Страница:
довго мовчав, раптом так дуже стиснув пальцi правицi, що зламав поручнi.
- Во водо Безрук! - Встав Володимир з крiсла. - Чи розумi ш ти, що
сказав? Якщо це правда - Святополк мiй ворог, якщо лжа - ти приймеш
смерть...
- Княже Володимире, - спокiйно i впевнено вiдповiв Безрук, - я сказав
токмо правду i мусив ©© сказати, бо служу Русi, людям, тобi.
6
Пiзно вночi земляними, слизькими пiсля недавнього дощу сходами князь
Володимир спустився в поруб, де сидiв Святополк. Попереду нього, тримаючи
голi мечi в руках, iшли два гриднi, во вода Вовчий Хвiст з свiтильником у
руках ступав взап'ять князевi.
- Вийдiть, гриднi! - велiв Володимир, коли тi, одiмкнувши важкий замок,
увiйшли до порубу, а во вода поставив свiтильник на землю. - © ти йди,
во водо!
Кволе промiння освiтило поруб, складенi з дубових круглякiв, вкритi
бiлою плiсенню стiни, покровину з важких тесаних колод, долiвку, два пнi,
на одному з яких стояла корчага з водою й лежав хлiб, та ще купу
перетерто©, зотлiло© соломи в кутку.
Ще в одному кутку, опустивши руки, у сорочцi й ногавицях стояв босонiж
Святополк. Промiння вiд свiтильника вирвало з пiвтемряви його обличчя,
низький лоб, перерiзаний пасмом довгого волосся, тривожнi очi, гострi
вилицi й стиснутi уста, заросле щетиною пiдборiддя.
- От я i прийшов до тебе, Святополче! - дромовив Володимир,
- Бачу! - посмiхнувся той. - Дякую, що одвiдав, княже Вододимире. Шкода
тiльки, що зустрiчаю тебе не в палатах, а тут, у порубi.
- Це правда, шкода! - зiтхнув князь. - Але ще поробиш, - мусимо тут i
отак говорити. Вiн сiв на пень.
- Стомився я! Сядь i ти! - запропонував Володимир Святополку.
- Я й постою, - похмуро промовив вiн. - Менi нема вiд чого
стомлюватись - хiба вiд дум...
- Про що ж ти дума ш, Святополче?
- Князевi, який учора сидiв у палатах, а нинi гни в тво му порубi на
трухлiй соломi, що думати.
- Чому не думав про це ранiше, коли хотiв пiдняти смуту в захiдних
волостях Русi, йти з тестем сво©м на Ки©в, вбити мене - ки©вського князя,
зрадити вiру руських людей, стати слугою папи?
- Зараз я в тво©й властi, - спроквола вiдповiв Святополк, - ти дужий,
вельми дужий, княже, василевс... Але навiщо вигаду ш таке про мене - учора
туровського князя, а нинi в'язня, кинутого тво ю десницею в цей поруб?
- Марно ти нарiка ш на мене. Не я тебе кинув у поруб, це бояри й
во води, що чули про тво© замишля© в Туровi, схопили тебе, привезли до
города Ки ва... Та й жона твоя Марина, духiвник Рейнберн, iже були з
тобою, нинi сказали правду... О люди, люди, всi ви такi, днесь служите
одному, заутра другому...
Святополк мовчав, дивлячись у темний куток порубу, потiм обернувся до
Володимира, й той побачив його запаленi очi, закушенi уста.
- Що ж, - задихаючись, прохрипiв вiн, - коли все зна ш, скажу i я
правду... Слухай, княже Володимире! Це - так! Мислив я з Турова йти на
Ки©в, мислив перемогти твою дружину, а вже во© мо©, либонь, не пошкодували
б i тебе... Важко менi в цьому признатись, тобi це страшно чути, але отака
моя правда.
Володимир здригнувся й промовив:
- Чую, Святополче! Тепер ти сказав правду. Але марно дума ш, що вона
страшна менi. Нi, не за себе боюсь, за Русь, за людей ©© страшно.
Довгу хвилину по цьому князь Володимир мовчав, а потiм продовжив:
- Страшно, Святополче, за Руську землю... З одного боку - роме©, зi
сходу насувають печенiги, за ними iдуть половцi, з полунощi точать ножi
свiони, ти ж хотiв вiд заходу пустити в нашу землю ще й полякiв, нiмцiв,
гiапу римського.
- Поляки й нiмцi далеко, - заперечив Святополк. - Папа римський вiд них
ще далi... До Вiзантi©, - процiдив вiн, - либонь, ближче, адже так, княже?
Володимир зрозумiв, на що натяка Святополк.
- Я на легiони роме©в не спирався й не пустив би ©х на Русь... Вiру
християнську я приймав такожде не вiд константинопольського патрiарха.
- Я також не збирався продавати Русь, - Зухвало крикнув Святополк, - нi
полякам, нi нiмцям, анi папi!..
Князь Володимир гiрко посмiхнувся.
- Так чому ж ти тодi так дiяв, Святополче? Довгу хвилину в порубi було
тихо, тiльки з дерев'яного зрубу стiни в одному мiсцi однозвучне падали
краплини, потрiскувала солома в кутку, за дверима раз i другий пролунали
кроки.
- Вiд уностi мо ©, - почав Святополк, - я не любив тебе, княже, бо кров
батька мого Ярополка запеклась на тво©х руках, бо ти вигнав матiр мою Юлiю
з Ки ва, бо мене зневажили дiти тво© й сам ти, бо ти, роздiляя землi,
поставив мене князем у найгiршiй волостi - Туровi, бо ти нiколи й нi на
крихту не робив менi добра, токмо зло... Чому ж я мусив робити тобi добре,
як мiг я не помститись за батька, матiр i за все, за все?..
Сперши голову на руки, князь Володимир слухав слова Святополка.
- Ти сотворив добре, сказав менi свою правду, хоч, Святополче, лiпше би
було та й мiг ©© сказати ранiше. Що ж, я почув це нинi вiд тебе, хоч знав
тво© думи ранiше...
- Так чому ж ти кинув мене в поруб, допиту ш, мучиш, якщо все зна ш?
- Я прийшов не допитувати, а говорити з тобою, Святополче, бо все це
неправда.
- Великий княже i василевсе Русi! - засмiявся Святополк. - Тобi мало
того, що ти вверг мене в цей поруб, хочеш познущатися з мене?
- Я говорю це, - нiби не почув його слiв Володимир, - бо не хотiв убити
i не вбивав брата мого, а твого отця Ярополка, багато горя й муки прийняв
сам вiд нього, а ще бiльше - Русь i ©© люди, я ж усе простив йому, кликав
на мир i любов... Князя Ярополка в сiнях терема убили два гриднi, яких
пiдкупив во вода Блуд, ти, Святополче, це зна ш.
- Не вiрю! Так вигадав ти з сво©ми боярами, це ви нацiлили мечi вбивць
у серце мого батька...
- Я вислухав твою правду, чому ж ти не хочеш слухати мою?! Втiм, ти
зараз сам усе зрозумi ш...
- Слухаю! - крикнув Святополк. - Що ж ти ще скажеш менi?
- Скажу те, що я нiколи не проганяв i не мiг прогнати з Гори тво ©
матерi Юлi©, бо твiй батько не Ярополк, як усi вважають i як дума ш ти
сам...
- Не Ярополк? Княже Володимире, ти глузу ш з мене... Навiщо?! Хто ж мiй
батько?
- Був час, коли все було не так, як нинi, - смутно сказав Володимир, -
був час, коли мати твоя поховала мужа свого Ярополка й любила мене... Вiд
любовi цi ©, вiд грiха нашого ти й народився, а я... твiй батько.
Святополк стояв у кутку порубу й пильно дивився на князя Володимира, що
сидiв на пнi, похиливши низько голову. Мить - вiн здригнувся, здавалось,
хотiв кинутись уперед.
Але мить була така коротка - Святополк не думав iти вперед, вiн обхопив
голову руками, стиснув зуби так, що навiть Володимир почув скрегiт, i
пiдвiвся...
- Ти - мiй батько? - крикнув вiн. - Нi, ти жарту ш, княже Володимире.
Ти хочеш мене обдурити, як множество людей... Не вiрю, чу ш, я не вiрю,
княже!
У Володимира нестямно колотилось серце. Страх, рани далекого минулого,
скорбота, що так усе сталось, що вiн знову сто©ть перед тiнню брата
Ярополка, а може бути - плодом сво © любовi, перед сином, розривали його
душу.
- Святополче, - вставши з пенька, хрипко промовив вiн. - Брата Ярополка
нема, костi матерi тво © Юлi© похованi в Херсонесi, я один нинi вiдповiдаю
й мушу вiдповiдати за наш грiх. Правду говорю, ти - мiй син, iди ж до
мене.
I вiн справдi був би безмежно щасливий, з його душi, мабуть, спав би
той тягар, який протягом багатьох i багатьох лiт гнiтив його, коли б
Святополк пiшов до нього, простягнув сво© руки.
Та Святополк не рушив з мiсця.
- Жорстокий, безжальний княже, - прохрипiв вiн. - Зараз я вiрю тобi,
але навiщо, навiщо ти мучив мене, зробив таким, яким я ? Вже менi пiзно
змiнюватись, чу ш, - вiн на мить замовк i кiнчив, - я проклинаю тебе!
Володимир зрозумiв, що сталось, - Святоиолк устами сво © матерi
проклина , ненавидить його: у цю нiч, в цьому порубi нiчого не можна
зробити.
- Що ж, Святополче, - сказав вiн, - ти проклина ш, а я... я прощаю
тебе.
Князь пiшов до дверей порубу, рiшучим рухом, так що забряжчали засуви,
широко розчинив ©х.,
- Ось дверi розчиненi, - промовив Володимир, - iди, Святополче...
Вiн першим вийшов земляними сходами з порубу, побачив во воду Вовчого
Хвоста й грйднiв.
- Я увiльнив князя Святополка з порубу, - сказав Володимир во водi. -
Вiднинi вiн житиме на Горi. Пустiть його.
Надворi сiявся дощик. Низько иад Горою пливли кошлатi важкi хмари,
iз-за них крадькома визирали зорi. Було холодно, вогко, пусто.
6
В один з перших днiв зарева* (*Зарев - серпень.) князь Володимир
дiзнався про кончину колишньо© жони сво © - княгинi Рогнiди. Розповiв йому
про це пископ Анастас, що до свiтання прийшов у терем, побудив князя.
- Нинi вночi, - скорботно промовив вiн, - у бозi спочила княгиня
Рогнiда - черниця Анастасiя.
- Вона тяжко хворiла, страждала? Чому менi не повiли про це? - повернув
голову до пископа й подивився на нього якимись великими очима князь
Володимир.
- Княгиня не велiла комусь говорити про свою хвор, - вiдповiв Анастас,
- i не турбуйся, княже, вона не мучилась, не страждала, днi й ночi
проводила в самотi, вкушала хлiб та воду, давно вже нiкого не хотiла
бачити, токмо вчора покликала мене й висповiдалась, а вночi тихо спочила,
пiшла в свiт iнший...
пископ, це було помiтно, розповiв не все, що знав про кончину Рогнiди,
вiн був диним свiдком останнього дня ©© життя, останнiм розмовляв з нею,
але князь Володимир не став у нього нiчого запитувати: якби Рогнiда щось
хотiла йому переказати, Анастас сказав би про це.
- Де лежить ©© тiло?
- У Предславинi, в теремi, княже.
- Коли ©© похова мо?
- Завтра, княже.
- А де?
нигскоiг на якусь хвилину затявся.
- Княгиня Рогнiда простила всiх i просила, аще завинила, ©© простити,
тiло ж заповiдала поховати без почестi й слави там, де й жила, - в
Предславинi, вона-бо давно зреклася суворого свiту, як i свiт зрiкся ©©, а
все добро сво заповiдала церквi...
Стоячи бiля вiкна, Володимир довго дивився, як надворi почина
снуватись павутиння свiтанку, потiм обернувся до пископа й сказав:
- Не будемо судити... Рогнiда зробила так, бо нiколи не дбала про
су тну славу, але для слави нашо© й церкви ©© слiд поховати як княгиню.
пископ схилив голову - вiн згоден був з думкою князя.
- Велю, - суворим голосом сказав Володимир, - вiддати погребову почесть
мо©й жонi Рогнiдi як княгинi, тiло ж покласти там, де сама побажала, - в
Предславинi.
Володимир замовк. За вiкном усе бiльше розпалювалось денне свiтло.
Промiння його впало на блiде обличчя, високе чоло.
- I ще я хочу, - важко передихнувши, закiнчив князь, - попрощатись з
нею. Уночi ми з тобою, отче, пiдемо в Десятинну церкву.
Нiч. Нiчого не видно. Десь у пiтьмi лунають кроки. Кiлька чоловiк
пробують землю посохами, спускаються шляхом, що веде вiд ворiт Гори. Ось
вони, чути, повертають лiворуч, прямують через яр до Десятинно© церкви,
обриси яко© вимальовуються на сiрiй тканинi неба.
Скоро, либонь, буде дощ, парить, важко дихати. Небо перерiзала слiпуча
блискавка, й на мить стало видно, як люди зупинились на пагорку - високi й
чорнi, прямують до дверей церкви. Вдарив грiм, на землю падають великi
краплини.
У бабинцi Десятинно© церкви горить кiлька свiчок, жовте промiння ©х
освiтлю пiзнiх, одягнутих у темнi м'ятли* (*М'ятли - довгi темнi одяги.)
гостей - попереду священики, за ними з посохом у руках пископ Анастас,
поруч з ним князь Володимир.
Дерев'яна, видовбана з товстого стовбура липи корста з тiлом княгинi
Рогнiди стояла в правому притворi церкви, навкруг не© горiло у високих
срiбних свiтильниках багато свiчок. Коли князь i священики стали туди
наближатись, то почули голос, що одноманiтно читав слова з псалтиря, а
далi побачили черницю, яка читала, i ще кiлькох, що стояли на колiнах бiля
труни небiжчицi.
Помiтивши пiзнiх прибулих, черницi одстунили, зникли десь у пiтьмi
церкви, далеко в переходах стали пископ i священики, князь Володимир
лишився один перед корстою з тiлом сво © першо© дружини - княгинi Рогнiди.
Так, тепер вiн був один на один iз тi ю, яку, не бачивши, нарiк колись
сво ю жоною i не зрадив свого слова, а покликав до Ки ва, зробив княгинею
Русi...
Вiн був один на один iз тi ю, яку так безглуздо забув на одну годину,
зрадив, за що суворо заплатив, платить i, либонь, довго ще буде платити.
Вiн був один на один iз тi ю, якiй у найважчий час свого життя не
звiрився у всьому, послухавшись розуму, а не серця, зробив ще одну,
останню вже, помилку, зрiкшись Рогнiди i назвавши сво ю жоною грецьку
царiвну Анну.
I от нинi, скрадаючись у пiтьмi заревно© ночi, вiн прийшов до ©© тiла,
щоб запитати себе: де була правда, а де лжа життя, де була любов i де
неприязнь, щоб вiдповiсти самому собi, кого ж у життi вiн любив, а кого
нi, та ще хто любив його - сина рабинi, князя, а потiм василевса?!
Вiн стояв бiля корсти княгинi Рогнiди у темному м'ятлi, в чоботях, на
якi лiг жовтий порох Гори, полум'я свiчок освiтлювало сивий чуб, похмуре
чоло, довгi вуса, смутнi очi, й дивився на не©.
Проминуло багато лiт, коли Володимир бачив востанн Рогнiду. Вона
лежала в корстi така, якою вiн знав ©© й ранiше, либонь, смерть тiльки
пiдкреслила те, на що в життi звичайно не звертають уваги: в сяйвi
багатьох свiчок виразно було видно високе чоло княгинi й тi ж самi вигнутi
брови, гордi, нiби невдоволенi уста, гостре пiдборiддя та ще складенi на
грудях руки - з тонкими, прозорими навiть пальцями.
Було в цьому обличчi одно: Дуже блiде, з гоструватими вилицями, глибоко
запалими очима, зморшками бiля носа й уст, зовсiм сивим волоссям, що
змiнило золотистий льон давньо© коси, - це обличчя було тепер дуже далеким
вiд задушливого притвору церкви, су ти су т Гори, усього свiту.
I князь Володимир зрозумiв, що марно вiн думав, iдучи сюди i ставши
перед тiлом княгинi, знайти вiдповiдь на питання, якi так давно терзали
його душу, - нi, княгиня Рогнiда ранiше й ще до того, як одягла черничий
одяг, вiдповiла на питання, чи любила вона Володимира-князя... О, як
мiцно, усi ю душею i серцем любила вона його, як обережно, достойно
пронесла цю любов через усе сво життя, через не© померла, i хоч зараз
тут, у церквi, лежить мертве ©© тiло, та живе й вiчно житиме ©© любов.
I навiть учора, в останнi години свого життя, бачачи перед собою
смерть, Рогнiда сказала, що всiх проща й просить ©© простити, - нi, не
про всiх говорила вона, а про нього, князя Володимира, диного свого мужа,
бо любила так, що хотiла тiльки смертi.
А вiн? Князь Володимир неминуче мусив себе запитати про це в годину,
коли був один на один з першою сво ю жоною, розлучаючись навiки з тим,
чого нiзащо й нiколи тепер уже не мiг повернути... Вiн - князь Володимир -
чи любив ©©?
I не вiдповiдь на питання, а невимовна гiркота втрати, безмежний жаль
за тим найкоштовнiшим, що вiн мав колись, але втратив, туга за молодiстю,
мрi ю, любов'ю i щастям обгорнули душу й стиснули серце князя
Володимира...
Не нинi, не в останнi роки, а все життя князевi Володимиру важко було
жити, проте в самотi сво©й, трудах, борнi, не признаючись навiть собi
самому, знав, розумiв, вiдчував, що близько людина, до яко© вiн може
пiти, в усьому признатись i одержати прощення, любов i пiдтримку, - цi ю
людиною була жона Рогнiда.
А тепер ©© нема - вже нiкому йому розповiсти про свою скорботу,
розпач, тугу, вже нiколи вiн не зможе звернутись до не©, не почу довiку
©© голосу...
Не володiючи собою, у вiдча© й безнадi© вiн схилив колiна перед тiлом
княгинi, припав головою до холодного каменю пiдлоги, i сльози покотились з
його очей, - у притворi Десятинно© церкви великий князь Русi iмператор
Володимир плакав над попелом i тлiном велико©, але навiки втрачено© ним
любовi.
Коли князь пiдвiвся з колiн, до нього пiдiйшли пископ Анастас i
священики.
- Я попрощався й навiки примирився з княгинею Рогнiдою, - коротко
сказав князь. - А тепер пiдемо...
Пiд високим склепiнням церкви залунали кроки. Черницi вийшли з темряви,
стали на колiна, одна з них - з низьким, дуже сумним, але водночас
спокiйним голосом - почала:
- "Плачу i ридаю, гда помишляю смерть..." Одiйшовши далеко вiд корсти,
князь Володимир обернувся й ще мить бачив у сяйвi свiчок голову Рогнiди...
Надворi вже розходився дощ. Низько над головою, огортаючи банi церкви,
летiли хмари. Земля була вогка, мокра, скрiзь у темрявi дзюркотiли потоки,
чоботи грузли в непролазному багнi.
Витягаючи з трудом ноги, князь Володимир i пископ Анастас поволi
крокували до Гори - пiтьма снувалась навкруг них, на тлi сiрого неба
чорнiли стiни, дахи теремiв, дерева.
Раптом князь зупинився: на пагорку перед ними вималювались двi постатi
- високого стрункого юнака у гостроверхiй княжiй шапцi, набагато нижчо©
вiд нього жони чи дiвчини, що стояла поруч, тримаючи юнака за руку.
Володимир пiзнав ©х - це були син його Ярослав i дочка Предслава. Доля
не милу Ярослава, вiн прибув з далеко© Ростово-Суждальсько землi, щоб
говорити з батьком, а потрапив на похорон матерi. Втiм, може, це
справедливий перст долi - Рогнiда палко любила Ярослава, вiн так любив
©©!..
От вони i йдуть потай, уночi до Десятинно© церкви, щоб попрощатись з
тiлом матерi, почули кроки, зупинились.
Князь Володимир хотiв, нестямно хотiв кинутись до них, обняти живих
дiтей мертво© Рогнiди, поцiлувати, - тодi б йому стало легше, спокiйнiше,
вiн не був би таким самотнiм у цьому нiчному тьмяному свiтi...
Але вiн яе мiг пiти до них - двi постатi, що скрадались пiзньо© години
до Десятинно© церкви, як нiмий докiр, як жорстокий осуд того, що вже
сталось i того повернути було несила, стояли на пагорку, син i дочка без
слiв, у невимовному горi здалеку дивились на отця свого.
I вiн схопив, вп'явся в руку пископа Анастаса, завернув з стежки,
пiшов, тягнучи його за собою, мимо дiтей, зупинився тiльки на Горi, коли
Десятинна церква, двi темнi постатi на пагорбi залишились позаду, зникли в
iмлi.
- Яка ж крута ця гора! - промовив князь Володимир. Тi © ночi вiн не
лягав спати - до самого ранку горiла свiча в палатi. Володимир, смутний,
збентежений, слухаючи, як нестямно колотиться серце в його грудях, то
сидiв у крiслi перед столом, то вставав i важкими кроками ходив у палатi,
близьких переходах. Скiльки i яких важких дум передумав вiн за нiч! Ось
тут, у палатi за столом, у цьому крiслi сидiла Рогнiда - лляне волосся,
яснi очi, тихий спiвучий голос: "Муже мiй, Володимире, а я ж тебе все жду
та й жду..." Ось
переходи, дверi лiворуч, колись вiн переступав ©х
порiг. Мiсячна нiч, у кутку кiмнати сто©ть Юлiя, вона
йде вперед, кладе руки на його плечi: "Княже
Володимире, ти прийшов до мене?.." Хтось кличе
князя:
- Царицi Аннi тяжко, вона хоче бачити тебе. Вiн
заходить до спочивальнi Анни - там горить свiча, бiля
ложа стоять двi дворянки, в жовтому промiннi
Володимир бачить обличчя Анни, що пашить вiд жару,
переляканi очi.
- Я дуже застудилась, василевсе, тiло мо горить,
груди розрива кашель...
- Ти одужа ш, швидко одужа ш, царице!
Дворянки дають Аннi тепле питво, вона заплющу
очi, от, либонь, i спить.
Темнi переходи, розчинене вiкно, десь недалеко в
темрявi, в гущавинi дерев кричить птах: "Пу-у-гу! Пу-у-
гу!"
"Вiщий птах! Чого кричиш? На чию голову
наклика ш бiду?" - дума , притулившись головою до
лутки вiкна, князь Володимир.
Рогнiдi вiддали погребальну почесть у Десятиннiй
церквi як княгинi, за довгий день множество людей
ки©вських пройшли й схилили голови перед корстою з
©© тiлом; поховали ж Рогнiду по черничому обряду:
вночi, у закритiй корстi, в Предславинi, як вона й
заповiдала.
На похоронi було мало людей - десяток черниць,
предславинськi дворяни, що несли труну, священик.
Ще були на похоронi дочка Рогнiди Предслава й
син Ярослав, одягнутi в темнi платна, з покривалами
на лицях, вони йшли позад усiх - нiхто ©х не пiзнав.
Вершник - нiкому не вiдомий вершник примчав у
цю пiзню годину ночi вiд Гори до Предславинського
лiсу, зупинився пiд деревами, бачив вогники, що
повiльно пливли в долинi, й тiнi за ними, - вершнику,
вершнику в княжому корзнi, що привело тебе вночi до
Предславина?
Невеликий горбок над Либеддю - от i все, що
залишилось на пам'ять про Рогнiду. Промине небагато
лiт - i дощi, вiтри змиють, зрiвняють з землею цей
горбок.
7
Саме в цей час до Ки ва з смутною звiсткою
прибули сли з Новгорода: там вiд невiдомо© хворi
помер князь Вишеслав, по заповiту труну з його тiлом
везли до Ки ва, новгородцi ж просили собi нового
князя.
Звiстка ця дуже опечалила князя Володимира -
молодi, юнацькi лiта вiн провiв у Новгородi, новгородцi
його вспо©ли й вскормили, сидячи там на столi, вiн
знав, як багато важить для всi © Русi земля
Новгородська, а, крiм того, Вишеслав був його
улюбленим сином, мудро стерiг пiвнiчнi укра©ни Русi,
смерть його - велика втрата для Ки©вського столу.
В ближчi ж днi князь Володимир покликав до
Золото© палати, куди прийшли сли новгородськi,
во вод i бояр, мужiв лiпших i нарочитих, повiв ©м, що
сталось у Новгородi, сказав, що полунощнi землi
просять собi князя.
- Кого пошлемо князем туди? - запитав
Володимир.
- Говори сам, княже, - залунали звiдусiль голоси. -
Многих синiв ма ш, сам скажи, хто з них достойний
сiсти на столi в Новгородi.
- Я думав про це, - вiдповiв князь, - бо сам був
князем земель полунощних. Великий Новгород
стереже укра©ни Русi, хочу дати туди доброго князя,
волю послати сина Ярослава. Чи згоднi його прийняти,
сли новгородськi?
- Згоднi! - однодушне вiдповiли сли. - За
Ярослава дяку мо, будемо йому вiрно служити.
- А ти, сину, - звернувся князь Володимир до
Ярослава, що стояв бiля княжого столу, - чи згоден?
Блiдий, без кровинки в обличчi, Ярослав якусь
хвилину мовчав, потiм промовив:
- Воля твоя, отче!
- Так i буде, - закiнчив Володимир.
I княжич Ярослав, що вiднинi ставав
новгородським князем, виступив уперед, обняв й
поцiлувався з слами новгородськими, подякував ©м за
честь i довiр'я.
Князь Володимир говорив правду й, посилаючи
Ярослава в землi полунощнi, добра хотiв Новгороду, а
сину - слави.
Бiльше того, знаючи, як уболiва Ярослав за
матiр'ю Рогнiдою i вiдчуваючи перед нею й ним свою
провину, вiн хотiв якось ©© спокутувати, - Рогнiди нема , вона пiшла з
життя, може ж, доля замирить його хоч з сином, - адже Ки©в i Новгород - це
городи-брати, два кiнцi Русi, Ки©в - це ворота на пiвдень, Новгород сто©ть
на сторожi земель зi сходу, заходу й полунощi.
Усього цього вiн не мiг, звичайно, сказати синовi при мужах Гори й слах
новгородських, через що покликав його до себе.
Ярослав зайшов до палати батька твердою ходою, так нiби вiн i не був
хромцем, став недалеко вiд порога, й Володимир несамохiть замилувався
сво©м сином.
Молодий, мiцний, широкий у плечах, з довгим темним волоссям, засмаглим
обличчям, орлиним носом, - вiн дуже нагадував свого батька.
Було в ньому ще й iнше - голосом, виразом обличчя вiн нагадував матiр -
©© не було на свiтi, але вона жила в ньому; зараз батько й син починали
розмову, незримо ж душа Рогнiди витала тут, у палатi, над ними.
- Я покликав тебе, сину, щоб порадитись перед далекою дорогою i
попрощатись... може, й навiки, - почав Володимир.
- Навiщо говорити так, отче? - суворо перебив його Ярослав.
Володимира вразив голос сина, стало боляче, що Ярослав не розумi його
тривоги й смутку.
- Не гнiвайся на мене, Ярославе, що посилаю тебе в полунощнi землi,
нинi двi твердинi на Русi - Ки©в i Новгород...
- Посилаючи мене в Ростов, ти говорив, що й то твердиня Русi.
- Так, Ростово-Суждальська земля також твердиня - близько Iтиль-рiка,
булгари, хозари...
- Надiюсь, отче, ти зна ш, що я в Ростовi жив душа в душу з боярством i
людiями, вiрно служив i тобi.
- Знаю, Ярославе, а все ж Ростов не Новгород, буде вiднинi пiд мо ю
рукою, сам догляну.
- До Ростова далеко, сам зна ш - двiчi ти примучував в'ятичiв, аби й
тепер там лиха не сталось, - з-пiд нахмурених брiв подивився Ярослав на
Володимира.
Князь Володимир пильно стежив за сином - невже ж вiн справдi
тривожиться за нього - батька, чи, може, насмiха ться з цього?
- Ти що, .. ляка ш мене, Ярославе?
- Нi, отче, я говорю тобi лише правду; неспокiйна Ростово-Суждальська
земля, людi там добрi, ревнi, люблять Ки©в, нове ж прищеплю ться трудно.
- Як сказав, так i буде - дивитимусь за Ростовом, дбатиму про нього. Ти
ж бережи Новгород.
- А що менi в Новгородi?! Це - твiй город, ти там сидiв князем,
докiнчуватиму те, що ти почав, стоятиму, як i ти.
"Стоятиму, як i ти"? Про що говорить Ярослав? Князевi Володимиру
довелось у Новгородi не тiльки стояти, коли Ярополк захотiв один сiсти на
столi в Ки вi, це новгородцi не потерпiли свавiлля ки©вського князя,
досить було йому кинути клич - i вони встали за сво право, пiшли на Ки©в.
- Новгород i Ки©в з' дну велика, свята дружба, - сказав Володимир, - i
люди там суворi, твердi. Звикнуть до тебе, зумi ш ©х зiгрiти - вiдданi
будуть, вiрнi. До того ж i помiч у Новгородi матимеш добру - посадником
там сидить Добриня - уй мiй, кормитель.
Гiрка посмiшка промайнула в кутиках уст Ярослава.
- Мене любила Ростово-Суждальська земля, i я любив ©©... Що ж, отче,
якщо так судила доля, я вже здалiк люблю й Новгород, швидше хочу туди
©хати, покинути Ки©в... А посадник твiй у Новгородi менi не буде потрiбен,
адже сам сидiтиму князем.
Князь Володимир вiдчув з слiв Ярослава, як тому важко нинi, пiсля
смертi матерi, бути в Ки вi, говорити з ним, отцем, у цiй палатi, ще важче
думати про те, що буде далi.
- Сину! - сказав Володимир. - Я покликав тебе, щоб повiдати все про
Новгород i полунощнi землi, хочу, окрiм того, сказати, що менi боляче
виряджати тебе...
Вiн ступив уперед, зупинився близько вiд сина.
- Ти, Ярославе, - хрипким голосом промовив Володимир, - перший,
улюблений мiй син вiд матерi Рогнiди... Чу ш, ©© вже нема , не буде, тож
скажу тобi - я любив тiльки ©©, за що мучусь i страждаю нинi, сину...
Спiвчуття, тепле синiвське слово?! Нi, князь Володимир не ждав i не мiг
ждати, вiн просто хотiв сказати нарештi правду якщо не Рогнiдi, то ©©
сину... А може, думав Володимир, Ярослав зрозумi його i простить?
Мовчазний i суворий стояв Ярослав, бачив перед собою великi батькiвськi
очi, в яких були тривога, бiль, смуток, блiде перекошене обличчя.
- Прощай, отче! - сказав вiн. - Я твiй син i буду таким довiку, але
Русь, i я служитиму ©й до сконня...
- Прощай! - тихо вимовив князь Володимир.
...Так i розiйшлись отець з сином, у кожного в душi залишились тiльки
бiль i образа; - не стало Рогнiди, й не було вже сили, яка б ©х могла
замирити.
Ярослав зайшов до сестри Предслави: разом вони й ранiше перемагали горе
- Во водо Безрук! - Встав Володимир з крiсла. - Чи розумi ш ти, що
сказав? Якщо це правда - Святополк мiй ворог, якщо лжа - ти приймеш
смерть...
- Княже Володимире, - спокiйно i впевнено вiдповiв Безрук, - я сказав
токмо правду i мусив ©© сказати, бо служу Русi, людям, тобi.
6
Пiзно вночi земляними, слизькими пiсля недавнього дощу сходами князь
Володимир спустився в поруб, де сидiв Святополк. Попереду нього, тримаючи
голi мечi в руках, iшли два гриднi, во вода Вовчий Хвiст з свiтильником у
руках ступав взап'ять князевi.
- Вийдiть, гриднi! - велiв Володимир, коли тi, одiмкнувши важкий замок,
увiйшли до порубу, а во вода поставив свiтильник на землю. - © ти йди,
во водо!
Кволе промiння освiтило поруб, складенi з дубових круглякiв, вкритi
бiлою плiсенню стiни, покровину з важких тесаних колод, долiвку, два пнi,
на одному з яких стояла корчага з водою й лежав хлiб, та ще купу
перетерто©, зотлiло© соломи в кутку.
Ще в одному кутку, опустивши руки, у сорочцi й ногавицях стояв босонiж
Святополк. Промiння вiд свiтильника вирвало з пiвтемряви його обличчя,
низький лоб, перерiзаний пасмом довгого волосся, тривожнi очi, гострi
вилицi й стиснутi уста, заросле щетиною пiдборiддя.
- От я i прийшов до тебе, Святополче! - дромовив Володимир,
- Бачу! - посмiхнувся той. - Дякую, що одвiдав, княже Вододимире. Шкода
тiльки, що зустрiчаю тебе не в палатах, а тут, у порубi.
- Це правда, шкода! - зiтхнув князь. - Але ще поробиш, - мусимо тут i
отак говорити. Вiн сiв на пень.
- Стомився я! Сядь i ти! - запропонував Володимир Святополку.
- Я й постою, - похмуро промовив вiн. - Менi нема вiд чого
стомлюватись - хiба вiд дум...
- Про що ж ти дума ш, Святополче?
- Князевi, який учора сидiв у палатах, а нинi гни в тво му порубi на
трухлiй соломi, що думати.
- Чому не думав про це ранiше, коли хотiв пiдняти смуту в захiдних
волостях Русi, йти з тестем сво©м на Ки©в, вбити мене - ки©вського князя,
зрадити вiру руських людей, стати слугою папи?
- Зараз я в тво©й властi, - спроквола вiдповiв Святополк, - ти дужий,
вельми дужий, княже, василевс... Але навiщо вигаду ш таке про мене - учора
туровського князя, а нинi в'язня, кинутого тво ю десницею в цей поруб?
- Марно ти нарiка ш на мене. Не я тебе кинув у поруб, це бояри й
во води, що чули про тво© замишля© в Туровi, схопили тебе, привезли до
города Ки ва... Та й жона твоя Марина, духiвник Рейнберн, iже були з
тобою, нинi сказали правду... О люди, люди, всi ви такi, днесь служите
одному, заутра другому...
Святополк мовчав, дивлячись у темний куток порубу, потiм обернувся до
Володимира, й той побачив його запаленi очi, закушенi уста.
- Що ж, - задихаючись, прохрипiв вiн, - коли все зна ш, скажу i я
правду... Слухай, княже Володимире! Це - так! Мислив я з Турова йти на
Ки©в, мислив перемогти твою дружину, а вже во© мо©, либонь, не пошкодували
б i тебе... Важко менi в цьому признатись, тобi це страшно чути, але отака
моя правда.
Володимир здригнувся й промовив:
- Чую, Святополче! Тепер ти сказав правду. Але марно дума ш, що вона
страшна менi. Нi, не за себе боюсь, за Русь, за людей ©© страшно.
Довгу хвилину по цьому князь Володимир мовчав, а потiм продовжив:
- Страшно, Святополче, за Руську землю... З одного боку - роме©, зi
сходу насувають печенiги, за ними iдуть половцi, з полунощi точать ножi
свiони, ти ж хотiв вiд заходу пустити в нашу землю ще й полякiв, нiмцiв,
гiапу римського.
- Поляки й нiмцi далеко, - заперечив Святополк. - Папа римський вiд них
ще далi... До Вiзантi©, - процiдив вiн, - либонь, ближче, адже так, княже?
Володимир зрозумiв, на що натяка Святополк.
- Я на легiони роме©в не спирався й не пустив би ©х на Русь... Вiру
християнську я приймав такожде не вiд константинопольського патрiарха.
- Я також не збирався продавати Русь, - Зухвало крикнув Святополк, - нi
полякам, нi нiмцям, анi папi!..
Князь Володимир гiрко посмiхнувся.
- Так чому ж ти тодi так дiяв, Святополче? Довгу хвилину в порубi було
тихо, тiльки з дерев'яного зрубу стiни в одному мiсцi однозвучне падали
краплини, потрiскувала солома в кутку, за дверима раз i другий пролунали
кроки.
- Вiд уностi мо ©, - почав Святополк, - я не любив тебе, княже, бо кров
батька мого Ярополка запеклась на тво©х руках, бо ти вигнав матiр мою Юлiю
з Ки ва, бо мене зневажили дiти тво© й сам ти, бо ти, роздiляя землi,
поставив мене князем у найгiршiй волостi - Туровi, бо ти нiколи й нi на
крихту не робив менi добра, токмо зло... Чому ж я мусив робити тобi добре,
як мiг я не помститись за батька, матiр i за все, за все?..
Сперши голову на руки, князь Володимир слухав слова Святополка.
- Ти сотворив добре, сказав менi свою правду, хоч, Святополче, лiпше би
було та й мiг ©© сказати ранiше. Що ж, я почув це нинi вiд тебе, хоч знав
тво© думи ранiше...
- Так чому ж ти кинув мене в поруб, допиту ш, мучиш, якщо все зна ш?
- Я прийшов не допитувати, а говорити з тобою, Святополче, бо все це
неправда.
- Великий княже i василевсе Русi! - засмiявся Святополк. - Тобi мало
того, що ти вверг мене в цей поруб, хочеш познущатися з мене?
- Я говорю це, - нiби не почув його слiв Володимир, - бо не хотiв убити
i не вбивав брата мого, а твого отця Ярополка, багато горя й муки прийняв
сам вiд нього, а ще бiльше - Русь i ©© люди, я ж усе простив йому, кликав
на мир i любов... Князя Ярополка в сiнях терема убили два гриднi, яких
пiдкупив во вода Блуд, ти, Святополче, це зна ш.
- Не вiрю! Так вигадав ти з сво©ми боярами, це ви нацiлили мечi вбивць
у серце мого батька...
- Я вислухав твою правду, чому ж ти не хочеш слухати мою?! Втiм, ти
зараз сам усе зрозумi ш...
- Слухаю! - крикнув Святополк. - Що ж ти ще скажеш менi?
- Скажу те, що я нiколи не проганяв i не мiг прогнати з Гори тво ©
матерi Юлi©, бо твiй батько не Ярополк, як усi вважають i як дума ш ти
сам...
- Не Ярополк? Княже Володимире, ти глузу ш з мене... Навiщо?! Хто ж мiй
батько?
- Був час, коли все було не так, як нинi, - смутно сказав Володимир, -
був час, коли мати твоя поховала мужа свого Ярополка й любила мене... Вiд
любовi цi ©, вiд грiха нашого ти й народився, а я... твiй батько.
Святополк стояв у кутку порубу й пильно дивився на князя Володимира, що
сидiв на пнi, похиливши низько голову. Мить - вiн здригнувся, здавалось,
хотiв кинутись уперед.
Але мить була така коротка - Святополк не думав iти вперед, вiн обхопив
голову руками, стиснув зуби так, що навiть Володимир почув скрегiт, i
пiдвiвся...
- Ти - мiй батько? - крикнув вiн. - Нi, ти жарту ш, княже Володимире.
Ти хочеш мене обдурити, як множество людей... Не вiрю, чу ш, я не вiрю,
княже!
У Володимира нестямно колотилось серце. Страх, рани далекого минулого,
скорбота, що так усе сталось, що вiн знову сто©ть перед тiнню брата
Ярополка, а може бути - плодом сво © любовi, перед сином, розривали його
душу.
- Святополче, - вставши з пенька, хрипко промовив вiн. - Брата Ярополка
нема, костi матерi тво © Юлi© похованi в Херсонесi, я один нинi вiдповiдаю
й мушу вiдповiдати за наш грiх. Правду говорю, ти - мiй син, iди ж до
мене.
I вiн справдi був би безмежно щасливий, з його душi, мабуть, спав би
той тягар, який протягом багатьох i багатьох лiт гнiтив його, коли б
Святополк пiшов до нього, простягнув сво© руки.
Та Святополк не рушив з мiсця.
- Жорстокий, безжальний княже, - прохрипiв вiн. - Зараз я вiрю тобi,
але навiщо, навiщо ти мучив мене, зробив таким, яким я ? Вже менi пiзно
змiнюватись, чу ш, - вiн на мить замовк i кiнчив, - я проклинаю тебе!
Володимир зрозумiв, що сталось, - Святоиолк устами сво © матерi
проклина , ненавидить його: у цю нiч, в цьому порубi нiчого не можна
зробити.
- Що ж, Святополче, - сказав вiн, - ти проклина ш, а я... я прощаю
тебе.
Князь пiшов до дверей порубу, рiшучим рухом, так що забряжчали засуви,
широко розчинив ©х.,
- Ось дверi розчиненi, - промовив Володимир, - iди, Святополче...
Вiн першим вийшов земляними сходами з порубу, побачив во воду Вовчого
Хвоста й грйднiв.
- Я увiльнив князя Святополка з порубу, - сказав Володимир во водi. -
Вiднинi вiн житиме на Горi. Пустiть його.
Надворi сiявся дощик. Низько иад Горою пливли кошлатi важкi хмари,
iз-за них крадькома визирали зорi. Було холодно, вогко, пусто.
6
В один з перших днiв зарева* (*Зарев - серпень.) князь Володимир
дiзнався про кончину колишньо© жони сво © - княгинi Рогнiди. Розповiв йому
про це пископ Анастас, що до свiтання прийшов у терем, побудив князя.
- Нинi вночi, - скорботно промовив вiн, - у бозi спочила княгиня
Рогнiда - черниця Анастасiя.
- Вона тяжко хворiла, страждала? Чому менi не повiли про це? - повернув
голову до пископа й подивився на нього якимись великими очима князь
Володимир.
- Княгиня не велiла комусь говорити про свою хвор, - вiдповiв Анастас,
- i не турбуйся, княже, вона не мучилась, не страждала, днi й ночi
проводила в самотi, вкушала хлiб та воду, давно вже нiкого не хотiла
бачити, токмо вчора покликала мене й висповiдалась, а вночi тихо спочила,
пiшла в свiт iнший...
пископ, це було помiтно, розповiв не все, що знав про кончину Рогнiди,
вiн був диним свiдком останнього дня ©© життя, останнiм розмовляв з нею,
але князь Володимир не став у нього нiчого запитувати: якби Рогнiда щось
хотiла йому переказати, Анастас сказав би про це.
- Де лежить ©© тiло?
- У Предславинi, в теремi, княже.
- Коли ©© похова мо?
- Завтра, княже.
- А де?
нигскоiг на якусь хвилину затявся.
- Княгиня Рогнiда простила всiх i просила, аще завинила, ©© простити,
тiло ж заповiдала поховати без почестi й слави там, де й жила, - в
Предславинi, вона-бо давно зреклася суворого свiту, як i свiт зрiкся ©©, а
все добро сво заповiдала церквi...
Стоячи бiля вiкна, Володимир довго дивився, як надворi почина
снуватись павутиння свiтанку, потiм обернувся до пископа й сказав:
- Не будемо судити... Рогнiда зробила так, бо нiколи не дбала про
су тну славу, але для слави нашо© й церкви ©© слiд поховати як княгиню.
пископ схилив голову - вiн згоден був з думкою князя.
- Велю, - суворим голосом сказав Володимир, - вiддати погребову почесть
мо©й жонi Рогнiдi як княгинi, тiло ж покласти там, де сама побажала, - в
Предславинi.
Володимир замовк. За вiкном усе бiльше розпалювалось денне свiтло.
Промiння його впало на блiде обличчя, високе чоло.
- I ще я хочу, - важко передихнувши, закiнчив князь, - попрощатись з
нею. Уночi ми з тобою, отче, пiдемо в Десятинну церкву.
Нiч. Нiчого не видно. Десь у пiтьмi лунають кроки. Кiлька чоловiк
пробують землю посохами, спускаються шляхом, що веде вiд ворiт Гори. Ось
вони, чути, повертають лiворуч, прямують через яр до Десятинно© церкви,
обриси яко© вимальовуються на сiрiй тканинi неба.
Скоро, либонь, буде дощ, парить, важко дихати. Небо перерiзала слiпуча
блискавка, й на мить стало видно, як люди зупинились на пагорку - високi й
чорнi, прямують до дверей церкви. Вдарив грiм, на землю падають великi
краплини.
У бабинцi Десятинно© церкви горить кiлька свiчок, жовте промiння ©х
освiтлю пiзнiх, одягнутих у темнi м'ятли* (*М'ятли - довгi темнi одяги.)
гостей - попереду священики, за ними з посохом у руках пископ Анастас,
поруч з ним князь Володимир.
Дерев'яна, видовбана з товстого стовбура липи корста з тiлом княгинi
Рогнiди стояла в правому притворi церкви, навкруг не© горiло у високих
срiбних свiтильниках багато свiчок. Коли князь i священики стали туди
наближатись, то почули голос, що одноманiтно читав слова з псалтиря, а
далi побачили черницю, яка читала, i ще кiлькох, що стояли на колiнах бiля
труни небiжчицi.
Помiтивши пiзнiх прибулих, черницi одстунили, зникли десь у пiтьмi
церкви, далеко в переходах стали пископ i священики, князь Володимир
лишився один перед корстою з тiлом сво © першо© дружини - княгинi Рогнiди.
Так, тепер вiн був один на один iз тi ю, яку, не бачивши, нарiк колись
сво ю жоною i не зрадив свого слова, а покликав до Ки ва, зробив княгинею
Русi...
Вiн був один на один iз тi ю, яку так безглуздо забув на одну годину,
зрадив, за що суворо заплатив, платить i, либонь, довго ще буде платити.
Вiн був один на один iз тi ю, якiй у найважчий час свого життя не
звiрився у всьому, послухавшись розуму, а не серця, зробив ще одну,
останню вже, помилку, зрiкшись Рогнiди i назвавши сво ю жоною грецьку
царiвну Анну.
I от нинi, скрадаючись у пiтьмi заревно© ночi, вiн прийшов до ©© тiла,
щоб запитати себе: де була правда, а де лжа життя, де була любов i де
неприязнь, щоб вiдповiсти самому собi, кого ж у життi вiн любив, а кого
нi, та ще хто любив його - сина рабинi, князя, а потiм василевса?!
Вiн стояв бiля корсти княгинi Рогнiди у темному м'ятлi, в чоботях, на
якi лiг жовтий порох Гори, полум'я свiчок освiтлювало сивий чуб, похмуре
чоло, довгi вуса, смутнi очi, й дивився на не©.
Проминуло багато лiт, коли Володимир бачив востанн Рогнiду. Вона
лежала в корстi така, якою вiн знав ©© й ранiше, либонь, смерть тiльки
пiдкреслила те, на що в життi звичайно не звертають уваги: в сяйвi
багатьох свiчок виразно було видно високе чоло княгинi й тi ж самi вигнутi
брови, гордi, нiби невдоволенi уста, гостре пiдборiддя та ще складенi на
грудях руки - з тонкими, прозорими навiть пальцями.
Було в цьому обличчi одно: Дуже блiде, з гоструватими вилицями, глибоко
запалими очима, зморшками бiля носа й уст, зовсiм сивим волоссям, що
змiнило золотистий льон давньо© коси, - це обличчя було тепер дуже далеким
вiд задушливого притвору церкви, су ти су т Гори, усього свiту.
I князь Володимир зрозумiв, що марно вiн думав, iдучи сюди i ставши
перед тiлом княгинi, знайти вiдповiдь на питання, якi так давно терзали
його душу, - нi, княгиня Рогнiда ранiше й ще до того, як одягла черничий
одяг, вiдповiла на питання, чи любила вона Володимира-князя... О, як
мiцно, усi ю душею i серцем любила вона його, як обережно, достойно
пронесла цю любов через усе сво життя, через не© померла, i хоч зараз
тут, у церквi, лежить мертве ©© тiло, та живе й вiчно житиме ©© любов.
I навiть учора, в останнi години свого життя, бачачи перед собою
смерть, Рогнiда сказала, що всiх проща й просить ©© простити, - нi, не
про всiх говорила вона, а про нього, князя Володимира, диного свого мужа,
бо любила так, що хотiла тiльки смертi.
А вiн? Князь Володимир неминуче мусив себе запитати про це в годину,
коли був один на один з першою сво ю жоною, розлучаючись навiки з тим,
чого нiзащо й нiколи тепер уже не мiг повернути... Вiн - князь Володимир -
чи любив ©©?
I не вiдповiдь на питання, а невимовна гiркота втрати, безмежний жаль
за тим найкоштовнiшим, що вiн мав колись, але втратив, туга за молодiстю,
мрi ю, любов'ю i щастям обгорнули душу й стиснули серце князя
Володимира...
Не нинi, не в останнi роки, а все життя князевi Володимиру важко було
жити, проте в самотi сво©й, трудах, борнi, не признаючись навiть собi
самому, знав, розумiв, вiдчував, що близько людина, до яко© вiн може
пiти, в усьому признатись i одержати прощення, любов i пiдтримку, - цi ю
людиною була жона Рогнiда.
А тепер ©© нема - вже нiкому йому розповiсти про свою скорботу,
розпач, тугу, вже нiколи вiн не зможе звернутись до не©, не почу довiку
©© голосу...
Не володiючи собою, у вiдча© й безнадi© вiн схилив колiна перед тiлом
княгинi, припав головою до холодного каменю пiдлоги, i сльози покотились з
його очей, - у притворi Десятинно© церкви великий князь Русi iмператор
Володимир плакав над попелом i тлiном велико©, але навiки втрачено© ним
любовi.
Коли князь пiдвiвся з колiн, до нього пiдiйшли пископ Анастас i
священики.
- Я попрощався й навiки примирився з княгинею Рогнiдою, - коротко
сказав князь. - А тепер пiдемо...
Пiд високим склепiнням церкви залунали кроки. Черницi вийшли з темряви,
стали на колiна, одна з них - з низьким, дуже сумним, але водночас
спокiйним голосом - почала:
- "Плачу i ридаю, гда помишляю смерть..." Одiйшовши далеко вiд корсти,
князь Володимир обернувся й ще мить бачив у сяйвi свiчок голову Рогнiди...
Надворi вже розходився дощ. Низько над головою, огортаючи банi церкви,
летiли хмари. Земля була вогка, мокра, скрiзь у темрявi дзюркотiли потоки,
чоботи грузли в непролазному багнi.
Витягаючи з трудом ноги, князь Володимир i пископ Анастас поволi
крокували до Гори - пiтьма снувалась навкруг них, на тлi сiрого неба
чорнiли стiни, дахи теремiв, дерева.
Раптом князь зупинився: на пагорку перед ними вималювались двi постатi
- високого стрункого юнака у гостроверхiй княжiй шапцi, набагато нижчо©
вiд нього жони чи дiвчини, що стояла поруч, тримаючи юнака за руку.
Володимир пiзнав ©х - це були син його Ярослав i дочка Предслава. Доля
не милу Ярослава, вiн прибув з далеко© Ростово-Суждальсько землi, щоб
говорити з батьком, а потрапив на похорон матерi. Втiм, може, це
справедливий перст долi - Рогнiда палко любила Ярослава, вiн так любив
©©!..
От вони i йдуть потай, уночi до Десятинно© церкви, щоб попрощатись з
тiлом матерi, почули кроки, зупинились.
Князь Володимир хотiв, нестямно хотiв кинутись до них, обняти живих
дiтей мертво© Рогнiди, поцiлувати, - тодi б йому стало легше, спокiйнiше,
вiн не був би таким самотнiм у цьому нiчному тьмяному свiтi...
Але вiн яе мiг пiти до них - двi постатi, що скрадались пiзньо© години
до Десятинно© церкви, як нiмий докiр, як жорстокий осуд того, що вже
сталось i того повернути було несила, стояли на пагорку, син i дочка без
слiв, у невимовному горi здалеку дивились на отця свого.
I вiн схопив, вп'явся в руку пископа Анастаса, завернув з стежки,
пiшов, тягнучи його за собою, мимо дiтей, зупинився тiльки на Горi, коли
Десятинна церква, двi темнi постатi на пагорбi залишились позаду, зникли в
iмлi.
- Яка ж крута ця гора! - промовив князь Володимир. Тi © ночi вiн не
лягав спати - до самого ранку горiла свiча в палатi. Володимир, смутний,
збентежений, слухаючи, як нестямно колотиться серце в його грудях, то
сидiв у крiслi перед столом, то вставав i важкими кроками ходив у палатi,
близьких переходах. Скiльки i яких важких дум передумав вiн за нiч! Ось
тут, у палатi за столом, у цьому крiслi сидiла Рогнiда - лляне волосся,
яснi очi, тихий спiвучий голос: "Муже мiй, Володимире, а я ж тебе все жду
та й жду..." Ось
переходи, дверi лiворуч, колись вiн переступав ©х
порiг. Мiсячна нiч, у кутку кiмнати сто©ть Юлiя, вона
йде вперед, кладе руки на його плечi: "Княже
Володимире, ти прийшов до мене?.." Хтось кличе
князя:
- Царицi Аннi тяжко, вона хоче бачити тебе. Вiн
заходить до спочивальнi Анни - там горить свiча, бiля
ложа стоять двi дворянки, в жовтому промiннi
Володимир бачить обличчя Анни, що пашить вiд жару,
переляканi очi.
- Я дуже застудилась, василевсе, тiло мо горить,
груди розрива кашель...
- Ти одужа ш, швидко одужа ш, царице!
Дворянки дають Аннi тепле питво, вона заплющу
очi, от, либонь, i спить.
Темнi переходи, розчинене вiкно, десь недалеко в
темрявi, в гущавинi дерев кричить птах: "Пу-у-гу! Пу-у-
гу!"
"Вiщий птах! Чого кричиш? На чию голову
наклика ш бiду?" - дума , притулившись головою до
лутки вiкна, князь Володимир.
Рогнiдi вiддали погребальну почесть у Десятиннiй
церквi як княгинi, за довгий день множество людей
ки©вських пройшли й схилили голови перед корстою з
©© тiлом; поховали ж Рогнiду по черничому обряду:
вночi, у закритiй корстi, в Предславинi, як вона й
заповiдала.
На похоронi було мало людей - десяток черниць,
предславинськi дворяни, що несли труну, священик.
Ще були на похоронi дочка Рогнiди Предслава й
син Ярослав, одягнутi в темнi платна, з покривалами
на лицях, вони йшли позад усiх - нiхто ©х не пiзнав.
Вершник - нiкому не вiдомий вершник примчав у
цю пiзню годину ночi вiд Гори до Предславинського
лiсу, зупинився пiд деревами, бачив вогники, що
повiльно пливли в долинi, й тiнi за ними, - вершнику,
вершнику в княжому корзнi, що привело тебе вночi до
Предславина?
Невеликий горбок над Либеддю - от i все, що
залишилось на пам'ять про Рогнiду. Промине небагато
лiт - i дощi, вiтри змиють, зрiвняють з землею цей
горбок.
7
Саме в цей час до Ки ва з смутною звiсткою
прибули сли з Новгорода: там вiд невiдомо© хворi
помер князь Вишеслав, по заповiту труну з його тiлом
везли до Ки ва, новгородцi ж просили собi нового
князя.
Звiстка ця дуже опечалила князя Володимира -
молодi, юнацькi лiта вiн провiв у Новгородi, новгородцi
його вспо©ли й вскормили, сидячи там на столi, вiн
знав, як багато важить для всi © Русi земля
Новгородська, а, крiм того, Вишеслав був його
улюбленим сином, мудро стерiг пiвнiчнi укра©ни Русi,
смерть його - велика втрата для Ки©вського столу.
В ближчi ж днi князь Володимир покликав до
Золото© палати, куди прийшли сли новгородськi,
во вод i бояр, мужiв лiпших i нарочитих, повiв ©м, що
сталось у Новгородi, сказав, що полунощнi землi
просять собi князя.
- Кого пошлемо князем туди? - запитав
Володимир.
- Говори сам, княже, - залунали звiдусiль голоси. -
Многих синiв ма ш, сам скажи, хто з них достойний
сiсти на столi в Новгородi.
- Я думав про це, - вiдповiв князь, - бо сам був
князем земель полунощних. Великий Новгород
стереже укра©ни Русi, хочу дати туди доброго князя,
волю послати сина Ярослава. Чи згоднi його прийняти,
сли новгородськi?
- Згоднi! - однодушне вiдповiли сли. - За
Ярослава дяку мо, будемо йому вiрно служити.
- А ти, сину, - звернувся князь Володимир до
Ярослава, що стояв бiля княжого столу, - чи згоден?
Блiдий, без кровинки в обличчi, Ярослав якусь
хвилину мовчав, потiм промовив:
- Воля твоя, отче!
- Так i буде, - закiнчив Володимир.
I княжич Ярослав, що вiднинi ставав
новгородським князем, виступив уперед, обняв й
поцiлувався з слами новгородськими, подякував ©м за
честь i довiр'я.
Князь Володимир говорив правду й, посилаючи
Ярослава в землi полунощнi, добра хотiв Новгороду, а
сину - слави.
Бiльше того, знаючи, як уболiва Ярослав за
матiр'ю Рогнiдою i вiдчуваючи перед нею й ним свою
провину, вiн хотiв якось ©© спокутувати, - Рогнiди нема , вона пiшла з
життя, може ж, доля замирить його хоч з сином, - адже Ки©в i Новгород - це
городи-брати, два кiнцi Русi, Ки©в - це ворота на пiвдень, Новгород сто©ть
на сторожi земель зi сходу, заходу й полунощi.
Усього цього вiн не мiг, звичайно, сказати синовi при мужах Гори й слах
новгородських, через що покликав його до себе.
Ярослав зайшов до палати батька твердою ходою, так нiби вiн i не був
хромцем, став недалеко вiд порога, й Володимир несамохiть замилувався
сво©м сином.
Молодий, мiцний, широкий у плечах, з довгим темним волоссям, засмаглим
обличчям, орлиним носом, - вiн дуже нагадував свого батька.
Було в ньому ще й iнше - голосом, виразом обличчя вiн нагадував матiр -
©© не було на свiтi, але вона жила в ньому; зараз батько й син починали
розмову, незримо ж душа Рогнiди витала тут, у палатi, над ними.
- Я покликав тебе, сину, щоб порадитись перед далекою дорогою i
попрощатись... може, й навiки, - почав Володимир.
- Навiщо говорити так, отче? - суворо перебив його Ярослав.
Володимира вразив голос сина, стало боляче, що Ярослав не розумi його
тривоги й смутку.
- Не гнiвайся на мене, Ярославе, що посилаю тебе в полунощнi землi,
нинi двi твердинi на Русi - Ки©в i Новгород...
- Посилаючи мене в Ростов, ти говорив, що й то твердиня Русi.
- Так, Ростово-Суждальська земля також твердиня - близько Iтиль-рiка,
булгари, хозари...
- Надiюсь, отче, ти зна ш, що я в Ростовi жив душа в душу з боярством i
людiями, вiрно служив i тобi.
- Знаю, Ярославе, а все ж Ростов не Новгород, буде вiднинi пiд мо ю
рукою, сам догляну.
- До Ростова далеко, сам зна ш - двiчi ти примучував в'ятичiв, аби й
тепер там лиха не сталось, - з-пiд нахмурених брiв подивився Ярослав на
Володимира.
Князь Володимир пильно стежив за сином - невже ж вiн справдi
тривожиться за нього - батька, чи, може, насмiха ться з цього?
- Ти що, .. ляка ш мене, Ярославе?
- Нi, отче, я говорю тобi лише правду; неспокiйна Ростово-Суждальська
земля, людi там добрi, ревнi, люблять Ки©в, нове ж прищеплю ться трудно.
- Як сказав, так i буде - дивитимусь за Ростовом, дбатиму про нього. Ти
ж бережи Новгород.
- А що менi в Новгородi?! Це - твiй город, ти там сидiв князем,
докiнчуватиму те, що ти почав, стоятиму, як i ти.
"Стоятиму, як i ти"? Про що говорить Ярослав? Князевi Володимиру
довелось у Новгородi не тiльки стояти, коли Ярополк захотiв один сiсти на
столi в Ки вi, це новгородцi не потерпiли свавiлля ки©вського князя,
досить було йому кинути клич - i вони встали за сво право, пiшли на Ки©в.
- Новгород i Ки©в з' дну велика, свята дружба, - сказав Володимир, - i
люди там суворi, твердi. Звикнуть до тебе, зумi ш ©х зiгрiти - вiдданi
будуть, вiрнi. До того ж i помiч у Новгородi матимеш добру - посадником
там сидить Добриня - уй мiй, кормитель.
Гiрка посмiшка промайнула в кутиках уст Ярослава.
- Мене любила Ростово-Суждальська земля, i я любив ©©... Що ж, отче,
якщо так судила доля, я вже здалiк люблю й Новгород, швидше хочу туди
©хати, покинути Ки©в... А посадник твiй у Новгородi менi не буде потрiбен,
адже сам сидiтиму князем.
Князь Володимир вiдчув з слiв Ярослава, як тому важко нинi, пiсля
смертi матерi, бути в Ки вi, говорити з ним, отцем, у цiй палатi, ще важче
думати про те, що буде далi.
- Сину! - сказав Володимир. - Я покликав тебе, щоб повiдати все про
Новгород i полунощнi землi, хочу, окрiм того, сказати, що менi боляче
виряджати тебе...
Вiн ступив уперед, зупинився близько вiд сина.
- Ти, Ярославе, - хрипким голосом промовив Володимир, - перший,
улюблений мiй син вiд матерi Рогнiди... Чу ш, ©© вже нема , не буде, тож
скажу тобi - я любив тiльки ©©, за що мучусь i страждаю нинi, сину...
Спiвчуття, тепле синiвське слово?! Нi, князь Володимир не ждав i не мiг
ждати, вiн просто хотiв сказати нарештi правду якщо не Рогнiдi, то ©©
сину... А може, думав Володимир, Ярослав зрозумi його i простить?
Мовчазний i суворий стояв Ярослав, бачив перед собою великi батькiвськi
очi, в яких були тривога, бiль, смуток, блiде перекошене обличчя.
- Прощай, отче! - сказав вiн. - Я твiй син i буду таким довiку, але
Русь, i я служитиму ©й до сконня...
- Прощай! - тихо вимовив князь Володимир.
...Так i розiйшлись отець з сином, у кожного в душi залишились тiльки
бiль i образа; - не стало Рогнiди, й не було вже сили, яка б ©х могла
замирити.
Ярослав зайшов до сестри Предслави: разом вони й ранiше перемагали горе