Страница:
хмара во©в з мечами, списами, дрюками в руках, таксiархi© й банди кинулись
урозтiч, безсмертнi враз стали смертниками й мертвими, добре, що кiлька
полкiв етерi© - i то не з грекiв, а з вiрмен, - оточили admine quadrato*
(*Аdmine quadrato - чотирикутник (латин, ).) божественну особу iмператора
i так допомогли йому втекти.
I, либонь, найкраще зробив славетний диякон Лев, що сiв на неосiдланого
коня, схопився за гриву, замолотив ногами й полетiв туди, куди бажав кiнь,
все вище й вище в гори.
Там, на полонинi, просто неба, диякон Лев схопився з коня, пустив його
пастись, а сам обдивився свiй одяг, полiз у глибокi кишенi.
"Дяка богу, - подумав вiн, знайшовши в цих кишенях зошит з пергаменту,
срiбну чорнильницю й перо, подарованi йому ще Цимiсхi м, - що моя зброя
вцiлiла й я сам ще живий..."
Вiдчуваючи себе на шпилi гори в повнiй безпецi, диякон Лев сiв на
поваленому бурею деревi, замислився й написав:
"Мiсяни напали на наше вiйсько, множество побили, захопили царське
шатро зi скарбами й весь обоз. У той час i я сам, що описую це лихо, на
жаль, був бiля государя як диякон..."
Диякон Лев на якусь мить залишив писанину, й рука його затремтiла, бо
знизу долетiв шум битви.
"Тодi-бо занiмiли стопи мо©, - згадав вiн i записав смутнi рядки з
псалтиря, - i я б став жертвою скiфського меча, але божий промисел виверг
мене з небезпеки, велiв ©хати якнайшвидше по схилу гори, через рови, все
вище й вище, аж на вершину, яко© не займав ворог. Iнше ж вiйсько ледь
встигало тiкати вiд ворожо© навали через несходимi гори, втратило всю
кiнноту, обоз..."* (*Лев Диякон. Iсторiя. - СПб., 1820. - Кн. 10. - Розд.
8.)
Це були, мабуть, останнi рядки, а через те й щирi, правдивi, якими
диякон Лев закiнчив свою iсторiю... Ми принаймнi не зна мо, щоб вiн пiсля
цього щось писав.
3
Двадцять лiт комiт Саму©л боровся з Вiзантi ю, вiв супроти ромейських
легiонiв во©в, якi тiльки вчора орали землю, пасли овець на гiрських
полонинах, бачив муку, смерть цих людей i однаково не скорявся долi,
кликав i вiв на брань з ворогами новi загони.
Болгари до нього йшли, вони називали й вважали його царем, хоч вiн був
тiльки сином комiта, не шукав власно© слави, жив як простий во©н, усе сво
життя провiв у сiдлi.
Саму©л Шишман бачив смерть свого отця, вiд ворожо© руки загинули брати
його Давид i Мойсей, проте вiн не пiдкорився долi, протягнув руку брату
Аарону, покладався на нього, вiрив, що разом з ним переможе роме©в.
I вони перемагали роме©в. Сидячи в Охридi, Саму©л боровся з Вiзантi ю
на заходi, Аарон, що сидiв у Средцi, мав пiд сво ю рукою Схiдну Болгарiю,
- разом вони були дужi, незборнi, разом могли визволити рiдну землю...
Саму©л знав, коли iмператор Василь вирушив з легiонами сво©ми в Родопи,
проминув Преславу й став наближатись до Троянових ворiт, був певен, що
роме© не пройдуть цих ворiт, бо ©х стерегли кращi полки Аарона, сам же вiн
з сво©ми полками стояв у цей час над рiкою Струмою, на перевалах, бiля
Рили, Радомира, щоб загородити шлях ромеям, якщо вони завернуть вiд
Троянових ворiт.
Проте трапилось неймовiрне - легiони iмператора Василя проминули
Трояновi ворота, рушили понад Iскером на Средець, дiйшли до фортецi
Стопонiона.
Саму©л не розумiв, як це сталось, боявся, що вiйська Аарона не стримали
ворожо© навали, пролили бiля Троянових ворiт багато кровi й вiдступили, i
тому чимдужче поспiшав на помiч брату.
Страшний i безжальний був удар Саму©ла бiля фортецi Стопонiона,
розлюченi болгари перебили безлiч кiнноти й пiшого вiйська, захопили
навiть шатро iмператора Василя, в якому були всi його регалi©.
Саму©л стояв у цьому шатрi, дивився на регалi©, взяв зi столу й став
читати листи до iмператора Василя, написанi знайомою рукою... Спочатку
Саму©л не повiрив сво©м очам, нi, це, либонь, не та рука...
Мов вихор, летiв у горах Родопських Саму©л, високi скелi й темнi
ущелини зустрiчали й проводжали його, чорне обличчя було в Шишмана.
З ним разом мчали боляри й бо©ли, по праву руку скакав на конi син
Гаври©л, попереду i слiдом за ними ©хала численна дружина, - так вони
далеко обминули Витош, опинились на околицях Средця.
Але у Средцi в палацi Саму©л не застав брата Аарона, тут був тiльки син
його Iоанн, батько ж його й жона були нiбито в новому палацi в
Розметаницi.
Саму©л Шишман знав, що ма статись у Розметаницi, вiн не хотiв, щоб син
Гаври©л був свiдком його розмови з Аароном, а, крiм того, хотiв, щоб хтось
з рiдних людей стерiг у Средцi сина Аарона Iоанна.
Через це вiн сказав синовi:
- Ти залиша шся в Средцi разом з мо©ми воями, жди мене тут i стережи як
зiницю ока Iоанна.
- А чому стерегти? - запитав Гаври©л.
- Я тобi пiзнiше про все скажу, сину!
У Розметаницi Саму©л ледь застиг Аарона, - той збирався нiбито ©хати в
Средець, але запряженi, навантаженi всяким добром колимаги, якi стояли
серед двору, свiдчили, що вiн збирався ©хати зовсiм в iнший бiк.
Блiдий, без кровинки в обличчi, говорив Саму©л з Аароном.
- Що ж, брате, ти замислив? I чи брат ти менi пiсля цього?
- Не вiдаю, про що ти говориш, - вдаючи, що вiн нiчого не розумi ,
вiдповiв Аарон.
- Не вiда ш? Тодi читай!
I Саму©л вийняв з кишенi, дав Аарону грамоту на пергаментi...
Аарон узяв ©©, почав читати, але одразу ж випустив з рук... Це була
написана ним самим грамота до Василя, в якiй вiн дякував iмператору за те,
що той визнав його царем Болгарi© i згоден вiддати за сина Аарона Iоанна
сестру свою Анну, у кiнцi ж грамоти Аарон писав, що згоден вiдкрити
легiонам Трояновi ворота...
- Прочитав? - запитав його тодi Саму©л.
- Не розумiю! - крикнув Аарон. Саму©л болiсно засмiявся:
- Не розумi ш, як ця грамота потрапила до мене... Вiдповiм: ти думав,
що будеш сватом iмператора роме©в i царем болгар, але забув, що болгари не
хотять мати над собою iмператорiв роме©в, а тебе царем сво©м... Горе
Болгарi© й горе нам, Шишманам, бо ти - старший з синiв Миколи Шишмана -
зганьбив чесне iм'я батька твого Миколи, матерi Рейсами й братiв сво©х...
- Брате Саму©ле! - впав Аарон на колiна. - То правда, я писав цю
грамоту, не знав, що творю, - винна жона моя, митрополит севастiйський, що
при©жджав до мене вiд iмператорiв... Я й так покараний, iмператори й ©хнiй
митрополит мене обдурили, скривдили...
- Чим же тебе обдурили iмператори i митрополит?
- Митрополит привiз у жони сину мо му Iоанну не сестру iмператорiв
Анну, а якусь гулящу дiвку з Константинополя, за що ми ©© вбили, а
митрополита спалили... Змилуйся, брате!
- Нi, вiднинi ти менi вже не брат, - суворо промовив Саму©л i звернувся
до сво©х боляр i бо©лiв: - Як будете судити зрадникiв Болгарi© Аарона,
жону його, сина?..
- Да приймуть смерть! - пролунала одностайна вiдповiдь.
Во© схопили Аарона й повели в двiр, де вже стояла зв'язана жона
Варвара.
А в цей час у Средцi Гаври©л довго розмовляв з сво©м двоюрiдним братом
Iоанном, який говорив, що бо©ться, аби не покарали батька, пожалiв його,
велiв осiдлати двох коней, ви©хав з Iоанном за город...
Блiдий, переляканий Iоанн попрощався з Гаври©лом, як з братом, обняв,
поцiлував.
- дь швидше! - велiв Гаври©л.
I Iоанн ударив коня, помчав у гори.
Гаври©л не знав i не мiг знати, що промине багато лiт i цей його брат у
злобi сво©й уб' його, жону, ослiпить сина...
4
Iмператору Василевi важко було отямитись пiсля поразки в Родопах -
чорний вiд страху повернувся вiн звiдти до Константинополя, висох, ходив
як тiнь, вночi йому снились i снились ущелина в горах, мечi болгар, кров.
Проте не тiльки болгар боявся тепер василевс Вiзантi©, вiн нагадував
звiра, якого заганяють у пастку, навкруг нього й iмперi© затягувався
зашморг.
У Малiй Азi© був розбитий Вард Склiр - вiн сидiв у в'язницi арабських
емiрiв, - перемiг Вард Фока.
Вард Фока ждав... Тепер це вже був не чернець з Хiосу, - доместик схол,
призначений самим iмператором Василем, полководець, що перемiг лютого
ворога iмперi© Склiра, небiж вбитого iмператора Никифора Фоки мав право на
найвищу нагороду, хотiв повернутись до Константинополя, стати на чолi всiх
вiйськ iмперi©, зайняти мiсце в синклiтi.
Може бути, що Вард Фока вдовольнився б цим, може, став би вiрно служити
iмператору Василевi та ще був би коханцем Феофано - матерi iмператора, -
це ж вона, як знав Вард, вирвала його з келi© монастиря, вона, як вiдчував
Вард, ждала його в столицi.
Але марно сподiвався Вард Фока - iмператор Василь розумi , кого вiн
випустив з неволi, i тому не тiльки не дозволя йому при©хати до
Константинополя, а уперто, i то не раз, велить залишатись у Малiй Азi©,
стояти на сторожi непокiрних земель, мечем iмперi© висiти над Вiрменi ю,
Грузi ю, створювати загрозу арабським емiрам, багдадському халiфату.
I сталось те, що повинно було статись, - Варда Фоку оточують найбагатшi
особи iмперi©, що втекли з Константинополя, служили Склiру, а нинi служать
йому, вони, жадаючи помститить Василевi, пiдбурюють його йти з легiонами
на Константинополь, сам Вард Фока налагоджу добрi стосунки з Вiрменi ю й
Грузi ю, з арабськими емiрами Мартирополя, Амiди й Хорбота, з багдадськими
халiфами.
У Вiрменi© в будинку встафiя Мела©на - родича Никифора Фоки -
збираються вiзантiйськi динати, вiрменськi iшхани, вони урочисто
проголошують Варда Фоку iмператором Вiзантi©, вiн одяга корону, червоне
корзно.
Пiд рукою Варда кращi легiони iмперi©, десять тисяч грузин, яких
мепет-мепе Давид за проханням iмператора Василя й матерi його Феофано
посилав колись Варду Фоцi, щоб розбити Склiра й тим допомогти iмператору
Василевi, - цi самi десять тисяч грузин за наказом Давида будуть служити
Варду Фоцi, щоб iти на Константинополь, скинути з трону Василя...
Вард Фока зна , що боротьба з Константинополем буде нелегка, розумi ,
що покладатись на сво©х спiльникiв - арабiв, грузин i вiрмен - не
доводиться: якщо вiн стане iмператором Вiзантi©, тi одразу перекинуться до
ворогiв, за спиною в нього лиша ться ще один iмператор - Вард Склiр, що
сидить у в'язницi.
Вiн домовля ться з емiрами, що хоче мати Склiра полководцем, запрошу
його до себе, почина переговори, але так i не закiнчу ©х - кида Варда
Склiра i брата його, патрикiя Петра, у в'язницю.
А тодi Вард Фока вируша на пiвнiч, до столицi, - перед ним Сiрiя й
Месопотамiя, Коломея й Каппадокiя, Пафлагонiя й Оптiмати - багато фем
iмперi© але там нiхто не стане супроти Фоки, навпаки, до нього
при днаються новi легiони, з пiвдня на Константинополь наступа грiзна,
страшна, гаряча, як аравiйськi вiтри, сила...
Втративши батька, двох братiв, покаравши власним мечем зрадника Аарона,
комiт Саму©л уже нiкому не вiрить, вiн поклада ться тiльки на себе й
во©нство.
Вiн зна , що iмперiя пережива важкi днi, йому вiдомо, що Вард Фока
оголосив себе у далекiй Вiзантi© iмператором i збира ться в похiд на
Константинополь.
I Саму©л вируша проти Вiзантi© - пiсля розгрому во©нства iмператора
Василя бiля Средця болгари виходять з Родопiв, стоять недалеко вiд
Адрiанополя, загрожують столицi iмперi©, сам Саму©л веде сво© полки на
захiд, бере городи Драч i Леш на березi Адрiатичного моря, поверта на
пiвдень, захоплю Вер, переходить рiку Вардар, з'явля ться на околицях
Сопунi, над Егейським морем.
Так ще один меч нависа над Константинополем, меч Пiвночi, вал з
полудня йде проти валу з пiвночi, а коли вони зiллються - впаде
Константинополь, загине Вiзантiя.
Уночi на небi з'явля ться комета, вона висить над обрi м, нагадуючи
гострий спис з довгим i широким хвостом.
У Константинополi на стiнах будинкiв i на гробницях чиясь невiдома рука
пише:
"Вгорi комета палить свiт, внизу роме©в нищить комiт..."
Чорна хмара збира ться й на заходi - у Пiвденнiй Iталi© Вiзантiя ма
клаптик суходолу над Середземним морем - Апулiю й Калабрiю, але з пiвночi
©м загрожу нiмецький iмператор Оттон, з пiвдня на цi феми налiтають i
налiтають араби з острова Сiцiлi©.
Кiльце замика ться. Вiзантiя зi всiх бокiв оточена ворогами, вони
наступають на не©, нiколи, нiколи ще iмперiя не переживала таких днiв,
життя, iснування, майбутн ©© висить на однiй тонкiй волосинцi.
Тривога, неспокiй, страх охоплюють Константинополь. Мала Азiя
почина ться одразу за Босфором - там веде легiони Вард Фока, загони болгар
блукають бiля пiвнiчних околиць города, у Середземному морi - на Сiцiлi©,
Крiтi, Кiпрi - чатують араби.
Через те що Мала Азiя й пiвденнi феми Вiзантi© в Iталi© одрiзанi вiд
столицi, а Еллада, Пелопоннес, Фракiя й Македонiя захопленi болгарами, в
Константинополь припиня ться довiз хлiба, почина ться голод, а слiдом за
ним мори, хвороби.
Населення столицi доведене до одчаю - крадiжки, грабунки, вбивства
вiдбуваються тепер серед бiлого дня, iмператор Василь не залиша нiколи
Великого палацу, безсмертнi день i нiч охороняють його.
диним куточком iмперi©, де в цей час спокiйно, Клiмати - тiльки
звiдти надходить до столицi хлiб, сiль, риба, вино. Але за Клiматами
лежить Русь, крий боже, вона з' дна ться з болгарами.
Комета все висить у небi, над Константинополем прокочуються смалкi,
гарячi вiтри, на кладовища везуть i везуть мертвих, живi не знають, що з
ними буде завтра.
Невiдома рука пише далi й далi на пам'ятниках i гробницях :
"Меч роздiля , на жаль, динi колись родини й членiв ©х, батько хоче
вбити сво©х синiв, вони ж бруднять сво© руки батькiвською кров'ю, i, горе
нам, горе, брат пiдносить сокиру над грудьми свого ж брата... А ти, город
василевсiв, Вiзантiон, скажи, до чого ти дiйшов - город щастя в минулому,
город нещастя нинi?! Чому сталось так, що ти тремтиш щоденно? Чи не буде,
зрештою, так, що поваляться тво© ж пiдмурки? Адже дiти, якi виростали в
тво©х обiймах, однi стали здобиччю меча в битвах, iншi залишили сво©
палаци й довiку змушенi жити, зата©вши подих, на пустельних островах, в
ущелинах i мiж скелями... Затьмарилось сонце, зник блиск мiсяця...
...Бачу безумну юрбу синiв Амалiка, що зупиня на кожному кроцi
мандрiвникiв, вирива у голодного останнiй шматок хлiба, забира все
майно, чую стогiн i плач чоловiкiв, жiнок i дiтей, що пiдносять д'горi
сво© руки...
...Бачу те, що хвилю мене до слiз, - ниви, що потрiскались вiд
страхiтливо© посухи, колос, що зав'яв i поник, нiби вiн мертвий, рата© ж,
що схилились у трудах над землею, кажуть: "Загинула надiя, марно пропала
наша праця, все загиба , все горить... Хто заплатить за нас всi борги? Хто
годуватиме наших жон i дiтей? Хто вiддасть податки й iншi повинностi в
казну кесареву? Нi, нiхто! Так чого ж ти ждеш, земле, вiзьми вже краще
разом з порожнiм колосом i нас - ми не можемо далi терпiти голод, ми
готовi, - краще вже швидкий кiнець..."* (*Вiршi Iоанна Геометра (грецький
поет Х столiття))
5
Сли iмператора Василя в Ки вi? Це важко було зрозумiти - Днiпро скувала
крига, снiгом засипало всi шляхи на захiд i полудень, що ведуть у
Вiзантiю, але, незважаючи нi на що, василiки пробились крiзь морози й
вiхоли, вони зупинились на Подолi в домi купця-гречина Феодора, просять
Володимира говорити з ними.
Князь призначив годину, щоб говорити з василiками, - в другий день
тижня, на свiтаннi, в Золотiй палатi, велiв прийти туди небагатьом боярам
i во водам, мужам лiпшим i старцям, - князь не хотiв вiддавати слам яко©сь
особливо© шани: , либонь, кричуща потреба в iмператорiв, якщо прислали
слiв узимку, вiд роме©в можна всього ждати.
Так i було. У вiвторок задовго до свiтання князь вийшов з сво©х поко©в
у Золоту палату, там уже зiбрались покликанi ним во води, бояри, мужi, - у
теремi було холоднувато, й вони одягли пiдбитi хутром чоботи, кожушки, -
коли князь увiйшов, вони низько вклонились йому.
Князь сiв на сво му столi пiд знаменами, мужi стали попiд стiнами,
дворяни ходили й оправляли свiчi.
Василiки зайшли до палати з острахом - у Константинополi вони
наслухались багато жахiв про незнану Руську землю, але, побачивши невелике
зборище людей, князя, що сидiв у простому темному платнi на помостi,
посмiливiшали, попрямували один за одним до помосту, там стали в ряд,
низько вклонились.
- Вiд iмператорiв Васпля й Костянтина василiки, - через толковинiв
почали вони, - прибули, щоб засвiдчити любов i дружбу межи нами... Як себе
почува князь Володимир i його родина?
- Спасибi iмператорам Василевi й Костянтину за любов i дружбу, -
вiдповiв Володимир, - скажiть ©м, що я й моя родина почува мо себе добре.
Як же ©халось вам, василiки, в далекiй дорозi?
- Дяку мо, княже, ©хали ми швидко, й у тво©х землях приймали нас
гостинно, але холодно нинi на Русi, мерзли вельми...
Мерзли вони, правда, не тiльки в дорозi - сюди, в Золоту палату,
з'явились у холодних одягах - темних шовкових рясах, хламидах, сандалiях,
через що аж посинiли, тремтiли.
- Що поробиш? - князь подивився на замерзлi вiкна. - Зима на Русi
сувора, зла... У Константинополi, либонь, i зараз тепло?
- Так, княже, тепло, дуже тепло, гаряче...
Слуги, що прибули з василiками, внесли тим часом дари вiд iмператорiв,
поклали на лави добру зброю, оксамити, узороччя.
Князь Володимир подякував за дари, проте розумiв, що не тiльки це
привело в зимову пору до Ки ва слiв ромейських.
Вони й самi почали:
- Iмператори велiли сказати, що, утверждаючи ряди давнi, бажають любовi
й дружби з Руссю.
- Ми такожде хочемо токмо миру й дружби з Вiзантi ю.
- Але в старих рядах, княже Володимире, сказано, що якщо в землi
Корсунськiй або в iнших городах над Понтом Евксiнським вчиниться брань i
руський князь попросить у нас во©в, то iмператори дадуть йому скiльки
треба, i нехай вою ...* (*Василiки посилались на договiр Iгоря 945 року.)
- Я читав ряди князiв наших, Русь нiколи не просила помочi в
iмператорiв роме©в.
- Зате iмператор Василь просить нинi тако© помочi в руського князя.
- Iмператор Василь просить мене дати во©в?
- Так, княже, iмператор Василь просить тебе дати йому в помiч шiсть
тисяч во©в.
- Для чого?
Василiки розповiли, що в iмперi© неспокiйно, бо в Малiй Азi© пiдняли
повстання й оголосили себе iмператорами небiж покiйного iмператора
Никифора Вард i полководець Склiр.
- Цi самозванцi-iмператори спираються на вiрмен i арабiв, вони ведуть
на Константинополь тисячi грузин, коли ж перейдуть Гелеспонт - Вiзантi©
буде важко, страшна загроза повисне й над Руссю.
- Я вислухав вас, василiки, але не можу дати зараз вiдповiдi, мушу
радитись з дружиною сво ю, - сказав Володимир.
Чи повiрив на цей раз князь Володимир василiкам роме©в? Нi, вiн не
вiрив ©м, не мiг вiрити.
Володимир розумiв, що над Вiзантi ю нависла смертельна загроза -
поразка iмператора Василя в Малiй Азi© була б загибеллю для нього, поруч з
Константинополем лежить Болгарiя - досить iскри в Малiй Азi©, i вона також
встане, збере останнi сво© сили, пiде проти Вiзантi©.
Нема згоди в iмператора Василя й з нiмецькими iмператорами; якби вiн
хоч трохи надiявся на Оттона, то не послав би сво©х василiкiв до Ки ва;
Нiмецька iмперiя прита©лась i жде, досить iмператору Василевi програти
битву в Малiй Азi©, Оттон пiде на Константинополь, разом з ним рушать i
роздеруть на шмаття Вiзантiю Угорщина, Чехiя, Польща.
Коли б князь Володимир знав, що Болгарiя вже пiдводиться, збира сво©
сили, почина з Вiзантi ю останню битву, коли б вiн знав, що Нiмеччина
пiсля поразок у битвах з слов'янськими племенами над Варязьким морем i
жорстоких бо©в у Пiвденнiй Iталi© облива ться й стiка кров'ю, коли б вiн
зрозумiв, що Польща, Чехiя, Угорщина тiльки й мрiють скинути ярмо
Нiмецько© iмперi©, вiн, маючи велику дружину й помiч усiх земель Русi,
смiливо пiшов би до берегiв Дунаю, помстився б за батька й кров множества
руських людей, зробив би останнiй i рiшучий удар по Вiзантi©.
Пiзнiше досить було йому кинути клич у землi, щоб руськi люди йшли
проти Вiзантi©, i вони стали пiд його знамена, рушили на роме©в, били ©х i
розбили.
Слухаючи василiкiв iмператора Василя, князь Володимир стояв перед
та мничим, невiдомим свiтом, у якому народжувались i зникали племена,
землi, iмперi©, вiн однаково ненавидiв Схiдну Римську iмперiю i нову
Нiмецьку iмперiю, перед ним були ворожi Схiд, Полудень, Захiд, у цьому
тривожному, розбурханому морi вiн думав i дбав про Русь.
Через це князь Володимир вирiшив утвердити мир i дружбу мiж Вiзантi ю й
Руссю, але помочi давати ©й не хотiв.
Василiки пiшли. Бояри й во води, що були в Золотiй палатi, прикипiвши
до вiкон, довго дивились, як вони виходять з терема, крокують двором,
зникають у воротях.
- Туго зараз iмператорам, аще доводиться серед зими посилати василiкiв
у Русь, - хижо засмiявся Воротислав - верткий, темнуватий, схожий на
хозарина боярин, що замолоду гостював, не раз бував у Вiзантi©. - Як
журавлi, витягають ноги з снiгу, захрясли. Бiда - зима! Ха-ха-ха!!!
Князь Володимир посмiхнувся - суворий смiх у боярина, але справедливий,
- роме© захрясли, i не тiльки в Ки вi - у себе, на батькiвщинi.
У палатi потеплiшало - надихали люди, сонце вже встало з-за Днiпра,
надворi мороз, а промiння любаве, грi .
- Так що ж скажемо василiкам, дружино моя? - запитав князь.
Перший вийшов наперед i став перед князем той же Воротислав.
- У кожному дiлi користь треба мати, - сказав вiн. - Iмператори думають
про сво , руськi люди такожде дбають про себе... Ми, княже, дуже вже
багато пролили кровi на бранях з ромеями, багато ратоборствували, а нiчого
мечем не добились.
Во вода Вовчий Хвiст пiдтримав Воротислава:
- I не можемо, не можемо, княже, iти на брань нинi... Золота палата
шумiла, потоки рожевуватого промiння бились у стiни, грали на знаменах,
доспiхах княжих.
- То не дамо помочi iмператорам? - промовив князь.
- Чому ж? - став суворим Воротислав. - Я цього не говорю, княже. Я
говорю про мир з iмператорами, а не про брань.
- Не розумiю, мужi мо©, - здивувався Володимир. - Що ж сть мир, а що
брань?
I тодi вже кiлька бояр i во вод, перебиваючи один одного, з а чали:
- На брань ходили князi Олег, Iгор, Святослав - i загинуло множество
людей, пролилася кров, все бездоб, всуе, марно...
- Мудра була княгиня Ольга - не з дружиною ©здила до Царгорода, а з
мужами, слами, купцями, говорила про куплю й продаж, хотiла по свойству
стати родичкою iмператорiв.
Князя Володимира болiсно вразили цi слова, - так, його баба Ольга, вiн
достеменно знав це, бувши в Константинополi, хотiла й домагалась, аби
iмператор дав у жони отцю його Святославу порфiрородну дочку, але, дяка
богам, цього не сталось - вiн народився не вiд царiвни, а вiд рабинi
Малушi.
Володимир вiдповiв боярам сердито, зло:
- Княгиня Ольга, най прощена буде, не досягнула нiчого з
куплею-продажем, не стала родичкою iмператорiв.
- Так то ж худо, худо, княже... - почулись голоси.
- А чому? Говорiть, мужi!
I бояри, во води, мужi i говорили:
- Княгиня Ольга не домовилась про куплю й продаж, але ми торгу мо й
будемо торгувати, без того не можемо жити.
- Вона не домовилась про вiру, а подивись, княже, i в городi Ки вi, i
скрiзь по Русi повно християн...
- Нашi боги вже не допомагають нам, княже, не можемо жити по старому
закону й покону, хто захистить нас i тебе?
- Життя многотрудне стало, княже, ма мо землi, а йдуть вони супроти
нас, ма мо достатки, а кругом татьба.
- Не токмо ми, а й ницi люди обертаються до Хрис-та - якщо не на землi,
то на небi буде лiпше... Христос утвержда багатого й бiдного, перед ним
усi рiвнi, а по смертi дасть рай.
- Бачив я iкону грецьку, - гiрко посмiхнувся Володимир, - добро тим, що
сидять одесну бога, горе тим, що в ге нi вогненнiй.
- Суди справедливо, княже...
Це була, власне, не перша така розмова з боярами й во водами - князь
Володимир сам бачив, знав, що старi закони й покони вмирають, на требищах
перед старими богами згасають вогнi, не кладуть жертви, на Горi, в городi
Ки вi i скрiзь на Русi люди шукають ново© вiри - багатий, щоб ствердити
сво© права, бiдний, щоб вiрити в будь-що, хоч i в рай.
А хiба сам вiн не думав про це, коли ходив у далекi походи, спав просто
неба, дивився на землю й та мниче небо, думав про себе й множество людей?!
До нього й приходили благовiсники, проповiдники, вчителi iнших вiр:
священики папи римського, мулли чорних булгар, що вiрили в Магомета, на
ру©нах Саркела князь Володимир довго розмовляв з ребi Iйохонаном
Бен-Зака м* (*Iйохонан Бен-Закай - син справедливостi (др.- вр.).), що
всiляко хвалив i називав дино справедливою свою вiру.
Але князь Володимир неподiльно пов'язував у сво©й уявi вiру з життям:
нелюбi були йому благовiсники папи римського, що говорили про неминучу
перемогу католикiв у всьому свiтi, гидкi ропати* (*Ропати (у чорних
булгар) - мечетi.) булгарськi з обмиванням тiлес, де падали ниць перед
невiдомим богом, крихка вiра в хозар, що блукають по всьому свiту.
"Христос освячу державу, князя i бояр, ницих, всiх благословля ,
обiця рай праведникам, пекло злим", - нi, немарно вiра ця гряде в свiтi,
владно вступа й на Русь.
- Я й дружина моя, - каже князь Володимир, - думали над тим, про що
просять нас iмператори роме©в, i дамо ©м допомогу - шiсть тисяч во©в.
Во води Гори задоволенi, це вони обiцяли князевi зiбрати, спорядити,
дати коней i зброю воям.
- Але, - продовжу князь, - даючи допомогу Вiзантi©, хочемо говорити й
про нужди нашi та ще про те, аби мiж нами й iмперi ю були мир, любов,
дружба, дондеже свiтить сонце.
Василiки, схвильованi й пiдбадьоренi таким початком розмови, слухають
толковинiв, що переказують слова князя.
- Ми утвержда мо й вимага мо, щоб iмператори твердо й несхитно блюли
ряди колишнi.
- Iмператори утверждають, - одноголосно сказали василiки.
- За помiч нашу, яку да мо нинi, Вiзантiя мусить дати дань: по десять
гривень на кожного воя, а тисячу гривень городу Ки ву.
- Iмператори згоднi дати дань на во©в i городу Ки ву.
- Мiй отець князь Святослав, - вiв далi князь Володимир, - уклав у
Доростолi з iмператором Цимiсхi м ряд, за яким i руськi, i ромейськi во©
повиннi були залишити Болгарiю. Князь Святослав пiшов звiдти, чому ж
акрити вашi нинi стоять на Дуна©?
- Вiзантiя затрималась у Болгарi©, бо там повстання, земля вою з
землею...
- Не будемо заважати чужим землям, дбаймо про сво .
- Вiзантiя пiде з Болгарi©, - урочисто сказали василiки.
Князь Володимир у цей час порадився про щось з боярами й купцями, що
дуже уважно слухали толковинiв.
- I про куплю нашу будемо говорити, - продовжив тодi князь Володимир, -
нашi купцi мусять ходити до города Константинополя, як вашi ходять до
урозтiч, безсмертнi враз стали смертниками й мертвими, добре, що кiлька
полкiв етерi© - i то не з грекiв, а з вiрмен, - оточили admine quadrato*
(*Аdmine quadrato - чотирикутник (латин, ).) божественну особу iмператора
i так допомогли йому втекти.
I, либонь, найкраще зробив славетний диякон Лев, що сiв на неосiдланого
коня, схопився за гриву, замолотив ногами й полетiв туди, куди бажав кiнь,
все вище й вище в гори.
Там, на полонинi, просто неба, диякон Лев схопився з коня, пустив його
пастись, а сам обдивився свiй одяг, полiз у глибокi кишенi.
"Дяка богу, - подумав вiн, знайшовши в цих кишенях зошит з пергаменту,
срiбну чорнильницю й перо, подарованi йому ще Цимiсхi м, - що моя зброя
вцiлiла й я сам ще живий..."
Вiдчуваючи себе на шпилi гори в повнiй безпецi, диякон Лев сiв на
поваленому бурею деревi, замислився й написав:
"Мiсяни напали на наше вiйсько, множество побили, захопили царське
шатро зi скарбами й весь обоз. У той час i я сам, що описую це лихо, на
жаль, був бiля государя як диякон..."
Диякон Лев на якусь мить залишив писанину, й рука його затремтiла, бо
знизу долетiв шум битви.
"Тодi-бо занiмiли стопи мо©, - згадав вiн i записав смутнi рядки з
псалтиря, - i я б став жертвою скiфського меча, але божий промисел виверг
мене з небезпеки, велiв ©хати якнайшвидше по схилу гори, через рови, все
вище й вище, аж на вершину, яко© не займав ворог. Iнше ж вiйсько ледь
встигало тiкати вiд ворожо© навали через несходимi гори, втратило всю
кiнноту, обоз..."* (*Лев Диякон. Iсторiя. - СПб., 1820. - Кн. 10. - Розд.
8.)
Це були, мабуть, останнi рядки, а через те й щирi, правдивi, якими
диякон Лев закiнчив свою iсторiю... Ми принаймнi не зна мо, щоб вiн пiсля
цього щось писав.
3
Двадцять лiт комiт Саму©л боровся з Вiзантi ю, вiв супроти ромейських
легiонiв во©в, якi тiльки вчора орали землю, пасли овець на гiрських
полонинах, бачив муку, смерть цих людей i однаково не скорявся долi,
кликав i вiв на брань з ворогами новi загони.
Болгари до нього йшли, вони називали й вважали його царем, хоч вiн був
тiльки сином комiта, не шукав власно© слави, жив як простий во©н, усе сво
життя провiв у сiдлi.
Саму©л Шишман бачив смерть свого отця, вiд ворожо© руки загинули брати
його Давид i Мойсей, проте вiн не пiдкорився долi, протягнув руку брату
Аарону, покладався на нього, вiрив, що разом з ним переможе роме©в.
I вони перемагали роме©в. Сидячи в Охридi, Саму©л боровся з Вiзантi ю
на заходi, Аарон, що сидiв у Средцi, мав пiд сво ю рукою Схiдну Болгарiю,
- разом вони були дужi, незборнi, разом могли визволити рiдну землю...
Саму©л знав, коли iмператор Василь вирушив з легiонами сво©ми в Родопи,
проминув Преславу й став наближатись до Троянових ворiт, був певен, що
роме© не пройдуть цих ворiт, бо ©х стерегли кращi полки Аарона, сам же вiн
з сво©ми полками стояв у цей час над рiкою Струмою, на перевалах, бiля
Рили, Радомира, щоб загородити шлях ромеям, якщо вони завернуть вiд
Троянових ворiт.
Проте трапилось неймовiрне - легiони iмператора Василя проминули
Трояновi ворота, рушили понад Iскером на Средець, дiйшли до фортецi
Стопонiона.
Саму©л не розумiв, як це сталось, боявся, що вiйська Аарона не стримали
ворожо© навали, пролили бiля Троянових ворiт багато кровi й вiдступили, i
тому чимдужче поспiшав на помiч брату.
Страшний i безжальний був удар Саму©ла бiля фортецi Стопонiона,
розлюченi болгари перебили безлiч кiнноти й пiшого вiйська, захопили
навiть шатро iмператора Василя, в якому були всi його регалi©.
Саму©л стояв у цьому шатрi, дивився на регалi©, взяв зi столу й став
читати листи до iмператора Василя, написанi знайомою рукою... Спочатку
Саму©л не повiрив сво©м очам, нi, це, либонь, не та рука...
Мов вихор, летiв у горах Родопських Саму©л, високi скелi й темнi
ущелини зустрiчали й проводжали його, чорне обличчя було в Шишмана.
З ним разом мчали боляри й бо©ли, по праву руку скакав на конi син
Гаври©л, попереду i слiдом за ними ©хала численна дружина, - так вони
далеко обминули Витош, опинились на околицях Средця.
Але у Средцi в палацi Саму©л не застав брата Аарона, тут був тiльки син
його Iоанн, батько ж його й жона були нiбито в новому палацi в
Розметаницi.
Саму©л Шишман знав, що ма статись у Розметаницi, вiн не хотiв, щоб син
Гаври©л був свiдком його розмови з Аароном, а, крiм того, хотiв, щоб хтось
з рiдних людей стерiг у Средцi сина Аарона Iоанна.
Через це вiн сказав синовi:
- Ти залиша шся в Средцi разом з мо©ми воями, жди мене тут i стережи як
зiницю ока Iоанна.
- А чому стерегти? - запитав Гаври©л.
- Я тобi пiзнiше про все скажу, сину!
У Розметаницi Саму©л ледь застиг Аарона, - той збирався нiбито ©хати в
Средець, але запряженi, навантаженi всяким добром колимаги, якi стояли
серед двору, свiдчили, що вiн збирався ©хати зовсiм в iнший бiк.
Блiдий, без кровинки в обличчi, говорив Саму©л з Аароном.
- Що ж, брате, ти замислив? I чи брат ти менi пiсля цього?
- Не вiдаю, про що ти говориш, - вдаючи, що вiн нiчого не розумi ,
вiдповiв Аарон.
- Не вiда ш? Тодi читай!
I Саму©л вийняв з кишенi, дав Аарону грамоту на пергаментi...
Аарон узяв ©©, почав читати, але одразу ж випустив з рук... Це була
написана ним самим грамота до Василя, в якiй вiн дякував iмператору за те,
що той визнав його царем Болгарi© i згоден вiддати за сина Аарона Iоанна
сестру свою Анну, у кiнцi ж грамоти Аарон писав, що згоден вiдкрити
легiонам Трояновi ворота...
- Прочитав? - запитав його тодi Саму©л.
- Не розумiю! - крикнув Аарон. Саму©л болiсно засмiявся:
- Не розумi ш, як ця грамота потрапила до мене... Вiдповiм: ти думав,
що будеш сватом iмператора роме©в i царем болгар, але забув, що болгари не
хотять мати над собою iмператорiв роме©в, а тебе царем сво©м... Горе
Болгарi© й горе нам, Шишманам, бо ти - старший з синiв Миколи Шишмана -
зганьбив чесне iм'я батька твого Миколи, матерi Рейсами й братiв сво©х...
- Брате Саму©ле! - впав Аарон на колiна. - То правда, я писав цю
грамоту, не знав, що творю, - винна жона моя, митрополит севастiйський, що
при©жджав до мене вiд iмператорiв... Я й так покараний, iмператори й ©хнiй
митрополит мене обдурили, скривдили...
- Чим же тебе обдурили iмператори i митрополит?
- Митрополит привiз у жони сину мо му Iоанну не сестру iмператорiв
Анну, а якусь гулящу дiвку з Константинополя, за що ми ©© вбили, а
митрополита спалили... Змилуйся, брате!
- Нi, вiднинi ти менi вже не брат, - суворо промовив Саму©л i звернувся
до сво©х боляр i бо©лiв: - Як будете судити зрадникiв Болгарi© Аарона,
жону його, сина?..
- Да приймуть смерть! - пролунала одностайна вiдповiдь.
Во© схопили Аарона й повели в двiр, де вже стояла зв'язана жона
Варвара.
А в цей час у Средцi Гаври©л довго розмовляв з сво©м двоюрiдним братом
Iоанном, який говорив, що бо©ться, аби не покарали батька, пожалiв його,
велiв осiдлати двох коней, ви©хав з Iоанном за город...
Блiдий, переляканий Iоанн попрощався з Гаври©лом, як з братом, обняв,
поцiлував.
- дь швидше! - велiв Гаври©л.
I Iоанн ударив коня, помчав у гори.
Гаври©л не знав i не мiг знати, що промине багато лiт i цей його брат у
злобi сво©й уб' його, жону, ослiпить сина...
4
Iмператору Василевi важко було отямитись пiсля поразки в Родопах -
чорний вiд страху повернувся вiн звiдти до Константинополя, висох, ходив
як тiнь, вночi йому снились i снились ущелина в горах, мечi болгар, кров.
Проте не тiльки болгар боявся тепер василевс Вiзантi©, вiн нагадував
звiра, якого заганяють у пастку, навкруг нього й iмперi© затягувався
зашморг.
У Малiй Азi© був розбитий Вард Склiр - вiн сидiв у в'язницi арабських
емiрiв, - перемiг Вард Фока.
Вард Фока ждав... Тепер це вже був не чернець з Хiосу, - доместик схол,
призначений самим iмператором Василем, полководець, що перемiг лютого
ворога iмперi© Склiра, небiж вбитого iмператора Никифора Фоки мав право на
найвищу нагороду, хотiв повернутись до Константинополя, стати на чолi всiх
вiйськ iмперi©, зайняти мiсце в синклiтi.
Може бути, що Вард Фока вдовольнився б цим, може, став би вiрно служити
iмператору Василевi та ще був би коханцем Феофано - матерi iмператора, -
це ж вона, як знав Вард, вирвала його з келi© монастиря, вона, як вiдчував
Вард, ждала його в столицi.
Але марно сподiвався Вард Фока - iмператор Василь розумi , кого вiн
випустив з неволi, i тому не тiльки не дозволя йому при©хати до
Константинополя, а уперто, i то не раз, велить залишатись у Малiй Азi©,
стояти на сторожi непокiрних земель, мечем iмперi© висiти над Вiрменi ю,
Грузi ю, створювати загрозу арабським емiрам, багдадському халiфату.
I сталось те, що повинно було статись, - Варда Фоку оточують найбагатшi
особи iмперi©, що втекли з Константинополя, служили Склiру, а нинi служать
йому, вони, жадаючи помститить Василевi, пiдбурюють його йти з легiонами
на Константинополь, сам Вард Фока налагоджу добрi стосунки з Вiрменi ю й
Грузi ю, з арабськими емiрами Мартирополя, Амiди й Хорбота, з багдадськими
халiфами.
У Вiрменi© в будинку встафiя Мела©на - родича Никифора Фоки -
збираються вiзантiйськi динати, вiрменськi iшхани, вони урочисто
проголошують Варда Фоку iмператором Вiзантi©, вiн одяга корону, червоне
корзно.
Пiд рукою Варда кращi легiони iмперi©, десять тисяч грузин, яких
мепет-мепе Давид за проханням iмператора Василя й матерi його Феофано
посилав колись Варду Фоцi, щоб розбити Склiра й тим допомогти iмператору
Василевi, - цi самi десять тисяч грузин за наказом Давида будуть служити
Варду Фоцi, щоб iти на Константинополь, скинути з трону Василя...
Вард Фока зна , що боротьба з Константинополем буде нелегка, розумi ,
що покладатись на сво©х спiльникiв - арабiв, грузин i вiрмен - не
доводиться: якщо вiн стане iмператором Вiзантi©, тi одразу перекинуться до
ворогiв, за спиною в нього лиша ться ще один iмператор - Вард Склiр, що
сидить у в'язницi.
Вiн домовля ться з емiрами, що хоче мати Склiра полководцем, запрошу
його до себе, почина переговори, але так i не закiнчу ©х - кида Варда
Склiра i брата його, патрикiя Петра, у в'язницю.
А тодi Вард Фока вируша на пiвнiч, до столицi, - перед ним Сiрiя й
Месопотамiя, Коломея й Каппадокiя, Пафлагонiя й Оптiмати - багато фем
iмперi© але там нiхто не стане супроти Фоки, навпаки, до нього
при днаються новi легiони, з пiвдня на Константинополь наступа грiзна,
страшна, гаряча, як аравiйськi вiтри, сила...
Втративши батька, двох братiв, покаравши власним мечем зрадника Аарона,
комiт Саму©л уже нiкому не вiрить, вiн поклада ться тiльки на себе й
во©нство.
Вiн зна , що iмперiя пережива важкi днi, йому вiдомо, що Вард Фока
оголосив себе у далекiй Вiзантi© iмператором i збира ться в похiд на
Константинополь.
I Саму©л вируша проти Вiзантi© - пiсля розгрому во©нства iмператора
Василя бiля Средця болгари виходять з Родопiв, стоять недалеко вiд
Адрiанополя, загрожують столицi iмперi©, сам Саму©л веде сво© полки на
захiд, бере городи Драч i Леш на березi Адрiатичного моря, поверта на
пiвдень, захоплю Вер, переходить рiку Вардар, з'явля ться на околицях
Сопунi, над Егейським морем.
Так ще один меч нависа над Константинополем, меч Пiвночi, вал з
полудня йде проти валу з пiвночi, а коли вони зiллються - впаде
Константинополь, загине Вiзантiя.
Уночi на небi з'явля ться комета, вона висить над обрi м, нагадуючи
гострий спис з довгим i широким хвостом.
У Константинополi на стiнах будинкiв i на гробницях чиясь невiдома рука
пише:
"Вгорi комета палить свiт, внизу роме©в нищить комiт..."
Чорна хмара збира ться й на заходi - у Пiвденнiй Iталi© Вiзантiя ма
клаптик суходолу над Середземним морем - Апулiю й Калабрiю, але з пiвночi
©м загрожу нiмецький iмператор Оттон, з пiвдня на цi феми налiтають i
налiтають араби з острова Сiцiлi©.
Кiльце замика ться. Вiзантiя зi всiх бокiв оточена ворогами, вони
наступають на не©, нiколи, нiколи ще iмперiя не переживала таких днiв,
життя, iснування, майбутн ©© висить на однiй тонкiй волосинцi.
Тривога, неспокiй, страх охоплюють Константинополь. Мала Азiя
почина ться одразу за Босфором - там веде легiони Вард Фока, загони болгар
блукають бiля пiвнiчних околиць города, у Середземному морi - на Сiцiлi©,
Крiтi, Кiпрi - чатують араби.
Через те що Мала Азiя й пiвденнi феми Вiзантi© в Iталi© одрiзанi вiд
столицi, а Еллада, Пелопоннес, Фракiя й Македонiя захопленi болгарами, в
Константинополь припиня ться довiз хлiба, почина ться голод, а слiдом за
ним мори, хвороби.
Населення столицi доведене до одчаю - крадiжки, грабунки, вбивства
вiдбуваються тепер серед бiлого дня, iмператор Василь не залиша нiколи
Великого палацу, безсмертнi день i нiч охороняють його.
диним куточком iмперi©, де в цей час спокiйно, Клiмати - тiльки
звiдти надходить до столицi хлiб, сiль, риба, вино. Але за Клiматами
лежить Русь, крий боже, вона з' дна ться з болгарами.
Комета все висить у небi, над Константинополем прокочуються смалкi,
гарячi вiтри, на кладовища везуть i везуть мертвих, живi не знають, що з
ними буде завтра.
Невiдома рука пише далi й далi на пам'ятниках i гробницях :
"Меч роздiля , на жаль, динi колись родини й членiв ©х, батько хоче
вбити сво©х синiв, вони ж бруднять сво© руки батькiвською кров'ю, i, горе
нам, горе, брат пiдносить сокиру над грудьми свого ж брата... А ти, город
василевсiв, Вiзантiон, скажи, до чого ти дiйшов - город щастя в минулому,
город нещастя нинi?! Чому сталось так, що ти тремтиш щоденно? Чи не буде,
зрештою, так, що поваляться тво© ж пiдмурки? Адже дiти, якi виростали в
тво©х обiймах, однi стали здобиччю меча в битвах, iншi залишили сво©
палаци й довiку змушенi жити, зата©вши подих, на пустельних островах, в
ущелинах i мiж скелями... Затьмарилось сонце, зник блиск мiсяця...
...Бачу безумну юрбу синiв Амалiка, що зупиня на кожному кроцi
мандрiвникiв, вирива у голодного останнiй шматок хлiба, забира все
майно, чую стогiн i плач чоловiкiв, жiнок i дiтей, що пiдносять д'горi
сво© руки...
...Бачу те, що хвилю мене до слiз, - ниви, що потрiскались вiд
страхiтливо© посухи, колос, що зав'яв i поник, нiби вiн мертвий, рата© ж,
що схилились у трудах над землею, кажуть: "Загинула надiя, марно пропала
наша праця, все загиба , все горить... Хто заплатить за нас всi борги? Хто
годуватиме наших жон i дiтей? Хто вiддасть податки й iншi повинностi в
казну кесареву? Нi, нiхто! Так чого ж ти ждеш, земле, вiзьми вже краще
разом з порожнiм колосом i нас - ми не можемо далi терпiти голод, ми
готовi, - краще вже швидкий кiнець..."* (*Вiршi Iоанна Геометра (грецький
поет Х столiття))
5
Сли iмператора Василя в Ки вi? Це важко було зрозумiти - Днiпро скувала
крига, снiгом засипало всi шляхи на захiд i полудень, що ведуть у
Вiзантiю, але, незважаючи нi на що, василiки пробились крiзь морози й
вiхоли, вони зупинились на Подолi в домi купця-гречина Феодора, просять
Володимира говорити з ними.
Князь призначив годину, щоб говорити з василiками, - в другий день
тижня, на свiтаннi, в Золотiй палатi, велiв прийти туди небагатьом боярам
i во водам, мужам лiпшим i старцям, - князь не хотiв вiддавати слам яко©сь
особливо© шани: , либонь, кричуща потреба в iмператорiв, якщо прислали
слiв узимку, вiд роме©в можна всього ждати.
Так i було. У вiвторок задовго до свiтання князь вийшов з сво©х поко©в
у Золоту палату, там уже зiбрались покликанi ним во води, бояри, мужi, - у
теремi було холоднувато, й вони одягли пiдбитi хутром чоботи, кожушки, -
коли князь увiйшов, вони низько вклонились йому.
Князь сiв на сво му столi пiд знаменами, мужi стали попiд стiнами,
дворяни ходили й оправляли свiчi.
Василiки зайшли до палати з острахом - у Константинополi вони
наслухались багато жахiв про незнану Руську землю, але, побачивши невелике
зборище людей, князя, що сидiв у простому темному платнi на помостi,
посмiливiшали, попрямували один за одним до помосту, там стали в ряд,
низько вклонились.
- Вiд iмператорiв Васпля й Костянтина василiки, - через толковинiв
почали вони, - прибули, щоб засвiдчити любов i дружбу межи нами... Як себе
почува князь Володимир i його родина?
- Спасибi iмператорам Василевi й Костянтину за любов i дружбу, -
вiдповiв Володимир, - скажiть ©м, що я й моя родина почува мо себе добре.
Як же ©халось вам, василiки, в далекiй дорозi?
- Дяку мо, княже, ©хали ми швидко, й у тво©х землях приймали нас
гостинно, але холодно нинi на Русi, мерзли вельми...
Мерзли вони, правда, не тiльки в дорозi - сюди, в Золоту палату,
з'явились у холодних одягах - темних шовкових рясах, хламидах, сандалiях,
через що аж посинiли, тремтiли.
- Що поробиш? - князь подивився на замерзлi вiкна. - Зима на Русi
сувора, зла... У Константинополi, либонь, i зараз тепло?
- Так, княже, тепло, дуже тепло, гаряче...
Слуги, що прибули з василiками, внесли тим часом дари вiд iмператорiв,
поклали на лави добру зброю, оксамити, узороччя.
Князь Володимир подякував за дари, проте розумiв, що не тiльки це
привело в зимову пору до Ки ва слiв ромейських.
Вони й самi почали:
- Iмператори велiли сказати, що, утверждаючи ряди давнi, бажають любовi
й дружби з Руссю.
- Ми такожде хочемо токмо миру й дружби з Вiзантi ю.
- Але в старих рядах, княже Володимире, сказано, що якщо в землi
Корсунськiй або в iнших городах над Понтом Евксiнським вчиниться брань i
руський князь попросить у нас во©в, то iмператори дадуть йому скiльки
треба, i нехай вою ...* (*Василiки посилались на договiр Iгоря 945 року.)
- Я читав ряди князiв наших, Русь нiколи не просила помочi в
iмператорiв роме©в.
- Зате iмператор Василь просить нинi тако© помочi в руського князя.
- Iмператор Василь просить мене дати во©в?
- Так, княже, iмператор Василь просить тебе дати йому в помiч шiсть
тисяч во©в.
- Для чого?
Василiки розповiли, що в iмперi© неспокiйно, бо в Малiй Азi© пiдняли
повстання й оголосили себе iмператорами небiж покiйного iмператора
Никифора Вард i полководець Склiр.
- Цi самозванцi-iмператори спираються на вiрмен i арабiв, вони ведуть
на Константинополь тисячi грузин, коли ж перейдуть Гелеспонт - Вiзантi©
буде важко, страшна загроза повисне й над Руссю.
- Я вислухав вас, василiки, але не можу дати зараз вiдповiдi, мушу
радитись з дружиною сво ю, - сказав Володимир.
Чи повiрив на цей раз князь Володимир василiкам роме©в? Нi, вiн не
вiрив ©м, не мiг вiрити.
Володимир розумiв, що над Вiзантi ю нависла смертельна загроза -
поразка iмператора Василя в Малiй Азi© була б загибеллю для нього, поруч з
Константинополем лежить Болгарiя - досить iскри в Малiй Азi©, i вона також
встане, збере останнi сво© сили, пiде проти Вiзантi©.
Нема згоди в iмператора Василя й з нiмецькими iмператорами; якби вiн
хоч трохи надiявся на Оттона, то не послав би сво©х василiкiв до Ки ва;
Нiмецька iмперiя прита©лась i жде, досить iмператору Василевi програти
битву в Малiй Азi©, Оттон пiде на Константинополь, разом з ним рушать i
роздеруть на шмаття Вiзантiю Угорщина, Чехiя, Польща.
Коли б князь Володимир знав, що Болгарiя вже пiдводиться, збира сво©
сили, почина з Вiзантi ю останню битву, коли б вiн знав, що Нiмеччина
пiсля поразок у битвах з слов'янськими племенами над Варязьким морем i
жорстоких бо©в у Пiвденнiй Iталi© облива ться й стiка кров'ю, коли б вiн
зрозумiв, що Польща, Чехiя, Угорщина тiльки й мрiють скинути ярмо
Нiмецько© iмперi©, вiн, маючи велику дружину й помiч усiх земель Русi,
смiливо пiшов би до берегiв Дунаю, помстився б за батька й кров множества
руських людей, зробив би останнiй i рiшучий удар по Вiзантi©.
Пiзнiше досить було йому кинути клич у землi, щоб руськi люди йшли
проти Вiзантi©, i вони стали пiд його знамена, рушили на роме©в, били ©х i
розбили.
Слухаючи василiкiв iмператора Василя, князь Володимир стояв перед
та мничим, невiдомим свiтом, у якому народжувались i зникали племена,
землi, iмперi©, вiн однаково ненавидiв Схiдну Римську iмперiю i нову
Нiмецьку iмперiю, перед ним були ворожi Схiд, Полудень, Захiд, у цьому
тривожному, розбурханому морi вiн думав i дбав про Русь.
Через це князь Володимир вирiшив утвердити мир i дружбу мiж Вiзантi ю й
Руссю, але помочi давати ©й не хотiв.
Василiки пiшли. Бояри й во води, що були в Золотiй палатi, прикипiвши
до вiкон, довго дивились, як вони виходять з терема, крокують двором,
зникають у воротях.
- Туго зараз iмператорам, аще доводиться серед зими посилати василiкiв
у Русь, - хижо засмiявся Воротислав - верткий, темнуватий, схожий на
хозарина боярин, що замолоду гостював, не раз бував у Вiзантi©. - Як
журавлi, витягають ноги з снiгу, захрясли. Бiда - зима! Ха-ха-ха!!!
Князь Володимир посмiхнувся - суворий смiх у боярина, але справедливий,
- роме© захрясли, i не тiльки в Ки вi - у себе, на батькiвщинi.
У палатi потеплiшало - надихали люди, сонце вже встало з-за Днiпра,
надворi мороз, а промiння любаве, грi .
- Так що ж скажемо василiкам, дружино моя? - запитав князь.
Перший вийшов наперед i став перед князем той же Воротислав.
- У кожному дiлi користь треба мати, - сказав вiн. - Iмператори думають
про сво , руськi люди такожде дбають про себе... Ми, княже, дуже вже
багато пролили кровi на бранях з ромеями, багато ратоборствували, а нiчого
мечем не добились.
Во вода Вовчий Хвiст пiдтримав Воротислава:
- I не можемо, не можемо, княже, iти на брань нинi... Золота палата
шумiла, потоки рожевуватого промiння бились у стiни, грали на знаменах,
доспiхах княжих.
- То не дамо помочi iмператорам? - промовив князь.
- Чому ж? - став суворим Воротислав. - Я цього не говорю, княже. Я
говорю про мир з iмператорами, а не про брань.
- Не розумiю, мужi мо©, - здивувався Володимир. - Що ж сть мир, а що
брань?
I тодi вже кiлька бояр i во вод, перебиваючи один одного, з а чали:
- На брань ходили князi Олег, Iгор, Святослав - i загинуло множество
людей, пролилася кров, все бездоб, всуе, марно...
- Мудра була княгиня Ольга - не з дружиною ©здила до Царгорода, а з
мужами, слами, купцями, говорила про куплю й продаж, хотiла по свойству
стати родичкою iмператорiв.
Князя Володимира болiсно вразили цi слова, - так, його баба Ольга, вiн
достеменно знав це, бувши в Константинополi, хотiла й домагалась, аби
iмператор дав у жони отцю його Святославу порфiрородну дочку, але, дяка
богам, цього не сталось - вiн народився не вiд царiвни, а вiд рабинi
Малушi.
Володимир вiдповiв боярам сердито, зло:
- Княгиня Ольга, най прощена буде, не досягнула нiчого з
куплею-продажем, не стала родичкою iмператорiв.
- Так то ж худо, худо, княже... - почулись голоси.
- А чому? Говорiть, мужi!
I бояри, во води, мужi i говорили:
- Княгиня Ольга не домовилась про куплю й продаж, але ми торгу мо й
будемо торгувати, без того не можемо жити.
- Вона не домовилась про вiру, а подивись, княже, i в городi Ки вi, i
скрiзь по Русi повно християн...
- Нашi боги вже не допомагають нам, княже, не можемо жити по старому
закону й покону, хто захистить нас i тебе?
- Життя многотрудне стало, княже, ма мо землi, а йдуть вони супроти
нас, ма мо достатки, а кругом татьба.
- Не токмо ми, а й ницi люди обертаються до Хрис-та - якщо не на землi,
то на небi буде лiпше... Христос утвержда багатого й бiдного, перед ним
усi рiвнi, а по смертi дасть рай.
- Бачив я iкону грецьку, - гiрко посмiхнувся Володимир, - добро тим, що
сидять одесну бога, горе тим, що в ге нi вогненнiй.
- Суди справедливо, княже...
Це була, власне, не перша така розмова з боярами й во водами - князь
Володимир сам бачив, знав, що старi закони й покони вмирають, на требищах
перед старими богами згасають вогнi, не кладуть жертви, на Горi, в городi
Ки вi i скрiзь на Русi люди шукають ново© вiри - багатий, щоб ствердити
сво© права, бiдний, щоб вiрити в будь-що, хоч i в рай.
А хiба сам вiн не думав про це, коли ходив у далекi походи, спав просто
неба, дивився на землю й та мниче небо, думав про себе й множество людей?!
До нього й приходили благовiсники, проповiдники, вчителi iнших вiр:
священики папи римського, мулли чорних булгар, що вiрили в Магомета, на
ру©нах Саркела князь Володимир довго розмовляв з ребi Iйохонаном
Бен-Зака м* (*Iйохонан Бен-Закай - син справедливостi (др.- вр.).), що
всiляко хвалив i називав дино справедливою свою вiру.
Але князь Володимир неподiльно пов'язував у сво©й уявi вiру з життям:
нелюбi були йому благовiсники папи римського, що говорили про неминучу
перемогу католикiв у всьому свiтi, гидкi ропати* (*Ропати (у чорних
булгар) - мечетi.) булгарськi з обмиванням тiлес, де падали ниць перед
невiдомим богом, крихка вiра в хозар, що блукають по всьому свiту.
"Христос освячу державу, князя i бояр, ницих, всiх благословля ,
обiця рай праведникам, пекло злим", - нi, немарно вiра ця гряде в свiтi,
владно вступа й на Русь.
- Я й дружина моя, - каже князь Володимир, - думали над тим, про що
просять нас iмператори роме©в, i дамо ©м допомогу - шiсть тисяч во©в.
Во води Гори задоволенi, це вони обiцяли князевi зiбрати, спорядити,
дати коней i зброю воям.
- Але, - продовжу князь, - даючи допомогу Вiзантi©, хочемо говорити й
про нужди нашi та ще про те, аби мiж нами й iмперi ю були мир, любов,
дружба, дондеже свiтить сонце.
Василiки, схвильованi й пiдбадьоренi таким початком розмови, слухають
толковинiв, що переказують слова князя.
- Ми утвержда мо й вимага мо, щоб iмператори твердо й несхитно блюли
ряди колишнi.
- Iмператори утверждають, - одноголосно сказали василiки.
- За помiч нашу, яку да мо нинi, Вiзантiя мусить дати дань: по десять
гривень на кожного воя, а тисячу гривень городу Ки ву.
- Iмператори згоднi дати дань на во©в i городу Ки ву.
- Мiй отець князь Святослав, - вiв далi князь Володимир, - уклав у
Доростолi з iмператором Цимiсхi м ряд, за яким i руськi, i ромейськi во©
повиннi були залишити Болгарiю. Князь Святослав пiшов звiдти, чому ж
акрити вашi нинi стоять на Дуна©?
- Вiзантiя затрималась у Болгарi©, бо там повстання, земля вою з
землею...
- Не будемо заважати чужим землям, дбаймо про сво .
- Вiзантiя пiде з Болгарi©, - урочисто сказали василiки.
Князь Володимир у цей час порадився про щось з боярами й купцями, що
дуже уважно слухали толковинiв.
- I про куплю нашу будемо говорити, - продовжив тодi князь Володимир, -
нашi купцi мусять ходити до города Константинополя, як вашi ходять до