Скляренко С.. Володимир

продавались скарби Великого палацу, доведеться, либонь, знову торгувати
срiбними панiкадилами, а може, й одягами iмператорiв колишнiх - добре, що
в Iталi© й Нiмецькiй iмперi© охоче все це купують.
Коли василiки сказали, що руський князь утвержда старi договори про
Клiмати, в нього наче тягар спав з серця. Купля, пiльги купцям у
Константинополi, вiльне пересування ©х i зимiвля в гирлi Днiпра i на
островi Елферiя - це все не лякало iмператора Василя, добре зробили
василiки, що згодились з руським князем: iмператори вмiють складати
договори, але краще вмiють i обходити ©х...
Князь Володимир говорить про Болгарiю - вiн не перший, усi князi руськi
завжди турбуються про цих мiсян, - гаразд, iмперiя обiця не чiпати ©х,
нинi ж не Вiзантiя, а Болгарiя наступа на Константинополь, iмператор
Василь пiсля поразки в Родопах довгi роки збиратиме сили.
Дуже втiшила iмператора Василя й звiстка про те, що Русь прийма
християнство. Шкода, що князь Володимир уже християнин; болгари, це тiльки
вони, це ©хня рука...
А втiм, з християнином-князем буде легше говорити, анiж з варваром, вiн
не хоче коритись константинопольському патрiарху, - i це болгарська рука,
©хня церква сотню лiт не визна константинопольського владики.
Проте князь Володимир просить дати йому священикiв, церковний посуд,
книги, iкони, - Вiзантiя дасть усе це, пошле священикiв - аби ©х пустили
на Русь, вони зроблять те, чого прагне Константинополь!
- Усе? - запитав iмператор Василь. - А Клiмати, вiн iде з Херсонеса?
Василiки затялись - хитавиця, далека дорога...
- Князь Володимир згоден укласти ряд, якщо ти, василевсе, пришлеш йому
вiнець...
- Вiнець iмператорiв худородному князевi?
- А Клiмати й Херсонес вiн покине тодi, коли ти даси йому в жони сестру
свою царiвну Анну...
Iмператор Василь схопився з крiсла, обличчя його налилось кров'ю, очi
палали - це був не чернець, а нестямний василевс... Василiки мовчали.
2
Рано-вранцi, коли вiтер вiяв до ворiт Босфору, iз Золотого Рогу мимо
Сотенно© вежi вийшов на веслах у голубi води Пропонтиди великий дромон, на
найвищiй щоглi якого маяло знамено iмперi©, а за ним кiлька памфiл,
кумварiй* (*Памфiли - легкi бойовi судна, кумварi© - довгi тихохiднi.) i
хеландiй.
Напроти рогу пiвострова, де височiли стiни Юстинiана, палаци, собор
Софi©, судна цi зупинились, на них стали пiднiмати вiтрила.
На насадi дромона стояла Анна.
Проминув один день вiдтодi, коли вона кричала братовi Василевi, що не
буде жоною ки©вського князя й не по©де до города Ки ва, а вранцi говорила
з матiр'ю Феофано.
I чого не зумiв досягти Василь, те дуже швидко зробила Феофано. Сувора,
заглиблена в сво© думи, але спокiйна, одягнута в срiблясту тунiку, з
червоним корзном на плечах, у червоних сандалiях, з оздобленою перлами
пов'язкою на головi, Анна стояла на палубi дромона.
Вона дивилась на палаци й тереми, собор Софi©, позолочена баня якого в
сяйвi аж слiпила очi, на сади, високi стiни, тополi над морем, - там
лишилось ©© дитинство, брати, матiр.
й тепер нiчого не було жаль, ©й здавалось, що в не© нiколи тут не було
й нема нiчого рiдного; презирлива посмiшка з'явилась на ©© устах, коли
вона пригадала брата Василя, матiр... й нiчого тепер не було жаль!
Судна розвертались, вiтер надував усе дужче й дужче вiтрила; запiнюючи
голубi води, дромон, а за ним i всi кораблi почали вiдходити вiд
пiвострова.
Просто перед собою Анна бачила ворота Босфору, там вставала висока
хвиля, густо синiла вода, вгорi пливли, як неповороткi, важкi дельфiни,
темно-сiрi хмари.
Анну не лякала похмура, тьмяна далина, в Константинополi, вiд якого
вiддалялись кораблi, ©й нiчого було втрачати, там Анна була б тiльки
родичкою, сестрою василевса, не ©й, а iмператору належить там i честь, i
слава.
За дромоном поспiша цiла флотилiя суден, тут везуть вiнцi для князя
Володимира й Анни - вiн i вона будуть василевсами Русько© iмперi©, з нею
©де багато священикiв, вони везуть з собою царськi одяги, церковний посуд,
iкони, ризи... Це - добра зброя, Анна дуже надi ться на не©.
I Анна зовсiм не думала про того, хто мав у далекому Херсонесi назвати
©© жоною, ©й було байдуже, який з себе князь Володимир, ©й хотiлось тiльки
швидше стати поряд з ним, одягти вiнець, бути василiсою.
З Константинополя дивились, як кораблi з василiками, данню й царiвною
Анною вийшли iз Золотого Рогу, розвернулись бiля рiжка пiвострова й
попливли до ворiт Босфору, - всi в городi просили бога, щоб вiн послав ©м
попутний вiтер, щасливу дорогу.
Задоволений був i iмператор Василь - одягнутий у легкий дивiтисiй, у
черевиках на босу ногу, вiн стояв пiсля виходу в Золоту палату бiля вiкна
сво©х поко©в, пiдставляючи обличчя, шию, груди свiжому вiтерцевi, що
повiвав з протокiв Пропонтиди.
Дорогою цiною купував вiн на цей раз мир з руським князем - щоб зiбрати
йому дань, довелось знову продати купцями з Венецi© i Амальфи чимало
коштовностей з Великого палацу й навiть шолом iмператора Костянтина
Великого; довелось Василевi дати ще й посаг сестрi Аннi - одяги для не© й
князя Володимира, iкони, ризи, чимало грецьких книг, - убога Вiзантiя ста
ще убогiшою, злиденною.
Проте мир виграно - Клiмати з городом Херсонесом залишаються фемою
Вiзантi©, у викуп за це Василь да Володимиру корону й сестру Анну,
василiки везуть у Херсонес харатiю iмператорiв, у якiй золотом написано,
що Вiзантiя не чiпатиме земель Русi над Понтом Евксiнським, виведе сво©
вiйська з Болгарi©.
О нi, виводити вiйсько з Болгарi© iмператор Василь не збира ться -
того, що написано в харатiях, не буде надалi, нехай грецькi кораблi швидше
пливуть до Херсонеса, iмператор Василь велить сво©м вiйськам iти в Родопи!
Так iмператор Василь бореться за мир, так вiн знищить Болгарiю... А Русь,
що iмператоровi Василевi Русь. Доки в Ки вi сидiли князi, Вiзантiя
боролась з князями, нинi Русь iмперiя - вiн боротиметься з нею.
З вiкон Влахерна також видно Золотий Рiг, Пропонтиду, кораблi, що
прямують до Босфору. Звiдти дивиться на них Феофано.
Це не та вже красуня василiса Феофано, що скоряла iмператорiв красою, а
iмперiю - хитрiстю, чварами, зрадою. Колись у не© були сили й здоров'я -
вона розтратила ©х у шаленому вихорi життя.
У Феофано була колись краса - ©© називали, i не без пiдстав, кращою
жiнкою свiту, за один ©© поцiлунок, пристрасть, жагу вмирали - тепер вона
була нiкому не потрiбна, зiв'яла квiтка, кинута обiч дороги.
Маючи силу, здоров'я й красу, вона мала колись i друзiв, що присягались
©й у вiрностi й любовi, але одних не стало - вона вбила ©х власною рукою,
iншим Феофано була вже не потрiбна.
Тепер вона сказала дочцi сво©й Аннi, i це була, либонь, дина правда,
промовлена нею за все життя:
- Ти недобре робиш, Анно, що не викону ш загаду свого брата Василя й не
©деш на Русь.
- Але ж ти сама говорила менi, та й сама я достеменно знаю, що брат мiй
Василь не зробив i нiколи не зробить добра нi тобi, нi менi.
Феофано зiтхнула - це був, либонь, перший у ©© життi людський стогiн.
- Так, - згодилась вона, - я тобi говорила й знаю, що мiй син, а твiй
брат Василь - наш недруг, ворог... Справа, Анно, зараз не в ньому, - я
пам'ятаю Константинополь i iмперiю тодi, - заплющила очi i замрiялась
Феофано, - коли на чолi ©© стояли жорстокi, дужi люди - Костянтин,
Никифор, Iоанн, - тодi свiт боявся iмперi©... Василь також жорстокий, але
безсилий, вiн оточив себе такими ж безсилими, бездарними людьми, у нього
нема вже навiть полководцiв, його вiйсько - священики та ченцi.
- Це страшно, мамо! - промовила Анна.
- Так, це страшно, - згодилась Феофано, - бо Василь, - вiн уночi
приходив до мене, - може ще залити кров'ю Болгарiю, може ще раз обдурити
Русь, але, вiр менi, а я добре знаю, наша iмперiя розпада ться, загиба мо
ми - ти i я, загиба iмперiя. Тому говорю тобi, Анно, ©дь на Русь, там ти
житимеш, матимеш честь i славу.
Анна зробила, як ©й радила мати. З вiкон Влахерна було видно, як
кораблi грецькi один за одним входять у ворота Босфору, завертаючи,
зникають за високими скелями.
Феофано зiтхнула - тепер вона буде одна, зовсiм одна у Влахернському
палацi, скоро помре.
I смерть недалеко - уже цiлий рiк Феофано хворi , не може ©сти, худне,
в не© часто колотиться серце, наморочиться голова, нiмiють руки, ноги,
безнастанно пече й пече пiд грудьми... Студениця* (*Студениця - рак.) -
так назвали лiкарi хворобу, а вiд не©, як достеменно зна Феофано, нема
вже рятунку.
I Феофано розумi , що це - кiнець, вона, що все й завжди перемагала, не
може боротись з студеницею, на цей раз, i вже востанн , переможе хвороба.
3
Тиша стояла й безвiтря, Руське море неначе спало, в берегах бiля
Херсонеса ледь-ледь плескалась хвиля, лоно вод не тривожила жодна лодiя.
Та ось на далекому обрi© з'явились кораблi - чимало хеландiй, памфiл,
кумварiй пiвколом iшли попереду, за ними на ста довгих веслах, розриваючи
тупим носом воду й залишаючи по собi широкий слiд, плив дромон iз знаменом
iмперi© на найвищiй щоглi.
Тодi на стiни города й на скелi вийшли всi мешканцi Херсонеса й во©
руськi - вони дивились, як кораблi з Константинополя обгинають вузький
пiвострiв, пливуть попiд скелястим пiвнiчним узбережжям, круто повертають
на пiвдень i заходять до спокiйно© затоки Символiв.
Гостей з Константинополя зустрiчали новi херсонеськi протевон i
стратиг, руськi во води й во© стояли далi - на головнiй вулицi города, на
сходах i бiля базилiки акрополя.
Тiльки кораблi стали в затоцi й вiд них на берег поклали дерев'янi
сходнi - з памфiл i хеландiй стали сходити василiки, що вже були ранiше
тут, кiлька пископiв, священики - всi в барвистих ризах, ченцi в темних
рясах, всякi урядовцi з вiдзнаками й нагородами, писарi з чорнильницями
бiля поясiв.
А потiм усi на березi розступились: раби несли по гнучкiй сходнi з
дромона важкi, завiшенi голубими тканинами ношi, на яких хтось, либонь,
сидiв.
Нiхто не бачив, кого ж несли раби. Колихаючись на плечах, ношi
пропливли мiж рядами священикiв, ченцiв i урядовцiв. Ось раби вже за
стiною города, завернули лiворуч, попрямували до будинку на пагорбi, де
жив стратиг, от вони й зникли за колонами.
Аж тодi раби заходились носити з кораблiв важкi пакунки, скринi,
величезнi корчаги, лантухи, - багато всякого добра було на кораблях, на
березi виростала цiла гора дарункiв.
У примiщеннi бiля олтаря князя Володимира ждали прибулi з
Константинополя спафарi© й кiтонiти, що досконало знали, як належить
одягати iмператорiв. Тут же було й кiлька священикiв з Ки ва, якi мусили
перейняти вiд них ю науку.
Кiтонiти приготувались. На лавах пiд стiною стояли довжелезнi й вузькi
дерев'янi скринi, в яких лежав одяг, на столах ближче стояла сердолiкова
крабиця* (*Крабиця - ларець, скринька.) зi всiм вiссом* (*Вiсс - вiнець i
всi царськi регалi©.) царським. Коли князь Володимир увiйшов, кiтонiти
низько схилили голови.
Вони одягли на нього довгу сорочку, натягли через голову схожий на
мiшок з прорiзом угорi бiлий, шитий срiбною ниткою в хрести скарамангiй,
пiдперезали широким, червоного шовку поясом, взули ноги в червонi
гостроносi черевики, почепили на плечi червону, з золотою каймою хламиду,
на шию лори.
Це було дуже незручне вбрання, якщо ранiше у власному одязi йому було
просторо й дозвiльне, то тепер князь Володимир почував себе, як у тiсному
дерев'яному коробi, ворушитись було важко, комiр хламиди врiзувався в шию.
Князь Володимир ввiйшов у собор, там до нього при дналось чимало бояр i
во вод, що ждали його виходу, спафарi©, що тримали сердолiкову крабицю.
До собору ввели царiвну Анну. Вона була в срiблястому одязi, що облягав
тонкий стан, обличчя ©© не було видно - голову Анни закривало густе
покривало, що спадало на плечi й груди.
Князь Володимир зробив так, як йому заранi сказали, - ступив уперед,
зупинився перед царiвною, пiдняв з ©© голови покривало.
Перше, що вiн побачив, - великi переляканi очi Анни, що темнiли на
вибiленому, нафарбованому обличчi, тонкий нiс, що здригався вiд
напруженого дихання, стиснутi уста.
Але все це - не тiльки обличчя царiвни, а й тисяча людей, що наповнили
собор, урочистий спiв хору, сяйво свiчок - проходило перед ним, як увi
снi, взявши за руку царiвну Анну, вiн повiв ©© вперед, до вiвтаря, де вже
стояв пископ, а на столику, праворуч вiд нього, лежали вiнцi.
пископ пiдняв вiнцi й поклав на голови Володимира й Анни, з' днав ©х
руки червоною шовковою хусткою, благословив - вiднинi Анна була царицею,
жоною князя Володимира, голову ж його вiнчатиме корона вiзантiйських
iмператорiв.
- Iсполайте деспоте!* (*Многi лiта государю!) - гримiло в соборi,
тисяча людей, величаючи його, василевса, ставали на колiна.
I дивнi, нiколи не знанi почуття огорнули душу князя Володимира. Вiн
дивився на людей, бачив безлiч захоплених блискучих очей, чув
багатоголосий спiв хору, що бажав многих лiт василевсу Володимиру й
василiсi Аннi, йому забивали дух пахощi ладану, смирни.
Вiднинi нiхто й нiколи не назве вже його сином рабинi, вiн iмператор,
як Василь i Костянтин у Вiзантi©, як Оттон у нiмцiв... Вiднинi нiхто й
нiколи не називатиме такожде й Русь землею варварiв-язичникiв, вона сто©ть
нарiвнi з Вiзантi ю, Нiмецькою iмперi ю, могутнiми державами свiту...
Князь Володимир пiднiс руки д'горi, звернув погляд до неба.
- Воззри, боже, на мя, смиренного раба свого, прийми, боже, молитву
мою...
Позаду залишились пир, шум багатьох голосiв, спiви, славослов'я - у
спочивальнi, куди вони зайшли, багато людських рук довго й старанно
працювали, щоб приготувати все для радостi, щастя, любовi, - в срiбному
свiчнику горiло сiм свiчок, промiння ©м освiтлювало червонi грецькi килими
на стiнах, мармуровi постатi Амура й Псiхе©, що злилися в' дно у вiчному
цiлунку, бiлоснiжне широке ложе, у високих вазах квiти.
За розчиненим вiкном пливла нiч - чудова, велична: повний мiсяць
заливав голубуватим сяйвом гори на мисi Парфенiя, тихi води Руського моря,
мури, церкви, колони, базилiки й побудованi стiна в стiну будинки
Херсонеса, що зараз уночi були попелясто-срiбнi.
Сп'янiлий вiд вина й усього, що йому довелось пережити цього дня,
Володимир дивився на Анну, ©© великi темнi очi, що дуже одверто й
покiрливо заглядали в його серце й душу, гарне обличчя, на якому
палахкотiли рум'янцi, вiдкритi уста, за якими видно було два ряди
стиснутих зубiв - намистечка з перлiв.
I вся вона - з чудовою, наче точеною, ши ю, округлими плечима, персами,
надзвичайно тонка в станi, з крутими, пружними стегнами, - красою Анна
була достойною дочкою матерi сво © Феофано, але та догоряла, як вечорова
зоря, в Константинополi, а ця сходила, нiбi© денниця, в Херсонесi, над
морем Руським.
I, вражений цi ю красою, князь, а нинi василевс, Володимир несмiливо
торкнувся руками ©© плечей, а потiм обняв трепетне тiло Анни, поцiлував ©©
гарячi, благаючi уста...
- Божественна василiса! Окраса свiту! - сказав вiн.
- О Володимире, гiперборейський витязь! - вiдповiдала Анна.
Руських слiв, яких навчили Анну в час подорожi з Константинополя до
Клiматiв, i тих грецьких слiв, якi Володимир завчив тут, у Херсонесi, було
так мало... Але що слова, коли саме небо, мiсяць, земля, зда ться,
благословляють любов, а зовсiм недалеко набiгають на берег i щось шепочуть
теплi морськi хвилi?!
4
Починало свiтати, коли князь Володимир став за городом на скелi, в
пiднiжжя яко© глухо били хвилi.
Хто зна , чого вiн у цю вранiшню годину опинився тут, позаду була нiч,
коли нi вiн, нi Анна не спали, тiльки перед свiтанком вона, поклавши руку
на його плече, спокiйно заснула, сам вiн також мiг i мусив спати.
Проте сон не йшов йому в голову, обережно прийнявши з свого плеча теплу
руку Анни, вiн устав, опустив на вiкнi завiсу, тихо одягнувся, ще тихше,
щоб не рипiли мостини й не рипнули дверi, вийшов з спочивальнi, спустився
в сiни, де стояла сторожа, опинився на тихiй, безлюднiй ще вулицi,
проминув пiвнiчнi ворота стiни, став на скелi над морем.
За кiлька годин, що минули вiд пiвночi, все змiнилось на небi й у морi
- вiд сходу iз-за гiр рвучкий вiтер гнав розiрванi сiрi хмари, море
розходилось, скрiзь по ньому котились хвилi.
Але буря ходила не тiльки в морi, щось сталось у цю передсвiтанкову
годину в душi князя Володимира, йому здалося, що вiн дуже багато днiв iшов
все вперед i вперед, до мети, яка тiльки вночi була чистою, ясною,
привабливою, як мiсяць, небо, зорi, вся земля.
Так чого ж хвилю ться Володимир - все сталось, як вiн i вимагав: з
iмператорами Вiзантi© укладено почесний, твердий, несхитний ряд, кораблi
вже привезли з Константинополя дань на живих i за мертвих во©в, учора вiн,
одягнувши вiнець, став iмператором, взяв у жони василiсу Анну, може
смiливо, з перемогою повертатись на Русь.
На Русь... Саме про це й думав, стоячи на скелi над морем, князь
Володимир... О рiдна земля, яка вона була чудова, бажана, коли князь
Володимир з перемогою повертався до не©.
У цiй землi в нього був свiй куточок, свiй дiм, своя родина, жона,
дiти... Але де нинi його дiм, що скаже вiн жонi Рогнiдi, що скажуть йому
дiти його? Шукаючи добра рiднiй землi, що содiяв вiн дому сво му?
Вiн iшов понад морем все далi й далi вiд города, зупинився пiд
кипарисами, що низько хилились i тужно шумiли пiд вiтром. Це був
некрополь, закладений у давно минулi лiта, - город мертвих, де стояли
пишнi гробницi, величнi пам'ятники, колони, мармуровi стату©, над деякими
з них висiченi були з сiрого херсонеського каменю надгробки, подекуди тiнi
мертвих охороняли лише бугорки з пiску з висхлою жорсткою травою.
Знаючи вже грецькi письмена, князь Володимир минав могилу за могилою, з
трудом вчитувався в написи над ними, нiби слухав переклик тих, що давно
пiшли з свiту.
Бiля однi © могили вiн зупинився надовго, розбирав письмена й нарештi
зрозумiв ©х.
На мармуровiй плитi було висiчено:
"О Юлi , радiй!
Ти, народжена над теплим пiвденним морем,
стала княгинею холодно© полунощно© землi,
була жоною тигра й льва,
а вiд них народила леопарда,
лежи ж спокiйно тут, у землi Херсонеськiй,
нехай леопард iде й iде по суходолу,
ти ж мертва, як жива на землi, бажана небу стала!"
Прочитавши цей напис, князь Володимир здригнувся, холодок пробiг по
його тiлу. Хто похований пiд цим надгробком, про яку Юлiю, тигра, льва й
леопарда говориться в написi?
Хвилi все дужче й дужче, перевертаючи камiння, били в береги,
загрозливий голос з минулого, неминучiсть, а разом i страх перед
завтрашнiм днем вповзали в душу василевса Володимира.
Розвиднiлось, коли князь Володимир повернувся до будинку стратига. Там
стояла денна сторожа, яка дуже здивувалась, побачивши, що князь уже
виходив з дому. Ще бiльше були здивованi во води й бояри, почет Анни,
священики.
Усi вони низько вклонились князевi, коли вiн зайшов до сiней,
розгублено й стурбовано подивились на нього, мовчали. Вiн вiдповiв на ©хн
вiтання, пiшов сходами на верх будинку.
Цариця Анна вже не спала, в переходах метушились ©© слуги, в самiй
спочивальнi кiлька жiнок закiнчували ©© одягати.
Коли князь Володимир переступив порiг, усi швидко вийшли з спочивальнi,
й вони залишились з Анною тiльки вдвох.
Його здивувало, що, незважаючи на раннiй час, Анна вже одягнулась у
царський свiй одяг - срiблясту з золотими пальметами* (*Пальмети -
орнамент у виглядi пальмового гiлля.) тунiку, на головi ©© сяяла легка
дiадема з камiння, плечi прикривала червона хламида.
- Сьогоднi у нас буде великий чи середнiй вихiд? - запитала Аниа.
Вiн навiть не зрозумiв, про що запиту Анна.
- У Константинополi, у Великому палацi, - пояснила вона, - василевси
роблять щоденно великi, середнi й малi виходи: великi - в храм Софi©,
середнi - до iнших храмiв, малi - в перший тиждень Великого Посту,
вiдповiдно до яких одягають бiлi, пурпуровi чи чорнi одяги, показуються чи
не показуються народу...
Князь Володимир посмiхнувся.
- Я виходитиму до во вод, бояр i всiх людей сво©х, - вiдповiв вiн Аннi,
- як i допреже, днесь робитиму те саме, що й завжди. З Херсонесом
закiнчено, треба збиратись i вирушати до Ки ва.
- Але ж ти вийдеш до сановникiв сво©х, полководцiв, во©в?
- Я вже був у городi i ходив далеко до моря.
- Ти вже був у городi й ходив до моря? - Анна широко розплющила очi. -
I з тобою були тво© сановники, полководцi, во©?
- Нi, - важко зiтхнув Володимир. - Я вийшов у город, ходив до моря й
довго там стояв...
- Один?
- Так.
Очi, обличчя, весь вигляд i рухи Анни виявили, що вона не розумi , як
©© муж - князь Русi i василевс Володимир - мiг сам вийти з дому, iти до
моря, довго там стояти - адже у Константинополi, у Великому палацi, все
робилось iнакше: там василевси й василiси жили, оточенi етерi ю, кроку не
смiли ступити без сановникiв, дiяли так, як велiв церемонiал.
- То ти зробиш вихiд зараз? - все допитувалась вона.
- Так, - заспiшив Володимир, - зараз ми вийдемо разом з тобою, пiдемо
вниз i поснiда мо, а там я вирушу в город, щоб оглянути лодi©, на яких ми
по©демо до Ки ва.
- А що мушу робити я? - здвигнула плечима Анна.
- Тобi такожде треба збиратись: дорога в нас буде важка й довга.
- Гаразд! - процiдила Анна. Тепер вона зрозумiла свого мужа.
- Пiдемо! - сказав Володимир.
- Я готова, - вiдповiла Анна, оглядаючи свою тунiку, хламиду... Вона,
правда, на якусь мить затрималась i зняла з голови легку дiадему, поклала
©© в ларець, що стояв бiля ложа.
Одразу за дверима спочивальнi ©х ждали во води, бояри, василiки, почет
царицi, кiтонiти, що тримали в руках довгi скринi з одягами iмператора.
Коли Володимир i Анна вийшли з спочивальнi, усi вони низько вклонились
©м, во вода Вовчий Хвiст ступив до князя, промовив:
- Оцi гречини, - сказав вiн пошепки, - бажають одягти на тебе царський
одяг i вiнець.
Але князь Володимир i сам розумiв, чого вони зiбрались.
- У нас на Русi, - сказав вiн, - люди звикли одягатись самi, i князi
©хнi такожде. Царськi одяги, бояри мо©, вiзьмiть i сховайте, я ©х
одягатиму, коли розмовлятиму з iмператорами, а з людьми мо©ми буду аки
князь.
Наперед виступили василiки.
Василевсе, княже Володимире! - почав патрикiй Фрiгiй. - Прийшов день
нашого прощання, ми зробили все, нинi збира мось рушати до
Константинополя.
- Я такожде зробив усе, через що такожде збираюсь залишити Херсонес. Що
ж, очевидь, ми побажа мо однi одним щасливо© дороги.
- Ми вiд усi © душi бажа мо тобi й царицi щасливо© дороги.
- Щасливого плавання й вам, василiки, зичу здоров'я, щастя, многих лiт
i сватам мо©м, iмператорам вашим.
- Дяку мо, василевсе-княже, бажа мо й тобi з царицею здоров'я, щастя,
многих лiт життя. Проте дозволь запитати, василевсе, як будемо виконувати
ряд з Руссю? Хто з нас по©де тепер з тобою до города Ки ва?
- А навiщо вам ©хати до Ки ва?
- Не про себе мовимо, ми ©демо до Константинополя, але певнi, що з
тобою до Ки ва по©де наш пископ i священики.
- А чого ©хати пископу? Василiки затялись.
- Iмператори нашi радились з патрiархам Миколою Хризовергом, i вiн
посила пископом на Русь Михайла...
- Марно молодi iмператори вашi, - зло пожартував князь Володимир, -
турбували старого патрiарха вашого Миколу... Я сказав вам, василiки, коли
посилав у Константинополь, що на Русi не буде пархi© вiзантiйського
патрiарха, а буде наша, руська пархiя.
- Але ж i для цi © русько© пархi© потрiбен пископ! - заволали
василiки.
- А я маю вже пископа, якого обрав сам.
- Хто ж вiн?
- Священик Анастас буде вiднинi пископом на Русi.
- Анастас вiдступник, патрiарх Микола наклав на нього анафему! -
закричали василiки i сам пископ Михайло.
- Патрiарх Микола, - сказав князь Володимир, - може накладати анафему
тiльки на тих пасторiв сво©х, iже суть у Вiзантi©, я ж, владою, даною менi
iмператорами, благословляю й призначаю пископом Русi Анастаса
Корсунянина.
Василiки й пископи перешiптувались:
- Переклюкав* (*Переклюкати - перехитрити.) нас князь Володимир, як i
баба його Ольга.
- Я слухав усе, що ви сказали, i сам сказав, що думав, - закiнчив князь
Володимир. - Будемо рушати в дорогу, зi мною в Ки©в по©дуть зодчi вашi,
навчателi, хто з священикiв хоче ©хати в Ки©в - запрошую... А тепер прошу
вас, дорогi гостi, подiлити зi мною трапезу.
Князь Володимир з Анною попереду, за ними бояри й во води рушили, а ще
далi й гречини-василiки, священики попрямували до палати, де для них був
приготований руськими воями щедрий снiданок: смажена журавлина, лебедина,
солона веприна, копченi ведмежi шинки, качки, гуси, в'ялена риба з гирла
Днiпра, що просвiчувалась, як янтар, сочива з гороху й квасолi, всякi
юшки, сирники, киселi, меди, вина, ол, кваси...
Тут було що по©сти, вiд чого упитись, дуже швидко образи й сварги
потонули на днi келихiв, корчаг, братин, незабаром з вiкон полилась i
залунала над морем величальна пiсня.
5

Того ж дня князь Володимир, у бiлому платнi, з непокритою головою,
мечем бiля пояса, разом з во водами й боярами побував у полках комонних,
що стояли за городом i вже готовi були вирушати в далеку дорогу, спустився
до затоки Символiв, де зiбрались подi©.
На березi затоки кипiла робота - там навантажували на подi© дань, яку
привезли з Константинополя, й ту, яку князь Володимир вирiшив узяти з
переможеного Херсонеса.
Йому хотiлося б багато чого взяти тут, у Херсонесi, - чудовi мусi© iз
забутих храмiв, що були привезенi ще з городiв Еллади, мармуровi стату© з
тих же часiв, якi поваленi лежали за стiнами города над морем, дивнi iкони
старого письма, на яких боги малювались, нiби живi люди, - у столицi
Клiматiв можна було знайти чимало диковин тогочасного свiту.
Але на одну та навiть i на десять подiй не вiзьмеш усього, що вабило
око й тiшило душу князя Володимира; промине ще багато лiт, доки багатства,
створенi майстрами свiту, широкою рiкою полинуть на Русь; промине ще
бiльше лiт, i тодi свiт здиву ться i замре перед багатствами душi русько©
людини...
У цей же час на одну з подiй з гучними криками во© тягли вилитi з
бронзи постатi диких коней, яких приборкували смiливi на©зники, на iншу
вантажили мармуровi стату© - далеку пам'ять Еллади. Мали роботу й
священики, що обережно укладали на лодi© iкони, сосуди церковнi.
пископ Анастас наполягав узяти з собою до Ки ва й мощi одного святого,
що лежали в херсонеському соборi.