Скляренко С.. Володимир

------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



Книга перша

СИН РАБИНI

РОЗДIЛ ПЕРШИЙ
1

Пiсля загибелi князя Святослава во©н Микула добирався до Ки ва й
рiдного Любеча дуже довго.
Уночi на островi Хортицi, коли на руських во©в зрадою напали печенiги,
коли загинула передня дружина, а на свiтаннi Святослав з кiлькома воями
почав останнiй бiй з ворогами, во©н Микула до останку його захищав, волiв
життя вiддати, щоб урятувати князя, але допомогти не мiг: Святослав
мертвим упав на холодну скелю, Микула, посiчений, порубаний, без пам'ятi
повалився поруч з ним.
Нiби увi снi пам'ятав Микула похорон князя, лодiю з тiлом Святослава,
яку обiймав вогонь, дим над островом i днiпровими водами, во©в, що стояли
серед холодних пiскiв, а там - темна нiч в очах, скутi руки й ноги,
смерть...
Та це була не смерть. Дуже мiцного кореня, живучий, як i батьки його та
дiди, був чоловiк Микула-любечанин. Во© з княжо© дружини пiсля смертi
Святослава взяли безтрепетне тiло Микули й iнших поранених, на руках
понесли мимо порогiв, далi на веслах, а часом пiд вiтрилами попливли вгору
Днiпром.
Одного ранку Микула прийшов до пам'ятi, сперся на руки, пiдвiвся, сiв.
Вiн лежав у лодi©, яку гнали супроти течi© десяток жилавих рук;
попереду, позаду, скрiзь попiд берегами вгору поволi посувалась сотня
лодiй - все, що лишилось вiд во©нства князя Святослава.
- От як судив Перун, - здригаючись вiд свiжого вiтру, сказав Микула
гребцям. - Костi зрослись, шкiру затягло - такий нiбито я, як i був...
Дивний чоловiк Микула-любечанин. Хiба мiг вiн знати, що був зовсiм не
таким, як колись, - волосся посивiло, тiло й обличчя затягли зморшки, очi
вицвiли, червонi шрами на чолi й поготiв змiнили його.
- Гай-гай! - тихо говорив сам з собою Микула. - Бачу, що й щит мiй та
меч вцiлiли, - вiн доторкнувся до них рукою, - i дань моя не пропала, -
Микула побачив пiд насадом торбинку з начинням та гречкою, - все, все
цiле, аби тiльки сили рукам i ногам... Додому, додому! - вiн глибоко
вдихав днiпрове повiтря, впивався пахощами квiтiв i трав.
Так повертались з далекого походу проти роме©в во© князя Святослава. х
було небагато - з Ки ва виходили десятки тисяч, тепер усi тулилися на
сотнi лодiй, а багато з них були покалiченi, мали тяжкi рани.
Навкруг буяла весна, на очах во©в росли, наливались, цвiли трави; вони
бачили, як на рольних землях над Днiпром тяглось до сонця, пiшло в колос,
зацвiло, наливалось усяке жито; вони пливли попiд кручами, де на кодолах,
а де на веслах, вiд весi до весi, вiд города до города, з Переволоки на
Во©нь, вiд Сакова на Родню, Заруб, Iван, а там мимо Треполя й Вiтичева
попрямували до Ки ва.
Ки©в!!! О, як часто i з якою любов'ю думали вони в походах, у чужих
землях про рiдний стольний город над Днiпром! На бранi, коли доводилось
стояти вiч-на-вiч з ворогами, у кривавих сiчах пiд Адрiанополем,
Преславою, Доростолом, коли над головами витала смерть, у довгi безсоннi
ночi, коли вони - закривавленi, посiченi - лежали на холоднiй землi й не
знали, що готу ©м наступний день, - завжди i скрiзь одна думка про отчину
й город Ки©в пiдтримувала ©х, давала силу й наснагу.
I от за Вiтичiвським поворотом, коли лодi© проминули слiпучо-жовтий
острiв i випливли на широке плесо, вдалинi вiдкрились синьо-зеленкуватi
гори, чорнi обриси довго© стiни на них i золотистi дахи, крутi схили
передграддя.
Усi на лодiях схопились. Над Днiпром настала велiя тиша - гребцi
опустили в воду довжелезнi сво© весла, керманичi залишили стерна, тiльки
вода дзюркотiла за бортами, десь глухо гупнула, упавши в воду, пiдмита
бистрею круча.
- Людi ! Ки©в! - залунало раптом на однiй лодi©, на другiй, третiй...
I, правди нiде дiти, у багатьох з цих бувалих во©в, що нiколи й нi
перед чим у свiтi не здригались i не тремтiли, дужче забились серця,
зрадлива волога пойняла очi - о рiдна земле, яка ти солодка си!
А гребцi вже опускали в воду весла, стерновi скеровували тепер лодi©
просто на гори, закляклi руки ставали дужими, м'язи пружними, лодi©
вирiвнювались, збирались у ключi, так полетiли вперед, що райдуги бризок
iскрились над ними, за кермами кипiла вода.
До Ки ва вже давно, ще ранньо© весни, долинула вiсть, що во© князя
Святослава пливуть додому Днiпром. Це була смутна вiсть. Колись, п'ять лiт
тому, Ки©в проводжав у далекий похiд во©в, ©х вирушала тодi на п'ятистах
подiях двадцять тисяч, суходолом - через землi тиверцiв i уличiв - ще
тридцять тисяч, тепер усi вони пливуть на лодiях - скiльки ж тих лодiй
вирвалось з чорно© пащi Руського моря, скiльки во©в - ©хнiх батькiв,
синiв, братiв - несуть на собi?!
У Ки вi чатували, з раннього ранку до ночi дивились на пониззя Днiпра -
чи не видно там знайомих вiтрил, чи не повертаються во© з походу?
I в той час, коли во© князя Святослава вiд Вiтичева дивились на Ки©в,
звiдти з гiр одразу побачили лодi©, всюди покотилась вiсть, що лодi©
пливуть, во© повертаються додому.
Множество людей кинулось до Почайни - тут були горяни* (*Горяни -
мешканцi Гори.), ремiсники й кузнецi з передграддя, купцi, смерди, всякi
ницi* (*Ницi - убогi, бiднi.) люди з Подолу. Коли лодi© стали наближатись
до Ки ва, Боричевим узвозом з Гори спустився оточений во водами й боярами
i князь Ки©вського столу Ярополк.
Вiн зупинився на високому пагорку над Почайною попереду всiх людей - у
бiлому, золотом шитому платнi, з червоним корзном на плечах, у зеленого
хза* (*Хоз (хзовий) - сап'янова шкiра.) чоботях, з мечем бiля пояса -
молодий, дуже гарний лицем син князя Святослава.
Лодi© наближались, ось вони розвернулись широким пiвколом, стали
завертати до берега - червленi колись, зеленi, голубi, а тепер темнi,
обпаленi гарячим сонцем, обвiянi морськими вiтрами, оздобленi рiзьбленими
з дерева банькатими турами, вепрами, дивами.
Рипiв пiсок. Лодi© одна за одною зупинялись бiля круч. У безмов'©
стояли люди на березi. Скiльки ©х, цих лодiй, - десять, двадцять, сто! О
боги, рятуйте, як мало! Во© на лодiях пiдводились, широко розплющеними,
тривожними очима дивились на берег, звiдти за ними стежило безлiч жiночих,
чоловiчих, дiвочих очей.
Першою з лодiй вийшла старша дружина. Що вони несуть на високо пiднятих
руках? О, це меч i щит князя Святослава! Один за одним почали виходити й
во©.
Чому ж вони, вийшовши на берег, не кидаються до сво©х рiдних i
близьких, а стоять мовчазнi й замисленi? От хтось iз старшо© дружини, це
во вода Рубач, що дивиться нинi на свiт диним правим оком, хоч бачить,
либонь, бiльше, нiж допреже, наказу :
- Приготуймося, во©!
I всi вони спроквола, поважно стають так, як i на полi битви: старшина
iз знаменами князя Святослава i земель попереду, живi во© - з списами,
луками, пращами - десятками й сотнями за ними.
Першим руша вперед во вода Рубач, за ним кроку старша дружина, iдуть
риндi* (*Риндi - прапороносцi.) - вони несуть знамено князя Святослава, на
якому змальовано два перехрещенi списи, а пiд ним - меч його i щит.
Князь Ярополк прийняв знамено, у нього затремтiли руки, коли вiн узяв,
вийняв з пiхов меч свого батька.
Якусь хвилину князь Ярополк стояв, тримаючи цей меч. До нього зараз
були прикутi тисячi очей во©в i киян, вiн мусив, як вимагав древнiй закон
i покон, дати роту* (*Давати роту - присягати.) над збро ю князя
Святослава.
- Спасибi вам, дружино, що чесно боролись за рiдну землю й утвердили
славу Русi, а сюди принесли знамено, меч i щит отця мого князя Святослава!
- промовив, зблiднувши, князь Ярополк. - Слухайте ж мене, дружино, мужi,
людi , i нехай це чу вся Русь... По завiту предкiв мо©х i отця Святослава
даю роту берегти мир i тишу в землi сво©й, нещадно боротись з нашими
ворогами, не шкодувати для цього нi сил сво©х, нi самого життя!
Пiднявши меч, вiн поцiлував його пересохлими устами. Во©в оточили люди
ки©вськi. Тепер уже видно було, хто живий повернувся з походу, а хто нинi
спочива у вирi©, живi кинулись до живих, на березi Почайни зчинився
великий плач - то плакали батьки, що не дiждались синiв, жони, що втратили
сво©х чоловiкiв, дiти, що залишились без отцiв.

2

Ранiше нiж вирушити до Любеча, Микула пробув у Ки вi кiлька днiв. Вiн
сходив до хижi ремiсника Мутора, де колись зупинявся, йдучи на брань,
розповiв удовi й дiтям, як загинув у далекому Доростолi ©х отець, разом з
iншими воями сходив на Подол, де палахкотiв вогонь перед постаттю бога
Волоса, а навкруг кипiв торг, думав Микула побувати й на Горi - на цей раз
вiн хотiв дiзнатись, де ж подiлася дочка його Малуша, що працювала колись
в княгинi Ольги.
Та потрапити на Гору, як виявилось, було тепер нелегко. До лодiй часто
приходили ремiсники з передграддя, ницi люди з Подолу, той нiс воям
хлiбину, той - корчагу молока, розпитували, як во© боролись з ромеями в
далекiй Болгарi©, згадували мертвих, поминали ©х душi.
А далi вони, з острахом поглядаючи на Гору, говорили:
"Князь Ярополк - неситий та хижий. Разом iз сво ю дружиною сидить на
Горi, одгородився вiд передграддя й Подолу, нiхто з наших людей не може
туди потрапити - якщо пiдiймуть мiст, то зачиняють ворота, якщо вiдчиняють
ворота, опускають мiст. А чого хова ться наш князь? Кажуть, що
домовля ться вiн з ромеями, iншi - що посила слiв до полякiв, нiмцiв. I
це, може, й так - на Горi опущенi мости для них. Рушиться старий закон i
покон, до богiв далеко, до князя Ярополка - ще далi...
А найгiрше те, - стиха говорили люди воям, - що нема ладу мiж самими
братами, синами Святослава. I виннi в цьому не Олег i Володимир, - нi,
кожен iз них сидiв у сво©й землi, щовесни посилав брату Ярополку багату
дань, все туди, на Гору, на Гору!.. Та Ярополку цього мало, посварився вiн
з князем Олегом, пiшов у Деревську землю, вбив рiдного свого брата... А
тепер куди збира ться рушати, навiщо кличе полки з Чернiгова, Переяслава,
Роднi, - невже ж на брата Володимира? О горе, горе Руськiй землi!"
Смутними голосами розповiдали цi новини кияни, поникнувши, сидiли й
слухали ©х во© князя Святослава. Для чого ж, для чого боролись вони в
чужих землях, аще нема ладу в отчинi?.. А там брали сво© убогi пожитки,
мечi й щити, розтiкались в усi боки до сво©х домiвок, i гiркi почуття
огортали ©хнi душi.
Во©н Микула чув цi слова киян, i смуток так само краяв його серце. I
йому лишалось тiльки йти додому, до Любеча, а все ж вiн хотiв знайти,
побачити, а може, й забрати з собою дочку Малушу.
"Як шкода, - думав вiн, - що не стало князя Святослава. Хто-хто, а вiн
допомiг би менi знайти дочку, адже тодi, вночi на островi Хортицi, князь
так сердечно говорив зi мною, обiцяв знайти Малушу. I знайшов би,
неодмiнно знайшов би ©©, бо слово в нього завжди було тверде, несхитне".
Микула не помилявся. Якби князь Святослав був живий, вiн, безперечно,
допомiг, знайшов би Малушу. Зробив би князь Святослав, либонь, ще багато
такого, що, може, й не снилось Микулi. Та його не було, допомогти Микулi
нiхто не мiг.
Так прийшла ще одна нiч. Усi во© князя Святослава вже покинули береги
Почайни, порожнi лодi© темнiли пiд кручами, один Микула залишався ще там,
на свiтаннi думав i вiн брати торбину на плечi, рушати до Любеча.
Проте не спалось. Далекий шлях його закiнчувався. Хотiлось по-людському
посидiти, подумати. I вiн довго сидiв у рiжку лодi© в темрявi, в тишi, аж
доки небо за Днiпром пожовтiло, налилось багрянцем, над лiсами й рiками
лiвого берега виплив великий червоний-червоний мiсяць, а ще один -
набагато бiльший, але нерiвний, рябуватий - виринув пiд кущами з води.
Враз нiч ожила, зникла тиша, над землею прокотився теплий вiтрець,
дужче запахло травами й квiтами, прокинулись навiть птахи - Микула почув
спiв пiзнiх солов'©в у кущах, лемент сполоханих крякiв на косах, тужнi
стогони самiтних куликiв, що ширяли десь над плесом.
А далi Микула почув кроки - хтось iшов стежкою серед дерев i кущiв,
кроки лунали все ближче й ближче, ось двi темнi постатi окреслились на
кручi бiля човна.
Микула стиха кашлянув, щоб там, на березi, знали, що в лодi© хтось , i
люди на кручi почули його кашель, стали спускатись вниз.
- Добрий вечiр, чоловiче! - пролунав близько голос.
- Добрий вечiр, людi ! - вiдповiв Микула. Обернувшись до тих, що
прийшли, вiн побачив високого, одягнутого в темне платно чоловiка, а позад
нього ще одну постать, либонь, жiнки.
- Чи не ти во©н князя Святослава Микула? - запитав чоловiк.
- Во©н Микула... А що?
- Ось ми принесли тобi по©сти, - сказав чоловiк, - i платно принесли.
Чули, що поранений.
- Навiщо ж? - щиро здивувався Микула. - Менi вже тi © ©жi доста
наносили... I платно я маю ще з походу.
- А тут нова сорочка й ногавицi, - почув тодi Микула жiночий голос. -
Вiзьми, во©не, сама пряла, ткала й пошила.
- Спасибi, спасибi! - подякував Микула. - Та чого ж ви сто©те, людi ,
пiдходьте ближче, спочиньте.
Пiзнi гостi ступили в лодiю, сiли, жiнка - пiд насадом, де було зовсiм
темно, чоловiк - проти мiсяця, i Микула побачив, що чоло його перетина
глибокий шрам.
- То й ти, бачу, помiчений! - промовив вiн.
- Було таке, - махнув рукою чоловiк. - Тiльки давно, вже й забулося.
- О нi, - заперечив Микула i торкнувся свого чола, - таке, чоловiче, не
забува ться!
Поки вони говорили, жiнка сидiла пiд насадом i слухала. На нiй було
темне платно, темна хустка огортала голову, темним було обличчя. Микула
бачив тiльки очi, що, як здалося йому, були прикутi до нього.
- Куди ж ти по©деш? - запитав його чоловiк. - I коли?
- А куди ж? - вiдповiв Микула. - Додому, до Любеча. Жiнка зiтхнула.
- Тепер уже недалеко, - сказав Микула. - От був я, люди добрi, далеко -
за морем Руським, за Дуна м-рiкою, за горами Родопськими...
- I князя Святослава бачив? - запитав чоловiк. Мiсяць швидко пiднiмався
в небi, став меншим, але ясним, у водi вiд берега далеко до пониззя
постелилась срiбляста дорiжка.
Микула розстебнув комiр сорочки, бо йому стало чомусь душно, й
задивився на цю дорiжку.
- Гай-гай! - вiдповiв вiн чоловiковi. - Пита те, чи бачив? Та не тiльки
бачив, а увесь час з ним поплiч iшов. А в Доростолi - такий город над
Дуна м - мiй меч князевi Святославу життя врятував...
Жiнка й чоловiк напружено слухали, i Микула вiдчув, що мiг би говорити
про князя отак i до ранку.
- А в останню нiч, - вiв вiн, - нехай прощен буде наш князь, - ми з ним
поруч i спочивали. Було тихо, як i нинi, темно-темно, во© спали, тiльки
князь Святослав не лягав, та ще я сидiв недалеко. "Ти чому не спиш?" -
запитав мене князь. "Сиджу, - кажу я, - а спати не хочеться... Вода тече -
рiдна вода, зорi вгорi - як сторожа, солов'© спiвають - дихнути бо©шся..."
- "Правда, - згодився князь, - люба рiдна земля, нiде кращо© нема ..."
- I бiльш нiчого не говорив князь? - сухим голосом запитала жiнка.
- О нi, жоно! Дуже багато говорив... Я йому розповiв про себе, просив у
гостi при©хати, i вiн пообiцяв, що буде гостем мого дому... Багато-багато
ми з ним тодi говорили... I про дочку я його просив.
- Про дочку? - насторожилась жiнка.
- А я хiба не розповiдав вам про не©?! Мав я дочку Малушу, жила вона з
нами в Любечi, а там при©хав до мене син Добриня, забрав ©© сюди, в
Ки©в... Чув я, що пiзнiше Малуша тут, на Горi, в княгинi Ольги ключницею
нiби була, та не впоралась, послала ©© княгиня в якесь село...
- Звiдкiля ж ти, чоловiче, це зна ш? - тихо промовила жiнка.
- А я, коли йшов на брань, був у Ки вi, потрапив на Гору, розпитував
людей про дочку. От тодi менi одна жона - Пракседою, зда ться, ©© звали,
ключниця княжа, - розповiла про Малушу... I молодого княжича Володимира
тодi я бачив, ключниця Пракседа з ним гуляла в саду... А ви що ж, -
звернувся Микула до чоловiка й жiнки, - може, щось чули про Малушу, так
скажiть-бо, скажiть...
- Почекай, чоловiче, - суворо втрутилась жiнка, - ти сказав, що говорив
про дочку з князем Святославом? Що ж ти в нього просив?..
- Аякже, аякже! - вiдповiв ©й Микула. - Я ж йому все розповiв так само,
як i вам, просив допомогти розшукати мою Малушу.
- I що князь?
- "Ти не уболiвай, Микуло, - сказав князь. - Будеш у Ки вi - знайдеш
Малушу. I я сам допоможу - пошукаю ©©... Жива вона й здорова, де ж ©й
бути?! Буде, буде наша Малка..." Так сказав князь.
Настало мовчання, надзвичайно довге, нестерпне, чоловiк й жiнка нiчого
не вiдповiдали.
- Тобi сказали правду про твою дочку Малушу, - нарештi промовила жiнка.
- Вона працювала тут, на Горi, потiм княгиня Ольга послала ©© в село
сво ...
- Де ж це село? - запитав Микула. - Скажи менi, жоно, пiду туди, знайду
©©, заберу в Любеч.
Жiнка обернулась обличчям до Днiпра, довго дивилась на срiблясту
мiнливу дорiжку серед плеса, й у цю хвилину Микула побачив ©© нiс,
пiдборiддя, очi.
Щось дивне, незвичайно смутне i навiть бiльше - страшне, значиме, рiдне
вiдчув Микула в тих очах. Але це тривало одну тiльки мить, жiнка знову
обернулась до Микули, знову темним стало ©© обличчя.
- Не шукай сво © дочки, во©не, - промовила жiнка, - бо вона померла.
Вiн схопився на ноги, благальне простягнув уперед руки.
- Що ти сказала, жоно?! - крикнув Микула. - Нi, це менi, либонь,
почулося! Жоно, жоно, - вiн зробив крок у лодi©, - скажи менi правду,
невже вона, моя Малуша...
Жiнка опустила голову, але повторила твердо, виразно:
- Так, чоловiче, твоя дочка Малуша померла.
- Коли?
- Навеснi... Тодi, коли загинув i князь Святослав.
- Разом з князем Святославом? О боги, боги! То скажи ж, скажи менi, де
©© могила? Якщо нема в живих, то пiду помолюсь богам i сотворю жертву.
Жiнка промовила:
- Не знайдеш ти могилки Малушi... втонула вона в Днiпрi...

3

Обхопивши голову руками, сидiв Микула, - вiн не чув, не бачив нiчого,
що дiялось навкруг. Чоловiк i жiнка якийсь час постояли, попрощались,
вийшли з лодi©, пiднялись на кручу й пiшли стежкою понад Днiпром.
Так вони йшли довго мовчки серед кущiв i дерев, попереду - жiнка, за
нею чоловiк. Нарештi жiнка зупинилась.
Перед ними лежав широкий, вкритий срiблястою росою луг, високо вгорi
висiв свiтло-голубий мiсяць, ген за лугом котив води Днiпро.
- Боже мiй, боже мiй! - задихаючись, схопилась за груди жiнка. -
Бiдний, нещасний мiй батько Микула...
Вона хитнулась i, мабуть, упала б, але Тур пiдхопив ©©, посадив на
якомусь пнi, сам сiв на землю бiля не©. Розбита тим, що сталось цi © ночi,
Малуша поклала голову на плече Тура, вiн обережно обняв ©© за плечi.
- Мабуть, не треба було нам ходити до нього, - промовив Тур.
- О нi, нi! - вiдповiла вона. - Вiдтодi як я побачила його мiж во©в,
мо© думки були тiльки з ним, знала, що вiн мене шукатиме, мусила бачити
його. Тепер стало легше - я почула все про Святослава, вiн думав про мене,
хотiв шукати.
Дуже блiда, зеленкувата навiть у примарному мiсячному сяйвi, Малуша
дивилась на небо, луг, Днiпро i говорила, нiби сама себе вмовляла:
- А батьковi я сказала правду. Нема Святослава, нема й мене. Усе -
i оце небо, i земля, i Днiпро, тiльки нема нi князя, нi мене. Нi, Туре,
дуже добре, що ми пiшли до батька, як багато я нинi взнала. Але що я могла
сказати? Правду? Так тодi треба було сказати все - i про князя Святослава,
i про Володимира, i про все, що я вже давно пережила, ганьбу i сором, муку
й бiль, все, все... А я не хочу, щоб йому було боляче так, як менi...
Нехай дума , що я вмерла, так йому буде легше, краще, нема Малушi...
Вона подивилась навкруг, на небо, луг, Днiпро.
- То й мене нема , - засмiявся Тур. - Я не хотiв тобi цього говорити,
але нинi в мене забрали меч, щит i спис... Князевi Ярополку гридень Тур
непотрiбний, у нього iншi, молодi, добрi гриднi... Нема тебе, нема й
мене, Малушо!
- Забрали меч, щит i спис? - запитала, глянувши на Тура, Малуша. - Хто
ж ти ?
- Був гридень, а тепер нiхто.
- Слухай, Туре! Ти говориш щось страшне! Скажи правду - хто ти:
дворянин, смерд, холоп?.. Тур засмiявся:
- Я тобi сказав правду, Малушо! Дворянин зна двiр, у якому мусить
робити, смерд - господаря, якому повинен служити, добрий хазя©н нiколи не
вижене холопа, бо то його руки й сила... А я нiчого не маю, нiкому не
потрiбен, я... - Вiн на хвилинку замовк i кiнчив: - Я людина з поля...
- Як же так сталось, чому?
- Я ж сказав тобi, Малушо, князь Ярополок убив брата свого Олега в
землi Деревлянськiй, а тепер кличе полки з Чернiгова, Переяслава, Роднi,
збира нову дружину, i вже ми - гриднi Святослава - йому негоднi.
- Тодi тобi дадуть пожалування?
- Пожалування? - навiть засмiявся Тур. - Де вже менi те пожалування?
Багатому треба стiльки, що убогому нiчого не лиша ться. I Святославових
во©в Ярополк не пожалу - iншi во© йому потрiбнi.
- А чому?

- Князь Ярополк добре зна , що ми не пiднiмемо меч супроти сво©х
братiв.
- Проти кого ж вiн дума йти?
- Звiсно, супроти Володимира, новгородського князя.
- Супроти сина мого Володимира? - у Малушi було перелякане обличчя. -
Нi, вiн не зможе його подолати, вiн не вб' його.
- I я так думаю, Малушо! Вiн хоче вбити, але не подола Володимира...
Нi, Малушо, - закiнчив вiн, - i ти, i я - ми ще мусимо жити!

4

Ще здалеку, вiд Стрийово© могили, звiдки в ясну днину видко все навкруг
аж до кам'яних осколiв, Микула побачив рiдний Любеч. П'ять лiт - це було
багато i воднораз так мало, непомiтно проминули цi лiта в походах на
чужинi, певне, й у Любечi за цей швидкоплинний час не сталося якихось
змiн.
Але змiни цi були, й чим ближче доходив Микула до рiдного селища, тим
бiльше ©х бачив. Звичайно, змiни цi помiтно були не на городищi, що було
колись середовищем ©хнього роду, - там однаково височiли насипанi тисячами
рук вали, за ними тiкали в степ, зникали вдалинi вкритi деревами могили
старiйшин роду й цiлого племенi.
Змiни сталися i в самому Любечi. Це вже був не виселок з роду, звiдки
виходив Микула на рать, а велике селище, цiлий город.
Найбiльше вразив Микулу терем, що стояв вище вiд Любеча, на пагорбi.
Там, це вiн добре знав, було дворище брата його Бразда, там стояв колись
кращий, нiж у всiх, але звичайний дiм.
За цi лiта Бразд побудував на дворищi терем з багатьма клiтями i
верхом, двома вежами на рогах, слюдяними круглими вiконцями, що
поблискували згори, як очi хижого птаха, голубниками, а навкруг усього
двору, на цiле, либонь, поприще* (*Поприще - мiра довжини, 2/3 версти.),
височiла тепер стiна з важких колод, а поверх не© витикались гострi
кiлки...
"Аки князь!" - подумав Микула про брата.
I терем не одного тiльки брата стояв тепер на горi край Любеча -
праворуч, також за стiною, але без гострих кiлкiв, темнiв добрячий терем
ще когось iз любечан, лiворуч - терем без огорожi, бiля самого лiсу -
знайома Микулi з давнiх часiв корчениця* (*Корчениця - кузня.) брата
Сварга.
Подiл же Любеча вражав: тут були хижi бiльшi й меншi, димки курiли iз
землянок, всюди чулись людськi голоси, бiля берега по хвилi колихались
десятки лодiй iз спущеними вiтрилами.
"Не той Любеч, що був! - подумав Микула. - Бiльше нiби людей стало, то
й розповзлися вони навкруг..."
Вiн хотiв тiльки одного - швидше опинитись на рiдному дворищi, але ноги
його не слухались, Микула пiднiмався кручами вiд Днiпра повiльно,
зупинявся, щоб перевести дух, видерся нарештi на вал старого городища.
Тут йому пощастило - одразу ж за валом вiн побачив жiнку; високо
закидаючи над собою важкий рискаль, вона розбивала суху землю.
- Вiсто! - закричав Микула. - Гей, Вiсто, це я! Чи чу ш?!
Рискаль випав з рук жiнки. Немов не вiрячи очам, пiднесла вона руки
д'горi, пiшла, побiгла, кинулась вперед - на схил, на вал городища.
- Ми-ку-у-ло-о! Боги! Ми-и-ку-у-ло!
Вiн стояв перед нею з непокритою головою, у сiрiй вiд пороху сорочцi i
таких самих ногавицях, з мечем бiля пояса, з щитом i торбинкою на плечах,
темний вiд вiтрiв i сонця.
Але Вiста жахнулась, бо Микула був зовсiм сивий, чоло його перетинав
товстий шрам, крiзь розстебнутий комiр видно було рубцi й на грудях.
Вона ступила вперед, кинулась йому на шию, обняла, поцiлувала, зрошуючи
сльозами чоло, щоки, торкнулась руками його грудей.
- Цiлий! Цiлий! От i прийшов додому! - промовив Микула, поглянувши на
хижу, яка ще глибше вросла в землю, на поламаний вiз, що зарiс бур'янами
серед двору, на iржавий лемiш рала, що стояв там, де вiн його й покинув, -
пiд стiною хижi.
I чомусь, невiдомо саме й чому, трапилось з ним те, чого вiн зовсiм не
ждав. З очей зiрвалася, поповзла по щоках, прокотилася посивiлою бородою й
упала на траву велика зерняста сльозина.
- Не плач! - суворо сказав вiн Вiстi. - Диви, - засварився вже вiн, -
сво©ми сльозами всю твар менi змочила. - Вiн провiв рукою по щоцi й змiшав
свою сльозу з сльозами Вiсти. - Ти краще скажи, як тут?
- Що повiм? - вiдповiла вона. - Усе як було. Де ти так забарився?
Вiн обернувся назад, нiби хотiв оглянути пройдений шлях.
- Далеко був, - промовив глухо. - Ратоборствували ми... Тепер уже
вороги сюди не прийдуть... От тiльки князя нашого Святослава не стало...
- Чула! Ходiмо до хижi, Микуло. I вони пiшли - бiгцем по схилу валу,
повiльнiше - двором.
- Чула, чула, - говорила Вiста. - Вiд багатьох чула про князя. I вже
думала, аще князь полiг головою, то й ти бiля нього костi склав.
- Нi! - скрикнув Микула. - Я живий, живий, Вiсто!
Разом, дуже зiгнувшись, бо дверi за довгий час ще бiльше осiли, зайшли
вони приступцями до хижi, зупинились одразу за порогом. У кутку тлiв
вогонь, червонувате його промiння осявало пiл, темнi стiни, кадь, у якiй
свiтилось кружальце води, порожнi, перевернутi догори денцями корчаги,
горнцi.
Микула поволi рушив уперед, зняв з плечей торбинку й щит, одчепив од
пояса меч, поклав зброю перед очагом, сам низько вклонився вогню й чурам,
що пiд ним жили.
I хто зна , чи почули й пiзнали чури Микулу, чи, може, свiжим вiтром
вiйнуло на очаг вiд розчинених дверей, але вогонь у ньому враз ожив,
забуяв, жовто-червонi язики пiднялися над жаром.
- I як живе рiд наш? - запитав, сiвши бiля очага, Микула.
- Усе як було... Нема роду.
- А брати Бразд i Сварг?
- Бразд тепер не брат нам... Посадник княжий, новий терем поставив...
- Бачив... Добрий терем. А брат Сварг?
- Що Сварг? У старiй його корченицi десятки холопiв працюють, а ще одну
поставив на шляху до Остра.
- А iншi родовичi нашi?
- Усе далi й далi люди вiд людей.
- Чому ж, Вiсто?
- У кого земля й гривнi, в того сила й правда, це тiльки в нас нiчого
досi не було. I вже тодi Вiста запитала в Микули, поглядаючи на торбинку,