Скляренко С.. Володимир

i впоперек сходили землi Русi, перетинали на лодiях моря, били багатьох i
багатьох ворогiв.
Володимир ловив на собi примружений погляд то одного, то другого
во води; кожний з них вмi i готовий боротись з ворогами, кожен зробить
так, як велить князь.
Але вiн не хотiв вихоплюватись з власною думкою, краще послухати, що
скажуть бувалi люди.
- Ви зна те, во води мо©, - почав Володимир, - рать Ярополка зупинилась
i сто©ть бiля Любеча. Хочу почути, що дума те? Говорiть, во води.
Угорi над ними трепетало листя на вербах i осокориннi, десь вiд лодiй
долинули звуки смутно© пiснi, скiльки не кинь оком, голубiло плесо Днiпра.
Князь Володимир ждав. Вiн сидiв у бiлих ногавицях i довгiй бiлiй
сорочцi з розстебнутим комiром, пiдперезаний широким поясом, в зеленого
хза чоботях, з непокритою головою. Легенький вiтер з Днiпра перебирав русе
волосся, карi очi допитливо дивились на во вод.
I во води загомонiли - ©м сподобався такий початок ради - князь
Володимир не кри ться, що молодий, вiн, напевне, зробить так, як порадить
старша дружина.
Деякi з них вважали, що найкраще кiнним воям обiйти далеко в полi полки
Ярополка, бити ©х з-за спини, а всiм пiшим посуватись Днiпром на лодiях i
вдарити в чоло Ярополковiй ратi.
Iншi радили затримати лодi© на мiсцi, вночi послати частину пiшого й
комонного вiйська вперед, щоб наблизитись i впасти, як грiм, на во©в
Ярополка, а з лодiй уже ©х добивати.
Ще однi думали, що лiпше стати на мiсцi, загородити Днiпро лодiями,
насипати на берегах вали й ждати, коли Ярополк пiдiйде ближче й перший
ударить на них.
Це було, либонь, i все - князевi Володимиру лишалось подумати над
словами бувалих во вод, вибрати найкраще з того, що вони сказали, та й
кiнчати раду, дати загад во водам i всiм воям.
Князь не поспiшав з останнiм словом, вiн дивився на плесо Днiпра,
високi кручi правого берега, зеленi, повитi голубим маревом луки вдалинi.
Потiм вiн повернувся до во вод, i ©м здалося, що за цi короткi хвилини
обличчя його змiнилося, стало рiшучим i суворим, очi потемнiшали, вiн i
почав не так, як думали й ждали во води.
- Я слухав вас уважно, дружино моя, - сказав князь Володимир, - i дякую
за поради. Проте, - звернувся вiн до во вод, - послати далеко в поле
комонне вiйсько, а пiшим воям посуватись на лодiях i бити в чоло Ярополку
не можу, бо як одiрвати руки й ноги вiд тiла? Ти, во водо, - звернувся вiн
ще до одного, - радиш нам пiдкрастися вночi до во©в Ярополка, та ми ж не
печенiги й не хозари, щоб дiяти, як татi; ми - руськi люди, утвержда мо
мир у чесному бою... Ще радили менi, - закiнчив Володимир, - стати на
мiсцi й ждати тут Ярополка, а чи можемо ми надiятись на нього, чи не зайде
вiн, як це ви радили менi, з усiх бокiв? Нi, во води, мусимо дiяти не так,
мусимо робити, як отцi й дiди нашi.
I вiн сам в оцю хвилину, помiтили во води, був дуже схожий на отця
свого Святослава.
- Я не боюсь Ярополка i його ратi, покладаюсь на вас, во води, й
во©нство сво , думаю, - вiн показав рукою навкруг, - що сiверяни,
древляни, люди полянськi та iнших земель пiдуть такожде з нами. Мусимо йти
вперед одверто й прямо, пiшо й комонно берегами, на лодiях по Днiпру. Хочу
ще раз сказати Ярополку: "Iду на ви", - а тодi нехай вирiшу прю нашу меч,
а допомагають боги.
I це вже говорив не молодий новгородський князь - устами князя
Володимира промовляв батько його Святослав, славетнi дiди й прадiди,
руськi люди.

2

Сварга мiж князями Ярополком i Володимиром не обминула Любеча. Ще
взимку, коли вторували шлях мiж Днiпром i Десною, посадник Бразд багато
разiв ©здив до Остра, радився з волостелином Кожемою, а повертаючись
назад, обходив тереми, говорив з сво©ми певними людьми.
Багато дiла було тепер у Сварга - посадник дозволив йому брати руду на
землях княжих, i вiн день i нiч варив крицю, кував мечi, залiзця для
стрiл, топори, списи, сулицi. Бразд же забирав усю цю кузнь, вiз до Остра,
а дещо залишав i для себе.
I в усiх людей у Любечi стало бiльше роботи - однi рубали лiс i возили
колоди до Днiпра, iншi - дереводiли - будували на березi десятки лодiй, -
Бразд щедро платив - не сво , княже.
Напровеснi ж, коли скресла крига, а Днiпром угору попливли лодi© з
Ки ва, Бразд зiбрав усiх селищан бiля старого городища.
Вони зiбрались не так, як у давнину, коли все городище сходилось до
могил сво©х отцiв i дiдiв, поминало ©х добрим словом, а вже потiм говорило
про деннi справи сво©, слухаючи старшого з роду, думаючи про долю всiх.
Нинi йшло iнакше: Бразд i iншi селищани, що мали тереми й двори, Сварг
i майстри-дереводiли, скудельники, чинбарi, якi працювали на князя, - всi
вони стали на пагорку, любечани й ницi, чорнi стовпились нижче.
- Князь наш Ярополк iде на сiч з воями верхнiх земель, яких веде
робочич Володимир, - почав Бразд.
Сказавши це, вiн одразу ж зрозумiв, що почав недобре, - ницi люди, що
стояли пiд городищем, сколихнулись, загомонiли.
- Який же вiн робочич, коли батько його Святослав - Iгорiв син i сам
посадив його в Новгородi? - запитав хтось з натовпу.
Посадник налився кров'ю так, що аж посинiв.
- То правда, що князь Святослав посадив Ярополка в Ки вi, Олега в
Деревах, а Володимира в Новгородi, але сталось так, що не всi його сини
однаковi, - токмо Ярополк береже мир i тишу в рiднiй землi...
- Посаднику Бразде! З ким у нас мир i тиша? З печенiгами та ромеями? Та
нашi ж дiди й батьки вiки воювали з ними...
- Князь Ярополк мудрий! - вiдповiв Бразд. - Доколи будемо кувати мечi,
а не рала?! Он - земля, лiси, рiки; токмо би мир.
То - правда! Навкруг були земля, лiси, рiки, колись вони належали
©хньому роду, а нинi все це чуже: посадникове, волостелинове, княже. Проте
Днiпра не повернути всп'ять, того, що було, не повернути, аби мир, мир!
- Але ж сам князь Ярополк не держить миру, а йде супроти братiв сво©х!

Бразд лютував.
- Як же йому не йти на братiв, коли Олег не захотiв платити Ки ву данi,
через що й загинув, Володимир також-де не прийняв посадника княжого,
пiдняв нинi всi полунощнi землi, iде сюди, на Ки©в, щоб захопити стiл отця
свого.
- То нехай князь Ярополк iде з сво ю дружиною на прю супроти брата
свого Володимира i нехай меч скаже, кому з них у Ки вi сидiти, - пролунало
з натовпу.
- Хто це говорить? - заволав Бразд. - Чого ж мовчите?
I через те що нiхто не вiдповiв, Бразд сказав:
- Князь Ярополк кличе всiх на брань з Володимиром. Як i батьки нашi,
пiдемо на сiчу сукупно, вас, любечан, вестиму я, при дна мось до волостi
Остерсько©, яку вестиме посадник Кожема... I не затримуйтесь, люди, князь
Ярополк кличе нас iти йому на помiч швидко; тiльки волостелин Кожема дiйде
до Любеча, разом iз ним мусимо вирушати й ми.
О, посадник Бразд говорив тепер не так, як тодi, коли кликав на брань
людей князь Святослав. Тепер вiн був посадником княжим, не тiльки
Ярополка, сам себе хотiв захистити.
А люди мовчали. Над ними свiтило тепле сонце, за Любечем, скiльки не
кинь оком, зеленiли луги, iз землi, мов iз води, буйно тягнулось всяке
жито, на городах цвiло рiзне зело... Бранi були прежде, до них, скiльки
пролито людсько© кровi, щоб захистити Русь, навiщо ж тепер окропляти
кров'ю рiдну землю, iти брату на брата?
Але йти було треба. Он пливуть i пливуть Днiпром лодi© з Ки ва супроти
Володимира, черед прийшов до них, не пошкоду князь Ярополк любечан, що
сказав, те зроблять посадники його Бразд i Кожема, княжi мужi аки iскри
вогнянi, де б ти не був - знайдуть, не скоришся - спалять.
- Славен князь Ярополк! - закричав Бразд.
- Славен! Славен! - змушенi були пiдтримати його люди.
I всi вони пiшли на двори сво©. Затужили, як водиться, матерi й жони,
заплакали дiти, що втрачали сво©х отцiв. О Руська земле, доколи будеш ти
сiяти не зерна, а сльози, доколи будеш умиватись не водою з Днiпра, а
кров'ю, доколи куватимеш не рала, а мечi?! Сонце пливе над землею - чому ж
ти не спалиш ворогiв; вiтри вiють у полi - так завiйте ж, ударте в очi
ворогам! О земле, земле Руська, яка ти багата i яка ти нещасна!
Десь на пониззi народився й покотився мiж берегами перестук весел,
згодом на плесi Днiпра окреслилось чимало лодiй - ключ та ще ключ, - вони
прямували вiд низького берега до гiр ошую, ©м не було кiнця, i Микула все
стояв i стояв на валу городища, дивився на Днiпро.
Не тiльки Микулу стурбував цей шум серед ночi, вiн побачив, що недалеко
на сiрiй землi чорнi кiлька постатей, ось хтось полiз схилом, за ним ще
хтось, ще хтось.
- Пливуть лодi© Ярополка. Князь iде на князя... Колись сiчi були на
Iтилi й Дуна©, - нинi буде сiча й тут... Ой горе нам, горе!
Микула пiзнав тих, що говорили, це були ницi любечани, люди його роду.
- Нелюбо, що йде князь на князя... Мир i тиша мусять бути в землi.
- А коли князь iде на князя, то нехай ополчаються один супроти другого,
в полi та в двобо© вирiшують сваргу.
- Не той нинi час, бо що не князь - то й закон.
- Що закон князя, аще земля наша ма свiй закон i покон.
- Мовчiть, людi , бо скрiзь нинi княжi вуха. I люди на городищi
справдi принишкли, повели далi мову впiвголоса, обережно.
- За що ж iде Ярополк, чому кличе нас iз собою? Кiлька чоловiк,
перебиваючи один одного, задихаючись, шепочуть:
- Уклав ганебний мир з ромеями - нам на ви© жажелi* (*Жажелi - ярма.)
кладе... Не мститься печенiгам за кров, кривди, сльози - побратимами ©х
назвав, нашi землi вiдда ... Сiв у Ки вi, аки коршак, братiв-князiв
убива , волю в земель забира , з сво ю Горою нас хоче зробити рабами...
Слiв небагато, вони гiркi, як полин, важкi, як осiннiй дощ, болючi,
нестерпнi.
- Але ж в нас старий закон i покон, множество людей iде супроти
Ярополка, роме©в, печенiгiв... - звучить у пiвтемрявi глухий голос.
Хто це сказав? Усi обертаються туди, звiдки долинули слова, дивляться,
слухають.
Микула сидiв на приступцi кручi, дивився на плесо, де пливли й пливли
лодi©.
- Був князь Святослав, i ми знали, куди йдемо, за вiщо, з ким...
- Це почалося, Микуло, ще за Святослава, це його обступила Гора, а сам
вiн посадив трьох синiв у землях...
- Так, - зiтха Микула. - Гора була за Святослава й ще за Ольги, бояри
й во води були за них, але допреже всього Святослав берiг честь отчини,
боровся не з землями, а з ворогами Русi.
Микула нiколи ще не говорив так, як цi © ночi, але, може, вiн заради
того й прожив свiй вiк, щоб сказати це людям.
- Була нiч над Днiпром, на островi Хортицi, - а ми з ним сидiли так, як
я з вами, - я запитав, а князь Святослав сказав, що немарне в далеких
землях помирали люди, мир i тиша мусять бути в нашiй землi. Ярополк не
береже миру, чого вiн не може подiлити з братом сво©м?.. I не Ярополку ми
мусимо допомогти - Володимир наш князь, вiн береже старi закони й покони.
- То ти поведеш нас, Микуло?
Син старiйшини довго думав. Проте зараз вiн був уже не сином
старiйшини, у важку цю годину вiн мусить заступити його мiсце, взяти
дiдiвський меч.
- Поведу, людi !
- I куди ти йдеш, Микуло? - говорила Вiста. - Добра чи багатства
шука ш?! Так ти ж уже ©х шукав, торбу гречки принiс...
Микула стояв i дивився на зеленi луки, буйну поросль всякого жита за
Любечем i на свою ниву, що починала зацвiтати.
- Як же цвiте, аж голова мутиться, - вiн приклав руку до шрама на
головi. - А що, дума ш, може, з-за цi © горстi гречки варто було колись
менi йти на брань?! I не добра й багатства я шукаю, - маю ©х, батько Ант
залишив менi цiлий скарб, велiв берегти його.
- Що за скарб? Усе життя ти про нього говориш i говориш, тiльки не бачу
його, де вiн - не знаю.
Микула посмiхнувся, така вже в нього звичка, коли вiн говорив щось од
серця, м'яка посмiшка теплила кутики його уст, грала пiд сивими довгими
вусами.
- Правда - то мiй скарб, - вiдповiв вiн Вiстi. - Хочу жити, як батьки
мо© й дiди... Вiрю в богiв отцiв, будемо жити так, як велять нашi боги...
Перун, Дажбог, Стрибог, поможiть менi! Ось тiльки зброю батька Анта
дiстану.
Ницi люди з Любеча вийшли вночi.
- Ти вже нас i веди, Микуло, - сказали вони, - бо ти - син Анта, ходив
з князем Святославом, побував у багатьох землях, а вже в отчинi всi путi
зна ш.
I виявилось, що пiшли вони не самi. З усiх усюд више вiд Любеча, з
рiзних волостей i сiл iшли i йшли простi люди, вони збирались в очеретах
над озерами, у чагарниках над косами, в лiсах, на кручах.
- За Володимира-князя! За старий закон i покон! За рiдну землю й нашу
вiру!
Одного вони, правда, не знали. Вранцi, коли за загадом Бразда бiля
городища стали збиратися во©, вiн сам на конi при©хав до них, оглянув,
сказав:
- Щось багато наших селищан нема ? Де вони?
Люди мовчали.
Бразд оскаженiв:
- Ми ©х знайдемо й поведемо з собою... Аще хто кри ться вiд нас,
мислить тiкати до Володимира, i всiм, що з ними, - усiм уготована смерть,
поток, розграбування.

3

Пiзня нiч. Десь у полi б'ють крилами птахи, чути зловiсне "кар-р...
кар-р...", низько над землею нависли хмари, часто мiж ними пробiга суха,
безгромова блискавиця, пахне згаром.
Хто наважиться ©хати тако© ночi в полi, де стан зупинився проти стану,
де за крок нiчого не видно, де кожно© хвилини можна наскочити в темрявi на
спис, меч, нiж?!
Два вершники ©дуть уперед i вперед, iнодi зупиняються, тужне
"пу-у-гу... пу-у-гу..." сколиху повiтря, лине до стану Володимира,
вершники стоять, прислухаються, ©дуть далi й далi.
Нарештi десь у темрявi народжу ться, лине: "Пу-у-гу! Пу-у-гу!"
Вершники прямують на цей крик, видираються на пагорок, бачать вогнище
перед собою: "Пу-у-гу! Пу-у-гу!"
Князь Володимир не спить. Схилившись у шатрi над столом, на якому
горить свiтильник, вiн, розбираючи лiтеру за лiтерою, чита берестяну
грамоту. Це дивна грамота - перед вечором передня сторожа захопила во©на з
табору Ярополка, що, скрадаючись у кущах i ярах, прямував угору понад
Днiпром все ближче й ближче до стану Володимира.
Сторожа довго стежила за цим во©ном, оточила з усiх бокiв. Проте во©н
зовсiм i не думав тiкати, а, навпаки, сказав, що сам шукав передньо©
сторожi, добива ться до стану Володимира, ма до нього грамоту вiд однi ©
людини з табору князя Ярополка.
Цю грамоту i читав пiзньо© ночi князь Володимир, намагаючись зрозумiти,
хто й чому ©© написав?
"Нинi, коли настане пiвнiч, слухай пугача, до тебе з поля прибуде
во вода з Ки ва..."
Уже пiвнiч, сторожа пильну в полi, жде гасла. А може, це змова? Та нi,
ось чути тупiт коней, вершники все ближче й ближче, вони зупиняються бiля
намету, чути притишенi голоси.
Сторожа на чолi з тисяцьким Векшею завела до намету людину в темному
опашнi, в платнi iз золотими запонами й мечем бiля широкого пояса, з
шоломом на головi, бармицi* (*Б а р м и ц i - наплiччя, пiдвiски до
корони.) й личина якого так закривали чоло, щоки, нiс, що видно було
тiльки ©© очi - неспокiйнi, тривожнi.
- Чолом б'ю князевi Володимиру, - прохрипiв незнайомий.
- Будь здоровий. Хто ти си?
- Я назву себе, коли залишусь з тобою вiч-на-вiч.
- Вийдiть! - велiв Володимир.
Тисяцький Векша з сторожею вийшов з намету. Тодi незнайомий розстебнув
бармицi й пiдняв личину свого шолома. Князь Володимир побачив обличчя
кощавого, рудого, з гострими вилицями i ледь косуватими темними очима
во води.
- Ти - Блюд, уй Ярополка-князя?
- Так, княже Володимире. У тебе добра пам'ять. Я був у м Ярополка, коли
вiн був княжичем, нинi ж я во вода князя. Ти читав мою грамоту?
- Прочитав, але не розумiю... Що ж ти скажеш, во водо?
Блюд приклав руки до серця.
- Думаю токмо про Ки©вський стiл, добра хочу Русi й ©© людiям...
- Поки що князь Ярополк убив брата свого Олега, скривдив мене, другого
брата, зiбрав рать i готу ться до бранi зi мною. Ти ж його уй, ближчий
во вода. Чи не тебе вiн слухав?
- Не один я в князя Ярополка, багато бояр i во вод обступили його, а
ще в нього й жона - грекиня Юлiя, - це вони змусили Ярополка йти супроти
тебе... Я ж, княже Володимире, пам'ятаючи отця твого Святослава, намовляв
i намовляю його не ворогувати з тобою, а помиритись.
Во вода замовк, темнi очi його пильно дивились на обличчя князя.
- I нинi я, - прошепотiв Блюд, - не пошкодував життя свого, прийшов до
тебе, щоб усе сказати.
- А що ти можеш сказати, во водо? - руба запитав його князь. - Заутра я
посилаю сво©х слiв до Ярополка, скажу ще раз: "Iду на ви", запропоную йому
мир... От i порадь князевi, щоб вiн поклав зброю.
- Я йому це говорив.
Во водам, мужам ки©вським скажи. Вони не тiльки не послухають мене, а
вб'ють.
- Тодi нехай чесна брань розсудить мене з братом i принесе мир Русi.
- Княже Володимире! - благальне промовив Блюд. - Але навiщо проливати
кров безлiчi людей, якщо досить зробити одно...
Широко розплющеними очима Володимир пильно дивився на во воду.
- Що ж ти замислив?
Блюд витримав його погляд.
- Я хочу чесно й вiрно служити тобi i тому скажу правду... Уже давно на
Горi чимало во вод ворогують з Ярополком, замишляють змову проти нього. I
нинi я бачив ©х, говорив; одне тво слово, княже, - i до ранку Ярополка не
стане, i не буде нi сiчi, нi кровi, а тобi буде честь i слава...
- Годi! - крикнув князь Володимир. - Чу ш, во водо?! Я не хочу честi,
до яко© треба йти облудою, нелюба менi слава, окроплена кров'ю. Хочеш
вiрно служити менi й Русi - умов, приведи брата, а вже ми помиримось.
- З великим страхом, - сказав Блюд, вiдчуваючи, що йому пересохло в
горлянцi, - з мукою за кров i живот множества людей повiв я тобi це, княже
Володимире. Бачу твою правду - не повинен брат убивати брата, зло
убивати й Ярополка, клянусь, не допущу цього. А коли я приведу до тебе
Ярополка?
- Даю обiтницю, аще приведеш до мене Ярополка, честь тобi воздам
велику, приязнь буде мiж нами.
- Княже мiй, княже! - сказав Блюд. - Не вiдаю, коли це буде, недалеко
ранок, i вже пiзно зупинити сiчу, але я певен, що прозрi брат твiй
Ярополк i приведу його до тебе для миру й любовi. Чи дозволиш менi тепер
iти, княже, нiч коротка, ворогiв багато, мушу ще пожити для тебе й
Ярополка, для всiх руських людей.
- Iди, во водо! Мо© во© проведуть тебе. А прийде ранок, пошлю до
Ярополка слiв.
Во вода Блюд зав'язав бармицi, опустив личину.
Скоро вже й свiтатиме - високо на сходi палахкотить денниця, в сяйвi ©©
в полi видно нiбито краще, далеко.
Два чорнi вершники - во вода Блюд i риндя Згар - поволi ©дуть вiд
урвища до урвища, скрадаються в заростях над Днiпром, у верболозах.
Недалеко вже повинен бути i стан Ярополка. Во вода схоплю ться з коня,
тихо шепоче:
- Ми не помилились?
- Нi, не помилились, во водо, - стриба з коня й Згар. - Про©демо отак
два поприща, - у пiвтемрявi вимальову ться довга простягнута рука, -
завернемо ошую i опинимось у нашому станi... Будь певен, во водо. Згар
бачить уночi, як удень.
Во вода мовчить, прислуха ться й раптом каже:
- Менi зда ться, я чую тупiт коня.
- Нi, во водо, то лодiя на Днiпрi. У полi тихо, я нiкого не чую.
- Ти помиля шся, я чую тупiт... Во вода витяга з пiхов свiй меч.
- Нi, - спокiйно промовля Згар, - маю гостре вухо, але нiчого не чую.
Тодi за одну блискавичну мить во вода пiдносить меч, стина голову
Згара.
У полi тихо. Во вода Блюд витира меч об траву, вклада його в пiхви,
стриба в сiдло, ©де далi.
Добившись стежкою, яку йому вказав риндя Згар, до стану, вiн зупиня
коня бiля одного з наметiв, спiшу ться, каже во водам, що пильнують поля:
- Неспокiйно там... Я ви©жджав з риндево Згаром послухати, натрапив на
сторожу Володимира. Вони вбили риндю... полунощнi вовки бродять бiля
самого нашого стану...
Сли князя Володимира, як вiн велiв, на конях до©хали до стану Ярополка
вище вiд Любеча, зупинились на кручi, звiдки видно було долину, полки,
подi© на Днiпрi, княжий шатер вдалинi, закричали раз i другий:
- Вiд князя Володимира сми... Волимо говорити з Ярополком - князем.
Назустрiч ©м ви©хало кiлька во вод, а мiж ними старшим во вода Блюд,
запитали, що хочуть сказати сли?
- Князь Володимир послав нас до князя Ярополка, - вiдповiли сли, - як
до брата свого i як брату говорить:
"Не повинна бути вражда межи нами, брань мiж руськими людьми - то
пагуба, хочу утвердити мир i дружбу".
Во води ки©вськi вислухали слiв Володимира, велiли ©м чекати, самi ж
помчали до княжого стану.
Князь Ярополк ждав ©х, одягнувши срiбною ниткою шите блакитне платне, з
червоним корзном на плечах, позолоченим мечем бiля пояса, стояв недалеко
вiд свого шатра, навкруг нього товпились мужi з Гори, тiуни ратнi,
тисяцькi.
- Хто то прибув? - запитав вiн.
- Сли Володимира.
- Що говорять?
Во води, що зустрiчали слiв, слово в слово переказали, що сказали сли
Володимира, додали:
- Ми велiли м ждати твого слова.
Князя Ярополка, видно, вразили слова Володимира. Блiдий стояв вiн бiля
намету, дивився на стан, лодi© на Днiпрi, слiв Володимира, що все сидiли
на конях i ждали його слова далеко в полi.
Це була година, коли вирiшувалась доля його самого, Ки©вського столу,
всi © Русi. Ще не було пiзно - коли б Ярополк згодився в цю годину взяти
мир з сво©м братом, може, у вiках полинула б слава Володимира i його -
Ярополка, може, багато людей не пролило б сво © кровi й не наклало
головами, а засiяли житом землю. Слова Володимира були такi простi,
зрозумiлi, щирi, що навiть у Ярополка здригнулось серце, щось йому владно
говорило: "Не йди на брань, послухай свого брата". I саме в цей час один з
во вод, уй Ярополка Блюд, торкнувся його рукава, примружив очi, показавши,
що хоче з ним говорити, одвiв його набiк, тихо сказав:
- То лжа й облуда, не може противу тебе стати брат твiй менший
Володимир, якоже синиця на орла брань сотворити. Не бiйся, княже,
Володимира - сина рабинi, наше во©нство достойно зустрiне його во©в, жде
тебе перемога на бранi.
Князь Ярополк вже не чу голосу серця, швидким кроком поверта ться до
свого шатра, зупиня ться, каже во водам, якi зустрiчались iз слами князя
Володимира:
- Перекажiть ©м, що я не хочу говорити з сином рабинi.

4

I досi на кручах i в пiсках вище вiд Любеча, на крутому правому березi,
коли одшумить весняна вода i з глибин днiпрових виринають глейовища й
жовтi пiски, - скрiзь там бiлiють людськi костi, побитi черепи, iржавi
мечi i списи, поламанi сулицi.
Во© князя Ярополка i князя Володимира зустрiлися на високiй кручi, яку
в пiзнiшi лiта, нiби бажаючи змити людську кров, прорвала, розрила,
розмила вода, там, на Старику, як називають це мiсце люди, нинi голубiють
озера, росте осока, самiтнi чайки тужать над водою й кущами.
Це була дуже люта, кривава сiча, бо тут збилися всi лодi© Ярополка,
сюди ж прибуло багато людей пiшо й комонно з Ки ва i всiх земель - князь
Ярополк розумiв, що коли вiн не зупинить пiвнiчного вiйська бiля Любеча,
то воно швидко розтечеться по Днiпру, перекинеться на Десну - i тодi йому
важко доведеться в Ки вi.
Сiча почалася поприщ за десять вiд Любеча, в дуже вузькому мiсцi на
Днiпрi. Князь Ярополк велiв поставити на укотi й в'язати мiж собою
мотузами й гужвою бiльш як п'ятсот подiй, - так на Днiпрi була створена
заслона, крiзь яку не могли, здавалося, прорватися лодi© Володимира.
Ярополк мав на мислi ще одно - вiн велiв покласти з лодi© на подiю
дошки, i на Днiпрi з'явився мiст, по якому во© могли переходити з берега
на берег.
А тим часом на березi рать стала проти ратi: попереду, щит у щит,
виставивши вперед щетину списiв, - бородатi бувалi во©, що мусили прийняти
перший удар, за ними - пращники й лучники, що мали випустити в син
повiтря перед собою тисячi стрiл i гостре камiння, далi - во© з короткими
сулицями й мечами, а позаду - тьма озбро них мечами, сокирами, довбнями з
прив'язаним камiнням або залiзними гаками на кiнцях i просто дубовими чи
грабовими дрюками чорнi, роб'© люди-во©.
Мав у запасi Ярополк i комонне вiйсько - воно чатувало в ярах понад
Днiпром, у полi, в лiсах i гаях, готове було летiти вперед, тiльки буде
надоба.
I ще раз, коли ратi зупинились, наперед ви©хали з рогами кликуни князя
Володимира, пропонували руським людям-братам кинути зброю... Нiхто з стану
Ярополка не одповiв ©м, а натомiсть лучники i пращники випустили першу
хмару стрiл i камiння, тисяцькi i во води велiли воям iти вперед.
Цi люди хотiли жити, тiльки вчора, може, ходили вони з ралом у полi, i
от пiд ©хнiми ногами загорiлась земля, на обрi© встали чорнi хмари,
безжальний князь i ще безжальнiша старшина наказали ©м iти вперед, нищити
iнших, бо тiльки там, мовляв, за людським трупом, лежало мирне життя ©х
самих i родин.
А стрiли й камiння летiли вже з обох бокiв, ось рушили вперед, як
велетенський полоз, во© Ярополка, ось вони зiткнулись з во©нством
Володимира, глухо гули щити, кричали вмираючi люди, дзвенiли списи й
сулицi, свистiли довбнi й дрюки.
Багато разiв сходились i розходились во©, ратi то вiдступали, то
навально кидались уперед, поле бою було вкрите трупами, залите кров'ю...
А в цей же час бiй почався i в полi, там вирвались з лiсiв комонники.
Ярополк i його старшина помилились, iхнiх комонникiв ждали в лiсах
комонники Володимира, вони прийняли бiй i самi вдарили на ворога, тепер
кипiли береги й поле, нiде не було рятунку...
I навiть на Днiпрi вже точився бiй - перед на цей раз вели свiони, ©хнi
лойви й шнеки поволi пiдпливали до лодiй Ярополка, от вони зблизились, на
насади висипали закованi в броню во©, червона кров заливала борти,
цебенiла в голубi води...
Варяги не змогли пробити мосту на Днiпрi, полунощнi полки сходили
кров'ю, а во© Ярополка стояли за заздалегiдь насипаними валами, до них
пiдходила й пiдходила допомога.
Вечорiло, коли Ярополкова рать з нестямним криком рушила вперед; тiльки
напружуючи всi сили, обливаючись кров'ю, стримувала удар i стояла на мiсцi
рать Володимира. Хвилина, ще одна, може, хвилина - i смiливi во© верхнiх
земель вдали б спини...
Раптом за полками Ярополка почувся крик во©в, ©м у спину вдарила якась
невiдома сила, з лiсiв i кущiв обох берегiв виривалась тьма людей, багато
©х кинулось у води Днiпра й попливло до лодiй.
- Що трапилось? - пересохлими устами запитав князь Ярополк, що з вищою
дружиною стояв на кручi.
- Прокляття! - заволав Блюд. - Нам ударили в спину. Що робиться?!
Княже! Нам треба думати, як пробитись до Ки ва.
У вечiрню годину, коли у во©в Володимира не вистачало сили й коли
почали одолiвати й могли одолiти во© Ярополка, багато людей з Любеча,
всi © Остерсько© волостi й iнших волостей кинулись з мечами, луками й
просто кiлками взап'ять Ярополку. Мiж цими людьми йшов i Микула.
Спочатку Микула не пiзнав Бразда, як не пiзнав Бразд i його. Але ось