Страница:
та ще Аарон, що править у Средцi.
Кесаревича Романа привели до комiта Саму©ла босого, бо вiн розбив сво©
черевики в далекiй дорозi, з непокритою головою, у чорнiй вiд пороху
сорочцi й таких самих ногавицях.
- Що це? Кого ти привiз, во водо Петре? - звернувся Саму©л до
бородатого во©на, що супроводжував Романа.
- Вартуючи на схилах Родопiв, ми побачили загiн, що ©хав вiд
Аркадiополя в клiсури, довго стежили за ним, оточили. На чолi цього
загону, виявилось, ©хав колишнiй кесар Болгарi© Борис, вiн пiдняв проти
нас меч, i ми його вбили.
- Ти зробив справедливо, во водо Петре, - дружина моя й усi болгари
давно вирiшили вбити Бориса, тiльки вiн посмi переступити межi Болгарi©.
Грецький кесар нам не потрiбний. Годi! Але хто це?
- Брат Бориса - Роман, - вiдповiв во вода Петро. - Вони ©хали разом.
- Ха-ха-ха! - засмiявся Саму©л. - Отже, роме© посилали сюди двох
кесарiв разом.
- Нi! - подав тодi голос Роман, що досi стояв мовчки. придивляючись до
молодого Шишмана, про якого вiн чув колись ще тут, у Болгарi©, а пiзнiше в
Константинополi.
- Нi? - далi смiявся Саму©л. - Гаразд, ти зараз сам менi про все
розкажеш. Iди, Петре, - звернувся вiн до во води, - ти, либонь, дуже
стомився?
- Так, комiте, дорога була далека. Мо© во© стоять пiд дверима.
- Добре!
I во вода Петро вийшов. Саму©л встав з крiсла, пiдiйшов до вiкна,
звiдки було видно гори, долини.
- Як же ти, кесаревичу Романе, опинився тут? - обернувся до нього й
запитав Саму©л.
Роман вирiшив говорити правду. Втiм, з чим вiн мiг критись?
- Недавно проедр Василь велiв Борисовi ©хати в Болгарiю й починати
повстання проти тебе, а менi супроводжувати брата...
- Отже, Вiзантiя послала Бориса в Болгарiю як кесаря?
- Проедр Василь назвав його кесарем i обiцяв повернути корону, тiльки
вiн дiйде до Преслави.
- Хитро дi Вiзантiя, - засмiявся Саму©л. - Як i завжди, загрiба жар
чужими руками. А ти? Чого ти ©хав з Борисом? Ти що ж, також хотiв стати
кесарем?
Роман заплющив очi, стиснув уста, на обличчi його вiдбився неймовiрний
бiль.
- Я - кесар?! - пролунало в палатi. - Слухай, комiте Саму©ле, ти
жарту ш, бо зна ш - я нiколи в життi не зможу i не хочу бути кесарем
Болгарi©...
- Нi, я не жартую i не знаю, чому ти ©хав з братом Менi здавалось, що
коли загиба один кесар, корону одяга його брат.
Роман крикнув:
- Я говорю правду, як перед богом! Я не хотiв i не хочу бути кесарем
Болгарi©, бо я не людина, Iоанн Цимiс хiй забрав у мене все, все...
- Ти про що говориш?
Роман подивився на Саму©ла очима, в яких була пустка, безнадiйнiсть.
- Вiн оскопив мене, - сказав Роман, обхопивши голову руками.
Комiт Саму©л стежив за Романом, що стояв перед ним розтрощений,
знiвечений, напiвлюдина.
- Романе! - голосно покликав вiн його.
Той пiдняв голову, й Саму©л побачив на очах його сльози.
- Слухай, Романе! - звернувся вiн. - А ти служитимеш менi?
Роман здригнувся, пiдняв голову. Невже й оцей комiтопул вважа , що вiн
не людина, невже вiн хоче зробити його - сина кесаря - сво©м рабом?
- Служити тобi? Не знаю, комiте Саму©ле, як би я мiг служити тобi.
- Ти мене, мабуть, не зрозумiв, а може, i я не так висловився, Романе,
- промовив Саму©л. - Чи хочеш ти разом зi мною служити болгарам?
- Болгарам? - одразу ж вiдповiв Роман. - Згоден.
- Ти й служитимеш ©м... Я призначаю тебе головним начальником свого
вiйська, що сто©ть у Скопi©, на Вардарi.
- Спасибi, комiте, за честь i довiру, - тихо промовив вiн. - Я згоден
служити тобi й болгарам. Вiр менi зроблю все щоб помститись ромеям.
2
Меч i щит князя Святослава! Прийнявши ©х з рук во©в, якi вцiлiли пiсля
бою на Хортицi, князь Ярополк сам однiс батькiвську зброю на Гору, велiв
почепити на стiнi в Золотiй палатi. Там вона й висiла на свiжих грабових
кiлочках - поряд з шоломами й топорами перших князiв ки©вських Кия й Щека,
поряд iз щитом Олега, погнутими й пощербленими доспiхами князя Iгоря.
Меч i щит князя Святослава! Прийнявши ©х з рук во©в, князь Ярополк дав
роту берегти мир i тишу в рiднiй землi, боротись з ворогами, не шкодувати
нi сил сво©х, нi життя!
Проте, даючи цю роту й пiзнiше, коли меч i щит висiли вже в Золотiй
палатi, князь Ярополк думав iншу, свою думу.
Це почалось давно, либонь, ще з дитячих лiт, коли пiсля смертi матерi
Предслави його взяла в свiй терем, виховувала княгиня Ольга.
Ярополк рiс у розкошах, достатках, баба-княгиня оточила його турботами
й любов'ю, сама християнка, потай вiд отця охрестила онука, щоб навчити
молодого князя володiти збро ю, призначила йому вуя* (*Вуй, Уй -
наставник, пестун.) - во воду Блюда.
Князь Святослав, мабуть, не зробив би Блюда ву м Ярополка. Блюд служив
у його дружинi, ходив з князем на хозар, але не виявляв у походi нi
кмiтливостi, нi звитяги, а, навпаки, пас усюди заднiх; з-пiд Саркела
Святослав послав Блюда до Ки ва, назвав во водою Гори.
А Блюду тiльки цього й треба було - як во вода Гори вiн поставив там
свiй терем, як потайний християнин був вхожий до княгинi Ольги, хитрий i
тонкий на словi, увiйшов ©й у довiру, став у м Ярополка.
Князь Святослав дiзнався пiзнiше про це, але не став перечити матерi -
володiти збро ю може навчити княжича Ярополка не тiльки во вода, а й кожен
гридень, адже i ву м улюбленого свого сина Володимира вiн зробив не
когось, а дружинника Добриню... Прийде час, думав вiн, i кожен з його
синiв - чи то Ярополк, чи Олег, чи Володимир, - ставши князем, мусить сам
показати свiй хист, силу. Князь Святослав надiявся на всiх сво©х трьох
синiв; ви©жджаючи на останню брань з ромеями, вiн посадив на столi в Ки вi
Ярополка, в землi Деревськiй - Олега, а Володимира послав у Новгород.
Слiд сказати, що Святослав так робив не з власно© волi - Володимир був
його першим, старшим сином i по закону й покону мусив посiсти стiл у
Ки вi, але ж Ярополк i Олег були дiтьми князiвни Предслави, а Володимир
сином рабинi - не Святослав, а Гора не захотiла мати князем Володимира,
тим-то й послав вiн його, здавивши серце, до далекого Новгорода, в Ки вi ж
сiв Ярополк.
Звичайно, не баба Ольга й не вуй Блюд дали душу княжичевi Ярополку -
високий i ставний, свiтлий з лиця i з темним волоссям, з тонкими бровами,
ледь гоструватим носом, обережний на словi, стриманий, розважливий - дуже
гарний був княжич Ярополк.
Але, як це iнодi бува , мав вiн хижу душу, ненависть i помста
нездоланно й завжди палили його серце, у сво©х дiях не зупинявся Ярополк
нi перед чим, навiть облудою й лжею.
Так було, коли Святослав воював у Болгарi© й на Дуна©. Тодi кожен з
синiв сидiв i правив у сво©й землi, але живий був батько, вiн управляв
Руссю, його слухались, йому пiдкорялись сини, а так само й Ярополк.
Коли до Ки ва дiйшла вiсть, що князь Святослав загинув у порогах, Олег
i Володимир кiлька разiв посилали один до одного гiнцiв. Правди нiде дiти,
©м обом не до душi були чванькуватий, гордий, хитрий Ярополк i вся
ки©вська Гора, що волiли бiльше загарбати, пiдкорити Деревську землю й
Новгород.
Проте вони не могли порушити слова отця, що визначив кожному сину свою
землю. Домовившись мiж собою, дали Ярополку роту по покону на збро©,
обiцяли, що триматимуть з ним дружбу, визначили вiд земель уроки. I
Ярополк, сiдаючи на стiл як князь Русi, присягся Христом, що блюстиме
закон i покон отцiв, стерегтиме землi, матиме дружбу й приязненство со
братами.
Але ж Ярополк не додержав сво © присяги, заздрiсть краяла його серце,
вiн не мiг стерпiти, що не сам, а ще два брати - з них один син рабинi -
управляють землями.
Незабаром пiсля смертi батька сталась у нього сутичка з братом, князем
деревським Олегом. Винен був не Олег, - тихий, дуже несмiливий князь сидiв
у сво©й глухiй, пiснiй, болотянiй землi в городi Iскоростенi, справно
посилав у Ки©в дань, давав во©в, виконував усi уроки.
Та Ярополку цього було мало. Власне, дiяв тепер не вiн, - i за княгинi
Ольги, i в час Святослава боярство й во водство, мужi й старцi Гори
зiбрали в сво©х руках великi добра, брали й брали з княжих рук
пожалування, землi, лiси, рiки; ©м уже мало було города Ки ва й Полянсько©
землi, вони хотiли, щоб князь, а також i вони мали дань i в iнших землях.
- Доколи будемо, княже, брати малу дань iз землi Деревсько©... Пошли,
княже, в Iскоростень дружину, нехай Олег дасть бiльшу дань.
Ярополк послухав Гору, послав у Деревську землю во воду, сина Свенелда
Люта, який став бити в ©© лiсах звiра, знiмати бортi, накладати на городи
й весi свою, во водську дань.
Покарати Люта ви©хав з дружиною сам князь Олег - на цей раз тихий князь
був роздратований i рiшучий, - наздогнавши Люта, вiн убив його, а дружину
прогнав за межi землi сво ©.
Гора загомонiла, i не тому, що любила Люта, нi, бояри й во води
ненавидiли цього нащадка свiонiв* (*Свiони - шведи), але гомонiли, бо
хотiли бути хазя©нами всiх земель, а деревляни вбили во воду, деревський
князь вийняв меч проти Гори.
Князевi Ярополку треба було б пригадати дiда свого Iгоря, який ходив у
Деревську землю по дань i там загинув... Але вiн забув про це, послав до
города Вручая дружину, що побила деревлян, кiньми затоптала в сутичцi
князя Олега.
Невдовзi туди прибув Ярополк. Вiн схиля колiна перед тiлом брата,
гiрко плаче й бiдка ться, - за що його вбили.
Що сльози?! Хто ©м повiрить? Брат убив брата, кров Олега запеклася на
мечi князя Ярополка.
Ранньо© весни, тiльки затужавiв Соляний шлях* (*Соляний шлях - давнiй
шлях з Ки ва до Криму), у полi за Днiпром з'явився невеликий загiн
печенiгiв: деякi - на конях, частина - в кибитках.
Сторожа поля, як це водиться, одразу ж кинулась по ©хньому слiду,
наздогнала, готувалась прийняти бiй.
Печенiги зовсiм не збирались битись. Вони зупинили кибитки й конi,
ждали на високiй могилi, коли наблизиться сторожа, а тодi послали наперед
сво©х кликунiв, якi й сказали, що це ©де в Ки©в на поклiн до князя
Ярополка каган орди Iлдея.
На поклiн до князя Ярополка? Руськi люди досi не чули, щоб кагани
©здили на поклiн до ©хнiх князiв, старi, бувалi во© говорили: "Стережись
хозарина на Iтилi-рiцi, ромея - над морем Руським, а печенiга - скрiзь у
Дикому полi"; не знали вони й на цей раз, як бути з печенiгами, через що
велiли загону стати на мiсцi й ждати, самi ж оточили його, а до Ки ва
послали гiнцiв, якi б дiзнались, що i як ©м робити.
Меч i щит князя Святослава! Ярополк почув про печенiзького кагана
Iлдею, стоячи в Золотiй палатi пiд збро ю свого батька, i здавалося, цi
мертвi, холоднi речi говорили, кричали, велiли, аби вiн не говорив з
ворогами, якi пролили кров його батька.
Князь Ярополк забув свого батька, сказав, що говоритиме з каганом
Iлде ю, вiн прийняв його в Золотiй палатi, де висiли батькiвський меч i
щит.
У високих, шитих iз цапино© шкiри чоботях-вивертнях, у короткому
каптанi, пiдперезаний поясом iз золотим набором i кривою шаблею бiля
пояса, чорний вiд степових вiтрiв, з кружальцем чорного волосся на
поголенiй головi, гостроносий, з лукавими швидкими очима, каган Iлдея
стояв перед князем Ярополком i через толковина говорив:
- Ми при©хали, щоб дiзнатись про здоров'я великого князя, усiх во вод i
бояр руських...
- Дяку мо, кагане! А як тобi ©халось у полi i як здоров'я тво й iнших
каганiв?
- Спасибi, княже! I я, i всi iншi кагани почувають себе добре,
посилають тобi дари.
Кiлька здоровенних печенiгiв, що прийшли разом з Iлде ю, розвернули
мiхи й поклали перед князем дари - суво© фофудi©* (*Фофудiя - схiдна
тканина.) з срiбними узорами, клепану з сiчених кiлець байдану* (*Байдана
- кольчуга.), криву шаблю в золотому окладi.
- За дари дяку мо й да мо сво©. Гриднi принесли й подали кагану
зробленi роднянськими майстрами позолоченi меч, щит i кольчугу.
- Тво© дари дуже щедрi, - говорив каган, i обличчя його аж сяяло вiд
задоволення. - Краще срiбло, нiж мiдь, краще золото, нiж срiбло, краще мир
i любов, анiж вiйна. З тим мене й прислали кагани, велiли сказати: нашi
печенiзькi орди багато воювали з тво©ми отцями й проливали руську й свою
кровь. Мо© орди не хочуть тепер воювати з руськими князями, хочемо мати
мир i любов з Ки вом. Хочемо вiрно тобi служити.
Коли б князь Ярополк був далекоглядний i стежив за межами Русi, вiн
знав би й розумiв, що печенiзький каган прибув до Ки ва, бо зi сходу на
простори мiж Iтилем-рiкою й пониззям Днiпра, де печенiги досi почували
себе повними хазя©нами, насувають орди половецькi, слiдом за ними йдуть
кимаки, огузи* (*Половцi, кимаки, огузи - орди, що вийшли в кiнцi Х ст з
глибин Азi©.), о, коли б Ярополк це знав, вiн би говорив з Iлде ю iнакше,
змусив би ударити на половцiв, попередив багато кровi, яка пiзнiше була
пролита на Русi.
Не знав, звичайно, князь Ярополк i того, що каган Iлдея зовсiм недавно
зустрiвся в порогах з василiками iмператорiв Василя й Костянтина, якi далi
йому золото, аби вiн уклав мир з Ярополком i щоб орди його йшли на захiд
до Днiстра, щоб там, коли буде надоба, з' днатись з легiонами роме©в i
бити болгар. Князь Ярополк про це не знав, вiн чув пiдлесливi слова Iлде©:
- Весь свiт славить тебе, княже Ярополче, печенiзькi кагани пропонують
тобi мир i любов, вони не будуть бiльше заважати руським купцям у полi,
пiдуть до Днiстра, хочуть сiсти на землi.
I князь Ярополк вiдповiдав:
- Я беру мир i любов з вашими племенами, а на знак нашо© дружби дам
городи й волостi над Днiстром, де живуть тиверцi й уличi.
Так князь Ярополк заради слави сво © уклав мир з ворогами Русi, так за
шматок тлiнно© фофудi©, iржаву байдану й отру ну шаблю вiддавав
ворогам-печенiгам землi тиверцiв i уличiв, сам вiн пiзнiше, в дуже важку
годину i вже запiзно, зрозумiв цiну печенiзько© любовi й зради людям
сво©м.
Саме небо, здавалось, кричало проти миру руських людей з печенiгами: ще
каган Iлдея не покинув Ки ва, як серед бiлого дня на сонце наповзла тiнь,
землю оповила темрява, зiрвалися вихори й загримiв грiм, заревла худоба й
закричали звiрi в лiсi.
Але князь Ярополк не зважив на це, вiн святкував перемогу в Ки вi,
каган Iлдея мчав з сво ю дружиною в Дикому полi, до Ки ва ж ©хали ще
страшнiшi й пiдступнiшi вороги.
3
Коли на Днiпрi одшумiли каламутнi веснянi води i над голубим плесом
окреслились темнi, порiзанi жовтими, червоними й зеленими прожилинами
кручi, коли в безмежних лугах зацвiло множество пахучих квiтiв, саме тодi,
у ма©-розма©, вiд пониззя припливло i стало на Почайнi чимало грецьких
хеландiй - справжнiх чудес з дивовижними рiзьбленими носами, обрiзаними
кермами, з високими насадами, оповитими зеленими морськими водоростями.
На хеландiях при©хали, як i завжди, купцi з Константинополя на чолi з
Феодором, разом з ними прибули й сли iмператорiв роме©в Василя й
Костянтина, що хотiли говорити з ки©вським князем.
О, коли б то були живi княгиня Ольга й син ©© Святослав! Вони знали, що
гречини - льстивi, хитрi люди, й одразу б замислились i зрозумiли, чому
сли iмператорiв Вiзантi© з'явились у Ки вi.
Сли iмператорiв - славетний полководець патрикiй Роман, безбородий,
один iз папi©в Великого палацу Лев, пископ з Сопунi Никодим та купець
Феодор, - тiльки ©х завели до Золото© палати, почали:
- Божою милостю, вiд василевсiв Римсько© iмперi© Василя i Костянтина
ми, василiки, б' мо тобi чолом, княже Ярополче, i просимо дари прийняти.
Пiсля цих слiв василiки вдарили чолом князевi Ярополку, вклонились
во водам i боярам, що збились у Золотiй палатi, а слуги ©х пiднесли ближче
дари iмператорiв.
Це були справдi достойнi дари: слуги клали на килими перед князем
червонi, тканi золотою ниткою, гексамити* (*Гексамит - оксамит.), суво©
найтоншого венецiйського алтабасу* (*Алтабас - атлас.), бархати з
Флоренцi©, половинчатi й гострокутнi бурмицькi перли, червонi, як кров,
вiнiси* (*Вiнiси - гранати.), жовтi яхонти, голубi, як небо, бiрюзи,
всiляке узороччя* (*Узороччя - прикраси.).
- За дари дяку мо, - вiдповiв князь Ярополк, - а iмператорам роме©в
зичимо здоров'я, довгих лiт життя, щастя.
А потiм василiки почали розмову - тонку й хитру, але для князя Ярополка
вигiдну.
- Iмператори роме©в стверджують мир i любов мiж Вiзантi ю i Руссю,
уставлену iмператорами нашими Львом i Александром, Романом, Костянтином i
Стефаном, а потiм Костянтином порфiрородним i Iоанном Цимiсхi м.
Ми - руськi люди, - вiдповiв на це Ярополк, - та кожде блюдемо i будемо
блюсти ряд, який уклали з iмператорами роме©в князi нашi, - вiчна ©м
пам'ять, - Iгор, Ольга i отец мiй - великий князь ки©вський Святослав.
- Iмператори роме©в не тiльки бережуть мир i любов з Руссю, -
продовжили василiки, - а бажають ©х змiцнити помножити.
У Золотiй палатi почувся шепiт во вод i бояр, - вже хто-хто, а вони
знали, як берегли мир i любов з Руссю iмператори: он на стiнi палати
висять посiченi шаблями роме©в доспiхи князя Iгоря, щит i меч князя
Святослава, скiльки кровi пролито на сiчах з ромеями, скiльки кiсток тлi
в пiсках над Руським морем, над Дуна м, у Болгарi©! О руськi люди, рiдна
земле, чи чу те ви нинi роме©в?!
Князь Ярополк дивився на багатi дари, що лежали перед ним, гордо сидiв
на столi отця свого, це з ним говорять василiки iмператорiв...
I утвержда ться, множиться мир з Вiзантi ю - купцям грецьким
дозволя ться торгувати не тiльки в Ки вi, а в усiх городах Русi, ки©вський
князь дасть iмператорам во нну помiч, аще виникне в цьому потреба...
Князь Ярополк у цьому мiсцi зупиня василiкiв, що старанно записують
ряд* (*Ряд - умова, договiр.) на харатiях.
- А коли буде надоба, - каже вiн, - iмператори роме©в мусять допомогти
й Ки ву, дати во©в з хеландiями, грецький вогонь* (*Грецький вогонь -
запалювальна рiдина.).
Василiки оторопiли: Вiзантiя не раз уже укладала ряд з Руссю, це
iмператори жадали, аби Русь збройне допомагала Вiзантi©, ки©вськi князi ж
нiколи не просили ще допомоги в роме©в.
Проте василiки посмiхаються й записують до харатi© те що просить князь
Ярополк.
А далi говорить василiк пископ Никодим, вiн просить князя Ярополка
ствердити християнську пархiю на Русi встановлену ще патрiархом Фотi м.
Ярополк вага ться - християнин, оточений боярами, во водами, купцями,
бiльшiсть яких також, ще з часiв Ольги, - християни, вiн радо ствердив би
встановлену Фотi м Ки©вську пархiю.
Та вiн зна , що патрiарх Фотiй дiяв самочинно, не питаючи згоди
ки©вських князiв, через що князь Iгор, Ольга, Святослав обурювались i
кляли Вiзантiю.
Ярополк зна й те, що Гора молиться Христу, всi ж землi Русi, людi ©©
моляться богам старим, дерев'яним i не приймуть християнства.
- Я не знаю про пархiю Фотiя, - хитро каже Ярополк, але одразу ж
дода , що на Русi чимало християн i що вiн сам християнин, тому дозволя
грецьким священикам поширювати свою вiру над Днiпром, - а це вже зрада
Русi, князь Ярополк лама слово батька, вiдкрива дверi до Русi
найлютiшому вороговi.
Так говорить князь Ярополк з василiками роме©в у Золотiй палатi, пiсля
чого запрошу ©х на обiд у стравницю.
I саме тодi василiки сказали князю Ярополку, що iмператори роме©в
бажали б закрiпити мир i дружбу з ки©вським князем його шлюбом з жоною
царсько© кровi, що царiвна ця нинi гостю в Херсонесi i скоро може бути в
Ки вi.
Князь Ярополк, сп'янiлий вiд медiв, на одну якусь хвилинку
замислю ться, згаду розповiдi старих людей про те, що княгиня Ольга
©здила до Константинополя сватати його батьковi вiзантiйську царiвну i
мала через це велику образу. Та невже ж вiн кращий, дужчий, бiльш
потрiбний ромеям, нiж його батько?!
- Я зустрiну й з честю прийму в Ки вi царiвну, - каже василiкам князь
Ярополк.
А ще через короткий час на березi Почайни зупинилось кiлька хеландiй, з
однi © зiйшла й попрямувала Боричевим узвозом на Гору оточена
патрикiями-слами жiнка, обличчя яко© ховалось пiд темним покривалом.
На Горi, в теремi, жiнка зняла покривало, й князь Ярополк був вражений,
побачивши перед собою надзвичайно© краси, нiби виточене обличчя, тонкий
нiс, нiжнi уста, рум'янцi, що розцвiли на його очах, як пишнi троянди, i
темнi очi, що нiби увiбрали в себе грозу полуденних морiв, але веселi,
iскристi.
"О боже, - подумав Ярополк, привiтно посмiхаючись жiнцi, яку сли
назвали Юлi ю, небогою iмператора Романа Лекапiна й троюрiдною сестрою
царствуючого iмператора Василя, - де народилась i як потрапила до Ки ва ця
красота незрiвнянна?"
Вiн запрошу Юлiю до Золото© палати й довго розмовля там з нею,
пiзнiше вона йде в княжi поко©, де князь i царiвна обiдають, надвечiр у
гридницi збира ться пир, на якому Ярополк да великi дари василiкам
iмператорiв, пiднiма за здоров'я царiвни, келих з медом.
Гора гомонить, чутки про василiкiв i царiвну котяться в передграддя й
на Подол, дехто в цей час п' , а дехто, торкаючись шрамiв на тiлi, дума
важку чорну думу.
Так мина кiлька днiв. За цей час князь Ярополк разом iз Юлi ю i слами
побували у Вишгородi, на ловах, розважались i пустували, але говорили й
про дiло, домовлялись про шлюб князя iз царiвною.
Однi © ночi сталося щось незвичайне. Була пiзня година, спала, впившись
медами й олом, Гора, тiльки перекликались сторожi на вежах i час вiд часу
спокiйно, навiваючи сон, звучали мiдянi била, по небу плив великий
жовтуватий мiсяць, тисячi зiр палахкотiли в глибинах неба i яскраво
вiдбивались на плесi Днiпра.
I раптом мiсяць почав примеркати, з правого боку на нього наповзала
чорна тiнь, ось тiнь зовсiм вкрила чоло мiсяця, i вiн став суцiль темний,
попелястий, в цей же час десь з бездонно© глибини неба вирвалась безлiч
зiр, вони летiли до землi, палахкотiли, згорали...
Цi знаменiя в сонцi, мiсяцi i зорях* (*Записи про затемнення сонця,
мiсяця i про зорянi дощi в лiтописах пiд роком 6487 (979 нашо© ери).)
справили на людей руських надзвичайне враження. Коли мiсяць затьмарився i
з неба посипалась злива зiр, переляканi сторожi на стiнах вдарили в била,
враз прокинулась Гора, люди роздмухували вогнi на Подолi й Оболонi,
виходили з домiв i з тривогою дивились на та мниче небо.
Тiльки князь Ярополк не лякався неба, його не тривожили звуки бил, юрби
людей, що, вийшовши з теремiв, гомонiли скрiзь на Горi.
- О Юлi ! - говорив вiн, стоячи бiля вiкна свiтлицi й показуючи нiчний
Ки©в. - Ти чу ш звуки бил - це мо© сторожi вiтають нашу любов, ти чу ш
голоси Гори - це все людi славлять тебе, ти бачиш, як затьмарився мiсяць,
- це сам бог вкрива нашу любов шатами ночi, ти бачиш, як з глибин неба
сиплються зорi, - це знамено для всi © Русi на честь нашого шлюбу. Будь
благословенна, княгине Русi, нехай вiчною буде наша любов!
В цей час злива зiр закiнчилась, чорна тiнь поволi сповзла з мiсяця,
свiтлицю залило яскраве зеленкувате свiтло, княгиня Юлiя скинула сво©
оздоби, ©© руки простяглися до Ярополка.
4
Княгиня Юлiя дуже швидко призвича©лась до Гори, терема княжого. Це було
не дивно - у Ки вi в той час жило чимало роме©в, що при©хали сюди ще за
княгинi Ольги, й пiзнiше кожно© весни на Почайнi зупинялись хеландi©
купцiв з Константинополя, якi все лiто торгували на Подолi й тiльки над
осiнь, коли прибувала вода в Днiпрi, спускались у Руське море, деякi ж
купцi й зимували тут, мали сво© двори.
Так було не тiльки з ромеями - Ки©в добре знав тодi свiонiв, що вiльно
©здили з Варязького в Руське море, деякi з них служили в княжiй дружинi й
жили в Ки вi; над Почайною цiлий конець займали хозари-купцi; на Подолi на
торзi можна було зустрiти нiмцiв, угорцiв, чехiв, полякiв.
Через це княгиня Юлiя легко могла зустрiтись i, по надобi, викликати до
свого терема землякiв, хотiла Юлiя - могла говорити з нiмцями, поляками;
метка, спритна, дотепна, вона швидко познайомилась з боярськими й
во водськими жонами, та вони й самi одна поперед друго© намагались
побувати в теремi ново© княгинi.
А вже боярськi й во водськi жони! У них тепер тiльки й було розмови:
- Яка гарна ця царiвна! А яка вона розумна! А одяга ться як! А ходить!
А говорить!
I вони так-сяк учились у толковинiв по-грецькому, Юлi© тлумачили
словеса руськi, жони цi стали одягатись, як княгиня, парфумились, як вона,
завели в себе в теремах червонi килими грецькi, поставили амфори, чiпляли
на себе грецьке узороччя.
За жонами, звичайно, йшли чоловiки. Втiм, сказати, хто з них був
перший, - важко; серед бояр, мужiв нарочитих, слiв, купцiв, якi з
давнiх-давен ©здили до Константинополя, були християни, що огречинились
давно.
Особливо ж багато християн з'явилось на Горi тодi, коли на столi сидiла
княгиня Ольга, - купцi Воротислав, Ратша, Кокор, бояри Коницар, Iскус в,
Ву фаст були першими пособниками й друзями княгинi, це вони поставили
церкву над Почайною, привозили з Константинополя разом з iншими товарами
iкони, срiбнi, золотi й простi хрестики церковнi сосуди.
Втiм, християнська вiра пробивала собi шлях на Русь не тiльки з
Константинополя, бо ще ранiше, нiж патрiарх Фотiй встановив пархiю
руську, в Ки вi з'явились християни-болгари, вони йшли сюди ще за князя
Iгоря, що був побратимом болгарського кагана Симеона, пiзнiше ж, коли в
Болгарi© сидiли Петро й Борис, що запродались ромеям, священики болгарськi
стали тiкати на Русь, вони були наставниками княгинi Ольги i ©© онукiв,
священиками в перших ки©вських церквах.
Звичайно, болгарських священикiв бiльше знали й поважали в Ки вi, анiж
грецьких, - вони розмовляли слов'янською мовою, правили службу в церквi
зрозумiлими словами, вони привозили з собою книги, написанi цi ю ж мовою.
Так боярство, мужi, купцi Гори приймали християнство, слiдом за ними йшли
волостелини й посадники в горах i землях.
Мало було християн лише серед во вод i тисяцьких, i то не дивно -
невпинно борючись з ромеями й Вiзантi ю вони ненавидiли все грецьке, а так
само й християнство, проте й серед во вод деякi, як-то Вовчий Хвiст Слуда
потай ходили до церкви над Почайною.
Коли ж на Горi з'явилась царiвна Юлiя, а слiдом за нею посунули до
Ки ва й священики, i бояри, i мужi все бiльше й бiльше почали говорити про
чудовий Константинополь про богоспасенну Вiзантiю.
Князь Ярополк, звичайно, знав усе це, але не тiльки не сварився з
боярами Гори, а, навпаки, потурав ©м або ж мовчав.
Вiн мовчав, бо в душi був згодний затвердити пархiю Фотiя, пустити на
Русь тисячi грецьких священикiв, зробити все, що побажають iмператори
роме©в, бо вiн же був нинi родичем ©хнiм, мав прияти, як i вони, славу.
Дивним, правда, було те, що самi iмператори мовчали, вiдколи до Ки ва
Кесаревича Романа привели до комiта Саму©ла босого, бо вiн розбив сво©
черевики в далекiй дорозi, з непокритою головою, у чорнiй вiд пороху
сорочцi й таких самих ногавицях.
- Що це? Кого ти привiз, во водо Петре? - звернувся Саму©л до
бородатого во©на, що супроводжував Романа.
- Вартуючи на схилах Родопiв, ми побачили загiн, що ©хав вiд
Аркадiополя в клiсури, довго стежили за ним, оточили. На чолi цього
загону, виявилось, ©хав колишнiй кесар Болгарi© Борис, вiн пiдняв проти
нас меч, i ми його вбили.
- Ти зробив справедливо, во водо Петре, - дружина моя й усi болгари
давно вирiшили вбити Бориса, тiльки вiн посмi переступити межi Болгарi©.
Грецький кесар нам не потрiбний. Годi! Але хто це?
- Брат Бориса - Роман, - вiдповiв во вода Петро. - Вони ©хали разом.
- Ха-ха-ха! - засмiявся Саму©л. - Отже, роме© посилали сюди двох
кесарiв разом.
- Нi! - подав тодi голос Роман, що досi стояв мовчки. придивляючись до
молодого Шишмана, про якого вiн чув колись ще тут, у Болгарi©, а пiзнiше в
Константинополi.
- Нi? - далi смiявся Саму©л. - Гаразд, ти зараз сам менi про все
розкажеш. Iди, Петре, - звернувся вiн до во води, - ти, либонь, дуже
стомився?
- Так, комiте, дорога була далека. Мо© во© стоять пiд дверима.
- Добре!
I во вода Петро вийшов. Саму©л встав з крiсла, пiдiйшов до вiкна,
звiдки було видно гори, долини.
- Як же ти, кесаревичу Романе, опинився тут? - обернувся до нього й
запитав Саму©л.
Роман вирiшив говорити правду. Втiм, з чим вiн мiг критись?
- Недавно проедр Василь велiв Борисовi ©хати в Болгарiю й починати
повстання проти тебе, а менi супроводжувати брата...
- Отже, Вiзантiя послала Бориса в Болгарiю як кесаря?
- Проедр Василь назвав його кесарем i обiцяв повернути корону, тiльки
вiн дiйде до Преслави.
- Хитро дi Вiзантiя, - засмiявся Саму©л. - Як i завжди, загрiба жар
чужими руками. А ти? Чого ти ©хав з Борисом? Ти що ж, також хотiв стати
кесарем?
Роман заплющив очi, стиснув уста, на обличчi його вiдбився неймовiрний
бiль.
- Я - кесар?! - пролунало в палатi. - Слухай, комiте Саму©ле, ти
жарту ш, бо зна ш - я нiколи в життi не зможу i не хочу бути кесарем
Болгарi©...
- Нi, я не жартую i не знаю, чому ти ©хав з братом Менi здавалось, що
коли загиба один кесар, корону одяга його брат.
Роман крикнув:
- Я говорю правду, як перед богом! Я не хотiв i не хочу бути кесарем
Болгарi©, бо я не людина, Iоанн Цимiс хiй забрав у мене все, все...
- Ти про що говориш?
Роман подивився на Саму©ла очима, в яких була пустка, безнадiйнiсть.
- Вiн оскопив мене, - сказав Роман, обхопивши голову руками.
Комiт Саму©л стежив за Романом, що стояв перед ним розтрощений,
знiвечений, напiвлюдина.
- Романе! - голосно покликав вiн його.
Той пiдняв голову, й Саму©л побачив на очах його сльози.
- Слухай, Романе! - звернувся вiн. - А ти служитимеш менi?
Роман здригнувся, пiдняв голову. Невже й оцей комiтопул вважа , що вiн
не людина, невже вiн хоче зробити його - сина кесаря - сво©м рабом?
- Служити тобi? Не знаю, комiте Саму©ле, як би я мiг служити тобi.
- Ти мене, мабуть, не зрозумiв, а може, i я не так висловився, Романе,
- промовив Саму©л. - Чи хочеш ти разом зi мною служити болгарам?
- Болгарам? - одразу ж вiдповiв Роман. - Згоден.
- Ти й служитимеш ©м... Я призначаю тебе головним начальником свого
вiйська, що сто©ть у Скопi©, на Вардарi.
- Спасибi, комiте, за честь i довiру, - тихо промовив вiн. - Я згоден
служити тобi й болгарам. Вiр менi зроблю все щоб помститись ромеям.
2
Меч i щит князя Святослава! Прийнявши ©х з рук во©в, якi вцiлiли пiсля
бою на Хортицi, князь Ярополк сам однiс батькiвську зброю на Гору, велiв
почепити на стiнi в Золотiй палатi. Там вона й висiла на свiжих грабових
кiлочках - поряд з шоломами й топорами перших князiв ки©вських Кия й Щека,
поряд iз щитом Олега, погнутими й пощербленими доспiхами князя Iгоря.
Меч i щит князя Святослава! Прийнявши ©х з рук во©в, князь Ярополк дав
роту берегти мир i тишу в рiднiй землi, боротись з ворогами, не шкодувати
нi сил сво©х, нi життя!
Проте, даючи цю роту й пiзнiше, коли меч i щит висiли вже в Золотiй
палатi, князь Ярополк думав iншу, свою думу.
Це почалось давно, либонь, ще з дитячих лiт, коли пiсля смертi матерi
Предслави його взяла в свiй терем, виховувала княгиня Ольга.
Ярополк рiс у розкошах, достатках, баба-княгиня оточила його турботами
й любов'ю, сама християнка, потай вiд отця охрестила онука, щоб навчити
молодого князя володiти збро ю, призначила йому вуя* (*Вуй, Уй -
наставник, пестун.) - во воду Блюда.
Князь Святослав, мабуть, не зробив би Блюда ву м Ярополка. Блюд служив
у його дружинi, ходив з князем на хозар, але не виявляв у походi нi
кмiтливостi, нi звитяги, а, навпаки, пас усюди заднiх; з-пiд Саркела
Святослав послав Блюда до Ки ва, назвав во водою Гори.
А Блюду тiльки цього й треба було - як во вода Гори вiн поставив там
свiй терем, як потайний християнин був вхожий до княгинi Ольги, хитрий i
тонкий на словi, увiйшов ©й у довiру, став у м Ярополка.
Князь Святослав дiзнався пiзнiше про це, але не став перечити матерi -
володiти збро ю може навчити княжича Ярополка не тiльки во вода, а й кожен
гридень, адже i ву м улюбленого свого сина Володимира вiн зробив не
когось, а дружинника Добриню... Прийде час, думав вiн, i кожен з його
синiв - чи то Ярополк, чи Олег, чи Володимир, - ставши князем, мусить сам
показати свiй хист, силу. Князь Святослав надiявся на всiх сво©х трьох
синiв; ви©жджаючи на останню брань з ромеями, вiн посадив на столi в Ки вi
Ярополка, в землi Деревськiй - Олега, а Володимира послав у Новгород.
Слiд сказати, що Святослав так робив не з власно© волi - Володимир був
його першим, старшим сином i по закону й покону мусив посiсти стiл у
Ки вi, але ж Ярополк i Олег були дiтьми князiвни Предслави, а Володимир
сином рабинi - не Святослав, а Гора не захотiла мати князем Володимира,
тим-то й послав вiн його, здавивши серце, до далекого Новгорода, в Ки вi ж
сiв Ярополк.
Звичайно, не баба Ольга й не вуй Блюд дали душу княжичевi Ярополку -
високий i ставний, свiтлий з лиця i з темним волоссям, з тонкими бровами,
ледь гоструватим носом, обережний на словi, стриманий, розважливий - дуже
гарний був княжич Ярополк.
Але, як це iнодi бува , мав вiн хижу душу, ненависть i помста
нездоланно й завжди палили його серце, у сво©х дiях не зупинявся Ярополк
нi перед чим, навiть облудою й лжею.
Так було, коли Святослав воював у Болгарi© й на Дуна©. Тодi кожен з
синiв сидiв i правив у сво©й землi, але живий був батько, вiн управляв
Руссю, його слухались, йому пiдкорялись сини, а так само й Ярополк.
Коли до Ки ва дiйшла вiсть, що князь Святослав загинув у порогах, Олег
i Володимир кiлька разiв посилали один до одного гiнцiв. Правди нiде дiти,
©м обом не до душi були чванькуватий, гордий, хитрий Ярополк i вся
ки©вська Гора, що волiли бiльше загарбати, пiдкорити Деревську землю й
Новгород.
Проте вони не могли порушити слова отця, що визначив кожному сину свою
землю. Домовившись мiж собою, дали Ярополку роту по покону на збро©,
обiцяли, що триматимуть з ним дружбу, визначили вiд земель уроки. I
Ярополк, сiдаючи на стiл як князь Русi, присягся Христом, що блюстиме
закон i покон отцiв, стерегтиме землi, матиме дружбу й приязненство со
братами.
Але ж Ярополк не додержав сво © присяги, заздрiсть краяла його серце,
вiн не мiг стерпiти, що не сам, а ще два брати - з них один син рабинi -
управляють землями.
Незабаром пiсля смертi батька сталась у нього сутичка з братом, князем
деревським Олегом. Винен був не Олег, - тихий, дуже несмiливий князь сидiв
у сво©й глухiй, пiснiй, болотянiй землi в городi Iскоростенi, справно
посилав у Ки©в дань, давав во©в, виконував усi уроки.
Та Ярополку цього було мало. Власне, дiяв тепер не вiн, - i за княгинi
Ольги, i в час Святослава боярство й во водство, мужi й старцi Гори
зiбрали в сво©х руках великi добра, брали й брали з княжих рук
пожалування, землi, лiси, рiки; ©м уже мало було города Ки ва й Полянсько©
землi, вони хотiли, щоб князь, а також i вони мали дань i в iнших землях.
- Доколи будемо, княже, брати малу дань iз землi Деревсько©... Пошли,
княже, в Iскоростень дружину, нехай Олег дасть бiльшу дань.
Ярополк послухав Гору, послав у Деревську землю во воду, сина Свенелда
Люта, який став бити в ©© лiсах звiра, знiмати бортi, накладати на городи
й весi свою, во водську дань.
Покарати Люта ви©хав з дружиною сам князь Олег - на цей раз тихий князь
був роздратований i рiшучий, - наздогнавши Люта, вiн убив його, а дружину
прогнав за межi землi сво ©.
Гора загомонiла, i не тому, що любила Люта, нi, бояри й во води
ненавидiли цього нащадка свiонiв* (*Свiони - шведи), але гомонiли, бо
хотiли бути хазя©нами всiх земель, а деревляни вбили во воду, деревський
князь вийняв меч проти Гори.
Князевi Ярополку треба було б пригадати дiда свого Iгоря, який ходив у
Деревську землю по дань i там загинув... Але вiн забув про це, послав до
города Вручая дружину, що побила деревлян, кiньми затоптала в сутичцi
князя Олега.
Невдовзi туди прибув Ярополк. Вiн схиля колiна перед тiлом брата,
гiрко плаче й бiдка ться, - за що його вбили.
Що сльози?! Хто ©м повiрить? Брат убив брата, кров Олега запеклася на
мечi князя Ярополка.
Ранньо© весни, тiльки затужавiв Соляний шлях* (*Соляний шлях - давнiй
шлях з Ки ва до Криму), у полi за Днiпром з'явився невеликий загiн
печенiгiв: деякi - на конях, частина - в кибитках.
Сторожа поля, як це водиться, одразу ж кинулась по ©хньому слiду,
наздогнала, готувалась прийняти бiй.
Печенiги зовсiм не збирались битись. Вони зупинили кибитки й конi,
ждали на високiй могилi, коли наблизиться сторожа, а тодi послали наперед
сво©х кликунiв, якi й сказали, що це ©де в Ки©в на поклiн до князя
Ярополка каган орди Iлдея.
На поклiн до князя Ярополка? Руськi люди досi не чули, щоб кагани
©здили на поклiн до ©хнiх князiв, старi, бувалi во© говорили: "Стережись
хозарина на Iтилi-рiцi, ромея - над морем Руським, а печенiга - скрiзь у
Дикому полi"; не знали вони й на цей раз, як бути з печенiгами, через що
велiли загону стати на мiсцi й ждати, самi ж оточили його, а до Ки ва
послали гiнцiв, якi б дiзнались, що i як ©м робити.
Меч i щит князя Святослава! Ярополк почув про печенiзького кагана
Iлдею, стоячи в Золотiй палатi пiд збро ю свого батька, i здавалося, цi
мертвi, холоднi речi говорили, кричали, велiли, аби вiн не говорив з
ворогами, якi пролили кров його батька.
Князь Ярополк забув свого батька, сказав, що говоритиме з каганом
Iлде ю, вiн прийняв його в Золотiй палатi, де висiли батькiвський меч i
щит.
У високих, шитих iз цапино© шкiри чоботях-вивертнях, у короткому
каптанi, пiдперезаний поясом iз золотим набором i кривою шаблею бiля
пояса, чорний вiд степових вiтрiв, з кружальцем чорного волосся на
поголенiй головi, гостроносий, з лукавими швидкими очима, каган Iлдея
стояв перед князем Ярополком i через толковина говорив:
- Ми при©хали, щоб дiзнатись про здоров'я великого князя, усiх во вод i
бояр руських...
- Дяку мо, кагане! А як тобi ©халось у полi i як здоров'я тво й iнших
каганiв?
- Спасибi, княже! I я, i всi iншi кагани почувають себе добре,
посилають тобi дари.
Кiлька здоровенних печенiгiв, що прийшли разом з Iлде ю, розвернули
мiхи й поклали перед князем дари - суво© фофудi©* (*Фофудiя - схiдна
тканина.) з срiбними узорами, клепану з сiчених кiлець байдану* (*Байдана
- кольчуга.), криву шаблю в золотому окладi.
- За дари дяку мо й да мо сво©. Гриднi принесли й подали кагану
зробленi роднянськими майстрами позолоченi меч, щит i кольчугу.
- Тво© дари дуже щедрi, - говорив каган, i обличчя його аж сяяло вiд
задоволення. - Краще срiбло, нiж мiдь, краще золото, нiж срiбло, краще мир
i любов, анiж вiйна. З тим мене й прислали кагани, велiли сказати: нашi
печенiзькi орди багато воювали з тво©ми отцями й проливали руську й свою
кровь. Мо© орди не хочуть тепер воювати з руськими князями, хочемо мати
мир i любов з Ки вом. Хочемо вiрно тобi служити.
Коли б князь Ярополк був далекоглядний i стежив за межами Русi, вiн
знав би й розумiв, що печенiзький каган прибув до Ки ва, бо зi сходу на
простори мiж Iтилем-рiкою й пониззям Днiпра, де печенiги досi почували
себе повними хазя©нами, насувають орди половецькi, слiдом за ними йдуть
кимаки, огузи* (*Половцi, кимаки, огузи - орди, що вийшли в кiнцi Х ст з
глибин Азi©.), о, коли б Ярополк це знав, вiн би говорив з Iлде ю iнакше,
змусив би ударити на половцiв, попередив багато кровi, яка пiзнiше була
пролита на Русi.
Не знав, звичайно, князь Ярополк i того, що каган Iлдея зовсiм недавно
зустрiвся в порогах з василiками iмператорiв Василя й Костянтина, якi далi
йому золото, аби вiн уклав мир з Ярополком i щоб орди його йшли на захiд
до Днiстра, щоб там, коли буде надоба, з' днатись з легiонами роме©в i
бити болгар. Князь Ярополк про це не знав, вiн чув пiдлесливi слова Iлде©:
- Весь свiт славить тебе, княже Ярополче, печенiзькi кагани пропонують
тобi мир i любов, вони не будуть бiльше заважати руським купцям у полi,
пiдуть до Днiстра, хочуть сiсти на землi.
I князь Ярополк вiдповiдав:
- Я беру мир i любов з вашими племенами, а на знак нашо© дружби дам
городи й волостi над Днiстром, де живуть тиверцi й уличi.
Так князь Ярополк заради слави сво © уклав мир з ворогами Русi, так за
шматок тлiнно© фофудi©, iржаву байдану й отру ну шаблю вiддавав
ворогам-печенiгам землi тиверцiв i уличiв, сам вiн пiзнiше, в дуже важку
годину i вже запiзно, зрозумiв цiну печенiзько© любовi й зради людям
сво©м.
Саме небо, здавалось, кричало проти миру руських людей з печенiгами: ще
каган Iлдея не покинув Ки ва, як серед бiлого дня на сонце наповзла тiнь,
землю оповила темрява, зiрвалися вихори й загримiв грiм, заревла худоба й
закричали звiрi в лiсi.
Але князь Ярополк не зважив на це, вiн святкував перемогу в Ки вi,
каган Iлдея мчав з сво ю дружиною в Дикому полi, до Ки ва ж ©хали ще
страшнiшi й пiдступнiшi вороги.
3
Коли на Днiпрi одшумiли каламутнi веснянi води i над голубим плесом
окреслились темнi, порiзанi жовтими, червоними й зеленими прожилинами
кручi, коли в безмежних лугах зацвiло множество пахучих квiтiв, саме тодi,
у ма©-розма©, вiд пониззя припливло i стало на Почайнi чимало грецьких
хеландiй - справжнiх чудес з дивовижними рiзьбленими носами, обрiзаними
кермами, з високими насадами, оповитими зеленими морськими водоростями.
На хеландiях при©хали, як i завжди, купцi з Константинополя на чолi з
Феодором, разом з ними прибули й сли iмператорiв роме©в Василя й
Костянтина, що хотiли говорити з ки©вським князем.
О, коли б то були живi княгиня Ольга й син ©© Святослав! Вони знали, що
гречини - льстивi, хитрi люди, й одразу б замислились i зрозумiли, чому
сли iмператорiв Вiзантi© з'явились у Ки вi.
Сли iмператорiв - славетний полководець патрикiй Роман, безбородий,
один iз папi©в Великого палацу Лев, пископ з Сопунi Никодим та купець
Феодор, - тiльки ©х завели до Золото© палати, почали:
- Божою милостю, вiд василевсiв Римсько© iмперi© Василя i Костянтина
ми, василiки, б' мо тобi чолом, княже Ярополче, i просимо дари прийняти.
Пiсля цих слiв василiки вдарили чолом князевi Ярополку, вклонились
во водам i боярам, що збились у Золотiй палатi, а слуги ©х пiднесли ближче
дари iмператорiв.
Це були справдi достойнi дари: слуги клали на килими перед князем
червонi, тканi золотою ниткою, гексамити* (*Гексамит - оксамит.), суво©
найтоншого венецiйського алтабасу* (*Алтабас - атлас.), бархати з
Флоренцi©, половинчатi й гострокутнi бурмицькi перли, червонi, як кров,
вiнiси* (*Вiнiси - гранати.), жовтi яхонти, голубi, як небо, бiрюзи,
всiляке узороччя* (*Узороччя - прикраси.).
- За дари дяку мо, - вiдповiв князь Ярополк, - а iмператорам роме©в
зичимо здоров'я, довгих лiт життя, щастя.
А потiм василiки почали розмову - тонку й хитру, але для князя Ярополка
вигiдну.
- Iмператори роме©в стверджують мир i любов мiж Вiзантi ю i Руссю,
уставлену iмператорами нашими Львом i Александром, Романом, Костянтином i
Стефаном, а потiм Костянтином порфiрородним i Iоанном Цимiсхi м.
Ми - руськi люди, - вiдповiв на це Ярополк, - та кожде блюдемо i будемо
блюсти ряд, який уклали з iмператорами роме©в князi нашi, - вiчна ©м
пам'ять, - Iгор, Ольга i отец мiй - великий князь ки©вський Святослав.
- Iмператори роме©в не тiльки бережуть мир i любов з Руссю, -
продовжили василiки, - а бажають ©х змiцнити помножити.
У Золотiй палатi почувся шепiт во вод i бояр, - вже хто-хто, а вони
знали, як берегли мир i любов з Руссю iмператори: он на стiнi палати
висять посiченi шаблями роме©в доспiхи князя Iгоря, щит i меч князя
Святослава, скiльки кровi пролито на сiчах з ромеями, скiльки кiсток тлi
в пiсках над Руським морем, над Дуна м, у Болгарi©! О руськi люди, рiдна
земле, чи чу те ви нинi роме©в?!
Князь Ярополк дивився на багатi дари, що лежали перед ним, гордо сидiв
на столi отця свого, це з ним говорять василiки iмператорiв...
I утвержда ться, множиться мир з Вiзантi ю - купцям грецьким
дозволя ться торгувати не тiльки в Ки вi, а в усiх городах Русi, ки©вський
князь дасть iмператорам во нну помiч, аще виникне в цьому потреба...
Князь Ярополк у цьому мiсцi зупиня василiкiв, що старанно записують
ряд* (*Ряд - умова, договiр.) на харатiях.
- А коли буде надоба, - каже вiн, - iмператори роме©в мусять допомогти
й Ки ву, дати во©в з хеландiями, грецький вогонь* (*Грецький вогонь -
запалювальна рiдина.).
Василiки оторопiли: Вiзантiя не раз уже укладала ряд з Руссю, це
iмператори жадали, аби Русь збройне допомагала Вiзантi©, ки©вськi князi ж
нiколи не просили ще допомоги в роме©в.
Проте василiки посмiхаються й записують до харатi© те що просить князь
Ярополк.
А далi говорить василiк пископ Никодим, вiн просить князя Ярополка
ствердити християнську пархiю на Русi встановлену ще патрiархом Фотi м.
Ярополк вага ться - християнин, оточений боярами, во водами, купцями,
бiльшiсть яких також, ще з часiв Ольги, - християни, вiн радо ствердив би
встановлену Фотi м Ки©вську пархiю.
Та вiн зна , що патрiарх Фотiй дiяв самочинно, не питаючи згоди
ки©вських князiв, через що князь Iгор, Ольга, Святослав обурювались i
кляли Вiзантiю.
Ярополк зна й те, що Гора молиться Христу, всi ж землi Русi, людi ©©
моляться богам старим, дерев'яним i не приймуть християнства.
- Я не знаю про пархiю Фотiя, - хитро каже Ярополк, але одразу ж
дода , що на Русi чимало християн i що вiн сам християнин, тому дозволя
грецьким священикам поширювати свою вiру над Днiпром, - а це вже зрада
Русi, князь Ярополк лама слово батька, вiдкрива дверi до Русi
найлютiшому вороговi.
Так говорить князь Ярополк з василiками роме©в у Золотiй палатi, пiсля
чого запрошу ©х на обiд у стравницю.
I саме тодi василiки сказали князю Ярополку, що iмператори роме©в
бажали б закрiпити мир i дружбу з ки©вським князем його шлюбом з жоною
царсько© кровi, що царiвна ця нинi гостю в Херсонесi i скоро може бути в
Ки вi.
Князь Ярополк, сп'янiлий вiд медiв, на одну якусь хвилинку
замислю ться, згаду розповiдi старих людей про те, що княгиня Ольга
©здила до Константинополя сватати його батьковi вiзантiйську царiвну i
мала через це велику образу. Та невже ж вiн кращий, дужчий, бiльш
потрiбний ромеям, нiж його батько?!
- Я зустрiну й з честю прийму в Ки вi царiвну, - каже василiкам князь
Ярополк.
А ще через короткий час на березi Почайни зупинилось кiлька хеландiй, з
однi © зiйшла й попрямувала Боричевим узвозом на Гору оточена
патрикiями-слами жiнка, обличчя яко© ховалось пiд темним покривалом.
На Горi, в теремi, жiнка зняла покривало, й князь Ярополк був вражений,
побачивши перед собою надзвичайно© краси, нiби виточене обличчя, тонкий
нiс, нiжнi уста, рум'янцi, що розцвiли на його очах, як пишнi троянди, i
темнi очi, що нiби увiбрали в себе грозу полуденних морiв, але веселi,
iскристi.
"О боже, - подумав Ярополк, привiтно посмiхаючись жiнцi, яку сли
назвали Юлi ю, небогою iмператора Романа Лекапiна й троюрiдною сестрою
царствуючого iмператора Василя, - де народилась i як потрапила до Ки ва ця
красота незрiвнянна?"
Вiн запрошу Юлiю до Золото© палати й довго розмовля там з нею,
пiзнiше вона йде в княжi поко©, де князь i царiвна обiдають, надвечiр у
гридницi збира ться пир, на якому Ярополк да великi дари василiкам
iмператорiв, пiднiма за здоров'я царiвни, келих з медом.
Гора гомонить, чутки про василiкiв i царiвну котяться в передграддя й
на Подол, дехто в цей час п' , а дехто, торкаючись шрамiв на тiлi, дума
важку чорну думу.
Так мина кiлька днiв. За цей час князь Ярополк разом iз Юлi ю i слами
побували у Вишгородi, на ловах, розважались i пустували, але говорили й
про дiло, домовлялись про шлюб князя iз царiвною.
Однi © ночi сталося щось незвичайне. Була пiзня година, спала, впившись
медами й олом, Гора, тiльки перекликались сторожi на вежах i час вiд часу
спокiйно, навiваючи сон, звучали мiдянi била, по небу плив великий
жовтуватий мiсяць, тисячi зiр палахкотiли в глибинах неба i яскраво
вiдбивались на плесi Днiпра.
I раптом мiсяць почав примеркати, з правого боку на нього наповзала
чорна тiнь, ось тiнь зовсiм вкрила чоло мiсяця, i вiн став суцiль темний,
попелястий, в цей же час десь з бездонно© глибини неба вирвалась безлiч
зiр, вони летiли до землi, палахкотiли, згорали...
Цi знаменiя в сонцi, мiсяцi i зорях* (*Записи про затемнення сонця,
мiсяця i про зорянi дощi в лiтописах пiд роком 6487 (979 нашо© ери).)
справили на людей руських надзвичайне враження. Коли мiсяць затьмарився i
з неба посипалась злива зiр, переляканi сторожi на стiнах вдарили в била,
враз прокинулась Гора, люди роздмухували вогнi на Подолi й Оболонi,
виходили з домiв i з тривогою дивились на та мниче небо.
Тiльки князь Ярополк не лякався неба, його не тривожили звуки бил, юрби
людей, що, вийшовши з теремiв, гомонiли скрiзь на Горi.
- О Юлi ! - говорив вiн, стоячи бiля вiкна свiтлицi й показуючи нiчний
Ки©в. - Ти чу ш звуки бил - це мо© сторожi вiтають нашу любов, ти чу ш
голоси Гори - це все людi славлять тебе, ти бачиш, як затьмарився мiсяць,
- це сам бог вкрива нашу любов шатами ночi, ти бачиш, як з глибин неба
сиплються зорi, - це знамено для всi © Русi на честь нашого шлюбу. Будь
благословенна, княгине Русi, нехай вiчною буде наша любов!
В цей час злива зiр закiнчилась, чорна тiнь поволi сповзла з мiсяця,
свiтлицю залило яскраве зеленкувате свiтло, княгиня Юлiя скинула сво©
оздоби, ©© руки простяглися до Ярополка.
4
Княгиня Юлiя дуже швидко призвича©лась до Гори, терема княжого. Це було
не дивно - у Ки вi в той час жило чимало роме©в, що при©хали сюди ще за
княгинi Ольги, й пiзнiше кожно© весни на Почайнi зупинялись хеландi©
купцiв з Константинополя, якi все лiто торгували на Подолi й тiльки над
осiнь, коли прибувала вода в Днiпрi, спускались у Руське море, деякi ж
купцi й зимували тут, мали сво© двори.
Так було не тiльки з ромеями - Ки©в добре знав тодi свiонiв, що вiльно
©здили з Варязького в Руське море, деякi з них служили в княжiй дружинi й
жили в Ки вi; над Почайною цiлий конець займали хозари-купцi; на Подолi на
торзi можна було зустрiти нiмцiв, угорцiв, чехiв, полякiв.
Через це княгиня Юлiя легко могла зустрiтись i, по надобi, викликати до
свого терема землякiв, хотiла Юлiя - могла говорити з нiмцями, поляками;
метка, спритна, дотепна, вона швидко познайомилась з боярськими й
во водськими жонами, та вони й самi одна поперед друго© намагались
побувати в теремi ново© княгинi.
А вже боярськi й во водськi жони! У них тепер тiльки й було розмови:
- Яка гарна ця царiвна! А яка вона розумна! А одяга ться як! А ходить!
А говорить!
I вони так-сяк учились у толковинiв по-грецькому, Юлi© тлумачили
словеса руськi, жони цi стали одягатись, як княгиня, парфумились, як вона,
завели в себе в теремах червонi килими грецькi, поставили амфори, чiпляли
на себе грецьке узороччя.
За жонами, звичайно, йшли чоловiки. Втiм, сказати, хто з них був
перший, - важко; серед бояр, мужiв нарочитих, слiв, купцiв, якi з
давнiх-давен ©здили до Константинополя, були християни, що огречинились
давно.
Особливо ж багато християн з'явилось на Горi тодi, коли на столi сидiла
княгиня Ольга, - купцi Воротислав, Ратша, Кокор, бояри Коницар, Iскус в,
Ву фаст були першими пособниками й друзями княгинi, це вони поставили
церкву над Почайною, привозили з Константинополя разом з iншими товарами
iкони, срiбнi, золотi й простi хрестики церковнi сосуди.
Втiм, християнська вiра пробивала собi шлях на Русь не тiльки з
Константинополя, бо ще ранiше, нiж патрiарх Фотiй встановив пархiю
руську, в Ки вi з'явились християни-болгари, вони йшли сюди ще за князя
Iгоря, що був побратимом болгарського кагана Симеона, пiзнiше ж, коли в
Болгарi© сидiли Петро й Борис, що запродались ромеям, священики болгарськi
стали тiкати на Русь, вони були наставниками княгинi Ольги i ©© онукiв,
священиками в перших ки©вських церквах.
Звичайно, болгарських священикiв бiльше знали й поважали в Ки вi, анiж
грецьких, - вони розмовляли слов'янською мовою, правили службу в церквi
зрозумiлими словами, вони привозили з собою книги, написанi цi ю ж мовою.
Так боярство, мужi, купцi Гори приймали християнство, слiдом за ними йшли
волостелини й посадники в горах i землях.
Мало було християн лише серед во вод i тисяцьких, i то не дивно -
невпинно борючись з ромеями й Вiзантi ю вони ненавидiли все грецьке, а так
само й християнство, проте й серед во вод деякi, як-то Вовчий Хвiст Слуда
потай ходили до церкви над Почайною.
Коли ж на Горi з'явилась царiвна Юлiя, а слiдом за нею посунули до
Ки ва й священики, i бояри, i мужi все бiльше й бiльше почали говорити про
чудовий Константинополь про богоспасенну Вiзантiю.
Князь Ярополк, звичайно, знав усе це, але не тiльки не сварився з
боярами Гори, а, навпаки, потурав ©м або ж мовчав.
Вiн мовчав, бо в душi був згодний затвердити пархiю Фотiя, пустити на
Русь тисячi грецьких священикiв, зробити все, що побажають iмператори
роме©в, бо вiн же був нинi родичем ©хнiм, мав прияти, як i вони, славу.
Дивним, правда, було те, що самi iмператори мовчали, вiдколи до Ки ва