Скляренко С.. Володимир

стiнах його з'явилось кiлька во©в, придивились, окликнули во воду,
одiмкнули й знову замкнули ворота.
Вовчий Хвiст вечеряв удвох з Святополком у палатi, що виходила до
Днiпра, - тут колись жив кiлька днiв з Рогнiдою князь Володимир.
У палатi нiкого не було - дворяни ранiше, нiж туди зайшли Вовчий Хвiст
i Святополк, приготували все на столi й зникли, вони, либонь, i не знали,
для кого готують вечерю.
- Так кажеш, Володимир мене шука ? - запитав Святополк.
- Вельми шука , послав у всi кiнцi, велiв, якщо пiйма мо, кинути в
поруб, довiку.
- Що ж, - засмiявся Святополк, - я у вашiй, боярськiй, волi...
- Не жартуй, княже, - сказав Вовчий Хвiст. - Не за тим сюди ©хав.
Сiвши за стiл, вони випили.
- Колись ми не хотiли робочича приймати, - дуже тихо, але помiтно
стримуючи себе, говорив Вовчий Хвiст, - кров проливали пiд знаменом твого
батька. Загинув Ярополк - служили Володимиру, думали: прийме християнство,
буде повним володарем Русi, бiля нього станемо ми...
- А хiба вiн цього не зробив? Випий, Вовчий Хвiст!
- Я випив i вип'ю, але не п'яний, говорю те, чого хоче Гора...
Володимир робив усе як слiд, сам хрестився й хрестив Русь, узяв у
iмператорiв корону, василевсом був наш князь.
- Слухай, Вовчий Хвiст, вiн i нинi василевс.
- Нi, - одразу ж заперечив во вода. - Вiн був дужим, мiцним, справжнiм
василевсом, але втратив силу, завагався, вже не той вiн нинi, що ранiше.
- Говори правду, во водо!
- А що менi говорити? - зло вiдповiв Вовчий Хвiст. - Розмахнувся
Володимир широко, з усi ю силою, повалив старе древо, тiльки зашумiло...
дина Русь, василевс, бiля нього ми, церква... Але вiн нас не питав, на
нас не зважив, роздав землi синам, землям дав волю й право, тiльки про
нас, про Гору забув...
Примруживши очi, Святополк пильно дивився на сп'янiлого во воду, проте
сам не був п'яний, думав сво .
- I вже сини його й заворушились, - Ярослав, зна мо, ©де до свiонiв,
дума йти супроти Ки ва, Мстислав тмутараканський - Володимир i цього не
зна - збира рать, Ростов i Муром вигнали його синiв, Туровська земля
сидить без князя... Що поробиш, дав волю землям, от i василевса нема ,
дино© землi нема ...
- Але Володимир, - заперечив Святополк, - ма дружину, покличе земське
вiйсько.
- Що дружина й земське вiйсько? - сказав Вовчий Хвiст. - Ми - його
дружина й вiйсько, ми були його мечем i хрестом... Але нинi... боротись з
ним i всiма його синами? Нi, не хочемо й не можемо.
- Вiзантiя! - кинув одно тiльки слово Святополк.
Вовчий Хвiст голосно зареготався:
- Вiзантiя... Ох-хо-хо! Ха-ха-ха! З Вiзантi© Володимир взяв усе, що
мiг, - корону й жону... А що вона ще дасть? Грецький вогонь, вiйсько? Нi,
iмператори роме©в нiчого не дадуть, вони хотiли б самi щось з Русi
взяти... I сам Володимир бо©ться ©х, бач, митрополита не бере... Ми, княже
Святополче, не сваримось з Вiзантi ю, проте не надi мось на не©, нам
потрiбна сила.
Святополк дивився тепер за вiкно, де видно було Днiпро, Десну.
- А Днiпро тече, тече, - промовив вiн.
- Так, Днiпро тече, i життя плине, плине, - пiдхопив Вовчий Хвiст. -
Скажи, княже, - раптом запитав вiн, - а в тебе надiйна пiдпора?
- Пiдпора князя - Гора, ви, - хитро вiдповiв Святополк.
- Ми не хочемо мати ки©вським князем сина робочича: який-бо отець, такi
будуть i його сини... Буть тобi василевсом - сину Ярополка й царiвни. Але
Гора хоче чути слово й вiд тебе...
- Польський князь Болеслав дасть менi в помiч найкраще сво вiйсько,
буде надоба - королю допоможе нiмецький iмператор Генрiх - таке мо слово.
- Ти домовився про це твердо, княже?
- Болеслав - мiй тесть i для слави Русi й мо © все зробить.
- I ти, княже, не забудеш нас - без Гори нiчого не вдi ш?!
- Де ви, там i я, - так скажи й Горi.
- Ми зна мо й вiримо, княже... Пам'ятай i те, що ми нинi православнi
християни, латинсько© церкви не хочемо, молимось руськими словесами.
- Папа римський благословить ни, церкву ж, пископiв матимете сво©х.
Анастас погодиться, во водо?
- Подума мо, княже... Диви, як же потемнiв раптом Днiпро.
За вiкном було видно Днiпро й Десну, кiлька вогнiв на горах ки©вських.
Во вода Вовчий Хвiст повернувся до Ки ва днiв через десять i прийшов
просто до терема Володимира. Вiн не пiзнав князя - за цей час той якось
дивно змiнився, - коли во вода земно йому вклонився, то побачив перед
собою гострi вилицi, зовсiм сивi вуса й довгий сивий чуб, блискучi, неначе
запаленi гарячкою, очi...
- Що привiз, во водо?
- Його нема , княже. Я шукав Святополка в усiх градах на захiд сонця
вiд Ки ва й дiйшов аж до укра©н нашо© землi, але нiхто й нiде не бачив нi
його, нi дружини.
Жовтим свiтлом горiли свiчi. Володимир тривожними очима дивився на
стiни, iкони, тьмянi лики святих. Чути було, як за стiнами терема вi
вiтер.
3
А ще за кiлька днiв уночi з лiвого берега Днiпра примчав з дружиною
тисяцький переяславський Кучма, що одразу ж побував у во води Вовчого
Хвоста.
Уранцi во вода з тисяцьким прийшли до князя Володимира.
- Страшнi вiстi, княже! Понад Пслом i Сулою з'явились печенiги.. Разом
з ними йдуть орди, яких у нашому полi не бувало, там земля здрига ться пiд
копитами коней...
Коли б це трапилось ранiше, а так уже бувало, князь Володимир не
вагався б, не витрачав i години, велiв дружинi сiдлати коней, сам пiд
знаменом повiв би рать супроти печенiгiв, розбив, розметав, розкидав ©х у
широкому полi.
Зараз це був уже не той князь Володимир: сумнiви, вагання, одчай
непоко©ли його, вiн не хотiв згодитись, але невблаганний страх вповз, як
змiй, у його душу.
Вiн боявся найперше Гори - його оточували не тi бояри й во води, на
яких вiн покладався ранiше. Вони вимагали вiд нього того, чого вiн не мiг
дати, вони хочуть владувати над усi ю землею, чого Володимир не мiг
допустити.
Сини! Вiн любив ©х, надiявся, що сини пiдтримають його. Поки вони жили
всi в Ки вi, на Горi, - це й справдi була дина й дужа родина, вiн був
отцем роду, старiйшиною в сво©й княжiй сiм'©, вони - покiрливими,
слухняними синами; i коли Володимир давав синам городи й землi, посилав ©х
князями, то мислив, що його родина обiйме, змiцнить усю Русь.
Вийшло не так. Невиразно, але чим далi, то все дужче князь Володимир
вiдчував, що, ставши князями земель, сини далi й далi вiдходять вiд нього,
помiчав вiн, що сини ворогують i мiж собою.
Була в князя Володимира дочка Предслава, нагадувала матiр свою Рогнiду.
Роки йшли за роками, стала Предслава дозрiлою й мужньою, надзвичайно
красивою - такою ж, якою була Рогнiда в городi Полотську, коли перед нею
схиляли колiна князi й смiливi вiкiнги Пiвночi.
Знав Володимир ще одно - незважаючи на бiль i образу, намагаючись
забути все, красуня Предслава любила батька, шкодувала, нiколи за все сво
життя не сказала злого слова - вона була такою ж, як i ©© мати, у великiй
любовi вмiла все прощати...
Але ж вiн сам за довгi лiта не сказав ©й теплого слова, не дбав про ©©
долю, один тiльки раз, повернувшись з походу, привiз ©й зелене намистечко
з Тмутараканi.
Нi, не тiльки синiв, i дочки в князя Володимира не стало, зустрiчаючи
Предславу, вiн опускав очi, не дивився на не©. Горе? Так, це було великим,
але неминучим i непоправним горем Володимира-князя.
I, вже вiдчуваючи свою кволiсть i хвороби, думаючи про невблаганну,
страшну годину, якою докiнчу ться все на свiтi, князь Володимир мислив про
те, хто посяде пiсля нього Ки©вський стiл, хто зможе докiнчити його
справу.
Володимир розумiв, що князем пiсля нього мусить бути той, хто буде
гiдним цi © корони в очах iмператорiв вiзантiйського i нiмецького, не
Ярослав, не Мстислав - старшi сини, а Борис - син жони-василiси Анни.
Через це вiн пiсля похорону Анни не вiдпускав його з Ки ва, тримав бiля
себе.
Почувши про печенiгiв, вiн покликав Бориса до себе.
- Сину мiй Борисе, - почав Володимир, - ти моя надiя i радiсть, пiдпора
й наступник! Нинi, коли немощний став, хотiв би бачити тебе бiля себе,
токмо на тя покладаюсь. Але що маю дiяти - на Ки©в iдуть орди печенiзькi,
вже, каже сторожа поля, стоять вони на Пслi, Сулi, скрiзь по Сейму. Вести
рать самому, але хто буде в Ки вi-городi?! Боярству сво му нинi не вiрю,
десь готу змову проти мене Святополк... Пiду на рать - чую смуту в городi
Ки вi, боюсь за стiл отця мого, чую звабу й кров... Тому вирiшую так... Я
мушу бути в Ки вi-городi, а тебе посилаю супроти печенiгiв. Во вода Вовчий
Хвiст уже готу дружину, разом з тобою iде тисяцький переяславський Кучма,
©дь шукай i бий печенiгiв, я ждатиму тебе...
Блiдий, без кровинки в обличчi, стояв князь Борис перед князем
Володимиром.
- Не турбуйся, отче, - сказав вiн, - я стану на чолi дружини, поведу ©©
на печенiгiв, з перемогою повернусь назад i тим примножу славу твою й
Ки©вського столу.
- Спасибi, сину! - тепло, вiд усього серця сказав князь Володимир. -
Пiдiйди сюди, хочу благословити тебе перед далекою дорогою...
Князь Борис схилив голову, й батько благословив його, притулився щокою
до бiлявого волосся Бориса.
Во вода Вовчий Хвiст швидко зiбрав дружину для князя Бориса - це були,
власне, всi во©, що охороняли Гору й город Ки©в. Разом з Борисом ©хав
тисяцький Кучма - вiн достеменно знав усi шляхи в полi за Днiпром.
Виряджаючи Кучму, що на Горi був гостем його дому, Вовчий Хвiст
говорив:
- Ти ж, тисяцький ©дь з князем Борисом за Удай, Сулу, Псьол - далi вiд
Ки ва.
- Поведу його аж до Дiнця - нехай гуля князь.
- Заведи його далi вiд Ки ва... Зараз вiн тут не потрiбен.
Тисяцький Кучма - невисокий, зовсiм лисий чоловiк - засмiявся так, що
стало видно три довгi зуби на верхнiй щелепi й один, схожий на гак, на
нижнiй.
- Хотiв би я бачити, що б робив Борис, якби справдi побачив печенiга?!
Адже утлий, кволий - хоч на iкону!
- Отакий став уже й Володимир - однi очi залишились, а душа... нi, душа
його вже мертва...
4
Над Новгородом висiли важкi сiрi хмари.
Дуже повiльно, як з густого сита, свiтало. З неба сiявся краплина за
краплиною дощ, що часом переходив у лапатий снiг, навкруг - i на концях
новгородських, i над Iльменем - хвилями блукав туман. З цi © мокроледицi
вряди-годи долiтали тупiт коней, цокiт колiс на дерев'яних мостинах,
приглушенi людськi голоси.
Тiльки на дворищi Добринi-любечанина було тихо. Втiм, яке дворище?
Напередоднi тут стояв терем, клiтi, всякi служби, рядами стояли вози й
сани, в стайнi iржали конi, ревла худоба, когути в Добринi були такi, що
коли спiвали заутра, то чули всi аж за Iльменем-озером... А слуг, слуг
скiльки було на дворищi в Добринi: великий двiр - багато дiла.
I от нiчого цього нема ... Добриня сидить на пнi, час вiд часу
пiдводить голову, огляда дворище, стогiн вирива ться з його горла.
Вiн - страшний: з непокритою, розкуйовдженою головою, бородою й вусами,
у яких стирчить солома, дерев'янi скiпки, витрiщеними очима, саднами на
чолi, кров'ю, що запеклася на правiй щоцi.
I це не дивно: було дворище в Добринi - i от нiчого нема , вiд терема
лишились головешки та попiл, який присипа тепер дощем, вози й сани його
поламанi й побитi, коней i худоби в стайнi нема , переляканi когути й кури
розлетiлись, навiть пес Баян втiк з дворища... Нема , нiчого нема в
Добринi...
Вiн знову пiдводить голову i довго, нiчого не тямлячи, тупо дивиться
перед собою, на труп Рути, що лежить з надзвичайно блiдим обличчям,
заплющеними очима, витягнувши вподовж тiла руки.
- Руто, - каже вiн, - адже нiчого, нiчого нема ...
Так, тепер у нього нiчого нема , i його самого також нема . Тiльки
вчора вiн був во водою Добринею, посадником великого князя ки©вського в
Новгородi, всi йому вклонялись i шанували, а зараз вiн сидить серед
пожарища й пустки, он у туманi на мостинах цокотять колеса, чути людськi
голоси, ось мимо розчинених навстiж ворiт iдуть мужi новгородськi, i нiхто
з них не тiльки не вклоня ться, а навiть не дивиться на Добриню... Що ж
сталось, хто вiн нинi ?!
Добриня пiдняв голову й дивився перед собою, але вiн нiчого тепер не
бачив, перед його очима проходили iншi, далекi картини, душа, серце його,
мозок розривались вiд напруги й невимовного страждання.
Ген, Добрине, був ти колись онуком славетного старiйшини Анта i сином
ницого любечанина Микули, та не захотiв боротись нi за славу свого дiда,
нi за краще життя убогого батька, а пiшов до города Ки ва, щоб збудувати
власне життя, а коли боги поможуть, то здобути й свою, власну славу.
Втiм, про славу вiн тодi, либонь, не думав. Де вже шукати тi © слави
гридневi, що за велiнням князя йде на смерть у широке поле... Пий, гридне,
веселись, сьогоднi ти живий, здоровий, завтра, може, ворон закряче над
тобою... Нi, не слави шукати було гридневi Добринi!
Але виявилось, слава ходила з ним поруч, полюбився вiн княжичевi
Святославу, i той зробив його сотенним, коли ж княжич полюбив сестру
Малушу, то став йому Добриня щирим помiчником i другом. Малушi, хоч вона й
народила сина Святослава - Володимира, не пощастило - сина в не© забрали,
сама десь загубилась у широкому свiтi, а Добринi поталанило: мав вiн
приязненство й дружбу з Святославом, а пiзнiше став во водою, у м юного
Володимира, посадником ки©вського князя у городi Новгородi.
Куди ж тепер йому подiтися, куди?! Залишатись у Новгородi не можна -
учора новгородцi спалили його дворище, нинi можуть забрати й душу;
потикатись до Ярослава - про це нiчого й думати: i ранiше князь був з
новгородцями в одну душу, зараз тим паче пiдтрима тiльки ©х; iти в Ки©в
до князя Володимира - нi, i князь Володимир, i бояри, й во води його, вся
Гора не прийме ницого, побитого новгородського во воду... I додому, в
Любеч, нiчого йти - вiн давно зрiкся дiда свого старiйшини Анта, батька
Микули, - нi, i в Любечi його нiхто не прийме.
А йти однаково було треба. Криючись вiд людей, Добриня знайшов у
звалищi заступ, викопав в кiнцi двору на схилi Iльменя неглибоку яму,
принiс туди й опустив тiло Рути, прикрив його рiзним луб'ям, закопав жону,
довго сидiв бiля купи свiжого зернястого пiску.
Надвечiр вiн вийшов з свого двору. Цей двiр тепер уже не належав йому,
прощаючись з мiсцем, де вiн прожив чимало лiт, Добриня довго ходив на
пожарищi, думав, що йому треба взяти з собою. Тiльки вiн не знав, що ж
йому взяти, - люди й вогонь знищили все, що вiн допреже мав. Стоячи серед
ру©ни, Добриня побачив одно - iржавий цвях-крутень, яким прибивають дверi
й вiкна. Вiн узяв цей цвях, сховав у кишеню.
Сутенiло, коли Добриня залишив сво дворище. Втiм, вiн цього й хотiв: у
присмерках нiхто його не мiг пiзнати. Глибоко насунувши на лоба шапку,
пiднявши комiр, з цiпком у руках, вiн пройшов сво©м концем над Волховом,
вийшов за город, закрокував шляхом, що вився на пiвдень.
Невдовзi Добриня зупинився, злякано подивився назад, бо почув там шум.
Взявши в праву руку цвях-крутень, вiн дивився на шлях, на якому котилось
щось чорне. Але вдаватись до цвяха не довелось - Добриню догонив пес Баян.
Вiн був надзвичайно радий псовi, навiть присiв на шляху, втiшився, коли
Баян лизнув йому щоку.
- Пес ти i пес тепер я! - важко зiтхнув Добриня. - Життя, от що зробило
життя. Ходiмо разом, Баяне!
5

У цей час до города Ки ва привозили звичайно по уставу дань - вiд
Мстислава з далеко© Тмутараканi, вiд Святослава з Вручого, Всеволода, що
сидiв у червенських городах, вiд Судислава з Пскова, а з Новгорода вiд
Ярослава.
Але нинi з княжою данню було недобре - гривнi прислали до Ки ва тiльки
Святослав, Всеволод i Судислав, Мстислав щось забарився, гiнцi його не
з'являлись у Ки вi, Муром i Ростов, не прийнявши Бориса й Глiба, мовчали,
город Туров також сидiв без князя.
Найгiрше ж було з Новгородом. Княжi тiуни й мцi, що ©здили туди
приймати дань, повернулись на порожнiх лодiях з недобрими вiстями, жадали
говорити тiльки з князем.
Тiунiв завели до Людяно© палати. Незабаром туди увiйшов i князь. У
нього був хворобливий вигляд, цiлий тиждень до цього вiн лежав, скаржачись
на бiль у серцi, тiльки через те, що тiуни бажали розповiсти про свою
подорож князевi, вiн пiдвiвся, спираючись на посох, зайшов до палати...
- Що ж скажете? - запитав вiн у тiунiв, якi зустрiли його низькими
поклонами.

Вони мовчали.
- Чого мовчите? - дратуючись, уже голоснiше сказав князь.
- Не смi мо й говорити, - вiдповiв тiун княжого двору Горен. - Невеселi
вiстi привезли ми, княже...
- Що? Може, свiони?
- Нi, княже, гiрше; князь Ярослав велiв нам переказати тобi, що вiднинi
Новгород не платитиме данi...
- Це сказав князь Ярослав, мiй син?
- Так, княже, Ярослав, твiй син...
Це був, либонь, найважчий удар, що впав на князя Володимира. За
короткими й скупими словами тiунiв про дань вiн вiдчув бiльше, страшнiше,
нiж вони сказали.
Далекий Новгород! Там пройшла вся юнiсть князя Володимира, там вiн жив
в одну душу з боярами, во водами, могутнiм новгородським вiчем...
Рiдний Новгород! Ти по©в i кормив сина Святослава Володимира i через
нього утверждав днiсть з городом Ки вом, а вiдтак i всi ю Руссю...
Новгород, Новгород, ти пiднявся, вдарив у дзвiн, коли туди прийшла
вiсть про зраду князя Ярополка, став пiд знамено Володимира, щоб iти на
Ки©в, боронити Русь, а за тобою пiшли всi полунощнi землi.
Що з тобою сталось, Новгороде, коли ти у важкий, може, найважчий для
Русi час зрiкся города Ки ва, не хочеш давати йому дань, не хочеш говорити
з тво©м годованцем - Володимиром-князем?
Нi, не Новгород, це сколихнулась Русь, людi ©© - князь Володимир
зiбрав Русь, але викохав, виростив сили, що розривають ©© на шмаття...
По довгому мовчаннi вiн сказав:
- Требiте путi й мостiть мости... Iду на Ярослава, сина свого...
Але що сталось з князем? Промовивши цi слова, вiн пополотнiв,
здригнувся, схопився обома руками за груди, з уст його вирвався крик i
хрип, бояри, що стояли поруч, ледве встигли пiдхопити його тiло...
- Князь умре! - залунали в палатi крики. - О горе, горе руським людям!
Князь умре!
6

Князь Володимир не помер. Кiлька ночей i днiв тiло його боролося мiж
життям i смертю, вiн лежав непорушно вiд страхiтливого болю в серцi, в
нього кам'янiли, хололи руки, ноги, часом князь втрачав пам'ять, проте
життя на цей раз перемогло - в тiлi князя були ще сили, могутн серце
витримало страшний удар. Через тиждень вiн сiв, ще за тиждень встав,
зробив кiлька крокiв, а там пройшов теремом...
I було ще одно, що змушувало його боротись за життя, перемагати
хворобу, - князь Володимир дуже хотiв жити, вiн розумiв, що не може у цей
вирiшальний час пiти з життя, хотiв докiнчити справи, якi почав... Жити,
боротись, перемогти й жити!
Вiн залишив Гору й оселився у теремi сво му в Берестовому...
Що вело його в цей терем, який стояв далеко за городом, на високiй
кручi над Днiпром, серед лiсiв, нетрiв, пущi?
Важко розгадати людську душу, дуже важко сказати, чому князь Володимир
у цей напружений i вирiшальний час тiка вiд свiту, оселя ться в
Берестовому. Може, вiн не хотiв бачити су тно©, зрадливо©, пiдступно©
Гори, може, не мiг i боявся жити в теремi, де зазнав так багато горя,
кривди, образ, де на камiннях в сiнях запеклася навiки кров Ярополка,
може, тут пiд охороною дружини хотiв сховатись вiд Святополка, може,
нарештi, його - хворого й немiчного - вабили тиша, спокiй Берестового?..
Диву ще одно. В тихi палати берестовецького терема Володимир велить
перенести бойовi доспiхи князiв колишнiх, якi прийняли з Золото© палати i
якi лежали багато лiт в клiтях княжих, меч же i щит отця свого Святослава
цiлу й сам чiпля на стiнi спочивальнi в Берестовому.
Вiн не здавався, вiн ще боровся - вiд Берестового до города й назад
мчали й мчали гiнцi, сюди вдень i вночi ©хали бояри й во води - князь
Володимир стежив, як збира ться во©нство для ратi з Ярославом, вiн знав,
де ©де в полi князь Борис, i, оскiльки часу проминуло багато, а печенiгiв
у полi не було, велить Борисовi повертатись до Ки ва, нетерпляче жде його.
Мабуть, князь трудився навiть надто багато - на початку мiсяця червена
вiн упав, спускаючись з верха терема, i два днi лежав без пам'ятi, пiсля
того пiдвiвся, але щось трапилось у нього з лiвою рукою - стала
неслухняна, в'яла, нiби мертва, кожного вечора у нього починало нестямно
колотитись серце, судомило ноги...
Була задушлива грозова нiч напередоднi 15 червена лiта 1015-го. Увесь
день перед тим неймовiрно пекло, тиша велiя стояла й безвiтря, нiчим було
дихати.
Увечерi над Ки вими горами почала збиратись бiляста хмара, вона висiла
в небi й сяяла, як золота корона, коли ж сонце сховалось за Щекавицею,
потемнiла й почала швидко розтiкатись над горами, долиною, Днiпром.
Але однаково скрiзь було задушливо, тиша стала навiсною, викреши,
здавалося, кременем iскру - враз спалахне все навкруг... I люди справдi
боялись запалювати вогнi - в таку сушу пожежа спопелить усе дерев'яне
мiсто, - скоро Гора, передграддя, Подол поринули в темряву.
Проте якщо люди на землi вмiли стерегти вогонь, то, либонь, у небi мiж
важкими хмарами народилась iскра, i над Ки вом уже пiзньо© години
несподiвано вдарила гроза - блискавицi раз за разом били в землю, хмари,
нiби сполошенi вiвцi, перли одна на другу, вiд чого зчинявся великий шум i
трiск, - тiльки ж з хмар не зiрвалася нi одна краплина, суша була така ж,
як удень, однаково нiчим було дихати.
На ложi в бере стовецькому теремi лежав i чув цю грозу князь Володимир.
У просторiй його свiтлицi горiли кволо й безбарвне двi свiчi, в темрявi
було видно тiльки стiл i стiльцi бiля нього, широке ложе.
Коли ж за вiкнами спалахувала блискавиця i яскраве зеленкувате сяйво
наповнювало свiтлицю, на стiнi вимальовувались меч i щит Святослава, в
кутку - суворий образ Христа, вихоплювалось iз темряви обличчя князя
Володимира - його тривожнi, неспокiйнi очi, зернини поту на чолi,
пересохлi уста i стиснутi в кулаки пальцi рук, що лежали на ковдрi.
Князь Володимир дуже страждав - у грудях раз за разом, як буря в небi,
починало колотитись i нестямно болiло серце, коли ж несамовитi його удари
затихали, князевi здавалось, що надходить його остання хвилина.
Та найбiльше мучилась душа князя - вiдчуваючи, що на нього насува , а
от, може, й змете з землi ще одна, i вже остання хвиля, вiн уперто думав,
намагався пригадати, що ж, що ще може й неодмiнно мусить зробити...
- Во вода Вовчий Хвiст тут? - запитав вiн у дворян, що тихо то входили,
то виходили з палати.
- Тут, княже...
- Нехай iде сюди!
Во вода Вовчий Хвiст був, либонь, десь близько, бо одразу ж став бiля
ложа князя, схилив голову.
- Я тут, княже. Ти мене кликав...
- Так, кликав... Але чого ти сто©ш, сядь, во водо, i нехай усi
вийдуть...
- Тут нiкого нема .
- То й добре... Слухай, во водо...
Вовчий Хвiст ще нижче схилився до князя.
- Во водо, - сказав Володимир, - ти був мо©м вiрним слугою все життя, i
днесь покладаюсь на тя...
- Мiй княже! - тiльки й промовив Вовчий Хвiст.
- Пам'ята ш, - замислився князь Володимир, - як ходили ми на радимичiв
i стояли над Пiщанню. Тодi я послав тебе перед собою, i побiгли вони, а я
сказав: радимичi вiд вовчого хвоста бiгають...
Во вода тихо засмiявся.
- Ти послав мене перед собою, але преже мене йшла слава
Володимира-князя. Сам перемiг...
- А хiба тiльки радимичi, - трохи заспоко©вся i став рiвнiше дихати
князь Володимир. - Пригаду ш, як ходили ми на в'ятичiв, чорних булгар?
- Велика твоя слава, княже Володимире, у важку годину ти зiбрав i
устрояв Русь...
- Велика слава й твоя, - сказав на це Володимир, - тому й нинi, в
многотрудну годину, покладаюсь на тя...
- Говори, княже, а я все зроблю по тво му слову.
- Бачиш мене немощного, во водо, i не вiдаю вже я, дасть менi бог ще
пожити чи покличе до себе. Тому й турбуюся про Русь, доки живу, твердо
сто©ть Ки©вський стiл, не стане мене - чую ворожнечу мiж землями й
синами... Скажу правду тобi, во водо: не на всiх синiв покладаюсь, мiж
ними тiльки один, що вряту честь i славу Ки©вського столу, зарату
Русь...
- Про кого мовиш, княже?
- Про сина Бориса... Вiн буде першим по менi... Чу ш, во водо?!
- Чую, княже, i реку - справедливо розсудив, - Борис - то князь над
князями. Але ж ти давно велiв послати гiнцiв до нього, i я виконав твiй
загад - князь Борис не днесь-заутра буде в Ки вi...
- Непокоюсь я. Днi йдуть, а Бориса нема , велю тобi, во водо, - вiзьми
з собою дружину, ©дь сам у поле, знайди Бориса, верни його в Ки©в...
- Заутра ви©ду, княже...
- А про Святополка нiчого не чути?
- Нi! Вiн, либонь, дуже далеко, в Польщi, та руки в нього короткi...
- I Новгород мовчить?
- Мовчить... Цього лiта лодi© Ярослава вже Волока не пройдуть...
- То й iди! дь до города, спочинь. Може, зараз i я засну, во водо...
- Зроблю, як велиш, - вклонився во вода. - Прощай, княже!
- Прощай, во водо! I ©дь шукай сина Бориса...
Спав вiн чи не спав? Князь прокинувся, розплющив очi, побачив темну
постать бiля розчинених дверей.
- Хто там? - запитав Володимир.
- пископ Анастас, княже...
- Чого ж ти прийшов? Хiба тобi, старому, ходити в таку грозовицю?
- Я вiдчував, що тобi важко, от i прийшов...
- Ти вгадав, отче, у цю нiч менi чомусь так важко, як нiколи... Iди,
пископе, сядь бiля мене...
пископ наблизився до ложа, сiв у низенькому крiслi.
- А чого ж тобi важко, княже? - дуже тепло запитав вiн.
- Не вмiю на це вiдповiсти.
- Скажи, як велить душа, i тобi стане легше... Князь Володимир,
дивлячись на вогник свiчi, думав, потiм почав:
- Менi зда ться, що я довго мiцно спав i раптом прокинувся... Багато,
ой, як багато лiт минуло, але ж сьогоднi бачу старий, давнiй свiт, отця
Святослава, iдолiв на горах, древнi городи й весi, - все таке рiдне й
бтгазьке, але як далеко-далеко все це днесь... I бачу я ще, отче, ось тут,
за вiкном, - новi городи й весi, лик Христа, нових людей. Хто ж це содiяв?
- Ти, княже Володимире, - василевс Русi.
- Боже, боже! - вирвалось у Володимира. - Та невже ж я все це содiяв:
знищив старий закон i покон, насадив древо нового життя?
- Ти, княже! - впевнено сказав Анастас.
- Так чого ж менi страшно, дуже страшно, отче? Володимир замовк. За
вiкном i в свiтлицi все осяяла блискавиця, вдарив грiм, Анастас побачив
зведене вiд страху обличчя князя, широко розплющенi його очi, сивi вуси й
темнi уста... Перехрестившись сам, вiн дужим помахом руки перехрестив i
князя.
У пiвтемрявi, що настала пiсля цього, пископ говорив:
- Я тебе уважно слухав i хочу розрадити, княже... Пощо ти непоко©шся,
тривожиш сво серце, душу? Ти сказав правду - був свiт старий, закон i
покон отцiв тво©х, все це повинно було померти й навiки вмерло, княже...
Ти сказав правду й про те, що на змiну старому свiту прийшов свiт iний,