Скляренко С.. Володимир

бачив у дину нiч. I полотська княжна вирина перед ним - невиразна, десь
далеко, нiби в iмлi. Це не дивно, вiн бачив ©© так мало, одну нiч, у
мiнливому промiннi свiчi.
А все ж йому при мно, радiсно, тепло думати про Рогнiду. Вона дуже
хороша, зовнi сувора - тепла в душi, жiнка пiвночi - i на диво нiжна.
- Рогнедь, Рогнiда, - тихо шепоче Володимир, проте тьмянi обриси ©©
розтоплюються, прозорiшають, от i зовсiм зникли. Нема Рогнiди, де Ки©в, а
де Полотськ, вона там, вiн тут, як далеко-далеко до не©.




РОЗДIЛ ВОСЬМИЙ

1

Що думав князь Ярополк, тiкаючи до Роднi, чи розумiв вiн, куди веде
його зрадлива доля?
Тут, у Роднi, в невеликiй дерев'янiй фортецi на високiй горi над
Днiпром звичайно сидiло кiлькасот во©в. Ця сторожа поля пильнувала, чи не
випливають з пониззя чужi лодi©, чи не вста курява пiд копитами яко©сь
орди на лiвому березi, коли ж це траплялось, запалювала вогнi, пускала в
небо дими, даючи знак у Треполь i далi, що на Полянську землю насува
ворог, i, прийнявши на себе перший удар, або ж загибала з списами в руках,
або, вiдбиваючись мечами й стiкаючи кров'ю, вiдступала до Ки ва. Жило в
Роднi i в землянках, викопаних на схилах гiр понад Днiпром, крiм цих во©в,
ще багато умiльцiв, що, збираючи руду на берегах i в болотах Днiпра й
Росi, варили крицю, лили золото й срiбло, кували добрячi мечi, щити,
клепали шоломи й кольчуги, прикрашали ©х чудовою сканню* (*Скань - крученi
iз золотих i срiбних дротiв вироби.), черню* (*Чернь - емалi чорною фарбою
по металу.), - вироби роднянських кузнецiв знали не тiльки на Русi, а й в
iнших, далеких землях.
Життя цих людей було дуже важким - працюючи на князя й переливаючи
золото й срiбло, вони самi не мали не тiльки золота й срiбла, а навiть
хлiба щоденного, через що випалювали лiси, орали землю, сiяли всяке жито,
садили сади, коли з поля налiтали орди, тiкали в яри й лiси i часом там
загибали, думаючи, що, може, ©хнi дiти повернуться до рiдних землянок,
може, тихо житимуть там, зберуть урожай на полi, яблука в садах.
Отут, бiля фортецi над Днiпром, i зупинилась дружина Ярополка, що
вiдступала з Ки ва. Сюди на лодiях прибув князь iз жоною Юлi ю, Блюдом,
сюди - на возах i просто верхи - добились, обливаючись потом, чорнi вiд
пороху бояри, мужi лiпшi й нарочитi, що втекли з Гори.
Уся ця ки©вська знать, що мала сво© тереми на Горi, гюжалування в
багатьох землях i навiть тут, над Днiпром i Россю, толком ранiше не знала,
що то за город Родня, i нинi жахнулась - адже це городище, а не фортеця;
де, як, з якою силою будуть вони тут битись...
- Княже! - оточили вони бiля ворiт Роднi Ярополка. - Страшно, загинемо,
як мишi!
Князь мовчав. Та й що вiн тепер мiг сказати? Вiд ворiт Роднi ©м було
видно неозорi далi, голубi води Днiпра, що котились i котились до моря, на
полi бiля Росi достигало всяке жито, низовий вiтрець доносив принаднi,
солодкуватi пахощi овочiв* (*Овочi - садовина.) древесних.
Але ©м було видно й iнше - ось на плесi Днiпра iз-за устя з'явились
пiвнiчнi шнеки, буси, учани, вони розтягались пiвколом уздовж берега,
клали укотi, - шлях Днiпром був вiдрiзаний.
З гори ©м було видно, як правим берегом Днiпра посуваються пiд
знаменами Володимира пiшi во , з полудня й заходу через жовтi пiщанi
кучугури летiли комонники.
- Швидше до Роднi! Зачиняйте ворота! - велiв князь Ярополк.
I бояри, мужi лiпшi й нарочитi, бачачи навкруг тiльки смерть, кинулись
до ворiт, туди ж во©, що тримали досi сторожу, - зарипiли жеравцi, чорний
мiст, як вiко домовини, пiднявся й прилип до дерев'яного зрубу городницi.
У дворi Роднi вчинилось велике стовпище - бояри й мужi поспiшали
зайняти пiд стiнами кращi куточки, ставили там сво© вози, розпрягали
коней, во води й тисяцькi гнали во©в на стiни.
Князь Ярополк з жоною Юлi ю, оточений гридьбою, пiшов вузькими сходами
в однiй з веж, що нагадували глибокий колодязь, рушив на верх фортецi.
...День, два, три - усi цi днi, а особливо ночами роднянськi втiкачi
ждали, що во© князя Володимира полiзуть на стiни, спробують копi м брати
Родню.
Але во© Володимира на стiни не дерлись - шнеки й буси його, зупинившись
на плесi, одрiзали Ярополка вiд Днiпра, комонники стали на кучугурах i в
долинi над Россю - так перетинався шлях на пiвдень, у поле, ще багато
полкiв на березi Днiпра й скрiзь у ярах i на горах замикали коло, - не
копi м думав брати Володимир Родню, а облогою.
Це починало лякати втiкачiв. Розчинити ворота, вийти в долину й там
прийняти бiй з воями Володимира дружинi Ярополка не доводилось, сидiти
отак у Роднi - скiльки й де взяти для цього сили?!
Особливо непоко©лось боярство. Тiкаючи з Ки ва, вони не все, либонь,
зважили, надто поклались на слова Ярополка. Нинi вiн був тут, сидiв днi i
ночi на верху терема. Бояри хотiли й мусили з ним говорити.
Домовитi, жорстокi на словах i в дiлi бояри й лiпшi мужi Гори увечерi
пiшли до князя у велику свiтлицю на верху фортецi, що виходила одним
вузьким вiкном до Днiпра, а ще одним - трохи ширшим - до Росi.
Князь Ярополк стояв бiля вiкна, що виходило на Днiпро, сполоханими
очима дивився на подi©, якi застиглi©, нiби соннi чаплi, на плесi, Юлiя
сидiла в кутку на простiй дерев'янiй лавi.
- Добрий вечiр тобi й жонi тво©й, княже, - почав боярин Коницар, - ось
ми прийшли тебе провiдати...
- Спасибi, - вiдповiв кволим голосом Ярополк. - Сiдайте, бояри й мужi.
- А ми й посто©мо, - загомонiли бояри, що заповнили свiтлицю й стояли
ще нижче, в пiвтемрявi сходiв. - Ма мо дiло до тебе, кияже.
Наперед виступив Коницар.
- Хочемо запитати тебе, княже, чи довго тут будемо сидiти ?
Ярополк розгнiвався. Бояри запитують у нього, свого князя, нiби вiн
винен у тому, що сталось. А хiба не виннi вони, що лiто за лiтом пiдпирали
його, змушували робити те, що бажали?!
Вiн стояв - справжнiй князь, яким мусив бути, - в золотом i срiблом
шитому платнi, з мечем бiля пояса, напружений, сторожкий, хижий; боярство
- кремезнi, високi, жилавi, в темних опашнях, iз засмаглими ликами,
блискучими очима, довгими руками - пильно дивилось на нього.
- Я зробив так, як про це говорили в Ки вi, - гостро вiдповiв боярству
князь, - а буде все так, як мусило бути.
- То будемо загибати, княже?
- Нi! - крикнув вiн. - Загибати з нас нiхто не буде. Ми з вами та сила,
що переможе Володимира. Бояри якусь хвилину мовчали.
- Але, княже, - знову почав Коницар, - де наша пiдмога - печенiги?
- Прийдуть!
- А роме©?
- Будуть i роме©.
- Княже! - загомонiло разом кiлька бояр. - А ти послав гiнцiв до
iмператорiв?
- Гiнцi у Константинополь, самi зна те, по©хали.
На тому й закiнчилась розмова бояр з князем. Мовчки спустились вони в
двiр, заходились пiдiймати голоблi на сво©х возах, щоб одгородитись один
вiд одного.
День приходить пiсля ночi, нiч замика день, вже тонкий, схожий на
срiбний серп молодик прорiзався в блакитних туманах над Россю.
Сторожi на городницях дивились у далеке поле й на плесо пониззя, за
ними стежили з двору сотнi очей, кожному здавалося, що вiн чув тупiт коней
у полi, всiм ввижались вiтрила на далекому плесi Днiпра, та мничi вогнi на
обрi© ночi.
Але це тiльки ввижалось - то не вiтрила, а марева висiли над далеким
плесом Днiпра, то не вогнi запалювались на обрi©, а випливали зорi.
А в самiй Роднi була бiда. У двох колодязях, викопаних бiля пiвденно©
стiни, за нiч збиралось на лiкоть-два води, удень - i того менше. О, як
було цього мало для кiлькох тисяч во©в, замкнутих у фортецi. Не було в
Роднi й харчiв. Запаси, якi мала тут сторожа, й те, що привезли во© на
обозах, швидко вичерпувалось, князь велiв забивати коней, але цього було
мало, щоб наситити во©нство.
Тяжко доводилось воям здоровим, набагато важче пораненим, - голод
блукав по Роднi, хвороби валили з нiг людей. А тут ще спека - з ранку до
ночi в небi висiло гаряче сонце, з поля котився й усе засушував смалкий
вiтер, мiсяць у небi все бiльшав, жовтою личиною позирав, нiби глузував з
людей.
Звичайно, не всi в Роднi страждали вiд голоду - на возах сво©х бояри й
мужi привезли з Ки ва багато солоно© веприни, в'ялено© риби, - потай вiд
во©в ©ли вони це самi, вдосталь годували й князя з жоною.
Чутка йшла, що знають во води й бояри ще й струмок, який дзюркотить
десь у пiдземеллях фортецi. Во© ж мрiяли про одно: вирватись з Роднi,
напитись води з Днiпра, добути овочiв, зiлля, шмат хлiба в селах, де жили
рiднi люди. I вночi во© спускались з стiн, щоб пробитись крiзь стан
Володимира, дiстати собi й хворим хлiб, воду. Цi спроби нiчого не дали:
багато во©в склепили очi в долинi, багато з тяжкими ранами приповзли
назад, до стiн. I вже мiж ними поповз сумнiв - чого вони сидять у Роднi,
кого захищають, чи не краще вiддатись
Володимиру на ласку й суд праведний, анiж помирати тут, у Роднi?!
Однi © ночi кiлька во©в спустились з стiни й пiшли в стан Володимира,
через якийсь день зникло вночi знову кiлька во©в.
Але була ще в Роднi сила, яка тримала в покорi тисячi во©в. Цi ю силою
були во води, бояри, мужi, що разом з Ярополком втекли з Ки ва.

2

Темно© ночi бiля ворiт Гори зупинилось чимало вершникiв. Сторожi
винесли з схованки вогонь, освiтили обличчя прибулих. Це був тисяцький
Iвор, що при©хав з невеликою дружиною й кiлькома невiдомими людьми, - вiн
хотiв негайно говорити з князем Володимиром. Сторожа пропустила
тисяцького, разом з дружиною й невiдомими Iвор до©хав до княжого терема,
говорив i там з сторожею. I князь вийшов в одну з палат на верху, покликав
туди тисяцького.
- Будь здоров, княже Володимире, я при©хав до тебе з Роднi, - низько
вклонився Iвор.
- Будь здоров i ти. Що трапилось у Роднi?
- Сто©мо твердо, миша не вислизне з города, уже, кажуть, пояси сво©
гризуть ярополкiвцi. Бiда, аки в
Роднi...
- Не ми виннi в тому, копi м города брати не стану, не хочу проливати
бездоб кровi.

- Кровi, либонь, i не буде, княже! Третьо© ночi добився з Роднi до
нашого стану як посол Ярополка во вода Блюд, запитав тебе i тiльки з тобою
хоче говорити.
- Де ж вiн?
- Я привiз його з собою, княже.
- Пiди приведи, буду з ним говорити. Коли тисяцький Iвор разом з
кiлькома гриднями завели во воду Блюда до свiтлицi, вiн упав на колiна,
низько вклонився.
- Встань, во водо! - гримнув на нього князь. Блюд пiдвiвся.
- Що ти хочеш менi сказати?
- Хочу говорити сам на сам, - прошепотiв Блюд.
- Гаразд, - згодився Володимир i знаком руки велiв тисяцькому й гридням
залишити свiтлицю.
- Дякую тобi, княже, - сказав тодi Блюд, - чолом тобi б'ю не токмо я, а
й брат твiй князь Яро©iолк.
- За уклiн дякую, - посмiхнувся Володимир, - але якщо ти тiльки заради
цього добивався до мене, не варто було трудитись. Ки©в - не Любеч...
- Знаю, княже, - зрозумiв Блюд, на що натяка князь Володимир. - Про
Любеч i я, i князь Ярополк - обидва шкоду мо... Я тодi умовляв князя, вiн
був i згоден, але не один князь - во води й бояри його пiдпирали,
надiялись на помiч печенiгiв i роме©в...
- А нинi - де ж вашi печенiги й роме©?
- Вони зрадили князя Ярополка, й вiн проклина ©х.
- Так хто ж тодi не зрадив Ярополка?
- Я при©хав, княже, сказати, що Ярополк простяга тобi руку як брату,
згоден на твiй суд i правду.
Князь Володимир довго мовчав, дивлячись, як трепетно горять на столi
свiчi.
- Багато зла содiяв, - суворо промовив нарештi вiн, - i множество
людсько© кровi пролив князь Ярополк, бо не його хтось, а сам вiн зрадив
людей руських - поправ закон i покон отцiв сво©х, став убiйником братiв
сво©х, забув про Русь, а за все це мусить йому бути, як головнику й татю.
Князь Володимир замовк, i тiльки глибокi зморшки, що перерiзували чоло,
мiцно стиснутi уста, блиск очей свiдчили, як йому в цю годину було важко.
- Але вiн брат мiй, i кров отця не велить менi його карати. Прощаю йому
те, що вiн содiяв супроти людей мо©х i мене як князя.
Бдюд ступив уперед, пiймав руку Володимира, хотiв ©© поцiлувати.
- Ти великодушний, княже Володимире, ти чоловiк незрiвнянний, i князь
Ярополк буде тобi служити в душу й серце.
Володимир роздратовано вихопив свою руку м промовив:
- Не менi мусить служити брат Ярополк, а людям руським... Наша земля
велика й багата, не токмо двом, а багатьом князям знайдеться в нiй дiло.
- О княже, - пiдвiвся Блюд, - князь Ярополк служитиме людям денно й
нощно, буде тобi вiрним супругом, я ж обiцяю бути тво©м слугою.
Князь Володимир хотiв, либонь, кiнчити розмову.
- Так i буде, - сказав вiн, - ©дь до Роднi й повертайся до Ки ва з
братом мо©м. Привезеш його - честь приймеш вiд мене, яко другу воздам.
- Все зооблю, як велиш, але маю до тебе ще одно питання... Не я, бояри,
що сидять з князем Ярополком у Роднi, велiли запитати, як ©м бути?
- Прощаю братовi, прощаю й боярам, даю грамоту, аби Ярополка пустили в
Ки©в, з тобою пошлю дружину.
- Ти зна ш, княже, що багато бояр i во вод Ярополка християни.
- Руськi люди моляться рiзним богам - он вони стоять на требищi за
Горою. Але християни хочуть поставити бiля них iдолище Христа - не перечу.
Не боги воюють на землi, а люди!
- Великий княже! - вигукнув Блюд. - Все зроблю, як велiв, скоро брат
твiй стане перед тобою, а за ним пiде й боярство. Прощай, княже!
Низько вклонившись. Блюд вийшов, задкуючи, з палати, в переходах
почулись кроки багатьох нiг - там Блюда ждав тисяцький Iвор, а от усе й
затихло. У цiй тишi князь Володимир ступив до вiкна, дужим поштовхом руки
вiдчинив його.
Починало свiтати, розтiкалась нiчна пiтьма, внизу, пiд Горою,
вимальовувались береги Почайни, срiблясто-сiре, схоже на велетенський
гнутий меч плесо Днiпра, а на обрi©, за лiсами й полем, уже снувались
рожевi нитки.
"Так, доконча ться брань, - думав князь Володимир, - замовкають мечi, я
прийму Ярополка, тиша настане в землях ".
Проте в душi Володимира не було тишi, пiсля коротко© бесiди з во водою
Блюдом вiн вiдчув, що той говорив не тiльки про Ярополка, а про iншi,
грiзнi, незрозумiлi сили, якi наростають, буяють у Руськiй землi.

3

Сивий туман повз вiд Днiпра, клубочився над озерами, виповнював долини,
хвилями пiдступав до роднянсько© гори. Швидко вечорiло, вiд лiвого берега
йшла тьма, тiльки на заходi, як челюстi величезно© печi, багрянцем грало
небо i на його тлi чорними обрисами вимальовувалась дерев'яна фортеця й
хмара гайвороння, що з криком кружляло над вежами й стiнами.
Саме в цей час у стан, що облягав Родню, при©хало кiлька вершникiв.
Показавши грамоту князя Володимира, вони безборонне про©хали стан,
пiднялись крутим, звивистим шляхом до фортецi й ударили в ворота. Одразу ж
на стiнах вчинився крик, сторожа й вершники кiлька разiв перегукувались,
зарипiли жеравцi, й опустився мiст.
Так повертався до Роднi во вода Блюд. У дворi вiн важко зiйшов з коня,
кинув повiдки слугам, а сам через сiни, а потiм сходами закрокував на верх
до свiтлицi Ярополка.
Похитуючись, Блюд став на порозi, жовте сяйво кiлькох свiчок освiтило
його обличчя.
Князь Ярополк бачив, як до фортецi при©хав Блюд, чув кроки на сходах,
нетерпляче ждав во воду.
- Добрий вечiр, княже! - привiтався Блюд.
- Добрий вечiр i тобi, во водо! - вiдповiв Ярополк з кутка свiтлицi. -
Що привiз?
Блюд передихнув, посмiшка блукала в кутиках його уст.
- Я привiз добрi вiстi, княже. Ярополк ступив уперед, на блiдому його
обличчi виступили рум'янцi.
- Ти бачив Володимира?
- З великим трудом я добився до Ки ва, але бачив Володимира, говорив з
ним, усе сказав...
- Чого ж ти замовк? Що сказав Володимир?
- Князь Володимир сказав, що жде тебе в Ки вi.
- Во водо Блюде, ти чогось не договорю ш... Для чого вiн мене жде в
Ки вi - хоче судити?
Блюд дуже гострим i якимсь нiбито хижим поглядом подивився на Ярополка.
Втiм, це, либонь, так тiльки здалося Ярополку, бо на обличчi Блюда знову
з'явилась посмiшка.
- Нi, княже, Володимир жде тебе як брата, все проща й говоритиме про
приязненство й любов... От його грамота, ми безборонне можемо ©хати до
Ки ва.
Ярополк узяв грамоту князя Володимира, що мала золоту печать, - це був
його рятунок, спасiння.
- I про боярство говорив Володимир, - продовжував у цей час Блюд, -
воно може безборонне ©хати до Ки ва, працювати на Володимира.
- Працювати на Володимира? - Ярополк пiдняв голову й тепер уже едверто,
злими очима подивився на Блюда. - Що ж, нехай ©де, надiюсь, слiдом за
нами.
- Так, княже, - важко зiтхнув Блюд. - Ми по©демо до Ки ва вдвох з
тобою, разом.
Зовсiм стемнiло, коли князь Ярополк зайшов до свiтлицi, де жила в час
облоги Роднi Юлiя. Там було холодно, похмуро, на столi блимав каганець,
крiзь вiкно з Днiпра вкочувався й осiдав росою на стiни туман.
- Я принiс з собою корчагу з вином, - сказав Ярополк, переступивши
порiг.
- Ти хочеш випити напередоднi нашо© смертi? - запитала Юлiя, що,
кутаючись у теплу шаль, сидiла в кутку.
- Нi, я хочу випити з тобою напередоднi нового життя, - бадьоро й жваво
вiдповiв Ярополк.
- Що сталось? - схопилась Юлiя з лави. - Ти ма ш вiстi з поля, нам
допоможуть печенiги? Ярополк безнадiйно махнув рукою.
- Що печенiги?! Я маю вiстi з города Ки ва й заутра ви©жджаю туди.
- Сядь, Ярополче... - кинулась вона до столу. - Зараз я наллю тобi
вина.
Вони разом сiли до столу, Юлiя притьма налила келих, допитливими очима
дивилась на Ярополка.
- Це наша остання корчага, - спроквола говорив вiн, - але ©© не шкода
випити... Надiюсь, у Ки вi пощастить випити не раз i, либонь, ще кращого
вина... - вiн до дна винив свiй келих.
- Ти нiби сп'янiв, Ярополче... Говори ж, говори, що сталось.
- Так, я сп'янiв, i як не п'янiти... Володимир пропону менi мир.
- Вiн прислав сво©х слiв? Але, може, це тiльки обман?
- Нi, я посилав до нього во воду Блюда, нинi вiн повернувся. Володимир
згодився зi мною говорити.
- Бережись, Ярополче. У Вiзантi©, я знаю, так роблять i вбивають.
- Нi, Володимир цього нiколи не зробить - я знаю брата...
- Тодi за це справдi варто випити. Тепер ти налий келих менi. За що ж
ми вип' мо?
- П'ю за те, щоб щасливо дiстатись до Ки ва, дiйти згоди з Володимиром.
- Яко© ж згоди ти можеш дiйти?
- Думаю, що й надалi залишусь князем, - така була воля отця Святослава,
а Володимир не порушить його слова.
- Отже, тодi...
- Так, тодi я залишаюсь, як i вiн, князем... Нам, звичайно, буде тiсно
вдвох у Ки вi... Що ж, я згоджусь, пiду князем у якусь землю.
- Десь на пiвдень, ближче до Вiзантi©...
- Ти вгадала мо© думки, але Володимир хитрий i може послати мене не на
пiвдень, а на захiд - у червенськi городи або у Волинь.
- I це непогано, Ярополче... Звiдти близько до Польщi, Чехi©, нiмцiв, а
там Феофано - жона Оттона... Проте ти менi не сказав, що буде зi мною,
коли по©деш до Ки ва.
- Во вода Блюд домовився з Володимиром, що першi, i то завтра вранцi,
ми з ним пiд охороною дружини ви©жджа мо до Ки ва, пiзнiше ж з во водами
ви©деш i ти.
- За все це, Яронолче, можна випити ще раз. О, яка я рада, що нам
нарештi пощастить вирватись з цi © чорно© фортецi над Днiпром... Надiюсь,
ти сьогоднi пробудеш у мене нiч?
- Цю останню нiч я проведу тiльки з тобою.
- Боже, яку чудову новину принiс ти менi! Нас з тобою, Ярополче, ще жде
щасливе життя.
- Ми будемо щасливi тiльки тодi, коли не стане Володимира.
- Разом з тобою ми знищимо колись сина рабинi...
Пiд високою вежею, у якiй живе Ярополк у Роднi, справдi пiдземелля,
де з кам'яних брил невпинно капа й збира ться в криничку джерельна вода.
Нiч. У пiдземеллi не горить свiтло, крiзь душник у стiнi ледь
просочу ться сяйво мiсяця знадвору, важко вгадати, хто сто©ть i сидить
тут, - чути тiльки голоси.
- Якi ж вiстi з Ки ва, що привiз?
- Я говорив з Володимиром - вiн згоден прийняти Ярополка й укласти з
ним мир, - вiдповiда Блюд.
- А про нас говорив?
- Звичайно, бояре, говорив. Володимир сказав: аще приймаю князя, прийму
i його бояр.
У пiдземеллi пану мовчання, але воно, либонь, бiльш красномовне, анiж
слова.
- А як у Ки вi? - луна здавлений, хрипкий голос.
- Все, як було.
- Стоять нашi тереми, двори, клiтi?
- Усе однаково.
- Любо в городi Ки вi! Гора, тереми, двори, клiтi, жони, дiти...
Крiзь душник струму мiсячний промiнь, вiн попада на обличчя во води
Воротислава, освiтлю його великi темнi очi, гострий, з горбинкою нiс,
довгi вуси, пiд якими видно тонкi, стиснутi уста.
- А про вiру ти говорив, Блюде?
- Говорив... Смi ться князь: у мене, каже, за стiною города стоять боги
всiх земель, аще хто захоче, може поставити iдолище Христа...
- Христос не iдолище, - луна в кутку, - його не поставиш, вiн у серцi
- без нього нинi не проживе нi князь, нi смерд.
Воротислав дивиться, хто це сказав.
- I Володимир до цього прийде, ми йому допоможемо чи так говорю?
- Так, боярине, допоможемо.
I тодi Блюд, що прича©вся в кутку, запиту :
- Це все так, бояре, i я все зроблю в Ки вi. А як бути з князем
Ярополком?
У пiдземеллi наста така тиша, що чути, як лунко падають краплини з
кам'яних брил у криничку... Пiдземелля, - так, пiдземелля, а тут боярство
Гори живе, дума , дба про себе.
- А ми сказали, Блюде... Будеш у Ки вi, скажи князевi Володимиру - ми
©демо слiдом за Ярополком, ми нинi не його слуги.
Блюда не задовольня ця вiдповiдь.
- Самi як будемо, бояре?
- Ярополка ми вже зна мо, обiцяв печенiгiв - нема , манив ромеями -
звабив, зна себе, жону Юлiю, а про нас забува ... I з Володимиром
говоритиме токмо про себе, що йому ми - бояри, во води, вспо©ли, вскормили
собi на пагубу. Нинi, чу ш, Блюде, не вiримо йому: наблизиться до князя
Володимира, увiйде в силу, багато шкоди наробить нам, не подяку , що
врятували, а помститься.
- Якщо двом князям служити, краще одного вбити, - луна в пiдземеллi
голос.
На свiтаннi вийшли на стiни Роднi кликуни з рогами, затрубили в них
так, що луна покотилась над Днiпром i Россю, а тодi впав мiст, розчинились
ворота фортецi, вийшла з них старша дружина, винесла знамена, опустила ©х
долу, - город Родня, де сидiв з сво ю дружиною князь Ярополк, здавався.
Вийшла старша дружина й з стану Володимирового пiдняла з землi й
поставила знамена Ярополка вряд iз знаменами всiх земель.
Блiдий, з дуже стомленим обличчям, з очима, що перебiгали з старшини
Володимира на во©в, без меча, вийшов з ворiт i Ярополк, скорбна посмiшка
кривила його топкi губи.
У дворi Роднi в цей час уже шумiло боярство - щасливi, що вберегли
коней, запрягали ©х у вози, безкiннi перлись до сво©х сусiдiв - всiм ©м
хотiлось швидше бути в Ки вi.
Сюди в двiр спустилась нинi й княгиня Юлiя. Вона не поспiшала, - для
не© були приготованi конi й дружина, Юлiя надiялась, що потрапить у Ки©в
ранiше вiд усього боярства, а нинi хотiла попрощатись з Ярополком i
дружиною.
А з Роднi iшли й iшли чорнi вiд пороху, бородатi, виснаженi во©, вони з
огидою кидали на тверду землю бiля ворiт сво© списи, мечi, сулицi,
дякували богам, що врятували ©м життя, деякi з них завертали до во©в князя
Володимира, бо там були ©хнi батьки й брати, деякi ж гуртками з невимовною
радiстю швидко йшли геть, до Днiпра й Росi, тiкали, як птахи, що покидають
восени спустошену, холодну землю, вiд похмурих чорних стiн Роднi йшли
туди, де були вода, хлiб, рiднi люди.

4

Два днi мчали на конях вiд Роднi до Ки ва Ярополк i во вода Блюд.
Князь Володимир немарне велiв дати ©м дружину - кiлька десяткiв
озбро них во©в, що ©хали попереду i взап'ять князю, - бо й у городi Iванi,
i в Треполi, i скрiзь, де про©жджав Ярополк, на нього недоброзичливо
позирали поляни, во©, що стояли в городах i селах, навiть простi смерди, -
не будь дружини, все могло статись з князем на цьому шляху.
Першого дня мчали вони до заходу сонця, вночi перепочили в Iван-городi,
вставши рано-вранцi, ©хали весь день, але й пiсля заходу сонця вже не
зупинялись, дружина та й сам князь Ярополк хотiли чимшвидше бути в Ки вi,
шляхом понад Днiпром ©хали всю нiч.
Починало свiтати, коли всi вони, подолавши на стомлених конях Боричiв
узвiз, зупинились перед стiною Гори. Змiнювалась остання сторожа, зарипiли
жеравцi ворiт, опустився й лiг через рiв мiст.
Во вода, що вийшов з чорно© пастки ворiт на мiст, довго швився на
прибулих, взяв iз собою старшину княжо© дружини, во воду Блюда, пiшов
разом з ними на Гору.
Проминуло чимало часу, а вони все не повертались. Свiтало, проте ранок
був сiрий, похмурий, з неба сипалась роса, з-за Днiпра вiяв холодний
вiтер, голоси й звуки, що народжувались десь у туманi, здавались
незрозумiлими й якимись загрозливими.
Князь Ярополк почував себе недобре. Вiн зiйшов з коня, став пiд стiною
бiля ворiт, де менше капало, сховав закляклi руки пiд корзном, то
склеплював, то розплющував важкi повiки.
Що почував князь Ярополк у цю годину? Недалеко вiд нього стояли
бородатi, дуже стомленi, роздратованi дружинники князя Володимира, вони
говорили про сво© родини, яких нiяк не можуть побачити, два дружинники
сварились за якогось чорного пса.
На князя позирали з городниць сторожi, пiднявши раз i другий голову,
вiн бачив ©хнi зацiкавленi обличчя, один iз сторожiв - рудий, з великими
очима - вишкiрив зуби й смiявся.
Нарештi во вода, що зустрiчав ©х на мосту, повернувся - вiн дозволив
дружинi ©хати на Подол, сторожi ж велiв пустити на Гору Ярополка.
- Iди за мною, княже! - сказав во вода. Ярополк з острахом пройшов
через ворота, де кроки лунко одбивались у склепiннi. Одразу за ворiтьми
стояв Блюд.
- Iди просто до терема, - звернувся во вода до Блюда, а сам залишився
бiля ворiт.
Так вони й пiшли - трохи попереду Блюд, одразу за ним князь Ярополк.
- Дивно! - промовив князь. - ©демо без гридьби й дружини.
- А навiщо вони нам? - тихо засмiявся Блюд. - Добре, що так приймають.
I Ярополк подумав, що так, либонь, краще, - все минуле тепер нагадувало
сон, вiн живий, вiн буде жити, ось вона - Гора, навкруг усе ще спить, ген
пройшли й зникли за рогом терема два боярини в темних платнах, з чорними
шапками на головах, довгими посохами в руках, он жiнка з цебром молока
переходить двiр, посковзнулась на слизькому каменi й розлила все молоко.
- Ти бачив Володимира?
- Нi, я був з во водою тiльки в сiнях.
- I що?
- Князь не спить, вiн, либонь, уже жде тебе... Ходiмо ось сюди.
Смiливiше, княже, iди першим!
Ярополк, переступивши кiлька кам'яних до блиску витертих тисячами нiг
схiдцiв, опинився в сiнях. Слiдом за ним поволi зайшов, щiльно причинив i
став бiля дверей Блюд.
Ярополк обернувся й здивовано поглянув на нього. У сiнях не було нi
во вод, нi князя, тiльки два во© стояли пiд стiною. Во© пильно дивились на
князя Ярополка, поглянули на во воду Блюда. I раптом, вихопивши з пiхов
мечi, кинулися вперед.
У сiнях пролунав сполоханий голос Ярополка: