Страница:
багатства, втративши все, не маючи нiчого, i навiть шматка хлiба на день
насущний, побрiв, як жебрак, по шляху...
Цей шлях не мав для нього нi початку, нi кiнця. Хто мiг тепер допомогти
йому? Нi, в iмперi© знали проедра, коли вiн був всемогутнiм, а нинi
боялись як ворога iмператорiв, його ненавидiли й ганьбили, коли б вiн на
безконечному сво му шляху десь зупинився й попросив хлiба - йому б поклали
тiльки камiнь.
Так на довгому шляху брiв бездомний Василь, щоб упасти десь на обочинi
й померти.
Iмператор Василь став на довгий час диним i повноправним вершителем
долi Вiзантi©. Брат Костянтин - вiн сидiв поряд з Василем на престолi, але
iменi його не згадували за життя, а пiсля смертi прозвали Костянтином
П'яницею; один Василь, Василь Жорстокий, Василь Убивця, сидiв на
Соломоновiм тронi.
Звiдки з'явились цi якостi - рiшучiсть, безжальнiсть, безсердечнiсть -
у людини, яка з юних лiт вiддавала себе постам, молитвi, богу?
Священики й ченцi, якi денно й нощно оточували iмператора Василя,
християнська мораль, яку вони прищеплювали йому, саме вони були плодючим
грунтом, на якому вирiс i виховався iмператор-деспот.
Святi отцi, що навчили його говорити про су ту свiту, бреннiсть
людського iснування, життя потойбiчне, самi ж рвались до влади в iмперi© й
мали цю владу, тримали в руках незчисленнi багатства i невпинно ©х
помножували.
Iмператор Василь за все життя нiкого не полюбив i помер бездiтним, вiн
не ©в м'яса й не пив вина, ходив у власяницi й спав на твердому
дерев'яному ложi... Чернець !
Саме в цей час вiйська комiтопула Саму©ла, що досягли Ларисси, й
Аарона, якi вийшли до Адрiанополя, зупиняються.
Однi в Константинополi говорять, що це iмператор Василь послав проти
ненависних болгар новi легiони, iншi стверджують, що трапилось чудо.
Насправдi ж iмператор не посилав проти болгар нових легiонiв, бо тут, у
вропi, вiн ©х не мав, не трапилось у Лариссi й жодного чуда, - нi,
комiтопули Саму©л i Аарон, захопивши Пелопоннес аж до Ларисси й дiйшовши з
сво©м вiйськом до Адрiанополя, тим самим звiльнили вiд гнiту Вiзантi© всi
землi Болгарi©, якi належали ©й на заходi, стали на межах Вiзантi© i взяли
городи, звiдки могли загрожувати самому Константинополю.
Чи мiг Саму©л, одним ударом поваливши владу Вiзантi© в Захiднiй
Болгарi©, iти далi на Константинополь, чи мiг вiн стати на рiшучу брань з
Вiзантi ю, що тримала в сво©х руках майже всю Схiдну Болгарiю, аж до
берегiв Дунаю й Руського моря?
Нi, Саму©л дi обережно й мудро, вiн зупиня сво© вiйська в Лариссi,
Солунi, пiд Адрiанополем, вiднинi Захiдна Болгарiя звiльнилась вiд ярма
Вiзантi©, багато лiт вiн змiцнюватиме й устроятиме ©©, щоб потiм зiбрати
всi сили, визволити Схiдну Болгарiю, возз' днати отчину вiд Дунаю до
Егейського моря.
Взявши Лариссу, Саму©л на деякий час зупиня ться в нiй. Це був, либонь,
найкращий i неповторний, але дуже короткочасний щасливий час його життя.
Весна цвiла на берегах чарiвного Егейського моря, цвiла весна i в серцi
Саму©ла.
Вiн був молодий, перемога над Вiзантi ю здавалась йому недалекою; на
вулицях Ларисси - чудового города, що дуже нагадував Константинополь, -
Саму©л зустрiча чудову гречанку Iрину, палко закоху ться в не©.
Коли весна одцвiла, Саму©л велить сво му вiйську повертатись в гори - з
собою вiн везе великi скарби, мощi святого Ахiллея, жону Iрину.
Саму©л пряму в Преспу, куди пiсля Водена вiн вирiшу перенести
столицю. Тут, на островi, що височить серед озера, Саму©л заклада град,
буду церкви, ставить стiни, тут народжу ться син його Iоанн-Владислав.
Пiзнiше Саму©л переносить столицю в Охриду, - це город, де жив i був
комiтом його батько Микола, де народився й сам Саму©л, але не тiльки це
веде його в Охриду - звiдси йому краще буде боротись з Вiзантi ю.
Ця боротьба наближалась, якби не повстання в Малiй Азi©, iмператор
Василь давно кинув би проти Болгарi© кращi сво© легiони, повстання в Малiй
Азi© тривало, й Василь скеровував туди головний свiй удар.
Саме в цей час комiтопул Саму©л, що мав вiд батька свого й брата Давида
корону кесаря, робить дивний крок - збира боляр i бо©лiв з усi © Захiдно©
Болгарi©, якi обирають кесарем сво©м Романа.
У цьому нiчого дивного нема : Саму©л вiдчува , що наближа ться
вирiшальний час, коли на очах всього свiту Болгарiя стикнеться з Вiзантi ю
i ©© iмператорами, сам Саму©л не шука слави, а, дбаючи тiльки про отчину,
хоче, щоб хтось очолив цю боротьбу. Роман - скопець, вiн останнiй i
нещасний син Петра, але кесар з роду, онук славетного Симеона.
Iншi кажуть, що Саму©л зробив так, бо домовився, що кесар усиновить
його, Саму©ла, через що син Саму©ла Iоанн-Владислав стане законним
спадко мцем бездiтного кесаря з роду Симеона.
Навряд чи було так; обираючи кесарем скопця Романа, комiтопул Саму©л
дбав не про себе, а про Болгарiю, хотiв, щоб кесарi болгарськi, як i
колись, стояли нарiвнi з iмператорами роме©в, а посли ©х сидiли по праву
руку василевсiв.
Але найбiльше покладався Саму©л на самого себе та ще на брата Аарона,
що сидiв у Средцi. Аарон був бажаним гостем у Охридi, Саму©л часто ©здив у
Средець i там радився з братом. Коли в Аарона народився син Iоанн, Саму©л
став його хрещеним батьком.
Так дi комiтопул Саму©л, так дба про майбутн , насправдi ж робить
помилки, за якi потiм йому самому доведеться розплачуватись.
Iмператор Василь використову передишку, яку дав йому Саму©л, для того,
щоб полагодити справи в Малiй Азi©. На помiч йому приходить мати -
Феофано.
У першi ж днi пiсля скинення проедра Василя василевс збира синклiт,
признача не проедром, а паракимоменом Iгнатiя, що був до цього стратигом
феми Фракi©, - мужа суворого, трезвого, також аскета.
На зборах пископи, якi з'©хались до Константинополя на похорон
патрiарха Антонiя, що займав кафедру в святiй Софi© лише чотири роки,
новим патрiархом несподiвано обирають Миколу II Хризоверга, хоч вiн був
одружений i лише за кiлька рокiв до цього поховав свою жону, - така воля
iмператора, що хоче мати патрiарха слухняного, покiрного, але жорстокого й
безжального до iнших.
Цi особи - паракимомен Iгнатiй, патрiарх Микола Хризоверг, а разом з
ними сотнi пископiв, священикiв i ченцiв - будуть вiднинi слугами Василя;
признача вiн i нових стратигiв, полководцiв, що дуже мудро, - до
Константинополя почина повертатись з Мало© Азi© знать, яка в час
панування проедра втекла з столицi й служила Варду Склiру.
Цього мало, - новому iмператору треба мати бiля себе особу, яка б
допомогла йому розплутати клубок змов у Малiй Азi©, а якщо буде потреба,
зав'язати новий, потрiбний уже для нього клубок, - такою особою буде
Феофано.
Чи любив iмператор Василь, чи поважав матiр свою Феофано, чи вiрив ©й?
Нi, вирiсши в стiнах Великого палацу й з самого дитинства не бачивши, вiн
не любив сво © матерi, знаючи вiд чиновникiв i, либонь, вiд самого проедра
Василя ©© минуле, не мiг поважати, вiрити ©й вiн також не мiг.
Проте обiйтись без не© новий iмператор не мiг, бо вона i тiльки вона
була родичкою багатьох родин Фокiв, Цимiсхi©в, знала константинопольську
знать, мала друзiв i коханцiв у вропi, Малiй Азi©, Вiрменi©, Грузi©, ©©
тiтка була жоною нiмецького iмператора.
Феофано сама давала зрозумiти Василевi, що хоче йому допомогти, кожного
дня при©жджала до Великого палацу, зрештою зовсiм пере©хала й оселилась
тут. I вона допомагала сину!
Iмператор Василь не крився вiд не©. Та й з чим мiг критись, - вона,
безперечно, знала бiльше, нiж вiн.
- Проклятi Шишмани, либонь, скоро не пiдуть проти Вiзантi©, - говорив
вiн, - нема сили в них, мало сил у мене... Готу ться Саму©л, я приготуюсь
швидше, нiж вiн... Коли б тiльки не скопець Роман.
Феофано якусь хвилину думала - вона майстерно вмiла зав'язувати вузли
кривди й обману.
- Наскiльки я розумiю, - сказала вона, - Роман, якого Саму©л назвав
царем, все ж нiколи не буде царем Болгарi©, i це найперше зна вiн сам...
Треба, сину, знайти людей, якi оточували його тут, у Великому палацi, i
послати ©х до нього в Болгарiю...
- Його наставником тут був митрополит севастiйський Флавiан.
- Пошли його в Болгарiю.
- Я буду думати, мамо. Час у мене . Аби тiльки погасити повстання
Варда Склiра в Малiй Азi©, тодi я зберу всi легiони, пошлю ©х проти мiсян.
- Поки що пошли ©х проти Склiра.
- У мене нiчого послати. Склiр веде мо© ж легiони. Феофано замислилась.
- Воювати з Склiром, не маючи сил, тобi справдi важко. Але чому ти сам
мусиш iти проти нього?
- А кого пошлю? Мати засмiялась:
- Роби так, як iмператори колишнi: не можеш пiти сам - посвари ворогiв,
вони нароблять бiльше, нiж ти.
- З ким я посварю Склiра?
Феофано говорить тихим, спокiйним голосом, вона начебто переказу сво©
думи, ще нiбито вага ться, пробу щось радити, хоч усе в не© вже ранiше
передумане, все вирiшене.
- Iмператор Iоанн i його проедр були несправедливi до багатьох людей,
несправедливi вони були й до мене, а також усiх родичiв мого мужа Никифора
Фоки.
- Чим нам могли б допомогти нинi Фоки? Лев Фока ослiплений, його син
Вард - чернець у монастирi на Хiосi. Феофано зна , куди цiлить.
- Слiпий Лев, - каже вона, - справдi нiчим не може нам допомогти, а
Вард Фока пройшов сувору школу чернецтва в монастирi. Якщо його зробити
доместиком схол у Малiй Азi©, вiн вряту iмперiю, не забудь, Василю, що
Фокiв зна весь Константинополь i Мала Азiя.
Iмператор Василь довго думав. Мати радить йому щиро, одверто, в ©©
словах, либонь, правда.
- Де ж узяти легiони для Варда Фоки?
- Якщо ти зробиш його доместиком, я дам йому потрiбнi легiони, - каже
Феофано.
Тепер вони дiють разом. Iмператор Василь пише листа до Варда Фоки, в
якому визна , що Iоанн Цимiсхiй дiяв несправедливо, позбавивши його всiх
знакiв, багатства й постригти в ченцi на островi Хiос, - iмператор Василь
дару Варду Фоцi волю, поверта всi ма тки й багатства, признача
доместиком схол i велить стати на чолi вiйська, розбити Варда Склiра.
Феофано ж пише листа волостелину, мепет-мепе* (*Мепет-мепе - цар царiв
(груз.).) Грузi© Давиду, з яким вона налагодила добрi стосунки, бувши у
Вiрменi©; вiд iменi свого сина iмператора Василя й себе особисто Феофано
просить Давида допомогти у важкий час iмперi©, дати новому доместику схол
у Малiй Азi© Варду Фоцi десять тисяч во©в, щоб вiн мiг розбити
самозванця-iмператора Варда Склiра.
Цi два листи Василь i Феофано доручають одвезти на острiв Хiос i в
город Тбiлiсi константинопольському патрикiю Торнiкiю, що незадовго до
цього постригся в ченцi на Афонi. Патрикiй-чернець - сам з походження
грузин - Торнiкiй цiлком придатна особа для далеко© подорожi на Хiос i в
Грузiю.
Мине недовгий час, i Торнiкiй доб' ться крiзь пустелi до Мало© Азi©, до
Тбiлiсi, впаде перед престолом мепет-мепе Давида, вiд iменi iмператора
Василя й матерi його Феофано проситиме помочi й во©в.
Мине ще якийсь час, i мепет-мепе Давид, порадившись з сво©ми вiзирами*
(*Вiзири - мiнiстри (груз.).), пошле iмператору Василевi цiлий легiон -
десять тисяч во©в, на чолi ж його поставить ченця Торнiкiя.
Мине ще якийсь час, i в пустелях Мало© Азi© почнеться двобiй мiж
Склiром i Фокою, палатимуть городи, кров литиметься на пiсок, вмиратимуть
люди, - цим жила й живе Вiзантiйська iмперiя.
Тричi вiч-на-вiч сходитимуться в пустелях Вард Фока i Вард Склiр, у
вирiшальному бою над рiкою Галiс полководець у чернечiй рясi, з хрестом на
грудях i мечем у руцi поведе проти во©нства Варда Склiра десять тисяч
вершникiв-грузин - i розбитий уже навiки Вард Склiр залиша на полi бою
сво©х во©в i меч, тiка до арабiв, а халiф кида його у в'язницю.
З багатою здобиччю повертаються на батькiвщину грузинськi во©, на
згадку про сво© бо© вони будують на Афонi свiй iверський* (*Iверiя -
древня назва Грузi©.) монастир Портаiтiсси.
Засмучений поверта ться до Константинополя полководець-чернець
Торнiкiй, на цей раз вiн везе iмператору Василевi листа царя Давида -
мепет-мепе вимага за свою во нну помiч велико© данi.
На костях переможеного во©нства Склiра сто©ть Вард Фока. Вiн давно
скинув свою рясу, на ньому шитий золотом i срiблом оксамитний одяг, тугий
пояс перехоплю його тонкий стан, - смiливий полководець дума про
Феофано.
А тим часом у Константинополi твердо сiда на Соломоновiм тронi
iмператор у чернечiй рясi, що мрi подолати й тримати в покорi Малу Азiю,
зiбрати сили й рушити на Болгарiю, перемiгши ж ©©, iти й на Русь!
4
Володимир утвердився, сiв на отчому столi в городi Ки вi, став великим
князем Русi.
Русь не була островом серед якогось моря-океану. Зi всiх бокiв ©©
оточували iншi землi, племена, народи. Деяких з них, а найпаче сусiдiв,
руси знали, тримали й намагались тримати з ними мир i дружбу - так було з
ромеями, болгарами, чехами, поляками, евенами на пiвночi, аланами й
касогами на далекому пiвднi, з народами Кавказу.
Але це був не весь свiт! Невiдомi й грiзнi народи жили на полунощi
Русi, за Варязьким морем, мов хвилi величезного суворого океану, iз-за
степiв за Iтилем-рiкою виходили й виходили новi й новi невiдомi, страшнi
сво ю силою орди, та мничi, незнанi люди жили за Джурджанським i Руським
морями.
Далекий i дивний свiт! Як мало знали тодi люди однi одних i як важко
було ©м це знати. Щоб добитись з Ки ва до Константинополя, доводилось
©хати два-три мiсяцi, шлях до Iтиля-рiки вимiрювався половиною року, щоб
пропливти Джурджанське море й побувати в Шемасi* (*Шемаха - столиця
Ширвану (сучасного Азербайджану).) чи Ургентi* (*Ургент - мiсто в
Хорезмi.), доводилось витратити кiлька рокiв.
А проте люди йшли. Що Шемаха чи Ургент? Руськi люди того часу - купцi,
сли, часто просто шукачi щастя - доходили не тiльки до них, а бували в
далекому Багдадi, Мервi, Баласагунi, Кашгарi i навiть за рiками Хуанхе i
Янцзицзян - в державi Сунi* (*Сун - Древнiй Китай.), на березi океану,
iз-за якого вста сонце.
Це були не завойовники, не поневолювачi iнших народiв, не розбiйники,
що шукали здобичi, як-от свiони, печенiги, половцi, татари, - нi, руськi
люди мали доста землi, лiсiв, рiк, добр, вони йшли утверждати отчину,
несли мир.
Важко уявити далекого нашого предка - мандрiвника того часу, що
прокладав перший шлях серед буйних трав Дикого поля, iшов по незайманiй i
безмежнiй цiлинi, рубав стезю в лiсi, спав на землi, харчувався злаками й
м'ясом птаха чи звiра, вбитого стрiлою з лука, топором, рогатиною,
стережучись ворога, що мiг прича©тись за кожним деревом i кущем, iшов
уперед i вперед, пiзнавав свiт, хотiв миру.
Але як пiзнати дивний цей свiт, як знайти, утвердити сво мiсце в
ньому, тримати мир з iншими людьми, землями? Нiч. У степу пiд могилою
горить багаття, бiля нього сидить бородатий, засмаглий, свiтлоокий
чоловiк. На рожнi вiн смажить на вугiллi шмат пахучого м'яса дрохви чи
сайги, вечеря , ляга спати, поклавши голову на луку сiдла.
Багаття догора . В полi тиша. Чути тiльки, як близько переступив ногами
спутаний на нiч кiнь, вiн гризе гострими зубами смачну свiжу пашу. Навкруг
темно, поле нагаду чорний килим, над ним висить, як величезна,
перевернута догори дном чаша, небо.
Земля i небо! Так, тiльки вони iснують у свiтi: земля - це рiвна
площина, яку перетинають лiси, гори, рiки, моря, вся ж земля незрушно
сто©ть на стовпах, навкруг не© зi всiх бокiв виру океан...
Небо, на яке дивився тисячу лiт тому далекий наш пращур, також
турбувало його, це безбережний голубий океан - свiт, якого людина не зна
й не може знати, там живуть невiдомi iстоти - боги, там сади, рiки,
вирiй, де лiтають i пурхають, як птахи, душi предкiв, вдень по небу
котиться сонце, що ночу в пiдземних коморах, вночi сторожа неба запалю в
небi множество зiр, он вони переливаються всiма вогнями, мiняться, кволим
промiнням освiтлюють темну землю.
Багаття догорiло. Мандрiвник не спить. Вiн сидить у темрявi, впираючись
у землю дужими руками, замислений, спокiйний, земля - це твердь серед
безбережного океану, повiльно колишуться десь хвилi, часом сколихнеться й
земля...
Далекий i дивний свiт! Людина, що жила в ньому, - то дитина, що блукала
в темних лiсах, дерлась через буреломи й хащi, невпинно йшла i йшла
вперед.
Князю Володимиру було нелегко жити в незнаному, та мничому,
загрозливому свiтi. Проте в двадцять лiт, сiвши на столi отця в Ки вi, вiн
добре вже знав Русь, любив ©© людей i просто хотiв жити.
Вiн бачив, що з усiх бокiв над Руссю нависали чорнi хмари - на захiд
сонця захопила чимало червенських городiв Польща, за якою стояв Оттон
нiмецький, шлях до Джурджанського моря перетинали й чимдалi все
нахабнiшали чорнi булгари, нижче вiд них по Iтилю-рiцi ворушились недобитi
хозари.
Непоко©в князя Володимира й Пiвдень - там був одвiчний злий i хижий
ворог Русi - Вiзантiя, купцi-гречини з Константинополя стверджували, що на
престолi там твердо сидять iмператори Василь i Костянтин, руськi купцi
говорили, що проти iмператорiв повста Мала Азiя, на Константинополь iде
Болгарiя.
До Ки ва приходило чимало втiкачiв з Болгарi©; вони розповiдали, що в
Захiднiй Болгарi©, у горах, сидять i йдуть супроти iмператорiв
брати-комiтопули Шишмани, а над Дуна м i Руським морем сидять роме©.
Була б сила, князь Володимир зробив би так, як i його батько, - рушив
комонно, пiшо, на лодiях до Дунаю, пiдняв нескорених болгар, зламав крила
iмператорам роме©в.
Але вiн не мiг так зробити, не вся Русь нинi покорялась Ки ву, Руська
земля здригалась, коли во© схрещували мечi i коди проливалась кров пiд
Любечем, у Ки вi й Роднi; коли Володимир сiв на отчому столi, радимичi,
в'ятичi й деякi iншi вiдмовились визнати його ки©вським князем i платити
дань.
Вiн розумiв i знав, чому так сталось. За недовгий свiй вiк князь
Володимир бачив, як швидко змiню ться Руська земля й усi ©© люди, Русь,
яку вiн бачив i пiзнав у юнi лiта в Ки вi, пiзнiше в Новгородi, Полотську,
скрiзь, куди не кинь оком, - ця Русь була вже не та, що ранiше.
Якби хтось запитав у нього, що ж змiнилось i що змiню ться на Русi,
князь Володимир, либонь, не змiг би та й не зумiв би пояснити, бо сам не
знав, знаючи - не згоджувався, не згоджуючись - думав, що робити.
Вiн вiрив у безначальну, древню й вiчну Русь, що сидiла на землях вiд
Руського й до Крижаного моря, вiд Карпатських гiр до Iтиля-рiки й Орала;
вiн безмежно любив цю Русь з ©© законами й поконами, з дерев'яними богами,
з людьми, що боронили все це й згоднi були за нього вмерти.
Але князь Володимир бачив i вiдчував, що на цiй землi, в усiй Русi
вста щось нове - незрозумiле, часом дивне, а проте неминуче, невблаганне,
потрiбне.
Древня Русь мала свiй закон i покон, не одним рiчищем пливе Днiпро,
кожно© весни вiн рiже кручi, змива й насипа новi береги, кожного дня над
землею пливуть i пливуть хмари; хмара, що пливе нинi, вже не та, що була
вчора, вiчно б' ться в скелястi береги Руське море, проте i воно, i береги
змiнюються...
Був час, коли Ки©в вважали городом усiх городiв i земель Русi, коли
ки©вський князь, як отець великого роду, як могутнiй дуб, стояв над
днiпровими горами, а племена Русi, як члени однi © родини, пiдпирали його.
Князь ки©вський знав, що мусить берегти землi Русi, мав дружину,
во вод, тисяцьких, сотенних - свою Гору, а щоб ©х одягати, по©ти, кормити,
брав з земель Русi дань.
Нинi ки©вська Гора була не та, що ранiше, - не тiльки дружина з
во водами, тисяцькими, сотенними пiдпирали князя, живi ще були во води,
тисяцькi, яких водили на брань Iгор, Святослав, вони називались боярами,
мужами лiпшими й нарочитими, особливо похилi лiтами - градськими старцями.
Волостелини, во води, тисяцькi - старша дружина, що нинi пiдпирала
князя, бояри, мужi, старцi, що тримали колись у руках мечi, а нинi мали
набагато важливiше - на грудях i шиях гривни й чепи, в домах - скотницi з
золотом i срiблом, наокруг - пожалуванi ©м землi, лiси, рiки... О, князiв
тепер не тiльки пiдпирала, бiля них сидiла, як п'явиця, страшна,
невблаганна, ненаситна сила - Гора.
Так було не тiльки в Ки вi - порость, що росла колись i розвивалась пiд
захистом могутнього дуба - Ки ва, вже сама стала дубами - Новгород,
Полотськ, Смоленськ, Туров. Муром, Ростов, Тмутаракань - цi городи, як
богатирi, стоять скрiзь на Русi.
I в кожному з цих городiв, у землях, якi вони обiймали, була своя Гора,
сво© волостелини, во води, бояри, мужi, старцi, що самi вирiшували справи
сво © землi. I добре, що там сидять волостелини, во води, бояри, вони
мусять мати сво© дружини, берегти й множити багатства земель, не забуваючи
нiколи про Ки©в, про ки©вського князя.
Проте землi забувають про Ки©в, могутн колись древо неначе старi ться,
дуплявi , трухлявi - нiколи ще не було, щоб дiти диного отця-князя iшли
один супроти другого. Що ж, вiн пiде, як отець його Святослав, у цi землi,
за старi закони й покони, за старих богiв.
На укра©нах Русi - скрiзь понад Россю й Стугною, над Пслом i Сулою - в
два-три ряди височать вали, вони звиваються в полi, як велетенськi полози,
через що люди називають ©х Змi вими валами, мiж ними зяють глибокi чорнi
рови, через двадцять, п'ятдесят, сто поприщ серед степiв стоять дерев'янi
городи з високими стiнами, вежами, заборолами, - Руська земля одгородилась
вiд полудня, нi печенiг, нi половець, нi якийсь iнший ординець не
пiдкрадеться тепер до Ки ва.
Князь Володимир дивиться на захiд - туди вiн спряму свiй перший удар,
уже в городi - на Подолi й Оболонi - сто©ть численна дружина, усю зиму з
Чернiгова, Переяслава й усiх ближчих земель до Ки ва йде i йде земське
вiйсько.
5
Князь Володимир знав, що Рогнiда ви©де з Полотська, тiльки скресне
Двiна, через що в кiнцi квiтня вируша вгору Днiпром до Вишгорода - вiн
хотiв зустрiти ©© пiсля довго© розлуки не на Горi, а в iншому, вiдлюдному,
тихому куточку.
Княжий двiр у Виштородi був для цього цiлком придатний. Тут, на високих
горах, що круто обривались над Днiпром, з давнiх-давен стояла покладена на
кам'яних пiдмурках дерев'яна фортеця з стiною наокруг, ровами й валами.
Чудовий був Днiпро, що линув пiд самими кручами, скрiзь на горах i в
берегах темнiли густi лiси, недалеко переливалась голубими водами Десна,
вдалинi на пiвднi видно було Ки©в.
Володимир ви©жджав до Вишгорода не один. Полотську княжну треба було
прийняти достойно, вiддати ©й честь як жонi. Вiн бере з собою до Вишгорода
багатьох мужiв лiпших i нарочитих, во вод i бояр, ©хнiх жон. Ще ранiше
туди ви©хали тiуни й дворяни, якi мали всiх по©ти й кормити. Вишгородська
фортеця, що десятки лiт стояла в безмов'© над Днiпром, стережучи пiвнiчнi
околицi Ки ва, ожила, вечорами у вiкнах ©© привабно заблищали вогники.
Недовго довелося князевi Володимиру ждати княгиню - одного дня вони
по©хали на лови в перевесища, заутра перепливли Днiпро i до заходу сонця
гнались у полi за сайгаками, третього дня рано-вранцi в голубому маревi на
горiшньому плесi побачили обриси лодiй. Повноводий Днiпро линув швидко,
незабаром стало видно чорнi, прикрашенi рiзьбленими птахами, морськими
дивами й банькатими водяниками гостроносi учани, над одним iз них маяло
знамено землi Полотсько©.
Тiльки учани зупинились бiля круч, до них поклали пходнi. На березi
стояли й ждали княгиню одягнутi в найкращi платна й шитi золотом i срiблом
корзна мужi, бояри й во води; жони ©х, почепивши на себе всi оздоби, з
важкими, блискучими усерезями у вухах, золотими обручами на руках i ногах,
шепотiлись.
Княгиня Рогнiда стояла в учанi з дитям на руках, поруч з нею - во вода
Путята, за ними - кiлька жон i темноока, сувора свiонка Амма - кормилиця
княгинi. Рогнiда була одягнута дуже просто - в бiлому платнi й
темно-синьому опашнi, з чорною пов'язкою на головi, обличчя в не© дуже
блiде, як у матерi, що багато ночей не спала бiля дитини, стомилась у
далекiй дорозi.
- Бiлява! Шу-шу-шу! - шепотiлись жони.
- Очi голубi! Шу-шу-шу!
- Мовчiть! Мовчiть-бо! Ось вона вже йде! - гримали бояри.
Тримаючи на руках дитя, княгиня Рогнiда зiйшла по гнучкiй походнi на
берег, князь Володимир ступив уперед, поцiлував жону, взяв у не© дитину.
Одразу ж до Рогнiди кинулись жони - вони оточили ©© колом, обнiмали й
цiлували, котрась iз жон за старим звича м посипала шлях княгинi житом.
- О, який красний княжич! - пiднiмались навшпиньки й позирали на
немовля жони.
- Бiлявий!
- На отця схожий!
- Жони! Бояринi! Тихше! Тихше! - стримували ©х мужi.
Рогнiда посмiхнулась Володимиру.
- Це Ярл... Так ми називали його в Полотську... - промовила вона.
Володимир не хотiв образити Рогнiду, що думала назвати сина
по-свiонському Ярлом, i вiдповiв:
- Нехай буде i по-тво му, i по-мо му... Ярл - це вiд тебе, слава - вiд
мене, назовемо дитя наше Ярославом.
- Ярослав! Ярослав! - загомонiли мужi й жони. - Чолом княгинi Рогнiдi,
кланя мось такожде й княжичу Ярославу.
Княгиня Рогнiда рада була, що ©© так тепло й гостинно зустрiли, вона,
звичайно, згодилась назвати сина Ярославом, це iм'я нагаду ©й далеку
батькiвщину й славу Ки©вського столу.
Дитя ж спало. Чи мiг тодi хто думати, що промине сiмдесят п'ять лiт - i
вельми старий, немощний Ярослав втече сюди, у Вишгород, i помре тут, у
суворiй, темнiй фортецi, де так радiсно починалось нинi його життя?!*
(*Князь Ярослав (Мудрий) помер у Вишгородi 1054 року.)
Загомонiв, зашумiв Вишгород, почався пир, багато звiрiв i птаства
завезли сюди тiуни, три ночi, готуючи страви, не спали дворяни, немало
переварiв меду, вина й олу годилось випити на славу Володимира, на честь
Рогнiди, за здоров'я сина ©х Ярослава.
Тiльки надвечiр вони залишились удвох, - у палатi, що виходила вiкнами
на Днiпро.
- Невже я тут? - говорила й дивилась на Володимира Рогнiда. - Скiльки
часу минуло, як довго я ждала вiсточки вiд тебе, а тiльки вона прийшла -
ластовицею прилетiла...
- Знаю, що тобi довелося важко, Рогнiдо! Але кривавий був мiй шлях до
Ки ва, i тут пролилося багато людсько© кровi, довго тривала облога Роднi,
багато муки прийняв я сам...
- Не говори, не говори про свою муку, Володимире, - перебила його
Рогнiда. - Адже все це вже позаду. - Помовчавши, вона додала: - Я рада, що
ти зустрiв мене не в Ки вi, а тут, у Вишгородi! Адже я боюсь Ки ва.
- Ти бо©шся Ки ва? - князь Володимир посмiхнувся. - Послухай, Рогнiдо,-
я не пiзнаю тебе. У Полотську я знав тебе смiливою.
- Так, я була смiливою, - замислилась вона, - бо народилась i жила в
насущний, побрiв, як жебрак, по шляху...
Цей шлях не мав для нього нi початку, нi кiнця. Хто мiг тепер допомогти
йому? Нi, в iмперi© знали проедра, коли вiн був всемогутнiм, а нинi
боялись як ворога iмператорiв, його ненавидiли й ганьбили, коли б вiн на
безконечному сво му шляху десь зупинився й попросив хлiба - йому б поклали
тiльки камiнь.
Так на довгому шляху брiв бездомний Василь, щоб упасти десь на обочинi
й померти.
Iмператор Василь став на довгий час диним i повноправним вершителем
долi Вiзантi©. Брат Костянтин - вiн сидiв поряд з Василем на престолi, але
iменi його не згадували за життя, а пiсля смертi прозвали Костянтином
П'яницею; один Василь, Василь Жорстокий, Василь Убивця, сидiв на
Соломоновiм тронi.
Звiдки з'явились цi якостi - рiшучiсть, безжальнiсть, безсердечнiсть -
у людини, яка з юних лiт вiддавала себе постам, молитвi, богу?
Священики й ченцi, якi денно й нощно оточували iмператора Василя,
християнська мораль, яку вони прищеплювали йому, саме вони були плодючим
грунтом, на якому вирiс i виховався iмператор-деспот.
Святi отцi, що навчили його говорити про су ту свiту, бреннiсть
людського iснування, життя потойбiчне, самi ж рвались до влади в iмперi© й
мали цю владу, тримали в руках незчисленнi багатства i невпинно ©х
помножували.
Iмператор Василь за все життя нiкого не полюбив i помер бездiтним, вiн
не ©в м'яса й не пив вина, ходив у власяницi й спав на твердому
дерев'яному ложi... Чернець !
Саме в цей час вiйська комiтопула Саму©ла, що досягли Ларисси, й
Аарона, якi вийшли до Адрiанополя, зупиняються.
Однi в Константинополi говорять, що це iмператор Василь послав проти
ненависних болгар новi легiони, iншi стверджують, що трапилось чудо.
Насправдi ж iмператор не посилав проти болгар нових легiонiв, бо тут, у
вропi, вiн ©х не мав, не трапилось у Лариссi й жодного чуда, - нi,
комiтопули Саму©л i Аарон, захопивши Пелопоннес аж до Ларисси й дiйшовши з
сво©м вiйськом до Адрiанополя, тим самим звiльнили вiд гнiту Вiзантi© всi
землi Болгарi©, якi належали ©й на заходi, стали на межах Вiзантi© i взяли
городи, звiдки могли загрожувати самому Константинополю.
Чи мiг Саму©л, одним ударом поваливши владу Вiзантi© в Захiднiй
Болгарi©, iти далi на Константинополь, чи мiг вiн стати на рiшучу брань з
Вiзантi ю, що тримала в сво©х руках майже всю Схiдну Болгарiю, аж до
берегiв Дунаю й Руського моря?
Нi, Саму©л дi обережно й мудро, вiн зупиня сво© вiйська в Лариссi,
Солунi, пiд Адрiанополем, вiднинi Захiдна Болгарiя звiльнилась вiд ярма
Вiзантi©, багато лiт вiн змiцнюватиме й устроятиме ©©, щоб потiм зiбрати
всi сили, визволити Схiдну Болгарiю, возз' днати отчину вiд Дунаю до
Егейського моря.
Взявши Лариссу, Саму©л на деякий час зупиня ться в нiй. Це був, либонь,
найкращий i неповторний, але дуже короткочасний щасливий час його життя.
Весна цвiла на берегах чарiвного Егейського моря, цвiла весна i в серцi
Саму©ла.
Вiн був молодий, перемога над Вiзантi ю здавалась йому недалекою; на
вулицях Ларисси - чудового города, що дуже нагадував Константинополь, -
Саму©л зустрiча чудову гречанку Iрину, палко закоху ться в не©.
Коли весна одцвiла, Саму©л велить сво му вiйську повертатись в гори - з
собою вiн везе великi скарби, мощi святого Ахiллея, жону Iрину.
Саму©л пряму в Преспу, куди пiсля Водена вiн вирiшу перенести
столицю. Тут, на островi, що височить серед озера, Саму©л заклада град,
буду церкви, ставить стiни, тут народжу ться син його Iоанн-Владислав.
Пiзнiше Саму©л переносить столицю в Охриду, - це город, де жив i був
комiтом його батько Микола, де народився й сам Саму©л, але не тiльки це
веде його в Охриду - звiдси йому краще буде боротись з Вiзантi ю.
Ця боротьба наближалась, якби не повстання в Малiй Азi©, iмператор
Василь давно кинув би проти Болгарi© кращi сво© легiони, повстання в Малiй
Азi© тривало, й Василь скеровував туди головний свiй удар.
Саме в цей час комiтопул Саму©л, що мав вiд батька свого й брата Давида
корону кесаря, робить дивний крок - збира боляр i бо©лiв з усi © Захiдно©
Болгарi©, якi обирають кесарем сво©м Романа.
У цьому нiчого дивного нема : Саму©л вiдчува , що наближа ться
вирiшальний час, коли на очах всього свiту Болгарiя стикнеться з Вiзантi ю
i ©© iмператорами, сам Саму©л не шука слави, а, дбаючи тiльки про отчину,
хоче, щоб хтось очолив цю боротьбу. Роман - скопець, вiн останнiй i
нещасний син Петра, але кесар з роду, онук славетного Симеона.
Iншi кажуть, що Саму©л зробив так, бо домовився, що кесар усиновить
його, Саму©ла, через що син Саму©ла Iоанн-Владислав стане законним
спадко мцем бездiтного кесаря з роду Симеона.
Навряд чи було так; обираючи кесарем скопця Романа, комiтопул Саму©л
дбав не про себе, а про Болгарiю, хотiв, щоб кесарi болгарськi, як i
колись, стояли нарiвнi з iмператорами роме©в, а посли ©х сидiли по праву
руку василевсiв.
Але найбiльше покладався Саму©л на самого себе та ще на брата Аарона,
що сидiв у Средцi. Аарон був бажаним гостем у Охридi, Саму©л часто ©здив у
Средець i там радився з братом. Коли в Аарона народився син Iоанн, Саму©л
став його хрещеним батьком.
Так дi комiтопул Саму©л, так дба про майбутн , насправдi ж робить
помилки, за якi потiм йому самому доведеться розплачуватись.
Iмператор Василь використову передишку, яку дав йому Саму©л, для того,
щоб полагодити справи в Малiй Азi©. На помiч йому приходить мати -
Феофано.
У першi ж днi пiсля скинення проедра Василя василевс збира синклiт,
признача не проедром, а паракимоменом Iгнатiя, що був до цього стратигом
феми Фракi©, - мужа суворого, трезвого, також аскета.
На зборах пископи, якi з'©хались до Константинополя на похорон
патрiарха Антонiя, що займав кафедру в святiй Софi© лише чотири роки,
новим патрiархом несподiвано обирають Миколу II Хризоверга, хоч вiн був
одружений i лише за кiлька рокiв до цього поховав свою жону, - така воля
iмператора, що хоче мати патрiарха слухняного, покiрного, але жорстокого й
безжального до iнших.
Цi особи - паракимомен Iгнатiй, патрiарх Микола Хризоверг, а разом з
ними сотнi пископiв, священикiв i ченцiв - будуть вiднинi слугами Василя;
признача вiн i нових стратигiв, полководцiв, що дуже мудро, - до
Константинополя почина повертатись з Мало© Азi© знать, яка в час
панування проедра втекла з столицi й служила Варду Склiру.
Цього мало, - новому iмператору треба мати бiля себе особу, яка б
допомогла йому розплутати клубок змов у Малiй Азi©, а якщо буде потреба,
зав'язати новий, потрiбний уже для нього клубок, - такою особою буде
Феофано.
Чи любив iмператор Василь, чи поважав матiр свою Феофано, чи вiрив ©й?
Нi, вирiсши в стiнах Великого палацу й з самого дитинства не бачивши, вiн
не любив сво © матерi, знаючи вiд чиновникiв i, либонь, вiд самого проедра
Василя ©© минуле, не мiг поважати, вiрити ©й вiн також не мiг.
Проте обiйтись без не© новий iмператор не мiг, бо вона i тiльки вона
була родичкою багатьох родин Фокiв, Цимiсхi©в, знала константинопольську
знать, мала друзiв i коханцiв у вропi, Малiй Азi©, Вiрменi©, Грузi©, ©©
тiтка була жоною нiмецького iмператора.
Феофано сама давала зрозумiти Василевi, що хоче йому допомогти, кожного
дня при©жджала до Великого палацу, зрештою зовсiм пере©хала й оселилась
тут. I вона допомагала сину!
Iмператор Василь не крився вiд не©. Та й з чим мiг критись, - вона,
безперечно, знала бiльше, нiж вiн.
- Проклятi Шишмани, либонь, скоро не пiдуть проти Вiзантi©, - говорив
вiн, - нема сили в них, мало сил у мене... Готу ться Саму©л, я приготуюсь
швидше, нiж вiн... Коли б тiльки не скопець Роман.
Феофано якусь хвилину думала - вона майстерно вмiла зав'язувати вузли
кривди й обману.
- Наскiльки я розумiю, - сказала вона, - Роман, якого Саму©л назвав
царем, все ж нiколи не буде царем Болгарi©, i це найперше зна вiн сам...
Треба, сину, знайти людей, якi оточували його тут, у Великому палацi, i
послати ©х до нього в Болгарiю...
- Його наставником тут був митрополит севастiйський Флавiан.
- Пошли його в Болгарiю.
- Я буду думати, мамо. Час у мене . Аби тiльки погасити повстання
Варда Склiра в Малiй Азi©, тодi я зберу всi легiони, пошлю ©х проти мiсян.
- Поки що пошли ©х проти Склiра.
- У мене нiчого послати. Склiр веде мо© ж легiони. Феофано замислилась.
- Воювати з Склiром, не маючи сил, тобi справдi важко. Але чому ти сам
мусиш iти проти нього?
- А кого пошлю? Мати засмiялась:
- Роби так, як iмператори колишнi: не можеш пiти сам - посвари ворогiв,
вони нароблять бiльше, нiж ти.
- З ким я посварю Склiра?
Феофано говорить тихим, спокiйним голосом, вона начебто переказу сво©
думи, ще нiбито вага ться, пробу щось радити, хоч усе в не© вже ранiше
передумане, все вирiшене.
- Iмператор Iоанн i його проедр були несправедливi до багатьох людей,
несправедливi вони були й до мене, а також усiх родичiв мого мужа Никифора
Фоки.
- Чим нам могли б допомогти нинi Фоки? Лев Фока ослiплений, його син
Вард - чернець у монастирi на Хiосi. Феофано зна , куди цiлить.
- Слiпий Лев, - каже вона, - справдi нiчим не може нам допомогти, а
Вард Фока пройшов сувору школу чернецтва в монастирi. Якщо його зробити
доместиком схол у Малiй Азi©, вiн вряту iмперiю, не забудь, Василю, що
Фокiв зна весь Константинополь i Мала Азiя.
Iмператор Василь довго думав. Мати радить йому щиро, одверто, в ©©
словах, либонь, правда.
- Де ж узяти легiони для Варда Фоки?
- Якщо ти зробиш його доместиком, я дам йому потрiбнi легiони, - каже
Феофано.
Тепер вони дiють разом. Iмператор Василь пише листа до Варда Фоки, в
якому визна , що Iоанн Цимiсхiй дiяв несправедливо, позбавивши його всiх
знакiв, багатства й постригти в ченцi на островi Хiос, - iмператор Василь
дару Варду Фоцi волю, поверта всi ма тки й багатства, признача
доместиком схол i велить стати на чолi вiйська, розбити Варда Склiра.
Феофано ж пише листа волостелину, мепет-мепе* (*Мепет-мепе - цар царiв
(груз.).) Грузi© Давиду, з яким вона налагодила добрi стосунки, бувши у
Вiрменi©; вiд iменi свого сина iмператора Василя й себе особисто Феофано
просить Давида допомогти у важкий час iмперi©, дати новому доместику схол
у Малiй Азi© Варду Фоцi десять тисяч во©в, щоб вiн мiг розбити
самозванця-iмператора Варда Склiра.
Цi два листи Василь i Феофано доручають одвезти на острiв Хiос i в
город Тбiлiсi константинопольському патрикiю Торнiкiю, що незадовго до
цього постригся в ченцi на Афонi. Патрикiй-чернець - сам з походження
грузин - Торнiкiй цiлком придатна особа для далеко© подорожi на Хiос i в
Грузiю.
Мине недовгий час, i Торнiкiй доб' ться крiзь пустелi до Мало© Азi©, до
Тбiлiсi, впаде перед престолом мепет-мепе Давида, вiд iменi iмператора
Василя й матерi його Феофано проситиме помочi й во©в.
Мине ще якийсь час, i мепет-мепе Давид, порадившись з сво©ми вiзирами*
(*Вiзири - мiнiстри (груз.).), пошле iмператору Василевi цiлий легiон -
десять тисяч во©в, на чолi ж його поставить ченця Торнiкiя.
Мине ще якийсь час, i в пустелях Мало© Азi© почнеться двобiй мiж
Склiром i Фокою, палатимуть городи, кров литиметься на пiсок, вмиратимуть
люди, - цим жила й живе Вiзантiйська iмперiя.
Тричi вiч-на-вiч сходитимуться в пустелях Вард Фока i Вард Склiр, у
вирiшальному бою над рiкою Галiс полководець у чернечiй рясi, з хрестом на
грудях i мечем у руцi поведе проти во©нства Варда Склiра десять тисяч
вершникiв-грузин - i розбитий уже навiки Вард Склiр залиша на полi бою
сво©х во©в i меч, тiка до арабiв, а халiф кида його у в'язницю.
З багатою здобиччю повертаються на батькiвщину грузинськi во©, на
згадку про сво© бо© вони будують на Афонi свiй iверський* (*Iверiя -
древня назва Грузi©.) монастир Портаiтiсси.
Засмучений поверта ться до Константинополя полководець-чернець
Торнiкiй, на цей раз вiн везе iмператору Василевi листа царя Давида -
мепет-мепе вимага за свою во нну помiч велико© данi.
На костях переможеного во©нства Склiра сто©ть Вард Фока. Вiн давно
скинув свою рясу, на ньому шитий золотом i срiблом оксамитний одяг, тугий
пояс перехоплю його тонкий стан, - смiливий полководець дума про
Феофано.
А тим часом у Константинополi твердо сiда на Соломоновiм тронi
iмператор у чернечiй рясi, що мрi подолати й тримати в покорi Малу Азiю,
зiбрати сили й рушити на Болгарiю, перемiгши ж ©©, iти й на Русь!
4
Володимир утвердився, сiв на отчому столi в городi Ки вi, став великим
князем Русi.
Русь не була островом серед якогось моря-океану. Зi всiх бокiв ©©
оточували iншi землi, племена, народи. Деяких з них, а найпаче сусiдiв,
руси знали, тримали й намагались тримати з ними мир i дружбу - так було з
ромеями, болгарами, чехами, поляками, евенами на пiвночi, аланами й
касогами на далекому пiвднi, з народами Кавказу.
Але це був не весь свiт! Невiдомi й грiзнi народи жили на полунощi
Русi, за Варязьким морем, мов хвилi величезного суворого океану, iз-за
степiв за Iтилем-рiкою виходили й виходили новi й новi невiдомi, страшнi
сво ю силою орди, та мничi, незнанi люди жили за Джурджанським i Руським
морями.
Далекий i дивний свiт! Як мало знали тодi люди однi одних i як важко
було ©м це знати. Щоб добитись з Ки ва до Константинополя, доводилось
©хати два-три мiсяцi, шлях до Iтиля-рiки вимiрювався половиною року, щоб
пропливти Джурджанське море й побувати в Шемасi* (*Шемаха - столиця
Ширвану (сучасного Азербайджану).) чи Ургентi* (*Ургент - мiсто в
Хорезмi.), доводилось витратити кiлька рокiв.
А проте люди йшли. Що Шемаха чи Ургент? Руськi люди того часу - купцi,
сли, часто просто шукачi щастя - доходили не тiльки до них, а бували в
далекому Багдадi, Мервi, Баласагунi, Кашгарi i навiть за рiками Хуанхе i
Янцзицзян - в державi Сунi* (*Сун - Древнiй Китай.), на березi океану,
iз-за якого вста сонце.
Це були не завойовники, не поневолювачi iнших народiв, не розбiйники,
що шукали здобичi, як-от свiони, печенiги, половцi, татари, - нi, руськi
люди мали доста землi, лiсiв, рiк, добр, вони йшли утверждати отчину,
несли мир.
Важко уявити далекого нашого предка - мандрiвника того часу, що
прокладав перший шлях серед буйних трав Дикого поля, iшов по незайманiй i
безмежнiй цiлинi, рубав стезю в лiсi, спав на землi, харчувався злаками й
м'ясом птаха чи звiра, вбитого стрiлою з лука, топором, рогатиною,
стережучись ворога, що мiг прича©тись за кожним деревом i кущем, iшов
уперед i вперед, пiзнавав свiт, хотiв миру.
Але як пiзнати дивний цей свiт, як знайти, утвердити сво мiсце в
ньому, тримати мир з iншими людьми, землями? Нiч. У степу пiд могилою
горить багаття, бiля нього сидить бородатий, засмаглий, свiтлоокий
чоловiк. На рожнi вiн смажить на вугiллi шмат пахучого м'яса дрохви чи
сайги, вечеря , ляга спати, поклавши голову на луку сiдла.
Багаття догора . В полi тиша. Чути тiльки, як близько переступив ногами
спутаний на нiч кiнь, вiн гризе гострими зубами смачну свiжу пашу. Навкруг
темно, поле нагаду чорний килим, над ним висить, як величезна,
перевернута догори дном чаша, небо.
Земля i небо! Так, тiльки вони iснують у свiтi: земля - це рiвна
площина, яку перетинають лiси, гори, рiки, моря, вся ж земля незрушно
сто©ть на стовпах, навкруг не© зi всiх бокiв виру океан...
Небо, на яке дивився тисячу лiт тому далекий наш пращур, також
турбувало його, це безбережний голубий океан - свiт, якого людина не зна
й не може знати, там живуть невiдомi iстоти - боги, там сади, рiки,
вирiй, де лiтають i пурхають, як птахи, душi предкiв, вдень по небу
котиться сонце, що ночу в пiдземних коморах, вночi сторожа неба запалю в
небi множество зiр, он вони переливаються всiма вогнями, мiняться, кволим
промiнням освiтлюють темну землю.
Багаття догорiло. Мандрiвник не спить. Вiн сидить у темрявi, впираючись
у землю дужими руками, замислений, спокiйний, земля - це твердь серед
безбережного океану, повiльно колишуться десь хвилi, часом сколихнеться й
земля...
Далекий i дивний свiт! Людина, що жила в ньому, - то дитина, що блукала
в темних лiсах, дерлась через буреломи й хащi, невпинно йшла i йшла
вперед.
Князю Володимиру було нелегко жити в незнаному, та мничому,
загрозливому свiтi. Проте в двадцять лiт, сiвши на столi отця в Ки вi, вiн
добре вже знав Русь, любив ©© людей i просто хотiв жити.
Вiн бачив, що з усiх бокiв над Руссю нависали чорнi хмари - на захiд
сонця захопила чимало червенських городiв Польща, за якою стояв Оттон
нiмецький, шлях до Джурджанського моря перетинали й чимдалi все
нахабнiшали чорнi булгари, нижче вiд них по Iтилю-рiцi ворушились недобитi
хозари.
Непоко©в князя Володимира й Пiвдень - там був одвiчний злий i хижий
ворог Русi - Вiзантiя, купцi-гречини з Константинополя стверджували, що на
престолi там твердо сидять iмператори Василь i Костянтин, руськi купцi
говорили, що проти iмператорiв повста Мала Азiя, на Константинополь iде
Болгарiя.
До Ки ва приходило чимало втiкачiв з Болгарi©; вони розповiдали, що в
Захiднiй Болгарi©, у горах, сидять i йдуть супроти iмператорiв
брати-комiтопули Шишмани, а над Дуна м i Руським морем сидять роме©.
Була б сила, князь Володимир зробив би так, як i його батько, - рушив
комонно, пiшо, на лодiях до Дунаю, пiдняв нескорених болгар, зламав крила
iмператорам роме©в.
Але вiн не мiг так зробити, не вся Русь нинi покорялась Ки ву, Руська
земля здригалась, коли во© схрещували мечi i коди проливалась кров пiд
Любечем, у Ки вi й Роднi; коли Володимир сiв на отчому столi, радимичi,
в'ятичi й деякi iншi вiдмовились визнати його ки©вським князем i платити
дань.
Вiн розумiв i знав, чому так сталось. За недовгий свiй вiк князь
Володимир бачив, як швидко змiню ться Руська земля й усi ©© люди, Русь,
яку вiн бачив i пiзнав у юнi лiта в Ки вi, пiзнiше в Новгородi, Полотську,
скрiзь, куди не кинь оком, - ця Русь була вже не та, що ранiше.
Якби хтось запитав у нього, що ж змiнилось i що змiню ться на Русi,
князь Володимир, либонь, не змiг би та й не зумiв би пояснити, бо сам не
знав, знаючи - не згоджувався, не згоджуючись - думав, що робити.
Вiн вiрив у безначальну, древню й вiчну Русь, що сидiла на землях вiд
Руського й до Крижаного моря, вiд Карпатських гiр до Iтиля-рiки й Орала;
вiн безмежно любив цю Русь з ©© законами й поконами, з дерев'яними богами,
з людьми, що боронили все це й згоднi були за нього вмерти.
Але князь Володимир бачив i вiдчував, що на цiй землi, в усiй Русi
вста щось нове - незрозумiле, часом дивне, а проте неминуче, невблаганне,
потрiбне.
Древня Русь мала свiй закон i покон, не одним рiчищем пливе Днiпро,
кожно© весни вiн рiже кручi, змива й насипа новi береги, кожного дня над
землею пливуть i пливуть хмари; хмара, що пливе нинi, вже не та, що була
вчора, вiчно б' ться в скелястi береги Руське море, проте i воно, i береги
змiнюються...
Був час, коли Ки©в вважали городом усiх городiв i земель Русi, коли
ки©вський князь, як отець великого роду, як могутнiй дуб, стояв над
днiпровими горами, а племена Русi, як члени однi © родини, пiдпирали його.
Князь ки©вський знав, що мусить берегти землi Русi, мав дружину,
во вод, тисяцьких, сотенних - свою Гору, а щоб ©х одягати, по©ти, кормити,
брав з земель Русi дань.
Нинi ки©вська Гора була не та, що ранiше, - не тiльки дружина з
во водами, тисяцькими, сотенними пiдпирали князя, живi ще були во води,
тисяцькi, яких водили на брань Iгор, Святослав, вони називались боярами,
мужами лiпшими й нарочитими, особливо похилi лiтами - градськими старцями.
Волостелини, во води, тисяцькi - старша дружина, що нинi пiдпирала
князя, бояри, мужi, старцi, що тримали колись у руках мечi, а нинi мали
набагато важливiше - на грудях i шиях гривни й чепи, в домах - скотницi з
золотом i срiблом, наокруг - пожалуванi ©м землi, лiси, рiки... О, князiв
тепер не тiльки пiдпирала, бiля них сидiла, як п'явиця, страшна,
невблаганна, ненаситна сила - Гора.
Так було не тiльки в Ки вi - порость, що росла колись i розвивалась пiд
захистом могутнього дуба - Ки ва, вже сама стала дубами - Новгород,
Полотськ, Смоленськ, Туров. Муром, Ростов, Тмутаракань - цi городи, як
богатирi, стоять скрiзь на Русi.
I в кожному з цих городiв, у землях, якi вони обiймали, була своя Гора,
сво© волостелини, во води, бояри, мужi, старцi, що самi вирiшували справи
сво © землi. I добре, що там сидять волостелини, во води, бояри, вони
мусять мати сво© дружини, берегти й множити багатства земель, не забуваючи
нiколи про Ки©в, про ки©вського князя.
Проте землi забувають про Ки©в, могутн колись древо неначе старi ться,
дуплявi , трухлявi - нiколи ще не було, щоб дiти диного отця-князя iшли
один супроти другого. Що ж, вiн пiде, як отець його Святослав, у цi землi,
за старi закони й покони, за старих богiв.
На укра©нах Русi - скрiзь понад Россю й Стугною, над Пслом i Сулою - в
два-три ряди височать вали, вони звиваються в полi, як велетенськi полози,
через що люди називають ©х Змi вими валами, мiж ними зяють глибокi чорнi
рови, через двадцять, п'ятдесят, сто поприщ серед степiв стоять дерев'янi
городи з високими стiнами, вежами, заборолами, - Руська земля одгородилась
вiд полудня, нi печенiг, нi половець, нi якийсь iнший ординець не
пiдкрадеться тепер до Ки ва.
Князь Володимир дивиться на захiд - туди вiн спряму свiй перший удар,
уже в городi - на Подолi й Оболонi - сто©ть численна дружина, усю зиму з
Чернiгова, Переяслава й усiх ближчих земель до Ки ва йде i йде земське
вiйсько.
5
Князь Володимир знав, що Рогнiда ви©де з Полотська, тiльки скресне
Двiна, через що в кiнцi квiтня вируша вгору Днiпром до Вишгорода - вiн
хотiв зустрiти ©© пiсля довго© розлуки не на Горi, а в iншому, вiдлюдному,
тихому куточку.
Княжий двiр у Виштородi був для цього цiлком придатний. Тут, на високих
горах, що круто обривались над Днiпром, з давнiх-давен стояла покладена на
кам'яних пiдмурках дерев'яна фортеця з стiною наокруг, ровами й валами.
Чудовий був Днiпро, що линув пiд самими кручами, скрiзь на горах i в
берегах темнiли густi лiси, недалеко переливалась голубими водами Десна,
вдалинi на пiвднi видно було Ки©в.
Володимир ви©жджав до Вишгорода не один. Полотську княжну треба було
прийняти достойно, вiддати ©й честь як жонi. Вiн бере з собою до Вишгорода
багатьох мужiв лiпших i нарочитих, во вод i бояр, ©хнiх жон. Ще ранiше
туди ви©хали тiуни й дворяни, якi мали всiх по©ти й кормити. Вишгородська
фортеця, що десятки лiт стояла в безмов'© над Днiпром, стережучи пiвнiчнi
околицi Ки ва, ожила, вечорами у вiкнах ©© привабно заблищали вогники.
Недовго довелося князевi Володимиру ждати княгиню - одного дня вони
по©хали на лови в перевесища, заутра перепливли Днiпро i до заходу сонця
гнались у полi за сайгаками, третього дня рано-вранцi в голубому маревi на
горiшньому плесi побачили обриси лодiй. Повноводий Днiпро линув швидко,
незабаром стало видно чорнi, прикрашенi рiзьбленими птахами, морськими
дивами й банькатими водяниками гостроносi учани, над одним iз них маяло
знамено землi Полотсько©.
Тiльки учани зупинились бiля круч, до них поклали пходнi. На березi
стояли й ждали княгиню одягнутi в найкращi платна й шитi золотом i срiблом
корзна мужi, бояри й во води; жони ©х, почепивши на себе всi оздоби, з
важкими, блискучими усерезями у вухах, золотими обручами на руках i ногах,
шепотiлись.
Княгиня Рогнiда стояла в учанi з дитям на руках, поруч з нею - во вода
Путята, за ними - кiлька жон i темноока, сувора свiонка Амма - кормилиця
княгинi. Рогнiда була одягнута дуже просто - в бiлому платнi й
темно-синьому опашнi, з чорною пов'язкою на головi, обличчя в не© дуже
блiде, як у матерi, що багато ночей не спала бiля дитини, стомилась у
далекiй дорозi.
- Бiлява! Шу-шу-шу! - шепотiлись жони.
- Очi голубi! Шу-шу-шу!
- Мовчiть! Мовчiть-бо! Ось вона вже йде! - гримали бояри.
Тримаючи на руках дитя, княгиня Рогнiда зiйшла по гнучкiй походнi на
берег, князь Володимир ступив уперед, поцiлував жону, взяв у не© дитину.
Одразу ж до Рогнiди кинулись жони - вони оточили ©© колом, обнiмали й
цiлували, котрась iз жон за старим звича м посипала шлях княгинi житом.
- О, який красний княжич! - пiднiмались навшпиньки й позирали на
немовля жони.
- Бiлявий!
- На отця схожий!
- Жони! Бояринi! Тихше! Тихше! - стримували ©х мужi.
Рогнiда посмiхнулась Володимиру.
- Це Ярл... Так ми називали його в Полотську... - промовила вона.
Володимир не хотiв образити Рогнiду, що думала назвати сина
по-свiонському Ярлом, i вiдповiв:
- Нехай буде i по-тво му, i по-мо му... Ярл - це вiд тебе, слава - вiд
мене, назовемо дитя наше Ярославом.
- Ярослав! Ярослав! - загомонiли мужi й жони. - Чолом княгинi Рогнiдi,
кланя мось такожде й княжичу Ярославу.
Княгиня Рогнiда рада була, що ©© так тепло й гостинно зустрiли, вона,
звичайно, згодилась назвати сина Ярославом, це iм'я нагаду ©й далеку
батькiвщину й славу Ки©вського столу.
Дитя ж спало. Чи мiг тодi хто думати, що промине сiмдесят п'ять лiт - i
вельми старий, немощний Ярослав втече сюди, у Вишгород, i помре тут, у
суворiй, темнiй фортецi, де так радiсно починалось нинi його життя?!*
(*Князь Ярослав (Мудрий) помер у Вишгородi 1054 року.)
Загомонiв, зашумiв Вишгород, почався пир, багато звiрiв i птаства
завезли сюди тiуни, три ночi, готуючи страви, не спали дворяни, немало
переварiв меду, вина й олу годилось випити на славу Володимира, на честь
Рогнiди, за здоров'я сина ©х Ярослава.
Тiльки надвечiр вони залишились удвох, - у палатi, що виходила вiкнами
на Днiпро.
- Невже я тут? - говорила й дивилась на Володимира Рогнiда. - Скiльки
часу минуло, як довго я ждала вiсточки вiд тебе, а тiльки вона прийшла -
ластовицею прилетiла...
- Знаю, що тобi довелося важко, Рогнiдо! Але кривавий був мiй шлях до
Ки ва, i тут пролилося багато людсько© кровi, довго тривала облога Роднi,
багато муки прийняв я сам...
- Не говори, не говори про свою муку, Володимире, - перебила його
Рогнiда. - Адже все це вже позаду. - Помовчавши, вона додала: - Я рада, що
ти зустрiв мене не в Ки вi, а тут, у Вишгородi! Адже я боюсь Ки ва.
- Ти бо©шся Ки ва? - князь Володимир посмiхнувся. - Послухай, Рогнiдо,-
я не пiзнаю тебе. У Полотську я знав тебе смiливою.
- Так, я була смiливою, - замислилась вона, - бо народилась i жила в