Скляренко С.. Володимир

- Цей святий - папа римський?! - здивувався князь Володимира
- Святий Климент справдi був папою римським, але його вигнали з Риму,
все сво життя вiн провiв у Херсонесi, де й помер.
Мощi папи Климента поклали на одну з подiй.
Довго розмовляв князь Володимир i з зодчими Херсонеса, у яких давно не
було роботи в рiдному городi, деякi з них згоджувались ©хати одразу до
Ки ва, щоб будувати храми й палаци, iншi обiцяли прибути на Русь пiзнiше.
- Нам щастить, - поглядаючи на небо, хмари й море, говорив старшiй
сво©й дружинi Володимир, - завiяв схiдний вiтер, а тутешнi люди повiдають,
що коли вiн почався, то вже й вiятиме, швидко пожене нашi лодi© до гирла
Днiпра. Завтра на свiтаннi пiдемо на лодiях у море, комонне вiйсько може
рушати й нинi на нiч, щоб швидше проминути Хозарську переправу, ви©хати в
поле. Там, - князь Володимир простягнув руку на пiвнiч моря, - бiля
острова Григорiя комонники нехай ждуть, щоб допомогти нам, лодi©-бо нашi
нинi, - вiн показав на во©в, що тягли бронзових коней, - важкi суть...
Вище ж порогiв будемо радитись, як вирушати до Ки ва-города.

РОЗДIЛ ШОСТИЙ
1
Залишивши Херсонес, лодiйне во©нство князя Володимира, туго нап'явши
вiтрила, пiд полуденним вiтром обiйшло Клiмати, перетяло Керкентиду,
зiбралося на бiлих берегах в узлучинi моря й повiльно стало пiдiйматись
Днiпром угору.
Мiж цими лодiями плив i княжий насад, що мав двадцять гребцiв. На кормi
поверх настилу побудований був справжнiй теремок з двома покоями; гребцi ж
i слуги жили й покотом спали пiд настилом просто на днищi.
У той час, коли лодiйне во©нство посувалось морем i Днiпром, комонне
вiйсько ще швидше проминуло Хозарську переправу, як вихор, промчало Диким
полем, зупинилось i ждало князя на лiвому березi Днiпра, напроти острова
Григорiя.
Майже тиждень пiсля цього, працюючи з ранку до пiзньо© ночi, волокли
вони разом лодi© понад порогами, пiдкладаючи пiд днища котки, штовхаючи ©х
руками, плечима, грудьми, обливаючись потом, з великим трудом перемагаючи
кожну п'ядь.
Нарештi пороги залишились позаду - тепер до Ки ва стелився битий шлях у
полi для комонного вiйська, рiвне, спокiйне плесо Днiпра - для лодiй, на
яких ©хали во©нство i князь Володимир iз жоною Анною.
Князь Володимир розповiв царицi Аннi про подальшу дорогу:
- Ми проминули пороги й тепер рушили просто до города Ки ва - частина
во©нства на конях, iнша - в подiях.
- Надiюсь, ми з тобою будемо ©хати в лодi©? - запитала Анна.
- Ти будеш ©хати, як i досi, в лодi©, - вiдповiв ©й князь, - а я буду з
комонним вiйськом.
- Ти залишиш мене саму?
- О нi, тепер я не залишу тебе, - посмiхнувшись, сказав Володимир, -
але мушу бути в Ки вi ранiше, нiж туди прибудуть лодi©.
- Навiщо тобi труситись на конi, коли набагато краще ©хати в лодi©?
- Я звик сидiти на конi, - промовив на це Володимир, - а в Ки вi мушу
бути ранiше, щоб приготуватись i достойно зустрiти тебе.
- Тодi ©дь, готуйся, зустрiчай... Пам'ятай, що я в думках буду з тобою,
день i нiч молитимусь за тебе!
Вона його обняла, поцiлувала. За короткий час, вiдколи вони жили разом,
Анна збагнула вже сувору й рiшучу вдачу Володимира, знала, що краще йому
нi в чiм не перечити.
й не доводилось чинити над собою насильства: виховуючись серед знатi у
Вiрменi© й живучи потiм у Константинополi, маючи перед собою такий
взiрець, як матiр - Феофано, Анна завжди була привiтна, ласкава, мила,
навiть тодi, коли розмовляла з людьми, яких у душi ненавидiла.
Так робила вона й тут, на Русi, подорожуючи з Херсо-неса до Ки ва, -
обнiмала Володимира, цiлувала, говорила нiжнi слова, а в той же час
придивлялась до нього, думала, як ©й бути.
До того ж князь Володимир робив добре, збираючись достойно зустрiти ©©
в Ки вi. Тут, на лодiях, Анна не буде самотньою - з нею ©дуть придворнi
жони, сли, священики, слуги...
Був ранок. Лодi© стали одриватись од берега, попливли одна за однi ю,
збираючись у ключi, широким, повноводим плесом Днiпра. Князь Володимир,
сидячи на конi поперед старшо© сво © дружини, довго дивився, як вони
линуть голубим, схожим на камiнь бiрюз, плесом, поволi зникаючи вдалинi,
потiм ударив коня, полетiв на чолi вiйська в поле.
Князь Володимир залишав лодiйне во©нство й царицю Анну немарне. Пiсля
всього, що сталось, йому хотiлось якийсь час побути на самотi, в тишi
Дикого поля, тiльки з дружиною, що нiчого в нього не запита .
Це нагадувало давноминулi лiта, коли вiн - м'ятежний, трепетний,
смятенний - покидав Ки©в, ви©жджав з дружиною за Днiпро, в поле, ©хав,
чуючи розмiрений глухий тупiт коней численного во©нства, слухаючи пiсню,
що виникала десь далеко позаду й котилась, котилась над полем:
Гей, у полi, полi гостинець темнi ,
гостинець темнi , могила чорнi ,
могила чорнi , а костi бiлiють...
Гей, та гей, та гей!
Тодi душу його огортав дивний спокiй, дихалось широко й вiльно, вiн
бачив перед собою ясну мету, оглядав як господар землю, знав i вiрив, що
коли зустрiне ворожу орду, то переможе ©© й з славою повернеться назад, -
о, якi чудовi, важкi часом, але спокiйнi в суворостi сво©й i бранях були
тi днi.
I зараз було так само, як i ранiше, - високо вгорi висить, нiби
бездонна чаша, тепле блакитне небо, навкруг, скiльки не глянь оком,
стелиться сивою тирсою повите поле, скрiзь по ньому, як фортецi слави,
височать рядами, а подекуди й нарiзно могили, а на них стоять витесанi з
дикого сiрого каменю постатi богатирiв руських - вони опустили вниз руки,
дивляться мертвими, але вiчноживими очима на схiд, на захiд, на полудень -
в усi боки, звiдки йшли i йдуть ворожi орди...
А все ж князю Володимиру смутно - усе життя душа його була м'ятежна й
неспокiйна, усе життя ©© тривожили сумнiви й вагання, але зараз цих
сумнiвiв стало не менше, а бiльше, життя його було важким, зараз - важчим.
Так, перемога в Херсонесi - честь i слава для Русi, його отчина, яку
здавна зневажали й попирали, стала рiвною з iмперiями, люди руськi, що
жили по древньому закону й покону, при днають до сво©х багатств скарби й
надбання всього свiту.
Чи прийме одразу як доконечну потребу, як сувору необхiднiсть все це
Русь, чи будуть одностайнi в законi новому землi, городи, люди, чи
повалять вони богiв старих, з якими далi не можна вже жити?
Нi, князь Володимир знав, що перемога на бранi з ромеями - це тiльки
початок велико© сварги на Русi, як i колись, душа його вiдчувала попереду
громи й грози, дине, що пiдтримувало в цю годину, була певнiсть, що
розсудив сам на роздорiжжi шляхiв справедливо й вiрно, глибоко вiрив у
прийдешн .
Великою цiною далась ця перша перемога! Скiльки горя, муки приймуть ще
руськi люди, скiльки слiз ще проллють, як тяжко, невимовне тяжко зараз
самому князевi Володимиру !
Глухо б'ють i б'ють копитами конi, вгорi висять у високостi неба й
дзвонять, дзвонять, дзвонять жайворонки, перед очима стелиться безмежне,
сивою тирсою повите поле, бовванiють могили, сто©ть кам'яне богатирство.
А десь по лiву руку широким Днiпром вiд берега та до берега, з кручi i
на кручу посува ться во©нство лодiйне, пливе насад з теремом, з вiконця
його погляда на Днiпро й голубе плесо цариця Анна.
Вона чудова, напрочуд красива, може, вона, як кажуть гречини, одна з
кращих жiнок свiту, але ж князь Володимир не шукав ©© краси, не про не©
мрiяв, не йому, що ма вiрну, люблячу жону Рогнiду й численну родину, не
йому, що пiзнав звабу з братовою Юлi ю й досi спокуту любовний грiх,
добиватись руки грецько© царiвни.
Проте все це сталось, виправити вже нiчого не можна. Нинi, коли князь
Володимир ©де в полi далеко вiд царицi Анни, йому легше, бо вiн не любив,
не любить i не любитиме ©©, але Ки©в все ближче й ближче, там жона
Рогнiда, боги, люди. О, якою дорогою цiною заплатив вiн за перемогу,
невигойна рана зя в його серцi!..
...Вони ©дуть день за днем, минають Гадяцьке на Пслi, Переволоку над
Сулою, невдовзi пiсля Переяслава ©хнiм очам вiдкрива ться город Ки©в.
2
Першого ж вечора, прибувши до Ки ва, князь Володимир пiшов до Рогнiди -
вiн не мiг мучитись i страждати, хотiв говорити одверто, як ©м тепер бути.
Рогнiда знала, що сталося з князем Володимиром у Херсонесi. Вона не
допитувалась у когось про це - бояринi, во водшi, навiть слуги говорили,
що князь уклав з ромеями в Херсонесi мир, узяв собi жону-василiсу i сам
став василевсом. Тепер князь уже при©хав з комонним во©нством до Ки ва, а
цариця Анна ©де на подiях.
Рогнiда зрозумiла, тiльки Володимир переступив порiг свiтлицi, чого вiн
прийшов у цю вечорову годину до не©, вона знала, що рано чи пiзно мiж ними
ма вiдбутись розмова, не думала тiльки, що станеться все це так швидко.
Непоко©ло княгиню й те, що про подi© в Херсонесi вже знали, либонь, i
дiти, кiлька днiв вони уникали ©©, i не тому, що не хотiли з нею говорити.
Нi, вони не знали, що сказати матерi, як допомогти ©й у великому родинному
горi.
Особливо хвилювався син Ярослав, раз i другий вiн заходив до не©, але
мовчав. Якось мати загледiла на очах його сльози; три днi тому Ярослав
по©хав у розпуцi на лови за Днiпро i там пошкодив ногу, лежав тут же, в
теремi, в палатi поряд.
Однак зараз думати про це не доводилось - князь Володимир стояв бiля
порога - в темному платнi, в якому, либонь, ходив на брань, з мечем бiля
пояса, з непокритою головою, тiльки стомлений, змарнiлий.
- Добрий вечiр тобi, Рогнiдо!
- Добрий вечiр i тобi, Володимире...
Вiн не пiшов до не©, не обняв i не поцiлував, як ранiше, повiльно
ступив уперед, сiв так важко на лавi, що меч загримiв по пiдлозi, спер
голову на руки.
- Я прийшов до тебе говорити...
- Що ж, говори, Володимире, я давно вже цього ждала.
- Буду одвертий, Рогнiдо... Сталося те, чого не хотiв, про що не
думав...
- Дивуюсь, що так говориш, - вiдповiла на це Рогнiда. - Ти, пригадую,
хотiв перемогти Вiзантiю - i от перемiг, ти хотiв стати нарiвнi з
iмператорами - i нинi назива шся василевсом, ти думав охрестити Русь - i
охрестиш ©©...
- Тобi, бачу, - спробував посмiхнутись Володимир, - достеменно вiдомо,
що сталось у Херсонесi, але одного ти не зна ш...
- Нi, Володимире, - сказала Рогнiда, - i це, дине, я знаю - ти
василевс, бо став мужем василiси Анни... Спасибi тобi, Володимире, що не
привiз ©© одразу сюди, а сам при©хав ранiше - велика Гора, але тобi з
двома жонами тут було б тiсно... Боже мiй, бозке мiй, - з великим болем
сказала Рогнiда, - ти й колись при©хав один на Гору, а мене покликав
пiзнiше, нинi цариця Анна ©де десь у лодi©, ти ж тут вирiшу ш свою долю.
- Ти глузу ш з мене, Рогнiдо?
- Я нiколи, вiр менi, не глузувала з тебе, просто говорю про су тний
свiт - який вiн безжальний i жорстокий.
- Невже ж ти дума ш, що менi легко жити в цьому свiтi?
- Нi, василевсе Володимире, не думаю, щоб тобi було легко жити, якщо
колись люди взнають тво життя, вони здригнуться...
- I проклянуть? - запитав Володимир.
- Нi, не проклянуть, бо ти бiльше, нiж себе, любиш Русь, а за це можна
все простити й забути... I я, Володимире, розумiю, знаю, довго ти мучився
й страждав. Мусив iти супроти роме©в. Мусив укласти з ними ряд новий.
Мусив i християнство прийняти...
Вона замовкла.
- Мусив ти, Володимире, i василевсом стати, одягти корону, ти -
достойний ним бути, iнакше ти не був би i руським князем... Пригаду ш,
коли йшов на брань супроти роме©в, ми з тобою говорили про це...
- Пригадую, - тихо промовив Володимир.
- Одного не розумiю, - закiнчила Рогнiда, - як мiг ти, мене жоною
маючи, мислити про iншу, нiчого менi не сказавши, взяти нову, ще одну
жону?
- Рогнiдо! - приклавши руку до серця, вiдповiв вiн. - Коли я йшов на
брань, нi про яку царiвну не мислив, укладаючи ряд з iмператорами, про це
не думав, але грецькi iмператори суть лживi i хитрi, я ©м не вiрив i не
вiрю, через що зажадав у них руки царiвни Анни...
- Видно, дуже бояться тебе iмператори, якщо згодились дати свою
сестру... Але Аннi ти вiриш? Похмурий i суворий Володимир коротко сказав:
- Нарiкши ©© сво ю жоною, не можу й не хочу про не© говорити...
Вона зрозумiла бiль Володимира, що не зраджував свого слова.
- Пробач, Володимире, - промовила Рогнiда. - Я нiбито забула, що вже
сталось. Гаразд, не будемо говорити про не©... Але про себе самого скажеш?
- Про себе? Скажу...
- Тодi скажи менi правду i не бiйся, якою б жорстокою вона не була для
мене: ти любиш царiвну Анну?
Володимир довгу хвилину, заплющивши очi й стиснувши уста, мовчав, потiм
подивився на Рогнiду й промовив:
- Бачиш, я довго думав, ранiше нiж вiдповiсти тобi, бо... про такi речi
звичайно не запитують. Але нi, ти, Рогнiдо, ма ш право й повинна була
запитати мене про це...
Вiн знову замовк, йому важко було говорити правду, так, щоб вона
зрозумiла його й не так суворо осудила, ©й цi слова були потрiбнi, щоб
полегшили рану серця.
- Гаразд, - закiнчив Володимир сво© думи, - я шукав не краси ©©, бо
нiколи до того не бачив, побачив Анну й був вражений ©© красою, але, вiр
менi, не любив i нинi не люблю ©©. Жахаюсь того, що сталось, коли б сила -
повернув усе всп'ять... От я тобi й сказав усю правду.
- Нi! - рiшуче вiдповiла Рогнiда. - Як не повернути всп'ять Днiпра, так
нам не повернути життя й щастя. Ти зробив iмперi ю Русь, сам став
василевсом, ма ш жоною грецьку василiсу, але... - вона затялась, - менi
тебе шкода.
- Рогнiдо! - крикнув вiн. - Ти можеш усе говорити нинi, в тво©х словах
токмо правда... Але не кажи, що шкоду ш мене, я не тiльки василевс, а й
людина.
- А я бiльше й не говоритиму про це, бо все сказала...
- Як усе? Що ж робити менi?
- Навiщо запиту ш мене? Ти сам обирав свiй шлях у життi, я не
заважатиму тобi, пiду з Гори.
- Так, - зiтхнув вiн, - тепер я розумiю, що сталось, - мушу сам вiднинi
тут мучитись i страждати, ти покинеш мене...
- Не я зробила це, а ти, Володимире.
- I це розумiю...
Настало мовчання - важке, болюче. Двом донедавна рiдним, близьким людям
було що сказати, душi ©х рвались одна до одно©, як нiколи, мабуть,
вiдчували потребу говорити. Але вони вже нiчого не могли сказати - суворе
життя поставило мур мiж ними, розривало навiки...
Князь Володимир перший порушив нестерпне мовчання.
- Рогнiдо! - з одча м, вiд наболiлого серця почав вiн. - Прости, винен
я, сам вiдповiм за все... Але дозволь мене одне - подбати, аби ти не
мучилась, не страждала...
- Чим тепер можеш допомогти менi?
- дь, Рогнiдо, в город отця твого Полотськ, дарую тобi всю цю землю.
- Ти дуже щедрий, Володимире, - гiрко засмiялась Рогнiда. - Але як пiду
я в город отця мого, що скажуть тамтешнi люди?.. Колись у Полотську менi
було так добре, затишно, нинi буде важко, як нiде.
- Тодi, молю, вiзьми собi один з городiв, одбери вiд вельмож мо©х,
гоже хощеш, дам тобi золото, срiбло...
- Нi, - рiшуче вiдповiла Рогнiда, - взяти в тебе город, бути рабою
тво ю, земного василевса, не можу, мати пiд собою тво©х вельмож такожде не
хочу: будуть убо вони рабами менi, золото й срiбло - нi, за них не купиш
спокою душi. I якщо, Володимире, ти сам хочеш царство земне й небесне
восприяти, то на землi царства не шукаю, але уневiститись Христовi прагну,
- може, хоч пiсля смертi душа моя матиме тишу, спокiй, любов.
- Що ти замислила?
- Невже не розумi ш, Володимире9 Хочу достригтись у черничий образ.
- У черничий образ? - вирвалось у нього. - Нi, ти не можеш, не смi ш
так робити...
Рогнiда враз змiнилась, очi ©© стали суворими й грiзними, обличчя край
блiдим, просто бiлим.
- Чому ти цього те хочеш?
- Жона моя - черниця в городi Ки вi, де я сиджу князем?! Нi, це буде
понад мо© й тво© сили, Рогнiдо!
- Марно ти бо©шся, Володамире! Я ж бо вже не жона тобi, стати чериицею
хочу не для свiту, а для серця свого: все роблю для того, щоб легше було
тобi, прагну спокою й тишi, ти ж i цього не хочеш менi дати? Жорстокий ти,
несправедливий василевс! Тодi... тодi убий мо тiло, як убив душу...
Це була остання, либонь, краплина, яка вкрай наповнила чашу гiрко©
образи Рогиiди, вона впала на колiна, обхопила руками голову, застогнала:
- Вийми меч iз пiхов, убий мене, убий! Саме в цю хвилину раптом
розчинилися дверi з свiтлицi поруч i на порозi став княжич Ярослав.
Вiн був надзвичайно блiдий, одягнутий тiльки в довгу бiлу сорочку,
спирався на меч.
- Мамо! - крикнув Ярослав. - Хто тебе хоче вбити, чому ти стала на
колiна?
Нестримний i рипучий, вiн вихопив меч iз пiхов.
- Ярославе! Сину! - заволала Рогнiда, пiдвiвшись з колiн. - Як ти мiг
встати з поламаною ногою?.. Дай менi руку, я одведу тебе до ложа.
- Я чув крик, бачив тебе поверженою на колiна, батько хоче тебе
вбити...
- Нi, сину, нi, - вiдповiла вона. - Вiн мене не вбивав, не хотiв, не
хоче вбити... Ми тiльки говорили з ним, чу ш, говорили, ©ди, сину, благаю
тебе... - Вона схопила його пiд руки, силою одвела до дверей.
Володимир стояв увесь цей час бiля вiкна, дивився на Днiпро й коси, але
не бачив ©х, коли ж обернувся, сина в свiтлицi вже не було, а Рогнiда,
схиливши голову на руки, сидiла на лавi бiля столу.
Володимир ступив до не©. Вiн знав вдачу Рогнiди - щось вирiшивши, вона
нiколи не змiнювала свого слова. А хiба вiн сам щось мiг змiнити?! Отже,
це хвилина прощання, вже довiку ©м тепер не зустрiчатись, не бачитись...
- Прощай, . Рогнiдо© - тихо промовив Володимир. - Прости мене й роби,
як сама хочеш. З уст ©© зiрвалось одно тiльки слово:
- Прощай!
Коли Володимир вийшов, Рогнiда ще довгий час у глибокiй задумi сидiла
бiля столу. Вона не плакала, нi, слiз у не© вже не було, уста ©© не
ворушились, ©м уже нiчого казати, все тiло ©© стало нерухомим,
безболiсним.
Потiм вона встала й пiшла в свiтлицю поруч. Там, на ложi в куточку,
лежав, уткнувшись головою в подушку, Ярослав.
- Сину мiйi - запитала вона, сiвши бiля нього.
- Що з тобою?
На не© дивились печальнi, повитi смутком i зовсiм не дитячi суворi очi
Ярослава.
- Що з тобою? Навiщо ти встав? У тебе болить нога. Вiн струсив головою,
наче хотiв одiгнати думки, що не давали йому спокою.
- Нi, нога менi не болить. I що нога, мамо, у мене болить серце,
душа... Я все чув, вiдаю, як вiн тебе образив, i не токмо тебе - всiх нас,
дiтей, мене...
- Крий тебе боже навiть думати про це, - сказала мати. - Вiн мене не
образив, сину. Вiн не зробив, не зробить зi мною нiчого, Ярославе... I не
менi вiн зробив лихо, а собi...
Вона замислилась, приклала руку до чола, намагаючись зiбрати сво©
думки.
- Вiн не такий, як ти дума ш, - повiла вона далi. - Вiн добрий, не
злий, хоче добра всiм людям. Але де добро? Аще нема любовi в серцi, нема
й добра, нема життя...
- Ти менi всього не говориш, але я розумiю, мамо, - сказав Ярослав. -
Слухай! Ти достойно зробила, що одмовилась вiд батька-василевса, ти
воiстину цариця царицям i госпожа госпожам, аще славу вiку змiнила на
славу майбутню, але я...
- Ти не кiнчив, сину...
- А я все сказав про тебе... Про себе тiльки додам: я нiколи не прощу
свого батька...
3
У цю нiч княгиня Рогнiда не лягала спати. На Горi погасли вогнi, з-за
Днiпра, вiдбиваючись жовтим колом на плесi, виплив мiсяць. Ки©в,
передграддя, Подол оповила глибока тиша, час вiд часу ©© порушували голоси
сторожiв на городницях та крики заблукалих птахiв на просередах i косах
Днiпра, все, здавалося, спало - земля, вода й небо.
Тiльки княгиня Рогнiда не спала - вона сидiла бiля розчиненого вiкна в
сво©й спочивальнi, дивилась на стiни города, кручi Днiпра, далекi лiси й
луки, але нiчого не бачила; дослухалась до притишених шумiв i голосiв ночi
- й нiчого не чула; безлiч думок пропливали в ©© головi - безрадiснi,
сумнi, невтiшнi.
Рогнiда згадувала, як у далекi днi сво © молодостi щиро полюбила князя
Володимира i, нiби дорогоцiнний дарунок, усе життя носила цю любов у
сво му серцi.
на свiтi рiзна любов - однi поринають у не©, але швидко
пересвiдчуються, що це тiльки лжа й обман; iншi люблять так буряно i з
таким жаром серця, що в тому вогнi згорають; щасливi тi, кому доля судила
тиху зовнi, спокiйну, але навгасиму любов - вона, як сонячне промiння,
зiгрiва серця живучих...
Рогнiда полюбила князя Володимира несподiвано, пiсля велико© бурi, коли
в не© нiкого й нiчого не лишилось у свiтi, коли, як здавалося ©й, уже
краще було й не жити, - тодi перед нею з'явився той, кого вона напередоднi
тiльки ненавидiла й проклинала, хто вбив ©© батька й братiв, але хто
виявився набагато кращим, справедливiшим, дужчим, нiж усi люди.
Вона вiддала йому все, що мала, - дiвоцтво, красу, серце, полюбила так,
що забула гiркоту втрати батька свого й братiв, покинула отчий дiм, пiшла
за коханим i згодна була йти поруч, ким би вiн не був - князем чи рабом,
куди б вiн ©© не повiв - на життя чи смерть; це не було безумство, нi, це
була справжня любов.
дине, чого в них не вистачало й що пiзнiше завжди боляче ранило серце
Рогнiди: вона не сказала йому тодi про свою безмежну, пристрасну любов;
Володимир - суворий во©н i князь - не зумiв сказати ©й про себе, - втiм,
чи мусять люди неодмiнно про це говорити: любов освячу життя, життя
утверджу любов!
А хiба життя не утвердило ©хньо© любовi! Двадцять п'ять лiт - о, як це
багато, а всi ж цi лiта вони жили в турботах i невпинному трудi, князь
Володимир ходив i ходив у походи, вона була йому вiрною жоною, княгинею,
господинею великого й багатого дому, матiр'ю живих i мертвих дiтей...
Цього, здавалося, було й досить, щоб дожити життя, князь Володимир
досягнув усього, що хотiв, вона достойно йому в цьому допомагала, разом
вони випестили мiцну родину, невдовзi ©х ждала тиха, спокiйна старiсть...
Так що ж трапилось? Пiзня нiч, княгиня Рогнiда сидить бiля розчиненого
вiкна, бачить мiсяць у небi, плесо Днiпра, на якому тремтить-перелива ться
срiбна дорiжка... Усе, як колись, i все зовсiм не так, як ранiше, бо не
спить вона, поруч у теремi не спить, либонь, i князь Володимир, але вони
вже не можуть пiти одне до одного, Рогнiда не смi покласти стомлено©
голови на його дуже плече, вони мучаться й страждають, а десь
далеко-далеко, там, де закiнчу ться мiсячна дорiжка, пливе лодiя, що везе
до Ки ва царицю Анну.
Що ж це - любов?! Нi, Рогнiда вiрить Володимиру: вiн не любив i не
любить царицi Анни... Зрада? Нi, вона бо©ться навiть вимовити це слово, бо
зраджують тiльки тодi, коли до цього по-справжньому люблять... Тодi -
неправда, лжа, обман?!
Але що образа, легковажна зрада i навiть неправда для люблячого серця?
У цю пiзню нiчну годину, незважаючи на все, що сталось, незважаючи на
бiль, гiркоту, розпуку, Рогнiда вiдчула, що любить Володимира так само, як
любила колись на зорi сво © молодостi, а може, навiть i бiльше, бо все
проходить, все минав, а справжня, щира любов - вiчна, вона нагаду дивний
камiнь iзмарагд, що завжди випромiню сяйво, вона - зоря, що свiтить тим
яскравiше, чiiм темнiша нiч навкруг.
Проте що ця, ©©, Рогиiдина, любов, гiрко те, що вiн - князь Володимир -
не любив i вже не полюбить, повiк не взна цiну ©© любовi.
А нiч iшла... У тижi Рогнiда чула, як на Горi вдарили копитами й
зупинились бiля терема конi... Вона прокинулась вiд сво©х дум i пригадала
- це ж сама велiла рiвно опiвночi запрягти у вiзок пару коней. Велiла! -
це звучало тепер дивно, але останнiй загад княгинi Рогнiди виконаний -
конi стоять бiля терема.
Що ж, так i буде, зараз Рогнiда навiки залишить терем, палату, всi
речi, до яких звикла, i цю спочивальню, в кутку яко© стоять два ложа...
Два ложа, вiкно, з якого видно Днiпро, гiлля, до якого можна дiстати
рукою, квiти, - о, скiльки хорошого, нiжного, теплого пережито за довгi
лiта в цiй спочивальнi. Прощай, прощайте!
На мить майнула думка - вийти в переходи, пошукати, знайти й
попрощатись з Володимиром? Нi, вони вже попрощались. Нi вона йому, нi вiн
©й нiчого сказати не зможуть...
"А може, - подумала Рогнiда, - вiн стомився в далекiй дорозi й спить?
Нi, я не смiю i не буду його турбувати..."
Проте вона залишала в теремi не тiльки мужа - тут були дiти ©©, з ними
вона хотiла й мусить попрощатись.
Рогнiда запалила свiчу, вийшла в переходи, де було порожньо й дуже
тихо, зайшла до палати Предслави, до палати поруч, де спочивали сини.
Усi вони спали; у вiдсвiтi мiсяця й жовтому промiннi свiчi Рогнiда
бачила ©хнi спокiйнi обличчя...
"Прощайте! - не смiла ©м сказати, аби не побудити, але подумала мати. -
Прощайте, мо© дiти, не згадуйте лихом сво © матерi, не осуджуйте ©©, може,
колись ви зрозумi те й подяку те менi..."
I все ж Рогнiда не стрималась - якщо не можна всiх, вона поцiлу хоч
одно рiдне дитя. Тихо схилившись, вона притулилась до чола дочки
Предслави, поцiлувала...
Предслава прокинулась, розплющила заспанi очi, побачила перед собою
обличчя матерi, щоки, по яких котились сльози.
- Мамо! - пролунало в палатi. Рогнiда погасила свiчу, - ложе, дочку,
речi освiтлювало тiльки мiсячне промiння...
- Ти чого, мамо?
- Спи, спи, дочко...
"Це тiльки сон", - подумала Предслава i знову склепила вi©...
У переходах княгиню ждала ключниця Амма. Вона була одягнута так, як у
дорогу: зав'язала голову шаллю, накинула на плечi опашень.
- Так що ж тепер буде? - запитала Амма в Рогнiди.
- Ти про що говориш? - здивувалась Рогнiда.
- Адже ти, княгине, ©деш звiдси?
- Так, ©ду...
- I я ©ду з тобою... Що нам брати?
Стара ключниця, кормилиця Рогнiди, що ростила, виховувала ©©,
допомагала, дивилась тепер люблячими очима на княгиню, готова була йти за
нею всюди, куди та звелить.
Але сама Рогнiда була вже не такою, якото ©© ранiше знала Амма, - на
ключницю дивились надзвичайно смутнi, замисленi, далекi вiд цьоге свiту
очi, i голос у Рогнiди був iнший - рiшучий, твердий, холодний...
- Я йду звiдси, Аммо, навiки...
- Куди? Куди, княгине?
- Не питай! Я буду недалеко, але нiколи не прийду сюди i нiхто з Гори
не повинен приходити до мене.
- Ходiмо разом, княгине...
- Нi! Ти залишишся тут i кормитимеш, доглядатимеш дiтей мо©х, ти
повин©iа дбати також i про князя Володимира... Чу ш? Так зроби - i
прощавай, Аммо! Ти заступила менi колись матiр - i я цього нiколи не
забуду, так заступи ж тепер мене.
Вона обняла й поцiлувала Амму. Разом вийшли в двiр. Там бiля ганку
стояв запряжений двома кiньми критий вiзок. Княгиня Рогнiда сiла. Конi
рушили. У вiконцi вiзка видно було блiде i© обличчя...
4
Рогнiда помилялась, думаючи, що князь Володимир спочива , - нi, вiн
навiть не лягав спати, чув, коли Рогнiда пройшла в переходах, бачив, як
вона сiла у вiзок, по©хала до ворiт Гори.
Бiль краяв його душу, серце. Вiн розумiв, що Рогнiда робить
справедливо, покидаючи Гору, вони мусять розлучитись, i чим швидше це
станеться, тим легше буде ©м обом...
Йому хотiлось одного - попрощатись з Рогнiдою якось по-людському, щиро,