, творiв, витканих
iз горя та печалi й пiдбитих гнiвом, - труд, для якого мало життя, над ним
мають працювати вiки й нащадки. Кiлька рокiв я збираю Вашi твори, вишукую
в усiх Малоросiйських бiблiотеках, перериваю шафи - i праця моя часто
увiнчу ться успiхом. Останнiй твiр, добутий мною, "Сон", ця генiальна
сатира, що так влучно вiдбила в собi пороки петербурзьких придворних
вельмож, що так грiзно кара наших мучителiв, розкрива рани нашо©
Укра©ни..."
Василь Маслiй... Той бiсiв справник забив йому так баки сво©м
"усердием", що вiн образив тяжко таке дитя, таку людину мислячу!.. Ось
купить землю, перебереться на Укра©ну, тодi знайде i вибачиться... Щось
там не так, з купiвлею!.. Вже бiльше року крутиться на цьому дiлi
Варфоломiй, а вiз, як мовиться, i нинi там...
Примусив себе пiдвестися i запалити свiчку. Нi, треба якнайшвидше
придбати лампу! Добре було б, якби знайшлася така, яку вони колись купили
iз Штернбергом... Ет, то пусте! Нi Васi тим не воскресиш, нi молодiсть
свою не вернеш...
Одягся повагом, узяв свiчник i рушив схiдцями в свою майстерню. Ноги
були важкi й незграбнi, так нiби за нiч не вiдпочили. Ба, навiть стали
важчi... I голова якась несвiжа... Мабуть, усе вiд холоду та ревматизму,
який привiз iз тих пустель, давно забутих богом... Е-е, нi, так можна геть
розкиснути! До бiса всi хвороби! Йому ж бо тiльки буде... ось за три
мiсяцi сорок i сiм. Для мудростi найкращий вiк!..
Пiшов жвавiше, нiби вiд слiв сво©х став дужчим. Порипували пiд ним
тужливо сходи... О, Федiр вже давненько встав i запалив (бо тепла) грубку!
Послухався старий Михайла... А може... той сказав йому?.. Ет, що вiн мiг
сказати! Тут всi зимою кашляють, усi носами хлюпають... Ось вирветься на
Укра©ну i заживе!.. Збере довкола себе малу громаду друзiв...
Ну що ж там монявться Варфоломiй! Останнiй лист вiд нього прийшов... у
вереснi, а нинi вже зима надворi... Коли б то сам по©хав!..
Узяв портрет свiй - в шапцi та у кожусi - й довго вдивлявся в нього.
Ма зробити так, щоб це був твiр, картина, а не його подоба чи тiнь його.
Так, схожостi одно© мало... Портрет людський - це вiддзеркалення скорiш
душi, духовний образ...
Рiзець був нiби з льоду, аж пальцi зводив холодом. I мiдна дошка -
крига.
Рiшуче сiв до столу, поставив свiчку вище, на стосик книг, i - до
роботи!.. Мабуть, пiдмерзло знову. Краплi не барабанили, й з вiкна тягло
не вiльгiстю, а льодяним зимовим духом... Ще до весни аж цiлих чотири
мiсяцi! Щоправда, можна ви©хати ранiше трохи й мати тепло весняне в
березнi... В них там у цьому мiсяцi вже сiють!.. Жайворонки дзвенять над
полем, мрево сто©ть тремтке, пронизане промiнням сонця... Що це з його
очима? Сльози весь час iзкраю...
Як розвиднялося, прийшов Михайло.
- Трудишся? - спитав вiн замiсть привiтання.
- Господь робив i нам велiв.
- Його не брали хворостi.
- Хто зна, хто зна... - всмiхнувся. - Чогось-то вiн недочува ... Бува,
так ревно моляться, а вiн i вухом не поведе!..
- Дай, думаю, зайду до служби, гляну, - перемiнив Михайло тему. -
Снiдать тобi принiс...
- Спасибi.
- Ти лiки пив?
Хотiв сказать неправду, але не змiг.
- Нi. Геть забув, - признався.
- З цим не жартуй, - нахмурився, немов хлопчак, хайло. - Барi сказав...
- Що вiн сказав? - спитав тривожно.
- Треба поберегтися, попити лiки, вилежатись.
- Гаразд. Я лiки питиму, - зiтхнув Тарас. - Робити брате, мушу. Без
працi я зведусь на пси i справдi зляжу...
- Горе менi з тобою, - нiжно обняв його Михайло. А може б, ти пiшов до
мене жити?
- Нi, нi, - сказав рiшуче. - Я вперше, брате, за все життя отак собi...
- обвiв майстерню поглядом.
- Чого ж тодi шукав собi дружину?
- То зовсiм iнше дiло. То вже сiм'я... Згадав Ликеру i спохмурнiв.
- Ти й досi ©© коха ш? - тихо спитав Михайло, нiби хтось мiг почути.
Змовчав. Не знав i сам. Була якась бездонна пустка талi, де колись
витала його Ликера, й невтихлий смуток.
- Вибач... - торкнувся знову його плеча Михайло, що був також старим
невдатним парубком. - Як видно, нам з тобою не доведеться по-людськи
жити...
- Вирвуся iз Петербурга, поставлю хату бiля Днiпра й женитимусь! -
сказав Тарас. - Ткаченко мене в Полтавi женить.
- Еге, еге...
- Не вiриш? Вiн там одну був напитав!..
- I що?
- Давно не пише. I карточки ©© не шле...
- Напевно, уже засватана. Чи гарбуза дала важкого вельми...
- Тiпун тобi, Михайло, на язик! Помовчали, посумували.
- Бери скорiше снiдай, бо захолоне! - схопив Михайло кошик, з яким
прийшов.
- Спасибi.
Прибрав хоч трохи мiсця на столi й пiшов помити руки.
- То я побiг. Увечерi загляну ще, - запоспiшав Михайло.
- I що б я тут робив без тебе!.. - вдячно гукнув йому. Невдовзi прибiг
iще один сердечний друг - Григорiй Честахiвський. Засапаний, впав на
диван, засяяв сонцем усмiшки.
- А кажуть, ти захворiв...
- Кулiш сказав?
- Та нi. Барi. Зустрiв його в театрi... Ледь дочекався ранку... А ти
собi нiвроку!
- Пiдстрибую, - сказав Тарас.
- Ти снiдав?
- Тут Михайло недавно був, принiс менi гаряченького... Що в свiтi чути?
Воля вже скоро буде?
- Як видно, дуже панам не хочеться ©© давати людям. Знай тягнуть,
тягнуть!..
- Може, то все обман? - подумав Тарас уголос. - Щоб ошукати дурнiв?
Почують, хто чим дише, - й по головi, по головi!..
- Це надто пiдло навiть i для мiнiстрiв... - сказав Григорiй. - Цар же
пообiцяв...
- Цар, цар! - скипiв Тарас. Не мiг спокiйно чути цього бридкого слова.
- В царевi зло! Цар - то уже неволя, гнiт. Назви менi такого, щоб вiн
стояв за правду, за рiвнiсть всiх, за щастя свого народу!
- Ану ©х, батьку, к бiсу... - безжурно мовив Честахiвський. - Чи нам
нема чим клопотатися?.. О, геть забув! "Буквар" твiй вже дозволив
духовний цензор!
Тарасовi ця новина була цiлющiшою од всяких лiкiв.
- Справдi? Й псалми пройшли?
- Напевно. Бо про купюри менi нiхто нiчого не говорив.
- За це не грiх i випити!
- То, може, збiгати та принести?
- Не можна. Я нездужаю...
- Таки Барi не обманув... - притих Григорiй. - Що ж ти мене морочиш,
батьку?
- Барi не бог, - на©жився. - Почни ©х тiльки слухатись, тих лiкарiв, то
й жити буде нiколи.
- Вiн доктор медицини! А це не жарт.
- У нас був лiкар у Новопетровському, - всмiхнувсь у вуса. - Тiльки
прийде недобра звiстка, що ©де наш батальйонний командир, одразу всiх,
кого не можна йому показувати, - до лазарету, в лiжка!
- Ти першим бiг, звичайно, в тi райскi кущi?
- Дивно, - сказав Тарас роздумуючи, - та я нiколи там не ховався...
Влазив у свiй мундир парадний i йшов на плац, на ту страшну голгофу...
- Чому?
- Не знаю... Певно, боявся себе принизити ганьбою втечi...
- Досi ти не розказував менi нi разу про тi часи.
- Минули, й слава богу!..
Григорiй взяв зi столу дошку з його портретом i запитав:
- Ти й досi б' шся над цим сво©м поличчям?
- За вiсiм днiв скiнчити мушу.
- А що таке?
- В суботу в Артемовсько© велика учта, i я вже ©й пообiцяв вiдбиток
цього портрета.
- Ти сам пiдеш?
- Не знаю...
- Тодi i я з тобою! Як джура, як тiлохранитель, - поклав портрет.
- Спасибi...
Увага ця була йому при мна, та навiвала сумнi думки. Вiдтодi, як вiн
упав недавно посеред вулицi (земля йому схитнулась i попливла), Микешин,
Честахiвський та Лазаревськi не вiдпускають його самого в мiсто, хтось з
ним iде. Круневич каже - серце... То лiкар теж, знайомий по Оренбургу.
Щоправда, стрiлися вже тiльки тут, у Петербурзi..
- ...Кажу, що треба менi вже йти! - гукнув Григорiй.
- Чую. Чого кричиш?
- Я двiчi мовив тихо.
- Пробач. Думки усякi лiзуть до голови...
Лишившись сам, вiдчув, що геть стомився. Може, коли б йому не заважали
друзi, зробив би бiльше... А втiм, нiчого б вiн не зробив без друзiв! Тим
паче нинi, хворий, з пiдступним болем в грудях... Нi, до Семена в гостi
пiде, хоч там лети камiння з неба! I так занудився в оцiй майстернi-келi©,
вже котрий день нi за порiг. Бадьоро вийшов у коридор, знайшов старого
Федора i попросив приготувати чаю. Таки свого, з цiлющих трав, привезених
iз Укра©ни...
Суботнiй день удавсь на славу: сонячний, з дитинно чистим снiгом й
легким морозцем. Нiби на Укра©нi... Чи то, що йшов до земляка, чи через
те, що думав про рiдний край в безсонну нiч i ждав листа iз Корсуня, йому
згадався раптом отой такий далекий рiздвяний день у Ки вi, коли збиралось
Братство й Кулiш йому пообiцяв раптову i та мничу подорож в вропу...
Навмисне вийшов за пiвгодини, аби зустрiтись з Грицем на пiвдорозi. Та
й, правду кажучи, хотiлося пройтись зимовим мiстом на самотi, поглянути на
все, чого, можливо, вiн не побачить бiльше в такiй красi. По©де на
Укра©ну, й хто зна, чи будуть у нього час i грошi, щоб при©здити в
Санкт-Петербург...
Од свiжого повiтря й сонця ураз сп'янiв. Постояв бiля Неви, помилувався
сфiнксами, якi сьогоднi були кумедно мурими, - бо розтавала паморозь,
пригрiта сонцем, - i почвалав на величезний постiйний мiст через Неву.
Дивився на все довкiл, i щось його помулювало, чогось не мiг збагнути...
Нева текла, лише мiсцями скута тонким грудневим льодом, по нiй iшли -
останнi в цьому роцi - натомленi, немовби соннi човни та бiльшi судна... З
високого, мiцного мосту вiдкрився вид на Петропавловську фортецю,
Кунсткамеру i водночас на лiвий берег, де вигравали вiкнами та позолотою,
залитi сонцем Адмiралтейство, Зимовий... Скiльки ©х, тих палацiв!.. Дивно,
колись вони вражали, окремi з них захоплювали, а нинi тiльки давлять,
дратують навiть величчю та розкiшшю сво©х фасадiв...
Дiставшись того берега, звернув уздовж Неви, лiворуч. Шлях цей любив.
Вода його приваблювала як грiзна сила, здатна за будь-яких обставин
лишатися сама собою. А ще - як шмат природи. Хоча й закутий в камiнь,
проте нескорений i та мничий...
По праву руч масивно й легко зводився Iсаакi©вський собор. Вiн погубив
Брюллова, й того Тарас не мiг простити... Не знав, кому. Хто завинив у
тому, що Карл Брюллов (великий Карл!) полiз пiд саму баню робити розпис i
там зачах на протягах, у каторжнiй щоденнiй працi?.. Кому була потрiбна
така офiра? Боговi? Царевi? Людям?.. Що з ним, сердечним, сталося:
порфирородним кидав смiливо й гордо виклик, а тут зламався...
Вершник бiлiв од снiгу й паморозi, кiнь басував, змiя звивалась мiддю в
його ногах...
- Ху-у, ледь догнав!.. - спинився поряд Честахiвський. - Чого це ти не
дочекався?
- Схотiв пройтися, глянути на рук Петра творiння...
- Чи ти на нього не надивився!
- Сьогоднi я немовби з ним прощаюся... - промовив тихо. - Наче останнiй
раз... Прийде весна, по©ду на Укра©ну... I все!..
- Тако©! - жваво гукнув Григорiй. - При©деш, як захочеться, дорогу
добре зна ш. Та й до весни ще!..
- Правда... - зiтхнув Тарас. Зима ще тiльки розпочалася, а вiн уже так
тяжко чекав весни.
По набережнiй сюди й туди летiли сани, вершники в яскравих строях,
схожi на снiгурiв...
- Стомився? Може, взяти й нам вiзника? - турботливо спитав Григорiй,
завваживши його цiкавий погляд.
- Нi, нi, - сказав поспiшно. - Пройдемося. Я десять днiв не був нiде...
Коли Михайло взна , що я чкурнув, обом нам, братику, влетить по саму
зав'язку!
- То, може, й справдi?..
- Що ти! Щоб я в Семена не побував, не привiтав його дружину милу!
Прискорив крок. Немов злякався раптом, що сили йому забракне виконати
сво палке бажання.
Семен напався з докорами:
- Прийшов, нарештi, зволив! Я вже забув, який ти з виду... Шурочко! -
гукнув у глиб квартири. - Тарас прийшов! I з ним Грицько!
- Бiжу, бiжу!.. - з'явилася, немов рожеве марево. Пiдставила щоку
Тарасовi, тодi Грицьковi. - Що ж це ви про нас забули зовсiм? А де
портрет?
Тарас дiстав iз течки, вручив з поклоном.
- Можна менi поглянути? - спитав Семен i взяв офорт. - Чудово!
- На жаль, сумний, - сказала Олександра. - Усi портрети вашi - сама
печаль.
- Таким удався, мабуть...
- Це все тому, що нежонатий...
- Шурочко!.. - спинив Семен.
- По©ду на Укра©ну й там оженюсь, - невпевнено сказав Тарас.
- Та щоб було весiлля, щоб мiй Семен гукнув вам "многа лiта"!..
- Ну, роздягайтесь швидше, бо ви прийшли останнiми, - кивнув Семен на
дверi, в яких виднiлись постатi струнких жiнок, огрядних чоловiкiв...
Бенкет удавсь на славу. Верталися глухо© ночi. Стомленi й щасливi
братством, музикою, усiм, чим може нагородить людину вза мна приязнь i
добрий стiл. Григорiй випив зайве i, як завжди в таких випадках, почав
молитися на свiтлий образ Батька i пiддавать анафемi всiх тих, хто й досi
ще не зрозумiв його ваги та значення для Укра©ни й людства.
- Вгамуйся, Грицю, - лагiдно просив Тарас. - За богом i за народом не
пропаде.
- Смi шся? Плакать треба!
- Ну, добре, я заплачу, коли тобi так хочеться, але i ти дай спокiй
Санкт-Петербургу. Бачиш, он хтось iде за нами...
- От цi панове знають, чого ти варт! - сво © вiв Григорiй.
- Тихiше. Прошу тебе, Григорiю... Причепиться якийсь квартальний -
будемо тодi доводити, що ми не ми...
- На добрий лад ти мав би жити в теплiй i вiльнiй хатi, кiмнат на
п'ять, писати i малювати, а ми - ходить навшпиньки та прислухатися, чи не
браку тобi чогось!..
- Хiба я пан?
- Нi, ти - душа народу, його надiя, батьку! А ми тебе занапастили,
кинули на розтерзання злидням, хворобам, псам з полiцi©!
- Зате я вiльний.
- Вiльний? - аж зупинився Честахiвський. - То, може, йде слiдом за нами
воля твоя, Тарасе, а не мерзенний жандармський шпик?
- По©ду на Укра©ну...
- А хто тебе потурив звiдти?
- Поставлю хату й житиму, - сердито сказав Тарас.
- Чому тобi нiхто не хоче продать землi?
- Торгу ться Варфоломiй...
- А може, князь Васильчиков не дозволя ?
Припущення було страшне. I схоже на щиру правду. Вже вiсiмнадцять
мiсяцiв Варфоломiй купу марно землю!.. I все ж не мiг повiрити в таку
бiду, в таку пекельну кару йому за те, що любить рiдну землю i свiй народ.
Хапнув повiтря ротом, бо враз його не стало, i зупинився.
- Батьку, пробач менi... - протверезiв його супутник. - Дурний язик...
- Нiчого... Зараз воно мине...
Стояли вже на мосту. Нева текла, шурхочучи об чорно-бiлi забережнi та
кам'янi опори, вiд чого мiст ледь-ледь тремтiв.
- Ну й сила... - сказав Тарас.
- Про що ти?
- Нева як котить води... А ти Днiпра не бачив пiд час грози? От де
могуть!.. Григорiй став у позу i прочитав з "Причинно©":

Реве та стогне Днiпр широкий,
Сердитий вiтер завива,
Додолу верби гне високi,
Горами хвилю пiдiйма!..

Пiшли мостом. Григорiй чогось притих, сумирний став. Стомився чи хмiль
минув.
- Полегшало тобi? - озвався.
Тарас узяв його пiд руку. Лунко рипiв снiжок пiд чобiтьми... З-за хмари
виплив мiсяць - тонкий, мов серп, рiжками вгору...
- Бачиш, мороз мiцнiшатиме, - кивнув Тарас на ту красу.

I блiдий мiсяць на ту пору
Iз хмари де-де виглядав... -

сказав Григорiй сонно й повис у друга на руцi...
Мороз таки ударив справжнiй. Вистачило кiлькох днiв, аби Нева всуцiль
взялася льодом; по нiй помчали сани, як по шляху... А потiм випав глибокий
снiг, i потеплiло знову.
Побачивши, що прота на шибах лiд, Тарас утратив спокiй. Хоч як йому
болiло в грудях, поклав рiзець (робив якраз портрет барона Клодта), одягся
швидко й рушив у бiлий свiт. Цi лiкарi домучать його, примушуючи сидiти в
хатi, пити якiсь огиднi лiки й не працювати.. Як же йому лежати лежнем,
коли вже стiльки найкращих лiт змарновано, пiшло на плац, казарму, "тягни
носок"! Вiн так його й не витяг хоча б на унтера, аби полегшити свою
солдатську долю...
Що снiгу!.. Вже подекуди були стежки: якiсь служивi люди прокопували в
снiгу новi; по набережнiй, мов по пустелi, борсався розкiшний ви©зд
четвериком, хропли натужно конi, гукав до них щось кучер, хльоскав по
мокрих спинах батогом... Бери отак - i в бронзу!.. Дрiмали сфiнкси,
вкрившись пустельно бiлим снiгом...
Набрав повiтря в груди i рiзко, дужо видихнув. Кортiло взять лопату,
покидать снiг. Або злiпити снiговика... Струсити снiг iз дерева ген у
Румянцевському скверi!.. Не можна. Кажуть, треба поберегтися... А до
Румянцевського таки пiде. Хоч це й не лiс, а все ж дерева. Як-то тепер у
лiсi?.. А на горi бiля Днiпра?.. Це ж там краса-а!.. В снiгу рiка, i луки,
i верболози, i той далекий-далекий лiс, що злився з небом!..
Бiля високих вiкон квартири вiце-президента пройшов, схиливши голову.
Тут пустка теж... I граф Толстой, i все його сiмейство, що стало рiдним i
вiдставному рядовому (як iменують ще й досi чини полiцi© та жандармерi©
художника-академiка Т. Г. Шевченка!), по©хали десь за кордон. Графиня,
його свята заступниця Анастасiя Iванiвна, прощалась з ним, як назавжди...
- Побережись! - рвонули конi з-за Академi©, обкидали його шматками
збитого копитом снiгу.
Золочений орел колони-пам'ятника Румянцеву дивився хижо, нiби хотiв
злетiти, вдарити залiзним клювом. Побережить!.. Тут всюди це трикляте
слово!.. Може, коли б йому дав бог осiсти на березi Днiпра-Славутича,
зiтхнув би легше Звiльнять людей чи нi?! Окрiм чуток, пересудiв, нема
нiчого Мабуть, дадуть таку жебрацьку волю, що й говорити про те бояться,
iроди!.. Хiба зайти до Чернишевського й спитать його? Вiн зна , у нього
сходяться усi новини, всi полiтичнi зрушення, оскiльки вiн скрiзь ма
палких сво©х прихильникiв, кореспондентiв i просто чесних во©нiв свободи й
правди.. Добре, що вiн недавно тут поселився, на Другiй лiнi©. На
Поварський провулок, аж за Неву, дiйти не змiг би нинi...
Дiстав годинник. Можна. У них такi стосунки, що без умовностей. Зайшов,
i все. По дiлу чи й так, аби побачитись, погомонiти...
Його зустрiла Ольга Сократiвна, чи просто Ольга. Хiба вi© мiг так
офiцiйно звати цю милу жiнку, матiр, з очима сарни, з посмiшкою
Джоконди!..
- Добридень вам! - вклонився. - Микола вдома? Не зайнятий?
- Для вас, Григоровичу, вiн завжди вiльний, - всмiхнулася. Взяла у
нього шапку i палицю. - До речi, вiн збирався зайти до вас, провiдати. Та
ви вже, слава богу, здолали хворiсть.
- Вашими б устами, Олечко, та пити мед! - зiтхнув Тарас. - Долаю ©©,
прокляту, але, на жаль, вона така ж уперта, як ваш слуга покiрний...
- Що ж каже лiкар?
Тiльки махнув рукою. Скинув i сам повiсив свою овечу шубу бiля
господарево©. Згадав нотову, що вiн колись носив, як вирвався iз панських
рук. Ах, що то воля, молодiсть i свiт, для того створений, щоб ти його
пiзнав, скорив i чим-небудь покращив!..
- О, на ловця, як кажуть, i звiр бiжить! - схопився з крiсла
Чернишевський. - А я оце сиджу й читаю гранки статтi про ваш новий журнал
"Основа".
- Сво ©?
- Так.
- То це чудово. Будеш хрещеним батьком!
- Хочеш, я прочитаю тобi окремi ©© мiсця? Тодi сiдай у крiсло... До
речi, як здоров'я?
- Борюсь...
Господар зняв окуляри i проказав:

Борiтеся - поборете,
Вам бог помага !
За вас правда, за вас слава
I воля святая!..

Чи так?
- Ну й пам'ять! - гукнув Тарас. - Коли-то я тобi читав поему... Вже рiк
чи навiть бiльше?
- Вони завжди зi мною, оцi рядки. Як заповiдь, як волi вiщий голос!..
Нiби засоромившись високих слiв, Микола Гаврилович знов запросив сiдати
гостя, сiв сам i взяв одну з кiлькох широких гранок.
- Мета статтi не тiльки iнформативна, - сказав уже по-дiловому просто.
- Мовляв, вийшов новий журнал, читайте його, панове!.. Я хочу нею дати по
носi тим, хто через брак розуму чи за iнерцi ю вважа вашу прекрасну мову
лише нарiччям нашо©, а все на нiй написане - не вартим честi зватись
лiтературою...
- Дай, дай, Миколо! - радо сказав Тарас. - Щоб ©м три днi крутило й
чхалось!
- Слухай, що я пишу. "Питають iнодi: чи здатна малоросiйська мова
досягти вищого лiтературного розвитку? Нам зда ться, що прощенна рiч, коли
ставлять таке запитання люди, якi нiколи не думали про малоросiйську
народнiсть, - не через вiдсутнiсть симпатi© до не©, а просто тому, що не
випадало ©м думати нi про Малоросiю, нi про Росiю, нi про вропу, нi про
Америку, та й нi про що в свiтi, як не випадало прочитати Кольцова чи
Островського, яких вони, проте, мабуть, полюбили б, якби прочитали. Але ми
трохи обража мось за Малоросiю, коли таке саме запитання ставлять собi
малороси, нiбито про це можна питати! Та хiба дозволено мати тут будь-який
сумнiв?.."
- Побусурманилися! Заради лакомства нещасного готовi все вiддати! -
ударив Тарас рукою по столу. - Пробач... - знiтився. - Добре ти ©м утер
кабаки.
Узявши iншу гранку, Микола Гаврилович зиркнув поверх сво©х маленьких
окулярiв на темпераментного надмiру гостя, i ледь помiтна усмiшка
торкнулася його тонких виразних уст.
- Послухай ще й такий уривок, батьку. У ньому, власне, найголовнiше...
Що й казати, яких тiльки людей не носить наша матiнка Велика Русь. такi
молодцi, якi не тiльки не почуватимуть дружньо© прихильностi до Основи",
- не почувають ©© нi до жодного бiльш-менш порядного московського або
петербурзького журналу; якi не те що по-малоросiйському, а й
по-великоруському вчитися не дали б нiкому. Та про таких людей нема чого й
говорити: ми готовi були б вiддати ©х усiх з головою не тiльки малоросам,
а хоч би й друзам, але й тi не вiзьмуть до себе. Ми говоритимемо тiльки
про тих великоросiв, яких може, не соромлячись, назвати сво©ми людьми ©х
батькiвщина, i ми можемо запевнити малоросiв, що нiхто з таких людей не
вiдмовиться назвати сво ю думкою такий погляд на лiтературнi прагнення
малоросiйсько© народностi.
Вiдтодi, як будь-хто у великоруськiй лiтературi холодно вiдзивався про
це прагнення, часи змiнилися, не мало змiнилися ми, та й малоросiйська
лiтература набула вже такого розвитку, що могла б обiйтися i без нашого
великоруського схвалення, якби могли ми не спiвчувати ©й. Коли у полякiв
з'явився Мiцкевич, ©м уже не потрiбнi стали поблажливi вiдгуки якихось
французьких чи нiмецьких критикiв: не визнавати польську лiтературу
означало б тодi тiльки виявляти власну дикiсть. Маючи тепер такого поета,
як Шевченко, малоросiйська лiтература також не потребу нiчи © ласки. Та
й, крiм Шевченка, пишуть тепер малоросiйською мовою люди, якi були б не
останнiми письменниками в лiтературi навiть багатшiй, нiж великоруська..."
Ось так!
Тарас сидiв, оглушений словами, писаними про нього, й не знав, як бути.
Йому хотiлося поцiлувати автора, подякувати йому за них i водночас боявся
здатись сентиментальним, залюбленим в свою особу.
- Ти й справдi так про мене дума ш, як написав? - спитав нарештi тихо.
- Хiба я дав тобi чим-небудь привiд засумнiватися в мо©й любовi й
щиростi?
- Крий боже! Ми брати по Правдi. Добре сказав про нашу мову й
лiтературу. Дяка тобi за це!
- Стаття пiде у перший номер "Современника"... - знiяковiв тепер
господар. - Оленько! - гукнув, немов рятуючись од похвали. - Будь ласка,
дай нам чаю!
Пили гарячий трунок i розмовляли стиха про те, що вже волало на всю
Росiю. Мислячi, поряднi, чеснi люди не мали сили ждати й шукали свiтла в
темрявi, зорi в нiчному мороцi самодержавства.
- Пристойний ви журнал зробили, - знову торкнувся гранок Чернишевський.
- Програма теж цiкава... Боюсь лише одного: аби Кулiш та iже з ним не
вибудували на цiй "Основi" свiй панський дiм етнографiзму та
хуторянщини...
- Допоки я живий, Миколо, того не буде, - твердо сказав Тарас. - Матню
не важко вишити, а як ©© носити серед людей!
- й-богу, гарно сказано! Цього i я злегка торкнувся у цiй статтi... I
вам потрiбно, браття, iти вперед, iз усiма, хто встав за кращу долю!
- Правда, - зiтхнув Тарас. - Жаль, я старим зробився... У сорок
шiсть...
- По©деш на Укра©ну й там помолодша ш, - торкнувся його руки господар.
- Ще не купили землю?
- Щось там таке... Не прода нiхто менi...
- Ще мiська, не панська. Не пробували купить таку?
- Дiйшли до цього саме. Так пише брат.
- У вас там - бочка з порохом. Подвiйний гнiт, дух волi й така, як