Страница:
©хати в цей час у привiллi степiв, дихати солодко-терпкуватими пахощами
квiтiв i трав...
Во© спiвають:
Гей, у полi, полi гостинець темнi ,
гостинець темнi , могила чорнi ,
а на тiй могилi та костi бiлiють...
Гей та гей, гей!
За Нежатою Нивою князь Володимир поверта до Сейму; довго ©де його
крутими берегами, що рясно поросли вiковими дубами, високими соснами, а
над самою водою вербами, лозою.
Тут уже стоять во©, що прийшли iз-за Волока, во води ©хнi й тисяцькi
ждуть князя, разом з ними ©дуть понад Сеймом, радяться, де i як насипати
вали, де гатити болота, де зрiзувати кучугури, а де ставити городи.
Втiм, вибирати мiсця для городiв не доводиться, тут скрiзь понад Сеймом
здавна живуть поляни, городища ©хнi Рильське, Путивль, Хоробор, а далi на
Деснi новий город Сiверський давно стоять як фортецi в полi, князь
Володимир велить насипати вали саме мiж цими городищами, а городи ставити
там, де колись сидiли з сво©ми родами старiйшини.
Люди радо зустрiчають Володимира, давно вже не бачили вони тут князiв,
добре робить ки©вський князь, що в полi насипа вали, а городища робить
городами, - уже вiд тих ординцiв, що налiтають i налiтають з степу, життя
нема , усi вони стануть поряд з полками, копатимуть рови, робитимуть гатi,
насипатимуть вали, - не когось, самi себе берегтимуть, дяка князевi
Володимиру.
Во© спiвають:
Гей, iз поля, поля хмара насува ,
то не чорна хмара - орда наступав,
кинув ратай рало, а меч витяга ...
Гей та гей!
Зупиня ться князь Володимир i на крутiй узлучинi рiчки Удай, де здавна
купцi, що ©дуть з Днiпра до Iтиля-рiки, перетягають сво© лодi©, тут вiн
велить ставити город Переволок, далi iде на Пирятин, за©жджа в Переяслав,
понад Супо м пряму на Мажеве, зупиня ться на високих кучугурах за
Пiсоченем* (*Сучасна Пiщана.).
Днiпро! Тут закiнчиться вал, який почина ться вiд нового города
Сiверського i захистить Ки©в зi сходу, тут уже риють пiски во©, якi стоять
пiд Роднею, по той бiк Днiпра видно на високiй горi фортецю.
Князь Володимир з дружиною просто на конях переплива Днiпро, але не
заверта до Роднi - йому нелюбо бачити чорнi обгорiлi стiни, двiр, де
закiнчив безславний свiй шлях князь Ярополк, вiн заверта лiворуч вiд
роднянських гiр, ©де вгору понад рiкою Россю, тут виросте ще один вал, що
захистить город Ки©в вiд пiвдня.
Конi тихо брели у високих травах над Россю. Широка, тиха, спокiйна,
вирвавшись з вузьких кам'яних берегiв, котила тодi вона, допливаючи до
старшого свого брата, Днiпра, води сво©; тут, у гирлi ©©, пiсля довго©
подорожi з порогiв завжди спочивали ки©вськi купцi, заморськi гостi, на
правому березi давно оселились, побудували сво© городища мирнi ординцi -
чорнi клобуки.
Князь Володимир ©хав на чолi дружини й милувався Россю, лугами, голубим
бездонним небом, позад нього, стримуючи коней, во© закiнчували пiсню:
Гей у полi, полi гостинець темнi ,
гостинець темнi , могила чорнi ,
а на тiй могилi та костi бiлiють...
Гей, та гей, та гей!!!
3
Але не тiльки землю свою оглядав i прагнув захистити князь Володимир -
вiн ©хав туди, куди вело його серце.
Тепер, ©дучи над берегами Росi, вiн згадував давню, останню розмову з
батьком князем Святославом, що говорив йому:
- Запам'ятай, що мати твоя Малуша, Малка, - рабиня, але нiколи не
соромся цього, сину, бо це не тавро, а любов i честь моя.
- Отче, де зараз мати моя Малуша? - запитав тодi Володимир.
Батько вiдповiв:
- Малуша жила в селi Будутинi, куди вислала ©© княгиня Ольга, i там
народила тебе, я не мiг повернути ©©, привезти до Ки ва, доки була жива
княгиня... Але, помираючи, княгиня дозволила привезти ©©.
- Привези, дай менi матiр, отче! - попросив тодi юний Володимир.
- Гаразд, сину, все зроблю, привезу твою матiр, - пообiцяв князь
Святослав.
А ще за кiлька днiв, прощаючись з сином на березi Почайни, князь
Святослав сказав:
- Я шукав свою любов, а твою матiр - Малушу, але не знайшов ©©. Прощай
i пробач менi, батьковi, сину!
Як давно-давно минув день, коли князь Святослав прощався з ним на
березi Почайни; вiтер надував вiтрила на лодiях, що мали плисти до
далекого Новгорода, на Горi iржали конi, князь Святослав збирався в
останнiй похiд до Дунаю.
I от пiсля довгих лiт князь Володимир, проминувши Родню й побувавши в
Хмiльнiй, Гутi, Межирiччi, ви©хав з лiсу, зупинив коня, побачив знову
Рось, що билась у високих сiрокам'яних берегах, долину, що стелилась
праворуч, селище, яке розкинулось мiж скель, кучугур, га©в.
Будуттi! Саме таким i уявляв собi це княже село Володимир - кiлька
десяткiв хиж у долинi, а вище вiд них, на пагорбi, два тереми, де, либонь,
живуть посадник княжий i во вода, десяток землянок ближче до Росi, стара,
напiврозвалена хижа в кущиках над самою рiчкою, - все було в Будутинi, як
i в iнших княжих селах.
Але це село було князю Володимиру милiше за всi, якi вiн оглянув на
далекому шляху вiд Ки ва, вiн радiв, що нарештi опинився тут, хотiв бачити
кожен кущ, камiнчик i навiть пiщинку - десь тут жила, а може, й нинi живе
його мати, тут вiн сам уперше побачив свiт, - боги, боги, як радiсно i як
разом з тим тужно було в цю годину князевi Володимиру!
Вiн по©хав лiворуч, до скелястого берега Росi, звiдки мiг бачити все
навкруг, де пiсля далеко© дороги могла спочити й попасти коней дружина, де
так хотiв спочити й сам князь.
Уже вечорiло, на заходi ще палахкотiв багрянець, а на сходi густо
синiло небо, як завжди в такий час, тихо було навкруг, лист не ворушився
на деревах, замовкли птахи, тiльки переливалась i переливалась мiж скелями
Рось, десь дзюркотiли в кручi потоки.
Князь зiйшов з коня.
- Тут будемо й ночувати! - сказав вiн дружинi.
Во© чимшвидше схоплювались з коней, поспiшали до рiчки, обмивали порох
з тiл, пускали в трави коней, незабаром на березi, вiдбиваючись у чорнiй
глибинi води, загоготiло вогнище.
Тiльки князь Володимир не пiшов до рiчки, сiвши на каменi, спер голову
на руки, дивився, як швидко згаса багрянець на заходi, а зi сходу насува
нiч. Ось низько над обрi м спалахнула велика промениста зоря.
Недалеко на стежцi почулись важкi кроки - у вечiрнiх присмерках
окреслились людськi постатi, коли ©х освiтило промiння багаття, князь
побачив двох старих, сивоусих, одягнутих у такi ж самi старi темнi платна,
з мечами бiля пояса чоловiкiв.
- Чолом тобi, княже! - низько схилили вони перед ним сво© голови.
- Добрий вечiр, люди! - тепло вiдповiв ©м князь. - Хто сте?
- Посадник Тедь, - озвався один iз них - кощавий, з гострими вилицями,
з дивно ясними, голубими, мабуть, очима.
- А я, княже, во вода твiй Радко, - глухим, застудженим голосом
прохрипiв другий - дуже високий, ще бiльш сухий, нiж Тедь, з сивими
вусами, що сягали йому до пояса.
- Сiдайте, мужi мо©, - показав ©м князь на камiння.
- Ми, княже, хотiли просити тебе заночувати в селi, в теремi, -
винувато сказав Тедь.
- А чим, мужi мо©, тут недобре? - посмiхнувся Володимир. - Ляжемо на
травицi, вкри мось небом, Рось нам ще й пiсню заспiва ... Любо менi тут,
мужi мо©...
- I справдi любо, - тим самим винуватим, але смiливiшим голосом сказав
Тедь. - То, може, велиш принести воям тво©м i тобi, княже, ©сти, випити?
- Спасибi, мужi, - сказав Володимир, - ма мо що i ©сти, i пити.
Тедь i Радко сiли на камiнь напроти князя, розповiли про неврожа©, про
ординцiв, що крадуть худобу в табунах.
Князь Володимир розповiв ©м, що дума насипати над Россю й далi полем
аж до самого Ки ва вали, ставити тут, де Будутин, город. Тедь i Радко дуже
зрадiли.
- Це дуже добре, княже, так краще убережемо землю. Во© принесли князевi
смажено© на вугiллi, нарiзано© тонкими скибочками конини, що при мно пахла
димком, хлiба, корчагу з вином, вiн випив i закусив сам, почастував
посадника й во воду, що одразу розiмлiли.
- А живуть у Будутинi сво©, мiсцевi люди, - поцiкавився князь, - чи
тут хтось i з Ки ва?
- Живемо, княже, багато лiт однаково, нiби одним родом, - вiдповiв
посадник, - на князiв працю мо, хтось гукне за Россю - кида мо рала,
беремо мечi, тут народились, тут нам i кончина. Iз Ки ва-города нiхто не
©де, та й кому, княже, охота сидiти тут, край землi.
Князь Володимир дивився на вечiрницю, що висiла вже зовсiм низько над
обрi м, велика, малинова, опускалась у тумани.
- Тiльки раз при©хала до нас з Ки ва жона, - згадуючи минуле, продовжив
Тедь. - Давно, ой давно це було, княже, привезли ©© гриднi, тут i стерегли
©©...
- Як звали цю жону? - дуже тихо i зовсiм нiби байдуже запитав
Володимир.
- Малуша, княже, - одразу пригадав Тедь. - Отут вона жила, в цiй хижi у
баби Желанi, тут народила дитину.
Тедь показав на стару хижу в кущах, що розвалювалась, вростала в землю.
- А потiм?
- Потiм, княже, при©хали гриднi й забрали в не© дитину.
- А жона?
- Померла Желань, - стискуючи голову, пригадував Тедь, - жона Малуша
довго ще жила в хижi, а потiм ©© й не стало.
- Померла?
Тедь довго не вiдповiдав.
- Не знаю, княже, - глухо й з великим смутком закiнчив Тедь. - Може,
пiшла з села, може, лежить десь пiд каменем у Росi, а тiльки не стало ©©,
хижа сто©ть порожня, ми вже ©© не чiпа мо - дуже хороша була жона Малуша,
дуже ми любили ©©.
На тiм розмова й закiнчилась. Тедь i Радко помiтили, що князь Володимир
сидить, низько схиливши голову на руки, вiн, либонь, стомився пiсля
дороги. Мужi встали, попрощались, пiшли стежкою до села.
Але Володимир не спав, коли Тедь i Радко зникли, вiн пiдвiв голову,
подивився навкруг - на скелi над Россю, чорну воду, в якiй вiдбивалось
багаття, на хижу, що без дверей, iз розваленим дахом, сiрими стiнами
стояла мiж кущiв, - i глибокий, невимовне важкий стогiн вирвався з його
грудей.
4
Рогнiда думала про князя Володимира. Проминуло три мiсяцi вiдтодi, як
вiн був у Полотську, а вже звiдти - через гiнцiв посадника Путяти -
прислала вона князевi Володимиру написану залiзним вiстрям на берестi
грамоту.
"Я, княже мiй Володимире, - писала Рогнiда, - живу, як i ранiше, в
теремi отцiв, во вода Путята добре дба про мене, в усьому маю достаток.
дине болить, що не вiдаю, як ти живеш, княже, дуже турбуюсь, бо ходиш,
про землю дбаючи, пiд мечем... I не токмо про себе думаю, ношу пiд серцем
тво дитя, - i йому, i менi ти потрiбний, княже. Напиши ж грамоту, хоч
одно слово через гiнця Путяти, може, легше менi буде тут, у лiсах
полотських..."
Прочитавши цi рядочки берестяно© грамоти, Володимир випустив ©© з рук i
довго сидiв, дивлячись на вогонь свiчi, що пiд подихом вiтерця з вiкна то
схилявся набiк, то круто пiдносився вгору.
Вiн пригадав ще одну нiч, коли свiча горiла в палатi у городi
Полотську, коли горда дочка Регволда прийшла до нього, роззула, стала його
жоною.
"Я тебе полюбила, княже, - говорила тодi Рогнiда, - а ти подумай, дай
менi вiсточку з города Ки ва".
Вiн не мiг досi дати цi © вiсточки й знаходив для цього причини...
Жорстока брань з Ярополком поглинала весь його час i сили, закiнчилась
брань, але почалися турботи про землю, iз дружиною сво ю князь Володимир
об'©хав усе поле на схiд i на полудень вiд Ки ва, що не нiч - спав у
iншому теремi, хижi, а то й просто на землi, поклавши сiдло в голови, -
нi, вiн не мiг у цей час думати про далекий Полотськ, не мiг послати
грамоти княгинi Рогнiдi.
Проте чи тiльки через це не послав князь Володимир грамоти, яко© так
ждала Рогнiда? Все залишилось би так, як i в Полотську, закiнчивши брань,
вiн щиро, одверто написав би Рогнiдi: "Я жду тебе в городi Ки вi..."
Але князь Володимир не мiг так написати, бо в життя мого увiрвалось те,
чого вiн не ждав i не шукав, - одна нiч, проведена в палатi Юлi©,
розiрвала навпiл його душу.
За вiкном висить повний мiсяць, шумить, затиха Гора, ось пройшли,
гупаючи ногами, гриднi, на столi горить, стiкаючи воском, свiча, в
промiннi ©© видно берестяну грамоту, а от у переходах терема чути кроки,
вiн пiзна ©х, - це пройшла з сiней на верх княгиня Юлiя, нинi вранцi у
стравницi вона сказала, що хоче з ним говорити й ждатиме його вночi в
сво©й палатi.
Що ж, вiн пiде зараз до не©. Князь Володимир довго дивиться на
берестяну грамоту, що лежить на столi. "Напиши хоч одно слово, може, легше
менi буде тут, у лiсах полотських..." Вiн гасить свiчу. Не сьогоднi вночi
писати йому вiдповiдь Рогнiдi.
Якусь хвилину князь Володимир сто©ть бiля розчиненого вiкна. На Горi
тихо, десь на косах Днiпра несамовито кричать птахи, над обрi м i по
всьому небу висять дуже великi мiнливi зорi, знадвору лине задушливе,
гаряче повiтря, - скоро-скоро вже почнуться грози й дощi.
Вiн iде до дверей, вiдкрива ©х, виходить у Золоту палату, на мить
мiсячний промiнь освiтлю непокриту його голову, княжий знак, чуб,
запаленi очi, стиснутi в напрузi уста.
Десь у переходах нiбито пролунали кроки. Вiн переступа промiнь мiсяця
на пiдлозi, скрада ться в тiнi пiд стiною, де висять доспiхи батька
Святослава.
Але це тiльки почулось - у теремi тихо, нiде не чути нi людського
голосу, нi крокiв, сплять усi, в сiнях сто©ть сторожа.
Переходи, темнi знамена пiд стiнами, скiсне промiння з високих, вузьких
вiкон, тихi, нечутнi кроки на мостинах - далi й далi йде князь Володимир,
зупиня ться, стука в дверi, жде, чу напруженi удари свого серця.
Юлiя вiдкрива дверi палати. За нею - пiвтемрява, промiнь мiсяця ледь
торкнувся вiкна, блука на стiнах, столi, ложi.
- Як я рада, що ти прийшов, - шепоче вона. - Тiльки-но навiть молилась,
щоб це сталось.
Володимир ступа вперед, сiда бiля столу.
- Що молитва? - говорить вiн. - Ти мене кликала, от я й тут.
- Я знала, що ти прийдеш, спасибi тобi, княже.
- Сядь, Юлi ! - каже Володимир. - Ти менi щось мала сказати?
- Так, - вiдповiла вона. - Я хотiла тобi багато сказати.
Юлiя сiда на лавi так, що плече ©© торка ться його плеча. У мiсячному
сяйвi вiн бачить близько перед собою обличчя, подiлене навпiл, нiби ниткою
перерiзане чорне волосся, тонкий нiс, що здрига ться вiд напруженого
дихання, уста, очi - великi темнi очi, в яких тремтить вiдсвiт мiсяця, -
о, вiн зна цi очi, уста.
- Ти запиту ш, княже, що я хотiла тобi сказати? Невже ти сам не зна ш,
не вiдчува ш цього?
Вона кладе руку на його плече, й вiн чу , як тремтять, торкаючись тiла,
©© пальцi.
- Ти зна ш, - вiдповiда Володимир, - що я не був у Ки вi, ©здив у
землi.
- Але ти давно повернувся звiдти.
- Так, давно... Я вже три днi тут, на Горi.
- От бачиш! Три днi - це дуже багато, невже ти всi цi днi не хотiв мене
бачити?
- Я скажу правду, Юлi . Так, я хотiв тебе бачити, але не смiв, я ж
говорив тобi - в городi Полотську жде мого слова Рогнiда.
Пальцi Юлi© стискують плече Володимира.
- Скажи правду, княже! Ти любиш ©©? Мовчиш? Чому?
- Ти мене марно про це запиту ш, Юлi , бо зна ш, що я давно, ще в
Новгородi, а потiм у Полотську, нарiк Рогнiду сво ю жоною. Нинi я одержав
вiд не© грамоту.
- Знаю, - вирива ться в Юлi©, - чула, що при©хали гiнцi з Полотсько©
землi.
- Добре, - посмiха ться Володимир, - що ти зна ш про полотських гiнцiв,
це справдi вони привезли грамоту вiд Рогнiди. Але ти не зна ш, що вона
пише менi, Рогнiда; вона, Юлi , носить пiд серцем мою, рiдну менi
дитину...
- Так, - Юлiя рвучко прийма з плеча Володимира свою руку, - я розумiю,
чому ти не приходив до мене... А що тепер робити менi?
- Юлi ! - говорить вiн. - У ту нiч ти мене питала, що тобi робити, i я
сказав: ти - жона брата мого Ярополка, якому вiддаю честь як князевi, тобi
такожде належить честь i слава як княгинi.
- Ти щедрий, вiддаючи менi честь i славу, - засмiялась Юлiя. - Але я...
жона твого брата, нинi...
- Ти чому замовкла? - вiдчуваючи гiркоту ©© смiху, запитав Володимир.
- I я непразна, княже Володимире, такожде ношу дитину пiд серцем...
Вiн пiдвiвся з-за столу, став перед нею.
- Чия це дитина? - Вiн дивився на не© - в очi, де, як двi голубi
намистинки, блищав вiдсвiт мiсяця, на закушенi уста.
- Я не знаю, чия вона! - вирвалось у Юлi©. Володимир одiрвав вiд не©
сво© очi, подивився навкруг - на стiл, де стояли корчага й два келихи, на
ложе...
- Нi, нi, - долетiв до нього шепiт Юлi©, - ця дитина - плiд нашо©
любовi.
Володимир нiби не чув останнiх ©© слiв, жах того, що сталось, огорнув
його душу, стиснув серце. Вiн важко сiв на лаву, спер голову на руки,
довго сидiв так, поринувши в сво© думи, Юлiя ж стояла, ждала.
- Колись, - пiдвiвши нарештi голову, почав Володимир, - ти сказала, що
бо©шся йти сюди, в цю палату, бо тобi ввижалась тiнь мужа твого Ярополка,
я ж сказав, що це тiльки зда ться, i сам пiшов з тобою, бо тодi тiнi цi ©
не було.
Вiн помовчав якусь хвилину, пригадуючи, либонь, усе, що тодi сталось.
- Пiзнiше, в iншу нiч, - говорив Володимир, - вже я сказав, що тiнь
Ярополка сто©ть мiж мною й тобою, проте тодi вже ти не згодилась, а
сказала, що ©© не було й нема ... Але вона була, , буде; тiнь Ярополка
стояла й сто©ть мiж нами, зараз це вже навiть не тiнь, а його дитя - кров,
голос, серце... Якщо ж це дитя мо , тим страшнiше менi буде жити в свiтi:
тiнь брата Ярополка вiчно стоятиме передо мною...
- Володимире! - скрикнула Юлiя. - I це тво останн слово?
Обернувшись до не©, вiн довго дивився на ©© обличчя так, нiби нiколи
ранiше його не бачив. I правда - тi © Юлi©, яку вiн знав, цiлував, пестив,
уже не було, на нього дивилося красиве, але чуже обличчя, чудовi, але
далекi очi...
- Я тебе не винувачу, - обхопивши голову руками, сказав Володимир, -
винен сам, тiльки я в цьому винен. Важко, о, як важко буде тепер менi жити
в свiтi, не знаю, коли i як спокутую свою провину. Тобi, Юлi , буде легше,
в тебе народиться дитина, може, буде це син, ти, як княгиня, житимеш тут,
на Горi, - заради себе й сина. Я дбатиму про тебе i про нього...
- Ти говориш, що дбатимеш про мене й свого сина? - посмiха ться,
скрививши уста, Юлiя. - Що ж, за це, княже, спасибi. Але про мене тобi не
доведеться дбати, - скоро ти не побачиш мене в Ки вi.
- Ти хочеш повернутись назад у Константинополь, до сво © царсько©
родини?
Юлiя якусь хвилину мовчала, а от схитнула головою, промовила рiшуче,
хижо:
- Слухай, Володимире, прощаючись з тобою, скажу правду: я - така ж
небога василевса Романа i сестра Василя, як ти - iмператор. Ти - син
рабинi, я ж була просто рабинею.
Цi слова в саме серце вразили князя Володимира, i вiн, незважаючи на
власний бiль i розпач, крикнув:
- Боги! Який же нещасний i безталанний був брат мiй Ярополк! Кому вiн
повiрив - тобi, iмператорам, Вiзантi©?
- Прийде час, - зухвало сказала Юлiя, - i тобi також доведеться
повiрити Вiзантi©. А тепер прощай! Я зроблю не так, як ти бажа ш, сама
собi дам раду. Про сина ж тобi доведеться подбати, вiн вiддячить за себе й
мене...
Темно не тiльки в княжому теремi, жоден вогник не свiтиться i в теремах
навкруг, во води, мужi, все боярство Гори любить раннього вечора добре
випити й по©сти, тiльки темнi , вимощу ться на пухових ложах i непробудно
спить аж до свiтання.
Недалеко вiд княжого двору темнi терем боярина Воротислава. Поруч з
ним стояв за частоколом терем во води Блуда, але його розiбрали до пня, -
так велiв князь. Боярин Воротислав зруйнував i частокiл мiж дворами, нинi
це один двiр. Пощастило бояриновi - розкидаючи частокiл, знайшов пiд
грушею мiх iз золотом, який закопав Блуд. Мертвому нiчого не треба, живому
знадобиться.
Зараз уночi на великому дворi Воротислава тихо, з вiкон не пробива ться
свiтло, спить, либонь, боярин, жона його, дiти, а в клiтях i хижках
дворяни.
Та нi! Тiльки вiкна завiшенi в теремi, у великiй свiтлицi горять свiчi,
жона Яруна дiста з погреба корчаги, ставить на стiл солону веприну,
квашенi яблука, гриби.
Навкруг столу сидять бояри Коницар, Ву фаст, Iскус в, во води Вовчий
Хвiст, Слуда. Усi вони добре пiдпили, на вгодованому обличчi Коницара
ряснiють зерна поту, Слуда непомiтно розпустив уже черес на животi.
- Тиша! - каже Коницар. - Тиша велiя в городi Ки вi. Служили Ярополку,
служимо Володимиру.
Боярин Ву фаст б' Коницара по плечу, говорить:
- Ти ж сам, Коницаре, да ш йому золото.
- Не я, всi ми да мо золото, - хижо перебива Коницар. - Але хiба ми
подару мо йому хоч би один золотник? Нi, княже Володимире, не таке тепер
боярство, ми служили Ользi, Святославу й Ярополку, мали вiд них землi,
рiки, лiси... Чу те, бояри, через це ми й вiру Христову прийняли: боговi -
боже, князевi - княже, а нам те, що дасть князь. Чи так говорю?
За столом лунають схвальнi голоси - правду говорить Коницар, однодумне
боярство Гори.
- Подивимось, - продовжу сп'янiлий боярин, - що Володимир дасть нам?
Прийшов, убив Ярополка. Що ж, не пощастило з нашим князем - присяглись
служити Володимиру, надi мось, що вiн нам дасть. Проте поки що робочич нi
про що не дума , каже - дай, дай, дай... Гаразд, я даю, ще й ще йому дам,
але ж моя земля мусить давати прирiст, худоба - приплiд, а золото - ще
золото.
Коницар замовка . У свiтлицi наста тиша, надворi валують пси.
Воротислав, що не сiда до столу, а прислужуеться пiзнiм гостям, виходить
у сiни, тихо одсува засув дверей i, скрадаючись пiд темною стiною, сто©ть
на причiлку, слуха .
Пси замовкають, на Горi тихо, темно, вогник блима тiльки в сiнях
княжого терема, де стоять гриднi. Воротислав поверта ться в свiтлицю,
каже, що надворi спокiйно.
Сполошенi псами бояри й во води говорять тихше.
- А скажи менi, во водо, - зверта ться до Вовчого Хвоста во вода Слуда,
- чи можна валами й городами загородити всю нашу землю?
- Не валами й городами загороджу ться земля, - хитро вiдповiда Вовчий
Хвiст, - а во©нством, мечами...
- Де ж вiзьме Володимир це во©нство? - продовжу Слуда.
- Не вiдаю... Знаю, що вiдколюються й вiдколюються вiд Ки ва землi,
радимичi й в'ятичi не платять данi, чорнi булгари збирають рать,
червенськi городи лежать пiд Польщею, а ще й Вiзантiя.
- Так до чого ж цi вали й городи? - смi ться Слуда.
- Не вiдаю, - повторю Вовчий Хвiст. - Дума Володимир загородитись
валами, а чим загородиться вiд нас?
Довге й напружене мовчання пану в свiтлицi. Бояри й во води на©лись,
напились, думають уже й розходитись.
- Багато на себе взяв останнiй Святославич, - каже, непомiтно
застiбаючи пiд столом черес, Слуда, - хоче вiн, спираючись на землi,
подолати нас, усю Гору... Та куди йому? Робочич, ключницi син, i сам
такий, як вона...
Слуда говорить зовсiм тихо, во води й бояри нижче схиляються над
столом:
- Ма , кажуть, жону в городi Полотську - Рогнiду, а тут, переможений
похоттю женською, мужеськi жони розтля , жонолюбець вiн, якоже i
Соломон...
Усi смiються, знають, на що натяка Слуда, - княжий терем ма товстi
стiни, але Гора зна , що дi ться за ними.
5
Усю цю нiч князь Володимир не спав. Вiн не запалював свiчi, мiсяць
опустився за Щекавицею перед самим свiтанком, у примарному його сяйвi
князь сидiв бiля столу, дивився на стiни Гори, небо, зорi, що пливли
одвiчним сво©м шляхом.
Глибокi й складнi почуття хвилювали цi © ночi душу князя, - досi вiн
дiяв як полководець i князь, устрояв i давав лад Новгороду, вiв полунощнi
полки супроти братовбивцi Ярополка, подолавши його, став дбати про рiдну
землю, знав уже перемоги й поразки, але вiрив, що все зрештою подола .
I навiть те, що в городi Полотську вiн зустрiв i нарiк сво ю жоною
княжну Рогнiду, а в Ки вi провiв одну нiч з жоною загиблого брата Ярополка
Юлi ю, - все це вразило, глибоко схвилювало, пiднесло, але не тривожило
його душi, вiн приймав це як усмiшки долi, дарунки молодостi.
Але виявилось, що це були не дарунки молодостi, не усмiшки долi - нiч у
Полотську i ще одна нiч у городi Ки вi глибоко поранили серце Володимира.
Власне, нiч у Полотську не турбувала князя Володимира - вiн до цього
йшов, i так сталось. Вiн зробив зухвалий виклик долi - i доля обдарувала
його, що ж, Рогнiда буде йому доброю жоною, а вiн для не© мужем-князем.
А Юлiя?! Вiн не думав i не хотiв думати нiчого злого про не©, i в нiч
тризни по Ярополку, i нинi, пiзньо© ночi, вiн глибоко жалiв ©©, його,
самотнього досi в життi, вабила така ж самотня княгиня Юлiя, вона,
нарештi, була напрочуд красива, пристрасна, нiжна, тi © ночi вони були з
нею в одну душу й тiло.
Але та нiч не пiшла в безвiсть. Доля розплатилась за не© з князем
Володимиром. Досi вiн знав, часто, може, й жорстоку, а все ж правду життя,
нинi вiн не розумiв, де любов, а де ненависть, де правда, а де лжа життя,
князевi Русi вiднинi було важко жити.
Син двох отцiв - таким народиться i так житиме дитя Юлi©. Ярополк i
Володимир, о, в який страшний вузол зав'язала доля ©хнi iмена, жах того,
що сталось, огортав i огортав душу Володимира, серце його стiкало кров'ю
вiд невигойно© рани.
А нiч iшла, минала, мiсяць сховався за стiною Гори, й на небi дужче
заблищали зорi, десь на Подолi, а потiм i в передграддi стали
перекликатись когути. За Днiпром снувались рожевi нитки свiтанку, сторожi
городниць ударили в била.
Промiння свiтанку ввiрвалось i в палату, де сидiв Володимир, освiтило
його блiде обличчя, очi, пiд якими за цю нiч лягли глибокi темнi западини,
гострi вилицi, синюватi вуста.
Взявши в руки гостре лебедине перо, вiн писав у далекий Полотськ
Рогнiдi: "Я одержав твою грамоту, жоно моя, i дякую тобi за не©...
Вибачай, Рогнiдо, що не писав так довго, - багато муки й горя пережив я за
цей час, многi сумнiви, вагання й думи бентежать мене ще й нинi, але вiрю,
певен, що переборю ©х i спокiй прийде в мою душу, а ти допоможеш менi в
цьому, Рогнiдо..."
6
По цьому була осiнь - спочатку суха, золота, осяйна, а потiм дощова,
сiра, тягуча, з останнiм несподiваним громом, як це часто й ранiше
траплялось у городi Ки вi; коли осiнь повiльно, нiби тужна пiсня,
промайнула, почалися веселi, дзвiнкi приморозки, далi морози, першi снiги,
заметiлi, хуги, вiхоли...
Князь Володимир тяжко переживав осiнь i зиму. Самотнiй, зовсiм самотнiй
в сво©х покоях, нi з ким перекинутись одвертим, щирим словом, нi з ким
порадитись, нiкому вiдкрити свою спраглу, стомлену душу.
Вiн прокидався, як i всi в городi, задовго до свiтання, складав жертву
й снiдав з небагатьма во водами в холоднiй стравницi, чинив суд i правду в
палатi Людянiй, слухав тiунiв, гiнцiв iз земель Русi, слiв у Золотiй
палатi.
I хоч була осiнь, зима, тiуни й гiнцi кожного дня повiдали, як ростуть
вали, будуються городи на Iрпенi, Стугнi, Росi, по правому березi, на
Деснi, Супо©, Пслi й Сеймi, в полi за Днiпром. Князь велiв посилати й
посилати туди людей, везти харчi, дерево, кузнь, камiнь.
Днiпро замерз, але гули пiд копитами коней Соляний, Залозний i
Червенський шляхи. До Ки ва при©жджали сли вiд польського князя Менша, щоб
присягатись у любовi й дружбi, але князь Володимир вiдповiв ©м, що прийме
квiтiв i трав...
Во© спiвають:
Гей, у полi, полi гостинець темнi ,
гостинець темнi , могила чорнi ,
а на тiй могилi та костi бiлiють...
Гей та гей, гей!
За Нежатою Нивою князь Володимир поверта до Сейму; довго ©де його
крутими берегами, що рясно поросли вiковими дубами, високими соснами, а
над самою водою вербами, лозою.
Тут уже стоять во©, що прийшли iз-за Волока, во води ©хнi й тисяцькi
ждуть князя, разом з ними ©дуть понад Сеймом, радяться, де i як насипати
вали, де гатити болота, де зрiзувати кучугури, а де ставити городи.
Втiм, вибирати мiсця для городiв не доводиться, тут скрiзь понад Сеймом
здавна живуть поляни, городища ©хнi Рильське, Путивль, Хоробор, а далi на
Деснi новий город Сiверський давно стоять як фортецi в полi, князь
Володимир велить насипати вали саме мiж цими городищами, а городи ставити
там, де колись сидiли з сво©ми родами старiйшини.
Люди радо зустрiчають Володимира, давно вже не бачили вони тут князiв,
добре робить ки©вський князь, що в полi насипа вали, а городища робить
городами, - уже вiд тих ординцiв, що налiтають i налiтають з степу, життя
нема , усi вони стануть поряд з полками, копатимуть рови, робитимуть гатi,
насипатимуть вали, - не когось, самi себе берегтимуть, дяка князевi
Володимиру.
Во© спiвають:
Гей, iз поля, поля хмара насува ,
то не чорна хмара - орда наступав,
кинув ратай рало, а меч витяга ...
Гей та гей!
Зупиня ться князь Володимир i на крутiй узлучинi рiчки Удай, де здавна
купцi, що ©дуть з Днiпра до Iтиля-рiки, перетягають сво© лодi©, тут вiн
велить ставити город Переволок, далi iде на Пирятин, за©жджа в Переяслав,
понад Супо м пряму на Мажеве, зупиня ться на високих кучугурах за
Пiсоченем* (*Сучасна Пiщана.).
Днiпро! Тут закiнчиться вал, який почина ться вiд нового города
Сiверського i захистить Ки©в зi сходу, тут уже риють пiски во©, якi стоять
пiд Роднею, по той бiк Днiпра видно на високiй горi фортецю.
Князь Володимир з дружиною просто на конях переплива Днiпро, але не
заверта до Роднi - йому нелюбо бачити чорнi обгорiлi стiни, двiр, де
закiнчив безславний свiй шлях князь Ярополк, вiн заверта лiворуч вiд
роднянських гiр, ©де вгору понад рiкою Россю, тут виросте ще один вал, що
захистить город Ки©в вiд пiвдня.
Конi тихо брели у високих травах над Россю. Широка, тиха, спокiйна,
вирвавшись з вузьких кам'яних берегiв, котила тодi вона, допливаючи до
старшого свого брата, Днiпра, води сво©; тут, у гирлi ©©, пiсля довго©
подорожi з порогiв завжди спочивали ки©вськi купцi, заморськi гостi, на
правому березi давно оселились, побудували сво© городища мирнi ординцi -
чорнi клобуки.
Князь Володимир ©хав на чолi дружини й милувався Россю, лугами, голубим
бездонним небом, позад нього, стримуючи коней, во© закiнчували пiсню:
Гей у полi, полi гостинець темнi ,
гостинець темнi , могила чорнi ,
а на тiй могилi та костi бiлiють...
Гей, та гей, та гей!!!
3
Але не тiльки землю свою оглядав i прагнув захистити князь Володимир -
вiн ©хав туди, куди вело його серце.
Тепер, ©дучи над берегами Росi, вiн згадував давню, останню розмову з
батьком князем Святославом, що говорив йому:
- Запам'ятай, що мати твоя Малуша, Малка, - рабиня, але нiколи не
соромся цього, сину, бо це не тавро, а любов i честь моя.
- Отче, де зараз мати моя Малуша? - запитав тодi Володимир.
Батько вiдповiв:
- Малуша жила в селi Будутинi, куди вислала ©© княгиня Ольга, i там
народила тебе, я не мiг повернути ©©, привезти до Ки ва, доки була жива
княгиня... Але, помираючи, княгиня дозволила привезти ©©.
- Привези, дай менi матiр, отче! - попросив тодi юний Володимир.
- Гаразд, сину, все зроблю, привезу твою матiр, - пообiцяв князь
Святослав.
А ще за кiлька днiв, прощаючись з сином на березi Почайни, князь
Святослав сказав:
- Я шукав свою любов, а твою матiр - Малушу, але не знайшов ©©. Прощай
i пробач менi, батьковi, сину!
Як давно-давно минув день, коли князь Святослав прощався з ним на
березi Почайни; вiтер надував вiтрила на лодiях, що мали плисти до
далекого Новгорода, на Горi iржали конi, князь Святослав збирався в
останнiй похiд до Дунаю.
I от пiсля довгих лiт князь Володимир, проминувши Родню й побувавши в
Хмiльнiй, Гутi, Межирiччi, ви©хав з лiсу, зупинив коня, побачив знову
Рось, що билась у високих сiрокам'яних берегах, долину, що стелилась
праворуч, селище, яке розкинулось мiж скель, кучугур, га©в.
Будуттi! Саме таким i уявляв собi це княже село Володимир - кiлька
десяткiв хиж у долинi, а вище вiд них, на пагорбi, два тереми, де, либонь,
живуть посадник княжий i во вода, десяток землянок ближче до Росi, стара,
напiврозвалена хижа в кущиках над самою рiчкою, - все було в Будутинi, як
i в iнших княжих селах.
Але це село було князю Володимиру милiше за всi, якi вiн оглянув на
далекому шляху вiд Ки ва, вiн радiв, що нарештi опинився тут, хотiв бачити
кожен кущ, камiнчик i навiть пiщинку - десь тут жила, а може, й нинi живе
його мати, тут вiн сам уперше побачив свiт, - боги, боги, як радiсно i як
разом з тим тужно було в цю годину князевi Володимиру!
Вiн по©хав лiворуч, до скелястого берега Росi, звiдки мiг бачити все
навкруг, де пiсля далеко© дороги могла спочити й попасти коней дружина, де
так хотiв спочити й сам князь.
Уже вечорiло, на заходi ще палахкотiв багрянець, а на сходi густо
синiло небо, як завжди в такий час, тихо було навкруг, лист не ворушився
на деревах, замовкли птахи, тiльки переливалась i переливалась мiж скелями
Рось, десь дзюркотiли в кручi потоки.
Князь зiйшов з коня.
- Тут будемо й ночувати! - сказав вiн дружинi.
Во© чимшвидше схоплювались з коней, поспiшали до рiчки, обмивали порох
з тiл, пускали в трави коней, незабаром на березi, вiдбиваючись у чорнiй
глибинi води, загоготiло вогнище.
Тiльки князь Володимир не пiшов до рiчки, сiвши на каменi, спер голову
на руки, дивився, як швидко згаса багрянець на заходi, а зi сходу насува
нiч. Ось низько над обрi м спалахнула велика промениста зоря.
Недалеко на стежцi почулись важкi кроки - у вечiрнiх присмерках
окреслились людськi постатi, коли ©х освiтило промiння багаття, князь
побачив двох старих, сивоусих, одягнутих у такi ж самi старi темнi платна,
з мечами бiля пояса чоловiкiв.
- Чолом тобi, княже! - низько схилили вони перед ним сво© голови.
- Добрий вечiр, люди! - тепло вiдповiв ©м князь. - Хто сте?
- Посадник Тедь, - озвався один iз них - кощавий, з гострими вилицями,
з дивно ясними, голубими, мабуть, очима.
- А я, княже, во вода твiй Радко, - глухим, застудженим голосом
прохрипiв другий - дуже високий, ще бiльш сухий, нiж Тедь, з сивими
вусами, що сягали йому до пояса.
- Сiдайте, мужi мо©, - показав ©м князь на камiння.
- Ми, княже, хотiли просити тебе заночувати в селi, в теремi, -
винувато сказав Тедь.
- А чим, мужi мо©, тут недобре? - посмiхнувся Володимир. - Ляжемо на
травицi, вкри мось небом, Рось нам ще й пiсню заспiва ... Любо менi тут,
мужi мо©...
- I справдi любо, - тим самим винуватим, але смiливiшим голосом сказав
Тедь. - То, може, велиш принести воям тво©м i тобi, княже, ©сти, випити?
- Спасибi, мужi, - сказав Володимир, - ма мо що i ©сти, i пити.
Тедь i Радко сiли на камiнь напроти князя, розповiли про неврожа©, про
ординцiв, що крадуть худобу в табунах.
Князь Володимир розповiв ©м, що дума насипати над Россю й далi полем
аж до самого Ки ва вали, ставити тут, де Будутин, город. Тедь i Радко дуже
зрадiли.
- Це дуже добре, княже, так краще убережемо землю. Во© принесли князевi
смажено© на вугiллi, нарiзано© тонкими скибочками конини, що при мно пахла
димком, хлiба, корчагу з вином, вiн випив i закусив сам, почастував
посадника й во воду, що одразу розiмлiли.
- А живуть у Будутинi сво©, мiсцевi люди, - поцiкавився князь, - чи
тут хтось i з Ки ва?
- Живемо, княже, багато лiт однаково, нiби одним родом, - вiдповiв
посадник, - на князiв працю мо, хтось гукне за Россю - кида мо рала,
беремо мечi, тут народились, тут нам i кончина. Iз Ки ва-города нiхто не
©де, та й кому, княже, охота сидiти тут, край землi.
Князь Володимир дивився на вечiрницю, що висiла вже зовсiм низько над
обрi м, велика, малинова, опускалась у тумани.
- Тiльки раз при©хала до нас з Ки ва жона, - згадуючи минуле, продовжив
Тедь. - Давно, ой давно це було, княже, привезли ©© гриднi, тут i стерегли
©©...
- Як звали цю жону? - дуже тихо i зовсiм нiби байдуже запитав
Володимир.
- Малуша, княже, - одразу пригадав Тедь. - Отут вона жила, в цiй хижi у
баби Желанi, тут народила дитину.
Тедь показав на стару хижу в кущах, що розвалювалась, вростала в землю.
- А потiм?
- Потiм, княже, при©хали гриднi й забрали в не© дитину.
- А жона?
- Померла Желань, - стискуючи голову, пригадував Тедь, - жона Малуша
довго ще жила в хижi, а потiм ©© й не стало.
- Померла?
Тедь довго не вiдповiдав.
- Не знаю, княже, - глухо й з великим смутком закiнчив Тедь. - Може,
пiшла з села, може, лежить десь пiд каменем у Росi, а тiльки не стало ©©,
хижа сто©ть порожня, ми вже ©© не чiпа мо - дуже хороша була жона Малуша,
дуже ми любили ©©.
На тiм розмова й закiнчилась. Тедь i Радко помiтили, що князь Володимир
сидить, низько схиливши голову на руки, вiн, либонь, стомився пiсля
дороги. Мужi встали, попрощались, пiшли стежкою до села.
Але Володимир не спав, коли Тедь i Радко зникли, вiн пiдвiв голову,
подивився навкруг - на скелi над Россю, чорну воду, в якiй вiдбивалось
багаття, на хижу, що без дверей, iз розваленим дахом, сiрими стiнами
стояла мiж кущiв, - i глибокий, невимовне важкий стогiн вирвався з його
грудей.
4
Рогнiда думала про князя Володимира. Проминуло три мiсяцi вiдтодi, як
вiн був у Полотську, а вже звiдти - через гiнцiв посадника Путяти -
прислала вона князевi Володимиру написану залiзним вiстрям на берестi
грамоту.
"Я, княже мiй Володимире, - писала Рогнiда, - живу, як i ранiше, в
теремi отцiв, во вода Путята добре дба про мене, в усьому маю достаток.
дине болить, що не вiдаю, як ти живеш, княже, дуже турбуюсь, бо ходиш,
про землю дбаючи, пiд мечем... I не токмо про себе думаю, ношу пiд серцем
тво дитя, - i йому, i менi ти потрiбний, княже. Напиши ж грамоту, хоч
одно слово через гiнця Путяти, може, легше менi буде тут, у лiсах
полотських..."
Прочитавши цi рядочки берестяно© грамоти, Володимир випустив ©© з рук i
довго сидiв, дивлячись на вогонь свiчi, що пiд подихом вiтерця з вiкна то
схилявся набiк, то круто пiдносився вгору.
Вiн пригадав ще одну нiч, коли свiча горiла в палатi у городi
Полотську, коли горда дочка Регволда прийшла до нього, роззула, стала його
жоною.
"Я тебе полюбила, княже, - говорила тодi Рогнiда, - а ти подумай, дай
менi вiсточку з города Ки ва".
Вiн не мiг досi дати цi © вiсточки й знаходив для цього причини...
Жорстока брань з Ярополком поглинала весь його час i сили, закiнчилась
брань, але почалися турботи про землю, iз дружиною сво ю князь Володимир
об'©хав усе поле на схiд i на полудень вiд Ки ва, що не нiч - спав у
iншому теремi, хижi, а то й просто на землi, поклавши сiдло в голови, -
нi, вiн не мiг у цей час думати про далекий Полотськ, не мiг послати
грамоти княгинi Рогнiдi.
Проте чи тiльки через це не послав князь Володимир грамоти, яко© так
ждала Рогнiда? Все залишилось би так, як i в Полотську, закiнчивши брань,
вiн щиро, одверто написав би Рогнiдi: "Я жду тебе в городi Ки вi..."
Але князь Володимир не мiг так написати, бо в життя мого увiрвалось те,
чого вiн не ждав i не шукав, - одна нiч, проведена в палатi Юлi©,
розiрвала навпiл його душу.
За вiкном висить повний мiсяць, шумить, затиха Гора, ось пройшли,
гупаючи ногами, гриднi, на столi горить, стiкаючи воском, свiча, в
промiннi ©© видно берестяну грамоту, а от у переходах терема чути кроки,
вiн пiзна ©х, - це пройшла з сiней на верх княгиня Юлiя, нинi вранцi у
стравницi вона сказала, що хоче з ним говорити й ждатиме його вночi в
сво©й палатi.
Що ж, вiн пiде зараз до не©. Князь Володимир довго дивиться на
берестяну грамоту, що лежить на столi. "Напиши хоч одно слово, може, легше
менi буде тут, у лiсах полотських..." Вiн гасить свiчу. Не сьогоднi вночi
писати йому вiдповiдь Рогнiдi.
Якусь хвилину князь Володимир сто©ть бiля розчиненого вiкна. На Горi
тихо, десь на косах Днiпра несамовито кричать птахи, над обрi м i по
всьому небу висять дуже великi мiнливi зорi, знадвору лине задушливе,
гаряче повiтря, - скоро-скоро вже почнуться грози й дощi.
Вiн iде до дверей, вiдкрива ©х, виходить у Золоту палату, на мить
мiсячний промiнь освiтлю непокриту його голову, княжий знак, чуб,
запаленi очi, стиснутi в напрузi уста.
Десь у переходах нiбито пролунали кроки. Вiн переступа промiнь мiсяця
на пiдлозi, скрада ться в тiнi пiд стiною, де висять доспiхи батька
Святослава.
Але це тiльки почулось - у теремi тихо, нiде не чути нi людського
голосу, нi крокiв, сплять усi, в сiнях сто©ть сторожа.
Переходи, темнi знамена пiд стiнами, скiсне промiння з високих, вузьких
вiкон, тихi, нечутнi кроки на мостинах - далi й далi йде князь Володимир,
зупиня ться, стука в дверi, жде, чу напруженi удари свого серця.
Юлiя вiдкрива дверi палати. За нею - пiвтемрява, промiнь мiсяця ледь
торкнувся вiкна, блука на стiнах, столi, ложi.
- Як я рада, що ти прийшов, - шепоче вона. - Тiльки-но навiть молилась,
щоб це сталось.
Володимир ступа вперед, сiда бiля столу.
- Що молитва? - говорить вiн. - Ти мене кликала, от я й тут.
- Я знала, що ти прийдеш, спасибi тобi, княже.
- Сядь, Юлi ! - каже Володимир. - Ти менi щось мала сказати?
- Так, - вiдповiла вона. - Я хотiла тобi багато сказати.
Юлiя сiда на лавi так, що плече ©© торка ться його плеча. У мiсячному
сяйвi вiн бачить близько перед собою обличчя, подiлене навпiл, нiби ниткою
перерiзане чорне волосся, тонкий нiс, що здрига ться вiд напруженого
дихання, уста, очi - великi темнi очi, в яких тремтить вiдсвiт мiсяця, -
о, вiн зна цi очi, уста.
- Ти запиту ш, княже, що я хотiла тобi сказати? Невже ти сам не зна ш,
не вiдчува ш цього?
Вона кладе руку на його плече, й вiн чу , як тремтять, торкаючись тiла,
©© пальцi.
- Ти зна ш, - вiдповiда Володимир, - що я не був у Ки вi, ©здив у
землi.
- Але ти давно повернувся звiдти.
- Так, давно... Я вже три днi тут, на Горi.
- От бачиш! Три днi - це дуже багато, невже ти всi цi днi не хотiв мене
бачити?
- Я скажу правду, Юлi . Так, я хотiв тебе бачити, але не смiв, я ж
говорив тобi - в городi Полотську жде мого слова Рогнiда.
Пальцi Юлi© стискують плече Володимира.
- Скажи правду, княже! Ти любиш ©©? Мовчиш? Чому?
- Ти мене марно про це запиту ш, Юлi , бо зна ш, що я давно, ще в
Новгородi, а потiм у Полотську, нарiк Рогнiду сво ю жоною. Нинi я одержав
вiд не© грамоту.
- Знаю, - вирива ться в Юлi©, - чула, що при©хали гiнцi з Полотсько©
землi.
- Добре, - посмiха ться Володимир, - що ти зна ш про полотських гiнцiв,
це справдi вони привезли грамоту вiд Рогнiди. Але ти не зна ш, що вона
пише менi, Рогнiда; вона, Юлi , носить пiд серцем мою, рiдну менi
дитину...
- Так, - Юлiя рвучко прийма з плеча Володимира свою руку, - я розумiю,
чому ти не приходив до мене... А що тепер робити менi?
- Юлi ! - говорить вiн. - У ту нiч ти мене питала, що тобi робити, i я
сказав: ти - жона брата мого Ярополка, якому вiддаю честь як князевi, тобi
такожде належить честь i слава як княгинi.
- Ти щедрий, вiддаючи менi честь i славу, - засмiялась Юлiя. - Але я...
жона твого брата, нинi...
- Ти чому замовкла? - вiдчуваючи гiркоту ©© смiху, запитав Володимир.
- I я непразна, княже Володимире, такожде ношу дитину пiд серцем...
Вiн пiдвiвся з-за столу, став перед нею.
- Чия це дитина? - Вiн дивився на не© - в очi, де, як двi голубi
намистинки, блищав вiдсвiт мiсяця, на закушенi уста.
- Я не знаю, чия вона! - вирвалось у Юлi©. Володимир одiрвав вiд не©
сво© очi, подивився навкруг - на стiл, де стояли корчага й два келихи, на
ложе...
- Нi, нi, - долетiв до нього шепiт Юлi©, - ця дитина - плiд нашо©
любовi.
Володимир нiби не чув останнiх ©© слiв, жах того, що сталось, огорнув
його душу, стиснув серце. Вiн важко сiв на лаву, спер голову на руки,
довго сидiв так, поринувши в сво© думи, Юлiя ж стояла, ждала.
- Колись, - пiдвiвши нарештi голову, почав Володимир, - ти сказала, що
бо©шся йти сюди, в цю палату, бо тобi ввижалась тiнь мужа твого Ярополка,
я ж сказав, що це тiльки зда ться, i сам пiшов з тобою, бо тодi тiнi цi ©
не було.
Вiн помовчав якусь хвилину, пригадуючи, либонь, усе, що тодi сталось.
- Пiзнiше, в iншу нiч, - говорив Володимир, - вже я сказав, що тiнь
Ярополка сто©ть мiж мною й тобою, проте тодi вже ти не згодилась, а
сказала, що ©© не було й нема ... Але вона була, , буде; тiнь Ярополка
стояла й сто©ть мiж нами, зараз це вже навiть не тiнь, а його дитя - кров,
голос, серце... Якщо ж це дитя мо , тим страшнiше менi буде жити в свiтi:
тiнь брата Ярополка вiчно стоятиме передо мною...
- Володимире! - скрикнула Юлiя. - I це тво останн слово?
Обернувшись до не©, вiн довго дивився на ©© обличчя так, нiби нiколи
ранiше його не бачив. I правда - тi © Юлi©, яку вiн знав, цiлував, пестив,
уже не було, на нього дивилося красиве, але чуже обличчя, чудовi, але
далекi очi...
- Я тебе не винувачу, - обхопивши голову руками, сказав Володимир, -
винен сам, тiльки я в цьому винен. Важко, о, як важко буде тепер менi жити
в свiтi, не знаю, коли i як спокутую свою провину. Тобi, Юлi , буде легше,
в тебе народиться дитина, може, буде це син, ти, як княгиня, житимеш тут,
на Горi, - заради себе й сина. Я дбатиму про тебе i про нього...
- Ти говориш, що дбатимеш про мене й свого сина? - посмiха ться,
скрививши уста, Юлiя. - Що ж, за це, княже, спасибi. Але про мене тобi не
доведеться дбати, - скоро ти не побачиш мене в Ки вi.
- Ти хочеш повернутись назад у Константинополь, до сво © царсько©
родини?
Юлiя якусь хвилину мовчала, а от схитнула головою, промовила рiшуче,
хижо:
- Слухай, Володимире, прощаючись з тобою, скажу правду: я - така ж
небога василевса Романа i сестра Василя, як ти - iмператор. Ти - син
рабинi, я ж була просто рабинею.
Цi слова в саме серце вразили князя Володимира, i вiн, незважаючи на
власний бiль i розпач, крикнув:
- Боги! Який же нещасний i безталанний був брат мiй Ярополк! Кому вiн
повiрив - тобi, iмператорам, Вiзантi©?
- Прийде час, - зухвало сказала Юлiя, - i тобi також доведеться
повiрити Вiзантi©. А тепер прощай! Я зроблю не так, як ти бажа ш, сама
собi дам раду. Про сина ж тобi доведеться подбати, вiн вiддячить за себе й
мене...
Темно не тiльки в княжому теремi, жоден вогник не свiтиться i в теремах
навкруг, во води, мужi, все боярство Гори любить раннього вечора добре
випити й по©сти, тiльки темнi , вимощу ться на пухових ложах i непробудно
спить аж до свiтання.
Недалеко вiд княжого двору темнi терем боярина Воротислава. Поруч з
ним стояв за частоколом терем во води Блуда, але його розiбрали до пня, -
так велiв князь. Боярин Воротислав зруйнував i частокiл мiж дворами, нинi
це один двiр. Пощастило бояриновi - розкидаючи частокiл, знайшов пiд
грушею мiх iз золотом, який закопав Блуд. Мертвому нiчого не треба, живому
знадобиться.
Зараз уночi на великому дворi Воротислава тихо, з вiкон не пробива ться
свiтло, спить, либонь, боярин, жона його, дiти, а в клiтях i хижках
дворяни.
Та нi! Тiльки вiкна завiшенi в теремi, у великiй свiтлицi горять свiчi,
жона Яруна дiста з погреба корчаги, ставить на стiл солону веприну,
квашенi яблука, гриби.
Навкруг столу сидять бояри Коницар, Ву фаст, Iскус в, во води Вовчий
Хвiст, Слуда. Усi вони добре пiдпили, на вгодованому обличчi Коницара
ряснiють зерна поту, Слуда непомiтно розпустив уже черес на животi.
- Тиша! - каже Коницар. - Тиша велiя в городi Ки вi. Служили Ярополку,
служимо Володимиру.
Боярин Ву фаст б' Коницара по плечу, говорить:
- Ти ж сам, Коницаре, да ш йому золото.
- Не я, всi ми да мо золото, - хижо перебива Коницар. - Але хiба ми
подару мо йому хоч би один золотник? Нi, княже Володимире, не таке тепер
боярство, ми служили Ользi, Святославу й Ярополку, мали вiд них землi,
рiки, лiси... Чу те, бояри, через це ми й вiру Христову прийняли: боговi -
боже, князевi - княже, а нам те, що дасть князь. Чи так говорю?
За столом лунають схвальнi голоси - правду говорить Коницар, однодумне
боярство Гори.
- Подивимось, - продовжу сп'янiлий боярин, - що Володимир дасть нам?
Прийшов, убив Ярополка. Що ж, не пощастило з нашим князем - присяглись
служити Володимиру, надi мось, що вiн нам дасть. Проте поки що робочич нi
про що не дума , каже - дай, дай, дай... Гаразд, я даю, ще й ще йому дам,
але ж моя земля мусить давати прирiст, худоба - приплiд, а золото - ще
золото.
Коницар замовка . У свiтлицi наста тиша, надворi валують пси.
Воротислав, що не сiда до столу, а прислужуеться пiзнiм гостям, виходить
у сiни, тихо одсува засув дверей i, скрадаючись пiд темною стiною, сто©ть
на причiлку, слуха .
Пси замовкають, на Горi тихо, темно, вогник блима тiльки в сiнях
княжого терема, де стоять гриднi. Воротислав поверта ться в свiтлицю,
каже, що надворi спокiйно.
Сполошенi псами бояри й во води говорять тихше.
- А скажи менi, во водо, - зверта ться до Вовчого Хвоста во вода Слуда,
- чи можна валами й городами загородити всю нашу землю?
- Не валами й городами загороджу ться земля, - хитро вiдповiда Вовчий
Хвiст, - а во©нством, мечами...
- Де ж вiзьме Володимир це во©нство? - продовжу Слуда.
- Не вiдаю... Знаю, що вiдколюються й вiдколюються вiд Ки ва землi,
радимичi й в'ятичi не платять данi, чорнi булгари збирають рать,
червенськi городи лежать пiд Польщею, а ще й Вiзантiя.
- Так до чого ж цi вали й городи? - смi ться Слуда.
- Не вiдаю, - повторю Вовчий Хвiст. - Дума Володимир загородитись
валами, а чим загородиться вiд нас?
Довге й напружене мовчання пану в свiтлицi. Бояри й во води на©лись,
напились, думають уже й розходитись.
- Багато на себе взяв останнiй Святославич, - каже, непомiтно
застiбаючи пiд столом черес, Слуда, - хоче вiн, спираючись на землi,
подолати нас, усю Гору... Та куди йому? Робочич, ключницi син, i сам
такий, як вона...
Слуда говорить зовсiм тихо, во води й бояри нижче схиляються над
столом:
- Ма , кажуть, жону в городi Полотську - Рогнiду, а тут, переможений
похоттю женською, мужеськi жони розтля , жонолюбець вiн, якоже i
Соломон...
Усi смiються, знають, на що натяка Слуда, - княжий терем ма товстi
стiни, але Гора зна , що дi ться за ними.
5
Усю цю нiч князь Володимир не спав. Вiн не запалював свiчi, мiсяць
опустився за Щекавицею перед самим свiтанком, у примарному його сяйвi
князь сидiв бiля столу, дивився на стiни Гори, небо, зорi, що пливли
одвiчним сво©м шляхом.
Глибокi й складнi почуття хвилювали цi © ночi душу князя, - досi вiн
дiяв як полководець i князь, устрояв i давав лад Новгороду, вiв полунощнi
полки супроти братовбивцi Ярополка, подолавши його, став дбати про рiдну
землю, знав уже перемоги й поразки, але вiрив, що все зрештою подола .
I навiть те, що в городi Полотську вiн зустрiв i нарiк сво ю жоною
княжну Рогнiду, а в Ки вi провiв одну нiч з жоною загиблого брата Ярополка
Юлi ю, - все це вразило, глибоко схвилювало, пiднесло, але не тривожило
його душi, вiн приймав це як усмiшки долi, дарунки молодостi.
Але виявилось, що це були не дарунки молодостi, не усмiшки долi - нiч у
Полотську i ще одна нiч у городi Ки вi глибоко поранили серце Володимира.
Власне, нiч у Полотську не турбувала князя Володимира - вiн до цього
йшов, i так сталось. Вiн зробив зухвалий виклик долi - i доля обдарувала
його, що ж, Рогнiда буде йому доброю жоною, а вiн для не© мужем-князем.
А Юлiя?! Вiн не думав i не хотiв думати нiчого злого про не©, i в нiч
тризни по Ярополку, i нинi, пiзньо© ночi, вiн глибоко жалiв ©©, його,
самотнього досi в життi, вабила така ж самотня княгиня Юлiя, вона,
нарештi, була напрочуд красива, пристрасна, нiжна, тi © ночi вони були з
нею в одну душу й тiло.
Але та нiч не пiшла в безвiсть. Доля розплатилась за не© з князем
Володимиром. Досi вiн знав, часто, може, й жорстоку, а все ж правду життя,
нинi вiн не розумiв, де любов, а де ненависть, де правда, а де лжа життя,
князевi Русi вiднинi було важко жити.
Син двох отцiв - таким народиться i так житиме дитя Юлi©. Ярополк i
Володимир, о, в який страшний вузол зав'язала доля ©хнi iмена, жах того,
що сталось, огортав i огортав душу Володимира, серце його стiкало кров'ю
вiд невигойно© рани.
А нiч iшла, минала, мiсяць сховався за стiною Гори, й на небi дужче
заблищали зорi, десь на Подолi, а потiм i в передграддi стали
перекликатись когути. За Днiпром снувались рожевi нитки свiтанку, сторожi
городниць ударили в била.
Промiння свiтанку ввiрвалось i в палату, де сидiв Володимир, освiтило
його блiде обличчя, очi, пiд якими за цю нiч лягли глибокi темнi западини,
гострi вилицi, синюватi вуста.
Взявши в руки гостре лебедине перо, вiн писав у далекий Полотськ
Рогнiдi: "Я одержав твою грамоту, жоно моя, i дякую тобi за не©...
Вибачай, Рогнiдо, що не писав так довго, - багато муки й горя пережив я за
цей час, многi сумнiви, вагання й думи бентежать мене ще й нинi, але вiрю,
певен, що переборю ©х i спокiй прийде в мою душу, а ти допоможеш менi в
цьому, Рогнiдо..."
6
По цьому була осiнь - спочатку суха, золота, осяйна, а потiм дощова,
сiра, тягуча, з останнiм несподiваним громом, як це часто й ранiше
траплялось у городi Ки вi; коли осiнь повiльно, нiби тужна пiсня,
промайнула, почалися веселi, дзвiнкi приморозки, далi морози, першi снiги,
заметiлi, хуги, вiхоли...
Князь Володимир тяжко переживав осiнь i зиму. Самотнiй, зовсiм самотнiй
в сво©х покоях, нi з ким перекинутись одвертим, щирим словом, нi з ким
порадитись, нiкому вiдкрити свою спраглу, стомлену душу.
Вiн прокидався, як i всi в городi, задовго до свiтання, складав жертву
й снiдав з небагатьма во водами в холоднiй стравницi, чинив суд i правду в
палатi Людянiй, слухав тiунiв, гiнцiв iз земель Русi, слiв у Золотiй
палатi.
I хоч була осiнь, зима, тiуни й гiнцi кожного дня повiдали, як ростуть
вали, будуються городи на Iрпенi, Стугнi, Росi, по правому березi, на
Деснi, Супо©, Пслi й Сеймi, в полi за Днiпром. Князь велiв посилати й
посилати туди людей, везти харчi, дерево, кузнь, камiнь.
Днiпро замерз, але гули пiд копитами коней Соляний, Залозний i
Червенський шляхи. До Ки ва при©жджали сли вiд польського князя Менша, щоб
присягатись у любовi й дружбi, але князь Володимир вiдповiв ©м, що прийме