Страница:
Гора шумить, гуде, як роздратована борть, сюди з'©хались не тiльки
ки©вськi, а з багатьох земель i городiв волостелини, посадники, во води,
тiуни, мужi лiпшi й нарочитi. Гора нагаду великий стан, в усiх кiнцях ©©
стоять навантаженi всiляким добром вози, iржуть конi, ревуть воли,
бiгають, напуваючи й годуючи тягло, а вночi стережуть добро холопи,
смерди.
Особливо важко на Горi вночi. Ворота зачиненi, пiднятi мости, сторожа
сто©ть на стiнах, дивиться в темряву, але кожному ввижа ться, що там,
унизу, вчиня ться й нароста шум, може, пiдступний ворог уже дереться на
городницi. Хто там крикнув бiля Перевесищанських ворiт, чому риплять
жеравцi на воротах вiд Подолу?
Князь Ярополк також не спить. Неспокiйний ходить вiн у темрявi - то
посидить у Золотiй палатi, то вийде в палату Людяну, спуска ться в сiни,
позира на вiкна, прислуха ться до найменшого шуму за теремом, до кожного
голосу в переходах.
Кроки лунають на сходах. Хтось кличе князя. Що сталось пiзньо© ночi на
Горi?
Це повернувся з Подолу Блюд, знаходить князя, разом вони iдуть темними
переходами, заходять до палати. Блюд викрешу вогонь, запалю свiчку й
ставить ©© в куточку на пiдлозi.
- Що скажеш, во водо? - запиту Ярополк. Блюд важко зiтха й поволi
говорить:
- Смутнi вiстi на цей раз у мене, княже.
- Вони прорвали вали?
- Нi, княже, вони не прорвали валiв, боюсь, що ©х рватимуть з двох
бокiв...
- Я не розумiю, що ти говориш, во водо. Блюд стишу голос, схиля ться
до самого вуха князя, шепоче:
- Неспокiйно на Подолi й у передграддi, кажуть, що кияни збираються
ночами, мають уже зброю.
- Так ловити ©х, нищити, аки псiв.
- Ой княже, княже! Коли б сила, я б давно вже всiх ©х виловив. Мо© люди
ходять скрiзь по Подолу, на Оболонi, в передграддi, але нiкого не можуть
виявити.
- Спалити! - вирива ться в Ярополка. - Чу ш, во водо, ой як би я хотiв
запалити весь Подол, передграддя i навiть Гору, аби все це не дiсталось
Володимиру.
- Це так! Сину рабинi найлiпше було б залишити вугiлля та попiл, але як
будемо самi?
Во вода довго мовчить, дивлячись за вiкно, де за Щекавицею видно вогнi
в станi Володимира, а потiм каже:
- Думаю, княже, що нам треба вийти з Ки ва. Ми пiдемо до Роднi* (*Родня
- древня фортеця, що стояла над Днiпром, нижче вiд Канева.), там Володимир
нас не одолi , там зустрiнемо печенiгiв, дiждемось допомоги вiд роме©в.
- Тiкати в Родню?! Залишити стiл отцiв, Гору?
- Не думай, княже, що Гора так радiсно зустрiне Володимира. Хто вiн?
Язичник, син рабинi... Ще покiйний князь Святослав хотiв посадити його на
Ки©вському столi, Гора не його, а тебе попросила князем, вiн пiшов до
лапотникiв-новгородцiв. Буде йому й тепер на Горi як синовi рабинi...
Сухе, стомлене обличчя Ярополка смикалось вiд болю. Вiн ступив кiлька
разiв по свiтлицi, i в тишi терема звуки його крокiв лунали, як грiм.
Тiкати в Родню?
4
Кiлька днiв i ночей тiкало з Ки ва во©нство князя Ярополка. Полк за
полком, тисяча за тисячею во©, зiбранi з земель Сiверсько©, Деревсько©,
Полянсько©, княжа гридьба виходили з Ки ва, скрадаючись уночi, прямували
лiсами й ярами понад Днiпром до Треполя, там збирались, щоб ждати князя з
дружиною.
Виходили з Ки ва не тiльки во© - разом з ними на возах, запряжених
волами й кiньми, навантаживши туди всякi добра, тiкали з города во води,
мужi лiпшi й нарочитi, тiуни й ябетники, купцi.
Ще в одну нiч Ярополк вирядив з Ки ва жону Юлiю - сама вона ©хала в
закритому вiзку, охороняли ©© кiлькасот вершникiв - гриднiв князя.
Це була дуже небезпечна, ризикована втеча, в городi й на валах над
Щекавицею залишалось зовсiм небагато полкiв, во© князя Володимира легко
тепер могли зламати охорону, копi м взяти Ки©в.
Проте князь Ярополк i старша його дружина були до цього готовi - вони
не шкодували людей, що сидiли в ровах над Щекавицею, скрiзь по горах, на
березi Почайни й на самiй Горi, - це були приреченi люди, вони мали вмерти
за те, щоб жив князь.
Сам же Ярополк i старша його дружина робили все для того, щоб врятувати
власне життя: на березi Почайни стояли спорядженi в дорогу лодi©, день i
нiч на них з веслами в руках сидiли гребцi, в стайнях на Горi увесь час
стояли осiдланi конi, кiлькасот гриднiв ждали бiля ворiт, щоб
супроводжувати князя чи на лодiях, чи комонно.
Так прийшла остання нiч. Князь не спав. У теремi панувала тиша, нiде не
горiв вогонь, один свiтильник блимав у сiнях, де товпилась старша дружина
й куди увесь час прибували гiнцi з Подолу. Вони повiдомляли, що на валах
тихо, в станi Володимира не чути нiчого...
Багато, дуже багато було дiла у во води Блюда. Вивезти бояр, мужiв
лiпших Гори, зняти з валiв у передграддi i послати понад Днiпром во©в, -
добре, що Блюд ранiше про це подбав, усе приготував. Але дiсталось i цi ©
ночi...
Усе сво життя Блюд дбав, - так думали люди, - про когось - князiв,
княжичiв, Гору. Насправдi ж думав вiн тiльки про себе.
Навiть жони сво © Блюд не любив, а дiтей не мав - про кого ж мiг
турбуватись i дбати во вода?
У домi його було всього вдосталь, мав Блюд багато золота й срiбла й за
всяко© нагоди й за всяку цiну намагався примножити сво добро.
Цi © ночi Блюд забрав з княжого терема, навантажив на подiю й послав до
Роднi пiд охороною гриднiв усю скотницю Ярополка - так велiв князь, саме
там вона була потрiбна.
Але не забував Блюд i про себе - згинаючись пiд вагою, однiс додому,
закопав пiд грушею, що росла на межi його дворища з во водою Воротиславом,
один мiх з золотом i срiблом...
Була пiзня година ночi, коли князь Ярополк разом з Блюдом, во водами й
кiлькома десятками гриднiв проминули ворота Гори, пере©хали мiст, стали
спускатись Боричевим узвозом.
Ворiт за ними вже нiхто не зачиняв, моста нiхто не пiднiмав - на Горi
нiкому було це робити, - порожня, холодна, темна Гора лишалась за князем
Ярополком i його дружиною.
Порожньо, холодно, темно було й там, куди вони прямували - в
передграддi й на Боричевому узвозi.
Але що трапилось? Чому це раптом зупинив князя Блюд, куди вiн дивиться,
що бачить у пiтьмi ночi?
- Ой княже, лихо! - скрикнув Блюд.
Усi вони на якусь хвилину зупинились i прислухались.
Вiд Подолу долинув крик великого множества людей, глухi удари, в
темрявi спалахнуло чимало вогнiв.
Кiлька вершникiв мчали на конях угору Боричевим узвозом. Во води й
гриднi вийняли мечi.
- За Подолом iде сiча! - зупинився бiля князя Ярополка тисяцький Путша.
- Це смерди з' днались з воями Володимира i б'ють дружину на валах.
Блюд i во води оточили Путшу.
- Звiдки вони зайшли? Де стоять? Чи во© на березi Почайни? Чи вiльний
ще Боричiв узвiз?
Путша ще раз вiдповiв, що сiча йде на валах, а на берегах Почайни тихо,
Боричiв узвiз ще вiльний.
Та ©м i самим було видно: вогнi - чимдалi ©х було все бiльше й бiльше -
палахкотiли на валах, на Подолi бiля торгу.
- Швидше! До Почайни! - заволав Блюд.
I всi вони, оточивши Ярополка, стали спускатись Боричевим узвозом до
Почайни. У примарному багряному вiдсвiтi вогнiв з Подолу було видно, як,
сторожко перебираючи переднiми ногами й присiдаючи на заднi, бредуть у
чорну пустку ночi конi, як сполоханi князь, во води й гриднi позирають i
позирають на Подол.
Коли вони до©хали до кiнця Боричевого узвозу, вогнi смолоскипiв були
близько, недалеко чулись крики людей, шум стояв над усiм Подолом, вривався
в передграддя.
Тiльки тут, у кiнцi Боричевого узвозу, над берегом Почайни, було ще
тихо, темним-темно, i вони, як у ворота рятунку, кинулися в цю темряву, в
якусь мить опинились на березi.
Важко сказати, що робилось тодi тут на лодiях. I князь Ярополк, i
во води його, i гриднi дiяли, як увi снi, у них була тепер дина мета -
попасти на лодi©, одiрватись вiд берега й тiкати.
Деякi з них встигли вибiгти на лодi© походнями, перекинутими на берег,
деякi стрiмголов котилися з круч, забродили в воду й там дерлись на
насади, сам князь Ярополк, спускаючись у лодiю, посковзнувся, мало не впав
у воду, промочив ноги.
А все ж вони вирвались - князь Ярополк з старшою дружиною сiли на
великий насад, що одiрвався од берега й швидко поплив за течi ю, ззаду за
ними попливло ще чимало лодiй, на яких сидiли й вдивлялись у темряву,
приготувавши списи, гриднi.
- Ми вчасно залишили Гору, - прошепотiв князевi Блюд, що сидiв у насадi
поруч з ним.
Ярополк мовчав. Вiн тiкав, як вовк, з города Ки ва, його дружина, що
сидiла разом з ним, нагадувала збiсiлих голодних псiв. Може, хоч тепер
скруха й жаль за минулим краяли його серце, може, хоч тепер, раз у життi,
зрозумiв вiн, що жив не по правдi, шкодував за содiяним i картав себе за
бездоб пролиту кров?
Нi, не про це думав князь Ярополк: палаючий Ки©в вiдступав усе далi,
вниз, чорнi береги тiкали за обшивкою насада, i такi ж чорнi думки
пропливали в його головi; вiн ненавидiв свiт, проклинав брата Володимира,
мрiяв про люту помсту.
Ярополк був певен, що повернеться сюди. О, вiн буде безжальний i
немилосердний до свого брата, вiн зiтне голови тисячам людей, що прийшли з
верхнiх земель i нинi подолали Ки©в, о, як затремтить i здригнеться Руська
земля, коли вiн повернеться сюди!
- Вони iдуть Боричевим узвозом, - говорив Блюд. З Днiпра ©м було видно,
як люди з смолоскипами в руках поспiшають вгору узвозом, сюди, аж на
плесо, долiтали ©хнi крики, ось вогнi зупинились бiля ворiт, щось там
спалахнуло, почало горiти.
- Добре, що ми вирвались, княже, - хижо шепотiв Блюд. - Доки вони
одолiють Гору, ми будемо вже далеко, во© iдуть берегом. Нi, тепер
Володимир нас не дiстане! А ми ще повернемось сюди.
5
Десь опiвночi князь Володимир вийшов з свого шатра. Було темно. Близько
стояла, перемовляючись мiж собою, старша дружина - князь пiзнав голоси
во вод Кирси, Спирки, Чудина. Вiн пiдiйшов до них.
- Либонь, скоро й почнемо.
- Полки готовi, княже. Ждемо гасла з Ки ва.
- Зда ться, вони вже рушили... Усi прислухались. Десь у темрявi й тишi,
якi оповивали Подол, передграддя й Гору, почувся шум.
- Мовчiть! - крикнув во вода Кирса на во©в, що гомонiли недалеко на
валу.
Во© замовкли. I тодi зовсiм виразно з глибини ночi, спочатку глухо, а
далi дужче, до них долинув шум i багатоголосий крик людей. Ще хвилина - i
вони побачили вогнi, тут-там серед темряви горiли смолоскипи, ©х було все
бiльше й бiльше, вдалинi, здавалося, переливався жар.
Це була хвилина, яко© всi ждали. З кiлькох бокiв Ки©в оточили во©
Володимира, а на помiч ©м вставала ще одна сила - перед ними вирував,
шумiв, весь горiв вогнями Подол.
I вже через рови бiгли роб'© люди, вони кричали, що на верхньому валу i
на всьому Подолi нема Ярополково© ратi - усi вони повтiкали вночi;
незабаром прибiгли смерди й з передграддя. "I на Горi, - говорили вони, -
нема во©в, на городницях не видно сторожi, князь Ярополк з во водами й
мужами утiк вночi до пониззя".
Полки князя Володимира рушили разом вiд Дорогожичiв, з лугiв за
Оболонню, з Перевесищанського лiсу вирвались комонники, земля загула вiд
крокiв тисяч нiг i тупоту коней, шум долинув i з-за Днiпра, во©
перепливали на лодiях i конях плесо, город Ки©в упав.
Князь Володимир в'©жджав до Ки ва на чолi старшо© дружини пiд знаменом
батька свого Святослава, на якому були вишитi два перехрещенi золотi
списи, за ними ©хали риндi, гриднi.
З трепетом дивився Володимир на город, який покинув багато лiт тому, й
не впiзнавав його. На Оболонi, де колись хижi стояли серед лугу на поприще
одна вiд однi ©, вся земля була зорана й покопана, всiяна домами,
халупами, землянками. На Подолi навкруг торгу й над берегом Почайни
виросло багато нових теремiв з клiтями й пiдклiтями, склепами й коморами;
тереми цi й дворища, розгородженi високими тинами, тягнулись аж до гiр,
утворюючи концi.
Змiнилось i передграддя. Володимир пам'ятав, що тут ранiше просто в
землянках жили кузнецi, гончарi, скудельники та кожум'яки, недалеко вiд
ворiт Гори був один тiльки кам'яний терем княгинi Ольги i кiлька
дерев'яних - бояр; а тепер новi добрi тереми - кам'янi й дерев'янi -
оточували всю Гору, вони, здавалося, наступали на землянки кузнецiв,
ремiсникiв, розчавлювали ©х.
Де не ©хали во© Володимира, ©х радо вiтали кияни, на Подолi в одному
мiсцi во води з Новгорода зустрiчались iз земляками - новгородськими
купцями, там переляканi хозари частували во©в медом i олом, ще в одному
мiсцi свiон обнiмав свiона, посеред торгу вже палало високе вогнище перед
дерев'яним Волосом, що стояв без срiбних вусiв - ©х уночi, як татi,
вирубали з дерева во© Ярополка.
I скрiзь навкруг - на крутих схилах над Глубочицею, що вилась до
Почайни, над швидкою Сiтомлею, яка струмувала з Щекавицького лiсу, на
концях Гончаровому, Кожум'яцькому - стояли люди, чулись жвавi голоси й
крики.
На Подолi князя Володимира зустрiли й тi люди, якi вночi вдарили в
спину полкам Ярополка.
Вони ждали його недалеко вiд торгу, на широкiй, обсадженiй липами
площi; ©х було кiлькасот, деякi на конях, з мечами й щитами, деякi - пiшi,
з сулицями, а то й просто з довбнями в руках.
Володимира вразив один iз них - старий, сивий уже чоловiк, слутий на
лiве око, що сидiв на конi попереду всього земського вiйська.
- Чолом тобi б' мо, княже Володимире! - промовив чоловiк.
- Слава князевi Володимиру! - закричали всi во©.
- Хто ти си? - запитав старого Володимир.
- Я - во вода Рубач, - вiдповiв той.
- Ти служив у Ярополка?
- Нi, княже Володимире! Я ходив з отцем тво©м Святославом на роме©в i
привiз до Ки ва меч його i щит... Та я вiддав зброю не в тi руки: князь
Ярополк повернув ©х супроти людей руських...
- А менi i руським людям служитимеш?
- Я вже послужив i служитиму, скiльки маю сил, княже! - вiдповiв
во вода Рубач, i з диного його ока викотилась сльоза.
Увагу князя Володимира привернув ще один во©н, чоло якого перетинав
глибокий шрам, вiн стояв позад во води Рубача.
- А ти хто си? - запитав князь Володимир.
- Тур, - коротко вiдповiв той.
- Але хто - ремiсник, смерд, робочич?
- Гридень...
- То ти служив у князя Ярополка?
- Нi! Я гридень князя Святослава, Ярополк забрав у мене меч i щит.
- Спасибi тобi, Туре, за те, що добре служив отцю мо му й допомiг
менi... Хочу пожалувати тебе. Тур повiв плечима.
- Мене пожалувати? О нi, княже Володимире, пожалування не треба...
Навiщо воно менi? Та й за що жалувати? Не я один, багато людей допомагали
тобi.
- Ти дивний чоловiк, Туре! Хiба ж хто вiдмовля ться вiд пожалування?
Тодi скажи, чого б ти хотiв?
- Верни менi меч i щит, що ©х у мене забрав Ярополк.
- Дайте гридневi Туру меч i щит! - велiв князь.
6
Серед людей, що зустрiчали князя Володимира в передграддi, стояла
немолода вже жiнка з привабливим, але трохи суворим обличчям, тонкими
бровами, ледь вицвiлими, проте теплими карими очима, в темному платнi й з
такою ж хусткою на головi. Стиснувши уста, вона дивилась уперед, на
Боричiв узвiз, де посувалось во©нство князя Володимира.
Нiхто з численного натовпу, що стояв тут, на Горi, не знав цi © жiнки,
нiхто не мiг знати ©© й у дружинi князя Володимира, а тим бiльше вiн сам,
проте сполошенi очi жiнки, тривожний вираз обличчя, весь вигляд свiдчив,
що вона дуже неспокiйна, нiби чогось бо©ться.
I жiнка справдi непоко©лась, боялась, що хтось ©© пiзна , бо вона була
колись ключницею княгинi Ольги, та мною любов'ю покiйного князя
Святослава, матiр'ю князя Володимира, що нинi переможно вступав до города
Ки ва.
Малуша не бачила свого сина багато лiт, втiм, скiльки дивилась вона на
нього й до цього! Кiлька щасливих мiсяцiв у Будутинi, де народила й сама
кормила сина, одна коротка годинка, коли не витримала, босими ногами
прийшла з-над Росi до Ки ва, щоб здалеку попрощатись iз сином, бодай
подивитись на нього.
Якби хто знав у Ки вi, скiльки й якими гарячими словами молилась Малуша
за сина свого Володимира-князя, скiльки разiв виходила на кручу над
Днiпром, де колись проводжала свого сина, до болю в очах дивилась i
дивилась у тьмяну далину, чи не з'являться там лодi© князя Володимира.
I лодi© попливли Днiпром, але не Володимировi, а Ярополковi, княжi
боричi кричали над узвозом бiля Почайни, що Ярополк почав брань з
Володимиром, що ки©вськi во© розбили новгородцiв i мало не вбили самого
Володимира пiд Любечем. Пiзнiше вони стали кричати, що князь Володимир iде
на Ки©в, де жде його смерть.
I там во© Володимировi стали пiд Ки вом, вже на валах по Глубочицi
почалась сiча велика, а минуло© ночi мимо Берестового лiсу i все вниз, до
Роднi, пiшли во© Ярополка, Днiпром попливли лодi© - нiч була темна, але
Малуша пiшла до самого берега, бачила, як вони тiкають.
I от во© князя Володимира вступають до Ки ва, вони ©дуть - все ближче i
ближче. О, що робилось з Малушею, як билось ©© серце, палало обличчя, коли
побачила сина. Ще здалеку пiзнала його Малуша - вправний, дуже гарний, вiн
сидiв у сiдлi, спираючись на стремена й тримаючи довiдки в лiвiй руцi,
правицею вiтав людей.
Ближче, ще ближче, - от Малуша побачила його обличчя - трохи стомлене й
блiде, непокриту голову, на якiй ворушився пiд вiтерцем русий чуб, карi
очi, тонкий нiс, вуси, усмiхненi уста...
- Слава князевi Володимиру! - лунало навкруг. - Слава, слава!
I тiльки Малуша не кричала, бо сльози - дуже гiркi, а все ж радiснi
сльози - стиснули ©й горло, - вона була щаслива, що бачить нарештi свого
сина, в мислях обнiма , цiлу його.
Нi, вона нiкому не скаже про свою радiсть i щастя, бо Володимир -
князь, мусить бути князем, доля ж ©й судила, - за це дяка богу, - стати
тiльки матiр'ю князя, а все ж лишитись рабинею довiку.
Раптом Малуша закам'янiла - слiдом за князем, також на конi, ©хав з
мечем бiля пояса Тур. "Що сталось, як вiн тут опинився?" - подумала вона,
жахаючись, що Тур ©© побачить. Проте це була одна тiльки мить, гридень не
дивився на не©.
- Слава! Слава Володимиру! - лунало навкруг. Не кричала тiльки мати, що
любила його бiльше, нiж усi цi люди. Вона жадiбно вдивлялась у рiдне, таке
миле ©© серцю обличчя, стежила за кожним його рухом, ловила погляд очей, а
коли про©жджав мимо, схопилась за стремено, пройшла, нiкому не вiдома,
поруч, так близько, кiлька крокiв, i це була ©й нагорода за всi сльози й
муку.
7
Бiля ворiт Гори князь Володимир зупинив коня й повiльно встав з сiдла.
Спiшувались i во води, риндi, гриднi, вся дружина.
Князь вiддав вуздечку стременному, повiльно ступив уперед, зiйшов на
мiст, став перед ворiтьми, глянув на стiни й вежi, де не видно було
сторожi.
Вiн iшов через ворота з непокритою головою, пильно дивився навкруг, де
так добре все знав, де сходив кожен камiнець, за ним крокували во води й
тисяцькi полунощних земель, гриднi.
Гора вразила його. Безмов'я й тиша. На требищi в кiнцi Гори не палав
вогонь. Нiкого не було видно бiля теремiв бояр i во вод, що тягнулись
праворуч i лiворуч, скрiзь стояли покинутi напризволяще вози, блукали
воли, конi...
Не встигли вони пройти вiд ворiт до княжого терема, як iз дворiв то
тут, то там почали витикатись старi бояри, тiуни, огнищани, на требищi
з'явився головний жрець Перуна, - усi цi люди оддалiк з побоюванням
дивились на князя та його дружину, дивувались, що на Горi так тихо, рушили
вперед, пiдступили, стали проти Володимира.
Володимир дивився на цих людей, багатьох з яких знав... Втiм, знав вiн
©х давно, в юнi лiта, з того часу чимало води збiгло Днiпром, багато подiй
сталось у землях Русi й тут, на Горi. Хто нинi цi люди, з ким вони - з
Ярополком чи з ним, - темна була ранiше, темна й зараз Гора.
- Чолом тобi, княже! - залунали голоси.
Вiн привiтався з ними, перекинувся з одним-другим боярином словом,
теплою посмiшкою пiдбадьорив головного жерця, оточений сво©ми во водами,
рушив до терема.
I враз ожив, зашумiв, загомонiв терем, князь i во води пройшли на верх,
зупинились у Золотiй палатi перед доспiхами давнiх князiв.
Тихо було в палатi, князь i вся його старша дружина стояли мовчки,
вранiшн свiтло вливалось у вузькi вiкна, зiгрiвало холоднi доспiхи,
тьмяно грало на золотi й срiблi щитiв, мечiв, шоломiв.
Тут була зброя не тiльки давнiх князiв - край усiх доспiхiв, майже бiля
дверей, висiли меч i щит, якi вiн одразу ж пiзнав, - меч i щит отця його
Святослава. Володимир ступив ближче до стiни, зняв з кiлочка меч, вийняв
його з пiхов.
Блискуче лезо обоямогострого, дуже довгого меча, який робили роднянськi
кузнецi; видно було кiлька щербинок - пам'ять жорстоко© сiчi, може,
останньо© сутички на Хортицi.
Вкрай схвильований, вiн пiдняв обома руками меч, доторкнувся устами
холодно© крицi, вклав меч у пiхви, знову почепив на стiну.
А життя йшло, брань з Ярополком ще не була закiнчена, з стiн було
видно, як iдуть на пiвдень полки, а Днiпром пливуть i пливуть лодi©, на
Гору один за одним при©жджали гiнцi, якi повiдомляли, що пiше вiйсько й
лодi© Ярополка проминули вже Вiтичiв, наближаються до Треполя.
Князь Володимир поверта назад гiнцiв, велить полкам гнати далi
ярополкiвцiв, а зупиняться - оточити ©х i дати вiсть до Ки ва.
У князя Володимира й старшо© дружини, що залишилась у Ки вi, було
багато дiла - гiнцi повiдомляли, що Ярополк проминув Треполь i рушив на
Родню, полки Володимировi посувались нижче й нижче понад Днiпром, туди ж
поспiшали й лодi©, проте доводилось тримати сторожу й у полi - на схiд i
захiд вiд Ки ва - пильнувати на Подолi, в передграддi, на Горi, - ворог
стояв недалеко.
Тiльки надвечiр Володимир з небагатьма во водами зайшов до стравницi,
щоб по©сти. Там уже був застелений стiл, стояли рiзнi страви, вино в
корчагах, а зустрiчала ©х, низько схиливши голову, жiнка в бiлому платнi.
- Чолом тобi, княже! - прозвучав тихий голос.
- Будь здорова, - вiдповiв князь.
Жiнка пiдняла голову, й вiн пiзнав ©© - це була, немолода вже тепер, та
сама Пракседа, яка заступила колись тут, у стравницi, мiсце його матерi -
ключницi Малушi.
Вiн дивився на не© довгим i пильним поглядом. Боляче? Так, Володимиру
було дуже боляче й смутно в цю хвилину, жiнка-ключниця в бiлому платнi
нагадала багато.
- Чи в тебе чим погодувати нас, ключнице?
- , княже... Я давно все приготувала.
- Чому ж не горить вогонь?
Пракседа розгублено поглянула туди, куди дивився князь: на жертовник,
застелений грецьким червоним килимом.
- Хочу принести жертву, - суворо сказав князь Володимир. - Приготуй
усе!
Ключниця метнулась, скинула килим, побiгла до очага й принесла звiдти
жару.
Князь Володимир, не сiдаючи за стiл, ждав з во водами, коли вона
закiнчить, потiм узяв по частцi вiд страв i кинув на жар. Легкий димок
повився над жертовником, спалахнув вогонь, - мовчки, схиливши голови,
князь i во води поминали предкiв.
I ©ли вони в мовчаннi - адже тут, у стравницi, витали душi предкiв,
вони, так вiрив князь Володимир i його во води, споживали страви разом з
ними.
Коли всi вийшли з стравницi, ключниця Пракседа довго дивилась услiд
князевi, що крокував, оточений во водами, в довгих переходах.
"Такий, як i мати, - подумала вона, - тi ж очi".
Пракседа засмiялась. Це був невеселий смiх. Вона не любила, нi, бiльше,
ненавидiла ключницю Малушу, знала, добре пам'ятала юного Володимира, не
любила i його так само, як i матiр, але Малушi давно не було на Горi, син
©© Володимир сидiв у Новгородi, минуле, здавалось, зникло.
А тепер, - Пракседа неминуче мусила себе про це запитати, -
Володимир-князь у Ки вi, вона мусить по©ти й кормити його, в ©© руках поки
що ключi вiд усiх добр княжого терема.
Ненавидящими очима дивилась Пракседа услiд князевi, що йшов у
переходах, а от i зник... Що ж буде далi?
Тiльки увечерi князь Володимир залишився один, обiйшов терем, де провiв
сво© юнi лiта, де все було йому таке знайоме, рiдне, минав переходи,
палати, зупинився в свiтлицi, де колись жив i де тепер волив жити.
Перед ним лежала мовчазна, темна Гора, за стiною видно було Подол,
Оболонь, Днiпро. Десь серед пiтьми ночi на Щекавицi й ближче, над берегами
Почайни, горiло кiлька вогнищ - то, либонь, во© готували собi вечерю.
Тихо, так, навкруг було дуже тихо, сюди, в свiтлицю, не долiтав жоден
звук, тиша велiя стояла на Горi, в Ки вi, на Днiпрi; мине короткий час - i
мир, князь Володимир був певен тепер у цьому, прийде в усю рiдну землю.
Не радiсть i гордiсть близько© перемоги наповнювали душу Володимира,
йому було смутно, що так сталось.
Вирушаючи на сiчу, вiн не думав про це - образа, щире прагнення
виконати заповiт батька, подолати свавiльного брата - от якi почуття
керували Володимиром у Новгородi i в далекому походi до Ки ва.
I от вiн у Ки вi, в теремi княжому, де тiльки вчора, минуло© ще ночi
ходив, був господарем Ярополк, якого оточували бояри, во води, мужi, за
яким стояли полки, землi, сила.
Зараз у теремi тихо, не чути людського голосу, нема нi Прополка, нi
бояр, нi во вод, сила зламала силу. Князь Володимир уявив, як у темрявi,
холодi всi вони пливуть Днiпром, чи бредуть у полi, чи деруться через лiси
й хащi. Куди, куди вони йдуть?
А далi? Адже йде до неминучого - його во© наздоженуть лодi© Ярополка,
перетнуть вiйську шлях у полi, зрештою, оточать у Роднi, копi м вiзьмуть
фортецю над Днiпром i не пошкодують нi князя, анi мужiв його... Це -
смерть Ярополка.
Проте вiн не винен у цьому, вiн не раз простягав руку Ярополку, був не
тiльки месником, а найперше братом, навiть нинi послав гiнцiв - кличе
Ярополка припинити сiчу, укласти мир.
Князевi Володимиру, як i завжди пiсля сiчi, було невимовне боляче, що в
Руськiй землi йде усобиця, бездоб ллються рiки кровi, довго ще пiсля цього
доведеться Русi го©ти рани, виривати терни з наболiлого тiла.
Як хотiлось йому, щоб у цю пiзню годину ночi поряд з ним була рiдна
людина, якiй вiн мiг би висловити сво© думи й страждання, яка б зiгрiла
його спраглу душу.
Отець! О, як рано вiн - молодий ще, дужий, полум'яний - пiшов iз життя;
тiльки меч i щит його висять у Золотiй палатi - холоднi, мертвi речi, а
отця нема , не буде.
Мати! Володимир згадав i ©©, втiм, що вiн мiг знати про не©, нiколи не
бачивши, не чувши голосу?! Люди, земля, небо, скажiть, яка його мати, де
вона?!
За вiкном палати колишеться гiлля, вiтер вiйнув з Днiпра, може, мати
десь близько, може, - князь Володимир навiть затремтiв, - вона сто©ть
поруч, у нiчнiй пiтьмi, дивиться на нього.
Нi, матерi нема ; прийде час, мине сiча, вiн шукатиме ©© слiд, може,
колись вона сама озветься до нього, нинi i ©© нема .
Так хто ж в князя Володимира?
Вiн дума про Рогнiду, хоче пригадати ©© очi, чоло, обличчя, всю, яку
ки©вськi, а з багатьох земель i городiв волостелини, посадники, во води,
тiуни, мужi лiпшi й нарочитi. Гора нагаду великий стан, в усiх кiнцях ©©
стоять навантаженi всiляким добром вози, iржуть конi, ревуть воли,
бiгають, напуваючи й годуючи тягло, а вночi стережуть добро холопи,
смерди.
Особливо важко на Горi вночi. Ворота зачиненi, пiднятi мости, сторожа
сто©ть на стiнах, дивиться в темряву, але кожному ввижа ться, що там,
унизу, вчиня ться й нароста шум, може, пiдступний ворог уже дереться на
городницi. Хто там крикнув бiля Перевесищанських ворiт, чому риплять
жеравцi на воротах вiд Подолу?
Князь Ярополк також не спить. Неспокiйний ходить вiн у темрявi - то
посидить у Золотiй палатi, то вийде в палату Людяну, спуска ться в сiни,
позира на вiкна, прислуха ться до найменшого шуму за теремом, до кожного
голосу в переходах.
Кроки лунають на сходах. Хтось кличе князя. Що сталось пiзньо© ночi на
Горi?
Це повернувся з Подолу Блюд, знаходить князя, разом вони iдуть темними
переходами, заходять до палати. Блюд викрешу вогонь, запалю свiчку й
ставить ©© в куточку на пiдлозi.
- Що скажеш, во водо? - запиту Ярополк. Блюд важко зiтха й поволi
говорить:
- Смутнi вiстi на цей раз у мене, княже.
- Вони прорвали вали?
- Нi, княже, вони не прорвали валiв, боюсь, що ©х рватимуть з двох
бокiв...
- Я не розумiю, що ти говориш, во водо. Блюд стишу голос, схиля ться
до самого вуха князя, шепоче:
- Неспокiйно на Подолi й у передграддi, кажуть, що кияни збираються
ночами, мають уже зброю.
- Так ловити ©х, нищити, аки псiв.
- Ой княже, княже! Коли б сила, я б давно вже всiх ©х виловив. Мо© люди
ходять скрiзь по Подолу, на Оболонi, в передграддi, але нiкого не можуть
виявити.
- Спалити! - вирива ться в Ярополка. - Чу ш, во водо, ой як би я хотiв
запалити весь Подол, передграддя i навiть Гору, аби все це не дiсталось
Володимиру.
- Це так! Сину рабинi найлiпше було б залишити вугiлля та попiл, але як
будемо самi?
Во вода довго мовчить, дивлячись за вiкно, де за Щекавицею видно вогнi
в станi Володимира, а потiм каже:
- Думаю, княже, що нам треба вийти з Ки ва. Ми пiдемо до Роднi* (*Родня
- древня фортеця, що стояла над Днiпром, нижче вiд Канева.), там Володимир
нас не одолi , там зустрiнемо печенiгiв, дiждемось допомоги вiд роме©в.
- Тiкати в Родню?! Залишити стiл отцiв, Гору?
- Не думай, княже, що Гора так радiсно зустрiне Володимира. Хто вiн?
Язичник, син рабинi... Ще покiйний князь Святослав хотiв посадити його на
Ки©вському столi, Гора не його, а тебе попросила князем, вiн пiшов до
лапотникiв-новгородцiв. Буде йому й тепер на Горi як синовi рабинi...
Сухе, стомлене обличчя Ярополка смикалось вiд болю. Вiн ступив кiлька
разiв по свiтлицi, i в тишi терема звуки його крокiв лунали, як грiм.
Тiкати в Родню?
4
Кiлька днiв i ночей тiкало з Ки ва во©нство князя Ярополка. Полк за
полком, тисяча за тисячею во©, зiбранi з земель Сiверсько©, Деревсько©,
Полянсько©, княжа гридьба виходили з Ки ва, скрадаючись уночi, прямували
лiсами й ярами понад Днiпром до Треполя, там збирались, щоб ждати князя з
дружиною.
Виходили з Ки ва не тiльки во© - разом з ними на возах, запряжених
волами й кiньми, навантаживши туди всякi добра, тiкали з города во води,
мужi лiпшi й нарочитi, тiуни й ябетники, купцi.
Ще в одну нiч Ярополк вирядив з Ки ва жону Юлiю - сама вона ©хала в
закритому вiзку, охороняли ©© кiлькасот вершникiв - гриднiв князя.
Це була дуже небезпечна, ризикована втеча, в городi й на валах над
Щекавицею залишалось зовсiм небагато полкiв, во© князя Володимира легко
тепер могли зламати охорону, копi м взяти Ки©в.
Проте князь Ярополк i старша його дружина були до цього готовi - вони
не шкодували людей, що сидiли в ровах над Щекавицею, скрiзь по горах, на
березi Почайни й на самiй Горi, - це були приреченi люди, вони мали вмерти
за те, щоб жив князь.
Сам же Ярополк i старша його дружина робили все для того, щоб врятувати
власне життя: на березi Почайни стояли спорядженi в дорогу лодi©, день i
нiч на них з веслами в руках сидiли гребцi, в стайнях на Горi увесь час
стояли осiдланi конi, кiлькасот гриднiв ждали бiля ворiт, щоб
супроводжувати князя чи на лодiях, чи комонно.
Так прийшла остання нiч. Князь не спав. У теремi панувала тиша, нiде не
горiв вогонь, один свiтильник блимав у сiнях, де товпилась старша дружина
й куди увесь час прибували гiнцi з Подолу. Вони повiдомляли, що на валах
тихо, в станi Володимира не чути нiчого...
Багато, дуже багато було дiла у во води Блюда. Вивезти бояр, мужiв
лiпших Гори, зняти з валiв у передграддi i послати понад Днiпром во©в, -
добре, що Блюд ранiше про це подбав, усе приготував. Але дiсталось i цi ©
ночi...
Усе сво життя Блюд дбав, - так думали люди, - про когось - князiв,
княжичiв, Гору. Насправдi ж думав вiн тiльки про себе.
Навiть жони сво © Блюд не любив, а дiтей не мав - про кого ж мiг
турбуватись i дбати во вода?
У домi його було всього вдосталь, мав Блюд багато золота й срiбла й за
всяко© нагоди й за всяку цiну намагався примножити сво добро.
Цi © ночi Блюд забрав з княжого терема, навантажив на подiю й послав до
Роднi пiд охороною гриднiв усю скотницю Ярополка - так велiв князь, саме
там вона була потрiбна.
Але не забував Блюд i про себе - згинаючись пiд вагою, однiс додому,
закопав пiд грушею, що росла на межi його дворища з во водою Воротиславом,
один мiх з золотом i срiблом...
Була пiзня година ночi, коли князь Ярополк разом з Блюдом, во водами й
кiлькома десятками гриднiв проминули ворота Гори, пере©хали мiст, стали
спускатись Боричевим узвозом.
Ворiт за ними вже нiхто не зачиняв, моста нiхто не пiднiмав - на Горi
нiкому було це робити, - порожня, холодна, темна Гора лишалась за князем
Ярополком i його дружиною.
Порожньо, холодно, темно було й там, куди вони прямували - в
передграддi й на Боричевому узвозi.
Але що трапилось? Чому це раптом зупинив князя Блюд, куди вiн дивиться,
що бачить у пiтьмi ночi?
- Ой княже, лихо! - скрикнув Блюд.
Усi вони на якусь хвилину зупинились i прислухались.
Вiд Подолу долинув крик великого множества людей, глухi удари, в
темрявi спалахнуло чимало вогнiв.
Кiлька вершникiв мчали на конях угору Боричевим узвозом. Во води й
гриднi вийняли мечi.
- За Подолом iде сiча! - зупинився бiля князя Ярополка тисяцький Путша.
- Це смерди з' днались з воями Володимира i б'ють дружину на валах.
Блюд i во води оточили Путшу.
- Звiдки вони зайшли? Де стоять? Чи во© на березi Почайни? Чи вiльний
ще Боричiв узвiз?
Путша ще раз вiдповiв, що сiча йде на валах, а на берегах Почайни тихо,
Боричiв узвiз ще вiльний.
Та ©м i самим було видно: вогнi - чимдалi ©х було все бiльше й бiльше -
палахкотiли на валах, на Подолi бiля торгу.
- Швидше! До Почайни! - заволав Блюд.
I всi вони, оточивши Ярополка, стали спускатись Боричевим узвозом до
Почайни. У примарному багряному вiдсвiтi вогнiв з Подолу було видно, як,
сторожко перебираючи переднiми ногами й присiдаючи на заднi, бредуть у
чорну пустку ночi конi, як сполоханi князь, во води й гриднi позирають i
позирають на Подол.
Коли вони до©хали до кiнця Боричевого узвозу, вогнi смолоскипiв були
близько, недалеко чулись крики людей, шум стояв над усiм Подолом, вривався
в передграддя.
Тiльки тут, у кiнцi Боричевого узвозу, над берегом Почайни, було ще
тихо, темним-темно, i вони, як у ворота рятунку, кинулися в цю темряву, в
якусь мить опинились на березi.
Важко сказати, що робилось тодi тут на лодiях. I князь Ярополк, i
во води його, i гриднi дiяли, як увi снi, у них була тепер дина мета -
попасти на лодi©, одiрватись вiд берега й тiкати.
Деякi з них встигли вибiгти на лодi© походнями, перекинутими на берег,
деякi стрiмголов котилися з круч, забродили в воду й там дерлись на
насади, сам князь Ярополк, спускаючись у лодiю, посковзнувся, мало не впав
у воду, промочив ноги.
А все ж вони вирвались - князь Ярополк з старшою дружиною сiли на
великий насад, що одiрвався од берега й швидко поплив за течi ю, ззаду за
ними попливло ще чимало лодiй, на яких сидiли й вдивлялись у темряву,
приготувавши списи, гриднi.
- Ми вчасно залишили Гору, - прошепотiв князевi Блюд, що сидiв у насадi
поруч з ним.
Ярополк мовчав. Вiн тiкав, як вовк, з города Ки ва, його дружина, що
сидiла разом з ним, нагадувала збiсiлих голодних псiв. Може, хоч тепер
скруха й жаль за минулим краяли його серце, може, хоч тепер, раз у життi,
зрозумiв вiн, що жив не по правдi, шкодував за содiяним i картав себе за
бездоб пролиту кров?
Нi, не про це думав князь Ярополк: палаючий Ки©в вiдступав усе далi,
вниз, чорнi береги тiкали за обшивкою насада, i такi ж чорнi думки
пропливали в його головi; вiн ненавидiв свiт, проклинав брата Володимира,
мрiяв про люту помсту.
Ярополк був певен, що повернеться сюди. О, вiн буде безжальний i
немилосердний до свого брата, вiн зiтне голови тисячам людей, що прийшли з
верхнiх земель i нинi подолали Ки©в, о, як затремтить i здригнеться Руська
земля, коли вiн повернеться сюди!
- Вони iдуть Боричевим узвозом, - говорив Блюд. З Днiпра ©м було видно,
як люди з смолоскипами в руках поспiшають вгору узвозом, сюди, аж на
плесо, долiтали ©хнi крики, ось вогнi зупинились бiля ворiт, щось там
спалахнуло, почало горiти.
- Добре, що ми вирвались, княже, - хижо шепотiв Блюд. - Доки вони
одолiють Гору, ми будемо вже далеко, во© iдуть берегом. Нi, тепер
Володимир нас не дiстане! А ми ще повернемось сюди.
5
Десь опiвночi князь Володимир вийшов з свого шатра. Було темно. Близько
стояла, перемовляючись мiж собою, старша дружина - князь пiзнав голоси
во вод Кирси, Спирки, Чудина. Вiн пiдiйшов до них.
- Либонь, скоро й почнемо.
- Полки готовi, княже. Ждемо гасла з Ки ва.
- Зда ться, вони вже рушили... Усi прислухались. Десь у темрявi й тишi,
якi оповивали Подол, передграддя й Гору, почувся шум.
- Мовчiть! - крикнув во вода Кирса на во©в, що гомонiли недалеко на
валу.
Во© замовкли. I тодi зовсiм виразно з глибини ночi, спочатку глухо, а
далi дужче, до них долинув шум i багатоголосий крик людей. Ще хвилина - i
вони побачили вогнi, тут-там серед темряви горiли смолоскипи, ©х було все
бiльше й бiльше, вдалинi, здавалося, переливався жар.
Це була хвилина, яко© всi ждали. З кiлькох бокiв Ки©в оточили во©
Володимира, а на помiч ©м вставала ще одна сила - перед ними вирував,
шумiв, весь горiв вогнями Подол.
I вже через рови бiгли роб'© люди, вони кричали, що на верхньому валу i
на всьому Подолi нема Ярополково© ратi - усi вони повтiкали вночi;
незабаром прибiгли смерди й з передграддя. "I на Горi, - говорили вони, -
нема во©в, на городницях не видно сторожi, князь Ярополк з во водами й
мужами утiк вночi до пониззя".
Полки князя Володимира рушили разом вiд Дорогожичiв, з лугiв за
Оболонню, з Перевесищанського лiсу вирвались комонники, земля загула вiд
крокiв тисяч нiг i тупоту коней, шум долинув i з-за Днiпра, во©
перепливали на лодiях i конях плесо, город Ки©в упав.
Князь Володимир в'©жджав до Ки ва на чолi старшо© дружини пiд знаменом
батька свого Святослава, на якому були вишитi два перехрещенi золотi
списи, за ними ©хали риндi, гриднi.
З трепетом дивився Володимир на город, який покинув багато лiт тому, й
не впiзнавав його. На Оболонi, де колись хижi стояли серед лугу на поприще
одна вiд однi ©, вся земля була зорана й покопана, всiяна домами,
халупами, землянками. На Подолi навкруг торгу й над берегом Почайни
виросло багато нових теремiв з клiтями й пiдклiтями, склепами й коморами;
тереми цi й дворища, розгородженi високими тинами, тягнулись аж до гiр,
утворюючи концi.
Змiнилось i передграддя. Володимир пам'ятав, що тут ранiше просто в
землянках жили кузнецi, гончарi, скудельники та кожум'яки, недалеко вiд
ворiт Гори був один тiльки кам'яний терем княгинi Ольги i кiлька
дерев'яних - бояр; а тепер новi добрi тереми - кам'янi й дерев'янi -
оточували всю Гору, вони, здавалося, наступали на землянки кузнецiв,
ремiсникiв, розчавлювали ©х.
Де не ©хали во© Володимира, ©х радо вiтали кияни, на Подолi в одному
мiсцi во води з Новгорода зустрiчались iз земляками - новгородськими
купцями, там переляканi хозари частували во©в медом i олом, ще в одному
мiсцi свiон обнiмав свiона, посеред торгу вже палало високе вогнище перед
дерев'яним Волосом, що стояв без срiбних вусiв - ©х уночi, як татi,
вирубали з дерева во© Ярополка.
I скрiзь навкруг - на крутих схилах над Глубочицею, що вилась до
Почайни, над швидкою Сiтомлею, яка струмувала з Щекавицького лiсу, на
концях Гончаровому, Кожум'яцькому - стояли люди, чулись жвавi голоси й
крики.
На Подолi князя Володимира зустрiли й тi люди, якi вночi вдарили в
спину полкам Ярополка.
Вони ждали його недалеко вiд торгу, на широкiй, обсадженiй липами
площi; ©х було кiлькасот, деякi на конях, з мечами й щитами, деякi - пiшi,
з сулицями, а то й просто з довбнями в руках.
Володимира вразив один iз них - старий, сивий уже чоловiк, слутий на
лiве око, що сидiв на конi попереду всього земського вiйська.
- Чолом тобi б' мо, княже Володимире! - промовив чоловiк.
- Слава князевi Володимиру! - закричали всi во©.
- Хто ти си? - запитав старого Володимир.
- Я - во вода Рубач, - вiдповiв той.
- Ти служив у Ярополка?
- Нi, княже Володимире! Я ходив з отцем тво©м Святославом на роме©в i
привiз до Ки ва меч його i щит... Та я вiддав зброю не в тi руки: князь
Ярополк повернув ©х супроти людей руських...
- А менi i руським людям служитимеш?
- Я вже послужив i служитиму, скiльки маю сил, княже! - вiдповiв
во вода Рубач, i з диного його ока викотилась сльоза.
Увагу князя Володимира привернув ще один во©н, чоло якого перетинав
глибокий шрам, вiн стояв позад во води Рубача.
- А ти хто си? - запитав князь Володимир.
- Тур, - коротко вiдповiв той.
- Але хто - ремiсник, смерд, робочич?
- Гридень...
- То ти служив у князя Ярополка?
- Нi! Я гридень князя Святослава, Ярополк забрав у мене меч i щит.
- Спасибi тобi, Туре, за те, що добре служив отцю мо му й допомiг
менi... Хочу пожалувати тебе. Тур повiв плечима.
- Мене пожалувати? О нi, княже Володимире, пожалування не треба...
Навiщо воно менi? Та й за що жалувати? Не я один, багато людей допомагали
тобi.
- Ти дивний чоловiк, Туре! Хiба ж хто вiдмовля ться вiд пожалування?
Тодi скажи, чого б ти хотiв?
- Верни менi меч i щит, що ©х у мене забрав Ярополк.
- Дайте гридневi Туру меч i щит! - велiв князь.
6
Серед людей, що зустрiчали князя Володимира в передграддi, стояла
немолода вже жiнка з привабливим, але трохи суворим обличчям, тонкими
бровами, ледь вицвiлими, проте теплими карими очима, в темному платнi й з
такою ж хусткою на головi. Стиснувши уста, вона дивилась уперед, на
Боричiв узвiз, де посувалось во©нство князя Володимира.
Нiхто з численного натовпу, що стояв тут, на Горi, не знав цi © жiнки,
нiхто не мiг знати ©© й у дружинi князя Володимира, а тим бiльше вiн сам,
проте сполошенi очi жiнки, тривожний вираз обличчя, весь вигляд свiдчив,
що вона дуже неспокiйна, нiби чогось бо©ться.
I жiнка справдi непоко©лась, боялась, що хтось ©© пiзна , бо вона була
колись ключницею княгинi Ольги, та мною любов'ю покiйного князя
Святослава, матiр'ю князя Володимира, що нинi переможно вступав до города
Ки ва.
Малуша не бачила свого сина багато лiт, втiм, скiльки дивилась вона на
нього й до цього! Кiлька щасливих мiсяцiв у Будутинi, де народила й сама
кормила сина, одна коротка годинка, коли не витримала, босими ногами
прийшла з-над Росi до Ки ва, щоб здалеку попрощатись iз сином, бодай
подивитись на нього.
Якби хто знав у Ки вi, скiльки й якими гарячими словами молилась Малуша
за сина свого Володимира-князя, скiльки разiв виходила на кручу над
Днiпром, де колись проводжала свого сина, до болю в очах дивилась i
дивилась у тьмяну далину, чи не з'являться там лодi© князя Володимира.
I лодi© попливли Днiпром, але не Володимировi, а Ярополковi, княжi
боричi кричали над узвозом бiля Почайни, що Ярополк почав брань з
Володимиром, що ки©вськi во© розбили новгородцiв i мало не вбили самого
Володимира пiд Любечем. Пiзнiше вони стали кричати, що князь Володимир iде
на Ки©в, де жде його смерть.
I там во© Володимировi стали пiд Ки вом, вже на валах по Глубочицi
почалась сiча велика, а минуло© ночi мимо Берестового лiсу i все вниз, до
Роднi, пiшли во© Ярополка, Днiпром попливли лодi© - нiч була темна, але
Малуша пiшла до самого берега, бачила, як вони тiкають.
I от во© князя Володимира вступають до Ки ва, вони ©дуть - все ближче i
ближче. О, що робилось з Малушею, як билось ©© серце, палало обличчя, коли
побачила сина. Ще здалеку пiзнала його Малуша - вправний, дуже гарний, вiн
сидiв у сiдлi, спираючись на стремена й тримаючи довiдки в лiвiй руцi,
правицею вiтав людей.
Ближче, ще ближче, - от Малуша побачила його обличчя - трохи стомлене й
блiде, непокриту голову, на якiй ворушився пiд вiтерцем русий чуб, карi
очi, тонкий нiс, вуси, усмiхненi уста...
- Слава князевi Володимиру! - лунало навкруг. - Слава, слава!
I тiльки Малуша не кричала, бо сльози - дуже гiркi, а все ж радiснi
сльози - стиснули ©й горло, - вона була щаслива, що бачить нарештi свого
сина, в мислях обнiма , цiлу його.
Нi, вона нiкому не скаже про свою радiсть i щастя, бо Володимир -
князь, мусить бути князем, доля ж ©й судила, - за це дяка богу, - стати
тiльки матiр'ю князя, а все ж лишитись рабинею довiку.
Раптом Малуша закам'янiла - слiдом за князем, також на конi, ©хав з
мечем бiля пояса Тур. "Що сталось, як вiн тут опинився?" - подумала вона,
жахаючись, що Тур ©© побачить. Проте це була одна тiльки мить, гридень не
дивився на не©.
- Слава! Слава Володимиру! - лунало навкруг. Не кричала тiльки мати, що
любила його бiльше, нiж усi цi люди. Вона жадiбно вдивлялась у рiдне, таке
миле ©© серцю обличчя, стежила за кожним його рухом, ловила погляд очей, а
коли про©жджав мимо, схопилась за стремено, пройшла, нiкому не вiдома,
поруч, так близько, кiлька крокiв, i це була ©й нагорода за всi сльози й
муку.
7
Бiля ворiт Гори князь Володимир зупинив коня й повiльно встав з сiдла.
Спiшувались i во води, риндi, гриднi, вся дружина.
Князь вiддав вуздечку стременному, повiльно ступив уперед, зiйшов на
мiст, став перед ворiтьми, глянув на стiни й вежi, де не видно було
сторожi.
Вiн iшов через ворота з непокритою головою, пильно дивився навкруг, де
так добре все знав, де сходив кожен камiнець, за ним крокували во води й
тисяцькi полунощних земель, гриднi.
Гора вразила його. Безмов'я й тиша. На требищi в кiнцi Гори не палав
вогонь. Нiкого не було видно бiля теремiв бояр i во вод, що тягнулись
праворуч i лiворуч, скрiзь стояли покинутi напризволяще вози, блукали
воли, конi...
Не встигли вони пройти вiд ворiт до княжого терема, як iз дворiв то
тут, то там почали витикатись старi бояри, тiуни, огнищани, на требищi
з'явився головний жрець Перуна, - усi цi люди оддалiк з побоюванням
дивились на князя та його дружину, дивувались, що на Горi так тихо, рушили
вперед, пiдступили, стали проти Володимира.
Володимир дивився на цих людей, багатьох з яких знав... Втiм, знав вiн
©х давно, в юнi лiта, з того часу чимало води збiгло Днiпром, багато подiй
сталось у землях Русi й тут, на Горi. Хто нинi цi люди, з ким вони - з
Ярополком чи з ним, - темна була ранiше, темна й зараз Гора.
- Чолом тобi, княже! - залунали голоси.
Вiн привiтався з ними, перекинувся з одним-другим боярином словом,
теплою посмiшкою пiдбадьорив головного жерця, оточений сво©ми во водами,
рушив до терема.
I враз ожив, зашумiв, загомонiв терем, князь i во води пройшли на верх,
зупинились у Золотiй палатi перед доспiхами давнiх князiв.
Тихо було в палатi, князь i вся його старша дружина стояли мовчки,
вранiшн свiтло вливалось у вузькi вiкна, зiгрiвало холоднi доспiхи,
тьмяно грало на золотi й срiблi щитiв, мечiв, шоломiв.
Тут була зброя не тiльки давнiх князiв - край усiх доспiхiв, майже бiля
дверей, висiли меч i щит, якi вiн одразу ж пiзнав, - меч i щит отця його
Святослава. Володимир ступив ближче до стiни, зняв з кiлочка меч, вийняв
його з пiхов.
Блискуче лезо обоямогострого, дуже довгого меча, який робили роднянськi
кузнецi; видно було кiлька щербинок - пам'ять жорстоко© сiчi, може,
останньо© сутички на Хортицi.
Вкрай схвильований, вiн пiдняв обома руками меч, доторкнувся устами
холодно© крицi, вклав меч у пiхви, знову почепив на стiну.
А життя йшло, брань з Ярополком ще не була закiнчена, з стiн було
видно, як iдуть на пiвдень полки, а Днiпром пливуть i пливуть лодi©, на
Гору один за одним при©жджали гiнцi, якi повiдомляли, що пiше вiйсько й
лодi© Ярополка проминули вже Вiтичiв, наближаються до Треполя.
Князь Володимир поверта назад гiнцiв, велить полкам гнати далi
ярополкiвцiв, а зупиняться - оточити ©х i дати вiсть до Ки ва.
У князя Володимира й старшо© дружини, що залишилась у Ки вi, було
багато дiла - гiнцi повiдомляли, що Ярополк проминув Треполь i рушив на
Родню, полки Володимировi посувались нижче й нижче понад Днiпром, туди ж
поспiшали й лодi©, проте доводилось тримати сторожу й у полi - на схiд i
захiд вiд Ки ва - пильнувати на Подолi, в передграддi, на Горi, - ворог
стояв недалеко.
Тiльки надвечiр Володимир з небагатьма во водами зайшов до стравницi,
щоб по©сти. Там уже був застелений стiл, стояли рiзнi страви, вино в
корчагах, а зустрiчала ©х, низько схиливши голову, жiнка в бiлому платнi.
- Чолом тобi, княже! - прозвучав тихий голос.
- Будь здорова, - вiдповiв князь.
Жiнка пiдняла голову, й вiн пiзнав ©© - це була, немолода вже тепер, та
сама Пракседа, яка заступила колись тут, у стравницi, мiсце його матерi -
ключницi Малушi.
Вiн дивився на не© довгим i пильним поглядом. Боляче? Так, Володимиру
було дуже боляче й смутно в цю хвилину, жiнка-ключниця в бiлому платнi
нагадала багато.
- Чи в тебе чим погодувати нас, ключнице?
- , княже... Я давно все приготувала.
- Чому ж не горить вогонь?
Пракседа розгублено поглянула туди, куди дивився князь: на жертовник,
застелений грецьким червоним килимом.
- Хочу принести жертву, - суворо сказав князь Володимир. - Приготуй
усе!
Ключниця метнулась, скинула килим, побiгла до очага й принесла звiдти
жару.
Князь Володимир, не сiдаючи за стiл, ждав з во водами, коли вона
закiнчить, потiм узяв по частцi вiд страв i кинув на жар. Легкий димок
повився над жертовником, спалахнув вогонь, - мовчки, схиливши голови,
князь i во води поминали предкiв.
I ©ли вони в мовчаннi - адже тут, у стравницi, витали душi предкiв,
вони, так вiрив князь Володимир i його во води, споживали страви разом з
ними.
Коли всi вийшли з стравницi, ключниця Пракседа довго дивилась услiд
князевi, що крокував, оточений во водами, в довгих переходах.
"Такий, як i мати, - подумала вона, - тi ж очi".
Пракседа засмiялась. Це був невеселий смiх. Вона не любила, нi, бiльше,
ненавидiла ключницю Малушу, знала, добре пам'ятала юного Володимира, не
любила i його так само, як i матiр, але Малушi давно не було на Горi, син
©© Володимир сидiв у Новгородi, минуле, здавалось, зникло.
А тепер, - Пракседа неминуче мусила себе про це запитати, -
Володимир-князь у Ки вi, вона мусить по©ти й кормити його, в ©© руках поки
що ключi вiд усiх добр княжого терема.
Ненавидящими очима дивилась Пракседа услiд князевi, що йшов у
переходах, а от i зник... Що ж буде далi?
Тiльки увечерi князь Володимир залишився один, обiйшов терем, де провiв
сво© юнi лiта, де все було йому таке знайоме, рiдне, минав переходи,
палати, зупинився в свiтлицi, де колись жив i де тепер волив жити.
Перед ним лежала мовчазна, темна Гора, за стiною видно було Подол,
Оболонь, Днiпро. Десь серед пiтьми ночi на Щекавицi й ближче, над берегами
Почайни, горiло кiлька вогнищ - то, либонь, во© готували собi вечерю.
Тихо, так, навкруг було дуже тихо, сюди, в свiтлицю, не долiтав жоден
звук, тиша велiя стояла на Горi, в Ки вi, на Днiпрi; мине короткий час - i
мир, князь Володимир був певен тепер у цьому, прийде в усю рiдну землю.
Не радiсть i гордiсть близько© перемоги наповнювали душу Володимира,
йому було смутно, що так сталось.
Вирушаючи на сiчу, вiн не думав про це - образа, щире прагнення
виконати заповiт батька, подолати свавiльного брата - от якi почуття
керували Володимиром у Новгородi i в далекому походi до Ки ва.
I от вiн у Ки вi, в теремi княжому, де тiльки вчора, минуло© ще ночi
ходив, був господарем Ярополк, якого оточували бояри, во води, мужi, за
яким стояли полки, землi, сила.
Зараз у теремi тихо, не чути людського голосу, нема нi Прополка, нi
бояр, нi во вод, сила зламала силу. Князь Володимир уявив, як у темрявi,
холодi всi вони пливуть Днiпром, чи бредуть у полi, чи деруться через лiси
й хащi. Куди, куди вони йдуть?
А далi? Адже йде до неминучого - його во© наздоженуть лодi© Ярополка,
перетнуть вiйську шлях у полi, зрештою, оточать у Роднi, копi м вiзьмуть
фортецю над Днiпром i не пошкодують нi князя, анi мужiв його... Це -
смерть Ярополка.
Проте вiн не винен у цьому, вiн не раз простягав руку Ярополку, був не
тiльки месником, а найперше братом, навiть нинi послав гiнцiв - кличе
Ярополка припинити сiчу, укласти мир.
Князевi Володимиру, як i завжди пiсля сiчi, було невимовне боляче, що в
Руськiй землi йде усобиця, бездоб ллються рiки кровi, довго ще пiсля цього
доведеться Русi го©ти рани, виривати терни з наболiлого тiла.
Як хотiлось йому, щоб у цю пiзню годину ночi поряд з ним була рiдна
людина, якiй вiн мiг би висловити сво© думи й страждання, яка б зiгрiла
його спраглу душу.
Отець! О, як рано вiн - молодий ще, дужий, полум'яний - пiшов iз життя;
тiльки меч i щит його висять у Золотiй палатi - холоднi, мертвi речi, а
отця нема , не буде.
Мати! Володимир згадав i ©©, втiм, що вiн мiг знати про не©, нiколи не
бачивши, не чувши голосу?! Люди, земля, небо, скажiть, яка його мати, де
вона?!
За вiкном палати колишеться гiлля, вiтер вiйнув з Днiпра, може, мати
десь близько, може, - князь Володимир навiть затремтiв, - вона сто©ть
поруч, у нiчнiй пiтьмi, дивиться на нього.
Нi, матерi нема ; прийде час, мине сiча, вiн шукатиме ©© слiд, може,
колись вона сама озветься до нього, нинi i ©© нема .
Так хто ж в князя Володимира?
Вiн дума про Рогнiду, хоче пригадати ©© очi, чоло, обличчя, всю, яку