Скляренко С.. Володимир

пiзнiше й упадуть.
Тим часом стiни ростуть. Щоб церква була дзвiнкiшою й легшою, Косьмина
замурову в них глеки-голосники, шатра церкви спритно зводить з дуже
тонко© цегли й безлiчi корчаг i глекiв, через що вони нагадують шмат
вощини.
Тодi ж Косьмина почина оздоблювати храм - на Русi вже давно вмiють
варити смальту* (*Смальта - кольорове скло для моза©ки.), - разом з
солунцями й корсунськими майстрами руськi здателi на високих риштуваннях
кладуть камiнчик до камiнчика в банях церкви, на ©© парусах i стовпах, у
олтарi, мов килим, роблять з мармуру, яшми, бузкового порфiру пiдлоги,
ставлять на хорах i перед олтарем кам'янi забори, застилають брилами
шиферу середину - корабель - церкви, зашивають дубовими мостинами
притвори.
На церкву Богородицi працю весь Ки©в - на Подолi вирiзують з дерева
свiчники й панiкадила, чашi й миски, кузнецi готують чепи й гнiзда для
свiчок, виливають каце©* (*Кацея - древня кадильниця з ручкою (ковшик).),
кравцi шиють одяги для священнослужителiв, воздухи й покрови на раку*
(*Рака - скринька, труна.) з мощами папи Климеита, до iкон у церквi й
олтарi.
Храм вироста - вже виведено корабель, апсиду* (*Апсида - напiвкругле
завершення нефа - коридора мiж стовпами.) лiворуч, через яку сходи iдуть у
бабинець, ще одна апсида з право© руки вiд олтаря, де роблять потайний хiд
для князя i його родини на полати...
Буду ться вся Гора. Те, що воздвигалось колись десятками лiт, а часто й
столiттями, пада за днi й години, на ру©нах старого вста новий город.
За древнiми дерев'яними стiнами Гори було тiсно - терем стояв у терем,
дiм у дiм, вулицi вузькi, темнi, двори забитi клiтьми, медушами,
повiтками.
Князь Володимир велить розiбрати старi стiни й поставити новi - на
високих кручах, з кам'яними порталами-ворiтьми над Подолом i далi аж до
Перевесища; двори на Горi будують бiльшi, тереми вищi.
На мiсцях, якi поглина Гора, стояли ранiше хижi й землянки ремiсникiв,
всяких кузнецiв, скудельникiв, гончарiв, вони лiпились до стiн Гори,
працювали на не©.
Пусте! Хижi й землянки ницих, роб'©х людей розбирають i засипають, тини
розкидають, землю розрiвнюють - тут виростуть тереми бояр i во вод,
пiднiмуться палаци й храми.
А смерди? Що ж, князь Володимир печеться про багатого й убогого, -
смерди, що жили пiд стiнами Гори, можуть городити новi двори на вiльних
землях за Щекавицею й на Дорогожичi, на Оболонi й скрiзь аж до Вишгорода -
ген скiльки там гiр, пiскiв, долин.
Гора буду ться. Одразу ж, коли проминути ворота, з лiво© руки, ©дуть i
©дуть запряженi волами вози, копачi риють землю, плотники розiбрали
половину терема княгинi Ольги, стравницю, палати, клiтi, на верху вивалили
стiну в палатi княгинi, вiд чого зда ться, що вся вона - з рубленими
стiнами, вузькими вiкнами - повисла в повiтрi, от-от упаде, розвалиться.
Та цей древнiй терем уже й не потрiбний - по праву руку вiд дороги
височить складений з цегли, побiлений вапном, з шиферним дахом, з колонами
iз мармуру новий терем князя Володимира, перед ганком стоять на
постаментах привезенi з Херсонеса бронзовi конi.
За цим теремом князь Володимир велiв ставити новi будiвлi - одну для
боярсько© думи, ще одну - для iноземних послiв i купцiв, терем у саду,
звiдки через вiкна видно Днiпро й лiвий берег, - для жони, царицi Анни.
Поспiшають i самi бояри - вони розбирають старi тереми, будують новi -
просторi, свiтлi, з каменю, високим частоколом оточують двори, за старим
звича м до теремiв усе-таки лiплять клiтi, бертяницi, медушi, все це
стережуть кудлатi гострозубi пси, що валують цiлi ночi.
А за стiнами ново© Гори буду ться передграддя, кам'янi й дерев'янi
тереми виростають уже й на схилах гiр, бояри й во води, не вiдстаючи вiд
князя й наслiдуючи йому, воздвигають, ставлять i сво© тереми.
Удалинi ж, за Щекавицею й на Дорогожичi, на Оболонi, скрiзь понад
Почайною й Днiпром, де пiски, лiси, болота, - там оселя ться убогий смерд,
викопу землянку, склада з украденого древа хату або просто плете з лози
хижку, обмазу глиною з кiнським кiзячком, мастить крейдою, пiдсинюючи ©©,
а над вiкнами й дверима малю кнесiв - коней, червоних пiвнiв - спiвцiв
зорi, зеленi берiзки - священне руське древо.
Говорив князь Володимир з пископом i про навчання книжне - вiн хотiв
збирати дiтей бояр i во вод, вчити ©х письму й читати; пископ, надiючись
мати нових священикiв, благословив цей почин князя, пообiцяв, що всi
священики, а вiн також, навчатимуть ©х.
Проте, дбаючи про науку, Володимир вважав, що недостойно й негоже буде
на Русi, в городi Ки вi навчати дiтей грецькому письму, - цього чужого,
незрозумiлого язика не люблять, не приймуть руськi люди, краще й потрiбно
навчати дiтей слов'янськими, руськими словесами по книгах болгарських i
всяких харатiях руських.
Во води й бояри, правда, не дуже охоче посилали сво©х дiтей у науку: ©х
обурювало, що тi стануть звичайними священиками чи й дияконами. Тiун
княжих стад, примiром, рудий Чухно, коли дiйшло до навчання його синiв
Берибарана й Грежа, замкнув синiв у медушi, сiв бiля порога, сказав:
- Для нашого скотського добра грамота не потрiбна... Не зiйду з мiсця,
а синiв не пущу...
Князь Володимир велiв тодi повести в науку самого тiуна рудого Чухна,
нагримав:
- Для скотини Чухно може й не навчатись, але мушу мати тiунiв вчених,
грамотних...
Та й саме отроцтво не дуже рвалось до науки, часом бувало, що отцi
приводили дiтей сво©х для книжного навчання на вiжках, iнодi ©х гнали до
теремiв княжi гриднi.
Князь Володимир заходив до цi © школи книжно© премудростi. Вона
мiстилась у довгiй будiвлi з багатьма палатами недалеко вiд старого
требища в кiнцi Гори - там ранiше жили жерцi й волхви, що складали жертву
Перуну.
Тут у двох палатах сидiли попiд стiнами юнаки - сини во вод i бояр, був
мiж ними й рудий тiун Чухно, що виявився учнем набагато кращим, нiж його
сини Берибаран i Греж, приходили туди ж i одолiвали письмо вже й iншi
тiуни, мцi, посерединi ж у крiслi сидiв навчатель, що показував лiтери й
змальовував ©х на пiску, бiля дверей стояли гриднi, якi пильнували, щоб
учнi не втiкали.
Ще в кiлькох палатах варили в казанках з вiльхово© кори й дубових
горiшкiв чорнило, з сiрки й живого срiбла кiновар, якою писали уставнi
лiтери, з тонко© телячо© шкiри готували дорогоцiнний пергамент, що, нiби
скло, просвiчувався на сонцi, рiзали з берестово© кори довгi звитки, на
яких писали гострими залiзцями, а на липових i вербових цках* (*Ц к а -
дошка.) рiзали ножами.
У найдальшому кiнцi будiвлi, у вiдокремлених затишних покоях, де за
вузькими вiкнами колихались вiти й воркотали голуби, там сидiли за столами
писцi, що лебединими й гусячими перами на пергаментi, залiзом на берестi,
ножами на цках писали.
Князь Володимир i пископ Анастас проходили палату за палатою, стояли й
слухали, як десятки два голосiв ревуть: "В-i-вi... ер-у-ру...ю, то ю...
вiрую...", швидко минали палати, де варили чорнило, шкребли, чистили,
пресували телячi шкiри, бо там вiд смороду забивало дух, надовго
зупинялись у палатi, де сидiли писцi.
Тут з дерев'яних дощок переписували на пергаментi давнi казання про
Кия, Щека, Хорива й сестру ©хню Либедь, вели лiтопис временних лiт,
готували грамоти й устави, що посилались гiнцями в усi кiнцi землi.
I далi йшли князь Володимир з пископом, уже садом, де лунко падали на
землю яблука й грушi, в бортях на деревах гули бджоли, розливали пахощi
м'ята, любисток, вшан.
- А як бути з монастирями, ченцями? - запитував пископ.
Князь Володимир допитливо дивився на нього.
- У Вiзантi©, - тихо говорив пископ, - багато монастирiв, де живуть
ченцi й черницi, що денно й нощно моляться за василевсiв.
- Я не перечу, аби монастирi були й у нас. Вони вже .
- Саме про це я й хотiв говорити, княже... Що може робити людина, яка
повсякчас молиться богу? I священики нашi, й чернецтво не можуть жити
тiльки на те, що ©м дадуть люди, - церква освячу державу, держава мусить
дбати про церкву... У Вiзантi© церкви мають землi, лiси, рiки, кожен
священик i чернець одержу нагороду вiд василевса.
- У мене не вистача земель на пожалування боярству, а золота й срiбла
- на дружину, - сердито говорив князь. - Доста того, що я будую храми, у
мене нiчого дати церквi й монастирям.
пископ Анастас мовчав. Вiн знав, чого хоче!
3

До Новгорода нарочитi мужi князя Володимира при©хали пiзнiше, нiж у
iншi землi. х було, либонь, бiльше, нiж у iнших городах. Тут, у
Новгородi, князь Володимир велiв, охрестивши людей, створити першу пiсля
Ки ва руську пархiю, через що разом з мужами туди ©хали пископ Iоаким,
кiлька священикiв, диякони, що везли з собою iкони, книги, сосуди
церковнi.
Новгородськi во води, бояри, мужi лiпшi, старцi градськi похмуро i,
можна сказати, просто неприязнено зустрiчали мужiв Володимирових - суворi,
холоднi, та мничi полунощнi люди, як i земля ©х, скелi, море, - такими ж
витесували вони з дерева, рубали в каменi, робили богiв сво©х.
Цi боги досi ©м нiбито й допомагали - з ними народилась i росла
Новгородська земля, вони стояли на погостах, охороняли ратая в полi,
мисливця, купця й мореходця в дорозi, з ними ходили й на брань, - з ними
починалось життя новгородця, бiля них воно й закiнчувалось.
Але, маючи сво©х богiв, новгородцi поважали й iнших - на полунощi що не
земля, то й покони: у чудi заволоцько© * (* Ч у д ь з а в о л о ц ь к а -
плем'я, що жило над Варязьким (Балтiйським), Бiлим морями, а також на
Онезi й Пiвнiчнiй Двiнi.) боги як морськi чудища - не людина й не рибина;
у Новгородi були во води з свiонiв, що молились Одину й Тору, чимало
во вод i бояр сповiдали вже Христа, мали церкву на Опоках, - кожний, так
говорять у Новгородi, вiрить у бога по подобi й по надобi, сво - бережем,
чужого - не чiпа м.
Нинi ж йшлося про iнше: мужi князя Володимира прибули iз загадом -
повалити кумирiв, зруйнувати требища, охрестити Новгород i всi полунощнi
землi, поставити пископа й священикiв; так зробили в Ки вi, так мусить
зробити Новгород, так буде по всiй Русi.
Новгород захвилювався - всу дi князь Володимир, не порадившись з
ними, полунощнi землi не знають християнства. Суворо, в напруженому
мовчаннi зустрiчали бояри, во води, а найбiльше простi людi мужiв з
Ки ва, що, вийшовши з лодiй на Волховi, попрямували до княжого дворища,
зникли там за високою стiною.
Але немарно сидiв у Новгородi Добриня. Вiн знав, на кого спира ться, -
на могутнього ки©вського князя. У палатi, де стояло пiд знаменом князя
його крiсло, зiбралось чимало во вод, бояр, мужiв, якi берегли старi
закони й покони, тут же сидiло кiлька волхвiв, що служили старим богам,
прийшло чимало во вод, бояр i мужiв - християн.
- Мусимо ввергнути у Волхов Перуна, - сказав Добриня, - зруйнувати
кострища на Перинь-горi, охрестити Новгород i всi полунощнi землi.
Усi в палатi мовчали, жарко горiли свiчi, жрець загримiв сво©м бубном,
дзвоники на ньому одразу стихали, як вiдгомiн далекого вiтру.
- Хто ж пiднiме руку на Перуна й поверже його? - пролунав у палатi
несмiливий голос.
Добриня якусь хвилину стояв, дивлячись на во вод i бояр новгородських.
Iти з ними? Нi, не по дорозi зараз Добринi з нехрещеним во водством i
боярством - вiн уже давно став над ними, мусить дiяти нинi, як князь.
Добриня, правда, забув, що, зрiкшись свого роду, вiн все ж не пристав i до
князiв, а був тiльки слугою княжим. Дивись не промахнись, новгородськi
бояри й во води не помилують, зникне надоба - i князi не пошкодують!
- Я одрубаю голову Перуну, - промовив Добриня.
I Добриня зробив як сказав. На Перинь-горi i навкруг не© зiбрались
тисячi людей - бояр, во вод, тисяцьких, сотенних, десятникiв, там стояли й
простi люди новгородськi - кожум'яки, скудельники, кузнецi, дереводiли,
мореходцi, мисливцi, всiх ©х оточувала, як велiв Добриня, гридьба, во© з
мечами й списами.
Це було на свiтаннi. Iз-за далекого обрiю вставало в прозорих туманах
велике багряне сонце. То тут, то там у небi пливли, нiби важкi
новгородськi учани, сiрi хмари. Над горою з великим лементом i криком
кружляло вороння, що завжди пiсля жертв мало на Перинь-горi свою поживу.
Але цього дня воронню нiчого було ждати - на Перинь-горi не палали, як
ранiше, кострища, не ревли жертвеннi воли й корови, не iржали конi, - бiля
Перуна, що срiбними очима дивився на схiд, порались во©, вони обв'язували
його постать мотузами, обв'язанi вже були й iншi боги - ©х мали волочити
вниз по горi й кидати у Волхов.
Та ранiше треба було ©х осквернити, особливо треба було зганьбити як
бога Перуна, адже вiн - перший мiж старими богами, не стане його - не
стане i всiх ©х.
Гриднi подали во водi Добринi сокиру. Вiн попробував лезо й, тримаючи
сокиру в правицi, став пiднiматись по драбинi, яка сягала аж до плечей
Перуна.
Там Добриня й зупинився. Вiн стояв вiч-на-вiч з Перуном, срiбнi очi
якого тьмяно поблискували в промiннi сонця, що вставало iз-за обрiю.
Во вода аж здригнувся, йому здалося, що очi Перуна зазирають у саму його
душу. Драбина хитнулась, так, либонь, можна й упасти. Щоб почувати себе
певнiше, Добриня одiрвав погляд вiд обличчя Перуна...
Тодi, стоячи високо над усiма, Добриня побачив далекi лiси, срiблясте,
схоже на велетенську чашу плесо Iльмень-озера, множество людей на
Перинь-горi, ©© схилах, багряне сонце над далеким обрi м, - починався
день.
Це був останнiй день Перуна i старих богiв. Добриня високо пiдняв
правицю, прицiлився, вдарив, потiм почав рубати голову Перуна так, що
навкруг полетiли трiски.
I враз заволали во©, всi люди, що стояли на горi. Добриня, зробивши
сво , швидко спустився вниз, а вони натягли мотузи, валили, волокли
iдолища до Волхова. Останнiй день старих богiв закiнчився...
Уночi Добриня не спав. Здавалося, i йому, i всiм стомленим людiям
новгородським слiд було спочити - пiсля повалення богiв на Перинь-горi
було ще хрещення на Волховi, яке вчинили пископ Iоаким i священики,
увечерi Добриня з во водами й боярами вечеряли з гостями з Ки ва в княжому
теремi.
Саме в цей час трапилось лихо. У городi почалась пожежа. Хтось пiдпалив
стiни княжого терема й дiтинця. Гриднi кiлька годин носили воду з Волхова,
засипали стiни пiском, гасили жар просто ногами.
Але тiльки погасили пожежу в дiтинцi, заграва встала над лiвим берегом
Волхова - там горiли княжi склепища, i хоч гриднi одразу на лодiях
попливли туди, гасити пожежу було вже пiзно - склепища горiли, як свiчi,
вогонь гоготiв, вiхтi вiд пожежi летiли на сусiднi дворища - зашумiв,
закричав переляканими голосами весь Новгород...
Добриня не лягав - де вже йому було спочивати?!
4

Князь Володимир швидко дiзнався про те, що сталось у Новгородi. Вiстi
про глухий опiр християнству й усьому новому, що владно входило в життя,
доходили й з iнших земель - з червенських городiв, з Полотська,
Тмутараканi.
Втiм, що землi - в самому Ки вi було дуже неспокiйно: на кладовищах, де
по новому обряду ховали мертвих i ставили над могилами хрести, хтось
ночами викопував трупи й сволочив* (*С в о л о ч и т и - викопувати трупи
й брати з них одяг i коштовнi речi.) ©х, хрести на-кладовищах i над
шляхами сiкли, на Подолi й Оболонi убогi, ницi люди потай збирались у
землянках i хижах, в гаях i дiбровах, раз i другий вночi розбили склепища
на торзi, вбили купця Божедома, княжого ябетника Сайгу.
Князь Володимир рiшучий i грiзний. Нi вiн, нi Гора не можуть
поступитись. Князь i бояри спускаються на конях з Гори, про©жджають нове
кладовище, де лежать роздягнутi трупи й посiченi хрести, бачать на Подолi
розбитi склепища.
Бояри й во води дивляться на князя - сьогоднi Божедом i Сайга, розбитi
склепища на торзi, пограбованi кладовища, що ж завтра?
- Шукати татiв, ретикiв, розбiйникiв - i вбивати, - шепоче князевi
во вода Вовчий Хвiст.
Кров за кров - це нагадувало старi часи, коли за смерть карали смертю;
тодi брат мстився i мусив мститись за вбивство свого брата й сестри, син
за отця й отець за сина, - нинi ж бояри й во води вимагали, щоб багатий
мстився убогому, щоб за вбивство ©х, княжих слуг - бояр, во вод, усiх
мужiв княжих, - мстився й карав князь.
А християнство?! Так, князь Володимир, що сидить на конi перед розбитим
склепищем купця Божедома, дивиться на Днiпро, небо, луги, але дума й про
це - який же вiн буде християнин, аще дозволить убивство.
- Головникiв, татiв, ретикiв ловити й класти на них вiру * (*В i р а -
штраф гривнями.), - велить князь.
Дружина князя Володимира лiта по Подолу й Оболонi, вдира ться до
землянок i хиж, шука татiв, головникiв, ретикiв. Але знайти ©х, пiймати,
накласти вiру - нелегко, тут, над Почайною й Сiтомлею, убогi, ницi люди
одностайнi, твердi, упертi - нiхто з них нiчого не зна , нiхто головникiв
i татiв не бачив.
Бiльше того, коли гриднi продовжують пошуки й уночi, допитують людей з
iспитом* (*З iспитом - допит з примусом.) розсипаються ген по луках i
дiбровах, невiдомо хто потай, так тихо, що не чути навiть i крику, вбива
двох гриднiв - Зарву й Горнича; пiсок та кров - хто зна , де подiлись
головники?
Серед гриднiв на Горi тривога й неспокiй, - це вже не та дружина, яка
колись ходила з князем у поле, бачила ворога, смiливо йшла на нього й
перемагала. Кому охота нинi служити князевi за одрину* (*Одрина - постiль,
ложе.), хлiб, харч, помирати вiд руки брата над Почайною?!
Ця гридьба вже й ранiше була хижою, злою - князь платив i ©м гривнями,
годував гов'ядом, одного перцю давав три колоди на тиждень.
Роздратованi гриднi говорять:
- Зло сть головам нашим, ©мо дерев'яними ложками, а вмира мо вiд ножа
з-за рогу...
Князь Володимир велить платити гридням бiльше, викувати для них срiбнi
ложки.
- Без дружини не матиму нiчого, а з нею здобуду, як отець мiй i дiд,
золото, срiбло.
Увечерi вiн довго розмовляв з пископом Анастасом, вранцi велить
кликати в Золоту палату во вод, мужiв, бояр.
пископ Анастас несмiливо зайшов до Золото© палати - князь Володимир
вперше запросив його на збори старшо© дружини.
У палатi декого з бояр i во вод здивувало, чому з'явився гут пископ,
чим може вiн допомогти в цей важкий, смутьяний час князевi, Горi?
Втiм, це одразу й минуло - пископ тихим кроком пройшов майже до самого
помосту, пiднявши правицю, благословив князя, сiв на лавi в кутку й тихо,
заглиблений у сво© думи, там i сидiв.
Розмова в палатi цього ранку йшла важка й сувора - яро вбитих купця й
ябетника, про трупи гриднiв, знайденi над Почайною.
- Уже, княже, - гомонiли бояри й во води, - не допомагають i вiри,
беремо з головникiв i татiв за убитого купчину, гридня, ябетника, мечника
по сорок гривень, а головництво не припиня ться...
- Що хочете, мужi мо©? - запитав князь.
- Аще убив головник кого з бояр, чи во вод, або твого мужа, княже, да
убi н буде...
- Не можу! - промовив князь Володимир. - Новай закон, вiра моя не
дозволяють карати смертю. Я боюсь грiха, не можу...
Володимир замовк, вiн сказав, що думав. Але тут, у палатi, був пископ,
нехай вiн повiсть, як велить церква?
- Отче Анастасе, - звернувся князь Володимир до пископа, - що скажеш
менi й мужам мо©м?
пископ Анастас встав, подивився на князя, во вод, бояр.
- Ти поставлений си, княже, - тихим голосом промовив вiн, - на стiл по
божественному закону на казнь злим, а добрим на помилування...
- Чи можу я карати смертю за смерть? - запитав його князь.
- Достойний ти карати смертю розбiйника, але з iспитом i розглядом, без
цього-бо властi нема ...
- Буду, - сказав князь Володимир, - творити так, як просите ви, мужi
мо©, i як велить бог! Каратиму смертю...
Так у Ки вi... А землi? Князь Володимир не розумi , що робиться в
Ки вi, але такi ж вiстi йдуть i з земель - i там татьба й розбо©, i там
ретичество, волхування, сволочiння...
Нове ворогу з старим - це так; Володимир вiрить у нове, у городi Ки вi
разом з боярами, во водами, дружиною та ще церквою боротиметься за це
нове, в городах i землях Русi своя Гора, сво© во води й бояри, вони
допоможуть йому, бо борються за себе, за Русь.
Але чи можна вiрити всiм городам i землям, на кого там покластись, на
кого звiритись?
Сумнiв - перший ворог, що почина точити серце й душу людини, неминуче
за ним виникають тривога, страх.
5

Князь Володимир кличе синiв. Вiн довго думав, ранiше нiж це зробити. Та
нi - ©м i тiльки ©м можна довiрити свою душу, у важкий час тiльки на них
можна покластись, бо це ж - його кров, його родина.
Добрi сини в князя Володимира, деякi з них, як Вишеслав, Iзяслав,
Ярослав, схожi на матiр Рогнiду, деякi - Всеволод, Святослав - крапля в
краплю нагадують батька, всi вони тут, на Горi, вчились ©здити на конi,
володiти мечем i списом, бити звiра, буде потреба - не устрашаться й
ворога, дехто з них, як-от Ярослав, добре вчився й грамотi - чита
грецькi, латинянськi, нiмецькi письмена. Мiж синами сто©ть i Святополк,
син Яронолка, - разом з усiма дiтьми вiн живе в теремi, вчиться, вироста ,
брати не кривдять ного, сам Володимир поводиться, як з рiдним.
- Сiдайте, дiти мо©! - промовля князь, i сини сiдають за столом, а вiв
сто©ть бiля розчиненого вiкна, дивиться то на них, то на Днiпро, пiски,
луки.
Сини, правду кажучи, не чекали цього: пiсля того як Рогнiда пiшла з
Гори, мале хто з них i бачив батька - вони кормились самi в стравницi,
батько з царицею Анною снiдали й обiдали на верху, князь Володимир давко
вже уникав зустрiчi з ними.
Побачивши тепер батька, вони здивувались - як же змiнився, постарiв,
став зовсiм iншим князь Воогодамир - обличчя похмурнiшало, очi згасли,
голос стих. А втiм, добре, що батько ©х покликав, дуже добре, що навкруг
нема нi во вод, нi бояр; вони та батько - дина родина.
Князь Володимир iде вiд вiкна, зупиня ться бiля синiв, кладе руку на
таече Вишеслава.
- Дiти мо©, - дуже тепло, по-батькiвському почина князь Володимир. - Я
покликав вас сюди, щоб говорити одверто й щиро, приймiть у серце слова
мо©, говорю з вами не як князь, а як отець iз сво©ми синами...
Вiн замовка , сто©ть сивий, ледь зiгнутий у спинi, i, що говорити, цi
теплi слова його викликають вiдгук, чулiсть у юнацьких душах.
- Вiда те ви, дiти, - продовжу князь, - що отцi мо© i сам такожде
довго збираша землю Руську, усгрояша ©©, брань приймаша за ню iз многими
ворогами; i нинi Русь велика, дужа, незборна...
Вiн знову замовка , згадуючи далекi походи, стогiн людей, кров на
пiску, дума , як розповiсти про це синам сво©м, але безнадiйно маха рукою
й закiнчу сво© думи:
- Багато дiла звершили ми, живучи по закону й покону отцiв i дiдiв
наших, але Русь жадала, настав ча , i взяв я для не© нову вiру - християни
суть нинi руськi люди, во Хрйста обпеклися такожде ви i я з вами, - так
велiв бог...
Князь говорив тихим, спокiйним гажоеом, вiн неначе умовляв сам себе,
але в словах його все ж бринить тривога, неспокiй.
- Сонце на небi, - каже князь Володимир, - затьмарю туча, найкращi
цвiти садiв можуть знищити морози, - так i на Русi нiбито покорство до
князя, мир у землях, а землi невдовотенi Ки вом, неспокойство, татьба,
розбой всюди, миру в землях нема , миру мiж ними також...
Тепер уже не Володимир, стурбованi сини дивляться на отця-князя,
тривога за Руську землю отця - це тривога i ©х, а вiн розкривав перед ними
душу й серце.
- Тому думаю так: я отець дому - Русi, але пiдпора моя тiльки ви, кому,
крiм вас, повiм те, що непоко©ть душу, на кого, крiм вас, можу покластись?
Нi, вiрте менi, крiм вас, нiкого в мене нема , покладаюсь токмо на вас,
через що не можу тримати вас у Ки вi, як би сам того не хотiв, думаю
послати в землi.
Сини зрозумiли, чого ©х покликав батько, - отже, вiн не хоче бачити ©х
тут, на Горi...
- Не подумайте злого, - нiби вгадавши ©х думки, промовив князь, - не
для того посилаю вас у землi, аби ви там презирство мали, нi, будете ви
там князями, як я в городi Ки вi, людьми й землями керуватимете ви зi
мною, я з вами, - на тому вiднинi стоятиме Русь.
Сини переглянулись, посмiшки заграли на ©х обличчях, молодому - сво ,
тепер уже ©х вабили далекi княжi столи - куди ж i кого саме дума послати
отець ?!
- Новгород, - князь Володимир замислився, пригадуючи, либонь, сво
дитинство, - то полунощний край нашо© землi, великий город, права рука
города Ки ва, хто сидить там, мусить добре дивитись за море, де на Русь
чатують свiони, дани, англiйцi; люди полунощно© землi суворi суть,
множество ©х ще живе в законi старiм, i, думавши довго, туди я посилаю
князем тебе, Вишеславе.
Син Вишеслав встав i вклонився батьковi.
- Полотськ, - князь Володимир знову замислився, пригадуючи все, що
сталось колись у цьому городi, - туди я посилаю тебе, Iзяславе.
Ще один син встав i поклонився князевi.
- Ти, - звернувся князь до Ярослава, що сидiв за столом блiдий,
стурбований, - пiдеш у город Ростов. Ростово-Суждальська земля велика,
багата, але й трудна, - не раз я ходив туди.
Ярослав пiдвiвся й болiсно скривився: йому, либонь, заболiла покалiчена
нога.
- Спасибi, отче, - промовив вiн, вклонившись.
- Ти, Святославе, по©деш у Древлянську землю, ти, Всеволоде, в город
Волин, Станiслав - у Смоленськ...
Сини, яких вiн називав, вставали й кланялись князевi Володимиру.
- Ти, Святополче, - звернувся вiн нарештi до сина Ярополка й Юлi© -
по©деш князем до города Турова - то велика земля, межа наша з польськими
князями.
Святополк, що сторожко сидiв, прислухаючись, як князь Володимир да
пожалування сво©м синам, швидко встав, вклонився.
- А Мстиславу, iже ма стiл у Тмутараканi, там I бути, - закiнчив князь
Володимир.
Вiн замовк, сини також мовчали, князь сказав, здавалося, все, що мав,
сини думали про дальшу свою долю.
- От я i сказав вам усе, що хотiв, - закiнчив князь Володимир. -
Запам'ятайте, сини мо©, у важку годину звертаюсь до вас, боюсь за Русь,
але певен, що ви будете пiдпорото мо ю в землях, берегтимете, не
припустите, щоб вона розсипалась, а блюстимете ©© цiлу, дину.
Пiзнiше, та не тiльки пiзнiше, а до кiнця днiв сво©х, князь Володимир
згадував цей день i годину, коли думав разом iз синами сво©ми берегти
Русь, але забув, що сини вже чужi йому, бо вiн сам не зумiв вберегти та й
не берiг сво © родини.
Про княжий задум, звичайно, одразу ж дiзнався й пископ Анастас, - того
ж дня увечерi вiн, як i ранiше, прийшов до Володимира, довго говорив про
церковнi справи й устрiй Русi, а потiм сказав:
- Добре вчинив, княже, що посила ш синiв сво©х у землi. Навiть Христос