Страница:
Ки©в i про Новгород. Коли княгиня при©хала сюди, ряд ми з нею уклали. Коли
Святослав iшов на брань з ромеями i посадив у Ки вi сина Ярополка, а Олега
у деревлян, - просили його дати й нам князя. Адже так, новгородчi?
- Так, Михале! - загомонiли всi навкруг. - Правду говориш, дiло,
слуха мо...
- Зараз почу те! Все почу те! - вiв далi Михало. - Ужо я скажу.
Йому не так легко й просто було вести мову, бо хотiв, щоб його
зрозумiли й пiдтримали всi мужi новгородськi, але не хотiв образити й
Володимира-князя. Через те вiн сказав так:
- Мушу повiдати вам, люди, i тобi, княже наш, що до того, як прийшов я
в Золоту палату в Ки вi, то бачився i говорив з князем Святославом.
"Новгородська земля хоче мати князя", - сказав я йому. "Знаю, i сам хочу
дати, - вiдповiв менi покiйний князь, - iду далеко на сiчу в землi чужi,
бажаю, щоб мир був у рiднiй землi. А кого просите князем вам дати?
Ярополка саджу в городi Ки вi, Олега посилаю в землю Деревлянську". -
"Володимира", - вiдповiв я. "А ви зна те, хто вiн ?" - "Усе знаю, i
Новгород зна , - сказав я князевi Святославу, - через те й просимо його".
- "Даю вам Володимира, - промовив князь Святослав, - то мiй улюблений
син, покладаюсь на нього, як на себе..." - "Спасибi, - подякував я
князевi, - не турбуйся, вспо©мо, вскормимо..."
Опустивши очi долу, стояв i слухав цi слова Михала князь Володимир. Так
говорив не один тiльки Михало, в палатi зводились руки, лунали збудженi
голоси:
- Не ©дь, княже, до Ки ва, убив Ярополк Олега й тебе хоче загубити...
- Ми тебе по©ли й кормили, життя вiддамо за тебе княже!
- Аще так, не коримось Ярополку... Не вiзьмемо його посадника... Клич
вiче, княже!..
- На Ки©в, княже, на Ки©в!..
Володимир мовчав i ждав, коли в палатi знову настане тиша.
- Так, людi мо©, - промовив вiн. - Мушу йти на Ки©в, щоб помститись за
смерть брата свого Олега, мушу йти, бо Ярополк порушив завiт батька мого
Святослава, який говорив: "Со братами сво©ми - князями земель - мусиш бути
в одну душу й тiло. Аще брати тво© робитимуть по покону отцiв - будь
в' дно з ними. Аще зрадять покон - бути ©м в татя мiсто..."
- Бути Ярополку в татя мiсто! - заволали всi.
- На Ки©в! На Ки©в! Смерть Ярополку-братовбивцi!..
- Клич, княже, вiче! Веди нас на Ки©в! Князь Володимир помахом руки
зупинив ©х
- Як же поведу вас, людi мо©? Куди буду вести?! Чули самi: вже
печенiги - брати Ярополковi, роме© - його друзi, вiн поведе з собою полян,
деревлян, Чернiгiв, Переяслав, городи червенськi... А ми, новгородчi,
пiдемо з ким?
- Усi полунощнi землi пiдуть з нами - весь i меря, чудь... Пiдемо на
брань - i вiд Ярополка вiдпадуть його землi. Русь чу , де правда, а де
зло...
Князь Володимир дивиться на бояр i во вод.
- Так, - каже повiльно вiн. - У тяжкi години Русь i ©© люди завжди
знайдуть, де правда, а де зло. Вiрю в це, вiрю руським людям, вiрю й вам.
Але не одразу пiзна ться правда й лжа, множество кровi пролили вже люди
нашi, велике множество кровi доведеться ще пролити. Як же упередити цю
кров, де взяти сили, як iти?!
Володимир замислю ться. За стiнами палати ви й ви полунощний вiтер,
вiн пробива ться навiть крiзь стiни, холоднi потоки пронизують палату.
- Дивлюсь на схiд, - веде далi Володимир, - бачу дикi орди й племена,
що радо пiдуть з нами на Ки©в...
- Не клич ©х, княже!
- Дивлюсь на захiд - бачу Нiмецьку iмперiю, вже сли ©хнi разом з
священиками папежу римського побували в нас.
- Не вiримо iмператорам i папежу, не вiр i ти, княже!
- Не вiрю, - твердо каже Володимир. - Вiрю токмо в Русь, токмо руськi
люди мусять лад у сво©х землях укласти.
- По©демо, княже! - встають усi в палатi.
- Веду вас! - рiшуче промовля Володимир. - А в пiдмогу покличу варягiв
- вони вiри сво © не нав'язують, нових поконiв не дають, воюють за золото.
- Роби, княже, як замислив. Усi ми з тобою, де ти - там i ми!
4
Холодний, сiрий, непривiтний полунощний город Упсала. Щоб туди
добратись, треба пройти студене Варязьке море, довго блукати мiж високими
гострими скелями, де кожно© хвилини на мореходця чату смерть. Сувора та
кам'яна земля, суворi там люди, страшнi й мстивi такожде i боги ©х -
одягнутий у броню й шолом iз гострими рогами бог вiтрiв i бур Один, жона
його - Фрiгг, а найлютiший - син ©х громовержець Тор, що прича©вся у
темнiй печерi десь на островах Варязького моря, кида стрiли-блискавицi на
купцiв i во©в, якi ©дуть до Упсали.
Але нi суворе Варязьке море, анi гострi скелi бiля берегiв не затримали
новгородських мореходцiв - на кiлькох учанах пройшли вони крiзь негоду й
бурi, зупинили лодi© бiля крутих скелястих берегiв Упсали.
Оточений ярлами, воями i толковинами, князь Володимир пiднiмався до
фортецi свiонських конунгiв. Вони йшли мiж двома високими стiнами, на яких
викарбуванi були невiдомi ©м письмена, подекуди стояли висiченi з каменюк
постатi потворних, страхiтливих богiв. Шлях вiв усе вище й вище на гору,
нарештi вони опинились перед зачиненими ворiтьми фортецi.
- Ведемо князя новгородського Володимира до високого конунга Олафа! -
закричали ярли.
Хтось довго й пильно дивився в прорiзи в стiнах фортецi. Зарипiли й
вiдчинились залiзнi ворота.
- Конунг Олаф жде новгородського князя...
З каменю побудованi стiни в палацi свiонських конунгiв, свiтло в довгi
переходи й поко© пробива ться крiзь вузькi загратованi вiкна. Всюди горять
свiтильники, сто©ть охорона, на стiнах почепленi й тьмяно поблискують
алебарди, бердишi, однобокi франкськi мечi, темнiють туровi роги.
З свiтлицi конунга Олафа видно сiрi береги, хвилi на морi, хмари, що
пливуть i пливуть удалину.
Олаф Скетконунг - немолодий уже чоловiк з сивим, рiвно пiдстриженим на
ши© волоссям, густими бровами, пiд якими поблискують сiрi очi; у нього
гострий, як у птаха, зiр, довгий крючкастий нiс, пiдiбганi уста.
Вiн сто©ть бiля столу в кутку свiтлицi - одягнутий як мореходець, на
ньому вузький, облипчастий каптан, короткi - до колiн - штани, на ногах
високi пiдкованi чоботи.
- Чолом тобi б'ю, Олафе Скетконунгу, - почина князь Володимир, -
прийми дари вiд мене й Новгорода.
Во© князя Володимира кладуть перед конунгом дари соболинi хутра, разки
горючого каменю* (*Горючий камiнь - бурштин, янтар.), обоямогострий меч,
срiбнокований щит, золотий пояс роботи новгородських кузнецiв - для
конунга, емалi - для його жони, лунницi з сканню - для дочок.
- Добрi дари ти привiз, гардський княже, - вiдповiда Олаф Скетконунг,
пальцем пробуючи лезо меча, - i за них тобi дякую. Щедрий Гардарик*
(*Гардарик - кра©на городiв (швед.).), багата земля твоя, княже. А тепер
скажи, що привело тебе в Свеарiке?* (*Свеарiке (або Свiонiя) - Швецiя.)
Вони сiдають один проти одного за столом. Во© князя тихо виходять, в
глибину свiтлицi вiдступають ярли, мовчазнi слуги ставлять на стiл
наповненi мiцним медом срiбнi келихи, толковини говорять тихими голосами.
- Я прибув до тебе, Олафе, пам'ятаючи, що тебе називають Скетконунгом*
(*Скетконунг - хороший, добрий конунг (швед.).), хочу нагадати й утвердити
те добре що було мiж людьми наших земель. Ти сказав про багатство мо ©
землi - i це правда. Але у великому роду не без сварги, при великому
багатствi не без урону. Iде в мене, конунгу, сварга з братом Ярополком, що
сидить у Ки вi-городi...
- Ки©вгард, - примружу очi конунг Олаф. - О, я багато чув про нього.
- Тому я й прибув до Свеарiке, - продовжу князь Володимир. - Маю
багато во©в з полунощних земель, але хочу тебе просити дати менi на помiч
тисячi двi во©в. Во©-све©, - закiнчу князь Володимир, - хоробрi, ©х зна
весь свiт.
- Так, у свiтi знають наших во©в, - згоджу ться конунг Олаф. - Та й
самi мо© во© люблять далекi походи. Але вони, - конунг посмiха ться, -
дуже люблять городи, землi, дань.
- Городiв i земель я дати не можу, - вiдповiда князь Володимир, - то
не мо© городи, а людей мо©х, вони ж, зна ш сам, не терплять iноземцiв. А
золото тво©м воям дам.
- Це буде довго?
- До Ки ва-города й назад - рiк. А може, во© тво© попливуть далi, до
Вiзантi©.
- Двi тисячi во©в... Рiк, - шепоче конунг. - Що ж, княже, будемо
радитись, запрошую й тебе на цю раду.
Тiльки темнi , в ущелинi за Упсалою, що горловиною сво ю виходить до
кипучого моря, в священнiй дiбровi запалю ться безлiч вогнiв, народжу ться
спiв, чути людськi голоси.
Шляхом, що в' ться над морем, до цi © ущелини на колiсницi, яку тягне
четверик коней, оточений гiрдманами* (*Гiрдмани - охоронники.), ©де з
ярлами i лагманами* (*Лагмани - управителi земель.) Олаф Скетконунг.
Ще одна колiсниця пряму за першою, в нiй сидять князь Володимир,
во води новгородськi, вони пильно озираються навкруг.
Горять смолоскипи, ©хнi вiдблиски розiрваними разками намиста
вiдбиваються на пiнi прибою, iржуть сполошенi темрявою й вогнями конi.
У священнiй дiбровi, в храмi, колони якого пiдпирають викладений
залiзом дах, уже все готове для тiнгу* (*Тiнг - урочистi збори.) й
священно© жертви. Служницi накрили килимами й поставили в храмi лави перед
високим дубовим троном конунга, на яких сяде старшина; за скелями
здiйма ться до неба високе полум'я вогнища, воно освiтлю великi, зробленi
з каменю й дерева постатi богiв Одина, Тора, Глера, Нiорда. На широкiй
площинi перед iдолами в обкладеному каменем колi стоять блискучi мiдянi
чашi, лежать кропила з щетини, ходять дротти* (*Дротти - жерцi.), ще далi
в темрявi у загородi поблискують великими очима й тупотять конi й корови,
роздратовано хрюкають кабани.
Усi запрошенi прийшли на тiнг, лунають протяжнi звуки бил, ярли й
лагмани займають сво© мiсця на лавах, слуги стоять навкруг.
Олаф Скетконунг сидить на тронi, вiн слуха , як поволi стиха людський
шум, - чути тiльки, як недалеко внизу шумить море, над небосхилом мiж
колон видно великi червонуватi зорi.
- Ярли й лагмани! - почина Олаф Скетконунг. - Я велiв нинi скликати
тiнг, щоб радитись з вами. До нас з Гардарику прибув князь гольмгардський*
(*Гольмгардський - князь з кра©ни городiв руських.) Вольдемар, вiн просить
дати допомогу, щоб пiти пiвнiчними рiками на полудень до Ки©вгарда,
покарати брата, що вбив князя Олега, хоче одбити трон батька. Чи дамо ми
цю допомогу?
- Скiльки треба во©в? - пiдводиться з лави ярл Фулнер.
- Двi тисячi.
- А яку князь Вольдемар дасть нагороду? - лунають звiдусiль голоси.
Почина ться торг, який невдовзi закiнчу ться успiшно. Тодi старший
гiрдман налива й пода з низьким поклоном спочатку конунгу, а потiм князю
Володимиру два роги з медом. Це - не звичайнi роги, з яких п'ють усi, аi
братафули* (*Братафули - священнi, клятвенi чашi.), гiрдман, щоб очистити
мед у них вiд земно© лжi й чвар, пода ©х конунгу й князевi через
розкладене на землi багаття - вогонь очища все, вiн зробить чистим i мед
у рогах.
Конунг Свiонi© i князь Володимир випивають до дна сво© роги. Тим часом
дротти вже вбили дев'ять тварин чоловiчо© статi, як це велiв закон, кров
©х зiбрали в мiдяну чашу i тепер глаутейяами* (*Глаутейн - кропило.)
кропили во©в, а служки подавали ©м смаженину.
Пiзня нiч. В Упсалi, в горах на березi - скрiзь тихо, тiльки море
розходилось, неспокiйнi хвилi б'ють i б'ють у скелi, як жорна,
перевертають камiння, стогнуть, ревуть.
У кутку велико© свiтлицi Олафа Скетконунга пiд балдахiном з темного
оксамиту слуги вже приготували пухову постiль, заслали ©© чистими
простирадлами, свiтло-синьою, золотом перетканою ковдрою.
Проте конунг не спить. Вiн сто©ть бiля розчиненого вiкна, дивиться на
грати, що перетинають зоряне небо, слуха шум роздратованого моря, жадiбно
ловить свiже повiтря.
За конунгом пильно стежить ярл Фулнер, його немарне назвали цим iм'ям*
(*Фулнер - гидкий, одворотний (швед.).) - праве око ярла прикрива чорна
пов'язка, нiс нагаду дзьоб коршака, на верхнiй щелепi в нього гострi зуби
- справжнi iкла кабана, у ярла великi, схожi на гриби вуха.
Про що дума Олаф Скетконунг? О, зустрiч з конунгом Гольмгарда, промови
на тiнзi, священна жертва й простягнутий над вогнем келих з вином - все це
викликало в ньому цiлу зливу думок.
Конунг дума про Свiонiю, Норвегiю, Данiю - три землi, що обiймають усю
пiвнiч за Варязьким морем. Це - чудовi землi, сам Олаф Скетконунг дуже
любить моря i гори, ущелини й затоки, лiси...
Близькi, рiднi конунгу Олафу й сусiднi землi - Данська, Норвезька,
конунг Данi© евен Твескегг i конунг Норвегi© Ерiк - близькi родичi Олафа
Скетконунга, Ерiк i зараз свата його дочку Астриду.
Здавалося б, жити в мирi й любовi цим пiвнiчним землям, великi в них
одали* (*Одали - земельнi володiння.), лiси й рiки, в морях повно
морського звiра.
Проте не сидять на рiдних землях свiони, норвежцi, датчани. Як i давнi
©х предки, мрiють вони про далекi походи, наскоки на чужi городи й землi,
про золото й срiбло, яке можна звiдти привезти з собою.
I вже вони виборознили всi моря й океани, варягiв бояться Париж i Рим,
конунг Канут багато лiт залив кров'ю Англiю, король Едгар за десятки тисяч
фунтiв купував у нього щороку мир, з великого розпачу навiть помер, але
син його Етельред однаково платить денегельд* (*Денегельд - дань (дат.))
Кануту.
А в цей же час кораблi варягiв iдуть далi й далi, досягли пiвденних
морiв, уже в ©хнiх руках Карiатi, Росано, Герачi, Орiя, Козенца, Торенто,
Брундузiум, перед ними тремтить Сiцiлiя, Калабрiя, Апулiя, вони завоювали
Ломбардiю, Канiто, Салерно, Неаполь, Амальфу, Беновенто...
У той час коли конунги Данi©, Норвегi© переможно проходили моря й
океани на заходi й далекому пiвднi, конунги Свiонi© думали про землi на
схiд вiд Варязького моря - про Русь.
Хто-хто, а вони достеменно знали, якi незчисленнi багатства мають князi
Русi i ©х люди, цi багатства, либонь, були не меншi, нiж усi скарби
Парижа, Лондона i ще багатьох городiв, узятих разом.
I вiкiнги з Свiонi© перетинали Варязьке море, куди ходив ярл Рюрик,
його брати Синеус, Трувор, вони водили з собою дружини, перед якими
здригнувся б будь-який город у Англi©, Францi©, Римськiй землi.
Але в Гардарику вiкiнги Свiонi© нiчого зробити не могли. Рюрик бував у
Гольмгардi, оголосив себе ярлом цi © землi, але неспокiйнi новгородцi не
допустили його до свого города, й вiн змушений був сидiти рiк за роком у
Ладозi...
Не пощастило й iншим ярлам - шукаючи добутку, ярл Синеус тiкав аж у
Бiле озеро, в землю весi, ярл Трувор захопив Iзборськ, але змушений був
тiкати й звiдти.
Вiкiнги Свiонi© вдавались до хитрощiв: користуючись з того, що Русь
дозволяла купцям з пiвночi ходити на лодiях з Варязького до Руського моря,
а далi й до грекiв, вони клали в сво© подi© зброю, прикривали ©© згори
хутрами, досягали далеких городiв на Днiпрi, а там, вчинивши вночi
штрангуг* (*Штрангуг (вiд шведського Stran - берег, hugg -удар) - десант,
висадка на берег.), пробували захопити цi городи.
I от князь Гольмгарду Володимир зверта ться до Олафа Скетконунга по
допомогу, просить дати двi тисячi во©в, щоб вiн мiг помститись за кров
брата, зробити лад у сво©й землi.
- Слухай, Фулнер! - одверта ться нарештi вiд вiкна й каже ярлу конунг.
- Ти з двома тисячами наших во©в iдеш у Гардарик. Але допомагати
новгородському князевi убити свого брата й утвердитись у Ки вi - це мало
для cвена. У походi дивись, ярле! Нехай Володимир вбива Ярополка, а
Ярополк Володимира, ти бережи кров сво©х во©в. Мiж Новгородом i Ки вом
лежить Полотська земля князем там сидить Регволд - це cвен, князь нашого
роду. Дивись, якщо Регволд з' дна ться з Ярополком i вони перемагатимуть
Володимира, допоможи ©м, якщо не вийде в Полотську - може, пощастить у
Ки вi.
Фулнер слуха , й посмiшка залива його спотворене обличчя. Нi, немарне
старого ярла прозвали жорстоким!
5
Князь Володимир щасливо повернувся з Свiонi©, разом з ним при©хало й
двi тисячi во©в Олафа Скетконунга.
У Новгородi не полюбляли свiонiв, через що й князь Володимир не пустив
©х до города, лодi© ярла Фулнера стояли там, де Волхов доплива до
Iльмень-озера.
Але що могли зробити цi двi тисячi во©в? У Новгородi вже зiбралась
сила-силенна людей з полунощних земель, на Волховi похитувались лодi© з
усiх п'ятий Новгородсько© землi, що волоком добились сюди через озеро Нево
з Карели, озером Онего i Свир'ю вiд погостiв над Крижаним морем, з
Бiлоозера, Мезенi i навiть Печори.
Усiх ©х мав опорядити в дорогу Великий Новгород, клiтi на торговищi й у
княжому дворi над Волховом були розчиненi, кожен конець i вулиця давали на
рать, що велiв князь; з Кузнецько© вулицi везли день i нiч усяку кузнь, з
Плотницько© - котки для волокiв, з Щитно© - щити та мечi, з Кожевницько© -
збрую, сiдла, з Гончарського конця - корчаги, плоскви.
Та й самi новгородцi вирушали на брань, люди йшли i йшли з усiх концiв
- Наревського, Словенського, Загородського; отцi прощались iз синами, жони
плакали на грудях сво©х мужiв, дiвчата проливали сльози за сво©ми
молодими.
Проте князь Володимир не давав загаду пiднiмати вiтрила. Повернувшись з
Свiонi©, вiн послав сво©х слiв на чолi з во водою Михалом у Полотськ, до
князя Регволда.
Усе боярство й во води чули, як князь сказав:
- Ти, во водо Михале, ©деш до полотського князя Регволда; скажи, що не
хочу марно проливати кровi, пропоную йому мир i любов, прошу разом зi мною
йти на Ки©в утверждати Русь.
- Князь Регволд - вельми хитрий i лживий, - вiдповiв на це Михало. - Як
можемо ми вiрити його слову?
- Гаразд, - повiв далi князь Володимир, - коли так, скажи йому, що я
хочу на знак нашого миру взяти жоною дочку його Рогнедь...
- Добре розсудив, княже! - загомонiли во води й бояри. - Так i говори!
I ми волимо, аби в нашого князя була достойна жона.
Пiзнiше князь Володимир часто думав над тим, чому вiн дав такий загад
сво©м слам. Вiн чув ранiше про княжну Рогнедь, яку всi називали красунею,
але сам нiколи ©© не бачив. Любов? Нi, вiн не мiг полюбити Рогнедь, сидячи
в Новгородi. Зухвалiсть? Нi, Володимир i цього в гадцi не мав. Син рабинi
хотiв вiдчути себе людиною, князем, та ще хотiв добра рiднiй землi.
Проминуло багато часу, вiдколи Михало з iншими слами рушили на подiях в
озеро Iльмень, щоб далi волоком потрапити в Двiну, а там i до города
Полотська, i все не було анi ©х самих, анi звiстки. Над Iльменем i на
високiй Перинь-горi день i нiч стояла сторожа, во© дивились на пiвдень, чи
не майорять у туманi вiтрила й щогли, але з далини тiльки котились хвилi,
над ними кружляли птахи чайки, iз-за обрiю випливали бiлi, схожi на
вiтрила, хмарини - лодiй новгородських не було й не було.
I от рано на свiтаннi з Перинь-гори примчали гiнцi: на далекому плесi
Iльменя з'явились гострi вiтрила новгородцiв, то, либонь, во вода Михало
поверта ться з Полотська. Одразу ж пiсля цього князь Володимир з во водами
помчали на Перинь, у прозорому, слiпучо-голубому повiтрi над далеким
обрi м побачили знайомi вiтрила.
Але незабаром вiтер стих, вiтрила впали, во©, напевне, сiли на весла -
пливти мiнливим, затканим хвилями плесом Iльменя було важко; тiльки
надвечiр лодi© новгородськi поклали укотi у Волховi напроти стiн дiтинця,
а Михало з iншими слами зiйшли на берег.
Князь Володимир слухав сво©х слiв у Великiй палатi дiтинця. Туди ж
прийшли в темних довгих платнах i високих бобрового хутра шапках, з
посохами у жилавих руках бояри, мужi лiпшi й нарочитi, - вони сiли в круг
на лавах попiд чорними рубленими стiнами - мовчазнi й замисленi; посеред
палати стали, спираючись на мечi, во води й тисяцькi; молодi бояри
норовили стати ближче до княжого мiсця; пiзнiше за всiх гордовито, з
бубном у руцi прийшов волхв мець, i всi розступились перед ним. А потiм
iз-за завiси в кутку палати з'явився i князь.
- Чолом тобi, княже! Будь здоров, княже! - прокотилось у палатi,
во води й тисяцькi забряжчали мечами, мужi лiпшi й нарочитi, що дрiмали
пiд стiнами, пiдняли голови, мець провiв пальцем по шкiрi бубна, i сухий,
скрипучий звук при днався до шуму в палатi.
- Будьте здоровi й ви, мужi новгородцi! - вiдповiв на ©х вiтання князь
Володимир, здiйнявши з голови хутряну, всипану самоцвiтами шапку, а з
пояса меч, сiв на свiй стiлець.
У палатi стало тихо. В круглих слюдяних вiконцях багрянiло вечiрн
промiння. Гриднi ходили з свiтильнями, запалювали у важких шандалах товстi
восковi свiчi. У мерехтливому ©х сяйвi стало краще видно князя Володимира,
його свiтле, срiбною ниткою ткане платно, широкий зелений пояс, червоне
корзно. Позад нього окреслились темнi голови во води Добринi i ще кiлькох
старших во вод, що завжди стояли позад нього, за княжим стiльцем.
Потiм у дверях палати залунали важкi кроки, мiж рядами мужiв до князя
прямували сли, що ©здили в землю Полотську. Ось наперед вийшов во вода
Михало, бояри Зринь, Волдут, Тудор, тисяцькi Спирка й Чудин.
- Чолом тобi б' мо, княже, i всьому Новгороду, - почав Михало, низько
вклоняючись Володимиру, а потiм i мужам на всi боки. Те саме зробили i всi
сли.
- Будь здоров i ти, боярине Михале, i ви, сли! - вiдповiв на це князь.
- Ждали давно новгородчi вас iз-за Волока, чого затримались?
- Супротивний вiтер рвав нашi вiтрила, - вирвалось у Михала, - а паче
вiтру затримали нас облуда, кривда та лжа.
- Хто смiв заподiяти людям нашим облуду й кривду? - спохмурнiв
Володимир.
- А вже лiпше б ми не ©хали до Полотська, княже наш, а вдарили на них
всi ю силою, тiльки того заслужив клятий Регволд, сини i вся псина його
зграя.
Але тут же тисяцький Михало зрозумiв, що висловлю ться не тими словами,
якими слiд говорити княжому слу, i, зупинившись на якусь мить, повiв тихо,
суворо, поважно:
- За тво©м загадом, княже, прибули ми з повним мiсяцем до города
Полотська i сказали сторожi, що хочемо говорити з Регволдом як сли
новгородського князя.
- Ви бачили його? - запитав Володимир.
- Бачили, - заспiшив Михало, - сказали, як ти велiв, що не хочемо
мятежа й усобицi, бережемо i будемо оберiгати мир i любов у землях Русi,
хочемо жити по закону й покону отцiв наших, як. уставили князi Олег i
Iгор, княгиня Ольга i син ©© Святослав, та ще так, як велять нашi боги.
I тут Михало замовк. У палатi була така тиша, що всi чули, як кипить
вiск у шандалах, важко дихають мужi на лавах.
- Чого ж ти замовк?
- Я сказав, - одразу ж продовжив Михало, - що ти, князь новгородський
Володимир, блюдя мир на Русi, пропону ш князю Регволду сукупно з ним iти
проти князя Ярополка, який убив брата свого Олега й хоче йти на тебе.
- I що вiдповiв Регволд?
- Вiн узяв нашу грамоту, прочитав i порвав, кинув на землю...
Во води й бояри на лавах роздратовано загомонiли, вдарили об пiдлогу
посохами.
- Зло вчинив Регволд! Супостат вiн, ворог! - закричали всi i вже
схоплювались з лав, затупотiли ногами.
Тiльки князь Володимир твердо сидiв на стiльцi, дивився на Михала й
слiв.
- Що ж ще сказав Регволд? - так голосно, що почули всi в палатi,
запитав вiн.
- Вiн сказав непотрiбнi, дурнi слова, - промовив у тишi, що пiсля цього
настала, Михало, - i менi негоже ©х говорити.
- Нi, говори! - велiв Володимир.
- Князь Регволд, - рiшуче почав Михало, - сказав, що його диву грамота
новгородського князя з боярством, бо Новгород i Полотськ однаково древнi
землi, древнi однаково в них князi й боярство, i якщо Новгород хоче
навчати Полотськ, то Полотськ може Новгород провчити... Гординю нiс князь
Регволд, хвалився родичем Рюриком, вiн сказав, що вiльний обирати, з ким
йому iти - з Новгородом чи Ки вом.
- I вже вiн обрав?
- Так, княже, обрав, бо дi в' дно з Ярополком-князем. Михало замовк,
але князь, що пильно стежив за його обличчям, помiтив, як клiпа во вода
очима.
- Що ж ти замовк?
- Вони виводили нас по одному з терема полотського князя, а там вчинили
нам образу - стригли бороди.
Михало показав князевi i мужам свою набагато коротшу, нiж ранiше,
бороду.
- I на тебе вони образу клали, - закiнчив Михало. - Князь Регволд велiв
нам переказати, що дочка його Рогнедь не хоче роззути робочича, сина
рабинi...
Блiдий сидiв на стiльцi князь Володимир, i тiльки покладенi на поручнi
стiльця пальцi рук, що стиснулися в кулаки, свiдчили, як вразили його
слова во води. Проте вiн нiчим, крiм цього, не виказав свого хвилювання;
дивлячись на во вод i бояр, Володимир ждав ©хнього слова.
I вiн дiждався. Ось один з бояр пiдняв посох, даючи знак, що хоче
говорити, потiм устав, ступив уперед, i всi побачили старого Скордяту - з
перетятим шрамом чолом, слутого* (*Слутий - слiпий.) на одно око.
- Не токмо тебе, сина Святослава, онука Волги, образив Регволд, -
промовив Скордята, - но такожде i боярство, всю Новгородчу землю; Михало
сказав, що вiн дi в' дно з Ярополком-князем... Що ж, зане так, ми пiдемо
на Ярополка й Регволда...
- То правда, правда! - загомонiли всi в палатi. Смутне, посiчене
обличчя Скордяти перекосилось, дине око блищало хижо.
- А ще я скажу, - закiнчив вiн, - що змусимо, аби та Рогнедь роззула
нашого князя. Ми тебе викормили й випестили, княже, - звернувся вiн до
Володимира, - то й веди нас тепер за собою.
- Пiдемо! Веди нас, княже! За Русь! - кричали во води й бояри.
У палату долинули протяжнi звуки дзвону - збиралось вiче. Князь
Володимир устав, щоб iти на площу. Люта образа, жадоба помсти ще буяли в
його грудях, але до обличчя вже прилила кров, серце билось рiвно, дужо.
Пiсля вiча Володимир говорив у сво©й свiтлицi на верху терема з
Добринею.
Була нiч. Князь стояв бiля розчиненого вiкна, крiзь яке вливався
багатоголосий крик, шум з подiй, далекий смутний спiв.
- От i все готове, во водо мiй, тепер i в дорогу, - почав Володимир. -
Довго я думав про Ки©в, рвався туди, хотiв там бути, але не так, як нинi.
- Чого печалишся, княже? - пiдiйшов до нього ближче й зупинився поруч
Добриня. - Ти iдеш на праве дiло, захища ш закон i покон отцiв сво©х, ма ш
з собою во©нство незлiченне, певен я, що при днаються, стануть пiд тво
знамено й полуденнi землi.
- Це все так, Добрине, i коли б не вiрив, то й не пiшов би, але скiльки
кровi доведеться нам пролити, навiщо Ярополк почав усобицю в землях,
навiщо накликав хмари на Русь?
Обидва вони, стоячи бiля вiкна, бачили полуденне небо. Там збиралась
гроза, перша, либонь, за лiто, десь над самим обрi м пробiгала тонка
змi©ста блискавиця, вона била й била в землю, плесо Iльменя, лiси.
Князь Володимир витер долонею чоло, на якому виступили зерна поту.
- Мушу йти! - промовив вiн. - Нехай Перун благословить все мо
во©нство.
- Не печалься, княже, - не сам будеш, я завжди з тобою.
Вiн узяв руку Володимира й мiцно стиснув ©©.
- Нi, Добрине! - вiдповiв йому князь. - Я тебе не кличу в цю дорогу.
Святослав iшов на брань з ромеями i посадив у Ки вi сина Ярополка, а Олега
у деревлян, - просили його дати й нам князя. Адже так, новгородчi?
- Так, Михале! - загомонiли всi навкруг. - Правду говориш, дiло,
слуха мо...
- Зараз почу те! Все почу те! - вiв далi Михало. - Ужо я скажу.
Йому не так легко й просто було вести мову, бо хотiв, щоб його
зрозумiли й пiдтримали всi мужi новгородськi, але не хотiв образити й
Володимира-князя. Через те вiн сказав так:
- Мушу повiдати вам, люди, i тобi, княже наш, що до того, як прийшов я
в Золоту палату в Ки вi, то бачився i говорив з князем Святославом.
"Новгородська земля хоче мати князя", - сказав я йому. "Знаю, i сам хочу
дати, - вiдповiв менi покiйний князь, - iду далеко на сiчу в землi чужi,
бажаю, щоб мир був у рiднiй землi. А кого просите князем вам дати?
Ярополка саджу в городi Ки вi, Олега посилаю в землю Деревлянську". -
"Володимира", - вiдповiв я. "А ви зна те, хто вiн ?" - "Усе знаю, i
Новгород зна , - сказав я князевi Святославу, - через те й просимо його".
- "Даю вам Володимира, - промовив князь Святослав, - то мiй улюблений
син, покладаюсь на нього, як на себе..." - "Спасибi, - подякував я
князевi, - не турбуйся, вспо©мо, вскормимо..."
Опустивши очi долу, стояв i слухав цi слова Михала князь Володимир. Так
говорив не один тiльки Михало, в палатi зводились руки, лунали збудженi
голоси:
- Не ©дь, княже, до Ки ва, убив Ярополк Олега й тебе хоче загубити...
- Ми тебе по©ли й кормили, життя вiддамо за тебе княже!
- Аще так, не коримось Ярополку... Не вiзьмемо його посадника... Клич
вiче, княже!..
- На Ки©в, княже, на Ки©в!..
Володимир мовчав i ждав, коли в палатi знову настане тиша.
- Так, людi мо©, - промовив вiн. - Мушу йти на Ки©в, щоб помститись за
смерть брата свого Олега, мушу йти, бо Ярополк порушив завiт батька мого
Святослава, який говорив: "Со братами сво©ми - князями земель - мусиш бути
в одну душу й тiло. Аще брати тво© робитимуть по покону отцiв - будь
в' дно з ними. Аще зрадять покон - бути ©м в татя мiсто..."
- Бути Ярополку в татя мiсто! - заволали всi.
- На Ки©в! На Ки©в! Смерть Ярополку-братовбивцi!..
- Клич, княже, вiче! Веди нас на Ки©в! Князь Володимир помахом руки
зупинив ©х
- Як же поведу вас, людi мо©? Куди буду вести?! Чули самi: вже
печенiги - брати Ярополковi, роме© - його друзi, вiн поведе з собою полян,
деревлян, Чернiгiв, Переяслав, городи червенськi... А ми, новгородчi,
пiдемо з ким?
- Усi полунощнi землi пiдуть з нами - весь i меря, чудь... Пiдемо на
брань - i вiд Ярополка вiдпадуть його землi. Русь чу , де правда, а де
зло...
Князь Володимир дивиться на бояр i во вод.
- Так, - каже повiльно вiн. - У тяжкi години Русь i ©© люди завжди
знайдуть, де правда, а де зло. Вiрю в це, вiрю руським людям, вiрю й вам.
Але не одразу пiзна ться правда й лжа, множество кровi пролили вже люди
нашi, велике множество кровi доведеться ще пролити. Як же упередити цю
кров, де взяти сили, як iти?!
Володимир замислю ться. За стiнами палати ви й ви полунощний вiтер,
вiн пробива ться навiть крiзь стiни, холоднi потоки пронизують палату.
- Дивлюсь на схiд, - веде далi Володимир, - бачу дикi орди й племена,
що радо пiдуть з нами на Ки©в...
- Не клич ©х, княже!
- Дивлюсь на захiд - бачу Нiмецьку iмперiю, вже сли ©хнi разом з
священиками папежу римського побували в нас.
- Не вiримо iмператорам i папежу, не вiр i ти, княже!
- Не вiрю, - твердо каже Володимир. - Вiрю токмо в Русь, токмо руськi
люди мусять лад у сво©х землях укласти.
- По©демо, княже! - встають усi в палатi.
- Веду вас! - рiшуче промовля Володимир. - А в пiдмогу покличу варягiв
- вони вiри сво © не нав'язують, нових поконiв не дають, воюють за золото.
- Роби, княже, як замислив. Усi ми з тобою, де ти - там i ми!
4
Холодний, сiрий, непривiтний полунощний город Упсала. Щоб туди
добратись, треба пройти студене Варязьке море, довго блукати мiж високими
гострими скелями, де кожно© хвилини на мореходця чату смерть. Сувора та
кам'яна земля, суворi там люди, страшнi й мстивi такожде i боги ©х -
одягнутий у броню й шолом iз гострими рогами бог вiтрiв i бур Один, жона
його - Фрiгг, а найлютiший - син ©х громовержець Тор, що прича©вся у
темнiй печерi десь на островах Варязького моря, кида стрiли-блискавицi на
купцiв i во©в, якi ©дуть до Упсали.
Але нi суворе Варязьке море, анi гострi скелi бiля берегiв не затримали
новгородських мореходцiв - на кiлькох учанах пройшли вони крiзь негоду й
бурi, зупинили лодi© бiля крутих скелястих берегiв Упсали.
Оточений ярлами, воями i толковинами, князь Володимир пiднiмався до
фортецi свiонських конунгiв. Вони йшли мiж двома високими стiнами, на яких
викарбуванi були невiдомi ©м письмена, подекуди стояли висiченi з каменюк
постатi потворних, страхiтливих богiв. Шлях вiв усе вище й вище на гору,
нарештi вони опинились перед зачиненими ворiтьми фортецi.
- Ведемо князя новгородського Володимира до високого конунга Олафа! -
закричали ярли.
Хтось довго й пильно дивився в прорiзи в стiнах фортецi. Зарипiли й
вiдчинились залiзнi ворота.
- Конунг Олаф жде новгородського князя...
З каменю побудованi стiни в палацi свiонських конунгiв, свiтло в довгi
переходи й поко© пробива ться крiзь вузькi загратованi вiкна. Всюди горять
свiтильники, сто©ть охорона, на стiнах почепленi й тьмяно поблискують
алебарди, бердишi, однобокi франкськi мечi, темнiють туровi роги.
З свiтлицi конунга Олафа видно сiрi береги, хвилi на морi, хмари, що
пливуть i пливуть удалину.
Олаф Скетконунг - немолодий уже чоловiк з сивим, рiвно пiдстриженим на
ши© волоссям, густими бровами, пiд якими поблискують сiрi очi; у нього
гострий, як у птаха, зiр, довгий крючкастий нiс, пiдiбганi уста.
Вiн сто©ть бiля столу в кутку свiтлицi - одягнутий як мореходець, на
ньому вузький, облипчастий каптан, короткi - до колiн - штани, на ногах
високi пiдкованi чоботи.
- Чолом тобi б'ю, Олафе Скетконунгу, - почина князь Володимир, -
прийми дари вiд мене й Новгорода.
Во© князя Володимира кладуть перед конунгом дари соболинi хутра, разки
горючого каменю* (*Горючий камiнь - бурштин, янтар.), обоямогострий меч,
срiбнокований щит, золотий пояс роботи новгородських кузнецiв - для
конунга, емалi - для його жони, лунницi з сканню - для дочок.
- Добрi дари ти привiз, гардський княже, - вiдповiда Олаф Скетконунг,
пальцем пробуючи лезо меча, - i за них тобi дякую. Щедрий Гардарик*
(*Гардарик - кра©на городiв (швед.).), багата земля твоя, княже. А тепер
скажи, що привело тебе в Свеарiке?* (*Свеарiке (або Свiонiя) - Швецiя.)
Вони сiдають один проти одного за столом. Во© князя тихо виходять, в
глибину свiтлицi вiдступають ярли, мовчазнi слуги ставлять на стiл
наповненi мiцним медом срiбнi келихи, толковини говорять тихими голосами.
- Я прибув до тебе, Олафе, пам'ятаючи, що тебе називають Скетконунгом*
(*Скетконунг - хороший, добрий конунг (швед.).), хочу нагадати й утвердити
те добре що було мiж людьми наших земель. Ти сказав про багатство мо ©
землi - i це правда. Але у великому роду не без сварги, при великому
багатствi не без урону. Iде в мене, конунгу, сварга з братом Ярополком, що
сидить у Ки вi-городi...
- Ки©вгард, - примружу очi конунг Олаф. - О, я багато чув про нього.
- Тому я й прибув до Свеарiке, - продовжу князь Володимир. - Маю
багато во©в з полунощних земель, але хочу тебе просити дати менi на помiч
тисячi двi во©в. Во©-све©, - закiнчу князь Володимир, - хоробрi, ©х зна
весь свiт.
- Так, у свiтi знають наших во©в, - згоджу ться конунг Олаф. - Та й
самi мо© во© люблять далекi походи. Але вони, - конунг посмiха ться, -
дуже люблять городи, землi, дань.
- Городiв i земель я дати не можу, - вiдповiда князь Володимир, - то
не мо© городи, а людей мо©х, вони ж, зна ш сам, не терплять iноземцiв. А
золото тво©м воям дам.
- Це буде довго?
- До Ки ва-города й назад - рiк. А може, во© тво© попливуть далi, до
Вiзантi©.
- Двi тисячi во©в... Рiк, - шепоче конунг. - Що ж, княже, будемо
радитись, запрошую й тебе на цю раду.
Тiльки темнi , в ущелинi за Упсалою, що горловиною сво ю виходить до
кипучого моря, в священнiй дiбровi запалю ться безлiч вогнiв, народжу ться
спiв, чути людськi голоси.
Шляхом, що в' ться над морем, до цi © ущелини на колiсницi, яку тягне
четверик коней, оточений гiрдманами* (*Гiрдмани - охоронники.), ©де з
ярлами i лагманами* (*Лагмани - управителi земель.) Олаф Скетконунг.
Ще одна колiсниця пряму за першою, в нiй сидять князь Володимир,
во води новгородськi, вони пильно озираються навкруг.
Горять смолоскипи, ©хнi вiдблиски розiрваними разками намиста
вiдбиваються на пiнi прибою, iржуть сполошенi темрявою й вогнями конi.
У священнiй дiбровi, в храмi, колони якого пiдпирають викладений
залiзом дах, уже все готове для тiнгу* (*Тiнг - урочистi збори.) й
священно© жертви. Служницi накрили килимами й поставили в храмi лави перед
високим дубовим троном конунга, на яких сяде старшина; за скелями
здiйма ться до неба високе полум'я вогнища, воно освiтлю великi, зробленi
з каменю й дерева постатi богiв Одина, Тора, Глера, Нiорда. На широкiй
площинi перед iдолами в обкладеному каменем колi стоять блискучi мiдянi
чашi, лежать кропила з щетини, ходять дротти* (*Дротти - жерцi.), ще далi
в темрявi у загородi поблискують великими очима й тупотять конi й корови,
роздратовано хрюкають кабани.
Усi запрошенi прийшли на тiнг, лунають протяжнi звуки бил, ярли й
лагмани займають сво© мiсця на лавах, слуги стоять навкруг.
Олаф Скетконунг сидить на тронi, вiн слуха , як поволi стиха людський
шум, - чути тiльки, як недалеко внизу шумить море, над небосхилом мiж
колон видно великi червонуватi зорi.
- Ярли й лагмани! - почина Олаф Скетконунг. - Я велiв нинi скликати
тiнг, щоб радитись з вами. До нас з Гардарику прибув князь гольмгардський*
(*Гольмгардський - князь з кра©ни городiв руських.) Вольдемар, вiн просить
дати допомогу, щоб пiти пiвнiчними рiками на полудень до Ки©вгарда,
покарати брата, що вбив князя Олега, хоче одбити трон батька. Чи дамо ми
цю допомогу?
- Скiльки треба во©в? - пiдводиться з лави ярл Фулнер.
- Двi тисячi.
- А яку князь Вольдемар дасть нагороду? - лунають звiдусiль голоси.
Почина ться торг, який невдовзi закiнчу ться успiшно. Тодi старший
гiрдман налива й пода з низьким поклоном спочатку конунгу, а потiм князю
Володимиру два роги з медом. Це - не звичайнi роги, з яких п'ють усi, аi
братафули* (*Братафули - священнi, клятвенi чашi.), гiрдман, щоб очистити
мед у них вiд земно© лжi й чвар, пода ©х конунгу й князевi через
розкладене на землi багаття - вогонь очища все, вiн зробить чистим i мед
у рогах.
Конунг Свiонi© i князь Володимир випивають до дна сво© роги. Тим часом
дротти вже вбили дев'ять тварин чоловiчо© статi, як це велiв закон, кров
©х зiбрали в мiдяну чашу i тепер глаутейяами* (*Глаутейн - кропило.)
кропили во©в, а служки подавали ©м смаженину.
Пiзня нiч. В Упсалi, в горах на березi - скрiзь тихо, тiльки море
розходилось, неспокiйнi хвилi б'ють i б'ють у скелi, як жорна,
перевертають камiння, стогнуть, ревуть.
У кутку велико© свiтлицi Олафа Скетконунга пiд балдахiном з темного
оксамиту слуги вже приготували пухову постiль, заслали ©© чистими
простирадлами, свiтло-синьою, золотом перетканою ковдрою.
Проте конунг не спить. Вiн сто©ть бiля розчиненого вiкна, дивиться на
грати, що перетинають зоряне небо, слуха шум роздратованого моря, жадiбно
ловить свiже повiтря.
За конунгом пильно стежить ярл Фулнер, його немарне назвали цим iм'ям*
(*Фулнер - гидкий, одворотний (швед.).) - праве око ярла прикрива чорна
пов'язка, нiс нагаду дзьоб коршака, на верхнiй щелепi в нього гострi зуби
- справжнi iкла кабана, у ярла великi, схожi на гриби вуха.
Про що дума Олаф Скетконунг? О, зустрiч з конунгом Гольмгарда, промови
на тiнзi, священна жертва й простягнутий над вогнем келих з вином - все це
викликало в ньому цiлу зливу думок.
Конунг дума про Свiонiю, Норвегiю, Данiю - три землi, що обiймають усю
пiвнiч за Варязьким морем. Це - чудовi землi, сам Олаф Скетконунг дуже
любить моря i гори, ущелини й затоки, лiси...
Близькi, рiднi конунгу Олафу й сусiднi землi - Данська, Норвезька,
конунг Данi© евен Твескегг i конунг Норвегi© Ерiк - близькi родичi Олафа
Скетконунга, Ерiк i зараз свата його дочку Астриду.
Здавалося б, жити в мирi й любовi цим пiвнiчним землям, великi в них
одали* (*Одали - земельнi володiння.), лiси й рiки, в морях повно
морського звiра.
Проте не сидять на рiдних землях свiони, норвежцi, датчани. Як i давнi
©х предки, мрiють вони про далекi походи, наскоки на чужi городи й землi,
про золото й срiбло, яке можна звiдти привезти з собою.
I вже вони виборознили всi моря й океани, варягiв бояться Париж i Рим,
конунг Канут багато лiт залив кров'ю Англiю, король Едгар за десятки тисяч
фунтiв купував у нього щороку мир, з великого розпачу навiть помер, але
син його Етельред однаково платить денегельд* (*Денегельд - дань (дат.))
Кануту.
А в цей же час кораблi варягiв iдуть далi й далi, досягли пiвденних
морiв, уже в ©хнiх руках Карiатi, Росано, Герачi, Орiя, Козенца, Торенто,
Брундузiум, перед ними тремтить Сiцiлiя, Калабрiя, Апулiя, вони завоювали
Ломбардiю, Канiто, Салерно, Неаполь, Амальфу, Беновенто...
У той час коли конунги Данi©, Норвегi© переможно проходили моря й
океани на заходi й далекому пiвднi, конунги Свiонi© думали про землi на
схiд вiд Варязького моря - про Русь.
Хто-хто, а вони достеменно знали, якi незчисленнi багатства мають князi
Русi i ©х люди, цi багатства, либонь, були не меншi, нiж усi скарби
Парижа, Лондона i ще багатьох городiв, узятих разом.
I вiкiнги з Свiонi© перетинали Варязьке море, куди ходив ярл Рюрик,
його брати Синеус, Трувор, вони водили з собою дружини, перед якими
здригнувся б будь-який город у Англi©, Францi©, Римськiй землi.
Але в Гардарику вiкiнги Свiонi© нiчого зробити не могли. Рюрик бував у
Гольмгардi, оголосив себе ярлом цi © землi, але неспокiйнi новгородцi не
допустили його до свого города, й вiн змушений був сидiти рiк за роком у
Ладозi...
Не пощастило й iншим ярлам - шукаючи добутку, ярл Синеус тiкав аж у
Бiле озеро, в землю весi, ярл Трувор захопив Iзборськ, але змушений був
тiкати й звiдти.
Вiкiнги Свiонi© вдавались до хитрощiв: користуючись з того, що Русь
дозволяла купцям з пiвночi ходити на лодiях з Варязького до Руського моря,
а далi й до грекiв, вони клали в сво© подi© зброю, прикривали ©© згори
хутрами, досягали далеких городiв на Днiпрi, а там, вчинивши вночi
штрангуг* (*Штрангуг (вiд шведського Stran - берег, hugg -удар) - десант,
висадка на берег.), пробували захопити цi городи.
I от князь Гольмгарду Володимир зверта ться до Олафа Скетконунга по
допомогу, просить дати двi тисячi во©в, щоб вiн мiг помститись за кров
брата, зробити лад у сво©й землi.
- Слухай, Фулнер! - одверта ться нарештi вiд вiкна й каже ярлу конунг.
- Ти з двома тисячами наших во©в iдеш у Гардарик. Але допомагати
новгородському князевi убити свого брата й утвердитись у Ки вi - це мало
для cвена. У походi дивись, ярле! Нехай Володимир вбива Ярополка, а
Ярополк Володимира, ти бережи кров сво©х во©в. Мiж Новгородом i Ки вом
лежить Полотська земля князем там сидить Регволд - це cвен, князь нашого
роду. Дивись, якщо Регволд з' дна ться з Ярополком i вони перемагатимуть
Володимира, допоможи ©м, якщо не вийде в Полотську - може, пощастить у
Ки вi.
Фулнер слуха , й посмiшка залива його спотворене обличчя. Нi, немарне
старого ярла прозвали жорстоким!
5
Князь Володимир щасливо повернувся з Свiонi©, разом з ним при©хало й
двi тисячi во©в Олафа Скетконунга.
У Новгородi не полюбляли свiонiв, через що й князь Володимир не пустив
©х до города, лодi© ярла Фулнера стояли там, де Волхов доплива до
Iльмень-озера.
Але що могли зробити цi двi тисячi во©в? У Новгородi вже зiбралась
сила-силенна людей з полунощних земель, на Волховi похитувались лодi© з
усiх п'ятий Новгородсько© землi, що волоком добились сюди через озеро Нево
з Карели, озером Онего i Свир'ю вiд погостiв над Крижаним морем, з
Бiлоозера, Мезенi i навiть Печори.
Усiх ©х мав опорядити в дорогу Великий Новгород, клiтi на торговищi й у
княжому дворi над Волховом були розчиненi, кожен конець i вулиця давали на
рать, що велiв князь; з Кузнецько© вулицi везли день i нiч усяку кузнь, з
Плотницько© - котки для волокiв, з Щитно© - щити та мечi, з Кожевницько© -
збрую, сiдла, з Гончарського конця - корчаги, плоскви.
Та й самi новгородцi вирушали на брань, люди йшли i йшли з усiх концiв
- Наревського, Словенського, Загородського; отцi прощались iз синами, жони
плакали на грудях сво©х мужiв, дiвчата проливали сльози за сво©ми
молодими.
Проте князь Володимир не давав загаду пiднiмати вiтрила. Повернувшись з
Свiонi©, вiн послав сво©х слiв на чолi з во водою Михалом у Полотськ, до
князя Регволда.
Усе боярство й во води чули, як князь сказав:
- Ти, во водо Михале, ©деш до полотського князя Регволда; скажи, що не
хочу марно проливати кровi, пропоную йому мир i любов, прошу разом зi мною
йти на Ки©в утверждати Русь.
- Князь Регволд - вельми хитрий i лживий, - вiдповiв на це Михало. - Як
можемо ми вiрити його слову?
- Гаразд, - повiв далi князь Володимир, - коли так, скажи йому, що я
хочу на знак нашого миру взяти жоною дочку його Рогнедь...
- Добре розсудив, княже! - загомонiли во води й бояри. - Так i говори!
I ми волимо, аби в нашого князя була достойна жона.
Пiзнiше князь Володимир часто думав над тим, чому вiн дав такий загад
сво©м слам. Вiн чув ранiше про княжну Рогнедь, яку всi називали красунею,
але сам нiколи ©© не бачив. Любов? Нi, вiн не мiг полюбити Рогнедь, сидячи
в Новгородi. Зухвалiсть? Нi, Володимир i цього в гадцi не мав. Син рабинi
хотiв вiдчути себе людиною, князем, та ще хотiв добра рiднiй землi.
Проминуло багато часу, вiдколи Михало з iншими слами рушили на подiях в
озеро Iльмень, щоб далi волоком потрапити в Двiну, а там i до города
Полотська, i все не було анi ©х самих, анi звiстки. Над Iльменем i на
високiй Перинь-горi день i нiч стояла сторожа, во© дивились на пiвдень, чи
не майорять у туманi вiтрила й щогли, але з далини тiльки котились хвилi,
над ними кружляли птахи чайки, iз-за обрiю випливали бiлi, схожi на
вiтрила, хмарини - лодiй новгородських не було й не було.
I от рано на свiтаннi з Перинь-гори примчали гiнцi: на далекому плесi
Iльменя з'явились гострi вiтрила новгородцiв, то, либонь, во вода Михало
поверта ться з Полотська. Одразу ж пiсля цього князь Володимир з во водами
помчали на Перинь, у прозорому, слiпучо-голубому повiтрi над далеким
обрi м побачили знайомi вiтрила.
Але незабаром вiтер стих, вiтрила впали, во©, напевне, сiли на весла -
пливти мiнливим, затканим хвилями плесом Iльменя було важко; тiльки
надвечiр лодi© новгородськi поклали укотi у Волховi напроти стiн дiтинця,
а Михало з iншими слами зiйшли на берег.
Князь Володимир слухав сво©х слiв у Великiй палатi дiтинця. Туди ж
прийшли в темних довгих платнах i високих бобрового хутра шапках, з
посохами у жилавих руках бояри, мужi лiпшi й нарочитi, - вони сiли в круг
на лавах попiд чорними рубленими стiнами - мовчазнi й замисленi; посеред
палати стали, спираючись на мечi, во води й тисяцькi; молодi бояри
норовили стати ближче до княжого мiсця; пiзнiше за всiх гордовито, з
бубном у руцi прийшов волхв мець, i всi розступились перед ним. А потiм
iз-за завiси в кутку палати з'явився i князь.
- Чолом тобi, княже! Будь здоров, княже! - прокотилось у палатi,
во води й тисяцькi забряжчали мечами, мужi лiпшi й нарочитi, що дрiмали
пiд стiнами, пiдняли голови, мець провiв пальцем по шкiрi бубна, i сухий,
скрипучий звук при днався до шуму в палатi.
- Будьте здоровi й ви, мужi новгородцi! - вiдповiв на ©х вiтання князь
Володимир, здiйнявши з голови хутряну, всипану самоцвiтами шапку, а з
пояса меч, сiв на свiй стiлець.
У палатi стало тихо. В круглих слюдяних вiконцях багрянiло вечiрн
промiння. Гриднi ходили з свiтильнями, запалювали у важких шандалах товстi
восковi свiчi. У мерехтливому ©х сяйвi стало краще видно князя Володимира,
його свiтле, срiбною ниткою ткане платно, широкий зелений пояс, червоне
корзно. Позад нього окреслились темнi голови во води Добринi i ще кiлькох
старших во вод, що завжди стояли позад нього, за княжим стiльцем.
Потiм у дверях палати залунали важкi кроки, мiж рядами мужiв до князя
прямували сли, що ©здили в землю Полотську. Ось наперед вийшов во вода
Михало, бояри Зринь, Волдут, Тудор, тисяцькi Спирка й Чудин.
- Чолом тобi б' мо, княже, i всьому Новгороду, - почав Михало, низько
вклоняючись Володимиру, а потiм i мужам на всi боки. Те саме зробили i всi
сли.
- Будь здоров i ти, боярине Михале, i ви, сли! - вiдповiв на це князь.
- Ждали давно новгородчi вас iз-за Волока, чого затримались?
- Супротивний вiтер рвав нашi вiтрила, - вирвалось у Михала, - а паче
вiтру затримали нас облуда, кривда та лжа.
- Хто смiв заподiяти людям нашим облуду й кривду? - спохмурнiв
Володимир.
- А вже лiпше б ми не ©хали до Полотська, княже наш, а вдарили на них
всi ю силою, тiльки того заслужив клятий Регволд, сини i вся псина його
зграя.
Але тут же тисяцький Михало зрозумiв, що висловлю ться не тими словами,
якими слiд говорити княжому слу, i, зупинившись на якусь мить, повiв тихо,
суворо, поважно:
- За тво©м загадом, княже, прибули ми з повним мiсяцем до города
Полотська i сказали сторожi, що хочемо говорити з Регволдом як сли
новгородського князя.
- Ви бачили його? - запитав Володимир.
- Бачили, - заспiшив Михало, - сказали, як ти велiв, що не хочемо
мятежа й усобицi, бережемо i будемо оберiгати мир i любов у землях Русi,
хочемо жити по закону й покону отцiв наших, як. уставили князi Олег i
Iгор, княгиня Ольга i син ©© Святослав, та ще так, як велять нашi боги.
I тут Михало замовк. У палатi була така тиша, що всi чули, як кипить
вiск у шандалах, важко дихають мужi на лавах.
- Чого ж ти замовк?
- Я сказав, - одразу ж продовжив Михало, - що ти, князь новгородський
Володимир, блюдя мир на Русi, пропону ш князю Регволду сукупно з ним iти
проти князя Ярополка, який убив брата свого Олега й хоче йти на тебе.
- I що вiдповiв Регволд?
- Вiн узяв нашу грамоту, прочитав i порвав, кинув на землю...
Во води й бояри на лавах роздратовано загомонiли, вдарили об пiдлогу
посохами.
- Зло вчинив Регволд! Супостат вiн, ворог! - закричали всi i вже
схоплювались з лав, затупотiли ногами.
Тiльки князь Володимир твердо сидiв на стiльцi, дивився на Михала й
слiв.
- Що ж ще сказав Регволд? - так голосно, що почули всi в палатi,
запитав вiн.
- Вiн сказав непотрiбнi, дурнi слова, - промовив у тишi, що пiсля цього
настала, Михало, - i менi негоже ©х говорити.
- Нi, говори! - велiв Володимир.
- Князь Регволд, - рiшуче почав Михало, - сказав, що його диву грамота
новгородського князя з боярством, бо Новгород i Полотськ однаково древнi
землi, древнi однаково в них князi й боярство, i якщо Новгород хоче
навчати Полотськ, то Полотськ може Новгород провчити... Гординю нiс князь
Регволд, хвалився родичем Рюриком, вiн сказав, що вiльний обирати, з ким
йому iти - з Новгородом чи Ки вом.
- I вже вiн обрав?
- Так, княже, обрав, бо дi в' дно з Ярополком-князем. Михало замовк,
але князь, що пильно стежив за його обличчям, помiтив, як клiпа во вода
очима.
- Що ж ти замовк?
- Вони виводили нас по одному з терема полотського князя, а там вчинили
нам образу - стригли бороди.
Михало показав князевi i мужам свою набагато коротшу, нiж ранiше,
бороду.
- I на тебе вони образу клали, - закiнчив Михало. - Князь Регволд велiв
нам переказати, що дочка його Рогнедь не хоче роззути робочича, сина
рабинi...
Блiдий сидiв на стiльцi князь Володимир, i тiльки покладенi на поручнi
стiльця пальцi рук, що стиснулися в кулаки, свiдчили, як вразили його
слова во води. Проте вiн нiчим, крiм цього, не виказав свого хвилювання;
дивлячись на во вод i бояр, Володимир ждав ©хнього слова.
I вiн дiждався. Ось один з бояр пiдняв посох, даючи знак, що хоче
говорити, потiм устав, ступив уперед, i всi побачили старого Скордяту - з
перетятим шрамом чолом, слутого* (*Слутий - слiпий.) на одно око.
- Не токмо тебе, сина Святослава, онука Волги, образив Регволд, -
промовив Скордята, - но такожде i боярство, всю Новгородчу землю; Михало
сказав, що вiн дi в' дно з Ярополком-князем... Що ж, зане так, ми пiдемо
на Ярополка й Регволда...
- То правда, правда! - загомонiли всi в палатi. Смутне, посiчене
обличчя Скордяти перекосилось, дине око блищало хижо.
- А ще я скажу, - закiнчив вiн, - що змусимо, аби та Рогнедь роззула
нашого князя. Ми тебе викормили й випестили, княже, - звернувся вiн до
Володимира, - то й веди нас тепер за собою.
- Пiдемо! Веди нас, княже! За Русь! - кричали во води й бояри.
У палату долинули протяжнi звуки дзвону - збиралось вiче. Князь
Володимир устав, щоб iти на площу. Люта образа, жадоба помсти ще буяли в
його грудях, але до обличчя вже прилила кров, серце билось рiвно, дужо.
Пiсля вiча Володимир говорив у сво©й свiтлицi на верху терема з
Добринею.
Була нiч. Князь стояв бiля розчиненого вiкна, крiзь яке вливався
багатоголосий крик, шум з подiй, далекий смутний спiв.
- От i все готове, во водо мiй, тепер i в дорогу, - почав Володимир. -
Довго я думав про Ки©в, рвався туди, хотiв там бути, але не так, як нинi.
- Чого печалишся, княже? - пiдiйшов до нього ближче й зупинився поруч
Добриня. - Ти iдеш на праве дiло, захища ш закон i покон отцiв сво©х, ма ш
з собою во©нство незлiченне, певен я, що при днаються, стануть пiд тво
знамено й полуденнi землi.
- Це все так, Добрине, i коли б не вiрив, то й не пiшов би, але скiльки
кровi доведеться нам пролити, навiщо Ярополк почав усобицю в землях,
навiщо накликав хмари на Русь?
Обидва вони, стоячи бiля вiкна, бачили полуденне небо. Там збиралась
гроза, перша, либонь, за лiто, десь над самим обрi м пробiгала тонка
змi©ста блискавиця, вона била й била в землю, плесо Iльменя, лiси.
Князь Володимир витер долонею чоло, на якому виступили зерна поту.
- Мушу йти! - промовив вiн. - Нехай Перун благословить все мо
во©нство.
- Не печалься, княже, - не сам будеш, я завжди з тобою.
Вiн узяв руку Володимира й мiцно стиснув ©©.
- Нi, Добрине! - вiдповiв йому князь. - Я тебе не кличу в цю дорогу.