Страница:
- Часто, княже, кожного дня й години, в гридня дiло таке: радiсть князя
- його радiсть, горе князя - його горе...
Було щось надзвичайно тепле, дуже сердечне в цих простих словах гридня
Тура.
- А багато горя було в князя й у тебе?
- Ой багато, княже, вся земля наша кров'ю полита. Тур замовк, у цю
хвилину вiн, либонь, i не мiг бiльше сказати.
- А ти спи, спи, княже, - закiнчив вiн. - Я стоятиму в сторожi до
ранку. Спи спокiйно!
Гридень пiшов, на тлi неба вимальовувались його обрис, спис. Володимир
схилив голову до сiдла, склепив очi й швидко заснув.
1
0
От-от i свiтатиме. Кволе промiння свiчi вихоплю з пiвтемряви викопану
просто в твердому пiску печеру, ложе в одному ©© куточку, стiну, iкону, а
перед нею столик, темну постать жiнки, що схилилась на колiнах на
притрушенiй в'ялою травою землi.
Коли жiнка пiднiма голову, видно ©© обличчя. Це - Малуша. Вона завжди
вста до свiтання, щоб прибрати все в печерi, встигнути до церкви, а там -
до самого смерку на роботу.
А нинi Малуша хоче ще й помолитись - не там, у церквi, а тут, в печерi,
де нiхто ©© не бачить i не чу .
Вчора вона бачила Тура. Вiн розповiв ©й усе, що сталось останнього
часу, - як разом з iншими ки©вськими людьми допомагав князевi Володимиру
бити Ярополка й брати Ки©в, як Володимир хотiв дати йому пожалування i як
вiн вiдмовився вiд нього, а взяв тiльки меч i щит.
- Добре зробив. Туре, - промовила Малуша. - Ти ж не во вода й не
боярин, що вiн тобi може дати?
Далi Тур сказав, що служитиме в дружинi князя, iде з ним зараз у
Червенську землю.
- Iди, бережи його! - попросила Малуша. - Але не прохопись десь про
мене... Хижi бояри й во води оточують Володимира, крий боже, довiдаються,
що тут, у Ки вi, живе його мати-рабиня.
Тур мовчатиме, берегтиме в походi князя, добре, що доля судила йому iти
з Володимиром, Малуша ж тут молитиметься за нього.
- Боже, боже! - шепоче вона. - Допоможи рабу сво му, а мо му синовi
Володимиру, захисти вiд злого ока, лукавства, зваби, ворожого меча, постав
щит мiж ним i супостатом, дай йому перемогу на бранi, даруй здоров'я i
щастя на многi, многi лiта!
Це дуже проста молитва, складена самою Малушею, так вона молилась
материнськими простими словами за сина свого ще тодi, коли лежав вiн у
колисцi в хижi над Россю, коли сидiв князем у Новгородi, боровся з
Ярополком, так молиться й нинi.
Чи досить цих слiв? Малуша дивиться на суворий лик Христа - звичайне
обличчя, синi очi, рудi вуси й борiдку, благословляючi, але дуже кволi
руки... I, що говорити, проста жiнка полянського роду не зна , чи може
покластись в сво©х молитвах тiльки на Христа?
I тодi вона робить так, як завжди: пряму до ложа, знаходить пiд ним
скриньку, щось звiдти вийма , поверта ться до iкони.
Поруч з iконою Христа сто©ть темна бронзова постать жiнки з маленькою
головою, складеними на животi руками - це захисниця ©хнього роду,
милосердна, але дуже могутня богиня Рожениця.
- I ти допоможи менi, - шепоче Малуша, - захисти мого сина вiд злого
ока, лукавства, зваби, ворожого меча.
Малуша певна, що Христос i богиня роду разом допоможуть ©й, князь
Володимир щасливо повернеться з походу.
А далi вона творить ще одну молитву - за убогого гридня Тура, який усе
життя йде з нею поруч, допомага ©й у горi, а нинi береже ©© сина
Володимира.
Промiння свiчки пригаса . Малуша пiдводить голову. Свiта . Скоро
почнеться новий день, трохи можна було б ще й спочити. Але Малуша вже не
лягатиме. Вона хова в скриньку пiд ложем Роженицю, гасить свiчу, виходить
з печери, зупиня ться бiля порога.
Чудовий свiт. За Днiпром багряно, нiби наскрiзь просвiчу ться небо,
вгорi згасають останнi зорi, насичене пахощами квiтiв повiтря нагаду
вино, десь на плесi кричить багатоголосе птаство.
Малуша сто©ть, милу ться цим свiтом, i душа ©© радi . дь спокiйно,
сину мiй, княже Володимире, мати твоя благословля й молиться за тебе!
Книга друга
ВАСИЛЕВС
РОЗДIЛ ПЕРШИЙ
1
Рано на свiтаннi в полi, десь мiж рядами високих могил, на вибитому
тьмою нiг i копит гостинцi, почувся глухий шум.
Проминуло небагато часу, сонце визирнуло з-за обрiю, i тодi стало видно
численнi загони, що посувались один за одним, поле загуло, як туго
натягнутий бубон, вiд кiнських копит далеко полинув, збуджуючи луну,
тупiт, чулися голоси во©в, брязкiт щитiв.
Полки iшли за полками, тисяча за тисячею, усi пiд знаменами, на яких
були змальованi й вишитi страхiтливi лики богiв, богинi-дiви, священне
древо береза, величезнi когути; попереду йшли комонники, далi в стовпах
рудо© куряви - пiше вiйсько, а вже за ними - на возах, якi тягли по
шiсть-вiсiм коней, а то й десяток дужих волiв, - обоз.
Попереду ж цього безконечного потоку, що вився й вився, неначе
велетенський полоз, пiд довгим, трохи вицвiлим голубим стягом, на якому
було змальовано три перехрещенi срiбнi списи, ©хала старша дружина, а на
чолi ©© витязь.
Це був немолодий уже чоловiк з темним, засмаглим вiд сонця й вiтрiв
обличчям, з-пiд позолоченого його, зеленим ловцем вивершеного шолома
вибивався посивiлий чуб, чоло перетинали глибокi зморшки, довгi, ледь у
просiдi вуса спадали на багряне корзно.
Тiльки очi - стомленi, примруженi, а все ж яснi, чистi, руки, що твердо
держали повiдки, пружнi ноги в роднянських литих стременах - все це
свiдчило, що князь ма не так багато лiт, а постарiвся в походах.
Так i було - попереду вiйська, що посувалося на свiтаннi в полi, ©хав
син Святослава, великий князь Русi Володимир.
Як i отець, вiн провiв багато лiт у походах, спав просто на землi,
постеливши опону, в голови ж поклавши сiдло, ©в в'ялену конину й сухарi,
запиваючи водою.
Проте мiж походами його й отця була велика вiдмiна - князь Святослав
усе життя боровся й життя навiть вiддав на бранях з ворогами Русi -
печенiгами, хозарами, ромеями, - Володимир жив оточений тими ж ворогами,
але мусив найперше йти, i то з мечем, у рiднi землi, якi в час його борнi
з Ярополком поневолили вороги чи й самi вiдкололись, не хотiли платити
Ки ву дань.
Цим вiн нагадував бабу свою княгиню Ольгу, що збирала, устрояла Руську
землю, на санях ©здила з Ки ва до далекого Новгорода, укладала з землями
ряд, визначала уроки й устави, а Деревлянську землю примучувала й збройно.
Набагато бiльше, саме стiльки, як княгинi Ользi й отцю Святославу
разом, доводилось робити тепер ©хньому онуку й сину Володимиру, на його
долю випало тяжке брем'я - брань, походи.
На свiтаннi свого життя (а життя, звичайно, ма свiй свiтанок, день i
вечiр), маючи вiд роду тiльки-то двадцять лiт, молодий, дужий князь
Володимир вируша на захiд, щоб визволити й захистити червенськi городи й
руськi землi, якi захопив князь Мешко.
Взявши Перемишль, Червен, ще багато городiв i весiв, нарештi, всю
Червенську землю, князь Володимир побачив багато такого, про що навiть
гадки не мав у Ки вi: князь Мешко iшов на Русь не один, слiдом за його
во©нством, а часто й разом з ним, посувались охочекомоннi нiмецькi полки,
найманi дружини варягiв, усi вони мали нiмецькi мечi, мiцнi бронi, високi
щити, - добре, що в руських во©в були обоямогострi мечi, а люди
Червенсько© землi, допомагаючи воям Володимира, били ворогiв у чоло й
спину.
Проте не всiх ворогiв можна було бити й вигнати мечем - з воями Мешка й
нiмецького iмператора Оттона в землю Червенську посунуло, як сарана,
багато священикiв на чолi з калобрезьким пископом, благовiсником папи
Рейнберном - у той час коли польськi во© захоплювали городи й весi
червенськi, священики валили древнiх богiв, збирали людей, хрестили ©х
iменем намiсника бога на землi - римського папи.
Визволивши Червенську землю, князь Володимир велить знову поставити в
городах i весях старих дерев'яних богiв, сам перший з усiма цими людьми
склада ©м вдячну жертву.
I далi руша вiн на захiд, проходить землями, де здавна сидять руськi
люди, мина високi Карпати, спуска ться в долину, де над швидкою рiчкою
сто©ть Ужгород, ©де понад Тисою, по праву руку яко© живуть угри, обминувши
гору Говерлу, замика коло в Карпатах.
Повертаючись до Ки ва, князь Володимир проходить землю радимичiв, що
жили в межирiччi Днiпра й Десни, над Сожем i Iпуттю, - в час борнi з
Ярополком ця земля вiдкололась вiд Ки©вського столу.
З радимичами не довелось проливати кровi - на рiчцi Пiщанi, де ©х
здибали переднi полки Володимира, якi вiв во вода Вовчий Хвiст, вони враз
вдали спини.
- Радимичi вiд вовчого хвоста тiкають, - смiявся князь Володимир,
почувши про втечу.
I радився князь Володимир з во водами й боярами радимичiв, - вiдколи
iснують город Ки©в i земля радимичiв, мiж ними завжди були злагода й мир,
смута пiшла в руськi землi й захитала древнi покони - нехай же довiку живе
тепер мир у городах i племенах Русi!
Повернувшись на короткий час пiсля того до Ки ва, Володимир вируша в
землю в'ятичiв, що також перестали платити дань Ки©вському столу в час
бранi з Ярополком.
Це був похiд на самий край тодiшнього свiту - в полунощнi землi, до рiк
Оки й Угри, городiв Неринська, Колтеська, Тешилова.
Князь Володимир ходив туди не сам, на помiч ки©вському князевi вирушив
з Новгорода з великим вiйськом во вода - посадник князя Добриня, що вiв з
собою во©в полунощних земель, новгородцiв, весь, чудь, - разом вони
скорили в'ятичiв.
Князь Володимир збира в Неринську во вод i бояр, мужiв лiпших i
старцiв.
- Пощо, люди, вiдступили, вiдмовились платити Ки ву дань? - запиту
вiн.
Суворi, одягнутi в теплi кожухи й опашнi, з ликовим черев'ям на ногах,
бородатi мужi мовчать, важко передихують.
- Чи дума те, люди, про Русь?
- Ми були й завжди будемо тiльки з Руссю, - виходить нарештi наперед
один муж i вклоня ться Володимиру, - але живемо на укра©нi, тут i там у
нас вороги - чорнi булгари, хозари; Ки©в далеко, помочi мало...
Гiрку правду чу в цих словах Володимир. Княгиня Ольга й Святослав, усi
князi допреже дбали про укра©ни, думали й про В'ятську землю, Ярополк
забув про них - не до того було славолюбному князевi!
А полунощним i схiдним землям Русi справдi важко, пiд боком у них -
чорнi булгари, хозари, печенiги, за Iтилем-рiкою блукають невiдомi орди, -
сувора В'ятська земля, важко в нiй жити людям.
- Мужi в'ятськi! - каже Володимир. - Як i древнi князi, берегтиму землю
вашу, не допущу до не© нi булгарина, нi хозара, дань дам помiрну.
- Великий княже! - вiдповiдають в'ятичi. - Будемо тобi вiднинi служити
вiрно, по правдi.
I вже одразу дума Володимир вирушати на булгар i хозар, щоб дiйти
згоди й з ними, укласти мир.
Але в цей час при©жджають гiнцi з Ки ва, князь Володимир одержу вiсть,
що межi Русi переступили ятвяги* (*Ятвяги - плем'я над Захiдним Бугом.).
Князь Володимир доходить до Ки ва, поповню свою дружину, ©де з нею на
ятвягiв, наголову розбива ©хн во©нство,
- Чого пiшли на Русь, во води? - запиту вiн. Довге мовчання, во води й
бояри ятвязькi стоять, похиливши голови. I що запитувати в них - носять
вони нiмецькi мечi, разом з ними вдирались на Русь рицарi iмператора
Оттона, варязькi дружини, слiдом iшли священики папи.
- Руськi люди не шукали й не шукатимуть чужих земель, ма мо сво ©
доста, - каже князь Володимир. - Що краще, во води, - брань чи мир мiж
сусiдами?
Вони кладуть на землю мечi, присягаються сво©ми суворими богами.
Аж тодi iде князь Володимир до Iтиля-рiки, зупиня ться недалеко вiд
Булгара, уклада мир з булгарами, каган ©хнiй, а разом i всi бо©ли
присягають:
- Але не буде мiж нами миру, тодi камiнь почне плавати, а хмiль
тонути...
Князь Володимир спуска ться по Iтилю-рiцi, доходить до зруйнованого
князем Святославом города Саркела* (*Саркел - столиця Хозарi©.), там його
зустрiча багато хозар, що покинули мечi, випасають худобу, торгують.
У степах над Iтилем-рiкою князь Володимир бачив на гарячих пiсках слiди
множества кiнських копит; там, - розповiдають йому тепер купцi-хозари, що
ходять за Джурджанське море, - над рiками Iртишем, Я©ком, Ембою, в
роздоллi степiв i долин зiбралися величезнi орди половцiв* (*Похiд
половцiв на Русь почався в XI столiттi.), огузiв, кимакiв, але поки що не
ворогують з сусiдами, не беруться до збро©.
- Покладаюсь на вас, - каже хозарам князь Володимир, - стережiть
Iтиль-рiку, будьте Русi добрими сусiдами.
- Княже Володимире, - низько вклоняються хозари, - одвiку й довiку були
й будемо друзями русiв, волi мо торгувати з вами.
Проминувши Хозарiю, князь Володимир ©де до берегiв Джурджанського моря,
зупиня ться в передгiр'ях Кавказу - там Ширван, Грузiя, Абхазiя, держава
Шахвiрменiв одбивали хвилi сельджукiв, що виходили з глибин Азi©,
загрожуючи всiм цим землям i навiть багдадським халiфам, в передгiр'© мiж
Кавказом i Сурозьким морем жили алани й касоги, мир з якими уклав ще князь
Святослав.
Не як завойовник, а як дбайливий, ретельний господар пройшов князь
Володимир з дружиною цей важкий шлях.
Над Iтилем-рiкою, Джурджанським i Сурозьким морями було спокiйно,
звiдти нiхто не загрожував Русi, князь Володимир спочива з дружиною в
городi руському Тмутараканi, переправившись на лодiях через Боспор
Кiмерiйський* (*Боспор Кiмерiйський - Керченська протока.), знову сiда на
коня, руша в Дике поле.
Саме тут на князя Володимира чатував ворог, тут судилось воям руським i
самому князевi Володимиру пролити кров.
Ворог цей - чотири печенiзькi орди, на чолi яких стояв хан Родман, один
син його i кагани Куря й Кучук довго стежили, як князь Володимир ходив на
булгар, в Хозарiю, до Кавказу, й ждали його над порогами - в полi й по
Днiпру.
Вони були певнi, що во©нство князя Володимира пролило багато кровi й
витратило сили в походах, збирались, як це робили завжди, зненацька на
нього налетiти.
Князь Володимир упередив ©х, далеко в полi його сторожа знайшла слiди
печенiгiв, розтягнувшись широким пiвколом, во©нство посувалось у полi, щоб
замкнути клiщi над порогами.
Во© руськi побачили печенiгiв на свiтаннi бiля глибоко© рiки (нинi цi ©
рiки вже нема , а рiчище ©© назива ться Сухим Бродом), що, пробиваючи шлях
до Днiпра, перерiзувала поле, печенiги на сво©х рудих, низькорослих, але
дуже швидких i витривалих конях з'явились на обрi©, мчали на руських во©в,
намагаючись ©х оточити.
Проте печенiги не знали, що самi вони вже давно оточенi, руське
во©нство зупинилось, стало пiшо, наставило щити, а поперед них, як колючi
стiни, списи й мечi... В той же час десь далеко позад печенiгiв почувся
дужий крик, там гудiла земля, множество во©в руських на конях летiли
взап'ять печенiгам, бряжчали мечами й щитами.
Бiй над рiкою тривав недовго, хан Родман з сином i ордами ледве
пробився долиною на пiвнiч, день i нiч тiкав вiд смертi, на полi бою
багато печенiгiв знайшли собi могилу, загинув тут i старий каган Куря, що
вбив колись на островi Хортицi князя Святослава.
Це була справедлива мста - хто вийняв меч супроти руських во©в i вбив
©хнього князя, сам вiд меча загинув, нiхто його не поховав, не пом'янув
добрим словом, ворони до бiло© костi виклювали тiло.
Загинуло в бою над Сухим Бродом багато й руських во©в - ще й нинi там
височать шiсть рядових могил - в них вони почивають.
Був поранений у цьому бою й князь Володимир - у груди, трохи нижче вiд
серця, - риндi, що пiдскочили до коня, ледь встигли пiдхопити його на
руки... Тиждень пiсля того во© руськi стояли над порогами, цiлий тиждень
дуже тiло князя боролось зi смертю.
У Ки вi нетерпляче ждали во©в, що ходили в далекi землi. Вiд гiнцiв, що
на замилених конях прилiтали з поля й поспiшали на Гору, люди ки©вськi
знали, коли князь з дружиною стояв над Iтилем-рiкою, рушив на Кавказ,
повернувся в гирло Днiпра, минув Бiлий город, Переволок на Сулi,
Переяслав...
2
I от дими поповзли в небо недалеко вiд Ки ва, пiзнiше на обрi© встали
стовпи рудо© куряви - то йшло, наближалось до Днiпра во©нство князя
Володимира.
Ки©в радiсно зустрiчав сво©х во©в. Коли вiд лiвого берега Днiпра
попливли до Почайни заранi приготованi лодi©, там зiбрались Гора,
передграддя, Подол, Оболонь, на городницях гучно стогнали мiдянi била,
далеко над Днiпром линув багатоголосий шум.
Попереду всiх стояли в золотом i срiблом шитих платнах, з гривнами й
чепами на шиях i грудях бояри, мужi лiпшi й нарочитi, тiуни й огнищани,
вся знать Гори - з жонами й дiтьми, посерединi ж ©х жона Володимира
Рогнiда з синами й дочкою.
Далi за ними й скрiзь на кручах товпились, налiзали один на одного,
штовхались кузнецi, гончарi, кожум'яки, сiдельники й простi ницi люди,
смерди.
- дуть, ©дуть! - кричали в натовпi. - Он вершники на конях
перепливають Днiпро, он нашi отроки з Оболонi, он ©де в лодi© сам князь.
- Слава! Слава князевi Володимиру! Слава! - кричали, шумiли бояри й
мужi, щосили дзвенiли била на городницях стiн, бiлою хмарою в ясному небi
ширяли сполоханi голуби.
Коли князь Володимир вискочив з лодi© на берег, його враз оточили
бояри, пiдiйшла з дiтьми Рогнiда, обняла, поцiлувала, але одразу ж i
одступила - вся Гора вiтала князя.
Не одного князя зустрiчав Ки©в, з лодiй виходили во© - отцi, брати,
сини множества людей, що зiбрались тут, скрiзь на березi, на пiсках, у
верболозах чулись збудженi голоси, крики радостi й щастя.
Тим часом князь у супроводi старшо© дружини рушив угору Боричевим
узвозом, над ними маяли наволоченi барвистi стяги всiх земель Русi,
дзвенiли цимбали, пищали сопiлi, глухо били накри* (*Накри - барабани.), з
князем iшла його родина, бояри, мужi, во©, за ними, збиваючи куряву, сунув
весь ки©вський люд.
Похiд зупинився бiля требища, недалеко вiд стiни, там уже палали
вогнища, в темних одягах стояли жерцi, ревла худоба.
Наперед вийшов князь, зняв з пояса й поклав на землю меч, подивився на
дерев'яних, темних вiд часу богiв земель, на яких грав вiдсвiт полум'я.
Поклавши на землю й свою зброю, за князем стала старша його дружина.
На якусь хвилинку князь обернувся назад, до людей, вiд яких вiн мав
скласти жертву, i здивувався. Близько стояла його родина, вся старша
дружина, тисяцькi, кiлька старцiв градських, але мало було бояр, мужiв
лiпших i нарочитих, якi тiльки-но зустрiчали во©нство над Почайною, - усi
вони пiшли далi, ген аж до стiн Гори.
"Дивно поводиться боярство, - промайнула думка в князя, - зустрiчають з
ласкою, а стоять з опаскою..."
Проте зараз не доводилось про це думати. Люди, во©, старшини ждали,
перед богами вже гоготiли вогнища, жерцi тягнули священних тварин.
Князь Володимир високо пiднiс руки й почав давню молитву пращурiв:
- Боги! Ви дарували нам перемогу на бранях, дяку мо вам, боги, за
велику помiч вашу, даруйте нам, боги, мир у землях Русi, за це славимо й
молимось вам, боги!
I за ним усi люди повторювали:
- Славимо й молимось вам, боги!
3
Теплий очаг рiдного дому, - у вечiрню годину во©, що повернулись з
походу, сiдали в тiсному колi сво©х родин, поминали мертвих i молились за
жявих.
Князь Володимир, як i всi його люди, зустрiвся з родиною бiля очага - в
стравницi, там жали його жона Рогнiда й дiти, там, - вiрив вiн, - незримо
витали душi пращурiв.
Переступивши порiг стравницi, вiн наблизився до Рогнiди. Лiта, що
проминули вiдтодi, коли при©хала вона з города Полотська в Ки©в, зробили
сво - обличчя ©© зберiгало теплоту, привабу, але сивина вже прошивала
лляне волосся, чоло перетинали зморшки, в голубих колись очах з'явились
смуток i печаль.
- Ти чого плачеш, Рогнiдо?
- Вiд радостi, що тебе бачу, княже... - вона торкалась руками його
плечей, грудей. - Чула, знаю, що на бранi був поранений.
- Що згадувати? - посмiхнувся вiн. - Подряпало трохи, нинi здоровий.
- Не говори так, не говори, Володимире! Тво© ж во води розповiдали, що
поранений був тгяжко, пiд саме серце, я душею тут чула, як страждав. I
чому ти, муже, завжди в бiй iдеш першим, просто на спис?!
Князь Володимир аж засварився:
- Всу слуха ш ти во вод, Рогнiдо! Якщо рана заго©лась, ©© вже нема ...
Не сумуй, не печалься, цiлий нинi, такий, як i був. - Поглядаючи на синiв,
вiн додав: - А йти попереду мо©х во©в мушу, так робили отцi мо©, так
робитиму й я. На бранi я не токмо князь, а й во©н.
До нього пiдходили дiти - невисокий, бiлявий, схожий очима й лицем на
матiр Вишеслав; дужий, кремезний, неговiркий Ярослав; стрункий, темний
волоссям, гостроносий, дуже красивий Мстислав; брати-близнята Всеволод i
Iзяслав, наймолодшi, зовсiм ще юнi, Святослав i Брячеслав.
З дiтьми разом ступив до Володимира й Святополк, син Ярополкiв, -
жилавий юнак з похмурим обличчям, темними швидкими очима. Князь Володимир
i Рогнiда ростили його як i дiтей сво©х, проте важко було приручити,
викликати чулiсть у серцi хлопця. Пiдiйшовши зараз до князя, вiн вклонився
йому, спiдлоба зиркнув, швидко одступив назад.
Мiж синами не було Позвiзда. Князь знав, що минуло© зими в городi
прокотився мор* (*Мор - епiдемiя хвороби.), вiд якого той i помер. Але по
покону мертвих не годилось згадувати - ©хнi душi витали тут, у стравницi,
над очагом.
Останньою пiдiйшла до батька дочка Предслава - бiлява красуня з
голубими очима. Вона плакала, бо в один час з братом Позвiздом померла й
сестра ©© Горислава.
- Не сумуй, не плач, Предславо! - цiлуючи дочку, прошепотiв ©й на вухо
Володимир. - Я привiз тобi подарунок - зелене намисто з Тмутараканi.
Кормилиця Амма, що стала за цi лiта справжньою бабусею й навiть
згорбилась, також пiдiйшла до князя, низько йому вклонилась.
Над очагом вставав i викочувався в широкий горлатий комин димок, на
гарячому золотистому жару догорала жертва, - князь Володимир i вся його
родина в мовчаннi стояли й ждали, коли пращури приймуть свою поживу.
Потiм усi сiли за стiл - князь i княгиня на покутi, дiти по обидвi руки
вiд них. Як при мно пiсля далеко© дороги покласти стомленi, важкi руки на
стiл, бачити перед собою знайомi й саме через це якiсь незвичайнi рiднi
обличчя, збудженi, теплi очi жони й дiтей, поринати в тишу отчого дому,
яку порушу тiльки цвiркун.
Князь Володимир був цього вечора задоволений, щасливий. У стравницi
темнiло. Амма принесла й поставила на столi срiбнi свiчники з восковими
прозорими свiчами. Вечеряли, як велiв покон, у мовчаннi.
I нiкому з них не хотiлось залишати цього куточка, де на жертовнику
дотлiвав жар, було тепло й захисно, пiсля довгих днiв i лiт зiбралася
нарештi вся родина... Князь Володимир замислився, повiдав жонi й дiтям про
далекi походи.
Далi прийшла нiч - не в полi, де вi рiзкий вiтер, вгорi мерехтять
зорi, а пiд опоною - тверда холодна земля, - нi, князь Володимир сидiв у
теплiй спочивальнi, поруч була Рогнiда, за розчиненим вiкном у мiсячному
сяйвi блищало плесо Днiпра, десь здалеку-здалеку долiтала журна, спокiйна,
схожа на хвилю пiсня.
- Аж не вiриться, що я тут, дома, бачу Ки©в, Днiпро, тебе, дiтей, -
вирвалось у Володимира.
- Дома, дома, дома! - прошепотiла Рогнiда, поклавши руки на його плечi.
- Як виросли й змужнiли нашi дiти! Ярослав i Мстислав - богатирi.
Святослав, Всеволод i Брячеслав - краснi лицем, а Предслава чудова - вона
нагадала менi Полотськ i тебе, Рогнiдо!
© зiгрiли цi слова Володимира й згадка про далекий Полотськ, минулi
днi.
- Добрi дiти в нас, Володимире, все робила, як ти велiв, були в них
наставники, вчили ©здити на конi, володiти мечем... Он Мстислав день i нiч
не сходив би з коня, Святополк по мечу в Ки вi перший...
- Добре, дуже добре! - задоволене посмiхнувся Володимир.
- А дiти, що книжну мудрiсть осягають, читають харатi© князiв давнiх,
написанi руськими словесами, мають книжицi заморськi. Он Ярослав зна
грамоту слов'янську й болгарську, французьку й грецьку, ще одну, яко© й
назви не вимовлю.
- Вельми мудрi, бачу, в мене сини, батьковi не пара, - нахмурився
Володимир, - сам вiд баби сво © Ольги навчений токмо р зам* (*Р зи (вiд
слова рiзати) - найдревнiшi руськi лiтери, що рiзались на дошках.) руським
та ще трохи грамотi грецькiй... Щоб не завезли нам у терем яко©сь
латинянсько© хворi.
- О нi, не завезуть, - заперечила Рогнiда, - за всiм дивлюсь,
стережусь, пильную...
- А я вже твою вдачу знаю, - промовив Володимир. - Ти й справдi була
доброю господинею дому, дбайливою матiр'ю для дiтей, княгинею на
Ки©вському столi.
Вона ждала, як i багато лiт до цього, ще якогось, одного тiльки, може,
сердечного, теплого слова, але Володимир його знову не сказав.
- Спасибi тобi, муже, - сказала Рогнiда, - так, я берегла наш дiм,
доглядала дiтей, думала й про те, що робиться на Горi. Важко менi було
часом, Володимире, дуже важко...
- Важко? - вiн поклав руку на ©© плече. - Ти чогось не договорю ш? Чому
ж тобi було важко?
За вiкном було видно залитi зеленкуватим мiсячним сяйвом тереми й
будiвлi, чорну стiну, во©в нiчно© сторожi, що, спираючись на списи, стояли
бiля блискучих мiдяних бил.
- Ти мовчиш, Рогнiдо! Що, знову якась хула?
- Муже мiй, Володимире, - сказала вона. - Шкодую, що й почала розмову.
Що хула людська - адже ми живемо душа в душу, ма мо синiв, тиша в нашому
домi й мир мiж нами... Я не слухала, не хочу слухати того, що говорять злi
люди. Ти робиш праве дiло, Володимире, ти богатир, витязь, князь князiв,
великий государ Русi, всi це знають.
Його розчулили й пiднесли цi слова Рогнiди.
- Так що ж менi нинi Гора? - вирвалось у Володимира.
- Ти могутнiй i дужий, - вiдповiла Рогнiда, - але дужа й могутня
такожде Гора.
- У чому, в чому ©© сила?
- Коли ти ви©жджав з Ки ва, вони думали не про Русь, а про себе, все
собi й собi...
- Я знав це, Рогнiдо, але не боявся - в Ки вi сидить моя жона-княгиня.
- Ти з сво©ми воями проливав кров у землях Русi, а вони тiльки й ждуть,
щоб ти ©м дав землi. Володимир засмiявся:
- Та хiба ж я не знаю Гори?! Що робити - без не© не можу жити, вона
пiдпира мене, але мушу такожде дбати й про землi, де сво© князi,
во води й бояри. I землям цим доводиться, Рогнiдо, нелегко, за багато лiт
я пройшов Русь з кiнця в кiнець, усi землi дадуть менi що можуть, але
хочуть мати й сво , в кожнiй землi свiй суд i правда, сво© закони й
покони, кожна молиться сво©м богам. Он, - вiн показав очима на требище за
стiною, - стоять боги всiх земель, я молюсь ©м, вони бережуть мене...
- Я тiльки жона твоя i не все розумiю, Володимире. Тодi скажи, чому ж
Гора та й увесь, либонь, Ки©в нинi не моляться нашим богам?
Обличчя Володимира стало суворим.
- Бачив нинi, так. Гора не молиться мо©м богам, богам Русi.
- Християни вони.
- Знаю, бачу, - сердито кинув Володимир. - Християни вiрять у бога
- його радiсть, горе князя - його горе...
Було щось надзвичайно тепле, дуже сердечне в цих простих словах гридня
Тура.
- А багато горя було в князя й у тебе?
- Ой багато, княже, вся земля наша кров'ю полита. Тур замовк, у цю
хвилину вiн, либонь, i не мiг бiльше сказати.
- А ти спи, спи, княже, - закiнчив вiн. - Я стоятиму в сторожi до
ранку. Спи спокiйно!
Гридень пiшов, на тлi неба вимальовувались його обрис, спис. Володимир
схилив голову до сiдла, склепив очi й швидко заснув.
1
0
От-от i свiтатиме. Кволе промiння свiчi вихоплю з пiвтемряви викопану
просто в твердому пiску печеру, ложе в одному ©© куточку, стiну, iкону, а
перед нею столик, темну постать жiнки, що схилилась на колiнах на
притрушенiй в'ялою травою землi.
Коли жiнка пiднiма голову, видно ©© обличчя. Це - Малуша. Вона завжди
вста до свiтання, щоб прибрати все в печерi, встигнути до церкви, а там -
до самого смерку на роботу.
А нинi Малуша хоче ще й помолитись - не там, у церквi, а тут, в печерi,
де нiхто ©© не бачить i не чу .
Вчора вона бачила Тура. Вiн розповiв ©й усе, що сталось останнього
часу, - як разом з iншими ки©вськими людьми допомагав князевi Володимиру
бити Ярополка й брати Ки©в, як Володимир хотiв дати йому пожалування i як
вiн вiдмовився вiд нього, а взяв тiльки меч i щит.
- Добре зробив. Туре, - промовила Малуша. - Ти ж не во вода й не
боярин, що вiн тобi може дати?
Далi Тур сказав, що служитиме в дружинi князя, iде з ним зараз у
Червенську землю.
- Iди, бережи його! - попросила Малуша. - Але не прохопись десь про
мене... Хижi бояри й во води оточують Володимира, крий боже, довiдаються,
що тут, у Ки вi, живе його мати-рабиня.
Тур мовчатиме, берегтиме в походi князя, добре, що доля судила йому iти
з Володимиром, Малуша ж тут молитиметься за нього.
- Боже, боже! - шепоче вона. - Допоможи рабу сво му, а мо му синовi
Володимиру, захисти вiд злого ока, лукавства, зваби, ворожого меча, постав
щит мiж ним i супостатом, дай йому перемогу на бранi, даруй здоров'я i
щастя на многi, многi лiта!
Це дуже проста молитва, складена самою Малушею, так вона молилась
материнськими простими словами за сина свого ще тодi, коли лежав вiн у
колисцi в хижi над Россю, коли сидiв князем у Новгородi, боровся з
Ярополком, так молиться й нинi.
Чи досить цих слiв? Малуша дивиться на суворий лик Христа - звичайне
обличчя, синi очi, рудi вуси й борiдку, благословляючi, але дуже кволi
руки... I, що говорити, проста жiнка полянського роду не зна , чи може
покластись в сво©х молитвах тiльки на Христа?
I тодi вона робить так, як завжди: пряму до ложа, знаходить пiд ним
скриньку, щось звiдти вийма , поверта ться до iкони.
Поруч з iконою Христа сто©ть темна бронзова постать жiнки з маленькою
головою, складеними на животi руками - це захисниця ©хнього роду,
милосердна, але дуже могутня богиня Рожениця.
- I ти допоможи менi, - шепоче Малуша, - захисти мого сина вiд злого
ока, лукавства, зваби, ворожого меча.
Малуша певна, що Христос i богиня роду разом допоможуть ©й, князь
Володимир щасливо повернеться з походу.
А далi вона творить ще одну молитву - за убогого гридня Тура, який усе
життя йде з нею поруч, допомага ©й у горi, а нинi береже ©© сина
Володимира.
Промiння свiчки пригаса . Малуша пiдводить голову. Свiта . Скоро
почнеться новий день, трохи можна було б ще й спочити. Але Малуша вже не
лягатиме. Вона хова в скриньку пiд ложем Роженицю, гасить свiчу, виходить
з печери, зупиня ться бiля порога.
Чудовий свiт. За Днiпром багряно, нiби наскрiзь просвiчу ться небо,
вгорi згасають останнi зорi, насичене пахощами квiтiв повiтря нагаду
вино, десь на плесi кричить багатоголосе птаство.
Малуша сто©ть, милу ться цим свiтом, i душа ©© радi . дь спокiйно,
сину мiй, княже Володимире, мати твоя благословля й молиться за тебе!
Книга друга
ВАСИЛЕВС
РОЗДIЛ ПЕРШИЙ
1
Рано на свiтаннi в полi, десь мiж рядами високих могил, на вибитому
тьмою нiг i копит гостинцi, почувся глухий шум.
Проминуло небагато часу, сонце визирнуло з-за обрiю, i тодi стало видно
численнi загони, що посувались один за одним, поле загуло, як туго
натягнутий бубон, вiд кiнських копит далеко полинув, збуджуючи луну,
тупiт, чулися голоси во©в, брязкiт щитiв.
Полки iшли за полками, тисяча за тисячею, усi пiд знаменами, на яких
були змальованi й вишитi страхiтливi лики богiв, богинi-дiви, священне
древо береза, величезнi когути; попереду йшли комонники, далi в стовпах
рудо© куряви - пiше вiйсько, а вже за ними - на возах, якi тягли по
шiсть-вiсiм коней, а то й десяток дужих волiв, - обоз.
Попереду ж цього безконечного потоку, що вився й вився, неначе
велетенський полоз, пiд довгим, трохи вицвiлим голубим стягом, на якому
було змальовано три перехрещенi срiбнi списи, ©хала старша дружина, а на
чолi ©© витязь.
Це був немолодий уже чоловiк з темним, засмаглим вiд сонця й вiтрiв
обличчям, з-пiд позолоченого його, зеленим ловцем вивершеного шолома
вибивався посивiлий чуб, чоло перетинали глибокi зморшки, довгi, ледь у
просiдi вуса спадали на багряне корзно.
Тiльки очi - стомленi, примруженi, а все ж яснi, чистi, руки, що твердо
держали повiдки, пружнi ноги в роднянських литих стременах - все це
свiдчило, що князь ма не так багато лiт, а постарiвся в походах.
Так i було - попереду вiйська, що посувалося на свiтаннi в полi, ©хав
син Святослава, великий князь Русi Володимир.
Як i отець, вiн провiв багато лiт у походах, спав просто на землi,
постеливши опону, в голови ж поклавши сiдло, ©в в'ялену конину й сухарi,
запиваючи водою.
Проте мiж походами його й отця була велика вiдмiна - князь Святослав
усе життя боровся й життя навiть вiддав на бранях з ворогами Русi -
печенiгами, хозарами, ромеями, - Володимир жив оточений тими ж ворогами,
але мусив найперше йти, i то з мечем, у рiднi землi, якi в час його борнi
з Ярополком поневолили вороги чи й самi вiдкололись, не хотiли платити
Ки ву дань.
Цим вiн нагадував бабу свою княгиню Ольгу, що збирала, устрояла Руську
землю, на санях ©здила з Ки ва до далекого Новгорода, укладала з землями
ряд, визначала уроки й устави, а Деревлянську землю примучувала й збройно.
Набагато бiльше, саме стiльки, як княгинi Ользi й отцю Святославу
разом, доводилось робити тепер ©хньому онуку й сину Володимиру, на його
долю випало тяжке брем'я - брань, походи.
На свiтаннi свого життя (а життя, звичайно, ма свiй свiтанок, день i
вечiр), маючи вiд роду тiльки-то двадцять лiт, молодий, дужий князь
Володимир вируша на захiд, щоб визволити й захистити червенськi городи й
руськi землi, якi захопив князь Мешко.
Взявши Перемишль, Червен, ще багато городiв i весiв, нарештi, всю
Червенську землю, князь Володимир побачив багато такого, про що навiть
гадки не мав у Ки вi: князь Мешко iшов на Русь не один, слiдом за його
во©нством, а часто й разом з ним, посувались охочекомоннi нiмецькi полки,
найманi дружини варягiв, усi вони мали нiмецькi мечi, мiцнi бронi, високi
щити, - добре, що в руських во©в були обоямогострi мечi, а люди
Червенсько© землi, допомагаючи воям Володимира, били ворогiв у чоло й
спину.
Проте не всiх ворогiв можна було бити й вигнати мечем - з воями Мешка й
нiмецького iмператора Оттона в землю Червенську посунуло, як сарана,
багато священикiв на чолi з калобрезьким пископом, благовiсником папи
Рейнберном - у той час коли польськi во© захоплювали городи й весi
червенськi, священики валили древнiх богiв, збирали людей, хрестили ©х
iменем намiсника бога на землi - римського папи.
Визволивши Червенську землю, князь Володимир велить знову поставити в
городах i весях старих дерев'яних богiв, сам перший з усiма цими людьми
склада ©м вдячну жертву.
I далi руша вiн на захiд, проходить землями, де здавна сидять руськi
люди, мина високi Карпати, спуска ться в долину, де над швидкою рiчкою
сто©ть Ужгород, ©де понад Тисою, по праву руку яко© живуть угри, обминувши
гору Говерлу, замика коло в Карпатах.
Повертаючись до Ки ва, князь Володимир проходить землю радимичiв, що
жили в межирiччi Днiпра й Десни, над Сожем i Iпуттю, - в час борнi з
Ярополком ця земля вiдкололась вiд Ки©вського столу.
З радимичами не довелось проливати кровi - на рiчцi Пiщанi, де ©х
здибали переднi полки Володимира, якi вiв во вода Вовчий Хвiст, вони враз
вдали спини.
- Радимичi вiд вовчого хвоста тiкають, - смiявся князь Володимир,
почувши про втечу.
I радився князь Володимир з во водами й боярами радимичiв, - вiдколи
iснують город Ки©в i земля радимичiв, мiж ними завжди були злагода й мир,
смута пiшла в руськi землi й захитала древнi покони - нехай же довiку живе
тепер мир у городах i племенах Русi!
Повернувшись на короткий час пiсля того до Ки ва, Володимир вируша в
землю в'ятичiв, що також перестали платити дань Ки©вському столу в час
бранi з Ярополком.
Це був похiд на самий край тодiшнього свiту - в полунощнi землi, до рiк
Оки й Угри, городiв Неринська, Колтеська, Тешилова.
Князь Володимир ходив туди не сам, на помiч ки©вському князевi вирушив
з Новгорода з великим вiйськом во вода - посадник князя Добриня, що вiв з
собою во©в полунощних земель, новгородцiв, весь, чудь, - разом вони
скорили в'ятичiв.
Князь Володимир збира в Неринську во вод i бояр, мужiв лiпших i
старцiв.
- Пощо, люди, вiдступили, вiдмовились платити Ки ву дань? - запиту
вiн.
Суворi, одягнутi в теплi кожухи й опашнi, з ликовим черев'ям на ногах,
бородатi мужi мовчать, важко передихують.
- Чи дума те, люди, про Русь?
- Ми були й завжди будемо тiльки з Руссю, - виходить нарештi наперед
один муж i вклоня ться Володимиру, - але живемо на укра©нi, тут i там у
нас вороги - чорнi булгари, хозари; Ки©в далеко, помочi мало...
Гiрку правду чу в цих словах Володимир. Княгиня Ольга й Святослав, усi
князi допреже дбали про укра©ни, думали й про В'ятську землю, Ярополк
забув про них - не до того було славолюбному князевi!
А полунощним i схiдним землям Русi справдi важко, пiд боком у них -
чорнi булгари, хозари, печенiги, за Iтилем-рiкою блукають невiдомi орди, -
сувора В'ятська земля, важко в нiй жити людям.
- Мужi в'ятськi! - каже Володимир. - Як i древнi князi, берегтиму землю
вашу, не допущу до не© нi булгарина, нi хозара, дань дам помiрну.
- Великий княже! - вiдповiдають в'ятичi. - Будемо тобi вiднинi служити
вiрно, по правдi.
I вже одразу дума Володимир вирушати на булгар i хозар, щоб дiйти
згоди й з ними, укласти мир.
Але в цей час при©жджають гiнцi з Ки ва, князь Володимир одержу вiсть,
що межi Русi переступили ятвяги* (*Ятвяги - плем'я над Захiдним Бугом.).
Князь Володимир доходить до Ки ва, поповню свою дружину, ©де з нею на
ятвягiв, наголову розбива ©хн во©нство,
- Чого пiшли на Русь, во води? - запиту вiн. Довге мовчання, во води й
бояри ятвязькi стоять, похиливши голови. I що запитувати в них - носять
вони нiмецькi мечi, разом з ними вдирались на Русь рицарi iмператора
Оттона, варязькi дружини, слiдом iшли священики папи.
- Руськi люди не шукали й не шукатимуть чужих земель, ма мо сво ©
доста, - каже князь Володимир. - Що краще, во води, - брань чи мир мiж
сусiдами?
Вони кладуть на землю мечi, присягаються сво©ми суворими богами.
Аж тодi iде князь Володимир до Iтиля-рiки, зупиня ться недалеко вiд
Булгара, уклада мир з булгарами, каган ©хнiй, а разом i всi бо©ли
присягають:
- Але не буде мiж нами миру, тодi камiнь почне плавати, а хмiль
тонути...
Князь Володимир спуска ться по Iтилю-рiцi, доходить до зруйнованого
князем Святославом города Саркела* (*Саркел - столиця Хозарi©.), там його
зустрiча багато хозар, що покинули мечi, випасають худобу, торгують.
У степах над Iтилем-рiкою князь Володимир бачив на гарячих пiсках слiди
множества кiнських копит; там, - розповiдають йому тепер купцi-хозари, що
ходять за Джурджанське море, - над рiками Iртишем, Я©ком, Ембою, в
роздоллi степiв i долин зiбралися величезнi орди половцiв* (*Похiд
половцiв на Русь почався в XI столiттi.), огузiв, кимакiв, але поки що не
ворогують з сусiдами, не беруться до збро©.
- Покладаюсь на вас, - каже хозарам князь Володимир, - стережiть
Iтиль-рiку, будьте Русi добрими сусiдами.
- Княже Володимире, - низько вклоняються хозари, - одвiку й довiку були
й будемо друзями русiв, волi мо торгувати з вами.
Проминувши Хозарiю, князь Володимир ©де до берегiв Джурджанського моря,
зупиня ться в передгiр'ях Кавказу - там Ширван, Грузiя, Абхазiя, держава
Шахвiрменiв одбивали хвилi сельджукiв, що виходили з глибин Азi©,
загрожуючи всiм цим землям i навiть багдадським халiфам, в передгiр'© мiж
Кавказом i Сурозьким морем жили алани й касоги, мир з якими уклав ще князь
Святослав.
Не як завойовник, а як дбайливий, ретельний господар пройшов князь
Володимир з дружиною цей важкий шлях.
Над Iтилем-рiкою, Джурджанським i Сурозьким морями було спокiйно,
звiдти нiхто не загрожував Русi, князь Володимир спочива з дружиною в
городi руському Тмутараканi, переправившись на лодiях через Боспор
Кiмерiйський* (*Боспор Кiмерiйський - Керченська протока.), знову сiда на
коня, руша в Дике поле.
Саме тут на князя Володимира чатував ворог, тут судилось воям руським i
самому князевi Володимиру пролити кров.
Ворог цей - чотири печенiзькi орди, на чолi яких стояв хан Родман, один
син його i кагани Куря й Кучук довго стежили, як князь Володимир ходив на
булгар, в Хозарiю, до Кавказу, й ждали його над порогами - в полi й по
Днiпру.
Вони були певнi, що во©нство князя Володимира пролило багато кровi й
витратило сили в походах, збирались, як це робили завжди, зненацька на
нього налетiти.
Князь Володимир упередив ©х, далеко в полi його сторожа знайшла слiди
печенiгiв, розтягнувшись широким пiвколом, во©нство посувалось у полi, щоб
замкнути клiщi над порогами.
Во© руськi побачили печенiгiв на свiтаннi бiля глибоко© рiки (нинi цi ©
рiки вже нема , а рiчище ©© назива ться Сухим Бродом), що, пробиваючи шлях
до Днiпра, перерiзувала поле, печенiги на сво©х рудих, низькорослих, але
дуже швидких i витривалих конях з'явились на обрi©, мчали на руських во©в,
намагаючись ©х оточити.
Проте печенiги не знали, що самi вони вже давно оточенi, руське
во©нство зупинилось, стало пiшо, наставило щити, а поперед них, як колючi
стiни, списи й мечi... В той же час десь далеко позад печенiгiв почувся
дужий крик, там гудiла земля, множество во©в руських на конях летiли
взап'ять печенiгам, бряжчали мечами й щитами.
Бiй над рiкою тривав недовго, хан Родман з сином i ордами ледве
пробився долиною на пiвнiч, день i нiч тiкав вiд смертi, на полi бою
багато печенiгiв знайшли собi могилу, загинув тут i старий каган Куря, що
вбив колись на островi Хортицi князя Святослава.
Це була справедлива мста - хто вийняв меч супроти руських во©в i вбив
©хнього князя, сам вiд меча загинув, нiхто його не поховав, не пом'янув
добрим словом, ворони до бiло© костi виклювали тiло.
Загинуло в бою над Сухим Бродом багато й руських во©в - ще й нинi там
височать шiсть рядових могил - в них вони почивають.
Був поранений у цьому бою й князь Володимир - у груди, трохи нижче вiд
серця, - риндi, що пiдскочили до коня, ледь встигли пiдхопити його на
руки... Тиждень пiсля того во© руськi стояли над порогами, цiлий тиждень
дуже тiло князя боролось зi смертю.
У Ки вi нетерпляче ждали во©в, що ходили в далекi землi. Вiд гiнцiв, що
на замилених конях прилiтали з поля й поспiшали на Гору, люди ки©вськi
знали, коли князь з дружиною стояв над Iтилем-рiкою, рушив на Кавказ,
повернувся в гирло Днiпра, минув Бiлий город, Переволок на Сулi,
Переяслав...
2
I от дими поповзли в небо недалеко вiд Ки ва, пiзнiше на обрi© встали
стовпи рудо© куряви - то йшло, наближалось до Днiпра во©нство князя
Володимира.
Ки©в радiсно зустрiчав сво©х во©в. Коли вiд лiвого берега Днiпра
попливли до Почайни заранi приготованi лодi©, там зiбрались Гора,
передграддя, Подол, Оболонь, на городницях гучно стогнали мiдянi била,
далеко над Днiпром линув багатоголосий шум.
Попереду всiх стояли в золотом i срiблом шитих платнах, з гривнами й
чепами на шиях i грудях бояри, мужi лiпшi й нарочитi, тiуни й огнищани,
вся знать Гори - з жонами й дiтьми, посерединi ж ©х жона Володимира
Рогнiда з синами й дочкою.
Далi за ними й скрiзь на кручах товпились, налiзали один на одного,
штовхались кузнецi, гончарi, кожум'яки, сiдельники й простi ницi люди,
смерди.
- дуть, ©дуть! - кричали в натовпi. - Он вершники на конях
перепливають Днiпро, он нашi отроки з Оболонi, он ©де в лодi© сам князь.
- Слава! Слава князевi Володимиру! Слава! - кричали, шумiли бояри й
мужi, щосили дзвенiли била на городницях стiн, бiлою хмарою в ясному небi
ширяли сполоханi голуби.
Коли князь Володимир вискочив з лодi© на берег, його враз оточили
бояри, пiдiйшла з дiтьми Рогнiда, обняла, поцiлувала, але одразу ж i
одступила - вся Гора вiтала князя.
Не одного князя зустрiчав Ки©в, з лодiй виходили во© - отцi, брати,
сини множества людей, що зiбрались тут, скрiзь на березi, на пiсках, у
верболозах чулись збудженi голоси, крики радостi й щастя.
Тим часом князь у супроводi старшо© дружини рушив угору Боричевим
узвозом, над ними маяли наволоченi барвистi стяги всiх земель Русi,
дзвенiли цимбали, пищали сопiлi, глухо били накри* (*Накри - барабани.), з
князем iшла його родина, бояри, мужi, во©, за ними, збиваючи куряву, сунув
весь ки©вський люд.
Похiд зупинився бiля требища, недалеко вiд стiни, там уже палали
вогнища, в темних одягах стояли жерцi, ревла худоба.
Наперед вийшов князь, зняв з пояса й поклав на землю меч, подивився на
дерев'яних, темних вiд часу богiв земель, на яких грав вiдсвiт полум'я.
Поклавши на землю й свою зброю, за князем стала старша його дружина.
На якусь хвилинку князь обернувся назад, до людей, вiд яких вiн мав
скласти жертву, i здивувався. Близько стояла його родина, вся старша
дружина, тисяцькi, кiлька старцiв градських, але мало було бояр, мужiв
лiпших i нарочитих, якi тiльки-но зустрiчали во©нство над Почайною, - усi
вони пiшли далi, ген аж до стiн Гори.
"Дивно поводиться боярство, - промайнула думка в князя, - зустрiчають з
ласкою, а стоять з опаскою..."
Проте зараз не доводилось про це думати. Люди, во©, старшини ждали,
перед богами вже гоготiли вогнища, жерцi тягнули священних тварин.
Князь Володимир високо пiднiс руки й почав давню молитву пращурiв:
- Боги! Ви дарували нам перемогу на бранях, дяку мо вам, боги, за
велику помiч вашу, даруйте нам, боги, мир у землях Русi, за це славимо й
молимось вам, боги!
I за ним усi люди повторювали:
- Славимо й молимось вам, боги!
3
Теплий очаг рiдного дому, - у вечiрню годину во©, що повернулись з
походу, сiдали в тiсному колi сво©х родин, поминали мертвих i молились за
жявих.
Князь Володимир, як i всi його люди, зустрiвся з родиною бiля очага - в
стравницi, там жали його жона Рогнiда й дiти, там, - вiрив вiн, - незримо
витали душi пращурiв.
Переступивши порiг стравницi, вiн наблизився до Рогнiди. Лiта, що
проминули вiдтодi, коли при©хала вона з города Полотська в Ки©в, зробили
сво - обличчя ©© зберiгало теплоту, привабу, але сивина вже прошивала
лляне волосся, чоло перетинали зморшки, в голубих колись очах з'явились
смуток i печаль.
- Ти чого плачеш, Рогнiдо?
- Вiд радостi, що тебе бачу, княже... - вона торкалась руками його
плечей, грудей. - Чула, знаю, що на бранi був поранений.
- Що згадувати? - посмiхнувся вiн. - Подряпало трохи, нинi здоровий.
- Не говори так, не говори, Володимире! Тво© ж во води розповiдали, що
поранений був тгяжко, пiд саме серце, я душею тут чула, як страждав. I
чому ти, муже, завжди в бiй iдеш першим, просто на спис?!
Князь Володимир аж засварився:
- Всу слуха ш ти во вод, Рогнiдо! Якщо рана заго©лась, ©© вже нема ...
Не сумуй, не печалься, цiлий нинi, такий, як i був. - Поглядаючи на синiв,
вiн додав: - А йти попереду мо©х во©в мушу, так робили отцi мо©, так
робитиму й я. На бранi я не токмо князь, а й во©н.
До нього пiдходили дiти - невисокий, бiлявий, схожий очима й лицем на
матiр Вишеслав; дужий, кремезний, неговiркий Ярослав; стрункий, темний
волоссям, гостроносий, дуже красивий Мстислав; брати-близнята Всеволод i
Iзяслав, наймолодшi, зовсiм ще юнi, Святослав i Брячеслав.
З дiтьми разом ступив до Володимира й Святополк, син Ярополкiв, -
жилавий юнак з похмурим обличчям, темними швидкими очима. Князь Володимир
i Рогнiда ростили його як i дiтей сво©х, проте важко було приручити,
викликати чулiсть у серцi хлопця. Пiдiйшовши зараз до князя, вiн вклонився
йому, спiдлоба зиркнув, швидко одступив назад.
Мiж синами не було Позвiзда. Князь знав, що минуло© зими в городi
прокотився мор* (*Мор - епiдемiя хвороби.), вiд якого той i помер. Але по
покону мертвих не годилось згадувати - ©хнi душi витали тут, у стравницi,
над очагом.
Останньою пiдiйшла до батька дочка Предслава - бiлява красуня з
голубими очима. Вона плакала, бо в один час з братом Позвiздом померла й
сестра ©© Горислава.
- Не сумуй, не плач, Предславо! - цiлуючи дочку, прошепотiв ©й на вухо
Володимир. - Я привiз тобi подарунок - зелене намисто з Тмутараканi.
Кормилиця Амма, що стала за цi лiта справжньою бабусею й навiть
згорбилась, також пiдiйшла до князя, низько йому вклонилась.
Над очагом вставав i викочувався в широкий горлатий комин димок, на
гарячому золотистому жару догорала жертва, - князь Володимир i вся його
родина в мовчаннi стояли й ждали, коли пращури приймуть свою поживу.
Потiм усi сiли за стiл - князь i княгиня на покутi, дiти по обидвi руки
вiд них. Як при мно пiсля далеко© дороги покласти стомленi, важкi руки на
стiл, бачити перед собою знайомi й саме через це якiсь незвичайнi рiднi
обличчя, збудженi, теплi очi жони й дiтей, поринати в тишу отчого дому,
яку порушу тiльки цвiркун.
Князь Володимир був цього вечора задоволений, щасливий. У стравницi
темнiло. Амма принесла й поставила на столi срiбнi свiчники з восковими
прозорими свiчами. Вечеряли, як велiв покон, у мовчаннi.
I нiкому з них не хотiлось залишати цього куточка, де на жертовнику
дотлiвав жар, було тепло й захисно, пiсля довгих днiв i лiт зiбралася
нарештi вся родина... Князь Володимир замислився, повiдав жонi й дiтям про
далекi походи.
Далi прийшла нiч - не в полi, де вi рiзкий вiтер, вгорi мерехтять
зорi, а пiд опоною - тверда холодна земля, - нi, князь Володимир сидiв у
теплiй спочивальнi, поруч була Рогнiда, за розчиненим вiкном у мiсячному
сяйвi блищало плесо Днiпра, десь здалеку-здалеку долiтала журна, спокiйна,
схожа на хвилю пiсня.
- Аж не вiриться, що я тут, дома, бачу Ки©в, Днiпро, тебе, дiтей, -
вирвалось у Володимира.
- Дома, дома, дома! - прошепотiла Рогнiда, поклавши руки на його плечi.
- Як виросли й змужнiли нашi дiти! Ярослав i Мстислав - богатирi.
Святослав, Всеволод i Брячеслав - краснi лицем, а Предслава чудова - вона
нагадала менi Полотськ i тебе, Рогнiдо!
© зiгрiли цi слова Володимира й згадка про далекий Полотськ, минулi
днi.
- Добрi дiти в нас, Володимире, все робила, як ти велiв, були в них
наставники, вчили ©здити на конi, володiти мечем... Он Мстислав день i нiч
не сходив би з коня, Святополк по мечу в Ки вi перший...
- Добре, дуже добре! - задоволене посмiхнувся Володимир.
- А дiти, що книжну мудрiсть осягають, читають харатi© князiв давнiх,
написанi руськими словесами, мають книжицi заморськi. Он Ярослав зна
грамоту слов'янську й болгарську, французьку й грецьку, ще одну, яко© й
назви не вимовлю.
- Вельми мудрi, бачу, в мене сини, батьковi не пара, - нахмурився
Володимир, - сам вiд баби сво © Ольги навчений токмо р зам* (*Р зи (вiд
слова рiзати) - найдревнiшi руськi лiтери, що рiзались на дошках.) руським
та ще трохи грамотi грецькiй... Щоб не завезли нам у терем яко©сь
латинянсько© хворi.
- О нi, не завезуть, - заперечила Рогнiда, - за всiм дивлюсь,
стережусь, пильную...
- А я вже твою вдачу знаю, - промовив Володимир. - Ти й справдi була
доброю господинею дому, дбайливою матiр'ю для дiтей, княгинею на
Ки©вському столi.
Вона ждала, як i багато лiт до цього, ще якогось, одного тiльки, може,
сердечного, теплого слова, але Володимир його знову не сказав.
- Спасибi тобi, муже, - сказала Рогнiда, - так, я берегла наш дiм,
доглядала дiтей, думала й про те, що робиться на Горi. Важко менi було
часом, Володимире, дуже важко...
- Важко? - вiн поклав руку на ©© плече. - Ти чогось не договорю ш? Чому
ж тобi було важко?
За вiкном було видно залитi зеленкуватим мiсячним сяйвом тереми й
будiвлi, чорну стiну, во©в нiчно© сторожi, що, спираючись на списи, стояли
бiля блискучих мiдяних бил.
- Ти мовчиш, Рогнiдо! Що, знову якась хула?
- Муже мiй, Володимире, - сказала вона. - Шкодую, що й почала розмову.
Що хула людська - адже ми живемо душа в душу, ма мо синiв, тиша в нашому
домi й мир мiж нами... Я не слухала, не хочу слухати того, що говорять злi
люди. Ти робиш праве дiло, Володимире, ти богатир, витязь, князь князiв,
великий государ Русi, всi це знають.
Його розчулили й пiднесли цi слова Рогнiди.
- Так що ж менi нинi Гора? - вирвалось у Володимира.
- Ти могутнiй i дужий, - вiдповiла Рогнiда, - але дужа й могутня
такожде Гора.
- У чому, в чому ©© сила?
- Коли ти ви©жджав з Ки ва, вони думали не про Русь, а про себе, все
собi й собi...
- Я знав це, Рогнiдо, але не боявся - в Ки вi сидить моя жона-княгиня.
- Ти з сво©ми воями проливав кров у землях Русi, а вони тiльки й ждуть,
щоб ти ©м дав землi. Володимир засмiявся:
- Та хiба ж я не знаю Гори?! Що робити - без не© не можу жити, вона
пiдпира мене, але мушу такожде дбати й про землi, де сво© князi,
во води й бояри. I землям цим доводиться, Рогнiдо, нелегко, за багато лiт
я пройшов Русь з кiнця в кiнець, усi землi дадуть менi що можуть, але
хочуть мати й сво , в кожнiй землi свiй суд i правда, сво© закони й
покони, кожна молиться сво©м богам. Он, - вiн показав очима на требище за
стiною, - стоять боги всiх земель, я молюсь ©м, вони бережуть мене...
- Я тiльки жона твоя i не все розумiю, Володимире. Тодi скажи, чому ж
Гора та й увесь, либонь, Ки©в нинi не моляться нашим богам?
Обличчя Володимира стало суворим.
- Бачив нинi, так. Гора не молиться мо©м богам, богам Русi.
- Християни вони.
- Знаю, бачу, - сердито кинув Володимир. - Християни вiрять у бога