Скляренко С.. Володимир

що лежала на долiвцi недалеко вiд вогнища:
- А ти, Микуло, щось принiс?
Вiн не зрозумiв навiть, про що вона запиту .
- Ти про що говориш?
- Чи в тебе в торбi, - задихаючись, запитувала вона, - гривнi,
золото, срiбло, багатство?
Микула подивився на не©, нiби не впiзнавав.
- Багатство? О так, маю, он воно в торбинi.
- I можна менi взяти подивитись?
- Дивись, дивись!
Поспiшаючи, вона схопила й розв'язала торбинку, заходилася все з не©
викладати.
- Сорочка?.. Та вона ж уся в кровi... А це ногавицi... Знову кров! А це
що?! Якесь жито?
- Дань узяв, - посмiхнувся Микула. - Гречка це. Вiста розгублено
опустила руки.
- А де ж... де ж, Микуло, - запитала вона, - золото, срiбло?
- Не знаю, де воно, - тихо промовив Микула. - Не знайшов... - Трохи
помовчавши, вiн додав: - Що багатство?! Он, у Ки вi бувши, шукав дочку
нашу Малушу... ©© нема , Вiсто! Навеснi померла... у Днiпрi втопла... -
Вiн узяв з торбинки кiлька зерен гречки, кинув ©х у вогонь. - За спокiй ©©
душi.
Вiста заплакала так, як плачуть дiти, - невтiшно, навзрид...

5

Невдовзi побував Микула в брата свого Бразда, - Любеч невеликий, куди
не руш - терема його не обминеш, не хотiв би пiти, так однаково княжий
посадник покличе.
- Чув, чув, що повернувся ти з бранi, Микуло, - одганяючи псiв на
воротях, говорив Бразд. - Що ж до мене довго не приходив? Загордився?
- Чого б то я став гордитись, брате? - вiдповiв на це Микула. - I чим?
- А хто тебе зна ? Ми - землянi люди, ти ж во©н... Проте ходiмо до
дому.
Разом зайшли вони до терема, де якраз топила пiч жона Бразда Павлина.
Микула привiтався з нею, але малоговiрка, завжди нiбито сердита Павлина
майже не вiдповiла на його вiтання. Знадвору увiйшли три сини Бразда -
Гордiй, Самсон, Вавило, i Минула навiть не пiзнав ©х - недавно були уношi,
вiд землi не видно, а нинi високi, жилавi, дужi, як i ©х батько.
- Бачу, сини в тебе могутнi, - промовив Микула. - Ростуть та й виросли
вже.
- Аякже! - засмiявся Бразд. - Так усе йде в свiтi - однi мруть, iншi
дорогу труть, одно загиба - нове вироста ... А сини мо© справдi могутнi.
- У батька пiшли, - засмiявся й Микула.
- А що ж, - згодився Бразд. - Мабуть, так i , - в мене, в батька.
Сини недовго побули в теремi - вони, либонь, завжди тут з'являлись,
коли хтось приходив до батька, - оборонити його, захистити. I зараз вони,
побачивши, що до отця прийшов його брат Микула, одразу вийшли, рiдний
дядько ©м був нецiкавий, зникла з терема й Павлина - брата Микулу не
хотiла частувати.
- То де ж ти бував? - поцiкавився Бразд. - Де ходив?
- Навiщо запиту ш? - махнув рукою Микула. - Сам зна ш, колись ти ходив
на брань, нинi побував я, а предки нашi, брате, все життя не сходили з
коней...
Нагадування про предкiв, либонь, не сподобалось Бразду, й вiн сердито
махнув рукою:
- Не сходили з коней? Так це ж коли було? А чого б я нинi став сидiти
на конi? А втiм, скажи лiпше про себе, чув, що сiча з ромеями була велика,
ми тут такожде терпiли - давали князям воли, конi, жито всяке... i людей
не одинажде давали...
- Дуже великi бранi були над Дуна м, брате, - зiтхнув Микула. - Як i
вистояли, - не знаю... Сукупно стояли - болгари й ми. Але вистояли - не
посрамили Русько© землi, лише втратили князя...
- Що ж, Святославу честь i слава, - спокiйно сказав Бразд. - Ма мо
тепер Ярополка. Достойний князь Святославич... На столi Ки©вському сидить
твердо, його слуха вся земля... А ти ж як, Микуло, служитимеш тепер у
дружинi Ярополка чи замiсть меча вiзьмеш рало?
- Мiй меч ходить там, де вороги землi нашо©, а тут, у домi отцiв,
вiзьму рало.
- Що ж, - промовив Бразд, - робиш добре. Уже ми, люди княжi, тепер
землю розсудим... А ти сам де дума ш з ралом ходити - на княжiй землi чи
на сво©й?
- Де ж тепер земля княжа, а де моя?
- Як велить закон, княже завжди княжим, що було
Ольжиним, стало Святославовим, що було Сьятославове - суть нинi
Ярополче. А ти йди з ралом туди, де й ранiше був.
- Перед бранню, - зiтхнув Микула, - ходив я з ралом над Днiпром, у
пiсках.
- То й тепер сиди там. Княжi землi вище вiд Днiпра - там стоять i
знамена* (*Знамено - княжий знак.).
Брати помовчали, Микула збирався вже й iти.
- А чи не забув ти, брате, - сказав раптом Бразд, - що саме перед
бранню брав у мене купу?* (*Купа - позичка.)
- Купу в тебе? Але ж ти тодi сам говорив, що то купа не вiд тебе, а вiд
князя. А я, брате, князевi Святославу служив, скiльки мав сил, кров
сукупно з ним за землю Руську проливав. Чу ш, Бразде, я в останню нiч
перед смертю князя отак сидiв з ним, говорив, i вiн менi дякував за все,
за все, - то хiба ж я не одробив купи?
- Не знаю, що ти робив на ратi i про що говорив з князем Святославом.
Не знаю й того, яку дань золотом i срiблом привiз ти з бранi... Що не мо ,
те не мо ...
- Золото з бранi? Послухай, брате, що ти говориш? Та невже ж i ти
дума ш, що на брань я ходив заради золота i що заради нього стояв поплiч
iз князем Святославом?
- А чого б то ти i йшов на рать?
- Якби-то ти знав, заради чого я ходив! - з болем сказав Микула. - Але
коли так запиту ш, i сам уже не знаю, чому пiшов.
- Покиньмо про це, - суворо сказав Бразд.
- Брате!
- Я тобi не токмо брат, а й посадник княжий. В купу взяв ти у мене
коня, жита три четверики, нове рало... Роблю милiсть, як велить князь
Ярополк, - за той час, що був на ратi, уроку не вiзьму, а повеснi мусиш
повертати купу, не зумi ш одразу - платитимеш оброк, не станеш повертати
купи, не приробиш оброку - холопом станеш на княжому дворi.
Микула мовчав.
- I не гнiвайся на мене, брате, - промовив Бразд. - Руська земля не
така нинi, як допреже. Князь князевi вже не брат, хоч i одного вони роду,
що ж робити нам, простим людям? Хто вмi - приробить, хто незугарний - усе
втратить... Так каже князь, так велить i бог.
Минула пильно подивився на брата.
- То ти християнин?
- Християнин, - гордовито вiдповiв Бразд. - А хiба моя вiра гiрша вiд
тво ©? Побачимо, брате, як допоможуть тобi тво© боги?!

6

Пiшов Микула i до брата Сварга. Iшов з важким серцем - пiсля зустрiчi з
Браздом вiн усе згадував нiч пiсля похорону батька, коли лишились вони -
три сини Анта - в батькiвськiй хижi i коли обидва брати - i Бразд, i Сварг
- брали його за груди, вимагали дiлити спадщину. Нi, що Бразд, що Сварг -
не друзi йому, вiк би не йшов до них, але хiба обминеш у Любечi терем
посадника чи корченицю?
Проте брат Сварг зустрiв Микулу зовсiм не так, як Бразд. Уже здалеку,
прямуючи через вигiн до корченицi пiд лiсом, побачив Микула брата. У нього
все було, як i колись: чорна вiд кiптяви корчениця стояла бiля самого
лiсу, над нею вився синiй димок, десь усерединi гупали два молоти, брат
Сварг щось шукав серед рiзно© кузнi надворi. Вiн здалеку побачив людину,
що повiльно йшла до корченицi, приклав руку до чола, придивився.
- Невже Микула? - промовив Сварг, коли той наблизився.
- Вiн i ! - одказав Микула.
- Чолом тобi, брате, чолом, - радiсно промовив Сварг i швидко ступив
назустрiч брату, обняв його, навiть почоломкався.
Микула одповiв на його чолобитню i сам обняв, поцiлував брата, проте,
правду кажучи, був дуже здивований, цiлував Сварга холодними устами.
- Ходiмо ж до дому, брате Микуло! - говорив Сварг. - Дай подивлюся,
який ти став. Диви, й- й, ти став набагато кращим, якось вирiвнявся, нiби
помолодiв! Нi, брате Микуло, ти справдi тепер - як дружинник княжий.
Корчениця брата Сварга тiльки здалеку здавалась такою, як була.
Насправдi ж до не© ззаду добудовано було тепер кiлька клiтей, поряд з
корченицею з одного боку Микула помiтив землянки, бiля яких повзали голi
дiти, ще кiлька землянок було з другого боку, а в самому лiсi, сховавшись
вiд людського ока, височiв обгороджений гострим околлям терем, де, почувши
чужого, валували пси. Це було нiбито гнiздо в лiсi, не один Сварг жив тут,
а багато людей.
Вони й виходили - два кузнецi виринули з чорно© пiтьми корченицi -
старi, чорнi вiд диму, з висхлими блiдими обличчями, з дверей виглядало
кiлька хлопцiв - також худющих, блiдих, iз землянок вилiзали й дивились
жiнки.
- Бачу, пiзна ш, - говорив Сварг. - Працю мо, Микуло, що поробиш,
колись кували мечi, а тепер рала, колись був сам, а нинi людей на помiч
кличу. Скiльки тi © кузнi треба переробити, а лiта не тi, сам, скiльки не
бийся, всього не переробиш. Та чого ми сто©мо, ходiмо до терема, там i
поговоримо.
Проте до терема нелегко було доступитись, бо тiльки Сварг вiдчинив
ворота i зайшов на двiр, до них кинулись величезнi пси.
- А згиньте, проклятi, згиньте! - заволав Сварг, схопив якийсь дубчак,
кинувся на псiв, але один iз них все ж устиг приловчитись, пiдскочив до
Микули, люто клацнув зубами й одiрвав шматок ногавицi.
- Ну й пси! - говорив Сварг у сiнях, куди ледь пробивалось через
загратоване вiконце промiння. - Аки звiрi, й- й, аки звiрi. Та чого ж ти
сто©ш, ось сюди, сюди йди, брате Микуло.
Вiкна в теремi Сварга також були загратованi, там був не очаг, а пiч,
великий стiл, а на ньому корчага з вином, хлiб, усяке зiлля.
- То як же ти, брате? - запитав Сварг, коли вони сiли до столу.
- Я? - щиро здивувався Микула. - Що менi? Яким вийшов з села, таким i
повернувся.
Сварг поставився до слiв Микули не так, як Бразд, вони його не
здивували.
- Так я i знав! - промовив вiн. - Не там була брань, де ти ходив...
Микула здивовано подивився на брата.
- й нинi, - посмiхнувся Сварг, - i хозари i булгари, i печенiги, i
роме©, i сваримось ми з ними всiма, але найтяжча брань тут, у землi нашiй,
людина йде на людину.
- Хто ж iде i супроти кого? - тихо запитав Микула.
- Оцi, - вiдповiв одразу ж Сварг, - Кожема в Острi, Бразд у нашому
Любечi i ще багато таких, як вони, взяли в князiв i один у одного всякi
пожалування: землi й лiси, озера й гони на рiках - усе в ©хнiх руках.
Микула щиро здивувався, що нинi Сварг став ворогом Бразда, i той одразу
це помiтив.
- Не дивуйся, не дивуйся, Микуло, - сказав вiн. - Ти дума ш, чого це
Сварг нарiка на Бразда, адже в нього терем, корчениця, на його дворi
працюють смерди? Але, - iз жалем крикнув Сварг, - у мене нема того, що
ма Бразд: земель i лiсiв, а без них людина нiщо!.. Корчениця, -
замислився вiн, - о, я думав колись, Микуло, що коли маю корченицю, то маю
все - золото, срiбло. Проте я забув, що до корченицi треба мати ще й руду,
лiс, дерево. Та й чого, скажи, я став би про це думати, адже береги
Днiпра, де брав руду, лiси, де стояло дерево, - це було мо , тво ,
людське. Аж кинувся я брати в берегах руду, а там знамена... Чи© береги? -
князя, Кожеми, Бразда... Кинувся я в лiс - знамена. Чий лiс? - князя,
Кожеми, Бразда. Отак князi, Кожема та Бразд обiгнали мене, все собi та й
собi, а менi... Пам'ята ш, тi © ночi, коли ми дiлили батькiвську спадщину,
Бразд говорив: "Вiзьми, брате Сварг, усяку кузнь, ти ж ©© полюбля ш..." Я
й узяв кузнь, кую тепер, а всi багатства в Бразда.
Микула розгонисте й голосно засмiявся.
- Ти чого смi шся? - запитав у нього Сварг.
- Як же менi не смiятись, - вiдповiв одверто вiн, - прийшов, походив по
Любечу, думав, що тiльки я виродок з роду, а що ти, брате Сварг, живеш у
згодi з Браздом...
- Нi!.. - вдарив по столу кулаком i крикнув Сварг. - Братiв нинi вже
нема , багатий багатому нинi також ворог.
- Бачу! - з гiркотою сказав Микула. - Тро було нас у батька Анта, i
дво досi йшли проти одного. Нинi ж усi тро стали вже ворогами...
- Не говори так, - перебив його Сварг. - Хто ж твiй ворог?
- Купу я до бранi взяв у Бразда, думав, що кров'ю сплатив ©©. А вiн
каже: "Вiддай!" Чим же я йому купу цю вiддам ?
- Ха-ха-ха! - засмiявся Сварг. - А ти йому купи не вiддавай!
- То тодi я стану обельним холопом у брата.
- А яку ти брав купу в нього? - поцiкавився Сварг.
- Коня, рало, три четверики жита. Сварг, що ворушив устами в той час,
коли Микула перелiчував, одразу сказав:
- Двi гривнi кун i п'ять р зан...
- Не розумiю, - промовив Микула.
- Зате я розумiю, - сердито сказав Сварг. Вiн устав, пiшов у клiть,
довго там чимсь бряжчав, повернувся i поклав на стiл чотири золотi зливки
i десяток рiзаних шматочкiв срiбла.
- Вiзьми, - сказав Сварг.
- Нащо?
- Двi гривнi кун i п'ять р зан вiддай Бразду.
- Почекай, Сварг! Як же це так, що ти да ш менi оцi гривнi й р зани?!
- Я тобi нiчого не даю, а тiльки позичаю. Ти мене не бiйся, не бiйся, -
поклав на плече Микули свою руку Сварг. - Прийдеш до мене, допоможеш, щось
зробиш...
- Нi, - вiдповiв Микула. - Чи в тебе, чи в Бразда купа - однаково...
Отепер я бачу, куди нас завела брань...

7

Микулi приснився батько Ант. Це було так просто i звичайно. Микула
часто бачив увi снi батька Анта. Той вiв з ним бесiди, щось радив, проти
чогось застерiгав, i Микулу це не турбувало, отже, душа батька -
старiйшини роду Анта, думав вiн, не пiшла, як i душi всiх пращурiв, з
хижi, а живе пiд вогнищем, в пiзню годину ночi прокида ться, лiта над
вогнем i по хижi, розмовля з Микулою. Вiн не бачив нiчого дивного в таких
снах, а радiв навiть, що душi пращурiв його не забувають.
I цi © ночi Микулу стурбував не сон. Поговорила душа Анта й пiшла. На
вогнищi червоно тлiв жар, з пiтьми на стiнi виступали почепленi на
кiлочках меч, щит, лук. Загорнувшись у потерте хутро, на помостi спала
Вiста. В хижi було тихо, спокiйно. Спати, тiльки спати!..
Але неспокiйно було на душi в Микули. Вiн довго сидiв, почухався, лiг,
пробував заснути - i не мiг. Тодi Микула обережно, щоб не збудити Вiсту,
пiдвiвся з помосту, постояв над вогнищем, а там тихо, босий, у сорочцi та
ногавицях пройшов по долiвцi, одчинив дверi, вийшов надвiр. Чому так
сталось, хто зна , але Микула якийсь час постояв серед двору, а далi
пiшов, пiшов, видерся на вал городища, рушив до рядових могил, пiд якими
спочивали старiйшини роду Ант, Улiб i далекий прапрадiд -
старiйшина-витязь Во©к.
Була тепла нiч, високо вгорi висiв на небi мiсяць, вiн уже щербився -
Перун iз тризубцем у руках наступав на духiв пiтьми, на злi сили, - край
мiсяця нiби присипаний попелом.
На землi було тихо, в зеленкуватому промiннi мiсяця темнiв, як довгий
ряд бортневих колод, Любеч, там не горiв жодний вогник, з лiвого боку
широкою пiдковою чорнiв лiс, десь серед дерев блимав вогник у корченицi
брата Сварга, звiдти ж долiтали удари двох молотiв - все ку й ку Сварг
лемешi, мечi, лемешi, мечi...
По праву руку вiд Микули линув Днiпро. Микула аж зiтхнув: дивно чудовий
був у цю пiзню годину ночi Днiпро - повноводий, могутньострумний, широкий,
голубий у мiсячному промiннi. Десь серед ночi почувся удар i сплеск,
либонь, скинувся сом, недалеко на рiвному плесi щось зарябiло, там
виринають з глибин, зупиняючись табунами, дивляться крiзь товщу вод на
мiсяць величезнi рибини. Води днiпровi линуть i линуть мiж берегiв, темнi
лiси стоять над ними, у туманах далина.
Не тiльки Микула дивиться на цей дивний свiт, серед ночi вiн побачив i
витязя ©хнього роду - старiйшину Во©ка. Вiн стояв - закам'янiлий во©н у
шоломi, бронi, з мечем бiля пояса - тут, над Днiпром, на могилi, так
давно, що не тiльки ноги, а й руки вросли, в'©лися в землю, весь обрiс
травою, зеленкуватий мох, затягнувши всi шпари в каменi, обволiк, як
платном.
Тiльки обличчя во©на було чисте, таке, мабуть, як i в живого i яким
витесали його колись майстри-каменярi, - широко розплющенi очi, брови, як
стрiли, великий, широкий на кiнцi нiс, товстi, випнутi уста, - такий вiн
дивився вiки й цi © ночi на Днiпро, затоки, луки, лiси. I Микула навiть
зрадiв, що дивиться на чудовий свiт разом з древнiм витязем-старiйшиною.




РОЗДIЛ ДРУГИЙ

1

Василевс* (*Василевс - iмператор.) Схiдно© Римсько© iмперi© Iоанн
Цимiсхiй хворiв довго й тяжко. Вiдтодi як вiн повернувся з далекого походу
в Азiю, страхiтлива невблаганна хвороба руйнувала й руйнувала його тiло,
iмператор не мiг ©сти, втратив сон, висох. Дивно було, як вiн ще й досi
живе на свiтi.
Вiд iмператора майже не вiдходила жона його василiса Феодора, проедр*
(*Проедр - перший мiнiстр.), постiльничий Василь, не виходив з Великого
палацу днi й ночi. До iмператора приводили кращих лiкарiв Константинополя,
©х везли з далеко© Сiрi©, Венецi©, Амальфи, проте вони не могли виявити
причини хвороби iмператора, а вiдтак не знали, якими лiками й знадоб'ями
його лiкувати.
Один тiльки лiкар - це був славетний Уне-Ра з гипту, - здавалося,
розгадав та мничу хворобу iмператора. Оглянувши висхле, кiстляве тiло
Iоанна, вiн довго розпитував, коли iмператор почув себе недобре, що в
нього болить...
- О, я розумiю... - прошепотiв лiкар Уне-Ра. Проте, пiймавши на собi
погляд проедра Василя, що стояв бiля ложа iмператора, вiн знiтився й
замовк. Звичайно, тут не годилось говорити про хворобу.
Пiзнiше, коли вони залишилися один на один з проедром Василем, той
запитав:
- Ти, лiкарю, зна ш, що це за хвороба?
- Так, - вiдповiв лiкар. - Очi, печiнка, серце, колiр шкiри пiдказують
менi, що iмператору дали...
- Чому ти замовк? - зашепотiв проедр.
- Iмператору Iоанну дали отруту гадюки, яка водиться тiльки в одному
мiсцi - в гиптi, у верхiв'ях Нiлу.
- Ти божевiльний... Константинополь i Нiл... Хто й коли мiг дати таку
отруту iмператору?
- Не знаю, - низько вклонився лiкар Уне-Ра. - Я говорю тiльки те, що
бачу й знаю.
- Прокляття! - скрикнув проедр Василь. - Та невже ж нема лiкiв, якi б
припинили дiю тi © отрути?
- Я знаю такi лiки, - тихо вiдповiв лiкар Уне-Ра. Тодi проедр ступив
уперед, схопив лiкаря за руку й сказав:
- Якщо вони , ©х треба знайти i вжити одразу, негайно. Я, чу ш,
лiкарю, обiцяю тобi велику нагороду. Ти будеш патрикi м iмперi©, ти
одержиш усе, все, що захочеш, тiльки врятуй василевса.
Лiкар залишив Великий палац. Вiн думав тепер лише про лiки, готував ©х
i, може, вилiкував би iмператора Iоанна, але наступно© ночi, коли
повертався додому на тиху вулицю бiля Золотого Рогу, на нього бiля самого
будинку напали й пройняли ножами кiлька невiдомих, що одразу ж зникли.
диний лiкар, що вгадав хворобу й мiг ще врятувати життя iмператора
Iоанна, сам пiшов у небуття, i це зробив проедр Василь, який власними
руками дав iмператору отруту в час походу пiд горою Олiмп.
Iмператор Iоанн знав, що вiн дуже тяжко хворий. Проте така вже природа
людська, а iмператорська й тим паче, - Iоанн Цимiсхiй не хотiв, не вiрив,
що незабаром покине цей свiт.
Правда, вiн говорив усiм навкруг, що, либонь, помре, швидше велiв
будувати в Константинополi на Халцi храм во iм'я Христа-спасителя, коли ж
йому доповiли, що храм цей закiнчують, то велiв покласти там привезене ним
з Палестини волосся з голови Iоанна Предтечi й приготувати там же
мармурову гробницю для бренного свого тiла.
Але все це були тiльки пустi слова - Iоанн хотiв, щоб живi дбали про
нього, молились, благали бога, що ж до самого бога - вважав, що ще один
храм йому не завадить.
Цимiсхiй вдався й до iнших заходiв - маючи незчисленнi ма тки в усiх
фемах* (*Феми -областi.) iмперi©, вiн велить один iз них, - невеликий, пiд
Константинополем, - продати, а одержанi грошi роздати ницим людям,
особливо тим, що страждають вiд падучо© хвороби. Iоанн Цимiсхiй робить це
навмисне - божевiльнi ходять по Константинополю, падають, волають,
моляться за одужання всемогутнього Iоанна.
Згаду Цимiсхiй ще про одно. З патрiархом Антонi м, якого вiн сам
колись вивiз iз Студiйського монастиря й висвятив на соборi в
Константинополi, в нього склались недобрi стосунки: воюючи в Азi©,
Цимiсхiй змушений був позбавити духiвництво багатьох пiльг, через що
Антонiй запалився жагучою ненавистю до Iоанна.
Тепер Цимiсхiй звелiв привезти в Великий палац не патрiарха, а пископа
адрiанопольського - Миколу; довго був з ним один на один, як усi говорили,
а пископ ствердив, висповiдався в сво©х грiхах, благав пископа бути
посередником мiж ним i богом.
Так дiяв Цимiсхiй i так нiбито готувався до смертi. Але коли починалася
нiч, вiн непоко©вся, кликав жону Феодору, проедра Василя, не вiдпускав ©х
вiд себе, благав ©х шукати рятунку, перемогти хворобу, прагнув вирватися з
©© лабетiв, жити, жити!
Василiса Феодора весь час була з ним - перевертала разом з слугами на
ложi, напувала, давала знадоб'я, яке навiвало сон, зволожувала оцтом чоло
й вуста. Але вона сама почувала себе недобре, страждала вiд печiнки, часом
не могла вийти з кiтону. Тiльки проедр - паракимомен Василь - не залишав
тепер Цимiсхiя.
В одну з ночей Iоанн довго мовчки лежав на сво му ложi, слухав, як за
стiнами свистить осiннiй вiтер, дивився на мусi©* (*Мусi© - моза©ки.)
колишнiх iмператорiв, що з молитовниками в руках, з пiднятими вгору очима
змальованi були навкруг усiх стiн спочивальнi.
- I одно, що не да менi спати, одужати, жити, - раптом пролунав у
тишi спочивальнi його голос.
Проедр Василь, що сидiв у цей час недалеко вiд ложа й, склепивши
повiки, спочивав, схопився й запитав:
- Ти про щось говориш?
- Я говорю про те, - вiдповiв Iоанн, - що нiхто не хоче й не може
допомогти менi у Великому палацi.
По безбородому обличчю проедра Василя пробiгла ледь помiтна посмiшка.
- Але чому ти забув про мене? - запитав вiн. - Правда, я розумiю,
зовсiм недавно бiля гори Олiмпу ти говорив, що я не дбав i не дбаю про
тебе, що я обдурював i зраджував тебе.
- Проедре! - прохрипiв Iоанн. - Це були несправедливi слова, i я вже
сказав про це. Я вiрю тiльки тобi, бо iнакше збожеволiв би в цiй
спочивальнi.
- Спасибi тобi, василевсе, - схилив голову Василь.
- I ще я вiрю однiй людинi в свiтi, - продовжував Iоанн, - яка не
допустила б, щоб я так хворiв i страждав, яка могла б вирвати мене з
лабетiв смертi, але яка, на жаль, перебува зараз далеко вiд
Константинополя.
- Ти про кого дума ш?
- Я говорю про Феофано, яку ми вислали в далеку Вiрменiю.
Проедр мовчки стояв перед iмператором.
- Я звик вгадувати тво© думки, - сказав вiн, - знав, що ти захочеш
бачити Феофано, бо справдi вона дина може пiдвести тебе з ложа, через що
давно послав у Вiрменiю дромон* (*Дромон - великий корабель.).
- Ти добре зробив, проедре. Я хочу бачити Феофано, тiльки вона
з'явиться в Константинополi.
2
Проминуло шiсть рокiв вiдтодi, коли Iоанн Цимiсхiй пiсля вбивства
Никифора Фоки за вимогою патрiарха Полi вкта вислав Феофано на острiв Прот
у Пропонтидi, а ще пiзнiше, коли вона втекла звiдти й сховалась у соборi
Софi©, вислав, за власним уже розсудом, у далеку Вiрменiю.
Iмператор Iоанн додержав слова - усi цi роки Феофано жила у Вiрменi©, в
городi Анi* (*Анi - столиця Вiрменi©.), як справжня василiса, мала палац,
багатьох слуг, скарби. Разом з нею жили спочатку й обидвi ©© дочки - Зоя й
Анна. На десятому роцi менша ©© дочка Зоя померла, i з нею залишилась одна
Анна.
Феофано була такою ж, як i у днi молодостi, - завзятою, упертою,
жорстокою, в сво© тридцять п'ять лiт вона лишилась чарiвною, красивою, як
i ранiше, роки, здавалося, обминали ©©, на гарному, рiвному, як мармур,
обличчi не було жодно© зморшки, очi так само блищали пiд рiвними тонкими
бровами, уста пашiли, витонченим рукам ©©, персам, усiй постатi могли б
позаздрити самi богинi.
Однаковим лишилося й серце Феофано - рiк за роком у нього збиралась
образа, жадоба помсти, ненависть до Iоанна Цимiсхiя, до проедра Василя, з
яким, либонь, була зв'язана бiльше, нiж з Iоанном, бо з ним заподiяла
смерть свекру сво му Костянтину, чоловiку Роману, Никифору Фоцi, разом
вони клали корону й на голову Iоанна Цимiсхiя.
I Феофано готувалася до боротьби з ними - тут, в Анi, вона часто
навiдувалася й стала другом царя Ашота, приймала в себе вдома й сама була
бажаною гостею багатьох iшханiв* (*Iшхани - аристократiя, знать (вiрм.).),
раз i другий ©здила в Грузiю, де говорила з царем Давидом, азнаурами*
(*Азнаури - дворяни (груз.).), Феофано зна , що робить, - у Грузi© й
Вiрменi© безлiч людей ненавидять Вiзантiю, яка прагне поневолити ©хнi
землi, i Ашот, i Давид - вороги iмператорiв роме©в, але мати малолiтнiх
Василя й Костянтина, яку вигнали з Константинополя, може стати ©х щирим
другом. Вплива й краса Феофано, боже, до чого чудова ця удовиця-василiса!
Не забува Феофано ще одного - недалеко звiдси, в Каппадокi©, пiдiймали
повстання проти Iоанна брат Никифора Фоки Лев i син його Вард; нинi Лев
живе ослiплений у Амазi©, Варда постригли й вислали в монастир на островi
Хiосi. Феофано цiкавиться Вардом Фокою, зустрiча в Анi його прихильникiв
- все в цьому свiтi може знадобитись!
Одягнутий у чернечу рясу Вард Фока, одержавши першу звiстку про
Феофано, яка живе в далекiй Вiрменi©, ожив духом. Вард Фока добре пам'ята
свою тiтку. Ще в Константинополi, зустрiчаючи Феофано, вiн божеволiв вiд
©© краси. Чернець Вард, що змушений нинi проводити час у постах i молитвах
в монастирi на островi Хiосi, почувши здалеку клич Феофано, готовий
зробити все, що вона звелить.
У Константинополi також пам'ятали про Феофано. У Вiрменi© вона одержала
вiд проедра два пергаменти з побажанням доброго здоров'я й щасливого
повороту до Константинополя. Проедр Василь думав, дiяв, пiдбадьорював
Феофано.
I от з Константинополя прибув дромон. У руках Феофано опинився ще один,
i найдорожчий, пергамент. Проедр Василь велiв ©й негайно повертатись до
столицi iмперi©.
Була пiзня осiнь, коли дромон Феофано одiрвався вiд берегiв Вiрменi© й
поплив на захiд. Перед ними був далекий шлях, у Понтi Евксiнському в цей
час лютували страшнi бурi, горами ходили хвилi, вiяли холоднi пiвнiчнi
вiтри. Навiть бувалi мореходцi-роме© боялись вирушати в небезпечну путь.
Феофано ж не зважала нi на що. Зухвала й завзята, вона нiколи й нiчого
не боялась, не лякало ©© й тепер море. Разом з дочкою Анною зiйшла вона на
дромон, спустилась в трюм, де можна було сховатись вiд вiтру й дощiв,
терпляче сидiла там, поки важкий дромон, стрибаючи на хвилях, посувався
пiд пiвденними берегами Понту. Втiм, мореходцi-роме© боялись у цю пору
року скелястих берегiв, де на камiннях дромон мiг розбитись в трiски, -
вони йшли далеко в морi, звiдки вряди-годи, коли розсiювались хмари й
виглядало сонце, видно було ген-ген на пiвднi гори Азi©. Так минали днi й
ночi, позаду лишились Сiноп, Амастрида, Iраклiя, дромон наближався до
Константинополя.
Iнодi, коли була краща година, Феофано з дочкою виходили на палубу,
дивилися вперед - на захiд, поглядали на пiвнiч. Там над самим обрi м
висiли важкi, темно-сiрi, схожi на звалище скель хмари. Раз за разом товщу
цих хмар прорiзували гострi слiпучо-бiлi стрiли блискавиць, вiдблиски яких
тривожно грали на темно-синiх високих роздратованих хвилях, ще пiзнiше
звiдти долiтала луна далекого грому.
- Ти чого тремтиш, мамо? - запитувала перелякана дочка Анна.
- Там, - вiдповiла Феофано, стискуючи плечi дочки, - над Евксiнським