Скляренко С.. Володимир

- Що це? Що це?
Вiн хотiв сходами бiгти на верх. Але во© вже стали навперейми, пiднесли
мечi, пройняли йому груди... Во вода Блюд вiдчинив дверi, ще мить - i два
во©, кинувши мечi, вискочили з сiней... Ярополк якусь мить тримався на
ногах, потiм схитнувся, почав падати й несамовито закричав.
Князь Володимир знав, коли при©де Ярополк, - кiлька во©в з його охорони
одразу пiсля Треполя помчали до Ки ва, вночi побували на Горi.
Ще до свiтання Володимир встав, послав до ворiт во воду, велiв - тiльки
прибуде Ярополк, пропустити на Гору його самого та во воду Блюда.
Володимир щиро прагнув тепер миру з братом - доста земля Руська
напилась кровi, Ярополка покарала сама доля, якщо вiн згодився взяти мир,
бути по тому, Русь велика, для обох братiв-князiв знайдеться в нiй мiсце.
Але вiн хотiв говорити про все це тiльки з Ярополком, i хiба при
во водi Блюдi, бо той при©жджав посланцем брата, - нехай Блюд, що був
свiдком ©хньо© вражди, стане свiдком миру.
Через це, коли на свiтаннi почулись голоси в сiнях, а во вода, зайшовши
до свiтлицi, сказав, що бiля ворiт Гори стоять князь Ярополк, во вода Блюд
та ще дружина, Володимир велiв пустити до терема тiльки Ярополка й Блюда,
а дружину вiдпустити.
Пiсля цього князь Володимир швидко одягнувся, вийшов у Золоту палату,
проминув ©© й зупинився над сходами, щоб тут зустрiти Ярополка.
Вiн чув, як вiдчинилися дверi в сiнях, чув кроки двох чоловiкiв -
либонь, Ярополка й Блюда, - чув, як раптом у сiнях стало тихо, щось
зашумiло, хтось закричав.
Це був страшний, нестямний крик. Володимир пiзнав - це кричав брат його
Ярополк; крик цей народжувався внизу, в сiнях, але луна вирвалась i на
верх, заповнила весь терем.
Князь Володимир побiг. Пiзнiше вiн не мiг пригадати, як усе сталось: за
мить вiн був у сiнях, зупинився, побачив розчиненi дверi, перелякане
обличчя Блюда, що стояв у кутку, два мечi на кам'янiй пiдлозi, а бiля
сходiв князя Ярополка.
Вiн лежав, заплющивши очi, на каменi з надзвичайно блiдим, нiбито
крейдяним, обличчям, щось хотiв сказати i не мiг - з грудей його била й
розтiкалась на каменi кров.
- Що з князем? - крикнув Володимир, звертаючись до Блюда.
Викинувши вперед руки, що тремтiли вiд хвилювання, Блюд упав перед
Володимиром на колiна, прохрипiв:
- Я все зробив, як ти велiв... Ми з князем при©хали, прийшли сюди... А
два гриднi накинулись на князя, вбили...
Вiн проповз на колiнах уперед, до князя Ярополка, заходився бiдкатись:
- Княже Ярополче! Скажи хоч одно слово... О горе, горе менi, який
страшний свiт, страшнi люди.
- Встань! - крикнув Володимир Блюду. - Встань-бо! Швидше! Швидше! Де
вбивцi? Де гриднi? Ловiть головникiв!
Знадвору вбiгло кiлька во вод, бояр, прокинулись, забiгали дворяни в
теремi.
- Гриднi! - залунали вже на дворi голоси. - Гей, сторожа, сюди!
Головники вбили князя Ярополка! Шукайте ©х! Ловiть ©х, ловiть!
I, може, Ярополк почув цей шум, може, чуючи смерть, хотiв ще раз
поглянути на свiт i попрощатись з ним.
Вiн розплющив очi, тьмяним, згасаючим поглядом подивився на стiни,
Володимира, во вод, нiби вони були десь далеко вiд нього.
- Де я? - запитав вiн, але й голос це був не його, а якийсь чужий,
далекий.
- Ти в Ки вi, на Горi, це я, брат твiй Володимир, стою бiля тебе. Я
ждав тебе, брате, з миром i любов'ю хотiв прийняти... Пощо ж ти мовчиш?
Брате Ярополку, вiдчини сво© очi, огверзь уста!..
Але Ярополк уже не говорив, заплющив очi. Обличчя його стало зовсiм
бiлим, ще раз ворухнулись груди - i стихли, завмерли навiки. Смерть
переступила порiг княжого терема.

5

Княжi мцi з гридьбою ходили вiд двору до двору на Подолi, по всiх
кiнцях Ки ва, збирали людей i оголошували, що князь Володимир шука
гриднiв-головникiв, якi вбили Ярополка, обiцяв винагороду тому, хто ©х
знайде.
Надвечiр головникiв знайшли - на Оболонi, в хижi смерда Ражби.
Побачивши здалеку через душник княжих мцiв, що прямували за гриднями,
вбивцi кинулись тiкати в лiси на схилах Щекавицi, надiючись, що, коли
стемнi , ©х нiхто там не знайде.
Але гриднi знали, що ©х жде нагорода, не шкодували нiг, дерлись через
кущi, наздогнали втiкачiв бiля самого лiсу, привели до хижi Ражби, велiли
роздути вогонь.
Тим часом прийшли й вiдоки, якi дали роту, що цi гриднi - саме тi, якi
вбили князя Ярополка й втекли з Гори. Проте головники, хоч ©х били дрюками
й телеснею, не признавались, сказали, що можуть повiсти правду тiльки
князевi.
Так ©х i повели - вже потемному, через Подол, мимо Воздихальницi, через
мiст i ворота на Горi, а там кинули в поруб, поставили сторожу, мцi
побiгли до тiунiв, тi знайшли во вод, а вже во води рушили до князя.
Пiзно вночi кiлька чоловiк одразу загрюкали в вiконницi й дверi терема
Блюда. Вiн прокинувся, схопився з ложа, розбудив жону, велiв роздути
вогонь.
"Не iнакше як через Ярополка", - ро©лись думки в головi.
Але одразу ж заспоко©в себе: мертвi голосу не мають, головникiв гриднi
до самого вечора не розшукали, досi вони вже далеко вiд Ки ва.
"А може, - майнула ще одна думка, - це зовсiм i не через Ярополка,
може, князь Володимир ма якусь потребу".
Жона роздула вогонь, Блюд кинувся в сiни.
- Хто там?
- По слову князя Володимира...
- Зараз... Зараз...
Вiн одсунув два важкi залiзнi засуви, вiдчинив дверi. Знадвору в теплий
терем вiйнуло нiчною прохолодою. На ганку стояли во води Володимировi, а
мiж ними сусiд-купець i боярин Воротислав.
"Як же це трапилось? Чому Воротислав уже тут? Чого вiн сто©ть поруч з
во водами?" - думав Блюд.
- Одягайся, Блюде! Кличе князь Володимир.
- Слухай, Воротиславе! - спробував одвести його набiк Блюд. - Що
трапилось? Чому князь не спить?
- Одягайся, й пiдемо? Князь жде тебе... - ухилився вiд розмови
Воротислав.
Це вкрай приголомшило Блюда. Чому Воротислав, який був його найближчим
другом, не хоче з ним говорити? Зрадив, продав, виказав? Втiм, що
Воротислав зна ?!
- Зараз, зараз! - тiльки й знайшов що сказати Блюд. Вiн кинувся в
терем, одягнувся, пiдперезався, але не почепив меча, вийшов.
- Я вже зiбрався. Ходiмо!
Вони пiшли двором, завернули до княжого терема. Позаду увесь час видно
було розчиненi дверi терема Блюда, вогник свiчки.
Князь Володимир ждав Блюда в палатi Людянiй. Округ нього стояли
во води, що прийшли з ним у Ки©в iз земель полунощних, але мiж ними було
вже й кiлька во вод Ярополкових, тут були мужi, бояри, тiуни, мцi.
"О, горе, горе менi, - подумав Блюд, - за кого страждаю?"
- Чолом тобi, княже... - почав, низько вклоняючись, Блюд.
Князь не вiдповiв на вiтання.
- Що ж ти вчинив, во водо Блюде? - запитав вiн. - Навiщо так дiяв?
Блюд спробував посмiхнутись, але обличчя його скував страх - нi щелепи,
нi уста не ворушились.
- Не вiдаю, про що ти мовиш, - з великим зусиллям вимовив нарештi вiн.
- Не вiда ш? - гримнув князь. - Невже забув, що я велiв тобi не
вбивати, а помирити зi мною брата?
- Великий княже! - приклав руки до грудей Блюд. - Я твiй загад виконав,
я умовив Ярополка ©хати до Ки ва. .
- Ти справдi умовив його ©хати до Ки ва, i то добре, але пощо вбив
брата мого?
- Княже Володимире! - жахнувся Блюд. - Я убив князя? Клянусь усiма
богами, я без меча прийшов сюди, на Гору, то во©-гриднi в сiнях пройняли
його мечами, через що й утекли...
- Не послушествуй на гриднiв-во©в ложно i не клянись всiма богами, аще
нiякого бога в серцi не ма ш. Скажи краще, за скiльки золотникiв продав
душу брата мого Ярополка? Мовчиш? Во води, заведiть головникiв.
Двох гриднiв, тих самих, що вбили Ярополка, завели до палати. Вони
впали на колiна.
- Виннi, - говорили гриднi. - Змилуйся, княже!
- Хто намовив вас убити князя Ярополка? Скiльки й хто вам платив за
смертовбивство мого брата?
- Ось вiн... Во вода Блюд! - разом заволали вбивцi. - Вiн уже ранiше
домовлявся, нинi знову прийшов до нас, дав по сто гривень, сказав, що
такий твiй загад. Ми ницi, убогi люди, змилуйся над нами.
- Чу ш, во водо, - звернувся до Блюда князь. - Чи правда те, що
говорять вiдоки? Блюд мовчав.
- Виведiть ©х, - велiв князь,! гриднiв вивели з палати. Настала тиша.
Жарко горiли свiчi. Крiзь розчиненi дверi вiяв вiтер з Днiпра.
- Бачиш, - почав князь Володимир, - кому ти дав у руки меч?! Я судитиму
©х по покону. Але як, за яким законом i поконом судити менi тебе, вбивцю
брата мого Ярополка?
- Помилуй, княже! - заволав Блюд i вдарився головою об пiдлогу. - То
правда, правда, але, вiр менi, Ярополк нахвалявся тебе вбити, вiн би i
вбив тебе...
- Мовчи, во водо! - сердито крикнув князь Володимир. - Не тобi судити
князiв, кожне слово тво облуда й лжа... Ти називався Блюдом, справдi ж ти
Блуд, чу ш - Блуд, i токмо так прозиватимуть тебе люди. По обiтницi сво©й
я тобi, аки приятелю, думав честь воздати, а нинi суджу яко зрадника й
убивцю князя-брата.
Князь Володимир якусь хвилину помовчав, далi звернувся до во вод i
мужiв:
- Вiзьмiть цього головника, що вбив брата мого Ярополка, i, як пса...
скарайте киями! А двiр його - на поток i пограбування, як велить закон.
Блуда скарали на свiтаннi в передграддi, над Боричевим узвозом, при
людях, як звичайно карали головникiв i татiв...
Його привели туди одягнутого в подерту стару рядовину, iз зав'язаними
позаду руками, поставили перед стовпищем людей. Страшними, широко
розплющеними очима дивився на них Блуд, шукаючи помочi, водив головою то
праворуч, то лiворуч.
Але помочi не було. Усi в городi знали, що сталось на Горi; нинi борич
ще раз кричав над узвозом вирок князя.
- Убити його! Во пса мiсто! Убити! Яко головника, яко татя! - лунали
голоси. Блуд упав на колiна.
- Змилуйтесь! Змилуйтесь!
I чомусь у цю страшну хвилину вiн згадав грушу, пiд якою закопаний був
мiшок з золотом: пропада во вода Блуд, пропада й його золото.
- Змилуйтесь! Все вiддам!
- Во пса мiсто! Бийте його, бийте!
Гриднi пiдняли ки©, вдарили Блуда. I звершився суд, мертве тiло во води
покотилось по кручi. Того ж дня двiр його було вiддано на поток i
пограбування.

6

Князя Ярополка поховали по грецькому обряду - з священиком i пiвчою -
на Воздихальницi, недалеко вiд могили княгинi Ольги.
Вiддати почесть князевi прийшло багато во вод i бояр, уся Гора - - вони
знали, як покарав князь Володимир убiйника Ярополка, знали, що вiн сто©ть
бiля корсти, буде на погребi.
З Роднi прибула до Ки ва й княгиня Юлiя, за якою Володимир послав
гiнцiв, - засмучена, стомлена пiсля далеко© дороги, стояла вона в темному
платнi, з покривалом на головi над тiлом свого мужа.
Володимир був на похоронi, iшов за саньми, на яких везли дубову корсту,
схилив голову, коли корсту ставили в кам'яну, червоного шиферу, гробницю,
першим кинув горстку землi на свiжу могилу.
Пiсля того справляли тризну - так вимага гюкон, так, - Володимир чув
про це, - хотiли бояри, так, - здавалось самому йому, - легше буде
замиритись якщо не з братом, то хоч з його душею.
Тризну справляли в гридницi, князь Володимир велiв нiчого не шкодувати,
столи вгинались вiд усiляких страв, скрiзь попiд стiнами стояли дiжки з
медом i олом, багато переварiв поставили на Горi, в передграддi й на
Подолi.
Багато людей зiбралось у гридницi - тут були во води, що прийшли в Ки©в
з Володимиром, але набагато бiльше во вод, бояр, мужiв, що тiкали з
Ярополком до Роднi, а нинi вже були тут, - вони стиха лiзли, перлись на
тризну.
Нiхто з них, звичайно, не говорив про покiйного князя - його не було
вже на Горi, душа його витала у вирi©, - тi, що недавно пiдтримували
Ярополка, славили тепер князя Володимира, пили за нього меди й ол, бажали
щастя, здоров'я, слави.
Князь Володимир також пив, випив вiн, либонь, не менше, нiж iншi, але
меди й ол не п'янили його, був вiн цього вечора неспокiйний, стривожений.
О, хто-хто, а вiн знав цiну словам, якi розсипали, наче золото, круг
нього, тут сидiли мужi, що були ворогами його батька, до нього пiдходили з
чарами мужi, що пiдбурювали Ярополка, це спiвала рiзними голосами, славила
князя Гора, яка вигнала за стiни города його матiр.
Прийшла на тризну й Юлiя, вона сидiла з боярськими жонами, що
пiдтримували, втiшали ©©. Було пiзно, коли вона встала з-за столу,
непомiтно вiдступила назад, зникла в переходах.
Володимир вiдчував, що йому також несила тут сидiти: тризна справлена,
душа Ярополка може заспоко©тись, князевi хотiлось бути в сво©й свiтлицi,
залишитись на самотi з сво©ми думками, просто спочити.
Вiн встав з-за столу, попрощався з боярами i во водами, пiшов у кiнець
гридницi, а там потрапив переходами до терема, минув сiни, де стояла
мовчазна сторожа, й став пiдiйматись на верх. Вiдгомiн голосiв у гридницi
залишився позаду, на верху терема було тихо й темно, один тiльки
свiтильник горiв у кiнцi переходiв, розливаючи навкруг жовтувате свiтло. У
цiй пiвтемрявi князь прямував до сво © свiтлицi, звуки його крокiв глухо
вiдбивалися в довгих переходах...
I раптом вiн зупинився. Бiля дверей Золото© палати стояв хтось у
темному. Ось постать ворухнулась.
- Хто ти? - запитав князь.
Та марно вiн i запитував. Коли Володимир ступив ще один крок уперед,
пiзнав княгиню Юлiю.
Княгине! - промовив вiн. - Чому ти тут сто©ш? Чому цс йдеш спочивати?
- Я знала, що ти тут пройдеш, i ждала тебе, - тихо вiдповiла вона.
- Чому ж ти ждала мене?
- Я хотiла тобi подякувати, що послав за мною гiнцiв i що сам вiддав
погребову честь мо му мужу, а сво му брагу Ярополку.
- Навiщо ти говориш це, княгине? Я не був i не мiг бути ворогом свого
брата, токмо правди шукав у сварзi, яка виникла мiж нами. Вiрю, злi, темнi
сили полонили його душу, тi, що називали себе друзями, були його ворогами,
багато кровi пролив Ярополк, але зрозумiв свою похибку, iшов до мене, а я
готовий був прийняти його як князя й брата. I так би сталось, ми б дiйшли
миру, але вороги, ти зна ш про це, нагло вбили його... Що ж, iз живим
Ярополком я сварився i боровся, нинi замирився з його душею... Нехай буде
прощен твiй муж, а мiй брат, нехай душа його заспоко©ться у високому небi.
- За це й дякую тобi, княже Володимире.
- Не треба, княгине Юлi , заспокойся, iди до сво © палати, спочинь, ти
стомилась пiсля далеко© дороги, погребу й тризни. Ходiмо, я проведу тебе,
княгине.
I вiн провiв ©© вiд дверей Золото© палати в кiнець переходiв, де жила
княгиня Юлiя.
- Спасибi тобi за всi турботи, княже. - Юлiя зупинилась бiля
свiтильника, що стояв недалеко вiд дверей ©© палати. - Але як я можу
заспоко©тись i спочити? - у ©© голосi чулись затамованi ридання. - Добро
тобi, сущу князем, добро мужу мо му Ярополку, бо вiн уже в раю небесному,
а як менi, що не маю тут, у Ки вi-городi, нi роду свого, нi племенi, нi
радостi, нi щастя? Сама серед множества людей, чужа всiм. Тiльки одну бачу
перед собою дорогу - такожде смерть.
Його дуже вразили цi слова, бо, як повелось з дитинства, так i нинi,
вiдчував себе самотнiм, одиноким у свiтi. Але чому про це говорить Юлiя?
- Княгине! - сказав ©й Володимир. - Як можеш так говорнги! Чому смерть?
Ти, я чув про це, знатного, царського роду, ти була жоною брата мого
Ярополка, а нинi вдова; як вiн мав честь i славу, так матимеш ©х i ти;
хочеш - тебе достойно проведуть до Константинополя, до тво © родини, хочеш
- терем на Горi буде довiку тво©м домом.
- Мо©м домом? - гiрко засмiялась Юлiя. - Який же це мiй дiм? Не княгиня
я нинi, а гiрш рабинi. О, су тний i страшний свiт! Я боюсь його, боюсь
його, княже!
Володимир мовчав. За короткими словами Юлi© вiн вiдчув i зрозумiв
велике, справжн горе цi © жони, що мала отчину, честь, славу в
Константинополi, але пiшла в iншу землю, була княгинею в Ки вi, а зараз
справдi тут усiм чужа.
У цю хвилину в промiннi свiтильника вiн виразно побачив i обличчя
грецько© царiвни: прикрите згори чорною памiткою чоло, темнi, рiвнi, схожi
на двi стрiли брови, великi очi, на днi яких свiтилися голубi вогники,
рiвний нiс, тугi стиснутi уста, а на щоках кiлька блискучих перлин слiз.
I, що говорити, його вразила ©© дивна, неймовiрна краса, у душi
колихнулась заздрiсть, що хтось обнiмав це молоде, гнучке тiло. Вiн одразу
ж одiгнав це почуття - князевi Володимиру хотiлось тiльки допомогти
овдовiлiй жiнцi у великому горi, втiшити ©© теплим словом.
- Ти марно про це говориш, княгине! - сказав вiн ©й. - Я знаю, в тебе
велика, непоправна втрата - смерть Ярополка, погреб i ця страшна нiч...
Завтра все буде позаду, почнеться новий день, я, вiр менi, допоможу тобi в
усьому. Заспокойся, iди спочинь, Юлi ! - тепло закiнчив Володимир.
- Так, ти сказав правду, - затремтiвши, сказала Юлiя. - Минулий день,
ця нiч - о, вони дуже страшнi! I не втiшай, княже, знаю - тяжко, ой, як
тяжко буде менi жити. Ти сказав, що допоможеш менi, - спасибi, спасибi за
все, княже Володимире... Але що поробиш, я квола жiнка, всього нинi боюсь,
навiть iти й сюди, в палату, там менi ввижаються тiнi, там, чу ш,
страшно...
- Що ти говориш? - засмiявся вiн. - Якi тiнi, звiдки?
- О так, так... Я боюсь, боюсь, княже... Вона простягла до нього сво©
руки, вiн узяв ©х i вiдчув, якi холоднi в не© пальцi. Пальцi царiвни
стиснули його руки, вiн мiцно стиснув ©х.
- Княже! Проведи мене, побудь трохи зi мною в палатi. Володимир одiрвав
вiд не© погляд, подивився в глибину переходiв.
- Тут нiкого нема , - зовсiм тихо шепотiла вона, - нiхто не почу , не
побачить... Благаю, пожалiй, проведи мене.
Вона розчинила дверi, переступила порiг свiтлицi. Там у свiчнику горiла
свiча. Крiзь розчинене вiкно з Днiпра долiтали голоси во©в, в кутку
водяний годинник вiв лiк часу: "Кра-ап... кра-ап".
- Iди, княже, iди!
Володимир зайшов до свiтлицi, зупинився, Юлiя зачинила на засув дверi.
- Бачиш, - легко зiтхнувши, промовила вона. - Отака моя палата...
- А тiнi? - запитав смiючись Володимир.
- Княже Володимире! - ледь посмiхнулась i Юлiя. - Якi можуть бути тiнi,
коли ти тут?! Тiнi залишились там, у переходах... Сiдай, княже, - ти мiй
бажаний гiсть, шкода тiльки, що не маю чим тебе почастувати.
- Я зайшов не вечеряти й пити, ми ж пiсля тризни.
- Так, тризна закiнчилась, усе закiнчилось тепер, княже... - На ©© очах
заблищали сльози.
- Не говори так, Юлi ! I не плач! Закiнчилося все зле, недобре, кожен з
нас ма якiсь втрати, в кожного болить серце, але нам живим, тiльки жити й
жити...
- Спасибi тобi, княже! Я вже не плачу й не буду плакати! Як добре, що
ти зайшов нинi до мене!
Обо замовкають. Наста тиша. Горить свiчка. У палатi спокiйно, тiнi
зникли. таке просте, звичайне життя.
- Спи, княгине!
- Прощавай, княже! Але не забувай про мене. Я дуже самiтна тут, на
Горi.
...Наступного дня князь Володимир ©де з дружиною в Бiлгород над рiкою
Iрпенем, огляда там древню фортецю, радиться з во водами, як слiд ©©
перебудувати, де воздвигнути новi стiни, де покопати вали, щоб до Ки ва
нiхто не мiг пiдступити iз заходу.
Але не тiльки через це ©хав Володимир до Бiлгорода. Пiсля всього, що
сталось, перед великими справами, якi слiд було звершити, вiн хотiв бодай
один день побувати на самотi, в полi, над Iрпенем-рiкою, що струмувала
серед зелених лук на схiд, до Днiпра.
Вiн думав навiть заночувати в Бiлгородi, в палатах, де пiд стелями
лунко одбивались кроки, дерев'янi стiни терпко пахли живицею й воском, у
пiдземеллях однозвучне падали краплi.
Проте Володимир так i не заночував тут. Увечерi, вийшовши на стiну, вiн
довго дивився, як червоне закочувалось, падало в небесну прiрву сонце, а
над Iрпенем i луками почали вставати, клубочитись схожi на вершникiв, що,
нахилившись у сiдлах, поганяють коней, бiлястi тумани, як шзидко посинiло
небо, а в ньому запалилась зоря-вечiрниця, як слiдом за нею на пiвночi й
сходi озвались-запалахкотiли великi й дрiбнi зiрки.
Чого ж князевi Володимиру стало так неспокiйно й тривожно в цю годину?
Нi, це не були неспокiй i тривога. Дивлячись на небо й зорi, вiн зрозумiв,
що йому важко ночувати в цiй древнiй фортецi. хавши сюди, вiн хотiв
побути на самотi, вiдчувши тепер свою самотнiсть, боявся вже ©©.
Рiвним шляхом, що тягнувся мiж високими стiнами лiсу, чорнi вершники
гнали коней; за якусь годину вдалинi заблимало кiлька вогникiв - то був
Ки©в; стишивши коней, вершники про©хали Подол, передграддя, проминули
ворота Гори.
У теремi було порожньо й тихо, внизу, в сiнях, горiли два свiтильники,
в промiннi яких окреслювались темнi постатi гриднiв, попрощавшись з ними,
князь Володимир пiшов сходами на верх терема.
Там у кiнцi переходiв горiла одним одна свiча. Жiнка в темному платнi,
загледiвши князя, хотiла начебто зникнути в глибинi переходiв, але
зупинилась, обернулась.
- Княгине Юлi ! Уже пiзно. Чому ти не спиш? У не© було надзвичайно
блiде обличчя, в миготливому промiннi очi здавались зляканими й
розгубленими, уста стиснутi, немов вона затамувала крик.
- Ти при©хав, княже? О, як це добре... Я знала, вiрила, молилась, аби
ти був тут...
- Почекай, Юлi ! Чого ти молилась?
- Менi страшно, княже...
- Чому?
Вона рушила переходами. Князь Володимир пiшов за нею. На мить бiля
дверей сво © палати Юлiя зупинилась.
- Ти зайдеш до мене, княже?
- Так, зайду.
У палатi Юлi© все було як i напередоднi. Втiм, нi, цi © ночi вiкно, що
виходило до Днiпра, було завiшене, на столi стояла корчага з вином, два
келихи, страви.
- Нинi ти повечеря ш i вип' ш.
- Я вечеряв у Бiлгородi.
- Невже ж ти не вип' ш за добру пам'ять брата Ярополка?
- За добру пам'ять брата вип'ю. Налий!
- Отак i буде, - промовила вона iншим, смiливiшим голосом. - Я сяду
тут, бiля тебе, княже... Ти дозволиш?
- А чому ж нi? Сiдай. Та чому ти тремтиш?
- Менi холодно, княже...
- Холодно? - вiн зкяв з себе корзно й прикрив ©© плечi. - Але тут, у
тебе, так тепло.
- Спасибi, княже! У мене був холод у душi... Ти випив? Зараз i я вип'ю!
Це добре вино, грецьке... Ось я ще раз наллю келихи. Вип' мо! Я хочу
випити за тебе, Володимире, а ти п' ш за кого?
- Мушу пити за тебе!
- Мусиш?
- Нi, хочу!
- Спасибi, Володимире! О, як менi стало тепер тепло, спокiйно. Це тому,
що я з тобою. Тiльки чому темнi ?
- Це догора свiча. Дай iншу, нову.
- Я тебе ждала дуже довго, от i згорiли всi свiчi. Я пiду пошукаю.
- Нi, не треба. Нехай згаса . Посидимо так. Втiм, я скоро вже й пiду.
Свiча блимнула ще раз i згасла. У цю мить, останню мить, коли
спалахнула свiча, Володимир побачив очi Юлi© - великi, темнi, жагучi.
Стало темно, а вони все стояли перед ним.
- Темно й тихо, - сказав Володимир.
- Невже ж ти залишиш мене? - почувся в темнотi ©© голос. - Княже, чу ш,
менi буде страшно...
Вона шукала його рук, вiн вiдчув ©© пальцi на плечi, ши©.
- Отак добре, - чути було зовсiм близько пристрасний голос. - Менi з
тобою так спокiйно, тихо... Ти хороший, дуже добрий, княже...
- Чому ж я хороший? Ти зна ш усе про мене... Син рабинi, - тобi
Ярополк, либонь, не раз говорив це.
- Говорив, - згодилась Юлiя. - Проте його вже нема , ти не син рабинi,
а великий князь.
- Все одно, тiнь мого брата сто©ть мiж мною й тобою.
- Нi, Володимире, зараз уже нема й тiнi. Признайся, ти любиш iншу...
- У городi Полотську я нарiк жоною княжну Рогнiду i, мабуть, люблю ©©.
- Мабуть?! Нi, ти ©© не любиш, коли сказав так. Ти нiколи нiкого не
полюбиш. Твоя наречена далеко, ми однi... Може, ти нiколи не переступиш
порога мо © кiмнати, я тобi нiколи не нагадаю про себе... але побудь зi
мною цю нiч...
Князь Володимир не знав, що з ним робиться. Вiн боявся цi © жiнки - i
дуже бажав ©©. Вiн знав, що недавно братовi руки обнiмали ©©, а проте
нiчого не мiг зробити - у дужих обiймах трепетало тiло Юлi©...

7

У княжому теремi тихо, мовчазна сторожа сто©ть у сiнях, на верху не
чути нi голосу, нi звуку, все там спочива , мовчить.
Не спить тiльки ключниця Пракседа, до пiзньо© години прибира вона
стравницю, виходить потiм у сiни, пiднiма ться сходами вгору. Сторожа не
зверта на не© уваги, така вже в ключницi робота: коли князi сплять, вона
мусить думати про день грядущий.
I Пракседа, наче привид, iде з палати в палату, огляда засуви в
коморах, де перехову ться одяг княжий, ступа в переходах так тихо, що
найгострiше вухо не почуло б ©© крокiв.
Вона доходить аж до поко©в, де живе княгиня Юлiя. Тут Пракседа
зупиня ться - досi, либонь, у палатi догорiла свiча, треба ©© змiнити. А
може, в княгинi Юлi© ще якась надоба - грецька царiвна вередлива, крий
боже чимсь ©й не догодити.
Пракседа не любить княгинi Юлi© - надто горда вона, нi в що ставила
ключницю. Зараз, правда, все змiнилось, Юлiя тiльки удовиця княжа, скоро
князь Володимир, - i це чула Пракседа, - привезе собi жону Рогнiду з
города Полотська. Служила ключниця Юлi©, прислужить ще й Рогнiдi, буде
потреба - служитиме ©м обом. Ключниця йде далi й далi в переходах терема.
Але що це?! Бiля дверей свiтлицi Юлi© вона зупиня ться, завмира ,
слуха , тулиться вухом до дверей.
I довго, напружено, намагаючись навiть не дихати, слуха , прикипiвши до
дверей, Пракседа. Вона чу - ось голос князя Володимира, ось голос Юлi©...
Тихо, знову голос Юлi©, Ще раз голос Володимира, тихий шепiт обох...
Так мина багато хвилин, десь унизу, у сiнях, чути тупiт i голоси. Вона
вiдступа назад, iде в пiвтемрявi переходами, повiльно спуска ться в сiни,
зовнi спокiйна, замислена, заклопотана, i сторожi, як i ранiше, навiть не
звертають на не© уваги. Ключниця, - так, мало хто замислю ться над тим, що
то за жiнка ходить у темрявi, тихо побрязкуючи ключами; декому зда ться,
що це навiть не людина, а привид, який блука й мусить блукати в княжому
теремi. Такими й справдi були ключницi ки©вських князiв - Ярина, а пiсля
не© Малуша, вони, як тiнi, прийшли в терем, мов тiнi, й пiшли звiдси, в
рубах, убогi, ницi. Для кого вони жили? Для князiв, ©хнiх дiтей, онукiв -
тiльки не для себе.
Нi, Пракседа не похожа на iнших ключниць - на Ярину й Малушу. Зовнi
вона така, як i вони, убога, стара лiтами, адже служила ще княгинi Ользi,
пам'ята юного Святослава, Володимира, коли вiн був немовлям, - все життя
в княжому теремi, все життя для князiв, як i Ярина, Малуша.
У Пракседи зовсiм iнша душа, вона дба про князiв, але не забува й
себе, стереже княже добро, але дба й про власне i живе не в убогiй
хлiвинi, де колись поневiрялась Ярина i де Малуша загубила свою молодiсть,
нi, Пракседа ма власний дiм у саду за теремом княжим, в цьому домi вже
чимало всякого добра, в руках у не© ключi вiд княжих добр i власних.
Цi © ж ночi в ©© руки попав ключ, якого вона нiколи ще не мала...

8

Крiзь розчиненi вiкна в переходах влива ться свiже, насичене пахощами
квiтiв повiтря, в темному небi ще мерехтять, барвисте переливаються зорi,
але далеко за Днiпром уже багрянi хмара, що повисла над самим обрi м, -